Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.

Мета статті – узагальнити та схарактеризувати типи форм і методів класової боротьби українського селянства Російської імперії в пореформений період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Автори використали як загальнонаукові (аналізу, конкретизації, типологізації)...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2021
Main Authors:	Кудінов, Д., Пархоменко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2021
Series:	Український історичний журнал
Subjects:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179921
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 122-135. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179921
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1799212025-02-09T13:46:56Z Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. Classification of the Forms and Methods of Social and Political Struggle of the Ukrainian Peasantry in the Early Twentieth Century Кудінов, Д. Пархоменко, В. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Мета статті – узагальнити та схарактеризувати типи форм і методів класової боротьби українського селянства Російської імперії в пореформений період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Автори використали як загальнонаукові (аналізу, конкретизації, типологізації), так і конкретно-наукові методи (історико-хронологічний, конкретного і логічного історіографічного аналізу, критики історіографічних джерел, періодизації). Уперше здійснено історіографічний аналіз проблеми класифікації форм селянського руху та методів боротьби селянства Наддніпрянщини. Висновки. Виділення певних форм та методів селянського руху пореформеного періоду спочатку було справою чинів МВС і публіцистів-сучасників. Їхня класифікація традиційно узгоджувалася з певною місцевістю чи періодом, коли ставали актуальними ті чи інші методи відстоювання селянами власних інтересів. Дослідники селянського руху за певними суттєвими ознаками намагалися згрупувати селянські виступи в типи (вищі – нижчі, мирні – насильницькі, економічні – політичні виступи тощо). Утім за понад столітній період дослідження селянського руху початку ХХ ст. так і не було вироблено єдиної задовільної або принаймні панівної класифікації форм та методів селянського руху. А отже, дискусія з цього приводу в історіографії має бути продовжена. The purpose of the article is to generalize and characterize the types of forms and methods of class struggle of the Ukrainian peasantry in the Russian Empire in the post-reform period. The research methodology is based on the principles of historicism and systematicity. The authors used both general scientific (analysis, specification, typology) and specific scientific methods (historical-chronological, specific and logical historiographical analysis, critique of historiographical sources, periodization). For the first time a historiographical analysis of the problem of classification of forms of peasant movement and methods of the struggle of the peasantry of the Dnipro region has been carried out. Conclusions. The specification of certain forms and methods of the peasant movement in the post-reform period was initially a matter for the ranks of the Ministry of Internal Affairs and contemporary publicists. Their classification was traditionally consistent with a particular area or period, when certain methods of the peasants’ interests defending became topical. Researchers of the peasant movement have tried to group peasant demonstrations into certain types (higher – lower, peaceful – violent, economic – political, etc.) on certain essential grounds. In this matter scientists have shown a creative approach. Although the peasant movement at the beginning of the twentieth century has been studied for more than a century no single satisfactory or at least dominant classification of the forms and methods of the peasant movement has been developed. Therefore, the discussion on this issue in historiography should be continued. 2021 Article Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 122-135. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.01.122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179921 [001.82:316.482.3]::316.343:63-051(477)«1900/1916» uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Кудінов, Д. Пархоменко, В. Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. Український історичний журнал
description	Мета статті – узагальнити та схарактеризувати типи форм і методів класової боротьби українського селянства Російської імперії в пореформений період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Автори використали як загальнонаукові (аналізу, конкретизації, типологізації), так і конкретно-наукові методи (історико-хронологічний, конкретного і логічного історіографічного аналізу, критики історіографічних джерел, періодизації). Уперше здійснено історіографічний аналіз проблеми класифікації форм селянського руху та методів боротьби селянства Наддніпрянщини. Висновки. Виділення певних форм та методів селянського руху пореформеного періоду спочатку було справою чинів МВС і публіцистів-сучасників. Їхня класифікація традиційно узгоджувалася з певною місцевістю чи періодом, коли ставали актуальними ті чи інші методи відстоювання селянами власних інтересів. Дослідники селянського руху за певними суттєвими ознаками намагалися згрупувати селянські виступи в типи (вищі – нижчі, мирні – насильницькі, економічні – політичні виступи тощо). Утім за понад столітній період дослідження селянського руху початку ХХ ст. так і не було вироблено єдиної задовільної або принаймні панівної класифікації форм та методів селянського руху. А отже, дискусія з цього приводу в історіографії має бути продовжена.
format	Article
author	Кудінов, Д. Пархоменко, В.
author_facet	Кудінов, Д. Пархоменко, В.
author_sort	Кудінов, Д.
title	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.
title_short	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.
title_full	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.
title_fullStr	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.
title_sort	класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179921
citation_txt	Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. / Д. Кудінов, В. Пархоменко // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 122-135. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT kudínovd klasifíkacíâformímetodívsocíalʹnoítapolítičnoíborotʹbiukraínsʹkogoselânstvanapočatkuhhst AT parhomenkov klasifíkacíâformímetodívsocíalʹnoítapolítičnoíborotʹbiukraínsʹkogoselânstvanapočatkuhhst AT kudínovd classificationoftheformsandmethodsofsocialandpoliticalstruggleoftheukrainianpeasantryintheearlytwentiethcentury AT parhomenkov classificationoftheformsandmethodsofsocialandpoliticalstruggleoftheukrainianpeasantryintheearlytwentiethcentury
first_indexed	2025-11-26T10:32:12Z
last_indexed	2025-11-26T10:32:12Z
_version_	1849848643394207744
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №1 В історичній літературі, присвяченій селянському рухові, вагоме місце займає тема форм селянської боротьби. При цьому дослідники, як правило, дотримуються власного бачення моделювання й типології селянських виступів. Крім того, у більшо- сті спеціалізованих праць не акцентована увага на теоретичній проробці цього матері- алу. Історики просто використовували вільно підібраний ними перелік форм аграр- них виступів при вказівці на їхні факти. Це зумовило наявність великого різноманіття типологій, а також підходів до їхнього обґрунтування. Безумовно, це породило без- ліч класифікацій форм і методів селянського руху, що примушує до їхнього певного Анотація. Мета статті – узагальнити та схарактеризувати типи форм і методів класової бо- ротьби українського селянства Російської імперії в пореформений період. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Автори використали як за- гальнонаукові (аналізу, конкретизації, типологізації), так і конкретно-наукові методи (істори- ко-хронологічний, конкретного і логічного історіографічного аналізу, критики історіографіч- них джерел, періодизації). Уперше здійснено історіографічний аналіз проблеми класифікації форм селянського руху та методів боротьби селянства Наддніпрянщини. Висновки. Виділення певних форм та методів селянського руху пореформеного періоду спочатку було справою чинів МВС і публіцистів-сучасників. Їхня класифікація традиційно узгоджувалася з певною місцеві- стю чи періодом, коли ставали актуальними ті чи інші методи відстоювання селянами власних інтересів. Дослідники селянського руху за певними суттєвими ознаками намагалися згрупува- ти селянські виступи в типи (вищі – нижчі, мирні – насильницькі, економічні – політичні ви- ступи тощо). Утім за понад столітній період дослідження селянського руху початку ХХ ст. так і не було вироблено єдиної задовільної або принаймні панівної класифікації форм та методів селянського руху. А отже, дискусія з цього приводу в історіографії має бути продовжена. Ключові слова: форми, методи селянського руху, селянство, насилля, мирні форми боротьби, російська революція 1905–1907 рр. Дмитро КУДІНОВ доктор історичних наук, доцент, кафедра педагогіки, спеціальної освіти та менеджменту, Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Суми, Україна), dmytro.kudinov@gmail.com ORSID: https://orcid.org/0000-0002-1516-576X Владислав ПАРХОМЕНКО доктор історичних наук, доцент, кафедра історії, Миколаївський національний університет ім. В.Сухомлинського (Миколаїв, Україна), vlad10031974@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0911-2941 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. DOI: 10.15407/uhj2021.01.122 УДК: [001.82:316.482.3]::316.343:63-051(477)«1900/1916» Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 123 упорядкування. Власне, ця проблема й зумовлює мету статті – узагальнити та схарак- теризувати типи форм і методів класової боротьби українського селянства Російської імперії в пореформений період. Передусім дискусія щодо форм селянських виступів вимагає понятійного визна- чення. Серед істориків-сучасників ясність у розуміння дефініцій «форма», «вид», «напрямок селянського руху» та «селянський виступ» внесла О.Герасименко, яка звернула увагу на те, що вказані поняття нерідко змішуються в розумінні істори- ків і запропонувала наступне їхнє роз’яснення: «форма руху» – методи соціального протесту; «вид селянського руху» – «зміст руху»; «напрямок» показує, проти кого (чого) спрямований рух, за що йде боротьба: за землю, проти поміщиків, місцевої вла- ди, уряду тощо. «Селянські виступи» О.Герасименко визначила як «прояви соціаль- ного протесту, що містять в собі порушення суспільного порядку, встановленого па- нівними верствами, державним законом і в яких беруть участь більш або менш значні маси трудящого населення кількістю 15 і більше чоловік». З категорії виступів дослід- ниця виокремила страйки, критерієм яких вона назвала «колективну відмову трудя- щих від роботи і висування ними економічних, політичних та інших вимог», а також повстання «як найвищу форму соціального протесту» (відкриті збройні виступи тру- дящих за повалення старого суспільного ладу і встановлення нового)1. Саме в такому значенні вказані поняття будуть зустрічатися в тексті даної роботи. Типологізацію форм селянських виступів серед дослідників дожовтневого періо- ду одним із найперших представив російський історик та економіст Б.Веселовський. У своїх працях він виділяв погроми, порубки, захоплення поміщицьких луків, по- міщицьких ґрунтів, продовольчих запасів, «рух за зміну орендних умов», підпали, страйки, приговорний рух, повстання, відмову від сплати повинностей, відмову від обрання членів землевпорядної комісії, «боротьбу з духовенством», селянські мітин- ги та демонстрації. Про інтенсивність тих чи інших форм виступів Б.Веселовський судив, виходячи з кількісних даних (чисельність селянських акцій, сума нанесеної ними матеріальної шкоди), які ранжував по регіонах Російської імперії. Зокрема в Україні, за його даними, найбільший розмах погромів восени 1905 р. спостері- гався в Катеринославській губернії, де загальна сума збитків власників становила 775 тис. руб.2 Багато у чому ідентичний погляд на форми селянського руху знаходимо у кни- зі меншовика П.Маслова: порубки, потрави, страйки, сутички з поліцією тощо. Оригінальність він проявив в іншому – у намаганні прив’язати пануючі форми селян- ської боротьби до районів їхнього поширення та періоду революції. Тож П.Маслов за основу класифікації селянського руху обрав три найпоширеніших типи методів се- лянської боротьби – порубки, погроми, страйки. Відповідно селянські розрухи мог- ли приймати форми порубочного, погромного, страйкового, страйково-порубочного, страйково-погромного, порубочно-погромного рухів. Співвіднесеність тому чи іншо- му регіонові певного типу руху визначалася П.Масловим завдяки підрахунку й ран- жуванню кількості виступів певної форми. Приміром, для України в 1906 р. селян- ський рух отримував у цілому «страйковий» характер (за неточними підрахунками П.Маслова страйки становили 75% від усієї кількості виступів)3. Узгодження форм селянського руху з періодами революції 1905–1907 рр. здійс- нював російський публіцист М.Саваренський. Так, порубки, погроми, страйки були 1 Герасименко О.В. Селянський рух на Лівобережній Україні (1900 – лютий 1917 рр.): Дис. … канд. іст. наук. – Чернігів, 2008. – С.52–60. 2 Веселовский Б. Аграрное движение в 1907 году // Образование. – 1907. – №8. – С.10–15; Его же. Крестьянский вопрос и крестьянское движение в России (1902–1906 гг.). – Санкт-Петербург, 1907. – С.86–87, 95, 123–125. 3 Маслов П.П. Аграрное движение в России. – Кн.2. – Санкт-Петербург, 1908. – С.326–327. Український історичний журнал. – 2021. – №1 124 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко характерними для її начального етапу та вищої стадії. Слідом за П.Масловим М.Саваренський районував Україну як територію з переважанням страйкового руху з поправкою на високий відсоток погромних акцій, притаманних для Лівобережжя та Півдня. На його думку, вони «були перехідним районом від “страйкового” пів- денно-західного (Правобережжя) до “погромного” середньо-землеробського (Центральний Чорноземний район та Харківщина) районів4. Критерієм для подібно- го районування виступало не превалювання тих чи інших форм виступів у загальному підрахунку, а кількість повідомлень із місць про застосування певних способів бороть- би. Такий підхід пояснюється методикою збору інформації – анкетуванням, до якого вдалося Імператорське вільне економічне товариство. У його виданні «Аграрний рух у Росії в 1905–1906 рр.» теж значне місце відводилося формам селянського руху, уза- гальненим за регіональною ознакою. Так, в огляді селянського руху на Лівобережжі, здійсненим В.Голубєвим, бачимо різні схеми класифікації для губерній. Зокрема від- носно Харківщини він виокремив 10 його видів, а для Чернігівщини – 15. При цьо- му далеко не всі вказані форми були вдало та чітко сформульовані. Наприклад, щодо Чернігівщини вказувалися такі типи виступів, як «погрози підпалом», «розбирання огорожі», «крадіжка взагалі», «загальний збуджений настрій», тоді як політичні за своїм характером виступи не згадувалися зовсім. Звісно, винити В.Голубєва в непро- фесійній класифікації не можна, оскільки вона запропонована авторами анкетних листів. Попри це огляди, представлені у виданні, якраз цінні саме своїм регіональ- ним підходом. Указане районування форм руху, навіть без абсолютних чисельних по- казників, у цілому вірно показувало загальну картину селянських виступів. Так, на Харківщині воно приймало форми покосів, потрав, попасів, страйків і зняття з робіт, вивезення хліба, буряку, соломи з ланів, погромів, порубок, підпалів хліба та сіна, за- криття винних лавок, зміни місцевої влади. На Чернігівщини, окрім цього, – єврей- ських погромів, а на Правобережжі – боротьби за сервітути та виступів орендарів5. Примітно, що дехто з істориків уже радянської доби подібну класифікацію беззасте- режно брав за основу, як, наприклад, О.Живолуп6. Своєрідне розуміння характеру селянських виступів знаходимо в українського публіциста Ю.Лавріненка. Він поділяв форми селянського руху на нижчі («стихійні голодні бунти, грабунки і нищення великих маєтків без формулювання політичних вимог») та вищі («організовані страйки, повстання, утворення політичної селянської організації – Селянська спілка, формулювання політичних вимог на різних зборах, ви- ступи проти царського імперського абсолютизму»). Відповідно, за логікою автора, до «нижчих» форм потрапляли всі виступи, які мали економічну мотивацію, навіть тоді, коли вони були добре організовані7. Значною різноманітністю визначалися класифікації форм руху в радянській іс- торичній науці. При цьому різниця тут стає особливо помітною, якщо порівнювати групування типів селянської боротьби між різними історіографічними періодами. Радянські історики А. та В. Астрови, подібно до П.Маслова, форми селянського руху структурували в динаміці, залежно від часу їх прояву. Так, селянські хвилювання до 1902 р. здебільшого приймали вигляд «суперечки з окремими поміщиками» за зем- лю, відрізки, вигони тощо. Для періоду революції 1905–1907 рр. вони виокремили дві групи форм – економічні й політичні виступи. До першої було віднесено розгроми поміщицьких маєтків та економій, підпали, розбирання поміщицького хліба, порубки 4 Саваренский Н. Экономическое движение крестьян // Борьба общественных сил в русской революции. – Вып.III. – Москва, 1907. – С.18, 23, 31, 38. 5 Аграрное движение в России в 1905–1906 гг. – Ч.2. – Санкт-Петербург, 1908. – C159, 237, 299, 368–369. 6 Живолуп Е.К. Крестьянское движение в Харьковской губернии в 1905–1907 гг. – Х., 1956. – С111, 131. 7 Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся Українка (ІІІ) // Сучасність. – 1971. – №7/8. – С.145–146. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 125 лісу, масові потрави, звезення сіна та хліба, захоплення й зорювання землі, орендний рух, сільськогосподарські страйки. До другої – мітинги, відмова від сплати повиннос- тей та виборів до землевпорядних комісій, приговорний рух, бойкот органів місцевої влади й заміна їх революційними комітетами8. Окрему главу своєї праці формам селянського руху приділив В.Качинський. «Найпростішою» з них він назвав групову або масову заяву селянами своїх вимог (приговори). Цей вид протесту історик кваліфікував в якості «прелюдії» виступів, які надалі могли приймати інші форми – ухвалення петицій, влаштування страйків чи мі- тингів (якщо вимоги мали політичний зміст). Серед інших форм селянських виступів він назвав порубки, попаси, бойкот, погроми, підпали, захоплення землі, розбирання врожаю, переобрання сільської та волосної старшини, відмовляння від ужитку горіл- ки та сплати податків, збройний опір царським силовикам9. Комплекс форм селянського руху, до якого звертався відомий радянський істо- рик-аграрник Є.Мороховець, умовно був поділений ним на економічні виступи се- лянства (порубки, потрави і захоплення сіна, вивіз хліба з ланів, зорювання, погроми, орендні страйки та страйки наймитів) і політичні (відмова від сплати податків, змі- на сільської та волосної влади, політичні мітинги і демонстрації, збройні виступи). Подібно до дослідників дожовтневого періоду появу тих чи інших форм він ставив у залежність від районування аграрних виступів. Так, підпали і погроми, згідно з наве- деними ним даними, були більш характерними для Лівобережжя («район найбільшо- го поширення продовольчої оренди та кабальних відносин»), захоплення землі – для Півдня України, потрави луків, захоплення сіна та звезення хлібів з ланів – скрізь по Україні, страйки – для Лівобережжя і Правобережжя. При цьому саме ці виступи, на думку історика, демонстрували найбільше граней та різних значень серед усіх інших форм руху, бо могли спричинятися бажанням селян вижити поміщика з землі, скоро- тити робочий день, добитися збільшення заробітної плати, примусити власника відда- ти ґрунти в оренди чи покращити її умови тощо10. Загалом для радянської історичної науки було притаманним пов’язувати про- яви тих чи інших форм селянського руху з економічними особливостями регіонів, що ми побачили вже на прикладі класифікації Є.Мороховця. Зокрема А.Зецкер ува- жав, що на Поділлі аграрний рух відзначався «більшою внутрішньою загострені- стю з причин подільського малоземелля та суцільного землеволодіння поміщиків». Відповідно історик форми аграрного руху розподілив з урахуванням їхньої актуаль- ності в даному регіоні: страйки наймитів; «захоплення економії, маєтку чи заводу»; випаси, потрави і грабіжницькі «нічні наскоки на поля економії»; порубки; підпали. Оригінальності цій класифікації додало виділення в якості окремої форми протестів рух за тверезість, що проявлявся у масовому відмовлянні від вживання горілки та роз- битті «монопольок»11. Специфіка проявів форм селянського руху на Київщині відзна- чена В.Іванушкіним, який, характеризуючи місцеві особливості селянського та помі- щицького господарювання, виокремив для цього краю рух чиншовиків та боротьбу за сервітути. Актуальність обох форм виступів зумовлювалася правовою невизначеністю користування чиншовою орендою та луками поміщиків, що консервували докапіта- лістичні відносини в селі. Боротьба за сервітути і чиншовий рух, проте, не проявляли- ся якими-небудь специфічними діями інсургентів. Потрави, випаси, порубки – ось ре- альний зміст селянських виступів, що наповнював прояв невдоволення за порушення 8 Астров А., Астров В. Крестьянское движение в революции 1905–1907 гг. – Москва; Ленинград, 1926. – С.16–58. 9 Качинський В. Селянський рух в Україні в роки 1905–7. – Ч.I. – Полтава, 1927. – С.33–46. 10 Мороховец Е. Крестьянское движение 1905–1907 гг. и социал-демократия // Пролетарская революция. – 1925. – №2. – С.96–100. 11 Зецкер А. 1905 рік на Поділлі. – Вінниця, 1925. – С.13, 20–21. Український історичний журнал. – 2021. – №1 126 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко стародавніх прав у сприйняття селян12. Тож виділення таких форм селянського руху є доволі сумнівним і скоріше відповідає причинності його прояву. А.Гришин специфіч- ною для південноукраїнського регіону формою селянських виступів назвав конфіска- цію в поміщиків, заможників, а також у представників місцевої влади та поліції хліба, худоби, грошей, майна. За його підрахунками у 1900–1904 рр. тут сталося щонаймен- ше 16 випадків такої експропріації13. Доволі рідкісною формою селянського руху, на яку вказують дослідники, було усуспільнення поміщицьких маєтків, передача їх управ- ління управляючим чи комітетам Всеросійського селянського союзу, обраним сами- ми селянами. Подібні прецеденти описані відносно дій революційного селянства у с. Варварівка Вовчанського повіту та с. Хотінь Сумського повіту14. Це доволі рідкіс- ні приклади націоналізації по-селянськи, ідея якої відштовхувалася від громадського егалітаризму та общинної трудової етики, характерної для Слобожанщини, як райо- ну збереження общинного землекористування. Для П.Першина ступінь збереження залишків феодалізму, рівень матеріальних статків сільського населення, розвиток ка- піталістичних відносин у сільському господарстві, те, «наскільки сильним був вплив більшовицької партії» – чинники домінування тих чи інших методів боротьби. За розмахом селянського руху, вважав він, перше місце посідали райони торгового зер- нового господарювання, до яких відносилася Південна Україна (відповідь на екс- плуатацію маси найманих робітників у вигляді страйків), друге – райони цукрового виробництва, до якого потрапляли Поділля, Київщина, Південна Чернігівщина та Харківщина (фактори, що формували соціальний протест у формі орендних страйків та погромів, – низький рівень заробітної плати, висока ціна на землю, значний відсо- ток малоземельних та безкінних селян)15. Якщо узагальнювати всі форми селянського руху, що наводилися істориками повоєнної доби радянської історіографії, то набір методів селянського руху можна представити наступним чином: розгроми і підпали поміщицьких маєтків; захоплен- ня в поміщиків харчів і фуражу; зорювання поміщицьких ґрунтів; «опір грабіжниць- кому розмежуванню землі»; потрави; попаси; порубки; боротьба за спірні ділянки землі і лісу; боротьба за сервітути; страйки; бойкот поміщиків (припинення всіх кон- тактів з економією); руйнація цукрових заводів; протести проти межування; відмова від виборів до комісій землевпорядкування; сутички з охороною та поліцією; фізич- на розправа над гнобителями; відмова від оренди; відмова від сплати податків, гро- шових повинностей та додаткових платежів; протидія землевпорядним роботам; бо- ротьба проти духовенства; боротьба проти куркулів; боротьба проти «Булигінської думи» і за скликання Установчих зборів; мітинги, демонстрації та «недозволені схо- ди»; приговорний рух; агітація проти влади, поміщиків, впровадження столипінської реформи; усунення місцевої влади та обрання нової; сутички з адміністрацією маєт- ків; заворушення серед чиншовиків; спроби створення організацій політичного або військового характеру, підготовка повстання16. 12 Іванушкін В. Економіка селянського руху 1905–1906 рр. на Київщині // Життя й революція. – 1925. – №10. – С.84–85. 13 Гришин А.Д. Селянський рух на Півдні України напередодні першої російської революції // Український історичний журнал. – 1974. – №12. – С.55–58. 14 Бугаев Н. Крестьянское движение на Украине в период Первой русской революции // Научные записки Киевского финансово- экономического института. – Вып.5. – К., 1957. – С.70; Кудінов Д.В. Селянський рух у Лівобережній Україні в 1905–1907 рр.: Дис. … канд. іст. наук. – К., 2009. – С.124–125. 15 Першин П. Крестьянство в революции 1905 года // Вопросы истории. – 1946. – №11/12. – С.19. 16 Березняк З.Я. Социально-экономическое положение крестьян Европейской части России и политика самодержавия в крестьянском вопросе (1900–1904 гг.): Дис. … канд. ист. наук. – Одесса, 1952. – С.46–57; Буховец О.Г. К методике изучения «приговорного» движения и его роли в борьбе крестьянства в 1905–1907 годах (По материалам Самарской губернии) // История СССР. – 1979. – №3. – С.107; Буцик А.К. Селяни і сільський пролетаріат Київщини в Першій російській революції. – К., 1957. – С.32, 37; Дубровский С.М. Крестьянское движение в революции 1905–1907 гг. – Москва, 1956. – С.65–67; История Украинской СССР: В 10 т. – Т.5. – К., 1983. – С.129–132, 271–275; Кудь В.О. Селянський рух у Волинській губернії у період між двома революціями (червень 1907 – лютий 1917): Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 127 До вказаного переліку можна віднести також протести мобілізованих, переважно селян, проти умов призову та забезпечення провіантом запасних під час російсько-япон- ської війни, що як окрема форма виступів виділені у працях М.Варшавчика, А.Гришина, М.Гирича, А.Зецкера, О.Коломійця17. Меншою мірою описане невдоволення тягота- ми війни з Японією селян, які залишилися поза призовом. А.Козаченко й В.Мотренко, приміром, доводили, що воно відігравало роль каталізатора селянської боротьби: бід- ний селянин де-не-де міняв патріотизм на перспективу соціального визволення18. Фактично всі перераховані вище форми селянського руху були характерними і для постреволюційного періоду (1907–1914 рр.). До них додавалися нові типи ме- тодів боротьби, спрямовані проти спроб реалізації столипінської реформи, а також загострення відносин селян з державою. Зокрема у статті Н.Мальцевої відносно цьо- го періоду названі 22 форми селянського руху. Таку кількість авторка пояснила за- позиченням найменувань виступів із джерела (архівні фонди департаменту поліції, міністерства юстиції, земського відділу МВС) з поправкою на характер дії (відмова, спротив тощо), противника (поліція, поміщики, куркулі та ін.), об’єкт дії (захоплен- ня землі, сіна). При цьому дослідниця сама визнавала незручність такого здрібнення форм, адже деякі з них, наприклад зіткнення зі стражниками та поліцією, у чистому вигляді не зустрічалися й були слідством прояву інших методів боротьби (потрави, по- рубки тощо). Деякі форми загалом означені невиразно («хвилювання», «подача заяв у Державну думу»). Водночас позитивною стороною такої класифікації є виявлення конкретних дій селянства, що у числовому вираженні вказують на їх актуальність та очевидність для села (як-от окремих категорій підпалів майна поміщиків, куркулів, орендарів, духівництва)19. Громіздкістю вирізняється і класифікація Ф.Лося та О.Михайлюка, які предста- вили список із 20 форм селянських виступів, умовно поділених на три групи: 1) масо- ві противладні та антипоміщицькі виступи (розгроми економій; сільськогосподарські страйки; сутички з військами та поліцією; порубки лісу; випаси і потрави; захоплен- ня поміщицької землі, сінокосів, майна; орендні та економічні вимоги; боротьба за сервітути, рух чиншовиків; опір владі, несплата податків, усунення сільських старост; мітинги і сходки; виступи проти столипінського землевпорядкування; підпали помі- щиків; «інші форми масових виступів»); 2) індивідуальні протести (підпали поміщи- ків; убивства і замах на вбивство поміщиків та управляючих економіями; убивства і замах на вбивство поліцейських і представників адміністративної влади); 3) виступи проти куркулів (розгроми садиб хуторян і відрубників; захоплення землі, майна; ви- паси і потрави; порубки та «інші масові виступи»; підпали)20. «Інші форми масових» Дис. … канд. іст. наук. – Л., 1973. – С.117; Ліщенко М. О. Селянський рух на Півдні України під час революції 1905–1907 рр. // Наукові записки Чернівецького державного університету: Серія історичних наук. – Вип.2. – Чернівці, 1957. – Т.XXVI. – С.54–55; Мельник С.К. Полум’я революційної боротьби (Загальнополітичний страйк на Півдні України). – К., 1973. – С.40; Першин П.М. Селянський рух у революції 1905–1907 рр. // Вісник АН УРСР. – 1955. – №12. – С.22–26; Рева І.М. Селянський рух на Лівобережній Україні 1905– 1907 рр. – К., 1964. – С.89; Сабадырев И.Л. Борьба большевиков за ленинскую аграрную программу на Юге Украины и в Молдавии (1903 – февраль 1917 гг.). – Кишинёв, 1972. – С.185; Сизоненко Є.В. Селянський рух в Херсонській губернії в період революційного піднесення 1910–1914 рр. // Праці Одеського державного університету ім. І.І.Мечнікова: Серія іст. наук. – Вип.8. – Одеса, 1962. – Т.152. – С.150; Спицький В.Є. Назрівання революційної кризи на Україні в 1901–1904 рр. – К., 1978. – С.43–49; Черменский Е.Д. Россия в период столыпинской реакции (1907–1912 гг.). – Москва, 1954. – С.29. 17 Варшавчик М.Я. Боротьба більшовицьких організацій на Україні за здійснення ленінської тактики щодо російсько-японської війни // Наукові записки КДПІ ім. О.М.Горького. – Т.XVIII. – К., 1955. – С.33; Гирич М.И. Революционное движение на Левобережной Украине накануне Первой русской революции в 1904 г.: Дис. … канд. ист. наук. – Львов, 1955. – С.234–236; Гришин А.Д. Селянський рух на Півдні України напередодні першої російської революції // Український історичний журнал. – 1974. – №12. – С.58–59; Коломієць О.М. Становище селян і селянський рух на Правобережній Україні в 1900–1904 pp. // Там само. – 1969. – №3. – С.97. 18 Козаченко А. Нариси з історії революції 1905–1907 рр. – Х., 1926. – С.214; Мотренко В.Г. Рабочее движение на Украине накануне Первой русской революции (1900–1904 гг.): Дис. … канд. ист. наук. – Луганск, 1966. – С.421–425. 19 Мальцева Н.А. О количестве крестьянских выступлений в период столыпинской аграрной реформы (3 июня 1907 г. – 1 августа 1914 г.) // История СССР. – 1965. – №1. – С.126–131. 20 Лось Ф.Є., Михайлюк О.Г. Класова боротьба в українському селі, 1907–1914. – К., 1976. – С.244–255. Український історичний журнал. – 2021. – №1 128 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко виступів розшифровуються істориками на ряді прикладів – протести проти впрова- дження земств та земських зборів на Правобережжі, опис майна недоїмочних госпо- дарств, влаштування мітингів та нелегальних сходок, відмова надавати поліції продо- вольство, фураж, квартири. Збірний характер у класифікації Ф.Лося та О.Михайлюка має й така форма бо- ротьби, як виступи проти столипінської аграрної реформи. Вона, у свою чергу, обій- мала різні методи протидії «від осудження нових аграрних законів і скарг до сутичок з поліцією і землемірами». Усередині між цими двома полярними формами протестів історики розташовували бойкот селянами сходів (у тому випадку, якщо бажаючих на відруб не було або бажаючих було обмаль), активні протести на сходах (якщо на них виявлялася група бажаючих вийти на відруб) та підпали21. Крім того, форми руху Ф.Лось умовно поділяв на ті, які були характерними для відкритої боротьби, особли- во в період революційного підйому, і ті, що були проявом латентного селянського гні- ву (підпали, порубки та зорювання посівів у постреволюційні роки використовували- ся в якості помсти). Специфічними формами протесту проти реалізації столипінської реформи він назвав розправи над виділенцями та землемірами, перешкоджання робо- ті останніх, бойкот питання про перехід до відрубної системи сільськими сходами22. У кількісних показниках, що наводилися істориками, наймасовішим видом се- лянського висловлення невдоволення у цей час були підпали. П.Кудлай, виставляю- чи їх на перше місце у власній класифікації форм селянського руху, для періоду 1907– 1914 рр. решту видів виступів за ступенем важливості розподілив наступним чином: 2) збройні сутички селян з поліцією; 3) страйки; 4) відкритий опір владі та поміщи- кам, невиконання розпоряджень представників органів влади; 5) розгром маєтків; 6) збройні сутички селян з охороною маєтків та лісів; 7) потрави; 8) порубки та ін. більш дрібні за фіксацією в документах МВС форми руху. Отже 2-га, 4-та й 6-та фор- ми подібні та можуть бути представлені в одній групі – сутички селян з їхніми про- тивниками. При цьому, як справедливо показував П.Кудлай, вони не були реально самостійним методом боротьби, а виникали на тлі намагання стражів порядку чи еко- номічної охорони запобігти замахам селянства на приватну власність23. Деяку відмінність групування форм селянського руху, спрямованих проти помі- щиків, для 1907–1914 рр. помічаємо у класифікації А.Ієрусалимського: 1) напади на садиби та їх погроми; 2) захоплення поміщицької землі, хліба, приговори про розділ панського рілля, виступи на тлі суперечок про сервітути та оренду; 3) зіткнення з по- міщиками та їхніми службовцями; 4) самовільні випаси, потрави, покоси та здійснен- ня спротиву при цьому; 5) страйки; 6) порубки, зіткнення з лісовими стражниками; 7) «інше». Крім того, специфічними формами протидії проведення столипінської ре- форми та опору державній владі ним були названі підпали, протидія розмежуванню громадських земель на хутори та відруби, зіткнення селян з військами і поліцією на ґрунті збирання податків і недоїмок24. Подібні формулювання відносно селянського руху даного періоду зустрічаються і в класифікації В.Горякіної, яка додатково до цьо- го списку включила «виступи у зв’язку зі зміною поміщиком земельних відносин» та протидію сплаті податків і штрафів. Окрім формальних ознак дій селянства істо- рик застосувала до них категорії спрямованості, виду системних заходів селянства 21 Там само. – С.193; Михайлюк А.Г. Крестьянское движение на Левобережной Украине в период нового революционного подъема (1910–1914 гг.) // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы: 1964 год. – Кишинёв, 1966. – С.745. 22 Лось Ф.Є. Україна в роки столипінської реакції. – К., 1944. – С.80–84. 23 Кудлай П. Селянський рух на Правобережній Україні між двома революціями (червень 1907 – лютий 1917 рр.) // Архіви України. – 1970. – №1. – С.59–60. 24 Иерусалимский А.Ф. Крестьянское движение в России накануне и в начале Первой мировой войны // История СССР. – 1967. – №3. – С.120; Его же. Некоторые вопросы развития крестьянского движения в 1910–1914 гг. // Там же. – 1959. – №4. – С.109. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 129 відносно противника, вищі-середні-нижчі форми селянського руху. За спрямованістю класи селянських виступів нею об’єднані в групи спрямованості руху проти поміщи- ків чи орендарів (погроми маєтків, захоплення землі, порубки, потрави, покоси, під- пали, страйки), проти політики самодержавства та його агентів (несплата податків) і проти куркуля. До наступальних форм були віднесені страйки, погроми, захоплення майна, а оборонних – решта форм виступів. При цьому, доводила дослідниця, прояв тих чи інших форм селянського спротиву не завжди свідчив на користь їхньої револю- ціонізації. Лише кількісний показник зростання активних форм селянської боротьби, себто тих, що вели до відкритого конфлікту між його сторонами, ставали «проявом революційної енергії селянських мас, їх здатності до активного спротиву і навіть на- ступу на класового ворога». У цьому відношенні заходи, спрямовані на зміну земель- ного ладу, витіснення поміщика, були охарактеризовані нею як «вища», а складання скарг, присудів – «нижчою» формою25. Такий підхід цілком вписувався в радянську концепцію аграрного руху, насильницькі прояви якого вводилися в ранг провідних і вирішальних видів селянської класової боротьби. Деякі специфічні форми боротьби селян із заможниками відзначили М.Дем- ченко (нищення посівів, покалічення або вбивство худоби, заборона користуватися громадськими шляхами, прогонами та водоймищами, грабунки), а також Г.Ге ра си- мен ко (опір селян продажу земель Селянським банком)26. Зміна акцентів погляду на столипінську реформу у сучасній історіографії відби- лася й на оновленні бачення аграрних виступів постреволюційного періоду. Зокрема В.Майстренко основною причиною, що викликала внутрішні селянські конфлікти, назвав порушення права общинників при виділенні окремих селян на хутори та від- руби, чим фактично переклав відповідальність за них саме на тих селян, які протесту- вали проти приватизації землі односельцями. Установлені ним форми протестів він умовно поділив на дві групи – відносно мирний опір (виступи на сільському сході гру- пи селян-общинників, складання скарг до Сенату, заохочення односельців проти ре- форми, агітація за відмову від виборів уповноважених від селян до землевпорядних комісій) та протести із застосуванням насилля (підпали, «жіночі бунти» солдаток, опір діям членів землевпорядних комісій, захоплення земель відрубників)27. О.Михайлюк урізноманітнив цей список конфліктами особистісного роду. Столипінська реформа плодила роз’єднаність усередині селянства між виділенцями та общинниками, а щоденна ворожнеча між ними виливалася в справжні сімейні драми. Передусім до відрубників застосовувався так званий моральний терор – общинники не дозволяли їм користуватися громадськими лісами, водоймами, дорогами, виганя- ли їхню худобу з громадської череди, забороняли їм приходити на сільські сходи, не обирали на громадські посади, не пускали до церкви, били шибки в будинках, робили підпали, погрожували, переслідували, а то й узагалі виганяли з села28. Певну специфі- ку у протистояння, як указували Р.Бакало та В.Гоцуляк, уносила корупція – селяни не- рідко виправдано звинувачували виділенців у тому, що вони отримують кращі ділянки за підкуп членів землевпорядних комісій29. 25 Горякина В.С. Крестьянское движение на Украине в 1907–1914 гг. // Там же. – 1972. – №1. – С.127–128. 26 Герасименко Г.А. Протидія селян столипінській аграрній політиці на першому етапі її проведення // Історичні дослідження: Вітчизняна історія: Республ. міжвідомч. зб. наук. праць. – Вип.14. – К., 1988. – С.65; Демченко М.В. Робітничий рух на Україні в період столипінської реакції (1907–1910 рр.): Дис. … канд. іст. наук. – К., 1959. – С.272. 27 Майстренко В.С. Конфліктні ситуації в ході проведення столипінської аграрної реформи в Харківській губернії (1906–1915 рр.) // Вісник ХНУ: Історія. – Вип.441. – Х., 1999. – С.157–163. 28 Михайлюк О.В. Селянство Наддніпрянської України в перші десятиліття ХХ ст. (1900–1922 рр.): Соціокультурні трансформації: Дис. … д-ра іст. наук. – Дніпропетровськ, 2009. – С.200. 29 Бакало Р.Г., Гоцуляк В.В. Селянські виступи на Україні в часи столипінської аграрної реформи // Вісник Черкаського університету: Історичні науки. – Вип.27. – Черкаси, 2001. – С.92. Український історичний журнал. – 2021. – №1 130 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко Близькою до класичного бачення селянських виступів є класифікація, запропонова- на О.Герасимчуком. Форми боротьби селян з виділами він умовно поділив на пасивні та активні. До перших відніс скарги на дії місцевої влади, що адресувалися повітовим та гу- бернським землевпорядним комісіям, Сенату і навіть царственим особам, відмову пере- ходити на відруби всією громадою, протести сільських сходів щодо надання дозволу на виокремлення односельців, що можна сприймати, як цілком легальний спосіб протидії. До активних – погрози в бік бажаючих виділитися з громади, знищення межових зна- ків, підпали, погроми хуторів, заорювання ґрунтів відрубників. При цьому локалізацію таких виступів саме в північних повітах Чернігівщини він пояснював тим, що цей край перебував у смузі переважання общинного землеволодіння, тоді як селянство південних повітів (із домінуванням подвірного землеволодіння) масово відходило на заробітки, що природно зменшувало тут градус соціального протистояння на селі30. Окремі класифікації селянських виступів історики подавали відносно періо- ду Першої світової війни, враховуючи специфіку воєнного часу. Так, Ю. Кирьянов, окрім уже відомих за попередній період форм виступу, виокремив такі нові прояви невдоволення: виступи, пов’язані з невидачею допомоги, виступи, що виникали на ґрунті дорожнечі, реквізиції хліба, унаслідок введення такси або зниження цін на сіль- госппродукти31. Подібну типологізацію зустрічаємо у працях українських радянських істориків В.Кудя й А.Гриценка. Останній додав до вказаного переліку також відмову платити податки та вносити кошти за оренду землі32. Дещо ширший перелік форм селянського спротиву представлено у книзі Б.За- бро вар ного та О.Михайлюка, присвяченій становищу українського села в 1914– 1917 рр. Окрім уже апробованих селянством форм, вони відзначили виступи запас- них (переважно в липні 1914 р.), солдаток, протести проти дорожнечі, реквізиції худоби, провіанту й хур, проведення сільськогосподарського перепису, відмову у вико- нанні підводної повинності та окопних робіт33. Як особливу групу виступів історики виділяли рух мобілізованих на самому по- чатку Першої світової війни. Насправді змістовно він мало чим вирізнявся від уже апробованих селянами форм з тією поправкою, що виступи ці здійснювалися кон- центровано і, як правило, переливалися один у другий. М.Гамрецький в аграрних виступах 1914 р. запасних виділяв розгроми і підпали поміщицьких маєтків, казен- них винних крамниць, державних установ, порубки, захоплення хліба з поміщицьких комор, знищення реманенту дідичів, побиття поліції тощо34. В основу класифікації М.Гамрецького, однак, не була покладена мотивуюча сторона виступів. Цю специфі- ку врахував інший радянський дослідник О.Беркевич, котрий запропонував висту- пи селян влітку 1914 р. розподілити на дві групи: 1) аграрні виступи проти поміщи- ків; 2) виступи проти царської влади, пов’язані безпосередньо з призовом до армії35. Хоча подібна бінарність не внесла ясності у характер методів боротьби селянства, вона все-таки правильно розставила акценти їх причинності. Це чітко проілюстрова- но в дослідженні П.Кудлая: окремо виділені виступи мобілізованих (так звані «винні 30 Герасимчук О. Ставлення чернігівського селянства до аграрної реформи Столипіна // Сіверянський літопис. – 2011. – №1. – С.72–85. 31 Кирьянов Ю.И. Крестьянское движение на Украине в годы первой мировой войны (До Февральской революции 1917 г.) // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы 1960 г. – К., 1962. – С.534–546. 32 Гриценко А.П. Селянський рух у Донецькому промисловому районі в роки Першої світової імперіалістичної війни (липень 1914 р. – січень 1917 р.) // Український історичний журнал. – 1958. – №4. – С.81; Кудь В.О. Селянство Волині і його революційна боротьба в роки Першої світової війни // Питання історії народів СРСР. – Вип.14. – Х., 1972. – С.119–129. 33 Заброварний Б.Й., Михайлюк О.Г. Українське село в роки Першої світової війни. – Луцьк, 2002. – С.75–118. 34 Гамрецький М.М. Революційний рух на Київщині в роки Першої світової імперіалістичної війни (1914–1916 рр.): Дис. … канд. іст. наук. – К., 1948. – С.119. 35 Беркевич А.Б. Крестьянство и всеобщая мобилизация в июле 1914 г. // Исторические записки. – Т.23. – Москва, 1947. – С.14. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 131 погроми») та погроми маєтків у липні 1914 р.36 О.Кошик об’єднав різні прояви селян- ського руху літа 1914 р. у три групи: антивоєнні заклики, відмова від допомоги армії (бойкот транспортних зобов’язань), активні виступи селян, спрямовані як проти орга- нів влади, так і проти приватних власників37. У праці радянського історика Я.Крастиня окрім згаданих вище форм виступів зроблено акцент на епізодах заворушень селянства на національному ґрунті, які від- бувалися на тлі офіційної антинімецької пропаганди й були спрямовані проти ро- сійських підданих – німецьких колоністів та поміщиків остзейського походження38. У вітчизняній історіографії ці процеси відстежувалися на регіональному рівні. Якщо на Донбасі й Катеринославщині («легальний спосіб боротьби за землю») такі факти дійсно були виявлені А.Гриценко та Ю.Кирьяновим, то на Волині, за даними В.Кудя, ніяких проявів ксенофобії щодо німців із боку селян не спостерігалося39. Названі вище схеми класифікацій, як бачимо, не вирізнялися одноманітністю. Відсутність усталеної класифікації видів селянського спротиву, вільний добір їхньої кіль- кості та найменування зумовили за століття дослідження теми селянського руху початку ХХ ст. появу проблеми правильного розуміння його змісту, методології підрахунку від- повідно до вказаних форм кількості виступів та їхньої стандартизації. Звісно, це порушує питання про те, на чому повинна базуватися класифікація форм селянської боротьби – на певних якісних критеріях аграрного руху (хто, навіщо, яким чином опирався аграр- ним порядкам, проти кого були спрямовані селянські акції) чи на чисто формальних оз- наках руху (назви та характеристики, які вживалися ще в дожовтневий період). Перший засіб групування форм селянського руху здійснив радянський історик- аграрник А.Анфімов, який запропонував на селянські виступи передреволюційно- го періоду дивитися з точки зору чотирьох позицій: конкретні форми (потрави, по- рубки, попаси та ін.), мета (боротьба за землю, вимоги переселення), об’єкт (виступи проти адміністративної влади та представників сільського самоуправління, боротьба проти духовенства) і причина виступів («виступи на ґрунті голодовок», «міжусобні зіткнення селян через земельні відносини»)40 Другий підхід презентований у моногра- фії М.Лещенка. Він звузив список виступів періоду революції 1905–1907 рр. за рядом характерних ознак до 8 основних форм: 1) безпосередня боротьба за землю; 2) страйки селян та наймитів; 3) розгром поміщицьких маєтків, садиб, магазинів; 4) підпали садиб, розбирання майна, убивства гнобителів; 5) сутички селян з місцевою владою, поліцією, військами; 6) нелегальні збори, мітинги, інші види політичної боротьби; 7) «інші фор- ми боротьби»; 8) змішані форми боротьби41. Пізніше він узагальнив частину з назва- них форм в одну – селянські напади на поміщицькі маєтки і повстання, до якої він відніс «всі збройні виступи селян, незалежно від того, були вони заздалегідь підготовлені чи виникли раптово у формі стихійного протесту», а також «всі відкриті напади селян на поміщицькі маєтки і куркульські садиби, які супроводжувались повним або частковим їх знищенням, розбиранням продуктів харчування і майна гнобителів»42. 36 Кудлай П. Селянський рух на Правобережній Україні між двома революціями (червень 1907 – лютий 1917 рр.) // Архіви України. – 1970. – №1. – С.59. 37 Кошик О.К. Антивоєнні виступи робітників і селян України на початку Першої світової імперіалістичної війни // Український історичний журнал. – 1959. – №3. – С.37. 38 Крастынь Я.П. Революционная борьба крестьян в России в годы империалистической войны (1914–1916 гг.). – Москва, 1932. – С.54. 39 Гриценко А.П. Селянський рух у Донецькому промисловому районі в роки Першої світової імперіалістичної війни (липень 1914 р. – січень 1917 р.) // Український історичний журнал. – 1958. – №4. – С.82; Кирьянов Ю.И. Крестьянство Степной Украины в годы Первой мировой войны (1914–1916 гг.) // Особенности аграрного строя России в период империализма. – Москва, 1962. – С.246–247; Кудь В.О. Селянський рух у Волинській губернії у період між двома революціями (червень 1907 – лютий 1917): Дис. … канд. іст. наук. – Львів, 1973. – С.148. 40 Анфимов А.М. Экономическое положение и классовая борьба крестьян Европейской России: 1881–1894 гг. – Москва, 1984. – С.219. 41 Лещенко М.Н. Українське село в революції 1905–1907 рр. – К., 1978. – С.208–210. 42 Лещенко М.Н. Селянські напади на маєтки та повстання на Україні – важлива форма боротьби в роки Першої російської революції // Історія та історіографія України. – К., 1985. – С.120–121. Український історичний журнал. – 2021. – №1 132 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко Серед сучасних дослідників селянського руху схожу класифікацію застосовує О.Герасименко. Вона дещо змінила формулювання 5-ї форми, розширивши її зміст: опір продажу майна та інші сутички з місцевою владою. Таким чином історик наміти- ла можливості ревізії старих схем типологій. Зокрема запропонувала близькі типи руху об’єднати в групи: «наприклад, потрави, покоси, порубки, орання – в самовільне корис- тування землею та угіддями». Дана форма боротьби, прокоментувала дослідниця, часто перепліталася з безпосередньою боротьбою за землю, а також зі страйками. Крім того, методи боротьби можна поділяти на легальні (судові процеси, бойкот, страйки) й не- легальні (непослух, самовілля, саботаж, опір, збройний опір, терор, повстання)43 Дана пропозиція викликає питання щодо доцільності такого поділу, оскільки в правовій сис- темі Російської імперії будь-які форми непокори власнику, особливо в аграрній сфері, не вважалися за легальні, а страйки наймитів, які О.Герасименко віднесла до легальних, переслідувалися (ст. 1358 «Уложення про покарання» 1885 р.; закон «Про найм на сільські роботи» 1886 р.; ст. 376 «Нового карного уложення» 1903 р.; «Правила про- ти виникнення страйків серед сільських робітників», 1906 р.). Так, відмова наймита працювати каралася відшкодуванням наймачу збитків, місячним арештом, а за участь у страйку він міг бути позбавлений волі на термін від тижня до року44. Праці зарубіжних істориків, де розглядалися аграрні виступи в Російській імперії та в її національних районах, не вирізнялися оригінальністю класифікацій. Зокрема британський дослідник Т.Шанін за основу своєї схеми форм аграрного руху обрав російську судову термінологію селянської злочинності початку ХХ ст. – порубки, по- трави, погроми та ін. Ці дії він відніс до групи селянської боротьби з приватновлас- ницькими господарствами. Групу протестів, що виходила за рамки боротьби з помі- щиками чи сільськими капіталістами, кваліфікував як антиурядову або антидержавну боротьбу селян. Це – відклик вірних закону старост, колективна відмова сплати по- датків, створення селянами альтернативних органів влади, збройний спротив армії й поліції45. Складність самого змісту селянського руху, семантична обмеженість та однобіч- ність його аналізу в документах МВС, поєднання селянських намірів та мотивів, ба- гатофакторність процесу соціальної активності селянства, яка проявлялася від форм чисто усного вираження свого протесту до відкритих збройних бунтів, зумовлюють недосконалість практично будь-якої запропонованої схеми форм селянських висту- пів, дисгармонійність зв’язків між ними. Спробуємо критично розглянути це на при- кладі трьох варіантів типології – формалізована класифікація, в якій по можливості максимально враховані всі існуючі конкретні форми виступів (Ф.Лось, О.Михайлюк, І.Рева, Т.Шанін), її стислий варіант у вигляді поєднання різних видів виступів за спіль- ними ознаками (М.Лещенко, О.Герасименко), класифікація із синтетичним підходом до видів руху (А.Анфімов). Перша схема претендує охопити всю конкретику руху. Натомість у ній термінологія є нерівнозначною за вимогами до змісту і форм руху. На приклад, «боротьба проти куркульства» і «порубки» в одному списку по- єднують соціальний сенс конфлікту та практичний характер виступу. Сумнівним є виділення в окрему групу сутичок з адміністрацією економій або з поліцією та вій- ськами, що, як правило, супроводжували інші форми боротьби. 43 Герасименко О.В. Селянський рух на Лівобережній Україні (1900 – лютий 1917 рр.). – С.57, 117. 44 Десятніков І.В. Наймана праця у сільському господарстві України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. – Черкаси, 2010. – С.71–72; Новое уголовное уложение высочайше утверждённое 22 марта 1903 г. – Санкт-Петербург, 1903. – С.127; Потолов С.И. Самодержавие и законодательство о стачках на рубеже ХIХ–ХХ вв. (Из истории разработки основных норм трудового права) // Проблемы социально- экономической и политической истории России ХІХ–ХХ вв.: Сб. ст. памяти В.С.Дякина и Ю.Б.Соловьёва. – Санкт-Петербург, 1999. – С.278; Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 г. – Санкт-Петербург, 1908. – С.655, 658–659. 45 Шанин Т. Революция как момент истины: Россия 1905–1907→1917–1922 гг. – Москва, 1997. – С.147. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 133 Досить струнка і проста кваліфікація Т.Шаніна зручна у використанні істори- ком, проте нею слід послуговуватися з певними застереженнями. Наприклад, потрави й покоси могли здійснюватися не у власницьких володіннях, а на території, що нале- жить державі, монастирям чи іншим общинам. Тож як такої боротьби з приватною власністю могло не бути. По-друге, зміна адміністративних осіб сільського чи волос- ного управління нерідко здійснювалася з метою досягання не політичних, а еконо- мічних цілей, коли сільська адміністрація заважала односельцям рубати чужі ліси й захоплювати поміщицьке майно. По-третє, страйк, бойкот і вимоги знизити орендну плату нерідко були ланками однієї події. Страйк міг супроводжуватися висуванням перед економією вимог щодо покращення умов оренди або вирішення на користь се- лян спірних земельних питань при повному чи частковому бойкоті економії. Не зга- дував Т.Шанін і приговорний рух як форму протесту селян. Загалом деталізувати форми селянських виступів важко, оскільки вони зрідка зу- стрічаються у чистому вигляді, за винятком потрав, порубок, підпалів, що ускладнює пошук відповідності методів і цілей руху. І навпаки, у багатьох випадках, як зауважи- ла О.Герасименко, селяни під час виступів одночасно застосовували кілька форм бо- ротьби, як-от припинення роботи в поміщицькій економії, самовільне переобрання сільських чи волосних службових осіб, потрава поміщицького сінокосу, побиття еко- номічних робітників тощо46. Такі виступи історики, як правило, відносили до міша- них форм. Однак їх типологізація вимагає в кожному випадку коментаря, в якому до- слідник повинен правильно зорієнтуватися, як розставити акценти у хронології подій, мотивації учасників виступу та його реалізації. За схемою Лещенка – Герасименко легше маневрувати фактичними даними. Перша група логічно охоплює виступи селян, що супроводжувалися захопленням поміщицьких земель, домаганням їхнього переділу чи поліпшення умов оренди, ви- могою надання випасів, луків та водопоїв, боротьбою проти розмежування земель, потравою поміщицьких сінокосів, посівів і порубкою лісів. Інші – вказують у на- зві за себе. Але й тут ми зустрічаємося зі складністю аналізу виступів, які не мали чіткого вираження. Наприклад, важко визначити клас виступів у червні 1905 р. у Лебединському повіті, коли одночасно відбувалися страйки, погроми, підпали, по- трави тощо. Страйки при цьому супроводжувалися зняттям з робіт прибулих робіт- ників і висуванням вимог чисто аграрного характеру. Нерідко виступи завершува- лися сутичками з поліцією чи охороною, що виведені у М.Лещенка в окрему групу. Розділення груп 3 і 4 також є сумнівним – грань між ними легко перетиналася учасни- ками виступів. Щоб позбутися неточностей, М.Лещенко запропонував відвести подіб- ним виступам класи мішаних та «інших форм боротьби». У цілому розвиток концепції форм селянського руху в українському селі можна представити наступним чином: І етап (дожовтневий період, 1920–1930-ті рр.) – на- слідування істориками поліцейської термінології селянських правопорушень із пояс- неннями на конкретних прикладах змісту тих чи інших методів боротьби; ІІ (1940– 1970-ті рр.) – розробка оригінальних схем класифікацій селянського руху, намагання підвести їх під кількісну складову для зручності підрахунків селянських виступів та су- марності застосування певних методів селянської боротьби; ІІІ (від 1980-х рр. до сьо- годення) – уточнення й деталізація наявних схем, передусім М.Лещенка. Проблема вироблення класифікації форм селянського руху залишається пер- спективною та дискусійною темою вітчизняного селянознавства. Її пролонгація в нинішній історіографічний період певною мірою зумовлена затуханням загального наукового інтересу до теми селянського руху, а також відсутністю абсолютно нових 46 Герасименко О.В. Селянський рух на Лівобережній Україні (1900 – лютий 1917 рр.). – С.117. Український історичний журнал. – 2021. – №1 134 Дмитро Кудінов, Владислав Пархоменко пропозицій відносно цього питання з боку істориків-аграрників. Переконані, що по- ворот у вивченні масових революційних рухів пореформеного періоду, вироблення нових прийомів обробки джерел соціально-політичної активності селянства знову ак- туалізує питання створення єдиної зручної типології форм аграрного руху. REFERENCES 1. Anfimov [1984]. Ekonomicheskoye polozheniye i klassovaya borba krestian Evropeyskoy Rossii. 1881–1894 gg. Moskva: Nauka. [in Russian]. 2. Bakalo, & Hotsuliak [2001]. Selianski vystupy na Ukraini v chasy Stolypinskoi ahrarnoi reformy. Visnyk Cherkaskoho universytetu: Istorychni nauky, 27. Cherkasy. [in Ukrainian]. 3. Bereznyak [1952]. Sotsialno-ekonomicheskoye polozheniye krestian Evropeyskoy chasti Rossii i politika samoderzhaviya v krestianskom voprose (1900–1904 gg.): Dis. … kand. ist. nauk. Odessa. [in Russian]. 4. Berkevich [1947]. Krestianstvo i vseobshchaya mobilizatsiya v iyule 1914 g. Istoricheskiye zapiski, 23. Moskva. [in Russian]. 5. Bukhovets [1979]. K metodike izucheniya «prigovornogo» dvizheniya i ego roli v borbe krestianstva v 1905–1907 godakh (Po materialam Samarskoy gubernii). Istoriya SSSR, 3. Moskva. [in Russian]. 6. Butsyk [1957]. Seliany i silskyi proletariat Kyivshchyny v Pershii rosiiskii revoliutsii. Kyiv: Vyd-vo KDU im. T. H. Shevchenka. [in Ukrainian]. 7. Chermenskiy [1954]. Rossiya v period stolypinskoy reaktsii (1907–1912 gg.). Moskva. [in Russian]. 8. Demchenko [1959]. Robitnychyi rukh na Ukraini v period stolypinskoi reaktsii (1907–1910 rr.): Dys. … kand. ist. nauk. Kyiv. [in Ukrainian]. 9. Desiatnikov [2010]. Naimana pratsia u silskomu hospodarstvi Ukrainy v kintsi ХІХ – na pochatku ХХ st. Cherkasy: Chabanenko Yu. A. [in Ukrainian]. 10. Dubrovskiy [1956]. Krestianskoye dvizheniye v revolyutsii 1905–1907 gg. Moskva. [in Russian]. 11. Girich [1955]. Revolyutsionnoye dvizheniye na Levoberezhnoy Ukraine nakanune Pervoy russkoy revolyutsii v 1904 godu: Dis. … kand. ist. nauk. Lvov. [in Russian]. 12. Goryakina [1972]. Krestianskoye dvizheniye na Ukraine v 1907–1914 gg. Istoriya SSSR, 1. Moskva. [in Russian]. 13. Hamretskyi [1948]. Revoliutsiinyi rukh na Kyivshchyni v roky Pershoi svitovoi imperialistychnoi viiny (1914–1916 rr.): Dys. … kand. ist. nauk. Kyiv. [in Ukrainian]. 14. Herasymchuk [2011]. Stavlennia chernihivskoho selianstva do ahrarnoi reformy Stolypina. Siverianskyi litopys, 1. Chernihiv. [in Ukrainian]. 15. Herasymenko G. [1988]. Protydiia selian stolypinskii ahrarnii politytsi na pershomu etapi yii provedennia. Istorychni doslidzhen- nia. Vitchyzniana istoriia: Respubl. mizhvidomch. zb. nauk. prats, 14. Kyiv. [in Ukrainian]. 16. Herasymenko O. [2002]. Selianskyi rukh na Livoberezhnii Ukraini (1900 – liutyi 1917 rr.): Dys. … kand. ist. nauk: 07.00.01. Chernihiv. [in Ukrainian]. 17. Hryshyn [1974]. Selianskyi rukh na Pivdni Ukrainy naperedodni pershoi rosiiskoi revoliutsii. UIZh, 12. Kyiv. [in Ukrainian]. 18. Hrytsenko [1958]. Selianskyi rukh u Donetskomu promyslovomu raioni v roky Pershoi svitovoi imperialistychnoi viiny (lypen 1914 r. – sichen 1917 r.). UIZh, 4. Kyiv. [in Ukrainian]. 19. Ierusalimskiy [1959]. Nekotoryye voprosy razvitiya krestianskogo dvizheniya v 1910–1914 gg. Istoriya SSSR, 4. Moskva. [in Russian]. 20. Ierusalimskiy [1967]. Krestianskoye dvizheniye v Rossii nakanune i v nachale Pervoy mirovoy voyny. Istoriya SSSR, 3. Moskva. [in Russian]. 21. Istoriya [1983]. Istoriya Ukrainskoy SSSR: v 10 t., 5. Kyiv. [in Russian]. 22. Kirianov [1962]. Krestianskoye dvizheniye na Ukraine v gody pervoy mirovoy voyny (Do Fevralskoy revolyutsii 1917 g.). Ezhegodnik po agrarnoy istorii Vostochnoy Evropy 1960 g. Kyiv. [in Russian]. 23. Kirianov [1962]. Krestianstvo Stepnoy Ukrainy v gody Pervoy mirovoy voyny (1914–1916 gg.). Osobennosti agrarnogo stroya Rossii v period imperializma. Moskva. [in Russian]. 24. Kolomiiets [1969]. Stanovyshche selian i selianskyi rukh na Pravoberezhnii Ukraini v 1900–1904 pp. UIZh, 3. Kyiv. [in Ukrainian]. 25. Koshyk [1959]. Antyvoienni vystupy robitnykiv i selian Ukrainy na pochatku Pershoi svitovoi imperialistychnoi viiny. UIZh, 3. Kyiv. [in Ukrainian]. 26. Kud [1972]. Selianstvo Volyni i yoho revoliutsiina borotba v roky Pershoi svitovoi viiny. Pytannia istorii narodiv SRSR, 14. Kyiv. [in Ukrainian]. 27. Kud [1973]. Selianskyi rukh u Volynskii hubernii u period mizh dvoma revoliutsiiamy (cherven 1907 – liutyi 1917): Dys. … kand. ist. nauk. Lviv. [in Ukrainian]. 28. Kudinov [2009]. Selianskyi rukh u Livoberezhnii Ukraini v 1905–1907 rr.: Dys. … kand. ist. nauk: 07.00.01. Kyiv. [in Ukrainian]. 29. Kudlai [1970]. Selianskyi rukh na Pravoberezhnii Ukraini mizh dvoma revoliutsiiamy (cherven 1907 – liutyi 1917 rr.). Arkhivy Ukrainy, 1. Kyiv. [in Ukrainian]. 30. Lavrinenko [1971]. Ukrainska sotsiial-demokratiia (hrupa USD) i yii lider Lesia Ukrainka (III). Suchasnist, 7–8. Miunkhen. [in Ukrainian]. 31. Leshchenko [1978]. Ukrainske selo v revoliutsii 1905–1907 rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 32. Leshchenko [1985]. Selianski napady na maietky ta povstannia na Ukraini – vazhlyva forma borotby v roky Pershoi rosiiskoi revoli- utsii. Istoriia ta istoriohrafiia Ukrainy: Zb. nauk. prats. Kyiv. [in Ukrainian]. 33. Lishchenko [1957]. Selianskyi rukh na Pivdni Ukrainy pid chas revoliutsii 1905–1907 rr. Naukovi zapysky Chernivetskoho der- zhavnoho universytetu. Seriia istorychnykh nauk, vypusk druhyi, 26. Chernivtsi. [in Ukrainian]. 34. Los, & Mykhailiuk [1976]. Klasova borotba v ukrainskomu seli, 1907–1914. Kyiv. [in Ukrainian]. 35. Maistrenko [1999]. Konfliktni sytuatsii v khodi provedennia Stolypinskoi ahrarnoi reformy v Kharkivskii hubernii (1906–1915 rr.). Visnyk KhNU: Istoriia, 441. Kharkiv. [in Ukrainian]. 36. Maltseva [1965]. O kolichestve krestianskikh vystupleniy v period Stolypinskoy agrarnoy reformy (3 iyunya 1907 g. – 1 avgusta 1914 g.). Istoriya SSSR, 1. Moskva. [in Russian]. 37. Melnyk [1973]. Polumia revoliutsiinoi borotby (Zahalnopolitychnyi straik na Pivdni Ukrainy). Kyiv. [in Ukrainian]. 38. Mikhaylyuk [1966]. Krestianskoye dvizheniye na Levoberezhnoy Ukraine v period novogo revolyutsionnogo podyema (1910– 1914 gg.). Ezhegodnik po agrarnoy istorii Vostochnoy Evropy. 1964 god. Kishinev. [in Russian]. 39. Motrenko [1966]. Rabocheye dvizheniye na Ukraine nakanune Pervoy russkoy revolyutsii (1900–1904 gg.): Dis. … kand. ist. nauk. Lugansk. [in Russian]. 40. Mykhailiuk [2009]. Selianstvo Naddniprianskoi Ukrainy v pershi desiatylittia KhKh st. (1900–1922 rr.): Sotsiokulturni transfor- matsii: Dys. … dokt. ist. nauk: 07.00.01. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст. 135 41. Potolov [1999]. Samoderzhaviye i zakonodatelstvo o stachkakh na rubezhe ХІХ–ХХ vv. (Iz istorii razrabotki osnovnykh norm trudovogo prava). Problemy sotsialno-ekonomicheskoy i politicheskoy istorii Rossii ХІХ–ХХ vekov: Sb. st. pamyati V. S. Dyakina i Yu. B. Solovyeva. SPb. [in Russian]. 42. Reva [1964]. Selianskyi rukh na Livoberezhnii Ukraini 1905–1907 rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 43. Sabadyrev [1972]. Borba bolshevikov za leninskuyu agrarnuyu programmu na Yuge Ukrainy i v Moldavii (1903 – fevral 1917 gg.). Kishinev. [in Russian]. 44. Shanin [1997]. Revolyutsiya kak moment istiny. Rossiya 1905–1907 → 1917–1922 gg. Moskva. [in Russian]. 45. Spytskyi [1978]. Nazrivannia revoliutsiinoi kryzy na Ukraini v 1901–1904 rr. Kyiv. [in Ukrainian]. 46. Syzonenko [1962]. Selianskyi rukh v Khersonskii hubernii v period revoliutsiinoho pidnesennia 1910–1914 rr. Pratsi Odeskoho DU im. I. I. Mechnikova. Ser. ist. nauk, 152. Odessa. [in Ukrainian]. 47. Varshavchyk [1955]. Borotba bilshovytskykh orhanizatsii na Ukraini za zdiisnennia leninskoi taktyky shchodo Rosiisko-yaponskoi viiny. Naukovi zapysky KDPI im. O. M. Horkoho, 18. Kyiv. [in Ukrainian]. 48. Zabrovarnyi, & Mykhailiuk [2002]. Ukrainske selo v roky Pershoi svitovoi viiny: posibnyk. Lutsk. [in Ukrainian]. 49. Zhivolup [1956]. Krestianskoye dvizheniye v Kharkovskoy gubernii v 1905–1907 gg. Kharkov. [in Ukrainian]. Dmytro KUDINOV Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Docent at the Department of Pedagogy, Social Education and Management, Sumy Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education (Sumy, Ukraine), dmytro.kudinov@gmail.com ORSID: https://orcid.org/0000-0002-1516-576X Vladyslav PARKHOMENKO Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Department of History, V.Sukhomlynskyi Mykolaiv National University (Mykolaiv, Ukraine), vlad10031974@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0911-2941 Classification of the Forms and Methods of Social and Political Struggle of the Ukrainian Peasantry in the Early Twentieth Century Abstract. The purpose of the article is to generalize and characterize the types of forms and methods of class struggle of the Ukrainian peasantry in the Russian Empire in the post-reform period. The research methodology is based on the principles of historicism and systematicity. The authors used both general scientific (analysis, specification, typology) and specific scientific methods (historical-chronological, specific and logical historiographical analysis, critique of historiographical sources, periodization). For the first time a historiographical analysis of the problem of classification of forms of peasant movement and methods of the struggle of the peasantry of the Dnipro region has been carried out. Conclusions. The specification of certain forms and methods of the peasant movement in the post-reform period was initially a matter for the ranks of the Ministry of Internal Affairs and contemporary publicists. Their classification was traditionally consistent with a particular area or period, when certain methods of the peasants’ interests defending became topical. Researchers of the peasant movement have tried to group peasant demonstrations into certain types (higher – lower, peaceful – violent, economic – political, etc.) on certain essential grounds. In this matter scientists have shown a creative approach. Although the peasant movement at the beginning of the twentieth century has been studied for more than a century no single satisfactory or at least dominant classification of the forms and methods of the peasant movement has been developed. Therefore, the discussion on this issue in historiography should be continued. Keywords: forms, methods of peasant movement, peasantry, violence, peaceful forms of struggle, Russian Revolution of 1905–1907.

Класифікація форм і методів соціальної та політичної боротьби українського селянства на початку ХХ ст.

Institution

Similar Items