«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва
Стаття присвячена дослідженню гносеологічних ідей твору українського мислителя XVIII століття Якова Павловича Козельського «Міркування двох індійців, Калана і Ібрагіма, про людське пізнання» (1788) в контексті філософії епохи Просвітництва. З’ясовуються вітчизняні пріоритети у цій сфері філософува...
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Series: | Сіверщина в історії України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180676 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва / М.Й. Заремський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 165-170. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180676 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1806762025-02-23T17:51:23Z «Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва «Размышления двух индийцев...» Я. Козельського: гносеологические идеи в контексте Просвещения J. Kozelsky’s «Discourse of two Indians...»: gnoseological ideas in the context of Enlightement Заремський, М.Й. Польсько-литовська доба та Гетьманщина Стаття присвячена дослідженню гносеологічних ідей твору українського мислителя XVIII століття Якова Павловича Козельського «Міркування двох індійців, Калана і Ібрагіма, про людське пізнання» (1788) в контексті філософії епохи Просвітництва. З’ясовуються вітчизняні пріоритети у цій сфері філософування. Статья посвящена исследованию гносеологических идей произведения украинского мыслителя XVIII века Якова Павловича Козельского «Рассуждения двух индийцев, Калана и Ибрагима, о человеческом познании» (1788) в контексте философии эпохи Просвещения. Выясняются отечественные приоритеты в этой сфере философствования. The article is devoted to the analysis of the gnoseological ideas of Ukrainian sophist of the XVIII century Jakiv Pavlovych Kozelsky’s writing «Discourse of two Indians, Kalan and Ibrahim, about the human cognition» (1788) in the context of Enlightenment philosophy. Ukrainian priorities in this area of philosophizing are established. 2018 Article «Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва / М.Й. Заремський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 165-170. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180676 1 (091) (477) Козельський uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Заремський, М.Й. «Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена дослідженню гносеологічних ідей
твору українського мислителя XVIII століття Якова Павловича Козельського «Міркування двох індійців,
Калана і Ібрагіма, про людське пізнання» (1788) в контексті філософії епохи Просвітництва. З’ясовуються вітчизняні пріоритети у цій сфері філософування. |
| format |
Article |
| author |
Заремський, М.Й. |
| author_facet |
Заремський, М.Й. |
| author_sort |
Заремський, М.Й. |
| title |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва |
| title_short |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва |
| title_full |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва |
| title_fullStr |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва |
| title_full_unstemmed |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва |
| title_sort |
«міркування двох індійців…» я. козельського: гносеологічні ідеї в контексті просвітництва |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180676 |
| citation_txt |
«Міркування двох індійців…» Я. Козельського: гносеологічні ідеї в контексті Просвітництва / М.Й. Заремський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 165-170. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT zaremsʹkijmj mírkuvannâdvohíndíjcívâkozelʹsʹkogognoseologíčníídeívkontekstíprosvítnictva AT zaremsʹkijmj razmyšleniâdvuhindijcevâkozelʹsʹkogognoseologičeskieideivkonteksteprosveŝeniâ AT zaremsʹkijmj jkozelskysdiscourseoftwoindiansgnoseologicalideasinthecontextofenlightement |
| first_indexed |
2025-11-24T05:01:54Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:01:54Z |
| _version_ |
1849646660169236480 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
165
1761 года ответствовали, что ж по предзначащимся ука-
зам и по вираженной в тех силе исполнения нечинились
к им подлежало духовними управителми по их ведом-
ствам и по оним указам и репортов с ведомости из их
правителств не присилано, по подлежимости, з чего ко-
манде явное усматруется презорство, и чрез то многое
учинилось в учении упущение, яко; и сие затруднение;
за то на убогих студентов со всякого правления з соб-
ственних правителских себе содержаний, а не из обще-
ства собранних взискать по десяти рублей, и оние велеть
тим же указом в канцелярию Его Преосвященства при ре-
портах о получении оного и прислать непременно, под
взисканием за ослушание з того, хто паче чаяния ослу-
шается указу двойного штрафа; и под отставлением его
от чести, чи ли чина его правителского, чего для такових
десяти рублей денег в присилке в канцелярию Его Пре-
освященства сим же указом впредь значащийся силе вам
и повеливается; и волости катедральной Улановской пра-
вителю иеромонаху Андрею Гилю чинить о том по преж-
де посланним и сему Ея Императорскаго величества ука-
зам, а и в протчие духовние правителства, и к
монастирским настоятелем, о сем указами из консисто-
рии предложено.
Сильвестр Чернигово Елецкого монастыря архимандрит.
Катедралний наместник и игумен каменский Иоасаф.
Катедралний старший канцелярист Яков Ленковский,
канцелярист Григорий Яновский. 1760 года ноября 6 дня».
ПОСИЛАННЯ
1. Благовещенский М. Извлечение из материалов по истории
Черниговской семинарии // Черниг. епарх. изв. (Ч. неоф.). – 1904.
– № 1. – С. 21–35; № 3. – С. 106–120; № 4. – С. 143–158.
2. Чернігівський колегіум / Національний архітектурно-істо-
ричний заповідник «Чернігів стародавній» [авт. кол.: Ольга Трав-
кіна (кер.) та ін.]. – Чернігів: Вид. Лозовий В.М., 2012. –237 с. :іл.
3. Державний архів Чернігівської області, ф. 679. оп. 1, спр. 801,
арк. 8–13.
Травкина О.И. О мерах относительно обязательного
обучения детей священно- и церковнослужителей в
Черниговском коллегиуме в 60-х годах XVIII ст. (Указ
Улановской катедральной волости)
В статье впервые публикуется указ Черниговской ду-
ховной консистории Улановской катедральной волости
от 6 ноября 1760 г., в котором детально прописаны
все меры со стороны церковных властей относитель-
но обязательного обучения детей священно-и церков-
нослужителей в Черниговском коллегиуме.
Ключевые слова: указ, духовная консистория, дети свя-
щеннослужителей, Черниговский коллегиум.
Travkina O.І. About measures concerning compulsory edu-
cation of children of ecclesiastics and clergymen in the Cherni-
hiv collegium in the 60s of the XVIII century. (The decree of
the Ulanovsk catedral rural)
In the article the fi rst published decree of the Chernihiv
clerical consistory of the Ulanovsk catedral rural of November
6, 1760 in which in detail all measures from the side of the
church authorities regarding the compulsory education of
children of the ecclesiastics and clergymen in the Chernihiv
collegium are detailed.
Key words: decree, clerical consisctory, the children of
ecclesiastics, Chernihiv collegium.
26.02.2018 р.
УДК 1 (091) (477) Козельський
М.Й. Заремський
«МІРКУВАННЯ ДВОХ ІНДІЙЦІВ…»
Я. КОЗЕЛЬСЬКОГО: ГНОСЕОЛОГІЧНІ ІДЕЇ
В КОНТЕКСТІ ПРОСВІТНИЦТВА
Стаття присвячена дослідженню гносеологічних ідей
твору українського мислителя XVIII століття Яко-
ва Павловича Козельського «Міркування двох індійців,
Калана і Ібрагіма, про людське пізнання» (1788) в кон-
тексті філософії епохи Просвітництва. З’ясовують-
ся вітчизняні пріоритети у цій сфері філософування.
Ключові слова: гносеологія, чуттєве пізнання, ра-
ціональне пізнання, Я.П. Козельський, «Міркування
двох індійців…».
230 років тому, у 1788 році, в Санкт-Петербурзі вийшла
книга з дещо екзотичною назвою: «Міркування двох індій-
ців, Калана і Ібрагіма, про людське пізнання». Повний ти-
тул книги – цілком у дусі і стилістиці XVIII століття: «Рас-
суждения двух индийцев Калана и Ибрагма о человеческом
познани, сочинены статским советником Яковом Козель-
ским», ч. 1., СПб, 1788. Це був перший том так до кінця й
не зреалізованого задуму – написання твору енциклопе-
дичного характеру, в якому автор поставив перед собою
завдання дати читачеві хоча б коротке зібрання знань, ви-
браних із різних наук, з їх опертям на філософський фун-
дамент. Назви творів такого штибу часто-густо давалися
книгам, насамперед, філософського характеру і виконува-
ли здебільшого маскувальну функцію (згадаємо, бодай, ху-
дожньо-філософські твори Вольтера – новелу «Кандид, або
Оптимізм» (1759), трактат «Філософські листи» (1733) чи
утопічний роман М.М. Щербатова «Путешествие в землю
Офирскую г-на С., шведского дворянина» (1784), авторам
яких часто бракувало рішучості висловлюватися прямо від
власного імені. «Міркування двох індійців» – зразок побу-
дови творів трактатного типу, які започатковані ще в епо-
ху гуманізму, з властивим для них поєднанням риторич-
них і дискурсивно-логічних засобів, методу переконань із
методом доказів, з динамічним чергуванням різних точок
зору, «кружлянням» думок тощо.
Твір видано за сприяння уродженця села Веприк су-
часного Гадяцького району Полтавської області, лікаря,
одного з основоположників акушерства (першого росій-
ського професора у цій галузі), ботаніки і фітотерапії Не-
стора Максимовича Максимовича-Амбодіка (1744–1812).
До речі, псевдонім «Амбодік» (лат. аmbodic – двічі скажи)
– нагадування про тотожне звучання прізвища і по-бать-
кові Нестора Максимовича Максимовича.
Автором «Міркувань двох індійців…» був Яків Павло-
вич Козельський (1728–1794) – вчений-енциклопедист,
перекладач, педагог, мислитель-гуманіст, автор, за оцін-
ками глухівчанина, історика філософії Я.М. Колубовсько-
го, «першої російської системи філософії» [12]. Спираю-
чись на всю сукупність досягнень науки і філософії свого
часу, український мислитель виступив із теоретичним об-
ґрунтуванням власного просвітницького проекту, який був
цілком суголосним із провідними ідеями європейського
j
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
166
Просвітництва. Цей уродженець містечка Келеберда Мало-
російського Полтавського полку (нині – Канівського району
Черкаської області), виходець із середовища українського
козацтва, більш відомий науковій спільноті як автор ори-
гінальної і фундаментальної праці «Філософічні пропо-
зиції» (1768), де подано цілісний комплекс філософських
знань свого часу, викладено найважливіші проблеми он-
тології, гносеології, логіки, етики, соціальної філософії.
Про те, якого авторитету набули «Філософічні пропози-
ції» Козельського в тогочасній Росії, свідчить цікавий факт,
пов’язаний із історією створення Харківського колегіуму,
який у другій половині XVIII ст. виконував функції вищого
навчального закладу. В «Інструкції», запропонованій Саму-
їлом Миславським ректорові колегіуму в 1779 р., деталь-
но викладено зміст та методи викладання, яких потрібно
було дотримуватися в колегіумі. Зокрема, в «Інструкції»
зазначається: «…читать в философии непременно и если
возможно, то и иметь ученикам следующую во-первых
книгу: «Философические предложения», сочиненные на-
дворным советником и правительствующего сената се-
кретарем Яковом Козельским 1768 года…» [6]. А далі – по-
силання на твори Х. Вольфа, М. Ломоносова, Д’Аламбера…
Метою цієї розвідки є не лише засвідчення належності
українських філософів до процесу формування нової, то-
тожної європейському Просвітництву, парадигми філосо-
фування епістемного типу, розробку ними проблем як те-
оретичної, так і практичної філософії, що на той час було
ще не надто поширеним явищем. До речі, «Міркування
двох індійців…» Я. Козельського і «Критика практичного
розуму» І. Канта опубліковані, практично, одночасно – у
1788 році. Це також певною мірою сприятиме подолан-
ню прогалин в оцінках із боку дослідників духовних по-
шуків українського гуманіста, повноцінному включенню
до вітчизняної філософської думки його творчого спадку.
Із виходом фундаментальних праць з історії української
філософії Л. Губерського,В. Горського, Т. Закидальського,
Я. Колубовського, В. Лісового, Н. Мозгової, В. Нічик, І. Ого-
родника, В. Огородника, М. Поповича, М. Русина, В. Яро-
шовця та багатьох інших з’явилася можливість, по-пер-
ше, по-новому окреслити коло персоналій, належних до
української філософської думки, і повноцінно включити
до нього нові імена, а, по-друге, ідеологічно неупередже-
но і об’єктивно, з позицій наукової та історіографічної до-
стовірності, проаналізувати творчий спадок Козельського
і реконструювати його погляди на світогляд, етико-гума-
ністичні та гносеологічні засади його ідей.
Варто підкреслити, що оцінки й підходи до розумін-
ня природи людини та її вроджених прав у феодальному
суспільстві, здійснені Козельським вже у «Філософічних
пропозиціях», кардинально відрізняються від підходів
Ж.-Ж. Руссо: він, на відміну від французького мислителя,
віддає перевагу громадянському суспільству, порівняно з
«натуральним» станом людей, підкреслюючи, що «Люди-
на через громадянський стан замість втрати натуральної
рівності набуває рівності моральної і законної і, будучи
натурально не рівною силою чи розумом іншому, робить-
ся рівною по договору і по праву» [9, с. 525].
Розглядаючи природу людини та вроджені її права у
феодальному суспільстві, Я. Козельський робить висно-
вок про необхідність змін цього суспільства на засадах ро-
зуму, де основними важелями мають стати мораль і пра-
во. При цьому, якщо правові теорії XVIII ст. закликали до
державно-правового упорядкування людського співжит-
тя, то Я. Козельський (як і Ш. Монтеск’є і Ж. Руссо) напо-
лягає на правовому обмеженні свавілля державної влади,
вимагає рівність у безправності перед особою абсолютно-
го монарха замінити рівністю прав перед законом: «Вла-
да у суспільстві є не що інше, як право повеління ним, яке
ґрунтується на справедливому договорі» [9, с. 500].
Аби розуміти, які кардинальні зміни у світогляді єв-
ропейських мислителів сталися від започаткування ідео-
логії Просвітництва до його апогею напередодні Великої
французької революції, варто звернути увагу на оцінку з
боку Ж. Руссо та інших просвітників ідей Т. Гоббса, який
допускав державний примус індивідів до дотримання за-
гальних угод, що насправді давало королям безмежну вла-
ду, бо члени суспільства, уклавши договір, відмовляються
від своїх природних прав на користь суверена і не мають
права розірвати старий договір та укласти новий. Оціню-
ючи, разом з Ж. Руссо, позицію Т. Гоббса негативно, Я. Ко-
зельський вважав, що людина, будучи в суспільстві гро-
мадянином, не перестає бути людиною, отже, зберігає усі
свої природні права як правову основу законів суспільства.
Різко виступаючи проти виправдання влади держави
над особою, український філософ наголошує на непоруш-
ності прав окремої особи на справедливу відплату. «Не-
справедливість, ‒ зазначає філософ, ‒ ні від кого і ні проти
кого в світі неприпустима» [9, с. 499]. Особливо важливим,
що вирізняє Я. Козельського серед інших просвітників, є
визнання ним права помсти за зло, а також виправдан-
ня народної помсти [9, с. 491, 494, 519]. І це говорить-
ся у той час, коли Катерина ІІ видає закон від 22 серпня
1767 р., який забороняв кріпакам під загрозою суворого
покарання скаржитися на поміщиків, а на Правобереж-
жі палахкотіла «Коліївщина». Козельський зауважує, що
«вимушені до довготривалого терпіння люди, приховую-
чи свої наміри, як тільки з’явиться нагода, щонайсильні-
ше вихлюпують назовні свою прикрість, і такі люди іноді
самі стають їх кривдниками інших, а іноді одні лишень
напасники стають причиною хвилювання їх сердець; і у
цьому випадку справедливим було б оцінити їх майже як
невинуватих» [8, с. 156–157].
Відтак цілком зрозумілими стають колізії із кар’єрним
просування Козельського після того, коли висловлені ним
думки набули величезного розголосу в Російській імперії
після опублікування «Філософічних пропозицій». Із весни
1770 р. Я.П. Козельський живе сподіваннями на гідну оцін-
ку його наукового та просвітницького доробку, а також ви-
ношує амбітні кар’єрні плани. Як засвідчує доповідна за-
писка генерал-прокурора О. В’яземського, у березні 1770 р.
ISSN 2218-4805
167
в Сенаті було дві обер-секретарські посади, на одну з яких,
за старшинством, міг претендувати 42-літній Козельський.
Однак, незважаючи на ці обставини, автор «Всеподданней-
шего доклада» В’яземський відхиляє його кандидатуру: їй
давався відвід на тій підставі, що чиновник Козельський,
«сколько ни прилежен и ни ревнителен в звании своем, од-
нако к правлению обер-секретарской должности не имеет
той способности, какую важность сего чина требует, а го-
раздо способнее быть при других делах» [ЦДАДА РФ, ф. 268,
спр. 3858, арк. 261]. У цій відмові, в її мотивуванні насто-
рожує і та обставина, що, аби той «не відчув образи», для
нього випрошувався черговий ранг (надвірний радник Яків
Козельський мав стати колезьким радником), – і відразу ж
його спішний переїзд із Петербурга в Україну, у місто Глу-
хів для отримання нової посади. Скоріше за все, таке ка-
дрове переміщення мало зовсім іншу, набагато серйозні-
шу підставу: вільнодумство українського філософа, хоча й
приховане за складними теоретичними побудовами, на-
вряд чи було сумісним із подальшою службою в Сенаті –
вищій урядовій установі самодержавно-кріпосницької Ро-
сії. Відтак перебування Я. Козельського у Глухові на службі
в Малоросійській колегії – не що інше, як своєрідна помста
за вільнодумний спосіб мислення, по-суті, заслання в Глу-
хів «освіченим монархом» – Катериною ІІ. Отже, у черв-
ні 1770 р. за представленням президента Малоросійської
колегії П. Рум’янцева Козельський призначається на пол-
ковницьку вакансію, незадовго до цього отримавши ранг
колезького радника.
Про те, яку роль відіграв Глухів того періоду в істо-
рії України, сказано немало [1; 3; 4; 5; 11]. Не можна не
погодитися також і з позицією тих авторів, які витоки
української ідеї (український націоналізм) пов’язують
із «Глухівським періодом» історії Гетьманщини [2], а го-
ловним суб’єктом цього процесу вважають службовців
Генеральної військової канцелярії – військових канце-
ляристів. Ця нова генерація української інтелектуальної
еліти й заклала фундамент нового українського світогля-
ду, а згодом передала його поколінню «малоросійських
просвітителів», до яких поряд із Ф. Туманським, І. Тим-
ківським, О. Лобисевичем та багатьма іншими відоми-
ми діячами належав і Я. Козельський. Варто погодитися
із думкою відомого україніста О. Пріцака, що саме в Глу-
хові XVIII ст. зародилася нова, державно мисляча укра-
їнська інтелігенція [10, с. 61–62].
«Глухівська каденція» у біографії Я.П. Козельського не
була надто багатою на наукові здобутки. Посівши у черв-
ні 1770 р. посаду члена Малоросійської колегії (полков-
ницька вакансія керівника архівного департаменту пе-
редбачала такий його статус) за поданням її президента
П.О. Рум’янцева, Козельський упродовж 8-ми років вірою
і правдою служить на своїй посаді.
Однак потреба виконання великих обсягів канцеляр-
ської, інспекторської, управлінської роботи не сприяла
науковим дослідженням Якова Козельського, на що він
пізніше зробить посилання у передмові до твору «Мір-
кування двох індійців...»: «Ви знаєте, яку я маю охоту до
наук, однак моя цивільна посада перешкоджала мені до-
статньо у них вправлятися» [7, с. 1].
Восени 1778 р. Яків Козельський, вже у чині статсько-
го радника, пожалуваному йому за багаторічну сумлінну
працю і за заслуги перед вітчизною, переїжджає з Глухо-
ва на постійне місце проживання і управління маєтно-
стями: Катерина ІІ надала йому «у вічне і потомственне
володіння» маєтність із шістдесяти дворів у селах Кру-
тий Берег та Потерухи Лубенського полку на Полтавщині.
Своєрідним «зведенням рахунків із власною філософ-
ською совістю» стала книга з екзотичною назвою «Мір-
куваннях двох індійців Калана та Ібрагіма про людське
пізнання, створені статським радником Яковом Козель-
ським», ч. І, СПб., 1788, яка складається з філософського
вступу і п’яти діалогів. Звертаючись у вступі до своїх ді-
тей, Козельський використовує багату палітру мовно-сти-
лістичних засобів, художньо-поетичних прийомів, ок-
реслюючи найважливіші, на його думку, завдання, котрі
мав би виконати його новий філософський твір: «учи-
тесь основательному познанию, как исполнять три важ-
нейшие честного гражданина должности, то-есть благо-
говейное признание и почитание всемогущего существа,
непоколебимую верность и преданность к высочайшей-
власти мудрого и благопромыслительного отца любез-
ной нашей Индии Великого Могола [мова йде про Росій-
ську імперію і Катерину ІІ – М. З.] и истинную любовь к
ближнему [7, с. 556]». Завершуючи «Вступ», Козельський
щиро і сердечно («с открытием и разверстиеммоегосерд-
ца»), з висоти досвіду мудрої людини звертається до п’ят-
надцятилітнього сина Євграфа і двадцятилітньої доньки
Катерини: «Я, как истинный друг,… старался по крайней
моей возможности питать вас показанием точной истины
и прямого добра;… и старался казать вам на себе образ
преданности к божеству, повиновения к начальству, по-
чтения к человечеству» [7, с. 556]. Така заява не залишає
сумнівів у тому, що гострота теоретичних висновків Ко-
зельського-дворянина значною мірою залежатиме від
їх зв’язку з реальними проблемами соціального життя,
і що ступінь радикалізму положень моральної філософії
(яка, нагадаємо, пов’язана з «показанием точной истины
и прямого добра» [7, с. 557]) мусить визначатися – хоче
він цього чи ні – коригуючими поправками з реального
життя. Нам видається цілком вірогідним і те, що напи-
сання «Міркувань двох індійців» – роботи суто теоретич-
ного характеру – це спроба, зберігаючи етичні принципи,
авторську ретельність, кредо науковця, по можливості не
зачіпати гострих проблем соціально-політичного життя,
які вимагали б якихось принципових висновків. Варто,
мабуть, мати на увазі й те, що використання «маскуван-
ня» як у самій назві твору, так і щодо персоналій і об’єк-
тів аналізу (відновлення в правах і використання діало-
гічної форми з’ясування істини і «конец благ» [7, с. 555]
– від Сократа, Платона, Арістотеля, Ціцерона, Зенона, Епі-
кура – в діалогах міфічних Калана та Ібрагіма; зашифру-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
168
вання персони Катерини ІІ в образі Великого Могола, Ро-
сійської імперії – у назві Індії тощо) вказує на цензурні
утиски і політичну реакцію в часи роботи над «Міркуван-
нями двох індійців...».
Якщо ж взяти до уваги ще й те, що в 70-х – 80-х роках
XVIII ст. широку кампанію боротьби проти просвітитель-
ських ідей розгорнуло масонство, то відстоювання Козель-
ським позицій наук («вони потрібні і тому гідно і правильно
похвальні; а все зло і всі нещастя відбуваються через по-
гане їх застосування, та ще, можливо, через знання наук і
незнання при цьому їх можливостей і намірів» [7, с. 555]),
використання сучасного йому природознавства, різнома-
нітний матеріал з фізики, хімії, ботаніки і фізіології, ме-
дицини, мінералогії, навіть агрономії, обґрунтування про-
блем гносеології з опертям на найсучасніші досягнення в
цих галузях європейської філософської думки робить цей
твір справді помітною подією у розвитку вітчизняної фі-
лософії XVIII ст., яскравим антимасонським твором.
Якщо звернутися до теоретико-пізнавальних прин-
ципів Я. Козельського, то незаперечним висновком, що
логічно випливає із здійсненого ним вже у «Філософіч-
них пропозиціях» усього попереднього аналізу буття, є
наступний: в гносеології український мислитель стояв
на позиціях матеріалістичного сенсуалізму. «Присутні
для нас речі, – писав він, – називаються ті, які в чуттєвих
наших знаряддях здійснюють зміни; а чуттєві знаряд-
дя, або просто відчуття, є зір, слух, нюх, смак і дотик» [9,
с. 458]. Для Козельського відчуття – це «вікна і двері душі,
крізь які від зовнішніх речей вигляд входить у душу» [9,
с. 458]. Розробка гносеологічних проблем здійснюється
ним на фоні своєрідної заочної полеміки з К.А. Гельве-
цієм, авторитет якого для українського філософа був
дуже високим. Водночас не можна не відзначити кри-
тичний дух цих запозичень, постійну критичну ноту в
міркуваннях мислителя щодо положень головного тво-
ру французького мислителя «Про розум», особливо там,
де він починає аналізувати вищі ступені пізнавального
процесу. Поза увагою дослідника не може залишитися
одна досить промовиста деталь. Справа полягає в тому,
що зміст та напрямок критики теоретико-пізнавальної
позиції Гельвеція, здійснений українським філософом,
збігається з аналогічним ставленням Дені Дідро, ви-
словленим редактором «Енциклопедії» у «Міркуваннях
з приводу книги Гельвеція «Про розум» (рік написання –
1758). Якщо ж взяти до уваги те, що названий твір Дідро
був опублікований лише через століття (природно з цієї
причини Козельський не міг бути знайомим з вислов-
леними у творі думками), що у «Міркуваннях...» Дідро
поки що констатує факт зведення Гельвецієм «всіх ін-
телектуальних функцій до чуттєвості», не піддаючи цю
позицію глибокому аналізові, то є всі підстави визнати
цілковиту незалежність Якова Козельського в оцінці ос-
новоположних моментів гносеології Гельвеція.
Найслабше розробленим в гносеології Козельського є
питання про природу раціонального моменту пізнання,
про той зміст, який вкладається ним в поняття «душа».
Скрупульозний аналіз творів вітчизняного філософа пе-
реконує, що ні в «Філософічних пропозиціях», ні в «Мір-
куваннях двох індійців...» годі знайти хоча б натяк, який
засвідчував би його знайомство з творами представ-
ників англійського асоціанізму – Д. Гартлі (1705–1757),
вченнями німецьких просвітників – послідовників те-
орії Гартлі як «вершини матеріалістичного асоціаніз-
муXVIII ст., вплив якого як на континенті, так і в самій
Англії був винятково великим... і розповсюджувався не
лише на психологію, але й на етику, естетику, біологію,
логіку, педагогіку» [13, с. 149] – Ірвінга, Абеля, Мааса;
ніде не згадується Козельським Дж. Берклі (1685–1753),
Давід Юм (1711–1776), Альберт Галлер (1708–1777), «Ос-
нови фізіології» (1757) котрого оцінюються істориками
науки як «розмежувальна лінія між сучасною фізіологі-
єю і усім, що відбувалося раніше» [13, с. 153].
Нами вже відзначалось прагнення Козельського пере-
бороти крайнощі емпіричного сенсуалізму, до яких дій-
шов високо шанований ним Гельвецій, те, що тут Козель-
ський виступає однодумцем Дідро: раціональний момент
пізнання, поряд з емпіричним, виступає для українсько-
го філософа в усій своїй якісній визначеності. Але який
зміст вкладає Козельський в розуміння цього раціональ-
ного моменту, яка його природа? Іншими словами, – що,
власне кажучи, він розуміє під «душею»? Якою є приро-
да «душевних явищ», думок?
Послідовно матеріалістична позиція в цих питаннях
мала б спонукати Козельського так звані душевні яко-
сті людини характеризувати як функції її тіла, а думки
– як властивості мислительного органу. Однак філософ-
ські твори Козельського, його висловлювання в комен-
тарях до перекладних видань не дають прямих відпові-
дей на поставлені питання.
Ми не можемо також обійти увагою непослідовність
Козельського в таких делікатних на той час питаннях,
як питання про природу людського мислення: поряд з
мало аргументованими посиланнями на користь тео-
логічного погляду на психіку він намагається якщо не
вирішити, то хоча б не обійти увагою версії матеріа-
лістичного характеру.
На наш погляд, робити певні висновки з означенням
позиції Якова Козельського стосовно природи та функці-
ональної залежності мислення можна лише тоді, коли про-
аналізувати рівень його поінформованості в цих питан-
нях, засвідчений посиланнями на твори європейських та
вітчизняних сучасників українського філософа, тим біль-
ше, що в своїх творах (а особливо – в «Міркуваннях двох
індійців...») він заочно полемізує з Декартом, Ламетрі,
Де-ла-Пейроні та іншими представниками філософської
та психологічної думки. Наш аналіз показує, що в розробці
гносеологічних проблем (зокрема, так званих «душевних
якостей») Я.П. Козельський перебував лише на початкових
стадіях. Так, він вказує на залежність людської свідомості
від стану тілесної організації людини. Він також спеціаль-
ISSN 2218-4805
169
но присвячує ряд сторінок характеристиці матеріального
субстрату «душевних явищ» – нервової системи і мозку:
«Від нервів, – пише він, – користь та, що вони свій нерво-
вий сік, або тонку і ніби духовну рідину, або життєвий дух
(spiritusvitales), який виробляється у головному мозкові із
крові, яка до нього доходить, доставляють до усіх частин
людського тіла, і таким чином спричиняють у ньому відчут-
тя, рух і розвиток тіла» [7, с. 68–69]. Стосовно ж мозку і мо-
зочка, то їх найголовніша користь, на думку Козельського,
в тому, що перший«всі речі для душі чутливими робить», а
від другого залежать «непідвладні для душі рухи» [7, с. 61].
Говорячи про функції м’язів і залоз, Козельський про-
тиставляє думки Декарта і Де-ла-Пейроні: він посила-
ється на приклади людей, у яких була видалена шишко-
подібна залоза, і які в той же час перебували «в доброму
розумі» і прожили довге життя, тим самим заперечую-
чи думку Декарта, згідно з якою сама ця залоза є вмісти-
лищем душі; разом з тим він наводить думку про те, що,
всупереч «Картезію», «п. Пейроній вважає на основі сво-
їх дослідів, які він декілька разів проводив над людиною,
що втратила розум від удару в голову, що душа своє пе-
ребування має в мозковій мозолі» [7, с. 70].
Тут, на наш погляд, важливо підкреслити те, що Козель-
ський звертає увагу на експериментальне підґрунтя вис-
новку французького лікаря. А це вже саме по собі вказує
на те, що наш філософ з особливою увагою ставився до
доказів, які підтверджували залежність душевних явищ
від стану тілесної організації, тобто намагався матеріа-
лістично осмислити розумову діяльність людини. І хоча
Я. Козельський так і не дійшов до прямих заяв про функ-
ціональну залежність мислення від його матеріального
субстрату – людського мозку, а скоріше був схильний зво-
дити душевні явища до простого фізіологічного процесу,
не викликає сумніву й те, що нематеріальна субстанцій-
ність душі для нього також неприйнятна.
Не має відношення ця позиція й до психофізіологічно-
го паралелізму Х. Вольфа, який хоч і виходив з ідеєю не-
віддільності душі від фізіологічного субстрату, але вод-
ночас наділяв душу спонтанною активністю, тим самим
позбавляючи знання про тілесний субстрат будь-якої піз-
навальної цінності (в вольфіанському варіанті паралелізм
був формою ідеалізму та індетермінізму).
Підхід Козельського до психофізичної проблеми ви-
значався не тільки ступенем її природничо-наукової
розробки у період написання головних філософських
творів нашого співвітчизника, але й тими суспільними
потребами, які з’явилися дещо пізніше: коли викриста-
лізувався їх соціально-політичний сенс, оскільки саме
душевне життя стало сприйматися під кутом зору його
соціальної детермінації.
Висловлені Я. Козельським у «Міркуваннях двох індій-
ців…» думки – здорова реакція на весь устрій схоластич-
ного мислення, його своєрідний протест проти безплідної
вольфіанської метафізики. При цьому слід підкреслити,
що виступ Козельського проти вольфіанства не обмежу-
вався лише критикою силогістики. На його погляд, дуже
ускладнює, заплутує і обтяжує філософію запропонова-
ний вольфіанцями геометричний метод, застосування
аксіом, теорем і постулатів до філософії, виведення «іс-
тин» за правилами математики. Тут Козельський зістав-
ляє джерела філософії з природою математики: якщо фі-
лософія покликана осягати різноманітність речей і явищ
навколишньої дійсності, то чи може вона бути ефектив-
ним інструментом такого пізнання, будучи строго обме-
женою математичними законами? І якщо Вольфа, Бау-
мейстера та інших їх однодумців математичне пізнання є
більш плідним і досконалим у порівнянні з філософським
та історичним, український філософ вважав, що оскіль-
ки математика не має права нав’язувати свої закони «на-
турі», – адже «натура ніколи не вчилася у математики, а
навпаки, математика у натури, яка від усіх наук розумні-
ша і прекрасніша» [7, с. 33], – то вона не може нав’язува-
ти свій метод у філософії – тій самій «натурі», котра зве-
дена до її загальних принципів.
Я. Козельський, як ми вже зазначали, був великим скеп-
тиком щодо можливості пізнання до кінця «внутрішньої
натури», а це означало й відсутність достатніх підстав і
можливостей судити про досконалість світу, причому не
з посилання на обумовлену вищою зовнішньою силою
досконалість, а таку, яка відображає вищий ступінь вну-
трішньо притаманних речам і явищам самого цього світу
властивостей. «Філософи, – пише він, – розмірковують про
досконалість світу; мені ж видається це надто важким, і
залишаю я ці міркування самій тій премудрій істоті, яка
його сотворила» [9, с. 423]. А щодо тих філософів, які на-
магалися виправдати наявність зла в світі лише заради
урятування телеологічного вчення про досконалість світу,
то їм Козельський – з його розвинутим чуттям життєвої
правди – просто відповідав, що для нього «ще ні доско-
налість людини, ні її стан не є зрозумілими», і що «пряму
досконалість», мабуть, можна приписати лише Богові [9,
с. 417]. Завершуючи Передмову до «Філософічних пропо-
зицій», сам Козельський пише: «Стосовно користі філосо-
фії, то вона підносить людину від пізнання мудро сотво-
рених тварин до пізнання Творця, вчить визнавати його
буття, велич, премудрість, всемогутність Божу, вказую-
чи їй на обов’язки її у всіх випадках, будучи наставником
її до прямої доброчесності, на яку всемогутній Творець
звертає увагу більшу, ніж на всі приношення і жертви,
часто наповнені багатьма неправдами…» [9, с. 425–426].
Теорія пізнання Козельського відзначалася глибоким
оптимізмом і вірою у невичерпні пізнавальні здатності
людини. Його «Міркування двох індіців Калана і Ібрагіма
про людське пізнання» – спроба розчистити дорогу для
людського розуму, суспільного прогресу, науки, і саме в
ній полягають місія та значення цього твору.
«Міркування двох індійців…» були останньою виданою
Я.П. Козельським книгою. Можливо, він працював і над її
другою частиною, в якій, судячи із загального задуму, Ка-
лан та Ібрагім від питань про «загальну природу» речей пе-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
170
рейшли б до «особливої природи людини» і людського су-
спільства. Однак відомостей про це ми, на жаль, не маємо.
ПОСИЛАННЯ
1. Бєлашов В.І. «Глухівський період» історії України (1708–
1782 рр.) / В.І. Бєлашов // Глухів і Глухіщина в історії українсько-
го національного відродження (творча спадщина родини Марко-
вичів) / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1999. – 234 с.
2. Борисенко В.А. Глухів як колиска українського націоналізму
(До питання про витоки і деякі історичні параметри української
національної ідеї) / В.А. Борисенко // Історико-культурна спад-
щина Глухівщини. – К.: Ін Юре, 2003 – С. 13–15.
3. Борисенко В.А. До проблеми соціально-економічних фак-
торів феномену державницької школи української історіографії
XVII – початку ХІХ ст. / В.А. Борисенко // Глухів і Глухіщина в іс-
торії українського національного відродження (творча спадщи-
на родини Марковичів) / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін
Юре, 1999. – 234 с.
4. Вечерський В.В. Глухів: феномен столичності / В.В. Вечер-
ський // Глухів і Глухіщина в історії українського національного
відродження (творча спадщина родини Марковичів) / За заг. ред.
Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1999. – 234 с.
5. Заїка В.В. Глухівщина – батьківщина видатних істориків і
краєзнавців / В.В. Заїка // Глухів і Глухіщина в історії українсько-
го національного відродження (творча спадщина родини Марко-
вичів) / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1999. – 234 с.
6. История отечественной математики: в 4 т. / [ред. Штока-
ло И.З.]– К.: Наукова думка, 1966–1967. Т. 1. – 492 с.
7. Козельский Я.П. Рассуждения двух индийцев Калана и Ибраги-
ма о человеческом познании / Я.П. Козельский – СПб., 1788. – 127 с.
8. Козельский Я.П. Философические предложения / Я.П. Ко-
зельский. – СПб, 1768. – 256 с.
9. Козельский Я.П. Философические предложения // Избран-
ные произв. русских мыслителей второй пол. XVIII века / Я.П. Ко-
зельский.–М., 2010.– Т. 1–216 с.
10. Пріцак О. Доба військових канцеляристів / О. Пріцак // Ки-
ївська старовина. – 1993. – № 4. – С. 62–66.
11. Шемшученко Ю.С. «Права, за якими судиться малоросій-
ський народ» – видатна пам’ятка українського права, кодифіко-
вана в Глухові у XVIII столітті / Ю.С. Шемшученко// Глухів і Глу-
хівщина в історії українського національного відродження. – К.:
Ін Юре, 1999. – 234 с.
12. Энциклопедический словарь. Стаття «Козельский»/
[Ф.А. Брокгауз, И.А. Эфрон]. – СПб., 1895. – Т. 15 «А» (Т.30). – 596 с.
13. Ярошевский М.Г. История психологии / М.Г. Ярошевский.
– М.: Мысль, 1985. – 575 с.
Заремский М.И. «Размышления двух индийцев...»
Я. Козельського: гносеологические идеи в контексте
Просвещения
Статья посвящена исследованию гносеологических
идей произведения украинского мыслителя XVIII века
Якова Павловича Козельского «Рассуждения двух ин-
дийцев, Калана и Ибрагима, о человеческом позна-
нии» (1788) в контексте философии эпохи Просвеще-
ния. Выясняются отечественные приоритеты в этой
сфере философствования.
Ключевые слова: гносеология, чувственное познание,
рациональное познание, Я.П. Козельский, «Рассужде-
ния двух индийцев...».
Zaremsky M.I. J. Kozelsky’s «Discourse of two Indians...»:
gnoseological ideas in the context of Enlightement
The article is devoted to the analysis of the gnoseological
ideas of Ukrainian sophist of the XVIII century Jakiv
Pavlovych Kozelsky’s writing «Discourse of two Indians,
Kalan and Ibrahim, about the human cognition» (1788) in
the context of Enlightenment philosophy. Ukrainian priorities
in this area of philosophizing are established.
Key words: gnoseology, perception, rational knowledge,
J.P. Kozelsky, «Discourse of two Indians…».
12.02.2018 р.
УДК 947.752:930.25«1729/1829»
Л.А. Іванченко
М.О. Марченко
ІСТОРІЯ ГЛУХІВЩИНИ 1729–1829 РР.
НА СТОРІНКАХ ДОМАШНЬОГО
АРХІВУ М.О. МАРЧЕНКА
У статті зроблено аналіз одного з документів ар-
хіву глухівчанина М.О. Марченка. Унікальним є сам
факт збереження рукописів ХVІІІ–ХІХ ст. Мова йде
про копію «Випису» з дворянського зібрання про при-
належність роду Саковичів-Даровських до дворянства.
«Випис» містить 20 документів за 100 років, почина-
ючи з кінця ХVІІІ ст., в яких згадуються понад 90 осіб,
містяться дані про посади, які вони обіймали в пев-
ні роки, обставини, за яких ці документи було скла-
дено. Інформація може бути корисною у краєзнавчих
та наукових дослідженнях.
Ключові слова: Саковичі, Даровські, дворянський статус.
Робота по збереженню національної історико-куль-
турної спадщини в усі часи була невід’ємною складовою
повсякденного життя інтелігенції, адже культура формує
свідомість, суспільні та політичні цінності.
Приватні архіви і колекції в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
опинилися під загрозою знищення внаслідок зміни полі-
тичного устрою. Соціалістична доба вже в часи свого за-
родження пропагувала знецінення родинних стосунків.
Домашні архіви, колекції, документи (особливо про шля-
хетне походження) хоча й переховувалися, але все одно
наражали на небезпеку їх власників. Тому факт збере-
ження сімейних документів ХVІІІ–ХІХ ст. Саковичів-Да-
ровських в родині М.О. Марченка навіть в сучасних умо-
вах є унікальним явищем.
Нашу увагу привернув «Випис»1 з протоколу дворян-
ського зібрання, в якому узагальнені відомості з 20-ти
документів про діяльність представників родини Сако-
вичів-Даровських за 100 років. «Випис» містить інфор-
мацію про історичні події того часу, обставини, за яких
документи було зроблено, прізвища понад 90 осіб із за-
значенням їх посад, родичів, майна тощо [1].
Вже перше знайомство співавтора статті з Миколою
Олександровичем Марченком показало, що він – інте-
лігент в кількох поколіннях. Його шляхетність просте-
жується в усьому: в манерах, у бережному ставленні
до співрозмовника, у розміреності, задумливості, по-
слідовності міркувань. Готуючи цей матеріал до друку,
М.О. Марченко зробив до нього своєрідну преамбулу, з
якої становиться зрозумілим мета, яку він ставив перед
собою у цій статті: «Через годы, через пламень войн, ре-
волюций, голодоморов, репрессий сохранились и дошли
до наших дней эти документы старинного рода Сакови-
чей-Даровских, которые собирали, хранили и переда-
вали из поколения в поколения своим детям и внукам
Марфа Даниловна Даровская (в девичестве Сакович) и ее
внучка Анна Григорьевна Даровская. Особенный инте-
рес в документах представляет копия «Выписки» на бу-
маге с водяными знаками (12 стр.) из Новогород-Север-
1. Оцифровка родинного архіву виконана Москаленком Ю.В.
j
|