Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст.
У статті йдеться про діяльність Чернігівських архієреїв Української автокефальної православної церкви
 у 20-х роках ХХ ст. Висвітлюється процес існування
 Борисоглібського собору як кафедрального храму Чернігівської єпархії УАПЦ. В статье речь идет о деятельности Черниговских
...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180769 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. / А.А. Глухенький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 321-324. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860209245796958208 |
|---|---|
| author | Глухенький, А.А. |
| author_facet | Глухенький, А.А. |
| citation_txt | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. / А.А. Глухенький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 321-324. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті йдеться про діяльність Чернігівських архієреїв Української автокефальної православної церкви
у 20-х роках ХХ ст. Висвітлюється процес існування
Борисоглібського собору як кафедрального храму Чернігівської єпархії УАПЦ.
В статье речь идет о деятельности Черниговских
архиереев УАПЦ в 20-х годах ХХ века. Освещается процес существования Борисоглебского собора как кафедрального храма Черниговской епархии УАПЦ.
The article is devoted to the activity of Chernihiv
eparches of UAOC in 1920s. The existence of St. Boris and
Hlib’s Cathedral as methropolitan church of Chernihiv
diocese of UAOC.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:13:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
321
Лебедева Ю.А. Политизация украиноведческих
исследований в начале ХХ века
В статье последовательно рассмотрен упадок украи-
новедческих исследований, в том числе государственного
направления. Доказано, что работа украинских ученых
с приходом советской власти все больше усложнялась.
Проанализированы противоречивые и широкомасштаб-
ные процессы революционных перемен и идеологизации
всех сфер общественной жизни, включая образование,
науку и культуру. Обосновано, что начатый в период
Украинской революции, УНР и Украинского государства
курс на национально-духовное возрождение украинско-
го народа, на развертывание украиноведческих иссле-
дований и внедрение украиноведения во все звенья об-
разовательных учреждений фактически был пpeрван.
Ключевые слова: украиноведение, советская идеоло-
гия, политика украинизации, Михаил Грушевский, на-
учные исследования.
Liebiedieva Yu.О. Politization of Ukrainian study research-
es at the beginning of the 20-th century
In the article the decline of Ukrainian studies’ investigations
including ones of state direction is consistently covered. It
is proved that the work of Ukrainian scientists during the
Soviet era became much harder. This article analyzed the
controversial and wide-ranging process of revolutionary
changes and indoctrination of all spheres of social life,
including education, science and culture. It is justified
that the commitment to the national spiritual renaissance
of Ukrainian people, development of Ukrainian studies’
investigations and introduction of Ukrainian studies at all
levels of the educational institutions, started in the period
of Ukrainian War of Independence, Ukrainian’s People
Republic (UPR) and Ukrainian State, was in fact interrupted.
Key words: Ukrainian studies, Soviet ideology, Ukrainization
policy, Mykhailo Hrushevsky, scientifi c investigations.
28.02.2018 р.
грозу для влади. Наймасштабніші репресії або «Вели-
кий терор» були організовані радянським режимом у
1937–1938 роках. Саме у цей час масових репресій за-
знали церковники, серед яких значну частину стано-
вило духовенство та віряни Української автокефаль-
ної православної церкви. За роки «Великого терору»
радянська влада шляхом арештів та розстрілів знищи-
ла майже всіх архієреїв та священиків УАПЦ. Не оми-
нули репресії і Чернігівщину, яка певний час була по-
тужним осередком українського автокефального руху.
Сьогодні в Україні значна увага приділяється ви-
вченню маловідомих і трагічних подій з історії нашо-
го народу. Зокрема, протягом останніх років зріс інте-
рес науковців до вивчення історії діяльності УАПЦ на
Чернігівщині у 20-х роках ХХ ст. Надзвичайно важли-
ве значення у ході досліджень відіграє процес введен-
ня до наукового обігу нововиявлених джерел.
Цінним джерелом з історії становлення УАПЦ на Чер-
нігівщині став підготовлений А. Зінченком та І. Пре-
ловською збірник документів і матеріалів [1]. Добірка
документів, що висвітлює історію автокефальної цер-
кви на Ніжинщині від 1921 до 1929 року, була опри-
люднена В. Ємельяновим та В. Кулик [2]. Нові джерела
по історії діяльності УАПЦ на Чернігівщині у 20-х ро-
ках ХХ ст., виявлені у Центральному державному архі-
ві вищих органів влади та управління, були оприлюд-
нені у праці В. Моренця [3]. Деякі аспекти діяльності
релігійної громади УАПЦ у Борисоглібському соборі
м. Чернігова висвітлено у статті автора [4]. Проте, на
сьогодні науковцями не було детально проаналізова-
но діяльність архієреїв УАПЦ Юрія Міхновського, Іва-
на Павловського та Олександра Червінського у той час,
коли вони перебували на Чернігівській кафедрі. Саме
тому метою цієї статті є дослідження діяльності Чер-
нігівських архієреїв УАПЦ у 20-х роках ХХ ст. Акту-
альність вивчення даної теми обумовлена тим, що в
сучасних умовах формування української національ-
ної церкви звернення до сторінок минулого допомо-
же уникнути повторення помилок, які свого часу ста-
ли на заваді утворення Помісної Православної Церкви
в Україні. Також важливим елементом дослідження іс-
торії УАПЦ є вивчення діяльності окремих її архієреїв,
адже через життя людини можна більш ґрунтовно до-
слідити ті чи інші події. Для дослідження використа-
но документи фондів Державного архіву Чернігівської
області, Центрального державного архіву вищих орга-
нів влади та управління України.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення
таких завдань: дати оцінку діяльності Чернігівських ар-
хієреїв УАПЦ та проаналізувати їх вплив на становлення
на Чернігівщині автокефальної церкви.
Одним з наслідків бурхливих процесів Української
революції 1917–1921 рр. стало бажання українців від-
родити незалежну національну церкву. Не оминули ці
процеси і Чернігівщину. Зокрема, 26 вересня 1921 р.
j
УДК 271.22(477.51)-722.51(090)«192»
А.А. Глухенький
ЧЕРНІГІВСЬКІ АРХІЄРЕЇ УКРАЇНСЬКОЇ
АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
У 20-х РОКАХ ХХ СТ.
У статті йдеться про діяльність Чернігівських ар-
хієреїв Української автокефальної православної церкви
у 20-х роках ХХ ст. Висвітлюється процес існування
Борисоглібського собору як кафедрального храму Чер-
нігівської єпархії УАПЦ.
Ключові слова: Українська автокефальна православ-
на церква (УАПЦ), Борисоглібський собор, Всеукраїнська
православна церковна рада (ВПЦР), архієпископ Юрій
Міхновський, архієпископ Чернігівщини Іван Павлов-
ський, єпископ Олександр Червінський.
У вересні 2018 р., відповідно до постанови Верховної
Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв
у 2018 році», на державному рівні буде відзначено 100
років з дня початку «червоного терору» – злочинної ре-
пресивної політики комуністичного режиму. У ході ма-
сових політичних репресій за всю радянську добу було
знищено мільйони громадян, які могли становити за-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
322
єнко, відзначивши, що «Павловський був загальновизна-
ним проповідником у Чернігові, користувався великими
симпатіями віруючих, фактично він збудував там міцну
парафію» [3, с. 325]. Варто відзначити, що з моменту при-
значення Івана Павловського на Чернігівську кафедру
церковне життя у регіоні помітно пожвавилося. Зокре-
ма, українська парафія при соборі святих Бориса та Глі-
ба у листі до ВПЦР 25 січня 1923 р. повідомляла, що «при
нашім соборі існує тепер катедральний причет у такому
складі: єпископ, два панотці і два диякони» [7, арк. 51].
Найважливішою подією у житті чернігівських автоке-
фалістів стало проведення 13–15 липня 1924 р. Першо-
го крайового собору УАПЦ на Чернігівщині. Організацією
цього церковного зібрання особисто займався архієпис-
коп Іван Павловський. Він 19 червня 1924 р. надіслав ли-
ста до Українських Парафіяльних Рад населених пунктів
Чернігівщині, у якому повідомляв, що «з дозволу влади в
м. Чернігові скликається Краєвий Собор Чернігівщини на
13, 14 і 15 липня 1924 р. н. ст. Крайцерада Чернігівщини
пропонує Вашій парахвії надіслати двох представників:
священика і мирянина» [7, арк. 79 зв.]. Засідання автоке-
фалістів відбувалися у кафедральному Борисоглібському
соборі. На соборі були присутні 64 особи [7, арк. 90]. Він
обрав Крайову Церковну Раду у складі 7 осіб та ухвалив:
«Просити Івана Павловського прийняти звання і взяти на
себе роботу Крайового архієпископа» [7, арк. 91]. Отже, ро-
бота крайового собору засвідчила, що УАПЦ станом на се-
редину 1924 р. перетворилася на потужну релігійну силу,
що діяла на теренах Чернігівщини. Безумовно, це викли-
кало занепокоєння місцевих органів радянської влади і
спонукало їх до рішучих дій, спрямованих на обмеження
впливу українського автокефального руху у регіоні. Вже 1
грудня 1924 р. релігійна громада УАПЦ у Борисоглібсько-
му соборі отримала повідомлення, що згідно із розпоря-
дженням губернського адмінвідділу на 10 годину 2 груд-
ня 1924 р. призначене прийняття Борисоглібського собору
окрвідділом культів [9, арк. 375]. Фактично, це означало,
що релігійну громаду УАПЦ позбавляють права на закон-
них підставах користуватися храмом. У цій надзвичай-
но складній ситуації архієпископ Чернігівщини Іван Пав-
ловський вживав усіх можливих заходів, спрямованих на
захист автокефальної громади. Зокрема, ще 29 листопада
1924 р. у своїй заяві до Чернігівського окрвиконкому він по-
відомляв, що «я в справі Україн. Автокеф. Парахвії м. Чер-
нігова їду 30/ХІ ц. р. до Харкова і коли треба буде до Мо-
скви» [9, арк. 388]. Підсумком його організаційних зусиль
стало те, що 31 грудня 1924 р. Чернігівський губвиконком
у своєму листі до відділу культів зазначав: «Губадмотдел
предлагает передать Николаевскую церковь г. Чернигова
в пользование автокеф. укр. религ. общины» [9, арк. 675].
Таким чином, у 1925 р. новим організаційним центром ді-
яльності релігійної громади УАПЦ у Чернігові стає Мико-
лаївська церква, споруджена у 1862 р. [10, с. 451]. Цей факт
підтверджує і «Протокол загальних зборів Миколаївської
Української парахвії м. Чернігова, що відбулися 9 серпня
чернігівський губвиконком своєю постановою ухвалив
рішення про передачу Борисоглібського собору україн-
ській православній парафії [5, арк. 10].
Завершив організаційне оформлення УАПЦ Перший
Всеукраїнський Православний Церковний Собор, що від-
бувся 14–30 жовтня 1921 р. у Києві. Він затвердив автоке-
фалію й обрав митрополитом УАПЦ Василя Липківського.
Не була осторонь цих подій і Чернігівщина, від якої учас-
никами Собору були 39 осіб [6, с. 433–436 ]. Це свідчило
про те, що УАПЦ мала гарні перспективи свого розвитку
на теренах Чернігово-Сіверського краю.
Найбільше представників Чернігівщини хвилювало
питання призначення єпископа на Чернігівську кафе-
дру. Про це свідчить той факт, що вже в перший день
роботи Собору, а саме 14 жовтня 1921 р., Чернігівська
українська православна парафія надіслала звернення
до ВПЦР, у якому повідомляла: «Звертаємось з уклін-
ним проханням подбати про надіслання нам постійно-
го соборного пан-отця й диякона, гідних губерніально-
го осередку, а коли будуть хіротонісані кандидати на
єпископів, то й про надіслання нам українського єпи-
скопа» [7, арк. 8]. Прохання парафії було задоволено. За
ухвалою Собору, щойно висвячений 28 жовтня 1921 р.
архієпископ Юрій Міхновський був призначений до
Чернігова. Кафедральним собором архієрея став Бори-
соглібський храм [8, с. 643].
Проте, перебування священика у місті над Десною було
короткочасним. Основною причиною цього, як відзначав
у своїх спогадах голова ВПЦР Василь Потієнко, стало те,
що Юрій Міхновський «в Чернігові нічого не зміг ство-
рити, мало не зруйнував своєю пасивністю і невмінням
планово і наполегливо працювати того, що застав там» [3,
с. 312]. Через це вже 7 червня 1922 р. Крайова Церковна
Рада Чернігівщини прохала ВПЦР «відозвати від нас в
як найскорішім часі названого єпископа Юрія Михнов-
ського, а замість його призначити іншого, з яким наша
справа змогла б піти краще» [7, арк. 26а–26а зв.]. Зважа-
ючи на такі обставини, члени ВПЦР на своєму засіданні
13 червня 1922 р. вирішили «просить Всечесного Архі-
єпископа Юрія Михновського повернутись до м. Києва,
залишивши в порозумінні з Крайовою Церковною Ра-
дою Чернігівську катедру» [7, арк. 27]. Отже, Юрій Міх-
новський був Чернігівським архієпископом УАПЦ нетри-
валий час, лише з 28 жовтня 1921 р. до 13 червня 1922 р.
Події, пов’язані зі зміщенням архієпископа Юрія Міхнов-
ського з Чернігівської кафедри, яскраво ілюструють со-
борноправність УАПЦ, тобто участь усіх вірних у розв’я-
занні церковних справ.
Питання призначення нового керівника Чернігівської
єпархії УАПЦ було вирішено лише у вересні 1922 р. Зокре-
ма, у своєму листі до Чернігівської Церковної Ради голова
ВПЦР Михайло Мороз інформував, що новий архієпископ
Чернігівщини Іван Павловський прибуде до Чернігова 17
вересня 1922 р. [7, арк. 40]. Характеристику цьому архіє-
пископу у своїх спогадах надав голова ВПЦР Василь Поті-
ISSN 2218-4805
323
1925 року». Загальні збори, що проходили за участі архі-
єпископа Івана Павловського, одноголосно прийняли рі-
шення: «…і надалі єпископську катедру залишити в Чер-
нігові про що і повідомити ВПЦР» [11, арк. 1].
Незважаючи на обставини, архієпископ Чернігівщи-
ни Іван Павловський, як справжній добрий пастир, від-
відував ті парафії краю, в яких виникали скрутні ситуа-
ції. Зокрема, у період з 23 травня до 31 травня 1925 р. він
відвідав парафії Сновської округи: Осьмаки, Максаки,
Максаківський монастир, Мена, Ольшана і Сосниця [1,
с. 159]. Під час цієї подорожі архієпископ служив літургії
у сільських храмах, спілкувався зі священиками та чле-
нами парафіяльних рад, а також вирішував організацій-
ні питання церковного життя.
Починаючи з 1925 року, з кожним роком автокефалісти
відчували все більше бажання радянської влади знищити
Українську Церкву. Одним із методів тиску була реаліза-
ція дискримінаційної житлової політики щодо священ-
нослужителів. Їх зараховували до нетрудового елементу
і зобов’язували платити за житло у кілька разів більше
від інших категорій громадян. Через цю обставину свя-
щеники УАПЦ зазнавали фінансових труднощів. Зокре-
ма, 2 жовтня 1925 р. архієпископ Чернігівщини Іван Пав-
ловський у своїй заяві до Чернігівського окрвиконкому
зазначав, що «я живу в Соборному подвіррі, в будинко-
ві, який належить до жілкоопу «Фрунзе». Разом зі мною
живуть 2 моїх дітей і 2 безробітних жінки (56 років і 45).
Три кімнати, площа 11 кв. саж. (по 2 1/5 с. на ч-ка). Квар-
тира темна – велика кімната має 1 вікно, а стіни 2 1/2 ар-
шини товщі. Жілкооп встановив платню за неї 29 карб.
50 к. (як з нетрудового елементу). Вносить такої платні
я не можу» [12, арк. 175]. У своїй відповіді від 17 жовтня
1925 року Чернігівський окрвиконком повідомляв: «По-
вертаючи заяву гр-на Павловського – окрвиконком пояс-
нює, що гр-н Павловський повинен платити за кварти-
ру згідно з загальним законоположенням» [12, арк. 173].
Згодом тиск радянської влади на ієрархів УАПЦ знач-
но посилився. На початку 1926 р. Івана Павловсько-
го було заарештовано. Його разом з іншими заарешто-
ваними єпископами УАПЦ вивезли до Харкова, а після
звільнення взяли підписку про невиїзд з тодішньої сто-
лиці. 1 грудня 1926 р. архієпископа Івана Павловського
було обрано на кафедру УАПЦ у Харкові [13]. Вже 1 січ-
ня 1927 р. до Чернігова з Глухова переїздить єпископ
УАПЦ Олександр Червінський і стає новим керівником
Чернігівської єпархії. Він у своєму листі до ВПЦР пові-
домляв з цього приводу наступне: «Доводжу до відому,
що я зараз перебуваю в Чернигові. Переїхав із м. Глухо-
ва 01.01.1927. Моя адреса: Борисо-Глібський собор» [14,
арк. 8]. Також до Чернігівського окрадмінвідділу ще 29
грудня 1926 р. надійшла наступна інформація: «Глухів-
ський окрадмінвідділ – філія культів при цьому надси-
лає Вам облікову картку службовця культу Єпископа Чер-
винського Олександра Методіевича, котрий знят з обліку
за переїздом його на постійне мешкання до м. Черниго-
ва» [15, арк. 96]. Наприкінці грудня 1926 р. у м. Ніжин на
окружному церковному з’їзді духовенства УАПЦ і мирян
Олександр Червінський був одноголосно обраний єписко-
пом Ніжинської та Чернігівської округи [16, с. 172–174].
На рубежі 20–30-х років ХХ ст. ставлення до УАПЦ з боку
радянських органів влади стало нестерпним. У 1929–1930
роках органами ДПУ було сфабриковано справу «Спілки
Визволення України» («СВУ»). Автокефальна церква зви-
нувачувалась у тому, що вона була однією з ланок анти-
радянського підпілля, що ставило за мету повалення ра-
дянської влади в Україні. Під тиском органів НКВС 28–29
січня 1930 р. відбулися збори єпископів УАПЦ і 40 свя-
щеників, які було оголошено «надзвичайним» Церков-
ним Собором. Собор прийняв ухвалу про «самоліквіда-
цію» УАПЦ. Фактично усі єпископи УАПЦ змушені були
припинити духовне керівництво єпархіями. У цей час на
початку 1930 р. припинилась і діяльність Чернігівської
єпархії УАПЦ. Трагічно склалася подальша доля колиш-
нього єпископа Чернігівського та Ніжинського Олексан-
дра Червінського. В серпні 1934 р. його заарештували у
Вінниці. За деякими відомостями він був вивезений на
заслання до Середньої Азії [8, с. 649].
Наступний етап репресій щодо ієрархів УАПЦ відбув-
ся у 1937–1938 роках. Внаслідок злочинних дій радян-
ської влади було фізично знищено майже все духовен-
ство Української Церкви. Зокрема, у цинічний спосіб було
знищено колишнього архієпископа Чернігівщини Івана
Павловського. У травні 1936 р. він був заарештований в
Бєлгороді. 4 грудня 1937 р. в Бєлгородському відділенні
НКВС РРФСР розглядали його слідчу справу. У протоколі
засідання трійки управління НКВС Курської області РРФСР
від 9 грудня 1937 р. було записано, що Іван Павловський
«не раз виступав серед населення із закликом до органі-
зованого виступу за вихід України з СРСР». За даний «зло-
чин» його засудили до смерті. Один із найактивніших іє-
рархів УАПЦ невдовзі був страчений [13]. Також 11 липня
1937 р. був заарештований колишній Чернігівський ар-
хієрей Юрій Міхновський. Невдовзі він був страчений у
Києві [17]. Проте, на рубежі 80–90-х років ХХ ст., напере-
додні розпаду радянської держави, Іван Павловський та
Юрій Міхновський, як і тисячі інших знищених радян-
ським тоталітарним режимом людей, були реабілітовані.
Отже, згідно із архівними документами Чернігів-
ськими архієреями УАПЦ у період з 28 жовтня 1921 р.
до початку 1930 р. були Юрій Міхновський, Іван Пав-
ловський та Олександр Червінський. Проведений аналіз
документів засвідчив, що вони відіграли провідну роль
у процесі становлення та діяльності Чернігівської єпар-
хії УАПЦ. Саме ці архієреї перетворили Чернігівщину на
потужний релігійний центр українських автокефалістів,
підносячи своєю працею національну свідомість та гід-
ність українського народу. Саме тому радянська влада,
боячись відновлення незалежної Української держави,
доклала всіх зусиль для знищення Української Церкви
та її духовних керівників.
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
324
ПОСИЛАННЯ
1. «В Українській Церкві велика була духовна сила...»: Станов-
лення Української автокефальної православної церкви в описах
самовидців та учасників церковно-визвольного руху на Сіверщи-
ні та в Середньому Подніпров’ї. 1917–1925 рр. / Упорядник, ав-
тор вступної статті А.Л. Зінченко; археографічна підготовка до-
кументів та археограф. передмова, покажчики І.М. Преловської.
– Ніжин, 2012. – 352 с.
2. Ємельянов В., Кулик В. До історії Української автокефаль-
ної православної церкви на Ніжинщині (добірка документів) //
Ніжинська старовина. – 2010. – Вип. 9(12). – С. 163–174.; Ємелья-
нов В., Кулик В. До історії Української автокефальної православ-
ної церкви на Ніжинщині (добірка документів) // Ніжинська ста-
ровина. – 2011. – Вип. 11. – С. 120–130.
3. Церковно-визвольний рух на Чернігівщині в 1920-х роках
/ Редактор-упорядник В.І. Моренець. – Видавець ПП «Медобо-
ри-2006», 2016. – 392 с.
4. Глухенький А. Становлення та діяльність релігійної грома-
ди Української автокефальної православної церкви у Борисогліб-
ському соборі м. Чернігова у 20-х роках ХХ століття / А. Глухень-
кий // Сiверянський лiтопис. – 2017. – № 4. – С. 116–122.
5. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів
Чернігівської області), ф. Р-15, оп. 1, спр. 69, 31 арк.
6. Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор
УАПЦ 14–30 жовтня 1921 року. Документи і матеріали / Упоряд-
ники Г.М. Михайліченко, Л.Б. Пилявець, І.М. Преловська. – Ки-
їв-Львів: «Жовква», 1999. – 560 с.
7. Центральний державний архів вищих органів влади та управ-
ління України (далі - ЦДАВО України), ф. 3984, оп. 1, спр. 197, 119 арк.
8. Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор
УАПЦ 17 – 30 жовтня 1927 року. Документи і матеріали. Серія «Дже-
рела з історії Церкви в Україні», кн. 2 / Упорядники С.І. Білокінь,
І.М. Преловська, І.М. Старовойтенко. – К.: Оранта, 2007. – 698 с.
9. Держархів Чернігівської області, ф. Р-67, оп. 1, спр. 37, 704 арк.
10. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К., 1990. – 1008 с.
11. Держархів Чернігівської області, ф. Р-67, оп. 1, спр. 278, 14 арк.
12. Держархів Чернігівської області, ф. Р-67, оп. 1, спр. 104, 367 арк.
13. Зінченко А.Л. Павловський Іван Данилович. – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.
ua/?termin=Pavlovskyj_Ivan.
14. ЦДАВО України, ф. 3984, оп. 3, спр. 468, 51 арк.
15. Держархів Чернігівської області, ф. Р-67, оп. 1, спр. 377, 103 арк.
16. Ємельянов В., Кулик В. До історії Української автокефаль-
ної православної церкви на Ніжинщині (добірка документів) //
Ніжинська старовина. – 2010. – Вип. 9(12). – С. 163–174.
17. Білокінь С.І. Міхновський Юрій Михайлович. – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.
ua/?termin=Mikhnovsky_Yu_M.
Глухенький А.А. Черниговские архиереи Украинской
автокефальной православной церкви в 20-х годах ХХ века
В статье речь идет о деятельности Черниговских
архиереев УАПЦ в 20-х годах ХХ века. Освещается про-
цес существования Борисоглебского собора как кафе-
дрального храма Черниговской епархии УАПЦ.
Ключевые слова: Украинская автокефальная право-
славная церковь (УАПЦ), Борисоглебский собор, Все-
украинский православный церковный совет (ВПЦС),
архиепископ Юрий Михновский, архиепископ Чернигов-
щины Иван Павловский, епископ Александр Червинский.
Hlukhenkyi A.A. Chernihiv eparches of Ukrainian Auto-
cephalous Orthodox Church in 1920s
The article is devoted to the activity of Chernihiv
eparches of UAOC in 1920s. The existence of St. Boris and
Hlib’s Cathedral as methropolitan church of Chernihiv
diocese of UAOC.
Key words: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church
(UAOC), the Cathedral of St. Boris and Hlib, all —
Ukrainian Orthodox Church Council, archbishop Yurii
Mikhnovskyi, Chernihiv archbishop Ivan Pavlovskyi,
bishop Oleks andr Chervinskyi.
01.03.2018 р.j
УДК 271.2-523.41(477.51-25)(091) «1920/1933»
О.М. Ванжула
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ СПАСО-
ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР
У 1920-х − НА ПОЧАТКУ 1930-х РР.
Стаття присвячена маловивченому періоду з істо-
рії чернігівського Спасо-Преображенського собору – 20-
ті – початок 30-х рр. ХХ ст. Розглянуті основні ета-
пи змін функціонального призначення та ролі собору в
міському середовищі Чернігова в контексті антирелі-
гійної політики радянської влади.
Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, право-
славна церква, cоборна громада, Чернігів, Чернігівський
державний заповідник, радянська влада.
1920-ті − початок 1930-х років ХХ ст. були доволі склад-
ним періодом вітчизняної історії, коли відбувались кар-
динальні зміни суспільного ладу країни, сталої міської
культури українців. В цей час запроваджувались нові ра-
дянські стандарти, засоби масової комунікації, відбува-
лось усуспільнення побуту та форм проведення дозвілля,
утверджувались нові духовні цінності та орієнтири ра-
дянського суспільства. Здобуття Україною незалежності
на початку 1990-х р., будівництво демократичної держа-
ви призвело до зняття ідеологічних обмежень у вивченні
церковної історії та церковно-державних стосунків у все-
українському та регіональному масштабах [1].
Дослідження маловідомих сторінок з історії черні-
гівського Спасо-Преображенського собору в 1920-х рр.
було розпочато нами у книзі «Спас Чернігівський» [2,
с. 158–166]. Окремі питання взаємовідносин православ-
ної громади Спасо-Преображенського собору з органа-
ми радянської влади у 20-х рр. ХХ ст. були висвітлені
в публікаціях документів Державного архіву Чернігів-
ської області, cтаттях О.О. Тригуба, О. І. Травкіної [3].
Доля кафедрального Спасо-Преображенського собору
за часів гострого міжконфесійного протистояння, яке
розгорнулось у 1920-х рр., була розглянута нами у від-
повідній тематичній розвідці [4]. Опрацювання архівних
документів та друкованих видань цього часу дає можли-
вість прослідкувати зміни функціонального призначен-
ня та ролі старовинного собору у міському середовищі.
Після встановлення радянської влади в Чернігові (ли-
стопад 1919 р.) були започатковані процеси, що призвели
до змін у матеріальній й духовній сферах життя городян.
Змінюється структура міського простору, функціональне
призначення дореволюційних установ, відбувається пе-
рейменування площ та вулиць. Кафедральні Спасо-Пре-
ображенський та Борисоглібський собори разом із собор-
ною дзвіницею (сучасна будівля Колегіуму) були окрасою
головної cвяткової площі Чернігова – Соборної, де відбу-
вались хресні ходи, урочисті загальноміські церемонії та
військові паради. За часів більшовицької влади вона збе-
регла своє призначення, хоча й отримала нову назву – пло-
ща Диктатури пролетаріату. Новоутворені радянські свя-
та, демонстрації, мітинги на площі стали характерними
ознаками повсякденного життя городян [5, с. 108–109].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180769 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:13:37Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Глухенький, А.А. 2021-10-16T17:54:04Z 2021-10-16T17:54:04Z 2018 Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. / А.А. Глухенький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 321-324. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180769 271.22(477.51)-722.51(090)«192» У статті йдеться про діяльність Чернігівських архієреїв Української автокефальної православної церкви
 у 20-х роках ХХ ст. Висвітлюється процес існування
 Борисоглібського собору як кафедрального храму Чернігівської єпархії УАПЦ. В статье речь идет о деятельности Черниговских
 архиереев УАПЦ в 20-х годах ХХ века. Освещается процес существования Борисоглебского собора как кафедрального храма Черниговской епархии УАПЦ. The article is devoted to the activity of Chernihiv
 eparches of UAOC in 1920s. The existence of St. Boris and
 Hlib’s Cathedral as methropolitan church of Chernihiv
 diocese of UAOC. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. Черниговские архиереи Украинской автокефальной православной церкви в 20-х годах ХХ века Chernihiv eparches of Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in 1920s Article published earlier |
| spellingShingle | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. Глухенький, А.А. Нова історія |
| title | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. |
| title_alt | Черниговские архиереи Украинской автокефальной православной церкви в 20-х годах ХХ века Chernihiv eparches of Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in 1920s |
| title_full | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. |
| title_fullStr | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. |
| title_short | Чернігівські архієреї Української автокефальної православної церкви у 20-х роках ХХ ст. |
| title_sort | чернігівські архієреї української автокефальної православної церкви у 20-х роках хх ст. |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180769 |
| work_keys_str_mv | AT gluhenʹkiiaa černígívsʹkíarhíêreíukraínsʹkoíavtokefalʹnoípravoslavnoícerkviu20hrokahhhst AT gluhenʹkiiaa černigovskiearhiereiukrainskoiavtokefalʹnoipravoslavnoicerkviv20hgodahhhveka AT gluhenʹkiiaa chernihiveparchesofukrainianautocephalousorthodoxchurchin1920s |