До ювілею Олександра Федорука
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18013 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До ювілею Олександра Федорука / Д.В. Степовик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 173-176. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859847355232157696 |
|---|---|
| author | Степовик, Д.В. |
| author_facet | Степовик, Д.В. |
| citation_txt | До ювілею Олександра Федорука / Д.В. Степовик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 173-176. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:39:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
173
Д. В. Степовик
ДО ЮВІЛЕЮ ОЛЕКСАНДРА ФЕДОРУКА
Олександр Касянович Фе-
дорук – це, безсумнівно, ви-
значна постать в українському
мистецтво знавстві. Має прекрас-
ні й гучні титули, які могли б
бути мрією багатьох науковців
його віку й навіть старших: док-
тор наук, професор, академік
Академії мистецтв, заслужений
діяч мистецтв, завідувач кафедри
в Національній академії образот-
ворчого мистецтва й архітекту-
ри, головний редактор журналу
«Образотворче мистецтво», член
національної спілки художни-
ків України, лауреат премій імені
О. Білецького та Олени Пчілки.
З-поміж нашої науково-творчої інтелігенції є люди, які здобут-
тя подібних титулів ставлять за мету свого життя, до Федорука ж
вони прийшли самі. А причини такі: унікальна працелюбність, хо-
роша освіта (факультет журналістики Львівського університету,
факультет теорії й історії мистецтв Ленінградської академії ми-
стецтв, аспірантура й докторантура в Інституті мистецтвознав-
ства, фольклористики й етнології НАН України) та бажання ро-
бити добро для України. Ці складові визначили життя Федорука,
яке було нелегким, адже йому мало сприяли й чимало шкодили.
Він сам себе створив як науковець та особистість.
У ювілейних статтях, присвячених творчим людям, зазвичай
перелічують їхні доробки з відповідними позитивними характе-
Олександр Федорук
174
ристиками. Хотів би це зробити і я, бо кілька з його монографій
(а загалом таких праць не один десяток) я рецензував для різних
вчених рад і преси. Знаю його ретельність у пошуках матеріалів
для книжок про митців нашої діаспори Хмелюка, Бутовича, Кап-
шученка та інших, його вдумливі есе та статті про «розстріляне
відродження» 20–30-х років ХХ ст., його оцінки сучасного супереч-
ливого процесу у вільному від пут соцреалізму українському мис-
тецтві. Мені імпонує стиль О. Федорука як письменника, автора
повістей та оповідань про класиків античної доби (книга «Наро-
джені в Елладі»), митців епохи Відродження, про наших славних
діячів минулого Корнила Устияновича та Ярослава Пстрака.
Певна річ, я не один, хто так високо оцінює великий доробок
Олександра Касяновича, – у нього значна аудиторія в мистецтві
й поза його межами, але ми з ним разом (чи майже разом) при-
йшли в 1967–1968 роках з журналістики в мистецтвознавство,
паралельно писали кандидатські, потім – докторські дисертації
та книжки (досить різні за тематикою й методикою досліджень,
але спонукані любов’ю до мистецтва й України), тому чимало
знаю про Олександра Касяновича як про людину від років його
молодості й аж дотепер.
Я абсолютно позбавлений такого «гріха», як заздрість, але все
ж захоплювався знанням О. Федорука іноземних мов, зокрема
французької та польської. Цими знаннями він завдячує не тільки
своїм здібностям, а й особливостям біографії.
Олександр Касянович Федорук народився 27 вересня 1939 ро-
ку у Франції в родині українця Касяна Федорука та польки Ге-
лени (Олени) Левандовської й там, у шахтарському краї депар-
таменту Па-де-Кале, де батько заробляв скромні емігрантські
франки, щоб пристойніше жити після повернення в Україну, ма-
лий Олесь до восьмирічного віку опанував чимало слів мило-
звучної французької мови. А від тата й мами навчився двох чудо-
вих слов’янських мов – української та польської. Звичайно, коли
сім’я повернулася 1946 року в Україну, юний О. Федорук постій-
175
но вдосконалював свої знання мов у школі, вдома і потім в акаде-
міях та інститутах, додавши до французької ще й англійську.
Знання мов допомогло йому і в науковій праці. Багато подо-
рожуючи західними країнами в пошуках матеріалів про митців
української діаспори, О. Федорук вільно читав тексти в архівах і
бібліотеках, не звертаючись по допомогу до перекладачів. У цьо-
му він рідкісний фахівець серед наших одномовних, зрідка дво-
мовних мистецтвознавців: адже знання західних мов – не заба-
ганка, а настійна потреба чи не кожного фахівця.
Напівфранцузьке походження О. Федорука зіграло з ним
не один лихий жарт у радянські часи тотальних підозр і доно-
сів. Один з таких «жартів» добре запам’ятався і йому, і нам,
його колегам у відділі образотворчого мистецтва Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнографії.
У 1971 році О. Федорук збирався захищати кандидатську ди-
сертацію в цьому Інституті на тему «Українсько-польські зв’язки
в образотворчому мистецтві ХІХ – початку ХХ століть». Колиш-
ній комуно-гебістсько-більшовицький режим любив наносити
невгодним йому людям раптові удари, зокрема й тоді, коли ви-
рішувалися переломні моменти в науковій кар’єрі. Тож Федору-
кові «шиють» звинувачення, нібито він співав (!) біля пам’ятника
Шевченкові 22 травня 1971 року. У тогочасної влади було стій-
ке переконання, що біля цього пам’ятника можна вільно зби-
ратися й співати 9 та 10 березня, у дні народження й упокоєння
Т. Шевченка, але в жодному разі не дозволено було цього робити
22 травня – у день перепоховання Кобзаря в Україні, у місті Кане-
ві. Ніхто не розумів такої, м’яко кажучи, дивної забаганки влади,
але за 22 травня чимало українців поплатилося кар’єрою і волею,
у тому числі й О. Федорук, хоч не був він біля пам’ятника того
дня, та й жодних вокальних даних для співів у нього немає.
Справжньою причиною репресій проти молодого вченого були
його проживання на території Західної України (батьки з Франції
переїхали до Тернополя) та, звичайно, французький «слід» наро-
176
дження й дитинства. У ті роки реабілітованої сталінщини діяла
таємна інструкція «викидати» з Києва здібних людей із Західної
України, а тим більше, народжених у капіталістичній країні. Керів-
ництво Інституту разом з українською частиною працівників від-
ділу образотворчого мистецтва докладало чимало зусиль, зверта-
лося до різних інстанцій, щоб довести фальшивість приписуваних
Федорукові «вокалів» біля пам’ятника Шевченкові, хоча ми всі ро-
зуміли, що причина інша. І таємні служби, здається, пере коналися
в абсурдно сті доносу на молодого тернопільця, якого «хтось» кон-
че хотів вижити зі столиці. Олександра Касяновича таки лишили
в Києві, дозволили захистити кандидатську дисертацію. Проте я
як його колега знаю, скільки стресів, депресій та ударів, нанесених
здоров’ю, коштувало йому знести цей бруд! Розумію, бо й сам піз-
ніше пережив щось подібне (правда, не з кандидатською, а з док-
торською дисертацією), й тепер можу із задоволенням констату-
вати, що ми перемогли усю ту злостивість щодо нас, українців, у
нашій же столиці. Хай їх розсудить Бог, бо ми їм простили, тим
більше, що, як писав поет, «иных уж нет, а те далече»!
Пережите Федоруком не тільки не збороло його (а скількох
же подібні спокуси й випробовування зламали), а надало снаги,
життєвих сил зробити просто неймовірне за останні сорок років
діяльності в науці. Навіть на суто, здавалося б, чиновницькій ро-
боті (він кілька років очолював урядові структури – Національну
комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей та
Державну службу контролю за переміщенням цінностей культу-
ри через державний кордон України) О. Федорук виявляв себе як
учений-гуманітарій, утім, і як гуманна доброзичлива людина.
Його намагалися й досі намагаються «приручити» сили, про-
українська патріотична налаштованість яких більш ніж сумнівна,
але мовчазний у таких випадках Федорук розуміє своє призначен-
ня для України дуже добре і м’яко, делікатно, часом дипломатич но
відводить від себе ці спокусливі лукаві запобігання, щоб повно-
цінно вивершити те покликання, яке йому дало Провидіння.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18013 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:39:56Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Степовик, Д.В. 2011-03-13T22:11:40Z 2011-03-13T22:11:40Z 2009 До ювілею Олександра Федорука / Д.В. Степовик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 7. — С. 173-176. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18013 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Персоналії До ювілею Олександра Федорука Article published earlier |
| spellingShingle | До ювілею Олександра Федорука Степовик, Д.В. Персоналії |
| title | До ювілею Олександра Федорука |
| title_full | До ювілею Олександра Федорука |
| title_fullStr | До ювілею Олександра Федорука |
| title_full_unstemmed | До ювілею Олександра Федорука |
| title_short | До ювілею Олександра Федорука |
| title_sort | до ювілею олександра федорука |
| topic | Персоналії |
| topic_facet | Персоналії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18013 |
| work_keys_str_mv | AT stepovikdv doûvíleûoleksandrafedoruka |