Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст.
У статті проаналізовано унормування повноважень, керівного складу, джерел фінансування, уніформи та інвентарю (спеціальних) пожежних формувань у містах Лівобережної України наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. В статье проанализировано нормирование полномочий, руководящего состава, источнико...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180929 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. / О.Б. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 191-197. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859936974064844800 |
|---|---|
| author | Галь, О.Б. |
| author_facet | Галь, О.Б. |
| citation_txt | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. / О.Б. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 191-197. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті проаналізовано унормування повноважень, керівного складу, джерел фінансування, уніформи та інвентарю (спеціальних) пожежних формувань у містах Лівобережної України наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст.
В статье проанализировано нормирование полномочий, руководящего состава, источников финансирования, униформы и инвентаря (специальных) пожарных формирований в городах Левобережной
Украины в конце ХVIII – первой половине ХIХ в.
The article analyzes the legalization of authority, management,
sources of funding, uniform and equipment for (special) fire units in
the towns of Left-Bank Ukraine at the end of the 18th - the first half
of the 19th century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:10:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
191
УДК 94 (477)«1775–1762»
Б.О. Галь
ПОЖЕЖНІ КОМАНДИ В МІСТАХ
ЛІВОБЕРЕЖНИХ ГУБЕРНІЙ
НАПРИКІНЦІ ХVIII –
У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХIХ ст.
У статті проаналізовано унормування повноважень, керівно-
го складу, джерел фінансування, уніформи та інвентарю (спеці-
альних) пожежних формувань у містах Лівобережної України на-
прикінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст.
Ключові слова: пожежна команда, брандмейстер, інвентар,
поліція, місто, уніформа.
Еволюція місцевих пожежних структур Російської ім-
перії наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. є ас-
пектом ширшого процесу поліцейської модернізації, за
якої відбувалося поступове закріплення окремих (полі-
цейських і, в тому числі, пожежних) функцій за спеці-
альними (колективними та індивідуальними) акторами,
унормування їх статусу, визначення кола повноважень,
джерел фінансування, забезпечення їх відмінною уні-
формою та потрібним інвентарем.
На окремі аспекти протипожежної справи першими
звернули увагу дослідники історії поліції кінця ХIХ – по-
чатку ХХ ст. [1; 6; 10]. Трохи пізніше з’явилися перші спе-
ціальні розвідки з історії протипожежної служби [2; 42;
43]. Зокрема, організатор З’єднаного Російського пожеж-
ного товариства гр. О.Д. Шеремєтєв зібрав і видав ста-
тистичні матеріали щодо діяльності всіх типів пожежних
підрозділів імперії, в тому числі й лівобережних губер-
ній (див. Додаток 4) [43]. Спеціально на матеріалі Ліво-
бережної України питання еволюції пожежних структур
донедавна не досліджувалось, але неодноразово прина-
гідно згадувалось у зв’язку з сюжетами про протипожеж-
ну справу в гетьманську та імперську добу [9; 36; 37; 39].
Дана публікація має на меті проаналізувати процес
законодавчого оформлення еволюції пожежних підроз-
ділів в містах Лівобережної України наприкінці ХVIII –
у першій половині ХIХ ст.
До єкатерининських реформ 1770-х – 1780-х рр. по-
жежна поліція унормовувалась різними документами,
як-от: грамотами польських королів, царськими гра-
мотами, імператорськими указами, гетьманськими
універсалами, пожежні функції виконувало безпосе-
редньо населення міст, а керували протипожежними
діями представники магістрату (у містах з магдебурзь-
ким правом) і/чи полкової адміністрації.
Схоже, що до часу на Лівобережжі уникали уніфікації
пожежної частини за загальноросійським зразком, – ви-
ключеннями є хіба що Чернігів, де московською грамо-
тою 1696 р. ввели посаду об’їжджого голови, і Верхнє мі-
РОЗДІЛ ІV. НОВА ІСТОРІЯ
сто Києва, де пожежна поліція покладалася на поліцейську
канцелярію1 [36, с. 208–209].
Натомість, мали місце випадки, коли імперський
центр заводив чи відновлював пожежну поліцію, поси-
лаючись на польські прецеденти. Так, сенатський указ
1748 р. посилався на привілей польського короля Сигіз-
мунда від 8 березня 1554 р., створюючи в Києво-Подо-
лі рогатки і караули для захисту від злодіїв, «…а паче
для незапных пожарных случаев, отчегоб не могли прид-
ти они, киевские мещане в разорение». Зокрема, наказу-
валося «содержать потребные пожарные инструменты и
прочие принадлежности до городской пользы в охранение
должности, и то все учреждение иметь тамошнему ма-
гистрату в своем ведомстве» [15, с. 916].
В інших магістратських містах пожежна поліція та-
кож покладалася виключно на магістрат або на магістрат
разом з полковою канцелярією. Так, в описі Чернігова
ймовірно 1767 р. йшлося про те, що «полицию предосто-
рожности от пожаров, по болшой части, собственно Ма-
гистрат по команде своей наблюдает». На воротах кож-
ного двору розписувалось, хто з чим (відро, сокира) мав
з’являтись на пожежу. За кожним ремісничим цехом за-
кріплялась певна кількість протипожежного приладдя
(діжок з водою на міцних візках, шкіряних та дерев’яних
відер, щитів, крюків, драбин, вил), «частию на публичном
месте поставлени другою при цехових дворах». Крім того,
значна кількість протипожежних інструментів була на-
поготові при самому магістраті [12, с. 170].
У тогочасному Ніжині пожежною поліцією опікува-
лись від полкової канцелярії городовий отаман з город-
ничими, а від магістрату – райця. Пожежні інструменти
(залізні крюки на жердинах, вила, діжки на візках, соки-
ри «и протчие») зберігались частина при полковій кан-
целярії, а частина – при магістраті. На випадок пожежі
жителі міста були поділені на сотні і десятки, було роз-
раховано, хто з якого двору мав з’являтися з сокирою,
відром чи конем, а доглядали за всім по черзі полкова
старшина і бурмістри [11, с. 22].
Під час єкатерининських реформ 1770-х – 1780-х рр. ке-
рівництво протипожежними діями поклали на городни-
чих / комендантів, а також брандмейстерів (там, де вони
були) під загальним наглядом намісників, в той час як
утримання пожежної частини залишилося за магістра-
том, а виконання пожежних функцій – за населенням міст.
Так, «Учреждение для управления Губерний Всерос-
сийской Империи» (1775) поклало функції пожежної по-
ліції на намісника (ст. 89), земського капітана-справни-
ка (ст. 249) і городничого (ст. 273). При цьому для них не
було передбачено жодних додаткових засобів протипожеж-
1. Про проекти реформування пожежної частини у 1760-ті рр.
докладніше див.: [7].
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
192
ної безпеки. «Устав благочиния или полицейский» (1782)
започаткував у кожній поліцейській частині міста спеці-
альну пожежну посаду – брандмейстера, або вогнегасно-
го майстра (ст. 84) [16, с. 470]. Вже у першому відомому
проекті штатів київської Управи благочиння, датовано-
му 1782 р., по частинах міста передбачався брандмейстер,
якому надавали коня і 100 крб. річної платні [3, арк. 24].
Втім, перше пожежне формування з’явилося в Киє-
ві дещо пізніше. 2 березня 1786 р. було оприлюднено
поліцейський штат м. Києва, за яким вся його терито-
рія поділялася на 6 частин і в кожній був брандмейстер.
Передбачені по частинах і кварталах вогнегасні зна-
ряддя пропонувалось «сколько можно самонужнейшие
исправить из суммы, от неполного числа по сему штату
остающейся» [20, с. 190, 191]. Додатком до указу Київ-
ського намісницького правління київському городни-
чому від 22 квітня 1786 р. йшло «Примерное положение
огнегасителных орудий по частям и кварталам Города»
(див. Додаток 1) [41, л. 6–6об.].
На кожний квартал передбачались невелика заливна
труба (1), малі ручні труби (2), діжки (2), візки (2), сани (2),
а при них 8 робітників, 3 візників і 3 коней, – загалом на
24 квартали – 192 працівників, 72 візників і 72 коней. На
кожну частину передбачались велика труба (1), середня
труба (1), діжки (7), візки (7), сани (7), крюки великі та
малі (6), великі вила (2), повстяні щити (6), швабри (6),
а при них 106 робітників, 10 візників і 20 коней, – зага-
лом на 4 частини – 424 робітника, 40 візників і 80 коней.
У 1790 р. у зв’язку зі скороченням однієї поліцейської
частини Києва було наказано перенести пожежні інстру-
менти з неї до (Кловського?) палацу і на майбутнє оби-
рати громаді щорічно поміж себе від кожних 100 дворів
сотника, від 50 дворів – п’ятидесятника, а в кожному міс-
ці (частині?) з сотників одного призначати начальником
(брандмейстером?) [41, л. 10об.-11].
У 1798–1803 рр. у С.-Петербурзі та Москві були заведені
пожежні експедиції під управлінням брандмайорів, а в їх
поліцейських частинах – пожежні команди під управлін-
ням брандмейстерів. Дехто з дослідників припускав, що з
того часу почався відлік спочатку у столицях, а потім і у
всіх містах імперії правильно організованих пожежних ко-
манд [2, с. 41]. Це не вповні відповідає дійсності. У випадку
міст двох лівобережних губерній до середини ХIХ ст. йдеть-
ся не стільки про пожежні команди, скільки про пожежні
обози або депо2. Так, зокрема, опис поліцейської частини
повітової Полтави від 1799 р. зафіксував «пожежне депо»
наступної комплектації: вогнегасна труба «німецької ро-
боти» на ходу, 14 крюків, 2 рогачі, 9 коней від 8 до 9 років,
20 магістратських і 60 обивательських діжок [38, с. 109–110].
Звертаємо увагу, що йшлося виключно про пожежний ін-
вентар, а не про спеціальних службовців.
2. За відомостями гр. О.Д. Шеремєтєва, наприкінці ХVIII – у
першій третині ХIХ ст. було започатковано пожежні команди Со-
сниці, Кролевця, Новизибкова (1809), Лубен (1809), Костянтино-
града, Мглина (1832), але припускаємо, що йшлося все ж про по-
жежні обози.
20 грудня 1804 р. було видано штати міської поліції
Чернігова, Полтави, Ніжина, Стародуба, Ромен, і Кремен-
чука (з посадом Крюковим), а 28 березня 1805 р. – Глу-
хова [17, с. 755, 915; 20, с. 102]. Про спеціальних пожеж-
них службовців у цих штатах не йшлося. За штатами,
зокрема, кошти, потрібні на пожежні інструменти, ко-
ней, утримання пожежних сторожів щорічно в листопаді
мали узгоджувати цивільний губернатор, поліцмейстер
і Дума, розкладаючи їх на міські доходи або на збори з
обивателів. Останнім дозволялося обирати, виконува-
ти деякі з повинностей (поставка пожежних сторожів)
грошовою складкою чи наймом. Відомо, що складаючи
в подальшому штати, Полтавське губернське правлін-
ня наказувало полтавській Думі призначати пожежни-
ми нижніх чинів [14, с. 131].
Щодо Полтави часів генерал-губернаторства
кн. О.Б. Куракіна дослідники пишуть то про пожежну ко-
манду, то про пожежний обоз (можливо, шукаючи анало-
гів столичних пожежної експедиції та команди) [8, с. 20;
14, с. 130]. Останніх було два, по одному в кожній полі-
цейській частині. При пожежному обозі був брандмей-
стер з двома помічниками (учнями), а з інструментів –
10 важких діжок, та ще 10 легких діжок на двох колесах,
в які впрягалися робітники. Утримання усієї пожежної
частини коштувало полтавській міській Думі 1272 крб.
50 коп. на рік [13, с. 298–299].
На початку 1810-х рр. було започатковано реформу
пожежної поліції. 7 червня 1812 р. Міністерство полі-
ції повідомило начальникам губерній височайшу волю
щодо відкриття у столицях депо для виготовлення по-
жежних інструментів і підготовки учнів (помічників)
брандмейстерів з кандидатів, вправних у слюсарній чи
ковальській справі.
У 1818 р. імператор Олександр I затребував відомо-
сті з деяких губерній, проаналізувавши які, дійшов вис-
новку про необхідність реформування пожежної ча-
стини. Місцевим начальникам пропонувалося ввести
раціональний поділ міст на частини, для кожної части-
ни визначити комплект пожежних інструментів, обо-
зу, коней і фурманів у повному віданні поліції, завести
в кожній частини окремий будинок для їх розміщення,
мати в кожному місті при поліції брандмейстера з дво-
ма учнями («знающие починку и обращение с машинами»).
В майбутньому імператор обіцяв заснувати в містах по-
жежні команди з фурманами з людей Внутрішньої вар-
ти, які несли б службу, не обтяжуючи міста.
У зв’язку з цими планами міністр внутрішніх справ
вимагав від усіх цивільних губернаторів скласти і надіс-
лати відомості про наявну кількість пожежних інстру-
ментів, їх стан і за потреби забезпечити поліцію новими
інструментами, замовивши їх у Депо при санкт-петер-
бурзькій поліції. Якщо при брандмейстерах ще не було
учнів, то виборних від міст пропонувалося надсилати
для н авчання у Депо за міський рахунок [18, с. 58–59].
Постале було питання про створення в провінції окре-
ISSN 2218-4805
193
мих пожежних команд було вирішено негативно. У 1820 р.
малоросійський військовий губернатор кн. М.Г. Рєпнін
доносив про пожежу у Полтаві, яка сталася 11 січня того
ж року в будинку цивільного губернатора. Під час поже-
жі згоріли численні казенні справи і речі з канцелярії. У
зв’язку з цим М.Г. Рєпнін вважав за потрібне за прикла-
дом столиць заснувати з відставних військових чинів по-
жежні команди принаймні в губернських містах. Але ім-
ператор у відповідь підтвердив рішення про заведення
в губернських містах фабрик із виготовлення пожежних
інструментів, «к управлению ж оными инструментами
приучать нижних чинов внутренних гарнизонных бата-
льонов» [19, с. 141]. Наступного 1821 р. вже командир окре-
мого Корпусу внутрішньої варти гр. Є.Ф. Комаровський
ставив питання про законність призначення цивільними
губернаторами до пожежних інструментів нижніх чинів
у повітових містах, про що не було розпорядження. Іні-
ціатива щодо повітових команд була затверджена, втім з
умовою, аби «как в батальонах, так и в командах отнюдь
не было для сего отделяемо людей особенно, но чтобы все
кругом умели управлять инструментами» [19, с. 568–569].
Наприкінці 1830 р. було височайше затверджено дум-
ку Державної Ради про заохочення пожежних служи-
телів. Зокрема, йшлося про зарахування здібних учнів
С.-Петербурзького чи Московського депо до штату по-
ліцейських служителів, з умовою прослужити при по-
жежних інструментах 15 років, звільнення їх на увесь
цей час від рекрутської повинності, а також від казен-
них і міських податей [21, с. 547–549].
У 1831 р. управляючий Головним Штабом входив з по-
данням до Комітету Міністрів про дозвіл призначати з
Внутрішньої варти на різні служительські посади ниж-
ніх чинів з певними вадами. Відповідно до положення
Комітету Міністрів, було дозволено нижніх чинів з Вну-
трішньої варти, в яких відсутні пальці на ногах (тільки
б це не заважало їм ходити!), призначати поліцейськи-
ми пожежними служителями [22, с. 52]. У 1832 р. Комітет
Міністрів знову розглянув питання про комплектування
міських та земських поліцій і пожежних команд зі скла-
ду Внутрішньої варти. Було наказано залишити наявний
порядок, зазначивши, що «пожарные и другие Полицейские
служители в городах Губернских и Уездных, иногда берут-
ся из мещан и других местных жителей» [23, с. 669–670].
«Устав Пожарный» 1832 р. вперше регламентував ді-
яльність пожежної служби, зокрема, визначивши поря-
док створення пожежних частин при управліннях полі-
ції. В подальшому він був включений до першого Зводу
законів Російської імперії 1833 р. Пожежна частина від-
носилася до поліцейського міського управління, а її ор-
ганізація відрізнялася в столицях, губернських, повіто-
вих і заштатних містах (ст. 1). Брандмейстер і при ньому
два учні передбачались лише в губернських містах (ст. 4),
натомість у повітових і заштатних – пожежні функції по-
кладались безпосередньо на міську поліцію (ст. 5). Шта-
ти пожежної команди передбачались окремі для кожно-
го міста, з врахуванням його розмірів, кількості будинків
та місця розташування. При цьому за зразок брався штат
С.-Петербурзької пожежної команди (1818) «сколько то
местные обстоятельства учинить дозволят» (ст. 7 і при-
мітка до неї) [33, с. 307–308; 32; с. 243].
У 1833 р. міністр внутрішніх справ вкотре звернувся до
Комітету міністрів з питання комплектування пожежних
команд. Через некомплект у Корпусі Внутрішньої варти
Військове міністерство відмовляло начальникам губерній
у поповненні людей в поліцейських і пожежних коман-
дах. У зв’язку з цим міністр внутрішніх справ пропону-
вав дозволити призначення до пожежних команд від-
ставних військових чинів з місцевих жителів, аби тільки
вони несли службу за межами свого рідного міста чи по-
віту. Комітет підтримав цю пропозицію, відкинувши за-
уваження щодо служби за межами рідного міста / повіту
як таке, що стосувалося виключно поліції [24, с. 450–451].
«Высочайше утвержденный общий наказ Граждан-
ским Губернаторам» (1837) додав до числа посадовців,
на яких покладався контроль за станом пожежної части-
ни, ще й цивільних губернаторів (ст. 99–101) [25, с. 386].
В наказі йшлося «о хорошем, по возможности, устрой-
стве пожарной части», про поєднання під час пожежі зу-
силь пожежних команд, інших поліцейських чиновників
і служителів, а також обивателів (ст. 99), будинки яких
мали бути розписані на випадок пожежі, «с означением,
кто из жителей и с каким орудием должен являться на по-
жар» (ст. 100). Іншими словами, так і не було реалізова-
но намір Олександра I перенести тягар пожежної служ-
би з населення міст на Внутрішню варту.
24 червня 1850 р. була затверджена доповідь міністра
внутрішніх справ про покращення міських поліцій (і по-
жежної частини) за рахунок збору з застрахованого май-
на. Було наказано розподіляти збір між містами в міру
реальної потреби, розпочавши облаштування пожежних
команд і вогнегасних інструментів переважно з губерн-
ських і торгівельних міст [26, с. 647].
3 липня 1852 р. було затверджено штат Полтавської місь-
кої поліції, за яким пожежна частина мала складатись з:
- брандмейстера з платнею 150 крб. на рік. Клас його
посади був визначений ХIV, розряд пенсії – IХ;
- його учнів (3) з платнею 50 крб. на рік кожному;
- пожежних унтер-офіцерів (3) з платнею 9 крб. на
рік кожному;
- пожежних рядових і фурманів (78) з платнею 4 крб.
50 коп. на рік кожному (при цьому уточнювалося, що
нижні чини поліцейської і пожежної команд призна-
чаються від військового відомства з числа нездатних
другого розряду) [27, с. 143].
Крім того, передбачались кошти на обмундирування
і провіант для нижніх чинів і потреби караульних постів
(2749 крб. 76 5/8 коп.), на лікування нижніх чинів (при-
близно 150 крб.), на утримання і ремонт 45 пожежних ко-
ней з упряжжю і інструментів у трьох пожежних частинах
міста (2711 крб. 17½ коп.), на найом приміщення для по-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
194
жежних інструментів (350 крб.), на опалення і освітлен-
ня поліцейських будівель і будок (приблизно 1000 крб.).
До штату додавалися табелі обмундирування унтер-
офіцерів і рядових пожежної команди, особливого приладдя
для караульних у поліцейській і пожежній командах,
провіанту нижнім чинам поліцейської і пожежної команд,
утримання пожежних коней з упряжжю, ремонту пожежних
інструментів [27, с. 145–148].
Уніформа полтавських пожежників включала мідну
каску петербурзького зразка, робочий кашкет, краватку
з манишкою чорного сукна, куртку парадну сірого сукна
з синіми коміром, погонами і обшлагами, срібними га-
лунами на комірі і обшлагах, мідними ґудзиками, куртку
робочу сірого сукна, зимові панталони сірого сукна, літ-
ні панталони фламандського полотна, поясний ремінь з
мідною пряжкою, шинель сірого сукна з синім коміром
і погонами, червоною висічкою під погони, кітель з ра-
вендука, овчинний кожух, замшеві рукавиці, прості ру-
кавиці, сорочки, напівчоботи, онучі, шкарпетки. Кара-
ульним взимку видавалися ще овечий кожух і шкіряні
черевики на міху [27, с. 145–146].
Комплект пожежних інструментів по частинах міста
складався з діючих і резервних інструментів. До пер-
ших відносились:
- труба середня з літнім і зимовим ходом (до неї пра-
пор, ліхтар, повстяний чохол);
- лінійка літня і зимова, на ній сокири (10), ломи (6),
лопати залізні (5), дерев’яні (5), крюки залізні з мотузка-
ми (2), смолоскип;
- діжки за зимовому і літньому ходу (3), поливна діж-
ка на двох колесах, відра залізні (6), насос з приладом, лі-
хтар, повстяний чохол, теплий мідний чан з приладом і
зимовим ходом;
- багровий хід літній і зимовий, на ньому залізний ко-
роб, повстяний завіс, багри великий, середній і малий, ве-
ликі та малі вила, драбина триколінна, двоколінна, про-
ста у дві сажні.
До резервних інструментів відносились:
- велика труба з приладом і літнім ходом, зимовий хід
до неї, велика ручна труба з приладом, чотириколінна
драбина, малі багри (2), сокири (5), прапор, ліхтар, пов-
стяний чохол;
- діжка з літнім ходом, зимовий хід до неї, залізні від-
ра (4) [27, с. 147–148].
У 1853 р. було затверджено положення Комітету міні-
стрів від 17 березня 1853 р. і додану до нього «Нормаль-
ную табель составу пожарной части в городах», яка зали-
шалась незмінною до 1917 р. (див. Додаток 2).
У примітках до Табелі штат пожежної частини визна-
чався пропорційно до населення міста. І хоча законода-
вець передбачав, що місцеві обставини можуть вимагати
різного штату пожежної частини, в дійсності ж забороня-
лося перевищувати розміри команди, передбачені для від-
повідного класу міст. Складати такі штати повинні були
губернські начальники і відсилати міністру внутрішніх
справ на затвердження з докладними відомостями про
місцеві ціни на коней, інструменти і всі пожежні прина-
лежності. Для утримання пожежних інструментів і пожеж-
них коней Губернському Правлінню (із затвердженням
міністром внутрішніх справ) дозволялося призначати у
розпорядження Думи щорічно ремонтні гроші (за раху-
нок збору з застрахованого майна), сума яких визнача-
лася як двадцята частина вартості пожежних інструмен-
тів і восьма частина вартості пожежних коней. Крім того,
табель припускала наявність у комплекті додаткових по-
жежних інструментів [28, с. 43].
Слідом, міністр внутрішніх справ затвердив на основі
цієї табелі штати пожежних команд для 461 міста імпе-
рії. Варто погодитись, що положення Комітету міністрів
17 березня 1853 р. і додана до нього нормальна табель по-
клали початок планомірної організації пожежної части-
ни в усіх містах імперії [2, с. 50].
Відповідно до цієї табелі і виходячи з населення міст
двох лівобережних губерній на 1846–1848 рр., 10 міст від-
носились до 2-го класу (населення від 2 до 5 тис.), 18 – до
3-го (від 5 до 10 тис.) і 2 – Полтава і Кременчук – до 5-го
(від 15 до 20 тис.) [4; 5, с. 37].
Таким чином, пожежні команди у містах цих груп мали
складатись:
- для 2-го класу – з молодшого унтер-брандмейстера і
11 рядових (максимум)
- для 3-го класу – з брандмейстера, старшого і молод-
шого унтер-брандмейстерів, 23 рядових;
- для 5-го класу – з брандмейстера, двох старших і двох
молодших унтер-брандмейстерів, 46 рядових.
В реальності, судячи з відомостей за 1864 р., пожежні
команди міст Полтавської губернії були значно меншими
за максимальні значення – 4–9 робітників в містах 2-го
класу, 8–16 робітників в містах 3-го класу і 38 робітників
у Кременчуці 5-го класу (див. Додаток 3). Лише пожеж-
на команда Полтави була більшою за припустиму кіль-
кість – 81 робітник.
Загалом, на 1864 р. у 14 містах3 Полтавської губернії
нараховувалось 13 брандмейстерів (плюс по одному
чиновнику у Полтаві і Кременчуці), 231 робітник,
128 пожежних коней, 67 труб, 101 рукав до них, 32 літніх
і 7 зимових дрог, 136 діжок з тачками, 6 чанів, 213 відер,
57 драбин, 137 багрів, 119 сокир, 102 лопати, 2 ломів,
69 вил та 24 крюків [31].
Після затвердження штатів пожежних команд на ос-
нові табелі 1853 р. законодавчих новацій у цій сфері до
кінця періоду майже не було. «Устав Пожарный» у но-
вій редакції 1857 р. загалом лише врахував норми та-
белі [35, с. 3–4]. Єдині нововведення стосувалися бран-
дмейстерів. У 1854 р. було дозволено заміщення посад
брандмейстерів благонадійними і здібними унтер-офі-
церами, якщо не знайдеться бажаючих чиновників [29,
с. 721]. А 15 квітня 1856 р. було височайше затверджено
3. Миргородська пожежна команда була ліквідована у 1862 р.,
оскільки міська спільнота взяла на себе утримання пожежної частини.
ISSN 2218-4805
195
опис змінам у формі обмундирування міських поліцій в
Імперії. Зокрема, форма брандмейстера складалася з ка-
ски бронзової визолоченої з лускою і армійським гербом,
на щиті якого під орлом розміщувався герб губернії, тем-
но-зеленого двобортного напівкаптана на шести ґудзи-
ках з блакитним заокругленим коміром і блакитною обля-
мівкою на клапанах кишень і обшлагах (штаб-офіцерам
на комірі і обшлагах додавався золотий галун), з визоло-
ченими ґудзиками з губернським гербом, сіро-синіх ша-
роварів з блакитною облямівкою, піхотної шпаги з тем-
ляком на шкіряній портупеї, офіцерської шинелі сірого
сукна з блакитним коміром, темно-зеленого кашкета з си-
німи околишем (з кокардою) і облямівкою верхнім краєм,
чорних шкіряних чобіт до колін [30, с. 91–94; 34, с. 588].
Під час великої поліцейської реформи 1858–1864 рр. ор-
ганізація міських пожежних команд, підвідомчих як пові-
товій, так і особливій міській поліції, залишилась на попе-
редніх засадах відповідно «впредь до особого преобразования
оной» та «впредь до особого о том распоряжения» [40, с. 8–10].
Загалом, еволюцію пожежних формувань на Лівобе-
режжі кінця ХVIII – першої половини ХIХ ст. характери-
зують поступовий нелінійний перехід пожежних функцій
від населення міст до рядових Внутрішньої варти і далі
до професійних пожежних команд, призначення до ке-
рівництва пожежною справою підготовлених у столичних
депо брандмейстерів та їх учнів, забезпечення пожежних
команд інструментами зі столичних депо, залучення ім-
перської казни до фінансування потреб місцевої пожеж-
ної поліції, унормування наприкінці періоду спеціальної
пожежної уніформи.
Додатки
№ 1.
[Склад пожежної частини в кожній
поліцейській частині міста Києва, 1786 р.]
Примерное положение огнегасителных орудий
по частям и кварталам Города.
чи
сл
о
по
ж
ар
ны
х
ин
ст
ру
м
ен
то
в
число
людей
чи
сл
о
ло
ш
ад
ей
ра
бо
тн
ик
ов
к
тр
уб
ам
из
во
щ
ик
ов
В Части Города
Труба болшая 1 − − −
к оной работников для качки трубы − 24 − −
Ведерников − 20 − −
лошадей под трубу − − − 3
При оных извощиков − − 1 −
для воды чанов или бочек 4 − − −
Роспусков 4 − − −
Дровней 4 − − −
для возки оных лошадей − − − 8
При оных извощиков − − 4 −
Топорников − 10 − −
Средняя труба 1 − − −
к оной работников для возки трубы − 12 − −
Ведерников − 10 − −
Лошадей − − − 2
при оных извощик − − 1 −
для воды чанов или бочек 3 − − −
Роспусков 3 − − −
Дровней 3 − − −
для возки оных лошадей − − − 6
к ним извощиков − − 3 −
крюков болших и малых 6 − − −
При оных работников − 12 − −
для возки крюков лошадь − − − 1
Извощик − − 1 −
вил болших 2 − − −
При оных работников − 6 − −
Шитов войлочных 6 − − −
При оных работников − 6 − −
Швабр 6 − − −
При оных работников − 6 − −
Итого на одну часть
работников − 106 − −
извощиков − − 10 −
лошадей − − − 20
А на четыре − 424 40 80
В квартале городском
неболшая заливная труба такая ко-
торую четыре человека свободно
полесницам в покои вносит и оною
действовать могут
1 − − −
при оной работников для качки
трубы − 4 − −
Ведерников − 4 − −
малых ручных труб 2 − − −
для возки труб лошадь − − − 1
Извощик − − 1 −
для возки воды чанов или бочек 2 − − −
Роспусков 2 − − −
Дровней 2 − − −
для возки оных лошадей − − − 2
Извощиков − − 2 −
Итого на один квартал
работников − 8 − −
извощиков − − 3 −
лошадей − − − 3
А на двадцать четыре − 192 72 72
[41, л. 6–6об.].
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
196
№ 3.
Склад пожежної частини у 14 містах
Полтавської губернії, 1864 р.
Місто Особовий
склад
Кількість
пожежних
коней
Кількість
труб
Гадяч 8 4 6
Зіньків 14 4 6
Золотоноша 9 6 3
Кобеляки 13 4 5
Костянтиноград 4 4 2
Кременчук 38 18 5
Лохвиця 10 4 5
Лубни 4 4 4
Переяслав 16 8 5
Пирятин 5 4 5
Полтава 81 45 10
Прилуки 13 8 3
Ромни 11 11 6
Хорол 5 4 2
[31, с. 388–389].
№ 4.
Відомості про стан пожежних команд
міст двох лівобережних губерній, 1891 р.
Назва міста
Ст
ат
ус
по
ж
еж
но
ї
ко
м
ан
д
и
Дата
створення
Н
ая
вн
іс
ть
ун
іф
ор
м
и
О
со
бо
ви
й
ск
ла
д
Чернігівська губернія
Березна МП 1874 – 4
Борзна МП н/в – 8
Городня МГ н/в – 3
Глухів МГ н/в – 17
Козелець МГ 1874 + 7
Конотоп МП н/в + 11
Кролевець МП поч. ХIХ ст. – 4
Мглин МП 1832 – 5
Новгород-
Сіверський МП 1872 – 13
Новозибків МП 1809 – 12
Ніжин МП н/в – 26
Остер МП 1863 – 4
Погар, заштатне місто МП н/в – 2
Почеп, містечко С 1887 – 3
Сосниця МП кін.
ХVIII ст. – 6
Стародуб МП н/в + 13
Сураж МГ н/в – 2
Чернігів МП н/в + 30
Полтавська губернія
Гадяч МП н/в + 7
Глинськ, заштатне місто М н/в – н/в
Градизьк, заштатне
місто МГ сер. ХIХ ст. – 6
Зіньків МП 1873 – 8
Золотоноша МГ 1870 – 10
Кобеляки МП 1861 – 14
Костянтиноград МП перш. пол.
ХIХ ст. – 11
Кременчук МП н/в – 32
Лохвиця МГ 1864 – 12
Лубни МП 1809 – 8
Миргород МП 1871 – 7
Переяслав МП 1853 – 18
Пирятин МП 1870 – 5
№ 2
Нормальна табель складу пожежної частини в містах, 1853 р.
К
іл
ьк
іс
ть
ж
ит
ел
ів
о
бо
х
ст
ат
ей
Особовий склад
Тр
уб
н
а
лі
тн
ьо
м
у
і з
им
ов
о-
м
у
хо
д
і
Л
ін
ій
ок
н
а
лі
тн
ьо
м
у
і з
и-
м
ов
ом
у
хо
д
і
На них
Д
іж
ок
н
а
лі
тн
ьо
м
у
і з
им
о-
во
м
у
хо
д
і
В
ід
ер
т
а
че
рп
ак
ів
Б
аг
ро
ви
х
хо
д
ів
н
а
ко
ле
са
х
та
з
з
им
ов
им
и
по
ло
зз
ям
и
Тр
уб
р
уч
ни
х
К
ор
об
ів
з
ал
із
ни
х
ба
гр
ів
ви
л
д
ра
би
н
ко
не
й
Б
ра
нд
м
ей
ст
ер
ів
Унтер-
бранд-
мейсте-
рів
ря
д
ов
их
со
ки
р
ло
м
ів
ло
па
т
кр
ю
кі
в
з
м
от
уз
ка
м
и
ст
ар
ш
их
м
ол
од
ш
их
До 2000 − − − 5 2 − 10 6 8 2 4 8 − 2 1 6 2 4 7
Від 2000 до 5000 − − 1 11 3 − 45 9 12 3 6 12 1 3 2 8 3 6 14
5000-10000 1 1 1 23 3 1 20 12 15 4 8 15 1 3 2 10 4 8 23
10000-15000 1 1 1 36 4 1 25 15 18 4 10 18 1 4 3 10 4 8 35
15000-20000 1 2 2 46 4 2 30 15 20 6 12 20 2 4 3 12 6 10 45
20000-25000 1 2 2 58 5 2 40 18 26 6 14 25 2 5 3 15 6 12 53
25000-30000 1 2 3 70 6 2 50 18 30 6 16 30 2 6 3 18 6 12 60
[28, с. 43].
ISSN 2218-4805
197
Полтава, губернське місто МП 03.07.
1852 + 94
Прилуки МГ н/в /
18731 – 28
Ромни МП 1871 – 19
Хорол МГ н/в – 7
Умовні скорочення: МП – міська поліцейська; МГ –
міська громадська; С – сільська; М – міська; н/в – немає
відомостей.
[43, с. 108–110, 174–177].
ПОСИЛАННЯ
1. [Анучин Е.Н.] Исторический обзор развития административ-
но-полицейских учреждений в России, с Учреждения о губерни-
ях 1775 г. до последнего времени. Составлен, по распоряжению
Министра Внутренних дел, Чиновником особых поручений при
Министре Е. Анучиным. – СПб., 1872. – 239 с.
2. Бородин Д.Н. Пожарное дело в царствование дома Рома-
новых. [1613–1913] / Д.Н. Бородин. – СПб.: Имп. Рос. пожар. о-во,
1913. – [4], 154, [1] с.
3. Ведомости о количестве домов, кварталов и участков в горо-
дах Киевского, Черниговского и Новгород-Северского наместни-
честв, штаты городских управ благочиния. 1782 г. // ЦДІА. ‒ Ф. 736
«Канцеляріякиївського, чернігівського та Новгород-сіверського
генерал-губернатора. 1781–1796 рр.», оп. 1, спр. 12, 33 арк.
4. Военно-статистическое обозрение Российской империи, из-
даваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Депар-
тамента Генерального Штаба. Том ХII. Часть 2. Черниговская гу-
берния. – СПб., 1851. – 183+4 с.
5. Военно-статистическое обозрение Российской империи, из-
даваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Депар-
тамента Генерального Штаба. Том ХII. Часть 3. Полтавская губер-
ния. – СПб., 1848. – 90+22 с.
6. Высоцкий И.П. Санкт-Петербургская столичная полиция и
градоначальство (1703–1903 г.): Крат. ист. Очерк / И.П. Высоцкий.
– СПб., 1903. – 326, XVI с.
7. Галь Б. Реорганизация полиции на Левобережной Украине:
от чиновничьего замысла – к императорской воле (1764–1768) /
Б. Галь // Quaestio Rossica. ‒ 2018. ‒ Т. 6. ‒ № 2. ‒ С. 403–419.
8. К столетию Полтавской губернии // КС. – 1902. – Т. LХХVII. –
Апрель. – Отд. 2. – С. 19–20.
9. Лесик Л.В. Стан пожежної безпеки в місті Ніжині у ХVIII ст.
/ Л.В. Лесик // Література та культура Полісся. Сер.: Історичні на-
уки. – 2014. – Вип. 76. – С. 39–46.
10. Министерство внутренних дел: [1802–1902]: Исторический
очерк / С.А. Адрианов. – СПб., 1902. – [5], 225, [5] с.
11. Описание города Нежина, его улиц и домов. Перепись насе-
ления по домам, составленная 15 феврадя 1766 года в городской
магистратуре // Ніжинська старовина. Пам’яткознавство Північ-
ного регуону України № 2: Опис міста Ніжина 1766 року (публі-
кація архівної пам’ятки): Збірник регіональної історії та пам’ят-
кознавства. Вип. 7 (10) / Центр пам’яткознавства НАН України та
УТОПІК. Вип. 15(18). − К., 2008. – С. 15–197.
12. Описи Чернігова 60-х років ХVIII ст. / Підготовка до друку
і передмова О. Коваленка та І. Петреченко // Сіверянський літо-
пис. – 1997. – № 4. – С. 165–173.
13. Павловский И.Ф. Полтава в начале ХIХ века. (Очерки по ар-
хивным данным с рисунками) / И.Ф. Павловский // КС. – 1902. –
Т. LХХVIII. – Сентябрь. – С. 293–318.
14. Павловский И.Ф. Полтава в ХIХ столетии: Время послед-
них генерал-губернаторов / И.В. Павловский // Труды Полтав-
ской ученой архивной комиссии. – Полтава, 1907. – Выпуск чет-
вертый. – С. 23–149.
15. Полное собрание законов Российской империи [далі: ПСЗ
РИ] с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. ХIІ. – 1744–1748. – 960, [1] с.
16. ПСЗ РИ с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. ХХІ. С 1781 по 1783. –
1083, [1] с.
17. ПСЗ РИ с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. ХХVIIІ. 1804-1805. –
1328, 24, [1] с.
18. ПСЗ РИ с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. ХХХV. 1818. – 674, [1] с.
19. ПСЗ РИ с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. XXХVII. 1820-1821. – 983 с.
20. ПСЗ РИ с 1649 года. – СПб., 1830. – Т. ХLIV. – Часть вторая.
Книга штатов. – Отделение III и IV. – [1176] с.
21. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1831. – Т. V. 1830. – Отде-
ление второе. – 596, 193, 35, 100, Х с.
22. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1832. – Т. VI. 1831. – От-
деление первое. – 844, [2] с.
23. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1833. – Т. VII. 1832. – 1044,
155, [21], [1], 3, [1] с.
24. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1834. – Т. VIII. 1833. – От-
деление первое. – 832 с.
25. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1838. – Т. XII. 1837. – От-
деление первое. – 822 с.
26. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1851. – Т. XXV. 1850. – От-
деление первое. – 762 с.
27. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1853. – Т. XXVII. 1852. –
Отделение второе. – 238, 31, 73, 84, [1], 22, [1], [28], [1] с.
28. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1854. – Т. XXVIII. 1853. –
Отделение второе. – 310, 30, 23, [1], 42, [1], 23, [1], 78, [2], [22], [1] с.
29. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1855. – Т. XXIX. 1854. –
Отделение первое. – 912 с.
30. ПСЗ РИ. Собрание второе. – СПб., 1857. – Т. XXXI. 1856. – От-
деление второе. – 792, 44, [1], 46, 13, [1], 103, 4, [109] с.
31. Сведение о пожарной части в городах в 1864 году // Памятная
книжка Полтавской губернии, за 1865 год, изданная Полтавским
губернским статистическим комитетом, составлена членом-се-
кретарем комитета Павлом Бодянским. − Полтава, 1865. − Отдел I.
Материалы для статистики Полтавской губернии. − С. 388–389.
32. Свод законов Российской империи. – СПб., 1832. – Том вто-
рой. Свод учреждений государственных и губернских. – Часть вто-
рая. Учреждения губернские. – [2], 903 с.
33. Свод законов Российской империи. – СПб., 1832. – Том две-
надцатый. Уставы государственного благоустройства. – Часть чет-
вертая. Свод уставов государственного благоустройства. – 365 с.
34. Свод законов Российской империи, издания 1857 года. –
СПб, 1857. – Том третий. Уставы о Службе Гражданской. – 752 с.
35. Свод законов Российской империи, издания 1857 года. –
СПб., 1857. – Том двенадцатый. Часть I. Уставы путей сообщения,
почтовый, телеграфический, строительный, и пожарный. – 231,
88, 39, 172, 41, – 84 с.
36. Слабченко М.Е. Малорусский полк в административном
отношении. (Историко-юридический очерк) / М.Е. Слабченко. –
Одесса, 1909. – 436, III с.
37. Сташенко С.І. Витоки пожежного нагляду в Україні (XIV–
XVIII ст.) / С.І. Сташенко // Наукові праці : науково-методичний
журнал. – Випуск 4 : Історичні науки. – Миколаїв : Вид-во МДГУ
ім. Петра Могили. – 2002. – С. 17–20.
38. Сторожевский Н.К. Полтава в 1799 г. / Н.К. Сторожевский //
Полтавский адрес-календарь на 1887 г. – Полтава, 1886. – С. 107–121.
39. Томіленко А. Державна політика у галузі пожежної безпе-
ки в Україні у XVIII – на початку XX ст. / А. Томіленко, Л. Горен-
ко // Гілея: науковий вісник : збірник накових праць. – 2011. –
Вип. 46, № 4. – С. 41–46.
40. Труды Комиссии о губернских и уездных учреждениях. Часть
первая. Учреждения уездные. Книга I. Проекты. – СПб., 1860. – 332 с.
41. Указы Киевского наместнического правления киевскому го-
родничему и киевской управе благочиния о штатах киевской город-
ской полиции и управы. Копии. 22 апреля 1786 г. – 22 июля 1790 г.
// РГИА. – Ф. 1117 «И.П. Салтыков и П.И. Мятлева», оп. 1, д. 58, 17 л.
42. Чехов А. Исторический очерк пожарного дела в России /
А. Чехов. – СПб., 1892. – [4], 196, [2] с.
43. Шереметев А.Д. Краткий статистический обзор пожарных
команд Российской империи / А.Д. Шереметев. – СПб.: Тип. Р. Го-
лике, 1892. – 271 с.
Галь Б.А. Пожарные команды в городах левобережных
губерний в конце ХVIII – первой половине ХIХ вв.
В статье проанализировано нормирование полномочий, руково-
дящего состава, источников финансирования, униформы и инвента-
ря (специальных) пожарных формирований в городах Левобережной
Украины в конце ХVIII – первой половине ХIХ в.
Ключевые слова: пожарная команда, брандмейстер, инвентарь,
полиция, город, униформа.
Hal’ B.O. Fire brigades in the towns of the left-bank prov-
inces at the end of the 18th - fi rst half of the 19th century
The article analyzes the legalization of authority, management,
sources of funding, uniform and equipment for (special) fi re units in
the towns of Left-Bank Ukraine at the end of the 18th - the fi rst half
of the 19th century.
Key words: fi re brigade, fi re master, equipment, police, town, uniform.
17.03.2019 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180929 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:10:20Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Галь, О.Б. 2021-10-24T18:41:16Z 2021-10-24T18:41:16Z 2019 Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. / О.Б. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 191-197. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180929 94 (477)«1775–1762» У статті проаналізовано унормування повноважень, керівного складу, джерел фінансування, уніформи та інвентарю (спеціальних) пожежних формувань у містах Лівобережної України наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. В статье проанализировано нормирование полномочий, руководящего состава, источников финансирования, униформы и инвентаря (специальных) пожарных формирований в городах Левобережной Украины в конце ХVIII – первой половине ХIХ в. The article analyzes the legalization of authority, management, sources of funding, uniform and equipment for (special) fire units in the towns of Left-Bank Ukraine at the end of the 18th - the first half of the 19th century. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. Пожарные команды в городах левобережных губерний в конце ХVIII – первой половине ХIХ вв. Fire brigades in the towns of the left-bank provinces at the end of the 18th - first half of the 19th century Article published earlier |
| spellingShingle | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. Галь, О.Б. Нова історія |
| title | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. |
| title_alt | Пожарные команды в городах левобережных губерний в конце ХVIII – первой половине ХIХ вв. Fire brigades in the towns of the left-bank provinces at the end of the 18th - first half of the 19th century |
| title_full | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. |
| title_fullStr | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. |
| title_full_unstemmed | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. |
| title_short | Пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці ХVIII – у першій половині ХIХ ст. |
| title_sort | пожежні команди в містах лівобережних губерній наприкінці хviii – у першій половині хiх ст. |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180929 |
| work_keys_str_mv | AT galʹob požežníkomandivmístahlívoberežnihguberníinaprikíncíhviiiuperšíipoloviníhihst AT galʹob požarnyekomandyvgorodahlevoberežnyhguberniivkoncehviiipervoipolovinehihvv AT galʹob firebrigadesinthetownsoftheleftbankprovincesattheendofthe18thfirsthalfofthe19thcentury |