Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)

У статті розглянуто сучасні дослідження казкового дискурсу на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських та новогрецьких народних казок як репрезентації національної картини світу та менталітету народу, концептуальної системи народної казки, у якій зосереджено багатство...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Шабліовський, В.Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Subjects:	Проблеми сучасної славістики
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18007
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) / В.Є. Шабліовський // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 81-108. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859792626829492224
author	Шабліовський, В.Є.
author_facet	Шабліовський, В.Є.
citation_txt	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) / В.Є. Шабліовський // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 81-108. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	У статті розглянуто сучасні дослідження казкового дискурсу на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських та новогрецьких народних казок як репрезентації національної картини світу та менталітету народу, концептуальної системи народної казки, у якій зосереджено багатство етнокультурного досвіду людства. В статье рассмотрены современные исследования сказочного дискурса на материале славянских, английских, немецких, французских, испанских, новогреческих народных сказок как репрезентации национальной картины мира и менталитета народа, концептуальной системы народной сказки, в которой сосредоточено богатство этнокультурного опыта человечества. The modern elaboration of the fairy-tale discourse is considered in the article with the illustrations from the Slavonic, English, German, French, Spanish and New Greek fairy-tales as the representations of the national vision of universe and people’s mentality, the conceptual system of folk tale where a plenitude of the humanity’s ethnocultural experience is concentrated.
first_indexed	2025-12-02T12:04:30Z
format	Article
fulltext	81 УДК 801.81:398.21=13=16 В. Є. Шабліовський КАЗКОВИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) У статті розглянуто сучасні дослідження казкового дискурсу на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іс- панських та новогрецьких народних казок як репрезентації націо- нальної картини світу та менталітету народу, концептуальної систе- ми народної казки, у якій зосереджено багатство етнокультурного досвіду людства. Ключові слова: народна казка, дискурс, концепт, картина світу, казкові образи. The modern elaboration of the fairy-tale discourse is considered in the article with the illustrations from the Slavonic, English, German, French, Spanish and New Greek fairy-tales as the representations of the national vision of universe and people’s mentality, the conceptual system of folk tale where a plenitude of the humanity’s ethnocultural experience is concentrated. Key words: folk tale, discourse, concept, vision of universe, fairy-tale characters. Народна казка пройшла довгий і складний шлях від відтво- рення примітивно-фантастичної дійсності до символічного й філософського переосмислення. Вона стала тим камертоном, що з покоління в покоління передає ключ до пізнання дитиною, а пізніше й дорослим, світу й самого себе, що дозволяє судити про специфіку національної самосвідомості етносу, динаміку розвитку мислення та вироблені лінгвокультурні цінності. Можливість дослідити багатопланову та багатоаспектну проблему казкового дискурсу на широкому багатонаціональ- 82 ному матеріалі представниками різних наукових напрямів зу- мовила вибір європейської народної казки як об’єкта дослі- дження. Предметом цієї статті є казковий дискурс як активне середовище реалізації лінгвопрагматичної категорії казковос- ті та мовні засоби її актуалізації. Актуальність дослідження зумовлена підвищеним інтересом фольклористики та лінгвіс- тики до вивчення дискурсивних аспектів мови народної каз- ки, необхідністю подальшої розробки проблем, пов’язаних із виявленням механізмів формування казкових образів та їх вербального впливу на поведінку й мислення людини, потре- бою в розробці типології казкового дискурсивного простору. У роботі висунуто гіпотезу, згідно з якою казковий дис- курс розглядається як активне середовище реалізації специ- фічних параметрів категорії казковості, що вербалізуються на різних рівнях мовної структури. Метою роботи є вивчен- ня сучасних наукових досліджень казкового дискурсу на ма- теріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських і новогрецьких народних казок та виявлення лексико-синтаксичної й стилістичної своєрідності катего- рії казковості в мові. Матеріалом дослідження є наукові ро- боти вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячені ви- вченню різних аспектів казкового дискурсу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено аналіз стану до- слідження казкового дискурсу, конститутивні ознаки якого визначаються категорією казковості. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати проведеного дослі- дження сприяють подальшій розробці загальних та окре- мих питань теорії дискурсу, розширюють і уточнюють поня- тійний апарат теорії дискурсу, доповнюють наявні відомості про тенденції й закономірності вербалізації лінгвопрагма- тичних категорій, зокрема категорії казковості, що ініціює розгортання казкового дискурсу. Практичне значення робо- ти визначається можливістю використовувати її основні по- 83 ложення в теоретичних курсах казкознавства, у спецкурсах з теорії дискурсу, дискурсивного аналізу та лінгвістики тек- сту народної казки. Проблема мовної картини світу в лінгвістиці, починаю- чи з часів В. Гумбольдта і закінчуючи сьогоденням, не пов- ністю розв’язана. Це стосується насамперед її фрагментів, пов’язаних із мовленням. Мовлення – досить складний з лінг- вістичного погляду процес, оскільки поєднує в собі усі чин- ники, пов’язані не лише з усвідомленням реалій навколиш- нього світу, але й має свої оцінні смислові конотації, звукові, інтонаційні комплекси тощо. Ці комплекси, органічно поєд- нуючись та індивідуалізуючись, утворюють окремішню кар- тину світу для кожного члена суспільства. Вона має фрагмен- тарний характер, оскільки, організуючись та узагальнюючись у певні смислові сприйняттєві комплекси, універсалізується та утворює національну, а потім загальнолюдську мовну кар- тину світу. Одним із типових фрагментів мовної картини сві- ту є мовний світ казки. Казки – найархаїчніші (разом із міфа- ми) текстові структури. А це означає, що вони репрезентують близьку до міфологічної структуру мислення. Тому казка міс- тить сталі смислові комплекси, розуміння та інтерпретація яких проливає світло на проблему індивідуального мислення та мислення взагалі [Леонтьєва 2003]. В останні роки, коли розвиток комунікативної лінгвісти- ки довів необхідність міждисциплінарного синтезу ідей, роз- роблених у мовознавстві, соціології, психології, етнографії, фольклористиці, філософії та культурології, термін «дискурс» вийшов за межі лінгвістики тексту. Для всебічного аналізу процесу спілкування, зокрема й фольклорного, комунікатив- ної взаємодії індивідуумів уже недостатньо вивчення лише мови як системи знаків. У межах цього напрямку досліджу- ється мовна взаємодія адресанта й адресата, а не лише вислов- лювання окремого суб’єкта. 84 Дискурс, таким чином, охоплює текст у сукупності з екс- тралінгвістичними, прагматичними, соціокультурними, пси- хологічними й іншими факторами і визначається як комуніка- тивна подія, що породжує текст, який корелюється, по-перше, з певною ментальною сферою/певними знаннями, і, по-друге, із конкретними моделями-зразками, прототипами тексто- творення та сприйняття. У процесі мовлення адресанта пред- ставлено не лише інформацію про «стан справ у світі» (про- позиція), але й увесь набір суб’єктивних, соціокультурних, у тому числі стереотипних, прецедентних та інших змістів. При цьому мовець/оповідач у комунікативній ситуації акту- алізує текст казки, спираючись на загальну з адресатом дено- тативну ситуацію, враховуючи свої інтенції, емоції, оцінки, зв’язує висловлення за текстовими законами значеннєвої та структурної цілісності, завершеності, когезії та когерентності, оформлюючи в такий спосіб текст, тобто «упаковуючи» дис- курс у текст [Григорьева 2007]. Водночас слід зазначити, що поняття «дискурс» від часу сво- го виникнення зазнало певних змін. Якщо на початку 70-х ро- ків ХХ ст. дискурс трактували як послідовність мовних актів, зв’язний текст, усна розмовна форма тексту, діалог, група ви- словлювань, пов’язаних між собою за змістом, то сучасна лінг- вістика дає дискурсу таке визначення – «складне комуніка- тивне явище, що містить крім тексту ще й екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, настанови, мету адресанта), необхідні для розуміння цього тексту» [Григорьева 2007]. Ста- новлячи передовсім мовний потік, мову в її постійному русі, що вбирає в себе все розмаїття історичної епохи, індивідуаль- них і соціальних особливостей комунікантів та тієї комуніка- тивної ситуації, в якій відбувається спілкування, дискурс стає відображенням національного менталітету й культури (націо- нальної, загальної та індивідуальної) у всіх її проявах [Сера- жим 2003]. 85 Мовна картина світу відображає кореляцію онтологічної сутності мисленнєвих категорій із результатами пізнаваль- ної діяльності людини і способами, які вона використовує для усвідомлення й концептуалізації навколишньої дійснос- ті. Поняття співвіднесеності мовної картини світу та дискур- су висвітлено в роботі Є. В. Бондаренко «Картина світу і дис- курс: реалізація дуальної природи людини» [Бондаренко 2005, с. 39], в якій автор проводить онтологічні паралелі між кар- тиною світу та дискурсом і стверджує, що характеристики картини світу можна вивчати як дискурсивні, оскільки «мов- на картна світу, втілена у дискурсі, є однією з форм реалізації продукту світопізнання людини» [Бондаренко 2005, с. 64]. Слід відзначити, що вже багато зроблено в плані розроб- ки теорії дослідження дискурсу в широкому соціокультурно- му контексті. Усебічний характер, багатоаспектність наукових пошуків накладають відбиток на термінологічний інструмен- тарій та вироблення загальної методології. Полісемантичне ключове поняття «дискурс» сьогодні розуміємо як текст, що актуалізується за певних умов (за З. Харрісом), та дискурсив- ну практику (за М. Фуко). Будь-який фольклорний жанр передається за традицією у формі усного дискурсу. Він неминуче зазнає певних змін, що- разу знову створюється в процесі виконання, поки не потра- пить у простір автентичного запису. Казкар, що виконав її, був «автором», і в тексті відбився конкретний момент історії. Тому кожен записаний казковий текст є унікальним і неповторним. Конкретне втілення казкового дискурсу демонструє природну мову-імпровізацію в теперішньому часі або таку, що вже мала місце в певний момент у ситуації з учасниками спілкування – оповідачами-інформаторами та збирачами, які фіксують ре- альне комунікативне використання казкової мови в процесі виконання. Розглядаючи подієвий аспект, реалізацію комуніка- тивного процесу, що належить уже до сфери минулого, дослід- 86 ники [Акименко 2005 а, Бойко 2004] відзначають варіативність фіксованих словесних форм того самого мовотворчого процесу в різних оповідачів і незворотність часу для відновлення втраче- ної в процесі засвоєння мовної інформації, оскільки існує тен- денція до запам’ятовування лише макроструктур сприйнятої інформації, що є складовою частиною казкового дискурсу. Так, до середини XIX ст. незаписані казки Британських островів, що становили близько двох тисяч самостійних сюжетів, на сьогодні вже неможливо відновити [Акименко 2005 а]. У дослідженнях останніх років, виконаних у руслі дискур- сивного аналізу, «казковий дискурс» визначається по-різному. Це пов’язано як із багатозначністю та складністю самого по- няття «дискурс», що неодноразово відзначали дослідники, так і з прагматичними установками авторів. Так, у роботах Ю. В. Мамонової [Мамонова 2004 а, Мамонова 2004 б] тек- сти казок розглядаються як певний тип дискурсу з метою ви- явлення провідних концептів англійської побутової казки. Відповідно казковий дискурс автор розуміє утилітарно, як «джерело культурно-аксіологічної інформації, вираженої лек- сичними засобами, концептуальна організація яких вивчаєть- ся» [Мамонова 2004 б, с. 64]. У дисертаційному дослідженні Н. А. Акіменко казковий дискурс інтерпретовано як «активне середовище реалізації специфічних параметрів категорії каз- ковості, що вербалізуються на різних рівнях мовної структу- ри» [Акименко 2005 а, с. 4]. Казковий дискурс подає смислові конотації як такі, що фор- мують його семантичний потенціал, впливають на смислові компоненти та специфікують дискурсивні ситуації. Смислові компоненти є елементами інформаційної системи, яка містить відомості про потенційно можливі казкові ситуації. Учасни- ки ситуації, інакше кажучи інформатори, добираючи необхід- ні елементи з інформаційної системи, конструюють безпосе- редньо дискурсивні ситуації [Леонтьєва 2003]. 87 Окремої уваги заслуговує питання перехідності дискур- сів. Так, казковий дискурс поступово внаслідок об’єктивних причин зазнає змін і переходить із ситуативно-рольового в індивідуально-орієнтований тип дискурсу. Актуалізація казкового дискурсу пов’язана із суттєвими змінами в суспіль- них і соціальних потребах. Згідно із традиційними критерія- ми, беручи до уваги характеристику учасників спілкування, казковий дискурс на ранньому етапі свого становлення й роз- витку мав форму ситуативно-рольового дискурсу з його без- посередніми учасниками – виконавцями-казкарями та слуха- чами (реципієнтами). При переході від усної комунікації до письмової, де ключовою ознакою стає вже не асиметрія рольо- вих відносин між казкарем і слухачем та наслідування тради- ційного формульного стилю, а процес мовлення в широкому розумінні, казковий дискурс дедалі більше набуває естетич- ної цінності. Так, через об’єктивні причини та історичність свідомості казковий дискурс із ситуативно-рольового стає індивідуально-орієнтованим буттєвим. Учасники спілкуван- ня та їх роль у ньому змінюються (творці-укладачі, казкарі- імпровізатори, рядові виконавці, збирачі-фіксатори, збирачі- оброблювачі, автори, технічні виконавці, реципієнти слухачі або читачі) [Акименко 2004]. При переході казкового дискур- су з усної комунікації в письмову, вербальна комунікація де- далі більше здобуває художньо-естетичну цінність. Свого часу ще В. Я. Пропп відзначав, що виконавець не є абстрактною постаттю, що творить на власний розсуд. Його творчість спричинена середовищем і епохою. Проте межі, зу- мовлені середовищем і епохою, не є вічними. Вони змінюють- ся в процесі історичного розвитку і є досить широкими, щоб у певних межах дати простір індивідуальній творчості. Проведений М. В. Дьоміною аналіз гендерної концептосфе- ри сучасного й традиційного британського казкового дискур- су [Дёмина 2006], а також часових маркерів британського каз- 88 кового дискурсу [Дёмина 2004] дозволяє автору зробити такі висновки: - у сучасному казковому дискурсі спостерігається збіль- шення частки індивідуального сегмента, що відбувається пе- реважно за рахунок збільшення кількості апеляцій з додатко- вим значенням «зовнішні дані». Цей факт пояснюється тим, що герой народної казки не є особистістю, а «символом осо- бистості в її граничному вираженні»; звідси – максимальна узагальненість, типізованість образу, що дозволяє позначення тільки релевантних для сюжету рис (неземної краси героїні- «призу» або неймовірної сили героя). Літературна казка йде шляхом створення індивідуалізованих образів, тому на пер- ший план виходить портретна характеристика персонажів; - одна із загальновизнаних рис літературної казки – відоб- раження в ній «прикмет часу», що виявляється в лінгвістич- ній актуалізації гендерних концептів. Такі лексичні одиниці, як shuttle pilot, security man, holiday rep, checkpoint official дозволя- ють із точністю до десятиліття визначити час створення казки й часову характеристику описаних у ній подій. У народній каз- ці, яка відтворювалася при кожному виконанні протягом три- валого часу, такі «часові маячки» не настільки очевидні; - концепт «жінка» в сучасному британському казковому дискурсі значною мірою зберігає свою традиційну спрямова- ність, про що свідчить превалювання апеляцій із додатковим значенням «сімейно-родинні відносини». Зокрема, лексична одиниця «mother» та її похідні (mum, mummy, mom, mommy, mam) за частотою вживання посідають друге місце, поступа- ючись лише номінаціям зі значенням «батько»; - аналіз соціального сегмента виявляє збільшення числа апеляцій до феміністичного концепту і значне тематичне роз- ширення підгрупи «професія». У процесі дослідження традиційного британського казко- вого дискурсу М. В. Дьоміною було розроблено новий варіант 89 сегментації гендерної концептосфери, представлений у стат- ті «Розподіл гендерних ролей в традиційному казковому дис- курсі Британських островів» [Дёмина 2006]. Даний варіант сегментації засновано на присутності або відсутності об’єкта, необхідного для ідентифікації референта, та на його якісних характеристиках. Він припускає виокремлення чотирьох сег- ментів: індивідуального, реляційного, соціального та надпри- родного, кожний із яких поділяється ще на підгрупи. Концепт як ментальний концентрат змісту, що акумулює культурний досвід людства й конкретного етносу, реалізуєть- ся в певному фрагменті мовної картини світу. Цей фрагмент корелює з такими мовними складовими, як словник і текст. При цьому, очевидно, існує третій шлях реалізації концеп- ту – словника-тексту, одиниці якого утворюються на осно- ві номінаційно-синтаксичного семіозису [Кербс 2008]. При цьому одиницями словника-тексту виступають синтаксичні відрізки різної довжини – від синтаксичної форми слова до зв’язного тексту. Запропонований А. М. Кербс підхід до осмис- лення реалізації концепту «материнство» в просторі дискур- су російських народних казок включає базові лексеми, виді- лені шляхом лексико-тематичного, системно-словникового й асоціативного принципів. Як фрагменти мовної картини світу автор розглядає мінімальні контексти, у яких і реалі- зується семантика концепту. Зазвичай концептна семантика лексичного елемента або асоціативно пов’язане з ним слово або словосполучення реалізується за рахунок перетворення змісту та реа лізації асоціативних зв’язків. Наприклад, оче- видний прямий зв’язок розглянутого концепту з тематич- ним корелятом «батько» (зв’язок у складі тематичного поля: «родинні узи»), коли в позиції мінімальної дистрибуції ми натрапляємо на асоціативну аналітичну групу: «до батька, до матері», «батько з матір’ю», а також на ширші контексти на зразок: «Погубила вас ведьма старая, / Ведьма старая, змея 90 лютая, / Отняла у вас отца родного, / Отца родного – моего мужа…» [Кербс 2008]. Найбільший інтерес становлять асоціативні зв’язки вер- бальних репрезентантів досліджуваного концепту в казко- вому дискурсі А. Н. Афанасьєва, які можуть розглядатися як прямі, так і непрямі. Прямі зв’язки характеризують реаліза- цію концепту «материнство» тематичного плану, наприклад, мати – діти: «…век они прожили, а детей не нажили…»; дім: «…перешли они на житье в другой дом…»; родина: «И стала у князя целая семья…»; батько: «…худо будет от отца с мате- рью…» тощо; непрямі, властиво асоціативні зв’язки, – пісня, сердечність, чуйність («Зачуяло ее сердце, встрепенулась она и полетела на княжий двор…»), турбота («Время быть Кошу Бессмертному; мать спрятала его…») тощо. При однаковому наборі універсальних концептів у кожного народу існують особливі, тільки йому властиві співвідношен- ня між цими концептами, що й створює основу національно- го світобачення та світосприйняття. Концепт «материнство» має найдавнішу міфологічну осно- ву, тому найбільш адекватний матеріал для її осмислення дає, на думку А. М. Кербс, фольклор, зокрема – жанр казки. Теми материнства, дитинства – одні з найзначніших у народній творчості загалом та в російських народних казках зокрема. Любов до матері, як вважають сучасні психологи, дає потуж- ний емоційний заряд до благополуччя й життєздатності інди- віда. Мати – це любов, тепло, земля. Бути любимим нею – зна- чить бути живим, мати коріння й почуття дому [Кербс 2008]. Богоматір, Богородиця, Діва Марія у християнській традиції – заступниця за грішників і сиріт, ідеал жіночої краси й грації, чистоти, батьківської ніжності, ідеальне втілення материн- ства. Із цим образом асоціюються такі жіночі якості, як мате- ринська турбота й співчуття, усе, що відзначається добротою й ніжністю. 91 Батьківщина, материнство пов’язані з мовою, з піснею і каз- кою, з народністю й імпліцитним, але могутнім імпульсом не- свідомого; вітчизна, батьківство – з обов’язком і правом, із со- ціальним, свідомим життям. Мати й батько вводять дитину в сферу національної культури; при цьому від матері дитина чує перші слова рідною, «материнською» мовою, народні пісні й казки, перші уроки релігії й життєвої поведінки. Батько вво- дить підлітка в господарський і політичний світ: робить його працівником, громадянином, воїном. Поділ між раціональ- ним та ірраціональним змістом культури до певної міри збіга- ється з відмінністю материнського й батьківського у родово- му та національному житті [Кербс 2008]. Концепт «материнство» – один із ключових концептів ро- сійської культури. За словом «материнство» – світ образів, уявлень, система ціннісних установок, метафор. З його допо- могою характеризують жінок, що володіють низкою характер- них ознак, і кваліфікують поведінку будь-якої жінки-матері. Мати – один із найпопулярніших і найколоритніших персо- нажів у російських казках. Разом з батьком вона займає одну із найвищих щаблів у «казковій» ієрархічній градації. Кон- цепт «материнство» як поняття, що має етноментальний ха- рактер, – це найважливіша категорія свідомості, за допомогою якої будується концептуальна картина не тільки даного наро- ду, але й усієї світобудови. Концептуальний аналіз уявлень про материнство в тій або іншій сфері свідомості спрямований насамперед на виділення ознак у семантичному складі цього концепту й на встановлен- ня їх ієрархії. У семантиці материнства в цілому виділяють- ся ознаки дефініційні, що дозволяють відрізнити материнське почуття від суміжних категорій, ознаки енциклопедичні де- фініційно надлишкові й ознаки імплікативні, виведені з де- фініційних. Однак з боку виявлення світоглядної й етнокуль- турної специфіки лінгвоконцепту більш продуктивним буде 92 об’єднання виділених ознак у семантичні «блоки», сформова- ні на основі узагальнень певного ступеня абстрактності. Це «каритативний» блок, що включає поняття довіри, поваги, відданості, жертовності тощо, «андрогінний» блок – розумін- ня, гармонію, «етимологічний» блок – любов, ніжність, добро- ту, турботу тощо, «нігілістичний» блок – оману, неможливість порозуміння, біль і страждання [Кербс 2008]. Слово як елемент лексико-семантичної системи мови за- вжди реалізується у складі тієї або іншої лексичної парадигми, що дозволяє його інтерпретувати як інваріант лексичної па- радигми, утвореної цим словом; або як ім’я значеннєвого (си- нонімічного) ряду, утвореного синонімами, що співвідносять- ся з одним із значень цього слова. У кожному разі, концепт зазвичай співвідноситься більш ніж з однією лексичною оди- ницею, і логічним завершенням подібного підходу є його спів- віднесення із планом вираження всієї сукупності різнорідних синонімічних (властиво лексичних, фразеологічних і афорис- тичних) засобів, що описують його в мові, тобто в остаточ- ному підсумку концепт співвідносимо із планом вираження лексико-семантичної парадигми. Слід зазначити, що в дискурсі російської народної каз- ки контексти лексем «мати», «материнство», що дозволяють більш-менш чітко пізнавати реалізацію тієї або іншої семан- тичної ознаки концепту, порівняно рідкісні, наслідком чого є відносно невисоке число аналізованих уживань цих лексич- них одиниць, а концептуальна семантика материнства вияв- ляється переважно через синоніміку перифрази (дескрипцію, описову номінацію) та непрямі описи [Кербс 2008]. Дослідивши на матеріалі новогрецьких народних чарівних казок концепт «доля» («μοίρα/τύχη») та його реалізацію в каз- ковому дискурсі [Бойко 2008], А. В. Бойко дійшла висновку, що казковий дискурс є особливим різновидом дискурсу і має дві схеми розвитку – таку, що розгортається, та замкнену. 93 Казкові тексти є сталим комплексом відомостей, що й фор- мують фрагменти мовної картини світу. Образи, представле- ні в казках, є одиницями інформації, що складають казкові тексти. У зафіксованому текстовому вигляді вони є ключами до шарів культури того або іншого етносу. Казковий дискурс є багатим джерелом знань про концептосферу нації. Казкові образи, представляючи собою одиниці інформації, з яких складаються казкові тексти, прямо пов’язані з базови- ми концептами тієї або іншої культури. Їх аналіз служить опи- су концептів. При збігу імені концепту й імені образу можна говорити про можливість прямої експлікації концепту через однойменний образ. Вивчення особливостей образу сприяє розкриттю сутності концепту [Бойко 2008]. Ключовими словами-репрезентантами, що становлять ядро грецького концепту «доля», А. В. Бойко вважає іменники μοίρα і τύχη. Сéми «доля» й «вища сила» лежать в основі ядра грецького концепту «доля». Базовий шар наповнюють ознаки, які є полярними, але рівною мірою властивими досліджува- ному концепту: доля – випадок, приреченість – непередбачу- ваність, життя – життєві обставини, незмінність – втручання, фатум – удача. Периферію розглянутого концепту становлять такі ознаки: пошук, допомога, опіка/турбота, народження, складні обставини, любов, шлюб, дорога, відстань, достаток, працьовитість, ледарство, мудрість, таємниця, безконтроль- ність. Далеку периферію становлять ознаки: охайність/не- охайність, пияцтво. Особливість концепту «доля» полягає в наявності двох основних протилежних компонентів: випад- ковість (доля-τύχη) і зумовленість (доля-μοίρα). Ментальні утворення «Μοίρα» (доля-фатум) і «Τύχη» (доля- випадок) перехрещуються та в сукупності співвідносять- ся з російським концептом «судьба». У своєму взаємозв’язку вони утворюють єдиний ментальний комплекс – концепт, що має два полюси: μοίρα і τύχη. 94 Концепт «доля» («μοίρα/τύχη») у роботі А. В. Бойко пред- ставлена ментальним комплексом, що має три шари: актив- ний, пасивний та внутрішній. Це поділ, який відбувається за принципом актуальності того або іншого компонента концеп- ту в системі особистісних цінностей комуніканта. Активни- ми сéмами концепту є ознаки, які пов’язані із суб’єктивним сприйняттям долі кожною людиною. Пасивними ознаками є ті, які стосуються долі в її більш глобальному, загальному значенні: доля як ідея долі. Внутрішні ознаки пов’язані з ети- мологією імені концепту, що розкриває його базове значення, з якого розвивалися всі інші шари концепту [Бойко 2008]. Обидві складові концепту «доля» («μοίρα/τύχη») нерозрив- но пов’язані між собою. В активному шарі це виражено через характеристики взаємодії долі й людини, які зумовлені мож- ливістю/неможливістю зміни життєвого шляху (доля-фатум або доля-випадок). У пасивному шарі – через характеристи- ки вищої сили, яка вважається такою, що визначає умови зем- ного існування та контролює це існування в його прогресії (доля-приречення, доля-невідомість). Етимологія даних кон- цептів має відношення до незмінності та приреченості, так само як до мінливості та везіння. Ґрунтуючись на тому, що казковий дискурс цікавий насам- перед такими своїми елементами, як час і місце оповідання, особистість казкаря, спосіб оповідання, склад, ступінь учас- ті та реакція аудиторії, характер і зміст казки, можна описа- ти його основні компоненти як дискурсу: 1) учасники й схема розвитку; 2) хронотоп; 3) цілі; 4) цінності; 5) стратегії; 6) жан- ри; 7) тематика; 8) дискурсивні формули [Бойко 2008]. При створенні казкових дискурсивних ситуацій використо- вують онтологічну модель категорії учасників ситуації. На по- гляд О. Ф. Леонтьєвої, що досліджувала смислові конотації ді- єслів мовлення в казковому дискурсі на матеріалі українських народних казок про тварин, у казковому дискурсі вона напов- 95 нюється та поглиблюється внаслідок уведення семантичних параметрів: генетичних характеристик, характерів та реаль- них психотипів учасників ситуацій, генетичного середовища існування. У дослідженні [Леонтьєва 2003] як активні учасни- ки було проаналізовано істоти, а як допоміжні – середовище існування, що актуалізується як середовище ситуативно необ- хідної діяльності. Активні учасники групуються в пари: анта- гоністичні, генетичні та пари, пов’язані із середовищем існу- вання, що впливають на ситуативне значення дієслова. Комунікативна дискурсивна ситуація утворюється групою комунікативних дієслів, серед яких основними є дієслова мов- лення. Така ситуація містить три частини: докомунікативну, комунікативну та післякомунікативну. В її основу покладено комунікативний акт, тому дискурсивна ситуація в згорнутому вигляді нагадує його. Казковий дискурс про тварин містить два типи комунікативних актів: безпосередній та опосередко- ваний [Леонтьєва 2003]. Опосередкований комунікативний акт розглядається як згорнута схема безпосередньої комуні- кації. Основними компонентами комунікативного акту є гру- па відправника та група отримувача інформації і власне сам інформаційний процес. Казковий дискурс репрезентує від- повідно до компонентів-складників комунікативного акту всі типи дієслів. Конотативні системи виділяються на основі елементар- них ситуативних смислових значень базового дієслова каза- ти, що в казках про тварин функціонує у чотирьох семан- тичних полях, які відповідають типам конотативних систем: інформаційне поле як передача або обмін інформацією з ін- телектуальною домінантою, інформаційне поле як вид по- шуку нової інформації з інтелектуально-психологічною до- мінантою, психологічно-розпорядче поле з розпорядчою домінантою або інтелектуально-впливове з домінантою впли- ву, інтелектуально-психологічне поле як пошук інтелектуаль- 96 ної та емоційної підтримки з емоційно-вартісною домінан- тою (переплітається із релятивною комунікацією, оскільки передбачає рух у просторі об’єкта, на який спрямована кому- нікація). Крім того, казковий дискурс виділяє ознаки конота- тивних систем: наявність думки та знань про предмет, само- достатність, потенційна реалізація як моделювання ситуації. Дослідження [Леонтьєва 2003] показало, що семантичне наповнення дієслів у різних казкових ситуаціях визначаєть- ся їх потенційним семантичним ареалом, який залежить не тільки від ситуативного наповнення та значення дієслова, але й враховує генетичні та психологічні параметри конотації, які є основою для створення двох підсистем – когнітивної та психологічної. У казковому дискурсі когнітивна система ре- алізує типи знань, які розглядаються як її одиниці-поняття. До них належать такі поняття знань про світ: емпіричні, гі- потетичні, інтуїтивні та поняття як розуміння. Когнітив- на система враховує як знання, які потенційно містяться в значенні дієслова, так і ситуативні знання, яких воно набу- ває в процесі реалізації дискурсивної комунікативної ситуа- ції [Леонтьєва 2003]. Інтерпретація природи знань у дискурсивних ситуаціях відбувається за допомогою інтерпретаторів, які визначає каз- ковий дискурс: активізації, розуміння, передбачення. Психо- логічна система у казковому дискурсі психологічно активізує знання, її роль полягає в адаптації системи знань до потенцій- но можливих ситуацій та об’єктів цих ситуацій. Власне приро- да комунікативного акту та комунікативної ситуації в цілому реалізована через дієслівні типи і визначається психологіч- ною абстракцією, яка за змістом поділяється на активну та нейтральну. Дослідження О. Ф. Леонтьєвої підтвердило, що при визна- ченні семантики дієслова враховуються два сутнісні чинники: основні семантичні параметри (словникове тлумачення зна- 97 чення дієслова, граматичні аспекти, контекст, тип моделі ре- чення) та додаткові семантичні параметри (ознака суб’єкта дії, ситуація, що передує означеній дії, та наступна ситуація, оцінка тощо). Таким чином, у казковому дискурсі конотативні системи формуються на основі виділення та диспозиції чітко визначе- них семантичних параметрів основного поняття, поданого ді- єсловом казати, що розглядаються як ситуативні. Ситуативні параметри уможливлюють інтерпретацію дискурсивних ситу- ацій у текстових структурах і розглядаються як основні та до- даткові. Серед основних параметрів казковий дискурс виділяє знання про світ, наміри, емоційно-психологічні параметри, ді- єві (спонукання до дії, прийняття рішення, тощо), вибір, по- шук, об’єкти (оточення). Як додаткові семантичні параметри казковий дискурс виділяє інтонування та тривалість у часі. Механізми відтворення тісно пов’язані із параметрами. Каз- ковий дискурс подає сутнісні та механістичні механізми від- творення ситуації. Сутнісні механізми пов’язані із основними семантичними параметрами, механістичні – із додатковими. У дискурсивних ситуаціях існує три типи залежностей меха- нізмів відтворення: інформаційне наповнення передує психо- логічному (сутнісне передує механістичному), психологічне наповнення визначає тип інформаційного (залежність сутніс- ного від механістичного), зміна залежностей: сутнісне зале- жить від механістичного і механістичне від сутнісного. Пер- шу групу утворюють дієслова, смисловою домінантою яких виступає система знань. Це дієслова на зразок: говорити, ба- лакати, бесідувати, казати, мовити тощо. Другу групу утво- рюють дієслова, в яких домінує психологічна система: лаяти- ся, сваритися, варнякати тощо. У третій групі дієслів обидві системи виступають як смислово доцільні та взаємопов’язані. До неї належать дієслова на зразок: підмовити, намовити, на- казати, скликати тощо. 98 Дослідження О. Ф. Леонтьєвої також показало, що коно- тативні системи визначаються групою ситуативних ознак: знання як інформація, повне знання ситуації; знання як піз- нання природи ситуації; передбачення результату (емотивне знання); відтворення, адаптація, реалізація, інтеграція. За до- помогою цих ознак моделюються дискурсивні комунікативні системи, інакше конотативні. Виявилося, що конотативні системи в казковому дискур- сі зіставляються із ядерною системою. Специфіка ядерної сис- теми полягає в наявності двох основних комплексів: адаптації та мовної рефлексії. Ядерна система представлена двома типа- ми дієслів, що адаптують свою природу в казковій дійсності як фізіологічну, так і психофізіологічну (психоаналітичну). Ді- єслова цієї системи розглядаються як звуконаслідування: гага- кати, нявкати, мурчати тощо, та як емоційно-психологічний стан суб’єкта: виспівувати, заплакати тощо [Леонтьєва 2003]. У своїй роботі О. Ф. Леонтьєва показала, що другий ком- понент комунікативного акту, а саме сприйняття, у казково- му дискурсі подане не так об’ємно, як система відправника ін- формації. Специфіка її полягає в наявності функціональних ознак двох типів – фонологічних (враховується тон, інтона- ція, логічний наголос) та психологічних. Цю групу складають дієслова на зразок: чути, послухати, почути. Система від- творення подана дієсловами на зразок: відповісти, відізвати- ся, зареготатися тощо і реалізується в казковому дискурсі як відповідь-інтерпретація на отриману інформацію. Отже, ко- мунікативні дієслова, зокрема мовлення, у казковому дискур- сі визначаються названими характерними ознаками, які без- посередньо пов’язані з їх смисловою організацією. Смислова організація репродукується конотативними системами, які реалізують увесь потенціал смислу в казкових дискурсивних полотнах [Леонтьєва 2003]. 99 Досліджуючи жанрово-композиційний та лінгвопрагма- тичний аспекти іспанської народної казки, Н. В. Мастилко запропонувала нове розв’язання наукової проблеми, що ви- являється в комунікативно-прагматичному підході до висвіт- лення жанрово-композиційної та функціональної специфіки досліджуваних одиниць [Мастилко 2004]. Автором здійснено також лінгвопрагматичний аналіз характерних мовних особ- ливостей іспанських казок, проведено аналіз прагматичного потенціалу сталих структурних компонентів казки, виявле- но їх головні комунікативно-прагматичні функції, розглянуто основні засоби інтенсифікації текстового впливу. Дослідження Н. В. Мастилко показало, що основний праг- матичний зміст іспанських народних казок сконцентровано в невід’ємних елементах її композиційної структури, до яких належать заголовок, традиційні формули казки, функції ді- йових осіб. Загальною особливістю побудови тексту казки є лінійна організація її складників-висловлень, що розташо- вані у певній логічній послідовності, зумовленій причинно- наслідковими зв’язками. Композиція іспанської казки характе- ризується: 1) підпорядкованістю видо-часових форм сюжету; 2) невизначеністю хронотопу; 3) наявністю соціокультурного компонента. Особливість казкового сюжету – трикратне по- вторення дій героя з їх поступовою гіперболізацією. Це надає твору динамічності та розширеності, підкреслює, у конкрет- них випадках, складність виконаного завдання. Чарівні каз- ки найбільш однотипні за своєю композиційною структурою, в якій виділяють десять основних інформативних компонен- тів – функцій дійових осіб [Мастилко 2004]. Заголовок, як перший знак казкового тексту, актуалізує основну інформацію повідомлення. Його прагматичність зу- мовлена орієнтацією на адресата, а основна функція – викли- кати зацікавленість в останнього, сформувати в адресата на- станову на ознайомлення з казкою. 100 Традиційні формули – невід’ємні структурно-змістові ком- поненти текстів іспанських народних казок. Ініціальні фор- мули відіграють провідну роль у визначенні адресатом жанру тексту й у виборі відповідної стратегії для його інтерпретації. Медіальні формули – готовий мовленнєвий матеріал для пере- дачі переміщень дійових осіб і підкреслення тривалості про- цесу виконання дії. Фінальні формули, найбільш різноманітні за своєю лексико-семантичною структурою, вказують на за- вершення оповіді та згортання казкової картини світу [Мас- тилко 2004]. Іспанські народні казки, як мовленнєві утворення фольк- лорної традиції, відображають тенденції, які творять літера- турну норму на ґрунті загальнонародного мовлення й нале- жать до літературно-розмовної стильової підсистеми мови. Дослідження [Мастилко 2004] показало, що експресивність та інтенсифікація висловлень як невід’ємні елементи живого мовлення є найбільш властивими конструкціям з прямою мо- вою в казці. Діалог у казці, незважаючи на те що він виступає складником художнього твору й підпорядковується сюжет- ній лінії, – своєрідна модель повсякденного мовлення іспан- ців, у якій максимально точно відображено основні стратегії комунікативної взаємодії. У діалогах казки використано най- більшу кількість засобів посилення прагматичного потенціа- лу висловлення з метою ефективно вплинути на адресата. Дискурсивна зв’язність іспанських народних казок забез- печується наявністю в них численних елементів, «розмовних опор», які поєднують структурні елементи повідомлення й служать для заповнення пауз у мовленні. Їх комунікативна значущість полягає в тому, що досить часто вони викону- ють модальні функції, тобто демонструють ставлення адре- санта до самого висловлення або до його адресата. Що ж до синтаксичного рівня іспанських народних казок, встановле- но також [Мастилко 2004], що казкова оповідь тяжіє до лі- 101 тературно унормованих текстів. Побутове мовлення є більш спонтанним і непідготовленим, ніж казка. Для нього харак- терна велика кількість синкопованих, неповних речень. У казкових оповідях чисельність складних речень значно біль- ша порівняно з простими. Проте усний характер існування народних казок зумовив деякі особливості в їх синтаксичній структурі, зокрема такі: 1) елімінацію фінальних елементів речення; 2) еліпсис дієслів; 3) порушення граматичного по- рядку слів; 4) редуплікацію, або навмисне повторення лек- сичних елементів речення. Усі перелічені засоби є синтаксич- ними ресурсами виділення й підкреслення комунікативної значущості окремих одиниць та для вираження емоційних реакцій на слова співрозмовника або з приводу предмета, що обговорюється. Подальшою перспективою наукового пошуку, на дум- ку Н. В. Мастилко, може бути дослідження національно- культурної специфіки фразеологічних одиниць іспанської на- родної казки в їх функціональному аспекті, тобто висвітлення їхніх номінативних, синтаксичних і прагматичних функцій. Мова загалом, і фольклорних творів зокрема, виступає як дзеркало національної культури і фіксує зміст, який тим чи іншим чином відбиває умови життя певного народу. Цікавим може бути зіставне дослідження фразеологічної номінації тек- стів іспанських та українських фольклорних казок, оскільки воно уможливить виявити спільні й відмінні риси культурно- ціннісної картини світу цих двох народів, простежити страте- гії й способи репрезентації знань, що стоять за мовними зна- ками та мовленнєвими творами. Дослідження К. П. Єсипович присвячено аналізу семантич- ної організації тексту французької народної казки. Увага авто- ра зосереджена на виявленні концептуальної структури зміс- ту образу «чарівного» та на його відтворенні за допомогою сукупності мовних засобів. Запропонований комплексний 102 підхід вивчення казкового образу здійснено у світлі когнітив- ної поетики [Єсипович 2006]. В основу наукової праці покладено думку про те, що об- раз «чарівного» є концептуальним метаобразом, реконструк- ція якого здійснюється згідно з методом художнього мета- опису. Структура такого метаобразу втілена в когнітивній моделі, що має ієрархічну структуру «ціле – частина». Зміст образу «чарівного» вивчали в таксономічному та аксіологіч- ному аспектах, що зумовило тенденцію визначення чарівних персонажів-прототипів та встановлення закономірності роз- поділу їх статичних і динамічних характеристик. У роботі визначено також прогнозну функцію казки, яка реалізується через накладання картини «чарівного» та «реаль- ного» світів. Здійснено аналіз мовних засобів, які вербалізу- ють базові концепти казкової картини світу, та визначено ме- таобразну функцію тропів [Єсипович 2006]. Специфікою жанру народної казки є наявність у ній елемен ту «чарівного», який відбиває її ідейний зміст. Стала система стере- отипізованих чарівних образів забезпечує семантичну зв’я з ність та цілісність тексту казки. Така система може бути представлена як метаобраз «чарівного», що має концептуальну природу. Об- раз «чарівного», який є наскрізним для жанру народної казки, розглядається в дослідженні як текстовий концепт. В опозиції семантичних ознак персонажів казки чарів- ний / природний простежується тенденція визначення основ- них типів чарівних актантів, а саме: чарівний супротивник, чарівний родич, чарівний помічник і чарівний засіб, які є склад- никами образу «чарівного» й упорядковують його концепту- альний простір. Концептуальний простір образу «чарівного» має вигляд іє- рархічної структури «ціле – частина», що моделюється гіпоні- мічним фреймом. У текстах народної казки онтологічна сут- ність чарівних казкових актантів визначає коло статичних 103 і динамічних предикатів, які формують концептуальні про- стори актантів чарівний супротивник, чарівний родич, чарів- ний помічник і чарівний засіб у казковій картині «чарівного» світу. Певна послідовність предикатів утворює концептуаль- ний простір кожного з чарівних актантів, що є передумовою для визначення характеру їх оцінки, завдяки чому визнача- ється загальне аксіологічне навантаження образу «чарівно- го» у тексті французької народної казки. Розгляд конкретних описів об’єктів-складників образів людина, тварина, міфічна істота, предмет, які наповнюють концептуальні простори досліджуваних нами актантів, дозволяє визначити загальну оцінку образу «чарівного», що у французькій народній казці не є позитивною [Єсипович 2006]. У казковій картині «чарівного» світу визначається взаємо- дія провідних концептуальних сфер: людина, тварина, міфіч- на істота, артефакт. Такі концепти втілюються в чотирьох семантичних ролях: супротивники, родичі, помічники, засо- би. Мовна реалізація даних семантичних ролей здійснюється в тексті казки за допомогою тропів, при дослідженні яких ав- тором [Єсипович 2006] було встановлено такі закономірності: у французькій народній казці найпоширенішим носієм обра- зотворчої функції є епітет; метонімія трапляється лише у влас- них назвах чарівних персонажів казки; метафоричні вирази в казковій картині світу мають тенденцію до нейтралізації. Казкова картина «чарівного» світу є впорядкованою сис- темою, кордони якої обмежує просторово-часовий показник. Категорія простору втілюється в ній концептуальними опози- ціями: своє / чуже, замкненість / незамкненість. Ключовими характеристиками категорії часу є концептуальні опозиції: ре- альність / вигаданість, обмеженість / необмеженість [Єсипо- вич 2006]. У дослідженні К. П. Єсипович визначено також прогнозну функцію казки, яка реалізується через накладання картин «ча- 104 рівного» та «реального» світів. Подальші наукові дослідження семантики фольклорних текстів із залученням методичного апарату когнітивної лінгвістики, на думку автора, є перспек- тивними в галузі когнітивної поетики. Розширення практич- ного матеріалу дослідження, завдяки залученню текстів фран- цузького фольклору (легенд, жестів, пісень, анекдотів), може допомогти відтворити структуру архаїчної фольк лорної кар- тини світу та простежити її вплив на формування сучасного світосприйняття. Актуальність розгляду казкового дискурсу як репрезен- тації національної картини світу та менталітету того або ін- шого народу зумовлена підвищеною увагою дослідників фольк лору до вивчення концептуальної системи народної казки, в якій зосереджено багатство етнокультурного до- свіду людства. Тому вважаємо, що плідним є подальше до- слідження поетики казкового дискурсу саме як вербально- знакової символізації культурного досвіду людства в цілому й віддзеркалення національної картини світу та менталітету конк ретного народу. Література акименко Н. а. Структурно‑семантические особенности сказочного дискурса // Гегярлт. – Элиста, 2004. – № 1‑1. – С. 99–110. а) акименко Н. а. Лингвокультурные характеристики англоязычного сказочного дискурса: Дисс. ... канд. филол. наук. – Волгоград, 2005. б) акименко Н. а. Графико‑фонетические средства актуализации кате‑ гории сказочности // Актуальные проблемы лингвистики и межкультурной коммуникации. – Волгоград, 2005. – С. 43–50. а) акименко Н. а. Сказочный дискурс и его конститутивные призна‑ ки // Этнокультурная концептосфера: общее, специфичное, уникальное: Материалы междунар. науч. конф. / Калмыц. гос. ун‑т. – Элиста, 2006. – С. 185–187. 105 б) акименко Н. а. Композиционная структура англоязычного сказочно‑ го текста // Гегярлт. – Элиста, 2006. – № 1‑1. – С. 123–133. в) акименко Н. а. Типы повторов в текстах англоязычного сказочного фольклора // Язык. Культура. Коммуникация: в 3 ч. – Волгоград, 2006. – Ч. 3. – С. 231–245. аппатова В. С. Атрибутика персонажей британской народной волшеб‑ ной сказки: (семасиолог. исслед.): Автореф. дисс. … канд. филол. наук. – О., 1990. Бойко а. В. Внутренний мир сказочного дискурса // Лингвистическая организация дискурса: функциональные и содержательные аспекты: меж‑ вуз. сб. тр. молодых ученых / под ред. В. И. Тхорика и Н. Ю. Фанян. – Крас‑ нодар, 2004. – Вып. 1. – С. 43–51. Бойко а. В. Некоторые компоненты сказочного дискурса: хронотоп, цели, ценности, стратегии, жанры, тематика, дискурсивные формулы // Эколог. вестн. науч. центров Черноморского экон. сотрудничества. – 2006. – № 2. – С. 23–25. Бойко а. В. Концепт «судьба» («μοίρα/τύχη») и его реализация в сказоч‑ ном дискурсе: на материале новогреческих народных волшебных сказок: Дисс. ... канд. филол. наук. – Краснодар, 2008. а) Бока О. В. Комунікативна спрямованість ономастичної лексики ан‑ гломовного казкового дискурсу на дітей різного віку // ВІСНИК Житомир‑ ського державного університету імені Івана Франка. – 2006. – С. 118–121. б) Бока О. В. Комунікативно‑когнітивна спрямованість казкового дис‑ курсу // Вісник СумДУ. – 2006. – № 3 (87). – С. 151–156. Бондаренко Є. В. Картина світу і дискурс: реалізація дуальної природи людини // Дискурс як когнітивно‑комунікативний феномен / Під загальн. ред. І. С. Шевченко: Монографія. – Х., 2005. – С. 34–64. Ганыкина М. В. Мелодические особенности чтения народной сказки в английском и русском языках // Сб. науч. трудов. / Моск. гос. лингв. ун‑т. – М., 2001. – Вып. 462. – С. 10–21. Григорьева В. С. Дискурс как элемент коммуникативного процесса: праг‑ малингвистический и когнитивный аспекты: монография. – Тамбов, 2007. Гуляйкина С. О. Вариативность/инвариантность в речевых манипу‑ ляциях персонажей сказок: на материале английского и русского языков: Дисс. ... канд. филол. наук. – Ульяновск, 2007. Дёмина М. В. Временные маркеры британского сказочного дискурса // Слово–Высказывание–Дискурс / Под ред. А. А. Харьковской. – Самара, 2004. Дёмина М. В. Распределение гендерных ролей в традиционном сказоч‑ ном дискурсе Британских островов // Языковая личность – текст – дис‑ 106 курс: теоретические и прикладные аспекты исследования: Матер. между‑ нар. науч. конф. – Самара, 2006. – Ч. 1. – С. 101–109. егорова О. а. Традиционные формулы как явление народной культуры: На материале русской и английской фольклорной сказки: Дисс. ... канд. культурол. наук. – М., 2002. Єсипович К. П. Образ «Чарівного» у французькій народній казці (лінгво‑ когнітивний аспект): Дис. ... канд. філол. наук. – К., 2006. Ивченко М. В. Лексико‑семантическое поле концепта «волшебство» в русском, английском и французском сказочном дискурсе // Гуманит. и социал.‑экон. науки. – Ростов‑на‑Дону, 2007. – № 3. – С. 197–201. Кербс а. М. Реализация концепта «материнство» в дискурсе русских народных сказок // Журнал научных публикаций аспирантов и докторан‑ тов. – Курск, 2008. – С. 58–68. Кирилюк О. С. Універсалії культури і семіотика дискурсу. Казка та об‑ ряд. – О., 2005. Коновалова С. а. Гендерная специфика выражения предикативных отношений в тексте русской народной волшебной сказки: Дисc. ... канд. филол. наук. – М., 2005. Косогорова Х. Г. Коммуникативно‑синтаксическая организация вопросно‑ответных диалогических единств: На материале русской вол‑ шебной сказки: Дисс. ... канд. филол. наук. – Ярославль, 2006. Красноперова И. а. Волшебная сказка с точки зрения нейро‑ лингвистического программирования // Актуальные проблемы лингвисти‑ ки и методики преподавания иностранных языков: Сб. науч. трудов / Под ред. А. Х. Мерзляковой. – Ижевск, 2002. – С. 92–98. Красноперова И. а. Волшебная сказка с точки зрения когнитивной пси‑ хологии // Актуальные проблемы лингвистики и методики преподавания иностранных языков. – Ижевск, 2003. – С. 69–75. Кхерибиш М. Лексикографическое описание русских народных сказок в учебных целях: Дисc. ... канд. филол. наук. – М., 2007. Леонтьєва О. Ф. Смислові конотації дієслів мовлення у казковому дис‑ курсі (на матеріалі українських народних казок про тварин): Дисс. … канд. філол. наук. – К., 2003. Макаров М. Л. Основы теории дискурса. – М., 2003. а) Мамонова Ю. В. Когнитивно‑дискурсивные особенности лексики английской бытовой сказки: Дисс. ... канд. филол. наук. – М., 2004. б) Мамонова Ю. В. Характеристика основних эмотивных тем англий‑ ской бытовой сказки // Вопросы лингвистики и лингводидактики: Концепт, культура, компетенция. – Омск, 2004. 107 Мастилко Н. В. Іспанська народна казка: жанрово‑композиційний та лінгвопрагматичний аспекти: Дис. ... канд. філол. наук. – К., 2004. Менькова е. С. Некоторые образы английской народной сказки // Современные подходы к интерпретации текста: материалы межвуз. конф. – СПб., 2002. – С. 86–88. Немченко Н. Ф. Ритм как форма организации текста (на материале англоязычной сказки): Дисс. ... канд. филол. наук. – М., 1985. Павлютенкова И. В. Сказка: философско‑культурологический анализ: Дисc. ... канд. филос. наук. – Ростов‑на‑Дону, 2003. Полубиченко Л. В. Традиционные формулы народной сказки как отра‑ жение национального менталитета / Л. В. Полубиченко, О. А. Егорова // Вестн. Моск. ун‑та. Сер. 19, Лингвистика и межкульт. коммуникация. – 2003. – № 1. – С. 7–22. Попов Ю. В. Концепт «грусть» в русских и британских сказках // Гуманитарные науки: научно‑теоретические и логико‑методологические аспекты. – Комсомольск‑на‑Амуре, 2002. – C. 191–192. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного ко‑ мунікативного простору (методологічний, прагматико‑семантичний і жан‑ рово‑лінгвістичний аспекти): Дис. … д‑ра філол. наук. – К., 2003. Симонов К. И. Лингвокультурные парадигмы героя французской фольк‑ лорной сказки (Эмико‑этическое изучение структуры текста): Дисc. ... канд. филол. наук. – М., 2003. а) Соборная И. С. Этнокультурные особенности сказочного дискурса: лингвориторический аспект (На материале русских, польских и немецких сказок): Дисс. ... канд. филол. наук. – Сочи, 2004. б) Соборная И. С. Этнокультурные особенности сказочного дискурса // Лингвориторическая парадигма: теоретические и прикладные аспекты. – Сочи, 2004. – Вып. 4. Солодова О. С. Лінгвокогнітивні характеристики композиції тексту ан‑ глійських казок: Дис. ... канд. філол. наук. – К., 2008. Стекольникова Н. В. Лексические парадигмы в текстах рекурсивной структуры: на материале русских сказок: Дисс. ... канд. филол. наук. – Во‑ ронеж, 2008. Шевченко і. С. Когнітивно‑прагматичні дослідження дискурсу //Дис‑ курс як когнітивно‑комунікативний феномен / Під загальн. ред. І. С. Шев‑ ченко: Монографія. – Х., 2005. – С. 105–117. Щурик Н. В. Опыт лингвосемиотического анализа народной волшебной сказки (на материале британских и русских народных волшебных сказок): Дисс. ... канд. филол. наук. – Иркутск, 2008. 108 Эпоева Л. В. Лингвокультурологические и когнитивные аспекты изуче‑ ния языка волшебной сказки: на материале английского и русского языков: Дисс. ... канд. филол. наук. – Краснодар, 2007. В статье рассмотрены современные исследования сказочного дискурса на материале славянских, английских, немецких, фран- цузских, испанских, новогреческих народных сказок как репрезен- тации национальной картины мира и менталитета народа, концеп- туальной системы народной сказки, в которой сосредоточено богат- ство этнокультурного опыта человечества. Ключевые слова: народная сказка, дискурс, концепт, картина мира, сказочные образы.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18007
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0051
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T12:04:30Z
publishDate	2009
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Шабліовський, В.Є. 2011-03-13T22:00:54Z 2011-03-13T22:00:54Z 2009 Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) / В.Є. Шабліовський // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 81-108. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18007 801.81:398.21=13=16 У статті розглянуто сучасні дослідження казкового дискурсу на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських та новогрецьких народних казок як репрезентації національної картини світу та менталітету народу, концептуальної системи народної казки, у якій зосереджено багатство етнокультурного досвіду людства. В статье рассмотрены современные исследования сказочного дискурса на материале славянских, английских, немецких, французских, испанских, новогреческих народных сказок как репрезентации национальной картины мира и менталитета народа, концептуальной системы народной сказки, в которой сосредоточено богатство этнокультурного опыта человечества. The modern elaboration of the fairy-tale discourse is considered in the article with the illustrations from the Slavonic, English, German, French, Spanish and New Greek fairy-tales as the representations of the national vision of universe and people’s mentality, the conceptual system of folk tale where a plenitude of the humanity’s ethnocultural experience is concentrated. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Проблеми сучасної славістики Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) Article published earlier
spellingShingle	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок) Шабліовський, В.Є. Проблеми сучасної славістики
title	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
title_full	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
title_fullStr	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
title_full_unstemmed	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
title_short	Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
title_sort	казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)
topic	Проблеми сучасної славістики
topic_facet	Проблеми сучасної славістики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18007
work_keys_str_mv	AT šablíovsʹkiivê kazkoviidiskursâkobêktnaukovihdoslídženʹnamateríalíslovânsʹkihanglíisʹkihnímecʹkihfrancuzʹkihíspansʹkihnovogrecʹkihnarodnihkazok

Казковий дискурс як об’єкт наукових досліджень (на матеріалі слов’янських, англійських, німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народних казок)

Institution

Similar Items