Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст.
У статті проаналізовані зміни джерел утримання та особливості формування штатів соборного духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на тлі складних суспільно-економічних трансформацій, що відбувались у суспільстві на зламі ХVIII–ХІХ ст. Розглянуті причини зростання ролі собору у міс...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180933 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 211-214. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180933 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ванжула, О.М. 2021-10-24T18:42:03Z 2021-10-24T18:42:03Z 2019 Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 211-214. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180933 271.2-523.42(477.51–25)-722.5–9«180/182» У статті проаналізовані зміни джерел утримання та особливості формування штатів соборного духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на тлі складних суспільно-економічних трансформацій, що відбувались у суспільстві на зламі ХVIII–ХІХ ст. Розглянуті причини зростання ролі собору у міському середовищі та зміни в статусі кафедрального духовенства у зазначений історичний період. В статье проанализированы изменения в материальном обеспечении и особенностях формирования штатов соборного духовенства черниговского Спасо-Преображенского собора на фоне сложных социально-экономических трансформаций, происходивших в обществе на рубеже ХVIII–ХІХ вв. Рас смотрены причины роста значимости собора в городском социуме и изменения в статусе кафедрального духовенства в упомянутый исторический период. The article analyzes the changes of the sources of supplying and staff formation features of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior in Chernihiv on the back of complex socio-economic transformations that happened at the boundary between the 18th and 19th centuries. It describes main factors that caused the rise of the cathedral’s role in municipal society and the cathedral clergy status changes during the above mentioned period. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. Некоторые аспекты процесса формирования штатов духовенства черниговского Спасо-Преображенского собора в начале ХІХ в. Some aspects of the process of formation of staffof the clergy of the Transfiguration of Our Savior cathedral in Chernihiv at the beginning of the 19th century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. |
| spellingShingle |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. Ванжула, О.М. Нова історія |
| title_short |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. |
| title_full |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. |
| title_sort |
деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського спасо-преображенського собору на початку хіх ст. |
| author |
Ванжула, О.М. |
| author_facet |
Ванжула, О.М. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Некоторые аспекты процесса формирования штатов духовенства черниговского Спасо-Преображенского собора в начале ХІХ в. Some aspects of the process of formation of staffof the clergy of the Transfiguration of Our Savior cathedral in Chernihiv at the beginning of the 19th century |
| description |
У статті проаналізовані зміни джерел утримання та особливості формування штатів соборного духовенства чернігівського
Спасо-Преображенського собору на тлі складних суспільно-економічних трансформацій, що відбувались у суспільстві на зламі
ХVIII–ХІХ ст. Розглянуті причини зростання ролі собору у міському середовищі та зміни в статусі кафедрального духовенства
у зазначений історичний період.
В статье проанализированы изменения в материальном обеспечении и особенностях формирования штатов соборного духовенства
черниговского Спасо-Преображенского собора на фоне сложных социально-экономических трансформаций, происходивших в обществе
на рубеже ХVIII–ХІХ вв. Рас смотрены причины роста значимости
собора в городском социуме и изменения в статусе кафедрального
духовенства в упомянутый исторический период.
The article analyzes the changes of the sources of supplying and staff
formation features of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior
in Chernihiv on the back of complex socio-economic transformations
that happened at the boundary between the 18th and 19th centuries.
It describes main factors that caused the rise of the cathedral’s role in
municipal society and the cathedral clergy status changes during the
above mentioned period.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180933 |
| citation_txt |
Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 211-214. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vanžulaom deâkíaspektiprocesuformuvannâštatívduhovenstvačernígívsʹkogospasopreobražensʹkogosoborunapočatkuhíhst AT vanžulaom nekotoryeaspektyprocessaformirovaniâštatovduhovenstvačernigovskogospasopreobraženskogosoboravnačalehíhv AT vanžulaom someaspectsoftheprocessofformationofstaffoftheclergyofthetransfigurationofoursaviorcathedralinchernihivatthebeginningofthe19thcentury |
| first_indexed |
2025-11-24T19:08:29Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:08:29Z |
| _version_ |
1850488136047525888 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
211
31. ГАКО, ф. 3050, оп. 1, спр. 195. Сведения о погромах в Глу-
ховском уез., м. Конотопе и с. Репок Черниговской губ., организо-
ванных бандою Галахова, Деникинцами и друг. и списки убитых
во время погромов, 1921–1922 гг.
32. Глуховская жизнь – Глухов. – № 66. – 1917
33. Известия Глуховского Уездного Совета рабочих и крестьян-
ских депутатов – Глухов. – № 1. – 1917.
Условные сокращения
ГАРФ – Государственный архив Российской Федерации
ГАСО – Государственный архив Сумской области
ГАЧО – Государственный архив Черниговской области
РГАДА – Российский государственный архив древних актов
РГИА – Российский государственный исторический архив
ЦГИАК – Центральный государственный исторический ар-
хив, г. Киев
Назарова В.В. Історія виникнення і розвитку єврейської
громади міста Глухова
У статті на основі документальних джерел представлені у
хронологічному порядку всі етапи формування єврейської громади
м. Глухова, від передумов її виникнення до 191 року. Багато архів-
них і документальних джерел, використаних при написанні стат-
ті, вводяться до наукового обігу вперше.
Ключові слова: Глухів, євреї, іудаїзм, кагал, єврейська грома-
да, синагога, закони про євреїв.
Nazarova V.V. History of creation and evolution of Jewish
community of Glukhov town
The article, based on documentary sources, tells about chronological
order all the stages of the formation of the Jewish community of Glukhov,
from the prerequisites of its origin until 1917. Many archival and
documentary sources used in writing this article are introduced into
scientifi c circulation for the fi rst time.
Key words: Glukhov, Jews, Judaism, kahal, Jewish community,
synagogue, laws about Jews.
22.02.2019 р.
лишається маловивченою. Стислі дані про окремих його
представників були наведені в історико-краєзнавчих роз-
відках ХІХ ст. [1]. Тривалий час вивчення персоналій пра-
вославного духовенства не вписувалось в ідеологічно об-
межену атеїстичну марксистську парадигму історичних
знань, адже служителі культу були представниками «кле-
рикальної верхівки» суспільства. Сучасні науковці посту-
пово повертають із забуття імена найкращих представни-
ків соборного духовенства ХІХ – початку ХХ ст., які мали
неабиякі здобутки у вивченні сакральної історії Черні-
гово-Сіверщини та відігравали провідну роль у загально
єпархіальному житті, просвітницькій та місіонерській ді-
яльності [2]. Вивчення теми кафедрального духовенства
було розпочато нами у книзі «Спас Чернігівський» та від-
повідних тематичних статтях [3]. Мета даної розвідки –
розгляд змін в системі утримання кафедрального духо-
венства та особливостях формування штатів соборних
священнослужителів Спасо-Преображенського собору на
тлі складних суспільно-економічних трансформацій, що
відбувались після остаточної інкорпорації Гетьманщини
до складу Російської імперії.
Спасо-Преображенський собор протягом століть ві-
дігравав провідну комунікативну роль у житті стародав-
нього Чернігова. Традиційно він був центром суспільно-
го та духовного життя міста, а відтак служба у першому
храмі єпархії завжди була доволі почесною для представ-
ників чернігівського духовенства. З давньоруського часу
собор мав свої маєтності та єпископську кафедру. За ча-
сів Гетьманщини Спасо-Преображенський собор збе-
рігав вагоме значення у житті полкового міста. Навіть
на гербі Чернігова XVIII ст. було зображено сюжет Пре-
ображення Господнього [4, с. 72]. У соборі присягали ко-
заки та службовці, проходили урочисті церемонії. Упро-
довж першої половини XVIII ст. чітко прослідковувалась
тенденція до зростання штатів соборного духовенства:
від шести (1739 р.) до 10 осіб (1743 р.) [5, с. 260]. Соборні
протопопи традиційно мали найбільші статки серед ду-
ховенства Чернігівського полку. Зокрема, соборний про-
топіп Спасо-Преображенського собору Григорій Макси-
мович був єдиним представником духовенства, який мав
посполитих і підсусідків, великий власний двір у Черні-
гові та входив до трійки найзаможніших протопопів Чер-
нігівського полку [6, c. 24–25]. Донька Г. Максимовича
− Тетяна – стала дружиною наступного протопопа чер-
нігівського Спасо-Преображенського собору Іоанна Ле-
вицького, що свідчило про певну спадковість у подібних
призначеннях [5, c. 261]. Ім’я спритного протопопа нео-
дноразово згадувалось під час розглядання майнових зе-
мельних справ [7, c. 438]. Не менш заможним був собор-
ний священик Григорій Іванович Єнько, який належав
до відомої чернігівської родини. Аналіз сповідних відо-
мостей Спасо-Преображенського собору першої полови-
ни XVIII ст. надає можливість стверджувати, що храм мав
найчисельніший штат та найбільшу церковну парафію в
Чернігові. На середину XVIII ст. до нього було приписано
j
УДК 271.2-523.42(477.51–25)-722.5–9«180/182»
О.М. Ванжула
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ
ШТАТІВ ДУХОВЕНСТВА ЧЕРНІГІВСЬКОГО
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРУ
НА ПОЧАТКУ ХІХ ст.
У статті проаналізовані зміни джерел утримання та особли-
вості формування штатів соборного духовенства чернігівського
Спасо-Преображенського собору на тлі складних суспільно-еко-
номічних трансформацій, що відбувались у суспільстві на зламі
ХVIII–ХІХ ст. Розглянуті причини зростання ролі собору у місь-
кому середовищі та зміни в статусі кафедрального духовенства
у зазначений історичний період.
Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, Чернігів, соборне
духовенство, священнослужителі, протоієрей, штатне утримання.
Чернігівський Спасо-Преображенський собор (ХІ ст.)
має задавнену історію та унікальні архітектурно-мис-
тецькі особливості, які завжди привертали пильну ува-
гу дослідників. Проте, тема кафедрального духовенства,
яке у ХІХ – на початку ХХ ст. належало до духовної елі-
ти чернігівської єпархії, його роль у міському соціумі за-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
212
103 двори, в яких проживало 734 особи: 333 чоловіки та
401 жінка [5, с. 260–261]. Згідно із давньою українською
традицією місцеві парафії у Гетьманщині обирали сво-
їх власних священиків. У випадку смерті або звільнен-
ня парафіяльного пастиря громада обирала на його міс-
це місцевого дяка або студента Київської академії, якого
потім висвячував єпископ [8, c. 203]. Поряд із місцеви-
ми претендентами у пошуках вакантних парафій подо-
рожувала з місця на місце велика кількість священиків і
студентів Київської академії, Чернігівського або Харків-
ського колегіумів. Ці різноманітні кандидати клопотали
перед місцевими парафіями про прийняття на службу і,
якщо їх обирали, потрапляли в повну залежність від гро-
мад, де вони служили [8, c. 203].
Втім, ситуація кардинально змінилась у другій полови-
ні XVIII ст., що напряму було пов’язано із складними сус-
пільно-політичними процесами, які відбувались в країні.
Інкорпорація Гетьманщини до складу Російської імперії
поступово призвела до ліквідації залишків козацької ав-
тономії та українських державних інституцій, уніфікації
всіх сфер життя українського суспільства. Руйнувалась й
традиційна для Гетьманщини система утримання церков-
них парафій. Церкви втрачали свої споконвічні маєтно-
сті, що призводило до зубожіння духовенства та храмів.
Крім глобальних змін, що відбувались в країні в цілому,
значним фактором погіршення економічного стану Чер-
нігова стала руйнівна пожежа 1750 р., яка знищила біль-
шість споруд дерев’яної забудови на території чернігів-
ської фортеці, в тому числі й садиби соборних парафіян.
Пожежа завдала значних пошкоджень Спасо-Преобра-
женському собору. Занепад соборної парафії засвідчу-
вав соборний протопіп Іоанн Левицький в донесенні на
запит Комісії з церковних маєтностей Святішого Синоду
(1778 р.) [5, с. 262]. За даними Левицького, штати собор-
ного духовенства зменшились втричі, адже залишились
«три токмо священнослужители: я, нижеименованный,
другой священник викарный – Василий Дурский, да тре-
тий дьякон – Леонтий Галицкий, церковнослужителей же
действительных и угодных нет» [9, арк. 2]. Собор втратив
свої маєтності, а пожертви у недільні та святкові дні «до-
броохотных даятелей от шести до десяти копеек кошель-
ковых денег, коих на просфоры, на вино, на ладан не
может быть довольно» [9, арк. 2]. Отже, прибутки собор-
ного причету становили «cамобеднейшие парафиальные
за христианские требы доходы и милостыни» [9, арк. 2].
Таким чином, входження до складу Російської імперії
кардинально змінило релігійний простір українських зе-
мель. Як приклад, чернігівський Спасо-Преображенський
собор втратив сталі джерела утримання та провідне зна-
чення у міському середовищі. Традиція відносної наці-
онально-церковної автономії відійшла у минуле, а сама
церква у провінціях колишньої Гетьманщини стала покір-
ною служницею імперії, адже російське самодержавство,
вилучивши на користь держави маєтності українських
церков та монастирів, підірвало матеріальну основу існу-
вання церкви як самостійної та самодостатньої суспіль-
ної інституції. Як підсумок, підкорення церкви державі
стало першопричиною реалізованої російською владою
церковної секуляризації.
Втрату маєтностей українських церков та монастирів
російський уряд вирішив компенсувати так званим «штат-
ним утриманням». В країні було запроваджено церков-
ну структуру за військовим зразком. Штатне утримання
архієрейських кафедр відповідало так званому «імпер-
ському рейтингу» [10, с. 78]. Всі єпархії імперії були роз-
ділені на класи відповідно до політико-канонічної зна-
чущості єпархій та задавненості архієрейських кафедр.
За штатним розписом визначали обсяг фінансування
єпархіального духовенства. Чернігівська єпархія у загаль-
ноімперській ієрархії архієрейських кафедр Російської
імперії належала до другого класу. Як наслідок, штатне
утримання духовенства новгородського першокласно-
го Софійського собору (ХІ ст.) було втричі більшим ніж
чернігівського другокласного Спасо-Преображенсько-
го (ХІ ст.), хоча останній мав не меншу канонічну зна-
чущість та історичну задавненість [1, с. 46]. Втім, навіть
на початку ХІХ ст. прибутки протоієрея Спасо-Преобра-
женського собору поступалися річному утриманню ди-
якона новгородського Софійського собору [3, c. 54–55].
Спасо-Преображенський собор у 1799 р. отримав
штатне утримання та статус кафедрального. Відтепер
його матеріальне забезпечення залежало не від місце-
вого церковного керівництва, не від волі вірян, а від
самодержавної влади. На початку ХІХ ст. до «холод-
ного» Спасо-Преображенського були приписані «те-
плий» Борисоглібський собор (ХІІ ст.) та дзвіниця (су-
часна будівля Колегіуму XVII–XVIII ст.). Обидва храми
мали спільну ризницю, архів, майно та штатне утриман-
ня. За штатним розписом (1799 р.) у соборі служили 20
осіб: 1 протоієрей, 1 ключар, 4 священики, 1 протоди-
якон, 3 диякони, 2 іподиякони, 2 псаломщики, 2 пала-
марі, 3 охоронця, 1 просфорник [1, с. 46–47]. Після про-
ведення масштабних ремонтних робіт у 1791–1796 рр.
та у 1818–1824 рр. храм поступово повернув собі ста-
тусність, адже Спасо-Преображенський та Борисогліб-
ський собори з дзвіницею були головними спорудами
нової Плац-Парадної площі губернського значення. Не
останню роль у зростанні престижності служіння у ка-
федральному соборі відгравало значно більше штатне
утримання поміж інших церков Чернігівської єпархії.
Кількість служителів собору на зламі XVIII–ХІХ ст. по-
стійно змінювалась, зростали прибутки соборного духо-
венства. Динаміку зростання річного штатного утримання
соборних священнослужителів демонструють наступні
цифри: від 700 руб. (1799 р.) до 2035 руб. (1822 р.) [1, с. 46–
47]. За штатним розписом 1826 р. черговий раз збільши-
лись прибутки кафедральних священнослужителів: ка-
федральному протоієрею – до 600 руб. на рік, ключарю
– 500 руб., священикам – 400 руб., дияконам – 300 руб.,
псаломщикам та паламарям – 200 руб., дзвонарям та про-
ISSN 2218-4805
213
нилевського на протоієрейську вакансію в Спасо-Пре-
ображенський собор. Особливо наголошувалось, що 13
хлопчиків, нещодавно відібраних священиком для ім-
ператорського хору, мали необхідні вокальні здібності.
Імператор особисто віддячив Т. Данилевському, подару-
вавши йому золотий годинник [13, арк. 1–2].
Через два місяці на адресу чернігівського архієписко-
па надійшов черговий лист-клопотання від митрополита
Новгородського і Санкт-Петербурзьського Серафима (Гла-
голевського) за дорученням Обер-прокурора Святішого
Синоду князя Петра Сергійовича Мещерського, де напо-
лягалось на призначенні Т. Данилевського на зазначену
вакансію. Проте чернігівський архієпископ мав власну по-
зицію з цього питання. У відповіді митрополиту він наго-
лосив, що крім Т. Данилевського були ще три не менш до-
стойні кандидатури [13, арк. 26–27]. Задля підтвердження
своєї позиції він надав послужні списки всіх чотирьох пре-
тендентів. Крім того виявилось, що Т. Данилевський серед
соборних священиків мав не дуже гарну репутацію люди-
ни, яка несумлінно виконувала свої службові обов’язки.
Ключар Спасо-Преображенського собору Адріан Павлов
у рапорті до чернігівського архієпископа наголошував на
постійній «небрежности в священнослужительской обя-
занности» з боку Т. Данилевського [13, арк. 32]. Часто-гу-
сто Трохим Данилевський пропускав богослужіння, навіть
у святкові дні, відмовлявся одягати святкове облачен-
ня, посилаючись на свій привілейований статус, завдя-
ки зв’язкам із можновладцями із Санкт-Петербурга. Пи-
хатість, постійна конфліктність, грубість у відносинах із
священнослужителями, неповага до керівництва єпархії
створили йому негативний імідж серед місцевого духо-
венства. Неврівноважений характер священнослужителя
в повній мірі відчули на собі й близькі родичі. Доволі ре-
зонансною в місті була історія 1816 р. щодо втечі рідного
сина Т. Данилевського із батьківського дома.
Малолітній син священика Адріан Данилевський, який
працював канцелярським службовцем у Чернігівській ка-
зенній палаті, доволі часто зазнавав побиття з боку гаряч-
куватого батька. Рятуючись від жорсткого поводження,
хлопець разом із військовими втік до Глухова [14, арк. 1].
Прихистив Адріана генерал-майор Ф.І. Мосолов, який
неодноразово бачив юнака в резиденції чернігівського
віце-губернатора із ознаками побиття. Генерал-майор
Ф.І. Мосолов у відповідь на скаргу розгніваного батька
про незаконне вивезення сина до Глухова наголошував,
що юнак забажав перейти на військову службу, жаліючись
на жорстоке ставлення з боку рідного батька. Військовий
на власні очі побачив «бывшие тогда на лице его боевые
знаки, которые произошли и часто происходят от побоев
отца его» [14, арк. 4]. Він забрав Адріана до Глухова піс-
ля усного узгодження цього питання із чернігівським ві-
це-губернатором. Трохим Данилевський особисто їздив
до Глухова, щоб повернути втікача.
Отже, на думку чернігівського архієпископа Лаврентія,
кандидатура Т. Данилевського ані за своїми службовими,
сфорникам – 150 руб. [11, арк. 61 ]. Саме цей фактор обу-
мовив конкуренцію поміж чернігівського духовенства.
Доволі показовою була справа про призначення на ва-
кансію протоієрея Спасо-Преображенського собору, що
тривала упродовж 1824–1825 рр. Після смерті соборного
протоієрея Іоанна Єленєва (1755–1824), який прослужив
в соборі двадцять чотири роки [12, с. 68], розгорнулась го-
стра «конкурентна» боротьба за отримання престижної
та гарно оплачуваної для провінційного Чернігова штат-
ної одиниці. Ймовірно це призначення кануло б в літу як
безліч інших подібних наказів та формулярних списків
духовенства Чернігівської єпархії, якби один з претен-
дентів не мав високих покровителів у Санкт-Петербурзі.
Серед кандидатів на вакансію були два священики ка-
федрального собору: досвідчений Трохим Данилевський
(54 років) та зять померлого протоієрея І. Єленєва – Пе-
тро Шишов (36 років). Два інших були не менш відомими
в місті: протоієрей чернігівської Вознесенської церкви
Олександр Огієвський-Охотський (37 років) та професор
Чернігівської духовної семінарії, магістр Іван Меркулов
(32 років) [13]. Петро Шишов, зять померлого протоієрея
Іоанна Єленєва, вихованець Чернігівської духовної семі-
нарії та законовчитель Чернігівської чоловічої гімназії,
сподівався отримати цю штатну одиницю. Він був першим
помічником І. Єленєва, який опікувався завершенням ре-
монту старовинного собору та був автором проекту ново-
го стінопису. П. Шишов у листі до чернігівського архієпис-
ко па Лаврентія (Бакшевського) аргументував можливість
свого призначення не лише бездоганною п’ятнадцяти-
річною службою в соборі, але й необхідністю утриму-
вати свою тещу, вдову померлого Єленєва, яка залиши-
лась після смерті чоловіка без усіляких коштів [13, арк. 7].
Другий претендент на вакансію – Іван Меркулов – на
відміну від всіх інших був етнічним росіянином. Випус-
кник Московської духовної академії зі ступенем кан-
дидата «с непосредственным правом на магистерство»
розпочав в 1820 р. працювати наставником з історич-
них наук у Чернігівській духовній семінарії [13, арк. 8].
Згодом І. Меркулов виявив бажання прийняти духов-
ний сан. Через два роки він вже обіймав посаду профе-
сора філософських наук та плекав надію зайняти місце
кафедрального протоієрея [13, арк. 8].
Третім кандидатом на вакансію був священик Спа-
со-Преображенського собору Трохим Данилевський. Він
навчався в Київській академії (до класу риторики), мав
гарний голос, був обізнаний в нотних співах, а відтак, своє
служіння розпочав соборним регентом. У 1802 р. він став
кафедральним священиком Спасо-Преображенського со-
бору. Саме Т. Данилевський мав високих покровителів у
Санкт-Петербурзі, адже декілька років поспіль, за дору-
ченням керівництва єпархії, набирав малолітніх півчих
до імператорського двору. Відтак, 28 вересня 1824 р. на
адресу чернігівського архієпископа Лаврентія надійшов
лист від таємного радника князя Олександра Миколайо-
вича Голіцина із клопотанням про призначення Т. Да-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
214
ані за людськими якостями не відповідала званню про-
тоієрея першого храму єпархії. Відтак, найбільш гідною
архієпископ вважав кандидатуру протоієрея Олександра
Огієвського-Охотського, уродженця c. Талалаївка Ніжин-
ського повіту. Він був вихованцем Чернігівської духовної
семінарії та Київської духовної академії. Після завершен-
ня навчання в академії (1811 р.) О. Огієвський-Охотський
розпочав викладати в Чернігівській духовній семінарії
єврейську та французьку мови. Через три роки його при-
значили на посаду префекта, у 1818 р. – економа, а пізні-
ше – ректора семінарії [15, арк. 1–2]. Отця Олександра у
1818 р. було рукопокладено в сані священика, а в 1820 р.
– протоієрея чернігівської Вознесенської церкви [15,
арк. 1–2]. Блискучий проповідник, талановитий викла-
дач користувався повагою з боку єпархіального керівни-
цтва та мешканців міста. Однак, щоб догодити «допису-
вачам» із Санкт-Петербурга, архієпископ запропонував
Т. Данилевському штатну протоієрейську вакансію на ви-
бір в інших чернігівських церквах: Воскресенській або в
Миколаївській. Обер-прокурор Святішого Синоду П. Ме-
щерський подякував за позитивне вирішення питання.
Однак запропоновані вакансії не задовольнили вередли-
вого Т. Данилевського, який забажав залишитись у Спа-
со-Преображенському соборі, неподалік якого мав влас-
не житло [13, арк. 23]. У такій спосіб, завдяки непохитній
позиції чернігівського архієпископа, на вакансію кафе-
дрального протоієрея було призначено більш сумлінно-
го священнослужителя, який тридцять чотири роки свого
життя (1825–1859 рр.) прослужив в Спасо-Преображен-
ському соборі.
Отже, «історія одного призначення» наочно ілюструє
зміни релігійного простору, коли православна церква в
межах колишньої Гетьманщини адміністративним шля-
хом була остаточно інтегрована в російське державне
православ’я. Українські єпархії перейшли під владу Си-
ноду і цивільних урядів. У церкви вилучили маєтності, що
зробило духовенство більш залежним від держави, тоб-
то українське духовенство фактично перетворилося на
державних службовців. Хоча священики були поза межа-
ми державної системи оплати, вони стали однаково за-
лежними як від ласки архієпископа, так і від втручання у
призначення російських можновладців. Кількість свяще-
ників та інших церковних службовців визначалася дер-
жавою, як, зрештою, і фінансове забезпечення церкви.
ПОСИЛАННЯ
1. Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое опи-
сание Черниговской епархии. [В 7 кн.]. Кн. 5. Губ. город Черни-
гов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий
и Остерский / [Филарет, архиепископ Черниг. и Нежин., и др.]. –
Чернигов: Земская тип., 1874. – 443 с.
2. Гейда О.С. Андрій Іванович Страдомський – маловідомий іс-
торик Чернігівщини / Ольга Гейда // Сіверянський літопис. – 2003.
– № 5–6. – С. 82–85; Гейда О. Хто був автором семитомного опису
Чернігівської єпархії ? / О.С. Гейда // УІЖ. – 2010. – № 2. – С. 179–
189; Тарасенко О. Щоденник протоієрея Андрія Страдомського
як джерело з історії Чернігівської єпархії / Олександр Тарасенко
// Сіверянський літопис. – 2013. – № 2. – С. 42–58; Блакитний М.
Олександр Єфимов – церковний і громадський діяч, забутий іс-
торик Чернігівщини (за матеріалами церковної періодики Чер-
нігівської єпархії кінця ХІХ – початку ХХ ст.) / Максим Блакитний
// Сіверянський літопис. – 2015. – № 2. – С. 129–137.
3. Спас Чернігівський: 975-річчю першої писемної згадки про
Cпас. cобор у Чернігові…присвяч. / [авт. кол.: А. Доценко (кер.) та
ін.]. – Чернігів: Десна Поліграф, 2011. – 191 с; Ванжула О.М. Про-
тоієреї Спасо-Преображенського собору другої половини ХІХ ст.
/ Олена Ванжула // Чернігівські старожитності : зб. наук. пр. – Чер-
нігів: Десна Поліграф. 2012. – Вип. 1(4). – С. 23–30; Ванжула О.М.
Священнослужителі Чернігівського кафедрального собору – до-
слідники історії Троїцько-Іллінського монастиря // Олена Ван-
жула // Чернігівські старожитності: зб. наук. пр. – Чернігів: Десна
Поліграф, 2016. – Вип. 4(7). – С. 22–30; Ванжула О.М. Священно-
служителі чернігівського Спасо-Преображенського собору ХІХ –
початку ХХ ст. // Карнабідівські читання: зб. наук. пр. – Чернігів:
Десна Поліграф, 2017. – Вип. 1–3. – С. 245–260. Ім’я
4. Леп’явко С.А. Чернігів. Історія міста / Сергій Леп’явко. – К.:
Темпора, 2012. – 432 c.
5. Ванжула О.М. Чернігівський Спасо-Преображенський собор
у міському середовищі XVIII ст. / О.М. Ванжула // Сіверщина в іс-
торії України: зб. наук. пр. – Київ-Глухів: Вид-во Центру пам’ят-
кознавства НАН України, 2016. – Вип. № 9. – С. 259–263.
6. Кривошея В.В. Чернігівський полк як адміністративно-тери-
торіальна одиниця козацько-гетьманської держави / В.В. Криво-
шея // Гілея: науковий вісник. – 2014. – Вип. 83 (№ 4). – С. 16–25.
7. Кривошея В.В. Заповіти козацької старшини Гетьманщи-
ни: кількість, географія / В.В. Кривошея, О.В. Кривошея // Наук.
пр. іст. ф-ту Запоріз. Нац. ун-ту. – 2010, вип. ХХVIII. – С. 335–442.
8. Когут Зенон. Російський централізм і українська автономія:
Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. – К.: Основи, 1996. – 317 с.
9. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679,
оп. 4, спр. 310, 11 арк.
10. Тарасенко О.Ф. Колективний портрет чернігівських прав-
лячих архієреїв ХІХ –початку ХХ ст. / Олександр Тарасенко // Сі-
верянський літопис. – 2015. – № 1. – С. 78–88.
11. ДАЧО, ф. 679, оп. 10, спр. 511.
12. Гейда О.С. Історичний опис чернігівського Спасо-Преобра-
женського собору протоієрея Іоанна Єленєва / Ольга Гейда // Чер-
нігівські старожитності: зб. наук. пр. – Чернігів: Десна Поліграф.
– 2012. – Вип. 1(4). – С. 67–72.
13. ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 3732, 34 арк.
14. ДАЧО, ф. 679, оп. 4, спр. 1172, 4 арк.
15. ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 4287, 4 арк.
Ванжула Е.Н. Некоторые аспекты процесса формирования
штатов духовенства черниговского Спасо-Преображенского
собора в начале ХІХ в.
В статье проанализированы изменения в материальном обеспе-
чении и особенностях формирования штатов соборного духовенства
черниговского Спасо-Преображенского собора на фоне сложных со-
циально-экономических трансформаций, происходивших в обществе
на рубеже ХVIII–ХІХ вв. Рас смотрены причины роста значимости
собора в городском социуме и изменения в статусе кафедрального
духовенства в упомянутый исторический период.
Ключевые слова: Спасо-Преображенский собор, Чернигов, со-
борное духовенство, священнослужители, протоиерей, штатное
содержание.
Vanzhula O. М. Some aspects of the process of formation of
staff of the clergy of the Transfi guration of Our Savior cathe-
dral in Chernihiv at the beginning of the 19th century
The article analyzes the changes of the sources of supplying and staff
formation features of the Cathedral of the Transfi guration of Our Savior
in Chernihiv on the back of complex socio-economic transformations
that happened at the boundary between the 18th and 19th centuries.
It describes main factors that caused the rise of the cathedral’s role in
municipal society and the cathedral clergy status changes during the
above mentioned period.
Key words: the Cathedral of the Transfi guration of Our Savior, Chernihiv,
cathedral clergy, archpriest, priests, Chernihiv, regular maintenance.
20.02.2019 р.j
|