Черніков Ігор Федорович
9 січня 2021 р. перестало битися серце визначного українського тюрколога та орієнталіста, доктора історичних наук, професора Ігоря Федоровича Чернікова, що належить до славної повоєнної ґенерації вчених, які наприкінці 1950 – на початку 1960-х рр. стояли біля витоків відродження сходознавства в У...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179932 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Черніков Ігор Федорович // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 232-235. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179932 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
2021-07-04T16:54:50Z 2021-07-04T16:54:50Z 2021 Черніков Ігор Федорович // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 232-235. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179932 9 січня 2021 р. перестало битися серце визначного українського тюрколога та орієнталіста, доктора історичних наук, професора Ігоря Федоровича Чернікова, що належить до славної повоєнної ґенерації вчених, які наприкінці 1950 – на початку 1960-х рр. стояли біля витоків відродження сходознавства в Україні. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал In memoriam Черніков Ігор Федорович Chernikov Ihor Fedorovych Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Черніков Ігор Федорович |
| spellingShingle |
Черніков Ігор Федорович In memoriam |
| title_short |
Черніков Ігор Федорович |
| title_full |
Черніков Ігор Федорович |
| title_fullStr |
Черніков Ігор Федорович |
| title_full_unstemmed |
Черніков Ігор Федорович |
| title_sort |
черніков ігор федорович |
| topic |
In memoriam |
| topic_facet |
In memoriam |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Chernikov Ihor Fedorovych |
| description |
9 січня 2021 р. перестало битися серце визначного українського
тюрколога та орієнталіста, доктора історичних наук, професора
Ігоря Федоровича Чернікова, що належить до славної повоєнної ґенерації вчених, які наприкінці 1950 – на початку 1960-х рр.
стояли біля витоків відродження сходознавства в Україні.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179932 |
| citation_txt |
Черніков Ігор Федорович // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 232-235. — укр. |
| first_indexed |
2025-11-25T22:47:41Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:47:41Z |
| _version_ |
1850573975886757888 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №1
IN MEMORIAM
9 січня 2021 р. перестало битися серце визначного українського
тюрколога та орієнталіста, доктора історичних наук, професора
Ігоря Федоровича Чернікова, що належить до славної повоєн-
ної ґенерації вчених, які наприкінці 1950 – на початку 1960-х рр.
стояли біля витоків відродження сходознавства в Україні.
Майбутній учений народився 1 січня 1931 р. у с. Піс ки
Лохвицького р-ну Полтавської обл., у родині агронома. Його
дитинство та отроцтво збіглися з роками Другої світової вій-
ни, унаслідок чого на його долю випало чимало важких, неди-
тячих випробувань. Уже у вересні 1941 р. він втратив батька, ко-
трий загинув на Південно-Західному фронті. Самому Ігореві
разом із матір’ю та бабусею довелося поспішно евакуюватися з
м. Дубно Рівненської обл., де вони мешкали на той час, далеко
на схід. Потім були чотири непростих роки евакуації – спочат-
ку в Камишині Сталінградської обл., а згодом – в Андижані (Узбекистан). Навчання в андижан-
ських школах юний Ігор поєднував із роботою на місцевому гренажно-парашутному заводі, а за-
роблені гроші передав у фонд оборони.
Усі ці випробування воєнного лихоліття загартували характер Ігоря Федоровича, зробили
його сильнішим, навчили цінувати життя і сприймати його реалії з почуттям м’якого гумору. До
того ж перебування в евакуації у Середній Азії мало свої позитивні сторони. Там він отримав
можливість ознайомитися з життям і звичаями народів Сходу, упродовж трьох років вивчав у се-
редній школі узбецьку мову. Ця обставина відіграла згодом важливу роль у житті науковця.
Після закінчення війни Чернікови повернулись в Україну, оселившись у Ми ко лаєві, де
1949 р. Ігор закінчив зі срібною медаллю середню школу. Будучи школярем, він відчував не-
стримний потяг до студіювання історії та міжнародних відносин. Того ж року поступив на
факультет міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, нав-
чання в якому завершив 1954 р. з відзнакою, здобувши спеціальність «історик-міжнародник,
референт-перекладач». Після цього він кілька років (1954–1957 рр.) працював учителем у двох
київських середніх школах, де викладав нову історію зарубіжних країн англійською мовою. Як
зауважував І.Ф.Черніков у своїх мемуарах, цей досвід роботи був вельми корисним для нього у
плані подальшого вдосконалення англійської, яка, поряд із турецькою мовою, стане його надій-
ним інструментом у майбутній науковій роботі.
У листопаді 1957 р. І.Ф.Черніков, успішно склавши вступні іспити, стає аспірантом
Інституту історії Академії наук УРСР зі спеціальності «Історія країн зарубіжного Сходу».
Йому дуже пощастило з науковим керівником – ним було призначено доктора історич-
них наук, професора Харківського університету Андрія Петровича Ковалівського (1895–
1969 рр.) – видатного українського вченого-сходознавця, який, серед іншого, зробив величез-
ний внесок у справу підготовки в Україні орієнталістичних кадрів, зокрема тюркологів. Одним
із його учнів та послідовників став І.Ф.Черніков. Коли А.П.Ковалівський дізнався, що його но-
вий аспірант уже вивчав узбецьку мову, близьку до турецької, він порадив йому тему кандидат-
ської дисертації «Радянсько-турецькі відносини в 1923–1935 рр.». Безперечно, що поради та
Черніков Ігор Федорович
Український історичний журнал. – 2021. – №1
In Memoriam 233
рекомендації наукового керівника значною мірою сприяли успішному захисту І.Ф.Черніковим
у грудні 1962 р. кандидатської дисертації у вигляді однойменної монографії. Першим опо-
нентом на захисті виступав тодішній «патріарх» радянської тюркології Анатолій Пилипович
Міллер (1901–1973 рр.).
Завдяки хрущовській «відлизі» кінця 1950 – початку 1960-х рр., коли чимало рідкісних
архівних матеріалів стали доступними широкому загалу, І.Ф.Чернікову вдалося чи не вперше
згадати на повний голос прізвища багатьох українських політиків, дипломатів, учених, гро-
мадських діячів, які були безпідставно репресовані сталінським режимом, а їхні імена на дов-
гі роки пішли в небуття. Свідченням феноменальної працездатності молодого науковця, його
ґрунтовності та скрупульозності в дослідницькій роботі стало те, що у процесі написання кан-
дидатської дисертації він використав матеріали двадцяти трьох (!) архівних установ України,
Москви, Ленінграда, Баку, Туреччини, США, Великобританії, Польщі.
Такий потужний старт поклав початок цілком успішній науковій кар’єрі І.Ф.Чернікова.
Упродовж багатьох років він плідно працював у кількох академічних інститутах. В Інституті
історії АН УРСР (1957–1978 рр.) пройшов шлях від аспіранта до старшого наукового спів-
робітника. Варто відзначити активну наукову діяльність Ігоря Федоровича як співробітника
відділу історії країн зарубіжного Сходу (1970–1978 рр.) зазначеного інституту, який став пер-
шим структурним підрозділом сходознавчого профілю у системі Академії наук майже через
40 років після знищення сталінським режимом усіх республіканських сходознавчих структур.
Велика заслуга в успішному становленні відділу належить його першому завідувачеві, талано-
витому вченому та організаторові науки Станіславові Максимовичу Пархомчуку – докторові
історичних наук, професорові, політологові-міжнародникові, балканістові та сходознавцеві.
Слід зазначити, що в 1975 р. С.М.Пархомчук, І.Ф.Черніков та їхній колеґа Ю.М.Ма-
цейко були відзначені премією ім. Д.З.Мануїльського за написання колективної монографії
«У боротьбі за ліквідацію колоніалізму: Зовнішньополітична боротьба Радянського Союзу за
остаточну ліквідацію колоніалізму та участь у ній Української РСР», яка побачила світ 1974 г.
Таким чином, Ігор Федорович став одним із трьох перших українських істориків – лауреатів
цієї престижної в ті часи премії, яка вручалася Президією Академії наук УРСР за видатні нау-
кові праці в галузі історії, філософії, держави і права.
У 1978 р. І.Ф.Черніков, на запрошення майбутнього академіка АН УРСР А.М.Шле пакова,
перейшов на роботу до новоствореного академічного Інституту соціальних і економічних про-
блем зарубіжних країн (із 1992 р. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ).
Ігор Федорович пропрацював тут 21 рік на посадах завідувача відділом країн, що розвиваються
(1978–1992 рр.) та головного наукового співробітника (1993–2000 рр.). У 1984 р. в Київському
державному університеті ім. Т.Г.Шевченка він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня
доктора історичних наук на тему «Радянсько-турецькі відносини 1934–1972 рр.».
Як керівникові відділу І.Ф.Чернікову вдалося згуртувати навколо себе талановиту молодь
й у стислі строки створити цілком «боєздатний» колектив. Силами відділу було підготовле-
но та опубліковано чимало колективних монографій і збірників наукових статей, в яких Ігор
Федорович виступав керівником, відповідальним редактором і співавтором. Так, у колектив-
ній монографії «Движение международной солидарности трудящихся: 1924–1932» (Київ,
1980 р.) його перу належать розділи, присвячені торгівельно-економічним відносинам СРСР
із країнами Азії та Африки, міжнародним зв’язкам Радянського Союзу у сфері культури, солі-
дарності міжнародного пролетаріату з трудящими Азії й Африки. У збірнику наукових праць
«Освободившиеся страны: особенности социально-экономического и политического разви-
тия (70–80-е годы)» (Київ, 1988 р.) він написав вступ і велику статтю про основні напрями со-
ціально-політичного та економічного розвитку Туреччини, радянсько-турецькі відносини в
1980-х рр. У колективній монографії «Международная солидарность с борьбой арабских наро-
дов за справедливый мир на Ближнем Востоке: 1967–1988 гг.» (Київ, 1989 р.) Ігор Федорович
виступав у ролі відповідального редактора та автора вступу й висновків. У довіднику «Страны
Ближнего Востока» (Київ, 1990 р.) він був керівником авторського колективу, відповідальним
редактором, а також основним співавтором великого розділу «Туреччина». До речі, це видання
стало першим довідником подібного роду, опублікованим в Україні в повоєнний період.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
234 In Memoriam
Реалії життя СРСР наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр., пов’язані з політикою «пе-
ребудови», потребували осмислення, вироблення нових підходів і створення умов для плід-
ного розвитку сходознавства як необхідної складової економічної, політичної та інтелекту-
альної розбудови країни. У 1989 р. відділ, очолюваний І.Ф.Черніковим, разом із Київським
державним університетом ім. Т.Г.Шевченка провів круглий стіл із проблем історії країн Азії,
Африки та Латинської Америки, на якому вчений на прикладі близькосхідної кризи поділився
своїми думками щодо того, як слід досліджувати сучасну історію крізь призму «нового полі-
тичного мислення». У тому ж році в Полтаві та Києві відбулася Всесоюзна наукова конферен-
ція, присвячена 100-річчю від дня народження видатного ліванського письменника та філосо-
фа Михайла Нуайме. На цьому форумі обговорювалися деякі питання історії сходознавства в
Україні, зокрема наукової спадщини А.Ю.Кримського, П.Г.Ріттера, О.І.Білецького та ін. Тоді
ж за участю вітчизняних фахівців з історії, економіки, політики країн Сходу й Африки, викла-
дачів східних мов було засновано громадську добровільну організацію – Українська асоціація
сходознавства та африканістики (УАСА), яку очолив Ю.М.Кочубей, а І.Ф.Чернікова було об-
рано членом бюро. Також не можна не згадати про вагомий внесок І.Ф.Чернікова в успішне
проведення в Києві у жовтні 1991 р. міжнародної орієнталістичної конференції «Україна і
Османська імперія XV–XVIII ст.: Проблеми джерелознавства та історіографії». Цей масш-
табний науковий захід відбувся під егідою Академії наук України та з ініціативи директора
Українського наукового інституту Гарвардського університету Омеляна Пріцака. Він же очо-
лив оргкомітет конференції, а одним із двох його заступників став І.Ф.Черніков. Останній ви-
ступив також на форумі з доповіддю «Розвиток сходознавства в Україні».
Слід зазначити, що київська сходознавча конференція, у роботі якої взяли участь учені з 18
країн Європи, Азії та Північної Америки, мала широкий резонанс як в Україні, так і далеко за її
межами. Безсумнівно, не було випадковим те, що саме під час її проведення Президія Академії
наук України ухвалила рішення про створення в Києві Інституту сходознавства ім. Агатангела
Кримського. Очолити новостворену установу погодився академік О.Й.Пріцак, який запросив
І.Ф.Чернікова взяти участь у розбудові інституту. Із 1992 р. впродовж тривалого часу він входив
до складу вченої ради, а у 2005–2006 рр. працював старшим науковим співробітником інституту.
У 2006 р. Ігореві Федоровичу було присвоєне вчене звання професора всесвітньої історії.
Безперечно, багатий життєвий і професійний досвід відіграв важливу роль у формуванні
І.Ф.Чернікова як особистості та в його становленні як ученого. Він автор понад 230 наукових
і науково-популярних праць, у тому числі 5 індивідуальних монографій та розділів у 12 колек-
тивних студіях, опублікованих в Україні, Туреччині, Франції, Росії, Великобританії та Румунії.
І.Ф.Черніков до кінця своїх днів залишався відданим обраній ним у далекому 1957 р. тюрко-
логії, і саме на тюркологічні дослідження припадає левова частка його публікацій. Проблеми
історії, внутрішньої та зовнішньої політики республіканської Туреччини, діяльність її засно-
вника й будівничого Мустафи Кемаля Ататюрка, питання українсько-турецьких відносин завж-
ди перебували у центрі уваги вченого. Серед його досліджень слід виокремити індивідуальні
монографії «Турецька Республіка у 50–60-ті роки ХХ століття: З історії зовнішньої політики»
(Київ, 1967 р.), «В интересах мира и добрососедства (о советско-турецких отношениях в 1935–
1970 гг.)» (Київ, 1977 р.). В останній праці учений уперше в радянській історіографії дослідив
насичені важливими подіями етапи радянсько(українсько)-турецьких взаємин новітнього часу
в політико-дипломатичній, торговельно-економічній, науковій, культурній сферах.
Серед тюркологічних досліджень І.Ф.Чернікова останніх років на особливу увагу заслуго-
вують, на наш погляд, статті «До питання про світський характер республіканської Туреччини
та процес її ісламізації» (2010 р.) та «Перша Республіка на Близькому і Середньому Сході»
(2013 р.), а також наукове видання «Мустафа Кемаль Ататюрк – засновник і будівничий респу-
бліканської Туреччини» (2015 р.). Проте коло наукових інтересів І.Ф.Чернікова ніколи не обме-
жувалося суто турецькою проблематикою, воно було набагато ширшим. Він опублікував чимало
праць із питань національно-визвольного руху у державах Сходу й міжнародної солідарності з
ним, співробітництва СРСР із країнами, що звільнилися, боротьби проти колоніалізму та неоко-
лоніалізму. Важливе місце в науковій творчості І.Ф.Чернікова посідають дослідження з пробле-
матики близькосхідної кризи, міжнародних відносин на Близькому Сході, політики СРСР у цьо-
му реґіоні, місця й ролі України у відносинах Радянського Союзу з близькосхідними державами.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
In Memoriam 235
У цьому зв’язку не можна не відзначити активну участь Ігоря Федоровича в науковому житті
відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України
НАН України, зокрема в підготовці збірника наукових статей пам’яті свого друга та колеґи, док-
тора історичних наук, професора С.М.Пархомчука «Проблеми балканістики, сходознавства та
міжнародних відносин» (Київ, 2007 р.), енциклопедичного словника-довідника «Україна в між-
народних відносинах» (Київ, 2009–2016 рр., вип.1–6). Упродовж тривалого часу він також був
членом редколеґії й виступав рецензентом міжвідомчого збірника наукових праць «Міжнародні
зв’язки України: наукові пошуки і знахідки».
Важко переоцінити вагомий внесок І.Ф.Чернікова у вивчення історії сходознавства в
Україні та наукової спадщини вітчизняної орієнталістики. Він підготував чимало праць (зде-
більшого в період незалежності України), присвячених життю, творчості видатних українських
сходознавців, передусім таких корифеїв, як А.Ю.Кримський, А.П.Ковалівський, О.Й.Пріцак.
До цього слід додати, що І.Ф.Черніков опублікував значну кількість статей, у тому числі в різ-
них енциклопедичних виданнях, присвячених історикам і сходознавцям, які були його учите-
лями, колеґами, товаришами. Характерно, що навіть до своїх мемуарів «З пережитого: Про
моїх учителів і друзів, про себе та 60 років власних досліджень з української туркології»,
які побачили світ у 2017 р. (друге, доповнене видання спогадів опубліковане 2020 р.), Ігор
Федорович включив добірку есеїв, в яких висвітлюється життєвий шлях і наукова діяльність
семи визначних особистостей української науки.
І.Ф.Черніков професійно й гідно представляв Україну та вітчизняну сходознавчу науку
на кількох великих міжнародних наукових форумах. У 1970–1980-х рр. він неодноразово пе-
ребував у службових відрядженнях у Туреччині та Франції по лінії ЮНЕСКО. Так, у жовтні
1973 р. у Стамбулі виступив із доповіддю на колоквіумі «Стамбул як центр об’єднання куль-
тур балканських, середземноморських, слов’янських і східних народів (ХVI–XIX ст.)»; у серпні
1979 р. – в Анкарі на IV конґресі істориків-балканістів. У грудні 1981 р. І.Ф.Черніков брав участь
у Міжнародному симпозіумі ЮНЕСКО в Парижі, присвяченому 100-річчю від дня народжен-
ня Ататюрка, на якому презентував доповідь «Мустафа Кемаль Ататюрк – засновник сучасної
Турецької держави». Постійне представництво Туреччини при ЮНЕСКО надіслало україн-
ському вченому листа, в якому висловило вдячність за його участь у зазначеному симпозіумі,
зазначивши, що він зробив «особистий блискучий внесок у феноменальність цього зібрання».
У жовтні 1983 р., перебуваючи у Стамбулі, І.Ф.Черніков відвідав Босфорський університет, який
уважається найбільш престижним у Туреччині, де на засіданні кафедри політичних наук прочи-
тав лекцію «60-річчя українсько-турецького договору від 2 січня 1922 р. про дружбу та братер-
ство та надзвичайної місії М.В.Фрунзе в Анкару». У жовтні 1988 р. І.Ф.Черніков був співголовою
Міжнародного семінару у Празі, організованого Інститутом орієнталістики Чехословацької ака-
демії наук спільно з Інститутом соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР.
Не можна не відзначити, що І.Ф.Черніков зробив вагомий внесок у справу підготовки віт-
чизняних наукових кадрів у галузях історії та сходознавства. Упродовж багатьох років він вхо-
див до складу вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій факультету (зго-
дом інституту) міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка, Інституту
світової економіки і міжнародних відносин та Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського
НАН України. Близько 50 разів виступав на захистах дисертацій як офіційний та неофіційний
опонент. Упродовж понад 60 років своєї наукової діяльності він підготував чимало дослідників
із проблем історії, політики та економіки країн Азії, Африки, Близького Сходу. Серед його
учнів – туркологи Н.М.Ксьондзик і Н.І.Мхитарян, фахівець із близькосхідної проблематики
В.І.Нагайчук, арабіст і тюрколог С.Є.Гуцало, палестинознавець Ю.Т.Шев чен ко, ісламознавець
С.В.Нетеса, африканісти В.К.Гура, М.Д.Несук, В.С.Плачинда, С.П.Полюк.
Колеґи та учні Ігоря Федоровича глибоко поважали його за високий професіоналізм, фено-
менальну ерудицію, вимогливість до себе й колосальну працездатність, відданість справі та наукову
сумлінність. Друзі і близькі любили й цінували його за порядність, інтеліґентність, доброту, скром-
ність, почуття гумору, готовність завжди прийти на допомогу. Світла пам’ять про Ігоря Федоровича
Чернікова залишиться у серцях людей, яким пощастило його знати і працювати з ним…
Віктор НАГАЙЧУК (Київ)
Степан ВІДНЯНСЬКИЙ (Київ)
|