Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту
Мета статті полягає у висвітленні моделі контенту та структури бази знань універсального джерельного мережевого ресурсу «Цифровий архів Голодомору / Holodomor Digital Archives», створеного 2020 р. на основі його прототипів початку 2000‑х рр. («Електронний архів Голодомору» та ін.). Увагу приділен...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179959 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту / Г. Боряк, К. Лобузіна, О. Юркова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 138-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-179959 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1799592025-02-23T19:02:53Z Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту Digital Archives of the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine (Holodomor Digital Archives) As a Universal Source Network Resource: Documentary and Visual Segments of the Project Боряк, Г. Лобузіна, К. Юркова, О. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Мета статті полягає у висвітленні моделі контенту та структури бази знань універсального джерельного мережевого ресурсу «Цифровий архів Голодомору / Holodomor Digital Archives», створеного 2020 р. на основі його прототипів початку 2000‑х рр. («Електронний архів Голодомору» та ін.). Увагу приділено характеристиці структури архіву, особливостям його частково реалізованих документального й візуального сеґментів. Методологія дослідження базується на загальнонаукових (насамперед аналізу, типологізації, конкретизації) та конкретно-історичних (у тому числі історико-хронологічному, періодизації, історико-системному, критики джерел) методах. Наукова новизна полягає у створенні загальної структури тематичного архіву, що передбачає консолідацію широкого масиву різновидових, багатоаспектних, значних за обсягом джерельних масивів (як текстових, так і візуальних) на основі архівних, музейних, бібліотечних колекцій, їх систематизацію та представлення на ресурсі. Виконання у 2020 р. пілотного проекту з виявлення і збирання цифрового масиву фотодокументів періоду Голодомору в музеях Київської обл. дало можливість опрацювати методику досліджень музейних колекцій для розширення відповідного верифікованого візуального ряду. Висновки. Завдання «Цифрового архіву Голодомору» як універсального мережевого тематичного ресурсу – інтеґрація всіх дотичних до проблеми джерел. Перспективними блоками, крім документального та візуального, є також корпуси повнотекстової бібліографії, наукової й художньої літератури, усноісторичних свідчень, аудіо-, відеозаписів, сканованих зображень архівних документів, розташованих поряд із метаграфованим текстом, із відповідними гіперпосиланнями на інші мережеві ресурси. Таким чином, за допомогою сучасних цифрових засобів організації даних дослідники отримають репрезентативну джерельну базу документів і матеріалів про період Голодомору в Україні. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the knowledge base of the universal source network resource Holodomor Digital Archives, created in 2020 on the basis of its prototypes in the early 2000s (Electronic Holodomor Archives, etc.). Particular attention is paid to the characteristics of the structure of the Archives and the features of its partially implemented documentary and visual segments. The research methodology is based on general scientific (analysis, typology, concretization) and concrete-historical (historicalchronological, periodization, historical-systemic, critique of sources) methods. The scientific novelty. The authors created a general structure of the Holodomor Digital Archives, which involves the wide array of diverse, multifaceted and significant sources (both textual and visual) on the basis of archival, museum and library collections, systematized them and began their publication on the resource. The pilot project Scattered and Unknown Holodomor Era Visual Documents: Kyiv Region launched in 2020 and aimed at uncovering of Holodomor era photos in museums of Kyiv region resulted in development of the research methods of museum collections for widening verified visual sources of the Holodomor era. Conclusions. The task of the Holodomor Digital Archives as a universal network thematic resource is the integration of all relevant sources. In addition to documentary and visual segments the authors provide the publication of the full-text bibliography, scientific and fiction literature, oral history sources, audio and video records, scanned images of archival documents located side-by-side with metagraphed texts, with relevant hyperlinks to other online resources. Thus, with the help of modern digital instruments of data organization, researchers will receive an extremely representative source base of documents and materials about the Holodomor in Ukraine. Автори висловлюють щиру вдячність Науково-дослідному та освітньому центру вивчення Голодомору Канадського інституту української студій Альбертського університету (The Holodomor Research and Education Consortium) за всебічну підтримку проекту у 2020–2021 рр. 2021 Article Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту / Г. Боряк, К. Лобузіна, О. Юркова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 138-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179959 94(477):341.485«1932/1933»:004.9 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Боряк, Г. Лобузіна, К. Юркова, О. Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту Український історичний журнал |
| description |
Мета статті полягає у висвітленні моделі контенту та структури бази знань
універсального джерельного мережевого ресурсу «Цифровий архів Голодомору / Holodomor
Digital Archives», створеного 2020 р. на основі його прототипів початку 2000‑х рр.
(«Електронний архів Голодомору» та ін.). Увагу приділено характеристиці структури
архіву, особливостям його частково реалізованих документального й візуального сеґментів.
Методологія дослідження базується на загальнонаукових (насамперед аналізу, типологізації,
конкретизації) та конкретно-історичних (у тому числі історико-хронологічному, періодизації,
історико-системному, критики джерел) методах. Наукова новизна полягає у створенні
загальної структури тематичного архіву, що передбачає консолідацію широкого масиву
різновидових, багатоаспектних, значних за обсягом джерельних масивів (як текстових,
так і візуальних) на основі архівних, музейних, бібліотечних колекцій, їх систематизацію та
представлення на ресурсі. Виконання у 2020 р. пілотного проекту з виявлення і збирання
цифрового масиву фотодокументів періоду Голодомору в музеях Київської обл. дало
можливість опрацювати методику досліджень музейних колекцій для розширення відповідного
верифікованого візуального ряду. Висновки. Завдання «Цифрового архіву Голодомору» як
універсального мережевого тематичного ресурсу – інтеґрація всіх дотичних до проблеми
джерел. Перспективними блоками, крім документального та візуального, є також корпуси
повнотекстової бібліографії, наукової й художньої літератури, усноісторичних свідчень,
аудіо-, відеозаписів, сканованих зображень архівних документів, розташованих поряд із
метаграфованим текстом, із відповідними гіперпосиланнями на інші мережеві ресурси. Таким
чином, за допомогою сучасних цифрових засобів організації даних дослідники отримають
репрезентативну джерельну базу документів і матеріалів про період Голодомору в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Боряк, Г. Лобузіна, К. Юркова, О. |
| author_facet |
Боряк, Г. Лобузіна, К. Юркова, О. |
| author_sort |
Боряк, Г. |
| title |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| title_short |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| title_full |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| title_fullStr |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| title_full_unstemmed |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| title_sort |
цифровий архів голодомору в україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/179959 |
| citation_txt |
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс: документальний та візуальний сеґменти проекту / Г. Боряк, К. Лобузіна, О. Юркова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 138-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT borâkg cifrovijarhívgolodomoruvukraíní19321933rrâkuníversalʹnijdžerelʹnijmereževijresursdokumentalʹnijtavízualʹnijsegmentiproektu AT lobuzínak cifrovijarhívgolodomoruvukraíní19321933rrâkuníversalʹnijdžerelʹnijmereževijresursdokumentalʹnijtavízualʹnijsegmentiproektu AT ûrkovao cifrovijarhívgolodomoruvukraíní19321933rrâkuníversalʹnijdžerelʹnijmereževijresursdokumentalʹnijtavízualʹnijsegmentiproektu AT borâkg digitalarchivesoftheholodomorof19321933inukraineholodomordigitalarchivesasauniversalsourcenetworkresourcedocumentaryandvisualsegmentsoftheproject AT lobuzínak digitalarchivesoftheholodomorof19321933inukraineholodomordigitalarchivesasauniversalsourcenetworkresourcedocumentaryandvisualsegmentsoftheproject AT ûrkovao digitalarchivesoftheholodomorof19321933inukraineholodomordigitalarchivesasauniversalsourcenetworkresourcedocumentaryandvisualsegmentsoftheproject |
| first_indexed |
2025-11-24T15:05:48Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:05:48Z |
| _version_ |
1849684654201765888 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №2
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Анотація. Мета статті полягає у висвітленні моделі контенту та структури бази знань
універсального джерельного мережевого ресурсу «Цифровий архів Голодомору / Holodomor
Digital Archives», створеного 2020 р. на основі його прототипів початку 2000-х рр.
(«Електронний архів Голодомору» та ін.). Увагу приділено характеристиці структури
архіву, особливостям його частково реалізованих документального й візуального сеґментів.
Методологія дослідження базується на загальнонаукових (насамперед аналізу, типологізації,
конкретизації) та конкретно-історичних (у тому числі історико-хронологічному, періодизації,
історико-системному, критики джерел) методах. Наукова новизна полягає у створенні
загальної структури тематичного архіву, що передбачає консолідацію широкого масиву
різновидових, багатоаспектних, значних за обсягом джерельних масивів (як текстових,
так і візуальних) на основі архівних, музейних, бібліотечних колекцій, їх систематизацію та
представлення на ресурсі. Виконання у 2020 р. пілотного проекту з виявлення і збирання
цифрового масиву фотодокументів періоду Голодомору в музеях Київської обл. дало
можливість опрацювати методику досліджень музейних колекцій для розширення відповідного
верифікованого візуального ряду. Висновки. Завдання «Цифрового архіву Голодомору» як
універсального мережевого тематичного ресурсу – інтеґрація всіх дотичних до проблеми
джерел. Перспективними блоками, крім документального та візуального, є також корпуси
Геннадій БОРЯК
член-кореспондент НАН України,
доктор історичних наук, професор,
заступник директора Інституту історії України НАН України
(Київ, Україна), hboriak@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0430-8200
Катерина ЛОБУЗІНА
докторка наук із соціальних комунікацій,
директорка Інституту інформаційних технологій,
Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського
(Київ, Україна), loboozina@nbuv.gov.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3371-4029
Оксана ЮРКОВА
кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця,
відділ історії України 20–30-х рр. ХХ ст.,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), oyurkova@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1962-6161
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр.
як універсальний джерельний мережевий ресурс:
документальний та візуальний сеґменти проекту
DOI: https://doi.org/ УДК: 94(477):341.485«1932/1933»:004.9
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 139
Продовжуючи тему феномену «цифрового повороту» у сучасній гуманітаристи-
ці, нещодавно артикульовану Г.Папакіним на прикладі цифрового історичного дже-
рела1, зауважимо, що значні переваги для аналізу різновидових, багатоаспектних та ве-
ликих за обсягом джерельних масивів (як текстових, так і візуальних) можуть сьогодні
надати методи інтелектуального моделювання й утілення їх у вигляді цифрових колек-
цій, із відповідним установленням асоціативних зв’язків між ними та відображенням
історичного контексту. На етапі формування концепції проекту, визначення моделі
контенту важливі всі аспекти: аналіз текстів та асоціацій, взаємозв’язок між даними,
візуальна подача знань, розробка стандартизованих наборів метаданих для різних ви-
дів документів2. У процесі розробки метаданих слід визначити, яка інформація може
сприяти подальшому аналізу й вирішенню нових гуманітаристичних та історіографіч-
них питань, що надасть інтелектуальні основи для наступної дослідницької й теоре-
тичної роботи3. Усе це має забезпечити перспективне інтелектуальне середовище для
проведення історичних досліджень. Процеси реконструкції минулого зазвичай су-
проводжуються різними труднощами, що мають суперечливий характер. Дослідники,
з одного боку, обмежені можливостями отримання необхідної інформації, а з іншо-
го, мають доступ до масштабних та малоструктурованих ресурсів, з якими важко мати
справу. Така ситуація відображає загальний стан сучасних інформаційних потоків: від-
чуття інформаційного голоду на тлі тотального інформаційного перенавантаження.
Іншим аспектом проведення історичного дослідження є необхідність упорядкуван-
ня власних ориґінальних даних, здобутих у процесі наукової, пошукової, бібліографіч-
ної, археографічної чи польової роботи. Учені могли б краще використовувати наявні
ресурси завдяки ефективній організації та інтелектуальному перетворенню даних, які
можна інтеґрувати у процес наукового дослідження.
Методологія і спільний інструментарій моделювання історичних даних напрацьо-
вуються сьогодні в межах напряму наукових студій, який отримав узагальнену назву
«цифрової гуманітаристики» («digital humanities»). Спільна методологія узгоджуєть-
ся як під час створення локальних проектів цифрових ресурсів за допомогою нового
підходу до моделювання неструктурованої інформації, котра представлена історични-
ми документами, так і у процесі розгортання масштабних міжнародних проектів. Так,
під час розробки моделі даних «Європеани» («Europeana.eu») особливим завданням
було знайти набір смислових відносин, які мають суттєве значення для окреслення
1 Див.: Папакін Г.В. «Цифровий поворот» у джерелознавстві: реальність, перспектива чи ілюзія? // Український
історичний журнал. – 2021. – № 1. – С.153–169.
2 Qian Y., Xing Z., Shi X. From collection resources to intelligent data… // Digital Scholarship in the
Humanities. – 2020. – P.1–10.
3 Sabharwal A. Archives and special collections in the digital humanities // Digital Curation in the Digital
Humanities. – 2015. – P.27–47.
повнотекстової бібліографії, наукової й художньої літератури, усноісторичних свідчень,
аудіо-, відеозаписів, сканованих зображень архівних документів, розташованих поряд із
метаграфованим текстом, із відповідними гіперпосиланнями на інші мережеві ресурси. Таким
чином, за допомогою сучасних цифрових засобів організації даних дослідники отримають
репрезентативну джерельну базу документів і матеріалів про період Голодомору в Україні.
Ключові слова: цифровий архів, універсальний мережевий ресурс, Голодомор в Україні
1932–1933 рр., документи, візуальні джерела.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
140 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
структури та доступу до історико-культурних об’єктів. В Україні також було визначе-
но науково обґрунтовані вимоги, що висуваються перед методиками атрибуції дже-
рела, його ідентифікації, джерелознавчого зовнішнього та внутрішнього оцінювання,
систематизації інформації й інформаційних ознак розкриття змісту тощо4.
Сучасний цифровий інструментарій, за умов продуманої наукової моделі даних,
надає можливість у межах спеціалізованої цифрової колекції поєднати різні принци-
пи подання історичних даних: хронологічний, географічний, текстовий, предметний,
візуальний. В єдиному інформаційному масиві поєднуються історичні джерела різ-
них установ, у тому числі архівів, бібліотек, музеїв. Усе це виступає важливим доку-
ментальним супроводом історичного дослідження, що наочно відображає контекст,
подає віртуальну реконструкцію тла доби. Дослідник отримує можливість зануритись
у всі обставини події: тексти офіційних постанов, свідчення очевидців, газетні публіка-
ції; візуальний ряд фото-, відеоматеріалів; просторово-часові обставини; залучені пер-
соналії, організації, установи.
Саме на таких принципах консолідації та віртуальної реконструкції на основі ма-
сиву ориґінальних історичних документальних джерел (архівних, музейних, бібліо-
течних) побудовано модель даних «Цифрового архіву Голодомору / Holodomor Digital
Archives» («ЦАГ»)5. Консолідований масив документів має надати репрезентативну
джерельну й доказову базу для з’ясування причин, перебігу, наслідків соціальної ка-
тастрофи в України та світі ХХ ст. – Голодомору-геноциду українського народу, бути
своєрідним джерельним та історіографічним меморіалом жертв трагедії.
Прототипом «ЦАГ» став «Електронний архів Голодомору» («ЕАГ»; паралель-
на пошукова назва – «Геноцид українського народу: Голодомор 1932–1933 рр.»)6 –
масштабний проект, що мав довгу й непросту історію. Ідея його створення як пер-
шого універсального джерельного цифрового ресурсу з історії трагедії виникла на
початку 2000-х рр. у середовищі професійних істориків-архівістів у Державному ко-
мітеті архівів України (нині – Укрдержархів). Ініційований державною архівною служ-
бою та фактично маючи статус загальнонаціонального проекту, він був реалізований
силами лише кількох ентузіастів, формально – працівників апарату Держкомархіву.
До неформальної робочої групи ввійшли Ю.Забенько (системний адміністратор) і
двоє молодих архівістів, котрі працювали з текстами як редактори – Т.Клименко й
А.Кисельова. Візуальний сеґмент «ЕАГ» – розділи фото- та кінодокументів – згодом
було створено за активної участі директорки Центрального державного кінофотофо-
ноархіву України ім. Г.С.Пшеничного Н.Топішко, яка фактично стала ще одним чле-
ном робочої групи.
Уперше архів з’явився у Всесвітній мережі 2003 р. як спеціальний розділ офіцій-
ного державного веб-порталу «Архіви України» й енергійно наповнювався до кінця
2008 р. Парадоксально, але розроблення «ЕАГ» не реґламентувалося жодними фор-
мальними рішеннями колеґії Держкомархіву, не супроводжувалося будь-якими на-
казами та іншими офіційними нормативними документами. Але водночас він став
невід’ємною частиною офіційного порталу архівної служби, і як такий упродовж пев-
ного часу виконував не лише науково-інформаційну, але й культурно-просвітниць-
ку функцію на загальнонаціональному рівні. «ЕАГ» було розроблено програмними
засобами початку 2000-х рр. на платформі php. Відтоді Державна архівна служба не
4 Дубровіна Л.А., Лобузіна К.В., Онищенко О.С., Боряк Г.В. Цифрова гуманітаристика та бази даних документальної
культурної спадщини в бібліотеках України // Рукописна та книжкова спадщина України. – Вип.25. – К., 2020. – С.290–
309.
5 Див.: [Електронний ресурс]: http://holodomor-era.history.org.ua/
6 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 141
проводила жодної реконструкції бази, але «Електронний архів Голодомору» успішно
функціонує й досі, меморіально зберігаючи архаїчний програмно-технічний і худож-
ній дизайн (див. ілюстр. 1).
Драматизм історії цього ресурсу пов’язаний із політичними подіями в нашій
країні. Від осені 2006 р. зі зміною керівництва архівної служби на «Солом’янських
пагорбах» почалася трансформація політичних векторів і наукових пріоритетів. Із
кінця 2000-х рр. спостерігалася поступова марґіналізація цього ресурсу, адже він
втратив свою актуальність та іміджеву привабливість і дедалі більше ставав або про-
сто незручним, або й навіть «шкідливим». У результаті нині на архівному веб-пор-
талі цей проект віднайти непросто. На нього немає прямих посилань зі вхідної сто-
рінки, лише в розділі «Документальні виставки on-line» (підрозділ «Голодомор і
політичні репресії»), проминувши п’ять перших позицій, можна нарешті вийти на
відповідний розділ, котрий, повторимо, має таку саму назву, що й попередній ре-
сурс.
Як бачимо, нинішній статус «ЕАГ» не зовсім корелюється з вихідною, концеп-
туально ключовою засадою його функціонування на початку 2000-х рр.: загальнодо-
ступність і максимальна зручність у користуванні, – пошуку, копіюванні, «скачуван-
ні» будь-яких його сеґментів.
Архітектоніка «Електронного архіву Голодомору» доволі проста. Структурно
центральним ядром став масив опублікованих від початку 1990-х рр. документів (із
часом до нього додавалися ще неоприлюднені на той час матеріали з архіву СБУ7).
7 Ідеться про значний масив документів (Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Ф.68. – Спр.228–
230), який згодом архів СБУ зняв із загального веб-доступу. Утім в «Електронному архіві Голодомору» збереглися
їх розширені реґести (напр.: Процесуальні документи (постанова про початок слідства та арешт, протоколи обшуку,
протоколи допитів свідків, обвинувальний висновок райвідділу ДПУ; кримінальний вирок нарсуду Гарбузинського
Ілюстр. 1. Фраґмент головної сторінки веб-ресурсу «Електронний архів Голодомору (Геноцид українсько-
го народу: Голодомор 1932–1933 рр.)» на старій версії порталу Державної архівної служби України (скріншот
від 15 січня 2021 р.)
Український історичний журнал. – 2021. – №2
142 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
Це повнотекстова подокументна база за 1929–1934 рр. з хронологічним помісячним
покажчиком, що на запит користувача оперативно формував перелік наявних доку-
ментів за конкретний місяць. Усередині місячного блоку вони розміщувалися, зрозу-
міло, за хронологією, – поденно. Представлені тексти – окрім, власне, архівних доку-
ментів це були епістолярні джерела, усні свідчення, мемуари – мали відповідні архівні
леґенди та бібліографічні посилання.
В окремому розділі зібрана повнотекстова документальна бібліотека, де можна
було ознайомитися (звісно, із функцією копіювання) з повним корпусом опубліко-
ваних документів, що ввійшли до «ЕАГ». Першими до електронного архіву потра-
пили хрестоматійні вже сьогодні документальні видання – основні збірки партій-
них (1990 р.)8, радянських (1992 р.)9 матеріалів, фундаментальний документальний
компендіум Р.Пирога (2006 р.)10, збірники, підготовлені держархівами Вінницької,
Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської, Харківської, Одеської,
Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської обл.11
Станом на кінець 2008 р. до архіву було включено близько 1500 документів, а та-
кож незначний масив свідчень і спогадів. В електронній бібліотеці представлено 24 ви-
дання 1990–2008 рр. (зрозуміло, це лише частина оприлюдненого на той час докумен-
тального та усноісторичного корпусів).
За задумом ініціаторів, подальше розгортання роботи з наповнення архіву перед-
бачало включення до бази сканів архівних документів, відтак тексти тих, що вже опу-
бліковані, можна було б скорелювати з образами їхніх архівних відповідників. Утім
для цього треба було або «задіяти адмінресурс», або віднайти додаткові кошти для
низки архівів на оцифровування саме цих матеріалів. Це завдання й досі залишається
нереалізованим.
Важливою складовою «ЕАГ» стали масиви візуальних джерел розділу «Контекст
трагедії (1929–1933)»: понад 130 фотодокументів (три десятки фотографій А.Ві нер бер-
ґера, окремі світлини з колекції М.Залізняка (Железняка), значна кількість постано-
вочних офіційних фотозображень із фондів Центрального державного кінофотофо-
ноархіву України ім. Г.С.Пшеничного (ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного))12,
а також близько 200 фотодокументів, що являють собою кадри, викопійовані з доку-
ментальних фільмів 1989–1998 рр. Із-поміж них є абсолютно унікальні, що до того часу
ніколи не репродукувалися13.
Суто меморіальний характер на сьогодні має колекція посилань на реґіональні
документальні виставки на сайтах державних архівів областей та обласних державних
адміністрацій (здебільшого 2008 р.), що, зрозуміло, після 2010 р. ведуть «у нікуди»,
адже ці ресурси були свого часу «зачищені».
Аналогічна теза про посилання, котрі не працюють, ще більшою мірою може бути
застосована для розділу «ЕАГ» під назвою «1900 свідчень очевидців Голодомору»14:
р-ну від 9.01.1933 р.; ухвала судової колегії Одеського облсуду від 21.01.1933 р. про незадоволення касаційної скарги),
довідка Н.-Краснівської сільради про конфіскацію хати та хліба у Величка А.С. та висновок прокурора Миколаївської
обл. від 2.01.1992 р. про його реабілітацію (див.: ГДА СБУ. – Ф.68. – Спр.230. – Арк.64–76)). Усі посилання на ці
документи в «ЕАГ» меморіально залишено. Фактично ж вони приводять користувача просто на сайт Служби безпеки
України.
8 Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Кер. кол. упор. Р.Я.Пиріг. – К., 1990.
9 Колективізація і голод на Україні: 1929–1933: Зб. мат. і док. / Упор.: Г.М.Михайличенко, Є.П.Шаталіна; відп. ред.
С.В.Кульчицький. – К., 1992.
10 Голодомор 1932–1933 років в Україні: Док. і мат. / Упор. Р.Я.Пиріг. – К., 2007.
11 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/index.php
12 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/photos.php
13 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/K-11161/
14 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/#3
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 143
Ілюстр. 2. Фраґмент головної сторінки електронного корпусу документів «Голодомор в Україні (1932–
1933 рр.)» на веб-порталі Інституту історії України НАН України (скріншот від 15 січня 2021 р.)
у середині 2000-х рр. на сайті «Україна-3000» було оприлюднено величезний масив
щойно тоді зібраних та опрацьованих усноісторичних свідчень, проте 2007 р. вони
були знищені під час гакерської атаки. Сьогодні маємо всі підстави для майже безпо-
милкової локалізації джерела тієї атаки. Достатньо лише поставити просте питання:
кому це вигідно?
Надзвичайно важливою для осмислення масштабів, причин і наслідків
Голодомору видається добірка актуальних висловлювань 1933–1934 рр. партійно-дер-
жавних вождів (Й.Сталіна, Л.Каґановича, П.Постишева, В.Затонського, С.Косіора та
ін.)15. Довідково-інформаційний і бібліографічний характер досі зберігають довідко-
ві розділи «ЕАГ» – «Правове поле», «Публікації та огляди джерел», «Нові видан-
ня», «Публікації документів на мікрофільмах», деякі інші, супровід яких припинився
15 Там само.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
144 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
2008 р. Відзначимо, що ініціативи 2000-х рр. зі створення мережевих архівних ресур-
сів, пов’язаних із Голодомором 1932–1933 рр., стали можливими завдяки підтримці
Фонду катедр українознавства (США).
Набутий у 2000-х рр. досвід опрацювання першого «Електронного архіву Го ло-
до мору», власне, опрацьовані інформаційні ресурси, методичний інструментарій, –
усе це безумовно прислужилося до реалізації подальших сучасних мережевих ініці-
атив (див. ілюстр. 2)16, у тому числі – «Цифрового архіву Голодомору», робота над
яким розпочалася 2020 р. Команда проекту складається з авторів цієї статті, а також
веб-редакторки Т.Омельчук, котра відповідає за текстовий контент.
Зразком для побудови «ЦАГ» стала модель «Електронного архіву Михайла
Грушевського / Mykhailo Hrushevsky Digital Archives», що функціонує та розви-
вається від 2016 р. завдяки підтримці американського Фонду катедр україно-
знавства у 2015–2016 рр. та публікаційним ґрантам Канадського інституту україн-
ських студій у 2016–2020 рр. Авторами ідеї й моделі контенту виступили І.Гирич,
Г.Кондаурова, С.Панькова, О.Юркова. Розробниками проекту сайту, архітектури
та моделі бази знань стали К.Лобузіна й І.Лобузін, вони ж забезпечують програм-
но-технологічний, бібліотечний, бібліографічний науковий супровід17. На цьому
тематичному ресурсі вдалось об’єднати в один масив літературу і джерела, різні
за типами, походженням, місцем зберігання, класифікувати та систематизувати їх,
а також розробити багатозадачний пошуковий модуль. Напрацювання електрон-
ного архіву М.Грушевського дозволили досить швидко підготувати концепцію
«ЦАГ», розбудувати його структуру.
В основу побудови моделі контенту «Цифрового архіву Голодомору» ліг укладе-
ний Г.Боряком і Г.Папакіним 2008 р. в рамках підготовки фундаментальної «Націо-
нальної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні» реєстр доку-
ментів. Він окреслює та презентує масив опублікованих архівних матеріалів, що й
донині можуть уважатися основними, а також найчастіше використовуваними дослід-
никами, тобто такими, які складають наявну на сьогодні доказову базу для визнання
Голодомору 1932–1933 рр. геноцидом. Під час укладання реєстру було вироблено мето-
дологічні засади подання інформації про архівні документи: за хронологічним прин-
ципом, який є єдиноможливим для публікації інформації про таку кількість різнома-
нітних матеріалів, виданих різними установами (від центральних союзних до місцевих
низових). Усередині кожну хронологічно виокремлену інформацію щодо документа
розміщено за інституційно-ієрархічною та географічною ознаками. Посилання на пу-
блікацію наводиться лише один раз (тільки першопублікація, незалежно від її форми –
стаття, добірка, реґіональний збірник)18.
На початок 2021 р. у «Цифровому архіві Голодомору» було представлено понад
1,4 тис. архівних документів із метаграфованими текстами або посиланнями на цифро-
ві копії ориґіналів на офіційних сайтах архівних установ (див. ілюстр. 3). Основними
атрибутами подання інформації про архівний документ є дата, його заголовок, адмі-
ністративно-територіальна характеристика, зовнішня характеристика (ориґінал, ко-
пія, рукопис, машинопис тощо), місце зберігання, архівний шифр, інформація про
16 Одним із них став «перехідний» ресурс на історичному веб-порталі «Голодомор в Україні 1932–1933 рр.
(Електронний корпус документів)» [Електронний ресурс]: http://resource.history.org.ua/project/0000006. Він
представляє інтеґровані ресурси з архівного порталу та матеріали поточного бібліографічного, архівного та
археографічного супроводу тематики Голодомору від 2008 р. й донині. Окремими підрозділами представлено ресурси
стосовно демографії, візуальної історії, а також щодо заперечення Голодомору російськими істориками.
17 Див.: [Електронний ресурс]: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/
18 Реєстр документів / Уклад.: Г.В.Боряк, Г.В.Папакін // Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років
в Україні. – Загальноукраїнський том. – К., 2008. – C.421–532.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 145
публікацію, посилання за наявності на текст документа. Для відповідних опублікова-
них документальних видань і реєстрів автоматично формуються у хронологічному по-
рядку списки наявних у цифровому архіві документів, які є можливість переглянути
та ознайомитися з їх докладним описом.
Датування документа здійснюється за ориґінальними даними та залежно від
наявної деталізації зазначається на таких рівнях: рік; рік і місяць; рік, місяць, день
(діапазон дат). На основі часових даних відповідно до наявного масиву докумен-
тів автоматично будується хронологічний покажчик, який забезпечує вибірку ма-
теріалів у «ЦАГ» на рівні рік, місяць або конкретний день, незалежно від їх виду
(архівний документ, фотографія, газетна публікація, стаття, статистичний довід-
ник тощо).
Адміністративно-територіальна характеристика пов’язана з датою й наводить-
ся за відповідним документу устроєм. Опис адміністративно-територіальної одини-
ці є можливість подати із зазначенням трьох ієрархічних рівнів + населений пункт.
Для пов’язування всіх географічних даних в єдину систему та подання їх на інтерак-
тивній карті Голодомору з метою пошуку матеріалів за реґіонами паралельно з ориґі-
нальними історичними назвами адміністративно-територіальних одиниць наводить-
ся їх назва та підпорядкування за адміністративно-територіальним устроєм 2020 р.
Інтерактивна карта відображає загальні втрати від Голодомору в Україні за реґіона-
ми, 1932–1934 рр., наведені за даними проекту «МАПА: Цифровий атлас України /
Ілюстр. 3. Фраґмент головної сторінки «Цифрового архіву Голодомору» (скріншот від 15 січня 2021 р.)
Український історичний журнал. – 2021. – №2
146 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
The MAPA: Digital Atlas of Ukraine» Українського наукового інституту Гарвардського
університету19, і надає користувачеві змогу перейти від обраного реґіону до відповід-
ного масиву документів, наявних у «ЦАГ».
Загальна структура «Цифрового архіву Голодомору» передбачає консолідацію
широкого масиву інформаційних ресурсів, пов’язаних із темою, а саме історичних
джерел: документів, свідчень, спогадів (опублікованих текстів, аудіо-, аудіовідеоза-
писів), преси, візуальних джерел (фото-, кінодокументів, викадровок із кінодоку-
ментів, документальних фільмів, образотворчих пам’яток); наукових і довідкових
ресурсів: бібліографій, довідкових джерел (енциклопедичних статей, довідників,
хронік подій, мартирологів); досліджень (монографій, часописів, статей, колектив-
них праць); ресурсів суспільного значення: публіцистики, літературних творів, ін-
тернет-матеріалів.
Деталізований пошук інформації може вестися дослідником за стандартними
атрибутами: ключовими словами, заголовками документів і назвами видань, автора-
ми, роком видання, видом ресурсу (бібліографія, документи, свідчення, преса, візуаль-
ні та довідкові джерела, дослідження, публіцистика, літературні твори, інтернет-ре-
сурси).
Інформація у «ЦАГ» також консолідується за місцем зберігання відповідних іс-
торичних документів, які представлені такими категоріями: архіви, музеї, бібліотеки,
родинні архіви. Для кожної інституції інформація подається окремим записом, в яко-
му зазначається назва установи, країна, контактна інформація (телефон, e-mail), адреса
(географічні координати Google-карт), сайт, логотип. Відповідно, для кожної інститу-
ції автоматично формуються у хронологічному порядку списки документів, наявних
у цифровому архіві, які можна проглянути, а далі за потреби перейти до їх докладно-
го опису.
Поза часовим і географічним контекстом у «ЦАГ» є також можливість роз-
кривати зміст документів за особовою та інституційною ознакою. Для кожної особи
може бути зазначено її усталене ім’я, різночитання імені (різні форми та іншими мо-
вами), дати життя, країна, довідкові інтернет-джерела, позначено її роль (історичний
діяч, дослідник, фотограф тощо). Відповідно до змісту документа особа може бути за-
значена як автор або персоналія; для кожної особи автоматично формуються списки
праць і літератури.
У 2020 р. – перший рік існування «Цифрового архіву Голодомору» – основ-
ні зусилля дослідницької команди було спрямовано на розбудову структури мере-
жевого ресурсу й на реалізацію проекту «Розпорошені та невідомі візуальні докумен-
ти епохи Голодомору: Київська область / Scattered and Unknown Holodomor Era Visual
Documents: Kyiv Region», підтриманого Науково-дослідним та освітнім центром ви-
вчення Голодомору (The Holodomor Research and Education Consortium, HREC)
Канадського інституту українських студій Альбертського університету20. Цей пілот-
ний проект, метою якого стало виявлення візуальних джерел періоду Голодомору в
музеях Київщини, був спрямований на розширення достатньо незначної верифікова-
ної візуальної складової сучасної історіографії трагедії.
Із кількох збірок фотографій, що використовуються сьогодні дослідниками для
візуальної оповіді про колективізацію та Голодомор в Україні, найбільш відома ко-
лекція австрійського інженера А.Вінерберґера (A.Wienerberger). На понад 50 світли-
нах, зроблених ним у Харкові 1933 р., можна побачити великі черги біля продуктових
19 Див.: [Електронний ресурс]: https://gis.huri.harvard.edu/population-losses
20 Див.: [Електронний ресурс]: https://holodomor.ca/grants-opportunities/research-grants/2020-year/
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 147
крамниць, конаючих чоловіків, жінок, дітей, тіла померлих на харківських вулицях,
місця поховання тощо. Знімки А.Вінерберґера друкувалися та передруковувалися з
1934 р. багато разів у різних виданнях. У 1939 р. він опублікував 52 фото у своїй книзі
про життя у СРСР21. В Україні про матеріали А.Вінерберґера дізналися лише на по-
чатку XXI ст., коли В.Марочко привіз копії світлин із колекції кардинала Т.Інніцера
з архіву Віденської дієцезії та передав їх до ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного.
У 2007 р. в архівно-кримінальній справі фотографа-кустаря з Батурина М.Бо-
каня (архів тимчасового зберігання Управління СБУ у Чернігівській обл.) було
віднайдено колекцію з його світлинами, малюнками та щоденниковими записа-
ми 1930-х рр., котрі свідчили про голодування родини в 1933–1934 рр. та смерть
від голоду одного з синів фотографа в 1933 р. Після виявлення цих документів їх
було додано до організованої Службою безпеки України документальної вистав-
ки «Розсекречена пам’ять», що 2006–2007 рр. проходила в Києві, АР Крим, облас-
них центрах нашої країни, а також за кордоном – у Мінську (Республіка Білорусь),
Москві (Російська Федерація). Від того часу фотографії М.Боканя стали частиною
візуального ряду Голодомору22.
Із 1990-х рр. дослідники широко використовують документальні світлини 1920–
1930-х рр., автором яких був фотограф М.Залізняк (Железняк) із Донеччини (нині ко-
лекція зберігається у ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного, Покровському історич-
ному музеї та родинному архіві). На знімках немає людей, що вмирають, але на них
зафіксовано повсякдення українського села, відтворено яскраву картину колективіза-
ції й розкуркулення23.
Колекції фотографій про міжвоєнне життя в УСРР у 1920–1930-х рр. зберігають
центральні та обласні архіви, насамперед ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного.
В основному інформацію про ці світлини оприлюднено на сайтах установ. Проте не
можна забувати, що багато з тих архівних знімків, де зафіксоване начебто «щасливе
життя» робітників і колгоспників, були постановочними аґітаційними фотоматеріа-
лами24. Ці зображення досить відомі та часто залучаються дослідниками й журналіста-
ми до публікацій.
Варто згадати, що цінні зібрання фотографій, зроблених в УСРР у міжвоєн-
ний період, зберігаються в Російській Федерації, зокрема в Російському державно-
му архіві кінофотодокументів (Красногорськ Московської обл.) та в Державному
центральному музеї сучасної історії Росії (Москва), однак вони складаються в пер-
шу чергу з постановочних знімків. Ознайомитися з певним їх числом можна на сай-
ті архіву або ж у віртуальному «Державному каталозі Музейного фонду Російської
Федерації» (від 2014 р. безпосередньо працювати в російських архівах українським
дослідникам Голодомору неможливо через розв’язану Росією війну проти нашої
країни). Дослідники трагедії знають про ці фотографії, але практично їх не вико-
ристовують.
21 Wienerberger A. Hart auf hart: 15 Jahre Ingenieur in Sowjetrussland; ein Tatsachenbericht (Mit 52 Original-Leicaausnahmen
des Berfassers). – Salzburg; Leipzig, 1939.
22 Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ҐПУ-НКВД / Упор.: В.Борисенко,
В.Даниленко, С.Кокін та ін. – К., 2007. – С.33; Дзеркало душі народної: Спогади та враження відвідувачів виставки
про Голодомор 1932–1933 років в Україні / Упор. В.Даниленко. – К., 2008. – С.14–15; Голодомор 1932–1933 рр.
в Україні за документами ГДА СБУ: Анот. довід. / В.М.Даниленко (відп. упор.), Л.Л.Аулова, В.В.Лавренюк. –
Л., 2010. – С.330; Сніжок З. Протистояння особистості та більшовицького тоталітарного режиму в 20–30-х рр.
ХХ ст. (на основі документів особового походження М.Ф.Боканя) // Ніжинська старовина. – Вип.28(31). – К., 2020. –
С.44–52.
23 Залізняк В. З ангелом-охоронцем і фото по життю. – К., 2018.
24 Boriak H. Holodomor Archives and Sources: The State of the Art // The Harriman Review. – 16. – №2 (November
2008). – P.23–28.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
148 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
Велику роль у поширенні інформації про світлини Голодомору відіграло роз-
міщення (в різний час) їх цифрових копій із підтекстівками на сайтах Державного
комітету архівів України25, державних та обласних архівів, Національного музею
Голодомору-геноциду26, «Електронного архіву українського визвольного руху»
Центру досліджень визвольного руху27. Дані про фотодокументи з 2008 р. постій-
но публікуються на сайті Інституту історії України НАН України як складова ча-
стина проекту «Голодомор в Україні (1932–1933 рр.): Електронний корпус доку-
ментів»28.
Не можна не згадати і значну системну роботу, здійснювану Українським науко-
во-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору (HREC in Ukraine)29 за керів-
ництва Л.Гриневич. У червні 2018 р. зусиллями центру було проведено представниць-
кий міжнародний науковий симпозіум «Візуалізація епохи Голодомору: джерела,
наративи, контексти», під час якого дослідники обговорювали питання про колек-
ції зображальних джерел та методологічний інструментарій їх прочитання. У грудні
25 Див.: [Електронний ресурс]: https://old.archives.gov.ua/Sections/Famine/
26 Див.: [Електронний ресурс]: https://holodomormuseum.org.ua/hololomor/arkhiv/
27 Див.: [Електронний ресурс]: http://avr.org.ua/
28 Див.: [Електронний ресурс]: http://resource.history.org.ua/project/0000006
29 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.holodomor-hrec.com/
Ілюстр. 4. Фраґмент сторінки «Holodomor Photo Directory» (скріншот від 15 січня 2021 р.)
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 149
2019 р. центр провів засідання програми «Seminarium» на тему «Фотодокументи епо-
хи Голодомору: особливості виявлення, атрибуції, інтерпретації» (експертами висту-
пили Л.Гриневич, О.Михед, О.Юркова).
У 2020 р. канадський Науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору
(HREC) відкрив інформативний сайт із «Каталогом фотографій Голодомору /
Holodomor Photo Directory» (англійською мовою; див. ілюстр. 4)30. Нині на ньому
представлено близько 100 детально описаних авторських світлин: згадані вже колек-
ції А.Вінерберґера та М.Боканя, а також збірки з 4 і 10 знімків, зроблених в УСРР,
відповідно, американцями фотографом Дж.Еббе (J.Abbe) в 1932 р. та підприємцем
В.Вільямсом (W.Williams) у 1933 р. Ресурс також містить колекцію фотозображень го-
лоду 1921–1923 рр. в Росії та Україні, що часто помилково ототожнюються з ілюстра-
ціями Голодомору в Україні 1932–1933 рр.31 Світлини Дж.Еббе й В.Вільямса не надто
відомі.
За нашими приблизними підрахунками, як візуальний супровід своїх науко-
вих студій та публіцистичних праць дослідники Голодомору використовують близь-
ко 300 фотографій, із них пара десятків дуже тиражованих (ідеться передусім про
окремі знімки А.Вінерберґера, М.Залізняка, М.Боканя). Крім незначної чисельно-
сті, ці відомі документальні візуальні джерела ще й географічно нерепрезентатив-
ні: в основному найчастіше передруковуються світлини з тодішньої столиці УСРР
Харкова, із Чернігівщини та Донеччини. Такий стан речей вимагає нагального роз-
ширення дослідницького поля, зокрема йдеться про залучення до комплексу доку-
ментальних візуальних свідчень міжвоєнної доби не лише архівних, а й музейних і
родинних колекцій.
Підтримка з боку Науково-дослідного та освітнього центру вивчення Го ло до-
мору дала можливість розпочати у 2020 р. ініційований Г.Боряком проект із ретель-
ного вивчення колекцій фотодокументів краєзнавчих музеїв у постраждалих під час
трагедії реґіонах нашої країни. Методику досліджень музейних колекцій 17 сучасних
областей України, що охоплюють колишні 6 областей УСРР періоду Голодомору, до-
слідницький колектив вирішив опрацювати на Київщині. Кінцевою метою було зби-
рання цифрового масиву фотодокументів, їх опис, систематизація та представлення
у «ЦАГ».
Робочою гіпотезою стало припущення, що в експозиціях і фондах краєзнавчих
музеїв імовірно збереглася певна кількість (1–3–5–10) ориґінальних місцевих світ-
лин. У хронологічному плані «добу Голодомору» вирішено було розглядати якомо-
га широко, не обмежуючись лише 1932–1933 рр. Відповідно, постало завдання зібра-
ти цифрові копії знімків усього міжвоєнного періоду в усіх історико-краєзнавчих
(районних, міських, сільських, шкільних і т. п.) музеях Київської обл., державних
або приватних.
Список музеїв Київщини, складений на основі підготовленого Міністерством
культури України переліку музейних установ, від початку виявився далеко не пов-
ним: із трохи більш ніж 30 позицій, зафіксованих у списку Мінкульту, він виріс удві-
чі (і все ще не є вичерпним). Польова робота розпочалася в непростий ковідний рік.
Через карантинні обмеження група у складі Г.Боряка та О.Юркової змогла здійснити
30 Див.: [Електронний ресурс]: https://vitacollections.ca/HREC-holodomorphotodirectory/
31 Онлайн-презентація відбулася 28 квітня 2021 р. Запис див.: [Електронний ресурс]: https://www.facebook.
com/500152653347642/videos/3558497500918770
Про сайт див. також: Dzhulay D., O’Connor C. “A Gift To Posterity”: Four Men Who Risked The Wrath Of Stalin To
Photograph The Holodomor // RadioFreeEurope / RadioLiberty. – 2021. – 8 May [Електронний ресурс]: https://bit.
ly/3faCtJr
Український історичний журнал. – 2021. – №2
150 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
в липні – жовтні 2020 р. 12 експедиційних виїздів і відвідати 26 музеїв (деякі з них дві-
чі або навіть тричі). Територіально було охоплено правобережну Київщину, найбіль-
ше досліджено музеїв в Обухівському р-ні (за адміністративно-територіальним устро-
єм 2020 р.)32.
Як з’ясувалося, раніше ніхто системно не вивчав колекції фотодокумен-
тів місцевих краєзнавчих музеїв – навіть у столичній області. Робоча гіпотеза не
підтвердилася: кількість та якість ориґінальних візуальних документів міжво-
єнного періоду у фондах музеїв (особливо Кагарлицького районного історико-
краєзнавчого, Музею історії Богуславщини, Обухівського районного історико-крає-
знавчого ім. Ю.До мотенка, Ржищівського археолого-краєзнавчого, Те тіївсь ко го ра-
йонного народного історико-краєзнавчого) вразила. Ознайомлення з музейними
фотоматеріалами та виявлення даних про різних фотографів і фотоательє навіть
у селах дало також обережні підстави для припущення, що традиційне уявлення
про майже повну відсутність «людей із фотоапаратом» (професійних фотографів,
кустарів або аматорів на зразок М.Боканя чи М.Залізняка) в радянській Україні
1920–1930-х рр. помилкове. Отже саме робота з музейними світлинами дасть мож-
ливість з’ясувати імена місцевих фотографів, атрибутувати їхні знімки та, зреш-
тою, зібравши авторські (цифрові) колекції, значно розширити верифікований ві-
зуальний ряд періоду Голодомору.
За всебічної доброзичливої підтримки музейних працівників загалом зібрано
понад 500 цифрових відбитків фотографій 1920–1930-х рр. Після перегляду світлин
(у фондах та експозиціях) було відібрано зроблені в міжвоєнний період знімки й від-
скановано за допомогою власної (ноутбук + сканер) техніки (або ж, якщо фото у віт-
ринах і їх неможливо звідти зняти, скопійовано за допомогою фотоапарату). Тільки
3 музеї з 26 відвіданих змогли надати цифрові копії, виконані безпосередньо їхні-
ми працівниками. Переважна більшість закладів не мають технічних можливостей
(інтернету, сканерів), подекуди співробітники не володіють необхідними для подіб-
ної роботи навичками. Польовий етап дослідження засвідчив: лише особисте відві-
дування музеїв фахівцями, ознайомлення їх з експозиціями та фондами, спілкування
із працівниками та презентація роботи, а також власні технічні засоби можуть при-
вести до успіху.
Зібраний значний цифровий масив фотодокументів було класифіковано й систе-
матизовано. Як основні запропоновано такі категорії світлин: постановочні / аґітаці-
йні, оказіональні / меморіальні, індивідуальні / родинні, групові / колективні. У роз-
діл «Електронні колекції візуальних джерел» винесені тематичні категорії: авторське
фото; студійне (з підгрупами: індивідуальні, родинні та групові світлини); пленерні
знімки (з підгрупами: постановочні / аґітаційні, оказіональні / меморіальні, групо-
ві – до 10, колективні – понад 10 осіб); учасники професійних і партійних курсів, на-
рад, конференцій, з’їздів; демонстрацій; сільські активісти, комсомольські та партій-
ні функціонери; хлібозаготівлі; виробничі фотографії (заводи, МТС, робота в полі
тощо); діти, дошкільні дитячі заклади, школи, інтернати; весільні фотозображення;
поховальні фото.
Детально опрацьовано структуру даних подання інформації про фотодоку-
менти та колекції візуальних джерел. Усі вони «прив’язані» насамперед до міс-
ця зберігання, а лише потім – до певних тематичних блоків. Опис світлини за ос-
новними атрибутами збігається з архівним документом, водночас наводяться такі
особливі дані, як докладна зовнішня характеристика, стан збереження, розмір,
32 Географію відвіданих музеїв див.: [Електронний ресурс]: https://bit.ly/3uxDnpV
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 151
Ілюстр. 5. Фраґмент сторінки «Цифрового архіву Голодомору» з описом одного з фотодокументів (скрін-
шот від 15 січня 2021 р.)
наявні написи, ім’я фотографа (якщо відомо) (див. ілюстр. 5). Атрибуція та опис
такого візуального джерела – складна й копітка авторська робота, що вимагає не-
абияких дослідницьких зусиль і знань історичного контексту (часового, геогра-
фічного, побутового), тому у запису обов’язково згадується автор створених опи-
су й анотації. Нині триває робота з оприлюднення зібраних у 2020 р. цифрових
Український історичний журнал. – 2021. – №2
152 Геннадій Боряк, Катерина Лобузіна, Оксана Юркова
копій світлин із відповідною атрибуцією. У поточному році обстеження музеїв
Київщини триватиме33.
Завданням «Цифрового архіву Голодомору» саме як універсального мере-
жевого тематичного ресурсу є інтеґрація всіх дотичних до проблеми джерел.
Перспек тив ними (поки що незаповненими або лише початково заповненими)
блоками, крім уже згаданих документального та візуального, будуть також кор-
пуси повнотекстової бібліографії, наукової й художньої літератури, усноісторич-
них свідчень, аудіо-, відеозаписів, сканованих зображень архівних документів, роз-
ташованих поряд із метаграфованим текстом, із відповідними гіперпосиланнями
на інші мережеві ресурси. Таким чином, за допомогою сучасних цифрових засобів
організації даних дослідники отримають надзвичайно репрезентативну джерель-
ну базу документів і матеріалів про період Голодомору в Україні. Інтелектуальний
інструментарій розробленої цифрової платформи «ЦАГ» дає можливість аку-
мулювати професійні знання істориків, архівістів, музейників, здобуті у проце-
сі атрибуції та описування інформаційних ресурсів. Своєю чергою, цими даними
зможе скористатися широкий загал дослідників не лише в Україні, а й за кордо-
ном. Географічний, часовий, персональний, інституційний контексти поданої ін-
формації та її візуалізація створюють перспективи для студіювань, які були б більш
трудомісткими й неочевидними за відсутності відповідних цифрових засобів упо-
рядкування історичних даних.
REFERENCES
1. Boriak, H., & Papakin, H. (Comps.) (2008). Reiestr dokumentiv. Natsionalna knyha pamiati zhertv Holodomoru 1932–1933 rr. v
Ukraini: Zahalnoukrainskyi tom, 421–532. Kyiv. [in Ukrainian].
2. Boriak, H. (2008). Holodomor Archives and Sources: The State of the Art. The Harriman Review, 16(2), 21–35.
3. Borysenko, V., Danylenko, V., Kokin, S. et al. (Comps.) (2007). Rozsekrechena pamiat: Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini v do-
kumentakh GPU–NKVD. Kyiv. [in Ukrainian and Russian].
4. Danylenko, V. (Ed.) (2008). Dzerkalo dushi narodnoi: Spohady ta vrazhennia vidviduvachiv vystavky pro Holodomor 1932–1933 rr.
v Ukraini. Kyiv. [in Ukrainian and Russian].
5. Danylenko, V. (Ed.) (2010). Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini za dokumentamy HDA SBU: Anotovanyi dovidnyk. Lviv.
[in Ukrainian].
6. Dubrovina, L., Lobuzina, K., Onyschenko, O., & Boriak, H. (2020). Tsyfrova humanitarystyka ta bazy danykh doku-
mentalnoi kulturnoi spadshchyny v bibliotekakh Ukrainy. Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrainy, 25, 290–309.
[in Ukrainian].
7. Dzhulay, D., & O’Connor, C. (2021, May 8). “A Gift To Posterity”: Four Men Who Risked The Wrath Of Stalin To Photograph
The Holodomor (RadioFreeEurope / RadioLiberty). Retrieved from https://bit.ly/3faCtJr
8. Kulchytskyi, S. (Ed.) (1992). Kolektyvizatsiia i holod na Ukraini: 1929–1933: Zbirnyk materialiv i dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian
and Russian].
9. Papakin, H. (2021). “Tsyfrovyi povorot” u dzhereloznavstvi: realnist, perspektyva chy iliuziia? Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1,
153–169. [in Ukrainian].
10. Pyrih, R. (Ed.) (1990). Holod 1932–1933 rr. na Ukraini: Ochyma istorykiv, movoiu dokumentiv. Kyiv. [in Ukrainian and
Russian].
11. Pyrih, R. (Comp.) (2007). Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini: Dokumenty i materialy. Kyiv. [in Ukrainian and
Russian].
12. Qian, Y., Xing, Z., & Shi, X. (2020). From collection resources to intelligent data: Construction of intelligent digital humanities
platform for local historical documents of Shanghai Jiao Tong University. Digital Scholarship in the Humanities.
13. Sabharwal, A. (2015). Archives and special collections in the digital humanities. Digital Curation in the Digital Humanities,
27–47.
14. Snizhok, Z. (2020). Protystoiannia osobystosti ta bilshovytskoho totalitarnoho rezhymu v 20–30-kh rr. XX st. (na osnovi doku-
mentiv osobovoho pokhodzhennia M.F.Bokania). Nizhynska starovyna, 28(31), 44–52. [in Ukrainian].
15. Wienerberger, A. (1939). Hart auf hart: 15 Jahre Ingenieur in Sowjetrussland: Ein Tatsachenbericht. Salzburg.
[in German].
16. Zalizniak, М. (2018). Z anhelom-okhorontsem i foto po zhyttiu. Kyiv. [in Ukrainian].
33 Автори висловлюють щиру вдячність Науково-дослідному та освітньому центру вивчення Голодомору Канадського
інституту української студій Альбертського університету (The Holodomor Research and Education Consortium) за
всебічну підтримку проекту у 2020–2021 рр.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. як універсальний джерельний мережевий ресурс... 153
Hennadii BORIAK
Corresponding Member of NAS of Ukraine,
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Deputy Director of Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), hboriak@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0430-8200
Kateryna LOBUZINA
Doctor of Social Communications (Dr. Hab. in Social Communications),
Director of Institute of Information Technologies,
V.I.Vernadskyi National Library of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), loboozina@nbuv.gov.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3371-4029
Oksana YURKOVA
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Leading Research Fellow,
Department of History of Ukraine 1920s–1930s,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), oyurkova@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1962-6161
Digital Archives of the Holodomor
of 1932–1933 in Ukraine (Holodomor Digital Archives)
As a Universal Source Network Resource:
Documentary and Visual Segments of the Project
Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the
knowledge base of the universal source network resource Holodomor Digital Archives, created
in 2020 on the basis of its prototypes in the early 2000s (Electronic Holodomor Archives, etc.).
Particular attention is paid to the characteristics of the structure of the Archives and the features
of its partially implemented documentary and visual segments. The research methodology is
based on general scientific (analysis, typology, concretization) and concrete-historical (historical-
chronological, periodization, historical-systemic, critique of sources) methods. The scientific
novelty. The authors created a general structure of the Holodomor Digital Archives, which involves
the wide array of diverse, multifaceted and significant sources (both textual and visual) on the
basis of archival, museum and library collections, systematized them and began their publication
on the resource. The pilot project Scattered and Unknown Holodomor Era Visual Documents:
Kyiv Region launched in 2020 and aimed at uncovering of Holodomor era photos in museums of
Kyiv region resulted in development of the research methods of museum collections for widening
verified visual sources of the Holodomor era. Conclusions. The task of the Holodomor Digital
Archives as a universal network thematic resource is the integration of all relevant sources. In
addition to documentary and visual segments the authors provide the publication of the full-text
bibliography, scientific and fiction literature, oral history sources, audio and video records, scanned
images of archival documents located side-by-side with metagraphed texts, with relevant hyperlinks
to other online resources. Thus, with the help of modern digital instruments of data organization,
researchers will receive an extremely representative source base of documents and materials about
the Holodomor in Ukraine.
Keywords: digital archives, universal network resource, Holodomor of 1932–1933 in Ukraine,
documents, visual sources.
|