Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва
Обґрунтовано концептуальні положення щодо інституційного супроводу інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва. Для інтерналізації негативних зовнішніх ефектів необхідно створити інституціональні умови, за яких усі ланки інтерналізаційного процесу (продуценти від...
Saved in:
| Published in: | Управління економікою: теорія та практика |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180432 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2020. — С. 132-151. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265477319688192 |
|---|---|
| author | Сердюк, О.С. |
| author_facet | Сердюк, О.С. |
| citation_txt | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2020. — С. 132-151. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Управління економікою: теорія та практика |
| description | Обґрунтовано концептуальні положення щодо інституційного супроводу інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва. Для інтерналізації негативних зовнішніх ефектів необхідно створити інституціональні умови, за яких усі ланки інтерналізаційного процесу (продуценти відходів, центральні регулівні органи, місцеві громади, реципієнти негативного впливу) будуть зацікавлені у сумлінному виконанні покладених на них функцій. Запропоновано створити в рамках кожного сектору промисловості унікальну регулюючу систему. Визначено, що потенційним негативним чинником централізованого збору інформації та розподілу платежів є загроза опортуністичної поведінки з боку агентів. Дієвість формальних інститутів слід розглядати через призму неформальних правил, які склалися в суспільстві. Неформальні правила є квінтесенцією природних мотивів поведінки людини. Психологічні особливості мотивів людської поведінки обумовлюють доцільність відповідної адаптації інституціональної системи. Тобто комплекс інститутів має бути вбудований таким чином, щоб індивід мав можливість задовольнити свої потреби через соціально корисні дії. Обґрунтовано, що реципієнтами інституціональних перетворень мають стати уповноважені особи (групи осіб), на яких буде покладено обов’язки щодо збору інформації та розподілення інтерналізаційніх платежів.
Обоснованы концептуальные положения по институциональному сопровождению интернализации отрицательных внешних эффектов старопромышленных моделей производства. Для интернализации отрицательных внешних эффектов необходимо создать институциональные условия, при которых все звенья интернализационного процесса (продуценты отходов, центральные регулирующие органы, местные громады, реципиенты негативного воздействия) будут заинтересованы в добросовестном выполнении возложенных на них функций. Предложено создать в рамках каждого отдельного сектора промышленности уникальную регулирующую систему. Определено, что потенциальным негативным фактором централизованного сбора информации и распределения платежей является угроза оппортунистического поведения со стороны агентов. Действенность формальных институтов следует рассматривать через призму неформальных правил, которые сложились в обществе. Неформальные правила являются квинтэссенцией природных мотивов поведения человека. Психологические особенности мотивов человеческого поведения обусловливают целесообразность соответствующей адаптации институциональной системы. То есть комплекс институтов должен быть встроен таким образом, чтобы индивид имел возможность удовлетворить свои потребности через социально полезные действия. Обосновано, что реципиентами институциональных преобразований должны стать уполномоченные лица (группы лиц), на которых будут возложены обязанности по сбору информации и распределению интернализационных платежей.
The article substantiates the conceptual provisions for the institutional support of the internalization of the negative externalities of old industrial production models. To internalize negative externalities, it is necessary to create institutional conditions under which all parts of the internalization process (waste producers, central regulators, local communities, recipients of negative impacts) will be interested in conscientious performance of their functions. It is suggested that a unique regulatory system should be established within each individual industry sector. It is determined that the threat of opportunistic behavior on the part of agents is a potential negative factor in the centralized collection of information and distribution of payments for public benefit. The effectiveness of formal institutions should be viewed through the prism of informal rules that have developed in society. Informal rules are the quintessence of natural motives for human behavior. Psychological features of motives of human behavior determine the expediency of appropriate adaptation of the institutional system. That is, the complex of institutions must be built in such a way that the individual has the opportunity to meet their needs through socially useful actions. It is substantiated that the recipients of institutional transformations should be authorized persons (or groups of persons) who will be responsible for collecting information and distributing internalization payments.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
132
DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2020.132-151
О.С. Сердюк, к.е.н.
ORCID 0000-0003-3049-3144
e-mail: oleksandrserdyk@ukr.net,
Інститут економіки промисловості
НАН України, м. Київ
ІНСТИТУЦІЙНИЙ СУПРОВІД ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ
НЕГАТИВНИХ ЗОВНІШНІХ ЕФЕКТІВ
СТАРОПРОМИСЛОВИХ МОДЕЛЕЙ ВИРОБНИЦТВА
Вітчизняна промисловість продукує велику кількість потен-
ційних збудників негативних зовнішніх ефектів, сукупний обсяг
яких перевищує показники інших секторів економіки. Така ситуація
обумовлена специфікою старопромислових моделей виробництва:
їх частка у структурі промисловості України сягає 95%. Фундамен-
тальною особливістю старопромислових моделей виробництва є
високооб’ємна переробка сировини з використанням енергії викоп-
ного палива. Процес переробки та видобутку енергії супроводжу-
ється продукуванням великої кількості відходів у вигляді твердих
і газоподібних речовин. Саме відходи є основними потенційними
збудниками негативних зовнішніх ефектів. Негативний вплив від-
ходів старопромислових моделей виробництва на довкілля ‒ це
квінтесенція негативних зовнішніх ефектів (екстерналій) в еконо-
міці.
Оскільки в Україні промислове виробництво продукує значну
частину відходів, питання виявлення та інтерналізації негативних
зовнішніх ефектів є надзвичайно актуальним. Основна проблема
полягає в тому, що в контексті інтерналізації негативних зовнішніх
ефектів промислового виробництва складно встановити наявність
штучного забруднення (неприродного походження) та оцінити його
вплив на господарські процеси. Крім того, в країні відсутні інститу-
ційні умови інтерналізації негативних зовнішніх ефектів та не
сформовано відповідне інституційне середовище.
Аналіз нинішнього стану дослідження процесів інтерналізації
негативних зовнішніх ефектів [1-15] свідчить, що в цілому для Ук-
раїни залишається невирішеною низка питань теоретичного та при-
кладного характеру. Зокрема, виникає необхідність розробки на-
уково-методологічного підходу до інтерналізації негативних зов-
© О.С. Сердюк, 2020
133
нішніх ефектів старопромислових моделей виробництва в Україні
та забезпечення її відповідним інституціональним супроводом.
Метою статті є обґрунтування концептуальних положень
інституційного супроводу інтерналізації негативних зовнішніх
ефектів старопромислових моделей виробництва.
Налагодження процесу інтерналізації негативних зовнішніх
ефектів потребує створення окремих регулюючих систем, що відпо-
відатимуть особливостям організаційної структури та властивостям
відходів певних типів виробництва (хімічний склад, ступінь нега-
тивного впливу та ін.). Відповідно, в рамках кожного окремого сек-
тору промисловості має бути сформована унікальна регулююча си-
стема, що передбачає створення окремих організацій, які в сукуп-
ності забезпечуватимуть її роботу. Для потреб створення та забез-
печення діяльності таких організацій має залучатися трансакційний
капітал. Іншою складовою витрат регулюючої системи є транс-
акційні витрати, які походять від недосконалості інформації всере-
дині системи, особистих мотивів та опортуністичної поведінки чле-
нів організацій.
Процес розбудови та подальшої підтримки таких систем по-
требуватиме залучення трансакційного капіталу, що нівелює еконо-
мічну значимість неокласичного підходу до максимізації ефектив-
ності на основі комбінування (пріоритизації) граничних показників.
До того ж чинник трансакційних витрат регулюючої системи ви-
кривляє граничну корисність, додаючи прогнозам невизначеності.
Отже, в умовах ресурсних обмежень реалізація неокласич-
ного підходу до максимізації ефективності інтерналізації негатив-
них зовнішніх ефектів, які виникають унаслідок зберігання твердих
відходів виробництва, є неможливою, оскільки діапазон пріоритет-
ності об’єктів виходить за рамки єдиного сектору. Тобто не можна
окремо інтерналізовувати негативні зовнішні ефекти на підприєм-
ствах, які найбільшою мірою впливають на довкілля без створення
відповідної регулюючої системи для галузі загалом. В умовах ре-
сурсних обмежень може бути створена лише певна кількість таких
систем (не для всіх галузей), що суперечить неокласичним умовам
максимізації корисності.
Попри неспроможність максимізувати корисність в умовах
ресурсних обмежень, неокласична ідея становить основу для роз-
витку неоінституціонального підходу. Ключовим критерієм макси-
мізації залишається показник граничної корисності, тому слід ура-
хувати чинники трансакційного капіталу та трансакційних витрат.
Оскільки вони є похідними регулюючої системи (в рамках певної
134
галузі), то показник граничної корисності має характеризувати га-
лузь загалом. Виходячи з невизначеності щодо витрат на створення
та підтримку регулюючої системи, в рамках пріоритизації доцільно
спиратися виключно на показник безпосереднього ефекту. В умо-
вах інтерналізації таким ефектом є середній показник кількості на-
селення, що зазнає негативного впливу з боку звалищ твердих від-
ходів, які належать одному підприємству.
Хімічні властивості газоподібних відходів виробництва об-
умовлюють їхнє необмежене поширення у просторі. З урахуванням
цього нівелюється здатність до контролю за переміщенням та збе-
ріганням таких відходів. Вимірювання обсягів викидів газоподіб-
них відходів виробництва в атмосферу є можливим лише на етапі
їхнього відокремлення від джерела продукування (викид газів
із труби підприємства), через що на етапі виникнення зовнішніх
ефектів (викликаних наявністю відходів) втрачається безпосередній
зв'язок між відходами та продуцентом. Крім того, більшість газо-
подібних промислових викидів є безбарвними, що унеможливлює
візуальний контроль за їхнім переміщенням і місцем перебування.
Вищенаведені чинники створюють перешкоди для застосу-
вання диференційованого (як у випадку із твердими відходами ви-
робництва) підходу до інтерналізації негативних зовнішніх ефектів.
Виходячи з цього постає актуальним питання про визначення ефек-
тивного напряму інтерналізації, що відповідає специфіці причинно-
наслідкового зв’язку між продуцентом (виробником відходів) та ре-
ципієнтом зовнішніх ефектів.
На відміну від твердих відходів виробництва, до газоподібних
апріорі неможливо застосувати чинник охоплення населення як мі-
рило ефективності інтерналізації. У першу чергу це пов’язано з тим,
що від моменту свого виходу в атмосферу газоподібні відходи ви-
робництва втрачають свій прямий зв'язок із продуцентом. Навіть у
випадку, коли такий зв'язок на етапі виходу відходів можна було б
простежити (наприклад, зафарбувати гази, що викидаються в по-
вітря) через деякий час, зв'язок ставав би все менш очевидним.
За відсутності очевидного причино-наслідкового зв’язку між
продуцентом відходів і реципієнтом негативних зовнішніх ефектів
неможливо застосувати більш глобальні мірила ефективності ін-
терналізації, такі як наслідки впливу газоподібних відходів на сіль-
ськогосподарські землі, будинки, споруди тощо.
Якщо відсутнє інформативне мірило, то зникає критерій
оцінки ефективності інтерналізації негативних зовнішніх ефектів.
Разом із тим нівелюється можливість застосування неокласичного
135
підходу до інтерналізації, що передбачає максимізацію корисності
(ефективності).
У випадку, коли неможливо виокремити внесок кожного про-
дуцента відходів у негативні зовнішні ефекти, доцільно застосувати
уніфікований підхід до інтерналізації, що передбачає абстрагування
від наслідків. Тобто потенційний продуцент зовнішніх ефектів має
нести безпосередню відповідальність не за завдану ним шкоду
через викиди газоподібних відходів виробництва (оскільки досте-
менно неможливо встановити, яку саме шкоду завдали його від-
ходи), а за зміну хімічного складу атмосфери. Окрім контекстного
значення, раціональності такому підходу додає той факт, що навіть
невеликі концентрації відходів несуть потенційну загрозу.
У результаті застосування наведеного підходу апріорі не
може бути досягнуто ефекту абсолютної інтерналізації, тобто умов,
за яких втрати реципієнта зовнішніх ефектів повною мірою пере-
кладаються на продуцента газоподібних відходів. Причиною цього
є, по-перше, абстрактне уявлення про вплив газоподібних відходів
виробництва на соціально-економічні процеси; по-друге, відсут-
ність захисту повітряного простору від зовнішнього впливу. Відтак,
інтерналізація матиме умовний характер: із продуцента газоподіб-
них відходів виробництва стягуватиметься грошовий еквівалент
умовно завданої шкоди, що вимірюватиметься його внеском у ство-
рення потенційної загрози (повітря з високим вмістом шкідливих
речовин).
Виходячи з вищезазначеного постає питання: як виміряти
ступінь умовної шкоди та в якому розмірі вона має відшкодовува-
тися.
Шкода, яку несуть із собою газоподібні відходи виробництва,
є квінтесенцією хімічних елементів, що містяться в таких відходах.
Тому хімічні елементи слід сприймати як першоджерело шкоди.
Сукупна значимість чинників впливу має служити орієнтиром для
встановлення обсягу стягнень із продуцента відходів на користь ре-
ципієнта зовнішніх ефектів. Щодо конкретної суми стягнень, то в
ідеалі вона має відповідати натуральним втратам реципієнта. Однак
об’єктивно виміряти такі втрати практично неможливо, оскільки від
початку реципієнт не перебуває у статус-кво. Тобто апріорі немож-
ливо змоделювати стан, за якого на господарство не впливають інші
чинники (політичні, економічні, соціальні, виробничі та ін.), окрім
газоподібних відходів виробництва. Як наслідок, зникають підстави
для визначення ступеня впливу газоподібних відходів виробництва
на господарство.
136
За таких умов доцільно встановити умовний еквівалент
шкоди. Підставою для його розрахунку мають стати альтернативні
витрати продуцента, які в іншому разі могли б бути спрямовані на
нівелювання (послаблення) джерела негативних зовнішніх ефектів.
Продуцент газоподібних відходів виробництва за відсутності очис-
ного устаткування має регулярно (наприклад щомісяця) сплачувати
до фонду (реципієнтів зовнішніх ефектів) його ануїтетну дисконто-
вану вартість. Для збалансування платежів доцільно встановити
надбавку, яка відповідатиме обсягам викидів. Таким чином, досяга-
тиметься ефект часткового врівноважування втрат і здобутків між
продуцентом та реципієнтом зовнішніх ефектів.
Раціональності застосуванню наведеного підходу інтерналі-
зації негативних зовнішніх ефектів додає той факт, що в довгостро-
ковій перспективі продуцент відходів обиратиме варіант установ-
лення очисного устаткування (замість сплати інтерналізаційних
платежів). До таких дій його спонукатиме усвідомлення переваг
цього рішення, а саме: по-перше, у розрізі дисконтованого грошо-
вого потоку він заощаджуватиме, не сплачуючи за умовну шкоду
(надбавка до податку); по-друге, продуцент стає незалежним від
кон’юнктури інтерналізаційних процесів.
З огляду на очевидний конфлікт інтересів сторін, що похо-
дить від юридичної неспроможності окреслити права власності на
повітряний простір, реалізація запропонованої моделі інтерналізації
негативних зовнішніх ефектів є можливою лише в умовах централі-
зованої системи організації та контролю, тобто державної юрис-
дикції в цьому питанні.
Як і для будь-якої централізованої системи перерозподілу су-
спільних коштів, у рамках даної моделі інтерналізації негативних
зовнішніх ефектів постає актуальним питання про об’єктивне ви-
значення бенефіціарів, або переспрямування коштів від продуцента
до реципієнта в обсязі, що відповідає фактичним втратам остан-
нього. Оскільки запропонована модель інтерналізації має умовний
характер, говорити про еквівалентний (втратам) розмір компенсації
не можна. Попри це, слід максимально наблизити фактичний розмір
компенсації до реальних втрат реципієнта. Інформаційна асиметрія
економічного середовища ускладнюватиме цей процес.
Цілком очевидно, що при поданні «заявки» на відшкодування
збитків, завданих дією газоподібних відходів виробництва, кожен із
продуцентів шляхом маніпулювання інформацією намагатиметься
перебільшити обсяг завданої йому шкоди. У такому випадку сту-
пінь перебільшення залежатиме від обсягу інформаційного середо-
137
вища, у якому відбуватиметься комунікація між реципієнтом плате-
жів та контролюючим органом. Відповідно, щоб наблизити фактич-
ний розмір компенсації до реальних втрат реципієнта, необхідно
звузити інформаційне середовище.
Слід зауважити, що навіть в умовах найбільш вузького ін-
формаційного середовища виявити точний розмір заподіяної шкоди
практично неможливо, оскільки навіть сам реципієнт негативного
впливу не здатен встановити, яких саме втрат у кількісному вимі-
рюванні він зазнав. Тому в даному випадку слід покладатися не
лише на орієнтовну інформацію про заподіяну шкоду, надану реци-
пієнтом, але і на думку громадськості, яка тією чи іншою мірою сто-
сується господарської діяльності останнього. Громадськість висту-
патиме противагою опортуністичним мотивам реципієнта.
У рамках реформи децентралізації влади в Україні створю-
ються організовані осередки громадськості – об’єднані територі-
альні громади, на яких мають бути покладені функції моніторингу
та розподілу інтерналізаційних коштів на місцях. Очікується, що
громада як місцевий представницький орган перебуватиме у безпо-
середній близькості до локального інформаційного середовища та
стане його частиною. Як наслідок, на локальному рівні мінімізува-
тиметься асиметрія інформації між продуцентом та реципієнтом не-
гативних зовнішніх ефектів.
У контексті запропонованої концепції залишається відкритим
таке питання: за яким принципом централізовано зібрані інтерналі-
заційні кошти мають розподілятися між громадами. Для його вирі-
шення перш за все слід визначити, які саме підприємства (за видами
економічної діяльності) можуть претендувати на отримання інтер-
налізаційного платежу. Наступним кроком має стати визначення на-
турального розміру засобів виробництва, на які негативно вплива-
ють газоподібні відходи виробництва (у випадку сільського госпо-
дарства це розмір поля). Така інформація стане підставою для про-
порційного розподілу інтерналізаційних коштів між громадами.
Тобто обсяг інтерналізаційних коштів, спрямованих із централь-
ного фонду до громади, має відповідати частці засобів виробництва
(що зазнають негативного впливу газоподібних відходів вироб-
ництва) у певній громаді відносно інших громад.
Коли на отримання інтерналізаційного платежу претендують
підприємства більш ніж одного виду економічної діяльності, то об-
сяг інтерналізаційних надходжень до громади можна визначити за
допомогою диверсифікованого інтерналізаційного фонду.
138
Диверсифікація інтерналізаційного фонду передбачає ство-
рення окремих підфондів, орієнтованих на певні види засобів ви-
робництва. Наприклад, це можуть бути підфонди, орієнтовані на
сільськогосподарські землі, господарський транспорт тощо. Оче-
видно, що різні види засобів виробництва зазнають різного ступеня
впливу з боку газоподібних відходів виробництва. Більше того, зна-
чення певних засобів виробництва для господарської діяльності
також є відмінним. Виходячи з цього до процесу формування під-
фондів слід застосувати диверсифікований підхід.
Диверсифіковане формування інтерналізаційних підфондів
має спиратися на ступінь впливу відходів на засоби виробництва.
Результатом такого впливу є зміна характеристик засобів вироб-
ництва, а отже, слід визначити, як зміна характеристик позначається
на господарській діяльності потенційного реципієнта зовнішніх
ефектів. Відносні результати впливу (показник впливу одних засо-
бів виробництва відносно інших) можна представити у вигляді
вагового коефіцієнта, який має стати підставою для формування ін-
терналізаційних підфондів.
Слід відзначити, що для ефективного функціонування наве-
деного підходу до інтерналізації негативних зовнішніх ефектів не-
достатньо лише самого факту офіційного його впровадження. Не-
обхідно створити інституціональні умови, за яких всі ланки інтер-
налізаційного процесу (продуценти відходів, центральні регулівні
органи, місцеві громади, реципієнти негативного впливу) будуть за-
цікавлені в сумлінному виконанні покладених на них функцій.
Із точки зору суспільної корисності, потенційним негативним
чинником централізованого збору інформації та розподілу платежів
є загроза опортуністичної поведінки з боку агентів. Тобто посадові
особи (чиновники), відповідальні за збір інформації та розподіл пла-
тежів, не мають достатньо стимулів (суттєвих стримувань) до на-
лежного виконання повноважень1 та стають «вразливими» до зовні-
шніх впливів. Відповідно, самі лише формальні інститути не здатні
забезпечити ефективне функціонування моделі централізованої
(державної) інтерналізації негативних зовнішніх ефектів. Дієвість
1 Об’єктивне висвітлення інформації та розподілення платежів апріорі
не змінять розміру винагороди посадової особи або її статус. Слід зауважити,
що загроза адміністративної або кримінальної відповідальності за неправо-
мірні дії може певним чином стримувати посадових осіб від заангажованого
(невідповідного призначенню) виконання обов’язків. Однак системний харак-
тер державного апарату (якщо він має місце) може мінімізувати вірогідність
покарання.
139
формальних інститутів слід розглядати через призму неформальних
правил, що склались у суспільстві. Останні, у свою чергу, є квінте-
сенцією природних мотивів поведінки людини.
Згідно з неокласичною теорією безумовним стимулом трудо-
вої (як й індивідуальної трудової) діяльності є матеріальна винаго-
рода. Однак якщо сприймати таке визначення істинним, то виникає
питання: чому існують благодійні фонди, волонтерські організації
тощо. Насправді людину стимулюють до дії не матеріальні блага як
такі, а прагнення задовольнити внутрішні потреби. Останні умовно
можна розподілити на три групи: матеріальні (їжа, одяг, житло, по-
бутова техніка, відпочинок, освіта1, власний транспорт тощо); мо-
ральні (відчувати задоволення від таких соціально корисних справ,
як безкорислива турбота про інших, соціальна протекція, захист
тварин, природи тощо); егоцентричні (відчувати задоволення від
своєї моральної або соціальної переваги ‒ досягається шляхом
кар’єрного зростання, політичної боротьби, професійних здобутків
тощо). Ідеться про те, що людина, крім матеріальних потреб, прагне
здобути визнання й авторитет у суспільстві (егоцентричні потреби),
відчувати свій стосунок до гармонійного устрою суспільства (мо-
ральні потреби).
Якщо між матеріальними здобутками та базовими потребами
існує прямий зв'язок, то відносно моральних й егоцентричних по-
треб такий зв'язок є опосередкованим. Неусвідомлення цього факту,
як і часткове невизнання глибокої природи людських потреб, при-
водить послідовників неокласичної школи економіки до хибних
висновків.
Протиріччя щодо матеріальної винагороди, як безумовного
стимулу2 підприємницької діяльності, закладені в самій неокласич-
ній теорії. Наприклад, фірма, яка оперує мільйонними прибутками.
Зазвичай її власник тривалий час (можливо, все життя) зберігає ос-
новну масу своїх коштів на банківських рахунках. Така поведінка
певним чином узгоджується з неокласичною теорією, оскільки за
високого ступеня задоволення матеріальних потреб кожна наступна
одиниця придбаного товару/послуги матиме надзвичайно низьку
корисність для власника. У такому випадку виникає питання: що
1 До матеріальних потреб зараховано освіту, оскільки її мотивом є
виключно матеріальна складова.
2 Мається на увазі прямий зв'язок між матеріальною винагородою та
кількістю благ, які можна за таку винагороду придбати.
140
стимулює підприємця продовжувати діяльність та нарощувати при-
бутки. Відповідь на нього криється у природі людських потреб.
Із часом вартість матеріальних потреб знижувалася, на що ри-
нок відповідав створенням нових товарів, які фактично розширю-
вали спектр таких потреб. Наприклад, сьогодні громадянин, який не
має побутової техніки або мобільного телефону, відчуває критичне
незадоволення власних матеріальних потреб, тоді як ще 100 років
тому представники заможних верств населення відчували високий
ступінь задоволення власних матеріальних потреб, при цьому не
маючи такого роду товарів. Однак, незважаючи на розширення
спектру матеріальних потреб, сукупна вартість товарів/послуг, які
їх задовольняють, є невисокою по відношенню до прибутків успіш-
них підприємств. Тобто власники таких підприємств, витрачаючи
незначну частину свого прибутку, досягають високого рівня задо-
волення власних матеріальних потреб. На рис. 1 наведено умовну
функцію цінності матеріальних потреб (у частині відсотків доходу,
що витрачаються на задоволення матеріальних потреб).
У частині віддачі (корисності) від споживання товарів/послуг
наведена функція цінності матеріальних потреб цілком узгоджу-
ється з неокласичною теорією, оскільки зменшення віддачі від
споживання призводить до зменшення суб’єктивної цінності то-
вару/послуги. Однак теорія не дає вичерпного пояснення чинника
невикористаного прибутку. Відповідно до постулатів неокласичної
школи прибуток, що не витрачається на задоволення власних мате-
ріальних потреб (збереження), направляється на інвестиційну дія-
льність1, але кінцевою метою таких інвестицій все одно залиша-
ється споживання благ (тільки вже в більшому обсязі). У даному
контексті доцільно навести твердження П. Самуельсона: «зберіга-
ючи або інвестуючи кошти, людина відмовляється від поточного
споживання на користь майбутнього» [16]. Із цього випливає, що в
довгостроковій перспективі обсяг прибутку, який витрачатиметься
на задоволення матеріальних потреб, має тяжіти до 100%.
Історичний досвід підтверджує хибність такого висновку.
Власники високоприбуткових підприємств схильні спрямовувати
більшу частину своїх прибутків на купівлю нових активів або три-
валий час зберігати їх на банківських рахунках. Така тенденція збе-
рігається протягом усього їхнього життя. Наприклад, Дж. Рокфел-
1 У даному випадку мається на увазі: безпосередній прибуток, прибуток
від інвестиційної діяльності, кошти, зняті за банківського рахунку.
141
≈100% від
доходу
≈80% від
доходу
≈20% від
доходу
Незаможні
версти
населення
Середній
клас
Власники
великих
статків
Кількість придбаного
товару/послуг
С
ту
п
ін
ь
(
к
ор
и
сн
іс
ть
)
за
д
ов
ол
ен
н
я
п
от
р
еб
Рис. 1. Функція корисності сукупності матеріальних благ
лер, власник фірми Standard Oil, залишив після своєї смерті активів
на суму 1,4 млрд дол. США1, що на той момент часу дорівнювало
1,54% ВВП США. Згідно з логікою неокласичної теорії він мав би
безповоротно витратити ці кошти до завершення свого життя, тобто
спожити все те, заради чого він відмовлявся від споживання у попе-
редньому періоді.
Слабким місцем неокласичної теорії є те, що вона визначає
споживання2 як безумовний стимул трудової діяльності. Однак у
реальності споживання є лише одним із таких стимулів. Решта ‒ це
внутрішні нематеріальні потреби людини, які не визнаються тео-
рією з огляду на їхній абстрактний зміст3.
1 389 млрд дол. США за цінами 2018 р.
2 Яке визначається розміром матеріальної винагороди.
3 На відміну від матеріальних стимулів, які можна піддати аналізу (пра-
цівник прямо заявляє претензії на вищу зарплату, покупець намагається прид-
бати товар дешевше тощо), нематеріальні стимули не мають явного вира-
ження. Тобто підприємець ніколи явно не озвучить свої претензії на заво-
ювання авторитету, повагу в суспільстві тощо. Навпаки, щоб не дискредиту-
вати себе марнославством, він заявлятиме, що його інтерес ‒ це виключно при-
буток або альтруїзм (у рідких випадках).
142
Ключовим аргументом, на якому базуються висновки нео-
класичної теорії, є той очевидний факт, що будь-який працівник на-
магається максимізувати свої прибутки. А оскільки безпосереднє
призначення грошей ‒ це купівля товарів/послуг, то вибудовується
прямий причинно-наслідковий зв'язок між фінансовими здобут-
ками та споживанням товарів/послуг. Однак неокласична теорія ви-
пускає з поля зору один суттєвий факт: гроші (активи) самі собою
можуть становити цінність, не пов’язану із споживанням1. Ідеться
про те, що в певних випадках гроші, які не витрачаються, та активи,
які збільшують їхню кількість, можуть стати чинниками задово-
лення егоцентричних потреб. Наприклад, багатії, які задовольняють
свої егоцентричні потреби, потрапляючи до списку журналу Forbes,
або власники великих компаній, які набувають суспільного впливу
лише за рахунок самого факту наявності великих статків. Задля при-
чинно-наслідкового аналізу такої поведінки доцільно застосувати
теорію ігор.
У певних випадках егоцентричні мотиви можуть штовхати
підприємців на свідомі кроки, що призводять до безповоротних фі-
нансових втрат. Наприклад, намагаючись «виштовхати» конку-
рента з ринку, підприємець може знизити ціну до рівня, що не по-
криватиме собівартість виробництва продукції. Можна апелювати
до того, що такими діями він намагається забезпечити собі при-
бутки у майбутньому періоді (коли конкурент вийде з ринку).
Однак не завжди в цій ситуації ризики є виваженими. Не маючи
конкретного уявлення про вигоди, які принесе усунення конку-
рента, підприємець може піти на такий крок, аби тільки відчути
свою перевагу над конкурентом. Найчастіше такі ситуації виника-
ють, коли підприємець має диверсифіковані джерела прибутку.
Унаслідок цього фінансові втрати, зумовлені конкуренцією в пев-
ному секторі, не є критично важливими для задоволення його мате-
ріальних потреб.
Інший крайній випадок ‒ це благодійність. Підприємець може
безповоротно витрачати кошти на соціально корисні справи, щоб
набути позитивного іміджу в суспільстві.
Слід зауважити, що вищенаведені приклади не є абсолютною
закономірністю, проте самого лише факту існування таких ситуацій
достатньо, щоб піддати критиці неокласичну теорію.
1 Відповідно до неокласичної теорії гроші ‒ це лише інструмент обміну,
який не має цінності поза контекстом купівельної спроможності.
143
Нераціональна з точки зору неокласичної теорії поведінка
підприємців ставить питання про розроблення альтернативної тео-
ретичної моделі, яка б описувала причинно-наслідковий зв'язок між
стимулами, діями та наслідками. Однак у даному контексті немож-
ливо розробити «математично» точну модель, оскільки існують не-
визначеності відносно її складових. Почнемо із стимулів.
Встановлено, що стимулом підприємницької діяльності є
прагнення до задоволення матеріальних, егоцентричних і мораль-
них потреб. На певному етапі матеріальні потреби можуть поступа-
тися за значимістю егоцентричним і моральним (рис. 2). Однак коли
саме наступає цей момент, достеменно сказати не можна ‒ усе зале-
жить від індивідуальних і психологічних якостей людини.
Рис. 2. Криві значимості потреб
Егоцентричні та моральні потреби виходять на перший план,
коли високою мірою задовольняються матеріальні. При цьому слід
ураховувати той факт, що кожна людина від природи має певні ін-
дивідуальні схильності щодо тих або інших потреб. Припустимо,
що існує три умовні групи людей, для яких матеріальні та егоцент-
ричні потреби мають різну початкову значимість1: І група – люди з
1 За рівного ступеня задоволення всіх видів потреб на момент початку
аналізу.
144
природною схильністю до домінування; ІІ група – люди з урівнова-
женими потребами (усередненим ставленням); ІІІ група – люди з
природною схильністю до розкошів. Приймаючи рішення про від-
мову від задоволення одних потреб на користь інших, кожна із цих
груп керується власною системою цінностей. Наприклад, представ-
ники першої групи згодні поступитися незначною частиною свого
соціального статусу в обмін на значні розміри матеріальних благ.
Друга група погодиться поступитися більшою (порівняно з пер-
шою) частиною соціального статусу в обмін на менші розміри ма-
теріальних благ. Представники ж третьої групи, надаючи перевагу
матеріальним благам, погодяться відмовитися від незначної їхньої
частини лише у випадку, якщо їм запропонують високі соціальні
дивіденди (значне підвищення статусу). На рис. 3 зображено криві
байдужості, що характеризують ставлення до матеріальних та его-
центричних благ, серед трьох умовних груп населення.
g1g2g3
Матеріальні потреби
Е
го
це
нт
ри
чн
і
по
т
ре
би
g1 – Людина із природною схильністю до домінування;
g2 – Людина із урівноваженими потребами;
g3 – Людина від природи схильна до розкоші
Рис. 3. Криві байдужості, що характеризують ставлення
до матеріальних та егоцентричних благ
145
Незважаючи на різницю у природній схильності людини до
різних видів потреб, можна стверджувати, що на певному етапі ма-
теріальні потреби відходять на другий план. Такий висновок випли-
ває з двох ключових взаємодоповнюючих чинників: спадна віддача
від споживання (про що йшлося вище) та обмеженість ринку мате-
ріальних благ у частині їхнього різновиду. Тобто для людини, яка
споживає широкий спектр різновиду наявних на ринку матеріаль-
них благ, їхня суб’єктивна цінність стає дедалі меншою.
Зміщення значимості від матеріальних потреб убік егоцент-
ричних і моральних відбувається в міру споживання більшого різ-
новиду матеріальних благ. У цьому випадку природні схильності
впливають лише на діапазон різновиду, який визначає момент
зміщення значимості (рис. 4).
Зн
ач
им
іс
т
ь
по
т
ре
б
Діапазон різновиду
матеріальних благ
Матеріальні
потреби
Егоцентричні
потреби
g1 g2 g3
g1
g1
g2
g2
g3
g3
Матеріальні потреби
Егоцентричні потреби
Рис. 4. Криві, що характеризують залежність значимості потреб
від споживання матеріальних благ
146
Оскільки споживання є квінтесенцією фінансових здобутків,
можна стверджувати, що в бізнесових колах лише підприємці, які
мають великі статки, можуть собі дозволити споживання широкого
різновиду матеріальних благ. Відповідно, значимість егоцентрич-
них потреб для таких людей є значно вищою за середньостатис-
тичну1, що визначає їхні суб’єктивні пріоритети. Тобто задовольни-
вши високою мірою матеріальні потреби, вони спрямовують свої
сили на задоволення егоцентричних потреб.
При аналізі діяльності великих компаній факт максимізації
ними прибутку може призвести до похибки, що на перший погляд
суперечить запропонованій теорії2. Насправді, такі дії походять від
інституціонального середовища, яке визначає модель суспільних
відносин, а отже, шляхи задоволення потреб.
У капіталістичному суспільстві гроші є джерелом задово-
лення як матеріальних, так й егоцентричних потреб. Якщо з матері-
альними потребами все зрозуміло (гроші є квінтесенцію спожи-
вання), то відносно егоцентричних потреб зв'язок між матеріаль-
ними статками та ступенем задоволення не є безпосереднім. Напри-
клад, підприємець, який має високий рівень доходу, може усувати
конкурентів із ринку, інвестуючи у власне виробництво або знижу-
ючи ціну на власну продукцію3, тим самим задовольняючи власні
егоцентричні потреби (відчуття тріумфу). Разом із цим підприємець
може фінансувати різного роду політичні партії, набуваючи таким
чином політичного впливу.
Натомість у соціалістичних суспільствах закритого типу4
роль грошей у задоволенні егоцентричних потреб є мінімальною.
1 Випливає з припущення про ступінь задоволення матеріальних по-
треб.
2 Може виникнути цілком логічне питання: чому підприємець, який ви-
сокою мірою задовольнив свої матеріальні потреби, намагається максимізу-
вати свій прибуток.
3 Зниження ціни, що не супроводжується зменшенням собівартості.
При цьому таке зниження не має суттєво вплинути на рівень задоволення ма-
теріальних потреб підприємця.
4 Суспільства з неконвертованою місцевою валютою, що обмежує
споживання місцевим ринком загальнодоступних благ. Доступ до дефіцитних
товарів у таких суспільствах визначається не грошима (хоч цей чинник може
мати певний обмежений вплив), а соціальним статусом. До таких суспільств
належать Радянський Союз, ранній Китай (КНР), Північна Корея та Куба.
147
Відсутність конкурентних ринків нівелює чинник «підприємниць-
ких змагань»1, що усуває один із шляхів задоволення егоцентрич-
них потреб. Перспектива набуття політичного впливу за рахунок
грошей у таких суспільствах обумовлена доступністю зовнішніх
ринків і можливістю вільної конвертації місцевої валюти. Тобто
якщо агент політичного впливу (посадова особа, політик, проф-
спілковий лідер та ін.; діє в інтересах особи, яка його фінансує) не
має можливості витрачати за межами країни гроші, які були отри-
мані ним за надання послуг політичної протекції, у нього зникають
стимули до співпраці з донорами2. Можна апелювати до того, що
матеріальні блага, які потенційний агент політичного впливу може
придбати на внутрішньому ринку, можуть бути достатнім стиму-
лом, щоб спонукати його до співпраці. Однак на практиці у соціа-
лістичних країнах закритого типу впливові особи апріорі мають
доступ до широкого різноманіття товарів і послуг внутрішнього
ринку.
За низької значимості матеріального чинника (який у капіта-
лістичних суспільствах може зумовлювати конкурентну боротьбу3)
у соціалістичних країнах на перший план виходить суспільне ви-
знання соціально корисних дій. Тобто задоволення егоцентричних
потреб індивідом відбувається через трудові звершення, перемогу
в міжнародних спортивних змаганнях тощо. Із цього приводу
Й. Шумпетер зазначає, що для громадянина соціалістичної країни
медаль за заслуги перед суспільством має таке саме значення, як
маєток та всілякі інші розкоші для капіталіста [17].
Психологічні особливості мотивів людської поведінки об-
умовлюють доцільність відповідної адаптації інституціональної си-
стеми. Комплекс інститутів має бути побудований таким чином,
щоб індивід мав можливість задовольнити свої потреби через соці-
ально корисні дії.
У контексті запропонованої моделі інтерналізації негативних
зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва реци-
пієнтами інституціональних перетворень мають стати уповнова-
жені особи (групи осіб), на яких буде покладено обов’язки щодо
збору інформації та розподілення інтерналізаційних платежів.
1 Країни, де допускається приватне підприємництво, однак при цьому
здійснюється жорстке державне регулювання ринку.
2 Умовні особи, які готові фінансувати політичні сили (агентів політич-
ного впливу) в обмін на лобіювання їхніх інтересів.
3 Хизування статками як шлях до відчуття переваги над іншими.
148
Як зазначено вище, з огляду на централізований характер ін-
терналізації, збір інформації має здійснюватися силами державних
службовців. Оскільки вони апріорі не можуть отримувати високої
винагороди за свою працю (достатньої, щоб матеріальні потреби
відійшли на другий план)1, то слід посилити контроль за їхньою
діяльністю з метою зниження ризиків зовнішнього впливу. Конт-
роль за діяльністю повинен мати багаторівневий характер. Напри-
клад, паралельний контроль можуть здійснювати три незалежні ор-
ганізації: правоохоронні органи, орган контролю, уповноважений
Міністерством захисту довкілля, громадська рада. Системна відда-
леність зазначених організацій знижуватиме вірогідність досяг-
нення «деструктивного консенсусу» (змови з метою отримання не-
правомірної вигоди). Натомість на інституціональному рівні орга-
нізація, відповідальна за збір інформації, має створити умови для
пожвавлення внутрішньоорганізаційної конкуренції.
Відсутність внутрішньоорганізаційної альтернативи щодо
матеріального здобутку разом із пожвавленням конкуренції в ко-
лективі змінюватиме матеріально орієнтований мотив діяльності
працівників на користь егоцентричного задоволення. Однак на за-
ваді розвитку таких подій (у капіталістичних суспільствах) може
стати ринок праці, який пропонуватиме працівникам державної ор-
ганізації вищий рівень оплати праці2. Відповідно, для дієвості кон-
цепції внутрішньоорганізаційної переорієнтації мотивів (від мате-
ріальних до егоцентричних) держава має надати своїм працівникам
належний рівень оплати праці, який має перевищувати середній рі-
вень оплати відповідної праці на ринку.
Щодо місцевих територіальних громад, які в рамках запропо-
нованої моделі мають одержати повноваження з розподілення ін-
терналізаційного платежу, то їхня мотивація до сумлінного вико-
нання обов’язків залежить від політичного плюралізму всередині.
Чим більше антагоністично налаштованих політичних партій (неза-
лежних депутатів) у громаді, тим більша вірогідність об’єктивного
розподілення інтерналізаційного платежу. Однак самого лише чин-
ника політичного плюралізму недостатньо, щоб забезпечити не-
1 По-перше, через обмежені можливості державного бюджету; по-
друге, занадто висока плата державному службовцю нівелюватиме ефект інте-
рналізації.
2 Відсутність внутрішньоорганізаційної альтернативи матеріального
здобутку не позбавляє мотивації працівників щодо пошуку ренти за межами
організації.
149
заангажований розподіл коштів серед реципієнтів зовнішніх ефек-
тів. Як і у випадку організацій, відповідальних за збір інформації, за
діяльністю органів місцевого самоврядування необхідно здійсню-
вати багаторівневий контроль.
Література
1. Wendner R. Consumption Externalities and Pigouvian Ranking – A
Generalized CobbDouglas Example. MPRA Paper No. 8540/.2008). URL:
https://mpra.ub.uni-muenchen.de/8540/1/MPRA_paper_8540.pdf (дата звернення:
07.12.2020).
2. Demsetz H. The core disagreement between Pigou, the profession, and Coase
in the analyses of the externality question. European Journal of Political Economy. 1996.
Vol. 12. Р. 565-579. URL: https://pdfs.semanticscholar.org/85f8/8907224583be185bf1
0a8061ab8db47e75e3.pdf (дата звернення: 07.12.2020).
3. Berta N., Bertrand E. Market internalization of externalities: What is failing?
Journal of History of Economic Thought. 2014. Vol. 36 (3). Р. 332-357.
4. Medema S. G. The curious treatment of the Coase theorem in the environmen-
tal economics literature, 1960–1979. Review of Environmental Economics and Policy.
2014. Vol. 8, N 1. Р. 39-57.
5. Харічков С., Мартієнко А. Методологічні основи інституціональної тео-
рії у формуванні концепції власності на природні ресурси. Економічна теорія.
2006. № 2. С. 65-73.
6. Тархов П.В. Институциональное обеспечение качества человеческого ка-
питала как залог устойчивого развития экономики. Наукові праці Донецького наці-
онального технічного університету. Сер. Економіка. 2006. Вип. 103-1. С. 130-136.
7. Завгородня О. Функціональний аспект інноваційної динаміки. Економіч-
на теорія. 2005. № 4. С. 18-29.
8. Мельник Л.Г., Дегтярьова І.Б. Урахування екстернальних ефектів під-
приємств при еколого-економічному обґрунтуванні регіонального розвитку. Ре-
гіональна економіка. 2010. № 3. С. 29-36.
9. Сакаль О.В. Екстерналії землекористування у лісовому секторі. Еконо-
міка природокористування і охорони довкілля: зб. на ук. пр. Київ: ДУ ІЕПСР НАН
України, 2013. С. 139-146.
10. Третяк Н.А. Розвиток системи управління земельними ресурсами як
економічної функції власності на землю: монографія. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2013.
254 с.
11. Сакаль О., Третяк Н., Петренко А. Екологічна мережа України як еко-
логічний каркас сталого землекористування. Землевпорядний вісник. 2015. № 6.
С. 33-37.
12. Гаркушенко О.М. Особливості екологічного регулювання економіки в
країнах BRICS та ЄАЕС: загрози та можливості для України. Економіка промисло-
вості. 2016. №1 (73). С. 53-72.
13. Синякевич І.М. Інструменти екополітики: теорія і практика. Львів:
ЗУКЦ, 2003. 188 с.
14. Міщенко В. Зміцнення бази екологічного оподаткування в Україні: ме-
тодологія та практика. Економіка України. 2016. № 3. С. 75-87.
150
15. Сердюк О.С., Петрова І.П. Методичні підходи до виявлення газоподіб-
них відходів виробництва, що негативним чином впливають на макроекономічні
процеси. Економічний вісник Донбасу. 2020. № 3 (61). С. 88-98.
16. Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономика / пер. с англ. Москва: Вильямс,
2012. 1360 с.
17. Шумпетер Й.А. Капіталізм, соціалізм і демократія. Київ: Основи, 1995.
320 с.
References
1. Wendner, R. (2008). Consumption Externalities and Pigouvian Ranking – A
Generalized CobbDouglas Example. MPRA Paper, No. 8540. Retrieved from https:
//mpra.ub.uni-muenchen.de/8540/1/MPRA_paper_8540. pdf.
2. Demsetz, H. (1996). The core disagreement between Pigou, the profession,
and Coase in the analyses of the externality question. European Journal of Political
Economy, Vol. 12, рp. 565-579. Retrieved from https: //pdfs.semanticscholar.org/
85f8/8907224583be185bf10a8 061ab8db47e75e3.pdf.
3. Berta, N., Bertrand, E. (2014). Market internalization of externalities: What is
failing? Journal of History of Economic Thought, Vol. 36 (3), рр. 332-357.
4. Medema, S. G. (2014). The curious treatment of the Coase theorem in the en-
vironmental economics literature, 1960–1979. Review of Environmental Economics and
Policy, Vol. 8, Nо. 1, рр. 39–57.
5. Kharichkov, S., Martiienko, A. (2006). Metodolohichni osnovy
instytutsionalnoi teorii u formuvanni kontseptsii vlasnosti na pryrodni resursy [Method-
ological bases of institutional theory in the formation of the concept of ownership of
natural resources]. Ekonomichna teoriia – Economic theory, 2, рр. 65-73 [in Ukrainian].
6. Tarkhov, P. V. (2006). Institutsional'noye obespecheniye kachestva che-
lovecheskogo kapitala kak zalog ustoychivogo razvitiya ekonomiki [Institutional provi-
sion of the quality of human capital as a guarantee of sustainable economic development].
Naukovi pratsi Donetskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu. Seriia
ekonomichna – Scientific works of Donetsk National Technical University. Economic se-
ries, Issue 103-1, рр. 130-136 [in Russian].
7. Zavhorodnia, O. (2005). Funktsionalnyi aspekt innovatsiinoi dynamiky [Func-
tional aspect of innovation dynamics]. Ekonomichna teoriia – Economic theory, 4, рр.
18-29 [in Ukrainian].
8. Melnyk, L. H., Dehtiarova, I. B. (2010). Urakhuvannia eksternalnykh efektiv
pidpryiemstv pry ekoloho-ekonomichnomu obgruntuvanni rehionalnoho rozvytku
[Taking into account the external effects of enterprises in the ecological and economic
justification of regional development]. Rehionalna ekonomika – Regional economy, 3,
рр. 29-36 [in Ukrainian].
9. Sakal, O. V. (2013). Eksternalii zemlekorystuvannia u lisovomu sektori [Ex-
ternalities of land use in the forest sector]. Ekonomika pryrodokorystuvannia i okhorony
dovkillia – Economics of nature management and environmental protection, рр. 139-146.
Kyiv, IEPSR National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].
10. Tretiak, N. A. (2013). Rozvytok systemy upravlinnia zemelnymy resursamy
yak ekonomichnoi funktsii vlasnosti na zemliu [Development of land management sys-
tem as an economic function of land ownership]. Kherson, OLDI-PLIuS [in Ukrainian].
11. Sakal, O., Tretiak, N., Petrenko, A. (2015). Ekolohichna merezha Ukrainy
yak ekolohichnyi karkas staloho zemlekorystuvannia [Ecological network of Ukraine as
151
an ecological framework of sustainable land use]. Zemlevporiadnyi visnyk – Land Ma-
nagement Bulletin, 6, рр. 33-37 [in Ukrainian].
12. Garkushenko, O. M. (2016). Peculiarities of environmental regulation of
economy in countries of BRICS and EEU: threats and opportunities for Ukraine. Econ.
promіsl., 1 (73), рр. 53-72. doi: https://doi.org/10.15407/econindustry2016.01.062 [in
Ukrainian].
13. Syniakevych, I.M. (2003). Instrumenty ekopolityky: teoriia i praktyka [Tools
of ecopolitics: theory and practice]. Lviv, ZUKTS [in Ukrainian].
14. Mishchenko, V. (2016). Zmitsnennia bazy ekolohichnoho opodatkuvannia v
Ukraini: metodolohiia ta praktyka [Strengthening the base of environmental taxation in
Ukraine: methodology and practice]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 3,
рр. 75-87 [in Ukrainian].
15. Serdiuk, O.S., Petrova, I.P. (2020). Metodychni pidkhody do vyiavlennia
hazopodibnykh vidkhodiv vyrobnytstva, shcho nehatyvnym chynom vplyvaiut na
makroekonomichni protsesy [Methodical Approaches to the Identification of Gaseous
Production Waste that in a Negative Effect Affect Macroeconomic Processes].
Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 3 (61), рр. 88-98.
doi: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-88-98 [in Ukrainian].
16. Samuelson, P., Nordhaus, V. (2012). Economics. Trans. from English. Mos-
cow, Williams [in Russian].
17. Shumpeter, Y.A. (1995). Kapitalizm, sotsializm i demokratiia [Capitalism,
socialism and democracy]. Kyiv, Osnovy [in Ukrainian].
Надійшла до редакції 14.12.2020 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180432 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2221-1187 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:15Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, О.С. 2021-09-24T09:42:20Z 2021-09-24T09:42:20Z 2020 Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва / О.С. Сердюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2020. — С. 132-151. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2020.132-151 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180432 Обґрунтовано концептуальні положення щодо інституційного супроводу інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва. Для інтерналізації негативних зовнішніх ефектів необхідно створити інституціональні умови, за яких усі ланки інтерналізаційного процесу (продуценти відходів, центральні регулівні органи, місцеві громади, реципієнти негативного впливу) будуть зацікавлені у сумлінному виконанні покладених на них функцій. Запропоновано створити в рамках кожного сектору промисловості унікальну регулюючу систему. Визначено, що потенційним негативним чинником централізованого збору інформації та розподілу платежів є загроза опортуністичної поведінки з боку агентів. Дієвість формальних інститутів слід розглядати через призму неформальних правил, які склалися в суспільстві. Неформальні правила є квінтесенцією природних мотивів поведінки людини. Психологічні особливості мотивів людської поведінки обумовлюють доцільність відповідної адаптації інституціональної системи. Тобто комплекс інститутів має бути вбудований таким чином, щоб індивід мав можливість задовольнити свої потреби через соціально корисні дії. Обґрунтовано, що реципієнтами інституціональних перетворень мають стати уповноважені особи (групи осіб), на яких буде покладено обов’язки щодо збору інформації та розподілення інтерналізаційніх платежів. Обоснованы концептуальные положения по институциональному сопровождению интернализации отрицательных внешних эффектов старопромышленных моделей производства. Для интернализации отрицательных внешних эффектов необходимо создать институциональные условия, при которых все звенья интернализационного процесса (продуценты отходов, центральные регулирующие органы, местные громады, реципиенты негативного воздействия) будут заинтересованы в добросовестном выполнении возложенных на них функций. Предложено создать в рамках каждого отдельного сектора промышленности уникальную регулирующую систему. Определено, что потенциальным негативным фактором централизованного сбора информации и распределения платежей является угроза оппортунистического поведения со стороны агентов. Действенность формальных институтов следует рассматривать через призму неформальных правил, которые сложились в обществе. Неформальные правила являются квинтэссенцией природных мотивов поведения человека. Психологические особенности мотивов человеческого поведения обусловливают целесообразность соответствующей адаптации институциональной системы. То есть комплекс институтов должен быть встроен таким образом, чтобы индивид имел возможность удовлетворить свои потребности через социально полезные действия. Обосновано, что реципиентами институциональных преобразований должны стать уполномоченные лица (группы лиц), на которых будут возложены обязанности по сбору информации и распределению интернализационных платежей. The article substantiates the conceptual provisions for the institutional support of the internalization of the negative externalities of old industrial production models. To internalize negative externalities, it is necessary to create institutional conditions under which all parts of the internalization process (waste producers, central regulators, local communities, recipients of negative impacts) will be interested in conscientious performance of their functions. It is suggested that a unique regulatory system should be established within each individual industry sector. It is determined that the threat of opportunistic behavior on the part of agents is a potential negative factor in the centralized collection of information and distribution of payments for public benefit. The effectiveness of formal institutions should be viewed through the prism of informal rules that have developed in society. Informal rules are the quintessence of natural motives for human behavior. Psychological features of motives of human behavior determine the expediency of appropriate adaptation of the institutional system. That is, the complex of institutions must be built in such a way that the individual has the opportunity to meet their needs through socially useful actions. It is substantiated that the recipients of institutional transformations should be authorized persons (or groups of persons) who will be responsible for collecting information and distributing internalization payments. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва Институциональное сопровождение интернализации отрицательных внешних эффектов старопромышленных моделей производства Institutional Support of Internalization of Negative external Effects of Old Industrial Production Models Article published earlier |
| spellingShingle | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва Сердюк, О.С. |
| title | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| title_alt | Институциональное сопровождение интернализации отрицательных внешних эффектов старопромышленных моделей производства Institutional Support of Internalization of Negative external Effects of Old Industrial Production Models |
| title_full | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| title_fullStr | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| title_full_unstemmed | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| title_short | Інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| title_sort | інституційний супровід інтерналізації негативних зовнішніх ефектів старопромислових моделей виробництва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180432 |
| work_keys_str_mv | AT serdûkos ínstitucíiniisuprovídínternalízacíínegativnihzovníšníhefektívstaropromislovihmodeleivirobnictva AT serdûkos institucionalʹnoesoprovoždenieinternalizaciiotricatelʹnyhvnešnihéffektovstaropromyšlennyhmodeleiproizvodstva AT serdûkos institutionalsupportofinternalizationofnegativeexternaleffectsofoldindustrialproductionmodels |