Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.)
Стаття присвячена історії розвитку початкової сільськогосподарської освіти в Україні в XIX – на
 початку XX ст. Висвітлюються етапи становлення аграрної освіти, досліджуються основні навчальні заклади відповідного профілю, характеризуються
 особливості їх функціонування. Статья посвя...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180749 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 233-236. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860026862457061376 |
|---|---|
| author | Мірошниченко, Н.О. |
| author_facet | Мірошниченко, Н.О. |
| citation_txt | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 233-236. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена історії розвитку початкової сільськогосподарської освіти в Україні в XIX – на
початку XX ст. Висвітлюються етапи становлення аграрної освіти, досліджуються основні навчальні заклади відповідного профілю, характеризуються
особливості їх функціонування.
Статья посвящена истории развития начального
сельскохозяйственного образования в Украине в XIX – в
начале XX ст. Освещаются этапы становления аграрного образования, исследуются основные учебные заведения соответствующего профиля, характеризуются
особенности их функционирования.
Article is devoted to history of development of the
elementary agricultural education in Ukraine in XIX – at
the beginning of XX century. Stages of formation of agrarian
education are highlighted, the main educational institutions
of the corresponding profile are investigated, features of
their functioning are characterized.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:50:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
233
Иванченко Л.А. Созидатели сельского хозяйства второй
половины XIX – начала ХХ ст.: влияние общественно-
просветительской деятельности и социально -
интеллектуального окружения П.М. Дубровского (1857–
1916) на развитие украинской нации
После отмены крепостного права в Российской им-
перии произошли существенные изменения во всех сфе-
рах общественной жизни. П.М. Дубровский (1857–1916)
– агроном, который во второй половине XIX – в нача-
ле ХХ в. способствовал развитию сельского хозяйства.
Кроме того, он принадлежал к незаурядным личностям
– зодчим духовного возрождения общества. В статье
представлены авторские суждения о менталитете от-
дельных представителей научного окружения ученого.
Ключевые слова: П.М. Дубровский, Е.Х. Чикаленко,
В.И. Обреимов, В.М. Бензин, К.А. Вернер, А.Ф. Фортуна-
тов, Н.Н. Неплюев, культурно-просветительская дея-
тельность, сельскохозяйственные школы, сельскохозяй-
ственное опытное дело.
Ivanchenko L.A. The builders of agricultural of the second
half of the XIX th – the beginning of XX th centuries: the in-
fl uence of publish-educational activities and social-intellec-
tual representation of P.M. Dubrovsky (1857-1916) on the de-
velopment of Ukrainion nation
After the abolition of serfdom in the Russian Empire,
meaningful intelligence in all spheres of public life took
place. P.M. Dubrovsky (1857–1916) was the agronomist,
who in the second half of the nineteenth and early twentieth
centuries promoted the development of agriculture. In
addition, he belonged to those outstanding personalities
who were the architects of the spiritual revival of society.
The article presents author’s judgments about the mentality
of individual representatives of the academic environment
of a scientist.
Key words: Dubrovsky PM, Chykalenko Ye.H. ,
Obreimov V.I., Benzyn V.M., Werner K.A., Fortunatov O.F.,
Nepliuiev M.M., cultural-educational activity, agricultural
schools, agricultural research.
25.02.2018 р.j
УДК 94(477):37.014.54 «18/190»
Н.О. Мірошниченко
РОЗВИТОК ПОЧАТКОВОЇ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОСВІТИ
В УКРАЇНІ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Стаття присвячена історії розвитку початко-
вої сільськогосподарської освіти в Україні в XIX – на
початку XX ст. Висвітлюються етапи становлен-
ня аграрної освіти, досліджуються основні навчаль-
ні заклади відповідного профілю, характеризуються
особливості їх функціонування.
Ключові слова: освіта, сільськогосподарська школа,
просвітитель, земство, приватна ініціатива.
Актуальність нашого дослідження пояснюється тим,
що в умовах динамічного технічного прогресу сучасним
суспільством висуваються підвищені вимоги до особисто-
сті, яка має досконало володіти професійними навичка-
ми, здатністю до їх оперативного оновлення, при цьому
не втрачаючи найціннішого у людині – своїх духовних за-
сад. Вирішення цих завдань вимагає пошуків інновацій-
них підходів до навчання і виховання з урахуванням по-
зитивного досвіду в галузі сільськогосподарської освіти,
що є важливою складовою соціально-економічного роз-
витку України і запорукою забезпечення добробуту нації.
Історія та сучасний стан вітчизняної трудової та про-
фесійної педагогіки розробляється у працях О. Аніщен-
ко, В. Вергунова, А. Вихруща, О. Волоса, Н. Калініченко,
М. Костюк, І. Лікарчука, В. Мадзігона, Я. Нагрибельного,
Н. Ничкало, В. Малюги, Д. Рибченко, Н. Слюсаренко, У. Те-
рлецької, С. Улюкаєва та ін.
Традиції сільськогосподарської освіти в Україні мають
глибокі корені. Перші аграрні школи на території України
з’являються в кінці XVIII ст. Для того, щоб населення мало
здатність засвоювати сільськогосподарську науку, необхід-
ною передумовою було підвищення загального рівня його
освіченості. Вивчення розвитку освітньої мережі дозволяє
констатувати, що завдяки цілеспрямованій роботі земств
на початку XX століття найбільшу кількість шкіл в Украї-
ні мали Катеринославська, Харківська і Полтавська губер-
нії, а в деяких повітах (наприклад, у Вовчанському на Хар-
ківщині), удалося впритул наблизилися до впровадження
загальної початкової освіти. За визначенням російської
дослідниці М. Єліної, Україна була серед регіональних лі-
дерів аграрної самореалізації сільськогосподарських това-
риств; особливо вирізнялася Полтавська (300 товариств),
Чернігівська (108), Харківська (84), Катеринославська (75)
губернії. М. Єліна звернула увагу на чітку структурова-
ність української кооперації, про що свідчить діяльність
Умансько-Липовецького сільськогосподарського товари-
ства Київської губернії, Кобеляцького та Куп’янського то-
вариств сільського господарства у Полтавській і Харків-
ській губерніях. Специфікою українських товариств була
їхня чисельність та активність їхніх членів [1].
Визначаючи етапи розвитку сільськогосподарської
освіти, необхідно констатувати, що вони обумовлюють-
ся кількісними та якісними характеристиками (кількість
шкіл, активність ініціаторів, рівень підготовки вихован-
ців, відповідність навчальних закладів досягненням на-
уково-технічного прогресу).
На першому етапі розвитку сільськогосподарської осві-
ти розповсюдження сільськогосподарських знань здій-
снювалося двома шляхами: 1) поглиблення професіона-
лізації загальноосвітніх шкіл; 2) створення спеціальних
сільськогосподарських навчальних закладів.
Зародження і розвиток сільськогосподарської освіти
в Україні пов’язані з приватною ініціативою, насампе-
ред із зусиллями окремих вчених та освічених поміщи-
ків, які прагнули підвищити продуктивність праці селян-
ства. Слід нагадати, що основи сільськогосподарських
знань викладалися в Києво-Могилянській академії. Ана-
ліз джерел засвідчує, що найстарішу в Україні приватну
школу для селян було засновано у 1785 р. у с. Чепурківка
на Полтавщині зусиллями колишнього військового кан-
целяриста Глухівської канцелярії, відомого збирача укра-
їнських старожитностей Андріана Чепи та його дружини
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
234
Наталії [2, с. 12]. Важливо, що вчителів цієї школи коштом
засновника було наділено землею для ведення сільсько-
господарських робіт. Агрономічні пошуки здійснювали
глухівський канцелярист В. Ломиковський – автор праць
із сільського господарства, представники відомих козаць-
ко-старшинських родин, засновники приватних шкіл на
початку ХІХ ст. – О. Маркевич (с. Сваркове під Глуховом)
і В. Полетика (с. Коровинці Роменського повіту).
Перші спеціальні навчальні заклади сільськогоспо-
дарського спрямування з’явилися на території Украї-
ни завдяки зусиллям піонерів громадської агрономії:
А. Самборського і його учня М. Ліванова – вихованців
Києво-Могилянської академії, які здобули аграрну осві-
ту в Оксфордському університеті і написали низку праць
у цій галузі. Однак створена ними в 1790 році у с. Богояв-
ленському під Миколаєвом землеробська школа, що за-
безпечувала своїх вихованців знаннями з землеробства,
рослинництва, тваринництва, ґрунтознавства [3, с. 17],
сприяючи економічному піднесенню Північного При-
чорномор’я, у 1797 р. припинила своє існування. В цьо-
му ж 1797 р. Андрій Самборський відкрив сільськогоспо-
дарську школу в Царському селі під Петербургом, де було
використано досвід її попередниці – Богоявленської шко-
ли [3, с. 19]. Цікаво, що архітектором у новому закладі
працював М. Ушинський – рідний дядько відомого укра-
їнського педагога К. Ушинського, вихованець так зва-
ної «Попівської академії» під Сумами на чолі з О. Палі-
циним [4]. Слід зауважити, що М. Ушинський здобув цю
посаду за рекомендацією іншого члена попівського осе-
редку – В. Каразіна, який мав добрі стосунки із земляком
А. Самборським. Це свідчить про результативність твор-
чих взаємин вітчизняних просвітителів, небайдужих до
розвитку сільськогосподарської освіти.
Сільськогосподарська школа у Царському селі виріз-
нялася всестановим характером і мала трирічний термін
навчання. Організатор домігся забезпечення школи ве-
ликою земельною ділянкою розміром 280 га, продавши
казні свою чудову дачу. Прикметно, що дітей селян-крі-
паків у ній навчали безкоштовно, а вільних – за плату. Од-
нак, це не вирішувало головної проблеми – забезпечення
учнівським контингентом: кріпаки категорично відмов-
лялися йти до школи, вважаючи навчання важчим за ре-
крутську повинність. Проте, незважаючи на ентузіазм
засновника школи і створення ним солідної матеріаль-
но-технічної бази, відсутність позитивної мотивації у її
вихованців та велика плинність учнівського складу зво-
дили нанівець усі його зусилля. У 1799 р., коли А. Самбор-
ського направили у тривале закордонне відрядження, за-
клад поступово занепав. У 1803 р. рішенням імператора
Олександра I цю школу було закрито [4].
Однак невдалі спроби не змусили А. Самбрського – при-
хильника англійської системи інтенсивного ведення сіль-
ського господарства – відмовитися від ідеї підвищення
добробуту народу і розвитку сільськогосподарської осві-
ти. Тому, отримавши у володіння землі на малій батьків-
щині, у 1806 р. він відкрив у с. Стратілатівці (Кам’янці) на
Слобожанщині приватну школу, в якій було запроваджено
навчання основам агрономії з використанням останніх
здобутків науки, церкву, лікарню, аптеку, притулки для
старих і знедолених, придбав у власність Олександрів-
ські мінеральні води для оздоровлення своїх вихованців
і селян, а також запровадив сільське самоврядування [4].
До перших приватних народних шкіл, створених «осві-
ченими поміщиками» наприкінці XVIII – на початку XIX ст.,
належали осередки членів «Попівської академії» – О. Па-
ліцина в с. Попівка під Сумами та В. Каразіна в с. Кручик
Богодухівського повіту, які, перебуваючи під впливом ідей
Г. Сковороди і французького просвітництва, виступали з
критикою кріпосного права, за налагодження братерських
відносин у суспільстві. Так, школа О. Паліцина, що назива-
лася братською, вирізнялася вихованням у відповідності
до природи, проведенням занять у саду, в полі, на городі, їх
узгодженням із хліборобським циклом життя селянства [5].
Енергійністю у створенні сільськогосподарських закла-
дів відзначився В. Каразін, який, за визначенням Д. Ба-
галія, був справжнім «реформатором-емансипатором» і
талановитим вченим [6, с. 31]. На думку В. Каразіна, шко-
ла не повинна була відривати селян від землеробства, за-
безпечуючи знаннями для раціонального використання
«природних дарів нашої України» [6 с. 34] і глибоким ре-
лігійним вихованням на основі «чистого вчення Христо-
вого», позбавленого «застарілої схоластики». Просвітитель
залучав вихованців Кручанської школи Богодухіського
повіту до роботи у власній хімічній лабораторії і бібліо-
теці, на дослідних ділянках і першій у країні метеостан-
ції, відкритій у його маєтку, до використання передової
техніки, зокрема власних авторських винаходів, що дало
підстави Д. Багалію назвати цей осередок справжнім «сіль-
ськогосподарським інститутом із вченим директором на
чолі» [7, с. 19]. Важливо, що найсумлінніших учнів про-
світитель відзначав подарунками, дарував їм волю, дбав
про продовження навчання. Так, В. Каразін звертався до
засновника землеробського училища у м. Горвіль Е. Фел-
ленберга із пропозицією направити до нього для погли-
блення освіти кращих своїх учнів [6, с. 31].
З’ясовано, що у 1824 р. у маєтках поміщика М. Стремоухо-
ва у с. Миловидівка і с. Марківка Лебединського повіту було
відкрито перші в Російській імперії приватні школи для під-
готовки зразкових домогосподарок і нянь із жінок-кріпа-
чок [8, с. 26]. Створення за цим зразком низки аналогічних
шкіл у Сумському та Лебединському повітах сприяло розвит-
ку жіночої сільськогосподарської освіти на Слобожанщині.
Достойним прикладом в історії розвитку сільськогоспо-
дарської освіти є навчальний заклад талановитого вчено-
го-природознавця П. Прокоповича – перша спеціалізована
школа бджільництва в с. Пальчики біля Батурина, що ви-
різнялася чіткістю організації навчально-виховного про-
цесу і тривалістю діяльності (1826–1879 рр.). Розроблена
П. Прокоповичем система освіти базувалася на засвоєнні
учнями авторського науково-термінологічного апарату та
ISSN 2218-4805
235
практичному закріпленні матеріалу. Школа П. Прокопови-
ча ґрунтувалася на авторитеті засновника і пріоритеті релі-
гійного виховання, щоб завдяки плідній праці її вихованці
могли «заслужити ім’я чесної і доброї людини» [9, с. 401].
Навчальний заклад Петра Прокоповича проіснував
фактично 53 роки (22 роки за життя фундатора), під-
готувавши близько 800 пасічників. Історичне значення
Пальчиківської школи полягає в тому, що її діяльністю
було закладено підґрунтя систематичної сільськогоспо-
дарської освіти, а методи раціонального бджільництва
П.І. Прокоповича поширилися у всій Європі.
Поступово ініціативу в галузі організації сільськогоспо-
дарської освіти почала виявляти держава, яка примусовим
чином залучала до цієї справи військових. Вивчення фон-
дів Центрального державного історичного архіву України
у м. Києві [10; 11] засвідчує, що у 1843 р. було розроблено
проект низки шкіл в округах поселення кавалерії для нав-
чання військових сільському господарству, а саме – в Но-
воросійській, Київській та Подільській губерніях (по одній
школі в кожній). Для управління школами призначалися
офіцери і унтер-офіцери, а для навчання «правильному
господарству» – сільські економи або агрономи. У кожній
школі, що підпорядковувалася корпусним командирам або
начальникам штабів, протягом 3-х років навчалося близь-
ко 30 юнаків. Теоретичні знання засвоювали на першому
курсі, два останні роки присвячувалися практичним занят-
тям. У школах вивчали бджільництво, садівництво, лісів-
ництво, планіметрію, сільську архітектуру, сільську гідрав-
ліку й сільське управління [10, арк. 510]. Здібні учні могли
закінчити школу екстерном (за два роки) за умови зразко-
вої поведінки. Вихователі звертали особливу увагу на врів-
новаженість, справедливість у відносинах із товаришами,
працьовитість, моторність, пильність, відкритість, ощад-
ливість, старанність у виконанні обов’язків. Цікаво, що
відмінники отримували чин унтер-офіцерів [11, арк. 47].
Якщо на початку ХІХ ст. більшість державних і приват-
них шкіл сільськогосподарського спрямування мала не-
стабільний характер функціонування внаслідок непос-
лідовності державної політики і примусового характеру
навчання, відсутності прагнення селян та представників
інших верств до здобуття аграрних знань, наявності фі-
нансових труднощів, панування авторитарних методів і
«формально-казеннного духу», то з середини ХІХ ст. уви-
разнилися позитивні зміни в цій галузі. Так, у 1844 р. було
відкрито Уманську школу хліборобства і садівництва, а
в 1855 р. – Харківське (Дергачівське) землеробське учи-
лище, які поступово, розбудувавши потужну матеріаль-
но-технічну базу і нагромадивши власні освітні традиції,
стали одними з кращих професійних навчальних закла-
дів у межах Російської імперії [12, с. 11–12].
Початок другого етапу розвитку сільськогосподарської
освіти (60-ті роки ХІХ ст.) пов’язаний із появою нового суб’єк-
та освітніх ініціатив – земських установ, члени яких усвідом-
лювали необхідність підвищення агрокультури населення.
Так, Херсонське земство було першим у Російській імперії,
що у 1874 р. відкрило земську Херсонську сільськогосподар-
ську школу, 1883 р. реорганізовану в середній навчальний
заклад із 6-річним курсом навчання [13, с. 151]. Школа ви-
різнялася великим учнівським контингентом, що у 1917 р.
сягнув 237 осіб, потужною матеріальною базою.
В кінці XIX ст. активну діяльність у цьому напрямку
розпочав просвітитель, філософ педагог – Микола Ми-
колайович Неплюєв. У своєму власному хуторі Воздви-
женський М. Неплюєв заснував чоловічу та жіночу сіль-
ськогосподарські школи та Хрестовоздвиженське Трудове
братство, де поглиблювалося громадянське виховання мо-
лоді і професійна самореалізація вихованців. У 1885 р., з
дозволу Міністерства Державних Маєтностей, була офіцій-
но відкрита «Воздвиженська нижча сільськогосподарська
школа першого розряду» на хуторі Воздвиженськ Глухів-
ського повіту (тепер Ямпільський район Сумської обл.).
У 1891 році подвижник створив Преображенську сіль-
ськогосподарську жіночу школу, яка була подібною до
чоловічого навчального закладу [14].
Школи, створені Неплюєвим, давали дітям початкову,
спеціальну аграрну освіту і релігійно-моральне вихован-
ня, по закінченні яких вони отримували відповідний фах.
Всі турботи Неплюєва зосереджувалися на вихованні до-
вірених його піклуванню дітей в дусі християнства і фор-
муванні корисних трудівників села. Організовані М.М. Не-
плюєвим школи-господарства займають особливе місце в
історії освіти України і Росії. Ці навчальні заклади є зраз-
ком оригінальної системи виховання, пройнятого право-
славною релігією, побудованого на принципах общини,
реалізованого на практиці і таким, що отримало пози-
тивні педагогічні результати. Історія діяльності навчаль-
них закладів М. Неплюєва складає більше 40 років. За цей
час школу закінчило більш ніж 1 тис. вихованців, серед
яких є відомі композитори, письменники, науковці [15].
У 1890 р. Іваном Миколайовичем Терещенком при Іс-
крисківщинській економії Сумського повіту Харківської
губернії було відкрито чотирикласну Михайлівську сіль-
ськогосподарську школу з метою підготовки управлінців
для власних маєтків та інших господарств. Школа відзна-
чалася потужною матеріально-технічною базою, адже ро-
дина засновника щороку витрачала на неї понад 12 тис.
карбованців. Причому більшість юнаків здобувала освіту
коштом фундатора. Заклад вирізнявся високим вступним
конкурсом і користувався авторитетом серед молоді [16].
Випускники Михайлівської школи користувалися вели-
ким попитом на ринку праці, працевлаштовуючись у ма-
єтках Терещенка, державних та громадських структурах.
На третьому етапі розвитку сільськогосподарської осві-
ти (90-ті рр. ХІХ ст. – 20-ті рр. ХХ ст.), крім приватної іні-
ціативи великих землевласників та діяльності земських
установ, зростає роль промисловців, різних наукових і гро-
мадських інституцій («Громади», «Просвіти», сільськогоспо-
дарських товариств, кооперативів, споживчих спілок тощо).
В цей період з’являються десятки жіночих шкіл сільсько-
господарського спрямування – нижчих і середніх. Важли-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
236
j
вим чинником розвитку сільськогосподарської освіти було
запозичення передового європейського досвіду. Встанов-
лено, що високою ефективністю результатів вирізнялися
Преображенська жіноча школа М. Неплюєва (про яку зга-
дувалося вище), Людмилинська школа (1902 р.) на Чер-
нігівщині та Лук’янівська (1911 р.) під Києвом [17, с. 138].
У 1916 р. ігуменею Софією, настоятелькою Києво-По-
кровського монастиря, було засновано у Києво-Межи-
гірському монастирі нижчу сільськогосподарську жіно-
чу школу домоводства, що мала безкоштовний характер
навчання. Із 4100 руб., що надавалися засновником,
1500 руб. призначалися на стипендії кращим учени-
цям [18, с. 1–30]. Цікаво, що в умовах дистанціонування
держави від розвитку жіночої освіти створенням таких
закладів опікувалися, насамперед, приватні доброчин-
ці, земства та громадські організації.
Початок ХХ ст. позначений розширенням освітньої
мережі, зростанням інтересу до сільськогосподарських
знань, активізацією сільської кооперації, структуруван-
ням сільськогосподарських об’єднань, пожвавленням про-
світницької роботи земств у галузі позашкільної освіти
(організація курсів, дослідних полів, видання спеціальної
літератури), вдосконаленням діяльності сільськогосподар-
ських шкіл, появою періодичних видань сільськогоспо-
дарського характеру, у тому числі україномовних («Ріл-
ля», «Хлібороб», «Рідний край» тощо).
Загалом, у 1914 р. у дев’яти українських губерніях на-
лічувалося 67 нижчих сільськогосподарських шкіл. Уза-
гальнення вивченого матеріалу засвідчує, що до кращих
навчальних закладів цього профілю належали Андрі-
ївська школа на Полтавщині, Воздвиженська, Преобра-
женська та Борзенська на Чернігівщині, Бориспільська і
Боярська під Києвом, Липковатівська, Сумська і Михай-
лівська у Харківській губернії.
Таким чином з метою збільшення кількості кваліфі-
кованих працівників сільського господарства розши-
рювалася мережа різноманітних нижчих і середніх сіль-
ськогосподарських навчальних закладів різних рівнів, а
також практикувалися позашкільні форми роботи (сіль-
ськогосподарські класи, курси, читання, бесіди, навчаль-
но-практичні господарства, навчально-ботанічні сади,
музеї, бібліотеки, тощо). З’ясовано, що провідною рушій-
ною силою розвитку сільськогосподарських навчальних
закладів була приватна і громадська ініціатива, спрямо-
вана на задоволення прагнення селян до якісної освіти
як запоруки добробуту народу.
ПОСИЛАННЯ
1. Елина О.Ю. Местные сельскохозяйственные общества: на
пути к аграрной модернизации России / О.Ю. Елина // Истори-
ко-биологические исследования. – 2012. – Вып. 3, т. 4. – С. 34–63.
2. Глоба О.Ф. Історичний контекст агробіологічного комплексу
в освітніх і дослідних установах сільськогосподарського профі-
лю (кінець XIX – початок XX ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук:
07.00.07 «Історія науки і техніки» / О.Ф. Глоба. – К., 2004. – 20 с.
3. Глазунов Г.О. Професор Михайло Ліванов (1751–1800): вче-
ний-аграрій – родоначальник аграрної освіти імперської Росії
/ Г.О. Глазунов // Національна академія аграрних наук України.
– 2013. – № 3 – С. 12–21.
4. Вергунов В.А. Протоієрей (пресвітер) Самборський Андрій
Опанасович (1732–1814) – один з організаторів вітчизняного на-
уково-освітнього процесу для потреб сільського господарства.
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.
com/25_PMN_2014/Istoria/3_175764.doc.htm.
5. Сумщина в іменах: енциклопедичний словник / гол. ред.
В.Б. Звагельський. – 2-ге видання, перероблене та доповнене. –
Суми: АС-Медіа, 2004. – 776 с.
6. Майструк О. Історія педагогіки в персоналіях: Василь Кара-
зін (1773–1842): навчальний посібник для студентів вищих на-
вчальних закладів / О. Майструк. – Умань, 2014. – 154 с.
7. Багалей Д.И. Просветительная деятельность Василя Назаро-
вича Каразина: речь сказанная 8 ноября 1892 г. по случаю 50-ти
летия со дня кончины В. Каразина / Д.И. Багалей. – Х.: Типогра-
фия А. Дарре, 1893. – 31 с.
8. Маслов С.О. О всенародном распространении грамотности
в России на религиозно-нравственном основании / С.О. Маслов.
– М., 1848. – 82 с.
9. Прокопович П.І. Вибрані твори: у 3 т. Т. 1–3 / П.І. Прокопо-
вич ; ред. кол.: В.М. Корж (координатор проекту) [та ін.]. – Хар-
ків: Фактор, 2010–2012.
10. Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі - ЦДІАУК), ф. 1352, оп. 1, спр. 468. Дело об учреждении в го-
роде Чугуеве школы сельского хозяйства с фермою для опыта на
три года, арк. 510.
11. ЦДІАУК, ф. 1352, оп. 1, спр. 468. Положение для школ сель-
ского хозяйства в округах военного поселения кавалерии, арк. 47.
12. Рибченко Д.В. Формування мережі та розвиток сільсько-
господарських освітніх закладів в ХІХ – на початку ХХ ст.: ав-
тореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.07 «Історія науки і техніки» /
Д.В. Рибченко. – К., 2004. – 23 с.
13. Волос О.В. Пропаганда сільськогосподарських знань зем-
ськими установами на Херсонщині (80-ті рр. ХІХ – поч. ХХ ст.) /
О.В. Волос // Наукові праці: збірник. – Миколаїв, 2000. – Т. 5: Іс-
торичні науки. – С. 49–54.
14. Отчет по Воздвиженской сельскохозяйственной школе
Н.Н. Неплюева за 1900 год / [А. Фурсей]. – К.: Типография Л.Г. Фрон-
цкевича, 1901. – 63 с.
15. Мірошниченко Н.О. Педагогічні погляди та освітня діяль-
ність Миколи Неплюєва в контексті розвитку сільськогосподар-
ської освіти (XIX – поч. XX ст.) [Текст]: дис. ... канд. пед. наук :
13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н.О. Мірош-
ниченко. – Суми, 2015. – 293 с.
16. Біліченко П.Г. Просвітницька діяльність українських меце-
натів родини Терещенків (друга половина XIX – поч. ХХ століт-
тя): дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 «Загальна педагогіка та істо-
рія педагогіки» / П.Г. Біліченко. – Харків, 2008. – 204 с.
17. Матюшенко А. Громадська діяльність Павла Степановича
Коробки / А. Матюшенко // Скарбниця української культури. Збір-
ник наукових праць. – 2007. – Вип. 8. – С. 136–140.
18. ЦДІАУК, ф. 127, оп. 1058, спр. 114. Дело об открытии сель-
скохозяйственной школы при Киево-Межигоровском монастыре,
1916 г., 30 арк.
Мирошниченко Н .А . Развитие начального
сельскохозяйственного образования в Украине (XIX –
начало XX ст.)
Статья посвящена истории развития начального
сельскохозяйственного образования в Украине в XIX – в
начале XX ст. Освещаются этапы становления аграр-
ного образования, исследуются основные учебные заве-
дения соответствующего профиля, характеризуются
особенности их функционирования.
Ключевые слова: образование, сельскохозяйственная
школа, просветитель, земство, частная инициатива.
Miroshnychenko N.O. Development of the elementary
agricultural education in Ukraine (XIX – beginning of the
XX century)
Article is devoted to history of development of the
elementary agricultural education in Ukraine in XIX – at
the beginning of XX century. Stages of formation of agrarian
education are highlighted, the main educational institutions
of the corresponding profi le are investigated, features of
their functioning are characterized.
Key words: education, agricultural school, educator,
zemstvo, private initiative.
02.04.2018 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180749 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:50:31Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Мірошниченко, Н.О. 2021-10-16T17:49:04Z 2021-10-16T17:49:04Z 2018 Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 233-236. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180749 94(477):37.014.54 «18/190» Стаття присвячена історії розвитку початкової сільськогосподарської освіти в Україні в XIX – на
 початку XX ст. Висвітлюються етапи становлення аграрної освіти, досліджуються основні навчальні заклади відповідного профілю, характеризуються
 особливості їх функціонування. Статья посвящена истории развития начального
 сельскохозяйственного образования в Украине в XIX – в
 начале XX ст. Освещаются этапы становления аграрного образования, исследуются основные учебные заведения соответствующего профиля, характеризуются
 особенности их функционирования. Article is devoted to history of development of the
 elementary agricultural education in Ukraine in XIX – at
 the beginning of XX century. Stages of formation of agrarian
 education are highlighted, the main educational institutions
 of the corresponding profile are investigated, features of
 their functioning are characterized. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) Развитие начального сельскохозяйственного образования в Украине (XIX – начало XX ст.) Development of the elementary agricultural education in Ukraine (XIX – beginning of the XX century) Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) Мірошниченко, Н.О. Нова історія |
| title | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_alt | Развитие начального сельскохозяйственного образования в Украине (XIX – начало XX ст.) Development of the elementary agricultural education in Ukraine (XIX – beginning of the XX century) |
| title_full | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short | Розвиток початкової сільськогосподарської освіти в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort | розвиток початкової сільськогосподарської освіти в україні (хіх – початок хх ст.) |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180749 |
| work_keys_str_mv | AT mírošničenkono rozvitokpočatkovoísílʹsʹkogospodarsʹkoíosvítivukraíníhíhpočatokhhst AT mírošničenkono razvitienačalʹnogoselʹskohozâistvennogoobrazovaniâvukrainexixnačaloxxst AT mírošničenkono developmentoftheelementaryagriculturaleducationinukrainexixbeginningofthexxcentury |