Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті
На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях братів Данила та Василя Шеболдаєвих – лікарів Конотопського повіту, засновників хірургічної справи в повіті. На основе исторических источников исследуется жизненный путь братьев Даниила и Василия Шеболдаевых – врачей Конотопского уезда, осно...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180940 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 231-237. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859622865097195520 |
|---|---|
| author | Нікітін, В.Г. Терех, М.І. |
| author_facet | Нікітін, В.Г. Терех, М.І. |
| citation_txt | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 231-237. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях
братів Данила та Василя Шеболдаєвих – лікарів Конотопського
повіту, засновників хірургічної справи в повіті.
На основе исторических источников исследуется жизненный
путь братьев Даниила и Василия Шеболдаевых – врачей Конотопского уезда, основателей хирургической дела в уезде.
On the basis of historical sources, the life path of brothers Daniel
and Vasyl Sheboldaev, doctors of Konotop district, founders of surgical
business in the district, is being investigated.
|
| first_indexed | 2025-11-29T07:47:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
231
УДК 614.253.1:94(477)«18» Шеболдаєв
В.Г. Нікітін
М.І. Терех
ПОДВИЖНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗЕМСЬКИХ
ЛІКАРІВ ШЕБОЛДАЄВИХ – ЗАСНОВНИКІВ
ХІРУРГІЇ В КОНОТОПСЬКОМУ ПОВІТІ
На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях
братів Данила та Василя Шеболдаєвих – лікарів Конотопського
повіту, засновників хірургічної справи в повіті.
Ключові слова: лікарня, хірургія, метеорологічна служба, ди-
тячі ясла, операційна, профілактичні огляди школярів.
«Cтоит многих людей
один врачеватель искусный»
(Гомер)
25 вересня 1895 року Конотопські повітові земські збо-
ри прийняли, за пропозицією члена Управи П.М. Канди-
би, досить цікаве, неординарне рішення: «В знак призна-
тельности за неутомимые труды на пользу Конотопского
уезда и в память плодотворной деятельности врача Ко-
нотопской земской больницы Даниила Валентиновича
Шеболдаева учредить бесплатную хирургическую койку
в Конотопской земской больнице имени Даниила Вален-
тиновича Шеболдаева» [1. с. 15]. Збори доручили «смет-
ной комиссии определить стоимость содержания указан-
ной койки» для спрямованого фінансування.
Д.В. Шеболдаєв народився 18 червня 1850 року в сім’ї
православного міщанина Сумського повіту, купця ІІ гіль-
дії, а згодом – голови Лебединської міської Управи, голови
Недригайлівської міської Думи Лебединського повіту Хар-
ківської губернії Валентина Савича Шеболдаєва [2, с. 195].
Ця сім’я подарувала світу 5-х братів-лікарів, які один за од-
ним отримували це звання після закінчення різних універ-
ситетів: Леонід – у 1874 році, Василь – у 1876 році, Данило – у
1877 році, Микола – у 1884 році, Петро – у 1898 році [3, с. 355].
Два брати – Василь і Данило – після закінчення Пол-
тавської гімназії продовжили навчання в імператорсько-
му Київському університеті Св. Володимира [4, с. 32, 34], а
Леонід після гімназії навчався у імператорському Харків-
ському університеті, а потім з невідомих нам причин про-
довжив навчання в імператорському Київському універси-
теті Св. Володимира. У 1872 році ці троє братів навчалися
на медичному факультеті Київського університету [4, с. 23].
Данило, після закінчення у 1877 році Петербурзької
медико-хірургічної академії, розпочав свою діяльність
військовим лікарем, здобуваючи практичний досвід хі-
рурга на полях російсько-турецької війни 1877–1878 ро-
ків. Саме війна, ця «травматична епідемія», міцно пов’я-
же долю лікаря з хірургією. У 1879–1880 роках він бере
участь у боротьбі з епідемією холери, яка розпочалась
саме у військах, розташованих у південних губерніях Ро-
сійської імперії [5, с. 109].
З 1880 року, після звільнення з військової служби, за
покликом брата Василя, теж учасника російсько-турець-
кої війни, Данило почав працювати земським лікарем в
Конотопському повіті. Ці два брати, завідувачі земськи-
ми медичними дільницями (Василь – в Батурині, а Дани-
ло – в Красному Колядині) стали ініціаторами багатьох
позитивних починань, які фактично визначили подаль-
ший пріоритетний розвиток медицини Конотопщини.
Спектр ініціатив був досить широким. Іноді вони сто-
сувалися галузей, що не мали прямого відношення до
медицини. У 1884 році в Красному Колядині розпоча-
ла працювати метеорологічна станція, створена лікарем
Д.В. Щеболдаєвим. Вона була забезпечена всіма необхід-
ними інструментами, в тому числі купленими і на власні
кошти лікаря: «барометр, гигрометр, дождемер, флюгер
– высланы главной физической обсерваторией; эвапоро-
метр выслан с Киева профессором Броуновым; психро-
метр, термометры, цинковая клетка и метеорологиче-
ская будка для помещения инструментов приобретены
и устроены за личный счёт» [1, с. 28].
Краєзнавці Конотопщини А.В. Куций та С.А. Куций
вважають лікаря Д. Шеболдаєва засновником метеоро-
логічної служби Конотопщини [6, с. 245–248]. У серпні
місяці 1895 року лікар передав метеостанцію у відання
земської Управи [1, с. 28–29].
Але головним пріоритетом лікаря став розвиток ме-
дичної допомоги жителям Конотопщини, в першу чер-
гу – хірургічної. Земська Управа, відмічаючи «полезную
и крайне добросовестную службу» лікаря, констатува-
ла: «Он поступил на службу в то время, когда земская
медицина не успела еще завоевать доверия в народе,
когда врачу гораздо больше, чем теперь приходилось
бороться с народным недоверием к врачебной помо-
щи и разными предрассудками. Даниил Валентино-
вич, своим умением и добросовестным отношением к
делу, не только успел побороть эти трудности, но вско-
ре завоевал себе прочную известность. В его же участ-
ке, при самой неблагоприятной обстановке впервые в
уезде поставлена была прочно хирургическая помощь
населению Конотопского уезда» [1, с. 30].
Слава та авторитет чудового лікаря-хірурга сприяли
тому, що до нього намагалися потрапити «операційні»
хворі не лише з Конотопського, а й з інших повітів.
Перший з’їзд земських лікарів Чернігівської губернії
(1882 рік) констатував: «В Конотопском уезде две сель-
ские больницы … в м. Батурине, и в м. Красном Коляды-
не [8, с. 152]. Хирургическая деятельность, т. е. собствен-
но оперативная выразилась следующими цифрами: 86
больших, (конечно, по возможности) хирургических опе-
раций и 520 меньших, а всего 606» [8, с. 154].
Професор В.Ч. Бржеський, досліджуючи розвиток зем-
ської хірургії в Чернігівський губернії, відмічав, що лі-
карі Шеболдаєви протягом багатьох років «виділялись
своєю науковою та практичною діяльністю в області хі-
рургії» [9, с. 124–125].
Конотопська земська повітова лікарня на 40 ліжок,
збудована у 1873 році, працювала, не маючи спеціально
виділених приміщень для надання хірургічної допомо-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
232
ги. На першому поверсі вміщувалися «аптека, квартиры
врача, фельдшеров и сестры милосердия, помещение для
богодельников и цейхгауз и в верхнем этаже помещают-
ся больные. Больные размещаются в 10-ти комнатах, из
каждой комнаты дверь в коридор» [8, с. 156]. Другий по-
верх займали ліжка переважно для військових (10–15 лі-
жок), решта (10–25 ліжок) – для цивільного населення.
Пологи і оперативні втручання проводилися в палатах,
які перед операцією білили і дезінфікували.
Д.В. Шеболдаєв активно зайнявся створенням окре-
мої операційної в спеціально виділеній кімнаті. Відомий
благодійник, гласний Конотопських земських повітових
зборів, мировий суддя, колезький радник Олександр Кос-
тянтинович Рачинський «жертвовал 1000 рублей для при-
способления одной из палат больницы для производства
хирургических операций» [7, с. 59]. На ці гроші, а частково
«власним коштом» Д. Шеболдаєва були виконані ремонт-
ні роботи операційної кімнати, придбані набори хірур-
гічних інструментів та обладнання, зокрема, особливий
світильник, який кріпився на стелі [7, с. 40].
Таким чином, від 1893 року Конотопська повіто-
ва лікарня мала добре влаштовану операційну і за ха-
рактером та кількістю операцій переважала Чернігів-
ську губернську земську лікарню: «врачами … сделано
84 больших операций, тогда как Черниговское губерн-
ское богоугодное заведение, совершенно их всего лишь
17» [8, с. 160]. «Приняв в свое заведование Конотопскую
больницу, Даниил Валентинович вскоре сумел поднять
ея значение. Отдел хирургии, который прежде там по-
чти отсутствовал, теперь благодаря его трудам постав-
лен на надлежащую высоту» [1, с. 31].
На IV Чернігівському губернському з’їзді лікарів було
відмічено, що у 1895 році у Конотопській земській пові-
товій лікарні виконано операцій більше, ніж у будь-якій
із повітових лікарень, в т. ч. 111 великих операцій, 25
череворозтинів, 3 резекції стегна, 2 резекції гомілки, 1
трахеотомія, 4 трепанації черепа, 10 видалень катарак-
ти, операції на молочній залозі з приводу раку, пластич-
ні операції (заяча губа) та інші [10, с. 21].
Наявність операційної, забезпеченої в достатній кілько-
сті сучасними наборами хірургічних інструментів, дозволи-
ла конотопським лікарям успішно оперувати, завойовува-
ти авторитет серед населення і робити наукові відкриття
світового значення (лікар Л.Б. Епштейн) [11, с. 203–204].
У 1902 році лікарем Ф.Д. Сухомліним вперше було зро-
блено 2 резекції шлунку, у той же час, як у губернській лі-
карні подібні операції ще не проводились. Значно роз-
ширився діапазон операцій на кістках і суглобах [7, с. 59].
Десятки тисяч операцій за більш ніж 120 років ви-
конали послідовники Д.В. Шеболдаєва, лікарі-хірурги
О.Д. Сухомлин, Л.Б. Епштейн, В.О. Хімуля, Є.П. Морозов,
С.В. Мелещенко, М.І Марій, В.С. Барановський, М.М. Па-
ренаго, О.Є. Строєв, О.М. Мусієнко, В.Ю. Зосимова. Хво-
рі, пам’ятаючи своїх рятівників, разом з тим мають зна-
ти імена людей, які свого часу створили належні умови
для їх успішного одужання, а саме: відомих благодійни-
ків Костянтина Олександровича і Олександра Костянти-
новича Рачинських, прогресивних земських лікарів Коно-
топщини Данила і Василя Валентиновичів Шеболдаєвих.
В останні роки в приміщенні колишньої земської по-
вітової лікарні по вул. Пролетарській № 18 розмістилося
пологове відділення.Тисячі конотопців, які народилися в
міському пологовому будинку, повинні знати і пам’ятати,
що вони з’явились на світ у споруді з особливою аурою,
створеною людьми, сенсом життя яких були милосердя і
благочинні справи для загального добра.
Незважаючи на довічне заслання «класового ворога»
через його походження і заборону будь-якої згадки про
нього, жителі с. Рубанки і сьогодні, із покоління в по-
коління, несуть добру пам’ять про благодійників-помі-
щиків Олександра Костянтиновича Рачинського та його
батька, Костянтина Олександровича, які постійно турбу-
вались про життя, здоров’я і освіту селян. Благодійники
побудували двоповерхове приміщення двокласного чо-
ловічого училища, жіночу церковно-парафіяльну шко-
лу, лікарську медичну дільницю з лікарнею на 6 ліжок,
млин, який О.К. Рачинський передав селянам у воло-
діння на правах кооперації, відкрили читальню-бібліо-
теку, закупили твори відомих письменників, виписали
Данило Валентинович Шеболдаєв – земський лікар
ISSN 2218-4805
233
періодичні видання з Санкт-Петербурга, Москви, Киє-
ва, Чернігова та інших міст [12, арк. 1385].
Лікар Д.В. Шеболдаєв наприкінці 1895 – на початку
1896 року завідував залізничною лікарнею станції Коно-
топ, керівництво якої знаходилось в м. Курську. Невдов-
зі його запросили очолити Курську губернську земську
лікарню. З його приходом хірургічне відділення лікар-
ні стало базовим для навчання лікарів хірургічного про-
філю та їх помічників (медичних сестер). Згодом, після
1898 року, при губернській лікарні Д. Шеболдаєв відкрив
губернську фельдшерсько-акушерську школу (зараз – ба-
зовий медичний коледж), став її першим директором і
працював тут до 1917 року [13, с. 122].
В історії медицини м. Курська Д.В. Шеболдаєв займає
почесне місце не лише як засновник фельдшерської шко-
ли. Його ім’я вписане в енциклопедію Курської області як
особистості, що зробила значний внесок в розвиток ме-
дицини [14, с. 494]. Його прізвище можна побачити серед
інших персоналій «Календаря знаменательных и памят-
ных дат Курской области» [15, с 62].
Дійсний статський радник Д.В. Шеболдаєв – земський
лікар Конотопського повіту (1883–1897), завідувач (г о-
ловний лікар) Конотопської земської лікарні (18 93–1895),
старший лікар Конотопської залізничної лікарні (1895)
був нагороджений орденами Св. Станіслава ІІІ ступе-
ня (1879 рік), Св. Анни ІІ ступеня (1906 рік), медалями
«У пам’ять царювання імператора Олександра III», «У
пам’ять 300-річчя царювання дому Романових», Відзна-
кою Червоного Хреста [16, с. 2073]. Відмічаючи заслуги
лікаря як засновника хірургічної служби в Конотопській
повітовій лікарні, земські збори наголошували: «Вообще
в течении всей своей службы в уезде Даниил Валентино-
вич служил примером истинного земского врача и сво-
ею добросовестностью и редким знанием дела принес
много пользы и более чем кто-бы ни было служил упро-
чению положения земской медицины в уезде» [1, с. 31].
Молодший брат Данила, Василь Валентинович Шебол-
даєв, народився 25 лютого (9 березня) 1852 року. Його ди-
тинство пройшло в Харківській губернії. Після закінчен-
ня Полтавської гімназії, він у 1871 році стає студентом
Київського Імператорського університету Св. Володими-
ра [4, с. 32]. Вже під час навчання в університеті виявив
бажання і здібності до наукової роботи. У 1873 році з’яви-
лася його перша (в співавторстві з студентами С.Н. Кала-
чевським і Я.Н. Якиновичем) публікація «Случай отрав-
ления маточными рожками» [17, с. 197].
В умовах підготовки до війни з Туреччиною трудову
діяльність В. Шеболдаєв розпочав у військовому тимчасо-
вому шпиталі № 64 [5, с. 106]. З 1879 року він – земський
лікар, завідувач лікарні в містечку Батурині Конотопсько-
го повіту, з 1885 року і до останніх років життя – старший
(головний) лікар і завідувач хірургічного відділення Чер-
нігівської губернської земської лікарні, викладач Черні-
гівської общини сестер милосердя Св. Феодосія і Чернігів-
ської земської фельдшерської школи [18, с. 31], секретар
товариства лікарів Чернігівської губернії, активний учас-
ник повітових і губернських з’їздів лікарів.
Робота у військовому шпиталі під час війни зробила
його не лише досвідченим лікарем, а й першокласним хі-
рургом. Лікарі цілодобово не покидали операційних на-
метів польових шпиталів, набуваючи величезний прак-
тичний досвід [19, с. 67].
З 1879 року В. Шеболдаєв завідував Батуринською ме-
дичною дільницею та її земською лікарнею, яка, хоч і мала
тоді лише 10 ліжок, була пристойно забезпечена хірургічни-
ми інструментами, відповідними приміщеннями і матеріа-
лом. Саме тут за 1884 рік лікар провів 535 операцій [20, с. 58].
Перший з’їзд земських лікарів Чернігівської губер-
нії (1882 рік) відзначав, що в Конотопському повіті пра-
цювали Конотопська земська лікарня і два приймальних
покої (Батуринський і Красно-Колядинський), в яких лі-
карями Шеболдаєвими проводилися надскладні опера-
ції [21, с. 148–155]. В 1881 році в Конотопській лікарні
було зроблено 488 операцій, в Батуринському покої – 493,
в Красно-Колядинському – 335 [7, с. 40–42].
В. Шеболдаєв багато зробив в царині проведення ан-
тисептичних заходів. Емпіричним шляхом він встановив,
що найбільш придатним і ефективним є спосіб зберіган-
ня дренажів і лігатур в 90% спирті після попередньо-
го кип’ятіння їх протягом 2-х годин в 1% розчині суле-
ми [9, с. 124–126]. При щепленні віспи він рекомендував
знезаражувати інструменти й руки 5% карболовою кис-
лотою, вимивши їх попередньо з милом, шкіру пацієн-
та спочатку обмити водою з милом, а потім обробити 2%
карболовою кислотою. Лікар відмічав: «За 6 лет было сде-
лано более 6000 прививок и только в одном случае было
осложнение – рожистое воспаление, которое закончи-
лось выздоровлением» [22, с. 26]. На той час ускладнен-
ня при щепленні віспи були звичайним явищем і часто
закінчувалися смертю.
Набутим досвідом В. Шеболдаєв активно ділився з ко-
легами, виступаючи з доповідями на засіданнях товари-
ства лікарів, з’їздах, публікуючи результати своїх спо-
стережень (наприклад, стаття «Эпидемия дизентерии в
Батурине Черниговской губернии в 1880 года и «Дело»
о ней») [23, с. 519–521]. Дослідження Василя Валенти-
новича використали в своїх працях відомі доктори ме-
дицини того часу А. Івановський [24, с. 12], Є.М. Демен-
тьєв [25,с. 43, 149].
Вже в перший рік роботи завідувачем хірургічного від-
ділення Чернігівської губернської земської лікарні лікар
звернув увагу колег на три смертельні випадки заражен-
ня крові – «жертвы гнилокровия» – і запропонував захо-
ди попередження таких ускладнень. Проаналізувавши їх
в однойменній статті, він вказував: «Перед нами три слу-
чая, ужасные по своим последствиям; такие незначитель-
ные операции, как приставление пиявок в одном случае,
обрезание – в другом, и оспопрививание – в третьем око-
нчились смертью от гнилокровия вследствие того, что они
проводились без всякой антисептики; следовательно, на
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
234
эти случаи надо смотреть, как на жертвы гнилокровия и
притом жертвы совершенно напрасные, так как можно с
большею уверенностью сказать в настоящее время, что
при соблюдении антисептики не было бы ни этих случа-
ев, ни напрасных смертей» [22, с. 25].
Першочерговими заходами лікар запропонував «состав-
ление правил для руководства низшего медицинского пер-
сонала (фельдшерів) при производстве различного рода не-
значительных операций – оспопрививание, приставлениие
пиявок, извлечение зубов, вскрытие нарывов и другие – с со-
блюдением антисептических предосторожностей» [22, с. 27].
З переходом В. Шеболдаєва на посаду завідувача хірур-
гічного відділення Чернігівської земської губернської лі-
карні (1885 р.) в закладі почала розвиватися порожнинна
хірургія. У 1889 році вперше були зроблені 4 планові че-
реворозтини і «радикальное грыжесечение», у 1893 році
виконана перша операція «пилоропластика по поводу
стеноза привратника» [9, с. 127]. При туберкульозі хреб-
та В.В. Шеболдаєв широко застосовував корсетне лікуван-
ня, яке не має альтернативи і нині.
Серед його чисельних наукових доповідей і статей
слід згадати наступні: «Жертвы гнилокровия», «Гнило-
стная флегмона на плече после оспопрививания», «Два
случая множественных эхинококков», «Очерк деятель-
ности земских больниц и амбулаторий», опублікований
в двох номерах видання «Земський врач» за 1889 рік [26].
За результатами його спостережень «Обществом врачей
Черниговской губернии» була прийнята резолюція: «…
признать полезным составление брошюры об антисепт-
ке, притом достаточно популярной для того, чтобы ею
могли пользоваться лица, занимающиеся малой хирур-
гией» [27, с. 14]. Така брошура була складена самим В. Ше-
болдаєвим і прийнята з’їздом лікарів.
Відомою є також праця В. Шеболдаєва «Очерк деятель-
ности хирургического отделения Черниговской губернской
земской больницы за 1892 г.» [28, с. 538]. Подібні досліджен-
ня іноді лягали і основу написання дисертаційних робіт.
В.В. Шеболдаєв, ще до офіційного введення статистич-
ного обліку захворювань і звітності в Росії (1884–1885 рр.),
за власною ініціативою підготував «Медико-статистиче-
ский отчет о состоянии земской медицины и народного
здравия в Конотопском уезде за 1881 год». Ґрунтовна ро-
бота була визнана зразковою [29, с. 64]. 1-й губернський
з’їзд лікарів (1882 р.), де обговорювалися питання сані-
тарної організації та системи медичної допомоги, визнав,
що «медичні звіти Конотопських лікарів можуть бути наз-
вані зразковими по великій кількості даних в їх розроб-
ці, у всякому разі, жодне із земств Чернігівської губернії
не друкує таких звітів» [27, с. 57–62].
Конотопська міська управа «в вознаграждение за уси-
ленную его работу по составлению медико-статистиче-
ских сведений» надала В. Шеболдаеєву 200 руб. [30, с. 13].
Потім були звіти за 1882, 1883, 1884 роки. Останній,
складений братами Шеболдаєвими, займає 141 друкова-
ну сторінку і складається з семи розділів і 23-х додатків
з їх детальним аналізом [7, с. 217]. За своїм змістом це –
серйозна наукова праця, яка і сьогодні могла б претенду-
вати на дисертаційне дослідження. На наш погляд, цього
не сталося лише тому, що провінційний земський лікар
просто не претендував на вчене звання: його наукова ді-
яльність (нам відома, принаймні, 41 його наукова стаття)
була складовою частиною практичної роботи, яку він ви-
конував зразково.
В.В. Шеболдаєв неодноразово наголошував на необхід-
ності підвищення освіти медичного персоналу. Так у сво-
їй доповіді ІІ-му губернському земському з’їзду лікарів
щодо фельдшерів він зазначав: «…они по своему неве-
жеству несравненно более принесут больному вреда, чем
пользы, что они не удовлетворяют самым минимальным
требованиям». В заключній частині лікар говорить: «И ре-
шает же земство подносить своему народу медицинскую
помощь в виде таких фельдшеров, еще и взыскивая с него
при этом 10 тысяч рублей в год» [29, с. 57].
Чернігівський губернський з’їзд лікарів (1884 р.), який
складався із 35 осіб, одноголосно висловив думку про те,
що більшість земських фельдшерів – люди неосвічені і їх
лікування є суцільним злом. Краще зовсім не лікувати лю-
дей, ніж їх будуть лікувати такі фельдшери. Саме тому про-
тягом всіх років роботи лікар В. Шеболдаєв добровільно і
безкоштовно, «за покликанням», займався педагогічною
діяльністю: готував 2–3-х учнів-школярів, які в подаль-
шому бажали займатися медициною, навчав фельдше-
рів, які уже працювали, виступав з доповідями, публіку-
вав статті як науковець і педагог. Особливо продуктивною
стала його педагогічна діяльність після переїзду до Чер-
нігова, де в 1893 році, за рахунок добровільних пожертв,
членських внесків та відрахувань від церковних доходів,
почала працювати Община сестер милосердя Св. Феодо-
сія. Вона готувала жінок до роботи в лікувальних закла-
дах. Протягом року йшла підготовка сестер милосердя з
таких предметів, як анатомія, фізіологія, десмургія, гігіє-
на, акушерство. Їх навчали користуватися медичними ін-
струментами, надавати першу медичну допомогу тощо.
Як зазначала газета «Черниговские губернские ведомо-
сти» № 70 від 12 квітня 1894 р., «викладали сестрам кра-
щі лікарі міста: доктора медицини В.І. Парфеновський
та А.Г. Розенель, лікарі В.В. Шеболдаєв, І.Ф. Рашевський,
Г.В. Тіссен і ін.» [31, с. 70]. Крім того, В.В. Шеболдаєв вів
теоретичні і практичні заняття в хірургічному відділен-
ні, проводив уроки в Чернігівській земській фельдшер-
ській школі з десмургії, хірургії і діагностики [32, с. 217].
Губернатор Є.І. Андрєєвський за результатами іспитів
сестер милосердя Общини Св. Феодосія відзначав: «Лікарі,
що безкоштовно працювали на користь справи підготовки
сестер, витратили цей час цілком продуктивно» [31, с. 70].
Робота Общини була настільки успішною, що вже через
декілька років поряд з губернською лікарнею на 130 ліжок
медичні послуги надавала і власна лікарня на 177 ліжок.
В амбулаторії Общини вели прийом кращі лікарі міста, в
т. ч. і В.В. Шеболдаєв. Плата за прийом складала 20 копійок,
ISSN 2218-4805
235
а медикаменти відпускали за третинну вартість [31, с. 70].
В. Шеболдаєв, як активний член «Общества врачей Чер-
ниговской губернии», а з 1885 року – його секретар, вів
значну роботу по підвищенню кваліфікації працюючих лі-
карів, обміну досвідом, залученню до наукових розробок.
Плідною виявилася його співпраця з головою «Общества»
– губернським земським лікарем і доктором медицини
Є.В. Святловським (1854–1914), засновником єдиного на
той час щотижневого часопису з питань земської меди-
цини «Земский врач», що видавався в Чернігові з 1 лип-
ня 1888 року по вересень 1892 року (з 1892 р. – в Полтаві)
обсягом 11–12 друкованих аркушів.
Як поборник профілактичного напрямку в медицині,
В. Шеболдаєв ініціював проведення ряду профілактич-
них заходів. Вже в перший рік (1880) роботи в Батурині
йому довелось боротися із спалахом дизентерії в місті і
навколишніх селах. Особливо високою була захворюва-
ність дітей в Митченках, Пальчиках, Красному, Кошарах,
Шпотовці, Городищі. Хворіли практично всі діти. Показ-
ник смертності дітей 1-го року життя досягав 15%. Аналіз
причин і результати боротьби з епідемією дизентерії лікар
опублікував у часописі «Врач» за 1881 рік [23, с. 519–521].
У березні 1881 року на І-му повітовому з’їзді зем-
ських лікарів Конотопського повіту, ініціатором якого і
був В. Шеболдаєв, він доповів про спалах дизентерії на
дільниці і висловив пропозицію щодо організації «на пе-
риод страдной поры» сезонних дитячих ясел як профі-
лактичного засобу протиепідемічних хвороб. Ідея зем-
ського лікаря була підтримана не тільки з’їздом лікарів,
а і, що особливо важливо, землевласниками та населен-
ням. Таким чином, з 1881 року в Батурині Конотопсько-
го повіту вперше на території Російської імперії поча-
ли працювати сезонні дитячі ясла. Відомий земський
лікар С. М. Ігумнов у своїй праці «Очерк развития зем-
ской медицины в губерниях, вошедших в состав УССР, в
Бессарабии и в Крыму» звернув увагу на активність ліка-
ря В.В. Шеболдаєва в питанні відкриття дитячих ясел: «С
1881 года в Конотопском уезде организовывались сезон-
ные детские ясли и врач В.В. Шеболдаев хлопотал о них
и наблюдал по личному влечению» [33, с. 123].
Отже, 1881 рік слід вважати роком народження сіль-
ських сезонних дитячих ясел, а лікаря В.В. Шеболдаєва – їх
засновником. Він раніше за своїх колег з Росії запропону-
вав і впровадив у практику ефективну організаційно-про-
філактичну форму збереження здоров’я дітей – створен-
ня в сільській місцевості дитячих сезонних ясел.
Велике значення має ініціатива В. Шеболдаєва по про-
веденню профілактичних оглядів в школах. Із 1193-х ог-
лянутих у 1882 році школярів 22,5% хлопчиків і 30,8% ді-
вчаток страждали тими чи іншими хворобами, причому
понад 15% – білокров’ям. Аналіз захворюваності серед уч-
нів шкіл лікар опублікував в статті «Санитарные вопросы
в народных школах Конотопского земства» [34, с. 2–76].
Не менш важливим напрямком професійної діяльно-
сті В.В. Шеболдаєва стала організація щеплень проти віс-
пи, яка була однією з найпоширеніших хвороб в повіті, час
від часу викликаючи епідемічні спалахи з тяжкими наслід-
ками. Населення не підтримувало щеплення способом ва-
ріоляції з двох причин: неефективності щеплень і значних
серйозних ускладнень аж до смертельних випадків.
В. Шеболдаєв у 1883 році бере відпустку і за свій ра-
хунок їде до Санкт-Петербурга, щоб вивчити досвід зем-
ського лікаря А. Романова. Повернувшись, він власним
коштом орендує у селян корів з телятами і в 1884 році
відкриває віспяний телятник. Лікар сам займається за-
готівлею віспяного детриту і безкоштовно роздає його
на лікарських дільницях. У результаті кількість щеплень
виросла в десятки разів (до 7611 у 1884 році), детриту лі-
кар виготовив 740 баночок і 236 трубочок – на 20–25 ти-
сяч щеплень [20, с. 17]. Ріст захворюваності на віспу і епі-
демічні спалахи зупинилися. У 1884 році захворіла 391
людина, з них щеплених – 128 (померло – 5), не щепле-
них – 263 (померло – 38) [20, с. 17].
Але цих заходів було недостатньо, щоб вважати медич-
ну допомогу в повіті задовільною. Кваліфікованих кадрів
не вистачало, а важкі матеріально-побутові умови насе-
лення були причиною високої захворюваності і високої
смертності (особливо дитячої). Зі звітів лікаря стає зро-
зуміло, що протиепідеміологічних заходів практично не
проводилося. Де було можливо, хворих ізолювали, будин-
ки дезінфікували, але у більшості випадків обмежувалися
лікуванням і гігієнічними порадами. В. Шеболдаєв напо-
лягав на системних профілактичних заходах, і за його іні-
ціативи І-й з’їзд лікарів Конотопського повіту, що зібрав-
ся у 1881 році, звернув увагу земства на те, «що медицина
в сенсі одного лікування хворих, хоча і скорочує перебіг
хвороби, але й не знижує загальну смертність, що меди-
цина в якості попередження хвороб, тобто суспільна гігі-
єна, набагато важливіша для народного здоров’я, бо захо-
ди, які покращують санітарний стан народу, зменшують
хворобливість і знижують загальну смертність. Земська
медицина повинна мати санітарний напрямок» [34, с. 10–
21]. Гасло М.І. Пирогова – «Майбутнє належить медици-
ні профілактичній» – було близьким передовому зем-
ському лікарю.
Діяльність братів-лікарів Шеболдаєвих мала неаби-
який вплив на розвиток медицини у Конотопському по-
віті, натомість у сусідніх Глухівському та Новгород-Сівер-
ському повітах «земська медицина тільки починала свій
«младенческий лепет» [29, с. 56–57]. У 1881 році земство
профінансувало медицичну галузь вже на 39 тис. крб., у
тому числі на Конотопську лікарню було виділено 15 тис.;
у 1882 р. з 44566 крб. лікарня отримала 15168 крб. Ко-
нотопський повіт, незважаючи на те, що за площею був
найменшим (211 кв. верст) і знаходився на 5-му місці за
кількістю населення (132 тис. мешканців), витрачав на
медицину значно більше, ніж всі повіти Чернігівської гу-
бернії. Для порівняння: Ніжинський повіт із 158 тис. насе-
лення витрачав на медицину від 15 до 17 тис. крб. на рік.
Лікарі і, в першу чергу, В.В. Шеболдаєв, гостро крити-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
236
кували ухвалену Конотопським земством роз’їзну систе-
му медичної допомоги, яка, на перший погляд, повинна
була б задовольнити потреби населення в медичних по-
слугах. Але на практиці все було зовсім по-іншому: дні
виїздів лікарів в село часто скасовувалися; лікар ніколи
не встигав прийняти всіх хворих, а тим, кого приймав, не
міг приділити достатньо уваги, часто оглядаючи пацієн-
тів лише один раз протягом всієї хвороби. Іноді ж ліка-
рю доводилося марнувати цілий день, щоб надати допо-
могу двом-трьом хворим. Роз’їзди відволікали, не даючи
можливості зайнятися ні амбулаторним прийомом, ні хі-
рургічною діяльністю. Так, земський лікар Г.М. Гордон із
Борзнянського повіту Чернігівської губернії наводив при-
клад, коли він витратив на дорогу 9 руб. земських коштів,
а оглянув всього одного хворого.
Роз’їзна або, як вона де-не-де називалась, «об’їздна» си-
стема створювала лише ілюзію повної забезпеченості на-
селення медичною допомогою. У такий спосіб лікар шукав
хворих, а хворі марно розшукували лікаря. Лікар А.Г. Ро-
зенель, доповідаючи від імені комісії Першому з’їзду лі-
карів Чернігівської губернії, охарактеризував цю систему
так: «Весь час займають роз’їзди, а толку мало» [7, с. 38].
Недоліки роз’їзної або, як її називав у Конотопському
повіті В.В. Шеболдаєв, «фельдшерсько-роз’їзної» систе-
ми були настільки очевидні, що навіть земці змирили-
ся з думкою про необхідність її зміни. Безліч населених
пунктів, значні території повітів, відсутність гарних до-
ріг, тобто ті фактори, які змусили земства піти на орга-
нізацію роз’їзної системи, виступали проти неї. До того
ж постійно послугами лікарів мали можливість користу-
ватися тільки заможні люди, спроможні заплатити за
візит. Це було відомо і земцям. Гласний Л.А. Астаф’єв у
своїй записці земському зібранню «Про стан та покра-
щання облаштування медичної частини в Конотопсько-
му повіті» пише: «При даному облаштуванні медичної
частини в повіті можна лікувати тільки осіб, що виді-
ляються серед натовпу. Лікування хворих із народу яв-
ляється просто ілюзією, люди насправді не отримують
ніякої допомоги від лікарів». Лікування лише формаль-
но було безкоштовним, але всі були зобов’язані платити
земський податок значних розмірів [35, с. 17–18].
В. Шеболдаєв ініціював проведення повітових і гу-
бернських з’їздів лікарів, брав у них активну участь: був
головою повітових з’їздів 1881–1885 рр., делегатом і до-
повідачем І-го чергового губернського з’їзду лікарів Чер-
нігівської губернії, що проходив з 30 травня до 9 червня
1882 року. Ґрунтовно проаналізувавши розвиток земської
медицини за 1867–1882 рр., лікар зробив висновок: «На-
стоящее состояние земской медицины, хотя оно и гран-
диозно, съезд врачей считает нерациональным … и решил
внести предложение о переходе к строго стационарной
системе» [21, с. 148–155]. При цьому слід зауважити, що
В. Шеболдаєв не тільки вніс пропозицію, а й надав з’їзду
конкретний «Проект приймального покою на 12–14 лі-
жок» і основні вимоги до його роботи [7, с. 41].
Починаючи з 1880 року, в Конотопському повіті не
проходило жодного земського зібрання без того, щоб на
ньому не обговорювалося питання «переобладнання ме-
дичної частини». Як було зазначено, на тоді Конотопське
земство було одним із прогресивних у частині розумін-
ня завдань, поставлених перед земською медициною. І
в цьому велику роль відіграла постать В.В. Шеболдаєва.
Незважаючи на чисельні документальні джерела, жит-
тя та науково-практична діяльність лікаря залишаються
недостатньо вивченими. На окремі серйозні досліджен-
ня, на наш погляд, заслуговують його ініціативи в орга-
нізації роботи перших повітових і губернських з’їздів лі-
карів, створенні земських сільських лікарських дільниць
– основного досягнення земської медицини – організації
віспощеплення і відкритті в Батурині віспяного телятни-
ка. Недостатньо уваги приділено і питанню його роботи в
якості секретаря «Общества врачей Черниговской губер-
нии» і видавництві першого в Україні земського медич-
ного часопису – газети «Земский врач».
До останнього часу залишалася невідомою навіть дата
смерті лікаря. Ознайомившись із матеріалами того часу,
опублікованими в газеті «Черниговские губернские ве-
домости», вдалося відшукати повідомлення наступного
змісту: «Родные бывшего старшего врача Черниговской
губернской земской больницы Василия Валентинови-
ча Шеболдаева с душевным прискорбием извещают о
смерти его, последовавшей 1-го августа в 10 часов утра
после тяжелой и продолжительной болезни. Панихиды
в квартире покойного будут в 2 часа дня и в 8 часов ве-
чера, вынос тела в Воскресенскую церковь 2-го августа в
11 часов утра, а похороны 3-го августа после заупокой-
ной литургии» [37]. Отже, тепер ми знаємо, що видатний
земський лікар, титулярний радник В.В. Шеболдаєв по-
мер 1-го серпня 1900 року і похований в м. Чернігові, ві-
рогідно, на міському цвинтарі.
Його сім’ю, дружину Марію Опанасівну та 3-х дітей –
доньку Катерину, синів Володимира та Ігоря – взяла під
опіку Конотопська повітова земська управа. Родині по-
кійного була призначена пенсія в розмірі 200 руб. стро-
ком на шість років [38, с. 66]. Управа вирішила «оказать ей
помощь на обучение старшего сына в гимназии до полно-
го окончания курса, т. е. в течении 4 лет» [38, с. 103–104].
Доля відміряла лікарю Василю Шеболдаєву, на жаль,
лише 48 років життя, з яких половина (24 роки) була
віддана служінню людям, постійній і напруженій бо-
ротьбі за їх здоров’я та життя. Він належав до тих лі-
карів, про яких знавець земської медицини С.М. Ігум-
нов писав: «Вони дивились на земську справу не як на
службу, а як на служіння» [33, с. 132].
Вагомий внесок у розвиток медичної допомоги і добру
пам’ять про багаторічну роботу залишили й інші брати
Шеболдаєви. Дійсний статський радник Леонід Шебол-
даєв, працюючи земським лікарем у м. Сумах, заслужив
глибоку повагу жителів міста. У 1903 році Сумські по-
вітові земські збори «За громадные заслуги перед на-
ISSN 2218-4805
237
селением уезда, его выдающуюся хирургическую дея-
тельность» підвищили Л. Шеболдаєву посадовий оклад
з 1 500 крб. до 2 500 крб. [39, с. 97]. У Сумському повіті
був заснований благодійний капітал (фонд) для допо-
моги малозабезпеченим хворим імені Л. Шеболдаєва,
«выражая таким путем свое уважение и благодарность
врачу за его деятельность» [40, с. 58], а фельдшерській
школі Сумського земства була встановлена стипендія
імені Л. Шеболдаєва [41, с. 5–6].
Як бачимо, практична діяльність лікарів Шеболдає-
вих була тісно пов’язана з науково-педагогічною сферою
і благодійністю. Імена прогресивних земських лікарів –
братів Данила і Василя Шеболдаєвих та їх подвижницька
діяльність «для загального добра» заслуговують на нашу
вдячність та гідне пошанування. Вони займають достой-
не місце в ряду визначних медиків краю.
ПОСИЛАННЯ
1. Журналы ХХХІ очередного Конотопского уездного собрания
с 25 по 29 сентября 1895 года – Конотоп, 1896. – 383 с.
2. Адрес-календарь /Харьковский календарь на 1880 год. –
Харьков, 1880. – 872 с.
3. Российский медицинский список. Изданный Медицин-
ским департаментом Министерства внутренних дел на 1900 год.
– СПб., 1900. – 615 с.
4. Список студентов Императорского Университета Св. Влади-
мира за первое полугодие 1872-73 учебного года / Университет-
ские известия, год четвертый. № 1 – Январь. – К., 1873. – C. 1–44.
5. Чернобров И.В. Роль земских врачей Сумщины в разви-
тии медицины // Сумська старовина. – Суми. – 2011. – № 33–34
– С. 100–122.
6. Куций А.В., Куций С.А. Оснащення метеорологічних стан-
цій і пунктів придніпровської мережі (на прикладі Конотопсько-
го) / Матеріали 14-ї Всеукраїнської наукової конференції «Ак-
туальні питання історії науки і техніки» (м. Львів, 8–10 жовтня
2015 р.) / Центр памяткознавства НАН України і УТОПІК. – К.;
Львів, 2015. – 500 с.
7. Нікітін В.Г., Нікітін Ю.В. Медицина і здоров’я населення Лі-
вобережної України. – Конотоп, 2007. – Т. 2. – 964 с.
8. Протоколы 1-го очередного губернского съезда земских вра-
чей Черниговской губернии / Земской сборник Черниговской гу-
бернии 1882 год. – Чернигов, 1882 – № 9. – С. 99–211.
9. Бржеский В.Ч. К истории земской хирургии в Черниговской
губернии (1864–1914) // Новый хирургический архив. – К., 1960.
– № 4. – С. 124–127.
10. Протоколы IV-го очередного губернского съезда земских
врачей Черниговской губернии / Земской сборник Черниговской
губернии 1895 год. – Чернигов, 1896. – № 9. – С. 151–188.
11. Епштейн Л.Б. Письмо в редакцию журнала «Врач». – 1899.
–№ 72. – С. 203–204.
12. Державний архів Чернігівської області, ф. 427, оп. 1, спр. 1385.
13. Адрес-календарь / Харьковский календарь на 1916 год. –
Харьков, 1916. – 381 с.
14. Курск: краевед. Слов.- справ. / [Кур. обл. краевед. о-во, Гос.
арх. Кур. обл. ; гл. ред. Ю.А. Бугров]. – Курск, 1997. – 495 с.
15. Календарь знаменательных и памятных дат Курской об-
ласти на 2014 год. – Курск, 2013. – 132 с.
16. Список гражданским чинам четвертого класса. Часть вто-
рая. – Петроград. 1915. – 1415 с.
17. Змеев Л.Ф. Русские врачи-писатели. – СПб, 1889. – Вып. 2.
Тетради 4–5. – 445 с.
18. Федорович А. Чернігівська земська фельдшерська школа
(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): історія розвитку // Сіве-
рянський літопис. – Чернігів – 2013. – № 3. – С. 27–33.
19. Нікітін В.Г. Медицина Конотопського повіту в період ро-
сійсько-турецької війни 1877–1878 років // Військова та куль-
турно-освітня спадщина генерала М.І. Драгомирова. – Конотоп,
2010. – С. 67–71.
20. Шеболдаєв Д.В., Шеболдаєв В.В. Медико-статистический
отчет о состоянии земской медицины и народного здравия в Ко-
нотопском уезде за 1884 год. – Конотоп, 1885, – 141 с.
21. Шеболдаев В.В. Сообщение об организации земской меди-
цины в Конотопском уезде // Земский сборник Черниговской гу-
бернии. – Чернигов – 1882. – № 9. – С. 148–155.
22. Шеболдаев В.В. Жертвы гнилокровия. Гнилостная флегмо-
на на плече после оспопрививания. Два случая множественных
эхинококков // Труды общества врачей Черниговской губернии
за 1889–1890 г. – Чернигов, 1892. – 42 с.
23. Шеболдаев В.В. Эпидемия дизентерии в м. Батурине, Чер-
ниговской губернии в 1880 году и «дело» о ней // Врач. – 1881 г.
– № 31. – 12 с.
24. Ивановский А.А. Об астрологическом составе населения
России. – М., 1904. – Т. 22. – 287 с.
25. Дементьев Е.М. Развитие мышечной силы человека в связи с
общим его физическим развитием: Дис. на степ. д-ра мед. Е.М. Де-
ментьева. – Москва. – 1889. – 185 с.
26. Шеболдаев В.В. Очерк деятельности земских больниц и ам-
булаторий // Земский врач. – Чернигов. – 1889. – № 38. – С. 595–627.
27. Труды общества врачей Черниговской губернии 1889–1890.
– Чернигов, 1892. – 42 с.
28. Шеболдаев В.В. Очерк санитарного состояния и деятель-
ности хирургического отделения Черниговской губернской зем-
ской больницы за 1888 год // Земский врач. – Чернигов. – 1891.–
№ 33. – С. 176–179.
29. По уездным земствам Черниговской губернии // Земский
сборник Черниговской губернии за 1886 год. – Чернигов. – 1886.
– № 1–2. – 843 с.
30. Журналы очередного Конотопского уездного земского со-
брания 24, 25 и 26 сентября 1882 года. – Конотоп, 1883. – 106 с.
31. Балан М. Чернігівська община милосердя // Агапіт. – К. –
2001. – № 13. – С. 69–71.
32. Отчет Черниговской губернской земской управы за 1887
год / Земский сборник Черниговской губернии 1888. – Чернигов
– 1888. – №№ 9–10. – Сентябрь – октябрь. – C. 217.
33. Игуменов С.Н. Очерк развития земской медицины в гу-
берниях, вошедших в состав УССР, в Бессарабии и в Крыму. – К.,
1940. – 154 с.
34. Шеболдаев В.В. Санитарные вопросы в народных шко-
лах Конотопского земства по санитарным исследованиям на-
родных школ, произведенным земскими врачами. – Чернигов,
1887. – С. 2–76.
35. Материалы о санитарном состоянии в Конотопском уез-
де за 1881 год / Первый очередной губернский съезд врачей Чер-
ниговского земства с 30 мая по 8 июня 1882 года. – Чернигов, –
Приложение. С. 3–84.
36. Записка гл. Л.А. Астафьева. О состоянии и улучшении устрой-
ства медицинской части в Конотопском уезде // Журналы ХХ оче-
редного Конотопского уездного земского собрания 27–29 сентя-
бря 1884 года. – Конотоп, 1884. – С. 7–22.
37. Черниговские губернские ведомости. – Чернигов. – 1900.
– № 2244. – 1 августа.
38. Журналы Конотопского ХХХVI очередного уездного земс-
кого собрания сессии 1900 года. – Конотоп, 1901. – 508 с.
39. Труды съезда врачей и представителей земских учреждений
Харьковской губернии по санитарной части. – Харьков, 1904. – C. 97.
40. Врачебная хроника Харьковской губернии. – Харьков, 1904.
– № 1–2. – С. 58.
41. Журналы Сумского уездного земского собрания очеред-
ной сессии 30 ноября – 5 декабря 1914 года. – Сумы, 1915. – С. 5–6.
Никитин В.Г., Терех Н.И. Подвижническая деятельность
земских врачей Шеболдаевых – основателей хирургии в
Конотопском уезде
На основе исторических источников исследуется жизненный
путь братьев Даниила и Василия Шеболдаевых – врачей Конотопс-
кого уезда, основателей хирургической дела в уезде.
Ключевые слова: больница, хирургия, метеорологическая служба,
детские ясли, операционная, профилактические осмотры школьников.
Nikitin V.H., Terekh M.I. Selfl ess activity of territorial doc-
tors Sheboldaiev – founders of surgery in the Konotop district
On the basis of historical sources, the life path of brothers Daniel
and Vasyl Sheboldaev, doctors of Konotop district, founders of surgical
business in the district, is being investigated.
Key words: hospital, surgery, meteorological service, nursery,
operating room, preventive examinations of schoolchildren.
07.02.2019 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180940 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T07:47:19Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Нікітін, В.Г. Терех, М.І. 2021-10-24T18:43:22Z 2021-10-24T18:43:22Z 2019 Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 231-237. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180940 614.253.1:94(477)«18» Шеболдаєв На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях братів Данила та Василя Шеболдаєвих – лікарів Конотопського повіту, засновників хірургічної справи в повіті. На основе исторических источников исследуется жизненный путь братьев Даниила и Василия Шеболдаевых – врачей Конотопского уезда, основателей хирургической дела в уезде. On the basis of historical sources, the life path of brothers Daniel and Vasyl Sheboldaev, doctors of Konotop district, founders of surgical business in the district, is being investigated. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті Подвижническая деятельность земских врачей Шеболдаевых – основателей хирургии в Конотопском уезде Selfless activity of territorial doctors Sheboldaiev – founders of surgery in the Konotop district Article published earlier |
| spellingShingle | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті Нікітін, В.Г. Терех, М.І. Нова історія |
| title | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті |
| title_alt | Подвижническая деятельность земских врачей Шеболдаевых – основателей хирургии в Конотопском уезде Selfless activity of territorial doctors Sheboldaiev – founders of surgery in the Konotop district |
| title_full | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті |
| title_fullStr | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті |
| title_full_unstemmed | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті |
| title_short | Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті |
| title_sort | подвижницька діяльність земських лікарів шеболдаєвих – засновників хірургії в конотопському повіті |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180940 |
| work_keys_str_mv | AT níkítínvg podvižnicʹkadíâlʹnístʹzemsʹkihlíkarívšeboldaêvihzasnovnikívhírurgíívkonotopsʹkomupovítí AT terehmí podvižnicʹkadíâlʹnístʹzemsʹkihlíkarívšeboldaêvihzasnovnikívhírurgíívkonotopsʹkomupovítí AT níkítínvg podvižničeskaâdeâtelʹnostʹzemskihvračeišeboldaevyhosnovateleihirurgiivkonotopskomuezde AT terehmí podvižničeskaâdeâtelʹnostʹzemskihvračeišeboldaevyhosnovateleihirurgiivkonotopskomuezde AT níkítínvg selflessactivityofterritorialdoctorssheboldaievfoundersofsurgeryinthekonotopdistrict AT terehmí selflessactivityofterritorialdoctorssheboldaievfoundersofsurgeryinthekonotopdistrict |