Про "тілько" і не тільки в мовотворчості Лесі Українки: у пошуках ідіостилю

• Veröffentlicht in: Культура слова
• Datum: 2020
• 1. Verfasser: Богдан, С.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainisch
• Veröffentlicht: Інститут української мови НАН України 2020
• Schlagworte: До 150-річчя з дня народження Лесі Українки
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180250
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Про "тілько" і не тільки в мовотворчості Лесі Українки: у пошуках ідіостилю / С. Богдан // Культура слова. — 2020. — Вип. 93. — С. 100-114. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

У статті досліджено особливості використання лексеми тілько
 та варіанта тільки в ідіолекті Лесі Українки; на основі порівняння
 автографів і сучасних «канонічних» видань її текстів встановлено,
 що варіантність їх використання у художній та епістолярній
 мовотворчості має виразну кількісну перевагу на користь слова
 тілько в автографах, а факультативне вживання в сучасних виданнях
 зумовлене здебільшого втручаннями редакторів у авторський
 текст із мотивацією потреби уникнення такої варіантності або
 неправомірності зберігати виразно діалектну форму; простежено
 вплив таких коректур на стилістику авторського тексту Лесі
 Українки; обґрунтовано потребу відновлення й збереження в
 сучасних академічних виданнях її текстів, створених в інших мовних
 і правописних парадигмах, індивідуального стилю. The article elucidates the regularities of the use and functioning
 features of the lexemes til’ko and til’ky in Lesya Ukrainka’s autographs
 and published epistolary and poetic texts. The study, using the comparative
 analysis approach, proves that both lexemes have the status of variants and
 are fixed in the similar semantic contexts. The actualization of the lexemes
 in the usus of the Ukrainian language confirms that they are polysemantic
 by nature and grammatically heterogeneous. The case study has revealed a
 clear quantitative dominance of using the variant til’ko in autographs. But
 the form has been repeatedly corrected, mostly in the epistolary texts. The
 study of the twelve-volume edition of Lesya Ukrainka’s works confirms
 the statement. Although we come across the use of the lexeme til’ko in the
 poetic texts, such facts are less frequent and reveal the general tendency of
 editors to replace the lexeme, arguing the need to avoid this variant, most
 obviously, due to classifying it as dialectal and atypical in the speech of a
 person who ought to serve a model of modern literary language. Epistolary
 texts of the nearest relatives of the Kosachs and Drahomanovs families
 have been also used in the case study to determine the organicity or, on the
 contrary, the accidental presence of the lexeme til’ko in the vocabulary of
 Lesya Ukrainka. It favorably authenticated the naturalness of its use.
 The key findings of Lesya Ukrainka’s epistolary and poetic
 microcontexts comparison, both author’s and edited, argue that
 proofreading not only changes but, in fact, destroys the authentic text,
 distorts the individual style, and hinders the research process. We are to
 restore these features in modern editions of Lesya Ukrainka’s works and
 offer the scholars a genuine, rather than ‘retouched’, individual style of
 the author.