Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегі...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179898 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком / В. Ададуров // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 139-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179898 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1798982025-02-09T13:37:31Z Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком Labyrinths of Identity of One Ukrainian Intellectual: Ilia Barshak before Ilko Borshchak Ададуров, В. Персоналії Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період, який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру. На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана), діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви- бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації. Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією. Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19 (31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи 1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака. The research is aiming to clarify the following features of Ilko Borshchak (Élie Borschak) life path activity, as follow: circumstances of his birth; general patterns and individual features of socialization; reconstructing the obstacles of Ilko Borshchak spatial displacements throughout his early life; discovering the network of intellectual relations with contemporaries, reading preferences and the shaping of the main ideological aspirations and life strategies of the classic of Ukrainian historiography Ilko Borshchak in the period covered la belle époque, World War I, Revolution and ending with his settlement in France in 1920. The research methodology. The biography of Ilko Borshchak was reconstructed by comparing two dominant text projections, namely the ego narratives (1) and institutional documents (2). In contrast to his later Ukrainian ego-narrative identity, which reinterpreted and concealed circumstances of his origin, childhood, and adolescence (Erving Hoffman’s stigma identity concept), the institutional documents relating to religious, educational, military, or police aspects of Ilko Borshchak life testifies to the existence of two earlier strong sociocultural affiliations – Jewish and Russian. Therefore, the choice of Ukrainian identity was a late and rational result of the Ilko Borshchak re-identification process. Our study’s explanation strategies are well correlated with Paul Ricoeur’s theory of narrative identity and the psychology of deviant behavior. The scientific novelty. In our study, we implement modern research approaches in the field of biography and propose an introduction to the intellectual biography of Ilko Borshchak. As a conclusion, we can conclude that Borshchak’s version of his own past was a narrative fiction constructed by Borshchak himself. Still, nevertheless, that mythological image was both uncritically and successfully integrated into historiography. Particularly noteworthy are his mystifications about the origin, education, and own participation in the World War I. According to the materials based in archives of Moldova, Russia, USA, France, Ukraine, was clarified the question of his family roots; into historiography for the first time was introduced a metric record birth of July 19 (31) 1894 in the Bălți, Bessarabian province; analyzed the documents of his personal file from 1914 to 1915 at the University of Saint Volodymyr; as well as information from the French General Security Police (Sureté Générale) and the Soviet People’s Commissariat of Internal Affairs (NKVD), including the criminal case of his father, Leon Barshak. Дослідження здійснено завдяки ґрантовій підтримці Наукового товариства імені Шевченка в Америці (Нью-Йорк) та Українського католицького університету (Львів). 2020 Article Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком / В. Ададуров // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 139-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2020.06.139 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179898 94(=161.2)(477+44)«18/19»(092) uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Персоналії Персоналії |
| spellingShingle |
Персоналії Персоналії Ададуров, В. Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком Український історичний журнал |
| description |
Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період,
який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у
Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох
домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру.
На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана),
діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує
існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви-
бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації.
Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки
некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією.
Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій
світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання
про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19
(31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи
1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної
безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака. |
| format |
Article |
| author |
Ададуров, В. |
| author_facet |
Ададуров, В. |
| author_sort |
Ададуров, В. |
| title |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком |
| title_short |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком |
| title_full |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком |
| title_fullStr |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком |
| title_full_unstemmed |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком |
| title_sort |
лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: ілля баршак перед ільком борщаком |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Персоналії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179898 |
| citation_txt |
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком / В. Ададуров // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 139-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT adadurovv labírintiídentičnostíodnogoukraínsʹkogoíntelektualaíllâbaršakperedílʹkomborŝakom AT adadurovv labyrinthsofidentityofoneukrainianintellectualiliabarshakbeforeilkoborshchak |
| first_indexed |
2025-11-26T06:57:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T06:57:45Z |
| _version_ |
1849835147055071232 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2020. – №6
ПЕРСОНАЛІЇ
У 1920 р. на шпальтах періодичного органу української делеґації на Паризькій
мирній конференції «Франція й Україна» побачила світ стаття «Українське військо,
історія трьох років»1. У 1952 р. викладач паризької Національної школи живих
східних мов (École nationale des langues orientales vivantes, ENLOV) Ілько Борщак
* Дослідження здійснено завдяки ґрантовій підтримці Наукового товариства імені Шевченка в Америці
(Нью-Йорк) та Українського католицького університету (Львів).
1 Bortchak. L’armée ukrainienne, une histoire de trois ans // France et Ukraine (Paris). – 1920. – 30 janvier, 6, 13, 20 février.
Анотація. Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономір-
ностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інте-
лектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямуван-
ня головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період,
який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у
Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох
домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру.
На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та за-
мовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана),
діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує
існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви-
бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації.
Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також пси-
хологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучас-
них дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального
життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки
некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією.
Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій
світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання
про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19
(31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи
1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної
безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака.
Ключові слова: еґонаратив, ідентичність, біографія, метричний запис, інституційна документа-
ція, євреї, психологічна травма, Перша світова війна, революція, Україна, Франція, містифікації.
Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала:
Ілля Баршак перед Ільком Борщаком*
Вадим Ададуров
доктор історичних наук, професор,
гуманітарний факультет,
Український католицький університет
(Львів, Україна), vad@ucu.edu.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5749-4027
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.139
УДК: 94(=161.2)(477+44)«18/19»(092)
Український історичний журнал. – 2020. – №6
140 Вадим Ададуров
позначив її як свою першу публікацію2. Примітно, що підпис під нею – «Борчак» –
виглядає як перехідний варіант між справжніми ім’ям і прізвищем автора – Ілля
Баршак – та псевдонімом, під яким він і став відомий як експерт із питань україн-
ської історії й політики.
Попри те, що від смерті Баршака (1959 р.) минуло вже понад шість десятиліть,
постать цього непересічного діяча української гуманітаристики все ще оповита та-
ємничим ореолом, природа якого пов’язана з його сорокарічним перебуванням в
еміґрації у Франції. У цій країні він написав близько півтисячі творів, головно істо-
ричного характеру, у тому числі про самого себе. За браком інших джерел інформа-
ції, ці еґонаративи було взято за основу перших спроб його біографії. В їх світлі він
постає як: 1) палкий патріот України; 2) ворог імперій усіх ґатунків; 3) захоплений
прихильник ліберального суспільства, ідеальним типом якого вважав Французьку
Республіку.
Однак не варто забувати, що Баршак потрапив до Франції вже в тому віці, коли
вдача, принципи і переконання особи давно сформовані, тож далебі не тамтешня
соціальна культура стала їх творцем. Хоч витоки світогляду Баршака пов’язані
з російським імперським й українським постімперським контекстами, цей пері-
од в його текстах висвітлено слабо. Без ретельної реконструкції раннього етапу
біографії неможливо зрозуміти його життєві пріоритети та засоби їх реалізації.
Поділяючи думку французького історика Ж.Мішле, що «птах є таким, яким є його
гніздо, а людина такою, якою є її Батьківщина», спробую зіставити сюжетні лінії
оповідей Баршака про дитинство та юність з інформацією документів зовнішньо-
го походження, головним чином інституційного діловодства, а також свідченнями
контекстуального характеру.
Таємниця народження
Баршак був людиною з багатьма датами народження: у своїх еґонаративах
він подавав різні роки та дні, немов зумисне бажаючи утруднити з’ясування об-
ставин власної появи на світ. В автобіографії, яку було написано 1931 р. з метою
працевлаштування в ENLOV, він зазначив, що народився 19 липня 1891 р.3 Цю
саму дату наведено в укладеній 1932 р. на основі усних роз’яснень Баршака й за-
віреній Російським академічним союзом у Франції довідці щодо його професійної
кваліфікації4. Утім найчастіше він указував 12 липня 1892 р., що було вписане в
документи міґраційних служб, а також в акти про шлюб і смерть дружини5. Також
Баршак згадував про 19 липня 1894 р., як-от у своїй декларації іноземця в мерії
м. Вокресон 1921 р.6 та в особовій картці ENLOV 1929 р.7
На противагу непевній даті народження, Баршак завжди стверджував, що ця
подія сталася в м. Херсон8. Утім про своїх батьків він згадував рідко і плутано.
2 Borschak É. Bibliographie raisonnée des œuvres relatives à l’Ukraine et l’Europe Orientale 1920–1952 //
Bibliothèque universitaire des langues et civilisations (далі – BULAC). – Cote BIULO MEL.8.1234(21). – F.1.
3 Élie Borschak à Paul Boyer, 12/X/1931 // Archives Nationales (далі – AN). – Dossiers du personnel de l’enseignement
supérieure. – Dossier 20100053/55.
4 BULAC. – Archive de Borschak (далі – AB). – Boite 14. – UF I 130.
5 Extrait des minutes des actes de mariage; Extrait des minutes des actes de décès // AN. – Dossiers de naturalisation. –
Dossier 19790853/3. 1892-й указаний як рік народження в некролозі Баршака, що його уклала близька подруга
М.Шеррер-Долгорука (див.: Scherrer M. Élie Borschak // Revue des Études Slaves. – Vol.37. – Paris, 1960. – P.342–343).
6 AN. – Cabinet du directeur général de la Sureté Nationale. – Fichier central et Archives générales. – Dossier
19940434/98. – F.366.
7 Notice individuelle, 5/II/1929 // AN. – Dossiers du personnel de l’enseignement supérieure. – Dossier 20100053/55.
8 Demande de naturalisation, 27/XI/1948 // AN. – Dossiers de naturalisation. – Dossier 19790853/3.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
141Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
У 1921 р. вказав, що його матір’ю була Дарефська Дора (Dariefosky Doris)9, однак
у заповненій 1948 р. анкеті стосовно отримання французького громадянства (на-
туралізації) змінив її ім’я: «Уроджена Даревська Софія (Darievski Sophie), наро-
дилася 1874 р. в Росії, померла 1933 р.». Про батька в тій самій анкеті мовилося:
«Барчак Костянтин (Bartchak Constantin), народився 1867 р. в Одесі, Росія, інспек-
тор навчального округу, про нього немає звісток». Національність батьків Баршак
окреслив як «росіяни»10.
Дещо докладніше про батька йшлося у спогадах, які Баршак опублікував у
1946 р. з метою заявити про себе як ідейного борця з німецьким імперіалізмом
та жертву з боку останнього під час обох світових воєн. У цьому еґонаративі образ
батька змальовано ґротескно, він малореалістичний, ідеться радше про літератур-
ний прийом у стилі американської поетеси Е.Секстон: «Не важливо, ким був мій
батько, важливо яким я його пам’ятаю». Отож Баршак запам’ятав свого батька як
високоосвіченого (згадка про його «чудову бібліотеку», в якій був, зокрема, «бага-
тий фонд про колонізацію Новоросії») та поважаного (товаришував із місцевими
чиновниками) інтеліґента у провінційному, але все ж ґубернському центрі Херсоні.
У віці 12 років, гостюючи з батьком у приятеля сім’ї – мирового судді, Баршак над-
міру захопився вихвалянням історичної ролі… Наполеона, за що господар дому
обізвав його невігласом. Потім батько роз’яснив Баршакові, що суддя, не зважаючи
на російське підданство, був етнічним німцем, тож позитивна оцінка поневолюва-
ча Німеччини стала для нього дражливою. Так хлопець уперше усвідомив, що не
кожного, хто розмовляє російською, і «кого він бачить у православному храмі», слід
уважати росіянином11.
Випадково чи ні, у цьому спогаді Баршак торкнувся не тільки питання своєї
національної ідентичності, але й ролі в ній релігійної складової, означивши себе
як практикуючого християнина східного обряду. Своє «народження православним»
або «у православній вірі» він акцентував 1951 р. в листах до відомого історика пра-
ва Л.Окіншевича та монаха Василя (Ваврика)12. До такої самоідентифікації його,
здавалося б, ніхто не примушував, однак примітно, що з’явилася вона як репліка
на порушену Окіншевичем тему осуду українськими еміґраційними колами зна-
ного політичного діяча й історика Д.Дорошенка, котрий у виданих ним на схилу
життя спогадах мав сміливість визнати, що його матір була єврейкою.
***
У 1920 р. французька поліція загальної безпеки, керуючись показаннями своїх
інформаторів із-поміж українських еміґрантів, гадала, що Баршакові було не біль-
ше 27 років, тобто народився він не раніше, ніж 1893 р.13 Звісно, французи не мали
доступу до російських метрик, тож згодом, при оформленні посвідки на проживан-
ня, вони заплющили очі на вказані Баршаком дані про 1892 р. У ті роки надати
9 AN. – Cabinet du directeur général de la Sureté Nationale. – Fichier central et Archives générales. – Dossier
19940434/98. – F.366.
10 Demande de naturalisation, 27/XI/1948 / AN. - Dossiers de naturalisation. - Dossier 19790853/3.
11 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – Montreuil-sous-Bois, 1946. – P.11–12.
12 Курас Г. Історія одного псевда // «Я думав, які теми були б цікаві…»: Праці Г.Кураса, спогади і матеріали про
українського історика. – Чернігів, 2010. – С.13; Центральний державний архів зарубіжної україніки (далі –
ЦДАЗУ). – Ф.48. – Оп.1. – Спр.46. – Арк.3.
13 Extrait d’une lettre, 27/VII/1920 // Archives de la préfecture de police (далі – APP). – Cabinet du préfet. – Dossier 1
W art. 1180-59517; Note sur Arthème Galip, IX/1920 // AN. – Cabinet du directeur général de la Sureté Nationale. –
Fichier central et Archives générales. – Dossier 19940448/32.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
142 Вадим Ададуров
втрачені під час революції документи не могли тисячі еміґрантів, тож доводилося
просто вірити їм на слово.
Певнішою інформацією щодо походження Баршака володіли органи держбезпеки
СРСР. Для НКВС у 1930-х рр. не було таємницею, що «Борщак за національністю єв-
рей» та, згідно з однією версією, «вихрест з Одеси»14, іншою – «уродженець Бессарабії»15.
Остання вказівка виявилася стовідсотковим влученням у ціль. Нижче вперше
оприлюднюю метричний запис, який підтверджує здогадки сучасників про єврейське
походження Баршака, і молодший, ніж він сам заявляв, вік16. Знайомлячись із карною
справою щодо «єврея за національністю» Лева Михайловича Баршака (народженого
1872 р. в м. Мир Мінської ґубернії і страченого 1938 р. в Одесі за звинуваченням у під-
тримуванні зв’язків із сином Іллею Костянтиновичем – «колишнім петлюрівським офі-
цером, […] котрий у нинішній час перебуває в Парижі»), я звернув увагу на те, що йому
інкримінували участь в «антирадянській закордонній організації» разом із молодшим
сином Дмитром Костянтиновичем, бухгалтером тресту «Апатит»17. У книзі пам’яті ре-
пресованих мешканців Мурманської обл. наведено дані з карної справи останнього: там,
зокрема, зазначено, що народився він 1897 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії18.
Наступне звернення до єврейських метрик м. Бєльці підтвердило цю інфор-
мацію: у записі під порядковим номером 33 книги народжень 1897 р. йдеться про
появу 13 (25) лютого в родині міщанина м. Мир Новогрудського повіту Мінської
ґубернії Лейб-Герша Міхелева Баршака і його дружини Паї-Двайри Лейбівни
Троцької сина Давида19 (при вихрещенні в юнацькому віці йому було надано інше
ім’я та по батькові – Дмитро Костянтинович).
Тоді я зробив припущення, що в одній із книг народжень єврейської громади
м. Бєльці є й метричний запис стосовно його старшого брата. Цей запис пощастило
розшукати у книзі за 1894 р. під порядковим номером 124. Згідно з ним, 19 липня
(за ст. ст., тобто 31 липня за н. ст.) у згаданого подружжя Баршаків народився син,
якого, за юдейською традицією, було обрізано на восьмий день та названо Іллею
(від давньоєвр. імені Елліягу – «мій Бог – Ягве»):
«Пол: Мужск[ой].
Кто совершил обряд обрезания: Абрам Черновиц.
Число и месяц рождения и обрезания: Христианский – 19.
Обрезание: 26 июля.
Еврейский: 27.
Обрезание 5 Авг[уста].
Где родился: В городе Бельцах.
Состояние отца, имена отца и матери: Отец мещан[ин] м[естечка]
Мира Ново-Грудского у[езда] Минской губерн[ии] Лейб-Герш Михелев
Баршак, мать Пая-Двайра Лейбовна Троцкая.
Кто родился и какое ему или ей дали имя: С[ын] Илья»20.
14 Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України. – Ф.1. – Спр.6738. – Т.1. – Арк.7.
15 Там само. – Арк.48. У народженні Баршака в Бессарабії був переконаний і його львівський кореспондент
І.Крип’якевич (див.: Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. – Відділ
рукописів. – Архів Івана Крип’якевича. – Спр.286. – Арк.27).
16 Цю версію висловила З.Борисюк на основі спогаду очевидиці про юний вигляд Баршака в 1918 р. та вказаної
в його атестаті зрілості дати народження 19 липня 1894 р. (див: Борисюк З. «Схотілось, як колись, стиснути
Вашу руку» (Листи Наталени Королевої до Ілька Борщака) // Ucraina Magna. – К., 2016. – С.394).
17 Державний архів Одеської обл. (далі – ДАОО). – Ф.Р-8065. – Оп.2. – Спр.11205. – Арк.12–13.
18 Книга памяти: поимённый список репрессированных жителей Кольского полуострова, а также иностранных
граждан, проживающих в Мурманской области. – Мурманск, 1997. – C.28.
19 Arhiva Naţională a Republicii Moldova (далі – ANRM). – F.211. – Inv.1. – Dos.677. – F.19v.
20 Ibid. – Dos.674. – F.39v. Дані метрики підтверджують дату, що її подав Баршак в анкетах 1921 та 1929 рр.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
143Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
Єврейські метричні книги підтверджують присутність у Бєльцях цілої гру-
пи мирських міщан Баршаків. Так, у книзі народжень за 1898 р. під порядко-
вим номером 45 зафіксовано народження Рисі, батьком якої був Біномін Міхелев
Баршак21, тобто брат Лейба-Герша (Лева) Міхелева (Михайловича) Баршака. Цей
брат правдоподібно фіґурує в пізніших наративних джерелах як фахівець зі шкір-
но-венерологічних захворювань у місцевій лікарні22, його проживання на території
Румунії підтвердив 1937 р. під час допитів у НКВС й сам Л.Баршак23. Метричні
записи дають підстави стверджувати, що батько Іллі та два його брати (один із
них незабаром еміґрує до США24) прибули з м. Мир Мінської ґубернії до м. Бєльці
Бессарабської ґубернії не пізніше 1894 р.
Причиною міґрації євреїв із «литовських» ґуберній до Бессарабії, яка пережи-
вала в ті роки бурхливий розквіт аграрної економіки (в епіцентрі котрого й опини-
лося м. Бєльці, де 1900 р. з 20 тис. мешканців 11 тис. були юдеями25), став намір
покращити соціальне й матеріальне становище. Анкетні дані Л.Баршака зі вже
згадуваної карної справи НКВС свідчать, що його батько був у м. Мир ремісником-
кустарем (чоботарем)26, мав багатодітну родину, частина якої в умовах занепаду
єврейського містечка27 була змушена шукати кращої долі деінде. Судячи з росій-
ських списків втрат часів Першої світової війни, у м. Мир Новогрудського повіту
Мінської ґубернії залишилося ще кілька братів Лейба-Герша Міхелева Баршака:
ідеться про поранених 1916 р. рядових 164-го Закатальського та 54-го Мінського
піхотних полків Мойшу Міхелева Баршака й Зельмана Міхелева Баршака28.
На відміну від свого батька Лейб-Герш здобув середню освіту29, тож міг не пра-
цювати фізично. Однак, мабуть, у м. Мир улаштуватися було складно. Логічним
виглядає й те, що, обравши фах учителя початкових училищ (для цього слід було
скласти державний іспит та отримати призначення від інспектора30), він одружив-
ся з донькою вчителя31. Питання про те, коли та де укладено шлюб, до кінця не
з’ясовано почасти через лакуни джерельної бази (звістки про мирських Баршаків
відсутні у шлюбних записах 1888, 1890, 1894 рр., книги з інших років втрачено).
Наявні метричні книги засвідчують тенденцію до орієнтації на пізню шлюбність
чоловіків – наймолодший вік одруженого в 1894 р. становив 22 роки. Виходить,
що Л.Баршак, зважаючи на поданий у карній справі НКВС рік його народження
1872-й, одружився ще раніше, щонайменше у 21 рік, що відповідало б 1893-му.
Ці дані підтверджуються документами військового обліку, згідно з якими станом
на 1 січня 1909 р. Баршакові виповнилося 36 років, його дружині було вже 3932.
В єврейських книгах м. Бєльці не виявлено запису про народження Д.Троцької.
Її прізвище має литовську етимологію й може свідчити про незакоріненість у
21 Ibid. – Dos.678. – F.45v.
22 Рашкован Ю. Мои Бельцы // Бельцы: Рассказы и воспоминания / Сост. А.Гойхман. – Иерусалим, 2006. – С.22.
23 ДАОО. – Ф.Р-8065. – Оп.2. – Спр.11205. – Арк.16.
24 Там само.
25 Рашкован Ю. Мои Бельцы. – С.16.
26 ДАОО. – Ф.Р-8065. – Оп.2. – Спр.11205. – Арк.5.
27 Див. докл.: Petrovsky-Shtern J. The Golden Age Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe. – Princeton,
2014.
28 Российский государственный военно-исторический архив (далі – РГВИА). – Ф.16196. – Оп.1. – Д.322. –
Л.229; Там же. – Ф. «Картотека бюро учёта потерь в Первой мировой войне». – Ящик 212-Б. – Л.761.
29 ДАОО. – Ф.Р-8065. – Оп.2. – Спр.11205. – Арк.5.
30 Щукин В.В., Павлюк А.Н. Еврейские земледельческие колонии Херсонской губернии (XIX – начало XX в.). –
Николаев, 2016. – С.301–302.
31 Бондарчук Т. Мой дед – Илько Борщак // Всемирные одесские новости. – 2005. – №3(58). – С.2.
32 Державний архів м. Києва (далі – ДАК). – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.11.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
144 Вадим Ададуров
бессарабський контекст. Однак, правдоподібно, що знайомство молодят відбу-
лося саме в Бєльцях, де Баршак і батько Дори могли працювати в одній школі.
Одружившись і ставши батьком двох дітей до 25 років, усвідомлюючи, що, напев-
но, матиме більше нащадків, Л.Баршак мусив знову вдатися до пошуків кращого
заробітку. Народження Давида в 1897 р. вказує, що у цей час сім’я Баршаків ще
мешкала в Бєльцях. Але позаяк у метричних книгах наступних років уже відсутні
записи про народження дітей Л. і Д. Баршаків, логічно припустити, що сестри Іллі
з’явилися на світ уже в іншому місці. Тож, зваживши на мобільність його батьків,
Бєльці залишилися в біографії Баршака незначним епізодом, який було зафіксо-
вано лише в метриці.
І все ж єврейське містечко в Бессарабії стало неабияким каменем спотикання
для Баршака, який, обравши соціальну роль українського патріота Ілька Борщака,
соромився афішувати своє походження. Оскільки Баршак народився в юдейській
вірі, він волів про це мовчати, а там, де не міг, наприклад в анкетах, – удавався до
ошуканства, наприклад заміни дівочого прізвища матері (Троцьку на Даревську),
імені та почасти прізвища батька (Лев Баршак на Костянтин Барчак), років наро-
дження (в батька з 1872 на 1867, у матері з 1869 на 1874), національності (з євреїв
на росіян)33. Висловивши припущення, що Баршак приховував правду про своїх
єврейських батьків, Г.Курас не міг пояснити причини такої поведінки34. Гадаю, що
він став жертвою того різновиду психологічної травми, що її соціолог Е.Гоффман
назвав «стигмою ідентичності»35. Несприйняття Баршаком світоглядного іншуван-
ня тієї етнокультурної групи, членом якої він був за фактом народження, із боку
національної спільноти, членом якої він став за фактом свідомого вибору, спону-
кало його до скептичного, а згодом й опозиційного ставлення до ватажків петлю-
рівського руху36. Ті, своєю чергою, дошкуляли Баршакові публічними натяками на
його неукраїнський родовід37.
Перші соціальні досвіди
Про свої шкільні роки Баршак оповідав не надто докладно: згадав лише, що
замалим не зруйнував власну освітню траєкторію у старшому класі через публі-
кацію в редагованій батьковим приятелем В.Гошкевичем херсонській газеті «Юг»
нарису статистичного характеру про неґативну роль німецької колонізації в історії
Півдня. Матеріали до цієї першої проби пера юнак зібрав, супроводжуючи бать-
ка під час його інспекторських поїздок. Обурений зухвалою статтею, херсонський
33 Сам Баршак визнавав, що надання анкетних даних для поліційних органів європейських держав, які не
могли перевірити їх достовірність, було для нього чимось на кшталт тролінґу. За його словами, у січні 1941 р.
він виставив на кпини німецького слідчого, якому повідомив інформацію про батьків, дідів, гімназійних
викладачів, скориставшись іменами героїв повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» (див.: Borschak É. Huit mois à la
Santé. Journal (1940–1941). – P.76).
34 Курас Г. Історія одного псевда. – С.13.
35 Hoffman Е. Stigma: Notes on the Management of Spoiled Identity. – New York; London; Toronto, 1963. – P.4.
36 У своєму записнику 1919 р. Баршак торкнувся теми «жидівських погромів» та оцінив одного з отаманів-
погромників як «матеріял для психіатра» (22/VI; 4/XI) (див.: Кучерук О. Щоденник члена дипломатичної місії
до США Ілька Борщака за 1919–1920 роки як джерело до історії дипломатії доби Української революції 1917–
1921 років. Ч.1–3 // Зовнішні справи. – Вип.10–12. – К., 2017. – С.40–45, 38–42, 34–39). Слід також зважити
на його активну участь упродовж 1926–1927 рр. у фіксації усних свідчень про погроми. За словами промотора
розшукової акції в Україні Б.Лекаша, «Ілля Баршак очолює комісію зі збору зазначених відомостей у Парижі»
(див.: ДАОО. – Ф.Р-8065. – Оп.2. – Спр.11205. – Арк.9–10).
37 Про це писав сам С.Петлюра: «Невідомо чи прізвище Илько Борщак одповідає дійсній особі, чи може ця
особа могла б з однаковим правом підписуватися і И.Баршах» (див.: Рокитний Г. [Петлюра С.]. Посмертна
згадка // Тризуб (Париж). – 1926. – 1 травня. – Ч.29. – С.17.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
145Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
ґубернатор М. фон Ґревеніц («затятий німець», як підкреслював Баршак) наказав
розшукати автора, однак Гошкевич не виказав сина свого приятеля. Натомість він
повідомив його ім’я відомому своїми антинімецькими й водночас українофільськи-
ми публікаціями юристові з Одеси С.Шелухіну, який згодом використав деякі на-
ведені ним дані у власних розвідках. Тут маємо до справи з примітним наративним
прийомом – особи, з якими доводилося контактувати Баршакові у справі його пу-
блікації, описані ним не просто як порядні та інтеліґентні, але й «чудові українські
патріоти» (цю характеристику він застосував, зокрема, до Гошкевича, газету якого
закрили незабаром після інциденту з його статтею)38. Так обережними штрихами
Баршак окреслив свою ідейну еволюцію в бік українського й водночас революційно-
го сеґменту суспільного пейзажу Російської імперії. Про роль С.Шелухіна у своєму
житті він відгукнувся в листі від 9 травня 1949 р. до вченого-славіста Б.Унбеґауна:
«Велика приязнь від довгих років зв’язувала мене з небіжчиком. Це він свого часу,
коли я мав 15 років, навернув мене на українство»39.
***
У 1898 р. в казенній єврейській колонії Нагартав, що розташувалася «при
балці Добрій і річці Вісуні» за 50 верст від Херсона, відбулася пам’ятна подія:
замість старої початкової школи, в якій 40 учнів і 17 учениць двох річних на-
борів тулилися в одному маленькому класі, стараннями попечителя у справах
єврейських поселень було збудовано й урочисто відкрито нову, із двома просто-
рими класами для чотирьох наборів дітей40. Станом на 1896 р. в обох частинах
поселення – Великому та Малому Нагартавах налічувалося заледве 154 двори
й 1288 мешканців, соціальна активність яких зосереджувалася навколо однієї
синагоги, трьох молитовних будинків, кількох хедерів – приватних класів релі-
гійного характеру, земської лікарні, в якій працювали лікар і два фельдшери,
однієї лазні, трьох яток, двох складів деревини41. Тож поява у цьому компактному
соціумі нового вчителя не минула непоміченою. На момент приїзду він уже був
батьком двох хлопчиків42. Невдовзі народилися ще чотири доньки. Згідно з да-
ними, що їх було посвідчено херсонською інспекцією народних училищ у 1914 р.,
«Гірш-Лейб Баршак перебуває на службі в Нагортавському єврейському училищі
Херсон[ського] п[овіту] з 15 серп[ня] 1898 р., одержує 610 руб. утримання в рік,
одружений, має дітей: Іллю, який закінчив Херсонську 1-шу гімназію, Давида,
дочок: Анну, Клару, Сару та Любов»43.
На користь Баршака зіграло те, що він був сином не останньої людини в місце-
вій громаді: старожили навіть 60 років по тому згадували про його батька, котрий
учителював у Нагартаві до 1920-х рр.44 Порівняно із загалом незаможними коло-
ністами-хліборобами, рівень життя вчителя, який отримував ґарантовану державну
38 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.12–13.
39 ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.2. – Спр.30. – Арк.2.
40 Интервью с И.М.Фалковым, 10/V/1983 // Зябко М.В. История колонии Нагартав: Сборник воспоминаний,
выписки из книг и архивов [Електронний ресурс]: http://nagartav.narod.ru/istoria_zmn2.htm
41 Список населённых мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении. – Херсон,
1896. – С.34–36.
42 В історіографії побутує хибна версія народження Баршака в Нагартаві, що її озвучила його небога (див.:
Раскіна-Безпальна Ж.М., Сарбей В.Г. Ілько Борщак (Ілля Баршак) і його родинна династія // Історична наука
на порозі ХХІ ст.: Мат. Всеукр. наук. конф., м. Харків 15–17 листопада 1995 р. – Х., 1995. – С.336–339).
43 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.21.
44 Интервью с И.М.Фалковым, 10/V/1983 // Зябко М.В. История колонии Нагартав…
Український історичний журнал. – 2020. – №6
146 Вадим Ададуров
платню, видавався цілком пристойним45. Але матеріальну ситуацію Л.Баршака об-
тяжували купа дітей і відсутність нерухомого майна (пізніше це парадоксально
посприяє Іллі у скасуванні оплати за навчання в гімназії та університеті)46.
Закріпившись і зарекомендувавши себе на посаді вчителя, а згодом і завідувача
початкового народного училища – найнижчої ланки імперської освітньої системи,
Л.Баршак, мабуть, усвідомлював, що вище своєї голови він уже не стрибне, тож надії
на соціальне просування пов’язував із синами, насамперед первістком Іллею, до яко-
го, як це було заведено в єврейських родинах, було особливе ставлення47. Уявлення
про престижність освіти Ілля отримав саме від батька та матері – доньки вчителя.
Судячи з витребуваної в 1901 р. виписки з метрики48, Баршак пішов до по-
чаткової школи у звичайному в той час для такої соціальної практики віці 7 років.
У спогадах про тодішню нагартавську школу її колишні учні відзначали, що по-
при безкоштовність освіти, забезпечення підручниками й іншими засобами, ме-
тою цього обов’язкового для всіх дітей навчання було прищеплення вірнопідданих
почуттів, навернення юдеїв до православ’я («Перед початком занять єврейських
дітей змушували співати християнські молитви та “Боже, царя храни” (щоран-
ку)»), російщення («всі предмети викладалися на російській мові й за російськими
підручниками»)49. Правдоподібно, саме на цьому етапі у свідомості хлопця наміти-
лися світоглядний відхід від традиційних сенсів єврейської духовності та еволюція
в бік секулярної російської культури.
Як син учителя державної школи, Ілля не ходив до популярного серед меш-
канців колонії хедеру, в якому викладали їдиш та основи юдаїзму50. Віддавати
свого сина в науку до меламеда було для Л.Баршака неприйнятним насамперед
із перспективи його соціальної позиції. Тож Ілля присвячував свій пообідній час
підготовці домашніх завдань та читанню книжок, наявних у школі, головно тво-
рів класиків російської літератури. Інтенсивні читацькі практики і мрії про далекі
краї поступово стали його улюбленими заняттями, дієвим способом утекти від нуд-
ної буденності, одвічного кола розмов про очікування дощів, які вістували добрий
урожай, та жуків-шкідників, котрі, як-от 1902 р., нищать посіви51. Завдяки літера-
турі юнак не був покинутий сам на себе, навіть коли мати доглядала менших дітей,
а батько зайнятий у школі. На противагу звичайним розвагам своїх однолітків –
іграм у м’яч, у бити на гроші чи на ґудзики, вуличним бійкам52, хлопець міг щодня
вимріювати свій власний світ, заповнений героями та небуденними ситуаціями.
Не дивно, що в 1905 р. Баршак закінчив початкову школу як відмінник, і не тільки
тому, що його навчання відбувалося під опікою батька-вчителя.
Нагартавський період життя цікавий ще й тим, що тут Баршак здобув пер-
ший досвід у спілкуванні щонайменше двома неофіційними мовами – німецькою
й українською. У Малому Нагартаві мешкали декілька родин німецьких колоніс-
тів, які з євреями не ворогували, добре знали їхню мову та звичаї53, хоча, прав-
доподібно, із боку євреїв, котрі теж непогано послуговувалися німецькою, існував
45 Интервью с М.Я.Бибе, 28/VI/1984 // Там же.
46 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.22.
47 «Арон-Меїр був єдиним сином Хаїма (інші діти – дівчатка), його гордістю й надією» (див.: Интервью с
М.Я.Бибе, 1/XII/1989 // Зябко М.В. История колонии Нагартав...).
48 ANRM. – F.211. – Inv.1. – Dos.674. – F.39v.
49 Интервью с М.Н.Зябко 1/XII/1989 // Зябко М.В. История колонии Нагартав…
50 Интервью с И.М.Фалковым, 10/V/1983 // Там же.
51 Интервью с М.Н.Зябко 12/VI/1989 // Там же.
52 Интервью с М.Я.Бибе, 28/VI/1984 // Там же.
53 Интервью с И.М.Фалковым, 10/V/1983 и М.Я.Бибе, IV/1990 // Там же.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
147Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
певний елемент заздрості щодо більш заможних і повноправних співмешканців (у
них навіть була власна початкова школа, де, в основному, викладали їхньою рід-
ною мовою54), що могло вплинути на ставлення Баршака до німецької культури.
Найближче українське поселення було в м. Березнегувате, де діяв ярмарок, тож
мешканці Нагартава непогано володіли розмовною українською55.
Попри те, що Баршак провів у Нагартаві сім років свого дитинства, а також
неодноразово повертався до оселі батьків під час літніх канікулів, він жодного
разу не згадав у своїх еґонаративах про цю єврейську колонію. Таким чином, ви-
тіснення в непам’ять найбільш сентиментальних років життя стало частиною
загального рахунку, що йому виставила доля за вибір української ідентичнос-
ті в дорослому віці. Крім того людині, яка полюбляла експонувати свої широкі
інтелектуальні горизонти, було ніяково визнавати факт походження з аграрної
глибинки, тож роль рідного населеного пункту в оповідях Баршака відведено
Херсону, куди батько відвіз Іллю у серпні 1905 р. На підставі посвідки про успіхи
того було допущено до «тримання вступного іспиту», за результатами якого за-
раховано до 1-ї чоловічої гімназії56. У стінах цього навчального закладу впродовж
наступних восьми років відбуватиметься становлення Баршака як самостійної
особистості, формуватиметься його стиль мислення та поведінки, тут він, так би
мовити, народиться інтелектуально.
Під впливом державної освіти ідентичність Баршака набувала рис російської
імперської культури. Коло його читання становила головним чином художня лі-
тература (в пізніші роки міг процитувати з пам’яті не тільки А.Чехова чи пушкін-
ську «Полтаву»57, але й пригадати сюжет роману «“Росіяни в 1612 році” забутого
російського письменника Загоскіна»58; особливо полюбляв звертатися до М.Гоголя,
зокрема образу Хлестакова59). Також захоплювався німецькою поезією «періоду
бурі й натиску». Уже в еміґрації Баршакові стане у пригоді знання творів Г.Гайне,
особливо «Романсеро» з його алюзіями на Французьку революцію60. У щоденнику
1919 р. освічений онук чоботаря залишив запис: «Колись я читав, що Ней помістив
у домі Ґете пошту. “Храбрійший з храбрих був сином конюха і не знав, хто такий
Ґете”» (1/II). На відміну від наполеонівського маршала, Баршак був палким шану-
вальником Й.В.Ґете: у 1932 р. на організованій Національною бібліотекою з нагоди
столітнього ювілею німецького поета виставці було презентовано інформацію з його
праці «Великий мазепинець» щодо перебування пораненого в битві під Мінденом
(1759 р.) П.Г.Орлика в будинку, де мешкав юний Ґете61. Чи пробував Баршак себе
на ниві російськомовного віршування – невідомо. Однак, судячи з прикладу іншого
випускника херсонської гімназії (1909 р.) Б.Лавреньова, гімназисти намагалися
54 Список населённых мест Херсонской губернии... – С. 36.
55 Интервью с М.Н.Зябко, 1/XII/1989 // Зябко М.В. История колонии Нагартав…
56 Список учнів, зарахованих у 1905 р. до 1-ї Херсонської гімназії, див.: Центральный государственный архив
Москвы. – Ф.459. – Оп.14. – Д.207. – Л.42.
57 «“Так тяжкий млат, дробя стекло, куёт булат”. Тільки “тяжкий млат” міг розбити аморфну масу денаціо-
налізованого українського народу й викувати нову Україну» (див.: [Борщак І.]. Після десяти років // Українські
вісти (Париж). – 1927. – 5 листопада. – №54.
58 [Борщак І.]. До сценарія «Тарас Трясило» // Там само. – 1928. – 10 травня. – №63.
59 «Гоголь, Гоголь, де ти?» ([Борщак І.]. Спаситель Европи. Одна з найбільших постатів сучасности. Новий
Цезар. Зразок для Мусоліні… // Там само. – 24 березня. – №64. Див. також: Борщак І. Яку Україну бажають
французькі «Українофіли?» // Там само. – 1927. – 20 липня. – №39).
60 [Борщак І.]. Єзуїтська «робота»: Лист з Франції // Пролетарская правда (Киев). – 1925. – 30 июня. – №146;
Борщак І. Танок мерців // Українські вісти. – 1927. – 16 липня. – №37.
61 Le chef du service des renseignements généraux et des jeux au préfet de police, 30/XII/1932 // APP. – Cabinet du
préfet. – Dossier 1 W art. 1180-59517; Goethe 1749–1832: Exposition organisée pour commémorer le centenaire de
la mort de Goethe. – Paris, 1932. – P.30.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
148 Вадим Ададуров
(щоправда без особливого успіху) наслідувати в потаємних зошитах стиль і думки
відомих поетів62.
Заклад, де навчався Ілля, мав високу репутацію в місті й належав у масшта-
бі імперії до привілейованої групи 200 так званих класичних гімназій (у програмі
котрих обов’язково була хоча б одна давня мова – у цьому випадку латина), що їх
випускники мали право вступу до вищих навчальних закладів без іспитів, лише на
основі отриманого ними атестату зрілості. На чолі гімназії стояв К.Тюльпанов, який
викладав російську мову в молодших і латину – у старших класах. Ілля контакту-
вав із ним упродовж усього свого навчання. Рівень викладання був пристойний: усі
знання Баршака з латинської мови, якими він згодом полюбляв хизуватися, було
здобуто саме в гімназії, адже в університеті він її не вивчав. Суворий адміністратор,
Тюльпанов для учнів утілював імперський порядок і в масштабі гімназії сам був
міні-монархом, кредо якого полягало у прищеплюванні молоді вірнопідданих почут-
тів, підтримуванні непорушних дисципліни та ієрархії. У цій справі директор покла-
дався на священика Я.Зикова, котрий викладав Закон Божий. У тогочасній системі
ідеологічних підвалин російської монархії цю дисципліну вважали чи не найважли-
вішою, навчалися їй усі 8 років. Як юдей, Баршак не відвідував цих занять, на яких
хлопчики зазубрювали великі тексти, тож вони щиро заздрили учням-євреям: «Які
ви щасливі, що не маєте вчити цю пакость». Викладач Закону Божого відверто недо-
люблював юдеїв: «Зазвичай після пасхальних канікул священик заходив на урок у
клас і вітав учнів словами: “Христос воскрес”, а учні відповідали: “Воістину воскрес”.
І ось якось після такого вітання один з учнів підвівся й запитав: “Батюшко, а як мож-
на довести, що Христос воскрес?”. На це обурений Зиков відповів: “Це що, тебе жиди
підучили?!”… Це справило сильне неґативне враження на учнів»63.
Тож не дивно, що коли у Херсоні, де, за висловом одного з тогочасних журна-
лістів, «ніколи нічого не відбувалося», розпочався страйк учнів 1-ї гімназії проти
поновлення у квітні 1907 р. за розпорядженням міністра народної просвіти пере-
хідних іспитів (їх було скасовано на піку революційної активності в 1905 р.64), ім-
персько-націоналістична громадськість звинуватила в усьому «єврейчиків», котрі,
мовляв, «уносять замість науки всілякі революційні дурниці та розбещують росій-
ську учнівську молодь»65.
Ілля щойно закінчував 2-й клас, учні якого не брали участі у згаданій акції
протесту старшокласників, однак цей епізод, що закінчився пам’ятним прибуттям
інспектора училищ І.Камінського та досягненням компромісу щодо повернення
учнів до занять66, – напевно він обговорював з однокласниками. Оскільки рішення
про відновлення перехідних іспитів таки не було скасовано, заворушення гімназис-
тів спалахнули з новою силою в наступному навчальному році. Коментуючи звіль-
нення наприкінці 1907 р. директором К.Тюльпановим трьох гімназистів – Тарле,
Фліча (обидва євреї) та Щеглова – монархічна преса вказувала на те, що поліція
підозрює їх у належності до революційної партії, тож «видаленню цих хлопчаків
можна тільки порадіти, оскільки подібне покарання вплине на решту розгнузда-
них учнів, для котрих тепер геть немає ніякого спину»67.
62 Лавренёв Б.А. Автобиография (1892–1932) // Новый мир. – 1959. – №4. – С.62.
63 Векслер И.Н. Херсон и его жители: Исторический очерк (на правах рукописи): Экземпляр рукописи из
личного архива М.А.Шорра 1963 г. [Електронний ресурс]: https://refdb.ru/look/2000763-pall.html
64 Никитенко С. Забастовка гимназистов в Херсоне // «Мой город – Херсон. Не совсем официальный сайт
истории города» [Електронний ресурс]: http://mycity.kherson.ua/avtory-ag/nikitenko/zabast.html
65 Внутренние известия // Киевлянин. – 1908. – 7 января. – №7.
66 Там же. – 1907. – 12 апреля. – №92.
67 Там же. – 1908. – 7 января. – №7.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
149Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
Саме на 1907 р. припала історія із закриттям херсонської газети «Юг», яка, на
відміну від чорносотенних листків, не лаяла гімназистів і студентів, не розпалюва-
ла релігійної та національної ворожнечі, а мала ліберальне обличчя, уособлюване
її редактором В.Гошкевичем – учнем В.Антоновича, знавцем української історії та
мови. Однак його політичні погляди у часи Російської імперії важко назвати про-
українськими. Починаючи з 1905 р., на шпальтах його часопису популяризували-
ся програмні постулати помірковано-опозиційної партії російських конституційних
демократів68. Чи міг Гошкевич приятелювати з батьком Іллі? Навряд чи, адже ці
люди мали надто різні траєкторії життєдіяльності. Чи міг 12-річний Ілля, учень
2-го класу, написати статтю проти німецької колонізації у цю газету? Мабуть ні,
виходячи не тільки з його підліткового віку, але й змальованого вище контексту,
в якому виступ проти влади міг перекреслити сімейну стратегію його просуван-
ня «в люди». Ідучи за згадкою Баршака про цю публікаторську активність, свого
часу Я.Дашкевич переглянув комплект газети «Юг» і не виявив згаданої статті69.
Щоправда, зробив він це для 1914 р., припускаючи, що такий допис міг бути вміще-
ний на хвилі антинімецьких настроїв початку Першої світової війни. Дашкевичу
було також відомо, що це була вже не та газета, що її видавав Гошкевич – по-
новлена 1910 р., вона успадкувала лише назву своєї попередниці. Утім дослідник
біографії Баршака висловив сподівання на те, що цю статтю було опубліковано
у журналі «Юг», закликавши продовжити пошуки70. Зауваживши, що французь-
кою «journal» якраз і означає «газета», виникає запитання: чи міг Баршак забути,
що центральна в його оповіді про херсонський період життя постать Гошкевича
не була в 1910-х рр. причетна до видання «Юга»? У це важко повірити, попри те,
що роки видання другого «Юга» справді припали на час ґенерал-ґубернаторства
М. фон Ґревеніца (1911–1915 рр.), про якого містяни оповідали, що це монархіст,
чорносотенець і пияк71.
У 1946 р. Баршак заявив про використання С.Шелухіним «частини його матері-
алів у двох працях “Чи постане Німеччина на берегах Чорного моря?” (опублікова-
на українською мовою 1913 р.) й “Німецька колонізація”, рецензія у “Французькому
Меркурії” від 6 червня 1933 р.»72. Інформацію про ці видання Баршак правдопо-
дібно запозичив (із помилкою щодо дати «Французького Меркурію») з бібліографії
праць Шелухіна 1929 р.73 Але в тих працях немає згадки ані про Баршака, ані про
котрогось анонімного автора з херсонської газети «Юг» (поклики на яку теж відсут-
ні). Для історичного екскурсу С.Шелухін посилався на студії відомих дослідників і
дослідниць (В.Степового, В.Антоновича, О.Єфименко, Д.Багалія, Д.Яворницького,
М.Костомарова, А.Скальковського), для статистики – на офіційні дані ґубернатор-
ства, для характеристики етнопсихології, освіти колоністів – на власні спостере-
ження, які вперше оприлюднив у прочитаному в товаристві «Просвіта» ще 6 травня
1909 р. рефераті «Про німецьку колонізацію на Херсонщині»74.
68 Останній номер вийшов 25 лютого 1907 г. (№2368, дев’ятий рік видання за редакцією В.Гошкевича).
У березні 1907 р. він продав свої права на газету й типографське устаткування (див.: Шевченко А.В. Газета
«Юг» під редакцією В.Гошкевича: її позиціонування та роль в суспільно-політичному житті південного
регіону // Ґілея. – Вип.100. – К., 2015. – С.52).
69 Костенко А., Шевченко А. Виктор Гошкевич и его мир: Семья, окружение, древности. – Херсон, 2017. – С.31–33.
70 Дашкевич Я. Ілько Борщак, історик // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. 2-ге вид. –
Л., 2007. – С.463.
71 Векслер И.Н. Херсон и его жители…
72 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.14.
73 Див.: Шелухін С. Звідкіля походить Русь. Теорія кельтського походження Київської Руси з Франції. – Прага,
1929. – С.125.
74 По Україні // Рада (Київ). – 1909. – 3 травня. – Ч.100. – С.3.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
150 Вадим Ададуров
Натомість С.Шелухін зі вдячністю відгукнувся про Баршака на початку
1920-х рр. в одній зі своїх праць, яка стосувалася походження назви «Україна»:
«Величезні скарби для української науки зберігаються в Парижі – в Національній
бібліотеці і в Архівах міністерств закордонних справ і військового… Завдяки енер-
гійній праці молодого ученого І.Борщака, який по моєму проханню при своїй роботі
зібрав і для мене деякий матеріял, я маю можливість подати тут не тілько цікаві
виписки, а і 2 карти, зроблені мною з фотографій, доставлених Борщаком»75.
Саме цю згадку Баршак переінакшив на доведення того, що С.Шелухін послу-
говувався частиною зібраних ним матеріалів у своїх дослідженнях ще до Першої
світової війни. Змінивши сенс історичного свідчення, Баршак «заднім числом» по-
ставив собі на службу авторитет уже покійного в той час Шелухіна (1938 р.).
Не помічений у протестному русі (ані у страйкарському, ані в публіцистичному,
що підтверджується атестатом зрілості, в якому відзначалася його «постійно відмін-
на поведінка»76, та посвідкою про політичну благонадійність77), а тим паче в його
українській складовій, Баршак наполегливо, із року в рік, «гриз ґраніт» науки, яка
давалася йому напрочуд легко в історичному та філологічному сеґментах програ-
ми (латина, французька, німецька й росій-
ська, з елементами церковнослов’янської,
мови), успішно переходив із класу до класу,
був допущений до випускних іспитів, склав
їх та отримав 8 (21) червня 1913 р. атестат
зрілості №743 1-ї Херсонської чоловічої гім-
назії78. Як повного відмінника, Баршака
було відзначено золотою медаллю, котра
формально вручалася від імені імперато-
ра79. Нарешті на життєвому обрії 19-річно-
го юнака забовванів силует університету, в
якому «син учителя початкових училищ»
(саме це соціальне походження було запи-
сано в його атестаті, що спростовує пізнішу
вигадку про батька-інспектора) мав ступи-
ти на досі недосяжний для його єврейської
родини олімп елітарної інтеліґентності.
До цього сходження Баршак почав
готуватися заздалегідь. 26 серпня (8 ве-
ресня) 1911 р. 17-річного юнака було по-
ставлено на військовий облік. Його мали
призвати в 1915 р.80 Здавалося б, після
закінчення гімназії в нього залишалося
досить часу, щоб вступити до університе-
ту та отримати відтермінування від служ-
би. Однак у разі, якщо б з якоїсь причини
йому це не вдалося, на молодого чоловіка
75 Шелухін С. Назва України у стародавніх географів. – Відень, 1921. – С.18–19.
76 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.10.
77 Там само. – Арк.8зв.
78 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.4.
79 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.10.
80 Там само. – Арк.4.
Ілля Баршак – випускник і золотий медаліст
1-ї Херсонської чоловічої гімназії, 1913 р.
(ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.631. – Арк.35)
Український історичний журнал. – 2020. – №6
151Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
очікувала принизлива солдатчина, оскільки до євреїв в імператорській армії ста-
вились як до осіб другого сорту81. Щоб уникнути ризиків, потрібно було обійти
чинну в Росії квоту щодо вступу юдеїв до закладів вищої освіти. Для цього існував
добре відомий спосіб – релігійна конверсія. Метричний запис про належність до
«православного віросповідання» у чудесний спосіб відчиняв двері до імператор-
ських університетів.
Перейшовши до останнього, 8-го, класу гімназії, Баршак подав до херсон-
ської православної консисторії прохання про вихрещення. 15 (28) жовтня 1912 р.
архієпископ херсонський та одеський Димитрій (Ковальницький) своєю резолю-
цією №5763 схвалив прохання «просвятити святим хрещенням міщанина містеч-
ка Мира Новогрудського повіту Мінської ґубернії Іллю Лейб-Гершова Баршака,
юдейської віри, котрий народився 19 липня 1894 р., із нареченням йому імені Ілія
(як зазначалося, на честь біблійного пророка – В.А.), присвоєнням по батькові
Костянтинів»82. Таким чином було задоволено і другу частину прохання Баршака,
який хотів, щоб його хресним батьком став… директор гімназії К.Тюльпанов, а об-
ряд хрещення здійснив… священик Я.Зиков, чий предмет Ілля почав відвідувати
у 8-му класі та за який отримав оцінку «відмінно»83. Це дозволяє виснувати, що
під час свого навчання в гімназії Баршак перебував у статусі улюбленця дирек-
тора, тож не міг виступати проти імперії, яку уособлював його наставник і покро-
витель. Чи належало при цьому до обов’язків Іллі стежити за однокласниками та
повідомляти про їхні погляди й поведінку – залишається тільки здогадуватися. Як
засвідчує метричний запис у книзі новонароджених херсонського Успенського со-
бору, обряд хрещення відбувся 7 (20) квітня 1913 р.84
Обставини релігійної конверсії Баршака маркують його світоглядні горизонти
перед революцією: особами, які привели Іллю до християнства, були одіозні імпер-
ські шовіністи. Усупереч еґонаративам пізнішого часу, до кола його спілкування
належали не Гошкевич і Шульгін, а Тюльпанов і Зиков. Із погляду Баршака та
його батьків, на той момент це була вдала оборудка, яка забезпечила Іллі соціаль-
ний ліфт у вигляді золотої медалі, відмінного атестата, бездоганної характерис-
тики та засвідчення, що надало йому право домагатися в університеті не тільки
звільнення від оплати за навчання, але й призначення стипендії.
Утім за ці переваги довелося сплатили високу ціну. Навернення Іллі стало
тектонічним зламом, який зачепив підвалини соціального функціонування сім’ї
Баршаків, в якій батьки та доньки залишилися юдеями, а сини прийняли православ’я.
Сучасник, єврей із Херсона, згадував: «Хрещення євреїв мало велике значення,
оскільки такий єврей отримував усі права, якими користувалися росіяни, він ставав
росіянином, та цілковито відходив від свого єврейського середовища. Він одружував-
ся з росіянкою, і діти його вважалися росіянами. Серед єврейського суспільства його
вважали ренеґатом (відступником), і про нього говорили з презирством»85.
Баршак народився, як він про це писав згодом в анкетах, у м. Херсон, але на-
родився, так би мовити, удруге, у соціокультурному плані, у віці 18 років, як право-
славний росіянин.
81 Интервью с И.М.Фалковым, 10.V.1983 // Зябко М.В. История колонии Нагартав…
82 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.14–15.
83 Там само. – Арк.11.
84 Державний архів Херсонської обл. – Ф.161. – Оп.1. – Спр.41. – Арк.65 зв. – 66. За кілька років було вихрещено
і брата Іллі – Давида, якого нарекли Дмитром Костянтиновичем, найправдоподібніше за ім’ям «восприємника
народженого» – К.Тюльпанова.
85 Векслер И.Н. Херсон и его жители…
Український історичний журнал. – 2020. – №6
152 Вадим Ададуров
Університети: імператорські та життєві
Згідно з версією Баршака, що її було засвідчено в 1932 р. Російським акаде-
мічним союзом86, у 1909 р. він закінчив херсонську класичну гімназію із золотою
медаллю і вступив на юридичний факультет Імператорського Новоросійського уні-
верситету. Навчався він охоче й систематично, адже зумів зарахувати екстерном
чотирирічний курс, отримавши від міністерства народної просвіти спеціальний до-
звіл скласти державну атестацію перед юридичною іспитовою комісією. У 1912 р.
йому було присуджено диплом юриста 1-го класу. Крім того, він отримав золоту ме-
даль за написану під керівництвом професора міжнародного права П.Казанського
розвідку на тему «Огляд політичних союзів в Європі». Про цю працю Баршак розпо-
вів також у своїх спогадах 1946 р., роз’яснюючи, що стосувалася вона суперечностей
між Антантою й Четверним союзом, і стверджуючи, що готував її впродовж двох
років, критично проштудіювавши доробок ідеологів панґерманізму87.
Висока, як на юний вік, інтелектуальна культура Баршака (зокрема здатність
послуговуватися кількома іноземними мовами, насамперед німецькою) заслуго-
вує на подив: сам він стверджував, що відвідував у 1909–1912 навч. рр. у статусі
вільного слухача заняття на історико-філологічному факультеті Новоросійського
університету й у 1913 р. йому було присуджено, за результатами державної атес-
тації, диплом 1-го ступеня. За написане під керівництвом професора латини
Б.Варнеке дослідження «Елементи права у творах Горація» він отримав золоту
медаль і пропозицію продовжити навчання в маґістратурі на згаданому факуль-
теті. Подібна пропозиція надійшла й від юридичного факультету. Дилему вибору
подальшого шляху в науці було вирішено на користь останнього, і вже 1913 р.
Баршака зараховано на кафедру міжнародного права88. Тему подвійної профе-
сійної ідентичності – правника й історика з поглибленим знанням іноземних
мов – він рефреном повторював упродовж усього свого життя. Так, 30 березня
1920 р. Баршак розповів про свій фах у листі до Є.Онацького, переказавши те, що
вже повідомив цьому публіцистові під час особистої зустрічі в 1919 р.: «Треба Вам
нагадати, що я був залишений при університеті все таки з міжнародного права…
Друге, не пам’ятаю, чи казав Вам, що, крім правничих наук, я студіював також
історичні, вірніше – клясичні. Мутатіс мутандіс слова Чехова, можу сказати, що
право – моя перша дружина, а філософія, античність – полюбовниця, і я таки
зрадник першої»89.
Подані Баршаком у різний час і в різних контекстах вказівки стосовно того, що
напередодні війни він мешкав у Санкт-Петербурзі (без уточнення року)90 і відвід-
ував заняття в тамтешньому імператорському університеті, мабуть відображають
пошуки ним кращого, ніж Одеса, стартового майданчика у світ науки Російської
імперії. Як можна виснувати з листа від 21 травня 1950 р. до Л.Окіншевича,
поїхати в Петербурґ Баршака надихнув приклад його земляка приват-доцента
юридичного факультету тамтешнього університету, історика правових відносин
В.Єльяшевича: «Цими днями я бачив Ельяшевича... Йому 76 років, але він зо-
всім бадьорий. Я слухав колись його виклади в Петербурзі. Це людина вельми
86 BULAC. – AB. – Boite 14. – UF I 130.
87 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.18.
88 BULAC. – AB. – Boite 14. – UF I 130.
89 Онацький Є. По похилій площині: Записки журналіста і дипломата. – Ч.2. – Мюнхен, 1964. – С.119–120.
90 Liste des résidences à l’étranger et en France de M. Élie Borschak // AN. – Dossiers de naturalisation. – Dossier
19790853/3.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
153Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
поважна»91. В опублікованому 1950 р. спомині про своє знайомство з радянським
діячем М.Скрипником, Баршак уявно наділив того «духом тих українських інте-
ліґентів, що їх за своїх студентських років я зустрічав у Петербурзі»92.
Зваживши на вказані Баршаком віхи автобіографії, петербурзький сю-
жет можливий тільки в 1912–1913 навч. р., скоріше за все він відвідував лекції
В.Єльяшевича у статусі вільного слухача. Водночас у некролозі вікарія Ш.Кене
(1947 р.) Баршак згадав, що в 1909–1911 рр. француз був вільнослухачем на іс-
торико-філологічному факультеті Університету св. Володимира в Києві та «ходив
на виклади тих самих професорів, що пізніше були й моїми вчителями»93. Отож в
оповідях Баршака про його життя присутній ще й київський сюжет.
Ці наративні суперечності, однак, не відображено в опублікованих 1946 р. спо-
гадах. У них Баршак указав тільки те, що навчався в Новоросійському університе-
ті, який улітку 1914 р. відрядив його з метою підготовки маґістерської дисертації
до Нідерландів. В одному з пізніх еґонаративів Баршак стверджував, що ще перед
Першою світовою війною відвідав Париж і, зокрема, Національну бібліотеку94, що
могло відбутися тільки на шляху з Одеси (через Марсель) до Гааґи. Звістка про по-
чаток війни спонукала Баршака повернутися в Росію: оскільки Бельґію окупували
німецькі війська, він авантюрно обрав шлях через Німеччину, де його було затри-
мано та доправлено в розташований під Штеттином табір для інтернованих осіб.
Завдяки угоді про репатріацію Баршакові разом з іншими російськими підданими
дозволили виїхати в Норвеґію, звідкіля він дістався Риґи. Як студент імператорсько-
го університету, мобілізації він не підлягав. Але можливість залишитися осторонь
від ґлобального конфлікту юнак рішуче відкинув: на третій день по приїзді записав-
ся у ґвардійський полк і вже за десять днів долучився до армії під командуванням
ґенерала О.Самсонова у Східній Пруссії. Як мотив свого вчинку Баршак указав не
російський імперський патріотизм, а бажання допомогти «братам-слов’янам», а та-
кож захистити Україну, на яку зазіхала Німеччина95. Як він зазначав у 1948 р., пере-
бував у військах із вересня 1914 до лютого 1918 рр.96 У заповненій на схилі життя, у
1953 р., викладацькій анкеті ENLOV, Баршак уперше вказав, що його було відзна-
чено хрестом Св. Георгія97, найвищою відзнакою Російської імперії за звитягу.
Швидкі успіхи російських військ невдовзі змінилися нищівною поразкою під
Танненберґом, «і ось у моїй роті нас залишилося лише тринадцятеро, кому пощас-
тило повернутися з цієї кампанії»98. В автобіографії 1931 р. Баршак підкреслював,
що «провів на російському фронті всю війну, спочатку як солдат, згодом як офі-
цер, мене двічі було поранено, першого разу під час нещасливої кампанії у Східній
Пруссії»99. Його евакуювали у шпиталь у м. Ковно, де він залишався до листопада
91 Архів Наукового товариства імені Шевченка в Америці (далі – АНТШ-А). – Архів Лева Окіншевича. –
Листування 1943–1950. – Арк.70.
92 Борщак І. Дві зустрічі: Микола Скрипник // Україна: Українознавство та французьке культурне життя. –
Ч.4. – Париж, 1950. – С.254.
93 Борщак І. Абат Шарль Кене (1883–1946) // Соборна Україна: Література. Мистецтво. Суспільство. Наука. –
Вип.2. – Париж, 1947. – С.49.
94 Борщак І. Україна в Парижі: Мандрування й пам’ятки. VI. Латинський квартал // Україна: Українознавство
і французьке культурне життя. – Ч.2. – Париж, 1949. – С.65.
95 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.16.
96 Demande de naturalisation, 27/XI/1948 // AN. – Dossiers de naturalisation. – Dossier 19790853/3.
97 Notice individuelle d’Élie Borschak, l’année scolaire 1953–1954 // Ibid. – Dossiers du personnel de l’enseignement
supérieure. – Dossier 20100053/55.
98 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.17.
99 Notice individuelle d’Élie Borschak, l’année scolaire 1953–1954 // AN. – Dossiers du personnel de l’enseignement
supérieure. – Dossier 20100053/55.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
154 Вадим Ададуров
1914 р.100, а згодом призначили у 7-й гусарський полк, у складі якого він пережив
усі випробування позиційної війни на Волині. Описуючи в 1946 р. поневіряння у
німецькій в’язниці, Баршак називав тамтешній холод «ще гіршим за той, що я його
досвідчив в окопах у 1915 р.»101. У жовтні 1915 р. він зазнав другого поранення,
після чого був відправлений у Сергіївське артилерійське училище в Одесі, по за-
кінченні котрого у травні 1916 р. на нього чекав Румунський фронт. Новоспечений
підпоручик спочатку служив в артдивізіоні, а в листопаді отримав призначення у
штаб 8-ї армії102: «Ось тоді 1917 р. до нашої дивізії приїхав Керенський “уговари-
вать” жовнірів наступати на німців»103. Щоправда у цитованому тут приватному
листі до Н.Полонської-Василенко від 9 жовтня 1951 р. адресант указав іншу дату
закінчення «гарматної школи» – 1915-й рік.
У 1946 р. Баршак згадав, що в березні 1917 р. він «поновив свою участь в укра-
їнському русі»104 та, обраний до української ради Румфронту, незабаром вирушив
як її повноважний представник до Одеси105. У 1952 р. вказав, що з 1917 р. пере-
бував на посаді «офіцера при Одеському українському військовому училищі»106.
У більш ранній автобіографії 1931 р. він, навпаки, повідомляв, що його перебуван-
ня в Одесі мало приватний характер: «Мені вдалося, скориставшись відпусткою,
скласти маґістерські іспити, окрім останнього, у чому мені перешкодила російська
революція та події, які розгорнулися на Україні»107.
Здається, що попри два з половиною роки війни потяг Баршака до знань не
тільки не зник, але навіть зміцнів. У 1917 р. він на «відмінно» склав іспити, які
надавали право після захисту дисертації отримати науковий ступінь маґістра
міжнародного права, а також, після прочитання на юридичному факультеті двох
викладів pro venia legendi, – учене звання приват-доцента108. Також Баршак де-
кларував, що виконав усі формальні вимоги й отримав дозвіл викладати в універ-
ситеті: «У 1917 р. я прочитав перед учителями гімназії один виклад про українську
культуру у XVI і XVII ст. та повторив той самий виклад у 1918 р. в Київському
університеті»109. У 1953 р. він указав, що в 1917 р. здобув науковий ступінь «доктора
гуманітарних наук та права Одеського університету» («Docteur ès lettres et en droit
de l’Université d’Odessa 1917»)110, мабуть розуміючи під цим захист маґістерського
диплома з історії права.
Після того, як Українська Центральна Рада уклала мир із німцями, що від-
крив останнім шлях в Україну, Баршак демобілізувався й у червні 1918 р. вирушив
до Києва, де «приєднався до групи українського опору, яка мала на меті зривати
поставки транспортів зі збіжжям до Німеччини та відправку на західний фронт
військових конвоїв». Але у серпні 1918 р. його було заарештовано й запроторено
100 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.17.
101 Ibid. – P.67.
102 Le chef du service de Renseignements Généraux et de Jeux au préfet de police, 11/X/1927 // APP. – Cabinet du
préfet. – Dossier 1 W art. 1180-59517.
103 ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.2. – Спр.25. – Арк.8.
104 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.17.
105 У 1917 р. штаб 8-ї російської армії дислокувався на Поділлі, тому Баршак не міг одночасно служити там і
на Румфронті в Бессарабії.
106 Borschak É. Bibliographie raisonnée des œuvres relatives à l’Ukraine. – F.1.
107 Élie Borschak à Paul Boyer, 12/X/1931 // AN. – Dossiers du personnel de l’enseignement supérieure. – Dossier
20100053/55.
108 BULAC. – AB. – Boite 14. – UF I 130.
109 Élie Borschak à Paul Boyer, 12/X/1931 // AN. – Dossiers du personnel de l’enseignement supérieure. – Dossier 20100053/55.
110 Notice individuelle d’Élie Borschak, l’année scolaire 1953–1954 // Ibid. – Dossiers du personnel de l’enseignement
supérieure. – Dossier 20100053/55.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
155Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
на три тижні до в’язниці, звідки він зміг передати на волю статтю антинімецького
характеру, що її було опубліковано в одній із київських газет. Після капітуляції
Німеччини Баршак поринув у вир повстання й «одного дня, на маленькому вокзалі
в Київській ґубернії, мав приємність прийняти з рук німецького ґенерала значний
запас амуніції, необхідний для нашої імпровізованої армії»111.
Це свідчення, однак, відрізняється від раніших тверджень Баршака. У на-
писаному 1929 р. власноручному листі міністрові внутрішніх справ Французької
Республіки він, домагаючись скасування застосованих щодо себе міґраційних обме-
жень, згадав про ув’язнення в Києві з серпня до листопада (тобто впродовж трьох
місяців) і повідомив, що був «одним з очільників повстання супроти німецьких за-
гарбників та готував цей виступ у тісному порозумінні з паном маркізом Беле де
Сен-Льєнар, французьким військовим аташе в Яссах, який, я певен цього, не від-
мовить мені підтвердити це»112.
Еґонаративи Баршака подають різні версії його переїзду з Києва до Франції.
У 1929 р. він зазначив, що уряд УНР, якому було відомо про його зв’язки у фран-
цузьких колах, попервах скерував його з дипломатичною місією до Рима, де він
«установив зв’язок із паном Ноблемером із французької військової місії». Поїхати
ж у Францію з метою зміцнення зв’язків цієї держави з Україною йому порадив
особисто французький посол у Римі П.-Е.Барер113.
Після Другої світової війни непевність щодо проживання у Франції для
Баршака зникла, тож 1946 р. він оприлюднив іншу версію свого виїзду з України:
у січні 1919 р. його було залучено до складу дипломатичної місії у США. Не кажу-
чи ані слова про те, що відбувалося з ним упродовж наступних місяців, Баршак
стверджував, що наприкінці того таки року він прибув до Парижу, де був призна-
чений повіреним у справах української делеґації на мирній конференції з доручен-
ням розвивати французько-українські культурні відносини114. В іншому пізньому
(1947 р.) еґонаративі, описуючи натовпи радісних парижан у момент звільнення
від німецької окупації у серпні 1944 р., він прохопився, що «бачив стільки народу
лише 14 липня 1919 р., коли святкували перемогу в Першій світовій війні»115. 20 ве-
ресня 1930 р. Баршак оповідав своєму львівському кореспондентові І.Кревецькому
про знайомство на Паризькій мирній конференції з британським військовим мі-
ністром В.Черчиллем, «що мені самому в 1919 р. доводив, що жадної України не
існувало»116. Натомість у листі від 2 вересня 1949 р. до Л.Окіншевича, який на той
час еміґрував в Америку, він навів протилежне згаданому вище свідчення про ви-
конання ним місії у США: «Я, правда, вже давно був у Вашій країні й в привіле-
йованій ролі дипломата…, і знаю, як узагалі важко влаштуватися там»117. Також
Баршак запевняв, що 1919 р. побував у Швеції, де працював в архівах118.
Отож для виходу з лабіринту автобіографістики є принаймні чотири поданих
самим Баршаком підказки стосовно місця перебування його в 1919 р.: Рим, Париж,
111 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.19.
112 Утім свідчення Беле у справі відсутнє (AN. – Cabinet du directeur général de la Sureté Nationale. – Fichier
central et Archives générales. – Dossier 19940434/98. – F.140).
113 Ibid.
114 Borschak É. Huit mois à la Santé. Journal (1940–1941). – P.20.
115 [Борщак І.]. До третіх роковин визволення Парижу. 1. Одинадцять історичних днів (з мого нотатника) //
Соборна Україна: Література. Мистецтво. Суспільство. Наука. – Вип.3. – Париж, 1947. – С.106.
116 Центральний державний історичний архів України, м. Львів. – Ф.309. – Оп.1. – Спр.984. – Арк.68.
117 АНТШ-А. – Архів Лева Окіншевича. – Листування 1943–1950. – Арк.41.
118 Борщак І. Україна в Парижі: Мандрування й пам’ятки // Україна: Українознавство і французьке культурне
життя. – Ч.6. – Париж, 1951. – С.402.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
156 Вадим Ададуров
Вашинґтон, Стокгольм. Питання про характер діяльності у цей період справді було
б важко з’ясувати, якби не введення 2017 р. до наукового обігу його щоденника
1919–1920 рр.119 Із погляду вірогідності авторської оповіді, яка створюється в момент
відображених у ній подій, щоденникові нотатки, на відміну від спогадів – збірок бе-
летризованих сюжетів, уважаються правдоподібним різновидом еґоджерел120. Попри
свій стислий характер, записи іноді відображають емоції, ідеї, уявлення, морально-
етичні цінності їх автора в, так би мовити, первісному, необробленому вигляді.
Судячи із запису у згаданому щоденнику під 22 лютого 1919 р., подібні нотат-
ки Баршак вів і впродовж 1916–1918 рр. Вони справді могли б зіграти неоціненну
роль при реконструкції його біографії у цей переломний для його самоідентифіка-
ції історичний момент, однак, за визнанням автора, на превеликий жаль для нього
самого й майбутніх істориків, цей записник було викрадено «віденськими жули-
ками» вкупі з дорожнім кофром при переїзді через австрійсько-німецький кордон.
Щоденник Баршака 1919–1920 рр. дозволяє встановити географію і хро-
нологію його «одисеї»: Станіславів (23–24 січня), Відень (28 січня – 20 лютого),
Зальцбурґ (21 лютого), знову Відень (22 лютого), Берлін (2–8 березня), Копенгаґен
(10 березня – принаймні до 31 травня), утретє Відень (17 червня – щонайменше
до 10 вересня), Бухарест (29 жовтня), Хотин – Жванець (4 листопада), знов-таки
Відень (7 листопада – принаймні до 19 листопада), Рим (перед 10 грудня – піс-
ля 19 грудня), Париж (не пізніше 1 лютого 1920 р.). Відразу стає зрозумілим, що
Баршакові не вдалося добратися до США, адже більшість членів дипломатичної
місії, яка застрягла в Данії, не отримали візи від американського уряду (сюжет про
дослідницьку поїздку у Швецію також не знаходить підтвердження в інформації
щоденника). Він вимушено повернувся у Відень, де перебував до осені (не маючи
візи від жодної західної держави, адже «українців ніхто нікуди не хоче пускати»
(28/I)). Отже його пізніші твердження про місцезнаходження в Парижі 14 липня та
зустріч із В.Черчиллем неправдиві. Лише після того, як він фактично опинився у
статусі дипломата поза штатом, а отже й без платні, Баршак почав шукати вихід
зі складної життєвої ситуації. Навіть на цьому етапі приєднання до української
делеґації на Паризькій мирній конференції, усупереч його пізнішим наративним
стратегіям, не бралося ним до уваги, принаймні натяки на це у щоденнику від-
сутні: рішення про переїзд до Парижа Баршак ухвалив унаслідок певного збігу
обставин не раніше, ніж наприкінці 1919 р.
***
У біографії Баршака перший рік після закінчення гімназії виглядає чи не най-
більш загадковим. Для реконструкції другої половини 1913 – першої половини
1914 рр. є дві підказки, подані ним самим, через що обидві версії не виглядають пе-
реконливо. Отож версія перша: амбітний Ілля подав документи не абикуди, а до чи
не найпрестижнішого на той час із-поміж 12 імператорських університетів – Санкт-
Петербурзького. Пізніша згадка Баршака про обставини знайомства з приват-до-
центом юридичного факультету зазначеного вишу В.Єльяшевичем може свідчити
про те, що приклад цього уродженця Херсонської ґубернії, вихрещеного єврея, був
взірцевим для юнака. Справді, долі Єльяшевича та Баршака дуже схожі: не тільки
походженням, але й інтересом до історії права, еміґрацією під час революції та обла-
штуванням у Парижі, де обидва зустріли свій кінець, тільки вибір першого, старшого
119 Кучерук О. Щоденник члена дипломатичної місії до США Ілька Борщака за 1919–1920 роки…
120 Zanone D. Écrire son temps: Les mémoires en France de 1815 à 1848. – Lyon, 2006. – P.207.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
157Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
на 15 років, був на користь російської, а другого – української ідентичності, що від-
билося на тематиці їхніх дослідницьких зацікавлень – Московська держава в пер-
шого й козаччина – у другого. Однак в оповіді Баршака про обставини знайомства
з Єльяшевичем є істотні суперечності: річ у тому, що влітку 1913 р. той звільнився з
університету (офіційно за станом здоров’я, неофіційно – через конфлікт із керівни-
цтвом) і надалі працював у Петербурзі на чиновницькій посаді121. Перевірка в ка-
талозі особових справ студентів, а також вільнослухачів столичного вишу показала,
що в 1913–1914 рр., як і в інші роки, присутність там Баршака не зафіксовано122.
Друга версія спирається на поодиноку згадку у щоденнику 1919 р.: «Прибув
в Берлін. Його не можна пізнати. Я бачив його в останній раз в 1913 р.» (2/III).
Достовірність цього запису вища, ніж попереднього спогаду, адже нотатник
не призначався для публіки. Що міг робити 19-річний юнак у Німеччині перед
Першою світовою війною? Те, що й чимало інших випускників гімназій із Росії,
а саме вступати без іспитів на основі атестату зрілості та довідки про благонадій-
ність до чи не найпрестижніших в Європі закладів вищої освіти123. Однак навчати-
ся в Берлінському королівському університеті Фрідріха Вільгельма III в Баршака
не склалося, найправдоподібніше через запроваджену 1906 р. вимогу подавати до-
відку про наявність коштів на весь період студій124, яких у сина вчителя народних
училищ, звісно, не могло бути. Утім прагнення навчатися в Німеччині, утаєне в
його пізніших еґонаративах, свідчить принаймні про те, що в юному віці Баршак
не надавав переваги французькій культурі перед німецькою. Почуття нелюбові до
Німеччини могло викристалізуватися під впливом образливої для його самооцінки
невдачі при вступі в 1913 р. (щось на кшталт «Батьківщина великого Ґете не оці-
нила мене, зате оцінить Батьківщина не менш великого Наполеона!»), підсилено-
го цією психологічною травмою комплексу неповноцінності щодо носіїв німецької
культури, а також антинімецьких суспільних настроїв, спричинених Першою сві-
товою війною.
А що ж Петербурґ? Із документів університетської справи Іллі виглядає, що його
слід на берегах Неви відбився чіткіше, ніж на берегах Шпреє: 1 (14) вересня 1913 р.
юнака було зараховано до числа студентів… політехнічного інституту імператора
Петра Великого125. Логіка цього вступу не до кінця зрозуміла – найправдоподібні-
ше йшлося про запасний варіант дій із метою закріпитися у статусі студента, після
того, як Баршак не встиг через поїздку до Німеччини вчасно скласти подання до
Імператорського Санкт-Петербурзького університету, натомість у політехнічному,
через наявність вільних місць, йому не відмовили. Однак уже 8 (21) жовтня, тобто
ще перед початком занять, Баршака відрахували з числа студентів через невне-
сення оплати126. Скоріше за все Ілля, якого вабили історія та філологія, таки не
побачив себе інженером.
Про те, що він хотів стати гуманітарієм, свідчить його інтерес до навчаль-
ного закладу, який, попри те, що розташовувався у провінції, мав високу репу-
тацію з підготовки викладачів давніх мов та історії для гімназій. Ішлося про
121 Шилохвост О.Ю. Русские цивилисты: середина XVIII – начало XX в.: Краткий биографический словарь. –
Москва, 2005. – С.66.
122 Центральный государственный исторический архив Санкт-Петербурга (далі – ЦГИА СПб). – Ф.14. – Оп.3; Оп.15.
123 Див.: Будницкий О., Полян А. Русско-еврейский Берлин 1920–1941. – Москва, 2015. – С.40; Рогозин А.А.
Российские студенты в Германии на рубеже XIX–XX вв. в современной немецкой историографии: Дисс. …
канд. ист. наук. – Москва, 2015. – С.58, 63–64.
124 Рогозин А.А. Российские студенты в Германии на рубеже XIX–XX вв. … – С.65.
125 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.7, 11 зв.
126 ЦГИА СПб. – Ф.478. – Оп.3. – Д.453. – Л.1–4.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
158 Вадим Ададуров
історико-філологічний інститут князя Безбородька в Ніжині. Кращі випускники
класичних гімназій могли претендувати на отримання тут стипендії, на що, ма-
буть, і розраховував Ілля. Про намір вступити до Ніжинського інституту свідчить
вислана туди на його прохання 1 (14) березня 1914 р. з Херсонського ґубернатор-
ства посвідка про благонадійність127. Однак це був лише один із варіантів. Він
остаточно вирішив зробити прагматичний вибір на користь більш престижних на-
вчального закладу та фаху.
3 (16) червня 1914 р. з Березнегуватого Баршак відправив пакет документів
до приймальної комісії одного з найпрестижніших імператорських університе-
тів – св. Володимира в Києві. Подання абітурієнта містило власноручну заяву з
проханням про зарахування до числа студентів юридичного факультету, а також
ориґінали та копії приписного свідоцтва №792, атестату зрілості №743, метричного
запису про хрещення №13707, посвідку про належність до міщанського стану та
послужний список батька, три завірених гімназією фотокартки з написом, в яко-
му йшлося про відзначення Баршака золотою медаллю. Його документи було за-
реєстровано в університетській канцелярії 11 (24) червня й 8 (21) липня визнано
достатніми для зарахування. Ще раніше, 28 травня (10 червня), було отримано
витребувану Баршаком із Ніжинського історико-філологічного інституту посвідку
про благонадійність128. У серпні рішенням декана юридичного факультету Іллю
зараховано на перший курс129.
Вступу посприяло й те, що того року університет був зацікавлений у більшому,
ніж зазвичай, наборі, оскільки на початку війни чимало студентів записалися до-
бровольцями в армію130. Баршак такого бажання вочевидь не мав. У вирі світового
конфлікту Ілля вибудовував приватну траєкторію, яка не передбачала долучення
до воєнного протистояння імперій. Невдовзі після отримання студентського квитка
він звернувся до університетської адміністрації з проханням видати засвідчення
для його приписної дільниці у Херсонській ґубернії з метою відтермінування при-
зову, і отримав цей документ 18 (31) грудня131.
Зрозуміти, яке враження справив Університет св. Володимира на Баршака,
допомагають спогади пізнішого його наукового опонента, а згодом і постійного до-
писувача Б.Крупницького. Їх Баршак опублікував у редагованому ним у Парижі
часописі «Україна»: «На студії я приїхав в Київ на зимовий семестр 1913 р. як
зелений провінціал. Монументальний університет, з безмірними коридорами,
заповнений великим натовпом студентів, що рухалися в усіх напрямах, нагаду-
вав мені біблійного Левіатана, і минуло чимало часу, поки я до цього оточення
призвичаївся»132.
Баршак, в якого не було заможних батьків, мешкав в університетському гурто-
житку. Довідка за підписом його хрещеного батька директора К.Тюльпанова дозво-
лила Іллі порушити клопотання щодо надання йому стипендії – щоправда щойно
після закінчення першого року навчання133. Упродовж 1914–1915 навч. р. він про-
слухав і склав на «відмінно» курси «Енциклопедія права», «Історія римського
127 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.8–8 зв.
128 Там само. – Арк.9.
129 Там само. – Арк.3–3 зв.
130 Императорский Университет св. Владимира в 1914 году // Киевлянин. – 1915. – 14 февраля. – №45.
131 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.16–17.
132 Київський університет за спогадами Б.Крупницького: З студентських спогадів історика // Україна:
Українознавство і французьке культурне життя. – Ч.6. – Париж, 1951. – С.446.
133 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.4.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
159Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
права», «Політична економія» та французьку мову, на «добре» – «Статистику»134.
Однак війна несподіваним чином внесла свої корективи.
Після успіхів 1914 р. на Галичині, у 1915 р. російські війська відступили й
улітку лінія фронту проходила поблизу Тернополя та Дубна. У червні команду-
вач Південно-Західним фронтом М.Іванов постановив евакуювати низку київ-
ських навчальних закладів, насамперед Університет св. Володимира. На позір
дбаючи про безпеку освітян, ґенерал мав намір усунути з близького тилу відомих
своєю прихильністю до революційних, у тому числі українських, партій київських
студентів135. Університетові (за винятком медичного факультету) було наказано
перебазуватися до Саратова, який зустрів київське студентство дефіцитом жит-
ла: винайняти кімнату не можна було навіть за великі гроші, у перетворених на
гуртожитки приміщеннях консерваторії студенти спали на нарах, у них не було
елементарних побутових умов, а дорожнеча харчування вдарила по скромних бю-
джетах136. Коли 15 жовтня розпочався навчальний рік, студенти масово пропус-
кали заняття. Ситуацію, яка склалася у Саратові, одна з київських газет описала
наступним чином:
«У гуртожитках уповні визначилися три типи студентів-киян: студенти,
які приїхали у Саратов на декілька днів; студенти, котрі бажали займа-
тися, і студенти, що воліли просто пожити у Саратові. Перші в гуртожит-
ку тільки ночують, натомість весь день бігають то в університет, який
розташований в одному кінці міста, то в канцелярію університету на
протилежному кінці Саратова. Такі студенти якомога скоріше завершу-
ють свої справи та від’їжджають додому»137. «У нинішній час функціонує
канцелярія зі студентських справ. міститься вона в маленькій кімнатці,
заваленій паперами, заставленій столами»138.
Під той час у цій тісній канцелярії побував і Баршак – саме там 17 (30) листопа-
да на його прохання було оформлено подання ректора Університету св. Володимира
М.Цитовича до ректора Новоросійського університету Д.Кишенського щодо пере-
ведення студента. Через відсутність умов для підготовки та складання іспитів чи-
мало юнаків подавали прохання про зарахування до військових училищ. Але для
Баршака фронт не був варіантом, тож він наполіг на переведенні в Новоросійський
університет. Однак попервах він уважав цей варіант тимчасовим, розраховуючи,
що йому випаде нагода повернутися на береги Дніпра після очікуваного невдовзі
повернення Університету св. Володимира до Києва139.
Із листопада 1915 р. Баршак навчався в Одесі140. Поміж світлин, які збере-
глися у сімейному архіві М.Кошран – доньки його падчерки Віри, на увагу за-
слуговує постановочна композиція, на якій троє студентів у формених шинелях
імператорського університету символічно вдивляються в розгорнуту книжку. На
звороті власноручний напис Баршака: «1) Борис Ільчевич; 2) Михайло Логунов;
134 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.4; Обозрение преподавания в Университете св. Владимира на 1914–
1915 учебный год: По юридическому факультету: С приложением расписания лекций. – К., 1914. – 24 с.
135 Смолин А. Начальная военная заготовка // Big Kyiv. Історія [Електронний ресурс]: https://bigkiev.com.ua/
nachalnaya-voennaya-zagotovka/
136 Эвакуация, или Дневник студента // Киевлянин. – 1915. – 9 декабря. – №339.
137 Местные известия // Там же. – 13 октября. – №202.
138 Киевляне в Саратове // Там же. – 18 ноября. – №318.
139 «Прошу ваше превосходительство розпорядитися про затримку моїх паперів, так як у майбутньому році я
маю намір знову повернутися в Київ» (див.: ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.6).
140 Там само. – Арк.1.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
160 Вадим Ададуров
3) Ілля Баршак. Одеса, 1915 р.»141.
Зазначена дата суперечить хро-
нології пізніших оповідей, в яких
ішлося про перебування в той час
на військовій службі.
Попри практично втрачений
осінній семестр, Баршакові вда-
лося надолужити та зарахувати
програму другого, а згодом і тре-
тього року навчання за такими
предметами: «Державне право»,
«Фінансове право», «Історія філо-
софії права», «Догма римського
права», «Історія російського пра-
ва» та ін.142 Результати піврічних
іспитів показали, що навчання
давалося йому легко, тільки з
двох предметів він отримав оцін-
ки «добре» (одним із них було
«Синодальне богослов’я», мабуть чуже для Баршака як для вихрещеного єврея,
іншим – «Історія філософії права»), натомість решту фахових дисциплін і фран-
цузьку мову склав на «відмінно»143. Усього впродовж навчання відвідав 477 год.
лекційних і семінарських занять, не рахуючи факультативних предметів – ро-
сійських мови, літератури та історії144, на які він, вочевидь, записався через за-
цікавлення царинами минулого та словесності. Як бачимо, у цей час світоглядна
траєкторія Баршака ще вибудовувалася згідно з логікою імперської парадигми.
Красномовним свідченням цього став допис уповноваженої стежити за антиуря-
довими настроями в університеті особи на поданні 1915 р. щодо переведення
Баршака: «Не помічений»145.
Але у квітні 1917 р. Баршак раптово вирішив не записуватися на четвер-
тий курс, натомість попросив умовно дозволити йому скласти державну атеста-
цію перед юридичною іспитовою комісією. У травні йому пощастило зарахувати
«Цивільне право та процес», однак до решти іспитів його не допустили й неза-
баром відчислили з університету146. Оскільки ця історія відбувалася під час ста-
новлення в Одесі нового типу суспільних відносин, то логічно припустити, що
згадані революційні зміни настільки вплинули на усталене життя Баршака, що
змусили його з ризиком пришвидшити освітню траєкторію. Правдоподібно саме
у цей час він став на тернистий, але багатообіцяючий шлях адепта українського
національного відродження, що дедалі ширшим потоком розливалося по всіх
усюдах. Уже згаданий С.Шелухін, який швидко став одним із визнаних ліде-
рів українського руху в Одесі, згадував про ту буремну весну після повалення
монархії:
141 ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.3. – Спр.2. – Арк.6–6 зв.
142 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.4.
143 Там само. – Арк.5.
144 Там само. – Арк.5 зв.
145 ДАК. – Ф.16. – Оп.464. – Спр.531. – Арк.2.
146 «У квітні 17 року я був допущений умовно до державних іспитів, причому склав екзамени з цивільного
права і процесу» (див.: ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.1).
Ілля Баршак (у центрі) – студент юридичного факультету
Імператорського Новоросійського університету, Одеса,
1915 р. (ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.3. – Спр.2. – Арк.6)
Український історичний журнал. – 2020. – №6
161Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
«1917 рік застав у Одесі значну групу підготованих лекторів із украї-
нознавства – істориків, правників, філологів, лікарів, економістів,
і це дало можливість негайно організувати різні курси, як тільки
прийшла звістка про абдикацію царя і революцію. В Одесі практика
в “Просвіті” виробила і лекторів, і теми для рефератів про українське
національне ім’я, державно-правні підстави відновлення української
державности й самостійности, про значіння договору 1654 р. і тому
подібне»147.
У 1932 р. С.Шелухін засвідчив, що познайомився з Баршаком під час товарись-
кого візиту до члена Одеської судової палати (з 1 березня 1916 р.148) О.Кордуняна.
Баршак, тоді студент Новоросійського університету, був «своєю людиною» в роз-
ташованій у престижному будинку №11а на Французькому бульварі квартирі
Кордуняна і виявляв увагу до його доньки Надії149, випускниці Маріїнської жіночої
гімназії: «Кордунян рекомендував мені Борщака, як студента, який на науковому
полі багато обіцяє в будучім… Цей Борщак дійсно звернув на себе мою увагу»150.
Знайомство відбулося напередодні або ж на самому початку революції 1917 р.,
коли згаданий українознавчий контекст зборів, публічних викладів і дискусій, моз-
ковим центром якого був чи не найбільше підготовлений до такої ролі С.Шелухін,
настільки захопив Баршака, що він і не помітив, як усе це стало для нього влас-
ними координатами для орієнтування в новій соціальній реальності. У своєму що-
деннику 1919 р. Баршак «зі страшним жалем» констатував втрату рукопису під
назвою: «Міжнар[одні] прав[ові] елементи в історії руху Богд[ана] Хм[ельницького]»
(22/II), у темі якого вгадуються ідейні імпульси Шелухіна. Цю доповідь ще було на-
писано російською мовою – не в останню чергу, мабуть, через відсутність навичок
українського письма, але сам ідейний напрям твору промовисто засвідчив розрив
Баршака з імперським академічним дискурсом.
Це було вже третє й останнє за ліком соціокультурне народження Баршака,
цього разу у віці 22 років. Його акультурація відбулася відносно легко не тільки
тому, що дві попередніх ідентифікації виявились нестійкими, а елементи єврей-
ської та російської культури в його світогляді нейтралізувалися навзаєм. Гадаю,
що український вибір було здійснено як із міркувань емоційного, так і раціональ-
ного порядку, і це було ідеальне поєднання. По-перше, Баршак мав відчути не-
абияке полегшення, звільнившись від того обмежуючого і принижуючого його
єство режиму правил, суджень і узвичаєнь, який уособлював імперський націона-
лізм. Російська ідея, що була надто ієрархічною, зашкарублою, неінклюзивною,
його не вабила. До неї безумовно можна було пристосуватися, що й досі робив
Баршак, але щиро переживати її як власне «я» було складно для людини із зави-
щеними самооцінкою та очікуваннями від життя. По-друге, український проект
у 1917 р. був як tabula rasa, на якій можна писати все, що заманеться, і кому за-
манеться, а в умовах Одеси цей проект узагалі виглядав як украй інклюзивний,
готовий заплющити очі на етнічне походження, за умови дотримання простих і
найбільш загальних маркерів ідентичності, добре зрозумілих йому як гуманіта-
рію, а саме української мови, котра не була чужа для його вуха ані в Нагартаві,
ані у Херсоні, ані в Києві, та історії як світоглядного обґрунтування національ-
ного відродження.
147 Шелухін С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів. – Прага, 1936. – С.68.
148 Волков С.В. Высшее чиновничество Российской империи: Краткий словарь. – Москва, 2016. – С.1287.
149 ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.2. – Спр.80. – Арк.7.
150 Документ удоступнено директором Бібліотеки ім. О.Ольжича в Києві О.Кучеруком.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
162 Вадим Ададуров
Але в революційній Одесі відбувалася конкурентна боротьба соціальних
ідентичностей, тож вибір суб’єкта на користь однієї з-поміж них автоматично
означав його позиціонування як супротивника для носіїв іншої. Правдоподібно,
що саме проукраїнська активність Баршака в університеті спричинила зворот-
ну реакцію з боку проросійської адміністрації. Утративши право на відстрочку,
у червні 1917 р. він був змушений зняти форму студента та надіти однострій
російської армії151. В інформаційних базах щодо осіб, яких було поранено152 або
нагороджених хрестом Св. Георгія153 під час Першої світової війни, згадки про
Баршака відсутні, зате підтверджується його оповідь про навчання в Одеському
артилерійському училищі, куди його, як зазначалося в наказі №233, – випус-
кника «Херсон[ської] 1-ї гім[назії], 22 [років], пр[авославного]», було зараховано
8 (21) липня 1917 р. на 11-й прискорений курс154. Таким чином колишньому
студентові, котрий скористався послабленням вимог щодо вступників до вій-
ськових училищ155, удалося уникнути відправки на фронт (де він не був жод-
ного дня). До 25 вересня (8 жовтня), коли рішенням дисциплінарного комітету
його було зачислено до 1-ї батареї, Баршак проходив стройовий вишкіл, за який
отримав 5 балів156. У листопаді 1917 р. училище було реорганізоване в україн-
ське й від того часу Баршак міг вільно виявляти свою нову ідентичність. Але
відразу ж після більшовицького перевороту в Одесі 16–18 (29–31) січня 1918 р.
училище розформували й 11-й курс, присяга якого мала відбутися в березні, не
встиг закінчити навчання157.
Баршакові не пощастило стати офіцером, але він мав надію завершити на-
вчання в Новоросійському університеті. 21 лютого 1918 р. звернувся до юридичної
іспитової комісії з проханням дозволити йому скласти екстерном державну атес-
тацію. Без жодних натяків на поранення й нагороди указав у заяві, що «з червня
міс[яця] перебував на військовій службі, де розладнав здоров’я», і мотивував свій
поспіх «необхідністю від’їзду з Одеси в найближчий час»158. Судячи з того, що пер-
ший із-поміж предметів («Кримінальне право та процес») було зараховано йому вже
1 березня, його прохання задовольнили, однак складання іспитів (усього сім, не
рахуючи «Цивільного права та процесу», правдоподібно перезарахованих 18 квітня
за результатами складання їх у 1917 р.) розтягнулося у часі. Екзаменаційний лист
містить здебільшого відмітки з підписами про зарахування, однак там є і дві від-
мінні оцінки за римське та міжнародне право159. Мабуть, це були саме ті предмети,
в опануванні яких студентові вдалося проявити найбільші здібності, що може пояс-
нювати подальше неодноразове звернення Баршака в еґонаративах до тематики,
151 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.1.
152 1914–1918: Памяти героев Великой войны [Електронний ресурс]: https://gwar.mil.ru/heroes/
Із території сучасної України до лав російської армії було мобілізовано чимало однофамільців. Серед
них і призваний в Одесі Ілля Баршак, єфрейтор 48-го Одеського піхотного полку, уродженець м. Косулен
Бессарабської ґубернії. Однак він з’явився на світ у 1886 р., а в полон потрапив у 1914 р. (див.: РГВИА. –
Ф. «Картотека бюро учёта потерь в Первой мировой». – Ящик 5625-А. – Л.1481).
153 Див.: Патрикеев С.Б. Сводные списки кавалеров Георгиевского креста с I-й по IV-ю степень, 1914–1922 гг.:
В 14 т. – Москва, 2014–2015.
154 РГВИА. – Ф.343. – Оп.1. – Д.5. – Л.413.
155 Гребенкин А.Н. Эволюция системы военно-учебных заведений Российской империи в годы Первой мировой
войны // Армия, общество, человек в Первой мировой войне: Мат. Всеросс. науч.-практ. конф., Курск, 17 июня
2016 г. – Курск, 2016. – С.101–106.
156 РГВИА. – Ф.343. – Оп.1. – Д.5. – Л.564 об.
157 Рипенко Ю.Б., Фролкин А.Э., Лепский В.А. Одесское артиллерийское училище 1913–2018: Исторический
очерк. – Москва, 2019. – С.36.
158 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.1.
159 Там само. – Арк.5.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
163Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
пов’язаної з цими сферами знань, та згадки про професора міжнародного права
П.Казанського як наукового наставника в Одесі160.
У підсумку Баршакові було видано атестацію до диплому за підписами голови
комісії проф. О.Загоровського та виконувача обов’язків секретаря А.Петровського,
яка тимчасово, до підтвердження міністерством, засвідчувала, що той «удостоє-
ний у засіданні згаданої юридичної комісії 1918 р. диплома другого ступеня зі
всіма правами й перевагами, переліченими у ст. 492, т. XI, ч. I Зводу статутів уче-
них установ та навчальних закладів відання міністерства народної просвіти»161.
Для присудження диплома першого ступеня Баршакові пропонувалося подати до
згаданої комісії письмову роботу. Але він не скористався цією можливістю та, як
видно з так званого залікового свідоцтва, виданого йому за підписом виконувача
обов’язків ректора А.Билимовича 15 травня, «у весняному півріччі 1918 р. згідно
з проханням із числа студентів цього університету звільнений; через що права-
ми, наданими тим, хто закінчив курс в університеті, скористатися не може»162.
Це означало, що Баршака було атестовано як юриста другого ступеня (відповід-
ник сьогоднішньої кваліфікації бакалавра), і вимог щодо диплома першого ступе-
ня (відповідник сьогоднішнього маґістра) він не виконав.
Мотиви рішення поспіхом закінчити навчання в Одесі слід шукати у стабі-
лізації української влади. Розпочиналося формування нових адміністратив-
них органів, що відкривало унікальні, неможливі в Російській імперії соціальні
ліфти для освічених та енергійних людей. Залишатися за цих умов студентом у
Новоросійському університеті, який поступово деґрадував як освітня інституція та
академічне середовище, фактично залишався уламком старого режиму й не нада-
вався до інтеґрації в постреволюційну реальність (про що свідчили покликання на
імперські постанови та міністерство народної просвіти), для Баршака було непри-
йнятним. Він розумів, що кар’єри у цих стінах уже не вибудувати. Еволюцію його
тогочасного світогляду відображають зміни у характері підписів під документами:
якщо в лютому 1918 р. він позиціонував себе ще як «Илья Баршакъ», то у травні,
засвідчуючи отримання атестації до диплома – уже як «И.Баршак». Архаїчний «ъ»
зник зі свідомості Баршака так само, як й імперські сенси, що робили використан-
ня цієї букви необхідним.
Тож, отримавши тимчасові документи, після 15 травня колишній студент міг
вирушити на пошуки кращої долі. Постать Баршака вирине в революційному Києві
1918 р. й увиразниться вона також в іншому від його еґонаративів світлі. У листі
від 15 червня 1922 р. Н.Ковалевська-Королів (письменниця Наталена Королева)
прямо запитає свого адресата: «Чи Ви ж той самий п. Борщак, що в 18 р. працював
у Київі в Міністерстві закорд[онних] справ (велика саля, останній стіл перед кабі-
нетом проф. Ейхольмана)?… Бо ж пригадую Вас собі як юнака – майже хлопчину…
Як що хочете пригадати собі мене, я працювала в тій же салі, що і Ви, в тому ж мі-
ністерстві, – перший стіл від входу. Була я урядовцем для доручень при Яковлеві,
директорові департаменту»163.
160 Курс ординарного професора по кафедрі міжнародного права П.Казанського впродовж 1915–1916 навч. р.
мав 4 лекційних та 1 год. практичних занять на тиждень. Практичні заняття передбачали вивчення
«пам’яток права народів», читання й коментування в аудиторії вибраних уривків (див.: Отчёт о состоянии и
деятельности Императорского Новороссийского университета за 1915 год / Сост. В.Н.Мочульский. – Одесса,
1916. – С.178).
161 ДАОО. – Ф.45. – Оп.4. – Спр.285. – Арк.2.
162 Там само. – Арк.4.
163 BULAC. – AB. – Boite 14. – UF I 100 (1). Опубл.: Борисюк З. «Схотілось, як колись, стиснути Вашу руку»
(Листи Наталени Королевої до Ілька Борщака). – С.401.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
164 Вадим Ададуров
Отож Баршак був клерком при чиновнику МЗС ґерманофілі О.Ейхольману
під загальним керівництвом А.Яковлева (про якого 26 липня 1950 р. згадував, що
«його я мав своїм шефом колись в Києві»164), а не здійснював наскоки на німецькі
ешелони й аж ніяк не сидів у київській в’язниці. Його дипломатична посада ви-
яснює добру поінформованість щодо складу французької військової місії в Яссах.
Улаштуватись у Києві Баршак зумів за допомогою свого «хресного батька» у
царині української ідентичності С.Шелухіна, який свідчив, що, обійнявши в люто-
му 1918 р. посаду міністра, «думав запросити Борщака на службу в Міністерство
юстиції, але події не дали мені можливості виконати це»165. Ця перспектива правдо-
подібно спонукала його екстерном завершити юридичну освіту. Пізніше Шелухін,
якому було доручено вести переговори з більшовицькою Росією, зміг улаштувати
Баршака на службу до МЗС. На початку 1919 р., у кризовий момент більшовицько-
го наступу, він також посприяв зачисленню свого протеже до складу дипломатич-
ної місії у США166. Особливий характер стосунків між одним із чільних дипломатів
УНР і маловідомим у той час Баршаком, якого в наказі про призначення було по-
милково пойменовано як «Ісай Баршак»167, підтверджує й щоденник останнього
(24/I, 5/II, 5/IX, 10/XII). 1919-й рік став часом великого зламу в долі Баршака, ко-
трий опинився в довічній еміґрації, однак і часом великих надій на майбутнє.
Блиск і мізерність еґонаративів
Чи не найбільшим викликом для дослідника, який хоче зрозуміти особу і твор-
чість Баршака, є аналіз його оповідей (у тому числі й про самого себе) на предмет
їх (не)збіжності з відображеними в них подіями та контекстами168. Хіба ж не іронія
долі, що до такого критичного підходу закликав сам Баршак?! («Це вже істори-
кові критично розібратися в споминах. Біда лише, коли ці спогади цитують як
джерело»169). На жаль, із цим викликом не впоралися його біографи, серед яких
особливо вагомий вплив на формування образу історика в українському суспільно-
му дискурсі мали троє авторів – О.Оглоблин, Я.Дашкевич, В.Шкварець. Створені
ними біограми ґрунтувалися в основному на поданій самим Баршаком інформації.
Написана в 1950-х рр. книга О.Оглоблина унаочнює успішність стратегії
Баршака у ширенні своєї вигаданої біографії: «Ілько Борщак народився у Хер сон-
ській губернії 1892 р., навчався у С.-Петербурзькому, Київському та Одеському
університетах, адвокат та фахівець з класичної філології, асистент кафедри міжна-
родного права Одеського університету»170. Помітну наполегливість щодо встанов-
лення фактів раннього періоду життя Баршака проявив Я.Дашкевич, однак і він
прийняв на віру твердження про народження того в родині шкільного інспектора,
164 АНТШ-А. – Архів Лева Окіншевича. – Листування 1943–1950. – Арк.75 зв.
165 Спогад, який датовано 27 квітня 1932 р., удоступнено О.Кучеруком.
166 Онацький Є. По похилій площині: Записки журналіста і дипломата. – Ч.1. – С.26.
167 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф.3696. – Оп.1. – Спр.1. –
Арк.13. Опубл.: Матяш І. Чи був Євген Слабченко дипломатом? // Зовнішні справи. – Вип.10. – К., 2017. – С.49.
168 Див.: Ададуров В. Народження одного історичного міту: Проблема «Наполеон і Україна» у висвітленні Ілька
Борщака // Україна модерна. – Ч.9. – К.; Л., 2005. – С.212–236; Його ж. Конструювання Ільком Борщаком
міфічного образу історії України XVII–XIX ст. // Україна на історіографічній мапі Європи: Мат. міжнар. конф. в
Мюнхені 1–4 липня 2012 р. – К., 2014. – С.109–132; Adadourov V. La création d’un mythe ukrainien sur Napoléon
dans les travaux d’Élie Borschak et le fonctionnement de ce mythe dans le discours historique en Ukraine // Attentes
et sens autour de la présence du mythe de Napoléon aujourd’hui / Direction de J.-D.Poli. – Ajaccio, 2012. – P.89–96.
169 АНТШ-А. – Архів Лева Окіншевича. – Листування 1943–1950. – Арк.84 зв.
170 Оглоблин О. Українська історіографія 1917–1956 / Пер. з англ., підгот. до друку І.Верба і О.Юркова. – К.,
2003. – С.114.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
165Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
у християнстві, 19 липня 1892 р. у Херсоні, університетську науку – не тільки в
Києві й Одесі, але й Петербурзі, кар’єру – у царині міжнародного права, перебуван-
ня в Гаазі, інтернування в Німеччині, поранення на фронті тощо171. В.Шкварець
хоч і приділив увагу єврейській сім’ї Баршака в Нагартаві, але майже без змін по-
вторив решту стереотипів щодо раннього періоду його життя172 та спопуляризував
його особу як видатного уродженця нинішньої Миколаївщини.
Та не годиться докоряти згаданим вище історикам – яскравим представникам
своїх поколінь і середовищ – у відсутності бажання опиратися шарму Баршака-
оповідача. У своїх наративах він не лише грав на патріотичних почуттях укра-
їнської громадськості, але й спритно переінакшував факти як з історії України,
так і власного минулого своєю багатою фантазією, що витирала грані між явою та
уявою. Виглядає так, що Баршак сам вірив у те, що оповідав, адже робив це з такою
пристрасною впевненістю, нібито бачив усе на власні очі. Не стали винятком й еґо-
наративи: про перебування в тих місцях, де під час описуваних подій його не могло
бути, і свої зустрічі з відомими діячами він повідомляв таким чином, нібито був пе-
реконаний, що все це з ним сталося насправді. Специфічний талант Баршака ви-
разився, зокрема, у тому, що він сам придумав собі історію життя, від самісінького
народження, місце якого символічно мусило бути неодмінно в Україні. І зробив це
настільки вправно, аж тільки зараз уявнилося, що цим місцем стала сьогоднішня
Молдова, куди його батько, під впливом модернізації, котра охопила Російську ім-
перію після реформ 1860–1870-х рр., прибув із території нинішньої Білорусі.
Вірогідності автобіографіям Баршака додавало й те, що за їх основу він час-
то-густо брав реальні факти, але з життя інших осіб. Наприклад, про перервані
війною відрядження маґістрів до Європи, їх затримання німцями, поранення, при-
своєння офіцерських звань, нагородження колишніх студентів запозичив, із вели-
кою ймовірністю, зі щорічних звітів Новоросійського університету173. Оповідаючи
про себе як про заслуженого офіцера-фронтовика, Баршак мусив зістарити себе
на 2–3 роки, щоб показати, що ще до війни та революції він став дипломованим
фахівцем, а в 1917 р. лише завершив університетську траєкторію як науковець у
царині не тільки права, але й історії та філології. Однак у 1913 р. він не міг здобути
ці кваліфікації, оскільки щойно скінчив гімназію та ще не вступив до університету.
Упродовж довгого перебування у Франції Баршак не надав ориґінального диплома
чи бодай його копії на підтвердження своїх слів, не зробив жодних кроків щодо
нострифікації декларованих ним наукових ступенів, мотивуючи брак документів
їх втратою при виїзді з охопленої революцією та війною країни й неможливістю
витребувати дублікати з території, яку контролював більшовицький режим. Попри
величезну кількість публікацій (у тому числі західними мовами), він не захистив
дисертації через брак французького базового диплома, сідати ж за студентську
171 Дашкевич Я. Ілько Борщак, історик. – С.463.
172 Стислий виклад результатів біографічних студій цього історика щодо Баршака див.: Шкварець В.П.
Борщак Ілля Львович // Корифеї української науки: Нариси про видатних діячів науки і техніки. – Миколаїв,
2000. – С.43–44.
173 В «Отчёте о состоянии и деятельности Императорского Новороссийского университета за 1915 год» (с. 1, 7)
зазначалося, що «перший місяць війни з 19 липня по 19 серпня 1914 р. збігся з канікулярним часом. […] Багато
хто був у закордонних відпустках і наукових роз’їздах, де їх заскочила європейська війна. […] У Німеччині
виявилися затриманими двоє студентів Новоросійського університету: Попов і Ґрінберґ». Далі йшлося про те,
що перший повернувся та приступив до навчання, натомість другий – ні, правдоподібно вступивши до війська.
В «Отчёте о состоянии и деятельности Императорского Новороссийского университета за 1914 год» (Одесса,
1915, с.11) ішлося про героїчні вчинки студентів закладу, зокрема: «Г.К.Савченко-Бєльський, студент фізико-
математичного факультету, вступив рядовим як доброволець, був поранений у ногу рушничною кулею
14 вересня, […] у січні надане звання прапорщика, 20 серпня отримав орден Св. Георгія 4-го ступеня».
Український історичний журнал. – 2020. – №6
166 Вадим Ададуров
парту у зрілому віці не хотів, тож зухвало йменував себе дипломованим доктором
права та гуманітарних наук – саме цей науковий ступінь зазначено в його візитці
зразка 1926 р.174 Із плином часу на його користь почав промовляти фактор фак-
тичних заслуг, але паралельно Баршак не припиняв конструювати й поширювати
фальшиві оповіді про свою професійну ідентичність. За негласною згодою україн-
ська, а потім і французька наукові спільноти (середовище славістів) визнали цього
бакалавра права «професором історії», котрим він, звісно, ніколи не був.
Попри сумніви, які висловлювали критики й навіть подеколи шанувальни-
ки творчості Баршака, йому таки вдалося перевести свою автобіографію до кано-
нічного статусу. Ця ситуація слугує ідеальним прикладом так званої «наративної
ідентичності», під якою французький філософ П.Рікер розумів відображену в ав-
торській оповіді текстуальну інтерпретацію власного життя з метою створення
його ідеалізованого образу175. Справжнє життя Баршака відкрилося щойно при
вивченні архівів релігійних, навчальних, військових, поліційних, дипломатичних
інституцій, які зберігаються в Києві, Кишиневі, Москві, Одесі, Парижі, Санкт-
Петербурзі, Херсоні. Зіставлення оповідей Баршака з цими джерелами інститу-
ційного походження показало, що його пізніша українська наративна ідентичність
до невпізнання спотворила або й зовсім приховала істинний порядок подій і сенсів
того, що відбувалося з ним перед приїздом до Франції. Юдей за фактом народжен-
ня, він спробував перед Першою світовою війною стати росіянином, але під час ре-
волюції легко скинув із себе цю соціальну маску, примірявши іншу – українського
патріота, яка виявилася більш зручною для його індивідуальної життєвої стратегії.
Ці переідентифікації не минули без сліду для психіки Баршака, який мусив
неабияк сахатися свого минулого та дбати про те, щоб про нього годі було дізнатися
навіть після його смерті. У його розлогому й добре класифікованому приватному
архіві відсутні будь-які особисті папери до 1919 р., що контрастує з періодом піс-
ля приїзду до Франції, упродовж котрого він педантично зберігав навіть найменш
значущі дрібниці – конверти, візитки, квитанції переказів, афіші, картки та ін.
Цей вакуум інформації важко пояснити тільки втратою документів при виїзді з
України, адже перманентне конструювання Баршаком псевдоісторій свого життя,
різні версії якого з часом вступали у суперечність між собою, свідчило про його без-
посередню зацікавленість у приховуванні правди про власне «ганебне» минуле та
бажання заплутати прийдешніх дослідників (що такі знайдуться, він, вочевидь, не
сумнівався). Це було потрібно йому, аби міфічно причисляти себе до грона «мораль-
них авторитетів, або так званих давніх українців, що почували себе українцями ще
за царських часів, що їх на чужині звикли розглядати як речників українства»176.
А, між тим, і українська самоідентифікація Баршака, і його показна ґаллома-
нія («я давний, так би мовити, франкофіл і приклонник французької культури»177)
були соціокультурними маркерами відносно пізнього походження. Не випадково в
1919 р. очевидець зарахував Баршака до категорії так званих «мартовських укра-
їнців, що їх до березневої революції в українських колах ніхто не бачив»178. Також
до переїзду в Париж у 1920 р. він не проявляв надмірного зацікавлення французь-
кою культурою й історією. Навпаки, до Першої світової, здається, надавав перевагу
німецькій цивілізації.
174 BULAC. – AB. – Boite 14. – UF I 34 (9).
175 Ricœur P. L’identité narrative // Esprit (Paris). – 1988. – Juillet – août. – P.295–296.
176 ЦДАЗУ. – Ф.48. – Оп.2. – Спр.32. – Арк.4.
177 Там само. – Оп.1. – Спр.44. – Арк.1.
178 Онацький Є. По похилій площині: Записки журналіста і дипломата. – Ч.1. – С.85.
Український історичний журнал. – 2020. – №6
167Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
Версію життя Іллі Баршака, яку викладено у цій публікації, не варто сприй-
мати як вичерпну та непогрішну. Вона радше є запрошенням до наукової дискусії
навколо непересічної постаті Ілька Борщака, його інтелектуальних горизонтів і
соціальних контекстів. Парадоксально, що його життя, хоч і постає, згідно з цією
версією, у більш достовірному світлі, у цілому сприймається не менш сенсаційно,
ніж досі.
REFERENCES
1. Adadurov, V. (2005). Narodzennia odnoho istorychnoho mitu: Problema «Napoleon i Ukraina» u vysvitlenni Ilka
Borshchaka. Ukraina moderna, 9, 212–236. [in Ukrainian].
2. Adadurov, V. (2012). La création d’un mythe ukrainien sur Napoléon dans les travaux d’Élie Borschak et le fonctionne-
ment de ce mythe dans le discours historique en Ukraine. Attentes et sens autour de la présence du mythe de Napoléon
aujourd’hui. J.-D.Poli (Ed.). 89–96. Ajaccio: Université de Corse. [in French].
3. Adadurov, V. (2014). Konstruiuvannia Ilkom Borshchakom mifolohichnoho obrazu istorii Ukrainy XVII–XIX st. Ukraina na
istoriohrafichnii mapi Yevropy: Materialy mizhnarodnoi konferentsii v Munkhenі 1–4 lypnia 2012 r. 109–132. Kyiv: Instytut
istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
4. Bondarchuk, Т. (2005). Moi ded – Ilko Borshchak. Vsemirnye odesskie novosti, 3(58), 2. [in Russian].
5. Borshchak, I. (1950). Dvi zustrichi: Mykola Skrypnyk. Ukraina: Ukrainoznavstvo i frantsuzke kulturne zhyttia, 4, 252–257. [in Ukrainian].
6. Borshchak, I. (1951). Ukraina v Paryzhi: Mandruvannia i pamiatky. VI. Latynskyi kvartal. Ukraina: Ukrainoznavstvo i frant-
suzke kulturne zhyttia, 6, 401–408. [in Ukrainian].
7. Borysiuk, Z. (2016). “Skhotilos, yak kolys, stysnuty Vashu ruku” (Lysty Nataleny Korolevoi do Ilka Borshchaka). Ucraina
Magna, 392–407. [in Ukrainian].
8. Budnitskiy, O., Polian A. (2015). Russko-evreyskij Berlin 1920–1941. Moskva. [in Russian].
9. Grebionkin, А.N. (2016). Evolutsia sistemy voienno-uchebnykh zavedenii Rossiiskoi imperii v gody Pervoi mirovoi voiny: Mat. vser-
oss. nauchno-prakt. konf. Kursk, 17 iunia 2016 g. Armia, obshchestvo, chelovek v Pervoi mirovoi voine. 101–106. Kursk. [in Russian].
10. Dashkevych, Ya. (2007). Ilko Borshchak, istoryk. Postati: Narysy pro diiachiv istorii, polityky, kultury. 461–472. Lviv:
Piramida. [in Ukrainian].
11. Hoffman, Е. (1963). Stigma: Notes on the Management of Spoiled Identity. New York, London, Toronto: Penguin.
12. Kostenko, A., Shevchenko, A. (2017). Viktor Goshkevich i ego mir: Semia, okruzhenie, drevnosti. Kherson. [in Russian].
13. Krupnytskyi, B. (1952). Z studentskykh spohadiv istorika. Ukraina: Ukrainoznavstvo i frantsuzke kulturne zhyttia, 6, 446–
449. [in Ukrainian].
14. Kuras. H. (2010). Istoria odnoho psevda. “Ya dumav, yaki temy buly b tsikavi…”. Praci H.Kurasa, spohady i materialy pro
ukrainskoho istoryka. Chernihiv. [in Ukrainian].
15. Kucheruk, O. (2017). Shchodennyk chlena dyplomatychnoi misii do SShA Ilka Borshchaka za 1919–1920 rr. yak dzherelo
do istorii dyplomatii doby Ukrainskoi revolutsii 1917–1921 rr. Zovnishni spravy, 10, 40–45. [in Ukrainian].
16. Lavreniov, B.A. (1959). Avtobiografia (1892–1932). Novyj mir, 4, 62–64. [in Russian].
17. Matiash, I. (2017). Chy buv Yevhen Slabchenko dyplomatom? Zovnishni spravy, 10, 46–51. [in Ukrainian].
18. Ohloblyn, O. (2003). Ukrainska istoriohrafia 1917–1956. I.Verba i O.Yurkova (Eds.). Kyiv. [in Ukrainian].
19. Onatskyi, Ye. (1964). Po pokhylii ploshchyni: Zapyski zhurnalista i dyplomata, chastyny 1–2. Miunkhen: Dniprova khvylia.
[in Ukrainian].
20. Patrikeev, S.B. (2014–2015). Svodnyе spiski kavalerov Georgievskogo kresta s I-j po IV-iu stepen, 1914–1922 gg.: v 14 t.
Мoskva. [in Russian].
21. Petrovsky-Shtern, J. (2014). The Golden Age Shtetl. A New History of Jewish Life in East Europe. Princeton: University Press.
22. Raskina-Bezpalna, Zh.M., Sarbei, V.H. (1995). Ilko Borshchak (Illia Barshak) i yoho rodynna dynastia. Istorychna nauka na
porozi ХХІ st.: Mat. Vseukr. nauk. konf., m. Kharkiv 15–17 lystopada 1995 r., 336–339. [in Ukrainian].
23. Rashkovan, Yu. (2006). Moi Beltsi. Beltsi: Rasskazy i vospominania. 10–32. Ierusalim. [in Russian].
24. Ricœur, P. (1988). L’identité narrative. Esprit, 295–296. [in French].
25. Ripenko, Y.B., Frolkin, A.E., Lepskij, V.A. (2019). Odesskoe artillerijskoe uchilishche 1913–2018: Istoricheskij ocherk. Moskva. [in Russian].
26. Rogozin, А.А. (2015). Rossijskie studenty v Germanii na rubeze XIX–XX vv. v sovremennoj nemetskoj istoriografii. Dissertacia
kand. ist. n. Moskva. [in Russian].
27. Shevchenko, А.V. (2015). Gazeta “Yug” pid redaktsiieiu V.Hoshkevycha: yii pozytsionuvannia ta rol v suspilno-politych-
nomu zhytti pivdennoho rehiomu. Gileia, 100, 50–53. [in Ukrainian].
28. Scherrer, M. (1960). Élie Borschak. Revue des Études Slaves, 37, 342–343. [in French].
29. Shkvarets, V.P. (2000). Barshchak Illia Lvovych. Koryfei ukrainskoi nauky: Narysy pro vydatnykh diiachiv nauky i tekhniky.
43–44. Mykolaiv. [in Ukrainian].
30. Shilokhvost, O.Y. (2005). Russkie tsivilisty: seredina XVIII – nachalo XX v.: Kratkij biograficheskij slovar. Moskva. [in Russian].
31. Shchukin, V.V., Pavliuk, A.N. (2016). Evrejskie zemledelcheskie kolonii Khersonskoj gubernii (XIX – nachalo XX v.). Nikolaev. [in Russian].
32. Zanone, D. (2006). Écrire son temps: Les mémoires en France de 1815 à 1848. Lyon: Presses universitaires de Lyon. [in French].
33. Ziabko, M.V. (2005). Istoria kolonii Nagartav: Sbornik vospominanij, vypiski iz knig i arkhivov. Retrieved from: http://nagar-
tav.narod.ru/istoria_zmn2.htm [in Russian].
Український історичний журнал. – 2020. – №6
168 Вадим Ададуров
Vadym Adadurov
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Faculty of Humanities,
Ukrainian Catholic University
(Lviv, Ukraine), vad@ucu.edu.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5749-4027
Labyrinths of Identity of One Ukrainian Intellectual:
Ilia Barshak before Ilko Borshchak
Abstract. The research is aiming to clarify the following features of Ilko Borshchak (Élie Borschak)
life path activity, as follow: circumstances of his birth; general patterns and individual features of
socialization; reconstructing the obstacles of Ilko Borshchak spatial displacements throughout his
early life; discovering the network of intellectual relations with contemporaries, reading preferences
and the shaping of the main ideological aspirations and life strategies of the classic of Ukrainian
historiography Ilko Borshchak in the period covered la belle époque, World War I, Revolution and
ending with his settlement in France in 1920. The research methodology. The biography of Ilko
Borshchak was reconstructed by comparing two dominant text projections, namely the ego narratives
(1) and institutional documents (2). In contrast to his later Ukrainian ego-narrative identity, which
reinterpreted and concealed circumstances of his origin, childhood, and adolescence (Erving
Hoffman’s stigma identity concept), the institutional documents relating to religious, educational,
military, or police aspects of Ilko Borshchak life testifies to the existence of two earlier strong socio-
cultural affiliations – Jewish and Russian. Therefore, the choice of Ukrainian identity was a late and
rational result of the Ilko Borshchak re-identification process. Our study’s explanation strategies are
well correlated with Paul Ricoeur’s theory of narrative identity and the psychology of deviant behavior.
The scientific novelty. In our study, we implement modern research approaches in the field of biography
and propose an introduction to the intellectual biography of Ilko Borshchak. As a conclusion, we can
conclude that Borshchak’s version of his own past was a narrative fiction constructed by Borshchak
himself. Still, nevertheless, that mythological image was both uncritically and successfully integrated
into historiography. Particularly noteworthy are his mystifications about the origin, education, and own
participation in the World War I. According to the materials based in archives of Moldova, Russia, USA,
France, Ukraine, was clarified the question of his family roots; into historiography for the first time
was introduced a metric record birth of July 19 (31) 1894 in the Bălți, Bessarabian province; analyzed
the documents of his personal file from 1914 to 1915 at the University of Saint Volodymyr; as well
as information from the French General Security Police (Sureté Générale) and the Soviet People’s
Commissariat of Internal Affairs (NKVD), including the criminal case of his father, Leon Barshak.
Keywords: ego-narrative, identity, biography, metric record, institutional documentation, Jews,
psychological trauma, World War I, revolution, Ukraine, France, mystifications.
|