Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.

Стаття присвячена малодослідженій урбаністичній проблемі – благоустрою міст XVII–XVIII ст. Авторка визначила головні аспекти благоустрою Ніжина XVII–XVIII ст.: стан вимощених доріг, санітарний стан міста. Підняті питання дотримання правопорядку та пожежної безпеки. На прикладах пожеж другої половин...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2018
Main Author:	Лесик, Л.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Series:	Сіверщина в історії України
Subjects:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180713
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 112-114. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180713
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1807132025-02-23T17:21:41Z Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст. Благоустройство города Нежина XVII– XVIII веков Improvement of the city of Nizhyn in the XVII– XVIII centuries Лесик, Л.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина Стаття присвячена малодослідженій урбаністичній проблемі – благоустрою міст XVII–XVIII ст. Авторка визначила головні аспекти благоустрою Ніжина XVII–XVIII ст.: стан вимощених доріг, санітарний стан міста. Підняті питання дотримання правопорядку та пожежної безпеки. На прикладах пожеж другої половини XVIII ст. показано нищівні наслідки вогню. Статья посвящена мало исследованной теме в урбанистике – благоустройству городов XVII–XVIII веков. Автор определила главные стороны благоустройства Нежина XVII–XVIII веков: состояние мощеных дорог, санитарное состояние города. Подняты вопросы правопорядка и безопасности. На примерах пожаров второй половины XVIII в. показаны разрушительные последствия огня. The material is devoted to one little-studied topic in urban studies – improvement of cities of the XVII-XVIII centuries. The author identified the main aspects of the city’s accomplishment: condition of cobblestone roads, sanitary condition in the city, law and order and security in the city, fire safety. On examples of fires of the second half of the XVIII century shocking effects of fire are shown. 2018 Article Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 112-114. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180713 94(477):375.1(625.88)«16/17» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Лесик, Л.В. Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст. Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена малодослідженій урбаністичній проблемі – благоустрою міст XVII–XVIII ст. Авторка визначила головні аспекти благоустрою Ніжина XVII–XVIII ст.: стан вимощених доріг, санітарний стан міста. Підняті питання дотримання правопорядку та пожежної безпеки. На прикладах пожеж другої половини XVIII ст. показано нищівні наслідки вогню.
format	Article
author	Лесик, Л.В.
author_facet	Лесик, Л.В.
author_sort	Лесик, Л.В.
title	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.
title_short	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.
title_full	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.
title_fullStr	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.
title_full_unstemmed	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.
title_sort	благоустрій міста ніжина у xvii–xviii ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180713
citation_txt	Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 112-114. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT lesiklv blagoustríjmístanížinauxviixviiist AT lesiklv blagoustrojstvogorodanežinaxviixviiivekov AT lesiklv improvementofthecityofnizhyninthexviixviiicenturies
first_indexed	2025-11-24T02:55:32Z
last_indexed	2025-11-24T02:55:32Z
_version_	1849638710075719680
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 112 ність О. Золотаренка Москві видається вельми сумнівною. Після усунення з ніжинського полковництва О. Золота- ренко залишився на деякий час в Ніжині й продовжував службу в Ніжинському козацькому полку. Маємо припу- стити, що він мав добрі відносини з новим ніжинським полковником П. Уманцем й надалі користувався автори- тетом ніжинської козацької старшини. Свідченням цього є той факт, що у 1670 р. О. Золотаренко був призначений наказним ніжинським полковником на час відсутності в Ніжині П. Уманця [6, с. 267]. Подальша доля, час смерті й місце поховання О. Золотаренка залишаються невідомими. Отже, життя і діяльність кошового отамана і ніжин- ського полковника Остапа Золотаренка яскраво відобра- жають всю складність палітри українського державотво- рення другої половини XVII ст., означеного братовбивчою війною за владу, проросійською політикою українського духовенства, прагненням Москви знищити Гетьманщину. ПОСИЛАННЯ 1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, со- бранные и изданные Археографической комиссией (далі – АЮЗР). – Т. VI . – СПб.: В типографии Эдуарда Праца, 1869. – IV – 280 с. 2. АЮЗР. – Т. VІІІ. – СПб. В типографии В.В. Пратца, 1875. – 400 с. 3. Антонович В.А. Демко Многогрішний // Гетьмани України. – К., 1991. – С. 85–93. 4. Гордон Патрик. Дневник 1659-1667 / Перевод, статья, при- мечание Д.Г. Федосова. – М.: Наука, 2013. – 315 с. 5. Желєзко К.А. Вбивство московського посла Ю. Лодиженсько- го: політичний хід чи прикрий випадок? // Сучасні проблеми сві- тового співтовариства та роль суспільних наук у забезпеченні його розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 13–14 березня 2015 р.). – Одеса: ГО «Причорно- морський центр досліджень проблем суспільства», 2015. – С. 24–29. 6. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адмі- ністрація Війська Запорозького 1648–1782 рр. – Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007. – 380 c. 7. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. – Том ІІ. Полк Нежинский. – К., 1893. – 521 с. 8. Модзалевский В.Л. Малороссийский Родословник. – Т. 2: Е–К. – К., 1910. – 746 с. 9. РГАДА. Ф. 229. Малороссийский приказ, оп. 2, ед. хр. 15, л. 110–112. 10. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687): Матеріали до укр. диплома- тарію / Упоряд. І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. – Київ-Львів: НТШ, 2004. – 1087 с. 11. Яворницький Д.І. Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 190 с. Железко Р.А. Нежинский полковник Остап Золотаренко Статья раскрывает малоизвестные факты из жи- зни нежинского казацкого полковника Остапа Золо- таренко. Особое внимание обращено на его вкладе в процесс государственного строительства, борьбу за власть, отношения с гетманами, нежинским духовен- ством и московским правительством. Ключевые слова: Гетманщина, Нежинский казачий полк, Черная рада. Zheliezko R.A. Nizhyn colonel Ostap Zolotarenko The article reveals little-known facts from the life of Nizhyn cossack colonel Ostap Zolotarenko. Particular attention is drawn to his state-building eff orts, the struggle for power, relations with hetmans, Nizhyn clergy and the Moscow government. Key words: Hetmanate, Nizhyn Cossack regiment, Black Council. 27.02.2018 р. УДК 94(477):375.1(625.88)«16/17» Л.В. Лесик БЛАГОУСТРІЙ МІСТА НІЖИНА У XVII–XVIII СТ. Стаття присвячена малодослідженій урбаністич- ній проблемі – благоустрою міст XVII–XVIII ст. Ав- торка визначила головні аспекти благоустрою Ніжи- на XVII–XVIII ст.: стан вимощених доріг, санітарний стан міста. Підняті питання дотримання правопо- рядку та пожежної безпеки. На прикладах пожеж дру- гої половини XVIII ст. показано нищівні наслідки вогню. Ключові слова: Ніжин, місто, благоустрій, пожежа, дороги. Для створення позитивного образу України як сучас- ної європейської країни органами державної влади та міс- цевого самоврядування значна увага приділяється бла- гоустрою столиці, обласних центрів, міст і сіл. Благоустрій – розроблення і вжиття ефективних комплексних захо- дів з утримання території населених пунктів у належно- му стані, їх санітарного очищення, збереження об’єктів загального користування [1]. Українські дослідники-урбаністи вивчали тільки де- які аспекти благоустрою міст Лівобережної України. Популярністю користуються теми про пожежну безпе- ку (Л. Лесик [2], Б. Галь [3]) та епідемії (О. Воловик [4]). У статті автор ставить за мету показати, яким питанням благоустрою Ніжина XVII–XVIII ст. міська влада приді- ляла особливу увагу. У XVII–XVIII ст. функція нагляду за дотриманням належного санітарного стану міста, проведенням робіт по його благоустрою покладалася на Ніжинський магі- страт. У «Правах, по которым судится малоросийский народ» (далі «Правах») цьому питанню присвячено ок- ремий підрозділ – Артикул 5 [5, с. 765]. До кола обов’яз- ків магістрату входило вирішення питань ремонту мос- тів, дотримання належного санітарного стану, правил пожежної безпеки (її «Права» виписані окремим Арти- кулом 6). Слідкувати за благоустроєм міста мав город- ничий. Очевидно, такі ж функції покладалися і на горо- дового отамана, якого призначала полкова канцелярія. Ключовим питанням благоустрою у місті було улашту- вання доріг, особливо на в’їзді, виїзді та на головній вули- ці. Міські жителі разом із мешканцями навколишніх сіл та містечок повинні були спільними зусиллями «мости старые починять или новые строить». «Права» зобов’язу- вали більш заможних городян дерево та інші матеріали постачати, а бідних виконувати саму роботу [5, с. 766]. В джерелах зафіксовано випадок уникання греками вико- нання повинностей по благоустрою міста. Так, до Гене- ральної військової канцелярії було надіслано донесен- ня зі скаргою на греків, які в 1729 р. відмовилися давати кошти на купівлю деревини для будівництва мостової, саме тому не вистачило «600 палей» [6, арк. 2–2 зв.]. Магістрат вимагав вчасно прибирати мертвих тварин та бруд зі своїх дворів в «особое за городом место» [5, j ISSN 2218-4805 113 У 1756 р. пожежа повністю знищила Введенський жі- ночий монастир. «От сильного пожара, свирепствовавше- го в Нежине, монастырь этот совершенно погорел, только несколько келий уцелело от пламени» [11, с. 178]. В ніч на 28 листопада 1759 р., о четвертій годині, сталася пожежа за Крупицькою брамою у домі полкового писаря Якова Почеки. Причина пожежі, як вказується в рапорті, – «от небрежения топления печи». В результаті постраж- дало дві хати [12, арк. 2]. Цього ж дня трапилася ще одна пожежа, але вже на території самого міста. Вщент вигорів сінник та конюшня відомого московського купця Макси- ма Алісова. Причиною пожежі виявилося недотримання норм будівництва: «Оной пожар учинился от состояще- го близи его купца Алисова того згорелого сенника и ко- нюшни расстоянием в аршин шинкового дому в котором без опасения как днем так и ночью топят печи, у которых печей никаких труб не имеетца» [12, арк. 2]. Пожежа 27 лютого 1760 р. фактично вщент знищила дворище вдови грека Прокофія Василевича Марії Іва- нової. Причиною пожежі вказано необережне пово- дження з вогнем орендаря будинку курського купця Івана Іванова [12, арк. 6]. Під час пожежі, яка трапилась 14 вересня 1797 р., згоріла будівля Благовіщенського монастиря, що зна- ходилась навпроти нього через тракт, та «сгорело до- мов каменных тридцять три, деревянных семьде- сят четыре и в доме нежинского народного училища истреблены крыши. Причиной пожара была та, что в доме Протченка перетапливаемо было для зделки све- чей сало» [13, с. 558]. В результаті архімандрит Віктор просив Чернігівське губернське правління відновити або надати нові документи на володіння місця спале- ного трактиру [14, арк. 7, 11]. Аналогічна ситуація сталася менше ніж за рік у цен- трі міста Ніжина. «Ніжинський літопис» повідомляв: «1798 мая 7 против 8 числа пожар сделался в городе. По- горели церков Николая з болшим колоколом, все купе- ческие ряды и городовой магистрат» [15, с. 63], на від- новлення якого ще у 1804 р. виділялися кошти у розмірі 10121 руб. 9 коп. [14, арк. 16]. «Учреждение о губерниях» 1775 р. поклало поліційні функції у містах на городничих. У Ніжині за городничо- го став відомий Сердюков. Він поділив місто на сотні й десятки за кількістю будинків і призначив сотських та десятських, обов’язки яких описав у інструкції; їм він підпорядкував домовласників, які на випадок пожежі повинні були постачати пожежний реманент [16, с. 56]. Таким чином, основна робота з благоустрою у Ніжи- ні XVII–XVIII ст. полягала у ремонті доріг, а дотриман- ня санітарних норм і правил пожежної безпеки захища- ло городян від виникнення надзвичайних подій у місті. ПОСИЛАННЯ 1. Закон України «Про благоустрій населених пунктів». – [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/2807-15. с. 767]. Після ярмарків торгові люди мали прибирати за собою сміття, яке складали на пусті вози. Заборонявся забій хворої худоби і продаж недоброякісного м’яса на торгах. Також вимагалося здійснювати забій тварин за містом, щоб сморід від цього не поширювався міськи- ми вулицями [5; с. 767]. До обов’язків міського уряду входило вирішення пи- тань щодо випередження злочинів, заборони азартних ігор та бійок. Городничі та сторожі повинні були арешто- вувати всіх волоцюг і «попрошаек», які з’являлися у місті без свідоцтв та паспортів, адже під їх видом сюди могли потрапляти злодії та палії [5, с. 763]. Справжнім лихом для міста XVII–XVIII ст. були по- жежі. Магістрат мав створити реєстр дворів і на чолі кожного десятка призначити десятників, а ті, у свою чергу, управляти сотниками. В реєстрі зазначався пе- релік протипожежних знарядь, які мали знаходитись у кожному домі, та розписаний алгоритм дій на випа- док пожежі. Основними протипожежними знаряддя- ми на той час були круки, драбини, щити, квачі, відра та бочка з водою. Також «Права» передбачали систему штрафів для мародерів. В організації протипожежної безпеки міський уряд покладався на цехи, для яких було розроблено спеціаль- ні настанови. За дотриманням протипожежної безпеки стежив райця, який контролював чистоту димоходів, зо- бов’язував власників будинків бути напоготові. На поруш- ників установлених правил накладався штраф [7, с. 428]. Одна з пожеж кінця весни 1754 р. наробила великого лиха. Вогонь «господарював» у Нижньому місті, пошко- див браму та міст так, що по останньому неможливо було пересуватися [8, арк. 2 зв.]. З документів, поданих до Генеральної військової канцелярії, маємо відомості, які дозволяють скласти повне уявлення про пожежу 14 вересня 1754 р. У відо- мість з переліком постраждалих від пожежі потрапили жителі першої, другої та третьої полкової Ніжинської сотні, що проживали за міськими мурами поблизу мі- ста, та жителі центральної частини Ніжина. Так, у пер- шій полковій сотні без даху над головою залишилося 113 родин, які проживали у 121 дворі [9, арк. 7]. У дру- гій полковій сотні постраждало від вогню 24 хати у 14 дворах [9, арк. 10 зв.], у третій – 66 дворів та 76 хат [9, арк. 12 зв.]. Також вигоріла центральна частина міста з адміністративними установами і церквами, що там розташовувалися [9, арк. 15–17]. З відомості зрозуміло, що саме в тут постраждали найбільш заможні жителі міста, що були власниками нерухомого майна. У вогні згоріли житлові будинки ніжинського війта Петра Тер- навіота, бурмистра Афанасія Сторожинського, вдови ко- лишнього бурмистра Кониського та ін. [9, арк. 16–17] . Пожежа 26 жовтня 1754 р., яка сталася після вечірньої служби в церкві, знову нанесла матеріальні збитки ніжин- ському війту Петру Тернавіоту. Вогнем було пошкоджено дах його дворових будівель [10, арк. 35]. Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 114 2. Лесик Л.В. Розвиток пожежної безпеки в містах Гетьманщи- ни у ХVІІ–ХVІІІ ст. / Людмила Лесик // Література та культура По- лісся. – Вип. 76. Серія «Історичні науки». – № 2. / Відп. ред. і упо- ряд. Г.В. Самойленко. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2014. – 442 с. 3. Галь Б.О. Глухівська пожежа 1784 р. у свідченнях очевидців та потерпілих / Богдан Галь // Сіверщина в історії України. Збір- ник наукових праць. – К. – Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2016. – Випуск 9. – С. 283–291. 4. Воловик О. Епідемії на українських землях XVII–XVIII ст. та боротьба проти них. – [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу:http://gisap.eu/ru/node/633. 5. Права, по которым судится малоросийский народ / под ред. А.Ф. Кистяковскаго. –К., 1879. – 838 с. 6. Центральний державний історичний архів України в місті Києві (далі ЦДІАК України), ф. 51, оп. 3, спр. 4661, 5 арк. 7. Багалій Д. Магдебурзьке право на Лівобережній Україні /Дми- тро Багалій // Розвідки про міста та міщанство на Українї-Руси в XV–XVIII в. –Ч. 2. – Львів, 1904. – С. 387–442 8. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 18880, 5 арк. 9. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 13338, 23 арк. 10. ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 2519, 56 арк. 11. Заметки для описания Нежинского женского Введенского монастыря // Черниговские губернские ведомости. – 1857. – № 21. – Часть неофициальная. – С. 177–178. 12. ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 3346, 15 арк. 13. Ковалевский А. О большом пожаре в г. Нежине в 1797 году / А. Ковалевский // Киевская старина . – 1894. – Т. XLIV. – Март. – С. 558–559 14. Ніжинська філія Державного архіву Чернігівської області, ф. 341, оп. 1, спр. 1358, 25 арк. 15. Морозов О.С. Міський магістрат – невід’ємна частина іс- торичного ландшафту Ніжина / О.С. Морозов // Відлуння віків. – 2004. – № 01. – С. 61–64. 27. Харлампович К.В. Нариси історії грецької колонії в Ніжи- ні (XVII–XVIII ст.). До історії національних меншостей в Україні / Підготовка тексту, післямова, коментарі: Є. Чернухін, О. Морозов. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя; Музей рідкісної книги; Ніжинське міське товариство греків імені братів Зосимів. – Ніжин: ТОВ «Ферокол», 2011. – 380 с.; іл. Лесик Л.Л. Благоустройство города Нежина XVII– XVIII веков Статья посвящена мало исследованной теме в ур- банистике – благоустройству городов XVII–XVIII ве- ков. Автор определила главные стороны благоустрой- ства Нежина XVII–XVIII веков: состояние мощеных дорог, санитарное состояние города. Подняты вопро- сы правопорядка и безопасности. На примерах пожа- ров второй половины XVIII в. показаны разрушитель- ные последствия огня. Ключевые слова: Нежин, город, благоустройство, пожар, дороги. Lesyk L.L. Improvement of the city of Nizhyn in the XVII– XVIII centuries The material is devoted to one little-studied topic in urban studies – improvement of cities of the XVII-XVIII centuries. The author identifi ed the main aspects of the city’s accomplishment: condition of cobblestone roads, sanitary condition in the city, law and order and security in the city, fi re safety. On examples of fi res of the second half of the XVIII century shocking eff ects of fi re are shown. Key words: Nizhyn, city, improvement, roads, fi re. 12.03.2018 р. УДК 94(477):623.817«1700/1721» К.А. Желєзко НІЖИНСЬКА ФОРТЕЦЯ В ЧАСИ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ 1700–1721 рр. Стаття присвячена функціонуванню ніжинської фортеці в часи Північної війни 1700–1721 рр. Окре- мий наголос зроблено на процесі відбудови та рекон- струкції фортеці. Ключові слова: фортеця, реконструкція, воєвода, ко- мендант, Північна війна. Актуальність дослідження історії ніжинської форте- ці XVII–XVIII ст. зумовлена посиленням уваги в Україні до охорони історико-архітектурної спадщини та краєз- навчих розвідок. На сьогодні дослідженням ніжинської фортеці в часи Північної війни 1700–1721 рр. займали- ся історики М. Бережков,В. Дядиченко,Ф. Ласковський, Ю. Москаленко та інші. Питання використання полоне- них шведів на будівельних роботах у фортецях в Украї- ні, зокрема в Ніжині, вивчала Г. Філіпова. Ніжинська фортеця, збудована польською владою у 1618 р., за час свого існування перебувала у складі де- кількох держав та під управлінням різних чиновників. Так, у 1648 р., з початком Національно-визвольної ре- волюції під проводом гетьмана Б. Хмельницького, поль- ські залоги були витіснені з Ніжина. З того часу фортеця знаходилася у віданні полковника Ніжинського козаць- кого полку. Але, починаючи з 1659 р., управлінням фор- тецею почали займатися московські воєводи відповід- но до підписаної Переяславської угоди між українським гетьманом Ю. Хмельницьким та московським царем Олексієм Михайловичем. З того часу на території фор- теці також розміщувався загін московських стрільців. Ніжинська фортеця в другій половині XVII ст. успішно витримала декілька штурмів та облог. Втім, в останній чверті XVII ст., фортеця не підтримувалася в належно- му стані, оскільки, зважаючи на зміну в геополітичному становищі країни, зникла військова загроза для регіо- ну. Московська адміністрація не займалася відновлен- ням та реконструкцією ніжинської фортеці,і такий стан речей зберігався до початку XVIIІ ст. У зв’язку з новою військовою загрозою від Шве- ції цар Петро І наказав підготувати країну до війни, у тому числі і прикордонні фортеці. Так, 1700 р. до Киє- ва, Чернігова, Переяслава та Ніжина було відправлено французького інженера Лямота де Шампі разом з пере- кладачем Григорієм де Рівером для огляду й створення креслень фортець згаданих міст [8, с. 419–420]. Наразі не встановлено, чи були дані креслення фортеці м. Ні- жина втілені у життя. Натомість відомо, що 24 люто- го 1700 р. цар віддав наказ про модернізацію наявних фортець Московського царства, зокрема в Ніжині ци- тадель мала вміщувати 600 чол. (в Переяславі 200 чол.). Коли саме і хто буде займатися даними фортифікаці- ями мало визначатися пізнішим царським указом [4, j

Благоустрій міста Ніжина у XVII–XVIII ст.

Institution

Similar Items