Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18010 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) / В.О. Захаржевська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 139-152. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859987776666075136 |
|---|---|
| author | Захаржевська, В.О. |
| author_facet | Захаржевська, В.О. |
| citation_txt | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) / В.О. Захаржевська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 139-152. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:29:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
139
ПЕРСОНАЛІЇ
В. О. Захаржевська
ТВОРЧИЙ СВІТ НИКОЛИ ВАПЦАРОВА Й УКРАЇНА
(до 100-річчя від дня народження митця)
Болгарський поет-новатор і драматург ХХ ст. Никола Вапца-
ров як митець зростав у боротьбі з фашизмом. За життя вийшла
лише одна збірка його віршів – «Пісні мотору» (1940), але вона
принесла йому світову славу. Домінуючі в ній символи – пісня,
свобода, незалежність, гуманізм – спрямовані проти насильства,
со ціальної несправедливості, утисків особистості.
Н. Вапцаров закінчив гімназію у Розлозі (1924–1926 рр.) та
морське училище у Варні (1929 р.). Тут він зробив перші кро-
ки в поезії, опублікував вірші в молодіжних часописах «Бор-
ба», «Глобус», «Родина», «Българска реч».
Душа поета-новатора прагнула до чогось казкового, незви-
чайного, до метерлінківського «синього птаха» в життєвому
«мороці». Н. Вапцаров волів будь-що вирватися із жорсто-
ких лабет життя. «Імпресії з пароплава Бургас» поет написав в
Олександрії, під час подорожі до якої його вразила неповтор-
на краса острова, де йому вчувалися пісні Сапфо, сповнені чар
і бурхливої симфонії Чорного моря, з акордами далеких рід-
них степів та Балканських гір.
Панівні мотиви поезії Н. Вапцарова – любов, спогади, скор-
бота, самота, Вітчизна – відображають меланхолійний настрій
ліричного героя, передають почуття кохання, яке приносить
гармонію душі. Поетичному світові митця притаманна діалогіч-
ність і кінематографічність, фрагментарність, монтажність по-
бу дови твору. У 1931–1935 роках він захопився театром, писав
140
п’єси, створив драму «Хвиля», зіграв в аматорському театрі, де
був і режисером, понад п’ятдесят ролей (у п’єсах А. П. Чехова та
Ж.-Б. Мольєра). Н. Вапцаров написав також дві п’єси – «Бунт»
і «Очікування» (1937 р.) – для оголошеного Софійським радіо
конкурсу одноактної п’єси. У центрі уваги митця-гуманіста –
творча особистість, яка мріє про свободу та справедливість.
Його драма «Хвиля, що вирує» побачила світло сценічної рампи
лише через двадцять років після написання – 1945 року. У ній
прозвучали мотиви улюбленого драматурга Н. Вапцарова – Іб-
сена, який приваблював митця своїми сценічними ефектами.
Пройшовши важкий життєвий шлях, він виробив своє пое-
тичне кредо, втілене у своєрідному поетичному маніфесті під наз-
вою «Віра»:
Може ви хочете
Знищити віру
Віру в майбутнє
Мою непокірну,
Ту мою віру,
Що завтра настане
Прекрасне життя
Розумне, жадане?!
. . . . . . . . .
Міцно броньована
В грудях вона є,
І бронебійних патронів
Для неї
В світі нема!
В світі нема!
[Павличко 2006, с. 207, 211].
Ніхто ще до нього в болгарській літературі не говорив так го-
лосно, так впевнено про духовний стимул боротьби, про загарто-
вану, цільну, мов кремінь, віру. У цьому моральному максималіз-
мі слід шукати творчі зв’язки болгарського поета з П. Яворовим,
з драматичним самозреченням і пошуком найвищої істини, на
141
що здатні лише сильні духом особистості. Проте, якщо в ранній
поезії він оспівував людину з розбитими ілюзіями, бунтаря, са-
мітника, захоплювався тонким ліризмом П. Яворова, то тепер
вступив з ним у полеміку, засуджуючи його песимізм.
Вірш Н. Вапцарова «Не бійтеся, діти» – це своєрідна відпо-
відь П. Яворову на його вірш «В годину синьої імли», основним
акордом якого було гасло «Діти, я боюся за вас». А Н. Вапца-
ров на перспективу розвитку суспільства у боротьбі старо-
го світу з новим відповів: «Хай не лякає вас, діти, завтрашній
день». Він зобразив майбутнє покоління як суспільство віль-
них людей на оновленій землі. Віра Вапцарова – це духовна
натхненниця поета, втілення найвищих цінностей – людини,
життя і прийдешнього: «Ми будемо співати ще радісних пі-
сень і славити людину, і славити новий день».
Як справедливо стверджує Р. Ликова, «праця в поезії»
Н. Вапцарова живе у тисячі перевтілень: праця – віра, праця –
ідеологія, праця – нове світосприйняття, гарна праця – істо-
рична закономірність, важіль, що рухає колесо історії, відкри-
ває шлях у безкрайність, демонічна сила дерзання та польоту
[Ликова 1959, с. 205].
Поет прагнув охопити всю складність психології нової лю-
дини. Герой поезії Н. Вапцарова, данківське серце якого дарує
світло народові, – людина внутрішньо складна, часом супе-
речлива. В естетичних уявленнях поета ліричний герой – це
передусім жива людина. У статті «Про творчість наймолод-
ших» Н. Вапцаров розкритикував поетів за однобічне, схема-
тичне зображення людини: «Здебільшого наші герої чи зовсім
білі, чи зовсім чорні» [Вапцаров 1959, с. 193].
П. Тичина невипадково першим ознайомив українського
читача з поезією Н. Вапцарова, який, творчо засвоївши тради-
ції народної поезії та шляхи досягнення революційної лірики,
вніс у болгарську поезію нові теми й образи, свій оригінальний
стиль. Болгарського та українського поетів об’єднує прагнен-
142
ня до активної участі в житті суспільства. Показовими стосов-
но до цього є рядки з відомого вірша П. Тичини «Я стверджу-
юсь, я утверждаюсь, бо я живу!» і початок вірша Н. Вапцарова
«Віра»: «Ось – я дихаю, працюю, живу…» [Вапцаров 1959, с. 231].
Спільні риси поетичного світу допомогли українському поето-
ві влучно передати дух вапцаровської поезії «Віра».
«Летял бих
Със пробна машина в небето,
Бих влезнал във взривна ракета, самичък
Бих търсил
В простора
Далечна планета
[там само, с. 24].
У перекладі П. Тичини:
Злетів би
У небо я в пробній машині
Туди де планети,
В ракеті б
Я врізавсь…»
[Вапцаров 1961, с. 35].
П. Тичина головний акцент зробив на героїчному пафосі
рядків, напруженості дії, карбованому ритмі вірша Н. Вапца-
рова «Віра». Багата й різноманітна образність і ритміка віршів
болгарського поета завжди підпорядковувались їх ідейно-
емоційному змістові. Якщо в поезії широкого епічного пла-
ну звучить класичний вірш, то і в поезії про Іспанію – ритмі-
ка іспанського народного романсу, якщо в поезії-бесіді чути
«нового часу вірш» вільного розміру, що наближається до то-
нічного, то в поезії народного характеру – мелодію народ-
ної пісні. Усе це робить творчість Н. Вапцарова зрозумілою
і близькою читачеві. Людина, патріот, демократ, революціо-
нер – ось ті ідейно-естетичні параметри, що визначають ак-
143
туальність творів поета. Перед людством сьогодні на повний
зріст рельєфно вимальовується постать болгарського поета-
гуманіста, поета-антифашиста Н. Вапцарова, який втілив у со -
бі як національні риси незламного героїчного духу болгарсько-
го народу, так і загальнолюдські чесноти прогресивної творчої
особистості ХХ ст., відшліфовані історією та сучасністю.
Ось чому кожне нове покоління українських поетів зверта-
ється до життєдайних джерел його творчості, прагнучи збагну-
ти глибини революційного мистецтва, знайти в ньому близь-
кі, співзвучні своїй добі, образи, теми, музику нового дня. Тому
цілком закономірно, що творчість Н. Вапцарова нерідко при-
вертала увагу видатних художників слова, у тому числі глаша-
тая болгарсько-українського єднання П. Тичини, неповторного
поета-лірика В. Сосюри, автора поетичної збірки, гімну спів-
дружності наших народів «Драгі другарі» П. Воронька та ці-
лої плеяди поетів нового покоління – 1960-х років. Останній,
до речі, присвятив у цій збірці Н. Вапцарову поему «Поєди-
нок». Так, колектив львівських авторів, поетів та перекладачів
узявся за відтворення українською мовою багатоголосся пое-
зії цього болгарського митця («Пісні про людину» переклали
Д. Павличко, Р. Братунь, В. Лучук, Ю. Малявський, Д. Моляке-
вич, В. Колодій, М. Петренко), готуючи ґрунт для глибинного
сприйняття його «Пісень мотора», де поет звернув до майбут-
ніх поколінь Землі, які впевнено освоюють неосяжні простори
космосу. Принагідно хотілося б зазначити, що поезію Н. Вапца-
рова було перекладено п’ятьмастами мовами світу.
Час сформував постать митця, немов різбяр, відсікши все
випадкове, несуттєве, наносне. У чому ж секрет творчої енер-
гії та магнетизму життєдайного слова болгарського поета-
антифашиста Н. Вапцарова, посмертно нагородженого Міжна-
родною премією Миру? Автор «Пісень мотора» зумів вловити
дух своєї епохи і передати його своєрідно, «по-вапцаровськи».
Творча стихія нового часу піднесла поета на хвилі буремних ре-
144
волюційних подій і водночас зробила його «сучасником» май-
бутнього, поставивши його ім’я в один ряд з іменами таких
всесвітньо відомих діячів мистецтва, як Юліус Фучик, Федеріко
Гарсіа Лорка, Муса Джаліль, Антуан де Сент-Екзюпері. У його
поезії відбилися прагнення та мрії нової Людини – робітника,
патріота, борця. Творчо засвоївши багатство й розмаїття сти-
льових пошуків митців своєї доби, Н. Вапцаров створив свій
оригінальний стиль на ниві нового мистецтва. В останню мить
життя, за кілька хвилин до розстрілу, болгарський поет знай-
шов у собі духовні сили залишити людям «зерно» своєї віри
у світле майбутнє. Про це свідчать яскраві сторінки докумен-
тальної повісті Н. Хрістозова «Гарнізонне стрільбище». Голос
Н. Вапцарова чути в поезії письменників як старшого поколін-
ня – Мл. Ісаєва, В. Ханчева, П. Матєва, Г. Джагарова, Д. Мето-
дієва, так і молодшого – Л. Левчева, Є. Євтімова, Д. Дамянова,
М. Шопкина, – у поезії, сповненій віри в Людину, історичного
оптимізму, морально-етичного максималізму.
Н. Вапцаров був цільною, гармонійною особистістю, «анте-
ни» творчості якої були спрямовані в атмосферу мікрокосмосу
людської душі та макрокосмосу людства, що робить його спів-
звучним прогресивному мистецтву сьогодення. «Я не засну і не
заснуть вони, і ти не будеш спати, людство!», – заявляє автор
«Антен», відстоюючи активну позицію митця в суспільстві. Саме
ідейно-естетичні погляди зближують болгарського поета з ху-
дожнім світом слов’янських поетів ХХ ст., у тому числі й з укра-
їнськими. Видана у 1981 році збірка поезій Н. Вапцарова «Піс-
ня про людину» у перекладі Д. Павличка – це своєрідний діалог
поетів двох народів крізь літа. «Думати про Николу Вапцарова –
це думати про трагедію та велич двадцятого століття. Жорстоке
й буремне, воно дало людей, що навіки залишаться зразками чес-
ності, громадської відваги, натхненної посвяти гуманістичним
ідеалам, суворого служіння рідному народові», – пише у вступ-
ному слові до цієї збірки Д. Павличко [Вапцаров 1981, с. 5].
145
Інтерпретація поетичного світу Н. Вапцарова, здійсне-
на Д. Павличком, – результат багаторічної напруженої праці
поета-перекладача, який прагнув відтворити ідейно-естетичну
домінанту оригіналу, розглядаючи його як цілісне літературне
явище, репрезентант свого рідного мистецтва. Нерідко пере-
кладача порівнюють із режисером, часом з актором, піаністом.
Болгарський дослідник Тончо Жечев відзначив ще одну сут-
тєву рису творчості перекладача. «Перекладач, – підкреслює
він, – є вищим родом критики, переклад на іншу оригінальну
мову, так само як критика, є вищим родом перекладу літера-
турного твору, з мови творчої спонтанності на мову свідомої
творчості, на мову ідей. Все невідкладнішою стає необхідність
усвідомлення видавцем, перекладачем і дослідником, що твір
духу й культури одного народу можна збагнути на всіх рівнях
і в усіх площинах, коли бачиш його у зв’язку з цілісною сис-
темою, у якій він народився, розвивався, у зв’язку з історією
його інтерпретації…» [Вапцаров 1959, с. 5].
На наш погляд, перекладач повинен володіти вправністю
і режисера, й актора, і піаніста, і літературного критика, й іс-
торика, щоб досягнути рівня синтетичного, художнього та
наукового світосприйняття нашого сучасника. Підтверджен-
ням цього є перекладацька майстерність Д. Павличка. Кожен
твір Н. Вапцарова він сприймав як ідейно-естетичну єдність
змісту і форми та прагнув передати неповторну самобутність
поета-побратима. Болгарський письменник вбачав відро-
дження людини у творчій праці, у вірі в прогрес, що зближує
його естетичне кредо з художнім світом поета-перекладача
Д. Павличка: «Усе для Життя я зробити готовий: я сів би у
першу, в пробну ракету…» («Віра»). Ліричним героєм творів
як болгарського, так і українського митців, є активний бо-
рець – плоть і кров людини-діяча. Його титанічне «Я» транс-
формується в образі «земної» особистості, подібно до героя
А. Сент-Екзюпері, який «відчуває аеродром як поле селянин»,
146
любить «повсякденну працю небесного орача». Космос праці
мозолястих рук селянина, які «тримають в долонях Сонце», –
одна із хвилюючих тем Д. Павличка (вірш «Космос», присвя-
чений І. Давидкову; «Ти земле, я – твій сіяч»). Романтик Землі,
«сіяч зерен-зірок», який схиляє Небо до Матері-Землі, україн-
ський поет невипадково з таким натхненням перекладав вірш
Н. Вапцарова «Романтика» – гімн новим моторам, що стрілою
злітають у синє небо і сиплють мирним дощем золоте зерно
на спраглі поля. Земля і Небо в їхній творчості – увесь Всесвіт,
підвладний людині, де вона володар і творець:
Я прагну створити
Сьогодні
Поему,
Щоб дихали
В слові
Моєму
Новітні часи.
. . . . . . . . .
Я вас питаюся
Скажіть,
Навіщо
Плакати,
За давньою
Романтикою скиглити?
Мотори в небесах –
Ось вам романтика,
Ось горда пісня,
Що в просторах лине.
. . . . . . . . .
Хай пісня їх
Згори летить, як мрія
Як праці й волі
Знамено
[Вапцаров 1981, с. 28].
147
Н. Вапцарова глибоко хвилювала як доля своєї країни, так
і доля Мексики, Іспанії, Техасу, Китаю. У житті їхніх народів він
бачив частку власного життя і їх визвольній боротьбі присвячу-
вав свою поезію. Міжнаціональні мотиви цієї поезії зближають її
з поетичним світом Д. Павличка, якому також була небайдужа
доля трудівників Чилі («До робітників Чілі»), якій він передвіщає
«Сонце перемоги», і героїчного В’єтнаму, з яким він «зв’язав долю
вогняну», і Куби, якій дарує поетичну «Пальмову віть». Лірико-
емоційний настрій власної творчості й глибоке чуття внутрішньої
енергії вірша болгарського митця визначили майстерне відтворен-
ня ідейно-естетичного заряду «Двобою» Н. Вапцарова:
Я тут,
Я там
Сяга мій лет
Душі алжирця-носія.
Техаський робітник,
Поет…
Це я, це я! [Вапцаров 1981, с. 32].
Перекладаючи вірші-перестороги, що звучали в ефірі в суво-
рі роки боротьби з фашизмом, «де замість рими», «напудрених
слів» чути було вибухи «пекельного снаряду кров’ю написаних
слів», Д. Павличко намагався зберегти їхню простоту і лаконізм
думки, колорит народної розмовної мови, звертаючись до діало-
гів, диспутів, до хроніки («Хроніка», «Сільська хроніка», «Кіно»),
до засобів інших видів мистецтва, зокрема кінематографа (мон-
таж, динаміка руху, деталь крупним планом), до введення в тка-
нину твору публіцистики. Слово-гасло, слово-снаряд Н. Вапца-
рова спрямоване проти ворогів людства, ворогів прогресу, на
захист миру. «Тож гасло в нас одне: З терором геть!», – звучить
в унісон з емоційним зарядом поезії самого Д. Павличка, одна зі
збірок якого має назву «Любов та ненависть».
Слід відзначити, що чим цікавіший поет-перекладач у сво-
їй оригінальній творчості, тим своєріднішою стає його інтер-
148
претаторська майстерність. Про це свідчать взаємодоповню-
вальні зв’язки Н. Вапцарова з П. Тичиною, який наголошував
на епічності поезії болгарського митця, В. Сосюрою та Д. Пав-
личком – авторами сучасного прочитання його творів, перекла-
ди яких пройняті глибоким ліризмом («Весна білокрила», «Весна
на заводі», «Пісня дружини», «Прощальне» та ін.), де в лірико-
романтичній манері оспівана віра в перемогу свободи духу люд-
ства, що характеризує і їхню власну поезію. Досить порівняти
український переклад Д. Павличка лебединої пісні Н. Вапцаро-
ва – вірша-присвяти дружині «Прощальне», написаного болгар-
ським поетом за кілька годин до розстрілу, з оригінальною ліри-
кою Д. Павличка.
У сни твої приходити я буду
Як несподіваний, далекий гість.
Не залишай мене на дворі, люба,
Дверей не зачиняй й не бійся.
Нечутно увійду, тихенько сяду,
Побачу в пітьмі постать молоду.
Коли тобою погляд свій нарадую,
Тебе я поцілую й відійду
[Вапцаров 1981, с. 119].
Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.
У сни свої благословенні й віщі
Я відійду самотньо на зорі.
Тоді прийди кохана, кроком тіні,
Та серце ти за тим собі не рви,
Що все життя віддав я Батьківщині
Тобі ж – пучок могильної трави
[Павличко 1979, с. 50].
У поезії Н. Вапцарова, присвяченій періоду гайдуцького руху
проти османського ярма, Д. Павличко прагнув зберегти мело-
149
дію народної пісні («Пісня», «Гайдуцька»), в поезії соціально-
публіцистичного характеру – передати «вапцаровський», «но-
вого часу вірш», розкутий, вільний, мелодію розмовної мови.
У його перекладі вірш Н. Вапцарова «Ботев» звучить сучасно, у
ритмі нової доби, органічно сполучаючись з оригінальним вір-
шем – портретом болгарського поета-революціонера, створе-
ним самим перекладачем («Портрет Ботева»).
Поет-перекладач Д. Павличко, зберігши форму жвавого
діалогу-полеміки, шляхом нагнітання ритму дії, гостроти су-
перечки, вмонтовуючи публіцистичні звороти мови, підкрес-
лив основний висновок «поеми життя» болгарського поета-
революціонера: «народні турботи життя – оце Ботев, оце тобі
ціла поема!» Спільність художніх засобів, образних світів до-
помогла Д. Павличку правильно передати дух вапцаровської
поезії, в якій на повен голос звучить думка про духовний сти-
мул боротьби за свободу, про загартовану несхитну віру у світ-
ле завтра: «Міцно броньована в грудях вона, і бронебійних па-
тронів в світі для неї нема» («Віра»).
Саме безмежна віра в людину-трударя, в її творчий потенціал
робить поезію Н. Вапцарова глибоко національною і водночас
загальнолюдською, традиційною і новаторською, спрямованою
в майбутнє. Як слушно відзначив Б. Олійник, здійснені Д. Пав-
личком переклади творів Н. Вапцарова доводять, що він на-
стільки «автономний», настільки «біологічно болгарський», що
можна говорити про нього як про глибоко національного пое-
та світового масштабу. Образ Н. Вапцарова і як митця, і як осо-
бистості органічно вписується в художній світ українських май-
стрів слова. І цей творчий зв’язок не випадковий. Н. Вапцаров,
як свідчать спогади його дружини та соратниці Бойки Вапцаро-
вої, а також його земляків, активно цікавився творчістю Т. Шев-
ченка й у 1939 році був присутній на вечорі у «Слов’янській бе-
сіді», присвяченому річниці від дня народження видатного
українського поета. А благоєвградці ще пам’ятають постанов-
150
ку в кочериновському робітничому театрі «Наймички» Т. Шев-
ченка, здійснену Н. Вапцаровим.
Продовжуючи й розвиваючи традиції Христо Смирненсько-
го, який оспівував революцію як відкритий барикадний бій,
Н. Вапцаров закцентував увагу на залученні селянина, робіт-
ника, інтелігента до справи революції, на формуванні свідомос-
ті нової особистості, на складності цього процесу. Це, очевид-
но, визначило і його інтерес до драматургії – і як автора п’єси
«Дев’ятий вал», і як режисера-постановника, який звернувся до
відомого йому репертуару софійського Народного театру, а та-
кож Варни й Русе. П’єса «Наймичка» (інсценування І. Тогобоч-
ного за мотивами поезії Т. Шевченка, перекладена болгарською
мовою П. Скопаковим), яку бачили в аматорському театрі в Ко-
чериново, мала великий успіх у 1930-х роках саме на сценах цих
театрів. Своєю ідейно-тематичною спрямованістю ця п’єса орга-
нічно вписалась у творчий світ болгарського художника слова,
про що свідчить образ закріпаченої жінки в його творі «Мати».
Звернення до цілющого творчого джерела поетичної музи
болгарського поета-антифашиста, поета-гуманіста Н. Вапца-
рова продовжується. Досить згадати ювілейний «Вапцаров
лист» з нагоди 75-річчя від дня народження митця, де урочис-
то пролунав і вірш Д. Павличка «Никола Вапцаров», перекла-
дений І. Давидковим болгарською мовою:
Стиха ти властно в мен се започати –
Верху сърцето ми е вписан той.
В кръвта си чувствам пулса на кръвта ти,
Която води думите на бой.
. . . . . . . . .
Аз помня всичко, вписано в сърцето,
Убийците ти стрелят и по мен
За да е чисто над света небето,
Ще бдя на пост до сетния си ден!
[Павличко 1965, с. 77].
151
Нині, у рік сторіччя від дня народження болгарського
митця-антифашиста, коли вандали – сплюндрували моги-
лу світоча духовної культури, на його захист пролунали го-
лоси світу. На сторінках болгарського тижневика «Словото
днес» своє обурення висловив відомий іспанський митець,
кавалер ордена Свв. Кирила і Мефодія Мануел Муньо Ідал-
го. Він пригадав, як з нагоди сімдесятиріччя Н. Вапцарова
під час Міжнародного форуму в Софії і Банско він разом із
Любомиром Левчевим та Лучезаром Єленковим посіяв на
його могилі житні колоски з ланів Кастилїї, відзначивши,
що його поезія і смерть будуть вічним підґрунтям духу лю-
дей, борців за свободу. Він пише п’єсу «Никола Вапцаров.
Кривава борозна», яку невдовзі буде поставлено в Болгарїї,
а в листі зазначає: «Приєднуюсь до всіх болгар в протесті
й обуренні» [Ідалго 2009, с. 1]. Сторіччя від дня народжен-
ня Н. Вапцарова – це дата, внесена до календаря ЮНЕСКО
за 2009 рік.
Спілка болгарських письменників порушила питання про
створення Пантеону митців Болгарії – героїв, які загинули
в ім’я захисту й піднесення духовного світу людини, суспіль-
ства, нації. Як влучно зауважив український поет М. Синга-
ївський у вірші «Клич Вапцарова, 1942 рік», «А спрагле слово
знову зацвіло. Душа Вапцарова у нім розквітла» [Сингаїв-
ський 1984, с. 70]. Свідченням цього є «Антологія болгарської
поезії» у перекладах Д. Павличка, що вийшла у 2006 році у ви-
давництві Соломії Павличко «Основа». Таємниці невмиру-
щої сили слова поета-демократа Н. Вапцарова й надалі від-
кривати дослідникам сучасного літературного процесу, адже
лише органічна єдність революційної спадщини й новатор-
ства є запорукою динаміки розвитку мистецтва.
152
Література
Антологія болгарської поезії / Пер. Д. Павличка. – К., 2006.
Вапцаров Н. Пісні про людину. – Л., 1961.
Вапцаров Н. Събрани съчинения. – София, 1959.
ідалго М. М. Писмо от Испания. Присъединявам се към всички блга‑
ри // Словото днес. – София, 2009. – Бр. 10. – C. 1.
Ликова р. Лирическият герой в поэзията на Вапцаров // Език и литера‑
тура. – 1959. – № 6.
Павличко Д. Антологія болгарської поезії / Пер. з болг. Д. Павличка. –
К., 2006.
Павличко Д. Избрани стихотворения и поеми / Прев. И. Давидков. – Со‑
фия, 1965.
Павличко Д. Таємниця твого обличчя. – К., 1979.
Сингаївський М. Лоза і камінь. Болгарська книга. – К., 1984.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18010 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:29:31Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Захаржевська, В.О. 2011-03-13T22:07:27Z 2011-03-13T22:07:27Z 2009 Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) / В.О. Захаржевська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 139-152. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18010 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Персоналії Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) Article published earlier |
| spellingShingle | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) Захаржевська, В.О. Персоналії |
| title | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| title_full | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| title_fullStr | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| title_full_unstemmed | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| title_short | Творчий світ Николи Вапцарова й Україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| title_sort | творчий світ николи вапцарова й україна (до 100-річчя від дня народження митця) |
| topic | Персоналії |
| topic_facet | Персоналії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18010 |
| work_keys_str_mv | AT zaharževsʹkavo tvorčiisvítnikolivapcarovaiukraínado100ríččâvíddnânarodžennâmitcâ |