Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
Стаття присвячена з’ясуванню особливостей продажу полив’яного посуду в системі збуту глиняних виробів українських гончарів наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття. Окреслено причини збільшення та подальшого поступового зменшення обсягів його
 виготовлення, подано інформацію про державну полі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180941 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Гавриш // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 258-260. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860262373998198784 |
|---|---|
| author | Гавриш, Л.О. |
| author_facet | Гавриш, Л.О. |
| citation_txt | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Гавриш // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 258-260. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена з’ясуванню особливостей продажу полив’яного посуду в системі збуту глиняних виробів українських гончарів наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття. Окреслено причини збільшення та подальшого поступового зменшення обсягів його
виготовлення, подано інформацію про державну політику щодо
кустарів, які виготовляли полив’яний посуд.
Статья посвящена выяснению особенностей продажи глазурованной посуды в системе сбыта глиняных изделий украинских гончаров в конце XIX − начале ХХ века. Определены причины увеличения
и дальнейшего постепенного уменьшения объемов её производства,
предоставлена информация о государственной политике относительно кустарей, которые изготавливали глазурованную посуду.
The article is devoted to the clarification of the peculiarities of the
sale of polycarbonate utensils in the system of sale of clay products of
Ukrainian potters in the late nineteenth and early twentieth centuries.
The reasons for the increase and further gradual decrease of the volume
of its production are specified, information on the state policy concerning
the craftsmen and producers of the polishing dishes was provided.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:56:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
258
зації виробництва екологічно чистої будівельної кера-
міки, комплексному підході у вирішенні пріоритетних
завдань вважаємо доцільним використовувати в іннова-
ційних економічних процесах сьогодення.
ПОСИЛАННЯ
1. Гуров А. В. Геологическое описание Полтавской губернии.
– Харьков, Типография М.Ф. Зильберберга, 1888. – VII с., 1010 с.
2. Журналы Полтавского губернского земского собрания
41 очередного созыва, 1905 года. – Полтава: Типо-Литография
И. Фришберга и С. Зохоровича, 1906. – 125 с.
3. Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губер-
ний России (1865–1892 гг.) / Издание Полтавсокй губернской зем-
сокй управы. – Полтава: Типография Л. Фришберга, 1894. – 246 с.
4. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1901 год. –
Полтава: Типо-Литогр. Торг. Дома «Л. Фришберг», 1902. – Вып. І.
– 164 с.
5. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1906 год.
– Полтава: Электрик. Типо-Литогр. Торг. Дома Л. Фришберг и
С. Зохорович, 1907. – Вып. І. – 110 с.
6. Полтавское губернское земское собрание ХLІ очередного
созыва С 15 по 22 января 1906 года. (Стенографический отчет). –
Полтава: Типография Л. Фришберга, 1906. – 473 с.
7. Полтавское губернское земское собрание ХLІV очередного
созыва. С 1 по 9 декабря 1908 года. – Полтава: Типо-Литография
Л. Фришберга, 1909. – 571 с.
8. Полтавское губернское земское собрание ХLІІ очередного
созыва (30 ноября – 8 декабря 1906 года) – Полтава: Типо-Лито-
графия Л. Фришберга, 1907. – 456 с.
9. Полтавское губернское земское собрание ХХХІХ очередно-
го созыва (30 ноября – 10 декабря 1903 года) – Полтава: Типо-Ли-
тография Л. Фришберга, 1904. – 655 с.
10. Полтавскому губернскому земскому собранию 42-го оче-
редного созыва Ревизионной комиссии доклад 1906 года. – Пол-
тава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1906. – 90 c.
11. Полтавскому губернскому земскому собранию 45-го оче-
редного созыва Ревизионной комиссии доклад 1909 года. – Пол-
тава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1909. – 105 c.
12. Полтавскому губернскому земскому собранию XL очеред-
ного созыва Ревизионной комиссии Доклад 1904 года. – Полта-
ва : Типо-Литография Л. Фришберга, 1904. – 45 с.
13. Полтавскому губернскому земскому собранию ХLI очеред-
ного созыва Губернской земской управы доклады 1905 г. – Полта-
ва: Типо-Литография Л. Фришберг и С. Зохорович, 1906. – 192 c.
14. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХVІІІ оче-
редного созыва Губернской земской управы Доклады. – Полтава:
Типо-Литография Л. Фришберга, 1902. – 726 c.
15. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХІІ оче-
редного созыва Полтавской губернской управы доклад № 44. Об
организации экономической деятельности Полтавского губерн-
ского земства. – Полтава: Типо-Литография М.Л. Старожицко-
го, 1896. – 19 с.
16. Сельский календарь на 1888 год со святцами на три года
(1888–1889–1890 гг.), портретом Государя Императора и многими
рисунками. – СПб.: Издание Ф. Павленкова, 1888. – 142 с.
Белько О.А. Развитие производства строительной
керамики на Смилянском черепичном заводе Роменского
уезда на Полтавщине (начало ХХ в.)
Статья посвящена реализации мероприятий Полтавского гу-
бернского земства по развитию производства огнеупорного строи-
тельного материала на примере деятельности Смилянского че-
репичного завода
Ключевые слова: Полтавское губернское земство, губернская
управа, финансовая поддержка земства, Смилянский черепичный
завод, Роменский уезд.
Belko O.O. Development of building ceramics production
at Smila tile factory of Romny County of Poltava region (be-
ginning of the 20th century)
The article focuses on activity of the Poltava local council in refl ectory
clay materials production using the example of Smila tile factory
Key words: the Poltava local council, municipal council, fi nancial
support from the local council, Smila tile factory, Romny County.
21.01.2019 р.
УДК 738:339«1890/1910»
Л.О. Гавриш
ОСОБЛИВОСТІ ЗБУТУ
ПОЛИВ’ЯНОГО ПОСУДУ
(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
Стаття присвячена з’ясуванню особливостей продажу полив’я-
ного посуду в системі збуту глиняних виробів українських гонча-
рів наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття. Окреслено причи-
ни збільшення та подальшого поступового зменшення обсягів його
виготовлення, подано інформацію про державну політику щодо
кустарів, які виготовляли полив’яний посуд.
Ключові слова: гончар, збут, продаж, обмін, полива, полив’я-
ний посуд.
Важливим етапом роботи кожного виробника є про-
даж його товару. Українські гончарі збували свої вироби
роздрібним (продаж чи обмін самим майстром) та опто-
вим (за участі посередників) способами. Так продавали
і теракотовий, і полив’яний посуд. У пропонованій роз-
відці зроблено спробу з’ясувати й узагальнити особли-
вості збуту полив’яних виробів, причини зміни обсягів
їх виготовлення, державної політики щодо виробників
полив’яного посуду.
Окреслені питання не були предметом спеціальних
досліджень, лише окремі аспекти можна зустріти в пра-
цях переважно земських працівників, що вивчали еконо-
мічний стан кустарних промислів, зокрема гончарства, в
різних регіонах: М. Іонов на Київщині [2], П. Земятчен-
ський та Л. Плавтов на Чернігівщині [1; 6], С. Лисенко
на Полтавщині [3], Л. Соколовський на Харківщині [9],
А. Прусевич на Поділлі [8] та інші. Частково узагальнену
інформацію із зазначеної проблематики подано в моно-
графії керамолога Олеся Пошивайла «Етнографія укра-
їнського гончарства: Лівобережна Україна» [7].
Актуальність дослідження зумовлюється потребою в уза-
гальненні розрізнених відомостей про особливості збуту
полив’яних виробів для подальших керамологічних студій.
Технологічно виготовлення полив’яних виробів від-
різнялося від виготовлення теракоти. Ця обставина зу-
мовила різницю в їх оцінюванні при збуті. Виробництво
полив’яного посуду вимагало від кустарів додаткових ви-
трат на придбання складових поливи та дров для пов-
торного випалювання, що підвищувало собівартість про-
дукції. Полив’яний посуд вимагав більшої ретельності
й при вкладанні до горна, «простая посуда укладыва-
ется скорее – в 4−6 часов, глазурованная же отнимает
целый рабочий день» [2, с. 55]. Часто під час випалу по-
суд «склеювався», в процесі роз’єднання він отримував
пошкодження, що зменшувало його ціну й призводило
до збитків. Відповідно, під час збуту полив’яний посуд
мав більшу вартість порівняно з теракотовим. При роз-
дрібному продажу, наприклад, теракотовий горщик-«зо-
лінник» коштував 8–12 коп., а полив’яний – 15–30 коп. [7,
с. 123]. При оптовому продажу різниця в ціні теж збері-
галася: «сотня посуды продается … простой – до 3 р., по-
ливяной – от 8 р. до 8 ½ р.» [9, с. 55].
j
ISSN 2218-4805
259
Найбільш поширеною формою полив’яного посуду
були миски. При їх оптовому продажу сотню виробів
називали «круговою» й налічувала вона 250−350 оди-
ниць різновеликого посуду (зазвичай чотирьох розмі-
рів: двійник, трійник, четверик, п’ятерик).
Оскільки виготовленням полив’яного посуду займа-
лася невелика кількість гончарів, то й окремої системи
його обрахунку при оптовому збуті не виробилося, «була
пристосована термінологічна система лічби полив’яних
мисок, тобто «кругова сотня»» [7, с. 146]. Вона також з ча-
сом змінювалася, з’являлися нові метрологічні одиниці:
шестерик, десятерик, двадцятерик. Їх поява була викли-
кана в основному проблемами із реалізацією глиняних
виробів, які виникли на початку ХХ століття. У цей час
основним способом збуту став оптовий продаж скупни-
кам, які диктували свої вимоги кустарям. Ті, в свою чер-
гу, щоб привабити посередників, змушені були збільшу-
вати кількість одиниць, що входила до сотні, за рахунок
введення дрібнішого посуду. З часом це явище пошири-
лося й на оптовий продаж теракотового посуду.
Глиняний посуд не тільки продавали, а й обмінюва-
ли на продукти харчування. При такому способі збуту,
«на відсип», «за простий горщик брали стільки збіж-
жя, овочів, фруктів тощо, скільки в ньому поміщалося,
а за полив’яні вироби – удвічі або втричі більшу мір-
ку» [7, с. 125; 4, с. 190].
У кінці ХІХ – на початку ХХ століття ринки збуту все
більше став завойовувати фаянсовий та металевий фа-
бричний посуд, який склав серйозну конкуренцію кустар-
ному виробництву. Дослідник гончарства Чернігівщини
Л. Плавтов 1914 року писав: «До последнего времени го-
нчары Черниговской губернии работали только простую
посуду без поливы; к производству же поливяной на-
чали приступать в широких размерах только лет 15−20
назад. Переход к производству поливяной посуды про-
исходит под влиянием конкуренции луженой, а в по-
следнее время эмалированной посуды» [6, с. 30]. Те, що
виготовлення полив’яного посуду в Чернігівщині напри-
кінці ХІХ століття не мало масового характеру, підтвер-
джено в дослідженні Петра Земятченського «О залежах
глины в районах кустарного гончарного производства в
Черниговской губернии» [1, с. 232]. Слід зауважити, що
схожа ситуація спостерігалася й на Київщині: «чистий»
прибуток від виготовлення полив’яного й теракотово-
го посуду був майже однаковим (60% і 56% відповідно).
Таке співвідношення не приваблювало гончарів до дов-
готривалого й витратного виробництва. Часто причи-
ною непопулярності виготовлення полив’яного посуду
серед майстрів ставало те, що «им полива не удается и
их поливанная посуда не выдерживает конкуренции на
рынках с привозной» [3, с. 355].
Відсутність досвіду, незнання технології призводили
до помилок у виготовленні полив’яних виробів, що в свою
чергу зменшувало прибутки. Наприклад, щоб пришвидшити
процес виробництва, гончарі часто не перемелювали
поливу на жорнах, тому залишалися грудочки, які під час
випалювання перетворювалися на некрасиві плями. Не
додавала привабливості посуду й нерівна лінія-межа між
полив’яною й теракотовою поверхнями. За спостереженням
Миколи Іонова тільки в Дибинцях (Київщина), щоб запобігти
цьому, вдавалися до «крайкування» – позначення межі
рідким розчином житньої муки.
Проблемою було також те, що в різних осередках го-
нчарна глина мала свої особливості, й, щоб узгодити
фізичні властивості сировини й поливи (зокрема, кое-
фіцієнт розширення й звуження) й уникнути розтріску-
вання при випалюванні, потрібно було експерименталь-
ним шляхом віднайти саме «свій» рецепт. Микола Іонов
згадував про гончаря Афанасія Дем’яненка з Черкасько-
го повіту, який цій проблемі присвятив три роки напо-
легливої праці [2, с. 14]. Вказуючи на сталість традицій,
дослідник зауважував, що гончарі потребують нових
знань, які можна отримати через організацію артілей
та гончарних шкіл. Цікаво, що обстеження гончарного
промислу Київської губернії Микола Іонов здійснював
за дорученням земства, відповідно в звіті пропагува-
лася ідея професійної освіти. Так, говорячи про роз-
пис полив’яного посуду, він зазначив, що найкращими
й найрозмаїтішими є роботи гончаря з Дибинець Кале-
ника Масюка, який свого часу навчався в Глинській го-
нчарній школі. «Ставить этого гончара на ряду с дру-
гими, конечно, совершенно невозможно. Он хорошо,
быстро и красиво работает, сбыт его изделий обеспечен,
у него всегда есть заказы; расценка изделий, сравнитель-
но, высока, в зависимости от скупщика он не находит-
ся» [2, с. 10]. Останнє було вкрай важливим, оскільки на
початку ХХ століття прикметною ознакою українсько-
го гончарства став збут продукції переважно за актив-
ної участі скупників, що суттєво зменшувало прибут-
ки гончарів і робило песимістичними прогнози щодо
майбутнього кустарного промислу. Скупники, на дум-
ку Миколи Іонова, також «приносят вред и морального
характера, стараясь дискредитировать в глазах темного
народа земские или общественные начинания», підри-
ваючи довіру до споживчих спілок, які мали б полегши-
ти кустарям збут їх продукції [2, с. 62]. Про вплив якості
поливи на збут глиняних виробів на рубежі ХІХ і ХХ сто-
літь писав також Сергій Лисенко. Серед першочергових
заходів Полтавського губернського земства по сприян-
ню глинським гончарям, на його думку, «должно быть
не расширение пределов сбыта, а скорее удержание за-
хваченных уже рынков от конкуренции со стороны до-
вольно близких соседей», чому сприятиме «введение
улучшенных рецептов поливы» [3, с. 370].
Асортимент полив’яних виробів вигідно відрізнявся
від теракотових форм. Такий стан речей можна пояснити
тим, що полив’яний посуд був орієнтований на заможні-
ших споживачів, які вже активно користувалися фабрич-
ною продукцією. Відповідно, потрібно було максималь-
но наблизитися до промислового асортименту глиняних
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
260
виробів. Як наслідок, полив’яні глиняні вироби стали ос-
новними конкурентами фабричного фаянсового посуду.
Щоб дискредитувати кустарного виробника перед масо-
вим споживачем «збутові агенти … поширювали не завж-
ди достовірні відомості немовби про масові отруєння
людей свинцевою поливою, оплачували й організову-
вали проведення спеціальних обстежень шкідливостей
гончарного виробництва, замовляли статті в періодиці
з вимогою державної заборони використання свинцевих
полив» [5, с. 76]. Як наслідок, почали з’являтися публіка-
ції, в яких автори попереджали про можливу небезпеку
отруєння гончарів свинцем, яка ставала можливою через
брак знань про технологію покриття виробів поливою й
недотримання правил техніки безпеки. Дослідник гон-
чарства Поділля Олександр Прусевич зазначав, що через
незнання коефіцієнтів розширення глини й поливи від
дії високих температур і звуження при охолодженні, на
виробах полива розтріскується [8, с. 57]. Коли в ці тріщи-
ни потрапляє кислота зі страви, свинець в результаті хі-
мічної реакції переходить до їжі й, на думку дослідника,
викликає отруєння. Таку ж проблему, тільки вже на Ки-
ївщині, окреслив Микола Іонов. Окрім незнання куста-
рями «коэффициентов расширения глины и глазури»,
він також звернув увагу на те, що «киевским гончарам
не известно», в яких пропорціях слід брати окис свин-
цю і кремнезем. Тому вони, щоб пришвидшити процес
плавлення поливи, більше додають окису свинцю, що,
в свою чергу, не тільки призводить до збільшення со-
бівартості посуду, а й до «медленного систематическо-
го отравления» користувачів таким посудом [2, с. 13].
Негативний вплив поливи на здоров’я самих гончарів,
на думку дослідника, відбувався під час перемелюван-
ня свинцю з піском (страждали легені), перепалювання
свинцю (випари шкодили органам дихання й зору), коли
немиті руки майстрів контактували з їжею (страждали
органи травлення), загальної шкоди організму виробни-
ків і користувачів полив’яним посудом завдавали мідь і
марганець, які використовували для кольорової глазу-
рі [8, с. 37]. Повідомлення про шкідливість поливи, які
періодично з’являлися від початку 1840-х років, масо-
вого характеру набули в 1929–1930-ті роки (це явище в
історії українського гончарства ґрунтовно охарактери-
зував керамолог Олесь Пошивайло [ 5, с. 76–84]). Разом з
примусовою колективізацією кустарів, податковим тис-
ком на одноосібників, підтримкою фарфоро-фаянсової
промисловості з боку держави, подорожчанням палива
та сировини, бездоріжжям, труднощами при збуті про-
дукції це призвело згодом до поступового занепаду го-
нчарного промислу загалом й виробництва полив’яно-
го посуду зокрема.
Отже, збут полив’яного посуду мав свої особливості:
при продажу його ціна була вищою, при обміні за нього
давали більше продуктів харчування. Збільшення об-
сягів виготовлення полив’яних виробів на кінець ХІХ
століття було наслідком посилення конкуренції з боку
фарфоро-фаянсової промисловості та налагодження
випуску металевого посуду. Це явище також вплинуло
на розширення асортименту полив’яного посуду, який
був представлений більшою кількістю форм порівня-
но з теракотовим. Разом з цим постала проблема браку
знань і досвіду в майстрів, які раніше не виготовляли
посуд, вкритий поливою. Саме технологічні помилки
кустарів згодом стали одним із аргументів провідни-
ків державної політики, спрямованої на заборону ви-
користання поливи й подальшого згасання виробни-
цтва полив’яного посуду.
ПОСИЛАННЯ
1. Земятченский П.А. О залежах глины в районах кустарного
гончарного производства в Черниговской губернии / П.А. Земят-
ченский // Отчеты и исследования по кустарной промышленно-
сти в России. – СПб.: тип. В. Киршбаума, 1897. – Т. IV. – С. 216–244.
2. Ионов Н.Ф. Гончарный промысел в Киевской губернии
/ Н.Ф. Ионов // Кустарная промышленность в Киевской губер-
нии: Итоги анкетного и местного обследования, произведенного
Киевской губернской земской управой по поручению Губернского
земского собрания. – К.: тип. насл. К. Круглянского, 1912. – С. 1–77.
3. Лисенко С.И. Очерки домашних промыслов и ремесел Полтав-
ской губернии: Роменский уезд / С.И. Лисенко. – Одесса: Славян-
ская тип. Н. Хрисогелос, 1900. – Вып. 2. – 540 с.
4. Овчаренко Л. Гончарство Макарового Яру (друга полови-
на ХІХ – перша половина ХХ століття): монографія / Людми-
ла Овчаренко. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. – 252 с. – (Науковий
проект «Гончарний здвиг Донбасу», кн. 4; Українські керамоло-
гічні студії, вип. 3).
5. Пошивайло О. Вершинне явище українського гончарства
/ Олесь Пошивайло // Опішнянська мальована миска другої по-
ловини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етно-
графічного музею в Санкт-Петербурзі) / Автор-упорядник Олесь
Пошивайло, художник Юрко Пошивайло, фотограф Тарас Поши-
вайло. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – 632 с.: іл.
6. Плавтов Л. Краткий обзор кустарных промыслов Черни-
говской губернии / Л. Плавтов. – Чернигов: Типография Губерн-
ского Земства, 1914. – 32 с.
7. Пошивайло О.М. Етнографія українського гончарства: Ліво-
бережна Україна / О.М. Пошивайло. – К.: Молодь, 1993. – 408 с.: іл.
8. Прусевич А. Гончарный промысел в Подольской губернии /
А. Прусевич // Кустарные промыслы Подольской губернии. – К.:
издание Подольской Губернской Земской Управы, 1916. – С. 9–118.
9. Соколовский Л.Л. Гончары в Купянском уезде в 1880 году
/ Л.Л. Соколовский // Труды комиссии по исследованию кустар-
ных промыслов Харьковской губернии. – Харьков: Типография
губернского правления типографии окружного штаба. – Вып. II.
– 1883. – С. 33–57.
Гавриш Л.А. Особенности сбыта глазурованной посуды
(конец XIX – начало ХХ века)
Статья посвящена выяснению особенностей продажи глазуро-
ванной посуды в системе сбыта глиняных изделий украинских гонча-
ров в конце XIX − начале ХХ века. Определены причины увеличения
и дальнейшего постепенного уменьшения объемов её производства,
предоставлена информация о государственной политике относи-
тельно кустарей, которые изготавливали глазурованную посуду.
Ключевые слова: гончар, сбыт, продажа, обмен, глазурь, гла-
зурованная посуда.
Ha vrysh L.O. Peculiarities of the sale of polishing dishes
(the end of the XIX – the beginning of the twentieth century)
The article is devoted to the clarifi cation of the peculiarities of the
sale of polycarbonate utensils in the system of sale of clay products of
Ukrainian potters in the late nineteenth and early twentieth centuries.
The reasons for the increase and further gradual decrease of the volume
of its production are specifi ed, information on the state policy concerning
the craftsmen and producers of the polishing dishes was provided.
Key words: potter, sale, sale, exchange, watering, polishing dishes.
24.01.2019 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180941 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:56:36Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Гавриш, Л.О. 2021-10-24T18:43:34Z 2021-10-24T18:43:34Z 2019 Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Л.О. Гавриш // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 258-260. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180941 738:339«1890/1910» Стаття присвячена з’ясуванню особливостей продажу полив’яного посуду в системі збуту глиняних виробів українських гончарів наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття. Окреслено причини збільшення та подальшого поступового зменшення обсягів його
 виготовлення, подано інформацію про державну політику щодо
 кустарів, які виготовляли полив’яний посуд. Статья посвящена выяснению особенностей продажи глазурованной посуды в системе сбыта глиняных изделий украинских гончаров в конце XIX − начале ХХ века. Определены причины увеличения
 и дальнейшего постепенного уменьшения объемов её производства,
 предоставлена информация о государственной политике относительно кустарей, которые изготавливали глазурованную посуду. The article is devoted to the clarification of the peculiarities of the
 sale of polycarbonate utensils in the system of sale of clay products of
 Ukrainian potters in the late nineteenth and early twentieth centuries.
 The reasons for the increase and further gradual decrease of the volume
 of its production are specified, information on the state policy concerning
 the craftsmen and producers of the polishing dishes was provided. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Особенности сбыта глазурованной посуды (конец XIX – начало ХХ века) Peculiarities of the sale of polishing dishes (the end of the XIX – the beginning of the twentieth century) Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Гавриш, Л.О. Нова історія |
| title | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_alt | Особенности сбыта глазурованной посуды (конец XIX – начало ХХ века) Peculiarities of the sale of polishing dishes (the end of the XIX – the beginning of the twentieth century) |
| title_full | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short | Особливості збуту полив’яного посуду (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort | особливості збуту полив’яного посуду (кінець хіх – початок хх ст.) |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180941 |
| work_keys_str_mv | AT gavrišlo osoblivostízbutupolivânogoposudukínecʹhíhpočatokhhst AT gavrišlo osobennostisbytaglazurovannoiposudykonecxixnačalohhveka AT gavrišlo peculiaritiesofthesaleofpolishingdishestheendofthexixthebeginningofthetwentiethcentury |