Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)

Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)

Висвітлюються обставини перебування М. Грушевського у вимушеній еміґрації у 1919–1924 рр., мотиви і обставини його повернення в комунізовану Україну.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Шаповал, Ю.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Назва видання:Сіверщина в історії України
Теми:
Нова історія
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180763
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924) / Ю.І. Шаповал // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 290-300. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180763
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1807632025-02-23T20:17:53Z Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924) Михаил Грушевский: эмиграция и возвращение в Украину (1919–1924) Mykhailo Hrushevsky: emigration and return to Ukraine (1919-1924) Шаповал, Ю.І. Нова історія Висвітлюються обставини перебування М. Грушевського у вимушеній еміґрації у 1919–1924 рр., мотиви і обставини його повернення в комунізовану Україну. Освещаются обстоятельства пребывания М. Грушевского в вынужденной эмиграции в 1919–1924 гг., мотивы и обстоятельства его возвращения в коммунизированную Украину. The circumstances of M. Hrushevsky’s stay in forced emigration in 1919-1924, motives and circumstances of his return to Ukraine under communists are elucidated. 2018 Article Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924) / Ю.І. Шаповал // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 290-300. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180763 94(477): [-054.72] М. Грушевський «1919/1924» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Нова історія
Нова історія
spellingShingle Нова історія
Нова історія
Шаповал, Ю.І.
Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
Сіверщина в історії України
description Висвітлюються обставини перебування М. Грушевського у вимушеній еміґрації у 1919–1924 рр., мотиви і обставини його повернення в комунізовану Україну.
format Article
author Шаповал, Ю.І.
author_facet Шаповал, Ю.І.
author_sort Шаповал, Ю.І.
title Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
title_short Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
title_full Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
title_fullStr Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
title_full_unstemmed Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924)
title_sort михайло грушевський: еміґрація і повернення в україну (1919–1924)
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2018
topic_facet Нова історія
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180763
citation_txt Михайло Грушевський: еміґрація і повернення в Україну (1919–1924) / Ю.І. Шаповал // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 290-300. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv AT šapovalûí mihajlogruševsʹkijemígracíâípovernennâvukraínu19191924
AT šapovalûí mihailgruševskijémigraciâivozvraŝenievukrainu19191924
AT šapovalûí mykhailohrushevskyemigrationandreturntoukraine19191924
first_indexed 2025-11-25T02:20:23Z
last_indexed 2025-11-25T02:20:23Z
_version_ 1849727096587288576
fulltext Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 290 24. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 2, арк. 10. 25. ДАЧО, ф. 7720, оп. 26, спр. 1, арк. 193. 26. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 5, арк. 136 27. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 5, арк. 136 зв. 28. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 2, арк. 127. 29. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 10, арк. 241. 30. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 5, арк. 201. 31. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 1, арк. 84. 32. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 10, арк. 62. 33. ДАСО, ф. 7720, оп. 26, спр. 2, арк. 59. (не знайшла по тексту) Кужельная Е.В. Шостенский военный комиссариат в 1919–1921 годах В статье исследуются структура, численность, ос- новные направления работы, военный опыт и уровень образования сотрудников Шостенского военного комис- сариата в 1919–1921 гг. Приводится список сотрудни- ков военкомата и их биографические данные. Ключевые слова: военные комиссариаты, структу- ра, гражданская война, Шостенский пороховой завод. Kuzhelna О.V. Military commissariat of Shostka in 1919–1921 The article covers a structure, quantity, basic work assignments, military experience and level of education of employees of military commissariat of Shostka in 1919– 1921. A list over employees of military commissariat and their biographic information is brought. Key words: military commissariat, structure, civil war, Shostka powder-mill. 25.02.2018 р.j УДК 94(477): [-054.72] М. Грушевський «1919/1924» Ю.І. Шаповал МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ: ЕМІҐРАЦІЯ І ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ (1919–1924) Висвітлюються обставини перебування М. Грушев- ського у вимушеній еміґрації у 1919–1924 рр., мотиви і обставини його повернення в комунізовану Україну. Ключові слова: Грушевський, еміґрація, УПСР, КП(б)У, ВУАН, повернення. Роки вимушеного перебування в еміґрації стали для Михайла Грушевського важким випробуванням. З Укра- їни він виїхав як політик, який зазнав поразки, за кордо- ном пережив політичну трансформацію, підсумком чого стало його повернення в Україну. Про цей період, про мо- тивацію дій М. Грушевського, про наслідки його повер- нення вже писали фахівці [1]. Разом з тим ця проблема, як видається, все ще потребує уваги і докладного аналізу. З появою Директорії у Києві наприкінці 1918 р. вона взя- ла курс на порозуміння з Антантою. Будучи противником цього (оскільки Антанта не визнавала самостійності Украї- ни), Грушевський звернувся до ЦК УПСР з пропозицією ви- слали за кордон своїх представників. Вони мали встановити контакт із закордонними соціалістичними організаціями, щоб мати інформацію і здійснювати контроль державного представництва УПСР. Члени Директорії відреагували на цю пропозицію спочатку неґативно. Одначе в лютому 1919 р. вони не лише змінили свою думку, а й виділили кошти для делеґації. Як вважав Грушевський, мотив був такий: «Зруч- ніше буде позбутися мене з України» [2, с. 100]. І «позбавлення» відбулося: Грушевський опинив- ся спочатку у Кам’янці-Подільському, де протягом мі- сяця редагував газету «Життя Поділля», а 20 березня 1919 р., погодившись виконувати обов’язки представ- ника Закордонної делеґації УПСР, виїхав через Станіс- лав до Праги, куди прибув 18 квітня. Тут він контактував з чеськими соціалістами, кіль- ка разів зустрічався із Томашом Масариком. Це був пе- реддень Конференції ІІ Соціалістичного Інтернаціона- лу в Люцерні у Швейцарії, яка мала розглянути питання про прийом нових партій. З огляду на це Грушевський у Празі підготував французькою мовою три брошури – про Програму УПСР (центральної течії), про земель- ний закон Центральної Ради і огляд про українську ре- волюцію у 1917–1919 рр. З Праги він поїхав до Парижа, де відбув зустрічі з англійськими і американськими дипломатами, праг- нучи ще раз привернути їхню увагу до українських питань. Результат, як і слід було сподіватись, виявився сумн(івн)им: представники США і Великобританії не виявили довіри до політичного аутсайдера, яким по- ставав для них Грушевський. Та для останнього це вже ніби і не мало особливого значення. Він не вірив у ди- пломатичну підтримку Заходу, а сподівався на політич- ну солідарність західних соціалістів. У Парижі найбільш близьким помічником і колегою Грушевського був Дмитро Ісаєвич [3, с. 671–688]. Разом вони взяли участь у кооперативному з’їзді союзних і ней- тральних країн. З огляду на надзвичайно складну ситуа- цію в Україні 1919 року дві українські соціалістичні партії – УПСР і Українська соціал-демократична партія (УСДРП) – відрядили свої делеґації з метою увійти до Другого Ін- тернаціоналу, добитись в останньому визнання права України на самостійність і здобути підтримку для само- стійної України в європейських парламентах і Лізі Націй. Представники УПСР Грушевський і Ісаєвич повинні були взяти на себе ініціативу в організації цієї акції, залучив- ши до неї і УСДРП. Наприкінці червня 1919 р. в Парижі було оформлено консолідацію УПСР і УСДРП. З боку укра- їнських есерів протокол підписали Грушевський та Ісає- вич, з боку соціал-демократів – П. Дідушок і Б. Матюшен- ко Цей протокол, підтверджений пізніше закордонними конференціями УСДРП у Відні і УПСР – у Празі, перед- бачав солідарну акцію обох партій у Другому Інтернаці- оналі, колах європейської демократії та в налагодженні співпраці з «недержавними» народами з метою бороть- би проти більшовиків, за самостійну Україну. Разом з Ісаєвичем, Матюшенком і Дідушком Грушев- ський вирушив у Люцерн (Швейцарія), щоб взяти участь у роботі вже згаданої конференції ІІ Інтернаціоналу. Кон- ференція розпочалася 1 серпня 1919 р. і з-поміж інших ISSN 2218-4805 291 рішень ухвалила декларацію про право на державний су- веренітет України та інших східноєвропейських держав, утворених на території колишньої Росії. Грушевський та Ісаєвич вдвох підписали видану французькою і англій- ською мовами брошуру-звернення делегації УПСР до со- ціалістичних партій з рішучим протестом проти анексії Галичини Польщею. 31 грудня 1920 р. цей протест було на- діслано до секретаріату ІІ Інтернаціоналу. 15 січня 1920 р. Грушевський, як голова Комітету незалежної України, і секретарі Комітету Д. Ісаєвич та М. Лозинський підписа- ли «Відозву до народів цивілізованого світу» з протестом проти польського терору в Галичині, проти санкції Ми- ровою конференцією окупації Галичини [4, с. 363–364] Під час конференції відбулося знайомство Грушев- ського з членом німецької делеґації Оскаром Коном, який – крім іншого – був ще й юрисконсультом радян- ської місії у Берліні, мав зв’язки з більшовицькою Росі- єю. Саме Кон у майбутньому відіграватиме роль посе- редника між Грушевським і офіційними радянськими представниками у Берліні [2, с. 101]. Після Люцернської конференції Грушевський при- їхав до Праги, де 16–18 серпня взяв участь у з’їзді ро- бітничих кооперативів, а потім разом з емісаром ЦК УПСР за кордоном Олександром Жуковським відвідав Відень і Берлін, де вів переговори з лівою німецькою соціалістичною партією «незалежних». У липні 1919 р. під час перебування у Парижі Гру- шевський оприлюднив свою ідею про заснування гро- мадської міжнародної організації «Комітет незалеж- ної України», головною метою якої було інформування світової громадськості про політичні цілі боротьби українського народу. «Комітет» проіснував до серп- ня 1920 р. [5, c. 98–99]. Ще один задум народився після низки зустрічей з соціалістами Франції та інших країн. Він полягав у тому, щоб видавати спільний інформацій- ний журнал французькою і окремо англійською мовами «L’Europe Orientale/Eastern Europe» («Східна Європа»). Перше число цього видання за участю Грушевського побачило світ на початку вересня 1919 р., а всього вийшло друком 10 номерів журналу (останній датований січнем 1920 р.). Грушевський був не лише ініціатором, а й спів- редактором і частково забезпечував це видання з фондів уряду УНР. Сам він вмістив у журналі низку статей на ак- туальні теми про події в Україні. Зокрема, у статті «Про- клята спадщина» він описує відступ більшовиків з Києва і вступ денікінців, шкодує з приводу того, що між Росією і Україною не дійшло до чесної і справжньої федерації, засуджує більшовиків за те, що вони прагнули не згоди з українцями, а лише встановлення своєї влади: «Не тільки більшовики вимагали, щоб Україна була совєтською респу- блікою, але вони хотіли нею провадити самі та мали пре- тенсії під червоним прапором большевизму продовжу- вати старі цетралістичні традиції російського панування в прилучених провінціях, і це для того, щоб експлюату- вати Україну на користь Москви... Це чергова політична помилка большевиків.., овоч «проклятої спадщини» ста- рого цетралізму, імперіялізму, ганебно скритого під чер- воним прапором большевизму» [2, с. 120]. Ці слова засвідчують, що Грушевський, з одного боку, абсолютно точно артикулював явище, яке згодом один з російських філософів назве «октябрьским национализ- мом» (йдеться про Жовтень 1917 року) більшовиків, а з іншого – розглядав централізаторську політику Кремля як атавізм традиційного російського централізму. Відтак він ніби «давав» більшовикам шанс змінити свою страте- гію щодо України у майбутньому. Пізніше таку зміну Гру- шевський (як багато хто з українських еміґратів) побачить у політиці коренізації/українізації, а згодом на власному досвіді переконається у неадекватності такого бачення. Виявом саме такого бачення можна вважати одне з рі- шень конференції «центральної течії» УПСР, що відбулася у Празі у вересні 1919 р. і у роботі якої брав участь Грушев- ський. Саме тоді було підтверджено теоретичні і тактич- ні положення цієї партії, зокрема про «диктатуру трудо- вого народу», про створення «радянського дефінітивного правительства» шляхом злиття Ради Народних Комісарів УСРР та Уряду УНР. Грушевський з колеґами по партії все ще не могли змиритися з думкою про те, що більшовики ні з ким не збираються ділити владу. У листопаді 1919 р. в Парижі Грушевський взяв участь у редакційних зборах журналу «L’Europe Orientale». При- сутні на засіданні представники східноєвропейських на- родів, розчаровані політикою Антанти, вирішили «од- нодушно стати на позиції необхідності порозуміння з Совєтською Росією» [2, с. 101]. 27 січня 1920 р. у Берліні Грушевський за посередниц- тва Отто Кона зустрівся з радянським представником Ві- ктором Коппом, який заявив, що «Росію треба негайно замирити з Україною». При цьому умовою «мусить бути перетворення в совєтську республіку» [2, с. 101]. Грушев- ський намагався довести, що така думка в українських ді- ячів вже визріла (хоча модель радянської України у них відмінна від московської), але необхідно, щоб «Совєтська Росія щиро і рішуче зріклася всякої інтервенції в україн- ських справах і полишила українським комуністам своїми силами доказувати, що вони можуть» [2, с. 102]. У листопа- ді 1919 р. Грушевський із родиною приїхав до Швейцарії і оселився в Женеві, плануючи мешкати там і перенести туди журнал «L’Europe Orientale». Однак життя у Швейца- рії виявилось задорогим і 2 квітня 1920 р. Грушевські по- вертаються до Праги. Восени того самого року вони пе- реїздять до Відня, де перебувають до від’їзду в Україну. У першій половині 1920 р. Грушевському довелося взяти участь у трьох партійних конференціях закордон- ної УПСР у Празі. Документи цих форумів яскраво від- били політичні уподобання українських есерів за кордо- ном. Наприклад, І конференція (14–19 лютого) закликала ЦК УПСР до негайного встановлення диктатури трудового народу та входу уряду УНР у договірні відносини з Радян- ською Росією, а також до укладення УНР воєнної конвен- Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 292 ції та економічного договору з більшовицькою Росією. На цій конференції було обрано президію Закордонної деле- ґації УПСР на чолі з Грушевським. ІІ конференція УПСР (24–26 квітня) вимагала виходу УПСР з ІІ Інтернаціоналу і солідаризувалася з ІІІ Комуністичним Інтернаціоналом. При цьому у матеріалах конференцій «таврувалися» по- літичні опоненти есерів (Петлюра, Мазепа, Петрушевич). Влітку 1920 р. Грушевський та Олександр Жуковський направили листа до ЦК КП(б)У, в якому визнавали за- слуги більшовицької партії в боротьбі проти капіталіз- му і запевняли, що представники УПСР за кордоном «зрозуміли помилковість стремлінь ізолювати Украї- ну з загального розвитку шляхом будь-яких політич- них комбінацій». Водночас у листі підкреслювалося, що політична ситуація в Україні не сприяє дальшому роз- витку світової революції «через боротьбу, яка виникла між українським народом і Радянською Росією і пони- ні не ліквідована внаслідок допущених з обох боків по- милок» [6, с. 21]. Автори листа наголошували, що УПСР вже не виступає проти Радянської Росії, відмовилася від підтримки націоналістів, які пов’язували здійснен- ня своїх надій з європейською буржуазією, і прийняла принципи ІІІ Інтернаціоналу. Її завдання полягало в ви- користанні свого впливу в українських трудових масах, особливо серед селянства, для привернення його на бік соціалістичної революції. Саме в цій революції повин- но було знайти задоволення соціальних, політичних і національних потреб українського трудового народу. «Оскільки УПСР розділяє завдання ІІІ Інтернаціоналу, – підкреслювалося в листі, – а ваша партія не полишає гасла вільного самовизначення народів, ми впевнені у досяжності повної угоди і координування дій УПСР з планами КП(б)У, об’єднаними загальними інтересами соціалістичної революції» [6, с. 21]. 18–23 січня 1921 р. у Празі відбулася IV конферен- ція закордонної УПСР, що розглянула проект програми і визначила ставлення до уряду більшовицької України і ІІІ Інтернаціоналу. Проекти програми та організацій- ного статуту були прийняті, однак остаточний варіант програми передали для доопрацювання редакційній комісії за участю Грушевського та його прибічників. Після правок, внесених комісією, програму було при- йнято 1 лютого 1922 р. Вона містила вимоги встанов- лення вже згаданої «диктатури трудових мас робітни- цтва і селянства» і радянської форми влади. Коли більшовицьке керівництво зрозуміло, що Гру- шевський і його колеги всерйоз прагнуть повернути- ся, це питання було винесено у вищі партійні інстан- ції. Вперше воно розглядалося на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У 25 січня 1921 р. Олександр Шумський інфор- мував присутніх про бажання Грушевського поверну- тися. Короткий протокольний запис не дає уявлення ні про хід обговорення, ні про пропозиції окремих чле- нів Політбюро. Ухвала була такою: «Висловитися проти приїзду Грушевського на Україну» [6, с. 24]. Отже, ситуація виглядала до певної міри парадоксаль- но: Грушевський та його колеґи по партії шукали поро- зуміння з більшовиками і навіть пропонували «повну угоду і координування дій УПСР з планами КП(б)У», а лі- дери КП(б)У не хотіли мати такого потужного союзника. Якраз тут доречно нагадати, що союзник був таки потуж- ний. З-поміж інших українських політичних партій УПСР відрізнялась тим, що була найбільш масовою, справляла значний вплив на українське селянство, висунувши, зо- крема, вимогу знищення приватної власності на землю і передачу всіх земель українському народові – в «Укра- їнський земельний фонд». З нього земля мала розподі- лятися для користування через громадські організації між селянством. Щоправда, пізніше, влітку 1917 р, УПСР визнала необхідність реалізації гасла соціалізації землі. Ліві українські соціалісти-революціонери – фракція УПСР, що виникла в травні 1918 року на ІV з’їзді – захо- пила в свої руки центральний друкований орган – газе- ту «Боротьба» – і далі діяла як самостійна партія УПСР (боротьбистів). У 1920 р. боротьбисти, як тоді мовило- ся, «саморозпустилися» і влилися в КП(б)У. Можливо, Грушевському та його колеґам цей вчинок до певної міри слугував за взірець. На початку лютого 1921 р. Політбюро ЦК КП(б)У роз- глянуло питання про протидію Володимиру Винни- ченкові, який повернувся був в Україну, «торгувався» з більшовицькими лідерами за посаду, а невдовзі, дуже незадоволений, виїхав за кордон, розпочавши там ан- тибільшовиьку кампанію. Розробили відповідні контр- заходи. Наприкінці ухвали, підписаної тодішнім пер- шим секретарем ЦК КП(б)У Вячеславом Молотовим, є лаконічний пункт: «Питання про Грушевського відклас- ти» [6, с. 24]. 26 квітня 1921 р. Політбюро ЦК КП(б)У знову заслухало питання «Про Грушевського та інших україн- ських есерів». Ухвалили: «Визнати приїзд Грушевського на Україну в даний момент несвоєчасним» [7, арк. 33–34]. Ніхто з більшовицького керівництва ні у Москві, ні у Харкові не збирався ні з ким (а поготів із колишніми політичними суперниками) «координувати» свої дії або щиро пропонувати комусь партнерство. Для комуніс- тичного режиму важливими були розкол, розпорошен- ня, знесилення української політичної еміґрації. Цьо- го довгий час не бачили Грушевський та його оточення, зафасціновані соціалістичними гаслами, переконані в тому, що «навчились шанувати в большевиках провід- ників світової революції, котрим за се мусимо проба- чити не одно з того, що нам боком вилазить, тим біль- ше, що наші власні помилки оправдовують не одно в їх упередженнях і помилках в відносинах до нас» [8, с. 48]. У цей час в УСРР вже готувався показовий судовий процес над групою членів ЦК УПСР. Він відбувся у трав- ні 1921 р. Серед підсудних опинились Всеволод Голубо- вич, Назар Петренко, Іван Лизанівський, Юрій Ярослав та інші. Наслідки того процесу, а він відбувався в Києві у ве- ликому залі Пролетарського будинку мистецтв, у порів- ISSN 2218-4805 293 нянні з наступними процесами 1930-х років виявилися м’якими, оскільки основна мета процесу полягала в по- літичній дискредитації УПСР [9]. Грушевський та його прибічники слідкували за ходом процесу, а після його закінчення виступили із заявою. Вони висловлювали жаль з приводу вироку, розцінюючи сам судовий процес як ще одну помилку більшовицько- го керівництва, яке не зупинялося «у своєму бажанні зве- сти все до диктатури пролетаріату» [6, с. 25]. Діагноз був точний, причому більшовики прагнули досягнути бажаного результату за будь-яку ціну. Одним із свідків у «справі УПСР» був Г. Хименко. Саме про ньо- го у щоденнику 16 квітня 1924 р. згадав академік Сер- гій Єфремов: «На процесі Голубовича те ж саме говорив Хименко, хоч коли я запитав його, з яким лицем розка- зував на суді небилиці, він зрікся: «не казав»; а на пи- тання, чому ж стоїть у стенографічному звідомленні, од- мовив: «то вони самі вигадали». Хименко виявляв був навіть охоту написати мені свого роду розписку, що він того не казав. Я розписки з його не взяв, а була б це ори- гінальна посвідка – чи про свідка, що говорив явну не- правду, чи про стенографічне звідомлення, що подава- ло те, чого не говорилося» [10]. «Справа УПСР» давала зрозуміти, як саме більшо- вицьке керівництво ставиться до «колишніх». Тим не менш Грушевський продовжував шукати шляхи повер- нення в Україну, не дивлячись на те, що не всі члени са- мої УПСР сприймали цю лінію. У липні 1921 р. до Праги приїхав М. Балаш, представник ЦК УПСР з України. Він мав узгодити дії із Закордонною делеґацією УПСР. Ос- тання, як поінформував Балаша Жуковський, стала «на позицію примирення з комуністами», з чим посланець з України не погодився, оскільки «ЦК і партія на Украї- ні на такий позиції не стоїть» [11, с. 19]. Тим не менш, поглиблюючи розкол в УПСР, у липні-серп- ні 1921 р. Микола Чечель, Василь Мазуренко, Олександр Жуковський, Микола Шраг вели в Харкові переговори про повернення в Україну за умови відновлення та леґаліза- ції УПСР. Цю умову більшовики відмовились навіть обго- ворювати, а УПСР характеризували як контрреволюційну партію. 24 серпня 1921 р. Олександр Жуковський писав Грушевському: «Після всього цього якось відпадає охота продовжувати й далі з ними вести переговори» [6, с. 25]. Проте тоді ж, у серпні 1921 р., ситуація змінилась. Те- пер переговори розпочали самі більшовицькі лідери. Вони запропонували Грушевському очолити організацію допо- моги голодуючим в Україні, а торговельна місія УСРР ви- сунула пропозицію взяти участь у налагодженні видання шкільної, наукової та художньої літератури для україн- ських дітей. 14 вересня 1921 р. у Відні Грушевський підпи- сав протокол з видавництвом «Дніпроспілка» про видання та закупку для УСРР згаданої літератури. Погоджуючись на обидві пропозиції, Грушевський не знав, з якими не- приємностями йому доведеться стикатися при виконан- ні обидвох (здавалося б, не таких вже й складних) місій. Упродовж 1921–1922 років він активно звертався до української діаспори по допомогу голодуючим в Укра- їні, яка здійснювалась через Червоний Хрест УСРР. Ра- зом з тим він реалістично оцінював тодішню ситуацію в Україні, що, зокрема, засвідчує один з його листів до пастора Василя Кузіва з Нью-Йорку. Кузів відгукнувся на заклик Грушевського про допомогу голодуючим в Укра- їні і саме під його впливом було створено Комітет об’єд- наних товариств помочі Україні. Зібрані кошти, посил- ки з харчами переправляли у Відень до Грушевського, а вже звідти вони скеровувались в УСРР, переважно до Києва. У листі до Кузіва 8 лютого 1922 року Грушевський писав: «З України незвичайно сумні вісті. І там голод – а збіже забирають на північ. Офіціяльні представники Со- віт України нічого не роблять, щоб організувати поміч Україні – мабуть, щоб не відтягати акції запомогової від Росії, котру комуністи перед усім хочуть уратувати, як свою головну базу» [12, с. 199]. 15 червня 1922 р. у листі до українського громадського діяча в США Е. Фариняка Грушевський констатуватиме несправедливий розподіл зарубіжної допомоги голодуючим і те, що ця допомога майже не дістається Україні [13, с. 28]. Комуністичний режим скористався трагічною ситу- ацією, викликаною голодом, у своїх розрахунках, що, до речі, було зрозуміло багатьом сучасникам тих по- дій, у тому числі і Грушевському. Недаремно 18 жовт- ня 1922 р. Політбюро ЦК КП(б)У, розглянувши питання про роботу закордонної організації Помголу, вирішило припинити роботу в Україні організацій, які діють поза контролем комісії Помголу. Відтак і діяльність Грушев- ського було припинено. У одному з листів до Кузіва (від 19 липня 1923 р.) Гру- шевський із гіркотою констатував: «...Виявляється, що мої книги й ріжні инші видання, мною редактовані, за- хоплені большовиками в 1919–20 рр., здебільшого були перероблені на папір, або розпродані як макулатура до склепів, і висланий торік великий транспорт Дніпросо- юза спіткала та ж доля: переробили на картон спочатку ілюстровану історію, потім «Старі часи», а тепер взяли- ся до історії України для шкіл... Знищені руками нових вандалів книги» [14, с. 60]. 29 жовтня 1921 р. Грушевський звернувся з листом до «товаришів М.В. Левицького, повпреда УСРР, Ю.С. Но- ваковського, голови торговельної місії, і Д.Є. Кудрі, представника Вукоопспілки», які після треьохмісяч- них переговорів і листування перестали сприяти по- стачанню в Україну санітарного, освітнього та іншо- го матеріалу. Вчений звертав увагу своїх партнерів на те, що еміґрантська преса довідалася про «безуспіш- ні мої переговори, які дали їй нагоду не тільки вили- ти нові цебри помий в мій і моїх товаришів бік, але й продемонструвати повну, мовляв, безвиглядність вся- ких спроб порозуміння з урядом УСРР та співробітни- цтва з ним...» [2, с. 106]. Разом з тим Грушевський від себе і своїх прибічників ще раз підкреслював: «...Лиша- Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 294 ючи на боці наші розходження і нашу оцінку болючих сторін нинішнього режиму УСРР, я і вони були готові, в ім’я сих потреб віддати нашу працю й наше ймення на підтримку будівництва нинішньої УСРР» [2, с. 106]. Послідовність Грушевського у питанні про співпрацю з більшовиками викликала нерозуміння і роздратування з боку української еміґрації, а також частини членів са- мої УПСР. Від Закордонної делегації вимагали пояснень. І пояснення довелося давати. Покликаючись на рішен- ня партійних конференцій, Грушевський і його прибіч- ники доводили необхідність дійти згоди з комуністами: «Закордонна делеґація, констатуючи соціялістичність су- часного радянського правительства України і відсутність у нього антинаціональних в відношенню до українства тенденцій, вбачає в цім потвердження правильности за- йнятого ЦК УПСР відношення до цього правительства, як до соціялістичного правительства України» [2, с. 105]. При цьому Закордонна делеґація запропонувала виклю- чити з УПСР противників цієї лінії, в першу чергу Мики- ту Шаповала та його прибічників. Це було зроблено по- становою ЦК УПСР від 5 серпня 1921 р. Позбувшись свого основного, як йому здавалося, во- рога, Грушевський тим не менш змушений був дати пу- блічне пояснення свого «романсування» із більшовиками. 29 жовтня 1921 р. він надіслав листа до редакції львівсько- го журналу «Вперед», в якому визнавав, що йому дійсно протягом року робилися пропозиції приїхати в Україну, але при цьому висувалася умова припинити політичну діяльність і вийти з УПСР. Не вважаючи «цю комбінацію підхожою для себе», Грушевський підкреслював, що за- лишається за кордоном. Водночас у його поясненні була така теза: «Був я і те- пер зістаюся при тому переконанню, що в інтересах укра- їнського народу українське громадянство, без ріжни- ці поглядів, повинно віддавати свої сили культурному будівництву в рамках української радянської республі- ки, заповнюючи живим змістом ці рамці проклямованої української самостійності, а з другого боку, що правляча комуністична партія для урятування соціял-революцій- них здобутків повинна як найтісніше зв’язатися з україн- ськими радянськими соціялістичними партіями, покли- кати їх до роботи й зробити співучасниками державного й соціяльного державного будівництва. Переговори, ве- дені мною й моїми товаришами з правлячими кругами укр[аїнської] радянської республіки, показали, що спра- ва ще не дозріла» [2, с. 106]. Отже, Грушевський не приховує своєї позиції. Ра- зом з тим він знову переходить на своєрідний «ментор- ський» тон, зокрема «підказуючи», що комуністичний режим повинен зробити «для урятування соціял-рево- люційних здобутків». Такого роду твердження віддзер- калювали неадекватність сприйняття Грушевським по- літичних реалій УСРР. 18 листопада 1921 р. Грушевський написав відкрито- го листа на ім’я Голови Раднаркому УСРР Християна Ра- ковського. У листі він підкреслював, що відмова в леґа- лізації УПСР фактично закрила йому і його товаришам шлях до повернення в Україну [15, с. 278]. Він не пого- джувався з вимогою більшовиків стосовно УПСР піти на «повне політичне самовідречення». Щодо себе він під- креслював, що його «хочуть бачити не в іншій ролі як службовцем одного з комісаріатів» (йшлося про Народ- ний комісаріат освіти. – Ю. Ш.). Взагалі, зазначалося в листі, замість тактики миротворчої щодо української інтеліґенції за кордоном знову була взята на озброєння «тактика непримиренного поборювання, так би мови- ти, виголоджування її» [15, с. 280]. Наслідком такої політики стали розчарування інте- ліґенції, пошук допомоги з боку інших сил, зміцнення антибільшовицьких центрів. Грушевський наголошував на небезпеці радянської бюрократії, яка на зразок ста- рої російської [15, с. 28]. Вихід з такого становища він вбачав у відмові від «партійної виключності», у щирому і чесному порозу- мінні з такими соціалістичними партіями, як УКП, УПСР та інші. «Треба поділитися з ними владою, працею і від- повідальністю, щоб піднести кредит Радянської Соціа- лістичної України» [15, с. 284]. Звертаючись до Раковського, Грушевський запев- няв, що «за нашими соціалістичними гаслами нема прихованих націоналістичних чи реакційних планів і наш український патріотизм не входить в конфлікт з нашими соціалістичними переконаннями» [15, с. 284]. Далі він підкреслював, що «ми були готові переступити через трупи наших партійних товаришів, що безвинно погинули від червоних куль, через попіл наших куль- турних скарбів, понищених «на страх української кон- трреволюції» більшовицькими ґенералами, були готові працювати під вашим проводом…» [15, с. 284]. Закінчу- вався лист закликом до партійно-державного керівни- цтва УСРР «спільними силами всіх, зрікшись… партійної виключності, скріпити радянську будову…» [15, с. 284]. Цей лист Грушевського до Раковського можна вважа- ти найбільш яскравим документом, що відбивав амбі- валентність і подальшу еволюцію поглядів колишнього Голови Української Центральної Ради, який готовий був навіть «переступити через трупи наших партійних това- ришів» заради співпраці з більшовиками. Недаремно після листа Грушевського вищі партій- но-державні інстанції УСРР повернулися до питання про евентуальних рееміґрантів з кола українських есе- рів. 30 січня 1922 р. Політбюро ЦК КП(б)У, розглянувши питання «Про групу Грушевського (Грушевський, Чечель, Христюк)», ухвалило: «Доручити т. Раковському з’ясувати за кордоном питання про можливість приїзду на Украї- ну групи Грушевського» [6, с. 30]. У більшовицькому ке- рівництві визначилися різні підходи щодо повернення Грушевського та його групи, але всі сходилися на тому, що в разі повернення вони не повинні займатися полі- тичною діяльністю і що сам факт повернення слід вико- ISSN 2218-4805 295 ристати для розколу української політичної еміґрації. У жовтні 1922 р. секретаріат ЦК КП(б)У розглянув пи- тання «Про українську еміґрацію». З інформацією ви- ступили представник УСРР у Чехо-Словаччині М. Ле- вицький та заступник наркома закордонних справ УСРР Я. Яковлєв (Епштейн). Грушевський, на їх думку, «тепер залишився без нічого, оскільки всі грушенята розбігли- ся». На засіданні, по суті, розроблялася дальша тактика розкладу еміґрації. Левицький пропонував: «Відбити ве- ликі сили, які профільтрувати і відправити сюди, а інте- ліґенцію групи зміновіхівців використовувати лише для розкладу еміґрації, пускати ж їх сюди не варто». Таку ж тактику пропонував і Яковлєв: «Обіцянка про повернен- ня буде залишатися обіцянкою, психологічно ми завж- ди зуміємо вивернутися» [6, с. 31]. Для втілення в життя цих планів було прийнято рішен- ня видавати у Празі «зміновіхівську» газету, активізувати боротьбу проти націоналістичних течій, посилити роботу серед студентів-українців тощо. ГПУ доручалося домови- тися з центральними органами про недоцільність висил- ки за кордон української професури з огляду на склад- ність її розшарування в еміґрації» [6, с. 32]. Згадана висилка професури є цікавим свідченням того, що на початку 1920-х років українську інтелігенцію, як і російську, намагалися «поставити на коліна» не тільки за допомогою політико-ідеологічного викриття. Коли 1922 року за кордон з більшовицької Росії було депортовано групу інтелектуалів, то на так званому «філософському пароплаві» було 77 осіб із України [16, с. 221]. Та навіть цей приклад не зупинив Грушевського. У ли- стопаді 1922 р. він звернувся до київського центру УПСР з листом, в якому детально обґрунтував своє рішення склас- ти повноваження члена Закордонної делегації. Зокрема, він писав: «Воля моя не видержує еміґраційного життя і хорує... З жалем бачу, що, віддавши всього себе на відбу- дування партії в сих останніх роках, я майже нічого не встиг, тільки пережив масу прикростей, викликав ворож- нечу до себе з усіх сторін». Грушевський вважав немож- ливим представляти «партію, котра веде апокрифічне іс- нування, котра не подає ніякого голосу, котра хитається між співробітництвом з УСРР і повстанцями...» [2, с. 108]. Значною мірою настрій і поведінка Грушевського у цей час визначалися згортанням ще одного його про- екту. Йдеться про Український Соціологічний Інститут (УСІ), що був заснований ще наприкінці 1919 р., а на- прикінці 1922 р. фактично припинив свою діяльність. З самого початку Грушевський надавав УСІ особливої ваги. У серпні 1921 р. він писав: «Укр. Соц. Інститут се зараз майже єдина наша наукова репрезентація перед світом, се має своє значіння» [12, с. 193]. Грушевський розробив бюджет майбутнього УСІ, а створений він був і працював завдяки субсидії україн- ського уряду в сумі 400 тис. австрійських крон, пожер- тві українського громадського діяча і публіциста Юліа- на Бачинського в сумі 500 доларів, а також отримання фондів в сумі 3 тис. французьких франків після ліквіда- ції «Комітету Незалежної України». Проект створення інституту Грушевський розіслав ві- домим ученим, які перебували тоді в еміграції. На про- позицію Грушевського відгукнулися історик і політолог, ідеолог українського монархізму В’ячеслав Липинський, юрист і політолог, доктор філософії, член соціал-демо- кратичної партії Володимир Старосольський, історик і мистецтвознавець, засновник революційної української партії Дмитро Антонович – син визначного українського історика, професора Володимира Антоновича, приват-до- цент Київського політехнічного інституту, член Україн- ської партії соціалістів-федералістів Іван Фещенко-Чо- півський, юрист і публіцист Михайло Лозинський, Павло Христюк, Микита Шаповал і Микола Шраг. Вони дали зго- ду прочитати для української громадськості цикл лекцій з різних проблем історії і політики України і видати під грифом УСІ їх наукові монографії [17, с. 50]. УСІ був задуманий не лише як наукова, а й до певної міри як інституція, що мала виконувати політичні функ- ції. Невипадково друкований орган інституту – редаго- ваний Грушевським журнал «Борітеся – Поборете!» – був водночас закордонним органом УПСР. Журнал не періо- дично виходив у Відні з вересня 1920 по лютий 1922 р. У ньому були надруковані статті Грушевського «УПСР та її завдання», «Між Москвою і Варшавою», «В першій деле- ґації УПСР», «На село!», «Драгоманов в політичнім і наці- ональнім розвитку українства», «Проект програми УПСР», «Пам’яті Паризької Комуни», а також «Відкритий лист Го- лові Ради Народних Комісарів УСРР Х.Г. Раковському». 10 жовтня 1919 р. Грушевський уклав угоду з керівниц- твом Дніпросоюзу про видання праць українських вче- них, які перебували в еміґрації. Перший рік дільності УСІ був присвячений головним чином завданню формуванню бібліотеки інституту, а у 1921–1922 роках його співробітники займалися переваж- но видавничою і лекторською діяльністю. Ще в 1920 р. у міжнародній серії УСІ вийшла з друку підготовлена Гру- шевським «Антологія української літератури до смерті Шевченка» французькою мовою обсягом 144 сторінок зі вступною статтею одного з авторитетних філологів про- фесора А. Мейса. Також було видано французькою мовою «Історію України» Грушевського. Крім названих книг, які з метою інформування світо- вої громадськості розсилалися безкоштовно в іноземні публічні бібліотеки, університети, вченим передбачало- ся надрукувати «Антологію» та «Історію України» англій- ською мовою, а також були підготовлені і перекладені на французьку мову «Економічна географія України» Івана Фещенка-Чопівського, книги про українське мистецтво і музику. Через брак коштів ці плани не були реалізовані. Серед виданих УСІ книжок були праці Грушевсько- го «Початки громадянства. Генетична соціологія» та «З починів українського соціалістичного руху. М. Драгома- нів і женевський соціалістичний гурток». В основу пер- Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 296 шої монографії, виданої в 1921 р., були покладені лекції, які Грушевський читав упродовж 1920–1921 рр. для укра- їнської інтеліґенції і студентської молоді на курсах, ор- ганізованих УСІ. Цю книжку можна вважати свого роду підручником для студій з соціології. Значення «Початків громадянства» полягало в тому, що це була перша кни- га українською мовою, яка подавала в систематизовано- му вигляді теоретичні та історичні проблеми соціології з включенням західноєвропейських соціологічних кон- цепцій, визначала початки заснування української соці- ології. Не менш важливою була друга книга, яка побачила світ в 1922 р. Вона являє собою збірник матеріалів з укра- їнської політичної думки другої половини ХІХ ст.ття [18]. Крім соціологічних праць Грушевського, були видані монографії В. Старосольського, П. Христюка, М. Шрага, М. Лозинського, Катерини Грушевської – доньки вче- ного. В цілому під егідою Українського соціологічного інституту побачили світ 12 книг. З 1921 р. праці співро- бітників інституту особливо часто надходили для укра- їнців Галичини і США. Паралельно Грушевський безко- штовно надсилав до закордонних бібліотек німецько- і франкомовні переклади своїх книг, зроблені ним самим і видані обмеженим тиражем у видавництві Дніпросо- юзу. Їх одержали, зокрема, бібліотеки Оксфордського і Кембриджського університетів (Англія), Смітсонівсько- го, Масачусетського технологічного інститутів, Гарвард- ського університету (США). 1 лютого 1921 р. в приміщенні українського робітни- чого товариства «Єдність» у Відні лекціями Грушевського і Антоновича розпочалося читання безплатних загально- доступних курсів з суспільних наук для українських емі- ґрантів. Вони тривали з перервами близько року і охо- плювали різноманітні питання соціології, політології, політекономії, історії [17, с. 51]. Наприкінці 1922 р. Дніпросоюз припинив видання книг через брак коштів, пов’язаний з небажанням і неможли- вістю українських громадян купувати книжки за цінами, які б давали змогу продовжувати видавничу діяльність. Фактично в цей період діяльність інституту припинила- ся, хоча Грушевський ще й у 1923 р. надсилав книжки у США до В. Кузіва, фінансово уможливлюючи тим самим своє перебування за кордоном. Грушевський все ще не міг змиритися з думкою, що ця ситуація була спричинена не особистим ставленням до нього, а небажанням кіл української еміґрації «інвес- тувати» у його соціалістичні орієнтації радянофільство. Було відомо і про несприйняття Грушевським дій Симона Петлюри, про розходження з іншими українськими по- літичними діячами, які відкидали можливість співпра- ці з більшовицьким режимом. Грушевський категорич- но не прийняв пропозицію Володимира Винниченка про співпрацю навіть у справі допомоги голодуючим, неґа- тивно відреаґував на Винниченкову пропозицію у бе- резні 1922 р. створити єдиний фронт соціалістичних сил. Як слушно зауважив Аркадій Жуковський, в кінці пе- ребування в еміграції Грушевський залишився «в ізоля- ції з малою групою найближчих дорадників, які згодом зі своїм лідером повернулися в Радянську Україну, де, за винятком Миколи Шрага, всі загинули у катівнях більшо- вицької системи» [2, с. 103]. В січні 1921 р. за ініціативою Союзу українських жур- налістів і письменників група професорів-еміґрантів, які мешкали в Австрії, вирішила заснувати у Відні Укра- їнський вільний університет. Його ректором мав стати Грушевський, а заступниками ректора було обрано про- фесорів – філолога Олександра Колесу і юриста Станіс- лава Дністрянського, які одночасно виконували функції деканів, відповідно, філософського факультету і факуль- тету права і політичних наук. Проте невдовзі внаслідок розбіжності поглядів з іншими членами керівництва уні- верситету Грушевський відмовився від роботи в ньому. Суть конфлікту полягала в тому, що Грушевський ви- магав надання більшої самостійності очолюваному ним соціологічному інституту – складової частини майбут- нього університету – в справі призначення професорів, доцентів і лекторів, але без врахування академічної ква- ліфікації для професорів та академічного цензу для слу- хачів. Інші члени керівництва, яких підтримала більшість присутніх у Відні професорів і доцентів, прагнули орга- нізувати університет на зразок вищих навчальних закла- дів [17, с. 50–51]. Зрештою, Грушевський і його колеґи зо- середили увагу на УСІ, який, не дивлячись на здобутки і очевидні перспективи, припинив діяльність. Ще до від’їзду в Україну Грушевський визначив своє ставлення до керівництва Всеукраїнської академії наук (ВУАН). На його переконання, тодішній академічний «іс- теблішмент» поступово знищував національний харак- тер академії, оскільки керівниками є «люде українству неприхильні» [14, с. 58]. До таких «неприхильних» були віднесені академіки віце-президент Сергій Єфремов, не- одмінний секретар Агатангел Кримський, голова упра- ви Андрій Лобода. Справа ускладнювалась ще й тим, що Грушевський вважав, що Українська академія наук – УАН (саме така назва існувала до 1921 року, коли до цієї аббре- віатури було додано букву «В», що означало – Всеукраїн- ська академія наук) мала вирости з Українського Науково- го Товариства (УНТ) у Києві, а не спиратись на підтримку будь-якого режиму. Однак перемогла не ця концепція, а модель, запропонована Володимиром Вернадським і Ми- колою Василенком. УАН, як відомо, створили за гетьмана Павла Скоропадського у листопаді 1918 р. Грушевський тоді відмовився увійти до її складу. В груд- ні 1918 р., після повалення гетьманського уряду, він знов спробував провести у життя свою концепцію створення академії, але Директорія не підтримала ідеї Грушевського щодо нової організації УАН на базі УНТ. У 1921 р. заступ- ник голови УНТ Агатангел Кримський та його прибічни- ки фактично поставили хреста на спробах Грушевського, погодившись на повне влиття УНТ в структуру Академії згідно з директивою наркомату освіти УСРР, що було за- ISSN 2218-4805 297 кріплено постановою академічного спільного зібрання від 22 травня 1921 р. [14 с. 52]. З боку президії ВУАН до Грушевського сформувалось підозріле або у кращому випадку стримане ставлення. У січні 1924 р. Сергій Єфремов фіксує у щоденнику: «Дух старого інтригана вже чутно. Вже хтось заздалегідь сил- кується заграти на популярному колись іменню доброго вченого і кепського політика. Коли додати до цього, що й російські ворожі Академії сфери покладають на Гру- шевського надії, що він розвалить Академію (такі чутки уперто кружляють), то матимемо досить духовиту атмос- феру. Грушевський у 1918 р. одмовився увійти до Акаде- мії, бо вона зробилася «з неправого ложа»; потім за Ди- ректорії він захожувавсь, щоб таки справді її розвалити, а тепер...» [10, с. 51]. Три крапки, поставлені Єфремовим наприкінці цього запису, точно вказали на конфліктний потенціал і на майбутню конфронтацію, провина за яку і на Грушевському, і на його критиках. За умов еміґрації колишні політичні перемоги Гру- шевського над своїми опонентами в УПСР поступово почали обертатись поразками. Липнева 1923 р. конфе- ренція УПСР, прийняті рішення показали, що гору бе- руть сили, очолювані Микитою Шаповалом. Вони засу- джували прорадянську позицію Грушевського, а розкол в УПСР поглибився [19, с. 460–461]. Грушевський починає дедалі частіше зустрічатись з повпредом УСРР у Відні Михайлом Левицьким. Захвилю- валася українська еміґрація. Наприкінці вересня 1923 р. до Відня приїхав Матвій Стахів із завданням (до речі, від празького середовища Микити Шаповала і Никифора Гри- горіїва) відмовити Грушевського повертатись в УСРР і по- обіцяти йому кафедру історії України в Українському Віль- ному Університеті. Згадуючи про реакцію Грушевського, Стахів згодом у спогадах цитував його слова: «Політич- них заяв на користь совєтської влади ніколи не складу.., рішився вертатися до Києва, бо я глибоко переконаний, що там незабаром буде революція і що я там, у тій ситу- ації буду конечно потрібний» [2, с. 109]. Коментуючи намір Грушевського повернутись в Украї- ну, Микита Шаповал та його прибічники зазначали: «Гру- шевський, Шраги, Христюки, Чечелі, Мазуренки, Ніковські спокійнісінько пішли на службу найлютішому ворогові, пішли ганебно, без жодних уступок з його боку» [6, с. 109]. У статті «Політична смерть М. Грушевського», датова- ній 18 березня 1924 р., Шаповал писав: «Понизитись же до «смєновєховства», до Слащових, Моркотунів, Поршів, Тютюнників і т[ому] под[ібних] український політик, тим більш соціяліст, не повинен. Те, що Грушевський згодився з трактуванням себе з боку большевиків, як «смєновєхов- ця»..., є убивчою характеристикою для його… Гідність пер- шого громадянина Самостійної Вільної України Грушев- ський прийняв як титул смєновєховця – цим і викреслив він себе з числа борців за Україну» [20, с. 59]. Взаємини Шаповала і Грушевського були різними у різ- ні періоди. Так, збереглися листи останнього Шаповалові до 1921 р., які починалися не інакше як «Дорогий Микито Юхимовичу!» Важливе, а іноді і вирішальне місце серед чинників протистояння цих неординарних особистостей посідав психологічний. Миттєві зіткнення і довготривалі конфлікти вдач, герць імпульсів психіки, екзистенційних ego, характерів, емоцій, амбіцій, етики якраз часто і ви- творювали складну мозаїку їхніх взаємин [21]. Вирішивши повернутись в Україну, Грушевський від- кинув можливості вдаватися до будь-якої зовнішньої, за межами України, сили для реалізації своїх ідей, від- кидав тягар еміґрації з її не лише нелегким побутом, а й політичними чварами, розбратом, песимізмом. Не варто іґнорувати і те, що прагнення багатьох україн- ців-еміґрантів повернутись в Україну активно заохочу- валось більшовицькою агентурою за кордоном, яка для цього використовувала доволі широкий спектр впли- вів і можливостей (це, до речі, ще ніколи не було на- лежним чином проаналізовано і оцінено). Як зауважу- вав Григорій Костюк, більшовики прагнули перетягнути на підвладну їм територію «все найсвідоміше, найак- тивніше серед української еміґрації. Потрібно було для того, щоб там безборонних їх знищити. Це була мето- да. Продумана і широко накреслена. І багатьох наших діячів, учених і письменників, що пішли були на цю провокацію, спіткала згодом трагічна доля» [22, с. 91]. Критика шаповалівців на адресу Грушевського була за- суджена його прибічниками. В травні 1924 р. у пресі УСРР було оголошено документ, що одержав назву «Деклара- ція 66-ти» (за кількістю осіб, які його підписали). Це був заклик до української інтеліґенції співпрацювати з ра- дянською владою, використовувати наявні можливості для національно-культурної роботи. В підготовці цього документа брали участь з-поміж інших Василь Мазурен- ко, Микола Чечель, Микола Шраг, Павло Христюк, які вже повернулися на той час в УСРР. Вони розуміли, що саме повернення в Україну на умо- вах, висунутих більшовицькою владою, було компромісом. Неминучими були й інші, наступні компроміси. Одначе вони акцептували їх за умов політики «українізації», яка для них на практиці означала дерусифікацю. За відносно короткий час ця лінія, хоча й наражалася на опір вели- кодержавних російських шовіністів, дала деякі позитив- ні результати в галузі освіти, науки, культури тощо [23]. Вважав компромісом своє повернення в Україну і Грушевський. За його словами, це було бажання «від- ложити на бік старі рахунки, всю історію УСРР і взяти від радянського режиму все, що він може дати для за- кріплення здобутків революції і підготовлення культур- них чи національних вимог українського люду і зара- зом підтримати радянський режим, оскільки він буде відповідати інтересам краю та не тільки іменем, а ді- лом самим буде урядом України» [17, с. 55]. Близький до Грушевського Павло Христюк так опи- сував згадані події: «Наша група – «віденців» – стала на становищі нової програми лівих укр. соц.-рев. (що її було Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 298 надруковано в журналі «Борітеся –поборете») і повороту на Радянську Україну. Нова програма визнавала радянську систему влади, де в чому наближалась до комуністичної програми, але… не визнавала принципу пролетарської диктатури, обстоюва- ла принцип так званої робітничо-селянської демократії, загострювала національне питання тощо… Серед нас виникли суперечки щодо питання: для чого повертатись, в якій формі провадити на Україні співпра- цю з Радвладою. Частина (Шраг, В. Залізняк і я) пропо- нували повернутись організовано, всім разом, здекла- рувавши на Україні своє ставлення до Радянської влади і своє бажання стати до співпраці. Але решта (Грушев- ський, Чечель і Жуковський – члени закордонної пар- тійної делеґації) відкинули цю пропозицію. Ухвалено було їхати неорганізовано, хто коли зможе, не виступа- ти з декларацією і не посідати на Україні відповідаль- них посад…» [24, арк. 19 зв., 20–20 зв.]. Христюк свідчив, що він і його колеґи по партії поверну- лись «як радянці, для праці з радянським урядом». За його словами, в Україні вони з’ясували, що «немає й ґрунту для віденської програми. Це привело нас до переконання лік- відувати яку-будь партію, які-будь зв’язки з есерівщиною, наслідком цього рішення і було надруковано у «Вістях» за- яву «віденців» і тих, що до них приєднались (ідеться про «Декларацію 66-ти». – Ю. Ш.), про розрив зв’язків з есерів- щиною». Характерно, що Христюк не приховував у зв’язку з цим певної конфліктної ситуації: «Черкаський та Лизанів- ський були особливо невдоволені з моєї різкої постанов- ки питання, заявивши, що вони можуть здискредитувати мою ліву позицію тепер вказівкою на участь в уряді Ди- ректорії тощо, що викликало з мого боку лист до ред[акції] «Вістей», який, проте, не був оголошений…» [24, арк. 5 зв.]. Навряд чи можна погодитися з категоричними тракту- ванням повернення Грушевського як «зрадницького» кро- ку не лише через те, що більшовицька влада деякі, хоча й формальні, поступки своїм учорашнім ворогам спочат- ку все-таки зробила, а й тому, що Грушевський і ті, хто з ним повернувся з-за кордону, їхали в Україну зовсім не з мотивів безоглядного колабораціонізму. Микола Ковалевський, якому у 1922 р. довелось зустрі- чатись з Грушевським, згадував: «Михайло Грушевський… висував свою давню теорію… про позитивне значення в українській історії так званих «татарських людей», себто тих українців, які під час татарської займанщини вико- ристовували різні урядові функції і доручення татарської влади і при тім виконували свою історичну місію збере- ження традицій української віри і культури… Задивле- ний у наше минуле, яке він так добре знав і відчував, Ми- хайло Сергійович висував і тепер цю теорію «татарських людей», вважаючи що і в обставинах совєтської займан- щини ці люди відіграють таку саму позитивну ролю, як і «татарські люди» в ХІІ–XIV віках» [25, с. 599–600]. Інакше потрактували мотиви повернення Грушевсько- го в офіційних комуністичних джерелах. Ось що, напри- клад, говорив секретар ЦК КП(б)У Микола Попов у допо- віді на зборах Харківського партактиву 9 липня 1933 р.: «І в російських, і в українських еміґрантів мова йшла, влас- не кажучи, про зміну віх боротьби проти радянської вла- ди, про певний маневрений перехід від одкритої бороть- би до прихованої. І ось цей маневр 1923–1924 рр. захоплює дуже широкі кола української контрреволюційної еміґрації. На Україну приїжджає тоді група видатних членів ЦК УПСР – найвпливовішої партії Центральної Ради на чолі з Грушевським – Чечель, Шраг, Христюк та інші; приїжджає Ніконовський, що був і прем’єром при поль- ській окупації в Києві 1920 року, ряд професорів з Га- личини. Все це робиться під виглядом визнання ра- дянської України, хоч справді люди мають на меті її буржуазне переродження» [26, c. 112]. Безумовно, були у Грушевського певні надії на пере- родження комуністичного режиму. Та як людина із су- мішшю народницьких і соціалістичних переконань, він розраховував, зрозуміло, не на «буржуазне перероджен- ня». Недаремно він, невдовзі після повернення в Украї- ну, в одній із розмов зазначив: «Марксизм на Україні по- чинає занепадати, та це, властиво, й повинно бути так… Промисловість на Україні зруйновано на 50%. Без іно- земних капіталів, гадаю, зовсім не обійтись» [27, арк. 26]. Власну версію дій Грушевського та його прибічників дав у «Заповіті борцям за визволення» (1949 р.) Володи- мир Винниченко: «Михайло Грушевський і його близькі товариші Шраг, Христюк, Чечель та інші (які з еміграції вернулись на Україну) їхали на великий самокритичний подвиг, на тяжку боротьбу за здобуття нашої револю- ції…» [28, с. 49]. На думку Олександра Оглоблина, Грушев- ський повернувся в Україну не для тихої кабінетної праці, а для «продовження боротьби за національну самостій- ність і соборність України, – тою зброєю, яка в його руках була найсильнішою – зброєю науки» [29, с. 38]. Навряд чи можна забувати і про те, що вже сама по собі постать Грушевського була для багатьох людей зна- ковою, символічною, оскільки, за словами вже згаданого Микити Шаповала, саме Грушевському «українство колись дало мандат представництва ідеї укр[аїнської] державнос- ті» [20, с. 59]. Недаремно партійно-державні структури і ҐПУ розглядали Грушевського у контексті його минулої політичної діяльності, а сама наявність його в УСРР з са- мого початку була для них чинником потенційного на- пруження, можливих антибільшовицьких «змов», «зако- лотів», стимулом боротьби за ідею незалежності України. 2 листопада 1923 р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рі- шення: «Не заперечувати проти в’їзду на Україну проф. Грушевського. Доручити його використання т. Затонсько- му» [6, с. 34]. 10 листопада питання про повернення Гру- шевського розглянули у Москві на засіданні Політбю- ро ЦК РКП(б); також було ухвалено позитивне рішення. Протягом листопада були вирішені питання про робо- ту Грушевського в ВУАН, виділення помешкання для його сім’ї тощо. Наприкінці місяця співробітник Представни- ISSN 2218-4805 299 цтва УСРР в Австрії М. Левицький повідомив Грушевсько- го про можливість переїзду в Україну. У листопаді 1923 р. Левицький отримав таку директиву Володимира Затон- ського: «Можна натякнути Грушевському, що коли б його кандидатура була виставлена на президента, то Наркомос таку кандидатуру підтримуватиме». Хоч далі робилося за- стереження, що чимало українських академіків настроє- ні проти, а посада президента – виборна. Левицький ча- сто спілкувався з Грушевським і натяки передав [6, с. 51]. 28 листопада 1923 р. Президія Всеукраїнського Цен- трального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) задовольни- ла клопотання Грушевського про дозвіл йому на в’їзд в УСРР. 17 грудня 1923 р. Спільне зібрання ВУАН заслу- хало життєпис, реєстр праць і оцінку наукової діяль- ності Грушевського, а на наступному зібранні 31 груд- ня таємним голосуванням його (за його попередньою згодою) було обрано дійсним академіком по кафедрі української історії [14, с. 59]. Розуміючи складність свого майбутнього станови- ща в УСРР, Грушевський ще до повернення добився двох, як він гадав, серйозних «охоронних» грамот для себе. Перша – це лист від 29 грудня 1923 р. за підписа- ми Голови Григорія Петровського та секретаря ВУЦВК Панаса Буценка, за яким йому надавалося право «сво- бідного проживання в межах УСРР» і обіцялося, що «з боку Радянської влади йому ніяких обвинувачень за його попередню політичну діяльність не пред’являєть- ся» [14, с. 61]. Копія листа була зачитана на Спільному зібранні ВУАН 28 січня 1924 р., внесена до протоколу і окремо докладена до паперів цих зборів. Другою «грамотою» був лист за підписами Голови Раднаркому УСРР Власа Чубаря та голови ҐПУ УСРР Всеволода Балицького, в якому запевнялося, що «ака- демік Грушевський обшукам, арештам і переслідуван- ню не підлягає» [30, арк. 7]. Жодну з цих обіцянок ніколи не буде виконано: Грушев- ський не стане Президентом ВУАН, у червні 1927 р. його буде піддано раптовому і тотальному обшуку, у 1931 р. йому негласно заборонять мешкати в Україні, у березні 1931 р. його заарештують, а переслідувати будуть до са- мої його смерті у Кисловодську у листопаді 1934 р. Про все це Грушевський не міг знати, коли 2 березня 1924 р. з родиною виїхав з Відня до Києва. На завершення слід підкреслити, що мотиви і обста- вини повернення Михайла Грушевського ще потребу- ють скрупульозної уваги дслідників. Насамперед з ог- ляду на необхідність створення повноцінної наукової біографії вченого. ПОСИЛАННЯ 1. Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? // Український історичний журнал. – 1966. – № 11; Масненко В.В. М.С. Грушевський і Український соціоло- гічний інститут // Історія України: дослідження та інтерпрета- ції: Тези VІ республіканських суспільно-політичних читань. – К., 1991. – С. 96–99; Потульницький В.А. Наукова діяльність М.С. Гру- шевського в еміґрації (1919–1924 рр.) // Український історичний журнал. – 1992. – № 2; Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття (1924–1934). – К., 1993; Оглоблин О. Михайло Грушевський на тлі доби: думки про третю і останню добу історика (1924–1934) // Український історик. – 1996. – № 1–4; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десяти- ліття: 1924–1934. – К., 1996; Жуковський А. Політична і публіцис- тична діяльність М.С. Грушевського на еміґрації, 1919–1924 рр. // Український історичний журнал. – 2002. – № 1; Бевз Т.А. Партія соціальних перспектив і національних інтересів (Політична істо- рія УПСР). – К., 2008. та ін. 2. Жуковський А. Політична і публіцистична діяльність М.С.Грушевського на еміґрації, 1919–1924 рр. // Український історичний журнал. – 2002. – № 1. – С. 96–125. 3. Шаповал Ю.І. Дмитро Ісаєвич: повернення в історію // Укра- їна. Культурна спадщина. Національна свідомість. Державність. Збірник наукових праць. – Вип. –5. – Львів, 1998. – С. 671–688. 4. Шаповал Ю. Україна ХХ століття: особи та події в контексті важкої історіїї. – К., 2001. – 560 с. 5. Трощинський В.П. Фраґменти з діяльності Українського Со- ціологічного Інституту у Відні (за матеріалами родинного фонду Грушевських) // Українська діаспора. – Рік видання 1. – Число 1. – К./Чікаго, 1992. – С. 98–99. 6. Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: останнє десяти- ліття (1924–1934). – К., 1993. – 199 с. 7. Центральний державний архів громадських об’єднань Укра- їни (далі –ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 10, спр. 194. 8. УПСР та її завдання // Борітеся-Поборете! – 1920. – № 1. – С. 48. 9. Дело членов Центрального Комитета Украинской партии со- циалистов-революционеров Голубовича, Петренко, Лызанивско- го, Часныка, Ярослава и др.: Стеногр. отчет / Под. ред. Д. Мануиль- ского и С. Дукельского. – Харьков, 1921. – 429 с. 10. Єфремов С. Щоденники, 1923–1929. – К., 1997. – 848 с. Див. також: Болабольченко А. Всеволод Голубович і «справа УПСР». – К., 1993. – 55 с. 11. Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? // Український історичний журнал. – 1966. – № 11. – С. 13–30. 12. Гирич І. Листи Михайла Грушевського до Василя Кузіва // Український історик. – 1995. – № 1–4. – С. 190–203. 13. Михайло Грушевський: між історією і політикою (1920– 1930-ті роки). Збірник документів і матеріалів. – К., 1997. – 184 с. 14. Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.С. Грушев- ський і Academia. Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – 321 с. 15. Лист М. Грушевського до голови Ради народних комісарів УСРР Х. Раковського // Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – К., 1992. – С. 278. 16. Гусєв В. «Застосувати як одну з репресивних мір проти професури вислання за межі федерації» // Віче. – 1994. – № 10. – С. 119–128; Латышев А.Г. Рассекреченный Ленин. – М., 1996. – 336 c. 17. Потульницький В.А. Наукова діяльність М.С. Грушевсько- го в еміґрації (1919–1924 рр.) // Український історичний журнал. – 1992. – № 2. – 162 с. 18. Потульницький В.А. М. Грушевський як соціолог // Віс- ник Київського університету. Історико-філологічні науки. – К., 1991. – С. 3–19. 19. Бевз Т.А. Партія соціальних перспектив і національних ін- тересів (Політична історія УПСР). – К., 2008. – 587 с. 20. Шаповал М. Політична смерть М. Грушевського // Розбудо- ва держави. – 1994. – № 3. – С. 56–59. 21. Юренко О. Шаповалознавство чи «Микитологія»? Несвяткові думки ювілейного року // Літературна Україна. – 2002. – 19 вересня. 22. Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (Паралелі). – Вашинґтон – Київ, 2002. – 412 с. 23. Лозицький В.С. Політика українізації в 20-30-х роках: істо- рія, проблеми, уроки // Український історичний журнал. – 1989. – № 3. – С. 46–55; Дашкевич Ярослав. Політичне ошуканство чи про- вокація? Крах українізації 20-х – 30-х років // Літературна Україна. – 1990. – 4 жовтня (№ 40); Liber George O. Soviet Nationality Policy, Urban Growth, and Identity Change in the Ukrainian SSR, 1923–1934. Cambridge University Press, 1992; «Українізація» 1920–1930-х років: передумови, здобутки, уроки. За ред. В.А. Смолія. – Київ, 2003; Бо- рисёнок Е. Феномен советской украинизации. 1920–1930-е годы. – М., 2006; Шаповал Ю.И. Александр Шумский: судьба наркома в империи «позитивного действия» // Советские нации и нацио- нальная политика в 1920–1950-е годы: Материалы VI междуна- родной научной конференции. – К., 10–12 октября 2013 г. – Мо- сква, 2014. – С. 54–64 та ін. 24. Галузевий державний архів Служби безпеки України, м. Київ (далі – ГДА СБУ), спр. 59881, ФП. – Т. 7. 25. Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, вра- ження, рефлексії. – Інсбрук, 1960. – 717 с. 26. Попов М.М. Про націоналістичні ухили в лавах української Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 300 парторганізації і про завдання боротьби з ними // Червоний шлях. – 1933. – № 7. – С. 112. 27. ГДА СБУ, справа-формуляр на М. Грушевського 7537. – Т. 1. 28. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991. – 127 с. 29. Винар Л. Михайло Грушевський в українській і світовій іс- торії. У 125-ліття з дня народження. – Нью-Йорк. – Торонто – Київ – Париж, 1993. – 153 c. 30. ГДА СБУ, cправа-формуляр на М. Грушевського № 7537. – Т. 4. Шаповал Ю.И. Михаил Грушевский: эмиграция и возвращение в Украину (1919–1924) Освещаются обстоятельства пребывания М. Гру- шевского в вынужденной эмиграции в 1919–1924 гг., мотивы и обстоятельства его возвращения в комму- низированную Украину. Ключевые слова: Грушевский, эмиграция, УПСР, КП(б)У, ВУАН, возвращение. Shapoval Yu.I. Mykhailo Hrushevsky: emigration and re- turn to Ukraine (1919-1924) The circumstances of M. Hrushevsky’s stay in forced emigration in 1919-1924, motives and circumstances of his return to Ukraine under communists are elucidated. Key words: Hrushevsky, emigration, UPSR, CP(b)U, VUAN, return. 24.03.2018 р. Проблема формування місцевих органів влади в зазна- чений період не знайшла всеохоплюючого висвітлення в історичній літературі, хоча значна кількість дотичних до теми питань порушувалася. У радянській історіографії питання висвітлювалися однобоко, без аналізу причин та наслідків процесу розвитку радянського виборчого права (А.В. Гонтар [1], К.В. Гусєв [2], А.Т. Давидюк [3], А.І. Кім [4], Ю.С. Кукушкін [5], А.І. Лєпьошкін [6], П.Л.Рудик [7]). Після проголошення незалежності України з’явилися перші публікації, пов’язані з новим підходом до оцінки подій політичного життя України в 20-х рр. ХХ ст. Висвіт- ленню становлення та розвитку виборчого законодав- ства в Україні присвячено низку досліджень, у яких ав- тори Н. Богашева, Ю. Ключковский [8], В.М. Єрмалаєв [9], М. Рибачук, І. Шкурат [10], М.О. Мягков [11], Г.П. Поно- марьова [12], В.В. Павленко [13] та ін. вивчають природу народовладдя, аналізують виборчу систему того чи іншо- го періоду історії нашої країни, вплив її на формування місцевих органів влади. Але коло науково-дослідницьких завдань, вирішенню яких присвячені ці праці, не перед- бачали цілісного висвітлення проблеми формування міс- цевих владних структур на теренах Глухівщини в період становлення радянської влади в Україні. Враховуючи те, що певні аспекти означеної проблематики вже знайш- ли своє відображення в науковій літературі, автор статті спробує, використовуючи наукові та краєзнавчі публіка- ції на основі регіональної джерельної бази, проаналізува- ти процес формування місцевих органів влади, окресли- ти загальні риси і тенденції цього процесу у зазначеному регіоні у визначений період. На нашу думку, розвиток української державності і процес реформування вибор- чого законодавства може бути більш ефективним при ви- вченні та врахуванні власної практики державотворення. Процес встановлення більшовицької влади в Україні супроводжувався створенням мережі рад із контрольо- ваним складом депутатів. Ради від часу свого виникнен- ня ніколи не мали фактичної політичної влади, оскільки створювались і діяли під контролем комуністичної пар- тії. Органи радянської влади були лише вітриною або фа- садом, за яким приховувалася реальна влада партії. Узур- пація владних функцій рад компартійними структурами відтворювалася під час кожного оновлення їхнього скла- ду. Тому вибори до органів радянської влади завжди були для партійного апарату справою величезного політично- го значення. Щоб утримати контроль над країною, пар- тія розробила таку виборчу процедуру, яка дозволяла їй штучно підбирати персональний склад органів влади за всіма параметрами: класовим походженням, партійною приналежністю, демократичними ознаками, особистими якостями. Для цього проводилася ретельна підготовка ви- борчих кампаній, перевірка списків виборців, продуму- валися всі заходи агітаційного характеру [14]. Вибори до рад у 20–30-х рр ХХ ст. не стільки втілювали права гро- мадян самостійно вирішувати питання місцевого зна- чення, скільки реалізовували демократичними способа- j УДК 94(477):324(352) «192» І.В.Мошик ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НА ГЛУХІВЩИНІ У 20-ті РОКИ ХХ СТ. У статті на базі архівних джерел досліджуються проблеми формування місцевих владних структур на теренах Глухівщини в період утвердження радянської влади в Україні. Аналізуються питання становлення та розвитку виборчого законодавства у зазначений час, обґрунтовуються причини та наслідки проведен- ня виборчої кампанії на Глухівщині у 1927–1929 роках. Ключові слова: виборча система, формування спис- ків, виборче законодавство, мережа рад, депутати. В сучасних умовах реформування органів місцевого са- моврядування постає актуальними вивчення історичного досвіду вирішення зазначених проблем. Неупереджений аналіз, осмислення процесу формування місцевих орга- нів радянської влади у перше десятиліття її становлення є однією з умов запобігання повторення помилок мину- лого, створення дійсного самоуправління народу, що по- винно реалізуватись у дійових і оптимальних структурах представницьких органів влади, які б відповідали сучас- ним формам організації суспільного життя. На сьогоднішній день стало можливим вивчення та переосмислення даної проблеми з нових позицій на базі місцевих матеріалів, а саме на прикладі Глухівщини як складової частин України, де проглядаються й загальні тенденції, й певні особливості.

Схожі ресурси