Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
Мета статті полягає у структуруванні накопиченого фактологічного матеріалу щодо збройної аґресії Російської Федерації проти України, а новизна – у спробі здійснити стислу реконструкцію подієвого полотна в означеному сеґменті теми та вказаних хронологічних межах і на цій основі розробити варіант іс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179838 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) / М. Гребенюк, В. Грицюк, В. Щипанський // Український історичний журнал. — 2020. — Число 4. — С. 176-191. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179838 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гребенюк, М. Грицюк, В. Щипанський, П. 2021-06-16T16:51:03Z 2021-06-16T16:51:03Z 2020 Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) / М. Гребенюк, В. Грицюк, В. Щипанський // Український історичний журнал. — 2020. — Число 4. — С. 176-191. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2020.04.176 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179838 355.4.930.02:[94](477)«2014–2018» Мета статті полягає у структуруванні накопиченого фактологічного матеріалу щодо збройної аґресії Російської Федерації проти України, а новизна – у спробі здійснити стислу реконструкцію подієвого полотна в означеному сеґменті теми та вказаних хронологічних межах і на цій основі розробити варіант історичної періодизації антитерористичної операції на сході України у 2014–2018 рр. Методологія студії заснована на комбінації загальнонаукових, спеціальних та міждисциплінарних прийомів пізнання. Специфіка теми спонукала до застосування методів воєнно-історичного дослідження: історико-системного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, історико-генетичного. Автори послуговуються сучасним термінологічним апаратом, апробованим вітчизняними й зарубіжними військовими науковцями та практиками. Основні результати. Опрацьований масив джерел і літератури дає змогу відтворити фактичний перебіг основних подій у хронологічній послідовності та виокремили ключові віхи російсько-українського збройного протистояння. За характером воєнних дій, воєнно-політичними результатами та наслідками АТО поділена на початковий і два основних періоди, у межах яких виділено етапи, що якісно відрізняються за метою, характером, змістом бойових (спеціальних) дій. Автори доводять, що саме аґресія Російської Федерації спричинила збройний конфлікт на сході України. Для відсічі та стримування цієї аґресії Україна застосувала сили сектору безпеки й оборони. Формою їх застосування з 14 квітня 2014 до 30 квітня 2018 рр. стала антитерористична операція, у подальшому – операція Об’єднаних сил. Здійснення історичної періодизації АТО дало змогу створити основу для подальших наукових пошуків із вивчення збройного конфлікту на сході України, аби сформулювати чітке розуміння природи й суті «гібридної війни» Росії проти України, проаналізувати її еволюцію та узагальнити досвід протидії загрозам у воєнній сфері. The purpose of the article is to structure the accumulated factual material on the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The novelty of the material is an attempt to make a brief reconstruction of the event in this segment of the topic and the specified chronological boundaries and on this basis to develop options for historical periodization of the Anti-Terrorist Operation in Eastern Ukraine in 2014–2018 (ATO). The methodology of the study is based on a combination of general scientific, special and interdisciplinary methods of scientific knowledge. The specificity of the topic prompted the use of special methods of military-historical research: historicalsystemic, problem-chronological, historical-comparative, historical-genetic. The authors use modern terminology, tested by domestic and foreign military scientists and practitioners. The main results of the study. The processed array of sources and literature makes it possible to reproduce with a high degree of probability the actual course of major events in chronological order and highlight the key milestones of the Russian-Ukrainian armed confrontation at the beginning of the 21th century. According to the nature of hostilities, military-political results and consequences of the anti-terrorist operation is divided into initial and two main periods within which there are stages that differ qualitatively in purpose, nature and content of combat (special) actions. The authors prove that it was the aggression of Russian Federation that caused the armed conflict in Eastern Ukraine. Ukraine has used the forces of the security and defence sector to repel and deter this aggression. The form of their application from April 14, 2014 to April 30, 2018 was an anti-terrorist operation, and after – the Joint Forces Operation. This provided a basis for further research into the armed conflict in Eastern Ukraine to provide a clear understanding of the nature and essence of Russia’s hybrid war against Ukraine, to analyse its evolution, and, moreover, to summarize the experience of countering hybrid threats in the military sphere. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал На допомогу викладачеві історії Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) Historical Periodization of the Anti-Terrorist Operation in Eastern Ukraine (April 14, 2014 – April 30, 2018) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| spellingShingle |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) Гребенюк, М. Грицюк, В. Щипанський, П. На допомогу викладачеві історії |
| title_short |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| title_full |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| title_fullStr |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| title_sort |
історична періодизація антитерористичної операції на сході україни (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) |
| author |
Гребенюк, М. Грицюк, В. Щипанський, П. |
| author_facet |
Гребенюк, М. Грицюк, В. Щипанський, П. |
| topic |
На допомогу викладачеві історії |
| topic_facet |
На допомогу викладачеві історії |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Historical Periodization of the Anti-Terrorist Operation in Eastern Ukraine (April 14, 2014 – April 30, 2018) |
| description |
Мета статті полягає у структуруванні накопиченого фактологічного матеріалу щодо
збройної аґресії Російської Федерації проти України, а новизна – у спробі здійснити стислу реконструкцію подієвого полотна в означеному сеґменті теми та вказаних хронологічних межах
і на цій основі розробити варіант історичної періодизації антитерористичної операції на сході
України у 2014–2018 рр. Методологія студії заснована на комбінації загальнонаукових, спеціальних та міждисциплінарних прийомів пізнання. Специфіка теми спонукала до застосування методів воєнно-історичного дослідження: історико-системного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, історико-генетичного. Автори послуговуються сучасним термінологічним
апаратом, апробованим вітчизняними й зарубіжними військовими науковцями та практиками.
Основні результати. Опрацьований масив джерел і літератури дає змогу відтворити фактичний перебіг основних подій у хронологічній послідовності та виокремили ключові віхи російсько-українського збройного протистояння. За характером воєнних дій, воєнно-політичними
результатами та наслідками АТО поділена на початковий і два основних періоди, у межах яких
виділено етапи, що якісно відрізняються за метою, характером, змістом бойових (спеціальних)
дій. Автори доводять, що саме аґресія Російської Федерації спричинила збройний конфлікт на
сході України. Для відсічі та стримування цієї аґресії Україна застосувала сили сектору безпеки
й оборони. Формою їх застосування з 14 квітня 2014 до 30 квітня 2018 рр. стала антитерористична операція, у подальшому – операція Об’єднаних сил. Здійснення історичної періодизації АТО
дало змогу створити основу для подальших наукових пошуків із вивчення збройного конфлікту
на сході України, аби сформулювати чітке розуміння природи й суті «гібридної війни» Росії проти
України, проаналізувати її еволюцію та узагальнити досвід протидії загрозам у воєнній сфері.
The purpose of the article is to structure the accumulated factual material on the armed
aggression of the Russian Federation against Ukraine. The novelty of the material is an attempt to
make a brief reconstruction of the event in this segment of the topic and the specified chronological
boundaries and on this basis to develop options for historical periodization of the Anti-Terrorist
Operation in Eastern Ukraine in 2014–2018 (ATO). The methodology of the study is based on a
combination of general scientific, special and interdisciplinary methods of scientific knowledge. The
specificity of the topic prompted the use of special methods of military-historical research: historicalsystemic,
problem-chronological, historical-comparative, historical-genetic. The authors use modern
terminology, tested by domestic and foreign military scientists and practitioners. The main results
of the study. The processed array of sources and literature makes it possible to reproduce with a
high degree of probability the actual course of major events in chronological order and highlight the
key milestones of the Russian-Ukrainian armed confrontation at the beginning of the 21th century.
According to the nature of hostilities, military-political results and consequences of the anti-terrorist
operation is divided into initial and two main periods within which there are stages that differ
qualitatively in purpose, nature and content of combat (special) actions. The authors prove that it was
the aggression of Russian Federation that caused the armed conflict in Eastern Ukraine. Ukraine has
used the forces of the security and defence sector to repel and deter this aggression. The form of their
application from April 14, 2014 to April 30, 2018 was an anti-terrorist operation, and after – the Joint
Forces Operation. This provided a basis for further research into the armed conflict in Eastern Ukraine
to provide a clear understanding of the nature and essence of Russia’s hybrid war against Ukraine, to
analyse its evolution, and, moreover, to summarize the experience of countering hybrid threats in the
military sphere.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179838 |
| citation_txt |
Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.) / М. Гребенюк, В. Грицюк, В. Щипанський // Український історичний журнал. — 2020. — Число 4. — С. 176-191. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grebenûkm ístoričnaperíodizacíâantiterorističnoíoperacíínashodíukraíni14kvítnâ201430kvítnâ2018rr AT gricûkv ístoričnaperíodizacíâantiterorističnoíoperacíínashodíukraíni14kvítnâ201430kvítnâ2018rr AT ŝipansʹkiip ístoričnaperíodizacíâantiterorističnoíoperacíínashodíukraíni14kvítnâ201430kvítnâ2018rr AT grebenûkm historicalperiodizationoftheantiterroristoperationineasternukraineapril142014april302018 AT gricûkv historicalperiodizationoftheantiterroristoperationineasternukraineapril142014april302018 AT ŝipansʹkiip historicalperiodizationoftheantiterroristoperationineasternukraineapril142014april302018 |
| first_indexed |
2025-11-25T23:55:37Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:55:37Z |
| _version_ |
1850590777915211776 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2020. – №4
НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ
Анотація. Мета статті полягає у структуруванні накопиченого фактологічного матеріалу щодо
збройної аґресії Російської Федерації проти України, а новизна – у спробі здійснити стислу ре-
конструкцію подієвого полотна в означеному сеґменті теми та вказаних хронологічних межах
і на цій основі розробити варіант історичної періодизації антитерористичної операції на сході
України у 2014–2018 рр. Методологія студії заснована на комбінації загальнонаукових, спеціаль-
них та міждисциплінарних прийомів пізнання. Специфіка теми спонукала до застосування ме-
тодів воєнно-історичного дослідження: історико-системного, проблемно-хронологічного, істо-
рико-порівняльного, історико-генетичного. Автори послуговуються сучасним термінологічним
апаратом, апробованим вітчизняними й зарубіжними військовими науковцями та практиками.
Основні результати. Опрацьований масив джерел і літератури дає змогу відтворити фактич-
ний перебіг основних подій у хронологічній послідовності та виокремили ключові віхи росій-
сько-українського збройного протистояння. За характером воєнних дій, воєнно-політичними
результатами та наслідками АТО поділена на початковий і два основних періоди, у межах яких
виділено етапи, що якісно відрізняються за метою, характером, змістом бойових (спеціальних)
дій. Автори доводять, що саме аґресія Російської Федерації спричинила збройний конфлікт на
сході України. Для відсічі та стримування цієї аґресії Україна застосувала сили сектору безпеки
й оборони. Формою їх застосування з 14 квітня 2014 до 30 квітня 2018 рр. стала антитерористич-
на операція, у подальшому – операція Об’єднаних сил. Здійснення історичної періодизації АТО
дало змогу створити основу для подальших наукових пошуків із вивчення збройного конфлікту
на сході України, аби сформулювати чітке розуміння природи й суті «гібридної війни» Росії проти
України, проаналізувати її еволюцію та узагальнити досвід протидії загрозам у воєнній сфері.
Ключові слова: «гібридна війна», збройна аґресія Російської Федерації проти України, зброй-
ний конфлікт на сході України, воєнні дії, політична та військова стратегія, антитерористична
операція (АТО), операція Об’єднаних сил, незаконні збройні формування, періодизація.
Історична періодизація антитерористичної операції
на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
Михайло Гребенюк
кандидат історичних наук,
начальник навчально-наукового центру іноземних мов,
Національний університет оборони України ім. І.Черняхівського
(Київ, Україна), mv.hrebenik@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4661-4265
Валерій Грицюк
кандидат історичних наук, доцент, провідний науковий співробітник,
науково-дослідний центр воєнної історії,
Національний університет оборони України ім. І.Черняхівського
(Київ, Україна), skifwo@email.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9877-1900
Павло Щипанський
кандидат військових наук, професор, заступник начальника з наукової роботи,
Національний університет оборони України ім. І.Черняховського
(Київ, Україна), info@nuou.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0854-733Х
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.04.176
УДК: 355.4.930.02:[94](477)«2014–2018»
Український історичний журнал. – 2020. – №4
177Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
На початку ХХІ ст. Російська Федерація, зміцнивши авторитарний режим
влади та посиливши свій військовий потенціал, почала претендувати на статус
світової держави, одного з головних центрів ґлобального впливу на розвиток
міжнародних відносин і формування основ сучасного світопорядку. Твердження
на кшталт того, що в епіцентрі формування сучасної російської нації має пере-
бувати не ідея територіальної цілісності й конституційного порядку, а «тися-
чолітній цивілізаційний російський проект» ставали чимдалі більш гучними1.
На початку 2014 р. Євромайдан продемонстрував, що Росія втрачає контроль
над Україною. У цих умовах військово-політичне керівництво РФ удалося до
збройної аґресії, що була спланованим засобом силового впокорення України.
Військові фахівці з різних країн указують на те, що російська аґресія має гі-
бридний характер.
Аналіз російської збройної аґресії гібридного характеру, що розпочалася
проти України в 2014 р., передбачає низку послідовних дослідницьких етапів
та застосування різних методів наукового пізнання, зокрема періодизацію во-
єнних конфліктів2. Періодизації збройної аґресії РФ проти України, конфлік-
ту на сході України та антитерористичній операції / операції Об’єднаних сил
уже присвячено низку досліджень, різнопланових за проблематикою й фор-
мою. Однак ці спроби мають більше популярний, ніж науковий характер, у
них недостатньо враховано особливості гібридного характеру російсько-укра-
їнського збройного протистояння та характерні риси воєнного мистецтва цього
конфлікту3.
У науково-дослідному центрі воєнної історії Національного університету обо-
рони України ім. І.Черняховського підготовлено науково-публіцистичне видання
«Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016)». Залучення
до співпраці різних структур сектору безпеки й оборони дало можливість комплек-
сно дослідити їх роль та місце у протистоянні аґресору. Англомовну версію книги
презентували на засіданні комітету з партнерств та колективної безпеки у форматі
комісії Україна – НАТО, що відбулось у штаб-квартирі альянсу в листопаді 2017 р.
Матеріали видання, зокрема історична періодизація АТО, схвалені представника-
ми країн НАТО і враховуються під час висвітлення подій збройного конфлікту на
сході України4. Однак ця спроба періодизації не стала достатньо повною, оскільки
обмежується подіями 2016 р.
Мета цієї статті полягає у пропозиції варіанту періодизації АТО 2014–
2018 рр., структуруванні нагромадженого фактологічного матеріалу та створен-
ні основи для подальших наукових пошуків щодо вивчення цього явища, аби
мати чітке розуміння природи й суті «гібридної війни» Росії проти України, про-
аналізувати її еволюцію та, зрештою, узагальнити досвід протидії у військовій
сфері.
1 Якубова Л., Головко В., Примаченко Я. Русский мир на Донбасі та в Криму: історичні витоки, політична
технологія, інструмент агресії: Аналітична доповідь. – К., 2018. – С.40.
2 Бережинский В.Г. Методология и структура военно-исторического исследования. – К., 2015. – 64 с.;
Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. – Москва, 2003. – 486 с.
3 Вторжение в Украину: Хроника российской агрессии / [В.Гусаров, Ю.Карин, К.Машовец, Д.Тымчук]. – К.,
2016. – 240 с.; Гай-Нижник П. Війна на Сході України: перша фаза (1 березня – 24 серпня 2014 р.) // Війна
на Донбасі: 2014–2017 рр.: Зб. наук. праць за матеріалами IIІ Всеукр. наук. військ.-іст. конф. (Київ, 19 квітня
2018 р.). – К., 2018. – С.29–34; Куцька О.М. Антитерористична операція на Сході України (2014–2018 рр.):
етапи та їх характеристика // Людина і техніка у визначних битвах світових воєн XX ст.: Збірник доповідей
Міжнар. наук. конф. (Львів, 25–26 червня 2019 р.). – Л., 2019. – С.16–18.
4 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016) / [С.П.Сегеда, В.П.Шевчук,
В.М.Грицюк та ін.]
Український історичний журнал. – 2020. – №4
178 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
Початковий період російської збройної аґресії
Окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим.
Демонстраційні дії з розгортання угруповань військ на кордонах.
Дестабілізація російськими спецслужбами обстановки у східних та
південних областях України (20 лютого – початок квітня 2014 р.)
Першим об’єктом збройної аґресії Російської Федерації проти України стала
Автономна Республіка Крим. Задовго до її окупації Росія створила на півострові
потужну аґентурну мережу, готову будь-якої миті дестабілізувати суспільно-полі-
тичну обстановку. Збройна аґресія стала черговим кроком давно спланованої та
організованої антиукраїнської «гібридної війни».
Операція із захоплення Кримського півострова розпочалася 20 лютого 2014 р.,
коли було зафіксовано перші випадки порушення збройними силами Російської
Федерації, усупереч міжнародно-правовим зобов’язанням, порядку перетину дер-
жавного кордону України через Керченську протоку5.
23 лютого у Севастополі відбувся 20-тисячний мітинґ, на якому було «прого-
лошено міським головою» громадянина Росії О.Чалого. 26 лютого російські спец-
служби за севастопольським сценарієм зімітували масове невдоволення жителів
Сімферополя «київською владою», організувавши зібрання прихильників «росій-
ської весни» перед будівлею Верховної Ради кримської автономії6. Однак потужний
контр-мітинґ українських патріотичних сил, включаючи кримських татар, нівелю-
вав плани аґресорів та зірвав їхні прагнення видати окупацію Росією Криму за
результат «волевиявлення» мешканців півострова.
У ніч на 27 лютого 2014 р. підрозділи спеціального призначення та повітряно-
десантних військ Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів і Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор Росії. Уранці депута-
тів кримського парламенту зібрали у сесійній залі, де вони «ухвалили» рішення про
проведення «референдуму» щодо статусу півострова. Того ж дня російські військо-
вослужбовці взяли під контроль установи засобів масової інформації, зв’язку, аеро-
порт у Сімферополі, аеродром Бельбек у Севастополі, поромну переправу в Керчі.
Невдовзі сили Чорноморського флоту Російської Федерації заблокували військово-
морські бази, де перебували кораблі українських ВМС, а російські спецпідрозділи
разом з ірреґулярними угрупованнями блокували українські військові частини7.
Особовий склад російських збройних формувань не мав розпізнавальних зна-
ків і діяв у вигляді так званих «зелених чоловічків». У цей же час тривало озбро-
єння членів ірреґулярних груп зі складу парамілітарних «козацьких» організацій,
російських шовіністів і кримінальних елементів, а також найманців із місцевих
колабораціоністів, якими керували офіцери спецслужб Російської Федерації.
Уже після фактично вчиненої збройної аґресії Рада федерації 1 березня 2014 р.
ухвалила звернення президента Російської Федерації В.Путіна про дозвіл на за-
стосування збройних сил Росії на території України. Реґулярні російські війська та
5 Закон України від 15 вересня 2015 р. №685-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. –
№46 (13.11.2015). – Ст.417.
6 Смолій В., Якубова Л. Історичний контекст формування проекту русский мир та практика його реалізації в
Криму й на Донбасі: Аналітична записка. – К., 2018. – 144 с.; Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної
агресії Російської Федерації проти України [Електронний ресурс]: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/
viyskovym/do-5-richchya-vid-pochatku-zbroynoyi-agresiyi-rosiyskoyi-federaciyi-proty-ukrayiny
7 Постанова Верховної Ради України від 21 квітня 2015 р. №337-VIII // Відомості Верховної Ради України. –
2015. – №22 (29.05.2015). – Ст.153.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
179Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
парамілітарні формування продовжували силові акції, спрямовані на блокування
українських військових містечок на території Криму, захоплення адміністратив-
них будівель, контроль транспортних маґістралей та інших стратегічно важливих
об’єктів. Жодного військового об’єкта захопити відразу не вдалося.
У цей складний період українські військовослужбовці продемонстрували ви-
тримку та стійкість. Пілоти Сакської морської авіаційної бриґади ВМС, попри
блокаду своєї частини російськими десантниками, щоб не дозволити окупантам за-
хопити бойову авіатехніку й озброєння, 3 березня передислокували протичовнові
вертольоти та літаки на військовий аеродром у Миколаєві. На аеродромі в Бельбеку
українські військові без зброї, незважаючи на попереджувальні постріли окупан-
тів, під розгорнутим бойовим прапором частини, виконуючи гімн України, промар-
шували крізь стрій «зелених чоловічків». Силовий спротив нападникам учинили
морські піхотинці у Феодосії та екіпажі кораблів у заблокованому Донузлавському
озері. Значна група курсантів Севастопольського військово-морського училища,
відмовившись присягати на вірність Росії, виконала державний гімн України8.
16 березня 2014 р. всупереч рішенню Конституційного Суду України та по-
при несхвальну позицію Ради Безпеки ООН в умовах присутності великої кількості
озброєних російських військовослужбовців було проведено так званий «референ-
дум» щодо статусу Криму. Масового характеру набули фальсифікації його ре-
зультатів. Зокрема за оголошеними російськими ЗМІ даними у Севастополі своє
«волевиявлення» нібито здійснили 529 973 особи, з яких понад 95% «висловили-
ся» за «возз’єднання» з Росією. У місті на кінець 2013 р. проживали 462 385 осіб.
Отже за «російський світ» «проголосували» 124% севастопольців9. Уже 18 березня в
Москві було підписано «договір про прийняття Криму до складу Росії»10.
США та Євросоюз відмовилися визнавати результати «референдуму» й засу-
дили дії Росії. 27 березня 2014 р. Ґенеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію
на підтримку територіальної цілісності України11. 2 липня 2014 р. Парламентська
асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії
воєнною аґресією.
Для використання фактору загрози масштабного вторгнення вздовж кордону
з Україною було розгорнуто потужне угруповання російських військ12. Виходячи з
нагальної потреби захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторкан-
ності державних рубежів України, з огляду на порушення Російською Федерацією
низки двосторонніх договорів і зважаючи на рішення Ради федерації Федеральних
зборів Росії щодо використання збройних сил РФ на території нашої країни, із 2 бе-
резня 2014 р. Збройні Сили України приведено у стан повної бойової готовності, а
17 березня оголошено часткову мобілізацію. Від цього часу держава почала функ-
ціонувати в особливих умовах13.
Українське суспільство відреагувало на аґресію патріотичним піднесенням.
На цій хвилі із залученням добровольців створювалися нові державні силові
структури. 13 березня 2014 р. створено Національну ґвардію України як військове
8 Березовець Т. Анексія: острів Крим: хроніки «гібридної війни». – К., 2015. – 391 с.; Мамчак М. Анексія Криму:
Анатомія «гібридної» війни. – Севастополь, 2014. – 522 с.
9 Золотухін Д. Біла книга спеціальних інформаційних операцій проти України 2014–2018. – К., 2018. – С.200.
10 До другої річниці агресії Росії проти України (20 лютого 2016 р.). – К., 2016. – С.26–28.
11 Территориальная целостность Украины: Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей ООН 27 марта 2014 г.
[Електронний ресурс]: https://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/68/262&referer=/english/&Lang=R
12 Вторжение в Украину: Хроника российской агрессии. – С.9–13.
13 Указ Президента України від 17 березня 2014 р. №303/2014 // Офіційний вісник Президента України. –
2014. – №12 (04.04.2014). – Ст.469; Біла книга-2014: Збройні Сили України. – К., 2015. – С.9.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
180 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
формування з правоохоронними функціями14. Учасники «Революції гідності» просто
з київського Майдану вирушали на формування резервних батальйонів Нацґвардії,
основу яких становили добровольці. У квітні 2014 р. міністр внутрішніх справ
України проголосив про створення у складі відомства підрозділів патрульної служ-
би міліції особливого призначення, які комплектувалися на добровільній основі з
патріотично налаштованих громадян. Загалом постали 38 таких формувань15.
Воєнно-політична ситуація, що складалася на сході України, зумовлювала не-
обхідність ухвалення рішень про збройний опір російській аґресії.
Перший період збройного конфлікту на сході України
Боротьба з російською «гібридною аґресією». Активні дії сил антите
рористичної операції зі звільнення території Донецької й Луганської
областей від російських терористичних осередків. Відбиття втор
гнення російських військ (початок квітня – 5 вересня 2014 р.)
1-й етап: розгортання спецслужбами Російської Федерації збройного
конфлікту на сході України (квітень – червень 2014 р.). На початку зброй-
ного протистояння зусилля спецслужб Росії зосереджувалися на дестабілізації об-
становки у східних областях України, зокрема на масовому створенні незаконних
збройних формувань, застосуванні зброї, терористичних методів та способів проти-
стояння органам влади. Сюди було направлено сили, які складалися з кадрових
військових («відпускників», «відставників»), російських націоналістів, так званих
«солдатів удачі», ветеранів кавказьких і балканських війн, інших «гарячих точок»,
просто злочинців, котрі змішалися із завербованими місцевими жителями16.
У Донецькій та Луганській областях на початку квітня стрімко зростала чи-
сельність російських диверсійних і терористичних утворень. За даними групи
«Інформаційний спротив», станом на 9 квітня вона перевищувала 2,5 тис. осіб.
Слід зазначити, що називати ці ворожі Україні, не передбачені законом зброй-
ні формування «проросійськими», або «ополченцями», «сепаратистами» – неко-
ректно. Насправді аґресія здійснювалася російськими окупаційними військами
(силами): «Російська Федерація здійснювала тимчасову окупацію частини терито-
рії України за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що склада-
лися з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони
Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих
іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та
місцевих коллаборантів, злочинців, бойовиків іррегулярних незаконних збройних
формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керо-
ваних та фінансованих Російською Федерацією»17.
На координованість дій російських диверсійних груп і місцевих колабораціоністів
указує те, що майже одночасно, 6 квітня 2014 р., вони захопили будівлі обласних дер-
жавних адміністрацій у Донецьку та Харкові, а в Луганську – приміщення управлін-
ня Служби безпеки України, де зберігалася значна кількість стрілецької зброї. Уже
наступного дня керовані російськими спецслужбами колабораціоністи проголосили
14 Закон України від 13 березня 2014 р. №876-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. –
№17 (25.04.2014). – Ст.594.
15 Добробати / [К.Гладка, Д.Громаков, В.Миронова та ін.]. – 2-ге вид., переробл. та доп. – Х., 2017. – 325 с.
16 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.20.
17 Закон України від 18 січня 2018 р. №2268-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2018. –
№10 (09.03.2018). – Ст.54.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
181Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
створення так званих Донецької й Харківської «народних республік», а в Луганську –
«штабу південно-східного спротиву» та висунули вимоги щодо виходу східних областей
зі складу України («Луганську народну республіку» було проголошено 27 квітня)18.
Щоб припинити правопорушення, пов’язані із загрозою територіальній ціліс-
ності України, відповідно до чинного законодавства, керівник антитерористичного
центру при СБУ 7 квітня 2014 р. ухвалив рішення про проведення антитерорис-
тичної операції19. Результативними були дії підрозділів спеціального призначення
МВС України у Харкові, де до 8 квітня вдалося звільнити адміністративні примі-
щення та затримати правопорушників20.
Однак у Донецькій і Луганській областях обстановка мала тенденцію до подаль-
шого загострення. Російські спецпризначенці та створені ними терористичні гру-
пи здійснювали напади на прикордонні підрозділи, захоплювали відділки міліції,
Служби безпеки України, транспортні засоби, приміщення банківської системи й за-
собів масової інформації, блокували військові об’єкти, залякували місцеве населення,
захоплювали заручників та вчиняли умисні вбивства. Цьому сприяла бездіяльність
місцевих правоохоронців, які не змогли запобігти розвитку кризової ситуації.
12 квітня 2014 р. поблизу Слов’янська потрапила у засідку та зазнала втрат
група офіцерів СБУ й підрозділу «Альфа». Саме тут відбувся перший бій представ-
ників сектору безпеки та оборони України з російською диверсійною групою21.
Через пряму загрозу територіальній цілісності, суверенітету держави, із ме-
тою припинення повзучого тероризму, організованого російськими спецслужбами
у східних областях України, необхідність долучення до антитерористичної операції
сил і засобів усіх структур сектору безпеки та оборони країни виконувач обов’язків
президента України О.Турчинов 14 квітня 2014 р. ввів у дію рішення Ради націо-
нальної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання теро-
ристичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Розпочалася
широкомасштабна антитерористична операція22.
Від армії було залучено близько 1500 бійців і понад 170 одиниць озброєння
й техніки. Переважно це були підрозділи десантних військ та сил спеціального
призначення23. Військовослужбовці виконували завдання зі взяття під охорону
важливих об’єктів, зокрема аеропортів, військових містечок, складів озброєння,
техніки. Обстановка ускладнювалася тим, що Збройні Сили України під час вико-
нання завдань мали залишатися у правовому полі, застосовувати зброю з певними
обмеженнями, контролювати велику територію та діяти нерідко в густонаселених
районах і в умовах постійної загрози зовнішнього повномасштабного вторгнення.
До боротьби з російською аґресією активно долучилися добровольчі формуван-
ня. Поява в українському суспільстві такого феномену пов’язана з Євромайданом і
зумовлена аґресією Росії проти України24.
18 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.20–21.
19 Там само.
20 Головко В.В. Антитерористична операція на Донбасі // Енциклопедія історії України: Україна –
Українці. – Кн.2. – К., 2019.
21 Там само.
22 Указ Президента України від 14 квітня 2014 р. №405/2014 // Офіційний вісник Президента України. –
2014. – №14 (14.04.2014). – Ст.745.
23 Біла книга-2014: Збройні Сили України. – С.9.
24 25 років незалежності: Нариси історії творення нації та держави / Кер. авт. кол. Г.Боряк; авт. кол.: В.Головко
(коорд. проекту), В.Даниленко, С.Кульчицький, О.Майборода, В.Смолій, Л.Якубова, С.Янішевський. – К., 2016. –
С.669–670; Гуральська А. Звіт: Добровольчі батальйони: Виникнення, діяльність, суперечність [Елек т рон ний ресурс]:
https://ua.odfoundation.eu/a/6444,zvit-dobrovolchi-bataljony-vynyknennja-dijalnist-superechnosti/; Пер вые на пе ре до вой:
отражение военной агрессии России против Украины / Булах А., Сенькив Г., Теперик Д. – Таллинн, 2017. – 41 с.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
182 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
На початку конфлікту виникла ситуація, коли Збройні Сили України зіткну-
лися з незвичайним противником, в основному з ірреґулярними формуваннями, ко-
трі підтримувалися з-за меж нашої країни кадрами, зброєю, ресурсами. Противник
уникав класичних форм збройної боротьби, робив ставку на партизанські дії (засід-
ки, раптові удари з наступним відходом, ухиляння від прямих сутичок на відкри-
тій місцевості та позиційних форм боротьби), а у критичних ситуаціях розчинявся
серед місцевого населення, вступаючи в бій у вигідних для себе умовах.
Серед багатьох подій особливим драматизмом виділяється напад диверсійної
групи на блокпост сил АТО під Волновахою (Донецька обл.) 22 травня 2014 р., уна-
слідок чого 17 захисників України загинули, 32 зазнали поранень.
24 травня 2014 р. ватажки так званих «ДНР» і «ЛНР» проголосили об’єднання
в конфедеративний союз «Новоросія». Це було заявкою територіальних претензій
на інші області півдня та сходу України25.
Усе це спонукало до нарощування складу сил і засобів АТО й територіаль-
ної оборони, удосконалення системи управління для недопущення поширення
дестабілізаційних процесів на решту території України. Завдяки проведенню у
2014–2015 рр. шести черг часткової мобілізації в боєздатний стан було приведено
159 армійських та 39 частин інших військових формувань і правоохоронних ор-
ганів спеціального призначення. Заново сформовано 15 бойових бриґад, 1 полк,
5 окремих батальйонів (дивізіонів). Систему тилового й технічного забезпечення
було посилено новою бриґадою, 6 полками та 11 батальйонами. Загалом із запасу
призвано понад 200 тис. військовозобов’язаних, залучено майже 6,2 тис. одиниць
транспортних засобів26.
Уже на кінець травня 2014 р. із залученням значного числа добровольців вда-
лося сформувати 27 батальйонів територіальної оборони Збройних Сил України,
які застосовувалися при локалізації конфлікту, для створення умов нормального
функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування27.
До кінця травня 2014 р. сили АТО повернули під контроль Добропільський,
Олександрівський, Великоновосілківський, Волноваський, Мар’їнський, Во ло дар-
сь кий і Старобешівський райони Донеччини. Тривала боротьба за критично важли-
ві об’єкти інфраструктури. Операцію з деблокування аеропорту українські війська
провели 26 травня. Було здійснено висадку десантного загону, який за ефективної
підтримки авіації розгромив противника28. Важливим завданням стало взяття під
контроль та утримання Луганського аеропорту. 5 травня літаки транспортної авіа-
ції перекинули туди зведений повітряно-десантний штурмовий загін. Оскільки
аеропорт перебував в ізоляції, а наявних сил не вистачало для розширення контро-
льованої зони, туди було спрямовано додаткові підрозділи. Однак 14 червня під
час заходу на посадку російські терористи збили військово-транспортний літак
Іл-76МД. Загинули 40 десантників і 9 членів екіпажу29.
Від початку червня 2014 р. тривали операції сил АТО. 4 червня звільнено місто
Красний Лиман (Лиман). Успішним стало проведення 12–13 червня операції з при-
криття ділянки державного кордону Григорівка – Червонопартизанськ і звуження
внутрішнього кола блокування по рубежу Дмитрівка – Докучаєвськ. У результаті
25 Донбас в огні: Путівник зоною конфлікту / [Балабан М., Волянюк О., Добровольська К., Балабан Б.,
Майоров М.]. – Л., 2017. – C.38.
26 Біла книга-2014: Збройні Сили України. – С.3–4; Біла книга-2015: Збройні Сили України. – К., 2016. – С.10.
27 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.24.
28 Там само. – С.24–25.
29 Там само. – С.26.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
183Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
рішучих дій українські бійці взяли під контроль міст через р. Сіверський Донець
і плацдарм на луганському напрямку. 13 червня було відновлено контроль над
Маріуполем. Упродовж наступного тижня звільнено ще кілька населених пунк-
тів – м. Щастя, смт Ямпіль, с. Закітне30.
До кінця червня 2014 р. відновлено контроль над 250 км українсько-російсько-
го кордону. Майже повністю вдалося ізолювати кризовий район. Однак неприкри-
тою залишилася ділянка Ізварине – Сєверо-Гундорівський – Пархоменко. Наявних
сил і засобів, задіяних для цього, не вистачало, а резервів, за рахунок яких можна
наростити їх склад, не було31.
У другій половині червня 2014 р. президент України П.Порошенко запро-
понував план мирного вреґулювання ситуації на Донбасі та віддав військовим
формуванням наказ про одностороннє припинення застосування зброї з 20 до
30 червня, закликавши ворожу сторону до участі в переговорах. Наступило так зва-
не «перемир’я»32. Проте російські гібридні окупаційні сили продовжили аґресивні
дії. За тиждень «тиші» загинули 27, поранень зазнали 69 українських військовос-
лужбовців. У колабораціоністських угрупованнях «ДНР» та «ЛНР» поширювалися
заклики на кшталт «Дійдемо до Києва!».
Стало зрозумілим, що політичні засоби не спрацьовують і ліквідувати збройне
протистояння на сході країни потрібно військовим шляхом. Зважаючи на такі об-
ставини, президент України П.Порошенко ухвалив рішення про завершення ре-
жиму одностороннього припинення вогню та віддав наказ силам АТО з 1 липня
2014 р. розпочати активні дії.
2-й етап: звільнення територій на сході України від російських теро-
ристичних осередків (1 липня – 24 серпня 2014 р.). Для остаточного визволен-
ня тимчасово окупованих територій, за задумом керівництва АТО, передбачалося
завершити відновлення повного контролю над державним кордоном із Російською
Федерацією; розділити на окремі райони території, контрольовані російськими оку-
паційними силами; оточити найбільші угруповання незаконних збройних форму-
вань і створити умови для подальшого їх роззброєння, а в разі опору – знищення.
У липні 2014 р. загальна чисельність створених росіянами на сході України не-
законних збройних формувань перевищила 15 тис. осіб. Було розгорнуто до 50 та-
борів підготовки бойовиків як на території РФ, так і на окупованій частині України.
На озброєнні російських окупаційних сил перебувало до 45 танків, понад 150 бо-
йових броньованих машин, до 30 реактивних систем залпового вогню, 60 гармат
і мінометів, 20 протитанкових ракетних комплексів, понад 25 зенітних ракетних
комплексів і до 100 переносних ЗРК, 150 вантажних автомобілів. Основні осеред-
ки російських окупантів розміщувалися в містах Донецьк, Луганськ, Слов’янськ,
Горлівка, Макіївка, Сніжне.
До проведення АТО було залучено близько 24,5 тис. військовослужбовців
Збройних Сил України, які ізолювали кризовий район та вели активну боротьбу
з терористами й диверсантами. На той час протяжність рубежу ізоляції становила
до 580 км, зокрема вздовж державного кордону з Російською Федерацією – 212 км.
Було обладнано 125 блокпостів, 13 ротних і взводних опорних пунктів, тривало по-
силення охорони й оборони важливих об’єктів.
5 липня 2014 р. українські війська звільнили міста Слов’янськ, Краматорськ,
Дружківку, Костянтинівку, а наступного дня – Артемівськ (Бахмут). До 7 липня
30 Там само. – С.25.
31 Там само. – С.27.
32 25 років незалежності: Нариси історії творення нації та держави. – С.662–664.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
184 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
росіяни втратили контроль над Артемівським (Бахмутським), Мар’їнським і
Слов’янським районами Донецької обл. Згодом було звільнено Сіверськ (13 лип-
ня), Дзержинськ (Торецьк; 16–17 липня), Сєверодонецьк і Лисичанськ (18–
20 липня), Дебальцеве (24–26 липня), Вуглегірськ (12–13 липня), Жданівку
(15–17 липня).
У відповідь на успішні дії українських військ Росія почала застосовувати ар-
тилерію зі своєї території. Уперше удару по одному з підрозділів Збройних Сил
України з російської території було завдано в районі Зеленопілля 11 липня 2014 р. –
із застосуванням реактивних систем залпового вогню. Тоді загинули 24 військовос-
лужбовців, 76 зазнали поранень.
17 липня 2014 р. поблизу м. Торез на Донеччині ракетою, випущеною з ро-
сійського зенітно-ракетного комплексу «Бук», було збито пасажирський літак
«Боїнґ-777» авіакомпанії «Малайзійські авіалінії», який здійснював переліт за
маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Від рук військовослужбовців 53-ї зенітно-
ракетної бриґади (місце постійної дислокації – м. Курськ, РФ) загинули 283 паса-
жири та 15 членів екіпажу33.
Рішуче діяли українські військовослужбовці у глибині окупованих терито-
рій. Так, із 18 липня до 10 серпня 2014 р. проводився рейд десантних підрозділів.
Основний загін упродовж 24 діб здолав понад 450 км доріг, із них 170 км із боя-
ми, штурмом оволодівши стратегічно важливою висотою Савур-Могила (28 липня).
Залишивши тут залогу, рейдовий загін забезпечив вивід із-під вогню російської
артилерії українських підрозділів (2 тис. військовослужбовців, 250 одиниць озбро-
єння та військової техніки), які виконували завдання на державному кордоні34.
Загалом боротьба за Савур-Могилу тривала з червня 2014 р. 12 і 18 серпня на
курган прорвалися дві групи спеціального призначення, які могли контролювати
рух російських підрозділів і проникнення на територію України з боку Російської
Федерації колон із військовою технікою та вантажами, а також коригували арти-
лерійський вогонь сил АТО.
Обстановка на сході України залишалася складною, але контрольованою. На
середину серпня 2014 р. в антитерористичній операції було задіяно близько 40 тис.
особового складу35.
Упродовж травня – вересня 2014 р. було проведено понад 40 операцій, звільне-
но дві третини окупованих територій, більше 100 населених пунктів Донецької й
Луганської областей36. Поступово військовим формуванням України вдалося пере-
ломити ситуацію та взяти її під контроль. Результатом спеціальних дій сил АТО
стало звуження кільця ізоляції кризового району. З’явилася реальна можливість
блокування російських окупаційних сил у районах Донецька, Макіївки, Горлівки,
Луганська, їх оточення та розчленування на окремі осередки. Виникли передумо-
ви для успішного завершення збройного конфлікту на сході України.
3-й етап: вторгнення підрозділів збройних сил Російської Федерації
на територію Донецької та Луганської областей України (25 серпня – 5 ве-
ресня 2014 р.). У серпні 2014 р., усвідомивши наближення краху «Новоросії»,
військово-політичне керівництво Російської Федерації вдалося до введення на
територію Східної України реґулярних військ. Це призвело до продовження
33 Там само. – С.660.
34 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.30.
35 Аналіз ведення антитерористичної операції та наслідків вторгнення Російської Федерації в
Україну у серпні – вересні 2014 р. [Електронний ресурс]: http://www.mil.gov.ua/news/2015/08/13/analiz-
vedennya-antiteroristichnoi-operaczii--12694/
36 Біла книга-2014: Збройні Сили України. – С.10.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
185Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
збройного конфлікту, посилення руйнації інфраструктури, значного зростання
кількості жертв серед військових і цивільного населення.
У ніч із 24 на 25 серпня 2014 р. ситуація в районі проведення АТО карди-
нально змінилася. Після артудару з території Росії, в якому було задіяно близько
200 одиниць артилерійського озброєння, російські підрозділи приховано вторгли-
ся на територію України. Військовослужбовці, як і під час кримських подій, не
мали документів та розпізнавальних знаків на обмундируванні, військовій тех-
ніці. Державний кордон перетнули вісім батальйонних тактичних груп зброй-
них сил Російської Федерації, які швидко просунулись у напрямку Іловайська та
Луганська. Ще кілька подібних груп перейшли кордон поблизу Новоазовська в
напрямку Маріуполя37.
Факт вторгнення було підтверджено 26 серпня 2014 р. після захоплення в по-
лон 11 військовослужбовців 98-ї повітрянодесантної дивізії (місце постійної дислока-
ції – м. Кост рома, РФ). Із часом удалося встановити, що на територію Донецької та
Луганської областей зайшли підрозділи збройних сил Російської Федерації, зокрема
зі складу 19-ї окремої мотострілецької бригади, 7-ї та 76-ї повітрянодесантних ди-
візій, 31-ї й 56-ї окремих десантно-штурмових бриґад, 64-го полку морської піхоти
Північного флоту38.
Особливого резонансу у суспільстві набули події під Іловайськом (24–29 серп-
ня 2014 р.)39. Після вторгнення континґентів російських військ українські сили у
цьому місті опинилися в оточенні й чотири доби вели запеклі бої. Під ґарантії ро-
сійської сторони вихід з Іловайська в колонах за двома маршрутами було призна-
чено на ранок 29 серпня. Утім на відкритих ділянках доріг ці колони розстріляли.
Дії військовослужбовців Російської Федерації під Іловайськом кваліфікуються як
військовий злочин. Тоді загинули 366 українських вояків, 429 зазнали поранень,
158 зникли безвісти, 128 потрапили в полоні40.
Поступово сили АТО стабілізували лінію зіткнення й не допустили подальшо-
го просування російських військ у глибину української території, утримали важ-
ливі населені пункти – Станицю Луганську, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ,
Дебальцеве, Артемівськ (Бахмут), Слов’янськ, Маріуполь. Задум противника про-
бити «південний коридор» до Криму було зірвано.
Отже перший період збройного конфлікту на сході України виявився склад-
ним і кривавим. Він характеризується звільненням частини захопленої аґресором
території та звуженням кола ізоляції кризового району; намаганням українських
військ установити контроль над окремими ділянками російсько-українського кор-
дону та стратегічно важливими пунктами; утриманням державних і військових
об’єктів, комунікацій. З іншого боку, із метою роздмухування збройного конфлік-
ту відбувалося постійне постачання з російської території озброєння та військової
техніки, боєприпасів, спорядження, проникнення на територію України найман-
ців, завдання вогневих ударів по українських військах із території Російської
37 Муженко В. Дванадцять днів, що змінили хід АТО // Народна армія. – 2015. – 21 серпня.
38 Аналіз ведення антитерористичної операції та наслідків вторгнення Російської Федерації в Україну
у серпні – вересні 2014 р. [Електронний ресурс]: http://www.mil.gov.ua/news/2015/08/13/analiz-vedennya-
antiteroristichnoi-operaczii--12694/
39 Бенчук В., Грицюк В. Перші бої за Іловайськ у серпні 2014 р. // Воєнно-історичний вісник. – 2019. –
№1(31). – С.37–54; Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24–29 серпня
2014 р. [Електронний ресурс]: http://www.mil.gov.ua/news/2015/10/19/analiz-illovausk--14354/
40 Юрій Луценко прозвітував про розслідування щодо ведення ЗС РФ агресивної війни проти України
03.09.2016 [Електронний ресурс]: https://protocol.ua/ua/yuriy_lutsenko_prozvituvav_pro_rozsliduvannya_
shchodo_vedennya_zs_rf_agresivnoi_viyni_proti_ukraini/. Див. також: Іловайський мартиролог 7–29 (31) серпня
2014 р. / Упор. Я.Тинченко. – К., 2018. – 120 с.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
186 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
Федерації. Коли намітились ознаки перемоги сил АТО та завершення збройного
конфлікту відбулося вторгнення реґулярних підрозділів збройних сил Російської
Федерації. Цей період завершився відбиттям російської аґресії та відведенням сил
АТО на позиції й рубежі, що їх згодом було закріплено мінськими домовленостями
як лінія розмежування сторін.
Другий період збройного конфлікту на сході України
Локалізація конфлікту в окремих районах Донецької та Луганської
областей (5 вересня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
4-й етап: стабілізація лінії зіткнення (5 вересня 2014 – 14 січня
2015 рр.). Із початку вересня 2014 р. внаслідок вторгнення російських військ
сили АТО змушені були перейти до оборонних дій. Характерною рисою цього ета-
пу антитерористичної операції став початок масштабного будівництва по лінії
розмежування сторін смуги оборони. Створювалися два рубежі: на лінії зіткнен-
ня з окупаційними військами та на 15–20 км далі від першого. Їх основу стано-
вила система опорних пунктів із блокпостами, окопами, укриттями, траншеями,
ходами сполучення, вогневими позиціями бойових броньованих машин та інших
вогневих засобів.
Від 5 вересня 2014 до 15 січня 2015 рр. зафіксовано 21 250 обстрілів україн-
ських позицій41. Збройне протистояння набувало рис затяжного («замороженого»)
конфлікту. Із різнорідних формувань російських найманців і місцевих колабораціо-
ністів під керівництвом кадрових російських офіцерів було сформовано «збройні
сили ДНР і ЛНР» («1-й та 2-й армійські корпуси»). Управління й забезпечення цих
сил здійснювалося з території РФ42.
5-й етап: відбиття другого наступу російських окупаційних військ
(15 січня – 20 лютого 2015 р.). Зима 2015 р. стала не менш «гарячою», ніж літо по-
переднього року. У січні противник почав реалізовувати план розширення контр-
ольованих територій, що передбачало проведення наступальних дій одночасно на
луганському, донецькому, дебальцевському та маріупольському напрямках.
Одним із «найгарячіших» місць зони АТО залишався Донецький аеропорт (ДАП),
що став символом мужності й героїзму наших бійців, яких ворог назвав «кіборгами».
242-денна оборона полягала не лише в утриманні безпосередньо будівель терміна-
лів і диспетчерської вежі – боротьба тривала за контроль над Авдіївкою, Пісками,
Опитним, Водяним. Стійкість українських підрозділів на цій ділянці забезпечила
надійне прикриття всього донецького напрямку43. 15 січня противник розпочав чер-
говий штурм із нового терміналу ДАП. 22 січня остання невелика група українських
бійців покинула руїни, які вже неможливо було утримувати44. Усього за час оборони
аеропорту загинули 97 захисників України, 4 зникли безвісти45.
Наприкінці січня російські гібридні окупаційні війська розпочали наступ на
Дебальцевський виступ, прагнучи оточити і знищити розташовані тут українські
підрозділи. Для цього противник зосередив значні сили реґулярних військ РФ
та найбільш боєздатні формування «народних республік». Чисельність ворожих
41 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.33–35.
42 Збройна агресія Російської Федерації проти України: Інформаційно-довідковий матеріал. – К., 2015. – 14 с.
43 Аналіз бойових дій на сході України в ході зимової кампанії 2014–2015 рр. [Електронний ресурс]:
http://www.mil.gov.ua/news/2015/12/23/analiz-bojovih-dij-na-shodi-ukraini-v-hodi-zimovoi-kampanii-2014-2015-rokiv--16785/
44 Біла книга-2015: Збройні Сили України. – С.88–90.
45 Оборона Донецького аеропорту, 2014–2015: Хроніка бойових втрат. Мартиролог / Упор. С.Виговська,
Я.Тинченко. – К., 2020. – 103 с.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
187Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
військ сягала 7–9 тис. осіб, які мали на озброєнні до 120 танків, 180 артилерійських
систем, 60 реактивних систем залпового вогню46.
Загальна чисельність особового складу підрозділів Збройних Сил України, що
виконували завдання безпосередньо в районі Дебальцевського виступу в лютому
2015 р., становила близько 4,7 тис. військовослужбовців. Крім того, від Національної
ґвардії України, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України було
задіяно до 500 осіб. У розпорядженні українських військ у районі Дебальцевого на-
лічувалося 50 танків, 40 артилерійських систем, 15 реактивних систем залпового
вогню. Значна перевага противника у силах і засобах стала очевидною47.
Безпосередньо під загрозою оточення на Дебальцевському виступі тримали оборо-
ну 2678 вояків. Командування АТО провело операцію з виведення їх із-під ударів про-
тивника. Захисники Дебальцевого виявили зразки стійкості та витримки. 2629 бійців
вийшли з оточення48. Українським військам удалося утримати бар’єрний рубіж по
р. Луганка та закріпитися на плацдармі Луганське – Троїцьке – Попасна. Втрати,
яких зазнав противник, змусили його відмовитися від подальших наступальних дій.
За підсумком тривалих переговорів 15 лютого 2015 р. ухвалено спільну декла-
рацію президентів України, Франції, Російської Федерації й канцлера ФРН на під-
тримку «Комплексу заходів з імплементації Мінських домовленостей». Відповідно
до цього документа мав набути чинності режим припинення вогню, а з 24 люто-
го розпочатися відведення важкого озброєння від лінії зіткнення49. Однак ці, як
і попередні, домовленості аґресор порушив. Тільки з 15 лютого 2015 р. підрозділи
сил АТО було обстріляно понад 16,4 тис. разів, відбулося 205 бойових зіткнень.
Українські війська відкривали вогонь у відповідь переважно під час боєзіткнень50.
6-й етап: зміцнення лінії оборони на сході України (21 лютого 2015 –
20 вересня 2016 рр.). Щоб забезпечити військам сприятливі умови для прове-
дення оборонних операцій, першочерговим завданням було визначено створення
лінії оборони, обладнаної потужними фортифікаційними спорудами. До виконан-
ня цього завдання навесні та влітку 2015 р. залучено сили й матеріальні засоби
20 областей, 5 тис. будівельників. Загальний обсяг використаних будматеріалів
сягнув 35 тис. залізничних вагонів. Було змонтовано 12 тис. бетонних конструкцій,
зведено 3 оборонних рубежі, на яких обладнано до 300 опорних пунктів, поєднаних
комунікаціями завдовжки 600 км51. Спорудження та вдосконалення лінії оборони
тривало впродовж усього 2015 р. й пізніше. Завдяки обладнаним захисним спору-
дам удалося зменшити кількість втрат особового складу. Водночас високого рівня
професіоналізму набували українські військовослужбовці.
Показовим прикладом військової майстерності став оборонний бій 2-ї баталь-
йонної тактичної групи 28-ї окремої механізованої бриґади в районі Мар’їнки влітку
2015 р. Цей населений пункт на околицях Донецька постійно перебував під приці-
лом російських окупантів. 3 червня по позиціях сил АТО було проведено інтенсив-
ний артилерійський обстріл та вогневий наліт із використанням реактивних систем
«Град». Прорвати оборону противник намагався на вузькій ділянці, куди спрямував
значні сили піхоти і бронетехніки. Українські захисники залишили деякі позиції.
46 Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого
2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/analitichni-materiali/analiz-generalnogo-
shtabu-zsu-shhodo-bojovih-dij-na-debalczevskomu-placzdarmi-z-27-sichnya-do-18-lyutogo-2015-roku.html
47 Там само.
48 Біла книга-2015: Збройні Сили України. – С.90.
49 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.36–37.
50 Біла книга-2015: Збройні Сили України. – С.13.
51 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.38.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
188 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
Для відбиття ворожого наступу сили АТО задіяли артилерійські підрозділи. Наступ
противника було зупинено. Зрештою ворог відступив у напрямку Донецька52.
Із 2015 р. в районі проведення АТО було запроваджено систему військово-ци-
вільних адміністрацій як тимчасових державних органів, що діяли на території
Донецької та Луганської областей у складі антитерористичного центру при Службі
безпеки України. Для недопущення соціального напруження в районі проведен-
ня АТО у Збройних Силах України впроваджено систему цивільно-військового
співробітництва.
У 2016–2018 рр. «гібридна війна» Російської Федерації проти України тривала
і силовий компонент залишався важливим засобом для досягнення її політичних
цілей. Керівництво Росії прагнуло сформувати на окупованій території Донбасу
боєздатне угруповання, яке становило б значну воєнну загрозу для України.
На території окремих районів Донецької та Луганської областей залишалися ро-
сійські військові підрозділи загальною чисельністю близько 6,5 тис. військовослуж-
бовців. Водночас Російська Федерація намагалася максимально використовувати
у протистоянні з українськими силовими структурами місцевих колабораціоністів
та головним чином російських найманців. З урахуванням сил і засобів так званих
«1-го і 2-го армійських корпусів» угруповання окупаційних військ на Донбасі в пер-
шій половині 2016 р. сягало майже 43 тис. осіб, понад 700 танків і 1330 бойових
бронемашин, майже 750 одиниць артилерійських систем53.
Форми та способи застосування російських окупаційних військ у 2016–2018 рр.
зазнали суттєвих змін порівняно з 2014–2015 рр. Відмовившись від наступальних
вони перейшли до тактики «турбуючих» дій, мета яких полягала у виснажуванні,
деморалізації сил АТО, провокуванні на активну реакцію у відповідь, щоб зви-
нуватити Україну в порушенні мінських домовленостей. У рамках цієї тактики
противник найчастіше вдавався до обстрілів, мінування доріг і мостів, нападів ди-
версійно-розвідувальних груп54.
7-й етап: розведення сил і засобів (21 вересня 2016 – листопад 2017 рр.).
Із вересня 2016 р. характер російсько-українського протистояння зазнав істотних
змін, головним чином через підписання в Мінську 21 вересня 2016 р. рішення
Тристоронньої контактної групи про розведення сил і засобів. Документ передба-
чав відведення сторін від займаних позицій в обидва боки для утворення ділянок
по 2 км у ширину та глибину55.
Окупаційні сили продовжували порушувати домовленості, не дотримувалися
режиму припинення вогню. Системного характеру набуло використання снайпе-
рів, диверсійно-розвідувальних груп, артилерійсько-мінометні обстріли позицій
українських військ.
Важливою подією 2016 р. стали бойові дії на Світлодарській дузі. 17–18 грудня
окупаційні війська, завдавши раптового потужного артилерійського удару, спро-
бували прорвати лінію оборони й захопити українські позиції. Наші сили висто-
яли, а потім перейшли до активних дій і відтіснили противника на південь від
селища Луганське. 19–22 грудня він робив безуспішні спроби повернути втраче-
ні позиції, обстрілюючи українські підрозділи з усіх видів озброєння56. У боях на
52 Марко С. Хроника гибридной войны. – К., 2016. – С.139–140.
53 Аналітична доповідь до щорічного послання Президента України до Верховної Ради України «Про
внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 р.». – К., 2016. – С.33.
54 Біла книга-2017: Збройні Сили України. – К., 2018. – С.16.
55 Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014–2016). – С.38.
56 Там само. – С.39.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
189Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
Світлодарській дузі наші війська успішно застосували тактику «жаб’ячих стриб-
ків», поступово займаючи нові позиції й відтісняючи ворога. Це дало змогу до
19 січня підійти майже впритул до Вуглегірська й Дебальцевого, що, за мінськими
домовленостями, мали контролюватися українською стороною.
Наприкінці 2016 р. загострилася ситуація на донецькому напрямку. В епіцен-
трі уваги опинилося місто Авдіївка, розташоване поблизу Донецька, Ясинуватої,
Горлівки. Згідно з мінськими домовленостями від 2014–2015 рр., Авдіївка зали-
шалася під контролем України. Проте російське командування порушило угоду.
В Авдіївській промзоні точилися жорстокі бої. Нашим підрозділам удалося зна-
чно поліпшити своє тактичне положення, не порушуючи мінських домовленостей.
Упродовж 2017–2018 рр. Авдіївка залишалася одним із найгарячіших місць у ра-
йоні збройного конфлікту57.
Отже сьомий етап характеризувався спробами розведення сил і засобів вою-
ючих сторін за результатами рішення Тристоронньої контактної групи. У цей час
основні зусилля військ зосереджувалися на стабілізації лінії зіткнення, відбитті
атак окупаційних формувань, недопущенні витіснення сил АТО із займаних опор-
них пунктів та їх обходу.
8-й етап: удосконалення системи управління військами (силами), за-
вершення АТО (листопад 2017 – квітень 2018 рр.). Слід зазначити, що зусилля
України, спрямовані на відсіч російській аґресії у 2014–2017 рр., продемонструва-
ли, що антитерористична операція як форма протистояння аґресії вже вийшла за
межі свого призначення й набула чітко вираженого військово-оборонного характе-
ру. Наприкінці 2017 – на початку 2018 рр. актуальним викликом часу стало онов-
лення правового поля використання сил оборони для захисту держави від збройної
агресії Російської Федерації.
24 лютого 2018 р. набув чинності закон України «Про особливості державної
політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупова-
них територіях у Донецькій та Луганській областях», який змінював попередній
формат АТО та порядок застосування Збройних Сил України, інших військових
формувань і правоохоронних органів.
30 квітня 2018 р. президент України підписав указ, яким затверджувало-
ся рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на тери-
торії Донецької та Лу ганської областей», а також наказ «Про початок операції
Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стриму-
вання збройної агресії Ро сійсь кої Федерації на території Донецької та Луганської
областей». Відповідно до останнього документа, від 14:00 30 квітня 2018 р. розпо-
чиналася операція Об’єднаних сил58.
Таким чином, другий період збройного конфлікту на сході України можна вва-
жати позиційним, який характеризувався переходом до переважно оборонних дій,
вимогами щодо відведення важкого озброєння обома сторонами від лінії розмеж-
ування та створенням зон безпеки; стійким утриманням силами АТО визначених
районів, рубежів і позицій; повільним просуванням наших підрозділів у глибину
території та взяттям під контроль окремих населених пунктів так званої «сірої
зони»; постійними порушеннями російською стороною мінських домовленостей,
обстрілами позицій українських військ із боку окупаційних сил та дотриманням
ними тактики ведення війни на виснаження.
57 Біла книга-2017: Збройні Сили України. – С.16.
58 Указ Президента України від 30 квітня 2018 р. №116/2018 // Офіційний вісник Президента України. –
2018. – №10 (30.04.2018). – Ст.174.
Український історичний журнал. – 2020. – №4
190 Михайло Гребенюк, Валерій Грицюк, Павло Щипанський
***
Збройна аґресія Російської Федерації проти України, що розпочалася з окупа-
ції Криму, а в подальшому спричинила конфлікт на сході нашої країни, оберну-
лася руйнівними наслідками для європейської та ґлобальної безпеки. Одночасно
вона засвідчила, що її проведення у значній мірі стало відходом від традиційних
форм і способів ведення війни (гібридний характер). Для відсічі та стримування
цієї аґресії Україна застосувала сили сектору безпеки й оборони. Формою їх засто-
сування з 14 квітня 2014 р. була антитерористична, а з 30 квітня 2018 р. – операція
Об’єднаних сил. Події на Донбасі, на думку авторів, правомірно класифікувати як
збройний конфлікт на сході України, підтримуваний іззовні.
За характером воєнних дій, воєнно-політичними результатами та наслідками
антитерористичну операцію на сході України поділено на початковий, два осно-
вних періоди, у рамках котрих виокремлено етапи, що якісно відрізняються ха-
рактером і змістом бойових дій. Поряд із цим чимало аспектів АТО ще потребують
ґрунтовних досліджень не тільки військових науковців, а і представників різних
галузей знань. Зокрема понятійно-категоріальний апарат, пов’язаний з аґресією
Російської Федерації проти України, через її особливий «гібридний» характер ще
вимагає подальшого уточнення та вдосконалення. Загалом усебічне вивчення
збройного конфлікту на сході України необхідне, щоб мати чітке розуміння при-
роди й суті «гібридної війни» Росії проти нашої країни, проаналізувати її еволюцію
та, зрештою, узагальнити досвід протидії таким загрозам.
Події 2014–2018 рр. стали найсерйознішим іспитом для української держав-
ності. Військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань,
представники правоохоронних органів і добровольчих підрозділів проявили осо-
бисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету й територіальної ціліс-
ності України, самовіддане служіння українському народові.
REFERENCES
1. Balaban, M., Volianiuk, O., Dobrovolska, K., Balaban, B. & Maiorov, M. (2017). Donbas v ohni: Putivnyk zonoiu konfliktu.
Lviv. [in Ukrainian].
2. Benchuk, V.O. & Hrytsiuk, V.M. (2019). Pershi boi za Ilovaisk u serpni 2014 r. Voienno-istorychnyi visnyk, 1(31), 37–54.
[in Ukrainian].
3. Berezhynskiy, V. (2015). Metodologia i struktura voenno-istoricheskogo issledovania. Kiev. [in Russian].
4. Berezovets, T. (2015). Aneksiia: ostriv Krym: khroniky «hibrydnoi viiny». Kyiv. [in Ukrainian].
5. Bulakh, A., Senkyv, H. & Teperyk, D. (2017). Pervye na peredovoi: otrazhenie voennoi agressii Rossii protiv Ukrainy. Tallinn.
[in Russian].
6. Hai-Nyzhnyk, P. (2018). Viina na Skhodi Ukrainy: persha faza (1 bereznia – 24 serpnia 2014 r.). Viina na Donbasi: 2014–
2017 rr.: Zb. nauk. prats za materialamy III Vseukrainskoi naukovoi viiskovo-istorychnoi konferentsii (Kyiv, 19 kvitnia 2018 r.),
29–34. Kyiv [in Ukrainian].
7. Hladka, К., Hromakov, D. & Myronova, V. (2017). Dobrobaty. Kharkiv. [in Ukrainian].
8. Holovko, V. Antyterorystychna operatsiia na Donbasi. Entsyklopediia istorii Ukrainy: Ukraina – Ukraintsi, 2. Kyiv.
[in Ukrainian].
9. Huralska, A. (2015). Zvit: dobrovolchi bataliony: Vynyknennia, diialnist, superechnist. Retrieved from: https://ua.odfounda-
tion.eu/a/6444,zvit-dobrovolchi-bataljony-vynyknennja-dijalnist-superechnosti/ [in Ukrainian].
10. Gusarov, V., Karin, Yu., Mashovets, K. & Tymchuk, D. (2016). Vtorzhenie v Ukrainu: Khronika rossiyskoy agressii. Kiev.
[in Russian].
11. Kovalchenko, I.D. (2003). Metody istoricheskogo issledovaniya. Moscow. [in Russian].
12. Kutska, O.M. (2019). Antyterorystychna operatsiia na Skhodi Ukrainy (2014–2018 rr.): etapy ta yikh kharaktery-
styka. Liudyna i tekhnika u vyznachnykh bytvakh svitovykh voien XX st.: Zbirnyk dopovidei Mizhnarodnoi nauk. konf.
(Lviv, 25–26 chervnia 2019 r.), 16–18. Lviv. [in Ukrainian].
13. Mamchak, M.A. (2014). Aneksiia Krymu: Anatomiia „hibrydnoi” viiny. Sevastopol. [in Ukrainian].
14. Marko, S. (2016). Khronika gibridnoy voiny. Kiev. [in Russian].
15. Seheda, S.P., Shevchuk, V.P. & Hrytsiuk, V.M. (2017). Bila knyha antyterorystychnoi operatsii na Skhodi Ukrainy (2014–2016).
Kyiv. [in Ukrainian].
16. Shtohrin I., Loiko, S. (2016). Aeroport Donetsk 242: Istoriia muzhnosti, braterstva ta samopozhertvy. Kharkiv. [in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2020. – №4
191Історична періодизація антитерористичної операції на сході України (14 квітня 2014 – 30 квітня 2018 рр.)
17. Yakubova, L., Holovko, V. & Prymachenko, Ya. (2018). Russkiy mir na Donbasi ta v Krymu: istorychni vytoky, politychna
tekhnolohiia, instrument ahresii: Analitychna dopovid. Kyiv. [in Ukrainian].
18. Zolotukhin, D.Yu. (2018). Bila knyha spetsialnykh informatsiinykh operatsii proty Ukrainy 2014–2018. Kyiv. [in Ukrainian].
Mykhailo Hrebeniuk
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Education & Research Centre’s Chief,
National Defense University of Ukraine named after I.Cherniakhovskyi
(Kyiv, Ukraine), mykhailo.hrebeniuk@nuou.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4661-4265
Valerii Hrytsiuk
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent,
Leading Research Fellow,
Military History Research Center,
National Defense University of Ukraine named after I.Cherniakhovskyi
(Kyiv, Ukraine), skifwo@email.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9877-1900
Pavlo Shchypanskyi
Candidate of Military Sciences (Ph. D. in Military), Professor,
Deputy University Commandant for Science,
National Defense University of Ukraine named after I.Cherniakhovskyi
(Kyiv, Ukraine), info@nuou.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0854-733Х
Historical Periodization of the Anti-Terrorist Operation
in Eastern Ukraine (April 14, 2014 – April 30, 2018)
Abstract. The purpose of the article is to structure the accumulated factual material on the armed
aggression of the Russian Federation against Ukraine. The novelty of the material is an attempt to
make a brief reconstruction of the event in this segment of the topic and the specified chronological
boundaries and on this basis to develop options for historical periodization of the Anti-Terrorist
Operation in Eastern Ukraine in 2014–2018 (ATO). The methodology of the study is based on a
combination of general scientific, special and interdisciplinary methods of scientific knowledge. The
specificity of the topic prompted the use of special methods of military-historical research: historical-
systemic, problem-chronological, historical-comparative, historical-genetic. The authors use modern
terminology, tested by domestic and foreign military scientists and practitioners. The main results
of the study. The processed array of sources and literature makes it possible to reproduce with a
high degree of probability the actual course of major events in chronological order and highlight the
key milestones of the Russian-Ukrainian armed confrontation at the beginning of the 21th century.
According to the nature of hostilities, military-political results and consequences of the anti-terrorist
operation is divided into initial and two main periods within which there are stages that differ
qualitatively in purpose, nature and content of combat (special) actions. The authors prove that it was
the aggression of Russian Federation that caused the armed conflict in Eastern Ukraine. Ukraine has
used the forces of the security and defence sector to repel and deter this aggression. The form of their
application from April 14, 2014 to April 30, 2018 was an anti-terrorist operation, and after – the Joint
Forces Operation. This provided a basis for further research into the armed conflict in Eastern Ukraine
to provide a clear understanding of the nature and essence of Russia’s hybrid war against Ukraine, to
analyse its evolution, and, moreover, to summarize the experience of countering hybrid threats in the
military sphere.
Keywords: "hybrid war", armed aggression of Russian Federation against Ukraine, armed conflict in
Eastern Ukraine, military action, political and military strategy, Anti-Terrorist Operation (ATO), Joint
Forces Operation, illegal armed formations, periodization.
|