Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України

Стаття присвячена питанню заселення території Глухівщини на початку другої половини ХVII століття в результаті масового переселення населення з Правобережної України в часи Руїни. Розглянуто аспекти заснування нових населених пунктів та їх подальшого розвитку....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Гриценко, А.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180710
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 104-107. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180710
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1807102025-02-09T21:38:03Z Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України Основание населенных пунктов Глуховщины во второй половине ХVII века в результате переселения жителей Правобережья Украины The founding of the settlements of Hlukhivshchyna in the second half of the XVII century as a result of the resettlement of residents of the Right Bank of Ukraine Гриценко, А.П. Польсько-литовська доба та Гетьманщина Стаття присвячена питанню заселення території Глухівщини на початку другої половини ХVII століття в результаті масового переселення населення з Правобережної України в часи Руїни. Розглянуто аспекти заснування нових населених пунктів та їх подальшого розвитку. Статья посвящена вопросу заселения территории Глуховщины в начале второй половины ХVII века в результате массового переселения населения из Правобережной Украины во времена Руины. Рассмотрены аспекты создания новых населенных пунктов и их дальнейшего развития. The article is devoted to the settlement of the territory of Hlukhivshchyna in the beginning of the second half of the seventeenth century as a result of the mass resettlement of the population from the Right-Bank Ukraine as a result of the ruins. The aspects of the establishment of new settlements and their further development are considered. 2018 Article Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 104-107. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180710 94(477):528.931 «165» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Гриценко, А.П. Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена питанню заселення території Глухівщини на початку другої половини ХVII століття в результаті масового переселення населення з Правобережної України в часи Руїни. Розглянуто аспекти заснування нових населених пунктів та їх подальшого розвитку.
format	Article
author	Гриценко, А.П.
author_facet	Гриценко, А.П.
author_sort	Гриценко, А.П.
title	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України
title_short	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України
title_full	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України
title_fullStr	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України
title_full_unstemmed	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України
title_sort	заснування населених пунктів глухівщини в другій половині хvіі століття в результаті переселення жителів правобережжя україни
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180710
citation_txt	Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 104-107. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT gricenkoap zasnuvannânaselenihpunktívgluhívŝinivdrugíipoloviníhvíístolíttâvrezulʹtatípereselennâžitelívpravoberežžâukraíni AT gricenkoap osnovanienaselennyhpunktovgluhovŝinyvovtoroipolovinehviivekavrezulʹtatepereseleniâžiteleipravoberežʹâukrainy AT gricenkoap thefoundingofthesettlementsofhlukhivshchynainthesecondhalfofthexviicenturyasaresultoftheresettlementofresidentsoftherightbankofukraine
first_indexed	2025-12-01T01:58:42Z
last_indexed	2025-12-01T01:58:42Z
_version_	1850269314306801664
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 104 По-третє, велике значення для розвитку економіки та торгівлі в регіоні, в тому числі міжнародної, мав столич- ний статус м. Глухова (9 знахідок зафіксовані у самому місті), наявність традиційних міжнародних торговель- них шляхів, які проходили з північних білоруських, ро- сійських міст через Новгород-Сіверський, Глухів на Пу- тивль, Суми, Брянськ, та із заходу від Києва через Ніжин, Батурин, Кролевець, Глухів на Курськ, Воронеж, Москву. Важливу роль також відігравали економічні зв’язки Глу- хова із полковими та сотенними містами Гетьманщини. По-четверте, 50% усіх зазначених нами скарбів було виявлено в районі с. Будище поблизу Глухівського Пе- тропавлівського монастиря і колишньої ярмарки. Мо- настир відігравав важливу роль в сакральному, еконо- мічному, торговельному і фінансовому житті Сіверщини, зокрема Глухівщини другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. Ана- ліз одиничних знахідок монет та 19 монетних скарбів, виявлених у 1993–2017 рр. на території монастиря, ко- лишньої ярмарки, у найближчих лісах та полях, свідчать про те, що Петропавлівський монастир вів активну тор- гівлю, мав великі фінансові заощадження, різноманітне господарство і промисли, потужну економічну підтримку з боку гетьманів та українських старшин, купців та пра- вославних віруючих. По-п’яте, майже усі зафіксовані скарби закладалися поблизу основних центрів торгівлі та міжнародних тор- говельних шляхів, в тому числі 29 (76,31%) – у сільській місцевості і лише 9 (23,68%) – у місті. Зразки монет досліджуваного періоду, знайдені на Глу- хівщині, можна побачити в експозиції музею археології Національного заповідника «Глухів» (рис. 2). ПОСИЛАННЯ 1. Бакалець О.А. Скарби монет як джерело вивчення грошо- вого обігу Гетьманщини (1648–1781 рр.) / О.А. Бакалець. – Київ: Стилос, 2012.– 336 с. 2. Коваленко Ю.О. Археологічні дослідження Державного істо- рико-культурного заповідника у м. Глухові / Ю.О. Коваленко // Іс- торико-культурні надбання Сіверщини в контексті історії України. Матеріали п’ятої науково-практичної конференції. Зб. наукових праць. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. – С. 32–37. 3. Бєлашов В.І., Клюєв А.М. Монетні скарби колишньої столи- ці Гетьманщини м. Глухова та його округи (друга половина ХVІІ– ХVІІІ ст.) / В.І. Бєлашов, А.М. Клюєв // Збірник матеріалів ІІІ Міжна- родної науково-практичної конференції «Барська земля Поділля: європейська спадщина та перспективи сталого розвитку». – К. – Бар, 2014. – С. 171–174. 4. Бєлашов В.І., Бакалець О.А., Клюєв А.М. Монетно-речові скар- би Глухівського Петропавлівського монастиря другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. / В.І. Бєлашов, О.А Бакалець, А.М. Клюєв // Історич- ні студії суспільного прогресу. – Вип. 5– Глухів, 2017. – С. 109–124. 5. Клюєв А.М. Грошовий обіг на території м. Глухова в другій половині ХVІІ–ХVІІІ ст. (за скарбовими джерелами) / А.М. Клюєв // Студентські студії. – Глухівський НПУ ім. О. Довженка. – Вип. 3. – Глухів, 2018. – С. 224–232. 6. Армен А.Е. Грошовий обіг на Глухівщині в період Гетьман- щини / А.Е. Армен // Сіверщина в історії України. Зб. наук. праць. – Вип. 3. – К. – Глухів, 2010. – С. 133–137. 7. Армен А.Е. Російські монети в грошовому обігу Глухівщи- ни / А.Е. Армен // Сіверщина в контексті історії України. Зб. наук. праць. – Вип. 4. – К. – Глухів, 2011. – С. 180–184. 8. Тупик С. Маєтності Глухівсько-Петропавлівського монас- тиря у ХVІІ–ХVІІІ ст. / С. Тупик // Збереження історико-культур- них надбань Сіверщини: Матеріали третої науково-практичної конференції 16 квітня 2004 р. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – С. 71–75. 9. Заїка В.В., Бакалець О.А. Глинський скарб срібних копійок j XVI–XVII ст. із Глухівського району / В.В. Заїка, О.А. Бакалець // Історико-культурна спадщина Дніпровського Лівобережжя, Кур- ського Посейм’я та Слобожанщини: минуле і сучасне. Зб. матер. Міжнар. наук-практ. конф., присвяченої 285-річчю обрання Да- нила Апостола гетьманом Лівобережної України (24 лют. 2012 р., Глухів). – Глухів, Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2012. – С. 54–57. 10. Клюєв А.М. Монетні скарби м. Глухова та його округи (дру- га половина ХVІІ–ХVІІІ ст.) / А.М. Клюєв // Актуальні проблеми нумізматики у системі спеціальних галузей історичної науки: тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конферен- ції, 5–6 листопада 2015 р. – Кіровоград – К. – Переяслав-Хмель- ницький, 2015. – С. 66–68. 11. Бакалець О. Аналіз складу монетних скарбів Гетьманщи- ни ХVІІІ ст. / О.А. Бакалець // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії і методики: зб. наук. праць. – К.: НАНУ. Ін-т істо- рії України, 2007. – Число 14. – С. 310–340. 12. Мордвінцев В.М. Лжедмитрій І // Енциклопедія історії Укра- їни. – К.: Наукова думка, 2009. – Т. 6.: Ла-Мі. – С. 138–139. Клюев А.Н. Топография находок монетно-вещевых кладов ХVІІ–ХVІІІ вв. на територии Глуховского района Автор, изучив десятки кладов и отдельных находок европейских и русских монет ХVІІ–ХVІІІ вв., делает попытку систематизировать известный и ввести в научный оборот новый нумизматический материал, определить топографию находок в пределах современ- ного Глуховского района Сумской области. Ключевые слова: Северщина, Глуховщина, клад, ко- пейка, рубль, талер, империал, дукач, Лжедмитрий І. Кliuiev А.M. Topography of fi nding coins and things treasures of the 17th-18th centuries of the territory of Hlukhiv district The author after discovering and describing dozens of treasures and separating fi ndings of the European and Russian coins of the seventeenth and eighteenth centuries makes an attempt to systematize the numismatic material and determines the topography of findings within the boundaries of the modern Hlukhiv district of Sumy region. Кey words: Sivers’k territory, Hlukhiv district, treasure, copeck, rubel’, taler, imperial, dukach, Lzhedmytrii the 1st. 27.02.2018 р. УДК 94(477):528.931 «165» А.П. Гриценко ЗАСНУВАННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ГЛУХІВЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТОЛІТТЯ В РЕЗУЛЬТАТІ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЖИТЕЛІВ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ Стаття присвячена питанню заселення терито- рії Глухівщини на початку другої половини ХVII сто- ліття в результаті масового переселення населення з Правобережної України в часи Руїни. Розглянуто ас- пекти заснування нових населених пунктів та їх по- дальшого розвитку. Ключові слова: Глухівщина, Руїна, переселення, «вели- кий згін», заснування нових населених пунктів. Нетривалий період розбудови української державнос- ті (1648–1657 роки) під час Національно-визвольної вій- ни українського народу під керівництвом Богдана Хмель- ницького вже скоро змінився періодом громадянської ISSN 2218-4805 105 війни, відомої в історії як Руїна. В цей час, особливо в се- редині 70-х років XVII ст., відбувається одна з найбільших міграцій населення України, яка в історичній науці отри- мала назву «великого згону». Тоді маси населення пере- селялися із розореного війною Правобережжя до набага- то спокійнішої Лівобережної України. Втім, особливо радянська і українська історіографія досить мало приділяла уваги дослідженню цього акту- ального питання. Поодинокі роботи дослідників Ю. Ми- цика [1], С. Степенькіна [2], С. Токарєва [3]стосуються загальних аспектів цього питання або присвячені окре- мим населеним пунктам Чернігівщини. Однак, незважа- ючи на це, історія переселення жителів Правобережжя України на територію сучасної Глухівщини залишається маловивченою. Тому на енергійні зусилля дослідників чекають пошуки відповідей на питання заселення пра- вобережними українцями півночі сучасної Сумської об- ласті. В цьому ряду стоїть і наша праця. У той час північна частина нинішньої Сумщини до се- редини ХVII століття ще залишалась незаселеною і була вкрита густими дрімучими лісами [4, с. 4]. В 1738 р. під час Генерального слідства по маєтностям Ніжинського пол- ку жителі села Чорториги (нині Шевченкове Глухівсько- го району) розповідали ревізорам, що «с давних времен, чему назад будет более 50-ти годов, начавши от села Чарторейки аж до Воронежа была все пуща вольна, к якой пущи и села селились, в якой пущи и села селились: Черторига, Дубовиче, Землянка и иные села в близости найдуючиеся; и всем было вольно в тую пущу ездить – и хаты в оной пуще ставили. А когда намножилось в се- лах людей и вже оную пущу гораздо вырубили, то в то время воронежичи и иных сел знатнейшие и старейшие обыватели начали занимать и окапывать займы, всяк по возможности своей, что и не возбранно им было. А от шляху, идучого от Чорториги поуз села Землянку и Дубовиче, по левой сторони, а с другой сторони, от окопу воронежского аж по шлях Кролевецкий, по обче- му всех селян согласию, определено чагарники убогим людям и будет оних чагарников верст на десять, и тех чагарниках без ведома селян занимать и окапывать за- ймы было запрещено» [5, с. 4]. Але й решта території трохи згодом дочекалася сво- їх нових жителів. У 1652 р. після поразки під Берестеч- ком (у червні 1651 р.) Богдан Хмельницький «повелів народу вольно сходить з городів, кидаючи свої набитки у Полтавщині також і за границю у Велику Росію…» [6, с. 28], тобто у наш прикордонний край. Якраз на початку другої половини ХVІІ ст.на місці «пу- стоши вольной, войсковой» по «генеральному слідству» на території теперішнього с. Слоут Глухівського району було заселено нове поселення [7, с. 498]. Ця місцевість була зручною для життя. Тут існувала тоді річка Осьмань. Вона брала початок біля сучасного Слоута, протікала під Воронежем і впадала в річку Дес- ну (рельєф сучасної місцевості дозволяє прослідкувати її русло та визначити береги). Риби в ті часи було вдосталь. Наприклад, за спогадами старожилів, щука приходила з Десни під самий Слоут метати ікру [8, с. 4]. Ще з середини ХVІ ст. через цю місцевість проходила «Большая Путимская дорога» (як вона іменується у жа- лувальній грамоті московського царя Івана ІV Грозного 1551 року [9, с. 58–59]. Вона брала початок у Новгороді-Сі- верському (від Путивльського перевозу), йшла повз річку Шостку на Собичеве і далі через Слоут на Березу до Глухо- ва. Потім вже за козаччини з кінця ХVІ ст. цей шлях стає ще більш жвавим і вже іменується Глухівським. З Глухо- ва дорога йшла на Путивль (через Дубовичі, Тулиголове і Ярославець) і далі до міст Рильськ та Севськ. В історії він більш відомий, як великий Путивльський шлях [10, с. 1]. Але щоб заснувати село чи збудувати млин на своїй землі на законних підставах, потрібно було одержати дозвіл самого царя чи гетьмана, в крайньому разі пол- ковника [11, с. 416]. Одержавши відповідний універсал (документ), реєстровий козак запрошував на нове одер- жане їм землеволодіння охочих поселенців на пільго- вих умовах, «закликав слободи», тобто оселяв на цих землях неосілих людей. А вони, в свою чергу, обробляли землю. Щоб привернути робочу силу, володар земель- ної ділянки ставив великий дерев’яний хрест і вбивав у нього цвяхи. По кількості забитих цвяхів прийдешній люд дізнавався, на скільки років засноване ними посе- лення буде звільнене від сплати податків [12, с. 4]. Піс- ля того, як було вкладено працю, земля і все, що на ній, ставали узаконеною власністю. Після вигнання поляків з новою силою починається освоєння вільних земель. Головним атрибутом і мірою нової власності стає «займанщина». «В ту пору була уста- новлена міра землі, – дає оцінку тієї ситуації наш зем- ляк-енциклопедист Євген Онацький в «Українській Ма- лій Енциклопедії», – коли кожен міг осаджувати слободу і забирати на власність вільну землю, козак – скільки міг об’їхати конем за день, а селянин і посполит – скільки міг обвести за день плугом» [13, с. 4]. Узаконена ця норма була в 1668 р. гетьманом Іваном Брюховецьким. Кожному дозволялось захопити скільки завгодно необроблюваної землі, працювати на ній і будуватись [6, с. 28]. Отже земля була вільною, але роздавалась вона під за- ряд гетьмана [14, с. 178]. Саме гетьман був верховним роз- порядником землі, котра перейшла до Скарбу Війська За- порозького. Він виділяв з неї більші або менші шматки і давав за службу тому, хто просив. У великій мірі першими жителями Глухівщини могли стати вихідці все з тієї ж Правобережної України. І під час Визвольної війни, і після неї вони масово продовжу- ють переїжджати в наш край. Як правило, забирають із собою на нове місце і назву свого колишнього населено- го пункту. Зокрема у Волинському воєводстві станом на 1629 р. зустрічаються населені пункти з назвами Дунаїв- ці, Береза, а у 1634 р. позначено село (містечко) Славута (сучасна Хмельницька область) [13, с. 4]. Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 106 Славута, що дала назву селу на Глухівщині, виникла близько 1634 р. в результаті об’єднання двох сіл – Деражня та Воля в одне поселення, яке спочатку називалось Славу- тиною, а згодом – Славутою [15, с. 25, 29]. Хоча професор Костянтин Тищенко висуває гіпотезу, що топонім Сла- вута це, якраз, пізніша місцева переробка гунсько-авар- ського ойконіму Слоут [16, с. 21]. Тобто саме жителі на- шого Слоута, що виник за часів Аварського каганату в VІ– ХVІІІ ст. н. е., дали назву села на території сучасної Хмельницької області. Більш того, мовні діалекти жите- лів села Слоут мають особливі ознаки, притаманні гово- рам сучасної Хмельниччини. Так ми прослідковуємо зв’я- зок з Правобережною Україною. Однак, на відміну від півночі тодішньої Чернігово-Сі- верщини південна її частина (до якої відноситься і наш край) дуже інтенсивно заселялась в ХVII ст. вихідцями з Правобережжя, Волині і Поділля. Це призводило до аси- міляції місцевого населення, якого можна було назва- ти сіверянами з суто українцями. При чому, як відмі- чає більшість дослідників, наплив колонізаторського потоку з Правобережжя був таким сильним, що вреш- ті-решт привніс сюди перемогу української мови і, ча- стково, культури [17, с. 93]. Також має відношення до Правобережжя, що перебу- вало тоді під владою Польщі, топонімічне походження ву- лиць у багатьох населених пунктах краю, які мають назву Ляхівка. Народна етимологія свідчить, що поляк на пріз- висько Лях побудував тут оселю. Ляхами, як відомо, на- зивали якраз переселенців з Правобережної України, при чому переселенцями були в переважній мірі лише укра- їнці. Навіть якщо польський або спольщений пан і при- водив з собою селян на нове місце, вони, як правило, були жителями Правобережжя [18, с. 464–465]. Селяни в Гетьманщині з ліквідацією влади Польщі явочним порядком не тільки одержали право вільного переходу, але і можливість придбати землю за правом «займанщини», і завести своє господарство. Або могли записатися в козаки чи міщани. Тобто вони відтепер ста- вали, за словами Ганни Швидько, дрібними вільними хлі- боробами [19, с. 95, 106]. Це і заохочувало правобережних селян до переселення на нові незаселені землі. Після закінчення Національно-визвольної війни геть- ман Богдан Хмельницький зрозумів, що неписьменна ко- зацька старшина не в змозі виконувати адміністративні функції, тому став залучати на державну службу освіче- ну польську шляхту [20, с. 119]. Українське суспільство тоді складалось з шляхти, духовенства, козаків, міщан і «посполитих». При чому на середину ХVII ст. «посполи- тими» називали вільних селян, в тому числі і монастир- ських. Хоча, незабаром, частина селян поступово втра- тить землю і перетвориться в підсусідків, а з посиленням російського кріпацтва протягом наступного століття геть втратить будь-які права. Відомо, що у другій половині ХVII ст. виходець з Пра- вобережної України Іван Томасченко заснував склороб- ний завод на річці Османі у слоутських лісах [21, с. 6]. До- слідник Вадим Модзалевський називає його «гутником та обивателем Воронізьким» [22, с. 14]. Для налагодження виробництва потік річки перегороджували греблею, во- дяний двигун приводив у рух ковальський молот і міхи для подачі повітря у піч. Залізо із болотної руди виплав- ляли у чотирикутній відкритій невисокій печі, яка нази- валась димаркою. Підготовлену масу разом з негашеним вапном засипали шарами почергово з деревним вугіллям. Робили це звичайними лопатами і спеціальними корзи- нами. Повітря поступало у димарку від шкіряного міха. Руда плавилась 812 годин. Рідкі шлаки (жужель) випус- кались через отвір внизу. На рудні працювало багато людей, починаючи від від ке- рівника, рудника та ковалів до тих, хто рубав ліс. В Гуті ви- робляли скло для вікон, різноманітну скляну посуду, хоча, як відзначав у своїх спогадах шведський старшина Вейге, це скло було гіршим за якістю,ніж в Німеччині [23, с. 213]. У 1675 р. Гута за 75 злотих була продана Лазарю Ба- рановичу (бл. 1620-1693), який обіймав в той час посаду місцеблюстителя київської митрополичої кафедри і жив в Новгороді-Сіверському. Ще через 8 років тут виріс ху- тір, у якому налічувалось близько 200 жителів. Етимоло- гія слова «гута» зрозуміла. В перекладі з польської мови воно означає «домна – піч для виплавки металу і скла». Першооснова сягає німецької мови, де є слово «гюте», да- леко споріднене з «гаус» (будинок). Отже, масове переселення жителів Правобережної Укра- їни на територію Глухівщини на початку другої полови- ни ХVII ст. дало поштовх для активного розвитку цього краю, зростання його економічної могутності. ПОСИЛАННЯ 1. Мицик Ю.А. Кілька документів до історії Корсуня та роду Кандиб у другій половині ХVII ст. / Ю.А. Мицик // Корсунський часопис. – 1997. – № 6. – С. 3–6.; Козацька енциклопедія для юна- цтва [Текст]: книга статей про історичне буття українського коза- цтва / О.М. Апанович; упоряд. О.С. Яремійчук; наук. ред. Ю.А. Ми- цик. – К.: Веселка, 2009. – 719 с.; Гетьман Іван Виговський [Текст] / Ю.А. Мицик; Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.», Ін-т укр. архео- графії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – 84 с. 2. Степенькін С. Поселення жителів Правобережжя на тери- торії Ніжинського полку в добу Руїни. – [Електронний ресурс] / С. Степенькін // Ніжинська старовина. – 2013. – Вип. 15. – С. 2428. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nizhs_2013_15_6(дата звернення 12.02.2018). – Назва з екрану. 3. Токарєв С. Вихідці з польської шляхти у складі козацької старшини Ніжинського полку (друга половина XVII–XVIII ст.), – [Електронний ресурс] – / С. Токарєв // Ніжинська старовина. – 2014. – Вип. 17. – С. 2332. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nizhs_2014_17_5(дата звернення 12.02.2018). – Назва з екрану. 4. Кривко Я.О. З історії партизанського руху нашого краю / Я. Кривко // Народна трибуна. – 1971. – 17 серпня. – С. 4. 5. Корогод Б. Нарис історії Сумщини. Вип. 2.«Від середини ХVІІ до кінця XVІІІ століття» / Б. Корогод, Г. Корогод. – Суми: «Козаць- кий вал», 2000. – 128 с. 6. Вечерський В.В. Гетьманські столиці України / В. Вечерський. – К.: Наш час, 2008. – 320 с. 7. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, земледелия и управления. –Т. 2. Полк Не- жинский / А. Лазаревский. – К.: Типография К. Н. Миклашевско- го, 1893. – 566 с. 8. Лисенко Я. Село біля витоку річки / Я. Лисенко // Глухівщи- на. – 2003. – 12 лютого. – С. 4. 9.Кириєвський В.Д. Велика Путивльська дорога / В. Кириєв- ISSN 2218-4805 107 ський // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць / С.А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В.І. Бєлашов, С.П. Жукова та ін. / Нацональний заповідник «Глухів», Центр памяткознавства НАН України і УТОПІК. – К.–Глухів, 2009. – Вип. 2. Матеріали Восьмої науково-практичної конференції «Сіверщина в історії України» (м. Глухів, 15–16 жовтня 2009 р.) – 224 с. 10. Великий Путивльський шлях // НТ. – 2010. – № 68 (12468). – 17 вересня. – С. 1. 11. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства / Д. Бантыш-Ка- менский. – К.: Час, 1993. – 498 с. 12. Задко В. «По болоту Ездици и за Сутыком…» / В. Задко // Глухівщина. – 2004. – 11 лютого. – С. 4. 13. Задко В. Слоут: історичний екскурс / В. Задко // Соборний майдан. – 2004. – № 2 (березень – квітень). – С. 4. 14. Антонович В. Про козацькі часи на Україні / В. Антонович. – К.: Дніпро, 1991. – 224 с. 15. Україна. Оглядова мапа. Пояснювальний текст. – К.: Мапа Лтд, 1994. 16. Тищенко К.М. Гунські та аварські топоніми Сіверщини /К. Тищенко // Збереження історико-культурних надбань Сівер- щини (Матеріали четвертої науково-практичної конференції). – Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. –236 с. 17. Мавродин В. Очерки истории Левобережной Украины (с древнейших времен до второй половины XIV века) / В. Мавро- дин. – СПб.: Наука, 2002. – 212 с. 18. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х тт. – Т. 1. До середини ХVІІ століття / Н. Полонська-Василенко. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1993. – 584 с. 19. Швидько Г.Історія держави і права України / Г. Швидько – Дніпропетровськ, 1998. – 199 с. 20. Задко В.П. Деякі аспекти вивчення родоводу і творчості Нарбутів / В.П. Задко // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України: Зб. наук. праць (Матеріали П’ятої на- уково-практичної конференції)– Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. –240 с. 21. Задко В. Наші предки назви вибирали / В. Задко // Україн- ський голос (Вінніпег, Манітоба) – 1996. – 10 червня. – С. 6. 22. Модзалевський В.Л. Малоросійській родословникъ / В. Модзалевський. – Т. Третий: Л. – О. – К.: Типо-Литографія «С.В. Кульженко», 1912. – 848 с. 23. Із спогадів Вейге (перша половина ХVІІІ ст.) // Історія Укра- їни: Джерельний літопис. За ред. В.І. Червінського та М.І. Обуш- ного. – К.: ДП «Дирекція ФВД», 2008. – 288 с. Гриценко А.П. Основание населенных пунктов Глуховщины во второй половине ХVII века в результате переселения жителей Правобережья Украины Статья посвящена вопросу заселения территории Глуховщины в начале второй половины ХVII века в ре- зультате массового переселения населения из Право- бережной Украины во времена Руины. Рассмотрены аспекты создания новых населенных пунктов и их даль- нейшего развития. Ключевые слова: Глуховщина, Руина, переселения, «большой сгон», основание новых населенных пунктов. Hrytsenko A.P. The founding of the settlements of Hlukh- ivshchyna in the second half of the XVII century as a result of the resettlement of residents of the Right Bank of Ukraine The article is devoted to the settlement of the territory of Hlukhivshchyna in the beginning of the second half of the seventeenth century as a result of the mass resettlement of the population from the Right-Bank Ukraine as a result of the ruins. The aspects of the establishment of new settlements and their further development are considered. Key words: Hlukhivshchyna, Ruin, resettlement, “great disaster”, establishment of new settlements. 12.02.2018 р. УДК 94 (477.46) Т. Золотаренко С.Ю. Степенькін СТАРОДУБСЬКИЙ ПОЛКОВНИК ТИМОФІЙ ЗОЛОТАРЕНКО У статті досліджується біографія стародубсько- го полковника Тимофія Золотаренка. Вказано, що він народився на Правобережній Україні в місті Корсуні. Певний час він був наказним ніжинським полковником, стародубським і корсунським полковником. Як старо- дубський полковник брав участь в поході української ар- мії в Білорусії. Розглянуто також іншу його діяльність. Ключові слова: Тимофій Золотаренко, Стародубський полк, стародубський полковник, корсунський полковник, наказний ніжинський полковник. У середині XVII ст. відбулося відродженя української державності. Це було пов’язане із початком Національ- но-визвольної війни. У цьому, 2018, році виповноється 370-річний ювілей з її початку. Ця війна сприяла поя- ві цілої плеяди українських політичних і військових дія- чів. Серед них можна виділити рід Золотаренків, який че- рез Ганну Золотаренко, дружину Богдана Хмельницького, був пов’язаний із самим гетьманом. Його представники, брати Іван та Василь, відігравали важливу роль у форму- ванні Української козацької держави. Їх двоюрідний брат Тимофій Золотаренко був не таким відомим. Однак він також зайняв свою нішу у будівлі Української держави. «Можна припустити, що Тимофій Золотаренко наро- дився у місті Корсуні у першій половині XVII ст. Мож- ливо, це було десь у 1630-ті рр., оскільки він не був впи- саний до реєстру 1649 р. Відсутність Тимофія у реєстрі може вказувати на те, що він був занадто молодим на той час. Вперше про нього згадується у листі наказно- го гетьмана Івана Золотаренка до московського царя Алєксєя Міхайловіча від 2 липня 1654 р. У ньому наказ- ний гетьман повідомляв, що він з військом вирушив у похід з Новгорода-Сіверського до Білорусії («литовські міста», як написано у тексті). Зазначалося, що цей лист привезе посланець від І. Золотаренка «осавул Тимофій Оникіїв» [3, с. 127]. З тексту можна зробити висновок, що Т. Золотаренко на той час вже займав просаду осавула, ймовірно полкового Ніжинського полку. Його, як і сво- го брата Василя, Іван Золотаренко забрав із Корсуня до себе, в Ніжин. Перебуваючи при своєму братові, Тимо- фій і далі виконуватиме різні дипломатичні доручення, про що буде сказано нижче. Варто звернути увагу на прізвище Тимофія Золо- таренка, яким його називають в джерелах. Він писав- ся або Оникіївом (на московський манер), або Оникі- єнко (на український манер). Про Золотаренка, його справжнє прізвище, ніде не згадується. Однак, дослід- ник генеалогії українських козацьких родів Володимир Кривошея вважав, що це є саме Т. Золотаренко, двою- рідний брат Івана Золотаренка [6, с. 108]. На це вказу- вав і В. Модзалевський [8, с. 178]. А прізвище Оникіїв чи Оникієнко було похідним від по-батькові – Оникі- йович. Тому виходить, що Оникій, батько Тимофія Зо- j

Заснування населених пунктів Глухівщини в другій половині ХVІІ століття в результаті переселення жителів Правобережжя України

Репозитарії

Схожі ресурси