Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві)
На прикладі пам’ятки архітектури – церкви Феодосія Печерського в м. Києві простежується історія її реставрації (середина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) та окремі аспекти проблематики, пов’язаної із формуванням засад охорони та реставрації об’єктів архітектурної спадщини в Україні. На примере памятника...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180694 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) / О.Д. Романченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 19-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180694 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Романченко, О.Д. 2021-10-15T18:50:32Z 2021-10-15T18:50:32Z 2018 Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) / О.Д. Романченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 19-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180694 726:2-523.4:72.02(477)«195/200» На прикладі пам’ятки архітектури – церкви Феодосія Печерського в м. Києві простежується історія її реставрації (середина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) та окремі аспекти проблематики, пов’язаної із формуванням засад охорони та реставрації об’єктів архітектурної спадщини в Україні. На примере памятника архитектуры – церкви Феодосия Печерского в г. Киеве прослеживается история ее реставрации (середина ХХ в. – начало ХХІ в.) и отдельные аспекты проблематики, связанной с формированием основ охраны и реставрации объектов архитектурного наследия в Украине. On the example of the monument of architecture – the church of Theodosius Pechersky in Kyiv the history of its restoration (mid. ХХ cent. – the begin. ХХІ cent.) and the aspects of the problematic connected with the formation of the foundations of protection and restoration of architectural heritage objects in Ukraine are traced. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) Проблемы и тенденции реставрационной практики средины ХХ – начала ХХІ вв. (на примере церкви Феодосия Печерского в Киеве) Problems and tendencies of restoration practice in the middle of the XX – early XXI centuries (on the example of the church of Theodosius Pechersky in Kyiv) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) |
| spellingShingle |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) Романченко, О.Д. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title_short |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) |
| title_full |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) |
| title_fullStr |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) |
| title_full_unstemmed |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) |
| title_sort |
проблеми і тенденції реставраційної практики середини хх – початку ххі ст. (на прикладі церкви феодосія печерського в києві) |
| author |
Романченко, О.Д. |
| author_facet |
Романченко, О.Д. |
| topic |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Проблемы и тенденции реставрационной практики средины ХХ – начала ХХІ вв. (на примере церкви Феодосия Печерского в Киеве) Problems and tendencies of restoration practice in the middle of the XX – early XXI centuries (on the example of the church of Theodosius Pechersky in Kyiv) |
| description |
На прикладі пам’ятки архітектури – церкви Феодосія Печерського в м. Києві простежується історія її реставрації (середина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) та окремі аспекти проблематики, пов’язаної із формуванням
засад охорони та реставрації об’єктів архітектурної
спадщини в Україні.
На примере памятника архитектуры – церкви Феодосия Печерского в г. Киеве прослеживается история
ее реставрации (середина ХХ в. – начало ХХІ в.) и отдельные аспекты проблематики, связанной с формированием основ охраны и реставрации объектов архитектурного наследия в Украине.
On the example of the monument of architecture – the
church of Theodosius Pechersky in Kyiv the history of its
restoration (mid. ХХ cent. – the begin. ХХІ cent.) and the
aspects of the problematic connected with the formation of
the foundations of protection and restoration of architectural
heritage objects in Ukraine are traced.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180694 |
| citation_txt |
Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ – початку ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві) / О.Д. Романченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 19-26. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT romančenkood problemiítendencíírestavracíinoípraktikiseredinihhpočatkuhhístnaprikladícerkvifeodosíâpečersʹkogovkiêví AT romančenkood problemyitendenciirestavracionnoipraktikisredinyhhnačalahhívvnaprimerecerkvifeodosiâpečerskogovkieve AT romančenkood problemsandtendenciesofrestorationpracticeinthemiddleofthexxearlyxxicenturiesontheexampleofthechurchoftheodosiuspecherskyinkyiv |
| first_indexed |
2025-11-26T05:22:21Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:22:21Z |
| _version_ |
1850610557713907712 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
19
УДК 726:2-523.4:72.02(477)«195/200»
О.Д. Романченко
ПРОБЛЕМИ І ТЕНДЕНЦІЇ
РЕСТАВРАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ
СЕРЕДИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ CТ.
(НА ПРИКЛАДІ ЦЕРКВИ ФЕОДОСІЯ
ПЕЧЕРСЬКОГО В КИЄВІ)
На прикладі пам’ятки архітектури – церкви Феодо-
сія Печерського в м. Києві простежується історія її рес-
таврації (середина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) та окре-
мі аспекти проблематики, пов’язаної із формуванням
засад охорони та реставрації об’єктів архітектурної
спадщини в Україні.
Ключові слова: реставрація, релігія, архітектурна
спадщина.
Церква Феодосія Печерського зведена за доби Геть-
манщин – у 1698–1700 рр. коштом київського полков-
ника К. Мокієвського поблизу комплексів Києво-Печер-
ської лаври та Вознесенського монастиря. Являє собою
тридільний триверхий мурований храм, оформлення фа-
садів якого вирішено у стилістиці українського бароко.
На прикладі цієї визначної пам’ятки архітектури,
починаючи від середини ХХ ст. і до початку ХХІ ст.,
вбачається можливим простежити не лише історію її
реставрації, але й досить важливі процеси, пов’язані з
формуванням засад охорони та реставрації об’єктів ар-
хітектурної спадщини в Україні.
Для даної проблематики видаються важливими пу-
блікації, пов’язані з реставрацією церкви Феодосія Пе-
черського, зокрема стаття Є. Лопушинської «Етап воз-
рождения ансамбля. Реставрация церкви Феодосия
Печерского в Киеве» [1, с. 21–23]. Слід також згадати
статтю В. Безякіна і О. Граужиса «Пропорциональный
анализ в реставрации памятников архитектуры» [2, с. 32–
35], в якій автори на прикладі церкви Феодосія Печер-
ського розглядають важливі методологічні проблеми
відворення втрачених завершень церков доби україн-
ського бароко. Формування наукових засад реставра-
ції простежено, зокрема, в статті М. Орленка «Станов-
лення української реставраційної школи [3, с. 87–97].
Питанням сучасного наукового підґрунтя пам’яткоохо-
ронної методики, теоретичних засад, на яких має ба-
зуватися практика охорони та реставрації нерухомих
об’єктів культурної спадщини, присвячена публікація
Л. Прибєги «Архітектурна пам’яткоохоронна методика
як наукова дисципліна» [4, с. 16–23].
Метою даної статті є висвітлення історії реставрації
пам’ятки в контексті суспільних процесів середини ХХ
– поч. ХХІ ст. та їх впливу на проблеми охорони і збере-
ження архітектурної спадщини.
До первісного об’єму церкви Феодосія Печерського про-
тягом ХІХ ст. здійснено ряд прибудов. У 1836–1842 рр. до
її західного фасаду було прибудовано 3-ярусну дзвіницю
в стилістиці зрілого класицизму (архітектор Л. Станзані),
пропорції якої були зорієнтовані на бароковий храм. З
метою перетворення Феодосіївської церкви на теплу, у
1896 р. за проектом єпархіального архітектора В. Нікола-
єва до північного і південного порталів прибудовуються
теплі тамбури, до абсиди – ризниця. Тоді ж у західній сті-
ні храму прорізано 3 аркові отвори з метою збільшення
площі церкви св. Івана Воїна, розташованої на 1-му яру-
сі дзвіниці. У 1904 р. за проектом архітектора Є. Єрмако-
ва здійснено реконструкцію дзвіниці з перебудовою 3-го
та надбудовою 4-го ярусів.
Церква зазнала руйнувань у 1918 р. під час подій Укра-
їнської революції, коли було пошкоджено дзвіницю та
зруйновано східну баню [5, с. 594] (Іл. 1). Церковну грома-
ду остаточно ліквідували у 1935 р. До війни 1941–1945 рр.
церковна споруда використовувалася як архів лаврської
бібліотеки, а під час війни значно постраждала від поже-
жі – були втрачені всі дерев’яні конструктивні елементи,
мурування стін та склепінь вкрились глибокими тріщи-
нами, цегляна кладка значною мірою втратила несучу
спроможність, що фактично свідчило про аварійний стан
об’єкта. По війні церковні приміщення були перетворені
на складські, а нижні яруси дзвіниці слугували житлови-
ми приміщеннями (Іл. 2).
Роботи з обстеження і дослідження пам’ятки та ви-
готовлення проектної документації на її реставрацію
розпочалися у середині 1950-х років. На цей час в Укра-
їні діяли акти, ухвалені протягом 1944–1949 рр., спря-
мовані на удосконалення законодавчого забезпечення
Іл. 1. Загальний вигляд церкви Феодосія Печерського,
що втратила східну главу, із Великої лаврської дзвіниці.
1920-ті рр. Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
20
На підставі проведених натурних досліджень, аналі-
зу архівних, літературних та іконографічних матеріалів
автору проекту вдалось встановити первісні барокові
форми даху церкви та архітектурного декору фасадів,
втрачені у Х1Х ст. Враховуючи зазначене, були прийня-
ті проектні рішення щодо повернення будівлі церкви
первісного барокового вигляду із знесенням всіх пізні-
ших мурованих прибудов, зокрема ризниці, тамбурів,
а також 4-ярусної дзвіниці. Слід зазначити, що, незва-
жаючи на вкрай незадовільний стан дзвіниці, Є. Лопу-
шинська виконала детальний обмір трьох нижніх яру-
сів, лише четвертий ярус був намальований умовно,
оскільки знаходився на значній висоті та був недоступ-
ним для обмірів [8] (Іл. 3).
У зв’язку з великою архітектурно-художньою і істо-
ричною цінністю будівлі церкви Феодосія Печерського
автором проекту вбачалося доцільним використовувати
її для музейної експозиції.
збереження культурної спадщини, відновлення системи
органів охорони пам’яток [6, с. 200–212], зокрема базова
інструкція «Про порядок обліку, реєстрації, утримання
і реставрації пам’ятників архітектури, які перебувають
під державною охороною». З метою поліпшення охорони
пам’яток культури були організовані спеціальні науко-
во-реставраційні виробничі майстерні, в народногоспо-
дарчих планах передбачалося виділення відповідних
ресурсів та засобів для реставрації і підтримання збере-
ження пам’яток культури. Винятково важливим кроком,
зробленим в ці роки, було утворення республіканської
науково-методичної ради з охорони пам’яток культури
в складі представників Академії наук УРСР, Комітетів у
справах архітектури та у справах культурно-просвітниць-
ких закладів при Раді Міністрів УРСР, окремих провід-
них фахівців в області вивчення і реставрації пам’яток.
Рада мала здійснювати науково-методичне керівництво
справою охорони і вивчення пам’яток, вдосконалювати
наукові методи реставраційних робіт.
До розроблення проекту реставрації церкви Феодосія
Печерського було залучено молодого архітектора-рес-
тавратора Київської спеціальної науково-реставрацій-
ної виробничої майстерні Євгенію Іванівну Лопушин-
ську (1920–1996 рр.), яка є яскравою представницею
когорти засновників школи української реставрації [7,
розділ «культура», літ. Л].
Іл. 3. Обмірні креслення фасадів церкви Феодосія
Печерського з дзвіницею. Арх. Є. Лопушинська. 1959 р.
Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
Іл. 2. Церква Феодосія Печерського після руйнувань Другої
світової війни. Загальний вигляд з півночі. Початок 1950-х рр.
Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
ISSN 2218-4805
21
Проект реставрації церкви Феодосія Печерського у
1960 р. було винесено на розгляд Вченої ради Держбу-
ду УРСР. Під час його розгляду серед членів Ради розго-
рілась дискусія навколо питань щодо барокової форми
даху та щодо можливості збереження дзвіниці. Автор
проекту Є. Лопушинська зазначила, що дзвіниця пере-
буває в аварійному стані. Всі члени Ради (М. Іваненко,
І. Ігнаткін, М. Брайчевський, О. Горбенко, Л. Граужис,
Ю. Асєєв, М. Холостенко, Ю. Юрченко, В. Касьян, Г. Гов-
денко, В. Петичинський), за винятком Г. Логвина, не під-
тримали автора проекту щодо відтворення барокової
форми даху, вважаючи це конструктивно неможливим.
Разом з тим, Рада підтримала рішення щодо знесення
дзвіниці, оскільки вона «захарастила подвір’я і віднов-
лення її малохудожнього вигляду потребуватиме вели-
ких коштів» [9, арк. 1–2]. До того ж, знесення дзвіниці
дозволяло розкрити головний (західний) фасад церкви
та відтворити його первісне барокове оздоблення (Іл. 4).
Рішення Ради щодо знесення дзвіниці, окрім профе-
сійних міркувань, на нашу думку, було ухвалене також з
урахуванням ідеологічних мотивів, адже від середини
1950-х рр. панівною комуністичною партією була розпо-
чата нова хвиля жорсткої антирелігійної кампанії – було
ухвалено цілу низку рішень про значні недоліки науко-
во-атеїстичної пропаганди [10, с. 105; 11; 12]. У руслі цих
рішень засуджувалася участь державних органів у рестав-
рації діючих культових споруд та виділення на ці робо-
ти державних коштів, вказувалося на необхідність скоро-
чення списків пам’яток архітектури, перважно культових
споруд. Зокрема, в преамбулі постанова Ради Міністрів
УРСР «Про впорядкування справи обліку та охорони
пам’ятників архітектури на території Української РСР»
від 24.08.1963 р. зазначалося, що «обстеження, проведе-
ні в 1962 році, показали, що до списку пам’ятників архі-
тектури Української РСР…, на реставрацію яких витраче-
но державою значні кошти, внесено чимало старовинних
споруд культового призначення, що не мають визначної
наукової, історичної та художньої цінності або втратили
її внаслідок руйнування і перебудов».
У зв’язку із набуттям чинності цієї урядової постано-
ви, значну кількість пам’яток було позбавлено пам’ят-
коохоронного статусу, що створювало реальну загрозу
їх знищення. Особливого розголосу набуло знесен-
ня наприкінці 1962 р. дзвіниці П’ятницької церкви в
м. Чернігові. Цю пам’ятку було знесено ще до ухвален-
ня рішення про зняття її з державного обліку, всупереч
рішенням науково-методичної ради з охорони пам’я-
ток культури Міністерства культури СРСР, президії Ака-
демії наук УРСР, незважаючи на протести членів Вче-
ної ради по охороні пам’ятників архітектури Держбуду
України Л. Граужис, М. Холостенка, В. Петичинського, а
також автора проекту реставрації П’ятницької церкви
– видатного архітектора-реставратора П. Барановсько-
го. Слід зазначити, що на захист цієї унікальної пам’ят-
ки виступила також Є. Лопушинська [13, с. 363–375].
Перший етап реставраційних робіт на церкві Феодо-
сія Печерського тривав протягом 1958–1965 рр. За цей час
було відреставровано дахи, завершення та фасади. З ме-
тою відновлення стесаних профілів архітектурно-декора-
тивних елементів фасадів (наличників, порталів, цоколів)
був застосований т. зв. «метод верстки зрубаних цеглин».
Особливо складною виявилась робота з відновлення пор-
талів, оскільки первісні дверні прорізи було значно роз-
ширено, а наличники повністю стесано [1, с. 21–23].
Роботи на пам’ятці вдалося відновити лише в 1983–
1984 рр., коли було вирішено передати її на баланс Киє-
во-Печерського заповідника та відкрити в ній виставку
станкового живопису із фондів заповідника. Проектом
реставрації інтер’єру та пристосування пам’ятки під музей
– картинну галерею, розробленим інститутом «Укрпро-
ектреставрація» (ГАП Є. Лопушинська), перепланування
інтер’єрів не передбачалося, лише у звя’зку із влаштуван-
ням опалення біля всіх порталів влаштовувались тамбу-
ри, а простір колишніх хорів перетворювався на примі-
щення для наукових співробітників.
Протягом середини 1980-х – на початку 1990-х рр. під
керівництвом Є. Лопушинської, крім реставрації інтер’є-
рів, було здійснено заміну дахового заліза на мідь, позо-
лочено хрести, відновлено тинькування стін, карнизів, тяг
та площин барабанів, укріплено фундаменти церкви, вла-
штовано зливову каналізацію та горизонтальну гідроізо-
Іл. 4. Західний фасад церкви Феодосія
Печерського після знесення дзвіниці. Початок 1960-х рр.
Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
22
ляцію стін. Щоправда темпи виконання робіт на пам’ятці
в цей період були доволі низькими внаслідок хронічного
дефіциту будівельних матеріалів (мідний прокат, вели-
корозмірна цегла, дубові лісоматеріали і т. ін.). Крім того,
інститут «Укрпроектреставрація» та Київська реставра-
ційна майстерня довгий час не могли включити в плани
робіт новий об’єкт, враховуючи незавершені роботи по
цілому ряду основних об’єктів Заповідника.
Після проголошення незалежності України, у зв’язку із
відновленням порушених прав церков і релігійних орга-
нізацій, у 1992 р. церкву Феодосія Печерського було пе-
редано у користування Українській Православній Церкві
Київського Патріархату та невдовзі утворено при ній Свя-
то-Феодосіївський ставропігійний чоловічий монастир.
Для забезпечення діяльності чернечої громади поста-
ла необхідність будівництва дзвіниці. З можливих варі-
антів (будівництво нової окремо розташованої дзвіниці
чи відтворення втраченої) з огляду на містобудівну си-
туацію було обрано останній. Відтворення дзвіниці бла-
гословив Паріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Оскільки йшлося фактично про нове будівництво, Мініс-
терство культури України вимагало розробити в даному
випадку не реставраційне завдання, а історико-містобу-
дівне обгрунтування (ІМО).
Згідно з висновками ІМО, розробленого у 2015 р. НДІ
історії архітектури та містобудування та погодженого Мін-
культури, на ділянці проектування вбачається можливим
відтворення 4-ярусної дзвіниці станом на останній буді-
вельний період – початок ХХ ст. на її історичному місці,
на підставі архівних креслень та фотографій. При цьому
слід забезпечити збереження декору західного фасаду
церкви Феодосія Печерського та його експонування в ін-
тер’єрі дзвіниці. Об’єкт будівництва має відповідати ви-
сотним відміткам втраченої дзвіниці, які слід поточнити
згідно з архівними обмірними кресленнями, виконани-
ми у 1950-х рр. Відтворення дзвіниці призведе до поси-
лення дещо втраченого композиційно-видового впливу
церкви Феодосія у прилеглому особливо цінному архітек-
турно-містобудівному середовищі. Відтворення висотно
орієнтованого об’єму дзвіниці не призведе до негативно-
го впливу на прилеглі пам’ятки, а також на існуючі пано-
рами та силуети [14, с. 23–24].
Слід зазначити, що під час розгляду питання відтво-
рення втраченої дзвіниці на Науково-методичній раді з
питань охорони культурної спадщини МКУ висловлювала-
ся думка щодо відтворення дзвіниці за проектом Л. Стан-
зані у стилістиці класицизму (Іл. 5). Мотивувалось це тим,
Іл. 5. «Проект перетворення холодної церкви на теплу з
прибудовою мурованого тамбура Феодосіївської церкви» (1896 р.)
з показом 3-ярусної мурованої дзвіниці (арх. Л Станзані,
1830-ті рр.). Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
Іл. 6. Фрагмент креслення північного фасаду церкви
Феодосія Печерського (1882 р.) із зображенням на ньому
(червоним кольором) 3-го та 4-го ярусів дзвіниці,
виконаного на поч. 1900-х рр. арх. Є. Єрмаковим.
Архів служби головного архітектора НКПІКЗ
ISSN 2218-4805
23
що на початку ХХ ст. архітектор Є. Єрмаков перебудував
дзвіницю у неооросійській стилістиці, яка наразі є, так
би мовити, «небажаною».
Однак, слід зазначити, що поряд із втраченою дзвіницею
церкви Феодосія Печерського збереглося цінне історичне
середовище, сформоване значною мірою цілою низкою
будівель і споруд, збудованих протягом 1900–1914 рр. за
проектами Є. Єрмакова, найзначнішими з яких є корпус
півчих митрополичого хору, аптечний корпус, Благові-
щенська церква, бібліотека митрополита Флавіана, готель
для богомольців, каплиця над артезіанським колодязем,
лаврська лікарня та ін. [15]. Ці об’єкти хоч і зведені пере-
важно в стилістиці еклектики, проте є важливими струк-
турними елементами ансамблю Києво-Печерської лаври,
які фактично завершили його формування.
Як видається, Є. Єрмаков, надбудовуючи дзвіницю, на-
магався композиційно поєднати форми і пропорції дзві-
ниці з об’ємом церкви (Іл. 6). Подібного роду задання він,
як штатний архітектор Києво-Печерської лаври, доволі
успішно вирішував під час спорудження об’єктів на її те-
риторії, поряд з архітектурними шедеврами доби укра-
їнського бароко (зокрема, церкви Благовіщення (1904–
1905 рр.) поруч з кухнею трапезної палати (ХVІІІ ст.) та
будинком митрополита (ХVІІІ ст.); аптечного корпусу
(1902–1903 рр.) поруч з Микільською трапезною церквою
(кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.) та ін.).
Обстеження технічного стану конструкцій будівлі цер-
кви Феодосія Печерського та інженерно-геологічні до-
сліджнення, виконані у 2015 р., підтвердили можливість
будівництва дзвіниці поряд із західною стіною церкви.
Науково-проектну документацію щодо відтворення дзві-
ниці розробив у 2015 р. НДІ історії архітектури та місто-
будування УТОПІК, ГАП С. Юрченко [16], (Іл. 7, 8).
Під час розроблення проекту виконано стереограм-
метричну реконструкцію верхнього ярусу дзвіниці та її
завершення на підставі архівних світлин. Запроектована
дзвіниця являє собою чотириярусну споруду. Вона має в
плані прямокутну форму у рівні 1-го ярусу, гранчасту – у
рівні 2-го ярусу, форму круглої ротонди – у рівні 3-го і 4-го
ярусів та шатрове завершення. У першому ярусі дзвіни-
ці передбачено влаштування притвору та сходової кліт-
ки, у другому ярусі – балкону з гвинтовими сходами до
3-го та 4-го ярусів, де мають бути підвішені дзвони. Вер-
хівка дзвіниці – металевий каркас із сталевих труб, по-
критий листовою міддю.
Оскільки дзвіниця прибудовується із західного боку
Феодосіївської церкви, з метою максимального збере-
ження архітектурних форм її західного фасаду прими-
кання прибудови передбачено тільки двома зовнішніми
стінами, а увесь західний фасад церкви буде розкрива-
тись у інтер’єрі відтвореної дзвіниці (Іл. 9).
Враховуючи те, що ділянка, на якій планується від-
творити дзвіницю, знаходиться в межах охоронної (бу-
ферної) зони об’єкта всесвітньої спадщини «Київ: собор
Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями,
Іл. 7. Проект «Відтворення дзвіниці церкви Феодосія Печерського».
Том І. НДІ історії архітектури та містобудування.
2015. ГАП С. Юрченко. Південний фасад
Іл. 8. Проект «Відтворення дзвіниці церкви Феодосія Печерського».
Том І. НДІ історії архітектури та містобудування.
2015. ГАП С. Юрченко. Західний фасад
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
24
Києво-Печерська лавра», здійснено оцінку впливу про-
ектних рішень на визначну універсальну цінність архі-
тектурного ансамблю Києво-Печерської лаври, а також
на прилегле оточення (Іл. 10, 11). При цьому відзначено,
що будівля дзвіниці відтворюється:
– на її історичному місці та в об’ємі, якого вона набула
в результаті трансформацій на початку ХХ ст. і була зне-
сена на поч. 1960-х рр. за часів тоталітаризму;
– на підставі архівних обмірних документів та фо-
тографій, виконаних фахівцями-реставраторами пе-
ред її знесенням;
– за ініціативи Свято-Феодосіївського монастиря УПЦ
КП з метою забезпечення повноцінної діяльності цього
монастиря;
– з урахуванням збереження та експонування елемен-
тів архітектурно-декоративного оздоблення західного фа-
саду церкви Феодосія Печерського;
– за межами об’єкта всесвітньої спадщини, в межах
його охоронної (буферної) зони, що не протирічить режи-
му охорони та використання охоронної (буферної) зони.
Крім того, зроблено акцент, що дзвіниця є твором ви-
значних архітекторів Л. Станзані та Є. Єрмакова – штат-
ного архітектора Києво-Печерської лаври, автора чис-
ленних об’єктів на території Лаври кін. ХІХ – поч. ХХ ст.,
близьких за стилістикою до відтворюваної дзвіниці; має
завершення у вигляді шпиля, яке за загальною висотою
(верхня відмітка 40,86 м) суттєво не відрізняється від від-
мітки хреста головного купола церкви Феодосія Печер-
ського (бл. 38 м від рівня денної поверхні); відігравати-
ме роль локального архітектурно-містобудівного акценту
та дещо посилить композиційно-видовий вплив будівлі
церкви Феодосія Печерського у зв’язку із зростанням по-
верховості та щільності прилеглої забудови.
Враховуючи наведене, зроблено висновок, що здійснен-
ня заходів з реставраційного відтворення дзвіниці цер-
кви Феодосія Печерського є актом торжества історичної
справедливості, не матиме негативного впливу на візу-
Іл. 9. Проект «Відтворення дзвіниці церкви Феодосія Печерського».
Том І. НДІ історії архітектури та містобудування.
2015. ГАП С. Юрченко. Поздовжній розріз
Іл. 10. Панорама ансамблю Києво-Печерської лаври з боку р. Дніпра та проектований об’єм дзвіниці
(силует дзвіниці показано червоним кольором). Фотомонтаж О. Романченка, О. Вечерської
ISSN 2218-4805
25
альне сприйняття історичного сформованого культурного
ландшафту з боку долини р. Дніпра, не вплине на візуаль-
ну цілісність (композиційну домінантну роль архітек-
турного ансамблю Києво-Печерської лаври у ландшафті
київських гір) і не матиме негативного впливу на визнач-
ну універсальну цінність об’єкта всесвітньої спадщини.
Підсумовуючи викладене, вбачається можливим виокре-
мити 3 етапи реставрації церкви Феодосія Печерського:
1. Середина 1950-х – середина 1960-х рр.: виведення
пам’ятки з аварійного стану, якого вона набула в резуль-
таті воєнних дій та її «пуристична» реставрація у первіс-
них архітектурних формах (кін. ХVІІ – поч. ХVІІ ст). По-
силення ідеологічної боротьби з релігією певною мірою
вплинуло на рішення щодо знесення дзвіниці, прилеглої
до будівлі церкви Феодосія Печерського. Реставраційні
роботи на пам’ятці здійснювались без урахування при-
леглого історичного середовища.
2. Середина 1960-х – початок 1990-х рр.: в цей час, який
загалом співпадає з т. зв. «періодом застою» в Україні,
принципово важливих дій щодо реставрації пам’ятки не
здійснювалось. В умовах тогочасної неповороткої та за-
регламентованої економічної політики з хронічним де-
фіцитом коштів та матеріалів, доволі мляво велися ро-
боти з реставрації інтер’єрів у зв’язку із пристосуванням
пам’ятки для музейно-експозиційних потреб.
3. Початок 1990-х рр. – початок ХХІ ст.: у зв’язку із суспіль-
ними трансформаціями, пов’язаними із проголошенням
державної незалежності України та відновленням пору-
шених прав церков і релігійних організацій, здійснюва-
лися заходи щодо повернення пам’ятці первісної функції
– діючого храму. З цією метою виконувались роботи в ін-
тер’єрі (виготовлено новий іконостас (первісний втрачено)
та наново розписано стіни храму (історичний стінопис не
зберігся). Принципово важливим кроком було ухвалення
рішення щодо відтворення втраченої дзвіниці з урахуван-
ням необхідності збереження архітектурно-декоративного
оздоблення західного фасаду церкви-пам’ятки. При цьому
було враховано композиційно-видову роль відтворюваної
дзвіниці у збереженні традиційного характеру історично-
го середовища, зокрема силуетів і панорам історичної ча-
стини м. Києва, а також її вплив на визначну універсальну
цінність об’єкта всесвітньої спадщини.
Слід зазначити, що церкву Феодосія Печерського мож-
на віднести до «хрестоматійних» об’єктів, на яких шляхом
практичного досвіду відпрацьовувалися засади методи-
ки наукової реставрації в Україні, базуючись на міжна-
родних принципах охорони нерухомої культурної спад-
щини. Автор проекту реставрації пам’ятки – визначний
український архітектор-реставратор Є. Лопушинська – є
одним із основоположників школи української реставрації.
Проектні рішення, прийняті щодо даної пам’ятки на
поч. ХХІ ст., є зразком спроби досягнення компромісу між
необхідністю збереження її історико-культурної цінно-
сті та сучасними потребами у зв’язку із набуттям храмом
статусу діючого. Наразі дана проблематика є досить акту-
альною та заслуговує на подальше опрацювання.
ПОСИЛАННЯ
1. Лопушинская Е. Этап возрождения ансамбля. Реставрация
церкви Феодосия Печерского в Киеве // Строительство и архитек-
тура. – 1986. – № 4. – С. 21–23.
2. Безякин В., Граужис О. Пропорциональный анализ в рестав-
рации памятников архитектуры // Строительство и архитектура.
– 1977. – № 5. – С. 32–35.
3. Орленко М. Становлення української реставраційної шко-
ли // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – 2016. –
Вип. 45. – С. 87–97.
4. Прибєга Л. Архітектурна пам’яткоохоронна методика як
наукова дисципліна // Праці центру пам’яткознавства. – 2010. –
№ 17. – С. 16–23.
5. Ернст Ф. Київ: провідник. – 1930. – С. 594.
6. Ковпаненко Н. До історії вивчення й збереження істори-
ко-художньої спадщини в Україні (сер. 1940-х – сер. 1960-х рр.).
Іл. 11. Загальний вигляд церкви Феодосія Печерського від Троїцької надбрамної церкви ансамблю Києво-Печерської лаври та
проектований об’єм дзвіниці (силует дзвіниці показано червоним кольором). Фотомонтаж О. Романченка, О. Вечерської
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
26
– [Електронний ресурс] – Режим доступу: fi le:///C:/Documents%20
and%20Settings/Владелец/Рабочий%20стол/Uxxs_2016_21_18.pdf.
7. Енциклопедія сучасної України. Лопушинська Є.І. – [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.
php?id=56458.
8. Обмірні креслення дзвіниці церкви Феодосія Печерсько-
го зберігаються в архіві інституту «УкрНДІпроектреставрація».
9. Протокол Ученого совета Госстроя УССР. 1960 р. Архів служ-
би головного архітектора НКПІКЗ.
10. Баран В., Даниленко В. Україна в умовах системної кризи
(1946–1980-ті рр.). – К.:Альтернативи, 1999. – 304 с.
11. Об ошибках при ведении научно-атеистической пропаган-
ды среди населения // «Правда». – 1954. – № 315.
12. Антирелігійна пропаганда у закладах культури УРСР у 1953–
1964 рр. (на прикладі Полтавської області). – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://cerkva.pl.ua/index.php?view=orthodox_
article&id_orth=287&date=2012-07&ikl=0&id_cat=65&nm=Єпар-
хіальні%20відомості.
13. Нижник Л. До питання реставрації та руйнування дзвіни-
ці П’ятницької церкви м. Чернігова // Карнабідівські читання. –
2017. – Вип. 1–3. – С. 363–375.
14. Історико-містобудівне обгрунтування. «Відтворення дзві-
ниці церкви Феодосія Печерського». Науково-дослідний інсти-
тут архітектури та містобудування. – 2015. Архів служби голов-
ного архітектора НКПІКЗ
15. Сіткарьова О. Споруди Євгенія Федоровича Єрмакова у
Києво-Печерській лаврі. – [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://chtyvo.org.ua/authors/Sitkarova_Olha/Sporudy_Yevheniia_
Fedorovycha_Yermakova_u_Kyievo-Pecherskii_lavri/.
16. Відтворення дзвіниці церкви Феодосія Печерського по вул.
Лаврській, 14 у Печерському районі м. Києва. Проект погоджений
МКУ 01.08.2016. Розробник – НДІ історії архітектури та містобу-
дування УТОПІК. Авторський колектив: С. Юрченко – ГАП, О. Ли-
хвар – кер. гр., Г. Александрова – пр. арх. Архів служби головно-
го архітектора НКПІКЗ.
Романченко О .Д . Проблемы и тенденции
реставрационной практики средины ХХ – начала ХХІ вв.
(на примере церкви Феодосия Печерского в Киеве)
На примере памятника архитектуры – церкви Фе-
одосия Печерского в г. Киеве прослеживается история
ее реставрации (середина ХХ в. – начало ХХІ в.) и от-
дельные аспекты проблематики, связаной с формиро-
ванием основ охраны и реставрации объектов архи-
тектурного наследия в Украине.
Ключевые слова: реставрация, религия, архитектур-
ное наследие.
Romanchenko O.D. Problems and tendencies of restoration
practice in the middle of the XX – early XXI centuries (on the
example of the church of Theodosius Pechersky in Kyiv)
On the example of the monument of architecture – the
church of Theodosius Pechersky in Kyiv the history of its
restoration (mid. ХХ cent. – the begin. ХХІ cent.) and the
aspects of the problematic connected with the formation of
the foundations of protection and restoration of architectural
heritage objects in Ukraine are traced.
Key words: restoration, religion, architectural heritage.
16.03.2018 р.
УДК 94(477):7.025.4(27-526.62)
В.О. Зайцева
ЗОВНІШНІЙ НАСТІННИЙ РОЗПИС
КРІПОСНИХ МУРІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ
ЛАВРИ. ІСТОРІЯ РЕСТАВРАЦІЇ, ДОСЛІДЖЕННЯ
ТА ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
Стаття присвячена історії створення та рестав-
рації настінних розписів на кріпосних мурах перед Тро-
їцькою надбрамною церквою Києво-Печерської лаври та
аналізу основних періодів реставраційних втручань. На
підставі сучасного всебічного дослідження надана ха-
рактеристика сучасного стану пам’ятки та рекомен-
дації щодо подальшого її збереження та реставрації.
Ключові слова: Києво-Печерська лавра, монастирські
мури, монументальний живопис, історія реставрації,
дослідження, моніторинг.
Живопис на укосах кріпосних мурів перед Троїцькою
брамою ніколи не привертав особливої уваги дослідни-
ків. Зазвичай він зрідка згадувався в наукових працях та
монографіях тільки в контексті вивчення внутрішньо-
го стінопису Троїцької надбрамної церкви. Ускладнюва-
ло вивчення і схильність зовнішніх розписів до руйнації
під дією атмосферних чинників, а відтак, і часті понов-
лення та реставраційні заходи, що раз за разом спотво-
рювали їх вигляд. На сьогодні окремі аспекти з дослі-
джуваного питання викладені в публікаціях Ф. Уманцева,
П. Жолтовського, В. Шиденка, А. Кондратюк та ін. Однак,
праць, присвячених загальній історії реставрації унікаль-
них розписів, аналізу техніко-технологічних особливос-
тей пам’ятки у вітчизняній історіографії практично не-
має. В зв’язку з чим залишається поза увагою визначний
доробок українських реставраторів, їх багаторічні дослі-
дження, напрацювання та проблематика сучасного стану
збереження пам’ятки.
В період інтенсивного кам’яного будівництва у 1698–
1701 рр. на кошти гетьмана Івана Мазепи Києво-Печерсь-
ка лавра огороджується кріпосними мурами. Ставши скла-
довою Печерської фортеці, до комплексу мурів увійшли
Троїцька та Економічна брами, вежі Годинникова, Ону-
фріївська, Малярна та Кущника. Перед головною брамою
монастиря, над якою височіє Троїцька церква, кріпосні
стіни утворюють простір, що за своєю формою нагадує
трапецію і має фортифікаційне значення. Підкреслюючи
урочистість споруди та акцентуючи її винятковість з обох
сторін, мури, що примикають до Троїцької брами, при-
крашено настінним розписом із зображенням двох Собо-
рів преподобних Печерських Ближніх та Дальніх печер.
Появу живописних композицій на укосах стін перед
брамою попередні дослідники пов’язують з приїздом до
Києва імператриці Єлизавети Петрівни у 1743–1744 ро-
ках [1]. Так звані «ілюмінації» [2] за Троїцькою брамою
створювались за участю лаврського іконописця Алім-
пія (Галика) [3], а також художників І. Кондельського,
М. Якубовича [4, с. 14]. Підтримуючи ошатний стан бу-
дівлі, лаврське керівництво постійно піклувалося про
екстер’єр Троїцької церкви та живопис на мурах, адже
j
|