Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна
У статті проаналізовано спроби захисту корпоративних та професійних прав вихованцями та випускниками Глухівського учительського інституту в роки Першої російської революції та епоху П. Столипіна. В статье проанализированы попытки защиты корпоративных и профессиональных прав воспитанниками и выпуск...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180946 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна / В.М. Крижанівський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 274-278. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859983911156711424 |
|---|---|
| author | Крижанівський, В.М. |
| author_facet | Крижанівський, В.М. |
| citation_txt | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна / В.М. Крижанівський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 274-278. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті проаналізовано спроби захисту корпоративних
та професійних прав вихованцями та випускниками Глухівського учительського інституту в роки Першої російської революції
та епоху П. Столипіна.
В статье проанализированы попытки защиты корпоративных и профессиональных прав воспитанниками и выпускниками
Глуховского учительского института в годы Первой русской революции и эпоху П. Столыпина.
In the article analyzes attempts to protect corporate and
professional rights by pupils and graduates of the Hlukhiv teachers’
institute during the years of the First Russian Revolution and the
era of P. Stolypin are analyzed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:27:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
274
продовження життя на планеті. Опанування екологіч-
ної культури, як провідної складової духовного розвит-
ку, дає надію індивіду на повноцінну самоактуалізацію.
Будь-який процес містить у собі інформацію про ми-
нуле і майбутнє. Отже, екологічна культура є процесом
утворення нових цінностей, ставлення до світу приро-
ди з переосмисленням екокультурного надбання наших
предків. Майбутнє визначається теперішнім станом фор-
мування екологічної свідомості, екологічної культури, ви-
бором шляху подальшого розвитку людства.
Таким чином, екологічні цінності являють собою си-
стему категорій, норм та установок, які визначають від-
ношення людини до природи та інших живих істот. Ці
відношення містять у собі когнітивний, експресивний і
оціночний фактори.
Цінності, проголошені у Неплюєвському братстві,
залишаються актуальними і в умовах сьогодення та є
ефективними регуляторами й чинниками людської ді-
яльності, здатними вивести українське суспільство з
екологічної кризи.
ПОСИЛАННЯ
1. Большак Л.І. Екологічна парадигма як принцип і основа
розвитку екологічної культури і освіти / Л.І. Большак // Науко-
ві записки КУТЕП. – 2011. – Вип. 10. – Серія: «Філософські нау-
ки». – С. 297–310.
2. Макутон П.Я. Світоглядні ідеали і цінності, їх місце і роль в
культурі / П.Я. Макутон // Актуальні проблеми духовності: Збір-
ник наукових праць / Криворізький державний пед. університет.
– Кривий Ріг: І.В.І., 2002. – С. 19–29.
3. Мельник Л.Г. «Машина времени» Н.Н. Неплюева (Социаль-
но-экономический анализ): монография / Л.Г. Мельник. – Сумы:
Университетская книга, 2018. – 368 с.
4. Урсул А.Д. Перспективы экоразвития / А.Д. Урсул. – М.: На-
ука, 1990. – 270 с.
Шевель А .А . Природоохранная деятельность
Неплювского братства
В статье дается анализ природоохранной деятельности Не-
плюевского братства, становление универсалий экологической
культуры и традиций в Неплюевском братстве, которые стано-
вятся интеграционным механизмом формирования бытия челове-
ка в культуре и через культуру. Анализируются природоохранные
факторы, детерминирующие культуру бытия братчиков. Опре-
деляется понятийно-категориальный аппарат культуры бытия
как генерального пространства человеческой жизнедеятельности.
Ключевые слова: экология, экологическая культура, эколо-
гические факторы, концепция устойчивого развития общества,
культура, природа, природоохранная деятельность.
Shevel A.O. Environmental protection activities оf Ne-
pliuiev brotherhood
The article provides an analysis of the environmental activities of the
Nepliuiev brotherhood, the formation of universals of ecological culture
and traditions in the Nepliui ev brotherhood, which become an integration
mechanism for the formation of human being in culture and through
culture; the analysis of environmental factors determining the culture
of being of brothers is given; the conceptual-categorical apparatus of
the culture of being and being of human culture as the general space of
human activity is determined.
Key words: ecology, ecological culture, environmental factors,
the concept of sustainable development of society, culture, nature,
environmental activities.
02.03.2019 р.
УДК 94(977):37.091«1905/1907»
В.М. Крижанівський
ВИХОВАНЦІ ГЛУХІВСЬКОГО
УЧИТЕЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТУ
В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЇ (1905–1907)
ТА КОНСЕРВАТИВНОГО КУРСУ
П. СТОЛИПІНА
У статті проаналізовано спроби захисту корпоративних
та професійних прав вихованцями та випускниками Глухівсько-
го учительського інституту в роки Першої російської революції
та епоху П. Столипіна.
Ключові слова: учительський інститут, університет, вихо-
ванці, інтернат, революція.
У радянську та пострадянську добу склалася певна іс-
торіографічна традиція осмислення участі вихованців
Глухівського учительського інституту в суспільному русі
епохи революційного піднесення (1905–1907) та доби кон-
сервативного курсу П. Столипіна. Незалежно від ідеоло-
гічних переконань істориків та краєзнавців найбільшу
підтримку отримала думка, що заворушення в інституті
1905–1907 рр. були зумовлені політизацією вихованців,
які ідентифікували себе з певними політичними силами
(есерами, соціал-демократами, «спілчанами» тощо). Ра-
зом із тим, у фокус вивчення не потрапило питання захи-
сту, вираження, реалізації вихованцями корпоративних,
професійних інтересів, реформаторських проектів у рево-
люційну та постреволюційну добу [4; 6; 7; 25; 26; 28; 30].
Спочатку доречно кілька слів сказати про елітарну касту
«вчителів міських училищ», яку формували випускники
учительських інститутів. На 1905 р. десять учительських
інститутів Російської імперії за тридцять років випустили
близько 3–4 тисяч вихованців, а ще 1500 осіб проходили
поточний курс навчання. Варто відмітити престижність
освітніх закладів такого типу, оскільки навчання в них да-
вало можливість збіднілим дворянам, амбітним містянам
та селянам зробити успішну чиновницьку кар’єру та мате-
ріально забезпечити родину. Так, наприклад, випускник
Глухівського учительського інституту 1901 р. С.І. Клоч-
ко-Жовнір згадував, що для його батька відправлення
сина в учительський інститут було своєрідною спробою
«вивести в люди», «зробити панком» [1, арк. 4–6].
Закономірно, що амбітна кількатисячна професійна
спільнота (вихованці інститутів та вчителі міських учи-
лищ) мала репрезентувати свої інтереси в роки Першої
загальноімперської революції. Зрозуміло, що вихованці
Глухівського учительського інституту були органічною
складовою цієї професійної групи.
Глухівський учительський інститут поступово втягу-
вався в революційний вихор. Усе розпочалося із січнево-
го (1905) самовбивства П. Боброва, що було підкріплене
травневим бойкотом вранішньої та вечірньої молитви,
служби в домовій церкві св. Дмитрія Ростовського. Утім
інститут до осені 1905 р., порівняно з іншими середніми
навчальними закладами Російської імперії, був клондай-
j
ISSN 2218-4805
275
ком тиші та стабільності. Наприклад, Томський учитель-
ський інститут 1905 р. був закритий, а у Глухівський було
переведено 3-х вихованців.
На нашу думку, відносний спокій в інституті утриму-
вався завдяки авторитету багаторічного директора-де-
мократа І.С. Андрієвського. Проте 4 серпня 1905 р. його
замінив очільник учительської семінарії П.О. Мілов-
ський. Окружне керівництво вважало, що саме Павло
Олександрович – «цивільний генерал» (дійсний стат-
ський радник) забезпечить керованість інституту в умо-
вах розгортання революційного руху. 1 вересня 1905 р.
вихованці подали новому директорові петицію, яка мі-
стила такі вимоги: заповнити вакантну посаду вчите-
ля математики, відкрити доступ до фундаментальної
(учительської) бібліотеки; прохати окружне керівниц-
тво про переведення учительського інституту до Києва,
реформувати інтернат (послаблення контролю, запро-
вадження студентського суду); урочний метод викла-
дання замінити системою репетицій (співбесід), ска-
сувати перехідні екзамени, золоту медаль та звільнити
економа [10, с. 101; 8, с. 41; 4, арк. 7].
Таким чином, вимоги вихованців інституту не вихо-
дили за межі захисту корпоративних інтересів. Проте
«Скринька Пандори» була відкрита економом, який, ба-
жаючи відігратися на юнаках, що вимагали його звільнен-
ня, реалізував «маленьку вендету». За традицією, у субо-
ту вихованці милися в міській лазні, а економ привозив
змінну білизну. З нез’ясованих причин він не приїхав, а
«постраждалі» змушені були вертатися до інституту без
білизни. Обурені юнаки, систематизувавши вище вказа-
ні вимоги, 22 вересня прийшли з петицією до директо-
ра, який її проігнорував. У результаті – з 23 вересня, за
ініціативою С. Васильченка, розпочався страйк [4, арк. 8].
Як видно, на серпень-вересень 1905 р. базові вимоги
вихованців інституту зводилися лише до реформування
системи викладання та порядку проживання в інтерна-
ті. Доречно зазначити, що ці запити в модернізованому
вигляді цілеспрямовано піднімалися глухівчанами й у
наступні роки. Так, наприклад, 1906 р. делегати від Глу-
хівського учительського інституту представили свої про-
позиції на Першому загальноімперському з’їзді пред-
ставників від учительських інститутів (Санкт-Петербург).
На ньому були також представники Санкт-Петербурзь-
кого, Московського, Білгородського, Феодосійського,
Віленського християнського та єврейського інститутів.
Серед головних проблем, які турбували вихованців ін-
ститутів, можна виокремити такі. По-перше, перетворен-
ня інститутів на педагогічні заклади при університетах.
Учительські ж семінарії мали бути перетворені на серед-
ні спеціалізовані педагогічні навчальні заклади, випус-
кники яких мали вступати до учительських інститутів.
По-друге, переведення інститутів у міста, в яких знахо-
дяться університети. По-третє, надання автономії учи-
тельським інститутам. По-четверте, спрощений доступ
до університетської освіти [14, с. 116–117].
Варто нагадати, що до 1905 р. вихованці учитель-
ських інститутів, духовних семінарій, кадетських кор-
пусів, комерційних, реальних училищ для подальшо-
го навчання в університеті мали скласти іспити з усіх
предметів за гімназійний курс. Проте 1905–1906 рр.
ситуація якісно змінюється й випускники реальних
училищ, духовних семінарій отримали право склада-
ти лише один іспит із латини, максимум – два (латина
й одна з новоєвропейських мов) [17, с. Х–ХІ; 13, с. 107–
122], тоді як «проскрибовані» вихованці учительських
інститутів мали складати всі іспити [18, с. VІІ]. На Пер-
шому загальноімперському з’їзді представників від
учительських інститутів (1906) делегати від Санкт-Пе-
тербурзького, Московського, Білгородського, Феодосій-
ського, Глухівського учительських інститутів вислови-
ли своє бачення про те, що мають додатково складати
тільки одну іноземну мову [14, с. 116–117].
Зрозуміло, що названа дискримінація викликала ве-
лике обурення серед вихованців, оскільки навчальна
програма учительських інститутів та чоловічих гімназій
була майже тотожною. Різниця полягала лише в тому, що
в інститутах не викладалися новоєвропейські мови та
латина, проте більше годин відводилося на природни-
чу історію, психологію, педагогіку та методику. Окрім
того, багато вихованців інститутів були випускниками
учительських семінарій та мали серйозний педагогічний
стаж, часто займалися репетиторством із тими ж гім-
назистами. Зрештою, випускники учительських інсти-
тутів відчували штучний характер цієї дискримінації,
оскільки на загальних засадах, без додаткових іспитів,
ставали студентами Московської сільськогосподарської
академії, Київського політехнічного інституту, Харків-
ського технологічного інституту. Також представників
від учительських інститутів обурювало те, що вони мали
упродовж 6 років відпрацьовувати казенну стипендію
або повернути кошти за 3 роки навчання (450 руб). Ба-
гато хто з них вважав, що час відпрацювання необхід-
но зменшити або зовсім скасувати.
Доречно зазначити, що в роки Революції Міністерство
освіти відійшло від жорсткого курсу обмеження всту-
пу випускників учительських інститутів в університети.
Так, 1907 р. випускник Глухівського учительського інсти-
туту Панасюк подав до Міністерства освіти прохання про
вступ до вищого навчального закладу та отримав дозвіл,
хоча це було порушенням законодавства, оскільки він не
відпрацював необхідні 6 років. У той же час інший випус-
кник Глухівського інституту – А. Пушкар – вступив до Ки-
ївського політехнічного інституту, але не був затвердже-
ний Міністерством освіти, оскільки не сплатив 450 руб.,
що відповідало розміру стипендії за 3 роки [14, с. 126].
Міцність цих корпоративних інтересів виявилася на
Першому учительському з’їзді (1909). Напередодні його
проведення випускник Глухівського учительського інсти-
туту 1901 р. П. Курінний провів анкетування вихованців
Санкт-Петербурзького, Московського, Казанського, Біл-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
276
городського, Томського, Глухівського, Феодосійського
учительських інститутів та вчителів міських училищ Ро-
сійської імперії, що підтвердили вимоги 1906 р., які зво-
дилися до таких позицій: 1) переведення учительських
інститутів в університетські міста; 2) перетворення учи-
тельських інститутів на вищі навчальні заклади або на
«Педагогічну академію» [12, с. 97; 20, с. 61].
Втім ідея масштабного реформування учительських
інститутів йшла не тільки «знизу», але й «згори». Так,
1906 р. Міністерство освіти Російської імперії розісла-
ло керівництву інститутів повідомлення про необхід-
ність розробки нового положення для закладів такого
типу. Відповідно до цього педагогічна рада Глухівського
інституту розробила рекомендації з реформування ін-
тернату, навчальної програми, які, зрештою, були пред-
ставлені на Нараді з побутових питань та облаштування
учительських інститутів при Міністерстві освіти (26 лю-
того – 6 березня 1907 р.).
На першому засіданні наради від 26 лютого 1907 р. ви-
кладач російської мови Глухівського учительського інсти-
туту Д. Совицький акцентував увагу на тому, що для ви-
хованців наріжним питанням є доступ до системи вищої
освіти [2, арк. 72]. Цю ж позицію 27 лютого 1907 р. висло-
вив заступник міністра освіти О.П. Герасимов [2, арк. 163].
Окрім того, 1–6 березня 1907 р. відбувалося засідання Ко-
місії про розгляд Положення про учительські інститути
від 31 травня 1872 р., на якій було прийнято рішення про
доцільність перетворення учительських інститутів на від-
криті навчальні заклади; продовження курсу навчання з
3-х до 4-х років [2, арк. 239, 243].
У серпні 1907 р. Міністерство освіти Російської імперії
надіслало до учительських інститутів проект потенцій-
них перетворень. У ньому було запропоновано перейти
з трирічного терміну навчання на чотирьохрічний; при-
ймати до установи лише осіб, що мали звання «народ-
ний учитель» і пропрацювали в системі освіти не менше
2-х років; вихованці випускного класу мали розділятися
за спеціалізацією на дві групи: літературно-історичну та
природничо-математичну. Передбачалося не тільки пе-
рейти до спеціалізації, але й якісно ускладнити програму
навчання за рахунок правознавства, тригонометрії та ін.
Доречно зазначити, що наприкінці 1860-х рр. роз-
робники проекту про учительські інститути вважали,
що вчитель міського училища має отримувати універ-
сальні знання, які дозволять йому викладати усі пред-
мети – від музики до природничої історії. Проте на по-
чаток ХХ ст. відбулося масове перетворення 2-класних
міських училищ на 4-класні, програма яких наближа-
лася до навчальної програми прогімназій. У зв’язку з
цим виникла необхідність перейти до підготовки вчи-
телів міських училищ за спеціалізацією.
Педагогічна рада Глухівського учительського інститу-
ту врахувала ці рекомендації Міністерства освіти і при-
йняла рішення про надання переваги з 1907–1908 н. р.
вступникам, що закінчили учительські семінарії та про-
працювали в системі освіти не менше 2-х років. Дещо
пізніше були введені нові курси з гігієни, вітчизнознав-
ства, тригонометрії, космографії, збільшено кількість
аудиторних годин на методику; з окремих предметів
відбувся перехід до лекційної форми організації на-
вчального процесу [11, с. 13–14; 9, с. 220].
Важливою складовою реформування учительських ін-
ститутів було мовне питання. Кожен із етносів багатоли-
кої держави Романових намагався розв’язати цю болючу
проблему. Так, буряти створили союз «Буряд заной туг»,
який, окрім політичних вимог, вимагав запроваджен-
ня алфавіту (редакції Агвана Дорхеєва), створення на-
ціональних шкіл. У свою чергу, калмики Області війська
Донського підняли питання про організацію педагогіч-
них курсів для вчителів-калмиків, про збільшення кіль-
кості годин на калмицьку мову [23, с. 44–48].
Польський рух за національну школу також активізу-
вався в цей період, бо з 1863 р. проводилася політика ру-
сифікації Привіслянського краю. У відповідь поляки по-
чали створювати таємні школи з рідною мовою навчання.
Протистояння дійшло до того, що батьки, які навчали та-
ємно своїх дітей грамоти, мали сплачувати штраф у роз-
мірі 5 рублів. Проте в умовах розгортання революційного
руху російський уряд пішов на поступки. Так, наприклад,
1905 р. вийшло урядове розпорядження про дозвіл ви-
кладання польською та литовською мовами у початко-
вих 2-класних школах, міських училищах та середніх на-
вчальних закладах у місцевостях, де більшість населення
становили литовці та поляки. За кілька тижнів в Підвіс-
лянському краї школи з російською мовою викладання
перетворилися на пустки [15, с. 108–109; 16, с. ІV].
На початку 1906 р. у Ковенській губернії посилився рух
за навчання в початковій школі литовською мовою. У ре-
зультаті 200 російських/українських учителів були зму-
шені полишити місце роботи. Серед литовців поширю-
валися вимоги не тільки щодо навчання рідною мовою,
але й про заміну навчальних підручників, які дискримі-
нували католиків та минуле Великого князівства Литов-
ського (наприклад, позицією «Литва – исконная Русь») [19,
с. 75–77]. Під тиском громадськості керівництво Вілен-
ського учбового округу 1907 р. дозволило в навчальному
процесі Поневезької учительської семінарії використо-
вувати посібники литовської мови [21, с. 74].
Доречно нагадати і про білоруський рух за рідну школу,
оскільки він безпосередньо пов’язаний із Глухівським
учительським інститутом. На теренах Білорусі мова
автохтонного населення залишалася «домашньою», у
системі освіти, науки та літератури використовувалися
польська та російська літературні мови. Парадоксально,
але білоруси мали можливість вільно, починаючи з
1880-х рр., послуговуватися в позаурочний час рідною
мовою в Мінській духовній та учительській семінаріях,
Віленському учительському інституті. Утім на початку
ХХ ст. білоруською мовою друкувалися тільки фольклорні
матеріали, але латиницею [29, с. 25–33].
ISSN 2218-4805
277
У 1904–1910 рр. кількість білорусів, що одночасно на-
вчалися у Глухівському учительському інституті, зросла до
10–12 осіб. У більшості випадків вони були уродженцями
північних повітів Чернігівської та Могилівської губерній.
На початку 1908 р. під впливом українського національ-
ного руху сябри у Глухівському учительському інституті
організували «Белоруський національний союз (хеуру)».
Його учасники створили нелегальну бібліотеку, читаль-
ню, аналізували реферати, започаткували лекції з питань
організації національної школи [22, с. 41]. Припускаємо,
що членом цього гуртка був відомий білоруський пись-
менник Іван Івашин (Янка Журба). Варто підкреслити,
що два випускники Глухівського інституту – Янка Журба
(1909) та Н. Ярошевич (1906) – були дописувачами відо-
мої першої білоруської газети «Наша Ніва», яка пропагу-
вала ідею створення національної школи [31].
Після 1905 р. Глухівський учительський інститут пе-
ретворився на центр українського руху за національну
школу. 15 лютого 1907 р. 36 вихованців підписали звер-
нення про необхідність запровадження в інституті укра-
їнської літератури та історії, які мали викладатися рід-
ною мовою. Доцільно зазначити, що ініціатори цього
листа були добре поінформовані, що наприкінці лютого
1907 р. відбудеться нарада при Міністерстві освіти з про-
блем реформування учительських інститутів, тому діяли
на випередження та сформулювали своє бачення удоско-
налення інститутської освіти.
Також необхідно сказати про лексику цієї заяви (звер-
нення), яка репрезентує утвердження української модер-
ної нації. Так, наприклад, вихованці інституту у листі ви-
користали шість разів слово «українці» самостійно або у
сполучені з іншими словами («українська школа», «укра-
їнський народ»), хоча в офіційному дискурсі вживається
поняття «южно-русская народность», «малороссы». Одно-
часно відбувається ігнорування й терміну «великороссы»,
що мав підкреслювати єдність із малоросами й білоруса-
ми. У той же час застосовується для цього поняття «росі-
яни», «російська мова» [5, с. 134–135].
У березні або квітні 1908 р. директору П. Міловсько-
му вихованці Сухоребрий та Герненко подали прохання
про включення до навчального плану української мови,
літератури, історії, які повинні викладатися українською
або російською мовами. Варто підкреслити, що це звер-
нення підтримали не тільки 42 вихованці-українці, але й
11 представників інших національностей [7, с. 24]. 12 бе-
резня 1909 р. вихованці інституту під час вільних занять
знову порушили питання про викладання у навчально-
му закладі українською мовою. Після цієї «прикрої по-
дії» жандармське управління посилило контроль над ви-
хованцями установи та Є. Вировим [3, арк. 1].
Можна передбачити, що одним із ініціаторів, а мож-
ливо, й головним натхненником написання цього звер-
нення був Євген Вировий. Достатньо цікава інформа-
ція про цього юнака міститься в характерстиці, що була
написана керівництвом установи перед виданням ди-
пломів. У ній зазначалось: «Выровой. Способный, при-
личный, воспитанный юноша. С солидными знаниями.
Педагогическим делом очень интересуется. Всегда с
усердием и с умением относится к учительскому делу.
Обещает быть очень хорошим учителем» [3, арк. 1]. Зна-
ковим є те, що Євген, навчаючись в інституті, актив-
но друкувався у відомій україномовній газеті «Рада»
(1908), був організатором українського таємного гурт-
ка, який підтримував зв’язки зі студентами Київського
університету. За допомогою киян гуртківцям удалося
сформувати нелегальну бібліотеку, яка була виявлена
керівництвом інституту 18 грудня 1908 року.
Після 1909 р. нами не фіксуються відкриті спроби ви-
хованців учительського інституту порушувати питання
реформування системи освіти відповідно до національ-
них потреб. Вірогідно, це зумовлено як і тим, що інсти-
тут залишив Є. Вировий, так й активною діяльністю но-
вого директора М. Григоревського, який швидко відновив
дисципліну в установі. Варто зазначити, що з 1909 р. жан-
дармське управління здійснювало постійний нагляд за
вихованцями та викладачами інституту.
Отже, в роки суспільно-політичної нестабільності на
початку ХХ ст. вихованці Глухівського учительського ін-
ституту намагалися репрезентувати свої професійні, кор-
поративні інтереси, які зводилися до перетворення ін-
ститутів на вищі навчальні заклади, намагалися надати
освітньому процесу національного спрямування.
ПОСИЛАННЯ
1. Центральний державний архів вищих органів влади та
управління, ф. 166, оп. 12, спр. 3325. Клочко-Жовнір Семен Іва-
нович. арк. 4–6.
2. Історико-педагогічний музей Глухівського національного
педагогічного університету (далі – ІПМГНПУ). Виписи І.М. Ляш-
ка з фондів Центрального державного історичного архіву СРСР
у м. Ленінград (нині – Російський державний історичний архів
(РДІА), ф. 733, оп. 175, спр. 128.
3. ІПМГНПУ, Звіт Маслова О.О. (виписи з ЦДІАК. ф. 1439,
оп. 1), 8 арк.
4. ІПМГНПУ, Кириченко А.В. Історія Глухівського учительсько-
го інституту, 71 арк. [рукопис].
5. ІПМГНПУ, Колективна заява вихованців інституту // Украї-
на. Том. 1. март 1907. С. 134–135 [ксерокс].
6. ІПМГНПУ, Ляшко І.М., Гамалій А.Т. Столітній шлях. Нарис іс-
торії Глухівського державного педагогічного інституту / відпові-
дальний редактор І.Т. Качан. Глухів, 1973. 38, 1 арк. [машинопис].
7. ІПМГНПУ, Сапитон Г. Глуховскому учительскому институту
75 лет (1874–1949 гг.). Глухов, 1949. – 43 с. [машинопис].
8. Васильченко С. Мій шлях // Твори у чотирьох томах / за за-
гальною редакцією академіка О.І. Білецького. – К.: Вид-во АН
УРСР, 1960. – Т. 4. – 455 с.
9. Гирич Я.М. Глухівський учительський інститут у 1905/1906
та 1906/1907 навчальних роках: доповідні записки, протоколи за-
сідань педагогічної ради // Історичні студії суспільного прогресу.
– Глухів, 2017. – Вип. V. – С. 218–255.
10. Карпов М. Грізний рік. Із записок народного вчителя. – Х.:
«Прапор», 1973. – 171 с. [літературно опрацьовані спогади].
11. Отчет попечителя Киевского Учебного Округа о состоянии
учебных заведений округа за 1907 год [Текст]. – К.: Типография
И.Н. Кушнерёва и К, 1908. – 530 с.
12. Клунный П. В ожидании Первого сьезда учителей город-
ских по положению 1872 года училищ // Русская школа. – 1909. –
№ 3. – С. 94–100.
13. Клунный П. Окончившие учительские институты стучат-
ся в закрытую дверь университетов // Русская школа. – 1907. –
№ 11. – С. 107 – 122.
14. Клунный П. (Михайлович). Право окончивших курс учи-
тельских институтов на высшее образование (данные анкеты) //
Русская школа. – 1908. – № 3. – С. 116–139.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
278
15. Новости литературы (Тайное обучение) // Русская школа.
– 1911. – № 3. – С. 108–109.
16. Правительственные распоряжения // Русская школа. –
1905. – № 12. – С. ІV.
17. Правительственные распоряжения // Русская школа. –
1906. – № 5–6. – С. Х–ХІ.
18. Правительственные распоряжения // Русская школа. –
1907. – № 10. – С. VІІ.
19. Педагогическая хроника // Русская школа. – 1906. – № 1.
– С. 75–77.
20. Разные известия и сообщения // Русская школа. – 1906.
– № 9. – С. 61
21. Разные известия и сообщения // Русская школа. – 1907.
– № 11. – С. 74.
22. Русова С. К вопросу о белорусской школе // Русская школа.
– 1908. – № 11. – С. 39–42.
23. Русова С. Хроника национальной школы // Русская школа.
– 1907. – № 11. – С. 44–48
24. Бєлашов В.І. Глухів – столиця Гетьманської та Лівобереж-
ної України. Посібник для учбової та наукової роботи студентів
та учнів середніх шкіл до «Глухівського періоду» історії України
(1708–1782 рр.). – Глухів, 1996. – 143 с.
25. Бєлашов В.І. Українські політичні партії на Глухівщині у
Першій Російській революції (1905–1907) // Історичні студії сус-
пільного прогресу. – Глухів, 2016. – Вип. 4. – С. 9–14.
26. Глухівський державний педагогічний інститут (1874–
1994 рр.). – Суми: ВВП «Мрія» ЛТД, 1994. – 46 с.
27. Крижанівський В.М. Викладачі Глухівського інституту
(1874–1924 рр.). Біобіблографічний словник. – Глухів-Кропив-
ницький, 2017. – 96 с.
28. Ляшко И.М., Ковальчук Г.С. Степан Васильченко и револю-
ционные события 1905–1907 гг. на Глуховщине // Вопросы про-
фессиональной подготовки учителя в свете основных направле-
ний реформы общеобразовательной и профессиональной школы.
– Глухов, 1984. – С. 24–26.
29. Снацковская С.В. Развитие образования и педагогической
мысли на территории Беларуси в 60-е годы ХІХ – начале ХХ века:
автореф. на соискание ученой степени док. пед. наук. – Нижний
Новгород, 2012. – С. 25–33
30. Ткаченко В.К. Глухів. – Харків: Прапор, 1968. – 143 с.
31. Ярошевич Никанор Казимирович – первый ректор
Белoрусского государственного политехнического института.
– [Електронний песурс]. – Режим доступу: https://vesti.bntu.by/
nikanor-kazimirovich-yaroshevich-pervyy-rektor-belorusskogo-
gosudarstvennogo-politehnicheskogo.
Крижановский В.М. Воспитанники Глуховского
учительского института в период революции (1905–1907)
и консервативного курса П. Столыпина
В статье проанализированы попытки защиты корпоратив-
ных и профессиональных прав воспитанниками и выпускниками
Глуховского учительского института в годы Первой русской ре-
волюции и эпоху П. Столыпина.
Ключевые слова: учительский институт, университет, воспи-
танники, интернат, революция.
Kryzhanivskyi V.M. Pupils of the Hlukhiv teachers’ insti-
tute during the Revolution (1905–1907) and the conservative
course of P. Stolypin
In the article analyzes attempts to protect corporate and
professional rights by pupils and graduates of the Hlukhiv teachers’
institute during the years of the First Russian Revolution and the
era of P. Stolypin are analyzed.
Key words: teacher’s institute, university, pupils, boarding school,
revolution.
28.02.2019 р.
УДК 94(477.51)«1914/1918»
О.С. Немченко
ЗЕМСЬКІ УСТАНОВИ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У СПРАВІ
ДОПОМОГИ ДІТЯМ ФРОНТОВИКІВ
У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У статті розглядається діяльність земських установ Черні-
гівської губернії у справі допомоги дітям фронтовиків у роки Пер-
шої світової війни. З’ясовано основні завдання, які постали перед
земствами у зв’язку з появою значної кількості сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, визначено способи їх вирі-
шення на місцях.
Ключові слова: Перша світова війна, Чернігівська губернія,
земські установи, діти-сироти, притулки-ясла, опіка.
Перша світова війна мала низку негативних проявів.
Масовість жертв бойових дій з перших днів війни спону-
кала суспільство звернути особливу увагу на сім’ї своїх
захисників, а особливо на їх дітей, що стали сиротами,
напівсиротами або просто не мали належних умов для
життя, освіти і т. ін. Опікою над дітьми воїнів тією чи ін-
шою мірою займалися державні установи, благодійні ор-
ганізації, органи земського та міського самоврядування,
церква. На загальноімперському рівні діяли спеціальні
структури, створені ще до війни: Олексіївський, Романів-
ський та Георгіївський комітети [1, с. 7]. Для земств Чер-
нігівської губернії опіка над дітьми теж стала важливим
напрямом їхньої діяльності.
Актуальність дослідження зумовлена, насамперед, не-
обхідністю наукового осмислення ролі земських установ
Чернігівської губернії у справі надання допомоги незахи-
щеним верствам населення в умовах воєнного часу, оскіль-
ки ця складова їхньої діяльності не знайшла свого повно-
го відображення в історіографії. Водночас, зважаючи на те,
що нині на території України відбуваються воєнні дії, ви-
вчення досвіду діяльності земських установ у сфері допомо-
ги жертвам війни має і практичну актуальність, передусім,
з точки зору аналізу та переосмислення відповідних прак-
тик багатовекторної підтримки різних категорій населення.
Аналіз літератури свідчить про те, що дослідження ді-
яльності земств Чернігівської губернії у справі допомоги
дітям фронтовиків у роки Першої світової війни все ще пе-
ребуває у стані розробки і не знайшло свого повномасш-
табного висвітлення. Проблемі надання допомоги дітям
у загальноукраїнському вимірі присвячена низка статей
О.В. Кравченко [2; 3; 4; 5]. Дослідниця, зокрема, проаналі-
зувала державну та громадську опіку над дітьми, а також
діяльність Олексіївського головного комітету у цій сфері.
Окремі аспекти з акцентом уваги на громадській та при-
ватній благодійності висвітлили у своїх студіях О.М. До-
нік [6; 7; 8], Ф.Я. Ступак [9], Н.І. Загребельна та І.А. Коля-
да [10]. Л.М. Жванко дослідила стан соціального захисту
дітей біженців за доби Української Центральної Ради [11].
Студія О.О. Колосової присвячена правовим засадам соці-
ального захисту безпритульних дітей і дітей-сиріт за доби
Української Народної Республіки та Гетьманату [12]. Окре-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180946 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:27:26Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Крижанівський, В.М. 2021-10-24T18:44:31Z 2021-10-24T18:44:31Z 2019 Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна / В.М. Крижанівський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 274-278. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180946 94(977):37.091«1905/1907» У статті проаналізовано спроби захисту корпоративних та професійних прав вихованцями та випускниками Глухівського учительського інституту в роки Першої російської революції та епоху П. Столипіна. В статье проанализированы попытки защиты корпоративных и профессиональных прав воспитанниками и выпускниками Глуховского учительского института в годы Первой русской революции и эпоху П. Столыпина. In the article analyzes attempts to protect corporate and professional rights by pupils and graduates of the Hlukhiv teachers’ institute during the years of the First Russian Revolution and the era of P. Stolypin are analyzed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна Воспитанники Глуховского учительского института в период революции (1905–1907) и консервативного курса П. Столыпина Pupils of the Hlukhiv teachers’ institute during the Revolution (1905–1907) and the conservative course of P. Stolypin Article published earlier |
| spellingShingle | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна Крижанівський, В.М. Нова історія |
| title | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна |
| title_alt | Воспитанники Глуховского учительского института в период революции (1905–1907) и консервативного курса П. Столыпина Pupils of the Hlukhiv teachers’ institute during the Revolution (1905–1907) and the conservative course of P. Stolypin |
| title_full | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна |
| title_fullStr | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна |
| title_full_unstemmed | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна |
| title_short | Вихованці Глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу П. Столипіна |
| title_sort | вихованці глухівського учительського інституту в добу революції (1905–1907) та консервативного курсу п. столипіна |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180946 |
| work_keys_str_mv | AT križanívsʹkiivm vihovancígluhívsʹkogoučitelʹsʹkogoínstitutuvdoburevolûcíí19051907takonservativnogokursupstolipína AT križanívsʹkiivm vospitannikigluhovskogoučitelʹskogoinstitutavperiodrevolûcii19051907ikonservativnogokursapstolypina AT križanívsʹkiivm pupilsofthehlukhivteachersinstituteduringtherevolution19051907andtheconservativecourseofpstolypin |