Охорона культурної спадщини в історичних містах
Стаття присвячена проблематиці комплексного збереження нерухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характеру середовища в історичних містах України. З огляду на це розглянуто характер і особливості такого професійного інструментарію
 пам’яткоохоронців як науково-проектна документа...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180884 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Охорона культурної спадщини в історичних містах / В.В. Вечерський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 7-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860169708988268544 |
|---|---|
| author | Вечерський, В.В. |
| author_facet | Вечерський, В.В. |
| citation_txt | Охорона культурної спадщини в історичних містах / В.В. Вечерський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 7-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена проблематиці комплексного збереження нерухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характеру середовища в історичних містах України. З огляду на це розглянуто характер і особливості такого професійного інструментарію
пам’яткоохоронців як науково-проектна документація: історико-архітектурні опорні плани, визначення меж і режимів використання
історичних ареалів та зон охорони пам’яток.
Статья посвящена проблематике комплексного сохранения недвижимых памятников культурного наследия и традиционного характера среды в исторических городах Украины. C учетом этого
рассмотрен характер и особенности такого профессионального инструментария памятникоохранителей как научно-проектная документация: историко-архитектурные опорные планы, определения границ и режимов использования исторических ареалов и зон
охраны памятников.
The article is devoted to problems of complex preservation of immovable
monuments of cultural heritage and traditional nature of the environment
in historical cities of Ukraine. In view of this, the nature and features of such
professional equipment of historic preservation as scientific and project
documentation are considered: historical and architectural master plans,
definition of limits and modes of use of historical habitats and areas of
protection of monuments.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:57:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
7
УДК 719.424
В.В. Вечерський
ОХОРОНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
В ІСТОРИЧНИХ МІСТАХ
Стаття присвячена проблематиці комплексного збереження не-
рухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характе-
ру середовища в історичних містах України. З огляду на це розгля-
нуто характер і особливості такого професійного інструментарію
пам’яткоохоронців як науково-проектна документація: історико-ар-
хітектурні опорні плани, визначення меж і режимів використання
історичних ареалів та зон охорони пам’яток.
Ключові слова: культурна спадщина, історичні міста, науко-
во-проектна документація, історичні ареали, зони охорони пам’яток.
Поняття і термін «історичне населене місце» вперше
з’явилися в українському законодавстві у 2000 р. – у Зако-
ні України «Про охорону культурної спадщини» [1, с. 143].
Список історичних населених місць України затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р.
№ 878 [1, с. 551]. Він містить 401 населене місце – пере-
важно міста, а також селища міського типу. Жодне село до
цього списку не потрапило, тож буде цілком правомірним
називати його списком історичних міст. Охорона нерухо-
мої культурної спадщини в таких містах має свою специ-
фіку – не тільки внаслідок комплексності й численності
наявних пам’яток, а й виходячи з законодавчого припи-
су про необхідність збереження традиційного характеру
середовища [1, с. 144]. Ця двоєдина проблематика заго-
стрилася саме зараз, коли децентралізація зумовила по-
жвавлення містобудівної діяльності в історичних містах,
а вимога наявності затвердженого історико-архітектур-
ного опорного плану в кожному з цих міст може з 1 січ-
ня 2019 р. унеможливити таку діяльність там, де відсутня
актуалізована науково-проектна документація. Під такою
документацією розуміються, окрім історико-архітектур-
ного опорного плану, ще й межі та режими використання
зон охорони пам’яток та історичних ареалів.
Цій проблематиці присвячено незначну кількість до-
сліджень і публікацій, серед яких варто згадати доктор-
ську дисертацію колеги М. Бевза [2], статті О. Рибчин-
ського [3, с. 120-126], С. Царенка [4, с. 713–717], а також
публікації автора цієї статті. Монографію «Спадщина
містобудування України: Теорія і практика історико-мі-
стобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених
місць» присвячено дослідженням методів і форм збере-
ження пам’яток та традиційного характеру середовища
в історичних містах [5]. Аналогічні проблеми порушено
і в нашій статті у фаховому архітектурознавчому видан-
ні [6, с. 16–26]. Підсумковою на сьогодні можна вважати
колективну наукову монографію «Історико-містобудівні
дослідження Києва» [7], присвячену розробленню науко-
во-проектної документації, яка включала коригування іс-
торико-архітектурного опорного плану, визначення меж
та режимів використання зон охорони пам’яток, визна-
чення меж та режимів використання територій історичних
ареалів Києва як провідного історичного міста України.
Коректність аналізу й слушність висновків згаданих до-
сліджень не скасовують необхідності вивчення тієї ситуації,
яка склалася в останні кілька років щодо охорони культур-
ної спадщини в історичних містах. Є деякі системні речі, які
стосуються всіх історичних міст і які дотепер не осмисле-
ні. Тому метою цієї статті є дослідження актуального ста-
ну охорони культурної спадщини в історичних містах з
акцентуванням питань опрацювання науково-проектної
документації як такої, що забезпечує системне збережен-
ня як пам’яток, так і традиційного характеру середовища.
Ще у 2001 р. Урядом було ухвалено рішення про те, що
для кожного з історичних міст (401) необхідно:
розробити чи скоригувати розроблені раніше істори-
ко-архітектурні опорні плани;
на основі історико-архітектурних опорних планів роз-
робити і затвердити у встановленому порядку:
а) межі й режими використання історичних ареалів;
б) межі й режими використання зон охорони пам’яток.
Усі проекти розпланування, забудови, реконструк-
ції, що стосуються історичних ареалів цих міст, повинні
були б погоджуватися з центральним органом охорони
культурної спадщини; з цим же органом слід було пого-
джувати програми і концепції соціально-економічного й
культурного розвитку, оскільки вони заторкують питан-
ня просторового устрою і розвитку цих міст.
Але найважливіше – відповідно до чинного законодав-
ства в цих містах органи місцевого самоврядування можуть
створювати свої органи охорони культурної спадщини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 р.
№ 909 затверджено Порядок визнання населеного місця
історичним. Ним визначено, що після занесення міста до
Списку має коригувитися генеральний план міста, який за-
тверджується за погодженням з центральним органоми охо-
рони культурної спадщини. Пунктом 8 зазначена обов’яз-
ковість розроблення історико-містобудівних обґрунтувань,
які мають передувати розробленню проектної документа-
ції на будівництво та реконструкцію об’єктів архітектури,
розташованих у межах історичних ареалів [1, с. 565–567]. До
речі, ця урядова постанова дотепер не скасована і не зміне-
на, тож обов’язковість розроблення історико-містобудівних
обгрунтувань лишається чинною, попри безвідповідальні
заяви Мінкультури про те, що з 1 січня 2019 р. історико-мі-
стобудівні обгрунтування, нібито, скасовані [8, арк. 15–16].
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р.
№ 878 було доручено (п. 2) Держбуду разом з Радою міні-
стрів АР Крим, обласними державними адміністраціями
протягом 2001–2005 рр. продовжити роботу з виявлення
та дослідження сіл для занесення їх до Списку історичних
РОЗДІЛ І. ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО ТА ПАМ’ЯТКООХОРОННА СПРАВА
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
8
населених місць України [1, с. 551]. Цей пункт так і не був
виконаний і список історичних сіл України не підготовле-
ний. Щоправда Науково-дослідний інститут пам’яткоохо-
ронних досліджень Мінкультури у 2009–2010 рр. виконав
масштабне дослідження щодо формування Списку істо-
ричних сіл України і склав попередній список на 117 по-
зицій. Проте за наявними даними, загальний перелік іс-
торичних сіл України може становити понад 500 позицій.
На жаль, усі роботи в цьому напрямі з 2014 р. припинені.
Для розроблення історико-архітектурних опорних пла-
нів історичних міст існує відповідна нормативна й мето-
дична база у вигляді ДБН Б.2.2–3:2012 «Склад та зміст істо-
рико-архітектурного опорного плану населеного пункту»
(ці державні будівельні норми замінили собою аналогічні
від 2008 р.). Ще у 2010 р. ми проаналізували наявність істо-
рико-архітектурних опорних планів історичних міст Укра-
їни й дійшли висновку, що ці документи розроблені в різ-
ні роки тільки по 160 історичних населених місцях (містах
і смт), що становить 40% від їх загальної кількості; при цьо-
му 114 з них, або 71% уже на той час застаріли і потребува-
ли коригування. Найкраще були забезпечені історико-ар-
хітектурними опорними планами історичні міста АР Крим,
Миколаївська, Чернівецька і Сумська області; найгірше –
міста Волинської, Закарпатської, Кіровоградської, Луган-
ської, Хмельницької областей. Станом на початок 2019 р.
ця невтішна ситуація принципово не змінилася: Міністер-
ство культури України щорічно розглядає на предмет по-
годження від 5 до 10 історико-архітектурних опорних пла-
нів історичних міст, проте чимало з них дотепер не мають
легітимних історико-архітектурних опорних планів, а зна-
чна частина має ці документи безнадійно застарілими. Зві-
туючи Верховній Раді України у квітні 2018 р., Міністерство
культури України визнало, що тільки 23% з 401 історично-
го міста України мають затверджені історико-архітектурні
опорні плани [8, арк. 10]. Про ступінь критичності наявної
на сьогодні ситуації свідчить хоча б те, що найвідоміші, най-
більші та найцінніші історичні міста України – Київ, Львів і
Чернігів – станом на 1 січня 2019 р. не мають легітимних іс-
торико-архітектурних опорних планів.
З цим питанням нерозривно пов’язане й інше, не менш
важливе: визначення історичних ареалів міст та режимів
їх використання. Питанням історичних ареалів присвяче-
но спеціальний нормативно-правовий акт. Це Порядок ви-
значення меж та режимів використання історичних ареа-
лів населених місць, обмеження господарської діяльності
на території історичних ареалів населених місць. Його
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від
13.03.2002 р. № 318 (в редакції постанови Кабінету Міні-
стрів України від 21.02.2018 р. № 92). Тут містяться крите-
рії визначення меж історичних ареалів населених місць та
вимоги щодо охорони зосереджених на їхніх теренах об’єк-
тів культурної спадщини, збереження традиційного харак-
теру середовища. Документ також визначає принципи об-
меження господарської діяльності на території цих ареалів
та особливості їх взаємозв’язку з іншими частинами на-
селених місць. Встановлено, що межі історичних ареалів
населених місць визначаються при опрацюванні істори-
ко-архітектурних опорних планів. Наявна сьогодні ситу-
ація з визначенням меж і режимів використання історич-
них ареалів в історичних містах України дозволяє впевнено
стверджували провал цієї роботи в масштабах усієї краї-
ни. Так, за матеріалами моніторингу наказів Міністерства
культури України, з 401 історичного міста України тільки
80 (тобто 20%) мають розроблені й затверджені в установ-
леному порядку історичні ареали, що залишає комплекси
пам’яток і традиційний характер середовища інших істо-
ричних міст юридично беззахисними.
Згідно з Законом України «Про охорону культурної спад-
щини» з метою захисту традиційного характеру середови-
ща окремих пам’яток, комплексів (ансамблів) навколо них
повинні встановлюватися зони охорони пам’яток: охорон-
ні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного
ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Сьогодні ці питання регламентують ДСТУ Б Б.2.2–10:2016
«Склад та зміст науково-проектної документації щодо ви-
значення меж і режимів використання зон охорони пам’яток
архітектури та містобудування». Основна методична вимога
щодо цієї науково-проектної документації полягає в тому,
що зони охорони пам’яток разом з територіями пам’яток
мають становити в кожному історичному місті цілісну
взаємопов’язану систему спеціально виділених територій,
на яких докладно регламентується землекористування,
будівництво та інша господарська діяльність з метою
забезпечення збереження нерухомої культурної спадщини
у комплексі з пов’язаними природними та антропогенними
ландшафтами. Ці території можна охарактеризувати як форму
захисту і збереження нерухомої культурної спадщини шляхом
регулювання середовища. Оскільки зони охорони пам’яток
повинні забезпечувати належний містобудівний режим у
межах розташування та композиційно-видового впливу
об’єктів спадщини, ці зони не можуть бути запроектовані
без вичерпних наукових досліджень.
Ситуація з опрацюванням меж і режимів використання
зон охорони пам’яток в історичних містах України
аналогічна тій, яка зазначена вище стосовно історико-
архітектурних опорних планів та історичних ареалів: 75–
80% міст потребують якщо не розроблення, то принаймні
коригування зон охорони пам’яток.
Підводячи підсумки й опрацьовуючи перспективи щодо
розвитку описаної ситуації в правильному напрямі, вар-
то підкреслити, що найдієвішими заходами, які можуть
практично забезпечити містобудівну охорону та збере-
ження нерухомих пам’яток у комплексі зі збереженням
традиційного характеру середовища історичних міст є:
1 – дослідження архітектурної та містобудівної спадщини
з метою виявлення об’єктів цієї спадщини, які заслуговують
занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток Укра-
їни, підготовка облікової документації (у т. ч. паспортиза-
ція пам’яток) та здійснення процедури експертної оцінки
з подальшою державною реєстрацією таких об’єктів; в іс-
ISSN 2218-4805
9
торичних містах найдоцільніше провадити ці дослідження
при розробленні історико-архітектурних опорних планів;
2 – розроблення історико-архітектурних опорних пла-
нів історичних міст;
3 – опрацювання проектів зон охорони пам’яток з по-
дальшим затвердженням меж і режимів використання
зон охорони пам’яток дискретно чи у межах всього істо-
ричного міста;
4 – визначення історичних ареалів міст та затверджен-
ня їх меж і режимів використання;
5 – інтеграція зазначеної вище науково-проектної до-
кументації в розроблення (коригування) генеральних пла-
нів відповідних історичних міст.
Найважливішими практичними заходами є розро-
блення історико-архітектурних опорних планів та про-
ектів зон охорони пам’яток. Вони мають практичний
сенс тільки в комплексі і в єдиній послідовності, коли ре-
зультати розроблення історико-архітектурного опорно-
го плану втілюються в проекті зон охорони пам’яток та
науково-проектній документації з визначення меж і ре-
жимів використання історичних ареалів. Тільки повний
комплекс цих робіт, проведених послідовно і в короткий
термін (1–2 роки), єдиною групою фахівців, може забез-
печити результативність заходів містобудівної охорони
культурної спадщини і традиційного характеру середови-
ща. Прикладом успішно здійсненої такої роботи є м. Глухів.
У містобудівній документації – генеральних планах і
детальних планах територій історичних міст історико-ар-
хітектурні опорні плани, межі історичних ареалів та зони
охорони пам’яток є основою для прийняття проектних
рішень щодо забезпечення охорони нерухомої культур-
ної спадщини, розпланування та забудови. На сьогодні
частина генеральних планів міст, розроблених протягом
2000–2018 рр., включають історико-архітектурний опор-
ний план, зони охорони пам’яток, межі й режими вико-
ристання історичних ареалів як основу стратегії подаль-
шого розвитку цих міст (Одеса, Чернівці, Суми, Миргород,
Біла Церква, Васильків, Ізмаїл, Тростянець, Глухів та ін.).
Але значно більша кількість історичних міст позбавлена
цих атрибутів цивілізованого розвитку.
З огляду на це можна зробити висновок, що в Україні
протягом наступного десятиріччя (2020–2030 рр.) необхід-
но комплексно опрацювати науково-проектну докумен-
тацію по більш ніж 300 історичних міст. З цього випливає,
що відповідні науково-проектні організації, спеціалізо-
вані у сфері охорони культурної спадщини, мають щоріч-
но опрацьовувати до 30 історичних міст, що потребува-
тиме щорічного фінансування до 30 млн. грн.
Практика містобудівної діяльності в історичних містах
висуває нові завдання, для вирішення яких необхідно онов-
лювати нормативно-правовий інструментарій. У цьому сен-
сі найскладнішою групою проблем є питання ідентифікації
та забезпечення збереження територій та об’єктів, визна-
них пам’ятками ландшафту та містобудування. Необхідно
також розробити окремі нормативно-правові акти (або до-
повнити існуючі) в частині забезпечення збереження архі-
тектурної та містобудівної спадщини в сільських населених
місцях і поза межами поселень, оскільки ця проблематика
має свою специфіку й задовільно вирішується тільки в разі
створення державного історико-культурного заповідника.
Подальше розроблення нових та удосконалення чин-
них нормативно-правових актів потребує випереджаль-
ного розвитку науково-дослідних і науково-проектних ро-
біт у цій сфері, а також обов’язкову практичну апробацію
пропонованих методик і правових механізмів.
ПОСИЛАННЯ
1. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони куль-
турної спадщини. – Чернігів: ВАТ «РВК «Деснянська правда»,
2011. – 796 с.
2. Бевз М. Методологічні основи збереження та регенерації за-
повідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі
Західної України). Автореф. дис. доктора архітектури: 18.00.01 /
Харківський державний технічний університет будівництва і ар-
хітектури. – Харків, 2004. – 34 с.
3. Рибчинський О. Місцева громада та збереження спадщини
в контексті ревіталізації ринкових площ історичних міст Украї-
ни // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – Вип. 42.
К.: КНУБА, 2016. – С. 120–126.
4. Царенко С., Білоус М. Актуальні проблеми охорони та збере-
ження пам’яток архітектури // Містобудування та територіальне
планування. – Вип. 50. – К.: КНУБА, 2013. – С. 713–717.
5. Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і
практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень
населених місць / В. Вечерський. – К.: НДІТІАМ, 2003. – 560 с.
6. Вечерський В. Проблеми збереження традиційного харак-
теру середовища м. Києва містобудівними засобами // Міжна-
родний семінар «Проблеми та досвід збереження історичних те-
риторій та об’єктів культурної спадщини». Тези доповідей. – К.:
АртЕк, 2002. – С. 48–51.
7. Історико-містобудівні дослідження Києва / За ред. Вечерсько-
го В.; Відп. за вип. Сердюк О. – К.: Фенікс, 2011. – 454 с.
8. Лист Кабінету Міністрів України Верховній Раді України від
13.04.2018 р. № 5164/0/2–18.
Вечерский В.В. Охрана культурного наследия в
исторических городах
Статья посвящена проблематике комплексного сохранения не-
движимых памятников культурного наследия и традиционного ха-
рактера среды в исторических городах Украины. C учетом этого
рассмотрен характер и особенности такого профессионального ин-
струментария памятникоохранителей как научно-проектная до-
кументация: историко-архитектурные опорные планы, определе-
ния границ и режимов использования исторических ареалов и зон
охраны памятников.
Ключевые слова: культурное наследие, исторические го-
рода, научно-проектная документация, исторические ареалы, зоны
охраны памятников.
Vechersky V.V. Protection of cultural heritage in historic cities
The article is devoted to problems of complex preservation of immovable
monuments of cultural heritage and traditional nature of the environment
in historical cities of Ukraine. In view of this, the nature and features of such
professional equipment of historic preservation as scientifi c and project
documentation are considered: historical and architectural master plans,
defi nition of limits and modes of use of historical habitats and areas of
protection of monuments.
Key words: cultural heritage, historical cities, scientifi c and project
documentation, historical areas, areas of protection of monuments.
20.01.2019 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180884 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:57:56Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Вечерський, В.В. 2021-10-24T15:23:45Z 2021-10-24T15:23:45Z 2019 Охорона культурної спадщини в історичних містах / В.В. Вечерський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 7-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180884 719.424 Стаття присвячена проблематиці комплексного збереження нерухомих пам’яток культурної спадщини та традиційного характеру середовища в історичних містах України. З огляду на це розглянуто характер і особливості такого професійного інструментарію
 пам’яткоохоронців як науково-проектна документація: історико-архітектурні опорні плани, визначення меж і режимів використання
 історичних ареалів та зон охорони пам’яток. Статья посвящена проблематике комплексного сохранения недвижимых памятников культурного наследия и традиционного характера среды в исторических городах Украины. C учетом этого
 рассмотрен характер и особенности такого профессионального инструментария памятникоохранителей как научно-проектная документация: историко-архитектурные опорные планы, определения границ и режимов использования исторических ареалов и зон
 охраны памятников. The article is devoted to problems of complex preservation of immovable
 monuments of cultural heritage and traditional nature of the environment
 in historical cities of Ukraine. In view of this, the nature and features of such
 professional equipment of historic preservation as scientific and project
 documentation are considered: historical and architectural master plans,
 definition of limits and modes of use of historical habitats and areas of
 protection of monuments. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Охорона культурної спадщини в історичних містах Охрана культурного наследия в исторических городах Protection of cultural heritage in historic cities Article published earlier |
| spellingShingle | Охорона культурної спадщини в історичних містах Вечерський, В.В. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Охорона культурної спадщини в історичних містах |
| title_alt | Охрана культурного наследия в исторических городах Protection of cultural heritage in historic cities |
| title_full | Охорона культурної спадщини в історичних містах |
| title_fullStr | Охорона культурної спадщини в історичних містах |
| title_full_unstemmed | Охорона культурної спадщини в історичних містах |
| title_short | Охорона культурної спадщини в історичних містах |
| title_sort | охорона культурної спадщини в історичних містах |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180884 |
| work_keys_str_mv | AT večersʹkiivv ohoronakulʹturnoíspadŝinivístoričnihmístah AT večersʹkiivv ohranakulʹturnogonaslediâvistoričeskihgorodah AT večersʹkiivv protectionofculturalheritageinhistoriccities |