Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії
Мета дослідження – проаналізувати концепт «відсталість», процес його ресемантизації (зміни смислів) у контексті сучасної ґлобальної історії. Методологія – принципи антиколоніальної критики (мультикультуралізм) та горизонтальної історіографії (ідея взаємодії та
 зв’язків). Наукова новизна. У...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179860 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії / І. Колесник // Український історичний журнал. — 2020. — Число 5. — С. 147-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1862551800423383040 |
|---|---|
| author | Колесник, І. |
| author_facet | Колесник, І. |
| citation_txt | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії / І. Колесник // Український історичний журнал. — 2020. — Число 5. — С. 147-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Мета дослідження – проаналізувати концепт «відсталість», процес його ресемантизації (зміни смислів) у контексті сучасної ґлобальної історії. Методологія – принципи антиколоніальної критики (мультикультуралізм) та горизонтальної історіографії (ідея взаємодії та
зв’язків). Наукова новизна. У традиційному дискурсі націоналізму «відсталість» означала нестачу, недорозвинутість, «неісторичність» нації. Із 1990-х рр. під впливом антиколоніальної критики концепт «відсталість» сприймається як «інакшість», «виключність». У рамках ґлобальної
історії він інтерпретується з погляду багатовекторності історичного розвитку, теорії «множинності сучасностей», адже будь-яка самобутність (відсталість), ексклюзивність в історії держави, народу сприймається як варіант розвитку, казус відмінності, прояв історичної норми. Ідея
відсталості верифікується на прикладі історії трьох «периферійних» імперій: Іспанської, Російської, Австро-Угорської в межах ХІХ ст. Іспанські історики трактують відсталість як «культурну»,
уважають, що історію ХІХ ст. визначали лібералізм та імперія, а Іспанія зберігала свій статус
колоніальної імперії. Російські фахівці використовують як аналог поняття «норми» / «нормальності» й наголошують, що історію Росії ХІХ ст. визначали відсталість та «наздоганяюча» модернізація. При тому відсталість має також і політичні імплікації, тобто сприймалася як «особливий
шлях» Росії. В український історіографії ідея відсталості («неісторичної» нації) рухається в напрямі до визнання поліваріантності (множинності) історії, що руйнує західну модель розвитку
як історичного стандарту та взірця. Такі риси української історії, як дискретність державного
життя, перервність в історії еліт, прозорість культурних кордонів, поліетнічність, котрі традиційно сприймалися як її вади, ознаки відсталості, «неповноти» історії й нації, можуть перетворитися на її переваги. «Українське ХІХ століття» визначає бінарна модель «відсталість» / «відродження». При цьому «відродження» прочитується в контексті ґлобальної історії як культурний
трансфер ідей, людей, технологій. Висновки. Концепт «відсталості», котрий переживає стадію
реінтерпретації та засвідчує кризу ідеології євроцентризму, наразі належить до інструментарію
ґлобальні історії В її рамках «відсталість» утрачає принижуючий характер і сприймається у ґлобалізовану світі як історична даність – прояв самобутності, варіант норми або напрям багатовекторності історії.
The aim of the essay is to analyze the concept of backwardness, the process of its
resemantization (the change of meanings) in modern global history’s context. The research methodology
stands upon the principles of anti-colonial criticism (multiculturalism) and horizontal historiography
(the concept of connections and entanglements). The scientific novelty. In traditional nationalism’s
discourse, backwardness meant a nation’s “inadequacy”, “underdevelopment”, “unhistorical nature”.
Since the 1990s, due to the influence of the anticolonial criticism, the concept of backwardness has
been perceived as otherness, exclusiveness. Within global history theory, backwardness is interpreted
from the perspective of multi-vector historical development, the idea of “multiple modernities”. Thus,
any exclusivity in state or nation’s history is perceived as a unique development’s path, an alternative
option of the historical norm. The phenomenon of backwardness is verified by the examples of three
“peripheral” empires (Spanish, Russian, and Austro-Hungarian) within the 19th century. Spanish
historians interpret backwardness as a “cultural” phenomenon and emphasize that the 19th century’s
history was defined by liberalism and imperialism, while Spain retained its status as a colonial empire.
Russian scholars use it as a synonym to the concepts of norm and normality. They point out that the
Russian empire’s history in the 19th century was determined by simultaneously existing backwardness
and catching-up modernization. At the same time, backwardness also had political implications, and
was perceived as a “special” Russian path. In Ukrainian historiography, the idea of backwardness (“nonhistorical
nation”) tends to recognize polyvarietal history, thus denying the Western model of historical
development as the only option. Such features of Ukrainian history as discreteness of the statehood,
elites’ discontinuities, transparency of cultural boundaries, polyethnicity, which used to be perceived as
shortcomings (weaknesses), signs of backwardness, today can be turned into advantages. Ukrainian
19th century is presented by the binary model of backwardness & revival, therefore revival can be reread
as a cultural transfer of the ideas, people and technologies. Conclusions. The concept of backwardness
is being reinterpreted and testified to the Eurocentrism crisis. Backwardness, if considered as a tool of
modern global history, loses its offensive, diminishing meaning, thus becoming a variant of the norm or
a trend of the multi-vector history.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:56:32Z |
| format | Article |
| fulltext | |
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179860 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:56:32Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колесник, І. 2021-06-18T15:25:14Z 2021-06-18T15:25:14Z 2020 Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії / І. Колесник // Український історичний журнал. — 2020. — Число 5. — С. 147-158. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179860 930:2 Мета дослідження – проаналізувати концепт «відсталість», процес його ресемантизації (зміни смислів) у контексті сучасної ґлобальної історії. Методологія – принципи антиколоніальної критики (мультикультуралізм) та горизонтальної історіографії (ідея взаємодії та
 зв’язків). Наукова новизна. У традиційному дискурсі націоналізму «відсталість» означала нестачу, недорозвинутість, «неісторичність» нації. Із 1990-х рр. під впливом антиколоніальної критики концепт «відсталість» сприймається як «інакшість», «виключність». У рамках ґлобальної
 історії він інтерпретується з погляду багатовекторності історичного розвитку, теорії «множинності сучасностей», адже будь-яка самобутність (відсталість), ексклюзивність в історії держави, народу сприймається як варіант розвитку, казус відмінності, прояв історичної норми. Ідея
 відсталості верифікується на прикладі історії трьох «периферійних» імперій: Іспанської, Російської, Австро-Угорської в межах ХІХ ст. Іспанські історики трактують відсталість як «культурну»,
 уважають, що історію ХІХ ст. визначали лібералізм та імперія, а Іспанія зберігала свій статус
 колоніальної імперії. Російські фахівці використовують як аналог поняття «норми» / «нормальності» й наголошують, що історію Росії ХІХ ст. визначали відсталість та «наздоганяюча» модернізація. При тому відсталість має також і політичні імплікації, тобто сприймалася як «особливий
 шлях» Росії. В український історіографії ідея відсталості («неісторичної» нації) рухається в напрямі до визнання поліваріантності (множинності) історії, що руйнує західну модель розвитку
 як історичного стандарту та взірця. Такі риси української історії, як дискретність державного
 життя, перервність в історії еліт, прозорість культурних кордонів, поліетнічність, котрі традиційно сприймалися як її вади, ознаки відсталості, «неповноти» історії й нації, можуть перетворитися на її переваги. «Українське ХІХ століття» визначає бінарна модель «відсталість» / «відродження». При цьому «відродження» прочитується в контексті ґлобальної історії як культурний
 трансфер ідей, людей, технологій. Висновки. Концепт «відсталості», котрий переживає стадію
 реінтерпретації та засвідчує кризу ідеології євроцентризму, наразі належить до інструментарію
 ґлобальні історії В її рамках «відсталість» утрачає принижуючий характер і сприймається у ґлобалізовану світі як історична даність – прояв самобутності, варіант норми або напрям багатовекторності історії. The aim of the essay is to analyze the concept of backwardness, the process of its
 resemantization (the change of meanings) in modern global history’s context. The research methodology
 stands upon the principles of anti-colonial criticism (multiculturalism) and horizontal historiography
 (the concept of connections and entanglements). The scientific novelty. In traditional nationalism’s
 discourse, backwardness meant a nation’s “inadequacy”, “underdevelopment”, “unhistorical nature”.
 Since the 1990s, due to the influence of the anticolonial criticism, the concept of backwardness has
 been perceived as otherness, exclusiveness. Within global history theory, backwardness is interpreted
 from the perspective of multi-vector historical development, the idea of “multiple modernities”. Thus,
 any exclusivity in state or nation’s history is perceived as a unique development’s path, an alternative
 option of the historical norm. The phenomenon of backwardness is verified by the examples of three
 “peripheral” empires (Spanish, Russian, and Austro-Hungarian) within the 19th century. Spanish
 historians interpret backwardness as a “cultural” phenomenon and emphasize that the 19th century’s
 history was defined by liberalism and imperialism, while Spain retained its status as a colonial empire.
 Russian scholars use it as a synonym to the concepts of norm and normality. They point out that the
 Russian empire’s history in the 19th century was determined by simultaneously existing backwardness
 and catching-up modernization. At the same time, backwardness also had political implications, and
 was perceived as a “special” Russian path. In Ukrainian historiography, the idea of backwardness (“nonhistorical
 nation”) tends to recognize polyvarietal history, thus denying the Western model of historical
 development as the only option. Such features of Ukrainian history as discreteness of the statehood,
 elites’ discontinuities, transparency of cultural boundaries, polyethnicity, which used to be perceived as
 shortcomings (weaknesses), signs of backwardness, today can be turned into advantages. Ukrainian
 19th century is presented by the binary model of backwardness & revival, therefore revival can be reread
 as a cultural transfer of the ideas, people and technologies. Conclusions. The concept of backwardness
 is being reinterpreted and testified to the Eurocentrism crisis. Backwardness, if considered as a tool of
 modern global history, loses its offensive, diminishing meaning, thus becoming a variant of the norm or
 a trend of the multi-vector history. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії Backwardness Phenomenon from the Global History Perspective Article published earlier |
| spellingShingle | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії Колесник, І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| title_alt | Backwardness Phenomenon from the Global History Perspective |
| title_full | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| title_fullStr | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| title_full_unstemmed | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| title_short | Феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| title_sort | феномен відсталості з перспективи ґлобальної історії |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179860 |
| work_keys_str_mv | AT kolesnikí fenomenvídstalostízperspektiviglobalʹnoíístoríí AT kolesnikí backwardnessphenomenonfromtheglobalhistoryperspective |