Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр.
У статті аналізується громадсько-політична діяльність яскравих представників харківського істеблішменту – В.В. Дубровського та Д.Ф. Соловея в роки
 нацистської окупації. Авторка дійшла висновку, що
 саме ці особи стали найбільш дієвими представниками
 товариства «Просвіта», я...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180772 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. / Н.М. Салтан // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 332-337. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859992858587561984 |
|---|---|
| author | Салтан, Н.М. |
| author_facet | Салтан, Н.М. |
| citation_txt | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. / Н.М. Салтан // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 332-337. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті аналізується громадсько-політична діяльність яскравих представників харківського істеблішменту – В.В. Дубровського та Д.Ф. Соловея в роки
нацистської окупації. Авторка дійшла висновку, що
саме ці особи стали найбільш дієвими представниками
товариства «Просвіта», які намагались культивувати та поширювати українську національну ідею у піднімецькому Харкові у 1941–1943 рр.
В статье анализуется гражданско-политическая
деятельность ярких представителей харьковского
истеблишмента – В.В. Дубровского и Д.Ф. Соловея в
годы нацистской оккупации. Автор статьи пришла
к выводу, что именно эти личности стали наиболее действенными представителями товарищества
«Просвита», пытавшимися культиввировать и распространять украинскую национальную идею в поднемецком Харькове в 1941–1943 гг.
The article analyzes the civil-political activity of the bright
representatives of Kharkіv establishment – V.V. Dubrovsky
and D.F. Solovei in the years of the Nazi occupation. The
author of the article came to the conclusion that it was these
individuals who became the most effective representatives
of the «Prosvita» partnership, who tried to cultivate and
spread the Ukrainian national idea in the Kharkiv suburbs
in 1941–1943.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:32:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
332
j
УДК 94(477): 321.02 «1941/1943»
Н.М. Салтан
ВНЕСОК ВАСИЛЯ ДУБРОВСЬКОГО
ТА ДМИТРА СОЛОВЕЯ У РОЗБУДОВУ
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО
ЖИТТЯ ХАРКОВА ЗА ЧАСІВ
НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ, 1941–1943 РР.
У статті аналізується громадсько-політична ді-
яльність яскравих представників харківського істеб-
лішменту – В.В. Дубровського та Д.Ф. Соловея в роки
нацистської окупації. Авторка дійшла висновку, що
саме ці особи стали найбільш дієвими представниками
товариства «Просвіта», які намагались культивува-
ти та поширювати українську національну ідею у під-
німецькому Харкові у 1941–1943 рр.
Ключові слова: громадська діяльність, окупація, на-
цистський режим, товариство «Просвіта», Харків.
Складні і суперечливі тенденції спроб відродження
та розвитку сфери гуманітарного життя у роки окупа-
ції, антропологічний вимір та оцінка подій Другої сві-
тової війни в останні роки стають доволі популярними.
Традиційна штучна та спаплюжена героїка і батальність
доленосних епізодів, притаманних радянській історіо-
графії, відходить у минуле. Все частіше предметом до-
слідження стають аспекти повсякденного життя меш-
канців регіонів України, що опинилися під німецькою
окупацією. У свою чергу об’єктом таких наукових роз-
відок виступають окремі особистості, що мали певний
вплив на перебіг подій, пов’язаних з національно-куль-
турним відродженням та культивуванням української на-
ціональної ідеї в кінці першої половини XX ст. Одними з
таких яскравих персоналій, що залишили глибокий слід
в історії Харкова часів окупації, стали уродженці Чер-
нігівщини – Василь Дубровський (1897–1966) та Дмитро
Соловей (1888–1966), діяльність яких у 1941–1943 рр. на-
була майже хрестоматійного характеру.
Варто зауважити, що життєдіяльності окремих пер-
соналій, які зіграли значну роль у організації спроб на-
ціонального відродження Харкова та Харківщини 1941–
1943 рр., історії функціонування товариства «Просвіта» та
інших громадських організацій, специфіці культурно-ос-
вітнього життя прифронтової зони, присвятили свої праці
вітчизняні історики: Л. Бадєєва [1], В. Казимір [6], М. Ко-
валь [7], Д. Титаренко [22], Р. Рибальченко [11; 12], А. Ско-
робогатов [15; 16], Т. Чугуй [23; 24; 25].
До першоджерел з даної теми варто віднести й до-
кументальні матеріали фонду Р-2982 Державного архі-
ву Харківської області, фонду 1 опису 23 Центрально-
го державного архіву громадських об’єднань України
та статті в окремих номерах газети «Нова Україна»,
яка, майже безперервно, друкувалась у Харкові з груд-
ня 1941 по серпень 1943 року, висвітлюючи яскраві епі-
зоди громадсько-політичного та культурного життя мі-
ста та області [2; 3; 20; 21; 9; 17].
Аналіз реального перебігу подій тих років був би не-
можливим без опрацювання спогадів персоналій, які жили
нування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук:
спеціальність 07.00.01 «Історія України» / О.Ю. Мельничук. – К.,
2015. – 18 с; Шуйський І.В. Всеукраїнська контора «Торгсин» у Хар-
кові в 1932–1934 роках / І.В. Шуйський // Studia Slobozhanica: Ма-
тер. міжнар. наук.-метод. конф. – Харків, 2016. – С. 86–90; Попов А.
Деятельность в Крыму Всесоюзного объединения по торговле с
иностранцами в СССР (1931–1936 гг.) / А. Попов // Ученые запис-
ки Таврического национального университета им. В.И. Вернадс-
кого. Серия «История». – 2007. – Т. 20. – № 1. – С. 66–72.
3. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів
Чернігівської обл.), ф. Р-1369, оп. 1, спр. 42, 26 арк.
4. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 571, 292 арк.
5. Державний архів Сумської області (далі – Держархів Сум-
ської обл.), ф. Р-1629, оп. 1, спр. 4, 69 арк.
6. Центральний державний архів вищих органів влади та управ-
ління України (далі – ЦДАВО України), ф. 4051, оп. 1, спр. 23, 66 арк.
7. Великий голод в Україні 1932–1933 років : у IV т. / [виконав-
чий директор комісії Джеймс Мейс]. – К. : Вид. дім «Києво-Моги-
лянська академія», 2008. – Т. ІІІ : Свідчення очевидців для Комі-
сії Конгресу США. – 2008. – 782 с.
8. Держархів Сумської обл., ф. Р-5608, оп. 1, спр. 8, 58 арк.
9. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 20, 60 арк.
10. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 94, 203 арк.
11. Держархів Чернігівської обл., ф. П-616, оп. 1, спр. 379, 124 арк.
12. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 334, 237 арк.
13. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 33, 392 арк.
14. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 125, 207 арк.
15. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 57, 241 арк.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. П-470, оп. 1, спр. 932, 102 арк.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 119, 59 арк.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 543, 6 арк.
19. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 3, 78 арк.
20. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 133, 215 арк.
21. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 56, 59 арк.
22. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 330, 291 арк.
23. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 58, 42 арк.
24. Горох М. В. Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) /
М.В. Горох // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. –
К. – Глухів, 2017. – Вип. 10. – С. 377–385.
25. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 180, 320 арк.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 4, 438 арк.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 578, 318 арк.
Горох Н .В . Роменский универмаг «Торгсин»:
биографические справки
В данной статье автор, используя широкий круг ар-
хивных документов, рассматривает неизвестные ра-
нее страницы из истории функционирования магазина
«Торгсин» в Ромнах. Особое внимание уделено восста-
новлению имен работников магазина «Торгсин».
Ключевые слова: система «Торгсин», Ромны, мага-
зин, биография.
Horokh M.V. Romny department store «Torgsin»: biograph-
ical profi les
In this article the author using the wide circle of archive
documents examines previously unknown pages of «Torgsin»
history in Romny. The special attention is spared to renewal
of workers’ names of Torgsin’s store.
Key words: system of «Torgsin», Romny, store, biography.
13.02.2018 р.
ISSN 2218-4805
333
і працювали в той час у Харкові. Це головним чином ме-
муари таких відомих особистостей, як В. Доленко, [14],
Л. Дражевська [4], В. Дубровський [5], А. Любченко [8],
О. Семененко [13], О. Соловей [18; 19], Ю. Шевельов [26].
Отже, наявна джерельна база та історіографія пробле-
ми дослідження суспільно-політичної історії Харкова та
діяльності окремих особистостей часів окупації, зокрема
В. Дубровського та Д. Соловея, досить розмаїта. Така різ-
нобарвність потребує певної систематизації та конкрети-
зації ключових аспектів діяльності вищезазначених осіб
в контексті суспільно-політичних умов та життєвих реа-
лій, що виникли у колишній радянській столиці у 1941–
1943 рр. Це і є метою даної статті.
Слід зазначити, що владні структури Харкова у 1941–
1943 рр. вирізнялися певною специфікою, притаманною
для Прифронтової окупаційної зони Третього Рейху. На
відміну від, скажімо, Райхскомісаріату Україна, терито-
рії ближнього тилу не мали німецького цивільного управ-
ління, хоча і формально підпорядковувались Імперсько-
му Міністерству окупованих східних територій на чолі
з рейхсміністром А. Розенбергом, відомим своїми лібе-
ральними поглядами в українському питанні. Водночас,
в межах Прифронтової зони розповсюджувалася майже
абсолютна багатоступенева влада сил Вермахту, підпоряд-
кованих штабу німецьких груп армії «Південь». Тому, з
одного боку, у Харкові та регіоні усім заправляло німець-
ке військове командування, персоніфікацією якого була
міська комендатура, з іншого – Харківська міська управа
(далі – ХМУ – Авт.), яка являла собою український орган
місцевого самоврядування. Саме ХМУ, з напівспонтанно
призначеним німцями бургомістром Олексієм Крамарен-
ком (1882–1943), стала уособленням цивільного управлін-
ня цього східного мегаполісу.
У такий спосіб німці вирішили перекласти части-
ну функцій (а в перспективі і відповідальності) на укра-
їнських колаборантів-лоялістів. Така позиція означала
формування офіційного двовладдя у Харкові. При цьо-
му окупований Харків майже ніколи не відчував браку
кадрів, адже, незважаючи на втрату столичного статусу,
у місті мешкала значна кількість колишніх чиновників,
партійних функціонерів та інститутської професури, яка
не змогла або не схотіла евакуюватись на Схід. Відсут-
ність роботи та вкрай нестерпні умови життя змушува-
ли багатьох із них долучатися до громадсько-політичної
діяльності, яку організовували, переважним чином, па-
тріотично налаштовані українці, а контролювали німці.
Мабуть найбільших успіхів у підборі кадрів для владних
структур Харкова досяг Володимир Доленко (1889–1971).
Його соратники та однодумці утворили професійну ко-
манду – Громадський комітет Харкова (далі ГКХ – Авт.) –
яка, використовуючи досвід та зв’язки, проникла в май-
же усі управлінські структури, залишивши помітний слід
в історії Харкова часів німецької окупації. «Для україн-
ських верств населення Харкова часи окупаційного режи-
му були зірковим часом сплеску національних почуттів.
Це явище було підсилене німецькою політикою, кінце-
вою метою якої було роздмухування ворожнечі між ро-
сіянами і українцями», – зазначав харківський історик і
краєзнавець Р. Рибальченко [12, с. 53].
При цьому чи не найбільший внесок у розбудову куль-
турно-освітньої сфери міського буття окупованого Харкова
зробило очолюване В. Дубровським товариство «Просві-
та», одним з найактивніших членів якого був Д. Соловей.
Як не дивно, але роки окупації Харкова стали для Васи-
ля Дубровського та Дмитра Соловея «зоряним часом» їх
творчої біографії. Незважаючи на тяжкі побутові умо-
ви, постійний ризик, пов’язаний з діяльністю СД, Абверу
та радянської резидентури НКВС, вищезазначені особи
повною мірою зуміли застосувати власний досвід, вико-
ристати особисті таланти в процесі спроб українізації та
гуманітаризації суспільного життя у Харкові та на Хар-
ківщині. Наявність неабиякого досвіду витікала з рис ав-
тобіографії В. Дубровського та Д. Соловея.
Як відомо, Василь Васильович Дубровський народив-
ся у Чернігові, де закінчив духовне училище та семіна-
рію. Здобувши фахову історичну освіту у Ніжинському
історико-філологічному інституті, в 1923 р. він переїхав
до Харкова, у якому працював на науково-дослідниць-
кій кафедрі історії української культури Інституту на-
родної освіти (ХІНО). Дубровський став одним з учнів
видатного харківського історика Д.І. Багалія, під керів-
ництвом якого у 1925 р. захистив дисертацію «Селянські
рухи на Україні після 1861 р.». Його наукова енергія до-
зволяла проявити себе в архівній, музейній, виклада-
Василь Васильович Дубровський Володимир Андрійович Доленко
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
334
цькій, громадській та науковій царині. У міжвоєнний
період В. Дубровський належав до плеяди відомих тюр-
кологів СРСР та фундаторів архівної справи у радян-
ській Україні. Однак за участь у контреволюційній ор-
ганізації наукових музейних працівників 15 листопада
1933 р. Дубровського було заарештовано. Радянське пра-
восуддя звинуватило його у порушенні статей 5411, 542,
544 кримінального кодексу УСРР, які інкримінували ан-
тирадянську діяльність. Ухвалою судової «трійки» при
колегії ДПУ УСРР 24 лютого 1934 р. Дубровський був за-
суджений до 5 років концтаборів [10, c. 426]. Василь Ва-
сильович відбув п’ятирічний термін у Забайкаллі, де, в
якості ув’язненого, будував знаменитий БАМ і став од-
ним з перших авторів спогадів про сталінський ГУТАБ.
Після звільнення, незважаючи на складений ним у
1939 р. іспит на звання доктора наук, це звання він такі
не отримав через заборону жити і працювати у великих
містах. Тому В. Дубровський перед війною був вимуше-
ний вчителювати у провінції. Свідомо уникаючи евакуа-
ції на Схід, В. Дубровський з сином Ярославом опинився
у Харкові. Харківський період життєдіяльності часів оку-
пації В. Дубровський опише у своїх мемуарах, що будуть
надруковані вже після війни в Аргентині [5].
Саме В. Дубровський восени 1941 р. став одним з го-
ловних ініціаторів створення харківської «Просвіти».
Цю ідею духовно підтримував В.А. Доленко, організа-
ційний імпульс задав керівник відділу пропаганди ХМУ
В.В. Кривенко. Найбільш активну участь у нормативній
фазі створення цієї громадської організації взяли інспек-
тор відділу у справах освіти міськуправи І. Борийчук і
директор Харківського облархіву О.А. Одрина, які укла-
ли проект статуту. Актив новоствореної харківської гро-
мадської організації «Просвіта» (яка була майже точною
копією львівської) складали О.Д. Багалій-Татаринова,
П.Г. Ковалівський, О.І. Попов, З.О. Сапіцька, С. Сліпчен-
ко, Д.Ф. Соловей та ін. [2, арк. 18–19 зв.].
Саме товариство «Просвіта» гуртувало навколо себе
найвидатніших науковців та громадських діячів Харко-
ва, більшість з яких у свій час була репресована, а тому
займала жорсткі антирадянські позиції. «В окуповано-
му Харкові частина української інтелігенції намагала-
ся створити осередки національно-культурного життя,
використовуючи можливість критикувати більшовицьку
систему та розповідати про її злочини, в чому німецька
окупаційна влада була на перших порах зацікавлена», –
зазначав Р. Рибальченко [11].
Установчі збори «Просвіти» відбулися вже 8 грудня
1941 р. Станом на кінець 1941 р. процес структуриза-
ції «Просвіти» було в основному завершено, а 21 грудня
1941 р. затверджено загальний план роботи товариства.
Кінець 1941 – початок 1942 р. став чи не найбільшим пе-
ріодом активності ГКХ та товариства «Просвіта», яке в
період свого розквіту об’єднувало близько 600 чоловік,
– підкреслює Т. Чугуй [24, с. 93].
Демократичні кроки харківського культурного істе-
блішменту зовсім не означали легітимізацію «Просві-
ти». Незважаючи на усі зусилля В. Дубровського, німець-
ке командування її так і не затвердило. «Просвіта» не
була ні заборонена, ні дозволена. Якби Харків дочекав-
ся німецької цивільної влади, її б заборонили, і не зна-
ти, яка б доля чекала організаторів і вчасників», – зга-
дував Ю. Шевельов [26, c. 324].
Втім, незважаючи на напівлегальний статус, суво-
рі побутові умови, подекуди декларативний харак-
тер дій, упродовж 1941–1943 рр. члени вказаних ор-
ганізацій заклали підвалини розбудови громадського
та культурно-освітнього життя Харкова та Харківщи-
ни. І хоча творення регіональних (і навіть харківських
районних) осередків відбувалося повільно, «Просвіта»
(як філіал ГКХ), разом із редакцією та журналістським
активом газети «Нова Україна», майже монополізувала
контроль за гуманітарною цариною Харкова. І в цьому
питанні, наслідуючи свого учителя – батька класичної
харківської «Просвіти» Д. Багалія – Василь Дубровський
виступив у якості генератора та втілювача ідей, спря-
мованих на дерадянізацію та українізацію Харкова, на-
лагодження у місті нормального культурно-освітнього
життя. Професор А. Скоробогатов зазначав: «Досягти
цієї мети «Просвіта» передбачала шляхом проведен-
ня лекцій, доповідей на історичні теми, влаштування
концертів національної музики, виставок українських
митців тощо» [16, с. 195].
Олексій Іванович Крамаренко
Дмитро Федорович Соловей та
його донька Оксана Дмитрівна Соловей
ISSN 2218-4805
335
Як свідчать архівні документи, «…у першому квар-
талі 1942 року товариство провело 11 концертів та ак-
цій, в другому – 13, третьому – 7, четвертому – 3, разом
– 34» [3, арк. 14].
Відновлена харківська «Просвіта» нагадувала середньо-
вічне братство, яке мало дбати про харків’ян та мешкан-
ців Харківської області, захищаючи їх від холоду, голоду
та свавілля німців усіма можливими засобами.
Дослідники виділяють низку кроків, зроблених хар-
ківською «Просвітою», упродовж 1942–1943 рр., а саме:
- організація та проведення урочистостей з нагоди
релігійних дат або визначних подій української історії;
- планування та проведення (за організації В. Дубров-
ського та Б. Порай-Кошиця) 1 листопада 1942 р. виставки
«Україна під більшовицьким ярмом»;
- створення культуро-освітніх осередків (просвітян-
ських клубів, хорових капел, гуртків політосвіти тощо) в
межах Харкова та області;
- матеріальне та харчове забезпечення харків’ян, що
опинилися у скрутному становищі (цим займалася коо-
перативна комісія «Просвіти», що заснувала кооператив
«Просвітянин» з допоміжним товариством матеріально-
го забезпечення);
- фінансова підтримка науковців Харкова шляхом за-
лучення коштів львівських просвітян; так були врятовані
від голодної смерті професори М. Максименко, М. Бура-
чек, С. Коцевалов та ін.;
- співпраця з редакцією газети «Нова Україна» й напи-
сання патріотичних та антирадянських статей, памфле-
тів, фельєтонів тощо;
- залучення членів «Просвіти» до роботи численних ко-
місій: видавничої, науково-філософської, історичної, прав-
ничої, церковно-богословської, мистецтв, шкільної та ін.;
- підбір освітянських кадрів для роботи в школах та
органах шкільного управління;
- координація дій з керівництвом УАПЦ з відроджен-
ня та кадрового забезпечення церковними кадрами при-
ходів та парафій;
- заснування видавництва «Українська книжка» та кни-
готоргового товариства «Нова Україна»;
- облаштування Молодого українського театру, музичної
студії, організації української молоді та «Союзу українок».
Антибільшовицька та громадська позиція «Просвіти»
хвилювала фронтове керівництво Червоної Армії. Тому
не дивно, що у січні 1943 р. радянські бомбардувальни-
ки безуспішно намагалися знищити будівлю, де вона
знаходилась. До речі, за даними радянських спецслужб,
В. Дубровський окрім головування в «Просвіті» очолював
ще й правничу комісію, яка відповідала за юридичний на-
прямок. Правники «Просвіти» надавали нотаріально-адво-
катську допомогу селянам і містянам, опікуючись питан-
нями захисту їх майнових та земельних прав [20, арк. 35].
Активність харківських «просвітян» непокоїла також
німецьке командування, яке досить довго ставилося до
гуманітарно-освітнього проекту В. Доленка – В. Дубров-
ського доволі лояльно. Однак з кінця літа – початку осе-
ні 1942 р. німецька окупаційна влада стала поступово за-
кривати «Просвіти», які діяли по всій Україні. Така ж доля
спіткала й організацію, яку очолював В. Дубровський. У
звіті очільника Харківського СД зазначалось: «Все ясніше
стає намагання «Просвіти» виключити всілякі інші впли-
ви – у тому числі німецький, і всіма засобами боротися
за ціль: «Утворення самостійної України» [21, арк. 18].
Варто підкреслити, що харківській «Просвіті» все ж вда-
лося проіснувати до моменту остаточного визволення Хар-
кова, а Василь Дубровський був її беззмінним головою. Як
фаховий історик, вчений, педагог, В. Дубровський створив
шкільну освітню комісію, що мала закласти навчально-ме-
тодичні підвалини декларованої німцями у січні 1942 р.
нової української школи. Комісія, очолювана В. Дубров-
ським і керована О. Петровим, складалася з дев’яти чо-
ловік (знаменита «освітня дев’ятка В. Дубровського»), які
мали розробити програми та підручники для шкіл Хар-
кова. До речі, програми з історії України В. Дубровський
розробив особисто. Окрім того, Василь Васильович проя-
вив себе як літератор, журналіст, автор публічних лекції,
був ініціатором створення гімназії при «Просвіті», в якій
викладав історію України. Разом з О. Поповим, Х. Рябо-
конем, Ю. Холодняком, П. Ковалівським та Ю. Шевельо-
вим він викладав і на підготовчих курсах вступників так
званої Вищої аграрної школи Харкова. Останні епізоди
стали приводом для виклику В. Дубровського до комен-
датури, де німці намагалися звинуватити його у підпіль-
ній педагогічній діяльності. Пізніше В. Дубровський на-
пише у спогадах: «Але життя час від часу ставило перед
нами такі вимоги, що мимоволі доводилось займатися
«дипломатією» з німецькими окупантськими чинника-
ми. В таких випадках все залежало від нашого такту: не
втратити під час переговорів своєї духової суверенності
й моральної гідності та спрямувати німецькі чинники на
думки й дії потрібні для нас» [5, с. 21].
За ініціативи Історичної комісії «Просвіти» у скла-
ді В. Дубровського, П. Ковалівського та П. Троценка був
розпочатий та втілений у життя проект годонімічної
декомунізації Харкова – перейменування інфраструк-
турних об’єктів. «Протягом 1942 р. було повернуто старі
історичні назви або перейменовано, керуючись націо-
нальним колоритом, 483 вулиці, майдани та провулки»,
– вказує В. Казимір [6, с. 99].
Саме Василь Васильович Дубровський у січні 1943 р.
виступить у ролі харківського емісара, який, відвідавши
Берлін, буде намагатися пояснити вищим чинам Рейху
сутність українського питання, а з ним і проблем націо-
нального суверенітету східнослов’янських народів. Ця по-
дія стане останнім яскравим епізодом українського етапу
життя В. Дубровського, який, перетворившись на політе-
мігранта, назавжди полишить рідну землю.
Як зазначалося вище, одним з найбільш активних
членів харківської «Просвіти» став уродженець с. Срібне
Полтавської губернії (нині – Чернігівської області – Авт.)
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
336
Дмитро Федорович Соловей. Життя цієї людини було тіс-
но переплетене з Харковом, адже саме тут Д. Соловей у
1909–1914 рр. навчався на історико-філологічному фа-
культеті Харківського університету, став одним з ліде-
рів Харківської Української студентської громади, яка
займала українофільські позиції. Однак з Харківсько-
го університету Д. Соловей був виключений за спробу
організації вечора з вшанування пам’яті Т. Шевченка. В
молоді роки Дмитро Федорович був активним громад-
сько-політичним діячем Полтавщини, за що і перебував
під наглядом поліції, а в радянський період – ВУНК, як
«колишній член петлюрівського підпілля».
Незважаючи на контрреволюційні плями біографії,
Д. Соловей у 1923–1925 рр. очолював секцію Полтавського
губернського статистичного бюро. Переїхавши до Харко-
ва у 1925–1933 рр., він працював завідуючим підвідділу
Центрального Статистичного Управління (ЦСУ УСРР), а у
1933–1936 рр. обіймав посаду завідуючого статистично-
го відділу Української промислової кооперації. У 1929 р.
під керівництвом Д. Багалія захистив дисертацію «Ди-
намічні показники внутрішньої торгівлі на Лівобереж-
ній Україні наприкінці ХVIII ст.». Одержавши до 1932 р.
звання та посаду наукового співробітника в Інституті іс-
торії української культури, Д. Соловей залишався при-
хильником дослідження економічної статистики та ви-
вчення соціально-економічної історії України.
Однак, скористатися статусом для вибудовування
кар’єри Д. Соловей не схотів, а, можливо, й не зміг. Тому
у передвоєнні роки, так само як і В. Дубровський, Дмитро
Соловей вчителював. Напередодні вступу німців до Хар-
кова Д. Соловей відмовився від евакуації і разом з донь-
кою залишився в окупаційному місті. За версією харків-
ського краєзнавця Р. Рибальченка, Дмитро Федорович
працював вчителем і, імовірно, обіймав посаду дирек-
тора Харківської початкової народної школи № 8. При-
наймні зберігся атестат цього закладу з директорським
автографом «Д. Соловей» [12]. У новоствореній «Просві-
ті» Дмитро Федорович (паралельно з директоруванням
у школі № 8) виконував функції скарбника, а його донь-
ка Оксана (1919–1924) – секретарки.
Як активний член харківської «Просвіти», Д. Соловей
опікувався не тільки фінансовими справами. Коли у січні
1942 р. Василем Дубровським було створено методичну
комісію (вищезгадану освітню «дев’ятку» – Авт.), Дми-
тро Федорович разом з літературознавцем Юрієм Ше-
вельовим (1908–2002) брав участь у розробці програми
та підручника з української мови для 7-го класу. Однак,
незважаючи на те, що на початку весни 1942 р. шкільні
підручники було розроблено, німецька влада заборо-
нила їх друкувати, посилаючись на те, що Міністерство
окупованих територій вже розробляє типові підручни-
ки для українських народних шкіл. Незважаючи на це,
Д. Соловей не полишав надії на книговидавничу справу.
Дмитро Федорович намагався реалізувати свої задуми
через книготорговельне товариство «Нова Україна», яке
він створив і очолював. Окрім обміну літератури, Д. Со-
ловей плекав надію надрукувати через кооперативне
товариство «Українська книжка» знаменитий «Буквар»
(1938) та «Буквар для шкіл грамоти» (1940) своєї доброї
знайомої – Лідії Деполович (1869–1943). Вихід буква-
ря було анонсовано газетою «Нова Україна» 19 липня
1942 р., але, як покаже час, усі зусилля голови видавни-
чої комісії харківської «Просвіти» Д.Ф. Соловея будуть
зведені до друку брошур та листівок антирадянського
змісту. Оксана Соловей згадувала: «Батьку вдалося ви-
дати лише український молитовник та і то напередо-
дні остаточного відступу німців у серпні 1943 року, так
що наклад повністю залишився в друкарні» [18, с. 47].
Напередодні серпневого визволення Харкова
В. Дубровський та Д. Соловей залишать Харків, щоб
вже більше ніколи до нього не повернутись. В їх житті
розпочнеться новий етап – еміграційний. Саме за кор-
доном набутий досвід та таланти повною мірою будуть
використані ними на науково-організаційній роботі, що
віднесе їх до плеяди видатних осіб харківської культур-
ної еміграції часів Другої світової війни.
Таким чином, громадсько-політична діяльність Ва-
силя Дубровського та Дмитра Соловея в окупованому
Харкові упродовж 1941–1943 рр. мала яскравий і різно-
барвний відтінок. Долаючи цілий комплекс труднощів,
ці особи вперто намагались втілювати в життя ключові
засади української національної ідеї. Їх успіхи найкра-
ще за все проявили себе у гуманітарній царині. Культур-
но-мистецькі та навчальні осередки, створенні ними,
вкупі з іншими представниками харківської «Просві-
ти», стали провісниками початку духовного відроджен-
ня на тлі декомунізації Харкова та Харківщини у часи
радянсько-німецької війни.
ПОСИЛАННЯ
1. Бадєєва Л.І. Діяльність товариства «Просвіта» на Лівобереж-
ній Україні у XX ст.: Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Нац. ун-т вну-
трішніх справ МВС України. – Х., 2003.
2. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. Р-2892
,оп. 2. спр. 5.
3. ДАХО, ф. Р-2892, оп. 4, спр. 222.
4. Дражевська Л., Соловей О. Харків у роки німецької окупа-
ції 1941–1943. Частина 2. Доповіді. /Л. Дражевська, О. Соловей. –
Нью-Йорк.: Українська Вільна Академія Наук у США, 1985. – 30 с.
5. Дубровський В.В. Дипломатія без держави і уряду. З спога-
дів через 20 років / В. Дубровський // Український засів. – 1995 .
– № 1(20). – С. 21–23.
6. Казимір В.А. Діяльність В. Дубровського на чолі харківської
«Просвіти» (1941−1943) / В. Казимір // Сіверянський літопис. Все-
український науковий журнал – 2011. – № 6 (102). – С. 96−103.
7. Коваль М.В. «Просвіти» в умовах «нового порядку» (1941–
1944 рр.) / М. Коваль // Український історичний журнал. – 1995.
– № 2. – С. 37–42.
8. Любченко А. П. Щоденник / А. Любченко. – Торонто: Нові
дні, 1951. – 151 с.
9. Програми і підручники для шкіл // Нова Україна. – 1942. –
№ 5. – 16 січня. – С. 4.
10. Реабілітовані історією. Харківська область. Книга перша.
– Ч. 1 / ДП Редакційно-видавнича група харківського тому серії
«Реабілітовані історією»: В.І. Бутенко, О.В. Голуб, В.А. Золотарьов
та ін. – К., Харків: Оригінал, 2005. – 800 с.
11. Рибальченко Р.К. «Просвіта» в Харкові за часів окупації (1941–
1943) / Р.К. Рибальченко // Вісті Дергачівщини. – 1997. – 26 липня.
12. Рибальченко Р.К. Харківська культурна еміграція 1942–1943
років / Р.К. Рибльченко. – Харків: Курсор, 2005. – 197 с.
ISSN 2218-4805
337
j
13. Семененко О.П. Харків, Харків…/ О. Семененко. – Нью-
Йорк: Сучасність. – 1977. – 240 с.
14. Семенко Ю. Пам’яті В. Доленка / Ю. Семенко. – Мюнхен:
Союз Земель Соборної України – Селянська партія. – 1975. – 416 с.
15. Скоробагатов А.В. Харківська «Просвіта» у воєнні роки
(1941–1943) / А. Скоробагатов // Современное общество. – 1995.
– № 1. – С. 1–13.
16. Скоробагатов А.В. Харків у часи німецької окупації 1941–
1943 рр. / А.В. Скоробагатов. – Харків: Прапор, 2004. – 376 с.
17. Соловей Д. Шкільне життя Харкова / Д. Соловей // Нова
Україна. – 1942. – 19 липня.
18. Соловей О.Д. У Просвіті і навколо / О. Соловей // Український
засів. Ч. 1(5). – Харків. – Грудень 1992 – січень, 1993. – С. 36–47.
19. Соловей О.Д. У Харків. Окупація / О.Д. Соловей // Березіль.
– 1993. – № 1. – С. 108–118.
20. Центральний державний архів громадських об’єднань Укра-
їни (далі – ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 23, спр. 523.
21. ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 23, спр. 534.
22. Титаренко Д.М. «Просвіта» в період нацистської окупації
як чинник громадського життя на сході України (зона військової
адміністрації) / Д. Титаренко // Україна: культурна спадщина, на-
ціональна свідомість, державність. – 2012. – Вип. 22. – С. 280–285.
23. Чугуй Т.О. Товариства «Просвіта» на Харківщині в період
німецької окупації (1941–1943 роки) / Т. Чугуй // Вісник Харків-
ського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2006. –
№ 715. – Сер. Історія України. Українознавство: історичні та фі-
лософські науки. – Вип. 8. – С. 86–93.
24. Чугуй Т.О. Функціонування товариств «Просвіта» на тери-
торії Рейхскомісаріату «Україна» та прифронтової військової зони
у 1941–1943 роках: порівняльний аспект / Т. Чугуй // Вісник Хар-
ківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія:
Історія України. Українознавство: історичні та філософські нау-
ки. – 2008. – № 835, вип. 11. – С. 88–97.
25. Чугуй Т.О. Видавнича діяльність товариств «Просвіта» Хар-
ківщини впродовж різних етапів їхнього історичного розвитку:
порівняльна характеристика / Т. Чугуй // Історична пам’ять. –
2010. – Вип. 2. С. 41–54.
26. Шевельов Ю. (Юрій Шерех) Я – мене – мені... (і довкруги).
Спогади / Ю. Шевельов. – Харків–Нью-Йорк: Видання часопису
«Березіль»; В-во М.П. Коць, 2001. – Т.І.В Україні. – 428 с.
Салтан Н.Н. Вклад Василия Дубровского и Дмитрия
Соловея в развитие гражданско-политической жизни
Харькова в годы немецкой оккупации, 1941–1943 гг.
В статье анализуется гражданско-политическая
деятельность ярких представителей харьковского
истеблишмента – В.В. Дубровского и Д.Ф. Соловея в
годы нацистской оккупации. Автор статьи пришла
к выводу, что именно эти личности стали наибо-
лее действенными представителями товарищества
«Просвита», пытавшимися культивовать и рапро-
странять украинскую национальную идею в подне-
мецком Харькове в 1941–1943 гг.
Ключевые слова: гражданская деятельность, на-
цистский режим, оккупация, товарищество «Про-
свита», Харьков.
Saltan N.M. The contribution of Vasyl Dubrovsky and Dmy-
trо Solovei to the development of the civil and political life of
Kharkіv during the years of the German occupation, 1941–1943
The article analyzes the civil-political activity of the bright
representatives of Kharkіv establishment – V.V. Dubrovsky
and D.F. Solovei in the years of the Nazi occupation. The
author of the article came to the conclusion that it was these
individuals who became the most eff ective representatives
of the «Prosvita» partnership, who tried to cultivate and
spread the Ukrainian national idea in the Kharkiv suburbs
in 1941–1943.
Key words: civil activity, Nazi regime, occupation,
«Prosvita» partnership, Kharkіv.
28.02.2018 р.
УДК 94(477):394«1941/1943»
Л.І. Рожкова
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ
У РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
ЗА СПОГАДАМИ СУМЧАН
У статті на основі опублікованих спогадів та ус-
них свідчень сумчан розглядається повсякденне жит-
тя мешканців Сум та деяких інших регіонів в період
німецько-радянської війни та нацистської окупації
1941–1943 рр. Аналізуються альтернативні джерела
вивчення воєнної доби (спогади та усні свідчення). Роз-
глянуто особливості евакуації цивільного населення у
тилові райони країни, стратегії виживання на окупо-
ваній території, взаємовідносини між цивільним на-
селенням та військовою адміністрацією.
Ключові слова: спогади, німецько-радянська війна, Суми,
евакуація, цивільне населення, окупована територія.
Однією з провідних тенденцій сучасної історіогра-
фії Другої світової війни є зміщення дослідницького
інтересу з суто військових до соціальних аспектів. Лю-
дина у добу війни – ось головний об’єкт, який намага-
ється нині осягнути новітня історична наука [1, с. 83].
Історія України постає як історія народу без поділу на
«своїх» і «чужих», висвітлення малодосліджених подій,
у тому числі у регіональному вимірі. В історичному на-
рисі Б.Л. Корогода і Г.І. Корогод на основі архівних доку-
ментів, матеріалів преси періоду окупації аналізуються
воєнні події, соціально-економічні, духовні, культурні
аспекти історії Сумщини [2].
В наш час для вивчення подій, доступних «живій пам’я-
ті», тобто тих, які сталися не далі, ніж на відстані двох
поколінь від нас, застосовується метод дослідження ус-
ної історії, коли до наукового обігу залучаються альтер-
нативні джерела, зокрема, письмові та усні спогади. Цей
вид джерел набув статусу повноцінних, визначивши такі
дослідницькі напрями, як усна історія, історія повсяк-
денності. Жодні офіційні документи [3] та статистика,
що нерідко носили тенденційний характер, не можуть
передати настрої та почуття людей. Даний метод по-
значений певним суб’єктивізмом, адже пам’ять вибір-
кова, а надто тоді, коли це стосується дитинства та юно-
сті. Унікальність особистих спогадів про події воєнного
часу полягає в тому, що вони, по-перше, часто супере-
чать офіційній версії подій, а по-друге, особливо міцно
закарбовуються в пам’яті тих категорій населення, на
долю яких випало найтяжчі випробування. Особливості
дитячого сприйняття та ретрансляції пам’яті про війну
визначила письменниця С. Алєксієвич, яка тривалий час
працює у жанрі «живої історії»: «Якщо доросла пам’ять
малює візерунок, дає об’ємну картину минулого, пере-
житого, то дитяча вихоплює найбільш яскраві та трагіч-
ні моменти. Вона часто опускає конкретне… але вона
абсолютно достовірно передає почуття» [4, с. 234–235].
В основу цієї розвідки покладені як опублікова-
ні спогади сумчан, дитинство яких припало на роки
Другої світової війни, так і окремі усні свідчення. На-
шою метою було з’ясувати, які події зафіксовано дитя-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180772 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:32:48Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Салтан, Н.М. 2021-10-16T17:54:43Z 2021-10-16T17:54:43Z 2018 Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. / Н.М. Салтан // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 332-337. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180772 94(477): 321.02 «1941/1943» У статті аналізується громадсько-політична діяльність яскравих представників харківського істеблішменту – В.В. Дубровського та Д.Ф. Соловея в роки
 нацистської окупації. Авторка дійшла висновку, що
 саме ці особи стали найбільш дієвими представниками
 товариства «Просвіта», які намагались культивувати та поширювати українську національну ідею у піднімецькому Харкові у 1941–1943 рр. В статье анализуется гражданско-политическая
 деятельность ярких представителей харьковского
 истеблишмента – В.В. Дубровского и Д.Ф. Соловея в
 годы нацистской оккупации. Автор статьи пришла
 к выводу, что именно эти личности стали наиболее действенными представителями товарищества
 «Просвита», пытавшимися культиввировать и распространять украинскую национальную идею в поднемецком Харькове в 1941–1943 гг. The article analyzes the civil-political activity of the bright
 representatives of Kharkіv establishment – V.V. Dubrovsky
 and D.F. Solovei in the years of the Nazi occupation. The
 author of the article came to the conclusion that it was these
 individuals who became the most effective representatives
 of the «Prosvita» partnership, who tried to cultivate and
 spread the Ukrainian national idea in the Kharkiv suburbs
 in 1941–1943. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. Вклад Василия Дубровского и Дмитрия Соловея в развитие гражданско-политической жизни Харькова в годы немецкой оккупации, 1941–1943 гг. The contribution of Vasyl Dubrovsky and Dmytrо Solovei to the development of the civil and political life of Kharkіv during the years of the German occupation, 1941–1943 Article published earlier |
| spellingShingle | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. Салтан, Н.М. Нова історія |
| title | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| title_alt | Вклад Василия Дубровского и Дмитрия Соловея в развитие гражданско-политической жизни Харькова в годы немецкой оккупации, 1941–1943 гг. The contribution of Vasyl Dubrovsky and Dmytrо Solovei to the development of the civil and political life of Kharkіv during the years of the German occupation, 1941–1943 |
| title_full | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| title_fullStr | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| title_full_unstemmed | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| title_short | Внесок Василя Дубровського та Дмитра Соловея у розбудову громадсько-політичного життя Харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| title_sort | внесок василя дубровського та дмитра соловея у розбудову громадсько-політичного життя харкова за часів німецької окупації, 1941–1943 рр. |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180772 |
| work_keys_str_mv | AT saltannm vnesokvasilâdubrovsʹkogotadmitrasoloveâurozbudovugromadsʹkopolítičnogožittâharkovazačasívnímecʹkoíokupacíí19411943rr AT saltannm vkladvasiliâdubrovskogoidmitriâsoloveâvrazvitiegraždanskopolitičeskoižizniharʹkovavgodynemeckoiokkupacii19411943gg AT saltannm thecontributionofvasyldubrovskyanddmytrosoloveitothedevelopmentofthecivilandpoliticallifeofkharkívduringtheyearsofthegermanoccupation19411943 |