Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації
Після скасування кріпосного права в Російській імперії відбулися суттєві зміни в усіх сферах суспільного життя. П.М. Дубровський (1857–1916) – агроном, який в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. сприяв розвитку сільського господарства. Крім того, він належав до непересічних особистостей – зодч...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180748 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації / Л.А. Іванченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 227-233. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180748 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Іванченко, Л.А. 2021-10-16T17:48:53Z 2021-10-16T17:48:53Z 2018 Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації / Л.А. Іванченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 227-233. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180748 947.7:[63+37.017](092)«18/19» Після скасування кріпосного права в Російській імперії відбулися суттєві зміни в усіх сферах суспільного життя. П.М. Дубровський (1857–1916) – агроном, який в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. сприяв розвитку сільського господарства. Крім того, він належав до непересічних особистостей – зодчих духовного відродження суспільства. В статті подано авторські судження про менталітет вченого та окремих представників його наукового оточення. После отмены крепостного права в Российской империи произошли существенные изменения во всех сферах общественной жизни. П.М. Дубровский (1857–1916) – агроном, который во второй половине XIX – в начале ХХ в. способствовал развитию сельского хозяйства. Кроме того, он принадлежал к незаурядным личностям – зодчим духовного возрождения общества. В статье представлены авторские суждения о менталитете отдельных представителей научного окружения ученого. After the abolition of serfdom in the Russian Empire, meaningful intelligence in all spheres of public life took place. P.M. Dubrovsky (1857–1916) was the agronomist, who in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries promoted the development of agriculture. In addition, he belonged to those outstanding personalities who were the architects of the spiritual revival of society. The article presents author’s judgments about the mentality of individual representatives of the academic environment of a scientist. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації Созидатели сельского хозяйства второй половины XIX – начала ХХ ст.: влияние общественно-просветительской деятельности и социально-интеллектуального окружения П.М. Дубровского (1857–1916) на развитие украинской нации The builders of agricultural of the second half of the XIX th – the beginning of XX th centuries: the infl uence of publish-educational activities and social-intellectual representation of P.M. Dubrovsky (1857-1916) on the development of Ukrainion nation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| spellingShingle |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації Іванченко, Л.А. Нова історія |
| title_short |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| title_full |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| title_fullStr |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| title_full_unstemmed |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| title_sort |
будівничі сільського господарства другої половини хіх – початку хх ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення п.м. дубровського (1857–1916) на розвиток української нації |
| author |
Іванченко, Л.А. |
| author_facet |
Іванченко, Л.А. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Созидатели сельского хозяйства второй половины XIX – начала ХХ ст.: влияние общественно-просветительской деятельности и социально-интеллектуального окружения П.М. Дубровского (1857–1916) на развитие украинской нации The builders of agricultural of the second half of the XIX th – the beginning of XX th centuries: the infl uence of publish-educational activities and social-intellectual representation of P.M. Dubrovsky (1857-1916) on the development of Ukrainion nation |
| description |
Після скасування кріпосного права в Російській імперії відбулися суттєві зміни в усіх сферах суспільного життя. П.М. Дубровський (1857–1916) – агроном,
який в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. сприяв розвитку сільського господарства. Крім того, він
належав до непересічних особистостей – зодчих духовного відродження суспільства. В статті подано
авторські судження про менталітет вченого та окремих представників його наукового оточення.
После отмены крепостного права в Российской империи произошли существенные изменения во всех сферах общественной жизни. П.М. Дубровский (1857–1916)
– агроном, который во второй половине XIX – в начале ХХ в. способствовал развитию сельского хозяйства.
Кроме того, он принадлежал к незаурядным личностям
– зодчим духовного возрождения общества. В статье
представлены авторские суждения о менталитете отдельных представителей научного окружения ученого.
After the abolition of serfdom in the Russian Empire,
meaningful intelligence in all spheres of public life took
place. P.M. Dubrovsky (1857–1916) was the agronomist,
who in the second half of the nineteenth and early twentieth
centuries promoted the development of agriculture. In
addition, he belonged to those outstanding personalities
who were the architects of the spiritual revival of society.
The article presents author’s judgments about the mentality
of individual representatives of the academic environment
of a scientist.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180748 |
| citation_txt |
Будівничі сільського господарства другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: вплив громадсько-просвітницької діяльності та соціально-інтелектуального оточення П.М. Дубровського (1857–1916) на розвиток української нації / Л.А. Іванченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 227-233. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívančenkola budívničísílʹsʹkogogospodarstvadrugoípolovinihíhpočatkuhhstvplivgromadsʹkoprosvítnicʹkoídíâlʹnostítasocíalʹnoíntelektualʹnogootočennâpmdubrovsʹkogo18571916narozvitokukraínsʹkoínacíí AT ívančenkola sozidateliselʹskogohozâistvavtoroipolovinyxixnačalahhstvliânieobŝestvennoprosvetitelʹskoideâtelʹnostiisocialʹnointellektualʹnogookruženiâpmdubrovskogo18571916narazvitieukrainskoinacii AT ívančenkola thebuildersofagriculturalofthesecondhalfofthexixththebeginningofxxthcenturiestheinfluenceofpublisheducationalactivitiesandsocialintellectualrepresentationofpmdubrovsky18571916onthedevelopmentofukrainionnation |
| first_indexed |
2025-11-24T21:53:31Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:53:31Z |
| _version_ |
1850496514548301824 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
227
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 г. – 120 с.
5. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1875 года.
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1876 г. – 195 с.
6. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1877 года.
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1878 г. – 145 с.
7. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1876 года.
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1877 г. – 173 с.
8. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1878 года.
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1879 г. – 209 с.
9. Отчет о действиях Глуховской Земской Управы за 1878 год
и с 1 января по 1 сентября 1879 года. – Глухов: Печатня А. Шу-
мицкого, 1880 г. – 72 с.
10. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1879
года. – Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1880 г. – 169 с.
11. Черниговские губернские ведомости. – Чернигов. – № 2.
– 1881.
12. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1884
года. – Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1885 г. – 135 с.
13. Черниговские губернские ведомости. – Чернигов. – № 10.
– 1889.
14. Черниговские губернские ведомости. – Чернигов. – № 59.
– 1886.
15. Отчет по врачебной части Глуховского уезда 1883–84 год.
– Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1884 г. – 88 с.
16. Отчет Глуховской уездной земской управы по 97 ст. Поло-
жения о земск. учрежд., за 1898 год и первую половину 1899 года.
– Глухов: Печатня наследн. Шумицкого, 1899 г. – 198 с.
17. Отчет Глуховской уездной земской управы по 97 ст. Положе-
ния о земск. учрежд., за 1899–1900 гг. по земскому управлению и
хозяйству. – Глухов: Печатня наследн. Шумицкого, 1900 г. – 197 с.
18. Сметы земских доходов и расходов по Глуховскому уезду
на 1900 год. – Глухов: Печатня наследников Шумицкого, 1899 г.
– 194 с.
19. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1899
года. – Глухов: Печатня А. Шумицкого, 1900 г. – 241 с.
20. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1901
года. – Чернигов: Типография Губернского Земства, 1902 г. – 148 с.
21. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1902
года. – Чернигов: Типография Губернского Земства, 1903 г. – 155 с.
22. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1903
года. – Чернигов: Типография Губернского Земства, 1904 г. – 194 с.
23. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1904
года. – Глухов: Типография А.К. Нестерова, 1904 г. – 217 с.
24. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1912
года. – Глухов: Электро-Тип. А.И. Дворкина, 1913 г. – 379 с.
25. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1913
года. – Глухов: Электро-Тип. А.И. Дворкина, 1914 г. – 402 с.
26. Журналы Глуховского уездного земского собрания 1915
года. – Глухов: Электро-Тип. А.И. Дворкина, 1916 г. – 230 с.
Назарова В.В. Історія становлення Глухівської Земської
лікарні у другій половині XIX – на початку XX століття
У статті на підставі документальних джерел
розповідається про історію становлення Глухів-
ської Земської лікарні з часу передачі «Приказом об-
щественного призрения» цього закладу у відання Зем-
ства до 1917 року.
Ключові слова: Глухів, Земство, медицина, земська
лікарня, земський лікар, земська аптека, Неводничан-
ський, Дорошенко, Пашкевич, Спановський.
Nazarova V.V. History of formation of Glukhov zemstvo hos-
pital in the second half of the XIX – XX th century
In article on the basis of documentaяry sources it is told
about history of formation of Glukhov zemstvo hospital
since transfer by «the Order of public contempt» of this
institution to department of Zemstvo till 1917.
Key words: Glukhov, Zemstvo, medicine, zemstvo hospital,
zemstvo doctor, zemstvo drugstore, Nevodnichansky,
Doroshenko, Pashkevich, Spanovsky.
19.03.2018 р.
УДК 947.7:[63+37.017](092)«18/19»
Л.А. Іванченко
БУДІВНИЧІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.:
ВПЛИВ ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНО-
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ОТОЧЕННЯ
П.М. ДУБРОВСЬКОГО (1857–1916)
НА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Після скасування кріпосного права в Російській ім-
перії відбулися суттєві зміни в усіх сферах суспільно-
го життя. П.М. Дубровський (1857–1916) – агроном,
який в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. спри-
яв розвитку сільського господарства. Крім того, він
належав до непересічних особистостей – зодчих ду-
ховного відродження суспільства. В статті подано
авторські судження про менталітет вченого та ок-
ремих представників його наукового оточення.
Ключові слова: П.М. Дубровський, Є.Х. Чикаленко,
В.І .Обреїмов, В.М. Бензин, К.А. Вернер, О.Ф. Форту-
натов, М.М. Нєплюєв, культурно-просвітницька ді-
яльність, сільськогосподарські школи, сільськогоспо-
дарська дослідна справа.
Вивчення та аналіз біографій визначних постатей є важ-
ливим кроком до пізнання історії. Відродження імен, роз-
криття діяльності особистостей, їхнього внеску у складову
національного прогресу – важливий аспект історичних роз-
відок. У даному дослідженні суб’єктивно-об’єктивні відноси-
ни постають як визначальні, що відповідають гуманістично-
му змісту сучасного пізнання. Розглядаючи життєвий шлях
П.М. Дубровського в оточенні кількох персоналій, аналізу-
ючи сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів, взаємо-
зв’язків і середовища, розкривається еволюція їх діяльності
в історичному контексті. Про виховання, суспільне оточен-
ня, вплив трудової і громадської діяльності П.М. Дубров-
ського, соціальну проекцію діянь вченого та його однодум-
ців – слід, залишений по собі в історії, викладено у статті.
У 1857 р. в с. Гамаліївка Глухівського повіту Чернігів-
ської губернії у родині настоятеля Харлампієвського мо-
настиря народився Павло Михайлович Дубровський – май-
бутній вчений, перший урядовий Полтавський агроном,
редактор, перекладач, просвітник і організатор введення
наукових методів у сільське господарювання.
Виховання та домашня атмосфера мали особливий
вплив на формування світогляду дітей. В родині, ок-
рім Павла, були ще молодші брат Дмитро та сестра Ма-
рія [1, арк. 228–235 зв.]. При монастирі діяло училище,
в якому навчалося 15 дівчаток. Закон Божий в учили-
щі і церкві викладав настоятель [2]. Можна припусти-
ти, що П.М. Дубровський, як старший син, з дитинства
брав посильну участь у цьому. Вірогідно, це стало осно-
вою при виборі професії. Захоплення природою, дослід-
ницькою справою, бажання покращити та полегшити
умови сільського господарювання беруть свій початок
від середовища, в якому ріс майбутній вчений.
За законами того часу П.М. Дубровський, як син свя-
щеника, був зобов’язаний отримати духовну освіту, яку
j
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
228
він здобув у Стародубському духовному училищі та Чер-
нігівській духовній семінарії. Після закінчення цих закла-
дів, досягши повноліття, у 1877 р. він вступив до Петров-
ської землеробської і лісівничої академії.
У 1882 р. дійсний студент П.М. Дубровський закінчив
два відділення і отримав ступені кандидата з лісівництва
і землеробства. Фахову діяльність розпочав у Курсько-
му статистичному бюро – за дорученнями місцевої гу-
бернської земської управи робив обстеження і деталь-
ний опис приватних господарств [3]. Та найвизначнішою
подією того року і всього подальшого життя, що відігра-
ла велику роль у фаховій діяльності вченого, стало одру-
ження з Надією Василівною Беспаловою (1861–?). В ро-
дині народилось троє дітей – Ксенія (1884), Борис (1887)
та Олена (1894) [4, арк. 204].
У 1883 р. для розвитку сільського господарства запро-
ваджена була урядова програма створення нижчих сіль-
ськогосподарських шкіл у маєтках та повітах. За роз-
порядженням Міністерства землеробства і державних
маєтностей (МЗіДМ) та за пропозицією К.П. Арнольді у
березні 1884 р. П.М. Дубровського призначають управ-
ляючим маєтку у Суджанському повіті Курської губернії,
щоб організувати і очолити там Кучерівську нижчу сіль-
ськогосподарську школу [4, арк. 203 зв.].
У 1887 р., після першого випуску учнів, Павло Михай-
лович переходить на роботу статиста до Тамбовсько-
го губернського земства, де обстежує приватні госпо-
дарства губернії.
У 1888 р. вийшов закон, яким передбачалося вве-
дення у Російській імперії посад губернських урядо-
вих агрономів – запровадження таких (як експеримент)
терміном на три роки лише у деяких губерніях країни.
Основним обов’язком губернських агрономів на почат-
ковому етапі було проведення публічних лекцій і бе-
сід із господарями. П.М. Дубровський на державному
рівні став одним із перших таких службовців у країні
1 жовтня 1889 р. [5].
17 плідних років науково-дослідної, просвітниць-
кої, громадської діяльності Павло Михайлович провів
на Полтавщині, активно долучився до роботи Полтав-
ського сільськогосподарського товариства, десять ро-
ків обіймав посаду віце-президента організації, пев-
ний час очолював Полтавське дослідне поле, виступав
одним із генераторів запровадження наукових мето-
дів господарювання.
З метою розвитку сільського господарства губернський
агроном проводив низку досліджень, підтримував і все-
бічно стимулював організаційну діяльність землевласни-
ків у регіоні, впевнено вів наукову й просвітницьку ро-
боту серед населення. Його активність охоплювала різні
ланки сільськогосподарських проблем: обробіток ґрунту –
глибина оранки, сівозміна, техніка травосіяння; питання
вирощування кормових буряків; ентомологія та боротьба
зі шкідниками злакових рослин і садових культур; сіль-
ськогосподарське технічне знаряддя – удосконалення, ви-
пробування, впровадження нових моделей механізації у
господарствах; садівництво – завезення і розведення но-
вих видів; скотарство – відгодівля та розведення тварин,
проблема кормовиробництва та багато інших.
Ініціативою і стараннями Павла Михайловича в Пол-
тавській губернії утворювалися насіннєві склади, поши-
рювались країною нові види рослин, які є звичними для
нас сьогодні – кукурудза, цукрові і кормові буряки, еспар-
цет, тимофіївка, лісова чина Вагнера, янтарне та цукрове
сорго, кормовий горох тощо; володимирська вишня, різ-
носортові абрикоси, сливи та ін.
Вагомий внесок фахівець-аграрій зробив у налагоджен-
ня процесів механізації. Завдяки його ініціативі в пові-
тах відкривалися склади сільськогосподарської техніки
та реманенту, проводились виставки-ярмарки сільсько-
господарських знарядь. Ним було ініційовано створення
племінних пунктів та здійснено завезення племінного
матеріалу для розвитку вівчарства [6], створено племінні
пункти для розведення великої рогатої худоби порід си-
ментальської та шортгорн. Губернським агрономом було
завезено плідників м’ясної та сальної (йоркширська і бер-
кширська) породи свиней та розроблено схему відгодів-
лі; налагоджена система заготівлі та збуту продукції. Не
менш вагомі його здобутки в галузях бджільництва, хме-
лярства, садівництва, лісорозведення, тютюнництва, ко-
нярства та продуктів їх переробки.
П.М. Дубровський ретельно дослідив проблему виро-
щування і переробки лікарських рослин. Завдяки його
ініціативі було створено дослідне поле лікарських рос-
лин у Лубнах, яке нині функціонує як Дослідна станція
лікарських рослин [7].
Для розвитку сільського господарства наприкінці
ХІХ ст. у масштабах губернії постала необхідність роз-
ширення спектру діяльності: організація шкіл, лекцій,
курсів, виставок; обстеження земель та моніторинг ме-
тодів господарювання як заможних господарів, так і
простого селянства. Неодноразово П.М. Дубровський
виступав консультантом і помічником у створенні сіль-
ськогосподарських шкіл, підтримував нововведення,
сприяв дослідженням. Вчений добре розумів, наскіль-
ки нелегкою є праця піонерів-першопроходців, де ма-
ють місце не лише перемоги, а й невдачі та поразки.
Авторитетний урядовий агроном підтримував колег у
орієнтації господарських робіт на наукові знання. Гу-
бернський агроном умів вирішувати проблемні питан-
ня, підносячи їх на більш якісний рівень. За досить ко-
роткий час він здобув авторитет, повагу від населення
і колег. Значимість агронома у справах розвитку сіль-
ськогосподарської науки була відмічена і на державно-
му рівні – у 1896 р. його обрали членом-кореспондентом
Вченого Комітету МЗіДМ [8]. Того ж 1896 р. П.М. Дубров-
ський ініціював створення друкованого органу Полтав-
ського товариства сільського господарства – журналу
«Хуторянин». Разом з іншими видатними особисто-
стями і членами Полтавського товариства сільського
ISSN 2218-4805
229
господарства П.М. Дубровський сприяв створенню бі-
бліотеки у Полтаві (сучасна обласна універсальна нау-
кова бібліотека ім. І. Котляревського) [9].
У 1906 р. П.М. Дубровського направляють на відро-
дження підупалого Уманського училища садівництва. В
чарівному куточку вчений провів два нелегких роки, отру-
єні масою інсинуацій, пліток і доносів [10]. Зважаючи на
фахові здібності і специфіку спілкування, П.М. Дубров-
ський вніс низку пропозицій та практично реалізував
прогресивні ідеї для відновлення закладу [11, с. 6]. За на-
ціональні ідеї та підтримки студентів у 1908 р. його було
знято з посади [12], переведено до Петербурга редакто-
ром журналу «Сельское хозяйство и лесоводство», який
на той час був у занепаді і не видавався [13]. За кілька
років учений зумів підняти це видання на рівень одно-
го з провідних галузевих журналів.
Наукова спадщина П.М. Дубровського налічує понад
400 праць. Найбільш показовими є звіти та доповіді, в
яких деталізовано викладено процес дослідження про-
блеми та власна думка аграрія щодо шляхів подолання.
Упродовж життя Павлу Михайловичу довіряли най-
важчі ділянки роботи, знаючи його стійкий характер,
цілеспрямовану натуру, уміння працювати з представ-
никами різних соціальних станів. Помер він 30 листо-
пада 1916 р., похований на Смоленському кладови-
щі Санкт-Петербурга [11].
У ході вивчення біографії П.М. Дубровського виявле-
но характерну особливість – життєвий і творчий шлях
вченого неодмінно супроводжували любов до природи і
патріотизм, захоплення дослідництвом і його практич-
не втілення, цілеспрямованість і порядність, громадська
активність і чіткі національні переконання. «Павло Ми-
хайлович завжди був осередком, акумулятором оточення,
навколо нього створювалось певне товариство і та дружба
зав’язувалась на все життя», – так писав про вченого його
колега О. Іллічевський [6]. Це соціально-інтелектуальне
оточення в подальшому подарувало для галузевої науки
низку технологій і методів з розвитку сільського госпо-
дарства, сприяло результативному сплеску в науковому
поступі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
На думку іспанського філософа Рафаеля Альвіри, будь-
яке підприємство чи корпорація стануть дуже жорстким
середовищем, якщо в них будуть існувати лише зовнішні
стосунки, побудовані на матеріальній зацікавленості [14,
с. 40]. Автор дослідження висуває думку, що співпраця,
взаємовплив колег, родичів, друзів П.М. Дубровського,
поєднання їх загальнолюдських, побутових і фахових
рис дали вагомі позитивні результати для розвитку сіль-
ського господарства та культурно-просвітницької сфери.
Євгена Харлампієвича Чикаленка – видатного громад-
ського діяча (1861–1929) – називають менеджером україн-
ського руху. Цей поміщик, як і П.М. Дубровський, не лише
навчав селян агрономії, а й був зберігачем і популяриза-
тором національної традиції [15]. Знайомі вони були зі
студентських років [16, с. 95]. Інтереси друзів доповню-
вались і помножувались, що проявилось у чіткому розу-
мінні важливості навчання населення та вживанні укра-
їнської мови в наукових колах, освітніх закладах, у побуті.
За розпорядженнями імператора Олександра І від
18 травня 1876 р. і 8 жовтня 1881 р. заборонялося дру-
кувати наукову літературу українською мовою, до-
зволялась «лише белетристика» [17, с. 40]. В одному з
агрономічних часописів, журналі «Хуторянин», друзі
українською подавали оригінальний за змістом і фор-
мою науковий матеріал у жартівливій формі – «Розмо-
ву пана і господаря» [18]. Згодом, з 1897 р., було видано
окрему серію науково-популярних брошур «Розмови про
сільське хазяйство» (п’ять книжок), а в журналі «Хуто-
рянин», як головний редактор, П.М. Дубровський роз-
містив рецензії на ці збірки [19]. «Розмови» мали таку
величезну популярність, що перекладалися на румун-
ську і російську мови [20]. Таким завуальованим спосо-
бом П.М. Дубровський та Є.Х. Чикаленко зуміли обій-
ти цензуру й опублікували цінну сільськогосподарську
інформацію у вигляді фейлетону, де науковий матері-
ал подано доступно й водночас фахово. «Розмови» за
своїм значенням вийшли за межі аграрного сектору і
на сьогодні мають цінність як джерело інформації про
розвиток економіки та шляхів сполучення, зокрема, за-
лізниць, якими вивозили до Одеси зерно та іншу сіль-
ськогосподарську продукцію для експорту [21].
Б.Д. Грінченко (1863–1910) високо оцінив «Розмови» і
схвально відгукнувся на оригінальність стилю й літера-
турну роботу друзів, про що зазначає у листі автору збі-
рок: «Се ви дуже добре діло почали, було б добре, коли б
і ще далі друкували книжки в такому жанрі» [20].
Отже, діяльність П.М. Дубровського і Є.Х. Чикален-
ка щодо популяризації наукових методів господарю-
вання проводилась з урахуванням національних осо-
бливостей. Друзі створили своєрідний тандем у справі
поширення сільськогосподарських знань, обходячи за-
борони урядової цензури.
З 1905 р. П.М. Дубровський був членом Імператорсько-
го Вільного економічного товариства (ІВЕТ) та Благодій-
ного товариства з розповсюдження і видання загально-
доступних книг при ІВЕТ, піклувався про забезпеченість
книжкового фонду бібліотеки цього товариства, займав-
ся розповсюдженням наукових видань українською [11].
Вже в Петербурзі, перебуваючи на посаді редактора жур-
налу «Сельское хозяйство и лесоводство» з 1912 р., він як
Голова 1-го сільськогосподарського відділу ІВЕТ керував
Комісією з розповсюдження сільськогосподарських відо-
мостей, виданням Покажчика сільськогосподарської літе-
ратури, був рецензентом доступної сільськогосподарської
літератури, забезпечував українських вчених науковими
публікаціями та періодикою.
В одному з номерів «Хуторянина» знаходимо рецензію
П.М. Дубровського на книгу «Сільскі пригоди (про випа-
си). Оповідання селянина» [22] автора Фадея Рильського,
видану в Петербурзі товариством ІВЕТ. Це свідчить про
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
230
постійну популяризацію української книги, підтримку
авторів і знайомство з широким колом української інте-
лігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття.
В журналі «Хуторянин» П.М. Дубровський неоднора-
зово торкався історії вжитку «місцевої народної мови
для цілі розповсюдження знань в народі» –викладання
в школах українською. Як редактор видання, він акцен-
тував увагу на те, що в 1869 р. президент Полтавського
товариства сільського господарства князь Л.В. Кочубей
уже писав звернення «Про необхідність розвитку реме-
сел в народі»: «Без сумніву, для успіху поширення реміс-
ництва потрібно розповсюдження друкованих посібни-
ків в школах. І основною метою подібних популярних
посібників, яке не замінити ніякою літературною пра-
вильністю і красою, це – зрозумілість, для якої в ім’я ко-
ристі можна пожертвувати літературними упереджен-
нями. Найкраща зброя доступності у викладенні знань
– це та мова, яку чує дитина з колиски» [23].
Є. Чикаленко підкреслював любов і відданість Україні
друга і колеги П.М. Дубровського: «По скінченні академії
він був учителем хліборобської школи в Криму, … скрізь
обережно, але послідовно вів українську лінію» [16, с. 95].
Є підстави стверджувати, що П.М. Дубровський прак-
тикував викладання в школах сільськогосподарських дис-
циплін українською мовою, оскільки керівника Уманської
школи садівництва було знято з посади як прихильника
культурної автономії України [24].
Серед товаришів і однодумців П.М. Дубровського –
кандидат математичних наук Василь Іванович Обреїмов
(1843–1910) [25] – прогресивний і талановитий вчитель
математики і фізики, який вільно володів англійською.
Він проводив наукову і краєзнавчу діяльність, вирізняв-
ся вільнодумством, мав атеїстичні погляди, проповідував
гендерну рівність тощо. За таке вільнодумство вчитель був
висланий до В’ятської губернії без права вчителювання.
У 1878 р. він емігрував до Швейцарії, жив у Франції (там
народився його син Іван Обреїмов (1894–1981) – відомий
фізик-експериментатор, Академік АН СРСР) [26]. Незаба-
ром В.І. Обреїмову вдалося повернутися до Росії. Якийсь
час він мешкав у Павловську біля Петербурга, згодом пе-
реїхав на Полтавщину, організував Полтавську ремісни-
чу колонію для неповнолітніх злочинців, серед виклада-
чів якої був і П.М. Дубровський [27, с. 59].
Ще один колега і соратник П.М. Дубровського – випус-
кник Петровсько-Розумовської землеробської і лісової
академії, прихильник революційних поглядів, вчений-до-
слідник, перший директор Полтавського дослідного поля
– Борис Петрович Черепахін (1860–1901) [28]. Під час нав-
чання в академії вони входили до складу одного револю-
ційного гуртка [29]. В Полтаві друзі плідно просувались в
напрямку впровадження наукових досягнень у ведення
сільського господарства, підтримували ініціативи вчених,
ділились знаннями. Їхнє взаєморозуміння і взаємопова-
га давали гарні плоди наукових досліджень, перемагаючи
численні насмішки та недовіру до експериментаторства.
Олексій Федорович Фортунатов згадує про П.М. Дубров-
ського як про друга, з яким він був знайомий і товари-
шував ще з Петровської академії, а потім разом оглядав
землі Тамбовської губернії [30, с. 11]. О.Ф. Фортунатов
(1856–1925) у 1874 р. закінчив Московську гімназію, на-
вчався в Московському університеті на історико-філоло-
гічному і медичному факультетах. Одночасно навчався
на сільськогосподарському відділенні Петровської зем-
леробської і лісівничої академії [31, с. 9], де й познайо-
мився з П.М. Дубровським. Після закінчення закладу за-
лишився там на викладацькій роботі. У Петровці здобув
звання професора сільськогосподарської енциклопедії і
сільськогосподарської статистики (1884–1893). Його ма-
гістерська робота «Урожаи ржи в Европейской России»
(1894) була належно оцінена Російським географічним
товариством, яке нагородило О.Ф. Фортунатова вели-
кою золотою медаллю. В роботі вчений аналізував залеж-
ність урожаїв жита від природних і кліматичних факто-
рів, хронологію продуктивності сільського господарства
на території Російської імперії за сто років. Статистич-
ні дослідження, що О.Ф. Фортунатов проводив в Москов-
ській, Самарській, Тамбовській губерніях, фіксувалися у
статистичних звітах губернських земств.
Викладацька діяльність О.Ф. Фортунатова теж мала роз-
логу географію – він був професором Петровської акаде-
мії, Новоалександрійського інституту (кафедра загальної,
сільськогосподарської і лісової статистики) (1894–1899),
Київського політехнічного інституту (кафедра сільсько-
господарської економіки та статистики) (1899), викладав
в Комерційному інституті, в університеті ім. Шанявсько-
го, на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах, у Ви-
щому технічному училищі. Вчений ретельно досліджував
географію польових культур. Його лекції і праці були на-
сичені фактами, чіткістю й лаконічністю. О.Ф. Фортунатов
друкувався в різних наукових журналах, зокрема «Трудах
вольного экономического общества», а його статті кори-
стувались такою популярністю, що були перекладені іта-
лійською і німецькою мовами.
Серед друзів П.М. Дубровського є ще одна неординар-
на особистість – Василь Митрофанович Бензин (1881–
1973) [32] – учений-селекціонер, історик Церкви. Походив
з родини священика Таврійської губернії. Після закінчен-
ня духовної академії був направлений професором ду-
ховних семінарій у США. У 1912 р. отримав ступінь ма-
гістра в Міннеапольському університеті (штат Мінесота,
США) і захистив дисертацію про засухостійкі сільсько-
господарські рослини; мав досвід роботи в Міністерстві
землеробства США. В.М. Бензин був людиною активною
і прогресивною – сприяв формуванню російського емі-
грантського руху в США, створенню Свято-Тихоновської
і Свято-Володимирської семінарій США [33]. В.М. Бен-
зин про свого друга П.М. Дубровського казав, що, незва-
жаючи на життєві труднощі і соціально-історичні зміни,
той зберіг разючу скромність і в приватному житті, і на
суспільних теренах, мав дивовижну м’якість характеру з
ISSN 2218-4805
231
Вважаємо, що є сенс згадати ще про одного уроджен-
ця Глухівщини –Миколу Миколайовича Неплюєва (1851–
1908). На даний час не виявлені конкретні свідчення і
документи про дружбу між цими двома особистостями.
В даному випадку керуємося територіально-осередко-
вими чинниками впливу і записами в офіційних доку-
ментах Петровської землеробської і лісівничої акаде-
мії, де зазначається про успішність студентів Михайла
Дубровського і Миколи Неплюєва [40]. Як і П.М. Дубров-
ський, Неплюєв народився на Чернігівщині, виховувася
у порядній родині, був дотичний до духовної сфери су-
спільства. Після отримання юридичної освіти, диплома-
тичної служби в Мюнхені в 1877 р. М.М. Неплюєв всту-
пив до Петровської академії вільним слухачем. Певний
час був членом «Общества для пособия нуждающимся
студентам Петровской земледельческой и лесной ака-
демии» [41, с. 2]. В 1882 р. отримав у спадок від бать-
ків хутір [42, с. 144], на якому намагався створити мо-
дель довершеного суспільства – Хрестовоздвиженське
православне братство. В цій общині чоловіки і жінки
мали рівні права.
Свою місію М.М. Неплюєв, як і П.М. Дубровський, вба-
чав у втіленні ідеї служіння справі підвищення духовного
рівня і якості матеріального життя селян. На його думку,
покликання поміщиків в тому, щоб опікуватись освітою
народу, адже вони є носіями симбіозу матеріального та ін-
телектуального. Цю ідею сповідували і П.М. Дубровський,
і Є.Х. Чикаленко – особистості, які намагались абсолютні
моральні цінності перевести в галузь практичної етики.
У 1885 р. М.М. Неплюєв започатковує на родинному
хуторі чоловічу сільськогосподарську школу, а незаба-
ром – у 1891 р. – жіночу, яка носила назву «Школа земле-
робства». Простежується подібність в організації та на-
лагодженні навчально-практичного процесу в школах,
відкритих Дубровським на х. Кучерове і Неплюєвим на
х. Воздвиженському. В основу виховання був покладе-
ний принцип всебічного розвитку дитини, який поєдну-
вав розумове, фізичне і моральне зростання.
На противагу В.І. Обреїмову (нам невідомо про релі-
гійні настрої Дубровського), Неплюєвим були запровад-
жені особливі канонічні правила Воздвиженського брат-
ства, які в церковному оточенні вважались вільнодумством
і єрессю, хоча мали на це дозвіл єпархіального очільни-
ка. В подальшому погляди М.М. Неплюєва, праці і діяль-
ність духовного спрямування викликали зацікавленість
у суспільства, і його було запрошено читати лекції у Мос-
ковській духовній академії (1907 р.).
Подібність напрямків діяльності, особистісних якостей
П.М. Дубровського та М.М. Неплюєва найвиразніше про-
слідковується в умінні єднати, служити, генерувати но-
вітнє. Задуми та ідеї цих особистостей були реалізовані і
зайняли певне місце в історії.
Чернігівсько-Сіверська земля багата людьми неорди-
нарними, особиста ініціатива яких сприяла утворенню
творчих об’єднань, шкіл, лікарень, музеїв, інших уста-
юнацькою свіжістю думки; розмова з ним вражала гли-
биною зауважень, широтою кругозору і різносторонньою
освіченістю в галузі найскладніших і спеціальних питань
агрономії і сільськогосподарського життя [34].
Підсумовуючи вивчення даного аспекту, можна визна-
ти, що В.М. Бензин і П.М. Дубровський мали широке коло
спільних інтересів, які були спрямовані на формування ко-
рисного для людей і цінного для науки та суспільних справ.
Спільні з П.М. Дубровським уподобання розділяв стар-
ший редактор Статистичного відділу МЗіДМ, статист-а-
гроном, керівник П.М. Дубровського в Курському бюро
Костянтин Антонович Вернер (1850–1902). Народився
він в Кам’янець-Подільській губернії, був слухачем Ки-
ївського університету св. Володимира. Належав до кола
вільнодумців, за що потрапив під нагляд поліції, був аре-
штований, перебував у засланні разом з В.Г. Короленком
(1853–1921) [35]. Як і К.А. Вернер, П.М. Дубровський теж
вирізнявся вільнодумством: «По сведениям 1905 г. «от-
личался крайне свободным направлением» и не стесня-
лся в суждениях о правительстве» [36].
Найближчий друг П.М. Дубровського – його дружина
Надія Василівна Беспалова (1861–?) – дворянка, донь-
ка колезького асесора. Народилась в Сімферополі, закін-
чила Сімферопольську гімназію, жіночі медичні курси в
Петербурзі. Там же 1881 р. була вперше заарештована по
справі терористичної фракції соціально-революційної
партії, вдруге заарештована в Курську у 1882 р. Перебува-
ла під наглядом поліції до 1903 р. В Полтаві брала актив-
ну учать в діяльності культурно-просвітницьких органі-
зацій у справі відкриття недільних жіночих шкіл, гуртків
народних читань тощо [37].
На початку професійного шляху, коли П.М. Дубровський
очолював Кучерівську сільськогосподарську школу, ви-
кладачем предметів садівництва, городництва і бджіль-
ництва був випускник Нікітського училища садівництва
Микола Васильович Беспалов – брат дружини. Очевид-
ним є те, що П.М. Дубровський умів будувати стосунки
з близькими та оточуючими таким чином, що родинні
зв’язки скріплялись фаховими інтересами, а фахові ін-
тереси перетікали в дружбу.
Сім’я Павла Михайловича та Надії Василівни Дубров-
ських акумулювала в собі прогресивні ідеї, була постій-
ним джерелом просвітництва. В їхньому домі влашто-
вувались лекції-зустрічі, вечори-читальні [38]. Сімейна
діяльність родини Дубровських сприймалась і цінувала-
ся громадськістю. Відомості про роботу вносилось в офі-
ційні довідники [25; 27; 38; 39], що видавалися як центра-
лізовано, так і в губерніях та областях Російської імперії.
Навчально-просвітницький спадок, який залишили по
собі П.М. Дубровський та його друзі-колеги, є цінним іс-
торичним і науковим джерелом. Огляд даного дослідже-
ного матеріалу дає підстави вважати, що колегами і дру-
зями П.М. Дубровського були особи, які мали позитивне
життєве кредо, слідували своїм принципам, і, незважа-
ючи на перипетії долі, досягали мети.
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
232
нов. Їхні починання мали продовження в часі, незважа-
ючи на політичні зміни в соціумі чи перипетії життя.
Завершуючи стислий аналіз життєвого шляху, фахової
та громадсько-просвітницької діяльності П.М. Дубров-
ського у порівнянні з біографіями його колег-однодум-
ців-друзів, констатуємо, що їх історична роль визнача-
ється, насамперед, гуманістичними ідеями та ідеалами,
які залишаються актуальними дотепер. Ґрунтовні фахо-
ві знання, фундаментальний підхід до справи сприяли
плідній науково-організаційній діяльності, становлен-
ню аграрної науки в державі.
В контексті досліджень суспільних зв’язків і відносин
згадані персоналії займали чільне місце у напрямку збе-
реження духовності та моральних цінностей, національ-
ної культури. Вони вміли реалізовувати сміливі проекти,
згуртовуючи навколо себе подібне оточення, прямували
курсом здійснення поставлених завдань, що викристалі-
зувалися з первинного середовища та ментальності, за-
кладених у батьківському домі, й залишились констан-
тами, незважаючи на зміни у соціокультурному просторі
держави кінця ХІХ– початку ХХ ст. Крокуючи у майбут-
нє, варто відкрити забуті імена та віддати належне тим,
хто залишив по собі історичну спадщину.
ПОСИЛАННЯ
1. Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 3, спр. 252.
арк. 228–235 зв.
2. Літопис Свято-Харлампіївського жіночого монастиря, – Ко-
нотоп, 2013. – 40 с.
3. Статистические сведения о продовольственных средствах
крестьянского населения Курского, Льговского, Суджанского, Дми-
триевского и Фатежского уездов Курской губернии в 1883–1884 г.
/ [сост. по сведениям Стат. бюро при Курск. губ. зем. управе. – Кур-
ск : тип. губ. земства, 1884. – 87 с.
4. Російський державний історичний архів, ф. 381, од. зб. 47,
спр. 541.
5. Журнал экстренного заседания Полтавского сельскохозяй-
ственного общества 6 декабря 1889 г. // Журн. Полтав. о-ва сел.
хоз-ва за 1889 г. – Полтава: Тип. губ. прав., 1890. – Вып. 3. – С. 22
6. Илличевский О. Полувековая деятельность Полтавского об-
щества сельского хозяйства / О. Илличевский // Хуторянин. − 1915.
− № 52. − С. 1067.
7. Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроеко-
логії і природокористування Національної академії аграрних
наук України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
dslr-naan.com.ua/index.php?option=com_content&view=article
&id=33&Itemid=197.
8 . Краткий обзор деятельности Министерства земледелия
и государственных имуществ за второй год его существования
// Изв. Мин. земл. и гос. им-в. – 1896. – № 29 (18 июн.). – С. 468.
9 . Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека іме-
ні І.П. Котляревського. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://library.pl.ua/library/istorichna_dovidka.
10 . Котельников В. Павел Михайлович Дубровский / В. Котель-
ников // Вестник сельского хозяйства. – 1916. – № 51–52. – С. 4.
11 . В-ъ. П. М. Дубровский [некролог] / В-ъ // Сельское хозяйство
и лесоводство. – 1916. – Т. ССLII, год LXXVI (ноябр. – дек.). – С. 5–11.
12. Деятели революционного движения в России. Био-библио-
графический словарь. От предшественников декабристов до па-
дения царизма. – Т. 3. – 80-е годы. – Вып. ІІ. – Г–З. – М.: 1934. –
Стб. 1263–1264.
13 . П.М. Дубровский. Некролог // Известия Министерства зем-
леделия. – 1916. – № 50 (воскресенье, 11-го декабря). – С. 1065.
14. Рафаэль А. Место, куда возвращаются. Размышления о
семье / Пер. с исп. И. Усятинской. – К.: Дух і літера, 2015, – 88 с.
15. Панченко В. Менеджер українського руху. Тиждень – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/History/38335 .
16. Чикаленко Є. Спогади (1861–1907) / Є. Чикаленко. – К.: Тем-
пора. – 2003. – 415 с.
17. Вергунов В.А. Полтавському товариству сільського госпо-
дарства − 150 років: віхи видатних діянь на благо України
/ В.А. Вергунов; ННСГБ НААН. – К.: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. – 52 с.
– (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, докумен-
тах, бібліографії»; кн. 76). – 51 с.
18. Розмова пана і господаря // Хуторянин. – 1901. – № 6. – С. 93.
19. Дубровский П. / [Рецензія] // Хуторянин. – 1901. – № 25. –
С. 408–409. – Рец. на кн. : Чикаленко Е. Розмова про сільське хозяй-
ство. – СПб: Изд. благотворит. общ., 1901. – 4 кн. «Виноград».– 40 с .
20. Гриськов А. Євген Чикаленко: людяність у вимірі часу. Про-
вінційні хроніки. Ананьїв-інфо. – [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://www.ananiev.info/Євген-Чикаленко-людя-
ність-у-вимірі-часу.
21. Рогожа М.М. «Розмови про сільське господарство» Є. Чи-
каленка як джерело в контексті «Матеріальної тканини нашої іс-
торії». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inb.dnsgb.
com.ua/2018-1/.pdf.
22. [Рецензия] / П. Д. [П. Дубровский] // Хуторянин. – 1905. –
№ 45–46. – С. 941–942. – Рец. на кн. : Мускатблит Ф. Народное пред-
ставительство / предисл. А.С. Изгоева. – Одесса: Изд. Распопова,
1905; на кн.: Рильський Ф. Сільскі пригоди (про випаси). Опові-
дання селянина. – СПб: Изд. благотвор. общ. изд. общеполезных
и дешевых книг, 1905. – 45 с.
23. Полтава, 4 февраля 1899 г. // Хуторянин. – Полтава: Тип.-ли-
тогр. М.Л. Старожицкого, Александровская ул., д. Дубинского,
1899. – № 5. – С.69–71 .
24. Дубровский Павел Михайлович. История Полтавы. – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://histpol.pl.ua/ru/biblioteka/
ukazatel-po-nazvaniyam?id=1732 .
25. Адрес-календарь и справочная книжка Полтавской губер-
нии на 1901 год / [сост. Д. А. Иваненко]. – Полтава. Тип. Д.Н. Под-
земского, 1901. – 600 с.
26. Литинская Т.К. Жизнь и научная деятельность академика
И.В. Обреимова / Т.К. Литинская. – [Електронный ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ihst.ru/projects/sohist/papers/obreimov.htm.
27. Справочная книжка по Полтавской губернии на 1907 год.
– Полтава: Тип-лит. губ. прав. 1907. – 455 с.
2 8. Шульга В.П. Штрихи до портретних нарисів очільників Пол-
тавського дослідного поля (до 150-річчя Полтавського Дослідного
поля) // Історія науки і біографістика. – 2015. – № 3. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://inb.dnsgb.com.ua/2015-3/16.pdf .
29 . Хроника преследований. Народная воля, № 3 январь
1880. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://narovol.ru/
document/nv3.htm.
30 . Фортунатов А. Несколько слов о покойных деятелях зем-
ской статистики / А. Фортунатов // Земский работник. – 1918. –
№ 2–3 (янв.). – С. 8–15.
31. Журналы заседаний совета Петровской земледельческой
и лесной Академии с 16 июня по 13 декабря 1880 года // Изв. Пе-
тров. земледел. и лес. акад. – М.: Тип. М.Н. Лаврова, 1879.
32. В. М. Бензин – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.tez-rus.net/ViewGood33726.html.
33. Религиозные деятели русского зарубежья. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zarubezhje.narod.ru/av/b_074.ht m.
34. Бензин В. Памяти П.М. Дубровского [некролог] / В. Бензин
// Сельское хозяйство и лесоводство. – 1916. – Т. ССLII, год LXXVI
(ноябр.– дек.). – С. 12–14 .
35. Вернер Константин Антонович. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/biograf2/2760.
36. Дубровський Павло Михайлович – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://slovar.pp.ua/30217-dubrovskiy-pavlo-
mihaylovich.html.
37. Беспалова (по мужу Дубровская) Надежда Васильевна // Дея-
тели революционного движения в России: биобиблиографический
словарь от предшественников декабристов до падения царизма
[в 5 т.]. – М.: Изд. Всесоюз. об-ва полит. каторж., 1933. – Т. 3: Вось-
мидесятые годы, вып. 1: А–В. – С. 300–301 .
38. Адрес-календарь и справочная книжка Полтавской губер-
нии на 1903 год. / Изд. Полтав. губ. стат. ком-та. – Полтава: Тип.-
лит. губ. прав., 1903. – 600 с.
39. Справочная книжка по Полтавской губернии на 1907 год.
– Полтава: Тип-лит. губ. прав. 1907. – 455 с.
40. Журналы заседаний совета Петровской зем ледельческой
и лесной Академии с 14 июня по 14 декабря 1879 года // Изв. Пе-
тров. земледел. и лес. акад. – М.: Тип. М.Н. Лаврова, 1880. – 138 с.
41. Отчет о деятельности общества для пособия нуждающим-
ся студентам Петровской земледельческой и лесной академии,
за седьмой год его существования: с 5 ноября 1787 г. по 5 ноя-
бря 1879 г. Отдел неофициальный // Изв. Петров. земледел. и лес.
акад. – М.: Тип. М.Н. Лаврова, 1880. – 138 с.
42. Русанов Ю. Микола Миколайович Неплюєв і його Право-
славне Хрестовоздвиженське трудове братство / Ю. Русанов // Кра-
єзнавство. – 2013. –№ 4. – С. 143–149 .
ISSN 2218-4805
233
Иванченко Л.А. Созидатели сельского хозяйства второй
половины XIX – начала ХХ ст.: влияние общественно-
просветительской деятельности и социально -
интеллектуального окружения П.М. Дубровского (1857–
1916) на развитие украинской нации
После отмены крепостного права в Российской им-
перии произошли существенные изменения во всех сфе-
рах общественной жизни. П.М. Дубровский (1857–1916)
– агроном, который во второй половине XIX – в нача-
ле ХХ в. способствовал развитию сельского хозяйства.
Кроме того, он принадлежал к незаурядным личностям
– зодчим духовного возрождения общества. В статье
представлены авторские суждения о менталитете от-
дельных представителей научного окружения ученого.
Ключевые слова: П.М. Дубровский, Е.Х. Чикаленко,
В.И. Обреимов, В.М. Бензин, К.А. Вернер, А.Ф. Фортуна-
тов, Н.Н. Неплюев, культурно-просветительская дея-
тельность, сельскохозяйственные школы, сельскохозяй-
ственное опытное дело.
Ivanchenko L.A. The builders of agricultural of the second
half of the XIX th – the beginning of XX th centuries: the in-
fl uence of publish-educational activities and social-intellec-
tual representation of P.M. Dubrovsky (1857-1916) on the de-
velopment of Ukrainion nation
After the abolition of serfdom in the Russian Empire,
meaningful intelligence in all spheres of public life took
place. P.M. Dubrovsky (1857–1916) was the agronomist,
who in the second half of the nineteenth and early twentieth
centuries promoted the development of agriculture. In
addition, he belonged to those outstanding personalities
who were the architects of the spiritual revival of society.
The article presents author’s judgments about the mentality
of individual representatives of the academic environment
of a scientist.
Key words: Dubrovsky PM, Chykalenko Ye.H. ,
Obreimov V.I., Benzyn V.M., Werner K.A., Fortunatov O.F.,
Nepliuiev M.M., cultural-educational activity, agricultural
schools, agricultural research.
25.02.2018 р.j
УДК 94(477):37.014.54 «18/190»
Н.О. Мірошниченко
РОЗВИТОК ПОЧАТКОВОЇ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОСВІТИ
В УКРАЇНІ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Стаття присвячена історії розвитку початко-
вої сільськогосподарської освіти в Україні в XIX – на
початку XX ст. Висвітлюються етапи становлен-
ня аграрної освіти, досліджуються основні навчаль-
ні заклади відповідного профілю, характеризуються
особливості їх функціонування.
Ключові слова: освіта, сільськогосподарська школа,
просвітитель, земство, приватна ініціатива.
Актуальність нашого дослідження пояснюється тим,
що в умовах динамічного технічного прогресу сучасним
суспільством висуваються підвищені вимоги до особисто-
сті, яка має досконало володіти професійними навичка-
ми, здатністю до їх оперативного оновлення, при цьому
не втрачаючи найціннішого у людині – своїх духовних за-
сад. Вирішення цих завдань вимагає пошуків інновацій-
них підходів до навчання і виховання з урахуванням по-
зитивного досвіду в галузі сільськогосподарської освіти,
що є важливою складовою соціально-економічного роз-
витку України і запорукою забезпечення добробуту нації.
Історія та сучасний стан вітчизняної трудової та про-
фесійної педагогіки розробляється у працях О. Аніщен-
ко, В. Вергунова, А. Вихруща, О. Волоса, Н. Калініченко,
М. Костюк, І. Лікарчука, В. Мадзігона, Я. Нагрибельного,
Н. Ничкало, В. Малюги, Д. Рибченко, Н. Слюсаренко, У. Те-
рлецької, С. Улюкаєва та ін.
Традиції сільськогосподарської освіти в Україні мають
глибокі корені. Перші аграрні школи на території України
з’являються в кінці XVIII ст. Для того, щоб населення мало
здатність засвоювати сільськогосподарську науку, необхід-
ною передумовою було підвищення загального рівня його
освіченості. Вивчення розвитку освітньої мережі дозволяє
констатувати, що завдяки цілеспрямованій роботі земств
на початку XX століття найбільшу кількість шкіл в Украї-
ні мали Катеринославська, Харківська і Полтавська губер-
нії, а в деяких повітах (наприклад, у Вовчанському на Хар-
ківщині), удалося впритул наблизилися до впровадження
загальної початкової освіти. За визначенням російської
дослідниці М. Єліної, Україна була серед регіональних лі-
дерів аграрної самореалізації сільськогосподарських това-
риств; особливо вирізнялася Полтавська (300 товариств),
Чернігівська (108), Харківська (84), Катеринославська (75)
губернії. М. Єліна звернула увагу на чітку структурова-
ність української кооперації, про що свідчить діяльність
Умансько-Липовецького сільськогосподарського товари-
ства Київської губернії, Кобеляцького та Куп’янського то-
вариств сільського господарства у Полтавській і Харків-
ській губерніях. Специфікою українських товариств була
їхня чисельність та активність їхніх членів [1].
Визначаючи етапи розвитку сільськогосподарської
освіти, необхідно констатувати, що вони обумовлюють-
ся кількісними та якісними характеристиками (кількість
шкіл, активність ініціаторів, рівень підготовки вихован-
ців, відповідність навчальних закладів досягненням на-
уково-технічного прогресу).
На першому етапі розвитку сільськогосподарської осві-
ти розповсюдження сільськогосподарських знань здій-
снювалося двома шляхами: 1) поглиблення професіона-
лізації загальноосвітніх шкіл; 2) створення спеціальних
сільськогосподарських навчальних закладів.
Зародження і розвиток сільськогосподарської освіти
в Україні пов’язані з приватною ініціативою, насампе-
ред із зусиллями окремих вчених та освічених поміщи-
ків, які прагнули підвищити продуктивність праці селян-
ства. Слід нагадати, що основи сільськогосподарських
знань викладалися в Києво-Могилянській академії. Ана-
ліз джерел засвідчує, що найстарішу в Україні приватну
школу для селян було засновано у 1785 р. у с. Чепурківка
на Полтавщині зусиллями колишнього військового кан-
целяриста Глухівської канцелярії, відомого збирача укра-
їнських старожитностей Андріана Чепи та його дружини
|