Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії
Сіверщина дала світові багато видатних особистостей в різних галузях культури і науки: промисловців, меценатів, співаків, музикантів, вчених, військових. Серед останніх треба згадати Героя Радянського Союзу (1944) Павла Родіоновича Романчука, який після закінчення Другої світової війни пройшов шля...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180726 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії / С.А. Салата, В.О. Константинов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 357-360. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180726 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Салата, С.А. Константинов, В.О. 2021-10-16T17:44:02Z 2021-10-16T17:44:02Z 2018 Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії / С.А. Салата, В.О. Константинов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 357-360. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180726 520.1(477-25) (092) П. Романчук Сіверщина дала світові багато видатних особистостей в різних галузях культури і науки: промисловців, меценатів, співаків, музикантів, вчених, військових. Серед останніх треба згадати Героя Радянського Союзу (1944) Павла Родіоновича Романчука, який після закінчення Другої світової війни пройшов шлях від аспіранта до посади директора Астрономічної обсерваторії при Київському державному університеті (тепер – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Дана стаття присвячена життєвому та творчому шляху уродженця Сіверщини, кандидату фізико-математичних наук, доценту, директору Київської астрономічної обсерваторії у 1972–2003 роках П.Р. Романчуку. Северщина дала миру много выдающихся людей в разных отраслях культуры и науки: промышленников, меценатов, певцов, музыкантов, ученых, военных. Среди них следует вспомнить Героя Советского Союза (1944) Павла Родионовича Романчука, который после окончания Второй мировой войны прошел путь от аспиранта до должности директора астрономической обсерватории при Киевском государственном университете (ныне – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко). Данная статья посвящена жизненному и творческому пути уроженца Северщины, кандидата физико-математических наук, доцента, директора Киевской астрономической обсерватории в 1972–2003 годах П.Р. Романчуку. Siveria gave the world many famous personalities in various fields of culture and science: industrialists, philantropists, singers, musicians, scientists, military. Among the latter, one should remember the Hero of the Soviet Union (1944) Pavlo Rodionovych Romanchuk, who, after the end of the Second World War, went from a graduate student to the position of director of the Astronomical Observatory at Kyiv State University (now Taras Shevchenko National University of Kyiv). This article is devoted to the scientific and creative way of a native of Siveria, candidate of physical and mathematical sciences, docent, director of the Kyiv Astronomical Observatory in 1972–2003, P.R. Romanchuk. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії Павел Романчук – уроженец Северщины и директор Киевской астрономической обсерватории Pavlo Romanchuk is a native of Sivershchyna and the director of the Kyiv Astronomical Observatory Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії |
| spellingShingle |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії Салата, С.А. Константинов, В.О. Нова історія |
| title_short |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії |
| title_full |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії |
| title_fullStr |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії |
| title_full_unstemmed |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії |
| title_sort |
павло романчук – уродженець сіверщини і директор київської астрономічної обсерваторії |
| author |
Салата, С.А. Константинов, В.О. |
| author_facet |
Салата, С.А. Константинов, В.О. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Павел Романчук – уроженец Северщины и директор Киевской астрономической обсерватории Pavlo Romanchuk is a native of Sivershchyna and the director of the Kyiv Astronomical Observatory |
| description |
Сіверщина дала світові багато видатних особистостей в різних галузях культури і науки: промисловців,
меценатів, співаків, музикантів, вчених, військових. Серед останніх треба згадати Героя Радянського Союзу
(1944) Павла Родіоновича Романчука, який після закінчення Другої світової війни пройшов шлях від аспіранта до посади директора Астрономічної обсерваторії
при Київському державному університеті (тепер – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Дана стаття присвячена життєвому та творчому
шляху уродженця Сіверщини, кандидату фізико-математичних наук, доценту, директору Київської астрономічної обсерваторії у 1972–2003 роках П.Р. Романчуку.
Северщина дала миру много выдающихся людей в
разных отраслях культуры и науки: промышленников, меценатов, певцов, музыкантов, ученых, военных. Среди них следует вспомнить Героя Советского Союза (1944) Павла Родионовича Романчука, который
после окончания Второй мировой войны прошел путь
от аспиранта до должности директора астрономической обсерватории при Киевском государственном
университете (ныне – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко). Данная статья
посвящена жизненному и творческому пути уроженца Северщины, кандидата физико-математических
наук, доцента, директора Киевской астрономической обсерватории в 1972–2003 годах П.Р. Романчуку.
Siveria gave the world many famous personalities
in various fields of culture and science: industrialists,
philantropists, singers, musicians, scientists, military. Among
the latter, one should remember the Hero of the Soviet Union
(1944) Pavlo Rodionovych Romanchuk, who, after the end
of the Second World War, went from a graduate student to
the position of director of the Astronomical Observatory
at Kyiv State University (now Taras Shevchenko National
University of Kyiv). This article is devoted to the scientific
and creative way of a native of Siveria, candidate of physical
and mathematical sciences, docent, director of the Kyiv
Astronomical Observatory in 1972–2003, P.R. Romanchuk.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180726 |
| citation_txt |
Павло Романчук – уродженець Сіверщини і директор Київської астрономічної обсерваторії / С.А. Салата, В.О. Константинов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 357-360. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT salatasa pavloromančukurodženecʹsíverŝiniídirektorkiívsʹkoíastronomíčnoíobservatoríí AT konstantinovvo pavloromančukurodženecʹsíverŝiniídirektorkiívsʹkoíastronomíčnoíobservatoríí AT salatasa pavelromančukuroženecseverŝinyidirektorkievskoiastronomičeskoiobservatorii AT konstantinovvo pavelromančukuroženecseverŝinyidirektorkievskoiastronomičeskoiobservatorii AT salatasa pavloromanchukisanativeofsivershchynaandthedirectorofthekyivastronomicalobservatory AT konstantinovvo pavloromanchukisanativeofsivershchynaandthedirectorofthekyivastronomicalobservatory |
| first_indexed |
2025-11-24T16:10:11Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:10:11Z |
| _version_ |
1850851120024387584 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
357
дійшла до нас своєчасно. Перевидання її в Україні відкри-
ває не лише правдивий, нетрадиційний образ Шевченка,
а й повертає з небуття незаслужено забуте ім’я видатного
шевченкознавця, якому у 2017 р. сумчани встановили таки
меморіальну дошку біля Олександрівської гімназії – ос-
вітнього закладу, де свого часу навчався Павло Іванович.
Кожна епоха має свої особливості. Ми маємо з кожної
вибирати те, що є цінним і тривким. Для всіх подальших
дослідників творчості Т.Г. Шевченка наукові публікації
Павла Зайцева назавжди залишаться вірним і надійним
путівником, дороговказом до справжнього, неупередже-
ного розуміння українського Пророка.
ПОСИЛАННЯ
1. Іванущенко Г. Сумчани в боротьбі за волю / Геннадій Івану-
щенко. – Вид. 2-ге, доопрац. – Суми :Видавничо-виробниче під-
приємство «Мрія», 2016. – 192 с.
2. Гамлет Сумського повіту // Панорама Сумщини, – 1992. – 7
травня. – № 123. – С. 5.
3. Енциклопедія Українознавства: словникова частина. –
Т. 2 / гол. Редактор проф. д-р В. Кубійович; Наукове Товариство
ім. Т. Шевченка. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955. – 857 с.
4. Білокінь С. Сполучив легкість і літературну вправність ви-
кладу із вдумливою аналізою / С. Білокінь // Слово і час, – 2010.
– № 6. – С. 18–25.
5. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. – Нью-Йорк-
Париж- Мюнхен, 1955. – 456 с.
6. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної
Ради: бібліографічний довідник / В. Верстюк, Т. Осташко. –
Київ, 1998. – 220 с.
7. Плющ В. Боротьба за українську державу під совєтською
владою. – Лондон: Українська видавнича спілка, 1973. – 125 с.
8. Радишевський Р.П. Павло Зайцев – шевченкознавець / Р.П. Ра-
дишевський // Наукові записки Бердянського педагогічного уні-
верситету. – 2014. – Вип. 1, – С. 213–223.
9. Полонська-Василенко Н. Професор Павло Іванович Зайцев
(1886–1965) / Н. Полонська-Василенко // Український вільний уні-
верситет. Наукові записки. – Мюнхен, 1965–1966. – С. 225–228.
10. Дорошенко В. Нові праці про Шевченка: літературна бі-
ографія Тараса Шевченка / В. Дорошенко // Зарубіжне шевчен-
кознавство. – Річник 5. – 1956.– С. 207–209.
Демиденко Н.М. Деятельность Павла Зайцева (1886–1965),
известного шевченковеда, общественно-политического
деятеля: возвращение из забвения
В статье исследуются основные вехи биографии и
научной деятельности ученого, известного шевченко-
веда, публициста, редактора, общественно-политиче-
ского деятеля, уродженца г. Сумы Павла Ивановича За-
йцева. Особенное внимание уделено его книге «Жизнь
Тараса Шевченко».
Ключевые слова: П.И. Зайцев, Т.Г. Шевченко, научная
деятельность, шевченковед.
Demydenko N.M. Activity of Pavlo Zaitsev (1885-1965) – fa-
mous researcher of Taras Shevchenko, civil and political lead-
er: return from silence
The main stages of biography and scientifi c activity of
publicist, editor, civil and political leader, Sumy-born Pavlo
Ivanovych Zaitsev are analyzed. Great attention is paid to
the analysis of his work «Life of Taras Shevchenko».
Key words: Pavlo Zaitsev, Taras Shevchenko, scientifi c
activity, researcher of Taras Shevchenko.
19.03.2018 р.
УДК 520.1(477-25) (092) П. Романчук
С.А .Салата
В.О. Константинов
ПАВЛО РОМАНЧУК – УРОДЖЕНЕЦЬ
СІВЕРЩИНИ І ДИРЕКТОР КИЇВСЬКОЇ
АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ
Сіверщина дала світові багато видатних особисто-
стей в різних галузях культури і науки: промисловців,
меценатів, співаків, музикантів, вчених, військових. Се-
ред останніх треба згадати Героя Радянського Союзу
(1944) Павла Родіоновича Романчука, який після закін-
чення Другої світової війни пройшов шлях від аспіран-
та до посади директора Астрономічної обсерваторії
при Київському державному університеті (тепер – Ки-
ївський національний університет імені Тараса Шевчен-
ка). Дана стаття присвячена життєвому та творчому
шляху уродженця Сіверщини, кандидату фізико-мате-
матичних наук, доценту, директору Київської астроно-
мічної обсерваторії у 1972–2003 роках П.Р. Романчуку.
Ключові слова: астрономія, обсерваторія, університет.
Павло Родіонович Романчук народився в сільській
родині 11 березня 1921 р. на хуторі Гринів Роменсько-
го району Сумської області. Цей хутір був знищений під
час окупації в роки Другої світової війни. Батько, Роді-
он Іванович Романчук (1888–1974), та мати Ірина Гри-
горівна (1891–1962) мали шість десятин (8,74 га) землі і
займалися сільським господарством. У сім’ї крім Павла
було ще двоє синів: Іван (1914 р. н.) та Микола (1919 р. н.).
Батьки трьох дітей лояльно відносилися до радянської
влади, своєчасно сплачували всі податки. Але це не вря-
тувало сім’ю від репресій: у 1930 р. батько був засланий
до Архангельської області Росії. Земля та майно роди-
ни були конфісковані. Мати змушена була поїхати до Ро-
мен на заробітки. Старший брат Іван подався на заро-
бітки на північ, а Микола тривалий час переховувався на
хуторі. Павла ж забрала на виховання хрещена матір. У
1933 р. із заслання повернувся батько. Сім’я стала жити
у Ромнах. Згодом Іван вивчився на бухгалтера, працю-
вав за цим фахом на півночі Росії, а останні роки жив у
Ленінграді (нині – Санкт-Петербург), де помер у 1993 р.
Середній брат Микола вступив на навчання до сільсько-
господарського інституту у Глухові, потім був призваний
в армію і загинув на війні у 1941 р. [1, с. 108].
У 1929 р. Павло Родіонович пішов до початкової школи
на хуторі Гринів. З 5-го по 8-й класи він навчався у шко-
лі села Засулля. Після закінчення 8-го класу Засульської
середньої школи переїхав вчитися до м. Ромни, де на-
вчався у середній школі № 3. У 1939 р. він закінчив 10-й
клас і поступив на навчання до Херсонського педаго-
гічного інституту на фізико-математичний факультет.
Але провчився він всього один місяць і був призваний
на військову службу до лав Червоної Армії.
П.Р. Романчук розпочав військову службу рядовим
17-го окремого місцевого стрілецького батальйону в
місті Можайськ Московської області. Після закінчен-
ня та складання іспиту у листопаді 1940 р. його призна-
чено командиром відділення і переведено на службу в
j
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
358
263 авіабазу, яка була розташована у м. Ржев Калінін-
ської області. У квітні 1941 р. П.Р. Романчука призначи-
ли помічником командира взводу. Тут він зустрів вій-
ну. До середини липня 1941 р. частина, в якій проходив
службу Павло Родіонович, знаходилася на польовому
аеродромі, де обслуговувалися вилети бойових літа-
ків. З наближенням бойових дій до Смоленська напри-
кінці липня 1941 р. рота увійшла до складу 91 дивізії і
була направлена на Західний фронт, яким командував
маршал Радянського Союзу (1940), двічі Герой Радян-
ського Союзу (1940, 1965) Семен Костянтинович Тим-
ошенко, під м. Бєлий, північніше Смоленська [2, с. 125;
3, с. 245]. В одному з боїв командир взводу був поране-
ний , тому командування взяв на себе П.Р. Романчук. 28
серпня 1941 р. Павло Родіонович отримав перше пора-
нення та лікувався у м. Саратов.
Після одужання його відправили у запасний піхотний
полк, а згодом – на навчання у Київське військове учи-
лище ім. М.В. Фрунзе, яке було евакуйоване до м. Роз-
бойщино Саратовської області. Навчання він закінчив
на відмінно у 1942 р. та одержав військове звання лей-
тенанта. Незважаючи на пропозиції залишитися служи-
ти в училищі, П.Р. Романчук отримав призначення на
Північно-Західний фронт у 254-ту стрілецьку армію під
Стару Русу і служив командиром вимірювально-стрілко-
вого взводу в розпорядженні штабу командуючого ар-
тилерією дивізії. У листопаді 1942 р. його було призна-
чено начальником розвідки першого дивізіону 791-го
артилерійського полку тієї ж дивізії. У січні 1943 р. Пів-
нічно-Західний фронт, у складі якого перебувала 254-
та дивізія, була направлена на з’єднання з Волховським
фронтом для оточення 16-ї німецької армії (Дем’янів-
ський котел). Бійці дивізії зробили стокілометровий марш
від Старої Руси до села Сорокіно, біля якого розгорну-
лися запеклі бої. На початку лютого того ж року Павло
Родіонович був тяжко поранений та контужений. Ліку-
вання проходив у госпіталі в м. Ярославль.
У травні 1943 р. після одужання його направили на
передову Південно-Західного фронту під Стару Русу і
назначили начальником розвідки бригади. Через незна-
чний проміжок часу він повернувся у свою 254-ту диві-
зію, яка формувалася у районі м. Бологоє, на посаду на-
чальника розвідки дивізіону. Дивізія була направлена
на Степовий фронт у район Воронежу (другий ешелон
Курської битви). Після битви на Курській дузі П.Р. Ро-
манчук у складі дивізії був направлений на визволен-
ня території України. Брав участь у боях за звільнення
Полтавської області. У серпні 1943 року йому присво-
єно звання старшого лейтенанта і нагороджено орде-
ном «Червона Зірка»». На початку жовтня 254-та дивізія
форсувала річку Дніпро і зайняла плацдарм на право-
му березі ріки між Каневом і Черкасами в районі села
Хрещатик. 7 жовтня 1943 р. під час бою за утримання
плацдарму П.Р. Романчук з двома радистами потрапив в
оточення на передовому спостережному пункті. Він був
тяжко поранений в голову та руку, але протягом семи
годин відбивав ворожі атаки. У критичний момент бою
він викликав вогонь на себе. Павло Родіонович лікувався
в госпіталях Золотоноші, Харкова, Чкалова. Після ліку-
вання він був визнаний обмежено придатним до стро-
йової служби та направлений до Харкова командиром
учбової батареї. У лютому 1944 р. за участь в боях на
правому березі Дніпра Павлу Родіоновичу Романчуку
було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з вру-
ченням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». У липні
1945 р. він був звільнений за станом здоров’я у запас у
званні старшого лейтенанта [1, с. 109–110].
Після демобілізації з лав Радянської Армії П.Р. Роман-
чук поступив на навчання на перший курс фізико-мате-
матичного факультету заочного відділення Черкаського
педагогічного інституту (нині – Черкаський національ-
ний університет ім. Богдана Хмельницького). У серпні
1946 р. він поступає на другій курс фізичного факульте-
ту Київського державного університету (КДУ). У 1950 р.
після успішного захисту диплома П.Р. Романчук отри-
мав призначення на роботу в м. Золотоноша Черкась-
кої області, де працював викладачем фізики і дирек-
тором педагогічного училища. Через брак вакантного
місця він у 1954 р. не поступив до аспірантури в КДУ і
працював викладачем фізики в середній школі № 54 на
Печерську, у січні 1955 р. отримав призначення на ро-
боту в Кременецький педагогічний інститут на посаду
старшого викладача фізики, а у 1956 році через хворо-
бу дружини переїхав до Чернігова, де працював на тій
же посаді в педагогічному інституті. У 1957 р. Павло Ро-
діонович поступив до аспірантури на кафедру астро-
номії Київського державного університету [1, с. 111].
У своїх спогадах «Як все розпочалося» П.Р. Романчук
пояснив свій вибір подальших наукових досліджень. У
1949 р. він придбав книжку «Сонячна активність і її зем-
ні прояви», яку написали М.Г. Ейгенсон, Л.М. Гневишева,
О.І. Оля, Б.М. Рубашов. У книжці було подано багато ціка-
вих матеріалів, які стосувалися сонячної активності, по-
годи, магнітних бурь, теорії явищ. Під її впливом він на-
писав дипломну роботу під керівництвом відомого вже
на той час професора Сергія Костянтиновича Всехсвят-
ського (1905–1984). Ще студентом П.Р. Романчук захо-
пився роботою шанованого професора, який вважав, що
активність Сонця пов’язана з планетами. Хоча фізичного
механізму не було запропоновано, ряд астрофізиків роз-
критикували цю ідею (В.О. Крат, О.Ф. Богородський та ін.).
Нині ця теорія знайшла підтвердження [4, с. 235; 5, с. 166].
Під час навчання в аспірантурі, якою керував
С.К. Всехсвятський, а після її закінчення протягом ба-
гатьох наступних років учений продовжив дослідження
в цьому напрямі. П.Р. Романчук не встиг вчасно підго-
тувати дисертаційну роботу, але розробив ряд питань
з проблем утворення сонячних плям і магнітних полів
Сонця, які склали потім основу його майбутньої дисер-
тації.Після закінчення аспірантури він був залишений
ISSN 2218-4805
359
на роботі в Астрономічній обсерваторії у відділі фізики
Сонця, якою керував М.А. Яковлін (1887–1975). У цьому
відділі Павло Родіонович працював з 1961 по 1963 рр.
Через погіршення стану здоров’я та, більшою мірою,
через відмову затвердження його наукової тематики
керівництвом обсерваторії, П.Р. Романчук на початку
весни 1963 р. залишив роботу в обсерваторії. Півроку
він працював у Золотоноші інспектором міськвно, а у
вересні того ж року успішно пройшов конкурс і був за-
рахований на посаду старшого викладача фізики фі-
зичного факультету КДУ.
У 1966 р. Павло Родіонович захистив дисертацію на
здобуття вченого ступеня кандидата фізико-матема-
тичних наук за темою «До питання про природу соняч-
ної активності [1, с. 111; 2, с. 127] і продовжив наукові
дослідження з сонячної активності та сонячно-земних
зв’язків у Київському університеті. У 1969 р. за його
ініціативи та рішенням Державного комітету з нау-
ки і техніки СРСР (далі – ДКН СРСР) № 364 від 15 лип-
ня 1969 р. університет отримав додаткове фінансуван-
ня досліджень з прогнозування сонячної активності.
Про це ректору КДУ академіку І.Т. Швецю (1901–1983)
письмово підтвердив перший заступник міністра ви-
щої та середньої спеціальної освіти Д. Чередниченко.
13 серпня 1969 р. за № 19 – 07/631 І.Т. Швець видав на-
каз від 4 вересня 1969 р.№ 153 про створення на фізич-
ному факультеті науково-дослідної групи з прогнозу-
вання сонячної активності у складі чотирьох штатних
одиниць. Науковим керівником цієї групи призначи-
ли П.Р. Романчука. Організацію цих досліджень в КДУ
підтримав Голова Ради «Сонце-Земля» М.В. Пушков. На
основі цієї науково-дослідної групи у 1970 р. у скла-
ді Астрономічної обсерваторії при КДУ був створений
окремий відділ прогнозування сонячної активності, на
який було покладено виконання завдання ДКНТ СРСР.
Астрономічна обсерваторія протягом наступних років
отримувала додаткове фінансування за урядовими по-
становами (чотири теми за постановами ДКНТ СРСР та
Ради Міністрів України) для подальшого розвитку цьо-
го перспективного наукового напряму. Завдяки цьому
в Астрономічну обсерваторію було зараховано понад
20 молодих співробітників, більшість з яких продовжує
дослідження з цієї тематики і нині [6, с. 155; 2, с. 236].
Павло Родіонович Романчук керував Астрономічною
обсерваторією протягом 15 років, починаючи з 1972 р.
За цей час вона стала в колишньому Радянському Со-
юзі провідним центром з досліджень закономірностей
сонячної циклічності та сонячно-земних зв’язків. Уче-
ний ініціював в обсерваторії розвиток наступних нових
наукових напрямів: теоретичних досліджень магнітних
полів та початок експериментальних робіт, пов’язаних
з придбанням магнітографа; досліджень змін в атмос-
фері Сонця перед спалахами, під час спалахів та після
них; досліджень сонячно-земних зв’язків та впливу со-
нячної активності на погодні явища [2, с. 127].
Обсерваторія постійно надавала прогнози сонячної
активності багатьом установам колишнього Радянсько-
го Союзу. На засіданні Бюро Ради «Сонце – Земля» з про-
блеми «Сонячно-атмосферні зв’язки в прогнозах погоди
і клімату» 15–17 травня 1975 р. Астрономічна обсервато-
рія КДУ була визнана головною установою з прогнозу-
вання сонячної активності, а П.Р. Романчука було вклю-
чено до складу Ради [1, с. 112–113; 4, с. 237].
Павло Родіонович багато уваги приділяв проблемі
зміцнення матеріальної бази обсерваторії (був при-
дбаний магнітограф, проведена модернізація горизон-
тального сонячного телескопа), проведенню спільних
робіт з Головною астрономічною обсерваторією Наці-
ональної академії наук України з розробки та виготов-
лення меридіанного кола аксімального типу, придбан-
ню апаратури для телевізійних спостережень метеорів,
обчислювальної техніки, будівництву спостережної бази
у селі Пилиповичі [2, с. 127].
Дослідження наукової школи П.Р. Романчука отрима-
ли визнання не тільки на теренах колишнього СРСР, але і
серед закордонних фахівців. У 1976 р. відбулася важлива
подія в науковому житті Астрономічної обсерваторії – на-
рада радянських та американських фахівців з обговорен-
ня важливих питань прогнозування сонячної активності,
можливих фізичних механізмів зв’язків «сонячна актив-
ність – нижня атмосфера», обліку і використання соняч-
ної та геофізичної інформації. Серед учасників наради
були відомі вітчизняні та закордонні вчені Е.Р. Мустель,
Є.П. Борісенков, Е.І. Могілевський, Д. Вілкокс, Л. Свалга-
ард, Г. Хекман та ін. [1, с. 113; 2, с. 127–128].
Останні п’ятнадцять років роботи в Астрономічній
обсерваторії Київського університету Павло Родіоно-
вич на посаді завідуючого лабораторією та провідного
наукового співробітника лабораторії сонячної актив-
ності присвятив дослідженню сонячно-земних зв’язків.
Також він продовжував займатися вивченням впливу
сонячної активності на зміни клімату, погодні явища,
рівень водності річок та морів, вулканічних вивержень.
Результатом цієї роботи стала підготовлена ним док-
торська дисертація та монографія «Природа сонячної
активності». Але на той час в Україні було мало спеці-
алістів цього напряму. Несприйняття частиною з них
фізичних основ сонячної активності, які запропонував
П.Р. Романчук, стали на заваді успішному захисту ним
докторської дисертації.
За період роботи в університеті Павло Родіонович
опублікував понад 100 наукових праць, підготував двох
кандидатів наук. У 2003 році він залишив роботу в Астро-
номічній обсерваторії у зв’язку з виходом на пенсію за
віком [1, с. 113; 2, с. 128].
22 червня 2008 року в Києві пішов з життя уродже-
нець Сіверщини Павло Родіонович Романчук – Герой
Радянського Союзу, кандидат фізико-математичних
наук, доцент, ветеран праці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Нагороджений 5
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
360
орденами і 18 медалями та Почесною грамотою Прези-
дії Верховної Ради Української РСР з нагоди 150-річ-
чя від дня заснування Київського університету. І нині
в Астрономічній обсерваторії пам’ятають про цю чудо-
ву людину та науковця [7].
ПОСИЛАННЯ
1. Єфіменко В.М. Павло Родіонович Романчук / В.М. Єфімен-
ко // Астрономічна обсерваторія Київського національного уні-
верситету імені Тараса Шевченка. 160 років. – К.: Видавничо-по-
ліграфічний центр «Київський університет», 2005. – С. 108–113.
2. Єфіменко В.М. Павло Родіонович Романчук / В.М. Єфіменко
// Герої-освітяни і науковці України / Упорд.: О.А. Сай та ін. – 2-е
видання, перероб. – К.: Генеза, 2012. – С. 125–128.
3. Українська Радянська Енциклопедія. Т. 11, кн. 1. – К.: Голов-
на редакція УРЕ, 1984. – С. 245.
4. Романчук П.Р. Спогади / П.Р. Романчук // Астрономічна об-
серваторія Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. 160 років. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Ки-
ївський університет», 2005. – С. 235–238.
5. Казанцева Л., Кислюк В. Київське вікно у Всесвіт / Л. Каазан-
цева, В. Кислюк. – К.: Наш час, 2006. – 183 с.
6. Скопненко В.В., Короткий В.А., Табенська Т.В. та ін. Ректори
Київського університету. 1834–2006 / В.В. Скопненко, В.А. Корот-
кий, Т.В. Табенська та ін. – К.: Либідь, 2006. – С. 254–267.
7. Володимир Єфіменко. Від Землі – до зірок. Некролог / Єфімен-
ко Володимир // Київський університет. – 2008. – № 9 (2136) –
Листопад. – С. 4.
Салата С.А., Константинов В.А. Павел Романчук
– уроженец Северщины и директор Киевской
астрономической обсерватории
Северщина дала миру много выдающихся людей в
разных отраслях культуры и науки: промышленни-
ков, меценатов, певцов, музыкантов, ученых, воен-
ных. Среди них следует вспомнить Героя Советского
Союза (1944) Павла Родионовича Романчука, который
после окончания Второй мировой войны прошел путь
от аспиранта до должности директора астрономи-
ческой обсерватории при Киевском государственном
университете (ныне – Киевский национальный уни-
верситет имени Тараса Шевченко). Данная статья
посвящена жизненному и творческому пути урожен-
ца Северщины, кандидата физико-математических
наук, доцента, директора Киевской астрономиче-
ской обсерватории в 1972–2003 годах П.Р. Романчуку.
Ключевые слова: астрономия, обсерватория, уни-
верситет.
Salata S.A., Konstantinov V.O. Pavlo Romanchuk is a na-
tive of Sivershchyna and the director of the Kyiv Astronom-
ical Observatory
Siveria gave the world many famous personalities
in various fields of culture and science: industrialists,
philantropists, singers, musicians, scientists, military. Among
the latter, one should remember the Hero of the Soviet Union
(1944) Pavlo Rodionovych Romanchuk, who, after the end
of the Second World War, went from a graduate student to
the position of director of the Astronomical Observatory
at Kyiv State University (now Taras Shevchenko National
University of Kyiv). This article is devoted to the scientifi c
and creative way of a native of Siveria, candidate of physical
and mathematical sciences, docent, director of the Kyiv
Astronomical Observatory in 1972–2003, P.R. Romanchuk.
Key words: astronomy, observatory, university.
30.10.2018 р.
УДК 908 (477/51) / 81´373.21
О.М. Салтан
ТОПОНІМІЧНІ ВАРІАЦІЇ ПОЯСНЕННЯ НАЗВИ
МІСТА МЕНА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Стаття присвячена аналізу назви одного з населе-
них пунктів Чернігівщині – місту Мена. Розглянуто та
систематизовано існуючі на сьогодні розмаїття інтер-
претацій цього топоніму. Серед великої кількості нау-
кових та псевдонаукових точок зору, найбільш вірогід-
ною, на думку автора статті, є та, яка пояснює прямий
взаємозв’язок між назвою міста та однойменної річ-
ки, на якій сучасний райцентр Мена і розташований.
Отже, на думку науковця, архаїчна інтерпретація
гідроніму дала назву топоніму, який виник ще за часів
раннього залізного віку.
Ключові слова: етнографічна версія, історики, місто
Мена, науковці, науковий аналіз, топонім.
Як відомо, топоніміка є однією з допоміжних історич-
них дисциплін, покликаних досліджувати минуле шляхом
аналізу географічних назв. Адже інфраструктурні об’єкти,
створені природою або людиною, виходячи з умов тогочас-
ного буття, потребували системної персоніфікації. Це було
викликано необхідністю ведення осілого господарювання,
кочового переміщення, систематичної торгівлі тощо. Зав-
ше назви географічних об’єктів передавались з покоління
в покоління, мандруючи від епохи до епохи. Саме вони є
своєрідною архаїчною історичною картою, уважне про-
читання якої сприяє більш точному вивченню минулого.
Одним із населених пунктів з яскравою давньою наз-
вою є райцентр Мена, який розташований в центрі Черні-
гівської області. Місто лежить на перетині двох сухопут-
них артерій: дороги з Чернігова до Новгорода-Сіверського
та залізничної колії, яка сполучає міста Бахмач і Сновськ.
Слід зазначити, що архаїчна історія Мени (зокрема дата
першої літописної згадки та походження назви) в остан-
ні роки викликала невелику газетно-журнальну полемі-
ку, відкривши нові горизонти для більш ґрунтовного і
комплексного дослідження цієї проблеми. Саме ці чин-
ники визначили мету даної статті, яка є спробою систе-
матизувати існуючі на сьогодні інтерпретаційні варіації
щодо пояснення походження вищевказаного топоніму,
навколо якого ще довго будуть точитися науково-етно-
графічні дискусії.
Варто наголосити, що науковий інтерес до досліджен-
ня топонімічного сегменту назви сучасного райцентру
Мена виник в кінці 1920-х років. Першим, хто приді-
лив увагу цій проблемі, був відомий сосницький кра-
єзнавець та діалектолог Юрій Виноградський. У низці
своїх статей етнограф висунув гіпотезу, що назва мі-
ста (Мена) пов’язана з інтенсивним товарообміном та
обміном полонених, що, імовірно, відбувалися в цих
краях за часів Київської Русі [1; 2]. Так було започат-
ковано торгово-обмінну або класичну теорію обґрун-
тування назви цього населеного пункту.
З 1950-х років її дещо розвинули менські краєзнав-
ці: опосередковано – Володимир Покотило та Галина
Серьодкіна, безпосередньо – Дмитро Калібаба (посила-
j
|