Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком

Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2020
1. Verfasser: Ададуров, В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2020
Schriftenreihe:Український історичний журнал
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179898
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком / В. Ададуров // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 139-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Beschreibung
Zusammenfassung:Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період, який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру. На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана), діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви- бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації. Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією. Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19 (31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи 1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака.