Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях
У статті проаналізовано флороморфізми – специфічні лексичні одиниці на позначення людей, характерні для французької та української традицій. Особливу увагу приділено проблемі перекладу цих одиниць у текстах французьких та українських чарівних казок. В статье анализируются флороморфизмы – специфическ...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях / М.А. Венгренівська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 68-80. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859585343447105536 |
|---|---|
| author | Венгренівська, М.А. |
| author_facet | Венгренівська, М.А. |
| citation_txt | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях / М.А. Венгренівська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 68-80. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті проаналізовано флороморфізми – специфічні лексичні одиниці на позначення людей, характерні для французької та української традицій. Особливу увагу приділено проблемі перекладу цих одиниць у текстах французьких та українських чарівних казок.
В статье анализируются флороморфизмы – специфические лексические единицы для обозначения людей, характерные для французской и украинской традиций. Особое внимание уделено проблеме перевода этих единиц в текстах французских и украинских волшебных сказок.
In this article analyzed the specific lexical words – floromorphismes – from the names of the people, which are concentrated into the Ukrainian and French traditions. The possibility attention of the author of the article is the translation of this words into the French and Ukrainian fairies.
|
| first_indexed | 2025-11-27T09:42:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
68
УДК 398.21(=133.1)=398.21(=16)
М. А. Венгренівська
ФЛОРОМОРФІЗМИ У СЛОВ’ЯНСЬКІЙ
ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ ТРАДИЦІЯХ
У статті проаналізовано флороморфізми – специфічні лексичні
одиниці на позначення людей, характерні для французької та укра-
їнської традицій. Особливу увагу приділено проблемі перекладу
цих одиниць у текстах французьких та українських чарівних казок.
Ключові слова: флороморфізми, зооморфізми, персоніфікація,
українська фольклорна традиція, образ, символ.
In this article analyzed the specific lexical words – floromorphismes –
from the names of the people, which are concentrated into the Ukrainian
and French traditions. The possibility attention of the author of the article
is the translation of this words into the French and Ukrainian fairies.
Key words: floromorphismes, zoomorphismes, personification,
Ukrainian folk traditions, symbol.
Функціонування флороморфізмів на позначення людей
у французькій та українській традиціях зацікавило нас пере-
дусім з погляду перекладу, точок дотику цих традицій.
Учені багато говорили й писали про зооморфізми. Це й зро-
зуміло, адже зв’язок тут з прадавніми тотемами надто міцний,
до того ж тварини, постійно перебуваючи поряд з людьми, да-
ють більше підстав для порівняння: незграбний, як слон, беге-
мот, осел – це упертюх, сорока – цокотуха, півень – задирака
тощо. Слід наголосити, що зооморфізми на позначення лю-
дей не збігаються за конотативним навантаженням, скажімо,
у європейській та африканській традиціях. Так, заєць, герой
українських та російських казок – добрий, полохливий (на-
приклад, у лічилочці: «Сидить зайчик під липкою, сіє муку
калиткою... Ведмідь каже: “На хліб? На хліб” – зайчик вушка-
ми тріп та тріп»), тоді як в африканських казках він хитрий,
69
підступний, іноді навіть злий, сильний (сильніший і розумні-
ший за гієну). Хитрими й лихими в африканських казках ви-
ступають також черепаха й павук (для європейця «черепаха» –
вайло, людина млява, повільна). Змія – символ мудрості, але
також зла й підступності у європейських народів, в африкан-
ців постає в безтурботному порівнянні «дівчина прекрасна як
чорна блискуча змійка мамба» [Венгреновская 1981].
Тема флороморфізмів, зокрема відображення через них
картини світу різних народів, розроблена набагато менше, та
й представлені у фольклорі вони не так широко. Публікації об-
межуються символікою рослин, прийнятою у європейських на-
родів і здебільшого запозиченою ще в давніх греків/римлян
(див., наприклад, публікації в московському журналі «Наука
и религия» за 1993 р. під рубрикою «Священные деревья орфи-
ческих мистерий» чи «Мистический венок года» за 1992 р.).
Наприкінці 70-х років, зацікавившись порівнянням народних
назв рослин у слов’янських та романських, зокрема французь-
кій, мовах, ми намагалися відшукати відповідні легенди чи на-
родні перекази про них, але, наприклад, у І. Роговича знайшли
лише коротенький текст про походження чорнобильника (як
дівчина провалилася в яму, де зимували змії і перебула з ними
зиму), записаний у Чернігівській губернії. Ще менше матеріа-
лу – у французьких джерелах. Натомість найчастіше пропо-
нуються грецькі й римські міфологічні ремінісценції кількох
найзагальніших квіток, як от гвоздики: квіти виросли з очей
пастушка, які вирвала жорстока богиня-мисливиця Діана, бо
хлопець дратував її грою на сопілці. Ці ремінісценції давно вже
стали набутком європейської культури, як і символіка, зокре-
ма, все тієї ж гвоздики (символ пролитої крові, як і троянда, яка
нагадує про пролиту кров святих, гвоздика більш земна, більш
«войовнича», а як талісман кохання в деяких країнах Європи –
символ краси тілесної, а не духовної, хоча ні у французькій, ні
в українській традиціях вона не персоніфікується ні на позна-
70
чення юнака (oeillet), ні на позначення дівчини). Інша не менш
яскрава червона квітка, яка часто вживається на позначення ді-
вочої вроди (як і мак та ружа/рожа) в українській фольклор-
ній традиції, – півонія за своїми французькими народними на-
звами Herbe Sainte-Rose, Herbe chaste, Rose royale «королівська
троянда» чи Rose Notre-Dame «Троянда Божої Матері» – Свя-
та троянда – цілком відповідає і українським уявленням. Але,
як і нарцис, мак, тюльпан, троянда, лелія (лілія, лілея), – усе це
квіти пишні, показні, шановані і в палацах, і церквою. Дівчина-
троянда відома багатьом народним традиціям. Цікаво, що у ві-
домому середньовічному французькому романі «Про Троянду»
образ троянди у другій частині замінюється більш звичним (?)
зооморфізмом – пантерою.
Взагалі флоро- та зооморфізми в різних мовах тісно пе-
реплітаються. Якщо звірі в українській казці характеризу-
ються через закріплені традицією прізвиська, зокрема через
дію: мишка-шкряботушка (рос. «мышь из-за угла хлыстень»),
жабка-скрекотушка (рос. «лягушка на воде балагта»), зайчик-
побігайчик (рос. «заяц – на поле свертынь») тощо, то народні
назви рослин прагнуть закріпити в них подібність до певних
частин тіла чи матеріальних ознак тварин, послуговуючись усе
тими ж засобами порівняння та метафори: ведмеже вушко, зая-
чий холодок (розростається до таких розмірів, що може схова-
ти і людину), зозулині черевички в українській мові, а у фран-
цузькій – лише на позначення плауна (п’ядича) lycopode
маємо народні pied-, griffe, чи patte-de-loup (вовча лапа), хвощ
(prêle) – queue-de-cheval (queue de renard) – конячий чи лися-
чий хвіст [Венгреновская 1981, с. 13]. То чому б і ніжній дух-
мяній троянді не перевтілитися в прекрасну, молоду, гнучку
з лискучим хутром пантеру – символ жіночої вроди у не такій
уже й далекій від Франції Африці?
Складніше, певно, пояснити, чому дуже скромна із своїми
дрібненькими дзвониками конвалія стала вживатися у Фран-
71
ції на позначення чепуруна, придворного. Тут, очевидно, вар-
то зауважити, що представники французької флори (а вона
у Франції дуже різниться від української – відсотків вісімдесят
рослин зовсім невідомі), навіть ті, які ніби й відповідають укра-
їнським, усе ж від них дуже відрізняються, як та фея з казки
Пурра: «Elle est plus belle que la lune des nuits de mai, plus éclatante
que la lueur de l’eau qui tombe. Elle a seulement les cheveux un peu
trop longs, les ongles un peu trop griffus, et il y a cette lueur, aussi un
peu trop verte au fond de son oeil vert» [�es contes de Pourrat 1986,
p. 118] – «Прекрасніша за місяць травневої ночі ... тільки волос-
ся в неї задовге, тільки нігті в неї загострі, а ще отой надто зеле-
ний полиск у глибині зелених очей ...».
Конвалії у Франції здебільшого рожево-бузкові (принаймні
в Бурбонне), тож ніяк не навівають думок про сльози й печаль,
про тремтливу, тендітну сухотну панночку, як білі українські, до
того ж пов’язані прадавнім звичаєм «колядувати» у ніч на 1 трав-
ня («courir le 1 mai»). Цей звичай ще зберігся у французьких се-
лах, коли колядники дарують хазяям букетики рожевих конва-
лій, зібраних напередодні, співають «колядок», зичачи всіляких
гараздів, а натомість отримують яйця й гроші (на ранок у корч-
мі готують яєчню з чорними лисичками, які в тих краях назива-
ють trompettes des morts – «труби мертвих»). За радянських часів
у підручниках з французької мови повідомлялося, що французи
мають звичай на Свято 1 Травня, день солідарності трудящих,
продавати букетики конвалій на вулицях Парижа, і для цього
у них є цілі плантації конвалій на півдні, в Провансі. А виявля-
ється, міжнародний день солідарності трудящих тут ні до чого,
а традиція має глибші корені. Відбилася вона і у флороморфізмі
на позначення людини (muguet – чоловічого роду).
Цікавим є асоціювання у французькій народній традиції
молодої дівчини не лише з трояндочкою (чи шипшиною), але
й дуже часто з материнкою – marjolaine (ця давня, зафіксова-
на фольклором традиція, зокрема у збірці «Народних пісень»
72
Клода Руа, не забута й донині, варто згадати модну в 70-і роки
ХХ ст. пісню «Marjolaine»). Важко сказати, що змусило фран-
цузів з-поміж усього розмаїття квітучих трав, які так майстер-
но, до речі, вони зображували на своїх мініатюрах і гобеленах,
обрати на позначення дівчини (і на ім’я для дівчини) цю непо-
казну, з дрібненькими, зібраними в суцвіття квіточками, рос-
лину. Українська назва материнка, пов’язана, очевидно, із за-
стосуванням цієї рослини в народній медицині для лікування
жіночих хвороб, не дуже співвідноситься з образом юної ді-
вчини. Російське душица, можливо, й ближче до зазначеного
французького вживання. Як би там не було, а ця, хоч і духмя-
на, але дуже вже суха бадилина не стала у слов’янських наро-
дів символом дівочої вроди й цноти.
Французькі дерева, назви яких, до речі, усі мають граматич-
ний чоловічий рід, також дещо відмінні й на вигляд від укра-
їнських. Стрімкі ялини з блакитними стовбурами в «чорних
лісах» (шварцвальдах чи «forêts noires») – бо взимку і восе-
ни, коли падає листя, вони виділяються серед інших темними
плямами – скоріше нагадують корабельний ліс із казки Гауфа.
У слов’янській традиції назви дерев можуть мати як чолові-
чий, так і жіночий, і навіть середній граматичний рід, що до-
зволяє провести аналогію з людським і тваринним світом: у
клена – «батька» може бути молодий кленок – «синок» і клене-
нятко (як оленятко) – «дитятко».
Загальновідомі свідчення Ю. Цезаря про галльських друї-
дів, які золотими серпами зрізали омелу зі священних дубів.
Священні дубові гаї відомі й у слов’ян, дуб символізує силу,
міць (козак-дуб), але у східних слов’ян є ще й інша конотація
для цього флороморфізму – дерево міцне, непробивне, тому у
сталих порівняннях для жінки використовують іменники жі-
ночого роду, такі як «ступа», «піч», для чоловіка це – «дуб».
У перекладі ці значення передаються сталими фольклорними
порівняннями (bête comme une savate (comme un pied) тощо).
73
В українській мові найменування дерев чоловічого роду асо-
ціюються з чоловіками, характеризуючи їх з найкращого боку:
дуб, ясен, клен – міцний, красивий, здоровий, сильний. Найме-
нування дерев жіночого роду символізують (і є оберегами) жі-
ноцтво: берізка – наречена в російській традиції, іноді цілий
березовий гай замінює дружок. Дівчину в Україні часто сим-
волізує (і замінює) яблуня, (яблуневий цвіт у французів), ви-
шня. Порівнюючи на початку 80-х років болгарський та фран-
цузький переклади вірша Л. Українки «Калина», ми докладно
проаналізували народно-поетичні символи, на яких побудо-
вано цю поезію. Зокрема, калина, за визначенням О. Потеб-
ні, – це символ дівчини (жінки), краси, кохання [Венгренів-
ська, Конева 1981, с. 37]. Те саме, менш поширене, значення
мають рожа і червець в Україні, горобина й малина – в Росії. У
болгар калина також символізує дівчину й кохання. Тому пе-
рекладачеві не доводиться ні пояснювати символи, ні вдавати-
ся до будь-яких трансформацій.
Образ калини в українській народній пісні має подвій-
ний зміст, що пов’язано з невідповідністю, контрастністю
зовнішніх ознак реалії. Лірична пісня будує поетичний об-
раз калини, акцентуючи увагу не на кольорі її цвіту і ягід
(біле/червоне), а на терпкому, гірко-кислому смакові. Звідси
й «гіркі» думи, які викликає калина в народній ліриці. З од-
ного боку, – калина гірка, але водночас вона і червона. По-
стійний епітет мав би направити народну думку в бік світ-
ла і радості, однак цього немає. Це пояснюється, очевидно,
тим, що в слов’янських мовах білий і червоний кольори ма-
ють подвійне, однаково відоме в народі значення. З одного
боку, це кольори чистоти й краси, з другого, – кольори, що
приносять нещастя. Поняття калини настільки злилося у сві-
домості народу з епітетом червона, що його пропуск не змі-
нює символічного значення кольору. Подібної різкої зміни
значення в народній пісні, пов’язаної з зовнішніми ознаками
74
реалії, зазнають і інші образи рослинного світу – ялина, со-
сна (зелений – колючий), рожа (червоний – колючий) тощо.
Фольклорною традицією різних народів закріплюються різні
символічні значення, пов’язані з образами рослинного світу,
що іноді важко врахувати при перекладі.
Труднощі в перекладі «Калини» французькою мовою по-
чинаються вже з самої назви – глибоко поетичного народ-
ного образу-символу. У французькій мові слово obier ужива-
ється у своєму прямому значенні як назва рослини калини,
символічного ж значення у французів це слово не має. Не-
зважаючи на намагання перекладача якнайточніше переда-
ти французькою мовою систему народно-пісенної символі-
ки (хороша калина – un bel obier, німа деревина – un arbre
silencieux, моя калинонька, моя жалібненька – mon bel obier,
ma triste et douce amie, калинонька цвіте на морозі – malgré le
froid, malgré le gel l’obier fleurit), це слово не набуває в перекла-
ді того змісту, який воно мусило б передавати [Венгренiвська,
Конева 1981, с. 39].
Обравши слово obier для центрального образу-символу в
«Калині» і, таким чином, «пересадивши» слово зі словника в
словник, а не з «пісні в пісню», перекладач пішов хибним шля-
хом. Хоч obier і набуває переносного значення в перекладеній
пісні (оскільки вся ця пісня – розгорнена метафора), воно не
відповідає змісту символу, яке має слово калина, не викликає
і не може викликати в уяві французів асоціацій, пов’язаних з
калиною в слов’янському фольклорі, передусім тому, що імен-
ник obier чоловічого роду, а калина – жіночого. У того ж пере-
кладача (Анрі Абріля), до речі, є й інші невдалі «експеримен-
ти» з перекладом французькою символічних флороморфізмів,
які в українській мові мають граматичну категорію жіночого
роду. Зокрема, це стосується реверсної флороморфічної пер-
соніфікації у вірші М. Рильського «Яблуня-мати» [Венгренов-
ская 1989, с. 117]:
75
Полий цю яблуню – адже вона
Із яблучками! – Словом цим до дна
Відкрила душу всю моя дружина.
Ця яблунька насправді вагітна.
І кожне в неї яблучко – дитина!
Інтимно-ліричний вірш зазвучав пародією в перекладі че-
рез бездумну кальку «pommier-mère», «ce pommier est enceinte
vraiment». Не рятує й пояснення внизу сторінки: «Pommier est
de genre féminin en ukrainien». Звичайно, можна довго спере-
чатися щодо того, що якщо у східних народів, наприклад, від
кохання щемить печінка, а не серце, то й треба писати «пе-
чінка», а не замінювати її більш близьким нам образом серця
[Венгреновская 1989, с. 117]
У німецьких перекладах «Кобзаря» Т. Шевченка калину як
символ кохання замінено на ближчий для німців флороморфізм
бузина. Проте як реагував би український чи російський читач,
який з дитинства звик до освяченого віковою усно-поетичною
традицією символу «дуб-батько» (дуб-козак), якби в перекла-
ді раптом зустрів таку «знахідку» надто старанного переклада-
ча як, скажімо, «вагітна дуб», а саме така асоціація може виник-
нути у французів, якщо вони натрапляють на словосполучення
«pommier enceinte». До речі, тут перекладач ще й чинить наругу
над граматикою, бо замість іменника pommier чоловічого роду
вживає неузгоджений прикметник жіночого роду enceinte.
Хоч усна народна традиція знайшла засоби не видавати дівчи-
ну заміж, наприклад, за пані Місяць (пор. фр. «�a �une» та укр.
«Місяць»), а вигадала «Bonhomme la �une, Vieillard la �une»...).
Більш вдало вдається обіграти в українському перекладі афри-
канської казки граматичний рід флороморфізму ямс, який у на-
шому перекладі українською мовою ми змінили на ямсу не по-
рушуючи граматичних норм української мови.
Повертаючись до французького перекладу «Калини»
Л. Укра їнки, зауважимо, що у французькій народній традиції
76
є інші флороморфізми, які могли б стати відповідниками до
нашого символу «калина». Для французів ближчим символом
кохання й жалю є ronce – «ожина, тернина» (до речі, жіночо-
го роду), у цьому значенні відомий у французькій народно-
пісенній традиції: «Pendant la nuit, de la tombe de Tristan jaillit
une ronce verte et feuillue, aux fleurs odorantes, qui s’élevant par-
dessus la chapelle, s’enfonça dans la tombe d’Iseut» – «За ніч з
Трістанової могили виріс кущ з могутнім гіллям, увесь укри-
тий пахучими квітками; він перегнувся через каплицю і вріс в
Ізольдину могилу» [Венгренівська, Конева 1981, с. 39].
Той самий перекладач уже дещо вдаліше обігрує метафо-
ричні флороморфізми в поезії І. Франка:
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
У французькому перекладі здорове, налите, що аж бри-
нить, «з горіха зерня» замінено квіткою шипшини (ma petite
églantine), і на перший план висувається «колючість» такої
собі тендітної панночки (шипшина має надто скромні, як для
нас, так і для французів, непримітні квіточки, щоб символізу-
вати здорову дівчину з народу):
Oh, dis-moi, ma petite églantite,
Pourquoi ton cœur a-t-il tant d’épines ?
Граматичний рід іменників на позначення дерев спричиняє
й інші трансформації. Уже згадуваний перекладач української
поезії французькою мовою А. Абріль дуже часто в перекла-
дах віршів Т. Шевченка та Л. Українки замінює тополю оси-
кою, очевидно, вважаючи, що остання – достатньо сумний об-
раз у французькій традиції. Навколо осики (tremble) у «Кола
Брюньйоні» Р. Роллана обносять хвору дитину, щоб дерево за-
брало на себе пропасницю (trembler – тремтіти), хоча така за-
міна жодним чином не передає слов’янської картини світу, бо
77
осика – «погане» дерево, «на осиці Іуда повісився». І перетво-
рена на осику дівчина така ж далека від української картини
світу, як і символ кохання «калина», замінена німецькими пе-
рекладачами віршів Т. Шевченка на «бузину». Отже, картина
світу як художника, так і цілого народу складається не з ней-
тральних, абстрактних елементів. Не останнє місце в ній по-
сідають і флороморфізми. Недаремно до них вдається багато
авторів, які алегорично зображують життя людського суспіль-
ства, як, наприклад, Дж. Радарі (свого часу український пере-
кладач цього письменника проф. А. Х. Іллічевський згадував,
що ім’я Цибуліно йому підказав М. Рильський, і це відразу
«одомашнило» й наблизило героя до українських дітлахів, на
від міну від чужоземного в російському перекладі Чипполіно).
В одному із своїх досліджень, визначаючи принципи пере-
кладу імен казкових персонажів, за зразок ми взяли уривок
з казки Гоффмана «Город» («Die Königsbraut»), де широко ви-
користані флороморфізми. Поряд з іншими засобами, казкові
імена й назви, будучи виразниками світу несправжнього, чу-
дового, стають ключовими знаками стильової моделі казки,
утворюючи стійкий каркас її тексту, орієнтованого на «казко-
вість» [Венгреновская 1981, с. 15].
У Гоффмана казкові імена-флороморфізми виступають
ключовими елементами поетичної структури казки:
«Mit einem lauten “Ah!” blieb Fräulein Ännchen wie in den Bodon
gewurzelt stehen, als die Vorhänge des Eiganges aufrollten und sich ihr
die Aussicht eines unabsehbaren Gemüsegartens erschloβ von solcher
Herrlichkeit, wie sie auch in den schönsten Träumen von blühenden
Kohl und Kraut, keinen jemals ebrlikt. Da grünte und blühte alles, was
nur Kraut und Kohl und Rübe und Salat und Erbse und Böhne heiβen
mag, in funkelnden Schimmer und solcher Pracht, daβ es gar nicht zu
sagen. – Die Muzik von Pfeifen und Trommeln und Zimbeln ertönte
Stärker und die vier artigen Herrn, die Fräulein Ännchen schon
78
Kennengelernt, nähmlich der Herr von Schwarzrettig, der Monsieur de
Roccambole, der Signor di Broccoli und der Pan Kapustowicz nahten
sich unter vielen Zeremoniösen Bücklingen.
“Meine Kammerherrn”, sprach Porphyrio, von Ockerondastes
lächelnd, und führte, indem die genannten Kammerhern vorans-
chri tten, Fräulein Ännchen durch die Doppeltreihe, welche die
rote englische Karottengarde bildete bis in die Mitte des Feldes, wo
sich ein hoher prächtiger Thron erhol. Um diesen Thron waren
die Groβen des Reiches versammelt, die Salatprinzen mit den
Bohnenprinzenssinnen, die Gurkenherzoge mit dem Melonenfürsten an
ihrer Spitze, die Kopfkohminister, die Zwiebel – und Rübengeneralität,
die Federkohdemen, etc, alle in den glänzendsten Kleidern ihres
Renges und Standes. Und dazwischen liefen wohl an hundert
allerliebste �avendel – und Fenchelpagen umher und verbreiteten
süβe Gerüche…» [Hoffman 1975, s. 329].
Текст повністю ґрунтується на метафоричному перекоду-
ванні, світ, зображений у ньому, називається одним словом –
«город», ужитим з особливою цільовою настановою як тема для
подальшого розгортання метафоричного образу. Город цей не
простий, а казковий: усі овочі в ньому оживають і стають поді-
бними до людей (пор. українську казочку «Ходить гарбуз по го-
роду»...). Ця настанова і є прагматикою даного тексту. Відносну
свободу оформлення тексту обмежують правила, обов’язкові
для даного коду: метафоричні назви всіх овочів, які стають опо-
рними елементами «казковості», створюють поетичну основу
тексту. Представники «іншого» – городнього царства: гер фон
Шварцретіг, чи просто пан Чорна Редька, мсьє Рокамболе, чи
мсьє Часник, сеньйор ді Брокколі, або сеньйор Цвітна Капуста,
про пана Капустовича годі й говорити (!), англійська гвардія
Червона морква, принци Салати, принцеси Квасолини, герцоги
Огірки, князі Кавуни, міністри Качани Капусти, генерали Цибу-
ля та Буряки, пажі Лаванда і Фенхель.
79
Прізвиська і назви всього цього пістрявого городнього люду
визначені сферою їхньої дії, усі вони в певних умовах реалізують
властиву їхній семантичній структурі потенційну заданість якіс-
ної ознаки. У поєднанні із словами принц, принцеса, міністр, ге-
нерал, паж, герцог тощо флороморфізми салат, квасоля, капус-
та, буряк, цибуля, лаванда, огірок змінюють свою внутрішню
суть при збережені своїх зовнішніх ознак: форми, кольору, роз-
мірів, запаху, смаку тощо. Ці виразні якісні ознаки стають розпіз-
навальними для образів Буряка, Цибулі, Огірка тощо. За такого
перекодування в результаті поєднання двох понять і навмисної
невідповідності змісту й форми вираження, суті і зовнішності,
виникає ефект казковості й комічності. Особливо цікаві імена
комічних фігур камердинерів. На їхнє іноземне походження вка-
зують титули поряд з нім. der Herr von…, фр. der Monsieur de…,
іт. der Signor di…, п. der Pan... Причому не лише титули, а й самі
назви овочів – іноземні: нім. Schwarzrettig (Чорна Редька), фран-
цузька, запозичена з іспанської… Roccambolle (Часник), іт. Briccoli
(Цвітна Капуста), п. Kapustowicz. Так ці метафоричні імена ство-
рюють безпосередньо сприйнятий образ персонажа і, передаю-
чи одночасно два значення, викликають не просто подвійні і ба-
гатозначні смислові ефекти. За кожним із цих персонажів стоїть
реальність не лише світу «Gemüsegarten», а й світу «інших кра-
їн» за його межами. Зауважимо, що ця «городня» традиція дуже
давня, зокрема у народів, які здавна займаються землеробством
(і слов’янських, і романських, і германських). Це засвідчують і
літературні зразки, але функціонування флороморфізмів у каз-
кових іменах персонажів не лише відбувається в безпосередній
співвіднесеності з ситуацією, а й творить певну ситуацію. Тому
при перекладі, скажімо, словосполучення «ходить Гарбуз по го-
роду...» граматичний рід іменників, що позначають овочі, аж ніяк
не заважає сприйняттю слов’янської картини світу (у даному ви-
падку – метафоричного городу), бо в українському тексті чіт-
ко вказані родинні зв’язки: «огірочки – гарбузові сини й дочки»,
80
«диня – гарбузова господиня» (з тією ж функцією, що й титули у
Гоффмана). Жодних проблем не виникає і при сприйнятті «від-
важного Барвінка» з казки Б. Чалого, бо хоч французький бар-
вінок (pervenche) – жіночого роду, ми можемо без жодних втрат
у перекладі зробити його витязем (preux), а квітка сприймаєть-
ся як герб на щиті чи шоломі. До речі, це припускає і французь-
ка народна традиція, хоч однією з народних назв цієї рослини є
«violette des morts» (фіалка мертвих).
Отже, флороморфізми, елементи картини світу кожного на-
роду навіть в умовах глобалізації залишаються чимось «сво-
їм», інтимним, притаманним тільки своєму баченню світу, яке
«іншим» іноді навіть через переклад пояснити важко.
Література
Венгреновская М. а. Лингвостилистические вопросы перевода на фран‑
цузский язык русской и украинской сказки: Автореф. дисс. … канд. филол.
наук. – К., 1981.
Венгреновская М. а. Воссоздание стилистических особенностей поэзии
М. Рыльского во французских переводах // Вопросы литературы народов
СССР. – К.; О., 1989. – Вып. 15.
Венгренівська М., Конева Я. Мовно‑фольклорні елементи в віршах
Л. Українки та відтворення їх в болгарських і французьких перекладах //
Теорія і практика перекладу. – К., 1981. – Вип. 5.
Потебня а. О некоторых символах в славянской народной поэзии. –
Х., 1860.
Les contes de Pourrat. – Paris, 1986.
В статье анализируются флороморфизмы – специфические лек-
сические единицы для обозначения людей, характерные для фран-
цузской и украинской традиций. Особое внимание уделено проб-
леме перевода этих единиц в текстах французских и украинских
волшебных сказок.
Ключевые слова: флороморфизмы, зооморфизмы, персонифи-
кация, украинская фольклорная традиция, образ, символ.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18006 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T09:42:00Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Венгренівська, М.А. 2011-03-13T21:57:06Z 2011-03-13T21:57:06Z 2009 Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях / М.А. Венгренівська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 68-80. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18006 398.21(=133.1)=398.21(=16) У статті проаналізовано флороморфізми – специфічні лексичні одиниці на позначення людей, характерні для французької та української традицій. Особливу увагу приділено проблемі перекладу цих одиниць у текстах французьких та українських чарівних казок. В статье анализируются флороморфизмы – специфические лексические единицы для обозначения людей, характерные для французской и украинской традиций. Особое внимание уделено проблеме перевода этих единиц в текстах французских и украинских волшебных сказок. In this article analyzed the specific lexical words – floromorphismes – from the names of the people, which are concentrated into the Ukrainian and French traditions. The possibility attention of the author of the article is the translation of this words into the French and Ukrainian fairies. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Проблеми сучасної славістики Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях Article published earlier |
| spellingShingle | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях Венгренівська, М.А. Проблеми сучасної славістики |
| title | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| title_full | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| title_fullStr | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| title_full_unstemmed | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| title_short | Флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| title_sort | флороморфізми у слов’янській та французькій традиціях |
| topic | Проблеми сучасної славістики |
| topic_facet | Проблеми сучасної славістики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18006 |
| work_keys_str_mv | AT vengrenívsʹkama floromorfízmiuslovânsʹkíitafrancuzʹkíitradicíâh |