Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою
Досвід реформ у зарубіжних країнах свідчить, що саме децентралізація є суттєвим фактором демократизації та модернізації економіки, передбачає конкретні кроки з покращення якості життя, має чіткі рамки та концептуальне наповнення. Саме децентралізація публічного управління є драйвером формування сп...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Datum: | 2021 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180100 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою / О.А. Бородіна // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 68-73. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180100 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бородіна, О.А. 2021-08-07T17:57:51Z 2021-08-07T17:57:51Z 2021 Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою / О.А. Бородіна // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 68-73. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).68-73 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180100 338.244.47:332.12:351 Досвід реформ у зарубіжних країнах свідчить, що саме децентралізація є суттєвим фактором демократизації та модернізації економіки, передбачає конкретні кроки з покращення якості життя, має чіткі рамки та концептуальне наповнення. Саме децентралізація публічного управління є драйвером формування сприятливого регіонального економічного простору для досягнення сталого розвитку. Реформи адміністративно-територіального уст-рою останнього часу і в Україні були докорінними та структуроутворюючими, але й попри безліч переваг, розкрили масштабний комплекс проблем, що стосуються взаємовідносин нових рівнів публічної влади та розподілу бюджетних коштів. Матеріалами статті констатовано, що чинне законодавство поки не пристосоване до нової системи територіального устрою. Потребують нормативних змін та моніторингу питання оптимальної взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, синхронізації розвитку територіальних рівнів економіки в умовах децентралізації. Практика продемонструвала, що стейкхолдерами реформи на 95% є муніципалітети, громади, якім потрібні: діалог як запорука довіри, реформа бюджетних відносин, та забезпечення соціальних пріоритетів розвитку громад. Запропоновано низку положень щодо вдосконалення відносин між рівнями субнаціональних органів управління, ефективності діяльності інститут префектів, розподілу місцевих фінансів, законодавчого унормування аспектів роботи місцевого самоврядування. Опыт реформ в зарубежных странах свидетельствует, что именно децентрализация является существенным фактором демократизации и модернизации экономики, предусматривает конкретные шаги по улучшению качества жизни, имеет четкие рамки и концептуальное наполнение. Именно децентрализация публичного управления является драйвером формирования благоприятного регионального экономического пространства для достижения устойчивого развития. Реформы административно-территориального устройства последнего времени и в Украине были основополагающими и структурообразующими, но и, несмотря на множество преимуществ, раскрыли масштабный комплекс проблем, касающихся взаимоотношений новых уровней публичной власти и распределения бюджетных средств. Материалами статьи констатировано, что действующее законодательство Украины пока не приспособлено к новой системе территориального устройства. Требуют нормативных изменений и мониторинга вопроса оптимального взаимодействия органов государственной власти и местного самоуправления, синхронизации развития территориальных уровней экономики в условиях децентрализации. Практика продемонстрировала, что стейкхолдерами реформы на 95% являются муниципалитеты, общины, которым нужны: диалог как залог доверия, реформа бюджетных отношений и обеспечения социальных приоритетов развития общин. Предложен ряд положений по совершенствованию отношений между уровнями субнациональных органов управления, эффективности деятельности институт префектов, распределения местных финансов, законодательного нормирования аспектов работы местного самоуправления. The experience of reforms in foreign countries shows that decentralization is an essential factor in democratizing and modernizing the economy, provides for concrete steps to improve the quality of life, has a clear framework and conceptual content. It is the decentralization of Public Administration that is the driving force behind the creation of a favorable regional economic space for achieving sustainable development. Reforms of the administrative-territorial structure in Ukraine have recently been fundamental, structureforming in nature, but, despite many advantages, they have revealed a large-scale complex of problems related to the relationship between new levels of state power and the distribution of budget funds. The materials of the article indicate that the current legislation has not yet been adapted to the new system of territorial structure. Issues of optimal interaction between state and local government bodies, synchronization of the development of territorial levels of the economy in the context of decentralization require regulatory changes and monitoring. For the effective completion of reforms, important steps are needed that will allow achieving the conceptual goal of the reform: the government and all authorities must serve the interests of society and ensure the sustainable development of the country. To do this, you need to form an appropriate policy and implement it systematically. It is proposed to adopt new agreements that will allow launching the work of administrations in new districts in a new format. At the same time, it is necessary to adopt a law on the administrative-territorial structure, which will establish rules by which it will be possible to further modernize districts and correct mistakes made. Finally, it is necessary to amend the Constitution in terms of local self-government and territorial organization of power. A number of provisions are proposed aimed at improving relations between the levels of subnational authorities, improving the efficiency of the Institute of prefects, distributing local finances, and legislative regulation of aspects of local self-government work. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Регіональна економіка Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою Актуальные вопросы реформы децентрализации и административно-территориального устройства Current Issues of Decentralization Reform and Administrative-Territorial Device Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| spellingShingle |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою Бородіна, О.А. Регіональна економіка |
| title_short |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| title_full |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| title_fullStr |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| title_full_unstemmed |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| title_sort |
актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою |
| author |
Бородіна, О.А. |
| author_facet |
Бородіна, О.А. |
| topic |
Регіональна економіка |
| topic_facet |
Регіональна економіка |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Актуальные вопросы реформы децентрализации и административно-территориального устройства Current Issues of Decentralization Reform and Administrative-Territorial Device |
| description |
Досвід реформ у зарубіжних країнах свідчить, що саме децентралізація є суттєвим фактором демократизації та модернізації економіки, передбачає конкретні кроки з покращення якості життя, має чіткі рамки та концептуальне наповнення.
Саме децентралізація публічного управління є драйвером формування сприятливого регіонального економічного простору для досягнення сталого розвитку.
Реформи адміністративно-територіального уст-рою останнього часу і в Україні були докорінними та структуроутворюючими, але й попри безліч переваг, розкрили масштабний комплекс проблем, що стосуються взаємовідносин нових рівнів публічної влади та розподілу бюджетних коштів.
Матеріалами статті констатовано, що чинне законодавство поки не пристосоване до нової системи територіального устрою. Потребують нормативних змін та моніторингу питання оптимальної взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, синхронізації розвитку територіальних рівнів економіки в умовах децентралізації.
Практика продемонструвала, що стейкхолдерами реформи на 95% є муніципалітети, громади, якім потрібні: діалог як запорука довіри, реформа бюджетних відносин, та забезпечення соціальних пріоритетів розвитку громад.
Запропоновано низку положень щодо вдосконалення відносин між рівнями субнаціональних органів управління, ефективності діяльності інститут префектів, розподілу місцевих фінансів, законодавчого унормування аспектів роботи місцевого самоврядування.
Опыт реформ в зарубежных странах свидетельствует, что именно децентрализация является существенным фактором демократизации и модернизации экономики, предусматривает конкретные шаги по улучшению качества жизни, имеет четкие рамки и концептуальное наполнение.
Именно децентрализация публичного управления является драйвером формирования благоприятного регионального экономического пространства для достижения устойчивого развития.
Реформы административно-территориального устройства последнего времени и в Украине были основополагающими и структурообразующими, но и, несмотря на множество преимуществ, раскрыли масштабный комплекс проблем, касающихся взаимоотношений новых уровней публичной власти и распределения бюджетных средств.
Материалами статьи констатировано, что действующее законодательство Украины пока не приспособлено к новой системе территориального устройства. Требуют нормативных изменений и мониторинга вопроса оптимального взаимодействия органов государственной власти и местного самоуправления, синхронизации развития территориальных уровней экономики в условиях децентрализации.
Практика продемонстрировала, что стейкхолдерами реформы на 95% являются муниципалитеты, общины, которым нужны: диалог как залог доверия, реформа бюджетных отношений и обеспечения социальных приоритетов развития общин.
Предложен ряд положений по совершенствованию отношений между уровнями субнациональных органов управления, эффективности деятельности институт префектов, распределения местных финансов, законодательного нормирования аспектов работы местного самоуправления.
The experience of reforms in foreign countries shows that decentralization is an essential factor in democratizing and modernizing the economy, provides for concrete steps to improve the quality of life, has a clear framework and conceptual content.
It is the decentralization of Public Administration that is the driving force behind the creation of a favorable regional economic space for achieving sustainable development.
Reforms of the administrative-territorial structure in Ukraine have recently been fundamental, structureforming in nature, but, despite many advantages, they have revealed a large-scale complex of problems related to the relationship between new levels of state power and the distribution of budget funds.
The materials of the article indicate that the current legislation has not yet been adapted to the new system of territorial structure. Issues of optimal interaction between state and local government bodies, synchronization of the development of territorial levels of the economy in the context of decentralization require regulatory changes and monitoring.
For the effective completion of reforms, important steps are needed that will allow achieving the conceptual goal of the reform: the government and all authorities must serve the interests of society and ensure the sustainable development of the country. To do this, you need to form an appropriate policy and implement it systematically. It is proposed to adopt new agreements that will allow launching the work of administrations in new districts in a new format. At the same time, it is necessary to adopt a law on the administrative-territorial structure, which will establish rules by which it will be possible to further modernize districts and correct mistakes made. Finally, it is necessary to amend the Constitution in terms of local self-government and territorial organization of power.
A number of provisions are proposed aimed at improving relations between the levels of subnational authorities, improving the efficiency of the Institute of prefects, distributing local finances, and legislative regulation of aspects of local self-government work.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180100 |
| citation_txt |
Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою / О.А. Бородіна // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 68-73. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT borodínaoa aktualʹnípitannâreformidecentralízacíítaadmínístrativnoteritoríalʹnogoustroû AT borodínaoa aktualʹnyevoprosyreformydecentralizaciiiadministrativnoterritorialʹnogoustroistva AT borodínaoa currentissuesofdecentralizationreformandadministrativeterritorialdevice |
| first_indexed |
2025-11-24T02:54:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:54:56Z |
| _version_ |
1850839147206410240 |
| fulltext |
БОРОДІНА О. А.
68 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
УДК 338.244.47:332.12:351 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).68-73
Оксана Анатоліївна Бородіна
канд. наук з держ. упр.
ORCID 0000-0001-7469-9529
e-mail: o.borodina@i.ua,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
Постановка проблеми. Реформа децентралізації,
яка проходить в Україні з 2014 року, змінює не тільки
адміністративно-територіальний устрій (далі — АТУ)
та бюджетні відносини, а й свідомість суспільства.
Необхідним є об’єднання зусиль науковців, політиків,
управлінців щодо для забезпечення його ключових
пріоритетів відповідно до сучасних трендів та для до-
сягнення сталого розвитку. Досвід реформ у зарубіж-
них країнах свідчить, що саме децентралізація є суттє-
вим фактором демократизації та модернізації еконо-
міки, передбачає конкретні кроки щодо покращення
якості життя, має чіткі рамки та концептуальне на-
повнення.
Процес децентралізації наразі триває та демонст-
рує певні досягнення в Україні. Суспільні та норма-
тивні перетворення, розпочаті в Україні, в тому числі
в частині децентралізації публічної влади, потребують
подальших законодавчих змін, а також бажання всіх
суспільних інституцій щодо їх ефективної реалізації на
основі державної ініціативи та громадської підтримки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Роботи
достатньої кількості вітчизняних та зарубіжних науков-
ців і практиків присвячені проблемам ефективності
соціально-економічного розвитку як окремих терито-
рій, регіонів України, так і регіонів країн світу. В
цьому сенсі слід відзначити праці: Б. М. Данилишина,
М. І. Долішнього, М. О. Кизима, З. С. Варналія,
А. І. Мокія, Я. А. Жаліла, Е. М. Лібанової, С. А. Ро-
манюка, В. С. Куйбіди, А. Ф. Ткачука, Ю. І. Ганущака,
А. В. Кузнецова, Є. Кіш та інших відомих фахівців
[1-4].
Наукові аспекти інструментарію модернізації
вітчизняної економіки в умовах децентралізаії міс-
тяться у дослідженнях: О. І. Амоші, В. І. Ляшенка,
Ю. С. Залознової, О. Ф. Новікової, Л. М. Саломаті-
ної, В. П. Вишневського, Ю. М. Харазішвілі, Н. В. Бу-
тенко, Л. М. Кузьменко, М. О. Солдак та ін. [5-6].
У більшості публікацій вказаних авторів децент-
ралізація публічного управління розглядається як чин-
ник модернізації економіки, формування сприятли-
вого регіонального економічного простору для усіх ви-
дів господарської діяльності, залучення інвестицій та
людських ресурсів, генерації та просування інновацій
відповідно до ринкових потреб. Відзначається також
провідна роль децентралізаційних процесів для досяг-
нення сталого розвитку, що передбачає збалансований
процес змін у соціальній, економічній, екологічній
сферах.
Невирішена частина проблеми. У той же час, варто
констатувати, що масштабний процес децентраліза-
ційних перетворень, що відбувається, є структурова-
ним та має перманентний перебіг подій із відповідною
спрямованістю на вирішення нагальних проблем
зміни АТУ та бюджетних відносин. Специфічні умо-
ви реструктуризації економіки України потребують
адекватного нормативного реагування, невиключе-
ними є нестандартні, але необхідні для національних
умов рішення. Аналіз проведених перетворень, а та-
кож останніх нормативних актів, що розроблені та
прийняті вже у поствиборних умовах в Україні, зумо-
вили актуальність даного дослідження.
Цілі дослідження. Метою статті є аналіз актуаль-
ної нормативно-правової бази з питань реформ деце-
нтралізації, що була розроблена в Україні для вирі-
шення нагальних питань, які виникають з перебігом
децентралізаційних процесів, та обґрунтування необ-
хідних пропозицій для успішного завершення процесу
реформ АТУ.
Завданнями статті є:
— розгляд актуального стану децентралізації, ана-
ліз законопроєктів 3651-Д та 4298 з огляду на їх відпо-
відність та ефективне вирішення поточних завдань ре-
форми децентралізації в Україні;
— обґрунтування заходів, які необхідно вжити для
підвищення ефективності процесу реформування сис-
теми публічної влади та АТУ у відповідності до Євро-
пейської хартії місцевого самоврядування.
Результати дослідження. Централізована система
органів місцевого самоврядування (далі — ОМС), що
діяла в Україні та була успадкована з радянських часів,
виявилася фрагментарною, розбалансованою, неефек-
тивною, відірваною від потреб суспільства, окремих
територій та такою, що не відповідає європейським
принципам районування з огляду на систему статис-
тичних показників NUTS. Комплекс факторів, а саме:
відсутність політичної волі в минулому, певних адмі-
ністративних важелів для організації ефективного
функціонування ОМС у більшості територіальних гро-
мад, брак можливостей для створення сприятливого
життєвого середовища, самореалізації людини, захисту
її прав, гарантований Конституцією доступ до повного
комплексу адміністративних послуг для кожного меш-
канця, незалежно від місця проживання, робить своє-
часною і актуальною реформу децентралізації та тери-
торіальної організації влади в Україні.
З 2014 року здійснено низку кроків, які сфокусу-
вали увагу держави до питання згуртованості, солідар-
ності суспільства. Ситуація щодо формування норма-
тивної бази нової державної регіональної політики,
ОМС, реформування міжбюджетних відносин має та-
кий вигляд. У квітні 2014 року, попри зовнішній тиск
та внутрішні проблеми у державі, було ухвалено уря-
дове розпорядження №333-р «Про затвердження Кон-
цепції реформи місцевого самоврядування та терито-
ріальної організації влади» [7]. Передачу повноважень
та бюджетних ресурсів стали здійснювати до територі-
БОРОДІНА О. А.
2021/№1 69
альних громад міст обласного значення, новоутворе-
них об'єднаних територіальних громад (ОТГ), а не на
рівень областей.
Цей крок мав важливе значення для згуртованості
держави, адже кожна нова територіальна громада, яка
виходила на прямі відносини з Державним бюджетом
України, ставала новою ланкою у ланцюжку Центр-
регіони. З'явилася нова для України європейська
практика партнерства між сусідніми громадами, які
стали укладати договори співробітництва територіаль-
них громад. Утворення ОТГ й укладання договорів
про співробітництво створює мережу вертикальних
і горизонтальних зв'язків між державою та терито-
ріальними громадами в Україні, оминаючи регіональ-
ний рівень.
Такий перебіг подій став можливим завдяки
ухваленню протягом 2014-2015 років кількох Законів:
«Про добровільне об'єднання територіальних громад»
[8], «Про співробітництво територіальних громад» [9]
та змін до Бюджетного кодексу України щодо ре-
форми міжбюджетних відносин [10].
Відбулися серйозні зміни щодо формування і
реалізації державної регіональної політики та страте-
гічного планування регіонального розвитку. Положен-
нями прийнятого Закону «Про засади державної ре-
гіональної політики» [11] та Державної стратегії регіо-
нального розвитку на період до 2020 року вперше
єдність українського простору було визначено страте-
гічним завданням державної регіональної політики.
Запущено політично нейтральний та прогнозований
механізм фінансування регіонального розвитку за ра-
хунок Державного фонду регіонального розвитку,
який має формуватися у розмірі 1% доходів Держ-
бюджету України.
Реформи АТУ, масштабовані на усю територію
країни, були також докорінними. Багато створених ще
за радянських часів районів були занадто маленькими.
У таких районах створили всього одну ОТГ, яка
займала всю територію району. Ще у 116 районах було
по 2 громади. Загалом у 44% громад представництво
районними адміністраціями інтересів громади було
взагалі неефективним.
Інфографіка старого районування з огляду на
склад громад у районі та ефективність такого району-
вання виглядає таким чином (рис. 1).
Рис. 1. Інфографіка районування адміністративно-територіального устрою за старою системою [12]
Реорганізація АТУ субрегіонального рівня утво-
рила 136 укрупнених районів, які мають стати осно-
вою для організації і діяльності органів державної
влади на місцях. Об’єднання територіальних громад,
окрім інших переваг, мало наслідком підвищення
бюджетної ефективності. Так, за даними Уряду, най-
ближчі три роки економія тільки на утриманні райрад
і адміністрацій складе щонайменше 1,5 млрд грн що-
року.
Аналіз процесу децентралізації за період 2015-
2020 років демонструє наступні цифри:
— перспективними планами формування терито-
рій громад покрито 90,3% території країни [13];
— за даними Моніторингу процесу децентраліза-
ції та реформування місцевого самоврядування, про-
тягом чотирьох останніх років, починаючи з 2015 року,
в Україні створено 1470 об’єднаних територіальних
громад (далі — ОТГ), причому динаміка їхнього ство-
рення має стале зростання (рис. 2).
Рішення Уряду і Парламенту у 2020 році дали
змогу масштабувати децентралізацію на усю країну.
Так, у червні 2020 року завершився процес створення
спроможних громад, а у липні відбулося нове району-
вання. Саме цей фундамент реформи, до створення
якого Україна йшла більше шести років, складає ба-
зис, на якому слід будувати якісно нову систему ОМС.
Ідея ОТГ полягає у створенні спроможних гро-
мад, кожна з яких ефективно використовуватиме фі-
нанси для свого розвитку. При цьому роль районів
і районних рад суттєво зменшується і подекуди зовсім
нівелюється. Голова райадміністрації має стати не
фактичним керівником району, а представником
центральної влади з наглядовими функціями.
Безперечно, субрегіональний рівень, рівень нових
районів для такої держави як Україна є структурно
необхідним, навіть за умов їх, можливо, проміжного
терміну існування. Але, варто констатувати, що попри
безліч переваг, реформи АТУ розкрили масштабний
комплекс проблем, що стосуються взаємовідносин
утворених рівнів публічної влади та розподілу бюд-
жетних коштів.
490 старих
районів
Всього
103
старих
райони
116
старих
районів
219
старих
районів
Матимуть
у складі
одну громаду
Матимуть
у складі
дві громади
44% неефективні
БОРОДІНА О. А.
70 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рис. 2. Динаміка створення об’єднаних територіальних громад у 2015-2020 роках [13]
Визначальною проблемою є те, що чинне зако-
нодавство поки не пристосоване до нової системи те-
риторіального устрою. Актуальною проблематикою
сучасного етапу децентралізації, окрім того, є:
— відсутній чіткий алгоритм щодо функціону-
вання нових рад на нових територіях. Так, громадські
вітчизняні та іноземні експерти, зокрема, Міністер-
ство розвитку громад та територій, експерти з Ради
Європи, Асоціація міст України тощо надають мето-
дичну допомогу для вирішення проблемних питань
[14]. Наприклад, практичні посібники для громад, які
мають допомогти новоствореним територіальним гро-
мадам зробити перші кроки;
— виборчий процес минув, а необхідна для ро-
боти нормативна база чи то неприйнята, чи то йде
навздогін, тобто все, що обговорювалося на численних
наукових та науково-практичних заходах, не має прак-
тичного втілення;
— представництво сіл у нових радах взагалі від-
сутнє, тобто прямо порушується конституційна норма
привселюдності місцевого самоврядування.
Суттєво впливає на ефективність реформи наяв-
ність значної регіональної диференціації показників
соціально-економічного розвитку, як по країні, так і в
середині регіонів, що в подальшому провокуватиме
виникнення і наростання суперечностей в узгодженні
економічних інтересів, що посилює економічну дезін-
теграцію і соціальну напругу.
Попри плюралізм поглядів на фінансову децент-
ралізацію, потребують вирішення питання ефектив-
ного додержання балансу у розподілі коштів, спрямо-
ваних у результаті децентралізації на розвиток базо-
вого рівня (громад) та на центральному рівні для за-
безпечення рішення пріоритетних задач модернізації
економіки, залучення інвестицій тощо.
Невирішеними є питання розподілу повноважень
та бюджетних коштів в умовах нового районування.
Необхідним є комплекс заходів для мінімізації ризиків
процесу змін адміністративно-територіального устрою
субрегіонального рівня у забезпеченні надання послуг,
що надавалися на районних рівнях.
Потребують нормативних змін та моніторингу
питання оптимальної взаємодії органів державної
влади та місцевого самоврядування, синхронізації
розвитку територіальних рівнів економіки в умовах де-
централізації. Адже виконавчу владу на обласному
і районному рівнях здійснюють місцеві держадмініст-
рації, що обмежує незалежність рад та змішує функції
держави і місцевого самоврядування.
Фокусом уваги мають бути загрози і ризики де-
централізації та механізми відповідної протидії; акту-
альними наразі є прогнози щодо смарт-орієнтованості
регіональних стратегічних документів на наступні
періоди.
З метою конструктивного завершення чергового
етапу децентралізаційних перетворень у поствиборчий
період, вкрай потрібним був законопроєкт, який
припиняє повноваження ліквідованих старих рад та
регулює правонаступництво нових. Законопроєктом
№3651-д, прийнятим 17 листопада та підписаним
04.12.2020 р., надано можливість працювати ново-
обраним органам місцевого самоврядування громад
і районів. Він врегульовує питання правонаступництва
комунального і державного майна, бюджетних ресур-
сів, прав та зобов’язань, а також дає змогу створити
районні державні адміністрації в нових районах. Зо-
крема, положеннями закону [15] передбачається вре-
гулювати такі питання:
— закінчення повноважень сільських, селищних,
міських голів, сільських, селищних, міських рад, їхніх
виконавчих органів, районних рад у зв’язку зі змінами
в АТУ України;
— реорганізації сільських, селищних, міських рад,
їхніх виконавчих органів, районних рад як юридичних
осіб публічного права, у зв’язку зі змінами в АТУ Ук-
раїни;
— правонаступництва щодо майна, прав та
обов’язків територіальних громад, території яких були
159
366
665
806
1029
1470
2015 р 2016 р 2017 р 2018 р 2019 р 2020 р
+207
+299
+141
+223
+441
БОРОДІНА О. А.
2021/№1 71
включені до територій територіальних громад, затвер-
джених Кабінетом Міністрів України;
— правонаступництва щодо майна, прав та
обов’язків районних рад, які представляли спільні ін-
тереси територіальних громад ліквідованих районів;
— утворення та реорганізації районних державних
адміністрацій, у зв’язку зі змінами в АТУ України;
— особливостей державної реєстрації щодо ОМС
та РДА як юридичних осіб публічного права, у зв’язку
зі змінами в АТУ України.
Вищезазначене зумовило необхідність реорганіза-
ції 490 РДА в усіх адміністративно-територіальних
одиницях субрегіонального (районного) рівня Укра-
їни, приведення їх територіальної юрисдикції у відпо-
відність з чинним районуванням України, а також на-
ділення їх належною юридичною правоздатністю.
Наступним логічним кроком у впорядкуванні
нормативної бази щодо децентралізації стало прий-
няття законопроєкту 4298, який структурує повнова-
ження та роботу місцевих державних адміністрацій
(МДА) [16]. Метою законопроєкту є створення право-
вих передумов та основ для функціонування (МДА)
префектурного типу до внесення відповідних змін до
Конституції України (щодо децентралізації влади) та
приведення законодавства про МДА у відповідність із
сучасними викликами та останніми реформами.
Аналізуючи положення наведеного законопро-
єкту відповідно до положень Європейської Хартії про
місцеве самоврядування, слід відзначити основні
принципи європейської системи нагляду:
— законність (нагляд здійснюється лише у випад-
ках і в порядку, що конкретно передбачені законом);
— функціональна автономія (нагляд за власними
повноваженнями зазвичай має стосуватися лише пи-
тань законності, тоді як щодо делегованих повнова-
жень він також може охоплювати питання доцільно-
сті);
— домірність (втручання має бути пропорційне
інтересам, які воно захищає).
Інститут префектів, із функціями адміністратив-
ного нагляду, є інновацією національного правового
поля і потребуватиме, в тому числі, внесення консти-
туційних змін. Наразі невідомо терміни проведення
наступної спроби конституційної реформи, а наведе-
ний законопроєкт не позбавлений дискусійних пи-
тань.
Так, одне з перших фундаментальних питань, яке
виникає щодо системи нагляду, стосується органу,
уповноваженого виконувати таку функцію. Завдяки
своїй подвійній ролі представника держави та голови
виконавчого органу районної/обласної ради, голова
МДА вже становить вельми впливову фігуру в облас-
тях і районах. Доручати йому здійснення нагляду за
ОМС, хоча й не суперечить Хартії в строгому сенсі
цього слова, однак становить високий ризик пору-
шення балансу влади на території внаслідок створення
занадто могутнього центрального державного органу,
що, таким чином, йде всупереч інтересам децентралі-
зації.
Одночасно, доручати МДА районного рівня на-
гляд за ОМС також недоцільно. Після територіального
об’єднання райони є все ще занадто малі для здійс-
нення цих повноважень і своїм надмірним наглядом
можуть легко поставити під загрозу досягнення де-
централізації. Наприклад, у Франції префект округу
відповідає за адміністративний нагляд, але надзви_
чайно важливим є обсяг цих повноважень: середня
кількість ОМС у французькому окрузі становить 365,
тоді як кількість працівників, що забезпечують на-
гляд, – у середньому 5-6. Наявна кількість ОМС у но-
вому районі в Україні становить в середньому 13 (мі-
німум – 7, максимум – 20), а кількість районів –
у середньому 5 на область (мінімум – 3, максимум –
7).
На практичну думку А. Ф. Ткачука, «… райони
потрібні, насамперед, для організації територіальних
підрозділів органів державної влади. Зважаючи на це,
з’явилася дискусія, чи потрібні тоді районні ради. Ду-
мок і аргументів багато, але зараз маємо орієнтуватися
на Конституцію, де районні ради передбачені. Поста-
вити крапку у цій дискусії зможемо лише після змін
до Конституції, які можна прийняти не раніше лютого
2021 року». Отже, не можна не погодитися із твер-
дженнями про необхідність внесення нагальних змін
до Конституції країни, тим більше, що до таких же
висновків прийшла й Рада Європи. Вона вважає за-
пропоновані зміни до Конституції України щодо де-
централізації влади значними кроками на шляху демо-
кратизації країни, що відкривають можливості для за-
вершення реформи децентралізації у відповідності з
європейськими стандартами та найкращою європей-
ською практикою [17].
Зміни стосовно АТУ країни, запровадження
принципу повсюдності (ubiquity or omnipresence) гро-
мад та припинення існування структур району/округу
та обласних голів місцевих державних адміністрацій
(«губернаторів») та їх заміну на більш сучасний інсти-
тут префектів, є позитивним процесом. Вважаемо, що
потребує вдосконалення низка положень, зокрема:
— роз’яснити відносини між рівнями субнаціо-
нальних органів управління;
— внести зміни з метою уникнення політизації ін-
ституту префектів та забезпечити підзвітність префек-
тів уряду з більшості питань, що перебувають в їхній
відповідальності;
— додати принцип пропорційності відповідно до
параграфу 3 статті 8 Хартії;
— спростити, раціоналізувати та роз’яснити пов-
новаження префектів та процедуру адміністративного
нагляду;
— передбачати більшу гнучкість для Президента
та надати більше часу та ширші повноваження Кон-
ституційному Суду щодо процедур стосовно дій, які
(як стверджується) порушують Конституцію та став-
лять під загрозу державний суверенітет, територіальну
цілісність та національну безпеку;
— передбачити прийняття нового закону про
службу в органах місцевого самоврядування, оскільки
для передачі нових повноважень потрібні кадри.
— вдосконалити положення щодо місцевих фі-
нансів.
Взагалі ці два закони дадуть можливість запус-
тити в новому форматі роботу адміністрацій в нових
районах. Разом з цим, треба ухвалити закон про АТУ,
який встановить правила, за якими далі можна мо-
дернізувати райони і виправляти допущені помилки.
Наостанок — внести зміни у Конституцію щодо місце-
вого самоврядування і територіальної організації
влади.
Висновки. Узагальнюючи результати проведеного
дослідження, можна зробити висновок, що масштабні
перетворення, які проводяться в Україні з 2014 року,
БОРОДІНА О. А.
72 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
мають певний перебіг та успішно виконуються за-
вдяки симбіозу органів усіх гілок влади, експертів,
науковців тощо. Практика продемонструвала, що
стейкхолдерами реформи на 95% є муніципалітети,
громади. Їм потрібні насамперед три речі: діалог як за-
порука довіри, реформа бюджетних відносин, та забез-
печення соціальних пріоритетів розвитку громад.
Для ефективного завершення реформ необхідні
важливі кроки, проведення яких дозволить досягти
концептуальної мети реформи: уряд і вся влада по-
винні служити інтересам суспільства, забезпечувати
сталий розвиток країни. Для цього потрібно форму-
вати відповідну політику і систематично її реалізову-
вати.
Список використаних джерел
1. Данилишин Б. М., Пилипів В. В. Децентралі-
зація у країнах ЄС: уроки для України. Регіональна еко-
номіка. 2016. № 1. С. 5-11.
2. Куйбіда В. С., Іщенко О. М., Ткачук А. Ф. та
ін. Нова державна регіональна політика. Київ : Кра-
мар, 2009. 232 с.
3. Регіони України: проблеми та пріоритети соці-
ально-економічного розвитку : монографія / за ред.
З. С. Варналія. Київ : Знання України, 2005. 498 с.
4. Регіональне управління : навч. посіб. / Л. М.
Зайцева, С. М. Серьогін, Н. Й. Коніщева [та ін.] ; за
заг. ред. Л. М. Зайцевої. Дніпропетровськ : ДФ УАДУ,
2000. 240 с.
5. Амоша О.І., Харазішвілі Ю.М., Ляшенко В.І. та
ін. Модернізація економіки промислових регіонів Ук-
раїни в умовах децентралізації управління: моногра-
фия / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ,
2018. 300 с.
6. Соціальні ресурси децентралізації управління:
механізми мобілізації та ефективного використання /
О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В.П. Антонюк, В.П. Ви-
шневський та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-
сті. Київ, 2018. 480 с.
7. Про схвалення Концепції реформування міс-
цевого самоврядування та територіальної організації
влади в Україні: Розпорядження КМУ від 01.04.2015
року № 333-р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/rada/
show/333-2014-%D1%80 (дата звернення 25.12.2020).
8. Про добровільне об’єднання територіальних
громад: Закон України у редакції від 14.05.2020 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text
(дата звернення 25.12.2020).
9. Врублевський О. Співробітництво територіаль-
них громад: сучасний стан та перспективи розвитку.
Вісник Інституту громадянського суспільства. 2016.
№40, грудень. С. 18-19.
10. Про внесення змін до Бюджетного кодексу
України щодо реформи міжбюджетних відносин: За-
кон України від 28.12.2014 року №79-19 (з останніми
правками і пропозиціями від 01.01.2017 року). URL:
http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/79-19/ed20141228.
(дата звернення 25.12.2020).
11. Про засади державної регіональної політики:
Закон України від 05.02.2015 р. №156-VIII. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text (дата
звернення 25.12.2020).
12. Міністерство розвитку громад та територій:
Офіційний сайт. URL: https://www.minregion.gov.ua/
(дата звернення 25.12.2020).
13. Бородіна О. А. Реформа державної регіональ-
ної політики України: децентралізаційні ризики та
шляхи вирішення. Причорноморські економічні студії:
науковий журнал. 2020. Вип. 53. С. 140-144. doi:
https://doi.org/10.32843/bses.53-21.
14. Перші кроки новообраних місцевих рад: набір
консультаційних матеріалів. Портал Децентралізація.
URL: https://decentralization.gov.ua/news/12985 (дата
звернення 25.12.2020).
15. Про внесення змін до деяких законів України
щодо впорядкування окремих питань організації та
діяльності органів місцевого самоврядування і район-
них державних адміністрацій: Закон України від
17.11.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/
1009-IX# Text (дата звернення 25.12.2020).
16. Проєкт закону про внесення змін до Закону
України "Про місцеві державні адміністрації" та де-
яких інших законодавчих актів України щодо рефор-
мування територіальної організації виконавчої влади в
України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/web
proc4_1?pf3511=70293 (дата звернення 25.12.2020).
17. Висновок Ради Європи до проєкту Закону Ук-
раїни «Про внесення змін до Закону України «Про мі-
сцеві державні адміністрації» та деяких інших законо-
давчих актів України щодо реформування територіа-
льної організації виконавчої влади в Україні» (#4298).
URL: http://www.slg-coe.org.ua/wp-content/uploads/
2020/12/CEGGLEX20205_UKR.pdf (дата звернення
25.12.2020).
References
1. Danylyshyn. B. M., Pylypiv. V. V. (2016). De-
tsentralizatsiia u krainakh YeS: uroky dlia Ukrainy [Decen-
tralization in EU countries: lessons for Ukraine]. Rehio-
nalna ekonomika — Regional economy, 1, рр. 5-11 [in
Ukrainian].
2. Kuibida, V. S., Ishchenko, O. M., Tkachuk, A. F.
et al. (2009). Nova derzhavna rehionalna polityka [New
state regional policy]. Kyiv, Kramar [in Ukrainian].
3. Varnalii, Z. S. (Ed.). (2005). Rehiony Ukrainy:
problemy ta priorytety sotsialno-ekonomichnoho rozvytku
[Regions of Ukraine: problems and priorities of socio-
economic development]. Kyiv, Znannia Ukrainy [in
Ukrainian].
4. Zaitseva, L. M., Serohin, S. M., Konishche-
va, N. Y. et al. (2000). Rehionalne upravlinnia [Regional
management]. Dnipropetrovsk, DF NAPA [in Ukrainian].
5. Amosha, O. I., Kharazishvili, Yu. M., Liashen-
ko, V. I. et al. (2018). Modernizatsiia ekonomiky promys-
lovykh rehioniv Ukrainy v umovakh detsentralizatsii
upravlinnia [Modernization of the economy of industrial
regions of Ukraine in terms of decentralization of
management]. Kyiv, ІІЕof NAS of Ukraine [in Ukrainian].
6. Novikova, O. F., Amosha, O. I., Antoniuk, V. P.,
Vyshnevskyi, V. P. et al. (2018). Sotsialni resursy detsent-
ralizatsii upravlinnia: mekhanizmy mobilizatsii ta efektyv-
noho vykorystannia [Social resources of decentralization of
management: mechanisms of mobilization and effective
use]. Kyiv, ІІЕof NAS of Ukraine [in Ukrainian].
7. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia mistse-
voho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v
Ukraini: Rozporiadzhennia KMU vid 01.04.2015 roku
№ 333-r [On approval of the Concept of reforming local
self-government and territorial organization of power in
Ukraine: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine
БОРОДІНА О. А.
2021/№1 73
№ 333-r of April 1, 2015]. Retrieved from http://za-
kon2.rada.gov.ua/rada/show/333-2014-%D1%80 [in Uk-
rainian].
8. Pro dobrovilne obiednannia terytorialnykh hro-
mad: Zakon Ukrainy u redaktsii vid 14.05.2020 r. [On vol-
untary association of territorial communities: Law of
Ukraine as amended on 14.05.2020]. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text [in Uk-
rainian].
9. Vrublevskyi, O. (2016). Spivrobitnytstvo teryto-
rialnykh hromad: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku
[Cooperation of territorial communities: current state and
prospects of development.]. Visnyk Instytutu hromadian-
skoho suspilstva — Bulletin of the Civil Society Institute, 40,
рр. 18-19 [in Ukrainian].
10. Pro vnesennia zmin do Biudzhetnoho kodeksu
Ukrainy shchodo reformy mizhbiudzhetnykh vidnosyn:
Zakon Ukrainy vid 28.12.2014 roku №79-19 (z ostannimy
pravkamy i propozytsiiamy vid 01.01.2017 roku) [On
Amendments to the Budget Code of Ukraine on the Re-
form of Intergovernmental Relations: Law of Ukraine of
28.12.2014 №79-19 (with the latest amendments and pro-
posals of 01.01.2017)]. Retrieved from http://zakon0.rada.
gov.ua/rada/show/79-19/ed20141228 [in Ukrainian].
11. Pro zasady derzhavnoi rehionalnoi polityky:
Zakon Ukrainy vid 05.02.2015 r. №156-VIII [On the prin-
ciples of state regional policy: Law of Ukraine of
05.02.2015 №156-VIII]. Retrieved from https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/156-19#Text [in Ukrainian].
12. Ministry of Community and Territorial De-
velopment. Retrieved from https://www.minregion.gov.ua/
[in Ukrainian].
13. Borodina, O. A. (2020). Reforma derzhavnoi re-
hionalnoi polityky Ukrainy: detsentralizatsiini ryzyky ta
shliakhy vyrishennia [Reform of the state regional policy of
Ukraine: decentralization risks and solutions]. Prychor-
nomorski ekonomichni studii — Black Sea Economic Studies,
Issue 53, рр. 140-144. doi: https://doi.org/10.32843/
bses.53-21 [in Ukrainian].
14. Pershi kroky novoobranykh mistsevykh rad: nabir
konsultatsiinykh materialiv [The first steps of newly elected
local councils: a set of consultation materials]. Portal
Decentralization. Retrieved from https://decentralization.
gov.ua/news/12985 [in Ukrainian].
15. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy
shchodo vporiadkuvannia okremykh pytan orhanizatsii ta
diialnosti orhaniv mistsevoho samovriaduvannia i raion-
nykh derzhavnykh administratsii: Zakon Ukrainy vid
17.11.2020 [On Amendments to Certain Laws of Ukraine
Concerning the Regulation of Certain Issues of Orga-
nization and Activity of Local Self-Government Bodies
and District State Administrations: Law of Ukraine of
November 17, 2020]. Retrieved from https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/1009-IX#Text [in Ukrainian].
16. Proiekt zakonu pro vnesennia zmin do Zakonu
Ukrainy "Pro mistsevi derzhavni administratsii" ta deiakykh
inshykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo refor-
muvannia terytorialnoi orhanizatsii vykonavchoi vlady v
Ukrainy [Draft Law on Amendments to the Law of
Ukraine "On Local State Administrations" and Some Other
Legislative Acts of Ukraine on Reforming the Territorial
Organization of Executive Power in Ukraine]. Retrieved
from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/web proc4_1?pf
3511=70293 [in Ukrainian].
17. Vysnovok Rady Yevropy do proiektu Zakonu
Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro
mistsevi derzhavni administratsii» ta deiakykh inshykh
zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo reformuvannia
terytorialnoi orhanizatsii vykonavchoi vlady v Ukraini»
(#4298) [Conclusion of the Council of Europe to the draft
Law of Ukraine "On Amendments to the Law of Ukraine"
On Local State Administrations "and some other legislative
acts of Ukraine on reforming the territorial organization of
executive power in Ukraine" (# 4298)]. Retrieved from
http: //www.slg-coe.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/
CEGGLEX20205_UKR.pdf [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 27.01.2021
Формат цитування:
Бородіна О. А. Актуальні питання реформи децентралізації та адміністративно-територіального устрою.
Вісник економічної науки України. 2021. № 1 (40). С. 68-73. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).68-73
Borodina, O. А. (2021). Current Issues of Decentralization Reform and Administrative-Territorial Device. Visnyk
ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (40), рр. 68-73. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).68-73
|