З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів
У статті розглядаються передумови, що склалися у культурній сфері на Полтавщині у 1960-ті рр. і сприяли організації унікальної, єдиної в Україні, творчої групи (бригади) художників, архітекторів, інших фахівців зі створення музеїв. Аналізуються особливості творчої лабораторії учасників бригади, як...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180735 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів / І.О. Пістоленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 405-410. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180735 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1807352025-02-09T21:32:55Z З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів Из истории музейного дела Полтавщины (1960-е – 1990 гг.): традиции и новации полтавских художников-экспозиционеров From the history of the Museum branch of Poltava region (1960-s – 1990): the traditions and innovations of Poltava artists - creators of museums Пістоленко, І.О. Музейна справа У статті розглядаються передумови, що склалися у культурній сфері на Полтавщині у 1960-ті рр. і сприяли організації унікальної, єдиної в Україні, творчої групи (бригади) художників, архітекторів, інших фахівців зі створення музеїв. Аналізуються особливості творчої лабораторії учасників бригади, які з другої половини 1960-х рр. до 1990 р., використовуючи напрацьовані традиції, розробили та застосовували нові підходи і форми роботи з побудови музейних і виставкових експозицій. Результатом їх діяльності у цей період стало створення у Полтавській та в інших областях України цілої мережі музеїв різних типів та виставкових розділів. Творчі досягнення групи, що дали поштовх подальшому розвитку музейної мережі Полтавщини, є актуальними і нині. В статье рассматриваются предпосылки, которые сложились в культурной сфере на Полтавщине в 1960-е гг. и способствовали организации уникальной, единственной в Украине творческой группы (бригады) художников, архитекторов, других специалистов по созданию музеев. Анализируются особенности творческой лаборатории участников бригады, которые со второй половины 1960-х гг. до 1990 г., используя наработанные традиции, разработали и применяли новые подходы и формы работы по построению музейных и выставочных экспозиций. Результатом их деятельности в этот период стало создание в Полтавской и других областях Украины целой сети музеев различных типов и выставочных разделов. Креативные достижения группы, которые дали толчок дальнейшему развитию музейной сети Полтавщины, являются актуальными и сейчас. The article considers the prerequisites that have developed in the cultural sphere in Poltava in the 1960-s and contributed to the organization of a unique creative group in Ukraine (brigade) of artists, architects, other specialists in the creation of museums. The features of the creative laboratory of the brigade participants which, using the established traditions, developed and applied new approaches and forms of work on the construction of museum and exhibition expositions since the second half of the 1960-s until 1990 are analyzed. The creation of the whole network of museums of various types and exhibition sections in Poltava region and in other regions of Ukraine has become the result of their activities during this period. The creative achievements of the group have given an impetus to the further development of the museum network of Poltava region and are still relevant today. 2018 Article З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів / І.О. Пістоленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 405-410. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180735 069(477.63) «1960/1990»(091) uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Пістоленко, І.О. З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядаються передумови, що склалися у
культурній сфері на Полтавщині у 1960-ті рр. і сприяли організації унікальної, єдиної в Україні, творчої групи (бригади) художників, архітекторів, інших фахівців
зі створення музеїв. Аналізуються особливості творчої лабораторії учасників бригади, які з другої половини 1960-х рр. до 1990 р., використовуючи напрацьовані традиції, розробили та застосовували нові підходи і
форми роботи з побудови музейних і виставкових експозицій. Результатом їх діяльності у цей період стало
створення у Полтавській та в інших областях України цілої мережі музеїв різних типів та виставкових
розділів. Творчі досягнення групи, що дали поштовх подальшому розвитку музейної мережі Полтавщини, є
актуальними і нині. |
| format |
Article |
| author |
Пістоленко, І.О. |
| author_facet |
Пістоленко, І.О. |
| author_sort |
Пістоленко, І.О. |
| title |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| title_short |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| title_full |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| title_fullStr |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| title_full_unstemmed |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| title_sort |
з історії музейної справи на полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180735 |
| citation_txt |
З історії музейної справи на Полтавщині у 1960-ті – 1990 роки: традиції і новації полтавських художників-експозиціонерів / І.О. Пістоленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 405-410. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT pístolenkoío zístoríímuzeinoíspravinapoltavŝiníu1960tí1990rokitradicííínovacíípoltavsʹkihhudožnikívekspozicíonerív AT pístolenkoío izistoriimuzeinogodelapoltavŝiny1960e1990ggtradiciiinovaciipoltavskihhudožnikovékspozicionerov AT pístolenkoío fromthehistoryofthemuseumbranchofpoltavaregion1960s1990thetraditionsandinnovationsofpoltavaartistscreatorsofmuseums |
| first_indexed |
2025-12-01T00:37:08Z |
| last_indexed |
2025-12-01T00:37:08Z |
| _version_ |
1850264185727877120 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
405
УДК 069(477.63) «1960/1990»(091)
І.О. Пістоленко
З ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ НА
ПОЛТАВЩИНІ У 1960-ті – 1990 РОКИ:
ТРАДИЦІЇ І НОВАЦІЇ ПОЛТАВСЬКИХ
ХУДОЖНИКІВ-ЕКСПОЗИЦІОНЕРІВ
У статті розглядаються передумови, що склалися у
культурній сфері на Полтавщині у 1960-ті рр. і сприя-
ли організації унікальної, єдиної в Україні, творчої гру-
пи (бригади) художників, архітекторів, інших фахівців
зі створення музеїв. Аналізуються особливості твор-
чої лабораторії учасників бригади, які з другої полови-
ни 1960-х рр. до 1990 р., використовуючи напрацьова-
ні традиції, розробили та застосовували нові підходи і
форми роботи з побудови музейних і виставкових екс-
позицій. Результатом їх діяльності у цей період стало
створення у Полтавській та в інших областях Укра-
їни цілої мережі музеїв різних типів та виставкових
розділів. Творчі досягнення групи, що дали поштовх по-
дальшому розвитку музейної мережі Полтавщини, є
актуальними і нині.
Ключові слова: музей, історія музейної справи, худож-
ник, що створює музейну або виставкову експозицію.
Нині відбувається активна реорганізація музейних екс-
позицій, обумовлена сучасними вимогами до закладів
культури. Виникають нові музеї, запроваджуються нові на-
прями їх роботи. Однак основою для осучаснення існую-
чої музейної мережі та форм її діяльності є узагальнення
досвіду, що був напрацьований за багато попередніх літ.
Протягом останніх років публікацій, що стосуються му-
зейної справи на Полтавщині, у деяких із котрих частково
розглядається й досліджуваний у даній статті період, вида-
но чимало. Вони стосуються різних аспектів і питань му-
зейної галузі. Серед них виділимо щорічні збірники нау-
кових статей Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя
Кричевського (їх видання з початку 2000-х рр. дотепер ста-
ло продовженням давніх традицій видавничої діяльності
ПКМВК). У цих збірниках в окремому розділі подаються
дослідження наукових співробітників музею, істориків,
краєзнавців з питань музеєзнавства, публікації, присвя-
чені відомим діячам-музейникам регіону, окремим музе-
ям Полтавщини та музейним колекціям і найбільш цінним
експонатам [1].Важливим джерелом інформації про окре-
мі музеї є збірники наукових праць, що «презентують кра-
єзнавчий та музейний виміри в діяльності закладів куль-
тури» Полтавщини і видаються до ювілейних дат в історії
створення музейних закладів регіону або у житті та діяль-
ності талановитих фахівців і активних учасників справи
становлення музеїв Полтави, чиї творчі доробки стали ос-
новою для успішного розвитку, перебудови та створення
нових музейних закладів у згаданий період [2; 3; 4]. Деякі
зі збірників статей та матеріалів конференцій, наукові та
науково-популярні видання містять унікальну інформа-
цію про найбільш значні та цікаві знахідки і дослідження
полтавських археологів, етнографів, культурологів та ін-
ших фахівців, які доклали зусилля для формування музей-
них колекцій, до створення нових експозицій та музейних
закладів у Полтавській області [5] та ін. Подається стисла
інформація про музейну галузь Полтавщини визначеного
періоду й у таких сучасних виданнях, як нариси «Полтав-
ська область: природа, населення, господарство» [6, с. 208–
284], «Полтавщина» [7], у книзі «Полтавщина: влада на іс-
торичних паралелях» [8, с. 247–279] та ін.
Однак аналіз стану музейної справи Полтавської об-
ласті, яка найбільш стрімко розвивалася у період з 1960-х рр.
до1990 р., узагальнення інформації щодо її особливостей
та напрямів у різних аспектах протягом цих років (як,
втім, і в інші періоди), крім нечисленних публікацій [9], у
згаданих та інших публікаціях практично відсутні. Тому,
на нашу думку, спроба проаналізувати і узагальнити ві-
домості, що стосуються хоча б одного з аспектів розвит-
ку музейної справи на Полтавщині протягом згаданого
періоду, а саме – спільної діяльності художників та на-
уковців на музейній ниві, результатом якої стала поява
унікального творчого об’єднання фахівців для створен-
ня оригінальних експозицій і успішно діючих музейних
закладів, – є актуальною і важливою.
Отже, у1960-х – 1990 рр. у Полтавській області тради-
ційно приділялася значна увага галузі культури, зокре-
ма, створенню музеїв. Так, мережа громадських музеїв
на Полтавщині, яка почала свою історію ще у повоєнні
роки, активно зростала у 1960-ті рр., масово розгалужу-
валася протягом 1970-х рр. і до 1990 р. налічувала вже 530
закладів. Це були, головним чином, музеї, присвячені іс-
торії міст і сіл області, землякам (відомим діячам у різ-
них галузях), бойовим подвигам і трудовим досягненням
краян. Щоправда, експозиції таких музеїв створювалися,
в основному, місцевими самодіяльними силами (краєз-
навцями, вчителями, художниками та ін.).
Період із1960-х рр. до 1990 р. в історії музейної спра-
ви Полтавщини відзначився тим, що саме в цей час у
Полтаві склалася і успішно працювала творча група ху-
дожників-фахівців, які, разом із науковцями, зуміли
створити у місті й області не просто оригінальні експо-
зиції, а дійсно унікальні музеї, кожен з яких являв со-
бою єдиний комплекс, де навіть музейне обладнання
і т. зв. «другий план» працювали на більш повне і все-
бічне розкриття змісту експозицій.
Підготовку фахівців музейної справи в Україні було роз-
почато лише у другий половині 1980-х рр. і тільки у дея-
ких вищих навчальних закладах. Тому майбутні учасни-
ки полтавської групи творців музеїв спочатку здобували
досвід і навички музейної професії у закладах культури,
що діяли у згаданий період у Полтаві. До них належали
художні студії, художня школа, худкомбінат, театри (ТЮГ,
музично-драматичний) та ін. Навчання та робота у наз-
ваних закладах, а також наполегливе опрацювання чис-
ленних фондів державних і приватних архівів і бібліотек
Полтавщини й інших областей України стали справжньою
школою підготовки високопрофесійних музейних спе-
ціалістів. Прослідкуємо детальніше шлях цього творчо-
го товариства від розрізненої діяльності окремих худож-
ників і фахівців до їх об’єднання в групу експозиціонерів
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
406
(що працювала методом бригадного підряду, тому її ще
називали бригадою), а також проаналізуємо особливості
творчої лабораторії її учасників.
Творчі досягнення полтавських фахівців у музейництві
у ці роки народилися не на порожньому місці. У 1960-ті
– 1970-ті рр. в Україні були виконані та реалізовані такі
значні музейні проекти, як експозиції Києво-Печерської
лаври (музею історичних коштовностей під назвою «Золо-
та комора» – відділу Державного історичного музею УРСР,
Державного музею українського народного декоративного
мистецтва, Музею книги та друкарства, Державного музею
театрального, музичного та кіномистецтва України) [10],
Музею архітектури та побуту під відкритим небом під Ки-
євом (нині – Національний музей народної архітектури і
побуту України в Пирогові), деяких музеїв Харкова і Дні-
пропетровська (тепер – м. Дніпро), музеїв у західних об-
ластях України. Брала участь у цьому процесі і Полтава, за
замовленнями оформлюючи окремі музеї й експозиційні
розділи на високому професійному рівні, а також викону-
ючи спеціальні «замовлення на музеї» (виготовляли віт-
рини, діорами, інсталяції, які один із керівників полтав-
ських художників-експозиціонерів А.Т. Щербак називав
«поп-артами») [2, с. 48]. Полтавські художники працюва-
ли над створенням експозиції музею з історії театру ра-
зом із відомими спеціалістами-музейниками (тодішнім
директором В.А. Козієнко та її заступником з наукової ро-
боти А.М. Драк). Художнє оформлення, виконане полтав-
цями, не просто було тлом, а підкреслювало, підсилюва-
ло, робило акценти у викладенні предметів і матеріалів
тематичних музейних колекцій за допомогою новознай-
дених експозиційних засобів. За оцінкою колег, науков-
цям-музейникам і полтавським художникам-експозиці-
онерам спільно вдалося «створити пам’ятник українській
театральній культурі, театральному мистецтву» [10], тому
що «полтавські художники на чолі зі… спеціалістом у га-
лузі музейних експозицій Віктором Батуріним… цікаво й
образно розмістили експозиційні матеріали у своєрідно-
му «лабіринті часу» [5]: експозиція дійсно була компози-
ційно продумана, чітко простежувалися всі періоди роз-
витку театрального мистецтва. До того ж, під час роботи
у цьому музеї у творчій групі оформлювалися заявки на
три раціоналізаторські пропозиції. Тепер терміни «експо-
зиційний турнікет», «касети Головка», «виставковий аль-
бом» [2, с. 60] увійшли до професійного лексикону худож-
ників-музейників і оформлювачів.
Успіхи у музейництві Полтавщини, набуття полтав-
ськими фахівцями, і, особливо художниками-експозиці-
онерами, професіоналізму, помітного не лише на регіо-
нальному рівні, були обумовлені формуванням у згаданий
період особливої – «суто полтавської» – атмосфери духо-
вності, що підтверджувало статус Полтавщини як духов-
ної столиці України, як її тепер традиційно називають.
Ці успіхи ґрунтувалися на серйозних і досить давніх му-
зейних традиціях полтавського краю.
Великий вплив та значення для формування майстер-
ності майбутніх художників-експозиціонерів також мало
їх навчання в художніх студіях, які активно діяли у Пол-
таві з початку 1960-х рр.: студії історії мистецтва, анато-
мії, малюнка, живопису і композиції; студії Полтавського
турбомеханічного заводу (ПТМЗ) та студії при залізнич-
ному клубі, заняття в якій проводив відомий полтавський
художник О.П. Журбій, – а пізніше – і викладацька діяль-
ність декого з майбутніх художників-музейників у цих на-
вчальних закладах та в художній школі. Експозиціонери
В.М. Батурін і А.Т. Щербак спочатку навчалися у триріч-
ній художній студії історії мистецтва, анатомії, малюнка,
живопису і композиції, яку організував у Полтавському
обласному Домі народної творчості його старший мето-
дист з образотворчого мистецтва О.А. Івахненко. Вони,
як і багато їх товаришів (Євген Путря, Василь Коркишко,
Світлана Чорна, Микола Підгорний, Володимир Бернаць-
кий та ін.), були учнями О.А. Івахненка. Відчуваючи у фор-
муванні своїх поглядів і майстерності вплив наставника,
чимало з них стало відомими художниками. О.А. Івахнен-
ко мав вдалу долю як художник. Закінчивши у 1966 р. фа-
культет живопису Харківського державного художнього
інституту, він успішно працював у техніці станкового і
монументального живопису, малюнку, офорту, літогра-
фії, графічного дизайну, монетарного і медальєрного
мистецтва тощо. У 1978 р. став членом Спілки художни-
ків України, у 1992 р. йому було присвоєне звання Заслу-
женого діяча мистецтв України. О.А. Івахненко займався
викладацькою діяльністю у Київському державному ху-
дожньо-промисловому технікумі, був професором кафе-
дри живопису Української академії мистецтв. Брав участь
у художніх виставках, у тому числі й за кордоном [2, с. 35–
36]. Його студія прирівнювалася до художнього училища.
Навчання у ній проводилося за спеціальною програмою,
яку склав сам О.А. Івахненко. Це була академічна школа
освіти, необхідна кожному художнику (малюнок, живо-
пис, композиція). Проводилися аудиторні заняття, учас-
ники виїжджали на етюди.
Після студій майбутні художники-експозиціонери
В.М. Батурін і А.Т. Щербак стали викладачами в художній
школі, яку було відкрито наприкінці 1962 р. (у будинку, зве-
деному ще у 1913 р. в українському архітектурному стилі у
внутрішньому дворі Полтавського краєзнавчого музею). У
школі (з 4-річним, а пізніше – з 7-річним курсом навчан-
ня) спочатку діяло 2 класи, працювало 4 викладача. Серед
них слід згадати досвідчених педагогів Я.Я. Никоненка (був
завідувачем живопису Полтавського художнього музею,
потім працював у різних художніх організаціях, художній
студії ПТМЗ, Полтавському інженерно-будівельному ін-
ституті (ПІДІ), де вів курси малюнку, живопису, скульпту-
ри), Д.П. Меркур’єв, а також молодих художників В.М. Ба-
туріна і А.Т. Щербака, котрі викладали живопис, малюнок
і композицію [2, с. 35–36, 38]. Цей період став особливим
в їх творчому житті, адже виявився експериментальним у
прямому і переносному сенсі. Не володіючи досвідом ви-
кладання, не маючи академічної художньої освіти, ці мо-
ISSN 2218-4805
407
лоді спеціалісти шукали нових форм в обох сферах своєї
роботи (й у викладанні, й у живописi). Зацікавленість в екс-
периментуванні, пошук нетрадиційних підходів до реалі-
зації задумів сформувалися в них саме в цей період (коли,
навчаючи, вони навчалися й самі) і згодом були перенесе-
ні ними на створення музеїв.
Таким чином, хоча на той час у полтавських студіях і
школі не проводилися спеціальні заняття для підготовки
художників, які спеціалізувалися б на оформленні музей-
них експозицій, значна кількість вихованців цих закладів
згодом склала ядро групи художників-музейників, котрі
відіграли важливу роль у створенні дуже своєрідної і до-
статньо численної мережі музеїв.
Також на Полтавщини склалася система організацій,
яка, починаючи ще з перших повоєнних років, поступово
стала своєрідною школою для майбутніх творців музеїв.
Так, спочатку полтавські художники працювали в худож-
ній майстерні міськпромкомбінату, де оформлювались
наочні агітаційні та інші матеріали. У 1951 р. було ство-
рене Полтавське обласне товариство художників системи
«Укркоопхудожник», реорганізоване у 1964 р. у Полтав-
ське обласне відділення художнього фонду УРСР. З на-
ступного року на його базі діяли вже Полтавські худож-
ньо-виробничі майстерні Худфонду УРСР, а 1979-го р.
– Полтавський художньо-виробничий комбінат Худфонду
УРСР (худкомбінат).У 1960-ті – 1980-ті рр. через «горни-
ло» худкомбінату, що отримував і розподіляв замовлення
на різноманітні художні вироби (на картини, живописні
подарункові, сувенірні, декоративні і орнаментальні ро-
боти, скульптури і статуї, вироби з каменю, на розробку
і художнє оформлення демонстраційних стендів, на гра-
фічний дизайн, оформлення інтер’єрів, внутрішню об-
робку приміщень та багато ін.), пройшли практично всі,
хто пізніше увійшов до групи художників-експозиціоне-
рів. Ними ж виконувалося оформлення великих об’єктів і
громадських будівель. Худкомбінат мав великі майстер-
ні та приміщення, де знаходився столярний цех і працю-
вали скульптори. Деяким художникам виділялися окремі
майстерні [2, с. 39– 40]. Тобто, матеріальна база для від-
точування майстерності та можливості реалізації різно-
манітних творчих задумів майбутніх художників-музей-
ників у худфонді була цілком достатньою.
У художньому комбінаті Полтави тоді працювали фа-
хівці різних профілів і кваліфікацій: художники творчої
категорії (розробляли ескізи оформлення), художники ви-
конавчої категорії (виконували оформлювальні роботи),
художники-проектанти (вирішували завдання оформлен-
ня об’єктів у цілому). Там з 1965 р. по 1991 р. працював
як головний художник м. Полтави і В.М. Батурін, якому
належить провідна роль у створенні унікальної творчої
групи художників-експозиціонерів, яка стала відомою не
лише в Полтавській області і в Україні, а й за її межами.
Дехто з художників-музейників, крім цих закладів, пра-
цюючи у Полтавському обласному музично-драматично-
му театрі ім. М.В. Гоголя,набував майстерності оформлю-
вачів. Ще у листопаді 1958 р. театр перемістився з тісного
орендованого приміщення в одній з полтавських шкіл до
спеціально зведеної будівлі. У нових умовах трупа актив-
но ставила нові вистави. Виникла необхідність у створенні
декорацій, зроблених у сучасних художніх рішеннях, для
чого запросили молодих художників. Саме з того часу у
театрі працювали під керівництвом відомого художни-
ка В.І. Шаховцова і майбутні експозиціонери – таланови-
ті художники В.М. Батурін, А.Т. Щербак та ін. [2, с. 36–37].
Цікаво, що вже на той час В.М. Батурін і когорта молодих
полтавських художників, яка гуртувалася навколо нього
(А.Т. Щербак, А.О. Бойко та ін.), намагаючись розширити
творчі рамки, втілили в життя ідею свого «художнього ва-
тажка», оформивши сценами з вистав театру (головним
чином, на історичну тематику) фасадну частину примі-
щення ресторану, що знаходився навпроти театру на од-
ній з центральних вулиць міста. Ця їх робота викликала
зацікавленість творчої інтелігенції і громадськості, актив-
не обговорення творів, які можна вважати предтечею су-
часних так званих «вуличних музеїв». Показово, що саме
ці художники, до яких пізніше долучилися й архітектори
Т.Г. Шевченко та О.П. Білецький, під керівництвом коли-
шнього їх наставника – відомого архітектора і педагога
Л.С. Вайнгорта – увійшли до складу проектно-дослід-
ницької групи, сформованої наприкінці 1970-х рр., яка
виконала проект відтворення садиби М.В. Гоголя, що ста-
ла «примузейною» після створення ними ж музею-запо-
відника письменника на його батьківщині (у с. Гоголеве
Шишацького району Полтавської області). За цю роботу
учасники реалізації проекту були відзначені урядовими
нагородами, почесними званнями і грамотами [11, с. 210].
Ситуація, коли складалася бригада полтавських худож-
ників-музейників, була пов’язана з перебудовою експо-
зиції Полтавського літературно-меморіального музею
до 200-річчя від дня народження І.П. Котляревсько-
го у 1968 р. Тоді, намагаючись продовжити та розвину-
ти полтавські музейні традиції, В.М. Батурін і А.Т. Щер-
бак, а також художники Е.В. Путря і Б.О. Головко вперше
об’єднали творчі зусилля й організували у Полтаві гру-
пу (бригаду) зі створення музейних експозицій. Вони не
прагнули бути просто художниками-оформлювачами.
Завданням своєї групи її фундатори вважали «освоєн-
ня великого діапазону всіх видів експозиційних робіт:
від проектної і науково-дослідницької до реставрацій-
но-оформлювальної» [2, с. 48]. Група «відкидала практи-
ку підключення їх до виконання замовлень різних орга-
нізацій, але сама виконувала весь обсяг, домагаючись
при цьому високої якості робіт, що проводилися мето-
дом бригадного підряду. Так виробнича робота стала
творчістю» [2, с. 49]. В.М. Батурін був категорично про-
ти терміну «оформлення» музею стосовно роботи орга-
нізованої ним першої в Україні подібної групи худож-
ників-експозиціонерів і наполягав на тому, що їх творче
товариство «створює» музеї. Він був упевнений, що «му-
зей – це інструмент пізнання, і демонструвати у ньому
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
408
необхідно не просто особисті речі … [якщо, наприклад,
йшлося, про меморіальний музей або про меморіальні
експозиційні розділи], але живу людину, її повнокров-
ний образ, який має скластися в уяві відвідувача, коли
він огляне, прочитає, відчує … експозицію» [2, с. 59]. Цим
принципом В.М. Батурін та його творча група керували-
ся в роботі над кожним музейним проектом.
Реалізуючи свій перший музейний проект у 1968 р.,
група В.М. Батуріна, незважаючи на явний брак фінансу-
вання державою робіт по реекспозиції, сміливо викорис-
товувала свої креативні, але ще не перевірені практикою
розробки і вчасно – до ювілею письменника – віднови-
ла літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського.
Потім «з наростаючим темпом і ростом художнього рів-
ня» [2, с. 49] були зроблені музей-садиба Панаса Мирного,
філія літературно-меморіального музею – музей-садиба
І.П. Котляревського (на Соборній площі, де знаходився
колись справжній будинок письменника, в якому він меш-
кав у Полтаві), музей О.В. Суворова у м. Очакові Микола-
ївської області, музей театру і кіно в Києві, музей-садиба
М.В. Гоголя на Шишаччині, музей А.С. Макаренка у с. Ко-
валівка, павільйон України на «ЕКСПО-93» у Штутгарті
(Німеччина), робота над експозицією Полтавського му-
зею авіації і космонавтики та ін.
У різний час до складу групи приєднувалися, «підклю-
чаючись до робіт у різних музеях», В.І. Побоков, А.Є. Чор-
нощоков, А.І. Міськов, А.О. Бойко, Г.М. Мінаєв, В. Скида-
ненко, а також В. Цимбаліст, І. Ковалевський, О.В. Чвала,
В. Шимраєнко, О. Гусак, Ю. Чмара та ін. За оцінкою укра-
їнських та іноземних колег, вони були непересічними
спеціалістами, кожен у своїй справі [2, с. 49]. Щоб під-
твердити цей вислів, дамо стислу характеристику твор-
чим лабораторіям художників, які займалися розбудовою
музеїв Полтавщини у даний період.
За твердженням самих художників, «лідерство в брига-
ді належало В.М. Батуріну, а А.Т. Щербак був її мозковим
центром… А.Т. Щербак був людиною-енциклопедією, …
мав … феноменальну пам’ять» [2, с. 50]. Він створював у
музейних експозиціях живописні сюжети і композиції у
техніці гуаші, темпери й акварелі. Колеги цінували його
не лише як художника-живописця, а й відзначали своє-
рідність його пластично-образного мислення, гармонію
композиційних і колористичних рішень. Живописні твори
А.Т. Щербака є у музеях Полтави, Києва, Очакова, Чорнух
(Полтавської області), у приватних колекціях [2, с. 51]. Прак-
тика роботи обох художників – В.М. Батуріна і А.Т. Щер-
бака – показала, що кращі експозиції музеїв створювали-
ся саме в результаті їх творчої співпраці. До речі, обидва
художники навчалися на відділенні книжкової графіки
художнього факультету Московського поліграфічного ін-
ституту, котрий на час їх студентства вважався одним із
кращих, а з часом стали, як їх назвала колега М. Обоєва,
видатними «музейними художниками», котрі вміли «ви-
будовувати складний простір у часі» [2, с. 46]. Нині, бага-
то у чому завдяки роботам цих спеціалістів, навіть існує
поняття «середовищний дизайн» або «дизайн середови-
ща» [2, с. 46], але тоді, тобто, у 1960–1980-і рр., його ще не
існувало. У 1982 р. А.Т. Щербак організував свою бригаду
і почав працювати незалежно від «батуринської», об’єд-
нуючись з останньою лише час від часу для виконання
масштабних музейних проектів, таких, наприклад, як му-
зеї-заповідники М.В. Гоголя і А.С. Макаренка.
Активним учасником бригади художників-експози-
ціонерів був скульптор, графік, художник монументаль-
но-декоративного мистецтва Є.В. Путря – автор чеканних
(карбованих) композицій з металу із зображеннями ви-
датних українців, графічних творів-ілюстрацій до творів
М.В. Гоголя, графічної серії «Ілюстрована хроніка життя
і діяльності І.П. Котляревського», створених ним протя-
гом 1979–1986 рр., меморіальних дощок, проектних рі-
шень історичних (театральних) костюмів та ін. Він брав
участь у виставках у Полтаві, Миргороді, Києві – в Украї-
ні, у Велико Тирново– в Болгарії у 1976 р., у польських мі-
стах Кошаліні і Слупську у 1984–1985 рр. та ін. Його роботи
зберігаються у музеях Полтави, Києва, Очакова Миколаїв-
ської обл., Кременчука, Миргорода, Великих Сорочинців
Миргородського району, у музеї-заповіднику М.В. Гоголя
у Шишацькому районі, у приватних колекціях в Австрії,
Німеччині, Росії, Словаччині, Франції, Чехії. Він є лауре-
атом премій імені Самійла Величка та Панаса Мирного,
Миколи Ярошенка. Є.В. Путря брав участь у реалізації
проектів у музеях І.П. Котляревського (Полтава), О.В. Су-
ворова (Очаків), М.В. Гоголя (Гоголеве), музею театру, му-
зики і кіно (Київ) як «художник-оформлювач по профілю
декоративно-прикладного мистецтва» [2, с. 51–53; 12].
Учасником цих проектів був і Б.О. Головко. Він вважав-
ся спеціалістом високої музейної кваліфікації і широкого
профілю, зокрема, займався реставрацією експонатів і ме-
блів, створював музейні стенди і модулі, оформлював му-
зейні інтер’єри. За участь у роботі зі створення музею-за-
повідника М.В. Гоголя Б.О. Головко був удостоєний звання
«Заслужений майстер народної творчості України» [2, с. 53].
І.С. Ковалевський і В.Ю. Цимбаліст – «ще один творчий
дует» [2, с. 54] у бригаді. І.С. Ковалевський – артист Пол-
тавського музично-драматичного театру – свого часу пе-
рейшов у рекламний комбінат, а 1973-го р. його запроси-
ли до бригади експозиціонерів. І.С. Цимбаліст закінчив
електротехнічний технікум (тепер – Полтавський полі-
технічний коледж Національного технічного універси-
тету «Харківський політехнічний інститут») за спеціаль-
ністю «Промислове і цивільне будівництво», працював на
заводі газорозрядних ламп (ГРЛ), перейшов у худкомбінат
1974-го року і з тієї пори брав участь у створенні всіх му-
зеїв, котрими займалася бригада полтавських художни-
ків-музейників. Разом І.С. Ковалевський і В.Ю. Цимбаліст
майстерно реставрували меблі, рельєфні деталі їх оздо-
блення, світильники, виготовляли художні рами для пор-
третів, різноманітні музейні експонати тощо. Наприклад,
виконали реставрацію великої кількості меморіальних ме-
блів під час реекспозиції музею В.Г. Короленка в Полтаві.
ISSN 2218-4805
409
Колеги та науковці-музейники особливо відзначали май-
стерність І.С. Ковалевського у мистецтві гальванізації (ме-
талічного покриття предметів тонким шаром міді, брон-
зи, латуні), оскільки багато музейних експонатів спочатку
виготовлялося зі спеціальної пластмаси або з пінопласту і
після гальванічної обробки набувало натурального «мета-
лічного» вигляду та блиску. Ця майстерність була успішно
використана митцем при створенні меморіальних дошок
для Полтавського педагогічного інституту і оформленні
експозиції музею літератури в Києві [2, с. 54].
Незамінним фахівцем бригади вважався художник-при-
кладник А.О. Бойко, який освоїв токарну і ковальську спра-
ви. Працював на 20-му заводі, на Полтавському фарфоро-
вому заводі, де виконував роботу гравера у розписному
цеху, виготовляв штампи і трафарети. З відкриттям худ-
комбінату працював там по виготовленню значків. До
бригади В.М. Батуріна прийшов у 1972 р. і протягом двад-
цяти років брав участь у оформленні всіх музеїв. Вико-
нував особливо складні завдання, починаючи від ювелір-
них робіт і позолоти, над якими іноді працював навіть з
мікроскопом, і закінчуючи ковальськими роботами. Ви-
готовляв і реставрував зброю, нагороди, хрести і багато
іншого. Якщо сам митець-музейник ідентифікував себе
як майстра-ремісника, то колеги стверджують, що «його
музейні роботи – це справжнє мистецтво, а якщо вже й
ремесло – то високе» [2, с. 55]. Підтвердженням цього слу-
гують роботи А.О. Бойка, які й тепер є оригінальною скла-
довою багатьох експозицій музеїв Полтавщини.
Один із полтавських музейників –А.Є. Чорнощоков,
учень В.М. Батуріна, випускник Полтавської художньої
школи й архітектурного факультету ПІДІ (тепер – Полтав-
ський національний технічний університет імені Юрія Кон-
дратюка)1972-го року. Три роки працював архітектором
у Красноярську, а після повернення в Україну в 1975 р.–
в Управлінні головного архітектора Полтави. У художній
фонд прийшов у 1982 р. і відразу долучився до створення
бригадою В.М. Батуріна садиби-музею М.В. Гоголя. З бри-
гадою А.Т. Щербака брав участь в реекспозиції музею-за-
повідника «Поле Полтавської битви», створенні Народного
краєзнавчого музею в с. Вовчик Лубенського району Пол-
тавської області, музею-заповідника А.С. Макаренка у Ко-
валівці. Як керівник фірми «Естет» у 1992–1993 рр. розро-
бляв проект і керував побудовою «Української садиби» на
Міжнародній виставці «ЕКСПО-93» у Німеччині [2, с. 56].
Тепер він має почесні звання «Заслужений художник Укра-
їни» (1999), «Народний художник України» (2004), лауре-
ат Державної премії України у галузі архітектури (2000).
Важлива роль у творчій групі музейників належала
майстру-фотографу, першому полтавському кіноопера-
тору, члену Спілки фотохудожників СРСР і Національ-
ної спілки фотохудожників України В.І. Кожемякіну. Він
з кінця 1950-х рр. працював фотографом в управлінні го-
ловного архітектора, був завідувачем відділу художньої
фотографії Полтавського краєзнавчого музею і фотогра-
фом у Полтавському художньому комбінаті. В.І. Коже-
мякін брав участь в оформленні всіх музеїв, створених
бригадою В.М. Батуріна. Особлива його заслуга у справі
музейництва полягає у тому, що він розробив оригіналь-
ний стиль музейних фотоекспонатів, який тоді назвали
суперзбільшенням оригіналів, майстерно відтворював
фотодокументи минулих років. У 2007 р. він був відзна-
чений премією імені В.Г. Короленка [2, с. 56].
В експозиціях музеїв І.П. Котляревського і П. Мирно-
го є чимало оригінальних робіт (різьблених інкрустова-
них портретів письменників, різьблених рам, побутових
предметів, посуду, оздобленого українськими візерунка-
ми і т. п.) художника-різника О.В. Чвала, виконаних ним
у 1967–1974 рр. (у його творчості він вважається послі-
довником відомого українського різника В. Гарбуза). З
деякими з цих робіт та з іншими творами він брав участь
у виставках, що проходили у Полтаві, Києві, Велико Тир-
ново (Болгарія) [2, с. 56-57].
Як бачимо, у бригаді непересічним майстром музей-
ної справи, а не тільки художником ставав кожен, адже
всі дослідження і оформлювальні роботи проектувались,
обговорювались і виконувались разом. Художники-му-
зейники не просто розробляли проекти і плани – вони
вживалися в той час, якому була присвячена та чи інша
експозиція, і намагалися їх втілити вже з позицій сучас-
ності. Це вимагало ретельного опрацювання великого
об’єму джерел та інформації, з котрих поступово вима-
льовувалась певна гіпотеза – окрема для кожного музей-
ного проекту. Експозиційні рішення бригади базували-
ся на знаннях з історії, естетики, літератури, мистецтва,
джерелознавства, жанрів та стилів різних епох і специфі-
ки їх втілення – в оформленні книг, у конструкції ліхта-
рів, у формах меблів, в одязі, в архітектурі і п. т. Маючи в
своєму складі спеціалістів різних профілів, члени брига-
ди у тих окремих випадках, коли музей не мав у своєму
розпорядженні оригіналів предметів, виготовляли екс-
понати-реконструкції «під оригінал». Так було у Гоголе-
во: художниками-експозиціонерами філігранно були ви-
конані деякі деталі інтер’єру, фрагменти меблів, а також
факсимільна копія рукопису, мініатюра на кістці, стилі-
зована під старовинну акварель, малюнок пером, світли-
на, що була взята на старовинне паспарту і яку майстри
«зістарили», і т. п. [2, с. 57, 59].
Даючи оціночну характеристику діяльності полтавської
бригади художників-експозиціонерів, колишній колега
В.М. Батуріна, а нині співробітник «Інституту розвитку
міста Полтави», доктор архітектури, професор В.М. Вади-
мов увів до обігу нове поняття – «мистецтво музейників»,
зазначивши, що їх робота являла собою «велике мисте-
цтво, … тому в Полтаві … музейні експозиції були на са-
мому високому рівні» [2, с. 57]. Це мистецтво знайшло
у тій чи іншій мірі втілення у створенні експозицій та в
оформленні і організації музейного простору 15 держав-
них музеїв, які діяли на 1990 р. на Полтавщині (за деяки-
ми іншими даними, на початок 1990-х рр. на Полтавщи-
ні діяло 17 музейних закладів [9,c. 162]), а також у деяких
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
410
із 530 громадських музеїв [6, c. 236] (хоча більшість з ос-
танніх навіть наприкінці 1980-х рр. ще потребувала ре-
альної перебудови своїх експозицій).
Таким чином, з 1960-х рр. до 1990 р. у Полтаві склала-
ся і упродовж майже 30 років діяла єдина в Україні бри-
гада художників і фахівців, яка створила у Полтаві і об-
ласті (а також – в деяких інших містах України) низку
різноманітних музеїв, що викликала зацікавленість не
лише фахівців, а й широких кіл громадськості. Це була
бригада універсалів, оскільки її учасники виконували
не лише суто художні оформлювальні роботи, а, разом
із науковцями, займалися дослідженнями за тематикою
кожного музею, брали участь у розробці концепцій та
тематико-експозиційних планів, виготовляли необхід-
не музейне обладнання, проводили реконструкції, рес-
тавраційні роботи, розробляли новації, деякі з котрих
були запатентовані. Об’єднання історичних та наукових
досліджень, різних жанрів образотворчого мистецтва,
різноманітних експозиційних технічних засобів дозво-
лило у 1960-ті – 1990 рр. підняти музейне експонуван-
ня на Полтавщині на якісно новий рівень та здійснити
певний вплив на весь музейний світ України. З викорис-
танням традиційних і нових форм роботи групою уні-
кальних полтавських професіоналів створювалися му-
зеї, які «передавали» за допомогою музейних засобів
«пам’ятки історії та культури і відомості про них «з ми-
нулого – у вічність» [13]. Дослідники музейної справи у
Полтавському регіоні останнім часом все частіше нази-
вають цей період часом «полтавського музейного рене-
сансу» [2, с. 6], незважаючи на складні процеси, що відбу-
валися в економічному і суспільному житті. Полтавські
музейники забезпечили формування особливої музей-
ної мережі на Полтавщині у 1960-ті – 1990 рр., а запо-
чаткований і реалізований ними оригінальний підхід до
створення музеїв та виставкових експозицій дав новий
поштовх розвитку музейних традицій з використанням
нових форм і методів роботи, які є актуальними й нині.
ПОСИЛАННЯ
1. Полтавський краєзнавчий музей: Маловідомі сторінки іс-
торії, музеєзнавство, охорона пам’яток: збірник наукових статей.
2001–2003 рр. / ПКМВК; [ред. кол.: Белько О.В., Волошин Ю.В., Га-
лян Г.І. та ін. – Полтава: Дивосвіт, 2003. – 432 с; Вип. ХІІ / ПКМ-
ВК; [ред. кол.: Волошин Ю.В., Гаврилюк Н.О., Киридон А.М. та ін.;
гол. ред. кол. Супруненко О.Б.; наук. ред. Мокляк В.О. ]. – Полта-
ва : Дивосвіт, 2017. – 628 с.
2. Виктор Батурин: художник и его музеи // Вайнгорт В.Л.,
Волков Г.П.,Пащенко В.В. и др.; авт.-сост. С.Ф. Пичугин. – Полта-
ва: ООО «АСМИ», 2017. – 305 с.
3. Хорольщина: від давнини до сьогодення: зб. наук. пр. та
мат-лівконф. / Ред. кол.: Н.О. Гаврилюк, Л.О. Гріффен, А.М. Івах-
ненко; О.Б. Супруненко (відп. ред.) / ЦП НАН України і УТОПІК;
УК ПОДА; ЦОДПА; ПКМ імені Василя Кричевського; Хорол. ра-
йон. краєзн. музей. – К.; Полтава: ЦП НАНУ і УТОПІК, 2017. – 160 с.
4. Михайло Рудинський і Полтавський музей: зб. наук. пр. / УК
ПОДА; ЦОДПА; ПХМ (галерея мистецтв) ім. М. Ярошенка; ПКМ
ім. В. Кричевського; [відп. ред. Супруненко О.Б.; ред. кол.: Ба-
бенко Л.Л., Ковальова І.Ф., Кулатова І.М. та ін.]. – Полтава: Диво-
світ, 2017. – 192 с.
5. Старожитності Посулля. Пам’яті С.К. Кульжинського (1867–
1943): зб.наук. пр.. / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК;
Центр охорони та досліджень пам’яток археології Управління куль-
тури Полтавської облдержадміністрації; управління культури і
мистецтв виконкому Лубенської міськради; Лубенський краєз-
навчий музей [відп. ред. Супруненко О.Б.; редкол. : Біляєва С.О.,
Ковальова І.Ф. та ін.]. – К. : Центр пам’яткознавства НАН України
та УТОПІК, 2017. – 184 с.
6. Полтавська область: природа, населення, господарство: Ге-
ографічний та історико-економічний нарис / за ред. К.О. Маца. –
Полтава: Полтавський літератор, 1998. – 336 с.
7. Полтавщина: Історичний нарис.– Полтава: Дивосвіт, 2005.
– 592 с.
8. Полтавщина: влада на історичних паралелях // Бабен-
ко Л.Л., Білоусько О.А., Єрмак О.П. та ін.. – Полтава: ТОВ «АСМІ»,
2012. – 400 с.
9. Бесєдіна Н. Музейні заклади Полтавщини у другій половині
1960-х – у 1980-х роках: основні напрями науково-дослідницької
діяльності // Краєзнавство: наук. ж. – 2009. – № 1–2. – С. 111–119;
Формування мережі державних музеїв на Полтавщині в 1950-1980-
х роках // Краєзнавство: наук. ж. – 2009. – № 3–4. – С. 157–164.
10. Музеи Киева. Государственный музей театрального,
музыкального и киноискусства Украины. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://primetour.ua/ru/excursions/museum/
Gosudarstyennyiy-muzey-teatralnogo-muzyikalnogo-i-kinoiskusstva-
Ukrainyi.html.
11. Провінційний Архітектор: зб. мат-лів та фото док-тів / укл.
Б. Тристанов. – Полтава: Дивосвіт, 2012. – 316 с.
12. Путря Євген Васильович. Полтавіка. –[Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://history-poltava.org.ua/?p=6118.
13. Прилюк Ю. Из прошлого – в вечность // Прапор комунізму
(Київ). – 1984. – 18 лютого.
Пистоленко И.А. Из истории музейного дела Полтавщины
(1960-е – 1990 гг.): традиции и новации полтавских
художников-экспозиционеров
В статье рассматриваются предпосылки, которые сло-
жились в культурной сфере на Полтавщине в 1960-е гг. и
способствовали организации уникальной, единствен-
ной в Украине творческой группы (бригады) худож-
ников, архитекторов, других специалистов по созда-
нию музеев. Анализируются особенности творческой
лаборатории участников бригады, которые со вто-
рой половины 1960-х гг. до 1990 г., используя нарабо-
танные традиции, разработали и применяли новые
подходы и формы работы по построению музейных и
выставочных экспозиций. Результатом их деятель-
ности в этот период стало создание в Полтавской
и других областях Украины целой сети музеев раз-
личных типов и выставочных разделов. Креативные
достижения группы, которые дали толчок дальней-
шему развитию музейной сети Полтавщины, явля-
ются актуальными и сейчас.
Ключевые слова: музей, история музейного дела, худож-
ник, создающий музейную или выставочную экспозицию.
Pistolenko I.О. From the history of the Museum branch of
Poltava region (1960-s – 1990): the traditions and innovations
of Poltava artists - creators of museums
The article considers the prerequisites that have developed
in the cultural sphere in Poltava in the 1960-s and contributed
to the organization of a unique creative group in Ukraine
(brigade) of artists, architects, other specialists in the creation
of museums. The features of the creative laboratory of the
brigade participants which, using the established traditions,
developed and applied new approaches and forms of work
on the construction of museum and exhibition expositions
since the second half of the 1960-s until 1990 are analyzed.
The creation of the whole network of museums of various
types and exhibition sections in Poltava region and in other
regions of Ukraine has become the result of their activities
during this period. The creative achievements of the group
have given an impetus to the further development of the
museum network of Poltava region and are still relevant today.
Key words: museum, history of the museum branch, artist
who creates an exhibition in a museum or exhibition.
14.02.2018 р.j
|