Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу

Метою дослідження є аналіз множинної культурної ідентичності як динамічного процесу в контексті постмодерного світу. Методологія
 дослідження. Для проведення дослідження використані системний, культурно-історичний, герменевтичний та інтеґративний підходи. Наукова новизна роботи полягає в обґ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Український історичний журнал
Datum:2020
1. Verfasser: Пилипів, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2020
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179729
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу / В. Пилипів // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 172-180. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860107908807655424
author Пилипів, В.
author_facet Пилипів, В.
citation_txt Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу / В. Пилипів // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 172-180. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Український історичний журнал
description Метою дослідження є аналіз множинної культурної ідентичності як динамічного процесу в контексті постмодерного світу. Методологія
 дослідження. Для проведення дослідження використані системний, культурно-історичний, герменевтичний та інтеґративний підходи. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні доцільності використання концепції
 множинної культурної ідентичності в контексті ґлобалізаційних процесів,
 що потребує вироблення нової парадигми мислення. За сучасних умов імперативом соціально-культурної взаємодії стає власний вільний вибір культурної
 ідентифікації, який спонукає індивіда до осмислення міжособистісних і міжгрупових взаємодій із позиції толерантності та робить його відкритим для
 розуміння носіїв інших ідентичностей. Висновки. Конструктивістський підхід до розуміння феномену культури, який став панівним у постмодерному
 світі, сприяв виникненню нової інтерпретації культурної ідентичності, котра розуміється як динамічний процес об’єднання індивідуальної та групової
 ідентичностей і не є абсолютно завершеною. Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновку, що множинна культурна ідентичність сприяє здатності людини до змін, здатності давати раду новим викликам,
 якими сповнений ґлобалізований світ. Ця здатність до адаптації є суттєвою
 передумовою покращення процесу міжкультурної комунікації в межах нової геополітичної конструкції світобудови. The aim of the study is to analyze the multiple cultural identity as a
 dynamic process in the context of the postmodern world. Methodology of the study.
 The authors used a systematic, cultural-historical, hermeneutic, and integrative approaches.
 The scientific novelty consists in substantiating the expediency of using
 the concept of multiple cultural identity in the context of globalization processes,
 which requires the development of a new paradigm of thinking. Nowadays, human’s
 free choice is becoming the imperative of socio-cultural interaction. It induces the
 individual to comprehend interpersonal and intergroup interactions from the standpoint
 of tolerance and makes him/her open to understanding the carriers of the other
 identities. Conclusions. The constructivist approach to culture, which is dominant in
 the postmodern world, contributes to the emergence of a new interpretation of cultural
 identity. It is understood as a dynamic process of uniting individual and group identities,
 which is regarded as principally incomplete. The results of the study lead to
 the conclusion that the multiple cultural identity contributes to the ability of a person
 to change, the ability to cope with the new challenges of the globalized world. This
 ability to adapt is an essential prerequisite for improving the process of intercultural
 communication within the framework of the new geopolitical structure of the world.
first_indexed 2025-12-07T17:32:09Z
format Article
fulltext Український історичний журнал. – 2020. – №1 DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.01.172 УДК: 316.347:008.2 ВОЛОДИМИР ПИЛИПІВ кандидат історичних наук, доцент, ректор Київського університету культури (Київ, Україна), pylypiv@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6548-1405 КОНЦЕПЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ПОСТМОДЕРНОГО СВІТУ Анотація. Метою дослідження є аналіз множинної культурної ідентич- ності як динамічного процесу в контексті постмодерного світу. Методологія дослідження. Для проведення дослідження використані системний, культур- но-історичний, герменевтичний та інтеґративний підходи. Наукова новиз- на роботи полягає в обґрунтуванні доцільності використання концепції множинної культурної ідентичності в контексті ґлобалізаційних процесів, що потребує вироблення нової парадигми мислення. За сучасних умов імпера- тивом соціально-культурної взаємодії стає власний вільний вибір культурної ідентифікації, який спонукає індивіда до осмислення міжособистісних і між- групових взаємодій із позиції толерантності та робить його відкритим для розуміння носіїв інших ідентичностей. Висновки. Конструктивістський під- хід до розуміння феномену культури, який став панівним у постмодерному світі, сприяв виникненню нової інтерпретації культурної ідентичності, ко- тра розуміється як динамічний процес об’єднання індивідуальної та групової ідентичностей і не є абсолютно завершеною. Результати проведеного дослі- дження дозволяють дійти висновку, що множинна культурна ідентичність сприяє здатності людини до змін, здатності давати раду новим викликам, якими сповнений ґлобалізований світ. Ця здатність до адаптації є суттєвою передумовою покращення процесу міжкультурної комунікації в межах нової геополітичної конструкції світобудови. Ключові слова: культура, культурна ідентичність, конструктивіст- ський підхід до культури, динамічна ідентичність, множинна ідентичність, постмодерн. Усвідомлення історії культури України та знання з історії культури світу суттєвою мірою впливають на інтерпретацію навколишнього світу. Культура немов збільшуване скло, крізь яке люди сприймають реальність. Це сприяє виникненню різноманітних варіантів соціальної дії та соціальних відносин. Подібне різноманіття варіантів є соціальним репертуаром, або конґломера- том культурних інструментів людини1. Люди розробляють свої життєві стра- тегії. Потужна підготовка до соціальної взаємодії й наявність декількох стра- тегій підвищують впевненість і здатність людини до колективних дій. Зустріч із різними культурами може підтвердити існуючі переконан- ня, викликати непорозуміння, тривогу або навіть аґресію, або ж розширити 1 Swidler A. Culture and Social Action // The New American Cultural Sociology / Smith Ph. (Ed.). – Cambridge, UK, 1998. – P.171–187; Idem. Talk of Love; How Culture matters. – Chicago, 2003. – 312 p. Український історичний журнал. – 2020. – №1 173Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу життєві горизонти. Певні культурні моделі можуть відображати конфліктні ситуації й одночасно пропонувати можливі способи їх вирішення2. Сприйняття нових ідей, формування нової інтерпретації світу, усвідомлення різноманіт- ності варіантів соціальних дій і відносин сприяють глибшому усвідомленню власної культурної ідентичності, яка передбачає відчуття самоідентифікіції до певної культури, прийняття певних культурних норм, патернів поведін- ки, ціннісних орієнтацій тощо. Культурна ідентичність є найважливішим ціннісним фактором розвитку етнічно різнорідних суспільств. Впливаючи на процеси інтеґрації та дезінте- ґрації, культурна ідентичність виконує одночасно функцію індикатора вну- трішнього стану поліетнічної спільноти як соціокультурної системи. Концепція культурної ідентичності постійно привертає увагу фахівців. Вона потребує глибокого, багатогранного вивчення з теоретичних, методо- логічних, онтологічних позицій. Її розробка залежить від наукової орієнта- ції дослідників та основних припущень щодо природи й історії культурної ідентичності. Соціально-наукові підходи концептуалізують культурну ідентичність як процес «соціальної категоризації», що ґрунтується як на індивідуальному ви- борі, так і на відносинах між індивідом і групою/групами3. Інтерпретативні культурні підходи розглядають культурну ідентичність як соціальний та культурний конструкт, який залежить не лише від людини, але динамічно створюється, обговорюється та посилюється у процесі взаємодії з представ- никами інгруп та аутгруп4. Представники критичного підходу розглядають культурну ідентичність як «ідеологічну конструкцію і представництво сило- вих структур»5. Історія культури загалом та культура зокрема є обумовленим способом індивідуальної або колективної поведінки, що базована на минулому і спро- ектована в майбутнє. Історія культури циклічна. Культурна специфіка на- ції – це сукупність історичних, надісторичних факторів, а національна пси- хіка – таємнича сила, яка прихована в національних звичаях, усній традиції та мові. Саме ця владна сила, яка знаходиться за межами нашого свідомого сприйняття, мотивує нашу поведінку і є триґером наших імпульсів. Неявний, 2 Danylova T. Overcoming the Cultural Differences: Parable as a Means of Intercultural Dialogue // Anthropological Measurements of Philosophical Research. – 2013. – №3. – P.42–51. 3 Berry J.W. Introduction to methodology // Handbook of cross-cultural psychology / Triandis H.C. & Berry J.W. (Eds.). – Vol.1. – Boston, 1980. – P.1–28; Yep G.A. Approaches to cultural identity: Personal notes from an auto-ethnographical journey // Communicating ethnic and cultural identity / Fong M. & Chuang R. (Eds.). – Lanham, 2003. – P.69–81. 4 Collier M., Thomas M. Identity in intercultural communication: An interpretive perspective // Theories in intercultural communication (International and Intercultural Communication Annual) / Kim Y.Y. & Gudykunst W.B. (Eds.). – Book 12. – Newbury Park, CA, 1988. – P.99–120; Jackson R.L. The negotiation of cultural identity: Perceptions of European Americans and African Americans. – Westport, 1999. – 144 p.; Social Identity and Intergroup Relations (European Studies in Social Psychology) / Tajfel H. (Ed.). – Cambridge, UK, 2010. – 546 p. 5 Shin C.I., Jackson R.L. A review of identity research in communication theory: Reconceptualizing cultural identity // Ferment in the Intercultural Field: Axiology/Value/Praxis / Starosta W.J. & Chen G.-M. (Eds.). – Thousand Oaks, 2003. – P.211–241. Український історичний журнал. – 2020. – №1 174 Володимир Пилипів мінливий і часто невизначений національний характер проявляється в усіх аспектах життя нації – як в історичних досягненнях, так і у трагедіях. Культурна ідентичність базована на суспільному досвіді соціуму, який об’єктивувався та інституціований у способі життя, характерний для членів окресленої спільноти й відрізняється від способу життя іншої спільноти і є унікальним. Увагу дослідженню культурної ідентичності як необхідної скла- дової індивідуальної та колективної ідентичності приділили й вітчизняні ав- тори С.Сторожук, І.Гоян, В.Шинкарук, Л.Шинкарук, Г.Салата, Т.Данилова, В.Пилипів6. Проте концепція культурної ідентичності потребує ґрунтовної розробки, що вимагає від вітчизняних дослідників пильної уваги до цього феномену. Культура – це набір пізнавальних та оціночних переконань/уявлень про бажану реальність, які деталізовано у цінностях, установах і нормах7. Культуру можна інтерпретувати як денотативне, конотативне, прагматич- не знання, що поділяється певною групою, яка має спільну історію та бере участь у структуруванні суспільства8. Культура не є абстрактним поняттям – вона «вбудована» в реалії повсяк- денного життя. Насправді культура не може бути відокремлена від соціаль- них реалій, в яких вона розвивається, або від людей, котрі є як її творцями, так і творіннями. Для глибшого розуміння культури та уникнення спроще- них інтерпретацій необхідно враховувати соціальні реалії, політичні, геогра- фічні, демографічні та економічні аспекти життя суспільства. Так, історія української культури, як і будь-яка інша, просякнута симво- лами, які передають її смисли від однієї генерації до іншої. Символи культу- ри можуть бути двох типів – зовнішні та внутрішні, тобто видимі та невидимі. Зовнішні символи стосуються моделей поведінки або результатів поведінки, які сприймаються іншими. Серед них танці, зібрання членів діаспори, живо- писні та мовні презентації, предмети мистецтва тощо. Хоча внутрішні симво- ли зазвичай передаються за допомогою зовнішніх символів, вони осягаються розумово або інтуїтивно, а не лише споглядаються. Вони включають віру- вання, цінності, почуття та ідеї, наприклад, релігійні вірування, політичні 6 Сторожук С.В., Гоян І.М. Вплив віртуальної реальності на самоактуалізацію тинейджерів // Антропологічні виміри філософських досліджень. – 2016. – №9. – С.17–28; Storozhuk S.V., Hoyan I.M. Gender Equality as a Modern Phenomenon // Anthropological Measurements of Philosophical Research. – 2017. – №11. – P.71–83; Shynkaruk V., Salata G., Danylova T. Myth as the Phenomenon of Culture // Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald. – 2018. – №4. – P.17–22; Shynkaruk L., Salata G., Danylova T. Dialogue of Cultures: E.Hall and F.Kluckhohn // Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald. – 2018. – №3. – P.128–133; Salata G., Danylova T. The Ecological Imperative and Human Nature: A New Perspective on Ecological Education // Interdisciplinary Studies of Complex Systems. – 2018. – №12. – P.17–24; Danylova T. The Way to the Self: The Novel «Steppenwolf» Through the Lens of Jungian Process of Individuation // Anthropological Measurements of Philosophical Research. – 2015. – №7. – P.28–35; Пилипів В.І. Архетипні культурні символи та формування культурної ідентичності українців Канади: до постановки проблеми // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2019. – №1. – С.190–194. 7 Kemper D. Sociological Models in the Explanation of Emotion // Handbook of Emotions / Lewis M. & Havilland J.M. (Eds.). – New York, 1993. – P.41–51. 8 Swidler A. Talk of Love. – Р.250–285. Український історичний журнал. – 2020. – №1 175Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу чи соціальні цінності, такі як цінність демократії; легенди, міфологію або іс- торію конкретної групи і почуття групової самоідентифікації. Збереження етнічної ідентичності усіма генераціями не обов’язково означає збереження всіх символів, що містяться в культурі. Насправді по- всюдність культури не означає, що всі її символи, однаково значущі або при- йняті всіма членами спільноти. Люди вибірково використовують культурні символи. Особливо це стосується різних поколінь, які живуть у культурно різноманітному середовищі9. Існують різні підходи до розуміння феномену культури. Есенціалістська точка зору базується на ідеї, що культура обумовлена і статична, вона має фіксовані характеристики, а відмінності між представниками однієї куль- тури вважаються вторинними. У ґлобалізованому світі, в якому люди часто подорожують як фізично, так і віртуально, живуть у постійній взаємодії з представниками інших культур, цей підхід неактуальний. Більше того, по- дібний редукціоністський погляд на культуру обмежує людське розуміння лише теоріями та методологіями, неадекватними реаліям ХХІ ст. Натомість конструктивістський підхід визначає культуру як багатогранний динаміч- ний феномен, що знаходиться в безперервній еволюції. Із точки зору кон- структивізму культура визначається через взаємодію між людьми; вона є плинною у своєму вираженні та постійно розвивається й адаптується до нових реалій. Отже культура розвивається і змінюється впродовж багатьох років, на неї впливає взаємодія її членів із членами інших культур та з їхнім оточен- ням, а також культурний та економічний обмін і ґлобалізація. Такий тип дискурсу інтерпретує культуру як процес, багатогранний і різноманітний за своїми цінностями, переконаннями, практиками, традиціями, деякі з яких можуть бути зовсім новими. Отже, із цієї точки зору, культура є предметом перемовин, що надає можливості особистого вибору, соціальної справедли- вості, а також динамічним процесом, завдяки якому домовленості та межі груп або спільнот переглядаються відповідно до поточних потреб10. «Боротьба із соціальною ексклюзією, імплементація принципу соціаль- ної справедливості»11 – один із вагомих чинників в історії постмодерної куль- тури світу. «Соціальна справедливість – це поняття, яке визначає чесні та справедливі відносини між людиною і суспільством. Вона вимірюється явни- ми і латентними умовами розподілу багатства, можливостей та соціальних привілеїв. Соціальна справедливість включає в себе наші найглибші пере- конання», сформовані культурною ідентичністю, «політикою, релігією, етніч- ною приналежністю та почуттям ідентичності»12. 9 Пилипів В.І. Архетипні культурні символи та формування культурної ідентичності українців Канади: до постановки проблеми // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2019. – №1. – С.191–192. 10 Intercultural Learning: theories, contexts, realities [Електронний ресурс]: https://pjp-eu.coe. int/documents/1017981/10762748/Ch2.pdf/0b364432-7efb-6a45-a4bc-50de19787213 11 Салата Г. Бібліотекознавство, інформаційні науки та соціальна справедливість // Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. – 2019. – №3. – С.10–11. 12 Там само. – С.11. Український історичний журнал. – 2020. – №1 176 Володимир Пилипів Наше сприйняття культури впливає на інтерпретацію культурної реаль- ності, на нашу взаємодію з іншими людьми й на спосіб, в який ми розуміємо нашу ідентичність та ідентичність інших. Безумовно, культура не є відповіддю на кожне питання, але вона представляє важливий аспект, який формує наш світогляд і наші інтерпретації, разом з іншими аспектами, такими, як умови життя, ґендер, сексуальна орієнтація, соціально-економічний статус тощо. У контексті культури, як і багатьох інших вимірів, ідентичність постійно конструюється, а сам процес прийняття та виконання ролі, який опосередко- вується зовнішніми (соціальними, політичними) і внутрішніми (психологіч- ними, емоційними) аспектами, триває впродовж усього життя13. Плинну культурну ідентичність можна розуміти як об’єднання двох іден- тичностей – індивідуальної та групової – в одну. Отже культурна ідентичність завжди знаходиться у процесі, вона ніколи не є абсолютно завершеним фактом14. Якщо ми розглядаємо нашу ідентичність як статичну, аскриптивну, ми схильні або змушені відповідати певній системі очікувань щодо культурних норм, ґендерних ролей, релігійних переконань тощо. Розуміння своєї іден- тичності та ідентичності інших людей як динамічного процесу дозволяє по- стійно змінювати власну ідентичність відповідно до наших потреб, прагнень, очікувань, а не відповідно до того, на що очікує світ. Важливим аспектом є те, що в межах окресленої парадигми ми дозволяє- мо іншим людям побудувати свою власну ідентичність, утримуючись від стиг- матизації, соціального клеймування, сприйняття крізь призму стереотипів. Таким чином, ідентичність може бути визначена як належність до одних груп і диференціація від інших. Залежно від контексту, в якому ми пере- буваємо, ми постійно переоцінюємо свою ідентичність. Наприклад, у єдиної жінки у групі чоловіків розуміння ґендерної ідентичності може бути сильні- шим, ніж у мішаній ґендерній групі. Тому сучасні дослідники звертаються до концепції «множинних ідентичностей»15. Хоча ця концепція в основному використовується для аналізу людей, які об’єднали у собі різні культурні традиції, вона може бути поширена на будь- яку людину в умовах зміни соціального контексту, «пошуки “Я” значною мірою є реакцією на впевненість науки у власних зусиллях пояснити навколишній світ і визначити місце людини у цьому світі. По суті, це пов’язано з визнанням того, що реальність, яку ми сприймаємо, не є реальністю per se, але, швидше, конструюється самим розумом. Саме тому по- стмодерна доба вельми скептично ставиться до пояснень, які претендують на абсолютну істинність. Замість цього вона фо- кусується на відносності істини для кожної людини. 13 Ohana Y., Otten H. A new intercultural learning concept for the European youth sector? // Where do you stand? Intercultural learning and political education in contemporary Europe. – Berlin, 2012. – P.183–240. 14 Kim Y. The Identity Factor in Intercultural Competence // The Sage Handbook of Intercultural Competence / Deardorff D.K. (Ed.). – Thousand Oaks, 2009. – P.53–65. 15 Данилова Т.В. Проблема людської ідентичності у постмодерній картині світу // Антропологічні виміри філософських досліджень. – 2012. – №2. – С.16–22; Burke P., Stets J. Identity Theory. – Oxford University Press, 2009. – 272 p. Український історичний журнал. – 2020. – №1 177Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу У постмодерністському розумінні все є інтерпретацією – ми самі створюємо свою реальність, інтерпретуючи навколиш- ній світ. Реальність виникає через нашу інтерпретацію того, що світ означає для нас особисто. Надаючи перевагу конкрет- ному досвіду над абстрактними принципами, постмодернізм стверджує, що результати власного досвіду є відносними, а не остаточними та універсальними, і намагається запропонувати нове розуміння людини в межах свого дискурсу»16. Ідентичність стає плинною, вона формується та постійно трансформуєть- ся щодо способів представлення в культурних системах, які нас оточують. Як зазначав С.Голл, «суперечливі ідентичності всередині нас тягнуть у різ- них напрямках, так що наші ідентифікації постійно змінюються»17. Ідентичність людини визначається як через самоідентифікацію (як ми ідентифікуємо себе), так і через гетероідентифікацію (як ідентифікують нас інші). На індивідуальному рівні ідентичність тісно пов’язана з необхідністю взаємодії з іншими людьми, із суспільством у цілому та з визнанням власної автономії. Найчастіше ідентичність, яку «привласнює» людина, відрізняєть- ся від ідентичності, котру «приписують» їй інші. Навіть крізь призму динамічного, конструктивістського погляду доби постмодерну люди часто припускають наявність лише однієї ідентичності. Подібний тип світогляду породжує коґнітивний дисонанс, що є вкрай не- безпечним, особливо за умов ґлобалізованого світу і зростаючих культурних контактів. Індивіди прагнуть зберегти позитивну самоідентифікацію та почувати- ся в безпеці в рамках своєї ідентичності. Для досягнення цього використо- вуються різні стратегії. Одна з них полягає в тому, щоб зробити наголос на відмінностях інгруп та аутгруп, що може створити штучну категоризацію, яка підкреслює відмінності та зменшує подібність. Це часто призводить до конкуренції або конфронтації, які в деяких випадках спричиняють акти на- сильства та дискримінацію. Для уникання цього дисонансу й пов’язаних із ним проблем, для ство- рення конґруентного наративу будь-якому індивіду потрібно інтеґрувати різні аспекти своєї ідентичності для відчуття себе унікальною та повноцін- ною людиною18. В опублікованому Радою Європи Європейському маніфес- ті щодо множинної культурної належності проголошується, що в певний час або на різних етапах свого життя люди можуть мати різну культурну належність: «Множинна культурна належність є одним зі способів визнан- ня місця плюралізму в контексті ґлобалізму. Світ фраґменто- ваний і плюралістичний, і сучасні люди живуть у різних гру- пах, на різних рівнях та з різними ступенями інтенсивності, 16 Danylova T.V. Searching for the True Self: The Way of Nondual Wisdom // Anthropological Measurements of Philosophical Research. – 2017. – №12. – P.8. 17 Hall S. The Question of Cultural Identity, Modernity and Its Futures. – Cambridge, 1992. – P.277. 18 Danylova T. The Way to the Self: The Novel «Steppenwolf» Through the Lens of Jungian Process of Individuation. – P.28–35. Український історичний журнал. – 2020. – №1 178 Володимир Пилипів створюючи кожну соціальну групу неоднорідною. Сьогодні єв- ропеєць може бути зачатий у Венеції, провести свої підліткові роки в Парижі, навчатися в Коїмбра, одружитися в Берліні й розлучитися в Лондоні. Де він або вона будуть поховані? Куль- турні системи відліку, які колись були сталими та непоруш- ними, тепер неминуче пов’язані з далекосяжними змінами»19. Зазвичай індивіди суб’єктивно ототожнюються з більш ніж однією соці- альною групою. Крім того, люди часто використовують свої особистісні ха- рактеристики та міжособистісні стосунки й соціальні ролі як додаткові ком- поненти власної ідентифікації. Ці множинні ідентифікації з соціальними групами, характеристиками, стосунками та ролями допомагають людям орієн туватися у світі. Для успішного міжкультурного діалогу необхідно знайти баланс між прийняттям власної ідентичності, визнанням культурних особливостей своєї групи й толерантним ставленням до представників культурних аутгруп. «Наразі множинна культурна належність стає фундаментом європейського громадянства. Це робить можливим сприймати й відчувати складний, диференційований розвиток культур- ної ідентичності у зрілих демократичних суспільствах […] По-перше, вона визнає спільноти, які приносять з собою різні характеристики з точки зору ідентичності, та, по-друге, дозво- ляє кожній людині мати декілька специфічних ідентичностей, які виражаються через належність до різних культур […] мно- жинна належність сприймається як можливість для окремого індивіда або групи відчувати одночасну або послідовну належ- ність до певного набору цінностей або культурних характери- стик, що поділяються кількома групами або спільнотами»20. За сучасних умов імперативом соціально-культурної взаємодії стає влас- ний вільний вибір культурної належності, який спонукає індивіда до осмис- лення міжособистісних і міжгрупових взаємодій із позиції толерантності та робить його відкритим для розуміння носіїв інших ідентичностей. Конструктивістський підхід до розуміння феномену культури, який став панівним у постмодерному світі, сприяв виникненню нової інтерпретації культурної ідентичності, котра розуміється як динамічний процес об’єднання індивідуальної та групової ідентичностей і не є абсолютно завершеною. Множинна культурна ідентичність сприяє здатності людини до змін, здатності давати раду новим викликам, якими сповнений світ. Ця здатність до адаптації є суттєвою передумовою покращення процесу міжкультурної ко- мунікації в межах нової геополітичної конструкції світобудови. 19 European Manifesto for Multiple Cultural Affiliation. 2007 [Електронний ресурс]: https://rm.coe.int/16806abde8 20 Ibid. Український історичний журнал. – 2020. – №1 179Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу REFERENCES 1. Berry, J.W. (1980). Introduction to methodology. H.C.Triandis & J.W.Berry (Eds.). Handbook of cross-cultural psychology, 1, 1–28. Boston: Allyn and Bacon. 2. Burke, P., & Stets, J. (2009). Identity Theory. Oxford University Press. 3. Collier, M., & Thomas, M. (1988). Identity in intercultural communication: An inter- pretive perspective. Y.Y.Kim & W.B.Gudykunst (Eds.). Theories in intercultural commu- nication (International and Intercultural Communication Annual), 12, 99–120. Newbury Park, CA: SAGE. 4. Danylova, T. (2012). Problema liudskoi identychnosti u postmodernii kartyni svitu. Antropolohichni vymiry filosofskykh doslidzhen, 16–22. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 5. Danylova, T. (2013). Overcoming the Cultural Differences: Parable as a Means of Intercultural Dialogue. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 3, 42–51. 6. Danylova, T. (2015). The Way to the Self: The Novel «Steppenwolf» Through the Lens of Jungian Process of Individuation. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 7, 28–35. 7. Danylova, T.V. (2017). Searching for the True Self: The Way of Nondual Wisdom. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 12, 7–15. DOI: 10.15802/ampr. v0i12.119069. 8. European Manifesto for Multiple Cultural Affiliation. (2007). Retrieved from https:// rm.coe.int/16806abde8 9. Hall, S. (1992). The Question of Cultural Identity. S.Hall, D.Held and T.McGrew (Eds.). Modernity and Its Futures, 273–316. Cambridge: Open University Press. 10. Intercultural Learning: theories, contexts, realities. (2009). Retrieved from https://pjp-eu. coe.int/documents/1017981/10762748/Ch2.pdf/0b364432-7efb-6a45-a4bc-50de19787213 11. Jackson, R.L. (1999). The negotiation of cultural identity: Perceptions of European Americans and African Americans. Westport: Praeger. 12. Kemper, D. (1993). Sociological Models in the explanation of emotion. M.Lewis & J.M.Havilland (Eds.). Handbook of Emotions, 41–51. New York: The Guilford Press. 13. Kim, Y. (2009). The Identity Factor in Intercultural Competence. D.K.Deardorff (Ed.). The Sage Handbook of Intercultural Competence, 53–65. Thousand Oaks, CA: Sage. 14. Ohana, Y., & Otten, H. (2012). A new intercultural learning concept for the European youth sector? Ohana, Y., Otten, H. (Eds.). Where do you stand? Intercultural learn- ing and political education in contemporary Europe, 183–240. Berlin: VS Verlag für Sozialwiessenschaften. 15. Pylypiv, V. (2019). Arkhetypichni kulturni symvoly ta formuvannia kulturnoi identychnosti kanadskykh ukraintsiv: problema problemy. Natsionalna akademiia kerivnykh kadriv kultury i mystetstv, 1, 190–194. DOI: https://doi.org/10.32461/2226- 3209.1.2019.166907 [in Ukrainian]. 16. Salata, G., & Danylova, T. (2018). The Ecological Imperative and Human Nature: A New Perspective on Ecological Education. Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 12, 17–24. 17. Salata, H. (2019). Bibliotechni ta informatsiini nauky ta sotsialna spravedlyvist. Ukrainskyi zhurnal z bibliotekoznavstva ta informatsiinykh nauk, 3, 10–18. DOI: http:// dx.doi.org/10.31866/2616-7654.3.2019.169662 [in Ukrainian]. 18. Shin, C.I., & Jackson, R.L. (2003). A review of identity research in communication theory: Reconceptualizing cultural identity. W.J.Starosta & G.-M.Chen (Eds.). Ferment in the Intercultural Field: Axiology/Value/Praxis, 211–241. Thousand Oaks, CA: SAGE. 19. Shynkaruk, L., Salata, G., & Danylova, T. (2018). Dialogue of Cultures: E.Hall and F.Kluckhohn. Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, 3, 128–133. 20. Shynkaruk, V., Salata, G., & Danylova, T. (2018). Myth as the Phenomenon of Culture. Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald, 4, 17–22. 21. Storozhuk, S.V. & Hoyan, I.M. (2017). Gender Equality as a Modern Phenomenon. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 11, 71–83. DOI: 10.15802/ ampr.v0i11.105481 Український історичний журнал. – 2020. – №1 180 Володимир Пилипів 22. Storozhuk, S.V., Hoian, Y.N. (2016). Vplyv virtualnoi realnosti na samoaktualizat- siiu pidlitkiv: antropolohichnyi vymir. Antropolohichni vymiriuvannia filosofskykh dos- lidzhen, 9, 17–28. DOI: 10.15802/ampr2016/72119. [in Ukrainian]. 23. Swidler, A. (1998). Culture and Social Action. Ph.Smith (Ed.). The New American Cultural Sociology, 171–187. Cambridge, UK: Cambridge University Press. 24. Swidler, A. (2003). Talk of Love; How Culture matters. Chicago: University of Chicago Press. 25. Tajfel, H. (Ed.). (2010). Social Identity and Intergroup Relations (European Studies in Social Psychology). Cambridge, UK: Cambridge University Press. 26. Triandis, H.C. (1995). Individualism and Collectivism (New Directions in Social Psychology). Boulder: Westview Press. 27. Yep, G.A. (2003). Approaches to cultural identity: Personal notes from an auto-eth- nographical journey. M.Fong & R.Chuang (Eds.). Communicating ethnic and cultural identity, 69–81. Lanham, MD: Rowman & Littlefield Publishers. VOLODYMYR PYLYPIV Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent, Rector of the Kyiv University of Culture (Kyiv, Ukraine), pylypiv@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6548-1405 THE CONCEPT OF CULTURAL IDENTITY IN THE CONTEXT OF THE CULTURE’S HISTORY OF THE POSTMODERN WORLD Abstract. The aim of the study is to analyze the multiple cultural identity as a dynamic process in the context of the postmodern world. Methodology of the study. The authors used a systematic, cultural-historical, hermeneutic, and integrative ap- proaches. The scientific novelty consists in substantiating the expediency of us- ing the concept of multiple cultural identity in the context of globalization processes, which requires the development of a new paradigm of thinking. Nowadays, human’s free choice is becoming the imperative of socio-cultural interaction. It induces the individual to comprehend interpersonal and intergroup interactions from the stand- point of tolerance and makes him/her open to understanding the carriers of the other identities. Conclusions. The constructivist approach to culture, which is dominant in the postmodern world, contributes to the emergence of a new interpretation of cultural identity. It is understood as a dynamic process of uniting individual and group iden- tities, which is regarded as principally incomplete. The results of the study lead to the conclusion that the multiple cultural identity contributes to the ability of a person to change, the ability to cope with the new challenges of the globalized world. This ability to adapt is an essential prerequisite for improving the process of intercultural communication within the framework of the new geopolitical structure of the world. Keywords: culture, cultural identity, constructivist approach to culture, dynamic identity, multiple identity, postmodern.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179729
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0130-5247
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:32:09Z
publishDate 2020
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Пилипів, В.
2021-06-02T17:20:29Z
2021-06-02T17:20:29Z
2020
Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу / В. Пилипів // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 172-180. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
0130-5247
DOI: doi.org/10.15407/uhj2020.01.172
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179729
316.347:008.2
Метою дослідження є аналіз множинної культурної ідентичності як динамічного процесу в контексті постмодерного світу. Методологія
 дослідження. Для проведення дослідження використані системний, культурно-історичний, герменевтичний та інтеґративний підходи. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні доцільності використання концепції
 множинної культурної ідентичності в контексті ґлобалізаційних процесів,
 що потребує вироблення нової парадигми мислення. За сучасних умов імперативом соціально-культурної взаємодії стає власний вільний вибір культурної
 ідентифікації, який спонукає індивіда до осмислення міжособистісних і міжгрупових взаємодій із позиції толерантності та робить його відкритим для
 розуміння носіїв інших ідентичностей. Висновки. Конструктивістський підхід до розуміння феномену культури, який став панівним у постмодерному
 світі, сприяв виникненню нової інтерпретації культурної ідентичності, котра розуміється як динамічний процес об’єднання індивідуальної та групової
 ідентичностей і не є абсолютно завершеною. Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновку, що множинна культурна ідентичність сприяє здатності людини до змін, здатності давати раду новим викликам,
 якими сповнений ґлобалізований світ. Ця здатність до адаптації є суттєвою
 передумовою покращення процесу міжкультурної комунікації в межах нової геополітичної конструкції світобудови.
The aim of the study is to analyze the multiple cultural identity as a
 dynamic process in the context of the postmodern world. Methodology of the study.
 The authors used a systematic, cultural-historical, hermeneutic, and integrative approaches.
 The scientific novelty consists in substantiating the expediency of using
 the concept of multiple cultural identity in the context of globalization processes,
 which requires the development of a new paradigm of thinking. Nowadays, human’s
 free choice is becoming the imperative of socio-cultural interaction. It induces the
 individual to comprehend interpersonal and intergroup interactions from the standpoint
 of tolerance and makes him/her open to understanding the carriers of the other
 identities. Conclusions. The constructivist approach to culture, which is dominant in
 the postmodern world, contributes to the emergence of a new interpretation of cultural
 identity. It is understood as a dynamic process of uniting individual and group identities,
 which is regarded as principally incomplete. The results of the study lead to
 the conclusion that the multiple cultural identity contributes to the ability of a person
 to change, the ability to cope with the new challenges of the globalized world. This
 ability to adapt is an essential prerequisite for improving the process of intercultural
 communication within the framework of the new geopolitical structure of the world.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
The Concept of Cultural Identity in the Context of the Culture’s History of the Postmodern World
Article
published earlier
spellingShingle Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
Пилипів, В.
Методологія. Історіографія. Джерелознавство
title Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
title_alt The Concept of Cultural Identity in the Context of the Culture’s History of the Postmodern World
title_full Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
title_fullStr Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
title_full_unstemmed Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
title_short Концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
title_sort концепція культурної ідентичності в контексті історії культури постмодерного світу
topic Методологія. Історіографія. Джерелознавство
topic_facet Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179729
work_keys_str_mv AT pilipívv koncepcíâkulʹturnoíídentičnostívkontekstíístorííkulʹturipostmodernogosvítu
AT pilipívv theconceptofculturalidentityinthecontextofthecultureshistoryofthepostmodernworld