Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів
Створення кліматично нейтральних промислових екосистем на базі цифрового лідерства визначає рух розвинутих країн у напрямі досягнення конкурентоспроможності на світовій арені. Промислові екосистеми більшості регіонів України характеризуються низьким технологічним рівнем провідних галузей промисловос...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економіка промисловості |
|---|---|
| Дата: | 2021 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180810 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 70–101. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180810 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Солдак, М.О. 2021-10-19T16:44:59Z 2021-10-19T16:44:59Z 2021 Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 70–101. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2021.03.070 JEL: O330, O140, Q570; R110 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180810 338.45:332.14:502.33+711 Створення кліматично нейтральних промислових екосистем на базі цифрового лідерства визначає рух розвинутих країн у напрямі досягнення конкурентоспроможності на світовій арені. Промислові екосистеми більшості регіонів України характеризуються низьким технологічним рівнем провідних галузей промисловості та фактично позбавлені організаційних рутин, здатних забезпечити їх перехід на вищий технологічний та ресурсоефективний рівень. Нагального вирішення потребує проблема формування сучасної політики у сфері ревіталізації занедбаних територій колишнього промислового використання (браунфілдів), зокрема у сфері перероблення промислових відходів. Мета статті - висвітлення теоретичних засад та практичних аспектів створення нового промислового шляху через ревіталізацію браунфілдів у недостатньо розвинутих промислових екосистемах на прикладі старопромислових шахтарських регіонів.Запропоновано використання бриколажного підходу до створення нового шляху розвитку старопромислових шахтарських регіонів. Такий підхід акцентує увагу не на проривному розвитку нової галузі, що є майже неможливим в умовах недостатньої розвиненості промислових екосистем, а на поетапному процесі стратегічного співробітництва багатьох учасників (локальних та нелокальних підприємств, науково- дослідних інститутів, місцевих органів влади, громади, національних та регіональних органів влади, інших зацікавлених сторін), узгодження та поєднання ресурсів різних рівнів, які зрештою мають еволюціонувати спільно, що приведе до появи сприятливого інституційного середовища для нової галузі. Створення підприємства з переробки відходіввуглезбагачення в рамках реалізації проєкту ревіталізації браунфілду - це своєрідний клудж , тимчасова адаптація громади до складної соціально-економічної та екологічної ситуації, яка є наслідком припинення інтенсивного вугледобування, що дасть можливість створити нові рутини ділової поведінки установ та громадян, кращі з яких у процесі еволюційного відбору зможуть пристосуватися до нових викликів глобальних технологічних трансформацій у промисловості та екології.Практична реалізація запропонованого підходу вбачається, насамперед, у створенні спеціальних інститутів, які є альтернативами інституційним пасткам промислового розвитку згідно з принципами циркулярної економіки та стосуються введення більш жорстких заходів при впровадженні європейських норм поводження з відходами у національне законодавство та додаткових податків, що змушують підприємства до переробки відходів; появі спеціальних підприємств (сміттярів та декомпозерів), які використовують нові ефективні очисні заходи для відновлення та подальшого використання браунфілдів; створенні спеціальних корпорацій громадського розвитку, які сприяють економічному розвитку та екологічній сталості території, забезпечують широку участь громади у формуванні ініціатив та прийнятті рішень; використанні можливостей інтеграції України у сфері інновацій, науки та освіти в рамках підписаної з Європейським Союзом Угоди про асоціацію для прийняття ефективних рішень щодо ревіталізації браунфілдів. Создание климатически нейтральных промышленных экосистем на базе цифрового лидерства определяет движение развитых стран в направлении достижения конкурентоспособности на мировой арене. Промышленные экосистемы большинства регионов Украины характеризуются низким технологическим уровнем ведущих отраслей промышленности и фактически лишены организационных рутин, способных обеспечить их переход на более высокий технологический и ресурсоэффективный уровень. Неотложного решения требует проблема формирования современной политики в сфере ревитализации заброшенных территорий бывшего промышленного использования (браунфилдов), в частности в сфере переработки промышленных отходов. Цель статьи - освещение теоретических основ и практических аспектов создания нового промышленного пути через ревитализацию браунфилдов в недостаточно развитых промышленных экосистемах на примере старопромышленных шахтерских регионов.Предложено использование бриколажного подхода для создания нового пути развития старопромышленных шахтерских регионов. Такой подход акцентирует внимание не на прорывном развитии новой отрасли, что почти невозможно в условиях недостаточной развитости промышленных экосистем, а на поэтапном процессе стратегического сотрудничества многих участников (локальных и нелокальных предприятий, научно-исследовательских институтов, местных органов власти, общества, национальных и региональных органов власти, других заинтересованных сторон), согласование и объединение ресурсов различных уровней, которые в конце концов должны эволюционировать вместе, что приведет к появлению благоприятной институциональной среды для новой отрасли. Создание предприятия по переработке отходов углеобогащения в рамках реализации проекта ревитализации браунфилдов - это своеобразный клудж , временная адаптация общества к сложной социально-экономической и экологической ситуации, которая является следствием прекращения интенсивной угледобычи, что позволит создать новые рутины делового поведения учреждений и граждан, лучшие из которых в процессе эволюционного отбора смогут приспособиться к новым вызовам глобальных технологических трансформаций в промышленности и экологии.Практическая реализация предложенного подхода видится, прежде всего, в создании специальных институтов, которые являются альтернативами институциональным ловушкам промышленного развития согласно принципам циркулярной экономики и касаются введения более жестких мероприятий при внедрении европейских норм обращения с отходами в национальное законодательство и дополнительных налогов, которые заставляют предприятия перерабатывать отходы; появлении специальных предприятий (мусорщиков и декомпозеров), которые используют новые эффективные очистные мероприятия для восстановления и дальнейшего использования браунфилдов; создании специальных корпораций общественного развития, которые способствуютэкономическому развитию и экологической устойчивости территории, обеспечивают широкое участие общественности в создании инициатив и принятии решений; использовании возможностей интеграции Украины в сфере инноваций, науки и образования в рамках подписанного с Европейским Союзом Соглашения об ассоциации для принятия эффективных решений по ревитализации браунфилдов. The creation of climate-neutral industrial ecosystems based on digital leadership determines the movement of advanced countries towards competitiveness on the global stage. Industrial ecosystems of most regions of Ukraine are characterized by a low technological level of key industries and lack of organizational routines that can ensure their transition to a higher technological and resource-efficient level. The problem of forming a modern policy in the field of revitalization of abandoned areas of former industrial use (brownfields), in particular in the field of industrial waste processing, needs an urgent solution. The article is aimed at highlighting the theoretical foundations and practical aspects of creating a new industrial path through the revitalization of brownfields in underdeveloped industrial ecosystems on the example of old industrial mining regions.The paper proposes the use of a bricolage approach to create a new path of development of old industrial mining regions. This approach focuses not on the breakthrough development of the new industry, which is almost impossible in the conditions of insufficient development of industrial ecosystems, but on the gradual process of strategic cooperation of many participants (local and non-local enterprises, research institutes, local authorities, community, national and regional authorities, other stakeholders), coordination and pooling of resources at different levels, which will eventually have to evolve together, thus leading to a favorable institutional environment for the new industry. The establishment of an enterprises for the processing of coal preparation within the framework of the brownfield revitalization project is a kind of a kludge , the temporary adaptation of the community to the complex socio-economic and environmental situation, which is a consequence of the cessation of intensive coal mining, which will make it possible to create new routines of business behavior of institutions and citizens, the best of which in the process of evolutionary selection will be able to adapt to the new challenges of global technological transformations in industry and ecology.The practical implementation of the given approach is primarily represented in the creation of special institutions that are alternatives to the institutional traps of industrial development on the principles of the circular economy and relate to the introduction of more strict measures when implementing European waste management standards in national legislation and additional taxes that force enterprises to recycle waste; emergence of special enterprises (scavengers and decomposers) that use new effective disposal measures to restore and further use brownfields; creation of special community development corporations that promote economic development and environmental sustainability of the territory and ensure broad community participation in the creation of initiatives and decision-making; use of opportunities for Ukrainian integration in the field of innovation, science and education under the Association Agreement signed with the European Union in order to make effective decisions on the revitalization of brownfields. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів Промышленная экосистема и ревитализация браунфилдов Industrial ecosystem and revitalization of brownfields Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| spellingShingle |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів Солдак, М.О. Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| title_short |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| title_full |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| title_fullStr |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| title_full_unstemmed |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| title_sort |
промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів |
| author |
Солдак, М.О. |
| author_facet |
Солдак, М.О. |
| topic |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| topic_facet |
Проблеми стратегії розвитку та фінансово-економічного регулювання промисловості |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка промисловості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Промышленная экосистема и ревитализация браунфилдов Industrial ecosystem and revitalization of brownfields |
| description |
Створення кліматично нейтральних промислових екосистем на базі цифрового лідерства визначає рух розвинутих країн у напрямі досягнення конкурентоспроможності на світовій арені. Промислові екосистеми більшості регіонів України характеризуються низьким технологічним рівнем провідних галузей промисловості та фактично позбавлені організаційних рутин, здатних забезпечити їх перехід на вищий технологічний та ресурсоефективний рівень. Нагального вирішення потребує проблема формування сучасної політики у сфері ревіталізації занедбаних територій колишнього промислового використання (браунфілдів), зокрема у сфері перероблення промислових відходів. Мета статті - висвітлення теоретичних засад та практичних аспектів створення нового промислового шляху через ревіталізацію браунфілдів у недостатньо розвинутих промислових екосистемах на прикладі старопромислових шахтарських регіонів.Запропоновано використання бриколажного підходу до створення нового шляху розвитку старопромислових шахтарських регіонів. Такий підхід акцентує увагу не на проривному розвитку нової галузі, що є майже неможливим в умовах недостатньої розвиненості промислових екосистем, а на поетапному процесі стратегічного співробітництва багатьох учасників (локальних та нелокальних підприємств, науково- дослідних інститутів, місцевих органів влади, громади, національних та регіональних органів влади, інших зацікавлених сторін), узгодження та поєднання ресурсів різних рівнів, які зрештою мають еволюціонувати спільно, що приведе до появи сприятливого інституційного середовища для нової галузі. Створення підприємства з переробки відходіввуглезбагачення в рамках реалізації проєкту ревіталізації браунфілду - це своєрідний клудж , тимчасова адаптація громади до складної соціально-економічної та екологічної ситуації, яка є наслідком припинення інтенсивного вугледобування, що дасть можливість створити нові рутини ділової поведінки установ та громадян, кращі з яких у процесі еволюційного відбору зможуть пристосуватися до нових викликів глобальних технологічних трансформацій у промисловості та екології.Практична реалізація запропонованого підходу вбачається, насамперед, у створенні спеціальних інститутів, які є альтернативами інституційним пасткам промислового розвитку згідно з принципами циркулярної економіки та стосуються введення більш жорстких заходів при впровадженні європейських норм поводження з відходами у національне законодавство та додаткових податків, що змушують підприємства до переробки відходів; появі спеціальних підприємств (сміттярів та декомпозерів), які використовують нові ефективні очисні заходи для відновлення та подальшого використання браунфілдів; створенні спеціальних корпорацій громадського розвитку, які сприяють економічному розвитку та екологічній сталості території, забезпечують широку участь громади у формуванні ініціатив та прийнятті рішень; використанні можливостей інтеграції України у сфері інновацій, науки та освіти в рамках підписаної з Європейським Союзом Угоди про асоціацію для прийняття ефективних рішень щодо ревіталізації браунфілдів.
Создание климатически нейтральных промышленных экосистем на базе цифрового лидерства определяет движение развитых стран в направлении достижения конкурентоспособности на мировой арене. Промышленные экосистемы большинства регионов Украины характеризуются низким технологическим уровнем ведущих отраслей промышленности и фактически лишены организационных рутин, способных обеспечить их переход на более высокий технологический и ресурсоэффективный уровень. Неотложного решения требует проблема формирования современной политики в сфере ревитализации заброшенных территорий бывшего промышленного использования (браунфилдов), в частности в сфере переработки промышленных отходов. Цель статьи - освещение теоретических основ и практических аспектов создания нового промышленного пути через ревитализацию браунфилдов в недостаточно развитых промышленных экосистемах на примере старопромышленных шахтерских регионов.Предложено использование бриколажного подхода для создания нового пути развития старопромышленных шахтерских регионов. Такой подход акцентирует внимание не на прорывном развитии новой отрасли, что почти невозможно в условиях недостаточной развитости промышленных экосистем, а на поэтапном процессе стратегического сотрудничества многих участников (локальных и нелокальных предприятий, научно-исследовательских институтов, местных органов власти, общества, национальных и региональных органов власти, других заинтересованных сторон), согласование и объединение ресурсов различных уровней, которые в конце концов должны эволюционировать вместе, что приведет к появлению благоприятной институциональной среды для новой отрасли. Создание предприятия по переработке отходов углеобогащения в рамках реализации проекта ревитализации браунфилдов - это своеобразный клудж , временная адаптация общества к сложной социально-экономической и экологической ситуации, которая является следствием прекращения интенсивной угледобычи, что позволит создать новые рутины делового поведения учреждений и граждан, лучшие из которых в процессе эволюционного отбора смогут приспособиться к новым вызовам глобальных технологических трансформаций в промышленности и экологии.Практическая реализация предложенного подхода видится, прежде всего, в создании специальных институтов, которые являются альтернативами институциональным ловушкам промышленного развития согласно принципам циркулярной экономики и касаются введения более жестких мероприятий при внедрении европейских норм обращения с отходами в национальное законодательство и дополнительных налогов, которые заставляют предприятия перерабатывать отходы; появлении специальных предприятий (мусорщиков и декомпозеров), которые используют новые эффективные очистные мероприятия для восстановления и дальнейшего использования браунфилдов; создании специальных корпораций общественного развития, которые способствуютэкономическому развитию и экологической устойчивости территории, обеспечивают широкое участие общественности в создании инициатив и принятии решений; использовании возможностей интеграции Украины в сфере инноваций, науки и образования в рамках подписанного с Европейским Союзом Соглашения об ассоциации для принятия эффективных решений по ревитализации браунфилдов.
The creation of climate-neutral industrial ecosystems based on digital leadership determines the movement of advanced countries towards competitiveness on the global stage. Industrial ecosystems of most regions of Ukraine are characterized by a low technological level of key industries and lack of organizational routines that can ensure their transition to a higher technological and resource-efficient level. The problem of forming a modern policy in the field of revitalization of abandoned areas of former industrial use (brownfields), in particular in the field of industrial waste processing, needs an urgent solution. The article is aimed at highlighting the theoretical foundations and practical aspects of creating a new industrial path through the revitalization of brownfields in underdeveloped industrial ecosystems on the example of old industrial mining regions.The paper proposes the use of a bricolage approach to create a new path of development of old industrial mining regions. This approach focuses not on the breakthrough development of the new industry, which is almost impossible in the conditions of insufficient development of industrial ecosystems, but on the gradual process of strategic cooperation of many participants (local and non-local enterprises, research institutes, local authorities, community, national and regional authorities, other stakeholders), coordination and pooling of resources at different levels, which will eventually have to evolve together, thus leading to a favorable institutional environment for the new industry. The establishment of an enterprises for the processing of coal preparation within the framework of the brownfield revitalization project is a kind of a kludge , the temporary adaptation of the community to the complex socio-economic and environmental situation, which is a consequence of the cessation of intensive coal mining, which will make it possible to create new routines of business behavior of institutions and citizens, the best of which in the process of evolutionary selection will be able to adapt to the new challenges of global technological transformations in industry and ecology.The practical implementation of the given approach is primarily represented in the creation of special institutions that are alternatives to the institutional traps of industrial development on the principles of the circular economy and relate to the introduction of more strict measures when implementing European waste management standards in national legislation and additional taxes that force enterprises to recycle waste; emergence of special enterprises (scavengers and decomposers) that use new effective disposal measures to restore and further use brownfields; creation of special community development corporations that promote economic development and environmental sustainability of the territory and ensure broad community participation in the creation of initiatives and decision-making; use of opportunities for Ukrainian integration in the field of innovation, science and education under the Association Agreement signed with the European Union in order to make effective decisions on the revitalization of brownfields.
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180810 |
| citation_txt |
Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 70–101. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT soldakmo promislovaekosistemaírevítalízacíâbraunfíldív AT soldakmo promyšlennaâékosistemairevitalizaciâbraunfildov AT soldakmo industrialecosystemandrevitalizationofbrownfields |
| first_indexed |
2025-11-24T05:02:01Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:02:01Z |
| _version_ |
1850843271719288832 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
70 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
УДК 338.45:332.14:502.33+711 DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2021.03.070
Мирослава Олексіївна Солдак,
канд. екон. наук, старший науковий співробітник
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
ПРОМИСЛОВА ЕКОСИСТЕМА І РЕВІТАЛІЗАЦІЯ БРАУНФІЛДІВ
Створення кліматично нейтральних промислових екосистем на базі цифрового лідер-
ства визначає рух розвинутих країн у напрямі досягнення конкурентоспроможності на сві-
товій арені. Промислові екосистеми більшості регіонів України характеризуються низьким
технологічним рівнем провідних галузей промисловості та фактично позбавлені організа-
ційних рутин, здатних забезпечити їх перехід на вищий технологічний та ресурсоефектив-
ний рівень. Нагального вирішення потребує проблема формування сучасної політики у
сфері ревіталізації занедбаних територій колишнього промислового використання (браун-
філдів), зокрема у сфері перероблення промислових відходів. Мета статті − висвітлення
теоретичних засад та практичних аспектів створення нового промислового шляху через ре-
віталізацію браунфілдів у недостатньо розвинутих промислових екосистемах на прикладі
старопромислових шахтарських регіонів.
Запропоновано використання бриколажного підходу до створення нового шляху роз-
витку старопромислових шахтарських регіонів. Такий підхід акцентує увагу не на прорив-
ному розвитку нової галузі, що є майже неможливим в умовах недостатньої розвиненості
промислових екосистем, а на поетапному процесі стратегічного співробітництва багатьох
учасників (локальних та нелокальних підприємств, науково-дослідних інститутів, місцевих
органів влади, громади, національних та регіональних органів влади, інших зацікавлених
сторін), узгодження та поєднання ресурсів різних рівнів, які зрештою мають еволюціонува-
ти спільно, що приведе до появи сприятливого інституційного середовища для нової галузі.
Створення підприємства з переробки відходів вуглезбагачення в рамках реалізації проєкту
ревіталізації браунфілду ‒ це своєрідний клудж, тимчасова адаптація громади до складної
соціально-економічної та екологічної ситуації, яка є наслідком припинення інтенсивного
вугледобування, що дасть можливість створити нові рутини ділової поведінки установ та
громадян, кращі з яких у процесі еволюційного відбору зможуть пристосуватися до нових
викликів глобальних технологічних трансформацій у промисловості та екології.
Практична реалізація запропонованого підходу вбачається, насамперед, у створенні
спеціальних інститутів, які є альтернативами інституційним пасткам промислового розвит-
ку згідно з принципами циркулярної економіки та стосуються введення більш жорстких
заходів при впровадженні європейських норм поводження з відходами у національне зако-
нодавство та додаткових податків, що змушують підприємства до переробки відходів; поя-
ві спеціальних підприємств (сміттярів та декомпозерів), які використовують нові ефективні
очисні заходи для відновлення та подальшого використання браунфілдів; створенні спеціа-
льних корпорацій громадського розвитку, які сприяють економічному розвитку та екологі-
чній сталості території, забезпечують широку участь громади у формуванні ініціатив та
прийнятті рішень; використанні можливостей інтеграції України у сфері інновацій, науки
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
© М. О. Солдак, 2021
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 71
2021, № 3 (95)
та освіти в рамках підписаної з Європейським Союзом Угоди про асоціацію для прийняття
ефективних рішень щодо ревіталізації браунфілдів.
Ключові слова: промислові екосистеми, старопромисловий шахтарський регіон, ін-
ституційні пастки, браунфілд.
JEL: O330, O140, Q570; R110
Завдяки використанню еволюційної
методології в науковий обіг економічної
науки поступово входить поняття промис-
лових екосистем (Andreoni, 2018; Ashton,
2009; Вишневський, Гаркушенко, Князєв,
2020; Солдак, 2020; Підоричева, 2020;
Шкарупета, Дударева, Филатова и др.,
2020). Промислові екосистеми є аналогами
біологічних екосистем, що складаються з
економічних суб‟єктів, середовища їх фун-
кціонування та системи зв'язків, завдяки
яким здійснюється обмін речовин і енергії
між ними, більш або менш інтенсивний, з
більшими або меншими наслідками для
довкілля (Солдак, 2020, с. 39).
Нова промислова стратегія Європи,
яка прагне бути конкурентоспроможною на
світовій арені, має на меті створення більш
екологічно чистої та безвідходної промис-
ловості (European Commission, 2020a), що
потребує кліматично нейтральних промис-
лових екосистем на базі цифрового лідер-
ства, органічного об‟єднання постачальни-
ків та споживачів, академічних та науково-
дослідних інститутів, представників мало-
го, середнього і великого бізнесу.
Промислові екосистеми відрізняють-
ся рівнями (локальний, регіональний, наці-
ональний, наднаціональний), розмірами
(масштабами), домінуючими технологіями,
наукоємністю, екологічними наслідками
тощо (Солдак, 2019). Для більшості регіо-
нів України характерні недостатньо розви-
нуті промислові екосистеми, як такі, що
мають відносно низький технологічний
рівень провідних галузей промисловості та
фактично позбавлені організаційних рутин,
здатних до переходу на вищий технологіч-
ний рівень, еволюціонуючи завдяки відбо-
ру. Низька інноваційна активність підпри-
ємств, необхідність імпорту технологій
консервують подальше технологічне від-
ставання недостатньо розвинутих промис-
лових екосистем, обумовлюють їх значну
залежність від минулої траєкторії розвитку.
Нагального вирішення в Україні по-
требує проблема формування сучасної по-
літики у сфері ревіталізації занедбаних те-
риторій колишнього промислового вико-
ристання (браунфілдів), зокрема у сфері
переробки промислових відходів. Відсут-
ність чітких національних цілей і стандар-
тів, відповідно до яких мають діяти дер-
жавні та приватні суб‟єкти, невизначеність
інструментів фінансування та стимулю-
вання цих процесів, відсутність єдиного
реєстру занедбаних промислових територій
гальмують вирішення багатьох екологіч-
них питань.
Особливого загострення проблема
ревіталізації браунфілдів набула у старо-
промислових шахтарських містах, на тери-
торії яких у результаті інтенсивного роз-
витку гірничодобувної та збагачувальної
діяльності утворилися місця скупчення
промислових відходів. Небезпечні утво-
рення знижують якість життя та конкурен-
тоспроможність не тільки окремих громад,
але й цілих регіонів; прискорюють мігра-
цію жителів територій до регіонів із кра-
щими умовами навколишнього середови-
ща; знижує інтерес потенційних інвесторів
до розвитку території. Разом із тим нова
парадигма регіональної політики, що є ін-
новаційною, багаторівневою та спрямова-
ною на різні типи територій, акцентує ува-
гу на розбудові конкурентоспроможності
шляхом залучення всіх суб‟єктів розвитку
та використання потенціалу ключових ак-
тивів як умови надання фінансової під-
тримки з державного бюджету.
Метою статті є висвітлення теоре-
тичних засад і практичних аспектів ство-
рення нового промислового шляху через
ревіталізацію браунфілдів у недостатньо
розвинутих промислових екосистемах на
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
72 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
прикладі старопромислових шахтарських
регіонів.
Статтю структуровано таким чином:
у першому розділі надано характеристику
промислових екосистем залежно від їх ти-
пу; у другому − наведено огляд наукової
літератури з концепцій створення нового
промислового шляху; у третьому ‒ визна-
чено особливості браунфілдів у недостат-
ньо розвинутих промислових екосистемах;
четвертий розділ присвячено оцінюванню
можливостей створення нового промисло-
вого шляху розвитку через ревіталізацію
браунфілдів у старопромислових шахтар-
ських регіонах згідно з принципами цирку-
лярної економіки; у п‟ятому розділі міс-
тяться рекомендації та теми для обгово-
рення. Підсумки дослідження підбито в
коротких висновках.
Поняття промислових екосистем
та їх типи
Основу наукового розуміння еконо-
мічних екосистем становить еволюційна
методологія, зокрема концепція узагальне-
ного дарвінізму (generalized Darwinism)
(Aldrich, Hodgson, Hull et al., 2008). Голов-
на його ідея полягає в тому, що еволюція
шляхом природного відбору є не тільки
біологічною категорією, вона має місце і в
інших сферах, якщо для цього створені від-
повідні умови. Зокрема, в економіці вчені
застосовують еволюційний інструментарій
для кращого розуміння кумулятивних про-
цесів динамічних змін, не залучаючи при
цьому до аналізу специфічно біологічний
контекст. Досягнення еволюційної еконо-
міки поки ще мають фрагментарний харак-
тер (Hodgson, Lamberg, 2018), а це, у свою
чергу, дає підстави для критики, згідно з
якою узагальнений дарвінізм не здатен
охопити багато важливих особливостей
культурного розвитку, а тому часто є ана-
логію, яка може вводити в оману (Stoe-
lhorst, 2008, p. 343). Проте, незважаючи на
критику, екологічні поняття продовжують
сприйматися як корисні для розуміння
структури та процесів розвитку регіональ-
них і національних промислових систем на
шляху до сталості (Korhonen, 2000, р. 72;
Graedel, р. 76).
У рамках генетичної парадигми фір-
ма аналогічна організму в біологічній еко-
системі (Auerswald, Dani, 2018, р. 7), ДНК
фірми − це економічно значущі знання,
вбудовані у фірму, від яких залежить її ви-
живання. Категорії «ген» у біології відпо-
відає економічне поняття «рутина». Це ті
специфічні для фірми функції, які пов'язу-
ють вхідні дані з вихідними з урахуванням
внутрішнього контексту і зовнішнього се-
редовища бізнес-операцій (Auerswald,
Dani, 2018, р. 7). Рутини успадковуються,
визначають можливу поведінку суб'єкта та
схильні до відбору. Організми, що мають
кращі рутини, можуть краще за інших при-
стосовуватися до змін середовища і розви-
ватися.
У рамках негенетичної парадигми
спадкування може відбуватися, наприклад,
у формі поведінкового та культурного ус-
падкування. Специфіка поведінкового
спадкування полягає в тому, що нові озна-
ки «накопичуються» в діях родичів і транс-
люються наступним поколінням завдяки
імпринтингу, наслідуванню і навчанню. У
культурному спадкуванні, навпаки, репре-
зентація і трансляція спадкової інформації
здійснюються в культурно обумовлених
знаково-символічних системах (Суховер-
хов, 2015, с. 61). При цьому «... для розу-
міння еволюційного розвитку і пояснення
походження таких системних явищ, як мо-
ва, культура, наука, недостатньо спиратися
тільки на вивчення індивідуальних меха-
нізмів генетичного кодування і випадкові
мутації генів, що дозволяють створювати,
зберігати й акумулювати корисні ознаки.
Акумулююча і транслююча функції влас-
тиві також надіндивідуальним природним,
біологічним і соціальним системам, які за-
вдяки «м'якому спадкуванню» роблять
еволюцію не такою випадковою» (Сухо-
верхов, 2015, с. 62).
Промислові екосистеми доцільно до-
сліджувати в екологічному і технологічно-
му контексті.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 73
2021, № 3 (95)
В екологічному контексті концепція
промислової екосистеми має велике зна-
чення для правильного розуміння екологіч-
них проблем і розроблення політики у сфе-
рі управління розвитком промислових еко-
систем. На відміну від біологічної, промис-
лова екосистема не є повністю стійкою.
Ідеальний стан промислової екосистеми −
циклічний потік речовин та енергії, типо-
вий для стійкої біологічної екосистеми, а
шлях до досягнення стійкості пролягає че-
рез переробку відходів та розподіл енергії
між промисловими суб'єктами (Korhonen,
2000, с. 20).
У промислових екосистемах ролі під-
приємств можуть бути визначені таким са-
мим чином, як і в біологічних екосистемах
відповідно до функціонального призначен-
ня та трофічних рівнів: виробники (genera-
tors or producers), споживачі (consumers),
сміттярі (scavengers) та декомпозери
(decomposers). Основні виробники пред-
ставляють ті галузі, що забезпечують сиро-
виною інші галузі. Галузі, які використо-
вують сировину від виробників, перероб-
ляють її в готові матеріали і продукти.
Сміттярі переробляють і повертають мате-
ріали (які інакше були б витрачені дарем-
но) назад підприємствам для повторного
використання, що полегшує роботу деком-
позерів. Останні – це компанії, які перероб-
ляють відходи від виробництва і спожи-
вання на матеріали, придатні для забезпе-
чення процесів виробництва. Стимулюван-
ня створення та підтримка діяльності різ-
номанітних підприємств і установ, які спе-
ціалізуються на утилізації та декомпозиції
сміття, підвищує сталість та ринкову «жи-
вучість» промислових екосистем.
Щодо технологічного контексту, то
саме злиття фізичних, цифрових та біоло-
гічних технологій є головною відмітною
рисою сучасної «розумної» промисловості,
яка істотно відрізняється від інших видів
господарської діяльності та є незамінним
драйвером економічного зростання та ін-
новацій у національних економіках. Для
успішного розвитку сучасної промисловос-
ті необхідне формування стійких мереж
взаємопов'язаних підприємств й інститутів,
що також відбувається на базі відповідних
виробничих технологій. Перехід від одних
домінуючих технологій до інших не може
розглядатися як суто інженерна проблема,
а потребує врахування впливу безлічі різ-
них чинників, у тому числі географічних,
історичних, культурних, які визначають
здатність до виживання, довголіття і ре-
продуктивний потенціал екосистем, а та-
кож становлять предмет дослідження ево-
люційної теорії (Солдак, 2019, с. 81).
Різним ступеням технологічного роз-
витку відповідають різні за ступенем роз-
витку промислові екосистеми, між якими
існують технологічні розриви.
Досліджуючи вплив різних конфігу-
рацій регіональних інноваційних систем на
можливості старих промислових регіонів
щодо зміни траєкторії розвитку, Arne
Isaksen і Michaela Trippl визначили зразки
двох типів: «товстий» і «тонкий» (Amosha,
Cherevatskyi, Lyakh at al., 2021). «Товсті»
регіональні інноваційні системи переважно
розташовані в міських районах і включа-
ють вищі навчальні заклади, наукові
центри та потужний і високотехнологічний
промисловий сектор. Регіони, які мають
такі інноваційні системи, менш сприйнят-
ливі до впливу залежності від траєкторії
минулого шляху у своєму розвитку. Тоді
як «тонкі» регіональні інноваційні системи
мають неповний набір цих елементів та є
більш залежними від минулого шляху роз-
витку місцевої економіки.
За аналогією із цим підходом про-
мислові екосистеми також можуть бути
розподілені на два типи: розвинені та недо-
статньо розвинені. Розвинені промислові
екосистеми охоплюють суб‟єктів економіч-
ної діяльності, що застосовують сучасні
«розумні» й екологічно чисті технології,
можливості цифровізації для подальшого
розвитку «зеленої» економіки шляхом під-
вищення ресурсної ефективності виробни-
цтва, а пов‟язані з ними відносно потужні
інноваційні системи дають можливість
промисловому сектору модернізувати тра-
єкторії розвитку старих промислових регі-
онів або створювати радикально нові тра-
єкторії.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
74 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Недостатньо розвинені промислові
екосистеми, які характерні більшості регі-
онам України, мають відносно низький
технологічний рівень промислового комп-
лексу і фактично позбавлені виробничих
потужностей, кадрового потенціалу та не-
обхідної інфраструктури, здатних еволю-
ційно формувати інститути, організаційні
рутини, економічну культуру учасників
ланцюгів створення вартості для переходу
на вищий технологічний рівень. Низький
рівень витрат на R&D, залежність від ім-
порту технологій обумовлює подальше
технологічне відставання недостатньо роз-
винених промислових екосистем та їх знач-
ну залежність від минулої траєкторії роз-
витку, оновлення якої, якщо і можливе, то
лише в межах існуючої індустріальної
структури та принципів поведінки фірм,
що склалися (Amosha, Cherevatskyi, Lyakh
at al., 2021).
Перелік ознак для виявлення типів
національних промислових екосистем за-
пропоновано в роботі (Солдак, 2020). По-
казники підібрано таким чином, щоб вони
характеризували:
1) розмір (масштаб) промислових
екосистем (показник доданої вартості,
створеної у промисловості національної
економіки, млрд. поточних дол. США);
2) трудомісткість (відношення кіль-
кості зайнятих у промисловості до доданої
вартості, створеної у промисловості націо-
нальної економіки, осіб/млн поточних дол.
США) і наукоємність (відношення видатків
на дослідження та розробки до доданої ва-
ртості, створеної у промисловості націона-
льної економіки, поточних дол. США /100
поточнх дол. США), виходячи з того, що
завдяки новим цифровим технологіям ви-
робництво стає менш трудомістким і більш
наукомістким;
3) екологічність або викидоємність
(відношення викидів CO2 (CO2 emissions,
kt) до доданої вартості, створеної у про-
мисловості національної економіки, тис.
т/млрд поточних дол. США).
Для виявлення типів національних
промислових екосистем обрано 68 країн,
які розташовані в різних регіонах світу,
належать до різних соціокультурних тра-
дицій і мають більш або менш розвинуту
промисловість. За результатами кластерно-
го аналізу встановлено, що безумовне лі-
дерство за якісними характеристиками,
перш за все за продуктивністю праці та ви-
тратами на R&D, належить промисловим
екосистемам розвинутих країн Європи,
Азіатсько-Тихоокеанського регіону та
США. Промислову екосистему України
віднесено до кластера «наздоганяючих»
країн, які характеризуються гіршими по-
казниками, у тому числі у сфері сталого
розвитку.
Оцінку рівня розвитку промислових
екосистем регіонів України можна викона-
ти за такими показниками:
Vj − розмір промислової екосистеми
(показник доданої вартості, створеної у
промисловості економіки регіону, млн
грн);
Tj – рівень технологій промисловості
(частка реалізованої продукції високо- та
середньо-високотехнологічних видів про-
мислової діяльності економіки регіону в
загальному обсязі реалізованої продукції
промисловості економіки регіону, %);
Lj – високо- та середньо-високо-
технологічна зайнятість (частка зайнятих у
високо- та середньо-високотехнологічних
видах промислової діяльності економіки
регіону в загальній кількості зайнятих у
промисловості економіки регіону, %);
Ej − наукоємність (відношення ви-
датків на виконання наукових досліджень
та розробок у регіоні до доданої вартості,
створеної у промисловості економіки регі-
ону, грн/млн грн);
Rj – забезпечення дослідниками (кі-
лькість працівників, задіяних у виконанні
наукових досліджень і розробок у регіоні,
на 100 тис. наявного населення в регіоні,
осіб);
Wj – викидоємність (відношення за-
гального обсягу утворення відходів у ре-
гіоні до доданої вартості, створеної у
промисловості економіки регіону, т/млн
грн).
Дані приведено до діапазону від 0 до
1 за формулою
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 75
2021, № 3 (95)
min
max min
.
x x
x
x x
Статистичний аналіз у пакеті про-
грам STATISTICA за методами Варда та k-
середніх свідчить, що виокремлені класте-
ри можуть служити статистичною базою
подальшого дослідження типів промисло-
вих екосистем. За результатами дисперсій-
ного аналізу виявлено, що чинник високо-
та середньо-високотехнологічної зайнятос-
ті незначною мірою вплинув на розподіл
даних за групами. Разом із тим показник
частки зайнятих у високо- та середньо-
високотехнологічних видах промислової
діяльності економіки регіону в загальній
кількості зайнятих у промисловості еконо-
міки регіону є важливими для характерис-
тики промислових екосистем.
Середні показники (у стандартизова-
ному вимірі) для кожної групи країн наве-
дено на рисунку, а статистичні характерис-
тики показників вибірки та склад кожної
групи – в таблиці.
Plot of Means for Each Cluster
Cluster 1
Cluster 2
Cluster 3
Cluster 4
Vj T j Lj Ej Rj Wj
Variables
-0,4
-0,2
0,0
0,2
0,4
0,6
0,8
1,0
1,2
Рисунок – Середнє значення показників за кластерами промислових екосистем
регіонів України
До складу першого кластера входять
три промислово розвинутих регіони Украї-
ни. Дніпропетровська, Донецька та Полтав-
ська області разом складають майже 45%
ВДВ, створеної в національній промисло-
вості. Велика частка випуску промисловос-
ті (добувної та переробної) у загальному
обсязі цих регіонів обумовлює відносно
високе середнє значення ВДВ, створеної у
промисловості в цьому кластері. За галузе-
вою структурою в областях кластера пере-
важає гірничо-металургійне виробництво
та добувна промисловість, тобто ці регіони
переважно мають сировинну орієнтацію.
Промислова спеціалізація регіонів визна-
чає четверте (наднизьке) місце серед чоти-
рьох кластерів за рівнем зайнятості у висо-
ко- та середньо-високотехнологічних галу-
зях і третє (низьке) місце за рівнем техно-
логій промисловості. Домінантні галузі за
часткою виробництва в економіках цих ре-
гіонів спричиняють техногенне наванта-
ження на довкілля та поглиблюють регіо-
нальні екологічні проблеми (Амоша, Шев-
цова, Швець, 2019, с. 9). Найвищу відходо-
ємність (3656,9 т/млн грн) має промисло-
вість Кіровоградщині, що можна пояснити
діяльністю в регіоні уранових шахт.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
76 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Таблиця – Статистичні характеристики показників вибірки та склад кластерів
промислових екосистем регіонів (областей) України (за даними 2019 р.)
Значення
jV ,
млн грн
jT ,
%
jL ,
%
jE ,
грн/млн грн
jR ,
осіб
jW ,
т/млн грн
Перший кластер (n=4)
Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Полтавська області
Середнє 73330,8 10,2 16,9 5201,3 80,5 1806,4
Максимальне 133219,0 16,8 26,4 17339,9 249,8 3656,9
Мінімальне 10230,0 5,9 12,1 424,0 9,9 344,5
Другий кластер (n=5)
Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська, Сумська області
Середнє 9428,8 27,7 30,9 7100,5 38,8 94,2
Максимальне 15825,0 39,5 47,2 15016,3 85,5 189,0
Мінімальне 4013,0 19,9 16,3 1171,5 10,0 29,6
Третій кластер (n=13)
Вінницька, Житомирська, Запорізька, Львівська, Миколаївська,
Одеська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька,
Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області
Середнє 14291,7 9,8 20,0 13562,4 74,2 103,3
Максимальне 37579,0 16,6 30,9 44517,8 230,7 210,7
Мінімальне 2375,0 6,7 11,0 2130,2 13,0 38,4
Четвертий кластер (n=2)
Київська, Харківська області та м. Київ
Середнє 63160,5 17,2 23,7 86138,5 653,5 32,0
Максимальне 74708,0 19,7 33,4 116784,0 834,9 34,0
Мінімальне 51613,0 14,6 13,9 55493,0 472,1 30,0
Джерело: розраховано автором за даними Державної служби статистики України та обласних управлінь
статистики.
У процесі індустріалізації в Донець-
ко-Придніпровському регіоні наука була
рушійною силою створення і розвитку
промисловості. Науково обґрунтоване ви-
рішення проблем промисловості Донбасу
має давню історію, коли традиційно висо-
кий потенціал прикладної галузевої і вузів-
ської науки став із часом посилюватись
академічною складовою. Успадкований від
радянських часів науковий потенціал з ро-
ку в рік втрачається. Особливо це стосу-
ється Донецької та Луганської областей, де
збройний конфлікт не тільки загострив си-
туацію, яка потребувала кардинальних змін
уже десятки років, але і призвів до катаст-
рофічної втрати промислового та науково-
го потенціалу регіону. З початком бойових
дій багато закладів науки та вищої освіти
перемістилися на нове місце розташування.
Наприклад, Донецький національний уні-
верситет імені Василя Стуса наразі прий-
має студентів у м. Вінниці, а в Донецькій
області відкрито його філію. Серед акаде-
мічних установ Донецького наукового
центру НАН України і МОН України в До-
нецькій області (на підконтрольній україн-
ській владі територій) нині розташовується
лише Інститут прикладної математики і
механіки НАН України. Решта переміщена
до нових місць розташування в інших регі-
онах України. Як результат − мінімальне у
першому кластері значення показника фі-
нансування наукових досліджень та розро-
бок по відношенню до промислової дода-
ної вартості, а також кількості дослідників
відносно наявного населення в регіоні на-
лежить Донецькій області.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 77
2021, № 3 (95)
Економіка регіонів другого кластера
характеризується доволі низьким рівнем
створення доданої вартості у промисловос-
ті. Разом із тим саме в цих областях найбі-
льша середня частка реалізованої продукції
та рівень зайнятості у високо- і середньо-
високотехнологічних видах промислової
діяльності. Попри те що Волинська, Закар-
патська, Івано-Франківська, Луганська та
Сумська області поєднані в одну групу,
причини такого стану речей є різними. До-
сить щільний зв'язок між розподілом зай-
нятих за технологічним рівнем виробницт-
ва та високим рівнем технологій забезпе-
чується переважно наявністю машинобу-
дування та хімічної промисловості у Сум-
ській та Луганській областях. Перевагою
Волинської, Закарпатської та Івано-Фран-
ківської областей є близькість до кордонів
з європейськими країнами. Іноземні ком-
панії розміщують на їх промислових май-
данчиках середньо-високотехнологічні ви-
робництва. У розвиток промисловості За-
карпатської області, наприклад, інвестують
компанії «Jabil» (виробництво електро- та
радiокомпонентiв, апаратури для прийман-
ня, запису та відтворення звуку i зобра-
ження), «Yazaki» (виробник автомобільних
джгутів та іншої автомобільної продукції),
«Flextronics International Ltd.» (виробницт-
во електронних компонентів), «Єврокар»
(виробництво автомобілів). Незважаючи на
те що йдеться про середньо- та високотех-
нологічні виробництва, вони не розвива-
ють принципово нових компетенцій в ін-
женерів та робочих. Компанії «заходять» зі
своєю технологією, навчають персонал, що
створює прив'язку регіонального виробни-
цтва до технологічної схеми в рамках іно-
земної компанії. Доволі низький рівень ви-
трат на наукові дослідження та розробки
відносно ВДВ у промисловості та частки
наукових працівників у загальній кількості
населення доводить залежність економік
цих регіонів, як і всієї країни, від імпорту
технологій.
Склад третьої групи є доволі різно-
манітним за розміром промислової екосис-
теми: від 37579,0 млн грн промислової
ВДВ економіки Запорізької області до
2375 млн грн промислової ВДВ економіки
Чернівецькій області. У структурі промис-
лового виробництва Запорізької області
найбільшу питому вагу мають чорна мета-
лургія, електроенергетика, машинобуду-
вання та металообробка, кольорова мета-
лургія. Відносно високий рівень зайнятості
у високо- та середньо-високотехнологічних
галузях промисловості в цьому кластері
забезпечує підприємство «Мотор Січ», яке
випускає авіаційні двигуни та газотурбінні
установки, а також ТОВ «Се Борднетце-
Україна» (Тернопільська область), на яко-
му виробляється електричне й електронне
устаткування для автотранспортних засо-
бів. Середнє значення показника витрат на
дослідження і розробки у третій групі є до-
волі високим завдяки наукоємності проми-
словості Запорізької, а також Чернівецької
області, де у TOB «Чернівецький машино-
будівний завод» виготовляється унікальне
обладнання для нафтохімічних та нафтодо-
бувних підприємств, що експортується в
Ізраїль та Німеччину. В інших регіонах
кластера витрати на дослідження і розроб-
ки є значно нижчими за середній показник
по Україні.
Четвертий кластер є найменш чис-
ленним. До нього входять Київська область
із м. Києвом та Харківська область. Такий
склад пояснюється столичним статусом
м. Києва, концентрацією в ньому науково-
го потенціалу та зосередженням у Харків-
ській області потужних підприємств ма-
шинобудування. Нині високий ступінь за-
вантаженості мають підприємства оборон-
но-промислового комплексу Харківської
області. Так, у рамках програми імпортоза-
міщення за участю концерну «Укроборон-
пром» у Харківській області сформовано
«оборонний кластер», ядром якого стало
ДП «Завод імені В.О. Малишева». До ви-
конання державного оборонного замовлен-
ня залученого майже півтори сотні суміж-
них підприємств, серед яких «Комунар»,
«Турбоатом», «Південкабель», ЛКМЗ, Вов-
чанський агрегатний завод, «Хартрон» та
ін. Також зростання випуску продукції в
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
78 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Харківській області демонструють галузі
хімічної продукції та фармації (Валківська
районна державна адміністрація Харків-
ської області, 2019).
Таким чином, промислові екосистеми
більшості регіонів України є недостатньо
розвинутими для того, щоб створити новий
промисловий шлях завдяки сучасному
оновленню техніко-технологічної бази про-
мислового сектору, збільшити на її основі
масштаби виробництва готової кінцевої
продукції з підвищеною доданою вартістю
за принципами циркулярної економіки.
Створення нового промислового шляху:
концептуальні засади
Залежність між існуючими видами
діяльності в регіоні та появою нових галу-
зей – основний висновок, який міститься в
багатьох статтях з еволюційної економіч-
ної географії (MacKinnon, Dawley, Steen at
al., 2019; Binz, Truffer, Coenen, 2016; Has-
sink, Isaksen, Trippl, 2019; Boschma,
Frenken, 2009; Bækkelund, 2021). Існує кі-
лька визначень створення нового шляху,
але загалом це «поява нових траєкторій
розвитку в регіоні, заснованих на нових
промислових секторах або нових продук-
тах, методах і формах організації»
(MacKinnon, Dawley, Steen at al, 2019, р. 3).
Цей процес може відбуватися «через внут-
рішні інвестиції, галузеву диверсифікацію
фірм завдяки розгалуженню шляху або
створенню нових фірм і дочірніх підпри-
ємств» (MacKinnon, Dawley, Steen at al,
2019, р. 3). Еволюційна економічна геогра-
фія визначає ключові компоненти для
створення нового промислового шляху:
мультиакторність − місцева фірма
(часто навіть «одна компанія ‒ виробник
продукції») є важливою відправною точ-
кою аналізу, але інші учасники − іноземні
компанії, університети, дослідницькі інсти-
тути, політики – мають велике значення;
мультискалярність − місцеві джерела,
процеси впливу на розвиток нових регіона-
льних промислових шляхів підкреслюють-
ся завдяки нелокальним. На етапі створен-
ня шляху місцеві учасники зазвичай при-
вертають немісцевих, які вносять ресурси,
недоступні на локальному рівні. Ці суб'єк-
ти можуть продовжувати впливати на по-
дальшу еволюцію шляху (Binz, Truffer,
Coenen, 2016);
очікування та бачення – не лише
«минуле» формує нові шляхи розвитку.
Потенційний вплив «майбутнього», тобто
те, як очікування та бачення впливають на
розвиток нових промислових шляхів, має
значення (Hassink, Isaksen, Trippl, 2019).
Створення нового шляху раніше роз-
глядалося як процес, що керується фірмою,
у якому існуючі навички і технологічно
пов‟язані знання комбінуються та забезпе-
чують внесок у нові шляхи (Boschma,
Frenken, 2009). У недавніх працях з еволю-
ційної економічної географії доведено важ-
ливість ролі інших суб‟єктів (Hassink,
Isaksen, Trippl, 2019; Bækkelund, 2021) –
університетів, дослідницьких інститутів,
держави, місцевої влади, громади. Cтво-
рення нових шляхів потребує «соціальних
дій з боку новаторів, університетів, компа-
ній та / або урядів» (Simmie, 2012, с. 769).
При цьому виокремлюються два типи дій:
дія на рівні фірми та дія на рівні системи.
Перша має своєю основною сферою вплив
у рамках однієї фірми або організації, у той
час як дія на системному рівні впливає за
межами своїх інституційних і організацій-
них кордонів. Приклад дії на рівні фірм −
учасники, які відкривають нові інноваційні
фірми або ініціюють нові види діяльності в
існуючих фірмах із потенціалом створення
нових шляхів зростання. Прикладом дії
системного рівня є науково-дослідний ін-
ститут, який розвиває нові знання разом із
регіональними фірмами, кластерами або
галузями з метою посилення їх конкурен-
тоспроможності. У цілому дія системного
рівня заснована на учасниках, здатних
трансформувати інноваційні системи для
кращої підтримки нових виробничих шля-
хів (Hassink, Isaksen, Trippl, 2019, с. 1639).
Увага дослідників здебільшого при-
діляється діям на системному рівні, як до-
повнення до ролі дій на рівні фірм
(Garud, Karnøe, 2003; Bugge, Bloch, 2016).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 79
2021, № 3 (95)
Наявність широких груп учасників формує
різні підходи до створення нового промис-
лового шляху. R. Garud та P. Karnøe запро-
понували розрізняти бриколажний1 та про-
ривний підходи (Garud, Karnøe, 2003). Бри-
колажний підхід заснований на розвитку
компетенцій і здібностей широких верств
населення, у той час як стратегія прориву
передбачає зосередження ресурсів і зусиль
на невеликий кількості (або навіть одному)
гравців або ініціатив (Garud, Karnøe, 2003).
Бриколажний підхід сприяє поступовому
розвитку нових технологій за допомогою
додаткових кроків (Bugge, Bloch, 2016),
тим самим стимулюючи інтерактивне на-
вчання між залученими учасниками. Про-
ривний підхід сприяє різкому прогресу і
применшує роль колективного навчання та
адаптивності, а іноді ґрунтується на одно-
му або декількох технологічних рішеннях
та революційних характеристиках іннова-
цій (Garud, Karnøe, 2003).
У більш широкому плані бриколаж-
ний підхід в еволюційній економіці озна-
чає «сприйняття еволюційних процесів не з
точки зору раціонального дизайну й ефек-
тивних адаптацій, а в термінах органічної
недосконалості та мінімально допустимої
функціональності» (Фролов, 2020, с. 31). І
якщо бриколаж – це процес «спонтанного
комбінування будь-яких наявних у доступі
ресурсів для швидкого створення прийнят-
них способів вирішення проблем» (Фро-
1
Бриколаж (від фр. bricolage – виготов-
лення саморобок, робота по дому) ‒ термін, упе-
рше використаний антропологом, етнографом,
соціологом і культурологом К. Леві-Строссом у
книзі «Первісне мислення» («La Pensée sauvage»),
означав практику створення речей із найрізнома-
нітніших предметів. Термін використовується в
різних дисциплінах, зокрема в образотворчому
мистецтві та літературі, і означає створення пред-
мета або об'єкта з підручних матеріалів, а також
сам цей предмет або об'єкт. Представники школи
критичного інституціоналізму запропонували
поняття інституційного бриколажу як процесу, за
допомогою якого люди свідомо і несвідомо поєд-
нують або змінюють інституційне середовище,
спираючись на доступні матеріали і ресурси, не-
залежно від своїх вихідних цілей (Cleaver, de
Koning, 2015, р. 4).
лов, 2020, с. 31), то масовим продуктом
еволюції є так звані клуджі (англ. kludge −
безглузде, незграбне але дивно ефективне
рішення проблеми). Клудж – це адаптація,
яка компенсує, але не усуває фундамента-
льні недоліки системи (Ely, 2011, с. 210).
У біологічній еволюції прикладом
клуджу є камбалаподібні риби, око яких у
процесі еволюції мігрувало на іншу поло-
вину тіла, що стала «верхньою» (Ely, 2011,
с. 211). Плоскі риби мешкають на мор-
ському дні, але для багатьох це не було по-
чатковим місцем існування. Коли їх пра-
щури перебралися на морське дно, вони
адаптувалися, змінюючи орієнтацію з пла-
вання «вертикально» на бік, але в такому
випадку одне око не було задіяне. У ре-
зультаті подальшої адаптації будь-який із
сучасних видів камбали у процесі розвитку
переміщує одне око на протилежну сторо-
ну свого тіла, що дає очевидну перевагу −
використовувати обидва ока з широким
кутом бачення для спостереження за всім,
що відбувається нагорі.
В економіці приклад клуджу – аль-
тернативний мінімальний податок, який
був введений у США Законом про подат-
кову реформу 1969 р. (Ely, 2011, с. 211).
Податок введено з метою перешкоджання
платникам податків з дуже високими дохо-
дами використовувати численні податкові
пільги і платити невеликі податки або вза-
галі не платити їх. Згодом почали проявля-
тися недоліки альтернативного мінімаль-
ного податку. Однак за цей час федеральна
податкова і бюджетна система стала насті-
льки залежною від цього виду податку, що,
за твердженням фахівців, змінити його без
складних супутніх коригувань в інших
сферах податкової системи є гіршим, ніж
залишити існуючі принципи його дії.
Створення клуджів – це процес адап-
тації, який наслідує «первинний матеріал із
минулого» (raw material from the past), мо-
дифікує його шляхом мутації або експери-
ментування і вибирає серед варіантів за-
лежно від успіхів сьогодні (Ely, 2011,
с. 210). Концепція бриколажу та клуджів,
як його продукту у процесах еволюції
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
80 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
складних систем, становить значний інте-
рес для кращого розуміння створення но-
вого шляху розвитку в умовах недостатньо
розвинутих промислових екосистем, оскі-
льки акцентує увагу не на проривних про-
цесах розвитку нової галузі, що є практич-
но неможливим в умовах низького техно-
логічного рівня промислового комплексу,
слабкої забезпеченості необхідною іннова-
ційною інфраструктурою, майже відсут-
ності організаційних рутин та економічної
культури, які здатні еволюціонувати шля-
хом наслідування та відбору для переходу
на більш високий технологічний рівень.
Бриколажний підхід заснований на поетап-
ному процесі проб та помилок, стратегіч-
ного співробітництва багатьох учасників
(локальних і нелокальних підприємств, на-
уково-дослідних інститутів, місцевих орга-
нів влади, громад, національних та регіо-
нальних органів влади, інших зацікавлених
сторін), узгодження та поєднання ресурсів
різного рівня (наднаціонального, націона-
льного, регіональних та локальних), які
зрештою мають еволюціонувати спільно,
що приведе до створення сприятливого ін-
ституційного середовища для появи нового
індустріального шляху.
Браунфілди у промислових
екосистемах
Наприкінці ХХ ст. у країнах Східної
Європи промисловий ландшафт, який знач-
но розширився в період соціалізму і був
представлений у багатьох міських центрах,
почав зазнавати серйозних змін (Haase,
Bontje, Couch at al., 2021; Mirea, Vână,
Niculae, at al., 2012). Більшість державних
промислових підприємств вступили у про-
цес реструктуризації, який завершився не-
обхідністю їх приватизації або закриття.
Деіндустріалізація в постсоціалістичних
країнах відбулася пізніше порівняно із За-
хідною Європою і тривала більш драматич-
но через переоцінену і неконкурентоспро-
можну місцеву промисловість і недоскона-
лість законодавчої бази, що регулює про-
цеси приватизації (Duží, Jakubínský, 2013;
Jigoria-Oprea, Popa, 2016). Далеко не всі
промислові компанії пережили феномен
деіндустріалізації та зберегли свою пер-
винну функцію до наших днів, а зазнали
процесу структурного та функціонального
перетворення (Krzysztofik, Tkocz, Spórna at
al., 2016; Амоша, Булєєв, Залознова, ред.,
2017). Усі ці зміни призвели до утворення
територій, що являють собою браунфілди
(від англ. brownfield – іржаве поле) – діля-
нки або об‟єкти, які є покинутими, мають
проблеми екологічного забруднення та по-
требують вживання заходів для подальшо-
го ефективного використання з метою со-
ціального та економічного розвитку тери-
торії. Їх кількість, імовірно, зростатиме за-
лежно від того, як промислова діяльність
продовжуватиме змінюватися і мігрувати
відповідно до технологічного розвитку та
глобалізації (процеси ошфорингу та решо-
рингу). У дослідженні (Payá Pérez, Rodrí-
guez Eugenio, 2018, с. 5), що охоплює
28 країн ЄС, стверджується про існування
близько 2,8 млн ділянок, на яких мали або
мають місце забруднюючі дії. За інформа-
цією, наданою 16 країнами, з 2014 р. було
зареєстровано більше 76 тис. нових еколо-
гічно забруднених ділянок.
Браунфілди часто є джерелом незруч-
ностей для довколишніх мешканців, особ-
ливо у випадках забруднених ділянок (ри-
зики для навколишнього середовища і здо-
ров'я людини) або занедбаних будівель
(ризик аварій, високий рівень злочинності)
(Amosha at al, 2018). Подолати ці проблеми
можливо шляхом ревіталізації (від англ.
revitalization − пожвавлення, відродження),
тобто заміни функцій покинутих промис-
лових об‟єктів відповідно до сучасного рів-
ня розвитку технологій у промисловості та
екології. Ревіталізація браунфілдів призво-
дить до реальних можливостей для місько-
го розвитку завдяки ущільненню міських
територій, пожвавленню депресивних ра-
йонів, зменшенню витрат, пов'язаних із
розростанням міст (наприклад, погіршення
навколишнього середовища, розширення
інфраструктури, збільшення транспортних
витрат), поліпшенню екологічного стану
території (Batunova, 2020).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 81
2021, № 3 (95)
Руйнування промисловості в Україні
є наслідком економічної та політичної
трансформації, а в ширшому контексті −
зрушення у глобальній політиці, що позна-
чилося на Центральній та Східній Європі й
усьому пострадянському просторі. Разом із
тим перетворення у промисловості не є
універсальними моделями, оскільки на
економічні відносини впливають інститу-
ційні особливості, соціальні взаємодії та
культурні цінності, сформовані історією
(Hann, Hart, 2011; Юзвяк, 2019). Деіндуст-
ріалізацію в Україні супроводжували про-
цеси перерозподілу власності, виокрем-
лення нових юридичних осіб із великих
структур повного циклу виробництва това-
рів. Сировинно-добувні підприємства роз-
ривали відносини з переробними вітчизня-
ними підприємствами, виходячи зі своєю
сировинною продукцією і напівфабриката-
ми на світові ринки. Це ставило у складні
умови вітчизняні галузі виробництва, які
одержали проблеми із забезпеченням своїх
підприємств сировиною та напівфабрика-
тами вітчизняних виробників (Амоша, Бу-
лєєв, Залознова, ред., 2017, с. 226). Адапта-
ція галузей національної промисловості в
нових економічних умовах відбувалася,
головним чином, не шляхом створення но-
вих високотехнологічних виробництв, а
шляхом закриття окремих підприємств і
навіть майже зникнення цілих галузей (ле-
гка промисловість), продукція яких вияви-
лася неконкурентоспроможною (Вишнев-
ский, Дементьев, 2012, с. 29). Багато з тих
підприємств, які зуміли пристосуватися до
нових економічних відносин (у добувній,
чорній металургії, електроенергетиці, газо-
вій промисловості, хімії та нафтохімії, ма-
шинобудування), використовують застарі-
лу техніку і технологію, що негативно поз-
начається на рівні продуктивності праці та
екологічному стані в регіонах розташуван-
ня. Цей занепад є вирішальним для повсяк-
денної діяльності та стратегій виживання у
старопромислових регіонах, особливо в
малих містах, і тим більш монофункціона-
льних, де процеси деіндустріалізації гостро
проявляються через такі наслідки, як зрос-
тання безробіття, відсутність нових робо-
чих міст, зниження купівельної спромож-
ності населення, незадовільний стан жит-
лово-комунальної сфери, незадовільний
стан навколишнього середовища, посилен-
ня соціальної напруженості.
Найбільш помітним проявом деінду-
стріалізації є великі вугільні виробництва,
які сприймаються як «примари обтяженого
небажаного минулого» (Colomb, 2012,
с. 134). У всьому світі проблема шахтар-
ських міст полягає в тому, що вони здебі-
льшого є моногалузевими − спеціалізацію
роботи економічно активного населення в
них визначають підприємства однієї-двох
профілюючих галузей економіки, які фор-
мують дохідну частину бюджету міста, за-
безпечують функціонування соціальної ін-
фраструктури та інших об'єктів життєзабе-
зпечення населення.
Незадовільний екологічний стан шах-
тарських регіонів погіршується через утво-
рення в результаті інтенсивного розвитку
гірничодобувної та переробної діяльності
місць скупчення промислових відходів −
відвалів гірничодобувних підприємств,
хвостосховищ збагачувальних фабрик,
шлакозольних відвалів паливно-енергетич-
ного комплексу, сховищ металургійного
шлаку (Amosha, Lyakh, Soldak at al., с. 322).
Такі утворення являють собою типові бра-
унфілди, які є джерелами забруднення під-
земних вод, землі та повітря, що негативно
впливає на громадське здоров‟я. Досягнен-
ня цілей Директиви 2006/21/ЄС про управ-
ління відходами добувної промисловості
разом з ефективною політикою щодо реві-
талізації браунфілдів сприятиме вирішен-
ню проблем старопромислових, зокрема
шахтарських, регіонів.
Оцінка можливостей створення
нового індустріального шляху через
ревіталізацію браунфілдів
(на прикладі Донецької області)
У Державній стратегії регіонального
розвитку на 2021-2027 роки визначено те-
риторії, що потребують економічної рест-
руктуризації. До таких належать старопро-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
82 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
мислові регіони, мономіста, території, на
яких закрилися вугільні шахти, рудники,
хімічні об‟єкти. Вони характеризуються
високим рівнем безробіття, злочинності,
руйнуванням промислових об‟єктів, знач-
ними екологічними проблемами.
У Донецькій області до 2014 р. налі-
чувалося 14 малих монофункціональних
міст, де вугільна промисловість є основ-
ною галуззю економіки (Верховна Рада
України, 2004). Основними проблемами
вугледобувних підприємств є хронічне бю-
джетне недофінансування, нестача власних
обігових коштів на технічне переоснащен-
ня, що призвело до зниження обсягів видо-
бутку вугілля. Загострює ситуацію в малих
містах відсутність комплексного підходу
до вирішення проблем, які накопичились у
зв‟язку із закриттям неперспективних
шахт. При реалізації проєктів закриття
шахт фінансування заходів щодо їх фізич-
ної ліквідації є пріоритетним на шкоду ви-
рішенню соціальних проблем та екологіч-
них наслідків закриття шахт. Це негативно
позначається на соціально-економічному
та екологічному становищі вугледобувних
регіонів й обумовлює депресивний стан
значної частини монофункціональних міст,
де робота на підприємствах вугільної про-
мисловості становить основу життєдіяль-
ності населення.
Промислова екосистема шахтарських
регіонів склалася в умовах екстенсивної
експлуатації природних ресурсів. Незва-
жаючи на те що обсяг вуглевидобутку пос-
тійно скорочується, статистичні дані свід-
чать, що галузь продовжує зберігати про-
відну роль у регіональному економічному
розвитку. У цього феномена є щонайменше
три пояснення:
вугілля було і залишається важливим
енергоносієм для теплових електростанцій
та металургійного комплексу, а також по-
бутовим паливом. У 2019 р. підприємства
Донецької області добули 12,9 млн т рядо-
вого вугілля, що на 10% більше, ніж у
2018 р. (без урахування частини тимчасово
окупованої території). Обсяг кам'яного ву-
гілля, яке включає відвантажене рядове
вугілля і продукти збагачення, у Донецькій
області у 2019 р. склав 41,5% загального
обсягу в Україні;
значним є обсяг імпорту вугілля в
область. Його вартість склала 61,9% затрат
регіональних імпортерів на ввезення всіх
товарів. За цих умов розвиток власного ву-
глевидобутку залишається актуальним;
у галузі досі спостерігається високий
рівень зайнятості населення та відносно
висока заробітна плата. Так, у 2020 р. на
підприємствах вугільної промисловості
регіону було зайнято 34,1 тис. осіб, що
складає 12% усього зайнятого населення,
або 20% зайнятих у промисловості регіону.
Середньомісячна заробітна плата станови-
ла 14613 грн, що на 21,7% більше, ніж се-
редній показник у цілому по економіці об-
ласті. Разом із тим значною є заборгова-
ність щодо виплати заробітної плати − ста-
ном на 1 липня 2020 р. борги по зарплаті на
економічно активних підприємствах добу-
вної промисловості та розроблення кар'єрів
області склали 72,3% заборгованості всіх
економічно активних підприємств області
(Управління статистики Донецької області,
2020).
В умовах збереження залежності
промислової екосистеми регіону від попе-
реднього розвитку продовжують діяти ста-
рі рутини ділової поведінки установ та
громадян, що глибоко укорінилися1. Про-
мислові екосистеми є недостатньо розви-
нутими, висококваліфікована робоча сила у
високо- та середньо-високотехнологічних
галузях майже відсутня і внутрішніх ресур-
1 Представництво Фонду ім. Фрідріха Ебер-
та в Україні та Центр екологічних ініціатив «Еко-
дім» у 2020 р. виконали дослідження «Майбутнє
справедливої трансформації в Україні: сприйнят-
тя в шахтарських містечках», яке охопило такі
міста: Добропілля, Селидове, Торецьк, Мирно-
град, Порковськ, Новогродівка і Вугледар. За йо-
го результатами з використанням методу фокус-
груп, на інформацію про можливе закриття шахт
мешканці міст реагують емоційно і в основному
негативно, вважають, що вугледобувні підприєм-
ства є невід'ємними від міст, їх «візитівками», але
в той же час відзначають, що нинішня ситуація в
галузі є складною, про що свідчить затримання
заробітної плати на державних шахтах та відсут-
ність модернізації (Жукова, 2020).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 83
2021, № 3 (95)
сів недостатньо для кардинальної зміни
шляху промислового розвитку.
Відповідно до сучасних підходів
державна регіональна політика спрямована
на вирішення завдання розбудови конку-
рентоспроможного регіону та функціона-
льної території шляхом залучення всіх
суб‟єктів розвитку та використання потен-
ціалу ключових активів регіону/території
як умови надання фінансової підтримки з
державного бюджету (Кабінет Міністрів
України, 2020). Нова парадигма регіональ-
ної політики орієнтована на різні типи ре-
гіонів, є багаторівневою, інноваційною.
Сталий розвиток промисловості забезпечу-
ється шляхом розроблення та впроваджен-
ня механізму державної фінансової під-
тримки проєктів регіонального розвитку,
що передбачають розвиток пріоритетних
видів економічної діяльності, визначених
на засадах смарт-спеціалізації в регіональ-
них стратегіях розвитку.
Невикористаним потенціалом старо-
промислових шахтарських регіонів є наяв-
ність великих обсягів дешевого високо-
зольного вугілля, фактично техногенних
родовищ, і технологій, здатних забезпечи-
ти їх переробку на користь міських громад.
На території старих промислових шахтар-
ських регіонів України у накопичувачах
мулу (так званих «хвостосховищах») пере-
буває близько 155 млн т відходів вуглезба-
гачення. Із них кількість матеріалів зольні-
стю до 45% становить не більше 2%, реш-
та – ті, що мають зольність 45-60% (близь-
ко 34% загального обсягу) і понад 60%
(64%). Ємність одного хвостосховища
складає в середньому 2,8 млн т. Хвосто-
сховища – це браунфілди, техногенні родо-
вища високозольного вугілля, що не тільки
займають велику територію, але і є небез-
печними для навколишнього середовища.
Тому утилізація відходів збагачення ство-
рює позитивний ефект як для економіки,
так і для екології (Amosha, Cherevatskyi,
Lyakh at al., 2021).
Вирішення проблеми старопромис-
лового шахтарського регіону полягає у
формуванні нового індустріального шляху
через ревіталізацію браунфілдів, а саме
створенні підприємств з переробки відхо-
дів вуглезбагачення на циркулярних заса-
дах. Реалізація такого проєкту уможливлює
забезпечення місцевих громад робочими
місцями та наповнення місцевих бюджетів,
підвищення рівня комфортності мешкання
у шахтарських містах та селищах завдяки
поліпшенню стану довкілля.
У старопромислових містах консолі-
довані інтереси території полягають у по-
доланні депресивного стану, екологічних
та соціальних наслідків невиваженої полі-
тики у вугільній галузі і державної регіо-
нальної політики в шахтарських містах, що
проявляється у: наявності заборгованості
щодо заробітної плати; зростанні безробіт-
тя; відсутності нових робочих місць; звіль-
ненні працівників без подальшого праце-
влаштування при одночасній слабкій моти-
вації шахтарів до перекваліфікації та на-
вчання; неврегульованості питань передачі
об'єктів житлово-комунальної та соціаль-
но-культурної сфери, які належать ліквідо-
ваним шахтам; незадовільному стані жит-
лово-комунальної сфери та соціальної ін-
фраструктури міст; незадовільному стані
навколишнього середовища; зростанні со-
ціальної напруженості. У цьому сенсі очі-
кування та бачення громади є одним із
ключових компонентів створення нового
промислового шляху відповідно до сучас-
них підходів еволюційної економіки.
Ідея переробки відходів вуглезбага-
чення має прикладне комерційне значення,
дозволяє поліпшити стан довкілля вугле-
добувних територій і не є новою. Вирішен-
ня науково-технічного завдання викорис-
тання потенціалу техногенних скупчень
таких корисних копалин, як і пошук нових
техніко-технологічних рішень, спрямова-
них на ефективну переробку відходів вуг-
лезбагачення з отриманням продукції з ви-
сокими споживчими властивостями, роз-
глядається вітчизняними та зарубіжними
вченими (Повный, 1998; Будаев С., Добро-
мелов В., Смирнов М., 2016; Lipart, Matuła,
Niesler, 2013).
Однак подолати проблему не вдаєть-
ся. Хоча в Україні наміри створення вироб-
ництва з переробки відходів вуглезбага-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
84 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
чення було неодноразово задекларовано в
нормативно-правових актах з охорони до-
вкілля та державних програмах, зокрема у
Програмі використання відходів виробниц-
тва і споживання на період до 2005 року
(Кабінет Міністрів України, 1997) зі зміна-
ми та доповненнями. Серед заходів щодо
використання відходів виробництва і спо-
живання було передбачено створення ви-
робництва з переробки відходів вуглезба-
гачення для отримання товарного вугілля –
приватного виробничо-комерційного під-
приємства «Фірма «Укрінвест» (м. Ал-
чевськ, Луганська область). Але підприєм-
ство було зареєстровано лише у 2000 р. з
основним видом діяльності «Оптова тор-
гівля твердим, рідким, газоподібним пали-
вом і подібними продуктами»1 і наразі пе-
ребуває на непідконтрольній Україні тери-
торії.
Також Програмою передбачено роз-
роблення й упровадження технологій та
обладнання для скорочення витрат вугілля
з відходами вуглезбагачення на централь-
них збагачувальних фабриках «Самсонів-
ська» (Луганська область), «Дзержинська»,
«Пролетарська» та «Червона зірка» (Доне-
цька область). У переліку видів діяльності
за КВЕД усіх цих підприємств також немає
діяльності з поводження з відходами. На-
разі всі вони розташовані на території, не
підконтрольній уряду України, окрім ПАТ
«ЦЗФ «Дзержинська», яка розташована
поблизу лінії розмежування (Кочешкова,
2019, с. 51).
Українська компанія Innotech запро-
понувала відносно дешеву технологію з
котлом тунельного типу, яка дозволяє ви-
робляти з відходів вуглезбагачення елект-
роенергію та отримувати будматеріали як
додаткову продукцію. Реалізації проєкту з
утилізації відходів збагачення вугілля на
вуглезбагачувальній фабриці «Свято-
Варваринська», яка розташована поблизу
м. Покровськ у Донецькій області, завади-
ли військові дії, які розпочалися на сході
України у 2014 р. (Amosha, Cherevatskyi,
Lyakh at al., 2021).
1 За даними сервісу Youcontrol.
В Україні поводження з промислови-
ми відходами регулюється великою кількі-
стю законодавчих та нормативно-правових
актів: «Про Державний фонд родовищ ко-
рисних копалин України» (Постанова Ка-
бінету Міністрів України № 150 від
02.03.1993 р.); «Про надра» (Кодекс Украї-
ни від 27.07.1994 № 132/94-ВР); Порядок
державного обліку родовищ, запасів і
проявів корисних копалин (Постанова
Кабінету Міністрів України № 75 від
31.01.1995 р.); «Про відходи» (Закон Укра-
їни» від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР); «Про
затвердження Загальнодержавної програми
розвитку мінерально-сировинної бази
України на період до 2030 року» (Закон
України від 21.04.2011 р. № 3268-VI); На-
ціональна стратегія управління відходами в
Україні до 2030 року (Розпорядження Ка-
бінету Міністрів України від 08.11.2017 р.
№ 820-р). Саме в останньому документі
запроваджено європейські принципи по-
водження із усіма видами відходів: твер-
дими побутовими, промисловими, будіве-
льними, небезпечними, відходами сільсь-
кого господарства. Стратегія є першим
стратегічним документом національного
рівня, який визначає цілісну державну по-
літику у сфері поводження з відходами.
Цілями Стратегії є визначення та вирішен-
ня ключових проблем розвитку управління
відходами в Україні на інноваційних заса-
дах. Принципи Стратегії: перехід до еко-
номіки замкненого циклу, згідно з яким
обсяг продуктів, матеріалів і ресурсів ви-
користовується в економіці якомога довше
й утворення відходів мінімізується; набли-
женості, який передбачає для зменшення
потенційних ризиків від забруднення від-
ходами їх перероблення якомога ближче до
джерел утворення.
Однак успішної практики створення
та діяльності підприємств з переробки від-
ходів вуглезбагачення поки немає. Прин-
ципи, задекларовані в законодавчих і нор-
мативно-правових актах, не реалізуються.
В Україні є багато перешкод для фор-
мування економіки замкненого циклу. Іне-
рція моделі експортно-сировинної орієнта-
ції економіки, що склалася, спричинила так
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 85
2021, № 3 (95)
звані «інституційні пастки» (за визначен-
ням В. Полтеровича). За аналогією з інсти-
туційними пастками інноваційного розвит-
ку (Малкина, 2011), які існують в економі-
ках пострадянського типу, можна визначи-
ти такі основні інституційні пастки еконо-
міки замкненого циклу в Україні.
1. Психологічна неготовність – від-
сутність усвідомлення того, що відходи ‒
це не лише поняття з екологічних, техніч-
них або геологічних наук, але й економічна
категорія, заснована на тому, що відходи є
економічним об‟єктом, від управління
яким залежить розвиток промислових еко-
систем регіонів і країни загалом. Відхо-
ди ‒ це невід‟ємна складова виробництва
та взаємодії підприємства з навколишнім
середовищем. Наприклад, у практиці Єв-
ропейського Союзу шлакові матеріали, які
утворюються в результаті генерування
енергії на теплових електростанціях (золи
виносу) або в металургійних виробництвах,
не класифікуються як відходи. Шлакові
матеріали успішно використовуються в
будівництві та можуть бути розміщені на
полігонах підприємств лише на тимчасове
зберігання.
2. Рентоорієнтована поведінка та
орієнтація на короткострокові індивідуа-
лізовані цілі, що протягом багатьох років
спонукали переробні та добувні підприєм-
ства до отримання прибутку не завдяки
виробництву та споживанню при максима-
льній ефективності використання ресурсів,
мінімізації впливу зовнішніх негативних
ефектів на довкілля, а шляхом інтенсивної
експлуатації природних ресурсів та вилу-
чення доходів від експорту сировини. За
відсутності ініціативного управління ін-
ституціональним середовищем, а тим бі-
льше за наявності деструктивних інститу-
тів, зокрема у сфері суспільних фінансів,
держава і суспільство націлені на розвиток
інститутів створення та присвоєння при-
родної ренти, а не інститутів подолання
ресурсної обмеженості. У результаті роз-
виваються недобросовісна конкуренція,
політичне лобіювання та корупція (Полте-
рович, Попов, 2007, с. 15), а боротьба за
доступ до сфери отримання ренти робить
першочерговими інвестиції в адміністра-
тивний ресурс. Так само як і в разі отри-
мання прибутку від інновацій, перспективи
отримання прибутку від переробки про-
мислових відходів протистоять інвестиціям
у боротьбу за створення системи економіч-
ної влади (Вишневский, Дементьев, 2010,
с. 46).
3. Пастка системи фінансування ре-
сурсоефективного та більш чистого ви-
робництва. Здійснення екологічної модер-
нізації потребує значних інвестицій. В
Україні фінансування природоохоронних
заходів із державного та місцевих бюдже-
тів є недостатнім та здійснюється за залиш-
ковим принципом (Міністерство екології
та природних ресурсів України, 2018). На
відміну від країн ЄС, екологічний податок
є неефективним, виконує лише фіскальну
функцію та не сприяє зменшенню негатив-
ного впливу підприємств-забруднювачів на
довкілля. Інструмент державної допомоги
за рахунок надходжень з екологічного по-
датку перебуває на стадії становлення, і
поки що відсутнє нормативне підґрунтя
для належного його застосування у сфері
захисту навколишнього природного сере-
довища. Інструменти стимулювання в сис-
темі охорони довкілля, визначені Законом
України «Про охорону навколишнього
природного середовища», мають більш де-
кларативний характер.
4. Імітація природоохоронної діяль-
ності. Платежі за забруднення скоріше
стримують розвиток очисних заходів на
підприємствах, оскільки їх розмір у біль-
шості випадків нижче природоохоронних
витрат, і на практиці більш вигідно здійс-
нювати платежі, ніж знешкоджувати ви-
робничі відходи. Діючий механізм еколо-
гічного податку не стимулює суб‟єктів го-
сподарювання до зменшення обсягів вики-
дів/скидів забруднюючих речовин в атмо-
сферне повітря/водні та земельні об‟єкти,
дотримання їх нормативів і лімітів. За ре-
зультатами дослідження, наведеними в ро-
боті (Рюмина, 2009), підприємства не мо-
жуть компенсувати екологічний збиток,
який вони завдають, оскільки в разі еколо-
гічних платежів на рівні збитку рентабель-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
86 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
ність підприємств багатьох галузей значно
знизиться.
Таким чином, кроки держави щодо
розвитку економіки згідно з принципами
замкненого циклу наштовхуються на сер-
йозні інституційні пастки, без подолання
яких процес створення нового індустріаль-
ного шляху через ревіталізацію браунфіл-
дів значно ускладнюється та відкладається
на довгий час.
Рекомендації та теми
для обговорення
Створення підприємств з переробки
відходів вуглезбагачення є тимчасовою
адаптацією громади до складної соціально-
економічної та екологічної ситуації, що
скалася в умовах припинення інтенсивного
вугледобування, а не пов‟язана безпосеред-
ньо з довгостроковими змінами. Таке рі-
шення є своєрідним клуджем, яке компен-
сує, а не усуває фундаментальні недоліки
промислової екосистеми шахтарського ре-
гіону. Разом із тим створення та успішне
функціонування підприємств із циркуляр-
ної економіки зменшують неузгодженість
між успадкованим шляхом розвитку та но-
вими викликами, пов‟язаними з необхідні-
стю забезпечення економічного зростання,
поліпшення якості життя і забезпечення
здорового довкілля. Даний підхід є інстру-
ментом для прийнятного вирішення склад-
ної проблеми, яке відбувається в умовах
обмеженості ресурсів – кваліфікованих ка-
дрів в інноваційно активних галузях про-
мисловості, коштів, технологій, інновацій-
ного потенціалу і, нарешті, самих запасів
відходів, придатних для утилізації за прин-
ципами циркулярної економіки. Клудж –
лише тимчасова адаптація до існуючої
проблеми, але створення підприємства з
переробки відходів вуглезбагачення у ста-
ропромисловому шахтарському регіоні
дасть змогу створити нові рутини ділової
поведінки установ та громадян, кращі з
яких у процесі еволюційного відбору змо-
жуть пристосуватися до нових викликів
глобальних технологічних трансформацій
у промисловості та екології.
Згідно з бриколажним підходом не
лише науково-технічний ресурс має вели-
чезне значення (Carvalho, Vale, 2018, р.
278). Розвиток нових галузей потребує не
тільки нових знань, але й активної розбу-
дови ринків, доступу до фінансових ресур-
сів, створення нових інститутів завдяки
поєднанню багатьох учасників на різних
рівнях (ендогенних підприємств, науково-
дослідних інститутів, органів місцевого
самоврядування, національних та регіона-
льних органів влади, громадських органі-
зацій) з метою формування умов для вті-
лення проєкту з переробки відходів вуглез-
багачення.
Застосування термінів «бриколаж» та
«клужд» є лише теорією, яка дає уявлення
про необхідність переосмислення концеп-
ції економіки замкненого циклу через при-
зму актуальності для інклюзивного розвит-
ку промислових екосистем шахтарських
регіонів. Практичній реалізації запропоно-
ваного підходу можуть перешкодити ін-
ституційні пастки, багато з яких мають до-
сить глибоке коріння, пов'язані одна з од-
ною і не можуть бути подолані відразу.
Першочергове завдання у вирішенні
даної проблеми вбачається в культивуванні
спеціальних інститутів сприяння ревіталі-
зації браунфілдів з метою сталого розвитку
промислової екосистеми регіонів, а саме у
створенні та успішній діяльності в резуль-
таті ревіталізації промислових об‟єктів, які
спеціалізуються на переробці відходів, роз-
ташованих на занедбаній території, згідно з
принципами циркулярної економіки. Спе-
ціальні інститути мають стати альтернати-
вами інституційним пасткам.
1. У Європейському Союзі питання
відходів регулюється низкою директив про
відходи, захоронення відходів, управління
відходами добувної промисловості. Держа-
ви-члени ЄС використовують такі дирек-
тиви для впровадження європейських норм
у своє національне законодавство. Україна
теж має впровадити у вітчизняне законо-
давство такі самі принципи та механізми,
як і європейські. Такі зобов‟язання Україна
має відповідно до Угоди про асоціацію між
Україною та ЄС. З урахуванням інститу-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 87
2021, № 3 (95)
ційних особливостей господарювання в
Україні та насамперед закоренілої орієнта-
ції переробних і добувних підприємств на
отриманні прибутку всупереч ефективному
використанню ресурсів, мінімізації утво-
рення відходів та максимізації їх перетво-
рення у нашій державі доцільно запровади-
ти більш жорсткі заходи, якщо вони не су-
перечать принципам ЄС,1 або додаткові
податки. Наприклад, у Великобританії діє
податок на захоронення відходів (Landfill
tax), введений у 1996 р. з метою зменшення
обсягу утворення та стимулювання до пе-
реробки (шляхом компостування і повтор-
ної переробки), а також заохочення еколо-
гічно чистіших способів утилізації відхо-
дів. Податком обкладаються відходи, захо-
ронення яких здійснюється на ліцензова-
них полігонах. Податок стягується за ва-
гою та за двома ставками: стандартна і
більш низька для інертних або неактивних
відходів. Для підвищення ефективності
природоохоронних заходів податок щоріч-
но збільшується, і з 01.04.2021 р. стандарт-
на ставка становить 96,70 фунтів стерлін-
гів/т, а низька – 3,10 фунтів стерлінгів/т
(Gov.UK, 2021). Завдяки використанню по-
датку кількість відходів, які відправлені на
сміттєзвалище або залишаються на поліго-
нах, значно зменшилась.
2. Не слід сподіватися на те, що ос-
новна фірма у старопромисловому шахтар-
ському регіоні (шахта) змінюватиме свої
рутини, з огляду на специфіку діяльності
щодо експлуатації природних ресурсів.
Поява в регіоні спеціалізованих підпри-
ємств-сміттярів та декомпозерів, які вико-
ристовують нові ефективні очисні заходи,
дозволить забезпечити промисловій екоси-
стемі перехід до сталого розвитку. Такий
перехід буде супроводжуватися процесом
зміни рутин економічних агентів, який є
аналогічним мутації в біологічній еволю-
ційній теорії, появою нової ознаки, розпо-
всюдження якої через наслідування та від-
1 Наприклад, Директива про очищення мі-
ських стічних вод визначає мінімальні стандарти
для обробки каналізаційних стоків, однак держа-
ви можуть і часто застосовують більш високі ста-
ндарти, ніж вимоги, викладені в Директиві.
бір визначатиме подальший розвиток «по-
вної» популяції промислової екосистеми
(різноманіття підприємств на всіх трофіч-
них рівнях промислової екосистеми). У
країнах із розвинутими промисловими еко-
системами діють спеціальні компанії, які
інвестують у проєкти, по‟вязані з віднов-
ленням браунфілдів. Наприклад, у США,
де досвід реалізації проєктів із ревіталізації
браунфілдів є більшим, ніж у Європі, кіль-
ка компаній спеціалізуються на ділянках
браунфілд. Одним із найвідоміших є Фонд
Cherokee ‒ інвестиційна компанія, яка роз-
робляє творчі способи можливого віднов-
лення забруднених ділянок, зберігаючи на-
вколишнє середовище й інтереси громади.
Cherokee придбає забруднені та занедбані
ділянки, очищає їх, готує їх до розвитку і
гарантує повну відповідальність за майбут-
ні проблеми із забрудненням, тим самим
надаючи основу для інших приватних ком-
паній, які зацікавлені в інвестуванні в
об‟єкт браунфілд (Cherokee Fund, 2021).
3. Як зазначено вище, новий промис-
ловий шлях не визначає одне підприємст-
во, що формує соціально-економічну базу
території. Реформа децентралізації дозво-
ляє залучити до процесу прийняття рішень
усіх учасників, які зацікавлені у процесі, а
саме: громадські організації, університети,
наукові установи та безпосередньо грома-
дян. Для кращих європейських практик
управління територіями характерним є по-
силення ролі громадян у розробленні міс-
цевої політики, що можливо не лише через
делегування повноважень обраним пред-
ставникам, але і завдяки різноманітним ін-
струментам безпосереднього залучення
громад (консультації з громадськістю, за-
гальні збори громадян, громадські ради,
територіальна самоорганізація населення).
Організації громадянського суспільства
при цьому мають забезпечувати наукову та
експертну підтримку процесу розроблення
політики. Для реалій України також важ-
ливим є залучення громадськості до стра-
тегічної діяльності, оскільки «зміцнення
спроможності регіональних спільнот ефек-
тивно вирішувати значну частину проблем
територіального розвитку посилює інклю-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
88 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
зивність локальних економік (залучення до
формування та отримання результату всіх
членів спільноти, відчуття відповідальності
за цей результат). У свою чергу, це поси-
лює згуртованість спільноти і формує кон-
солідовані інтереси територій» (Жаліло,
2018). Щодо участі громади у створенні
нового промислового шляху заслуговує на
увагу досвід функціонування Корпорацій
громадського розвитку (Community Devel-
opment Corporation ‒ CDCs). Переваги їх
запровадження на підконтрольних Україні
територіях Донбасу відзначено науковцями
Інституту економіки промисловості НАН
України в національній доповіді «Відрод-
ження Донбасу: оцінка соціально-еконо-
мічних втрат і пріоритетні напрями дер-
жавної політики» (Лібанова, ред., 2015,
с. 81). Корпорації громадського розвитку –
це некомерційні організації на базі місце-
вих громад, діяльність яких спрямована на
відродження районів, у яких вони розта-
шовані, зазвичай у районах із низьким до-
ходом, які зазнали значного скорочення
інвестицій. Корпорації беруть участь в іні-
ціативах, які мають вирішальне значення
для економічного розвитку громади, об-
лаштування вулиць і планування районів, а
часто навіть надають освіту і соціальні по-
слуги жителям районів. Важливо, що, при-
наймні, одна третина ради CDCs зазвичай
складається з жителів спільноти. Це умож-
ливлює пряму участь широких мас у прий-
нятті рішень (Community Development Cor-
porations, 2021a) (вставка 1).
Вставка 1
Корпорація громадського розвитку Coastal Enterprises Inc (CEI)
CEI заснована у 1977 р. і залучає кошти для надання позик й інвестування у пі-
дприємства та проєкти, які сприяють створенню робочих місць, екологічній сталості.
Основний фокус діяльності – фінансування та технічна допомога на розширення від-
новлювальних джерел енергії, енергоефективності й екологічно чистих підприємств,
які скорочують викиди вуглецю та створюють робочі місця в сільських районах і не-
великих містах, які мають соціальні та економічні проблеми. Діяльність корпорації
фінансується державними установами: Міністерством сільського господарства США,
Управлінням малого бізнесу та Міністерством фінансів США; фондами: Annie E. Ca-
sey Foundation та Heron Foundation; релігійними організаціями та фізичними особами
(Community Development Corporations, 2021b).
4. Як джерело фінансування проєктів
щодо створення підприємств з переробки
відходів вуглевидобування доцільно роз-
глянути кошти Державного фонду регіона-
льного розвитку за умов фінансування Фо-
нду, принаймні, в обсяг, передбачених за-
конодавством 1. У багатьох країнах реалі-
1 Реальна ситуація з використанням коштів
Фонду є такою: у Державному бюджеті на
2021 р. передбачено 4,5 млрд грн на ДФРР, що за
офіційним курсом НБУ складає 139,1 млн євро.
Це наполовину менше, ніж передбачено Бюджет-
ним кодексом. Згідно з цим документом обсяг
ДФРР має становити не менше 1% доходів зага-
льного фонду державного бюджету на відповід-
ний рік. Отже, у 2021 р. ця сума мала складати
9,3 млрд грн (Кабінет Міністрів України, 2021).
зація проєктів із ревіталізації браунфілдів
стала можливою завдяки фінансуванню
Європейського фонду регіонального роз-
витку (ЄФРР). Його діяльність спрямована
на усунення економічних, екологічних та
соціальних проблем у містах з акцентом на
сталому розвитку. Встановлено, що як мі-
німум 5% ресурсів ЄФРР направляється на
вирішення завдань сталого розвитку, а ре-
віталізація покинутих територій промисло-
вого використання і є комплексом еколо-
гічних, економічних та соціальних про-
блем. У країнах-членах ЄС є великий до-
свід залучення ресурсів Фонду для реаліза-
ції проєктів із ревіталізації браунфілдів
(вставка 2).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 89
2021, № 3 (95)
Вставка 2
Приклади інвестування у проєкти ревіталізації браунфілдів
за участю Європейського фонду регіонального розвитку
1. Перепрофілювання ділянки Агора (промислового комплексу) для організації
центру комунальних послуг у м. Божансі (Франція).
Занедбана територія у французькому регіоні Центр-Валь-де-Луар була перетво-
рена відповідно до екологічних стандартів на центр соціальної роботи Агора. Пере-
творення було зосереджено на енергозбереженні з використанням геотермальної ене-
ргії та біоматеріалів (European Commission, 2020b).
2. Громадський парк у постіндустріальному районі м. Кракова Заблоце (Поль-
ща).
Новий парк створений на місці колишньої залізничної станції Вісла, що забез-
печило необхідні для цього району зелені зони. Зручності включають сад із зоною
для пікніка, кафе, ігровий майданчик і художню галерею під відкритим небом, де міс-
цеві жителі можуть продемонструвати свої роботи та організовувати заходи. Елемен-
ти старого вокзалу прикрашають парк та підкреслюють історію місця. Успіх проєкту
привів до змін у розумінні щодо створення комунальних підприємств у Кракові. Гро-
мадські консультації сьогодні стають стандартною практикою. Це підвищує інтерес
жителів і зміцнює громадянське суспільство (European Commission, 2020c).
3. Проєкт Werk-spoorkwartier координується Утрехтським інститутом сталого
розвитку у співпраці з компаніями району, дослідними інститутами і фахівцями з
циркулярної економіки (Нідерланди).
Приклад Werk-spoorkwartier демонструє, як принципи циркулярності можуть
бути використані для пожвавлення промислових районів. Утрех – колишній промис-
ловий центр. Промисловий об‟єкт був закинутим протягом десятиліть, але оригіналь-
ні заводські цехи і будівлі виявилися придатними для подальшого використання. Де-
які з них були відремонтовані з використанням якогомога більшої кількості будівель-
них матеріалів і матеріалів на біологічній основі. Одна з таких будівель − колишня
виробнича лінія з виробництва оригінальних вагонів. У будівлі зараз розташована
Werk-spoorfabriek ‒ спільнота з 50 інноваційних, творчих компаній, які діють згідно з
циркулярними принципами. Утрехтський університет прикладних наук використовує
район як живу лабораторію для розроблення моделей будівель, заснованих на ідеї
замкненої економіки, а саме будування з перероблених або взятих напрокат матеріа-
лів (European Commission, 2020d).
5. Оскільки новий шлях має створю-
ватися в умовах недостатньо розвинутої
промислової екосистеми, то очевидно, що
локального досвіду буде замало для прий-
няття ефективного рішення щодо ревіталі-
зації браунфілду. Такі проєкти потребують
принципово нових знань про проблему, які
можна одержати лише із застосуванням
потенціалу інших країн, які вже мають
значний досвід у вирішенні питань пов-
торного використання занедбаних терито-
рій, особливо у старопромислових регіо-
нах. Для цього необхідно максимально за-
діяти можливості інтеграції у сфері іннова-
цій, науки та освіти, зокрема в рамках реа-
лізації підписаної з ЄС Угоди про асоціа-
цію. З метою формування сучасної політи-
ки ревіталізації браунфілдів співробітницт-
во можна розвивати та поглиблювати шля-
хом:
обміну знаннями та найкращими
практиками між громадами старопромис-
лових регіонів Європи та України щодо
політики поводження з промисловими від-
ходами;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
90 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
обміну знаннями та найкращими
практиками розвитку шахтарських терито-
рій з метою сприяння економічному доб-
робуту громад;
наукового співробітництва у сфері
поводження з промисловими відходами на
інноваційних засадах, зокрема за принци-
пами циркулярної економіки, формування
ефективної політики розвитку старопро-
мислових територій завдяки участі установ
Національної академії наук України у від-
повідних напрямах Рамкової програми ЄС
з досліджень та інновацій «Горизонт Євро-
па»;
обміну інформацією щодо заходів,
яких вживають Сторони (Україна та країни
Європейського Союзу) з метою приско-
рення процесу ревіталізації постдобувних
територій;
поширення знань, обміну найкращи-
ми практиками у процесі здійснення на-
вчальних та інформаційних заходів за всі-
ма етапами реалізації проєктів ревіталізації
постдобувних територій;
розширення участі України у про-
грамах технічної та фінансової допомоги в
рамках програм сталого розвитку Європей-
ського Союзу.
Висновки
1. Промислові екосистеми більшості
регіонів України можна характеризувати як
недостатньо розвинуті, що мають відносно
низький технологічний рівень провідних
галузей промисловості та фактично позба-
влені організаційних рутин, які здатні ево-
люціонувати завдяки відбору для переходу
на вищий технологічний рівень. Брак фі-
нансування R&D і необхідність імпорту
технологій консервують подальше техно-
логічне відставання недостатньо розвину-
тих промислових екосистем, обумовлюють
їх значну залежність від минулої траєкторії
розвитку, оновлення якої якщо і можливе,
то лише в межах існуючої індустріальної
структури. Занепад промисловості є вирі-
шальним для повсякденної діяльності та
стратегій виживання у старопромислових
регіонах, особливо в монофункціональних
шахтарських містах, де процеси деіндуст-
ріалізації проявляються через зростання
рівня безробіття, відсутність нових робо-
чих міст, незадовільний стан навколишньо-
го середовища. Екологічні проблеми за-
гострюються внаслідок наявності місць
скупчення промислових відходів − відвалів
гірничодобувних підприємств, хвостосхо-
вищ збагачувальних фабрик, шлакозольних
відвалів паливно-енергетичного комплек-
су, сховищ металургійного шлаку – браун-
філдів, які є джерелами забруднення під-
земних вод, землі та повітря, що негативно
впливає на громадське здоров‟я та еконо-
мічний розвиток міст.
2. Згідно з методологією еволюцій-
ної економічної географії існуючі види ді-
яльності в регіоні впливають на створення
нового промислового шляху − нових трає-
кторій розвитку, заснованих на створенні
нових промислових секторів або нових
продуктів, методів і форм організації. При
цьому розрізняються бриколажний та про-
ривний підходи. Бриколажний підхід спри-
яє поступовому розвитку нових технологій
за допомогою додаткових кроків, тим са-
мим стимулюючи інтерактивне навчання
між залученими учасниками, розвиток
компетенцій і здібностей широких верств
населення, у той час як стратегія прориву
передбачає зосередження ресурсів і зусиль
на кількох, часто великих, гравцях та ініці-
ативах, сприяє різкому прогресу і примен-
шує роль колективного навчання й адап-
тивності.
3. Запропоновано використання бри-
колажного підходу для створення нового
шляху розвитку в умовах недостатньо роз-
винутих промислових екосистем, оскільки
такий підхід акцентує увагу не на прорив-
них процесах розвитку нової галузі, що є
практично неможливим в умовах низького
технологічного рівня промислового комп-
лексу, слабкої забезпеченості необхідною
інноваційною інфраструктурою, майже від-
сутності організаційних рутин та економіч-
ної культури, які здатні еволюціонувати
шляхом наслідування та відбору для пере-
ходу на вищий технологічний рівень. Бри-
колажному підходу відповідає поетапний
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 91
2021, № 3 (95)
процес поєднання проб та помилок, страте-
гічного співробітництва багатьох учасників
(локальних та нелокальних підприємств,
науково-дослідних інститутів, місцевих
органів влади, громади, національних та
регіональних органів влади, інших зацікав-
лених сторін), узгодження та поєднання
ресурсів різних рівнів (наднаціонального,
національного, регіональних та локальних),
які зрештою мають еволюціонувати спіль-
но, що приведе до появи сприятливого ін-
ституційного середовища для нової галузі.
4. З урахуванням економічних та
екологічних вигід доцільним є створення
підприємств у рамках реалізації проєкту
ревіталізації браунфілду шляхом перероб-
ки відходів вуглезбагачення згідно з прин-
ципами циркулярної економіки. Таке рі-
шення є своєрідним клуджем, тимчасовою
адаптацією громади до складної соціально-
економічної та екологічної ситуації, що є
наслідком припинення інтенсивного вугле-
добування. Воно компенсує, а не усуває
фундаментальні недоліки промислової еко-
системи шахтарського регіону. Разом із
тим створення підприємства з переробки
відходів вуглезбагачення у старопромисло-
вому шахтарському регіоні дасть змогу
створити нові рутини ділової поведінки
установ та громадян, кращі з яких у проце-
сі еволюційного відбору зможуть присто-
суватися до нових викликів глобальних
технологічних трансформацій у промисло-
вості та екології.
5. Застосування термінів «бриколаж»
та «клудж» є лише теорією, яка дає уяв-
лення про необхідність переосмислення
концепції економіки замкненого циклу че-
рез призму актуальності для інклюзивного
розвитку промислових екосистем шахтар-
ських регіонів. Практичній реалізації за-
пропонованого підходу перешкоджають
серйозні інституційні пастки, багато з яких
мають досить глибоке коріння та пов'язані
одна з одною. Альтернативами інституцій-
ним пасткам можуть стати спеціальні ін-
ститути, які стосуються введення більш
жорстких заходів при впровадженні євро-
пейських норм поводження з відходами в
національне законодавство та додаткових
податків, які примушують підприємства до
переробки відходів; появи спеціальних під-
приємств (сміттярів та декомпозерів), які
використовують нові ефективні очисні за-
ходи для відновлення та подальшого вико-
ристання браунфілдів в інтересах громади;
створення спеціальних корпорацій громад-
ського розвитку, які сприяють економіч-
ному розвитку та екологічній сталості те-
риторії, надаючи фінансову та технічну
допомогу підприємствам, забезпечують
широку участь громади у створенні ініціа-
тив та прийнятті рішень; використання
можливостей інтеграції України у сфері
інновацій, науки та освіти в рамках підпи-
саної з Європейським Союзом Угоди про
асоціацію для прийняття ефективних рі-
шень щодо ревіталізації браунфілдів. Ці та
інші можливості потребують більш широ-
кого аналізу та становлять предмет по-
дальших досліджень.
Література
Амоша О. І., Шевцова Г. З., Швець Н. В.
(2019). Передумови смарт-спеціалізації
Донецько-Придніпровського макрорегі-
ону на основі розвитку хімічного ви-
робництва. Економіка промисловості.
№ 3 (87). С. 5-33. DOI: http://doi.org/10.
15407/econindustry2019.03.005
Будаев С., Добромелов В., Смирнов М. От-
ходы углеобогащения – техногенные за-
лежи полезных ископаемых. Портал для
недропользователей. URL: https://dprom.
online/chindustry/utilizatsiya-othodov-ugle
obogashheniya-putyom-briketirovaniya-
shlamov-bez-ispolzovaniya-svyazuyush
hih-veshhestv/ (дата звернення:
21.07.2021).
Валківська районна державна адміністра-
ція Харківської області (2019). За три
роки промислові підприємства області
наростили випуск продукції на 14%.
URL: http://valky-rda.kh.gov.ua/news/206/
64097 (дата звернення: 21.07.2021).
Верховна Рада України (2004). Про затвер-
дження Загальнодержавної програми
розвитку малих міст: Закон України від
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
92 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
4 березня 2004 року № 1580-IV. Відомо-
сті Верховної Ради. № 24. Ст. 235.
Вишневський В. П., Гаркушенко О. М.,
Князєв С. І. (2020) Технологічні розри-
ви: концепція, моделі, шляхи подолання.
Nauka innov. Т. 16, № 2. С. 3-19. DOI:
10.15407/scin16.02.003
Вишневский В., Дементьев В. (2010). Ин-
новации, институты и эволюция. Вопро-
сы экономики. № 9. С. 41-62.
Вишневский В.П., Дементьев В.В. (2012)
Теоретические основания промышлен-
ной политики для эмерджентной эконо-
мики. Тerra Economicus. Т. 10. № 1.
C. 27-45.
Відродження Донбасу: оцінка соціально-
економічних втрат і пріоритетні напря-
ми державної політики (2015): націона-
льна доповідь / Інститут демографії та
соціальних досліджень імені М. В. Пту-
хи НАН України; за заг. ред. Е. М. Ліба-
нової. Київ. 168 с.
Жаліло Я. (2018). Про принципи сучасної
політики регіонального розвитку. Дзер-
кало тижня. 22 червня. № 1199-1200.
URL: https://dt.ua/macrolevel/pro-principi-
suchasnoyi-politiki-regionalnogo-rozvitku-
281358_.html (дата звернення:
20.05.2021).
Жукова Н. (2020) Без шахт тут буде зона
відчуження. Що думають жителі шах-
тарських міст про реформу галузі (дос-
лідження). URL: https://freeradio.com.ua/
bez-shakht-tut-bude-zona-vidchuzhennia-
shcho-dumaiut-zhyteli-shakhtarskykh-mist-
pro-reformu-haluzi-doslidzhennia/ (дата
звернення: 21.07.2021).
Кабінет Міністрів України (2021). 294 про-
екти регіонального розвитку відібрані
для фінансування у 2021 році коштом
ДФРР. URL: https://www.kmu.gov.ua/
news/294-proekti-regionalnogo-rozvitku-
vidibrani-dlya-finansuvannya-u-2021-roci-
koshtom-dfrr (дата звернення:
21.07.2021).
Кабінет Міністрів України (2020). Про за-
твердження Державної стратегії регіо-
нального розвитку на 2021-2027 роки:
Постанова від 5 серпня 2020 р. № 695.
Урядовий кур'єр. 14 серпня. № 156.
Кабінет Міністрів України (1997). Про
Програму використання відходів вироб-
ництва і споживання на період до 2005
року: Постанова від 28 червня 1997 р.
№ 668). URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/668-97-%D0%BF#Text (дата
звернення: 21.07.2021).
Кочешкова І. М. (2019) Відходи вуглезба-
гачення як джерело прибутку для міст
старопромислових шахтарських регіо-
нів. Економічний вісник Донбасу.
№ 1(55). С. 49-56. DOI: 10.12958/1817-
3772-2019-1(55)-49-56
Малкина М. Ю. (2011) Институциональные
ловушки инновационного развития рос-
сийской экономики. Journal of Instituti-
onal Studies. Т. 3. № 1. С. 50-60.
Міністерство екології та природних ресур-
сів України (2018). Звіт щодо інструме-
нтів стимулювання зеленої модернізації
промислових підприємств в країнах ЄС
та в Україні. URL: https://mepr.gov.ua/fi
les/%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82.
pdf (дата звернення: 20.05.2021).
Підоричева І. Ю. (2020). Інноваційна еко-
система в сучасних економічних дослі-
дженнях. Економіка промисловості. № 2
(90). С. 54-92. DOI: http://doi.org/10.
15407/econindustry 2020.02.054
Повный С. Н. (1998) Повышение эффек-
тивности работы энергетических пред-
приятий за счет использования отходов
углеобогащения: дис. ... канд. экон.
наук: 08.06.01. Донецкая академия
управления. Донецк. С. 183-193.
Полтерович В., Попов В., Тонис А. (2007).
Механизмы «ресурсного проклятия» и
экономическая политика. Вопросы эко-
номики. № 6. С. 4-27.
Промисловість України 2014-2016: неви-
користані можливості, шляхи віднов-
лення, модернізації та сучасної розбудо-
ви (2017). За ред. О. І. Амоші, І. П. Бу-
лєєва, Ю.С. Залознової. Київ, 554 с.
Рюмина Е. В. (2009) Почему предприятия
не хотят и не могут охранять окружаю-
щую среду: количественный анализ.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 93
2021, № 3 (95)
Экономическая наука современной Рос-
сии. № 3.С. 66-74.
Солдак М. О. (2020) Промислові екосисте-
ми і цифровізація в контексті сталого
розвитку. Економіка промисловості.
№ 4 (92). С. 38-66. DOI: http://doi.org/10.
15407/econindustry2020.04.038
Солдак М.О. (2019). Промислові екосисте-
ми і технологічний розвиток. Економіка
промисловості. № 4 (88). С. 75-91. DOI:
http://doi.org/10.15407/econindustry2019.
04.075
Суховерхов А. В. (2015). Негенетические
системы наследования и новый эволю-
ционный синтез. Вестник Томского гос-
ударственного университета. Вип. 397.
С. 60-64. DOI: 10.17223/15617793/397/11
Управління статистики Донецької області
(2020). Потреба у вугіллі з початку 2020
року скоротилася, проте значні обсяги до-
водиться імпортувати. URL: http://donetsk
stat.gov.ua/pres/presreliz.php?dn=0820&nu
mber=0#5 (дата звернення: 25.05.2021).
Фролов Д. П. (2020). Эволюционная эко-
номика на пике и в кризисе: перспекти-
ва новой парадигмы. Journal of Institu-
tional Studies. Vol. 12. Iss. 1. P. 019-037.
DOI: 10.17835/2076-6297.2020.12.1.019-
037
Шкарупета Е. В., Дударева О. В., Филато-
ва М. В., Беккиев А. Ю. (2020) Методо-
логия устойчивого развития промыш-
ленных экосистем. Вестник Воронеж-
ского государственного университета
инженерных технологий. Т. 82. № 4.
С. 378-382. DOI: https://doi.org/10.20914/
2310-1202-2020-4-377-382
Юзвяк И. Ян (2019). Деіндустріалізація ми-
нулого: неолібералізм і постсоціалізм у
промислових руїнах Солотвина. URL:
https://commons.com.ua/ru/deindustrializa
ciya-minulogo-neoliberalizm-i-postsocia
lizm-u-promislovih-ruyinah-solotvina/ Ac-
cessed 12 Dec. 2020 (дата звернення:
11.03.2021).
Aldrich H. E., Hodgson G. M., Hull D. L.,
Knudsen T., Mokyr J., Vanberg V. J. (2008).
In defense of generalized Darwinism. Jour-
nal of Evolutionary Economics. Vol. 18(5),
P. 577-596. DOI: https://doi.org/10.1007/
s00191-008-0110-z.
Amosha O., Cherevatskyi D., Lyakh O.,
Soldak M., Zaloznova Y. (2021). Canvas
model of the mining regions‟ industrial
ecosystem based on a circular economy.
Web of Conferences Vol. 255(6).
Art. 01001. DOI: 10.1051/e3sconf/2021
25501001
Amosha O., Lyakh O., Soldak M., Cherevat-
skyi D. (2018). Institutional determinants
of implementation of the smart specialisa-
tion concept: Case for old industrial coal-
mining regions in Ukraine. Journal of Eu-
ropean Economy. Vol. 17. P. 305-332.
Andreoni A. (2018). The architecture and
dynamics of industrial ecosystems: diver-
sification and innovative industrial renewal
in Emilia Romagna. Cambridge Journal of
Economics. Vol. 42. Iss. 6. pp. 1-30. DOI:
10.1093/cje/bey037
Ashton W. S. (2009). The Structure, Function,
and Evolution of a Regional Industrial
Ecosystem. Journal of Industrial Ecology.
№ 13 (2). pp. 228-246 DOI: 10.1111/j.
1530-9290.2009.00111.x.
Auerswald P., Dani L. (2018). Economic Eco-
systems. The New Oxford Handbook of
Economic Geography. Gordon L. Clark,
Maryann P. Feldman, Meric S. Gertler, and
Dariusz Wójcik (Eds). Oxford University
Press. DOI: 10.1093/oxfordhb/9780198755
609.013.47
Bækkelund N. G. (2021). Change agency and
reproductive agency in the course of indus-
trial path evolution. Regional Studies,
Vol. 55, Iss. 4. DOI: 10.1080/00343404.
2021.1893291.
Batunova E. (2020) Urban shrinkage, aging, and
economic change. F. W. Leal, A. M. Azul,
L. Brandli, P. G. Özuyar, T. Wall (Eds.)
Sustainable Cities and Communities. Ency-
clopedia of the UN Sustainable Develop-
ment Goals. (Cham: Springer). DOI:
https://doi.org/10.1007/978-3-319-71061-
7_102-1
Binz C., Truffer B., Coenen L. (2016). Path
creation as a process of resource alignment
and anchoring: Industry formation for on-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
94 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
site water recycling in Beijing. Economic
Geography. Vol. 92(2). P. 172-200. DOI:
10.1080/00130095.2015.1103177.
Boschma R., Frenken K. (2009). Technologi-
cal relatedness and regional branching.
H. Bathelt, M.P. Feldman and D.F. Kogler
(Eds.), Dynamic Geographies of Knowled-
ge Creation and Innovation, Routledge,
Taylor and Francis.
Bugge M. M., Bloch C. W. (2016). Between
bricolage and breakthroughs – Framing the
many faces of public sector innovation.
Public Money and Management. Vol. 36.
Iss. 4. P. 281-288. DOI: 10.1080/095409
62. 2016.1162599
Carvalho, L., Vale, M. (2018). Biotech by bri-
colage? Agency, institutions and newpath
development in peripheral regions. Cam-
bridge Journal of Regions, Economy and
Society. Vol. 11. Iss. 2. P. 275-295.
Cherokee Fund (2020). URL: http://cherokee
fund.com/ (дата звернення: 11.03.2021).
Cleaver F., de Koning J. (2015). Furthering
critical institutionalism. International
Journal of the Commons. Vol. 9. Iss. 1.
P. 1-18.
Colomb C. (2012). Pushing the urban frontier:
Temporary uses of space, city marketing,
and the creative city discourse in 2000s
Berlin. Journal of Urban Affairs. Vol. 34.
Iss. 2. P. 131-152. DOI: 10.1111/j.1467-
9906.2012.00607.x
Community Development Corporations (2021a).
Overview. URL: https://community-
wealth.org/ strategies/panel/cdcs/index.html
(дата звернення: 21.07.2021).
Community Development Corporations
(2021b). Coastal Enterprises Inc. URL:
https://community-wealth.org/content/coas
tal-enterprises-inc (дата звернення:
21.07.2021).
Duží B., Jakubínský J. (2013). Brownfield
dilemmas in the transformation of post-
communist cities: A case study of Ostrava,
Czech Republic. Human Geographie.
Vol. 7. Iss. 2. P. 53-64.
Ely J. C. (2011). Kludged. American Econo-
mic Journal: Microeconomics. Vol. 3.
Iss. 3. P. 210-231. DOI: 10.1257/mic.3.3.
210.
European Commission (2020a, March). A
European Industrial Strategy. A new In-
dustrial Strategy for a globally competitive,
green and digital Europe.
European Commission (2020b). Agora, a
project in France for ecology and social
cohesion. URL: https://ec.europa.eu/regi
onal_policy/en/projects/France/agora-a-
project-in-france-for-ecology-and-social-
cohesion (дата звернення: 17.04.2021).
European Commission (2020c). Community
park created in Kraków‟s post-industrial
Zabłocie district. URL: https://ec.europa.
eu/regional_policy/en/projects/Poland/com
munity-park-created-in-krakow-s-post-in
dustrial-zablocie-district (дата звернення:
17.04.2021).
European Commission (2020d). From indus-
trial past to circular future: the Werk-
spoorkwartier in Utrecht, Netherlands.
URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/
en/projects/Netherlands/from-industrial-
past-to-circular-future-the-werkspoorkwar
tier-in-utrecht-netherlands (дата звернен-
ня: 17.04.2021).
Garud R., Karnøe P. (2003). Bricolage versus
breakthrough: Distributed and embedded
agency in technology entrepreneurship.
Research Policy. Vol. 32. Iss. 2. P. 277-
300. DOI: 10.1016/S0048-7333(02)00100-
2
Gov.UA (2021). Landfill Tax rates. URL:
https://www.gov.uk/government/publicatio
ns/rates-and-allowances-landfill-tax/land
fill-tax-rates-from-1-april-2013 (дата
звернення: 21.07.2021).
Graedel T.E. (1996). On the concept of indus-
trial ecology. Annual Review of Energy and
the Environment. № 21(1). Р. 69-98. DOI:
10.1146/annurev.energy.21.1.69.
Haase A., Bontje M., Couch C., Marcinczak S.,
Rink D., Rumpel P., Wolff M. (2021). Fac-
tors driving the regrowth of European cities
and the role of local and contextual im-
pacts: A contrasting analysis of regrowing
and shrinking cities. Cities. No. 108.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 95
2021, № 3 (95)
DOI: https://doi.org/10.1016/j.cities.2020.
102942
Hann C., Hart K. (2011). Economic Anthro-
pology: History, Ethnography, Critique.
Cambridge and Malden: Polity Press.
Hassink R., Isaksen A., Trippl M. (2019).
Towards a comprehensive understanding of
new regional industrial path development.
Regional Studies. Vol. 53. Iss. 11. P. 1636-
1645. DOI: 10.1080/00343404.2019.1566
704
Hodgson G. M., Lamberg J.-A. (2018). The
past and future of evolutionary economics:
some reflections based on new bibliometric
evidence. The Evolutionary and Institu-
tional Economics Review. Vol. 15 (1).
P. 167-187. DOI: https://doi.org/10.1007/
s40844-016-0044-3
Jigoria-Oprea L., Popa N. (2016). Industrial
brownfields: An unsolved problem in post-
socialist cities. A comparison between two
mono industrial cities: Resxitxa (Romania)
and Pančevo (Serbia). Urban Studies.
Vol. 54. Iss. 12. P. 2719-2738. DOI:
10.1177/0042098016655057/.
Korhonen J. (2000). Industrial Ecosystem.
Using the Material and Energy Flow Mo-
del of an Ecosystem in an Industrial Sys-
tem. Jyväskylä: Jyväskylä University
Printmg House. 120 p.
Krzysztofik R., Tkocz M., Spórna T., &
Kantor-Pietraga I. (2016). Some dilemmas
of post-industrialism in a region of
traditional industry: The case of the
Katowice conurbation, Poland. Moravian
Geographical Report. Vol. 24. Iss. 1.
P. 42-54.
Lipart J., Matuła T., Niesler M., Blacha L.,
Filipczyk J. (2013). Wastes from the coal-
enrichment process as alternative reducers
for lead smelting from lead-acid accmultor
scrap. Metalurgija. Vol. 52. Iss. 4. P. 493-
496.
MacKinnon D., Dawley S., Steen M., Men-
zel M.-P., Karlsen A., Sommer P., Han-
sen G. H., Normann H. E. (2019). Path cre-
ation, global production networks and re-
gional development: A comparative inter-
national analysis of the offshore wind sec-
tor. Progress in Planning. Vol. 130. P. 1-
32. DOI: 10.1016/j.progress.2018.01.001
Mirea D., Vânău G., Niculae M., Dincă C.
(2012). Industrial landscape expansion and
evolution in Bucharest‟s District 4. Forum
Geografic. Vol. XI. Iss. 1. P. 26-35. DOI:
10.5775/fg.2067-4635.2012.022.i/
Payá Pérez A, Rodríguez Eugenio N. (2018).
Status of local soil contamination in Eu-
rope: Revision of the indicator "Progress in
the management Contaminated Sites in Eu-
rope. Luxembourg. DOI: 10.2760/093804
(online).
Simmie J. (2012). Path dependence and new
technological path creation in the Danish
wind power industry. European Planning
Studies. Vol. 20. Iss. 5. P. 753-772.
Stoelhorst J. W. (2008). The Explanatory Log-
ic and Ontological Commitments of Gen-
eralized Darwinism. Journal of Economic
Methodology. Vol. 15(4). P. 343-363.
References
Amosha, O. I., Shevtsova, H. Z., & Shvets, N. V.
(2019). Prerequisites for smart specializa-
tion of Donetsk-Prydniprovsky macro-
region based on chemical production de-
velopment. Econ. promisl., 3 (87), pp. 5-
33. DOI: http://doi.org/10.15407/econin
dustry2019.03.005
Budaev, S., Dobromelov, V., & Smirnov, M.
(2016). Coal Waste - Technogenic deposits
of minerals. Portal for subsoil users. Re-
trieved from https://dprom.online/chindust
ry/utilizatsiya-otheriya-ugleobogashheniya-
putyom-briketirovaniya-shlamov-bez-ispol
zovaniya-svyazuyushhhi-svyshhestv/
Valkovskaya District State Administration of
Kharkiv Oblast (2019). In three years, the
provisions of the region increased
production by 14%. Retrieved from
http://valky-rda.kh.gov.ua/news/206/64097
Verkhovna Rada of Ukraine (2004). On Ap-
proval of the National Program for the De-
velopment of Small Cities. Law of
Ukraine. Information on the Verkhovna
Rada. № 24, Art. 235 [in Ukrainian].
Vishnevsky, V. P., Harkushenko, O. M., &
Knjazev, S. I. (2020). Technology Gaps:
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
96 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
the Concept, Models, and Ways of Over-
coming. Nauka innov., 16 (2), pp. 3-19.
DOI: 10.15407/scin16.02.003 [in Ukraini-
an].
Vishnevsky, V. P., & Dementyev, V. V. (2010).
Innovation, Institutions and Evolution. Vo-
prosy Ekonomiki, 9, рр. 41-62 [in Russian].
Vishnevsky, V. P., & Dementyev, V. V. (2012).
Theoretical foundations of industrial policy
for an emergen economy. Тerra Economi-
cus, 10(1), pp. 27-45 [in Russian].
Libanova, E. M. (Ed.). (2015) Revival of
Donbas: Estimation of socio-economic
losses and priority directions of state
policy. Kyiv: Institute of Demogra Figue
and Social Studies named after MV Ptukh
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
Zhalilo, Y. (2018) On the principles of mo-
dern regional development policy. Dzer-
kalo tyzhnia, 1199-1200. Retrieved from
https://dt.ua/macrolevel/pro-principi-sucha
snoyi-politiki-regionalnogo-rozvitku-28135
8_.html
Zhukova, N. (2020) without mines there will
be an alienation zone. What are the inhab-
itants of minerist cities on the reform of the
industry (research). Retrieved from
https://freeradio.com.ua/bez-shakht-tut-bu
de-zona-vidchuzhennia-shcho-dumaiut-
zhyteli-Shakhtarskykh-mist-pro-roformu-
haluzi-doslidzhennia/
Cabinet of Ministers of Ukraine (2021). 294
Regional Development Projects Selected
for Financing in 2021 SFRD. Retrieved
from https://www.kmu.gov.ua/news/294-
proekti-regionalnogo-rozvitku-vidibrani-
dlya-finansuvannya-u-2021-roci-koshtom-
dfrr.
Cabinet of Ministers of Ukraine (2020). On
approval of the State Strategy for Regional
Development for 2021-2027: Decree of
August 5, № 695. Uriadovyi kurier, August
14, № 156.
Cabinet of Ministers of Ukraine (1997). About
the program of use of waste production and
consumption for the period up to 2005:
Decree of April, 28 № 668. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/Laws/show/668-
97-%D0%bf#text.
Kocheshkova, I. (2019). Coal cleaning wastes
as the source of profit for urban places of
old industrial mining regions. Economic
Herald of the Donbass, 1(55), pp. 49-56 [in
Ukrainian].
Malkina, M. Yu. (2011). Institutional traps of
innovative development of the Russian
economy. Journal of institutional studies,
3(1), pp. 50-60 [in Russian].
Ministry of Ecology and Natural Resources of
Ukraine (2018). Report on stimulating
green modernization of industrial enter-
prises in EU countries and in Ukraine. Re-
trieved from https://mepr.gov.ua/files/%D0
%B7%D0%B2%D1%96%D1%82.pdf
Pidorycheva, І. (2020). Innovation ecosystem
in contemporary economic researches.
Econ. promisl., 2 (90), рр. 54-92. DOI:
http://doi.org/10.15407/econindustry2020.0
2.054
Povnyi S. N. (1998). Improving the efficiency
of energy enterprises through the use of
waste coal waste. (Unpublished candidate
thesis). Donetsk Academy of Management.
Donetsk, Ukraine [in Russian].
Polterovich, V., Popov, V. & Tonis A. (2007).
Mechanisms of "Resource Curse" and
Economic Policy. Voprosy Ekonomiki, 6,
рр. 4-27 [in Russian].
Industry of Ukraine 2014-2016: untapped op-
portunities, ways of restoration, moderniza-
tion and modern development (2017). In
О. І. Amosha, І. P. Buleev, Y. S. Zalozno-
va (Eds), Kyiv.
Ryumina, E. V. (2009). Why do enterprises do
not want and cannot protect the surround-
ing SRA: a quantitative analysis. Econom-
ics of Contemporary Russia, 3, рр. 66-74
[in Russian].
Soldak, M. O. (2020). Industrial ecosystems
and digitalization in the context of sustain-
able development. Econ. promisl., 4 (92),
рр. 38-66. DOI: http://doi.org/10.15407/
econindustry2020.04.038 [in Ukrainian].
Soldak, M. O. (2019). Industrial ecosystems
and technological development. Econ.
promisl., 4 (88), pp. 75-91. DOI: 10.15407/
econindustry2019.04.075 [in Ukrainian].
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 97
2021, № 3 (95)
Suhoverhov, A. V. (2015). Non-genetic sys-
tems of inheritance and a new evolutionary
synthesis. Tomsk State University Journal,
397, pp. 60-64. DOI: 10.17223/15617793/
397/11 [in Russian].
Department of Statistics of Donetsk region
(2020). The need for coal from the begin-
ning of 2020 decreased, but significant
amounts have to import. Retrieved from
http://donetskstat.gov.ua/pres/presreliz.php?
dn=0820&number=0#5.
Frolov, D. (2020). Evolutionary Economics at
the Peak and in Crisis: Prospects for the
New Paradigm. Journal of Institutional
Studies, 12(1), pp. 019-037. DOI:
10.17835/2076-6297.2020.12.1.019-037
[in Russian].
Shkarupeta, E. V., Dudareva, O. V., Filato-
va, M.V., & Bekkiev, A.Yu. (2020). Meth-
odology for sustainable development of in-
dustrial ecosystems. Proceedings of the
Voronezh State University of Engineering
Technologies, 82(4), pp. 377-382. DOI:
https://doi.org/10.20914/2310-1202-2020-
4-377-382 [in Russian].
Yuzvyak, I. Yang (2019). Deindustrialization
of the past: Neoliberalism and post-
socialism in the missile ruins of Solotvyn.
Retrieved from https://commons.com.ua/
ru/deindustrializaciya-minulogo-neolibera
lizm-postsocializm-u-promislovih-ruyinah-
solotvina/ [in Ukrainian].
Aldrich, H. E., Hodgson, G. M., Hull, D. L.,
Knudsen, T., Mokyr, J., & Vanberg, V. J.
(2008). In defense of generalized Darwin-
ism. Journal of Evolutionary Economics,
18(5), pp. 577-596. DOI: https://doi.org/
10.1007/s00191-008-0110-z
Amosha, O., Cherevatskyi, D., Lyakh, O.,
Soldak, M., & Zaloznova, Y. (2021). Can-
vas model of the mining regions‟ industrial
ecosystem based on a circular economy.
Web of Conferences, 255(6), Art. 01001.
DOI: 10.1051/e3sconf/202125501001.
Amosha, O., Lyakh, O., Soldak, M., & Chere-
vatskyi, D. (2018). Institutional determi-
nants of implementation of the smart spe-
cialisation concept: Case for old industrial
coal-mining regions in Ukraine. Journal of
European Economy, 17, pp. 305-332.
Andreoni, A. (2018). The architecture and dy-
namics of industrial ecosystems: diversifi-
cation and innovative industrial renewal in
Emilia Romagna. Cambridge Journal
of Economics, 42, 6, pp. 1-30. DOI:
10.1093/cje/bey037
Ashton, W. S. (2009). The Structure, Func-
tion, and Evolution of a Regional Industrial
Ecosystem. Journal of Industrial Ecology,
№ 13 (2), pp. 228-246 DOI: 10.1111/j.15
30-9290.2009.00111.x
Auerswald, P., & Dani, L. (2018). Economic
Ecosystems. The New Oxford Handbook of
Economic Geography. In Gordon L. Clark,
Maryann P. Feldman, Meric S. Gertler, and
Dariusz Wójcik (Eds). Oxford University
Press. DOI: 10.1093/oxfordhb/978019875
5609.013.47
Bækkelund, N. G. (2021). Change agency and
reproductive agency in the course of indus-
trial path evolution. Regional Studies, 55,
4. DOI:10.1080/00343404.2021.1893291
Batunova, E. (2020) Urban shrinkage, aging,
and economic change. In F. W. Leal,
A. M. Azul, L. Brandli, P. G. Özuyar,
T. Wall (Eds.) Sustainable Cities and Com-
munities. Encyclopedia of the UN Sustain-
able Development Goals. (Cham: Spring-
er). DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-
319-71061-7_102-1
Binz, C., Truffer, B., & Coenen, L. (2016).
Path creation as a process of resource
alignment and anchoring: Industry for-
mation for on-site water recycling in Bei-
jing. Economic Geography, 92(2), pp. 172-
200. DOI: 10.1080/00130095.2015.11031
77.
Boschma, R., & Frenken, K. (2009). Techno-
logical relatedness and regional branching.
In H. Bathelt, M. P. Feldman, D. F. Kogler
(Eds.). Dynamic Geographies of
Knowledge Creation and Innovation,
Routledge, Taylor and Francis.
Bugge, M. M., & Bloch, C. W. (2016). Betwe-
en bricolage and breakthroughs – Framing
the many faces of public sector innovation.
Public Money and Management, 36 (4),
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
98 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
pp. 281-288. DOI: 10.1080/09540962.
2016.1162599.
Carvalho, L., & Vale, M. (2018). Biotech by
bricolage? Agency, institutions and new
path development in peripheral regions.
Cambridge Journal of Regions, Economy
and Society, 11 (2), pp. 275-295.
Cherokee Fund (2020). URL: http://cherokee
fund.com/
Cleaver, F., & de Koning, J. (2015). Further-
ing critical institutionalism. International
Journal of the Commons, 9(1), pp. 1-18.
Colomb, C. (2012). Pushing the urban fron-
tier: Temporary uses of space, city market-
ing, and the creative city discourse in
2000s Berlin. Journal of Urban Affairs,
34(2), pp. 131-152. DOI: 10.1111/j.1467-
9906.2012.00607.x
Community Development Corporations (2021a).
Overview. Retrieved from https://community-
wealth.org/strategies/panel/cdcs/index.html
Community Development Corporations (2021b).
Coastal Enterprises Inc. Retrieved from
https://community-wealth.org/content/coas
tal-enterprises-inc
Duží, B., & Jakubínský, J. (2013). Brownfield
dilemmas in the transformation of post-
communist cities: A case study of Ostrava,
Czech Republic. Human Geographies,
7(2), pp. 53-64.
Ely, J. C. (2011). Kludged. American Eco-
nomic Journal: Microeconomics, 3(3),
pp. 210-231. DOI: 10.1257/mic.3.3.210
European Commission (2020a, March). A Eu-
ropean Industrial Strategy. A new Industri-
al Strategy for a globally competitive,
green and digital Europe.
European Commission (2020b). Agora, a pro-
ject in France for ecology and social cohe-
sion. Retrieved from https://ec.europa.eu/
regional_policy/en/projects/France/agora-
a-project-in-france-for-ecology-and-social-
cohesion
European Commission (2020c). Community
park created in Kraków‟s post-industrial
Zabłocie district. Retrieved from
https://ec.europa.eu/regional_policy/en/proj
ects/Poland/community-park-created-in-
krakow-s-post-industrial-zablocie-district
European Commission (2020d). From indus-
trial past to circular future: the Werk-
spoorkwartier in Utrecht, Netherlands. Re-
trieved from https://ec.europa.eu/regional_
policy/en/projects/Netherlands/from-indus
trial-past-to-circular-future-the-werkspoork
wartier-in-utrecht-netherlands
Garud, R., & Karnøe, P. (2003). Bricolage
versus breakthrough: Distributed and em-
bedded agency in technology entrepreneur-
ship. Research Policy, 32 (2), pp. 277-300.
DOI: 10.1016/S0048-7333(02)00100-2.
Gov.UA (2021). Landfill Tax rates. Retrieved
from https://www.gov.uk/government/pub
lications/rates-and-allowances-landfill-tax/
landfill-tax-rates-from-1-april-2013
Graedel, T. E. (1996). On the concept of in-
dustrial ecology. Annual Review of Energy
and the Environment, 21 (1), pp. 69-98.
DOI: 10.1146/annurev.energy.21.1.69.
Haase, A., Bontje, M., Couch, C., Marcinczak, S.,
Rink, D., Rumpel, P., & Wolff, M. (2021).
Factors driving the regrowth of European
cities and the role of local and contextual
impacts: A contrasting analysis of regrow-
ing and shrinking cities. Cities, 108, DOI:
https://doi.org/10.1016/j.cities.2020.102942
Hann, C., & Hart, K. (2011). Economic An-
thropology: History, Ethnography, Cri-
tique. Cambridge and Malden: Polity Press.
Hassink, R., Isaksen, A., & Trippl, M. (2019).
Towards a comprehensive understanding of
new regional industrial path development,
Regional Studies, 53 (11), pp. 1636-1645.
DOI: 10.1080/00343404.2019.1566704
Hodgson, G. M., & Lamberg, J.-A. (2018)
The past and future of evolutionary eco-
nomics: some reflections based on new
bibliometric evidence. The Evolutionary
and Institutional Economics Review,
15 (1), pp. 167-187. DOI: https://doi.org/
10.1007/s40844-016-0044-3
Jigoria-Oprea, L., & Popa, N. (2016). Indus-
trial brownfields: An unsolved problem in
post-socialist cities.A comparison between
two mono industrial cities: Resxitxa (Ro-
mania) and Pančevo (Serbia). Urban Stud-
ies, 54 (12), pp. 2719-2738. DOI: 10.1177/
0042098016655057/
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 99
2021, № 3 (95)
Korhonen, J. (2000). Industrial Ecosystem.
Using the Material and Energy Flow Mod-
el of an Ecosystem in an Industrial System.
Jyväskylä: Jyväskylä University Printmg
House.
Krzysztofik, R., Tkocz, M., Spórna, T., &
Kantor-Pietraga, I. (2016). Some dilemmas
of post-industrialism in a region of tradi-
tional industry: The case of the Katowice
conurbation, Poland. Moravian Geogra-
phical Reports, 24(1), pp. 42-54.
Lipart, J., Matuła, T., Niesler, M., Blacha, L,.
& Filipczyk J. (2013). Wastes from the
coal-enrichment process as alternative re-
ducers for lead smelting from lead-acid ac-
cmultor scrap. Metalurgija, 52(4), pp. 493-
496.
MacKinnon, D., Dawley, S., Steen, M., Men-
zel, M.-P., Karlsen, A., Sommer, P., Han-
sen, G. H., & Normann, H.E. (2019). Path
creation, global production networks and
regional development: A comparative in-
ternational analysis of the offshore wind
sector. Progress in Planning, 130, pp. 1-
32. DOI: 10.1016/j.progress.2018.01.001
Mirea, D., Vânău, G., Niculae, M., & Dincă, C.
(2012). Industrial landscape expansion
and evolution in Bucharest‟s District 4.
Forum Geografic, XI, 1, pp. 26-35. DOI:
10.5775/fg.2067-4635.2012.022.i/
Payá Pérez, A., & Rodríguez Eugenio, N.
(2018). Status of local soil contamination
in Europe: Revision of the indicator "Pro-
gress in the management Contaminated
Sites in Europe. Luxembourg. DOI:
10.2760/093804 (online).
Simmie, J. (2012). Path dependence and new
technological path creation in the Danish
wind power industry. European Planning
Studies, 20(5), pp. 753-772.
Stoelhorst, J. W. (2008). The Explanatory
Logic and Ontological Commitments of
Generalized Darwinism. Journal of Econo-
mic Methodology, 15 (4), pp. 343-363.
Мирослава Алексеевна Солдак,
канд. экон. наук, старший научный сотрудник
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
ПРОМЫШЛЕННАЯ ЭКОСИСТЕМА И РЕВИТАЛИЗАЦИЯ БРАУНФИЛДОВ
Создание климатически нейтральных промышленных экосистем на базе цифрового
лидерства определяет движение развитых стран в направлении достижения конкурентоспо-
собности на мировой арене. Промышленные экосистемы большинства регионов Украины
характеризуются низким технологическим уровнем ведущих отраслей промышленности и
фактически лишены организационных рутин, способных обеспечить их переход на более
высокий технологический и ресурсоэффективный уровень. Неотложного решения требует
проблема формирования современной политики в сфере ревитализации заброшенных тер-
риторий бывшего промышленного использования (браунфилдов), в частности в сфере пе-
реработки промышленных отходов. Цель статьи ‒ освещение теоретических основ и прак-
тических аспектов создания нового промышленного пути через ревитализацию браунфил-
дов в недостаточно развитых промышленных экосистемах на примере старопромышлен-
ных шахтерских регионов.
Предложено использование бриколажного подхода для создания нового пути разви-
тия старопромышленных шахтерских регионов. Такой подход акцентирует внимание не на
прорывном развитии новой отрасли, что почти невозможно в условиях недостаточной раз-
витости промышленных экосистем, а на поэтапном процессе стратегического сотрудниче-
ства многих участников (локальных и нелокальных предприятий, научно-исследова-
тельских институтов, местных органов власти, общества, национальных и региональных
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
100 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
органов власти, других заинтересованных сторон), согласование и объединение ресурсов
различных уровней, которые в конце концов должны эволюционировать вместе, что приве-
дет к появлению благоприятной институциональной среды для новой отрасли. Создание
предприятия по переработке отходов углеобогащения в рамках реализации проекта ревита-
лизации браунфилдов ‒ это своеобразный клудж, временная адаптация общества к слож-
ной социально-экономической и экологической ситуации, которая является следствием
прекращения интенсивной угледобычи, что позволит создать новые рутины делового пове-
дения учреждений и граждан, лучшие из которых в процессе эволюционного отбора смогут
приспособиться к новым вызовам глобальных технологических трансформаций в промыш-
ленности и экологии.
Практическая реализация предложенного подхода видится, прежде всего, в создании
специальных институтов, которые являются альтернативами институциональным ловуш-
кам промышленного развития согласно принципам циркулярной экономики и касаются
введения более жестких мероприятий при внедрении европейских норм обращения с отхо-
дами в национальное законодательство и дополнительных налогов, которые заставляют
предприятия перерабатывать отходы; появлении специальных предприятий (мусорщиков и
декомпозеров), которые используют новые эффективные очистные мероприятия для вос-
становления и дальнейшего использования браунфилдов; создании специальных корпора-
ций общественного развития, которые способствуют экономическому развитию и экологи-
ческой устойчивости территории, обеспечивают широкое участие общественности в созда-
нии инициатив и принятии решений; использовании возможностей интеграции Украины в
сфере инноваций, науки и образования в рамках подписанного с Европейским Союзом Со-
глашения об ассоциации для принятия эффективных решений по ревитализации браунфил-
дов.
Ключевые слова: промышленные экосистемы, старопромышленный шахтерский ре-
гион, институциональные ловушки, браунфилд.
JEL: O330, O140, Q570; R110
Мyroslava O. Soldak,
PhD in Economics, Leading Researcher
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine,
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: soldak@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4762-3083
INDUSTRIAL ECOSYSTEM AND REVITALIZATION OF BROWNFIELDS
The creation of climate-neutral industrial ecosystems based on digital leadership determines
the movement of advanced countries towards competitiveness on the global stage. Industrial eco-
systems of most regions of Ukraine are characterized by a low technological level of key indus-
tries and lack of organizational routines that can ensure their transition to a higher technological
and resource-efficient level. The problem of forming a modern policy in the field of revitalization
of abandoned areas of former industrial use (brownfields), in particular in the field of industrial
waste processing, needs an urgent solution. The article is aimed at highlighting the theoretical
foundations and practical aspects of creating a new industrial path through the revitalization of
brownfields in underdeveloped industrial ecosystems on the example of old industrial mining re-
gions.
The paper proposes the use of a bricolage approach to create a new path of development of
old industrial mining regions. This approach focuses not on the breakthrough development of the
new industry, which is almost impossible in the conditions of insufficient development of indus-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 101
2021, № 3 (95)
trial ecosystems, but on the gradual process of strategic cooperation of many participants (local
and non-local enterprises, research institutes, local authorities, community, national and regional
authorities, other stakeholders), coordination and pooling of resources at different levels, which
will eventually have to evolve together, thus leading to a favorable institutional environment for
the new industry. The establishment of an enterprises for the processing of coal preparation within
the framework of the brownfield revitalization project is a kind of a kludge, the temporary adapta-
tion of the community to the complex socio-economic and environmental situation, which is a
consequence of the cessation of intensive coal mining, which will make it possible to create new
routines of business behavior of institutions and citizens, the best of which in the process of evo-
lutionary selection will be able to adapt to the new challenges of global technological transfor-
mations in industry and ecology.
The practical implementation of the given approach is primarily represented in the creation
of special institutions that are alternatives to the institutional traps of industrial development on
the principles of the circular economy and relate to the introduction of more strict measures when
implementing European waste management standards in national legislation and additional taxes
that force enterprises to recycle waste; emergence of special enterprises (scavengers and decom-
posers) that use new effective disposal measures to restore and further use brownfields; creation
of special community development corporations that promote economic development and envi-
ronmental sustainability of the territory and ensure broad community participation in the creation
of initiatives and decision-making; use of opportunities for Ukrainian integration in the field of
innovation, science and education under the Association Agreement signed with the European
Union in order to make effective decisions on the revitalization of brownfields.
Keywords: industrial ecosystems, old industrial mining region, institutional traps, brown-
fields.
JEL: O330, O140, Q570; R110
Формат цитування:
Солдак М. О. (2021). Промислова екосистема і ревіталізація браунфілдів. Економіка
промисловості. № 3 (95). С. 70-101. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2021.03.070
Soldak, M. O. (2021). Industrial ecosystem and revitalization of brownfields. Econ.
promisl., 3 (95), рр. 70-101. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2021.03.070
Надійшла до редакції 29.07.2021 р.
|