Польська урбаністика останньої третини XX – початку XXI ст. та українські студії з міської проблематики Правобережної України раннього нового часу: історіографічний огляд

• Datum: 2020
• 1. Verfasser: Заяць, А.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2020
• Schriftenreihe: Український історичний журнал
• Schlagworte: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179894
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Польська урбаністика останньої третини XX – початку XXI ст. та українські студії з міської проблематики Правобережної України раннього нового часу: історіографічний огляд / А. Заяць // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 80-92. — Бібліогр.: 121 назв. — укр.

Мета дослідження – проаналізувати доробок польської історіографії останніх десятиріч у вивченні міської проблематики ранньомодерної доби та з’ясувати її значення для українських дослідників історії міст Правобережної України. Методологія базується на принципах історизму, системності, науковості та всебічності. Використано також методи: історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та ретроспективний. Наукова новизна. Уперше в українській історіографії проаналізовано досягнення польської історіографії кінця XX – початку XXI ст. у вивченні ранньомодерних міст Речі Посполитої та зроблено спробу визначити значення цих досліджень для праць українських істориків. Висновки. Базуючись на значному доробку попередників, польські історики з 1970-х рр. значно пришвидшили студії над історією польських міст, активно вивчаючи урбанізаційний процес у всіх його складових (правова, просторова локація та організація міської громади). Добре досліджене місце міщанства у структурі суспільства, зокрема процес формування міщанства, його правове становище, етнічний і професійний склад, становище жінки в міському соціумі, роль і місце шляхти в місті. Чільну увагу польські історики приділяють вивченню міського управління, а саме функціональним обов’язкам війтів, лентвійтів, райців, найманих міських урядників (писарі, шафарі, інстиґатори, міські слуги тощо), а також участі міської громади у самоврядуванні. Дещо менше уваги в польській історіографії відведено економічному розвитку міст, зважаючи на добре вивчення цього питання попередниками. Відчутні зрушення відбулися в питанні студій над міським судочинством, яке успішно вивчають не лише історики, а і правники. Згаданий доробок має величезне методологічне та практичне значення для українських дослідників ранньомодерних міст Правобережної України, оскільки низка аспектів (міське управління, судочинство, правове становище міщан тощо) у вітчизняній історіографії вивчена недостатньо, а перебування міст Правобережжя в рамках єдиної Речі Посполитої дає змогу проводити паралелі та екстраполювати окремі висновки польських колеґ.