Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60!
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18011 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 153-160. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18011 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мушкетик, Л.Г. 2011-03-13T22:08:46Z 2011-03-13T22:08:46Z 2009 Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 153-160. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18011 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Персоналії Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! |
| spellingShingle |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! Мушкетик, Л.Г. Персоналії |
| title_short |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! |
| title_full |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! |
| title_fullStr |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! |
| title_full_unstemmed |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! |
| title_sort |
відомому угорському славісту золтану андрашу – 60! |
| author |
Мушкетик, Л.Г. |
| author_facet |
Мушкетик, Л.Г. |
| topic |
Персоналії |
| topic_facet |
Персоналії |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18011 |
| citation_txt |
Відомому угорському славісту Золтану Андрашу – 60! / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 153-160. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mušketiklg vídomomuugorsʹkomuslavístuzoltanuandrašu60 |
| first_indexed |
2025-11-26T20:35:42Z |
| last_indexed |
2025-11-26T20:35:42Z |
| _version_ |
1850773850075168768 |
| fulltext |
153
Л. Г. Мушкетик
ВІДОМОМУ УГОРСЬКОМУ СЛАВІСТУ
АНДРАШУ ЗОЛТАНУ – 60!
Подейкують, що скільки мов
знає людина, стільки нових гори-
зонтів і невідомих світів перед
нею відкривається. Проте Ан-
драш Золтан не просто знає
мови: він їх також вивчає, ана-
лізує, порівнює. І мови ці, пере-
важно слов’янські, досить далекі,
специфічні для угорця, але вод-
ночас і близькі через географічне
сусідство та різноманітні зв’язки
мадярів зі слов’янами.
Про своє зацікавлення мо-
вами ще з дитинства він зга-
дує у «Слові про свій творчий
шлях», що побачило світ разом
із бібліографією праць та інши-
ми матеріалами до ювілею дослідника в серії «Професійна ді-
яльність і признання угорських мовознавців».
Андраш Золтан народився в м. Шопроні поблизу австрій-
ського кордонуі. Маючи німецьке коріння, ще з дитинства за
казками братів Грімм вивчав німецьку мову. У школі почав
освоювати російську, щоправда, лише теоретично, бо не мав
жодної можливості спілкуватися нею. Так само, за підручни-
ками, взявся за вивчення іншої слов’янської мови – польської,
а згодом вступив на російсько-польське відділення історико-
філологічного факультету будапештського університету ім. Ло -
ранда Йотвеша, вибравши таким чином для себе славістичну
Андраш Золтан
154
стежку. Після його закінчення А. Золтан продовжив навчання
в аспірантурі (заочна форма) в Москві, де захистив дисерта-
цію та познайомився з відомими мовознавцями.
Пізніше його увагу привернув давній період балтійсько-
слов’янської спільноти, а саме – культура та мова Литовсько-
го князівства, тож коло зацікавлень науковця поповнили бі-
лоруська, литовська, а також українська мови. Комплексним
дослідженням різноманітних слов’янських і неслов’янських мов
у Литовському князівстві був присвячений шерег конференцій
у Будапешті (1996, 1998, 2000), Бресті (2004) та Вільнюсі (2008).
З 1974 року А. Золтан працює в університеті, понад десять
років очолює кафедру балтійської та східнослов’янської фі-
лології, з 2003-го він завідувач кафедри української філології,
а з 2006-го ще й кафедри української та русинської філології
Ніредьгазької Вищої школи. У 2005 році науковець захистив
дисертацію і став доктором Угорської Академії наук.
Окрім викладацької роботи в університеті, А. Золтан чи-
тає лекції зі славістики в багатьох міжнародних навчальних
закладах, зокрема у Відні, Москві, Гданську, Любліні, Венеції.
Доробок А. Золтана становить понад триста публікацій, се-
ред яких три авторські монографії та понад двадцять праць,
підготовлених у співавторстві чи співредагуванні.
Основні терени досліджень А. Золтана – це польсько-
українсько-білорусько-російські мовні та культурні зв’язки,
офіційні мови східних слов’ян у середні віки, питання етимо-
логії, словотворення слов’янських мов, слов’янські запозичен-
ня в угорській мові, письмова передача слов’янських кирилич-
них назв угорською мовою, слов’янські рукописи Угорщини;
бібліографія та історія славістичного напрямку угорського
мовознавства.
Серед ґрунтовних видань, присвячених цим темам, слід на-
звати такі: «Угорський правопис слов’янських кириличних
назв» (1985), «Из истории русской лексики» (1987), польський
155
та білоруський переклади XVI ст. праці Міклоша Олага під на-
звою «Аthila» (2004, 2005), «Слова, фрази, тексти: Мовознавчі
та філологічні праці» (2005) [див.: Слов’янський світ. – 2007. –
№ 5. – С. 226–229] та ін.
В останній праці А. Золтан чималу увагу приділив угорсько-
слов’янським мовним і культурним паралелям. Зокрема, він
виявив в угорській мові такі мовні слов’янські запозичення,
які раніше не були предметом вивчення дослідників.
Ще в «московський» період своєї діяльності вчений заці-
ка вився давньоукраїнськими пам’ятками, вивчав їхню ети-
мологію, він брав активну участь в українознавчих конгресах
і конференціях, підтримував зв’язки з вітчизняними й зару-
біжними україністами, зокрема натхненним організатором та
дослідником української культури в Угорщині професором
Іштваном Удварі, який, на жаль, рано пішов із життя.
У царині україністики А. Золтан здійснив перевидання й ре-
дагування (разом з М. Капралєм) рідкісної мовної та культур-
ної пам’ятки закарпатських русинів – Няговського євангелія,
повчань, або постилл, на основі петербурзького видання О. Пе-
трова 1758 року [там само]. Передмову до цього видання написав
відомий угорський славіст Ласло Дежьо.
У Ніредьгазі за його та редакцією М. Капраля вийшла та-
кож книга до 25-их роковин смерті угорського славіста Емі-
ля Балецького, який свого часу був викладачем А. Золтана й
походив із Закарпаття. Крім інших, до книги увійшли і його
фольклорні записи з рідного краю [Балецький Е. Літератур-
ний спадок. – Ніредьгаз, 2007].
На кафедрі в Ніредьгазі побачила світ і праця (на основі кан-
дидатської дисертації) відомого закарпатського дослідника та
перекладача Іштвана Ковтюка (окрім багатьох інших, він також
зробив переклад угорською мовою «Лісової пісні» Лесі Україн-
ки) – «Украинские заимствования в ужанском венгерском го-
воре» (2007) під редакцією та з передмовою А. Золтана.
156
Вчений також звернувся до мовних пам’яток місцевих ру-
синів XIV–XVI ст., результатом чого стала колективна моно-
графія німецькою (та частково українською) мовою «Україн-
ці (рутени, русини) в Австро-Угорській монархії та їх мовне
та культурне життя з точки зору Відня і Будапешта» (вступ
та загальна редакція М. Мозера й А. Золтана; Відень, 2008).
Ця розвідка містить відомості про мовні та культурні зв’язки
русинів, які проживали в двох регіонах імперії – Галичині та
Угорщині. Цими та іншими своїми дослідженнями А. Золтан
прагне привернути увагу до українців, адже, за його словами,
так само, як і в ті часи, в уявленні про них спостерігається пев-
на інформаційна лакуна та дезорієнтація.
А. Золтан – член різноманітних наукових товариств, учас-
ник та організатор багатьох міжнародних конференцій, відпо-
відальний редактор видання «Studiа Russica» (Будапешт), член
редколегії інших славістичних видань, зокрема «Studia Slavica»
(Будапешт).
Науковець – цікавий співрозмовник, простий і скромний у
спілкуванні, дотепна й весела людина. Недарма його оповідь
про власні життя та творчість відкривається іронічним епігра-
фом класика угорської літератури Мора Йокаї – «Та нехай уже,
хтось може мало тямити в етимології, та однаково лишається
шанованою людиною за умови, що не має інших вад».
Нові праці Андраша Золтана з україністики ввійшли до
важливих і цікавих збірок праць, присвячених європейським
мовам, які пропонуємо для ознайомлення.
Európai nyelvművelés. Az európai nyelvi kultúra múltja, jelene
és jövője. – Budapest, 2008.
Європейські держави, у тому числі й невеликі, давно хви-
лює питання, що буде з їхніми мовами в майбутньому. Воно
стало ще актуальнішим з приєднанням багатьох країн до Єв-
ропейського Союзу, а тому постала проблема розробки єдиної
європейської мовної політики. Уже схвалено низку програм і
157
проектів, серед яких Європейський рік мов (2002), Міжнарод-
ний рік мов (2008) та ін. Висуваються різноманітні пропозиції,
розробляються спільні термінологічні проекти, програми ви-
вчення та збереження мов на континенті.
Зазначене видання – «Європейська мовна культура: Мину-
ле, сучасне та майбутнє мовної культури в Європі» (2008), що
вийшло в Угорщині за редакцією Гези Балажа та Еви Деде, – ре-
зультат багаторічної праці Дослідницької групи мовної стра-
тегії Угорщини. Досі було опубліковано вже цілу низку робіт із
мовних питань у країні. Це, наприклад, книги Г. Балажа «Угор-
ська мовна стратегія» (2001), «Минуле й майбутнє угорської
мовної культури» (за ред. Г. Балажа, 2004, т. 1–2), «Комунікація
епохи Інтернету» (за ред. Г. Балажа, З. Боді, 2005) та ін.
До книги увійшло тридцять дев’ять праць відомих угорських
лінгвістів із мовної культури Європи, її історії, розвитку та збере-
ження в різних європейських країнах. Зі слов’янських сюди ввій-
шли польська, білоруська, українська, російська, сербська, сло-
вацька та словенська мови. Окрім того, розділ «Огляд» містить
дослідження із США, Австралії, Японії, Канади та Монголії.
Працю відкриває огляд редакторів під назвою «Вступ у єв-
ропейську мовну культуру», де вони окреслюють мету та за-
вдання роботи, основні терени досліджень. Так, вони зазна-
чають, що просили авторів опрацювати такі теми: 1) мова,
історія мовної культури; 2) сучасний стан мовної культури;
3) організаційні заклади з культури мови. Зрозуміло, що за-
лежно від специфіки цієї культури в кожній країні, ті чи інші
питання висвітлені ширше чи вужче.
Також дослідники подають цікаві й важливі відомості з іс-
торії та розвитку культури мови в Європі, ілюструючи це при-
кладами з Угорщини та інших країн. Огляд української тема-
тики здійснили Андраш Золтан та Ержебет Бараньне-Комарі.
Він складається з трьох частин – історичного фону, сучасно-
го становища, організацій. На думку авторів, розвиток україн-
158
ської мови мав свої особливості, що пов’язано з багатовіковим
входженням України до різних держав, складом її населення
тощо. А. Золтан та Е. Бараньне-Комарі наголошують на зна-
чній ролі у формуванні мови українських письменників –
І. Котляревського, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Т. Шев-
ченка, І. Франка та інших. Вони також описують появу перших
граматик і першого правопису (1928).
До огляду сучасного стану мови А. Золтан та Е. Бараньне-
Комарі залучають дані про відсоткове співвідношення нац мен-
шин в Україні й пов’язані з цим питання визначення на ціо наль -
ної належності та мови, відмічають значне зросійщення на-
селення, потребу в оновленні, «ревіталізації» української мови.
У третій частині автори подають перелік основних мовних
інституцій та їхніх періодичних видань. Так, це Інститут укра-
їнської мови НАН України, Інститут мовознавства ім. О. По-
тебні НАН України, Науково-дослідний інститут україно-
знавства та ін. Науковці також говорять про значну роль
мовознавчої науки в розвитку та плеканні мови, урегулюван-
ні правописних норм, підготовці наукових і популярних книг
про культуру мови.
Európai helyesírások. Az európai helyesírások múltja, jelene és
jövője. – Budapest, 2009.
До наступного видання, назва якого українською мовою зву-
чить як «Європейські правила правопису. Минуле, сучасне та май-
бутнє правил правопису в Європі» (2009) і редакторами якого теж
стали З. Балаж та Е. Деде, увійшло двадцять три статті про пра-
вопис таких європейських мов, як англійська, болгарська, чесь-
ка, французька, угорська, російська, німецька, норвезька, пор-
тугальська, українська та інші. Авторами цих статей є угорські
мовознавці класичного та модерністського напрямів, які репре-
зентують різні дослідницькі та освітні заклади країни.
У передмові редактори розповідають про стратегію підго-
товки тому, яку розробила Дослідницька група мовної стра-
159
тегії Угорщини. Авторам було запропоновано план з дванад-
цяти пунктів, наприклад історія даного правопису, основні
принципи, характер правопису, реформи правопису, графе-
ми, дослідження та ін.
Угорські мовознавці наводять також таблицю дат випус-
ку перших правописів: литовський – 1653 рік, французький –
1694 рік, датський – 1739 рік, російський – 1885 рік, україн-
ський – 1921 рік, баскський – 1968 рік [див.: Європейські
правила правопису. Минуле, сучасне та майбутнє правил пра-
вопису в Європі. – Будапешт, 2009. – С. 10].
Серед інституцій, де розробляють питання стосовно пра-
вопису, автори згадують академічні установи, мовні закла-
ди, дорадчі центри, а також шпальти відомих періодичних ви-
дань, видавництва, зокрема і в Угорщині.
Науковці дійшли висновку, що поряд з основними прин-
ципами правопису – вимовою, аналізом слів, відображенням
значень – майже скрізь пануючим стає збереження традиції.
Тобто європейські правописи відсторонюються від змін жи-
вої мови й стають зберігачами історії мови, історії культури
[там само. – С. 12].
А. Золтану та Е. Бараньне-Комарі належить також огляд іс-
торії та сучасного стану українського правопису. На почат-
ку у вигляді таблиці вони подають основні вирішальні момен-
ти в історії українського правопису, перелік колективних, рідше,
індивідуальних праць, кожну з яких характеризують. Далі ав то-
ри зазначають, що правила українського правопису спираються
на дві відмінні традиції – західноукраїнську (галицьку) та схід-
ноукраїнську. Згадують вони і про проблему мікромов карпат-
ських русинів, тісно пов’язану з політичними питаннями.
Автори розвідки загалом характеризують український пра-
вопис як фонетичний (за вимовою), доповнений трьома прин-
ципами: морфологічним (аналітичним), традиційним (істо-
ричним) та розрізнювальним (понятійним). Водночас вони
160
зазначають, що сучасний рівень розвитку суспільства вима-
гає вироблення єдиних правил вживання багатьох технічних,
інтернетівських та інших термінів, що мають англомовне по-
ходження й часто вживаються змішано – як кирилицею, так і
латиницею у різних сполученнях: смс, есемеска, SMS, SMS-ка
тощо.
У кінці книги в розділі «Огляд» вміщено декілька статей з
дослідження правопису в різних, певною мірою незвичних,
ракурсах. Це праці Г. Балажа «Влада і правопис», З. Боді «Пра-
вопис в Інтернеті», Е. Берцеш та А. Форіш «Професійний му-
зичний правопис та мовна орфографія: правопис мовних і не-
мовних знаків».
Редакція щорічника «Слов’янський світ» вітає Андраша
Золтана і бажає йому натхнення та подальших успіхів на ниві
славістики!
|