Східні навіювання
У статті аналізуються вибійчані хустки ХІХ ст. зі східними орнаментальними мотивами, які зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Наведений науковий опис предметів групи зберігання «Тканини» підгрупи «Головні убори». В статье анализируются набойные платки XI...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180744 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Східні навіювання / В.І. Старченко, О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 444-447. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180744 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Старченко, В.І. Сулима, О.С. 2021-10-16T17:48:04Z 2021-10-16T17:48:04Z 2018 Східні навіювання / В.І. Старченко, О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 444-447. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180744 069(477): 908(745.52) «18» У статті аналізуються вибійчані хустки ХІХ ст. зі східними орнаментальними мотивами, які зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Наведений науковий опис предметів групи зберігання «Тканини» підгрупи «Головні убори». В статье анализируются набойные платки XIX в. с восточными орнаментальными мотивами, хранящиеся в фондах Полтавского краеведческого музея имени Василия Кричевского. Приведено научное описание предметов группы хранения «Ткани» подгруппы «Головные уборы». Made of printed cloth kerchiefs dated to the 19th century with oriental ornamental motives in the Vasyl Krychevskyі Poltava Local Lore Museum funds are analyzed in the article. Scientific description of storage group “Fabrics” sub-group “Head-dress” objects is given. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Східні навіювання Восточные влияния Oriental Inspirations Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Східні навіювання |
| spellingShingle |
Східні навіювання Старченко, В.І. Сулима, О.С. Музейна справа |
| title_short |
Східні навіювання |
| title_full |
Східні навіювання |
| title_fullStr |
Східні навіювання |
| title_full_unstemmed |
Східні навіювання |
| title_sort |
східні навіювання |
| author |
Старченко, В.І. Сулима, О.С. |
| author_facet |
Старченко, В.І. Сулима, О.С. |
| topic |
Музейна справа |
| topic_facet |
Музейна справа |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Восточные влияния Oriental Inspirations |
| description |
У статті аналізуються вибійчані хустки ХІХ ст. зі
східними орнаментальними мотивами, які зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Наведений науковий опис предметів
групи зберігання «Тканини» підгрупи «Головні убори».
В статье анализируются набойные платки XIX в.
с восточными орнаментальными мотивами, хранящиеся в фондах Полтавского краеведческого музея
имени Василия Кричевского. Приведено научное описание предметов группы хранения «Ткани» подгруппы «Головные уборы».
Made of printed cloth kerchiefs dated to the 19th century
with oriental ornamental motives in the Vasyl Krychevskyі
Poltava Local Lore Museum funds are analyzed in the article.
Scientific description of storage group “Fabrics” sub-group
“Head-dress” objects is given.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180744 |
| citation_txt |
Східні навіювання / В.І. Старченко, О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 444-447. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT starčenkoví shídnínavíûvannâ AT sulimaos shídnínavíûvannâ AT starčenkoví vostočnyevliâniâ AT sulimaos vostočnyevliâniâ AT starčenkoví orientalinspirations AT sulimaos orientalinspirations |
| first_indexed |
2025-11-25T22:34:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:34:40Z |
| _version_ |
1850568067032023040 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
444
УДК 069(477): 908(745.52) «18»
В.І. Старченко
О.С. Сулима
СХІДНІ НАВІЮВАННЯ
У статті аналізуються вибійчані хустки ХІХ ст. зі
східними орнаментальними мотивами, які зберігають-
ся у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Ва-
силя Кричевського. Наведений науковий опис предметів
групи зберігання «Тканини» підгрупи «Головні убори».
Ключові слова: головний убір, хустка, східні орна-
менти, вибійка, Полтавський краєзнавчий музей іме-
ні Василя Кричевського.
У останні зимові дні 2018 р. у Полтавському краєзнав-
чому музеї імені Василя Кричевського відбулося відкрит-
тя виставки «Дивовижний Схід: мистецькі й історичні
реліквії ХVІІІ–ХХ ст. з народознавчих колекцій музею».
Підготовка вимагала всебічного вивчення наявних у му-
зейній колекції предметів, пов’язаних із неповторним
Східним регіоном. Поміж розділів «Старожитності з Япо-
нії та Китаю», «Японське і китайське графічне мистецтво»,
«Раритети з Персії та Індії» окреме місце було відведене
мистецьким зразкам, які несуть на собі відбиток східних
впливів у європейській культурі ХІХ–ХХ ст. Адже художні
надбання Сходу були і залишаються постійним джерелом
запозичень та інтерпретацій для європейської цивіліза-
ції. Поміж різноманітних музейних предметів увагу авто-
рів привернули хустки, оздоблені пишними візерунками
з мигдалеподібними фігурами. Кольорова гама та склад-
ний орнаментальний сюжет заворожують, перетворюю-
чи цей елемент одягу на завершений мистецький твір з
високим рівнем атрактивності.
На сьогодні розвідки, присвячені вивченню жіночих
хусток у колекціях різних музеїв та заповідників Украї-
ни і Росії, опублікували співробітники цих закладів, на-
приклад, В. Буличова (Харківський історичний музей) [1],
О. Поманицька (Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рє-
піна) [2], Н. Толстухіна та Т. Полосинова (Сергієво-Посад-
ський державний історико-художній музей-заповідник) [3],
Є. Антипіна (Володимиро-Суздальський музей-заповід-
ник) [4], Н. Красильникова (Кирило-Білозірський істо-
рико-архітектурний та художній музей-заповідник) [5]
тощо. Зазначені вище дослідження містять підсумки з
систематизації та каталогізації за різними ознаками жі-
ночого головного вбрання, загальний аналіз фондових
колекцій окремих музейних закладів.
Цінний історичний та фактологічний матеріал вирізняє
фундаментальні дослідження мистецтвознавців та етно-
графів останньої третини ХХ – початку ХХІ ст.: А. Заволо-
кіної, О. Косміної [6], Т. Ніколаєвої [7], Г. Стельмащук [8]
та ін. Монографії зазначених вище авторів містять поси-
лання на музейні колекції, у тому числі Полтавського кра-
єзнавчого музею імені Василя Кричевського, однак лише
в загальних рисах характеризують предмет нашої розвід-
ки. Отже, актуальним залишається потреба введення до
наукового обігу результатів вивчення колекційної збірки
хусток, що зберігаються у фондах Полтавського краєзнав-
чого музею імені Василя Кричевського (далі – ПКМВК).
Автори ставлять за мету визначити виробників, уточ-
нити датування та проаналізувати художні особливості жі-
ночих хусток зі східними мотивами із зібрання ПКМВК.
Реалізація сформованої мети потребує вивчення наявних
на виробах клейм, з’ясування ознак східних запозичень у
декорі подібних предметів. У підсумку – укладання уні-
фікованого паспорту на музейний предмет групи збері-
гання «Тканини», підгрупи «Головні убори».
Головний убір, як важлива складова традиційного на-
родного костюму, окрім захисної, практичної, знакової
та оберегової функцій мав естетичне значення і викону-
вав роль завершального елементу загального ансамблю
українського національного одягу.
В Україні жінки залюбки носили таке вбрання голови,
яке у ХІХ – на початку ХХ ст. мало загальні назви «хустка»,
«платок», іноді «шаль». Різними були способи їх пов’язу-
вання, які частково наслідували прийоми пов’язування на-
міток [7, с. 100]. Хустки, шалі, а згодом і шарфи використо-
вувалися не лише як покрив голови, але й для захисту шиї
та плечей [9, с. 666]. На початку ХХ ст. відомий український
вчений Ф. Вовк у своїй етнографічній розвідці відзначав:
«Кольорові хустки – нововведення і на півдні України за-
мінили собою стародавній білий головний убір у вигляді
намітки або обруса… процес заміни відбувається на на-
ших очах» [10, с. 557]. Про явище витіснення домотканих
виробів фабричними згадував і етнограф М. Степовий: «…
тепер же все необхідне селянину пропонують у достатній
кількості і різноманітністі фабрики; … тепер же немає ні
одного маленького містечка,… де б не було сучасних «кра-
мів» під час ярмарок і базарів…» [11, с. 273].
Щорічно у визначених місцях відбувалися ярмарки,
де обов’язково були ряди з «красними товарами» – ба-
вовняними, вовняними, шовковими, суконними, лляни-
ми і конопляними виробами українських та російських
мануфактур [12, с. 161]. Для цього виду краму необхідні
були дві головні ярмарки на рік, зимова для літніх речей
і навпаки. Таким місцем торгівлі був Іллінський ярмарок
у Полтаві, де масово підприємці представляли фабрич-
ні суконні та вовняні тканини. Сюди спродати бавовня-
ні, шовкові, вовняні та лляні вироби прибували мануфак-
турники з Московської, Володимирської і Костромської
губерній [12, с. 18, 25]. Таким чином, місцеві жителі та
гості могли збагати та урізноманітнити свій гардероб.
Колекція головних уборів ПКМВК почала формувати-
ся від початку його діяльності як Природничо-історично-
го музею Полтавського губернського земства, відкритого
у 1891 р. Уже тоді було визначено, що у «фокус» закладу
повинні «сходитися найрізноманітніші природничо-іс-
торичні відомості про край» [13, с. 6]. Збиральницька
робота співробітників музейного закладу відзначалася
плідністю та різноманітністю. Завідувач історико-етно-
графічного відділу в 1906–1924 рр. К.В. Мощенко (1876–
1963) систематично здійснював експедиції в села краю з
ISSN 2218-4805
445
метою пошуку експонатів для поповнення етнозбірки му-
зею. Колектором етно-мистецьких колекцій був і відомий
етнограф та археолог І.А. Зарецький (1857–1936). Значну
увагу дослідженню різних аспектів народного побуту при-
діляв мистецтвознавець та етнолог Вадим Щербаківський
(1876–1957), який упродовж 1912–1922 рр. очолював ар-
хеологічний відділ Природничо-історичного музею [14,
с. 5–6]. На сьогодні у фондах ПКМВК зберігається близь-
ко 100 хусток фабричного виробу ХVІІІ–ХХ ст.
Одним з основних питань, які постають перед дослід-
никами музейних раритетів, є встановлення джерела та
часу надходження предметів до збірки. У цьому відношен-
ні збережена до наших днів фондово-облікова докумен-
тація ПКМВК виявилася малоінформативною. Довоєнна
її частина втрачена, оскільки під час німецької окупації
Полтави у 1943 р. будівля музею разом з колекціями, бі-
бліотекою та науковим архівом була спалена [15, с. 116].
Бирки, нашиті на хустки, дають змогу встановити, що
ці вироби походять з довоєнного музейного зібрання. На-
приклад, у збережених інвентарних книгах Полтавського
державного історико-краєзнавчого музею (назва ПКМВК
у 1930–1940-х рр.) за 1939 р. під № 933 міститься наступ-
ний опис: «Платок турецький червоного, синього, зеле-
ного, жовтого коліру. Посередині восьми кінцева фігур-
на зірка чорного коліру, на кінцях рослинний орнамент.
Москва, ІІ пол. ХІХ ст.» [16, с. 572–575].
Подальші пошуки наштовхують на дві вірогідні версії
шляхів надходження досліджуваних музейних предметів
до фондів закладу. По-перше, їх разом з іншими рарите-
тами могли добути згадані вище дослідники кінця ХІХ –
початку ХХ ст. під час численних етнографічних експеди-
цій. По-друге, вони можуть бути частиною колекції, яку у
1906 р. передала до Природничо-історичного музею лубен-
ська меценатка К.М. Скаржинська (1852–1932). Її зібран-
ня нараховувало близько 20 тисяч предметів і спочатку
розміщувалося у маєтку Круглик під Лубнами. Для опти-
мізації ознайомлення відвідувачів із старожитностями
музей складався з двох великих збірних відділів: «чисто
місцевий, малоросійський» та «загальний… – всієї іншої
Росії та іноземних держав усього світу» [17, с. 93]. У «Ка-
талозі зібрання археологічних та історичних старожитно-
стей Катерини Миколаївни Скаржинської» укладач виді-
лив окремий розділ «Великорусский этнографический»,
однак він не зберігся повністю, тому інформація про до-
сліджувані головні убори відсутня [18, арк. 91].
Під час візуального аналізу хусток з музейної колек-
ції складно не звернути увагу на пишність та барвистість
орнаментальних композицій, якими вони оздоблені. Ці
головні убори — яскраві зразки модних тенденцій ХІХ ст.
Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. услід за Велико-
британією та Францією, де утвердився інтерес до орієнта-
лізму, у Російській імперії набули популярності орнамен-
товані ткані вовняні шалі, які іноді називали «турецькими»
або «кашмірськими». Оскільки виробництво таких хусток
було дорогим та трудомістким, то поступово їх витіснили
шалі з вибійчаним узором. Тому у другій половині XIX ст.
цей яскравий текстильний виріб міцно увійшов у побут
різних суспільних верств.
Дослідження хусток, відібраних для експонування на
виставці «Дивовижний Схід», дозволило встановити точ-
не місце та час виготовлення, тому що на їх зворотах є
клейма. У музейному зібранні зберігаються два зразки
продукції Фабрики Я. Лабзіна і В. Грязнова (ПКМВК 5713
Тк 895; ПКМВК 6297 Тк 1476) та один – Хустковибійча-
ної мануфактури А. Штефко (ПКМВК 5745 Тк 927). Вар-
то зазначити, що не кожне музейне зібрання має хустки
Фабрики Я. Лабзіна та В. Грязнова з клеймами [4, с. 4].
Завдяки фабричному маркуванню можемо встанови-
ти точну дату створення лише хустки з обліковими по-
значеннями ПКМВК 5713 Тк 895–1887 р. На двох інших
текстильних виробах клейма збереглися гірше, тому
відповідно до якості виконання, детальності розробки
орнаментів та їх сюжетного наповнення вони були від-
несені до 1870–1880-х рр. Саме в цей період у розроб-
ці узорів з’являються нові, квіткові мотиви, які гармо-
нійно поєднуються зі східними орнаментами [4, с. 6].
Складні за формою та символікою візерунки, викори-
стані для оздоблення досліджуваних музейних предме-
тів, мають східне походження: у свій час вони прослави-
ли кашмірські шалі (Кашмір – історичний регіон в Індії).
Розглянемо їх детальніше. За тисячолітню історію у мис-
тецтві Індії сформувалися універсальні мотиви, які дав-
но перетворилися на класику, зустрічаються у будь-яко-
му регіоні та повсюдно застосовуються у текстильному
виробництві. До таких усталених художніх форм мисте-
цтвознавці відносять тулсі (верхівка священної рослини
базиліку), буті (бутон), тоті (птах з пишних хвостом), ко-
ірі (монетка), падма (лотос) [19, с. 422].
Найбільш характерний для хусток декоративний еле-
мент – це «індійський огірок». Ця фігура, що нагадує заро-
док або краплю, має безліч назв – «турецький біб», «сльоза
Аллаха», «індійський пальмовий листок», «перський кипа-
рис», «туступі», «буті» тощо. В Ірані цей мотив уособлює по-
бажання добробуту будинку. В Індії огірковим орнамен-
том, як символом родючості, до цього часу прикрашають
весільне вбрання нареченої. Потрапивши до Європи на по-
чатку ХІХ ст., цей візерунок захопив уяву британських тка-
чів. Центром виготовлення недорогих жакардових тканин,
що імітували аутентичні східні вироби, стало шотландське
містечко Пейслі, подарувавши ще одну назву «турецько-
му бобу» – «пейслі/пейзлі» [20, с. 34]. Мотив буті виявив-
ся надзвичайно популярним – з’явилися творчі розробки
теми, наприклад, контури «індійського огірка» почали за-
повнювати різнобарвними дрібними квіточками, що на-
давало всій композиції насиченості [19, с. 423]. Саме цей
декоративний елемент у різних варіаціях зустрічаємо на
кожному з досліджуваних текстильних виробів.
Запозиченим в орнаментиці кашмірських шалей є мо-
тив міхрам, буквально «ніша в стіні, що вказує напрям на
Мекку» [19, с. 426]. Цей арковий геометричний візерунок
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
446
фігурне клеймо-штамп: «ФАБРИКИ / 1887 / Я. ЛАБЗИНА».
Стан збереження: незначне загальне забруднення, є
плями, місцями втрачені або розірвані тороки.
2. ПКМВК 5745 Тк 927. Хустка. Російська імперія, 1870–
1880-ті рр. Хустковибійчана мануфактура А. Штефко.
Класифікація: речовий.
Типологія: головні убори.
Матеріал: фабрична вовняна тканина.
Техніка: ручна вибійка, плетиво, фабричне виробництво.
Розміри: 150 х 150 см.
Опис: Хустка святкова. Фон чорний, візерунок ба-
гатобарвний зі східними мотивами. Середина гладко
фарбована, по кутах – невеликі букети з троянд, дріб-
них п’ятипелюсткових квітів, листя та колосків, увінча-
ні стилізованими «віялами». Широка червоно-вохриста
кайма чітко структурована. По кутах розміщені букети з
троянд, п’ятипелюсткових квітів, листя, що спираються
на складну фігуру з «віял». По сторонах трикомпонент-
ні композиції: у центрі – подібна до кутової, по боках
від неї фігури з «огірків» та «віял», заповнених дрібни-
ми узорами. Зовнішня кайма – гладко фарбована чорна
смужка. Краї хустки обплетені тороками у вигляді сітки,
що викінчуються короткими китицями. Колорит: черво-
но-вохриста, рожева, помаранчева, жовта, зелена, фіо-
летова, чорна барви. Збереглася бирка: «932».
Клеймо: На зворотному боці чорною фарбою нане-
сене овальне клеймо-штамп: «ФАБРИКА / [нерозбірли-
во] / ШТЕФКО».
Стан збереження: незначне загальне забруднення, є
плями, розриви, місцями втрачені або розірвані тороки.
3. ПКМВК 6297 Тк 1476. Хустка. Російська імперія, 1870–
1880-ті рр. Фабрика Я. Лабзіна і В. Грязнова.
Класифікація: речовий.
Типологія: головні убори.
Матеріал: фабрична вовняна тканина.
Техніка: ручна вибійка, плетиво, фабричне виробництво.
Розміри: 140 х 140 см.
Опис: Хустка святкова. Фон чорний, візерунок багато-
барвний зі східними мотивами. У центральній частині –
чорна зірчаста фігура, утворена пагонами, які тягнуться
від чотирьох більших та чотирьох дрібніших букетів, орієн-
тованих від кутів та від сторін. Широка червоно-вохриста
кайма розділена на арко- та серцеподібні чарунки гнуч-
кими галузками та видовженими з дрібними візерунка-
ми «огірками». Вони заповнені букетами з троянд, тюль-
панів, дрібних пʼятипелюсткових квітів, колосків, листя,
які доповнені дрібними пальметками та «віялами», ском-
понованими по три. Зовнішня кайма – гладко фарбована
чорна смужка. Краї хустки обплетені тороками у вигляді
сітки, що викінчуються короткими китицями. Колорит:
червоно-вохриста, рожева, помаранчева, жовта, зелена,
фіолетова, сіра, чорна барви. Збереглася бирка: «964».
Клеймо: На зворотному боці чорною фарбою нане-
сене фігурне клеймо-штамп: «ФАБРИКИ / [нерозбір-
ливо] / Я. ЛАБЗИНА».
вдало поєднується з іншими сюжетами і надає композиції
просторову неодномірність, глибину, що спостерігаємо на
хустці з обліковими позначеннями ПКМВК 5713 Тк 895.
Французькі імітації кашмірських шалей не були вираз-
ними за своїм стилем. Однак вони поповнили скарбни-
цю візерунків «французькою трояндою» – яскравою, ба-
гатопелюстковою, з переливами тонів одного кольору [19,
с. 434]. Дві хустки з музейної колекції – ПКМВК 5745 Тк 927
ПКМВК 6297 Тк 1476 – декоровані яскравими трояндами.
Виконані різними відтінками червоного, рожевого, зеле-
ного кольорів, набиті на чорному тлі, вони створюють ви-
ключно сильний художній ефект.
Процес виготовлення вибійчаних хусток був складним
і тривалим. Упродовж ХІХ – на початку ХХ ст. він здійсню-
вався виключно вручну. На спеціально підготовану тка-
нину накладали різьблені дерев’яні форми. Залежно від
розміру хустки візерунок ділили на 4–24 частини. Спо-
чатку відбивали контур малюнку, потім послідовно відти-
скали всі його кольори. Окремі хустки зі складними ком-
позиціями потребували до 400 прикладань дощок і мали
багату кольорову гаму з 16 і більше барв. Потім виріб «ви-
зрівав», потрапляв під прес для висихання. Насамкінець
майстриня обплітала краї хустки тороками [21, с. 7]. Зво-
ротний бік хустки залишався неорнаментованим, але з
технологічних причин виявлявся просякнутий фарбою,
якою вкривали поле виробу.
Неодмінною умовою повноцінного наукового опра-
цювання музейних предметів є складання уніфікованих
паспортів. Їх актуальність обумовлена тим фактом, що
розглянуті речі відносяться до депаспортизованої части-
ни музейної колекції і їх характеристики у сучасній фон-
дово-обліковій документації неповні. Наприклад, відсутні
записи про наявні клейма та виробників [22, с. 125–125;
129–130; 23, с. 49–50]. Нижче наводимо науковий опис,
який підсумовує дослідження.
1. ПКМВК 5713 Тк 895. Хустка. Російська імперія, 1887 р.
Фабрика Я. Лабзіна і В. Грязнова.
Класифікація: речовий.
Типологія: головні убори.
Матеріал: фабрична вовняна тканина.
Техніка: ручна вибійка, плетиво, фабричне виробництво.
Розміри: 153 х 153 см.
Опис: Хустка святкова. Фон чорний, візерунок багато-
барвний у східному стилі. У центральній частині – чор-
на зірчаста фігура, утворена верхівками восьми «віял»,
заповнених пальметками, «пірʼїнами» та видовженими
«огірками». Широка червоно-вохриста кайма скомпоно-
вана з видовжених огірків, заповнених дрібними узора-
ми, «віял» та пальмет. Кайма обведена гірляндою дрібних
ніш міхраб, розділених вузькими орнаментальними сму-
жками. Краї хустки обплетені тороками у вигляді сітки,
що викінчуються короткими китицями. Колорит: черво-
но-вохриста, помаранчева, блідо-жовта, сіра, темно-си-
ня, чорна барви. Збереглася бирка: «933».
Клеймо: На зворотному боці чорною фарбою нанесене
ISSN 2218-4805
447
Стан збереження: незначне загальне забруднення,
є плями, розриви, незначні осередки деструкції, міс-
цями втрачені або розірвані тороки.
Досліджені жіночі головні убори презентують при-
вабливі зразки модних тенденцій ХІХ ст. – захоплення
екзотичним східним мистецтвом. Клейма, нанесені на
зворотні боки хусток, повідомляють важливу інформа-
цію щодо часу та місця створення музейних предметів.
Орнаментальні композиції текстильних виробів трак-
товані пишно та соковито, переплетіння і плавні пере-
тікання одних декоративних фігур у інші зачаровують,
змушують пильно їх розглядати. Вигадливі візерунки
характеризуються доцільним і витонченим підбором
мотивів, продуманим поєднанням схематичності та
натуралістичності, фітоморфності та геометричності.
Святковості додає кольорова гама, одночасно насиче-
на і вишукано підібрана, контраст між темним тлом і
м’якими основними барвами доповнює художній ефект.
ПОСИЛАННЯ
1. Буличова В.В. Українські та російські хустки у колекції го-
ловних уборів Харківського історичного музею / В.В. Буличова.
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://museum.kh.ua/
academic/sumtsov-conference/1999/article.html?n=729.
2. Поманицька О.В. Колекція Павловопосадських шалей Ху-
дожньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна / О.В. Поманицька. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.repin.in.ua/
ru/collections/kollekciya-pavlovoposadskih-shaley.
3. Толстухина Н.В., Полосинова Т.А. Павловопосадские платки
и шали в собрании Сергиево-Посадского ГИХМЗ / Н.В. Толстухи-
на, Т.А. Полосинова. – М.: Союз Дизайн, 2015. – 248 с.
4. Коллекция набивных шерстяных платков и шалей второй
половины XIX – начала XX в. в собрании Владимиро-Суздальско-
го музея-заповедника. Каталог коллекции тканей / Сост. Е.В. Ан-
типина. – Владимир, 2010. – 48 с.
5. Красильникова Н. Платки и шали в собрании КБИАХМЗ /
Н. Красильникова // Антиквариат. – 2014. – № 6 (117). – С. 50–59.
6. Косміна О.Ю. Традиційне вбрання українців / О.Ю. Косміна.
– Том І: Лісостеп та степ. – К.: Балтія-Друк, 2008. – 160 с.
7. Ніколаєва Т. Історія українського костюму / Т. Ніколаєва. –
К.: Либідь, 1996. – 176 с.
8. Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців /
Г.Г. Стельмащук. – К.: Наукова думка, 1993. – 240 с.
9. Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белару-
сов в ХІХ – начале ХХ вв. / Г.С. Маслова // Труды Института этно-
графии АН СССР. – М., 1956. – Т. XXXI. – С. 541–757.
10. Украинский народ в его прошлом и настоящем / Под ред.
Ф.К. Волкова, М.С. Грушевского. – Т. 2. – Петроград: Тип. Т-ва «Об-
щественная польза», 1916. – 710 с.
11. Степовой Н. Малорусская народная одежда / Н. Степовой
// Киевская старина. – 1893. – № 5. – С. 272–284.
12. Аксаков И.С. Исследование о торговле на украинских яр-
марках / И.С. Аксаков. — СПб.: Тип. Императорской Академии
наук, 1858. – 384 с.
13. Полтавский земский естественно-исторический музей. –
Полтава: Типо-литография Л. Фишера, 1892. – 26 с.
14. Збірник присвячений 35-річчю музею / Під ред. В. Бенде-
ровського, Я. Риженка, М. Гавриленка. – Том. 1. – Полтава: Пол-
тава-Поліграф, 1928. – 294 с.
15. Стадник С.М. Музей у роки Великої Вітчизняної війни /
С.М. Стадник // Полтавський краєзнавчий: сторінки історії та ко-
лекції. Зб. наук. праць. – Полтава, 1991. – С. 115–117.
16. Інвентарна книга Полтавського державного історико-кра-
єзнавчого музею. Розпочата в 1939 р. – № 1. – 600 с.
17. Ванцак Б.С., Супруненко О.Б. Подвижники українського му-
зейництва / Б.С. Ванцак, О.Б. Супруненко. – Полтава, 1995. – 136 с.
18. Каталог собрания Археологических и исторических древ-
ностей Екатерины Николаевны Скаржинской / Сост. А.П. Зосимо-
вич; Под ред. В.Б. Антоновича. — К.-Лубны, 1891–1892 // ДАПО,
ф. 222, оп. 1, спр. 2, 125 арк.
19. Успенская Е.Н. Индийская предыстория русского каше-
мирового полушалка / Е.Н. Успенская // Европейское культурное
пространство в коллекциях Музея антропологии и этнографии:
сборник статей. – Т. 58. – Санкт-Петербург: МАЭ РАН, 2013. – 469 с.
20. Чешкова А. История трансформации восточных орнамен-
тов / А. Чешкова // Директор. – 2015. – № 12. – С. 34–37.
21. Арсеньева Е.В. Русские платки и шали / Е.В. Арсеньева. –
М.: Внешторгиздат, 1980. – 32 с.
22. Інвентарна книга Полтавського краєзнавчого музею. Гру-
па зберігання «Тканини». – Розпочата у 1948 р. – Тк-1. – 182 с.
23. Інвентарна книга Полтавського краєзнавчого музею. Гру-
па зберігання «Тканини». – Розпочата у 1948 р. – Тк-2. – 192 с.
Старченко В.И., Сулима О.С. Восточные влияния
В статье анализируются набойные платки XIX в.
с восточными орнаментальными мотивами, храня-
щиеся в фондах Полтавского краеведческого музея
имени Василия Кричевского. Приведено научное опи-
сание предметов группы хранения «Ткани» подгруп-
пы «Головные уборы».
Ключевые слова: головной убор, платок, восточные
орнаменты, набойка, Полтавский краеведческий му-
зей имени Василия Кричевского.
Starchenko V.I., Sulyma O.S. Oriental Inspirations
Made of printed cloth kerchiefs dated to the 19th century
with oriental ornamental motives in the Vasyl Krychevskyі
Poltava Local Lore Museum funds are analyzed in the article.
Scientifi c description of storage group “Fabrics” sub-group
“Head-dress” objects is given.
Key words: head-dress, kerchief, oriental ornaments,
made of printed cloth, the Vasyl Krychevskyi Poltava Local
Lore Museum.
26.02.2018 р.j
УДК 069(37.115)(477): 004.031.42
О.В. Онопрієнко
ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ЯК ОДИН
З ЕЛЕМЕНТІВ МУЗЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ
В ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ «ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ
КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ»
У статті розкривається культурно-освітня ро-
бота музею з різновіковою дитячою аудиторією на
засадах музейної педагогіки, де поряд з традиційни-
ми автор описує і аналізує інноваційні форми кому-
нікації закладу зі своїми відвідувачами.
Ключові слова: комунальний заклад «Глухівський
міський краєзнавчий музей», музейна педагогіка, ін-
терактивність, культурно-освітня робота, дитя-
ча аудиторія.
Музей у сучасному світі є не лише місцем збережен-
ня, обліку та вивчення пам’яток культури. Сьогодні – це
науково-просвітницький, освітній заклад, який ставить
перед собою, окрім специфічних професійних, широкі
науково-освітні, естетичні та виховні завдання. Мож-
на стверджувати, що сучасний музей – це своєрідний
центр духовної культури майбутнього. Таке розумін-
ня його ролі і місця в останні десятиліття зробило ак-
туальним сприйняття музею як цілісного соціального
|