Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка
Стаття присвячена дослідженню декоративного різьблення ікон святих м. Ніжина авторства Григорія Василенка. Розглянуто етапи роботи над іконами та проблеми, пов’язані з їх виготовленням. Використовуючи наукову літературу релігійного напрямку та вироби автора, проводиться дослідження образів святих,...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180968 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка / Д.О. Бережняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 376-378. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180968 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бережняк, Д.О. 2021-10-25T16:16:25Z 2021-10-25T16:16:25Z 2019 Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка / Д.О. Бережняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 376-378. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180968 745.51 Стаття присвячена дослідженню декоративного різьблення ікон святих м. Ніжина авторства Григорія Василенка. Розглянуто етапи роботи над іконами та проблеми, пов’язані з їх виготовленням. Використовуючи наукову літературу релігійного напрямку та вироби автора, проводиться дослідження образів святих, зображених на іконах. Статья посвящена исследованию декоративной резьбы икон святых г. Нежина авторства Григория Василенко. Подробно рассмотрены этапы изготовления икон, проблемы, связанные с их изготовлением. Используя научную литературу религиозного направления и изделий автора, проводится исследование образов святых, изображенных на иконах. The articleis devoted to the study icons of Nizhyn saints in decorate and resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko. Detailed stages of manufacturing icons, problems associated with their manufacturing. Using the scientific literature of the religious direction and the author’s products, a study is conducted of the saints depicted on the icons. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка Иконы святых города Нежина в декоративно-прикладном искусстве резчика Григория Ивановича Василенко The icons of Nizhyn saints in decorate and resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка |
| spellingShingle |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка Бережняк, Д.О. Нова історія |
| title_short |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка |
| title_full |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка |
| title_fullStr |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка |
| title_full_unstemmed |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка |
| title_sort |
ікони святих міста ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра григорія івановича василенка |
| author |
Бережняк, Д.О. |
| author_facet |
Бережняк, Д.О. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Иконы святых города Нежина в декоративно-прикладном искусстве резчика Григория Ивановича Василенко The icons of Nizhyn saints in decorate and resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko |
| description |
Стаття присвячена дослідженню декоративного різьблення
ікон святих м. Ніжина авторства Григорія Василенка. Розглянуто етапи роботи над іконами та проблеми, пов’язані з їх виготовленням. Використовуючи наукову літературу релігійного напрямку та вироби автора, проводиться дослідження образів святих,
зображених на іконах.
Статья посвящена исследованию декоративной резьбы икон
святых г. Нежина авторства Григория Василенко. Подробно рассмотрены этапы изготовления икон, проблемы, связанные с их
изготовлением. Используя научную литературу религиозного направления и изделий автора, проводится исследование образов
святых, изображенных на иконах.
The articleis devoted to the study icons of Nizhyn saints in decorate
and resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko. Detailed stages
of manufacturing icons, problems associated with their manufacturing.
Using the scientific literature of the religious direction and the author’s
products, a study is conducted of the saints depicted on the icons.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180968 |
| citation_txt |
Ікони святих міста Ніжина в декоративно-ужитковому мистецтві різьбяра Григорія Івановича Василенка / Д.О. Бережняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 376-378. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT berežnâkdo íkonisvâtihmístanížinavdekorativnoužitkovomumistectvírízʹbâragrigoríâívanovičavasilenka AT berežnâkdo ikonysvâtyhgorodanežinavdekorativnoprikladnomiskusstverezčikagrigoriâivanovičavasilenko AT berežnâkdo theiconsofnizhynsaintsindecorateandresistanceartbycarverhryhoriiivanovichvasylenko |
| first_indexed |
2025-11-25T21:10:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:10:17Z |
| _version_ |
1850551694395441152 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
376
УДК 745.51
Д.О. Бережняк
ІКОНИ СВЯТИХ МІСТА НІЖИНА
В ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОМУ
МИСТЕЦТВІ РІЗЬБЯРА
ГРИГОРІЯ ІВАНОВИЧА ВАСИЛЕНКА
Стаття присвячена дослідженню декоративного різьблення
ікон святих м. Ніжина авторства Григорія Василенка. Розгляну-
то етапи роботи над іконами та проблеми, пов’язані з їх виготов-
ленням. Використовуючи наукову літературу релігійного напрям-
ку та вироби автора, проводиться дослідження образів святих,
зображених на іконах.
Ключові слова: різьблення, ікони, святі м. Ніжина.
Різьблення1 по дереву є невід’ємною складовою укра-
їнського мистецтва, духовної культури нашого народу.
Високий рівень розвитку культури України зумовлений,
насамперед, відродженням призабутих глибинних істо-
рико-культурних традицій. Зараз в Україні поновлюється
інтерес до духовних знань та історичних надбань предків.
Саме до таких культурно-історичних видів діяльності на-
лежить мистецтво різьблення, яке займало неабияке зна-
чення в духовно-релігійному житті українського народу.
Мета даної статті – розглянути іконопис як різновид
декоративно-прикладного мистецтва (різьблення). У
статті звертається увага на всі етапи та проблеми, які
виникають під час робочого процесу, а також розгля-
даються художні особливості ікон Григорія Василенка.
Дослідженням сакрального різьблення займались М.І.
Моздир, О.К. Федорук «Різьбярство і народна скульптура» [2],
Р. Одрихівський «Сакральна різьба по дереву в Галичині ХІХ
– першої половини ХХ століть» [3], М. Станкевич «Українське
художнє дерево XVI–XX ст.» [4], Ю. Федорів «Стінопис або
іконопис» [5], Б.М. Тимків «Мистецтво України та діаспори:
дереворізьба сакральна й ужиткова» [6].
Сьогодні художня обробка дерева є вагомою галуззю
народних художніх промислів та професійного мистецтва.
Доробки провідних майстрів, що базуються на давніх тра-
диціях деревообробного мистецтва, формують внутріш-
нє середовище сакральних споруд, громадських і жит-
лових будівель, духовну й естетичну свідомість народу.
У багатих на деревину твердих порід регіонах України
– на Поліссі, в лісостеповій зоні, в підгірській і гірській
смугах – у XIX столітті розвинулась унікальна тради-
ція: виготовлення різьблених ікон. Народна різьблена
ікона-мініатюра для хати – поширене явище, в той же
час як різьблені ікони у храмах – велика рідкість. Про-
те, у деяких церквах Київщини, Чернігівщини, Жито-
мирщини можна зустріти різьблені ікони Христа й Бо-
городиці. Це приклад впливу народного мистецтва на
церковне, приклад прихильності людей і кліру до на-
родної іконотворчості [4, с. 387].
Одним із небагатьох, хто займається виготовленням
різьблених ікон на території Чернігівщини, є різьбяр з
1. Різьблення - візерунок, малюнок, вирізаний на якому-не-
будь твердому матеріалі [1].
м. Ніжина Григорій Іванович Василенко. Він народився
6 травня 1945 року в с. Кукшин Ніжинського району. Закін-
чив Ніжинський технікум механізації в 1976 році. Працю-
вав у місті майстром-різьбярем на підприємстві «Джере-
ла» (1988–1996 рр.) та столяром приватної фірми «Кур’єр».
Носить звання народного майстра м. Ніжина, брав участь у
регіональних, всеукраїнських виставках. Серед робіт Гри-
горія Івановича – ківши, ложки, скриньки, кухонні дошки,
ікони [7]. Як зазначає майстер, саме ікони стали найбільш
важкою та копіткою працею для нього.
На даний час Григорієм Івановичем Василенком ви-
готовлено близько 19 ікон, серед яких ікони Георгія По-
бедоносця, Ісуса Христа, св. Тетяни та св. Василія. Не-
щодавно майстер розпочав працювати над іконами
святих м. Ніжина. Серед них уже виготовлені ікони Ге-
оргія Кониського2, Іоана Тобольського3, Григорія Кліци
(Герміон)4 та Смарагди Ніжинської [7]5.
Із давніх часів ікони створювалися за певними пра-
вилами і вимогами. Ікони писали лише ченці-іконопис-
ці після традиційної посвяти. Спочатку чернець отриму-
вав благословення від ігумена, після чого він постився,
сповідав гріхи і причащався св. Христових Таїн і лише
тоді приступав до написання ікон. Такого роду діяль-
ність була соборною, тому під час створення святині всі
в монастирі читали молитви. У наш час іконописці також
звертаються до настоятелів церков за благословенням і
намагаються дотримуватися усіх канонів підготовки до
написання ікон, щоб не втрачався їх сакральний зміст [8].
Благословення священнослужителя є основним ета-
пом для втілення замислу в життя. Ще одним із аспек-
2. Святитель Георгій (Кониський), архієпископ Могильовський
народився 20 листопада 1717 р. в полковому м. Ніжині. Заснував та
опікувався Могилевською семінарією. Автор віршів, надрукованих
у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих». Йому нале-
жать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філо-
софії. Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosciobywateluw
korony Polskiey і w ks. Litewskiego…», «Историческое известие о
Белорусской епархии», «Записка о том, что в России до конца XVI
в. не было унии с Римской церковью». Одстоював інтереси пра-
вославної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на
православ’я. Білоруська Православна Церква в 1993 р. здійснила
місцеву канонізацію Святителя Георгія Кониського і встановила
дні вшанування його пам’яті:13 (26) лютого – в день кончини та
24 липня (6 серпня) – в день прославлення [10].
3. Іоанн Тобольський (в миру Іван Максимович) народився в
1651 р. в м. Ніжин, помер 10 червня 1715 р. в Тобольську. Україн-
ський церковний діяч, богослов, духовний письменник – автор
численних поетичних творів, зокрема величезного релігійного
епосу «Богородице Діво книга нареченна, от Троіци Пресвятия пред
віки сложенна» (1707 р.), що містить 23 тисячі складових віршів,
поділені на дев’ять частин, згідно з дев’ятьма чинами небесної
ієрархії. Засновник Чернігівського колегіуму [11].
4. Герман Святогірський (в миру Григорій Іванович Кліца) на-
родився 3 березня 1816 р. в м. Ніжині, Чернігівської губернії, по-
мер 13 квітня 1890 р. в Святогорському монастирі. Архімандрит,
настоятель Святогорського монастиря. Зарахований до лику місце-
во шанованих святих Української Православної Церкви. 8 травня
2008 р. погодженням Священного Синоду Української Православ-
ної Церкви прийнято рішення про місцеву канонізацію подвиж-
ника в Донецькій єпархії (день пам’яті – 11 (24) вересня) [12].
5. Преподобна Смарагда, сповідниця Ніжинська (в миру Іуліа-
нія Аврамівна Онищенко) народилась 2 (15) січня 1858 р. в Мар-
ківцях Козелецького повіту Чернігівської губернії, померла 10
травня 1945 р. в м. Чернігові. Ігуменя Ніжинського Свято-Вве-
денського жіночого монастиря (1914–1927, 1941–1943. 3 травня
2014 р. прославлена Українською Православною Церквою у лику
місцевошанованих святих.
ISSN 2218-4805
377
тів виготовлення ікони є вивчення образів святих та їх
біографії. Це потрібно для того, щоб якнайбільш точно
зобразити їх зовнішній вигляд.
Наступний етап у створенні ікони – заготовка дере-
вини та її сушіння. Липа користується найбільшою по-
пулярністю у різьбяра, оскільки відмінно піддається об-
робці різцем. До того ж, тонковолокниста структура, яка
властива тільки цій породі, дозволяє виконувати склад-
ні та витончені малюнки. Різьбяра приваблює і текстура
деревини липи – її рівний білий колір. Працюючи з де-
ревиною, кожен майстер знає, як вона чуйно реагує на
зміну вологості навколишнього середовища. Ця власти-
вість є одним із її недоліків. При підвищеній вологос-
ті деревина легко вбирає в себе воду і розбухає, а в опа-
лювальних приміщеннях усихає і скрючується [4, с. 119].
Психологія сприйняття монументального твору інша,
ніж станкового або мініатюрного, навіть коли йдеться
про подібні між собою образи або мотиви. Саме ікони
святих, виконані різьбярем, відрізняються чистотою лі-
ній, зрівноваженістю та глибоким зв’язком із духовною
традицією українського народу. Такий стиль виконання
дозволяє зробити фігури реальними, але подані вони у
геометричних формах, що дає відчуття монументаль-
ності та позачасового образу святих постатей. В іконах
немає зайвого елементу, а орнаментальні партії є ще й
інтегральною партією цілості [6, с. 104].
Взагалі, на іконах різьбяра залишається мало віль-
ного простору, бо митець намагається його повністю
заповнити постатями і предметним середовищем. Ве-
ликі й важкі зображення ледь уміщуються в рамах, тим
самим акцентують увагу на сакральній змістовності.
Для виготовлення основної частини ікони автор ви-
користовує рельєфне різьблення. Це такий вид техніки,
в якому рельєф орнаменту виступає над фоном на по-
ловину своєї товщини. Для виконання рельєфного різь-
блення необхідно добре володіти прийомами і прави-
лами різання деревини уздовж і упоперек волокон. Слід
дотримуватися технологічної послідовності операцій в
залежності від форми орнаменту. Для збереження вираз-
ності рельєфного зображення, різьблення починають із
елементів, що лежать на поверхні, і потім поступово пе-
реходять до більш глибоких елементів композиції [14].
Різьблені ікони Григорія Василенка відрізняють-
ся цілісністю сприймання всіх їхніх якостей та ознак і
є різьбленими картинами сакрального значення. Зде-
більшого ікони писалися фарбами на деревині, де різь-
бленою була лише рамка ікони [7].
Рамка, якою оздоблена ікона Г. Василенка, виготов-
лена в іншій техніці – геометричного різьблення. Вона
складається з невеликої кількості елементів і мотивів,
які належать до найбільш давньої групи мотивів різь-
блення по дереву. Основним мотивом самостійних орна-
ментальних композицій виступають розеткові елемен-
ти «руж», «зірок» чи хрестографем.
Геометричне різьблення – один із найдревніших і най-
поширеніших видів дерев’яного орнаментального різь-
блення. Геометричне різьблення виконується у вигля-
ді двогранних, тригранних і чотиригранних виїмок, що
утворюють на поверхні візерунок із геометричних фігур –
смуг, трикутників, квадратів, кіл, сегментів. Із цього про-
стого різання, що виконується одним інструментом – но-
жем-косяком, створюють багаті за формою і ритмом узори,
якими оздоблюють різні предмети домашнього ужитку.
Геометричне різьблення вигідно відрізняється від ін-
ших видів різьблення великою різноманітністю прийо-
мів художнього оздоблення дерев’яної поверхні. У той
же час це різьблення нескладне для виконання, бо не ви-
магає, як, наприклад, рельєфне різьблення, спеціальних
знань теорії малюнка, складного набору інструментів [14].
Таким чином, ми можемо говорити про те, що, ство-
рюючи ікону, автор зберігає всі традиції як в канонах
написання ікони, так і в етапах підготовки самої дере-
вини. При цьому саме різьблення не є однотипним, а
поєднує в собі декілька видів: рельєфне та геометричне.
ПОСИЛАННЯ
1. Словник української мови в 11 т. – Том 8. – Київ, 1977. – С. 572.
2. Моздир М.І., Федорук О.К. Різьбярство і народна скульпту-
ра / Поділля. – К., 1994. – С. 249–450
3. Одрехівський Р. Сакральна різьба по дереву в Галичині XIX
– першої половини XX століть (Історія та художні особливості) /
Роман Одрехівський. – Львів: Афіша, 2006. – 288 с., іл.
4. Станкевич М. Українське художнє дерево XVI–XX ст. – Львів,
2002. – 479 с.
5. Федорів Ю. Стінопис, або іконопис/ Ю. Федорів // Пояснен-
ня церковних богослужінь і святих тайн. – Львів, 1999. – 200 с.
6. Тимків Б.М. Мистецтво України та діаспори: дереворізьба
сакральна й ужиткова. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2009. – 208 с.
7. Найда Олена. «Дерев’яний» художник Григорій Василенко
[Текст] / О. Найда // Ніжинськийвісник: міська газета. – 2019. –
№ 4 (25 січня). – С. 4.
8. Ікони святої Соломії Крушинської. Мироносиці. – [Елек-
тронний ресурс] – Режим доступу: http://muronosuci.com.ua./
sluzhinnya-sester/ikonopys/.
9. Шевченко І. Василенко Григорій Іванович. – [Електро-
нний ресурс] – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.
php?id=33297.
10. Самбор Б. Українці в світі. Святитель Георгій (Конинський),
архієпископ Могильовский. – [Електронний ресурс] – Режим до-
ступу: http://orthodox.cn.ua/2013/12/21/svyatitel-georgij-koniskij-
arxijepiskop-mogilovskij-%e2%80%a01795/.
11. Святитель Іоанн (Максимович), митрополит тоболь-
ський. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://orthodox.
cn.ua/2013/12/21/svyatitel-ioann-maksimovich-mitropolit-tobolskij-
%e2%80%a01715/.
12. Преподобный Герман, архимандрит Святогорский. –
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://svlavra.church.ua/
svyatyni-i-svyatye/svyatye/sobor-prepodobnyx-otcev-svyatogorskix/
prp-german-arximandrit-svyatogorskij-1890/.
13. Преподобна Смарагда Онищенко, сповідниця Ніжи-
на. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://orthodox.
cn.ua/2013/12/21/igumenya-smaragda-onishhenko-nastoyatelka-
nizhinskogo-vvedenskogo-zhinochogo-monastirya-%e2%80%a01945/.
14. Глушак Д.Д. Посібник з художньої обробки деревини. –
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.
ua/Hlushak_DD/Posibnyk_z_khudozhnoi _obrobky_derevyny.pdf.
Бережняк Д.А. Иконы святых города Нежина в
декоративно-прикладном искусстве резчика Григория
Ивановича Василенко
Статья посвящена исследованию декоративной резьбы икон
святых г. Нежина авторства Григория Василенко. Подробно рас-
смотрены этапы изготовления икон, проблемы, связанные с их
изготовлением. Используя научную литературу религиозного на-
правления и изделий автора, проводится исследование образов
святых, изображенных на иконах.
Ключевые слова: резьба, иконы, святые г. Нежина.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
378
Berezhniak D.О. The icons of Nizhyn saints in decorate and
resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko
The articleis devoted to the study icons of Nizhyn saints in decorate
and resistance art by carver Hryhorii Ivanovich Vasylenko. Detailed stages
of manufacturing icons, problems associated with their manufacturing.
Using the scientifi c literature of the religious direction and the author’s
products, a study is conducted of the saints depicted on the icons.
Key words: carvings, icons, holy city of Nizhyn.
23.02.2019 р.
премію» [1, с. 157]. Отже ця дата, на сьогодні, вважається
першою у виставковому послужному списку художника.
Проте в автобіографіях Василя Омеляненка й у списках
його робіт і виставок, написаних у різні роки, як власно-
руч, так й іншими особами, фігурують як 1956, так і 1958
роки. Так в одному, найбільш ранньому, переліку виста-
вок, датованому 14 квітня 1971 року, саме 1958 рік вказа-
но як рік участі у виставці в Брюсселі. В іншому варіанті
своєї автобіографії, написаному в жовтні 2000 року, Оме-
ляненко ту ж саму виставку датує вже 1956 роком. Після
аналізу списків основних творчих робіт Василя Онуфрі-
йовича вдалося встановити, що посудина «баран», виго-
товлена у 1956 році, експонувалася на виставці у Брюссе-
лі 1958 року. Отже гадаємо, що саме Всесвітню виставку
«ЕКСПО-58» у Брюсселі, присвячену черговій річниці бель-
гійської революції, слід вважати першою, де був представ-
лений твір майстра.
Наступного 1959 року за участю художника пройшла
чергова Міжнародна виставка в Марселі (Франція). Цього
ж року відбулася й участь митця у Міжнародній ярмарці
у Лейпцизі (Німеччина). Маємо інформацію ще про дві
виставки, де серед інших опішнян прозвучало ім’я Васи-
ля Омеляненка. Це виставка у Москві 1960 року (на жаль,
назву її встановити ще не вдалося) й художня виставка
«Радянська Україна» 1963 року. Проте, за словами Васи-
ля Онуфрійовича, «виставок тоді було небагато, це вже
як ми поступили у Спілку художників, тоді – більше» [2].
Наступною для творів Василя Омеляненка була Всес-
вітня виставка «ЕКСПО-1967», яка проходила в Монреа-
лі (Канада). Далі у списку значаться Обласна мистецька
виставка у Полтаві (1968), Перша виставка опішнянських
майстрів у Харкові (1969), Республіканська виставка до
100-річчя від дня народження Леніна в Києві (1970) і цьо-
го ж року Міжнародна виставка «ЕКСПО-70» в м. Осака
(Японія). 1971 року твори Василя Омеляненка експону-
валися на Республіканській виставці народного декора-
тивного мистецтва України в Києві, присвяченій п’ятде-
сятиріччю утворення Радянського Союзу. На згаданих
виставках було представлено по кілька робіт майстра. А
от на Республіканській виставці 1971 року, присвяченій
ХХIV з’їзду КПРС, та на Республіканській виставці, при-
свяченій 100-річчю з дня народження Лесі Українки, було
експоновано більше 20 творів Василя Омеляненка. 1971
року ще кілька декоративних виробів майстра презен-
тувалися на виставках в Полтаві – на Обласній виставці,
присвяченій ХХIV з’їзду КПРС, і Обласній виставці пре-
тендентів на вступ до Спілки художників.
Саме 1971 року, навесні, разом з кількома іншими опіш-
нянськими майстрами-гончарями Василь Омеляненко
став членом Спілки художників України. Тоді ж про ньо-
го, як про майстра декоративної скульптури, заговорили
й у мистецьких колах, почали згадувати у науково-попу-
лярних і наукових статтях, монографіях, альбомах, публі-
кувати вироби в періодиці. Ще 1952 року побачила світ
книга Євгенії Дмитрієвої «Мистецтво Опішні», де пода-
j
УДК 069:929]:738(477)«1950/1971»
Л.О. Метка
ВАСИЛЬ ОМЕЛЯНЕНКО:
УЧАСТЬ У ВИСТАВКАХ
У статті йде мова про виставкову діяльність майстра гли-
няної декоративної скульптури Василя Омеляненка у період з
1950 по 1971 рік.
Ключові слова: гончарство, Василь Омеляненко, декоратив-
на скульптура, виставка, Опішня.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю
систематизувати інформацію про виставкову діяльність
члена Національної спілки художників України і Націо-
нальної спілки майстрів народного мистецтва України,
заслуженого майстра народної творчості України, лауре-
ата Всеукраїнської премії імені Данила Щербаківського
і Державної премії України імені Тараса Шевченка, гон-
чаря, майстра глиняної іграшки й декоративної зоомор-
фної скульптури Василя Омеляненка з Опішного, що на
Полтавщині. У даній статті висвітлено період участі май-
стра у виставках з другої половини 1950-х по 1971 рік до
часу вступу його до Спілки художників.
Василь Омеляненко (1925 р. н.) розпочав трудову
діяльність в артілі (з 1960 року завод) «Художній керамік»
наприкінці 1950 року. Хоча, на той час, він уже вмів ліпити
глиняну іграшку й гончарювати, проте кілька місяців
набував досвіду, пристосовувався до умов виробництва, й
уже через рік став виготовляти традиційний для Опішного
декоративний зооморфний посуд. У другій половині 1950-
х років твори Василя Омеляненка стали з’являтися на
виставках. На жаль, виставкова діяльність «Художнього
кераміка» висвітлена в літературі надзвичайно бідно,
тож довелося обмежуватися спогадами самого майстра
та документами Національного архіву українського
гончарства й Гончарської книгозбірні Національного
музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
У книзі Володимира Качкана «Жива глина» подано спо-
гади Василя Омеляненка про участь в першій для нього
виставці: «Уже мій «Баранчик» заїхав 1956 аж до Брюссе-
ля, порозштовхував собі подібних на виставці і сказав: я
найкращий! То жарт, але моя скульптура дістала першу
|