Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.)
Стаття присвячена храмам села Воздвиженське, що діяли з кінця XIX століття до сьогодення. В статті вперше публікується документ про будівництво Трудовим братством нового кам’яного храму у с. Воздвиженському....
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180944 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 267-271. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180944 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1809442025-02-23T18:26:46Z Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) Святыни села Воздвиженское (конец XIX – начало XXI ст.) Shrines of the village of Vozdvyzhenske (the end of XIX – the beginning of the 21st centuries) Мірошниченко, Н.О. Нова історія Стаття присвячена храмам села Воздвиженське, що діяли з кінця XIX століття до сьогодення. В статті вперше публікується документ про будівництво Трудовим братством нового кам’яного храму у с. Воздвиженському. Статья посвящена храмам села Воздвиженское, которые действовали с конца XIX века до нынешнего времени. В статье впервые публикуется документ о строительстве Трудовым братством нового каменного храма в с. Воздвиженское. The article is devoted to the temples of the village of Vozdvyzhenske which acted since the end of the 19th century to present time. In the article the document about construction of the new stone temple by the Labour fraternity in the village of Vozdvyzhenske for the first time published. 2019 Article Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 267-271. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180944 94(477.52)726:2–523.4«189–20» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Мірошниченко, Н.О. Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена храмам села Воздвиженське, що діяли з
кінця XIX століття до сьогодення. В статті вперше публікується документ про будівництво Трудовим братством нового кам’яного храму у с. Воздвиженському. |
| format |
Article |
| author |
Мірошниченко, Н.О. |
| author_facet |
Мірошниченко, Н.О. |
| author_sort |
Мірошниченко, Н.О. |
| title |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) |
| title_short |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) |
| title_full |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) |
| title_fullStr |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) |
| title_full_unstemmed |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) |
| title_sort |
святині села воздвиженське (кінець xix – початок xxi ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180944 |
| citation_txt |
Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.) / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 267-271. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT mírošničenkono svâtiníselavozdvižensʹkekínecʹxixpočatokxxist AT mírošničenkono svâtyniselavozdviženskoekonecxixnačaloxxist AT mírošničenkono shrinesofthevillageofvozdvyzhensketheendofxixthebeginningofthe21stcenturies |
| first_indexed |
2025-11-24T10:36:21Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:36:21Z |
| _version_ |
1849667702680977408 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
267
с. 1]. Щодо назви села, то директор Громадського істо-
рико-меморіального музею «Трудове братство М.М. Не-
плюєва», житель Воздвиженського В.М. Авдасьов припу-
скає, що цей населений пункт був освячений саме в день
православного свята Воздвиження Хреста Господнього.
З середини XIX ст. у селі вже працювали два заводи
(гуральня та цегляний), майстерні (столярна та слюсар-
на), функціонували ферма та скотний двір. Воздвижен-
ське було тоді звичайною поміщицької економією, поки
його господарем у кінці XIX ст. не став Микола Микола-
йович Неплюєв. З його появою життя воздвиженців сут-
тєво змінюється. За декілька років вони дізнаються, що
означає свідома віра в Бога, життя в общині, які мож-
УДК 94(477.52)726:2–523.4«189–20»
Н.О. Мірошниченко
СВЯТИНІ СЕЛА ВОЗДВИЖЕНСЬКЕ
(КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XXI ст.)
Стаття присвячена храмам села Воздвиженське, що діяли з
кінця XIX століття до сьогодення. В статті вперше публікуєть-
ся документ про будівництво Трудовим братством нового кам’я-
ного храму у с. Воздвиженському.
Ключові слова: храм, М.М. Неплюєв, с. Воздвиженське, Тру-
дове братство.
Історія села Воздвиженське тісно пов’язана з дворян-
ською родиною Неплюєвих. Завдяки нащадку цього роду,
Миколі Миколайовичу, Воздвижен-
ське назавжди залишиться в істо-
рії як місце, де були успішно реа-
лізовані утопічні ідеї про рівність
людей між собою, відсутність при-
ватної власності, фізичну працю
як обов’язок для кожного. Постать
М.М. Неплюєва, як і феномен ство-
реного ним Трудового братства,
залишили по собі багато загадок
та досі невідомих фактів, що по-
требують подальшого вивченння.
Діяльності М.М. Неплюєва свої
наукові розвідки присвятили
В. Авдасьов, В. Глушко, Л. Мельник,
Ю. Русанов, В. Ткаченко, Н. Ігна-
тович, О. Малишевський, Н. Соло-
довник, М. Сомін, Г. Фурсей та ін.
Історіографія проблеми храмової
архітектури України, у тому числі
і с. Воздвиженського, представле-
на працями В. Вечерського, Г. Лог-
вина, С. Таранушенка, С. Юрченка.
Храми Сумщини в контексті озна-
ченої теми досліджували О. Кор-
нієнко, Л. Дідоренко, В. Мойсеєн-
ко, Н. Новаківська та ін.
Село Воздвиженське Ямпіль-
ського району було засноване в
1815 р. Воно входило до складу
Ямпільського маєтку, яким во-
лоділа родина знатних поміщи-
ків Неплюєвих. Село з’явилося
посеред непрохідного лісу, про
що згадує в своїй книзі «Воздви-
женская школа – колыбель Трудо-
вого братства» Микола Неплюєв.
Дерева були вирублені таким чи-
ном, що Воздивженське опинило-
ся в оточенні суцільного парку,
який, за словами М. Неплюєва, і
став його найліпшою окрасою [1,
Іл. 1. Храм Воздвиження Животворящого Хреста Господнього (фото поч. XX ст.)
Іл. 2. Іконостас Хрестовоздвиженського храму
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
268
ливості відкриває перед людиною
освіта. Тож приїхавши у Воздви-
женське в 1883 р., М.М. Неплюєв
вже в 1885 р. засновує сільсько-
господарську школу для чолові-
ків, через шість років відкриває
аналогічну школу для жінок, а в
1895 р. з випускників вище наз-
ваних навчальних закладів фор-
мується та діє на офіційній основі
Православне Хрестовоздвижен-
ське трудове братство. Основни-
ми цілями, які Братство постави-
ло перед собою, було виховання
дітей воздвиженських сільсько-
господарських шкіл за канона-
ми православ’я; піклування про
православне релігійно-моральне
удосконалення дорослих членів
Братства; надання, по можливо-
сті, допомоги за межами Брат-
ства в напрямку впорядкування
життя відповідно до вищезазна-
чених цілей [2, с. 112].
Святинею Трудового братства
був храм Воздвиження Животво-
рящого Хреста Господнього, освя-
чений 11 вересня (в день народ-
ження М.М. Неплюєва) 1893 р.
(Іл. 1). Збережені зображення хра-
му не дадуть про нього такого пов-
ноцінного уявлення, як його де-
тальний опис, зроблений Миколою
Неплюєвим. Завдяки цьому ми ма-
ємо можливість відтворити в уяві
кольорову гамму церковних фа-
садів та інтер’єру, дізнатися про
внутрішнє і зовнішнє оздоблення:
«На южной стороне поляны, среди
дендрологического сада, возвы-
шается церковь в русском стиле,
вся серая, с белою резьбой и зе-
леною крышею, увенчанною тре-
мя золотыми крестами. На белом
фоне ее окон рельефно выступают
большие синие кресты, а скром-
ные колокола приютились под не-
высоким навесом, в виде балко-
на, над главным входом» [1, с. 1].
«По обилию крестов, церковь
эта по праву может назваться
крестовою. Большие, синие сте-
клянные кресты в белых матовых
окнах, большие белые кресты на
каждой половинке наружных две-
Іл. 3. Сучасний храм (будинок М.М. Неплюєва)
Іл. 4. Проект храму у Воздвиженському (боковий фасад).
ДАЧО, ф. 127, оп. 10, спр. 2150, арк. 3 зв.
ISSN 2218-4805
269
рей. Внутри – крестов еще боль-
ше. Вся церковь, в форме креста,
выкрашена однообразно светло-го-
лубою краской с темно-синими
колоннами на углах, такими же
большими крестами на обеих поло-
винках внутренних дверей, лутка-
ми и оконными рамами. Иконостас
светлого резного дуба, с инкруста-
циями и рельефными украшения-
ми из черного дуба, сделан масте-
рами наших свесских столярных
заведений. Целый ряд крестов над
иконостасом, множество прямых и
андреевских крестов черного дуба
и таких же звезд украшает самый
иконостас. Все иконы написаны
скромным местным живописцем и
написаны для такого весьма удов-
летворительно. Образ Воздвиже-
ния Креста Господня и апостолы
на царских дверях даже положи-
тельно хороши.
Большая люстра, ставники, вися-
чие паникадила и четыре большие
креста с трехсвечниками и многи-
ми висячими небольшими креста-
ми на стенах, все это сделано из
хрусталя и при вечернем освеще-
нии блестит тысячью огней, благо-
даря бесчисленным граням разно-
образных хрустальных украшений.
На стенах, по обе стороны ико-
ностаса, большие темно-синие
церковные хоругви с золотою ба-
хромою и две меньшие хоругви
Старшого и Младшего Братских
Кружков школы: одна красная с
большим золотым крестом, дру-
гая голубая с крестом серебряным.
Из царских врат от престола на средину церкви рассти-
лается красивый ковер, состоящий из полосы темно-ма-
линового бархата между двух вышитых полос с большими
белыми датуарами (лилиями) и роскошными зелеными
листьями по темному фону.
На престоле, кроме обычной серебряной священной
утвари – евангелие с рисованными на фарфоре медальо-
нами тонкой работы.
Не менее вечернего красиво и дневное освещение хра-
ма, когда яркие лучи солнца, умеряемые матовыми и си-
ними стеклами окон, наполняют его мягким, радостным
светом» [1, с. 3–4] (Іл. 2).
У своєму описі Микола Неплюєв не згадав про особли-
ву реліквію, яку мав Хрестовоздвиженський храм – хрест,
зроблений з оливкового дерева та освячений на Гробі Го-
сподньому. Цей хрест у 1887 р. блюститель Братства осо-
бисто привіз із Єрусалиму. До інтер’єрного ансамблю хра-
му також належав ще один унікальний предмет – аналой
з образом Христа Спасителя, який на склі виконав італій-
ський художник П. Нерушеллі [3; 4]. Необхідно зауважи-
ти, що М.М. Неплюєв був наділений унікальними права-
ми: єпископ грамотою благословив його вдягати стихар
та виступати за церковною кафедрою, а також проводи-
ти спеціальні братські обряди, наприклад, посвячення
нових членів Братства [1, с. 54].
Храм у Воздвиженському незмінно діяв до встанов-
лення радянської влади. В 20-х роках XX ст. більшови-
ки пограбували церкву, винесли з неї все начиння. Дов-
гий час вона стояла спустошеною. На початку 30-х років
XX ст. її розібрали і перевезли до сусіднього села Гово-
Іл. 5. Проект храму у Воздвиженському (західний фасад).
ДАЧО, ф. 127, оп. 10, спр. 2150, арк. 5 зв.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
270
руново, де із колишнього православного храму зробили
сільський будинок культури. З 1941 до 1949 р. у ньому
проходили богослужіння, а потім приміщення стали ви-
користовувати як зерносховище. Пізніше тут улаштували
сховище мінеральних добрив для місцевого колгоспу. В
70-х роках будівля стояла пусткою і була вже напівзруй-
нованою. Історія Хрестовоздвиженського храму завер-
шилась в 2005 році, коли її залишки згоріли. Зберіглася
лише віконна рама, яка зараз є експонатом музею «Тру-
дове братство М.М. Неплюєва» у Воздвиженському [3].
Щодо сучасного релігійного життя у Воздвиженсько-
му, то богослужіння у ньому відновили лише в 1996 р.,
пристосувавши для цього частину будинку М.М. Не-
плюєва [3]. Повноцінного храму тут і досі не існує (Іл. 3).
Проте на початку XX ст. у Воздвиженському мала би
з’явитися ще одна святиня. І якщо Хрестовоздвиженський
храм був невеликим, розрахованим
приблизно на 200 прихожан, не ви-
різнявся особливою пишнотою, як
і весь побут Братства (що вимага-
ла виховна концепція Миколи Не-
плюєва – скромного, охайного жит-
тя без надмірності), то новий храм
повинен був стати грандіозною,
ошатною спорудою. Тож, в 1910 р.
(через 2 роки після смерті М. Не-
плюєва) Дума Братства подала на
розгляд креслення нового кам’я-
ного храму у с. Воздвиженське до
Чернігівського губернського прав-
ління, про що піде мова у нижче
наведеному документі.
«Дело Черниговского губерн-
ского правления по отношению
Черниговской Духовной конси-
стории о постройке Первым Тру-
довым Братством нового камен-
ного храма в хут. Воздвиженском,
Черниговского уезда (началось 9.02
1910 г. закончилось 5.05.1910 г.).
«Черниговское Губернское
Правление, Младшему архитек-
тору г. Крумину (от 9.02.1910 г.).
Строительное Отделение Губерн-
ского Правления препровожда-
ет Вашему Высокоблагородию
при сем чертежи на постройку
Первым Трудовым Братством ка-
менного храма на 2000 человек (по
проекту академика архитектуры
В.А. Покровского) в хут. Воздви-
женском, Глуховского уезда для
рассмотрения и предлагает за-
ключение свое, с возвращением
дела, представить в Губернское
Правление» [5, арк. 29] (Іл. 4).
Відповідь від молодшого архітектора надійшла 23 бе-
резня 1910 р. «Представляя при сем препровожденные
мне для рассмотрения чертежи и расчет устойчивости
и прочности нового каменного храма в хут. Воздвижен-
ском Глуховского уезда – имею честь донести Губернскому
Правлению следующее: чертежи на постройку храма со-
ставлены удовлетворительно, однако при расчете устой-
чивости и прочности церкви оказалось, что в разгрузных
арках в северной и южной церковных стенах получается
весьма значительные сжимающие напряжения на глав-
ные арки. Подобные напряжения доходят до 8,19 пудов
на дм2. Такие напряжения местный кирпич, даже Киевс-
кий лучшего качества не в состоянии вынести, для по-
следнего при кладке на цементном растворе безопасное
допускается напряжение от 4.5–6 пудов на дм2. Рекомен-
Іл. 6. Проект храму у Воздвиженському (поперечний розріз).
ДАЧО, ф. 127, оп. 10, спр. 2150, арк. 6 зв.
ISSN 2218-4805
271
дуемое составителем статического расчета лабораторное
испытание материалов: кирпича и прокладных каменных
или бетонных плит – едва ли достигнут цели для кирпи-
ча, в следствии неоднородности и разного сопротивле-
ния отдельных камней-кирпичей. Если же стены бараба-
на в нижней части, вследствие получающегося слишком
большого давления для опилочного кирпича, сделать из
обыкновенного кирпича как сказано в заключении рас-
чета, то в следствии большого веса барабана в этом слу-
чае, расчетные нагрузки арок существенно изменять-
ся и получится напряжение больше вычисленных (Іл. 5).
В виду вышеизложенного считаю для безопасности и
прочности всего сооружения необходимым сделать раз-
грузные и тем более главные арки из тесанного камня
вместо кирпича» [5, арк. 31] (Іл. 6).
Проект храму, як зазначається у документі, було за-
мовлено видатному російському архітектору Володи-
миру Олександровичу Покровському. За його проекта-
ми збудовано 17 громадських будівель та пам’ятників
малої архітектурної форми, а також 7 храмів. За роботу
над Феодорівським собором (м. Пушкін, поблизу Петер-
бурга) та собором св. Олександра Невського у Варша-
ві В.О. Покровський отримав орден св. Анни третього
ступеню; званням професора були відзначені заслуги
архітектора при будівництві храму-пам’ятника Святи-
теля Олексія в Лейпцизі; у 1907 р. Імператорська ака-
демія мистецтв обрала Володимира Олександровича
академіком, а в 1913 р. він був удостоєний звання ар-
хітектора Найвищого двору [6; 7].
За архітектурним стилем проект церкви у Воздвижен-
ському був дуже схожий із розробленим В. Покровським хра-
мом Покрови Пресвятої Богородиці (збудований в 1906 р.) в
Київській області, с. Пархомівка. Дослідники відносять цей
храм до неоросійського стилю з елементами модерну [8].
На жаль, с. Воздвиженське не збагатилося новою святи-
нею. Причини, які завадили будівництву, невідомі, мож-
на робити лише припущення. Якщо проект храму роз-
глядався у 1910 р., а всі підготовчі процедури затяглись,
початок Першої світової війни, вірогідно, відклав це пи-
тання на невизначений термін. З’ясування причин і об-
ставин цієї справи потребує подальших наукових пошуків.
ПОСИЛАННЯ
1. Неплюев Н. Воздвиженская школа – колыбель Трудового
братства / Н. Неплюєв. – СПб.: Паровая скоропечатня Я.И. Ли-
бермана, 1895. – 180 с.
2. Неплюев Н.Н. Трудовое братство и школы его / Н.Н. Не-
плюев – СПб.: Типография В. Тиханова, 1900. – 125 с.
3. Сайт Крестовоздвиженского храма села Воздвиженское. –
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vozdwi.church.ua.
4. Зруйновані храми Сумщини. – Т 2. – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://issuu.com/history.sumy/docs/.
5. Держаний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10,
спр. 2150, 39 арк.
6. Покровский Владимир Александрович (архитектор). – [Элек-
тронный ресурс]. – Режим доступа: https://wiki2.org/ru/.
7. Архитекторы Петербурга: Владимир Покровский. – [Электро-
нный ресурс]. – Режим доступа: https://www.nrfmir.ru/en/content/.
8. Церковь во имя Покрова Пресвятой Богородицы в селе Пар-
хомовка (1903–1906). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
https://spzh.news/ru/istorija-i-kulytrua/.
Мирошниченко Н.А. Святыни села Воздвиженское (конец
XIX – начало XXI ст.)
Статья посвящена храмам села Воздвиженское, которые дей-
ствовали с конца XIX века до нынешнего времени. В статье впервые
публикуется документ о строительстве Трудовым братством но-
вого каменного храма в с. Воздвиженское.
Ключевые слова: храм, Н.Н. Неплюев, с. Воздвиженское, Тру-
довое братство.
Miroshnychenko N.О. Shrines of the village of Vozdvyzhen-
ske (the end of XIX – the beginning of the 21st centuries)
The article is devoted to the temples of the village of Vozdvyzhenske
which acted since the end of the 19th century to present time. In the article
the document about construction of the new stone temple by the Labour
fraternity in the village of Vozdvyzhenske for the fi rst time published.
Key words: temple, M.M. Nepliuiev, Vozdvyzhensk e, Labour
fraternity.
24.03.2019 р.
УДК 392:502.175(477)(043.3)
А.О. Шевель
ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ
НЕПЛЮЄВСЬКОГО БРАТСТВА
У статті подається аналіз природоохоронної діяльності Не-
плюєвського братства, становлення універсалій екологічної куль-
тури та традицій в Неплюєвському братстві, що стають інтегра-
ційним механізмом формування буття людини в культурі і через
культуру. Аналізуються природоохоронні чинники, що детерміну-
ють культуру буття братчиків. Визначається понятійно-кате-
горіальний апарат культури буття людини як генерального про-
стору людської життєдіяльності.
Ключові слова: екологія, екологічна культура, екологічні чин-
ники, концепція стабільного розвитку суспільства, культура, при-
рода, природоохоронна діяльність.
Однією з найгостріших задач, що постали сьогодні пе-
ред Україною, є проблема порятунку природи, щo зумов-
лена передусім катастрофічним станом усіх екосистем
(атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери). Вплив не-
гативних чинників антропогенного походження на при-
родне середовище сьогодні значно перевищує компенса-
ційні можливості біосфери. У свою чергу, суспільство йде
«услід» за екологічними подіями, не випереджаючи їх, і
реагує лише на наслідки у формі регіональних катастроф.
Економіка України, яка десятиліттями формувалася без
урахування об’єктивних потреб та інтересів народу, на-
лежної оцінки екологічних можливостей окремих регіо-
нів, стала однією з екологічно «найбрудніших». Вона пе-
ренасичена хімічними, металургійними, гірничорудними
виробництвами із застарілими технологіями. Отруйним
тягарем на природу України лягають забруднені пести-
цидами і отрутохімікатами, пересичені радіацією ґрунти
і водойми. І це звичайно не весь перелік негативних фак-
торів, які призвели до сучасної екологічної катастрофи.
j
|