«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.

У статті залучено до наукового обігу листи Івана Миколайовича Олексієва до Петра Петровича Курінного, директора Лаврського музею культів та побуту/Всеукраїнського музейного городка. Висвітлено й прокоментовано різні аспекти музейного життя Києва, що згадуються адресантом, передовсім, господарська д...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сіверщина в історії України
Date:	2019
Main Author:	Яненко, А.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Subjects:	Музейна справа
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180979
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр. / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 385-398. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859518355350749184
author	Яненко, А.С.
author_facet	Яненко, А.С.
citation_txt	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр. / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 385-398. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сіверщина в історії України
description	У статті залучено до наукового обігу листи Івана Миколайовича Олексієва до Петра Петровича Курінного, директора Лаврського музею культів та побуту/Всеукраїнського музейного городка. Висвітлено й прокоментовано різні аспекти музейного життя Києва, що згадуються адресантом, передовсім, господарська діяльність, ремонтні роботи та упорядкування території колишньої Києво-Печерської лаври, «квартирні» питання музейної інституції і шляхи їх вирішення, побут і повсякдення інтелектуалів у місті 1920-х рр., механізми адміністративного і політичного тиску на музеї та музейників за тоталітаризму тощо. В статье вводятся в научный оборот письма Ивана Николаевича Алексеева к Петру Петровичу Куренному, директору Лаврского музея культов и быта/Всеукраинского музейного городка. Освещены и прокомментированы различные аспекты музейной жизни Киева, упоминаемые адресантом, прежде всего, хозяйственная деятельность, ремонтные работы и благоустройство территории бывшей Киево-Печерской лавры, «квартирные» вопросы музейной институции и пути их решения, быт и повседневность интеллектуалов в городе 1920-х гг., механизмы административного и политического давления на музеи и музейщиков при тоталитаризме и др. In the article Ivan Mykolaiovych Oleksiev’s letters to Petro Petrovych Kurinnyi, a director of the Lavra Museum of Cults and Life/ All-Ukrainian Museum Town, are introduced for scientific use. The various aspects of the museum life in Kyiv, which are mentioned by the addresser, are highlighted and commented: the economic activity, repair works, refurbishment, arrangement of the territory of the former Kyiv-Pechersk monastery, the housing problems of the museum institution and ways of their solution, the everyday life of intellectuals in the city in the 1920s, mechanisms of administrative and political pressure on museums and museum workers in the totalitarian state etc.
first_indexed	2025-11-25T20:50:34Z
format	Article
fulltext	ISSN 2218-4805 385 20. Черненко О. Перші дослідження Мізинської стоянки / О. Чер- ненко // Сіверянський літопис. – 2008. – № 6. – С. 14–16. 21. Черненко О., Ясновська Л. Археологічні дослідження П.М. До- бровольського на Чернігово-Сіверщині / О. Черненко, Л. Яснов- ська // Сіверянський літопис. – 1999. – № 5. – С. 34–40. 22. Черненко О.Є. Археологічна колекція Чернігівського істо- ричного музею імені В.В. Тарновського (1896–1948) / Чернігів- ський історичний музей імені В.В. Тарновського, Інститут укра- їнської археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України. – Чернігів, 2007. – 136 с. Федусь Д.М. Музееведческая деятельность Петра Михайловича Добровольского В статье сделана попытка проанализировать деятельность выдающегося историка и музееведа, председателя Черниговской ар- хивной комиссии Петра Михайловича Добровольского (1871–1910). Ключевые слова: Добровольский П.М., Черниговская архивная комиссия, Археологический съезд, исторический музей, музееведение. Fedus D.M. Museological activity of Petro Mykhailovych Dobrovolskyi The article attempts to analyze the work of an outstanding historian and museologist, leader of the Chernihiv archives Commission Dobrovolskyi P.M. (1871–1910). Key words: Dobrovolskyi P.M., Chernihiv archives Commission, Archeological Congress, history museum, museology. 05.01.2019 р. ня, здійснені на підставі аналізу щоденників, мемуарів чи епістолярної спадщини, де зафіксовано між іншим емоційну складову діяльності індивіда, з об’єктивних причин, репрезентовані незначною кількістю робіт [1]. У фокусі вивчення опинялися й листи, що відклалися у особовому архіві П.П. Курінного: Г.О. Станиціна на під- ставі епістолярію відтворила сторінки родинної історії Курінних [2], О.В. і М.О. Прині ввели до наукового обігу листи О.В. Якубського до П.П. Курінного [3]. Метою цієї розвідки є залучення до наукового обігу ли- стів Івана Миколайовича Олексієва до Петра Петровича Ку- рінного, директора Лаврського музею культів та побуту/ Всеукраїнського музейного городка, як джерела з історії музейництва Києва 1920-х рр., різних аспектів функціону- вання інституцій та життя інтелектуалів за тоталітаризму. Іван Миколайович Олексієв (Алексієв, Алексєєв) на- родився 30 липня 1879 р. на Уманщині. Початкову освіту одержав в Уманській міській двохкласовій школі (1887– 1892), професійну – у Київській військовій школі лікар- ських помічників (1892–1896), 1902 р. склав іспит на вчи- теля міської повітової школи, 1904 р. у Києві склав іспит за повний курс класичної гімназії, закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира (1905– j УДК 069(477-25)«192» А.С. Яненко «ОЙ ЩЕ Й ДУЖЕ ДОВГО ТРЕБА ЧИСТИТИ «АВГІЄВІ КОНЮШНІ»»: ЛИСТИ ІВАНА ОЛЕКСІЄВА ДО ПЕТРА КУРІННОГО ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОГО ЖИТТЯ КИЄВА 1920-х рр. У статті залучено до наукового обігу листи Івана Миколайо- вича Олексієва до Петра Петровича Курінного, директора Лавр- ського музею культів та побуту/Всеукраїнського музейного город- ка. Висвітлено й прокоментовано різні аспекти музейного життя Києва, що згадуються адресантом, передовсім, господарська діяль- ність, ремонтні роботи та упорядкування території колишньої Києво-Печерської лаври, «квартирні» питання музейної інститу- ції і шляхи їх вирішення, побут і повсякдення інтелектуалів у мі- сті 1920-х рр., механізми адміністративного і політичного тис- ку на музеї та музейників за тоталітаризму тощо. Ключові слова: епістолярій, Іван Олексієв, Петро Курінний, музейництво, Лаврський музей культів та побуту, Всеукраїнський музейний городок, Київ, 1920-ті рр. Багатовимірне музейне життя Києва 1920-х рр., аспекти функціонування окремих інституцій, життєві долі музей- ників-інтелектуалів, стан історико-культурних пам’яток, смаки й запити відвідувачів, вплив влади тощо залишає сучасним історикам гуманітаристики, зокрема музеєз- навства, широкий дослідницький простір. Пріоритетною джерельною базою для студіювання цієї царини життя суспільства залишається, передовсім, обіжна ділова до- кументація, на кшталт планів, звітів, офіційного листу- вання, службових паперів тощо. Натомість досліджен- Іл. 1. Іван Миколайович Олексієв (1879–1937?) [З родинного архіву Ірини Костянтинівни Калішевської, онуки І.М. Олексієва] Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 386 1909), 1912 р. у Петербурзі склав іспит на право викладан- ня фахових дисциплін у комерційних школах. Працював лікарським помічником у лікарнях та військових части- нах Київської залоги (1896–1902), учителем математики тифліської (1902–1903) та київської (1903–1906) шкіл лі- карських помічників, приватної середньої школи В. По- кривницького у Києві (1906–1908), учителем математи- ки, законознавства, політичної економії, економічної арифметики комерційних чоловічої і жіночої приватних шкіл/училищ С.М. Браіловського в Умані (1908–1912). Про- тягом 1912–1918 рр. І.М. Олексієв був фундатором і голо- вою кураторської ради уманського комерційного учили- ща товариства викладачів, керував господарським життям установи, викладав математику та фахові дисципліни. У 1917–1922 рр. був фундатором і головою шкільної ради Уманської Першої селянської гімназії імені Бориса Грін- ченка (з 1920 р. – Перша українська трудова школа), опіку- вався заснуванням закладу та подальшим господарським життям, викладав математику та техніку української мови. Був фундатором і головою шкільної ради уманських коо- перативних курсів (Уманського кооперативного техніку- му), керував господарством школи, викладав історію, тео- рію й практику кооперації, політичну економію, фінансове право, економічну арифметику (1920–1923), паралельно викладав математику у Першій трудовій та Уманській ху- дожній школах. Упродовж 1923–1926 рр. викладав дис- ципліни кооперативного та економічного циклу в Уман- ській кооперативній школі, техніку української мови на тимчасових курсах та у різних гуртках цивільних і вій- ськових установ. У 1925–1926 рр. працював інспектором з кооперації при уманському окружному відділі внутріш- ньої торгівлі та економістом-статистом окружної Спілки споживчих товариств Уманщини [4, арк. 116–117]. Підго- тував кілька навчальних посібни- ків і наукових розвідок з коопе- рації [5; 6; 7] (іл. 1). І.М. Олексієв, як і Курінні, входив до кола уман- ських інтелектуалів – членів місь- кого осередку Київського товари- ства охорони пам’яток старовини і мистецтва, утвореного 1914 р. [8, арк. 63–64зв.]. П.П. Курінний ра- зом із І.М. Олексієвим учителю- вали у Першій українській трудо- вій школі (іл. 2). Припустимо, що саме в Умані між ними склали- ся дружні й довірливі стосунки. Іван Миколайович Олексієв у ли- сті до дочки зазначав: «Моя праця в Умані з 1917 р. – шкільна, коопе- ративна, економічна, професій- на провадилася одверто на очах всього суспільства, уникаючи всі- лякого сервілізму, і мала одну осно- вну ідею – поширення і поглиблен- ня української культури в найширшому розумінні слова. Мої родинні обов’язки в Умані щасливо перепліталися з роботою суспільною, бо, працюючи в відмічених галу- зях – шкільній, кооперативній, професійній, я втягав в коло своєї роботи і молодших членів нашого родинного колективу (сина і двох доньок) до будови тої української культури – в якости спершу учнів, а далі і молодших ро- бітників. Матеріяльні наслідки моєї праці чесно повер- талися на користь родинного колективу, а громадська моя діяльність творилася на очах усіх громадян і, на мою думку провадилася без шкоди для кого будь, але ж з пев- ною незалежністю і без домішки сервілізму. – Резюмую- чи Уманську добу життя, можу сказати, – громаді і роди- ні не шкодив, між обома лініями осягнув максимальної гармонії»1 [9] (іл. 3). Навесні 1923 р. П.П. Курінний був за- прошений О.П. Новицьким (ймовірно за рекомендацією Д.М. Щербаківського, учителя П.П. Курінного в Уманській класичній гімназії) обійняти адміністративну посаду до новоствореного музею на території Києво-Печерської лаври, і вже з 15 квітня 1924 р. був зарахований на поса- ду директора Лаврського музею. Керівник розпочав фор- мувати кадровий склад очолюваної інституції, активно використовуючи свої знайомства, які склалися за часів його навчання й учителювання в Уманській гімназії та роботи в музеї Уманщини [10]. Серед тих, кого П.П. Курін- ний «перетягнув» до Києва, опинився і І.М. Олексієв, ко- трий з 1 січня 1927 р. обійняв посаду заступника дирек- тора Всеукраїнського музейного городка з господарських питань [11, с. 50]. «Київську добу існування» Іван Мико- лайович характеризував так: «Родинні обов’язки усклад- нилися. Наблизилася вища школа. Зробилися тяжчими 1. Тут і далі цитати подано мовою оригіналу зі збереженням орфографічних, стилістичних, пунктуаційних особливостей. Іл. 2. Учні та викладачі Першої української трудової школи. У першому ряду зліва направо Петро Курінний (4 й), Іван Олексієв (5 й), Кость Кржемінський (6 й). Умань. Перша половина 1920 х рр. [НА ІА НАН України, ф. 10, спр. 54] ISSN 2218-4805 387 матеріяльні обов’язки… Самі гро- мадські обов’язки набули, так би мовити, пасивного характеру. Від живої праці серед мас, я усунув- ся. Господарча праця в З[аповід- ни]ку була надзвичайно віддалена від попереднього збільшення еле- ментів культури. Цю віддаленість я намагався компенсувати наукови- ми розвідками по українській еко- номічній історії. Мій робочий день в Київі ще далі збільшився проти Уманя» [9]. Свої посадові обов’язки І.М. Олексієв виконував до 2 квіт- ня 1929 р., коли був заарештова- ний, ймовірно, за звинуваченням в участі у роботі Уманського осе- редку СВУ [9; 12, с. 143–145]. У ли- сті, написаному 12 серпня 1929 р. у свідчому корпусі Лук’янівської в’язниці «в цегляній клітці площиною в 19 кв. сажнів, в якій томиться 50 людських істот, що соваються по каме- рі, розмовляють, співають, сміються, сваряться, жартують, читають, пишуть, а взагалі заважають один одному», він зазначив: «до катастрофи, яка сталася 2 квітня 1929 р., я абсолютно не мав ніякого торкання. Не тому, що я, скаже- мо, не поділяв поглядів організації, а, простісенько, тому, що і про саму організацію я почув лише після ув’язнення. 10 річне заслання очевидно застосовано до мене по лінії уманської громадської праці. Невідомо, чи кара призна- чена за уманську працю через неправільну інформацію, чи за оцінку самої праці по суті» [9]. У особовому фонді П.П. Курінного Наукового архіву Ін- ституту археології НАН України зберігається 10 листів і одна поштівка від І.М. Олексієва, що висвітлюють музей- не життя інтелектуального центру УСРР (іл. 4). Два листи і поштівка стосуються умов переїзду адресан- та до Києва, очікувань, побоювань, з’ясування перспектив. 8 листів (з липня 1927 р. – по серпень 1928 р.) безпосередньо є «літописом життя музейного»: розкривають різні аспек- ти вирішення «квартирного» питання, поселення і пере- селення співробітників Лаврського музею/ВМГ, представ- ників релігійної громади та ін.; розміщення на території колишньої Києво-Печерської лаври установ – хлібозаво- ду, друкарні, екскурсійної бази, музеїв ВУАН тощо; скла- дання дефектних актів про стан архітектурних пам’яток; проведення поточних ремонтів із урахуванням необхід- ності збереження аутентичної забудови ХVIII ст.; влашту- вання водогону і закріплення схилів; організація охорони території; вирішення питання встановлення радіоточки на Великій лаврській дзвіниці; перевірок Робоче-селян- ською інспекцією, фінансовим відділом, міською радою, Управлінням науковими установами НКО УСРР; критики зі сторони «пильної» громадськості у пресі; особистих не- порозумінь, що виникали у середовищі музейників і т. д. Археографічне опрацювання листування, що публіку- ємо, здійснено відповідно до усталених в Україні правил, враховано методичні рекомендації та напрацювання су- часної української едиційної археографії. Документи по- дано за хронологією, мовою оригіналу зі збереженням усіх орфографічних і стилістичних особливостей. Авторські помилки не виправлено. Скорочені слова, крім загаль- новживаних скорочень, розшифровано у квадратних ду- жках. Пунктуація аутентична. Документ 1 Дорогий Петре Петровичу! Безмірно вдячний Вам за Ваші турботи що до перетяг- нення мого до Київа, але ж, уважно взваживши всі pro і contr, я все ж таки не можу відважитися рушити зараз же до Київа. Причини: 1) Мені треба обов’язково до Київа за для дітей не в цьому, а в 1925му, або й в 1926 році. 2) Виїзд мій тепер же може бути примушений або по- гіршенням мого загального стану в Умані, або дуже до- брими і сталими умовами життя в Київі. Що до остан- нього, то умови дійсно дуже гарні. Пропозиції Ваші що до Музею і Архіву дуже реальні, але ж не треба забувати і загальних умов нашого існування. А майбутній недород, а можливе скорочення штатів (нагадайте но Уманський Музей в 1923 і 1924 р.) і джерело життя зникло. Що до погіршення мого стану в Умані, то треба гада- ти, що гірше бути, ніж воно було, вже не можна. Є деякі ознаки, що мене вже далі не будуть чіпати, а тому я змо- жу прожити цей рік або два без особливих погіршень. 3) Коли б я тепер же переїхав до Київа, моє б становище з дітьми погіршало б, бо Галі довелося б ходити або їзди- ти з Лаври в яку будь трудову українську школу, скажімо, 1-шу аж яких верст 5. 4) Ліквідація моїх майнових відно- шень в Умані загрожує мені майже повним зубоженням. Іл. 3. Петро Курінний (ліворуч у першому ряду), Іван Олексієв (праворуч у першому ряду), Кость Кржемінський (зліва на право третій у третьому ряду). Умань. Перша половина 1920 х рр. [З родинного архіву Ірини Костянтинівни Калішевської, онуки І.М. Олексієва] Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 388 5) Я б все ж таки не зважився «спалити своїх Київ- ських Богів» на цей рік, коли б мав змогу приїхати в Київ зараз на вчительські курси. Я навіть просив Вч[и- тельську] спілку командирувати мене на курси, але ж з’ясувалося, що командировки дає ІНО2, а до неї звер- татися мені не хочеться. До того ж т. Налімов викли- кав мене в Окр. викон. Ком і запропонував прийняти в липні участь в обслідуванні кооперації на Уманщи- ні, а від такої пропозиції відмовлятися незручно. Т. ч. всі обставини склалися так, що в цьому році мені «ри- патися» до Київа неможливо. А тому, Петре Петровичу, вибачте щиро, що я не при- йму участь в цьому році в налагодженні господарчих справ Лаврського музею. Заспокоюю себе думкою, що ще й через рік буде над чим попрацювати. Бажаю Вам повного щастя. Міцно тисну Вашу руку. Ваш Ів. Олексієв [13, арк. 3–4зв.]. Документ 2 Любий Петре Петровичу! Ще 14–ХІІ одержав Ваше запрошення від 13–ХІІ–26 ч. 941, але ж і досі не можу остаточно вирішити справу в той чи інший бік. Вам може це здаватися дивним і навіть з мого боку некоректним, адже ж я дав Вам свою згоду, але ж не так легко остаточно вирішити справу та порва- ти многолітнє коріння, що вкоренило мене в Умані. Що- дня думаю про справу і ніяк не можу перейти рубікону. Кінець кінцем я порушив свою обіцянку, не виконав Вашої пропозиції негайно надіслати свою заявку й жит- тєпис, і таким чином вважаю, що Ви цілком вільні від усяких до мене зобов’язань і можете цілком вільно ви- шукувати собі иншого робітника. Коли ж Вам ще не об- ридло вовтузитися зі мною, то я міркував би так – при- їхати до Київа на 25–ХІІ (субота) і ще раз з Вами цілком щиро розібрати всі умови і можливости моєї праці в Ки- їві (витрати на приїзд цілком мої). А питання, які мене особливо цікавлять, є такі: 1) про точний обсяг і план праці 2) про штат господарчих співробітників та персональ- ний склад їх; 3) приблизна кількість щоденної праці 4) про степінь відповідальности 5) про відношення до справи музейної охорони. 6) Про відношення до Інсп[ектури] Нар[одної] Освіти, 7) Про тверді перспективи на майбутнє та можливість скорочення по принципу ощадности 2. Інспектура народної освіти. 8) Про кватиру та платню (почати) 9) Про можливість праці «для душі» особливо. На випадок Вашої згоди черкніть негайно листівку мені і я 25–ХІІ прибуду до Київа. Щиро прошу вибачити за за- йві турботи. Прошу передати привітання від мене й Се- рафіми Ізмаїловни3 Зінаїді Олександрівні4 й Тані5 Ваш Ів. Олексієв 19–ХІІ–26 м. Умань. Старо-Прорізна вул. ч. 2 [13, арк. 9–9зв.]. Документ 3 Дорогий Петру Петровичу! Вирішив двинутися. Завтра 29–XII в середу виїжджаю. Дуже прошу дати розпорядження підготовити 2 кімнати і поставити мінімально необхідну меблю – стіл, 2 стільці, ліжко, [нерозб.], умивальник. Ваш Ів. Олексієв. Привіт Вам і Зін[аїді] Олек[сандрівні] від Сераф[іми] Ізм[аїловни] 28–ХІІ–26 [13, арк. 8зв.]. Документ 4 Київ 29–VII–27 р. Дорогий Петре Петровичу! Не писав Вам досі тому, що, власне кажучи, і часу не- багато минуло з Вашого віїзду – лише тиждень, а, друге, не дуже сподівався, що лист своєчасно добіжить до Воло- дарки6, а тому рехтувався на Умань – столицю. Починаю літопис життя Музейного. Справа зовнішньої охорони, як завжди з Вашим ви- їздом, мене дуже хвилювала, бо залишалося лише 2 охо- ронники – Любченко7 та Олексієнко8, а тому з 20–VII я прилучив до постійної варти біля Музею ще одно- го з 3х ночних вартових монахів, що висилаються ста- ро-слав[янською] громадою9, в якості підвартового та наказав комендантам добре доглядати за вартою біля св. Воріт. До того ж 26–VII повернувся до роботи ще й Михайло Брацлавський10, і тепер варти мають більш менш солідний вигляд; крім постійного підвартово- го монаха вартують охоронники з 8 г. в. до 12 г. н. 1; з 1 до 4х – два і з 4х до 6 4 дні по двоє, а 2 дні по одному. Надалі намічаємо установити систему зв’язку між всі- ма вартами. Бракує часу для наради. 3. Дружина І.М. Олексієва. 4. Дружина П.П. Курінного. 5. Дочка П.П. Курінного. 6. Улітку 1927 р. П.П. Курінний разом зі співробітниками Со- ціально-історичного музею Уманщини брав участь у дослідженні пам’яток трипільської культури в околицях с. Володимирівка (Кі- ровоградська обл., Новоархангельський р-н) [14, с. 343]. 7. Євтух Ларіонович Любченко, охоронник у Лаврському му- зеї з жовтня 1926 р. [11, с. 48]. 8. Аврам Вакулович Олексієнко, охоронник у Лаврському му- зеї з жовтня 1926 р. [15, арк. 132]. 9. Йдеться про релігійну громаду РПЦ, яка існувала на території Києво-Печерської лаври. Старослов’янська громада (офіційно зареє- стрована з 1920 р. церковна сільськогосподарська община «Трудолю- біє») з середини 1920-х рр. співіснувала з громадою Української си- нодальної (обновленської) церкви (живоцерковників, обновленців). 10. Михайло Степанович Брацлавський, охоронник у Лавр- ському музеї з жовтня 1926 р. [11, с. 48]. Іл. 4. Підписи І.М. Олексієва і П.П. Курінного. 1927 р. [З колекції НКПІКЗ] ISSN 2218-4805 389 В справі протипожежній намітив план установки по 1 пожежному крану з брандспойтом в І11 та ІІ12 корпу- сах […] викликали з Комгоспу пожежного інспектора для остаточного вироблення плану, інспектора обіця- ли надіслати на 25–VII, але ще й досі не з’явився, зби- раюся послати нагадування. В справі ремонтній – устаткували електрику у [П.П.] По- тоцького13, ремонт 30го корпусу14 – побілка закінчується; Іполит Владиславович15 відмовився від кольорового фар- бування стін і обмежується побілкою з ультрамарином. Викликали окр[ужного] інженера і тепер маємо 7 затвер- джених дефектних актів: корп. 716, 30, 1217, бруки, дахи, мазепинські стіни і підпорну стіну біля 30 корпусу. Барт- ломі Іванов18 працює без перебоїв, зараз готує кошторис рем[онту] 29го корпусу та вбіральні біля 45 корпусу, ос- танній ремонт дуже серьозний. Звільнено вже майбут- нє помешкання канцелярії в 7му корпусі і скоро гадає- мо приступити до її побілки. Ол.Ів. Баланіну19 оселили на ІІ поверсі електр станції – кватирою цею вона дуже задо- волена. Звільнив кватиру (над кол. кульковою майстер- нею) Беньмінсон, кватира теж дуже добра. В справі бухгалтерській. Завели з часу передачі каси Ол. Як.20 подрібну касову книгу, яку Гриць веде дуже акурат- но кожен день – ажур. Касіром перебуває Василь Григоро- 11. Будинок намісника. У 1920-х – на початку 1930-х рр. тут знаходився відділ/секція/фонд письма й друку. 12. Будинок митрополита. У 1920–30 рр. тут розташовувалася адміністрація Лаврського музею культів та побуту/ВМГ. 13. Йдеться про корпус № 6 (келії клірошан), де з 1926 р. про- живав Павло Платонович Потоцький і розташовувався структур- ний підрозділ ВМГ «Музей України. Збірка П.П. Потоцького» [16]. 14. Іконописна школа та майстерня. У цьому корпусі діяв Му- зей архітектури ВМГ. 15. І.В. Моргілевський з жовтня 1926 р. обіймав посаду завід- увача музею архітектури [11, с. 48]. 16. Економічний корпус. 17. Ковнірівський корпус. 18. Бартлемі(Бартломі), ймовірно, В’ячеслав Володимирович Іванов (у чернецтві Варфоломій, у схимі Пімен). У лютому 1918 р. став послушником КПЛ у креслярській майстерні при еконо- мічному відомстві, з березня 1918 р. призначений лаврським архітектором і завідувачем лаврської електростанції та каналі- зації, 1923 р. працював інженером на Лаврській електростанції [17, с. 1047–1048]. 19. Олександра Іванівна Баланіна з 4 червня 1927 р. почала працювати у ВМГ на посаді технічного робітника, у подальшому обійняла посаду лектора [11]. 20. Ольга Яківна Нікітенко (Никитенко, Микитенко), секре- тар-бухгалтер ВМГ [18, арк. 9–9зв.]. вич21, до закінчення касової книги вів свою систему ок- ремих конвертиків на кожне одержання і видачу, якою системою додавав собі багато турбот, тепер, з підведен- ням касової книги перевів «об’єднання» каси і заспокоївся. До речі детальне ведення касової книги стало нам у великій пригоді. Спілка Комунальників не залишає нас в спокої. 23–VII в 3 г. дня до нас з’явився представник РСІ22 – член міськради т. Петров для ревізії. Причина реві- зії – скарга комунальників: 1) що у нас повинні бути злов- живання з квартплатнею по будинкоуправлінні; 2) що у нас працюють монахи. Обидва пункти нам давно відомі. Ревізія була не дуже довга. Цілий робочий день у неді- лю, 24–VII–27 р. З огляду на те, що у нас вже була переве- дена ревізія фін[ансового] відділу 19–30–VI–27, він взяв за вихідний пакт твердження того акту, що касові операції у нас в порядку, перевірив детально нашу касову книгу, книгу квітанцій будинкоупр[авління], книгу персональ- них рах[унків] і квартирно-реєстраційну та тарифікацій- ну книги перевірив їх взаємний зв’язок і склав задовіль- няючий акт. Про монахів зазначив в акті список наших співробітників монахів, а я зазнайомив його з актом ін- спектора праці, листом [Х.Г.] Раковського та Вашим від- ношенням в цій справі до Спілки Робос23, останні два до- кументи в копіях прикладені до акту. В справі видавничій Василь Григорович Ляскоронський щодня здається відвідує друкарню. Вже зроблено відбит- ки чотирьох авторів24 [К.В.] Мощенка25, [В.В.] Дубровсько- го26, [В.Г.] Ляскоронського та [Ф.Л.] Ернста27. Не знаю, чи звернули Ви увагу на надруковану в Проле- 21. Василь Григорович Ляскоронський (1859–1928) працював на посаді завідувача нумізматичного відділу у Лаврському музеї культів та побуту/ВМГ з листопада 1923 р. [11, с. 48]. 22. Робоче-селянська інспекція – орган державного контро- лю в УСРР/УРСР. 23. Профспілка робітників освіти. 24. Йдеться про друк видання «Український музей», зб. 1 [19]. 25. Кость Васильович Мощенко (1876–1963), завідувач від- ділу станкового малярства Лаврського музею/ВМГ з травня 1925 р. [11, с. 48]. 26. Василь Васильович Дубровський (1897–1966), інспектор охорони пам’яток культури в Управлінні наукових установ НКО УСРР (1925–1929) [20]. 27. Федір Людвігович Ернст (1891–1942) з кінця 1917 р. обіймав посаду ученого інструктора Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтв і старовини, у 1926–30 рр. – київський крайо- вий інспектор охорони пам’яток історії та культури при НКО УСРР, протягом 1923–33 рр. завідував художнім відділом ВІМіШ [21]. Іл. 5. Схематична замальовка Економічного корпусу Києво-Печерської лаври з листа І.М. Олексієва [НА ІА НАН України, ф. 10, спр. 28/2, арк. 14зв.] Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 390 тарській Правді замітку, що Політ. освіта випускає брошу- ру Єршова «Провідник по Лаврі»28, чи не здається Вам, що такий «Провідник» доцільніше було б випускати Музеєві. Справи суто музейні йдуть нормально. Повернулася з відпустки Марія Олексіївна29; з 1 серпня щодня крім п’ят- ниці і суботи відкрито два відділи – культів та шиття. Окр. Викон. Ком. надіслав нам два своїх протоколи. Один про припинення чинності писаної умови Хліб заводу Сораб- копу30 на оренду 11 корпуса з 1–VII–27 р. з правом нашим укласти нову умову до 1–V–28 р., з якого часу хліб завод повинен виселитися. Напишіть, який розмір оренди мі- сячної Ви хтіли б встановити. Другий протокол, про те, що впорядкування каналізації ми повинні взяти на себе і підняти клопотання перед Н[аркоматом] О[світи] про негайну асігновку коштів. Відбулася комісія в справі майбутньої долі фортеційних валів. Василь Григорович [Ляскоронський] брав участь в комісії. Комісія постановила, що вали повинно передати до інспекції охорони пам’яток культури. До нас надіслано акта комісії, до якого додано дев’ять вдалих фотографіч- них знімка про головніші пошкодження фортеці та валів. Садовий орендар наш, Тернов, спокійно орендує садки, вніс вже 352 карб., хоча й вексель на 100 карб ще не дав. Умовляємося з ним здавати йому на комісію фрукти, що будемо одержувати з натуральної оренди садків. Кватирю Вашу Хведір щодня провітрює. У Губерів31 очевидно відбувається родинна трагедія. Губерша сього дня з 5 год. ранку кудись зникла разом з дитиною і досі її не розшукано. Посилаю Вам відношення НКО з анкетою. Низенький поклон від мене й Серафіми Ізмаїловни Вам і Зінаїді Олександрівні Ваш Ів. Олексієв. P.S. В мент закінчення листа з’ясувалося, що ввечері Губерша знайшлась [13, арк. 10–12зв.]. Документ 5 2–VIII–1927 у Київі Дорогий Петре Петровичу! Згідно проханню Василя Григоровича [Ляскоронського] надсилаю Вам коректу Ваших статтів з «Музейного Збір- ника»32, поправте та скоренько поверніть. Користуючися випадком, пишу Вам про останні нови- 28. Йдеться про видання: Єршов Б. Києво-Печерська лавра: Провідник екскурсанта / переклав з рос. Т. Б.; За заг. редакцією та з матеріялів Кабінету Антирелігійної пропаганди Будинку Ко- муністичної Освіти Агітпропвідділу Київського Окркому КП(б)У. – К.: Вид-во Лекц.-екскурс. бюро Київ. округа політосвіти, 1927. – 40 с. – (Б-ка екскурсанта; Ч. 2). 29. Марія Олексіївна Новицька (1896–1965) з 1924 р. працювала у відділі шиття й тканини Лаврського музею культів та побуту, з лю- того 1928 р. стала завідувачкою відділом шиття й тканини ВМГ [22]. 30. Всеукраїнська спiлка робiтничих споживчих кооперативiв (Союз рабочих кооперативов – рос.). 31. Іван Михайлович Губер працював у Лаврському музеї ко- валем з листопада 1923 р., Василина Іванівна Губер – прибираль- ницею з листопада 1926 р. [11, с. 48–49]. 32. Йдеться про «Український музей», зб. 1. ни нашого музейного життя. Старо-слав’янська громада збірається округляти свої володіння орендні: біля дворянської кухні, що трима- ють вони в оренді, хотять брати ще другу половину, де міститься пекарня (там де Ви знайшли мальовані кахлі), мають на увазі розплату живою силою, але ж ми пого- джуємся лише або в більшій частині на силу кваліфікова- ну; гадають приєднати до свого притулку (в 68 кор[пусі]) ще дві кімнати (з яких одна напівтемна), погоджуються в півпідвал під старо Лаврською лікарнею (де міститься екскурс база)33 своїх куховарок з 31 корпуса, а там, як Ви вже знаєте, можна буде оселити [П.А.] Дзюса34 з його ма- лярною майстернею. Кінчаємо сортувати депозити по бу- динкоуправлінню, набрали їх до 500 крб. і гадаємо при- ступити до починки ринв та латаття дахів, з вчорашнього дня вже закинули на дах Сільвестра. На жаль у мене з Васильом Григоровичом [Ляскорон- ським], як на зло, підряд два дні – в неділю і понеділок (1–VIII) сталося аж два конфлікти на ґрунті сепаратних розпоряджень Василя Григоровича без одержання по- передніх інформацій у мене (по лінії господарчій) одно торкається «переселенчеської» політики по 24му корпу- су35, а друге з приводу відомих Вам гастролів кіз до по- лісадників, де поховано Данила Михайловича36. Обидва конфлікта здається локалізовано. Подробиці їх я Вам розкажу при побаченні, а Вас прошу ні в якому разі не писати про це Василю Григоровичу [Ляскоронському], щоб його не хвилювати. Вчора (1–VIII) до нас з’явився новий контрольор від Фін[ансового] Відділу (В.Ф. Бранчинець) для додатково- го ознайомлення по де-яких пунктах акту 16–29–VI–27 р. (Суслова). Головні пункти: дотація – розрахунки по дота- ції з [П.П.] Потоцьким (залізо) та з [В.А.] Шугаєвським37, якому видано з дотації 625 карб, безплатні кватирі і т. п. З метою одержати точні документальні данні контрольор відклав свій візит до повернення з відпустки Ольги Яков- левни [Нікітенко], себто до 15–VIII. З розмови з новим котрольром я зробив висновок, що контрольор попередній по де-яких пунктах свої заклю- чення зробив досить «двусмисленно» і не на користь За- повідника, і що нам варто було б (як я і тоді казав) дати йому бій тоді, не чекаючи нападу фінвідділу. Проект від- повіді Фін[ансовому] відділу в справі акту досить вели- кий, а в справі вищезазначених пунктів у них розійшли- ся думки, чому і призначено додаткове обслідування. Я певен, що додаткове досліджування згладить досить нав- 33. У корпусі № 26 (Братська лікарня) розміщувалася Київська центральна екскурсбаза окрполітосвіти. 34. Інструктор столярної майстерні ВМГ [18, арк. 9–9зв.]. 35. Аптека. 36. Данило Михайлович Щербаківський (1877–1927), україн- ський мистецтвознавець, музейний діяч, педагог, трагічно за- кінчив життя самогубством 6 червня 1927 р. і був похований на території Києво-Печерської лаври, неподалік від Великої лавр- ської дзвіниці. 37. Валентин Андрійович Шугаєвський (1884–1966) працював у Лаврському заповіднику з лютого 1927 р., очолював нумізма- тичний відділ установи [11, с. 50]. ISSN 2218-4805 391 мисні загострення попереднього. Поклон Зінаїді Олександрівні і Петру Хведоровичу38 […] Ваш Ів. Олексієв P.S. Як живе уманська кооперація споживча й сіль- сько-господарська? [13, арк. 1–2 зв.]. Документ 6 13–VIIІ–27 р. у Київі Дорогий Петре Петровичу! Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні», а тому зразу й переходжу до них: кольорове фарбування стін в[ідділу] старобудівельної техніки39. Безумовно Іпо- лит Владиславович [Моргілевський] визнає необхідність кольорування, але ж він, одверто кажучи, просто побояв- ся, що «універсал»40 зіпсує стіни, бо й побілка з ультра- марином у нього вийшла неідеальною. І цілком припу- стимо, що вимога на темну кольоровку безумовно буде і звичайно обійдеться нам значно дорожче. Але ж, мабуть, Ви дуже щасливі, а тому через годину після одержавння листа від Вас до заповідника з’явився кваліфікований ко- льоровщик стін і фарбовщик підлог що у Вергуна працю- вав по пофарбовці стін ІІ корпусу (іконний відділ41), який запропонував взагалі свої послуги по перетірці стін та їх пофарбовці. Мені спало на думку, чи не вдасться через цього «спеца» пофарбувати обидві залі 30 корпусу де- шевше. Порадився попереду з Костем Васильовичем [Мо- щенком] (до речі, він зараз у Київі: дістав на Дніпробуді42 рецидив ішіасу (запалення сідального нерву) і зараз ліку- ється). Кость Васильович категорично сказав, що це буде коштувати кілька сотень карбованців. Детальні умови зі «спецом» виявили, що така пофарбовка буде коштувати менш 100 карбованців, а тому, вважаючи це за дешеве, – рискнули допустити «спеца» до кольоровки; колір по ви- бору Костя Васильовича (Іполита Владиславовича [Моргі- левського] немає у Київі) такий, як у вестибюлі ІІ корпусу. Той же «спец» артіллю бере на себе перетірку, кольо- ровку спільної канцелярії у VII корпусі. Ціни недорогі: перетірка, побілка і кольоровка стін 75 коп. за кв. саж. (а невдалий «універсал» ставить 1 карб.), пофарбовка до- лівки 1 крб за кв. саж. а «самоотверженний монах» Фео- фил категорично вимагав 1 крб 50 коп., от же переходжу до VII корпусу, пам’ятаючи що це частина ХVIIІ сторіч- чя. Ото ж замість [Ф.Л.] Ернста хочу порадитися з Вами, а тому перш за все додаю примітивний план (іл. 5): На мій погляд перебудовувати тут нема чого. Кімнати 6, 7, 8 є частини сквозного коридору, правда вони майже темні, але ж і з’єднувати їх з кімнатами 1, 2, 3, 4, 5 через вибивку стін буде безумовно поручення стилю 18 віку. От же я все б залишив непорушно. Повстає лише питан- ня про кімнату 3 (кабінет Директора) і як видно з плану, 38. Батько П.П. Курінного. 39. Йдеться про музей архітектури. 40. Підрядник ремонтно-будівельних робіт. 41. Відділ/секція/фонд станкового малярства ВМГ. 42. Дніпрогесівська експедиція НКО УСРР (1927–1932). кімната 3 відділяється від кімнати 2 суцільною стіною і не має простого сполучення з загальною канцелярією че- рез дві півтемних кімнати 6 і 7. Чи це добре, і чи не про- бити дверей просто з 2-ої кімнати до 3ої. Слід зазначи- ти, що кімната 3 має дуже стильну скульптуру стелю і на щільній стіні 2 арки. Чи не буде спричинятися просте сполучення кімнат 3 і 2 зайвим нальотом публіки на ди- ректора; і, навпаки, при суцільній стіні буде краще регу- люватися через кімнату секретаря пропуск відвідувачів до директора, а в напівтемному коридорі на час прийо- му директора можна буде запалювати лямпу. Оскільки шпалери кімнат 1, 2, 3, 4 очевидно не складають стилю 18 віку, то їх зараз відмочують і здіймають. Справа лише за кольоровкою. Адже ж у нас «кольоровий спец». А тому моє прохання до Вас таке: негайно в день одержання ли- ста дайте відповідь: 1) чи залишати стіну між кімнатами 2–3 непорушно, чи робити двері. 2) в який кольор пофарбувати стіни кожної з кімнат 1, 2, 3, 4, 5 можете для кожної кімнати дати окремий кольор. Майте на увазі, що кімнати 1, 2, 3 затіняються деревами. 3) чи треба фарбувати всі вікна, двері і долівку 4) чи залишити непорушними кахляні грубки, пере- вірити лише їх теплойомкість, чи замінити їх камяними (по «універсалу»). На ці питання і всі инші зауваження Ваші що до ремонту канцелярії дайте відповідь зараз же тому, що «спец» вже приступив до ремонту і ці деталі нас треба знати зараз же. Грати до 7 вікон замовлено [І.М.] Губеру […] по 3 крб. за пуда (замість 4х вергунівських). Що до ремонту VII кор. по ІІ поверху для В[ідділу] культів по прийнятому Вами проекту Костя Васильовича [Мощенка], то по кошторису Бартлемі сума ремонту складає 5200 крб. і лише штука- турні і печні роботи (по «універсалу») складають 1200 крб. (без перестилки підлог і пофарбовки їх). Це значно ріж- ниться від Вашої асігновки (1200 на все). А тому дово- диться дуже крутиться. Вже «Універсал» скинув 200 крб і зупинився на 100. Але ж я міркую поділити ремонт між універсалом і спецом. Універсалу – грубки, тинкування, карнизи; спецу – перетірку, побілку, кольоровку і пофар- бовку. В кожному разі на 1200 не втримаємося. Кватиря Беніамінсона чекає Вашого розпорядження. Може Ви там оселите кого-будь з відповідальних робіт- ників. Краще відкласти це до В/приїзду для орієнтовки на місці. Рішуче розігнався на цю кватирю [І.С.] Аврамен- ко43, але ж я також рішуче його стримав. До речі – справа з кухнею Кисільова (в Софії) вирішена в Нар. Суді на ко- ристь Кисільова. [П.Г.] Цельтнер44 подав касацію. В ажурності «касової» винен лише Гр. Демчук. Про відбитки з таблицями не лякайтеся. По авторитетному роз’ясненню Василя Григоровича [Ляскоронського] від- битків ще не надруковано. 43. Вірогідно йдеться про Івана Степановича Авраменка, який з січня 1927 р. обіймав посаду коменданта у Лаврському заповід- нику [11, с. 49]. 44. Юрисконсульт та учений секретар ВМГ. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 392 Новий ревізор Ф[інансового]В[ідділу] цікавився: 1) утри- манням [В.А.] Шугаєвського з дотації (625 крб) й наочністю 2х завід. нумізматичним віддлом – [В.Г.] Ляскоронського (по вимог. відом.) і [В.А.] Шугаєвського – по призначенню НКО 2) Асігновкою на Вергуна; 3) поїздками до Харкова без визова Центру. Відпустка Ол. Яков. [Нікітенко] закін- чується те ж до 1–ІХ і по згоді з нею я перекажу ревізору, щоб він з’явився після 1–ІХ. *** Виник такий казус: Інвалідні курси45 хтіли виселити з 38 корпусу 2х коли- шніх своїх співробітників, а тепер приватних там квар- тирантів. Суд не приняв позви, бо ВУПКі не представив доказів на право володіння будинком корп. 38. От же ВУПКі звернулися до нас з проханням 1) або дати довід- ку, що ВУПКі тимчасово володіє корп. 38; 2) або дати до- віренність від Заповідника на виселення цих мешканців з 38 корп., а виселення буде провадити юрист консуль- тант ВУПКі. [П.Г.] Цельтнер дав своє заключення, що ціл- ком можливо видати таку довіренність і що це навіть до деякої міри корисно і для Заповідника, бо, коли виїдуть ВУПКі, то там не залишиться приватних мешканців. Ва- силь же Григорович [Ляскоронський] не погодився ні на 1й ні на 2й вихід і справа цілком стала. От же і ВУПКі і В. Г-ч [Ляскоронський] просять написати Вам про це на Ваше заключення; хоча й я і попереджував, що не уповноваже- но мене на передачу Вам справ біжучих на час відпустки. [Й.В.] Трейбш46 одержав В/листівку, казав, що гадає поїхати, лише не знає кому доручити своїх дітей. Казав, що тому потрібно буде на виїзд карбованців з 30, я обі- цяв йому здобути аванс, але ж він (Трейбш) кудись зник, і я його від вчора ще не бачив. На цьому кінчаю, бо хочу скоріше одержати відповідь. Ваш Ів. Олексієв. Привітання від нас всьому «куреню» Курінного [13, арк. 14–15зв.] Документ 7 УРСР Народній Комісаріят Освіти 11/VIIІ–27 року ч. 566 Ради Народніх Комісарів УСРР Копія: Нар. Ком. Юстиції УСРР Всеукр. Музейному Городку з 12/VIIІ–27 р. Про Лаврський Іст[орико-] Культ[урний] Заповідник Для остаточного оформлення Всеукраїнського істори- ко-культурного заповідника в б. Лаврі й визначення плану перетворення його у Всеукраїнський музейний городок за постановою ВУЦВК і РНК УСРР за 29/ІХ–1926 року треба: 1) Затвердити положення про історико-культурний За- повідник (§ 4 постанови) 2) Затвердити список майна б. Лаври, що належить пе- редати НКО та план господарського використання примі- щень, що не мають історико-культурного й мистецького 45. Всеукраїнські професійні курси інвалідів (ВУПКІ). 46. Обіймав посаду фотографа у ВМГ [11]. значіння (§ 3 постанови). Проект положення про Всеукраїнський державний іс- торико-культурний заповідник «ВМГ» (б. Київо-Печерсь- ка лавра) Наркомос УСРР вже надіслав на погодження до Наркомфіну УСРР та Наукомвнусправ УСРР 5/V–1927 р. (остаточно ще не погоджено). План господарського використання б. Лаври, що пода- ла Комісія № 14460 з 1/VII–1927 року НКО УСРР знаходить цілком слушним, але вважає, що його треба розглянути й затвердити одночасно з положенням про цей Заповідник. Найкраще розгляд положення й плану використання призначити на вересень 1927 року, викликавши на певний день Директора цього Заповідника проф. Курінного П.П. Заст[упник] Наркома Освіти (Ряппо) За Зав. Укр. Науки (Дубровський) Зав. Адм. Управлінням (Рогозний) З оригіналом згідно: 16–VIIІ–27 р. у Київі Дорогий Петре Петровичу! Користуючися тим, що Ви ще не виїхали на розкопи- ни, посилаю, по проханню Василя Григоровича [Ляско- ронського], зразок відношення НКО до РНК, що вчора одержано в Музею. Як бачите, на вересень поїздка Ваша до Харкова вже буде визнана Окр. Фін. відділом, бо виїде- те Ви за викликом Центру. Очевидно також, що до поїзд- ки до Харкова треба буде зробити де які підготовчі робо- ти. Кость Васильович [Мощенко], затриманий тимчасово у Київі своїм ішіасом, вирішив продуктивно використа- ти свій час і виготовив кресленики 4х вітрин-вертунів до відділу шиття. Вертуни будуть розташовані навкруги 4х колон зали47. У кожному вертуні буде по 30 шкляних ру- хових вітрин. Кошторис одного вертуна такий: Матеріял деревяний – на барабан крб. 56.50, на рами 186. Металічні приводи та инші матеріяли 49.10. Вартість виготовлення барабана 60, 30 рам-вітрин 240. Разом – вартість 1 вертуна (без шкла) крб. 591.60. Фактичні витрати наші готівкою (дерево є) складають на 1 вертуна 350 крб. Беручи до уваги, що у нас мають- ся 3000 крб. науково-операційних коштів, з фінансового боку немає заперечень до початку праці тепер же. Кость Васильович [Мощенко] дав вичерпуючі технічні вказівки [П.А.] Дзюсу і останній може приступити до праці. Сам [П.А.] Дзюс вже скоро переїде до нас, бо вже помешкання для куховарок ст. слав. громади звільнено. Від Вас зале- жить дати директиву розпочати працю тепер же, чи від- класти справу до Вашого повернення. Справу з ремонтом VII корпусу по п[ід]/в[ідділу] культів на 2му поверсі зда- ється стягли з мертвої точки. Роботу розбили на кілька експедицій – тинкар- сько-цегляна й печна – універсал – 700 крб. Перетірка стін, кольоровка їх і пофарбування вікон та дверей – артіль «спеца» Брянцева 500.– Разом 1200.– 47. У приміщенні Благовіщенської церкви. ISSN 2218-4805 393 По столярських справах (долівки, двері) гадаю зби- ти артіль в Лаврі під головуванням Михайла Данилова, а розборку переборок зробимо звичайними поденними. Звичайно не вкладемся в Ваш кошторис (1200), але ж все ж таки переведемо ремонт найдешевше. На ремонт Канцелярії може будемо мати де які заоща- дження кроми Вашого асігнування. Помешкання канце- лярії вчора (15–VIIІ) оглянули комісією (Василь Григоро- вич, Кость Васильович і я). Визнали, що для схоронення стилю18 віку майже ніяких змін робить не можна. Ремонт полягатиме лише в перетірці стін, стелі, побілці, кольо- ровці та пофірбуванню долівок та вікон. Кость Васильо- вич отстоює також незмінність кахльових грубок лише з перевіркою їх теплойомкости. Кольоровка як для робочо- го приміщення та ще й при невеликій площі вікон, буде ясніх тонів. [Ф.Л.] Ернст зараз в Одесі. В справі асігновки на закінчення ремонту (нижній по- верх) 6го корпусу ([П.П.] Потоцького) послали сьогодні друге нагадування. 14–VIIІ був у нас [В.І.] Баланін48 (про- їздом) і казав, що мають скоро надіслати з Харкова на цю справу 2500 крб. Бартломі по проханню [П.П.] Потоцького склав кошторис мінімальний (не вергунівський), який ви- носить до 2000. – і одержання коштів з Харкова цю спра- ву легко б розв’язало. Шлю привітання від всього музею Ваш Ів. Олексієв P.S. Прикладаю кресленик вітрини до в[ідділу] шит- тя49 [13, арк. 13–13зв.]. Документ 8 Дорогий Петре Петровичу! Хоч і як неприємно Вам одержувати від Лаври відомо- сті, про те все ж таки турбую Вас цим листом. По-перше, коротке справоздання про зроблену роботу: За цей тиждень трошки вдалося зробити і планової ро- боти і по ремонтах – 1) Заклали товстими гратами вентилятор-лазейку біля Михайлівської церкви; 2) Заклали два вікна на драбині цінного відділу (тро- шки зменшили небезпеку!)50; закладку зробив Феодо- сій досить добре; вартував два дні при ньому сам Гигла- вий51, за це його компенсовано звільненням на ті дні від ночної варти. 3) У [К.І.] Кржемінського52 кінчають печні роботи; 4) У [К.В.] Мощенка побілили одну з кватир; 5) печні роботи на ІІ пов. І корпусу закінчуються; 6) впорядковуються пішоходи та майдан біля 30 корпусу. 7) Поляки обіцяють звільнити крило 29к, і на цьому 48. Володимир Іванович Баланін, брат О.І. Баланіної, з жовт- ня 1925 р. до листопада 1928 р. обіймав посаду завідувача науко- во-дослідною секцією Укрнауки НКО УСРР [23]. 49. У особовому фонді П.П. Курінного наразі не виявлено. 50. Відділ/секція/фонд металу й каміння ВМГ частково роз- міщувався на хорах Благовіщенської церкви. Керував відділом П.П. Курінний. 51. Андрон Михайлович Гіглавий, охоронник у Лаврському му- зеї з травня 1926 р. [11, с. 48]. 52. Кость (Костянтин) Іполитович Кржемінський (1893–1937) працював реставратором у ВМГ з червня 1928 р. [11, с. 50]. тижні може розпочнемо роботу і там 8) сьогодня комісією оглянемо кватирю сторожа 6к ([П.П.] Потоцького) і з 24–VII приступимо до ремонту У вівторок 17/VII 28 ходили ми вдвох з В.А. Шугаєв- ським до водоканалу – страшні там бюрократи сидять, від підводки водогону до 20к категорично відмовляють- ся, здається тут справа безнадійна. Того ж числа ходив по всіх відділах міської ради. Був у Лапшина – одержав від нього дозвіл на 30 пуд. олії, але ж Внуторг53 скоротив олію до 5 пуд., а ВАКОТ54 ви- дав замісць 5 пуд тільки 3 пуд. Таким чином, як приня- то казати, план виконано рівно на 10 %. В справі зва- лок і кватирно-кваліфікаційної комісії був в 20 кімнаті у т. Вайсберг, дуже серйозна і уважна дама, обіцяла не- гайно надушити на голову комісії (Суботу), та переда- ла постанову комісії про свалки до Протокольної ча- стини. Проте комісія і по цей день ще не з’являлася,а в протокольній част. т. Глинський сказав, що справа зі звалками ще до нього не дійшла. Навідаюся до Прото- кольної частини на наступному тижні. Там же дістав виписку постанови М[іської] Р[ади] про передачу нам постатів «Росії та Вітязя» від Арсена- лу, і передав її «торжествующему» К.Іп. Кржемінсько- му для одержання зазначених постатів. Але ж «торже- ство» К.Іпол. було недовге. Коли він не мав постанови про передачу постатей, то директор Арсеналу був дуже до нього прихильний і навіть сказав, що у них є і по- стать Кочубєя (пам’ятаєте, про яку Комгосп писав, що вона вже перелита в ливарні); сподівався, мабуть, щось одержати за постаті, коли ж одержав постанову про пе- редачу, то почав крутить і написав відповідь, що спра- ву направляє до снарядного тресту. Доведеться справу з постатями починати з початку. В п’ятницю, 20–VII, скликали нараду з користувачів- установ нашими корпусами. На нараді були представники ВУПКі, ясел, центр. архіву55, Друкарні [ДВУ–ВУАН], екскурс бази, музею діячів56. Головував Валентин Андрійович [Шугаєвський], казав вступне слово, я писав протокол. П.Г. Цельтнер давав пояснення. Проект умови приняли без особливих суперечок. Висловили побажання при складанні умов з окремими установами умову інлівідуалізувати в залежности від особливостей будинку та установи; головне в розумінні встановлення іноді довшого терміну капітального ремонту. Окремим пунктом записали побажання скласти комісії з представників Заповідника і окр. установ і впродовж місяця скласти детальні дефектні акти і кошториси потрібних капітальних ремонтів. Першими просять скласти комісію Екскурсбаза та Ясла. Згідно Вашому побажанню Павло Григорович Цельтнер збирається до Харкова 29 VII, куди повезе проект умови і 53. Наркомат внутрішньої торгівлі УСРР. 54. Всеукраїнське акціонерне товариство торгівлі. 55. Центральне архівне управління при Всеукраїнському ви- конавчому комітеті (Укрцентрархів) (1923–1938). 56. Музей діячів науки та мистецтва України ВУАН розташо- вувався у корпусі № 24. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 394 Вашого боку особливих заперечень не буде. Лазню61 передали, за Вашою згодою, Центральному ар- хиву для розборки архивних справ. В суботу, 21 VII приходив до музеях ніякісь – [К.Т.] Ште- па62 (як не помиляюся) професор Ніж. Інст. Нар. Освіти, доктор історії релігії, докторська дисертація – демоноло- гія в романській релігії – захищав її в Одеському ІНО. Сам закінчив духовну семінарію і Петербурзський філологич- ний Інститут. Професорує в Ніжені і разом з тим працює у Грушевського по відділу примітивної культури. Хоче ви- ставити свою кандідатуру в конкурсі на зав. від. культів у Лаврському Музею. Вражіння робить добре. Вчора, 22 VII приходив до Вас ніякісь – Бобок (Черво- ноармійська 81), якому ви доручили продати музейний інструмент – старий баян – добивався Вашої адреси, але я не сказав, і він просив переказати Вам, що за інстру- мент пропонують 85 крб, і запитує, чи продавати за цю суму. Може Ви про це згадаєте у відповіді, або повідоми- те його персонально. Посилаємо Вам: 1) Постанову РСІ; 2) розпорядження по Музею (на підпис); 3) протоколи МРКК (на підпис); 4) Провідник по музею на перегляд. В суботу 14/VII в 17¾ год. їшов я до ІІ корпусу, щоб по- бажати Вам щасливої дороги, бо Ви мали відїзжати о 18ій годині, але ж Ви не додержали слова і втікли раніш. Ба- жаю Вам спокійного відпочинку та продуктивної неолі- тичної праці. Низенький привіт від мене і Серафіми Із- маїлівни Зінаїді Олександрівні і всій фамілії. З пошаною Ів. Олексієв. 23 VII–28 р. [13, арк. 16–19 зв.] Документ 9 24– VII–8 P.S. Життя наше йде зі скорістю кур’єрського потягу. Вчора не вспів здати на пошту листа, (бо не були гото- ві матеріяли, що переписувалися на машинці), і ось вам низка подій: Вчора (23–VII) в кінці 3ої год. дня до нас знову з’явився представник РСІ з відповідним мандатом на ревізію. Пов- ного об’єму і розміру своєї ревізії не об’явив, а попросив штати і хтів розглянути витрати. На сьогодня просив за- готовити де які матеріяли, але ж сам не з’явився. Іполит Вл. Моргилевський дуже натискує, щоб негайно приступити до впорядкування штор по його відділу. Буде це коштувати кругло 100 карб. Чи витрачати на це окре- мі гроші, чи втиснути в його асігновку (350.– на місяць) Вал. Андр. Шугаєвський сьогодня ходив до Комгоспу в справі підводки водогону до 20 к[орпусу]. Кошторис йому склали на 300 карб. До 150 крб (цегляні і земляні роботи) можемо взяти на себе і де що заощадити. Решту Комгосп буде провадити сам – за наш рахунок, при чому половину вимагає виплатити зараз, а решту (70–80 крб) на листопад. 61. Корпус № 34 «Братська лазня». 62. Кость Теодосійович Штепа (1896–1958), з 1927 р. професор у Ніжинському інституті народної освіти [25]. протокол наради з таким розрахунком, щоб назад привезти затверджений проект умови. Коли Ви передумаєте посилати [П.Г.] Цельтнера до Харкова, то напишіть до 29 VII. Здається ще при Вас П.Г. Цельтнер казав про поста- нову Адмінвідділу, що для всіх мешканців 2-го поверху 24 корпусу треба дати кватирі в Заповіднику. Становище наше в цьому відношенні дуже скрутне. Треба переселити 21 кватирю, а наш житловий фонд ледве нараховує 12–13 кватир, да і ті здебільшого на 1 душу (2 кв. саж.57), а в 24му корпусі живуть переважно сімейні і з великою площею. Доведеться представити в першу чергу до Адмінвідділу список на переселення частини 24 корпусу; між иншим П.Г. Цельтнер категорично заявив, що при звільненні 2го поверху 24 к[орпусу] приміщення треба передавати тіль- ко тій установі, про яку сказано в позві до Адмінвідділу, а щоб Академія дотрималась попередньої умови, що до ремонтів, то П.Г. Цельтнер склав заяву до Академії, щоб вона впродовж 3х діб дала відповідь, чи приступить вона негайно до ремонту, і лише у випадку позитивної відпо- віді, буде надіслано до Адмінвідділу проект переселення. Сьогодні, Всенародна Бібліотека надіслала (за підписом С.[П.] Пастернака58) повідомлення, що вона поставила в кошторис поширення штату Флавіянівської Бібліотеки, і зі свого боку просить Заповідник зробити ремонт пом[еш- кання] Бібліотеки згідно доданому акту (якого звичайно до повідомлення не додала) та улаштувати опалення. Що нам робить, чи теж зі свого боку включити в свій кошто- рис опал, освітлення та ремонт Флав[іанівської] Б-ки, чи вжити ще яких будь конкретних заходів зараз, на це ос- таннє власне сил у нас ніяких немає. Надіслало нам РСІ свою постанову про скорочення ад- міністративно господ[арських] витрат по Заповіднику. Зразок цеї постанови, за проханням Валентина Андріє- вича [Шугаєвського], надсилаю до Вас на Ваше розв’язан- ня, він просить звернути увагу на ухвали цієї постано- ви (підкреслено червоним олівцем). Дуже було б бажано одержати Вашу персональну відповідь. Посилаємо до Вас примірник розпорядження по му- зею – на підпис. Писала його тимчасова замісниця Раї- си Михайлівни. Пише звичайно гірше і ширше, але ж ро- боти багато і доведеться її держати на ввесь час відпуску Раїси Михайлівни59. Замісника Грицеві ніяк не знайшли, а тому касові і матеріяльні справи дуже загальмувалися, до того ж Ольга Яківна [Нікітенко] виїзджає у відпуск у день явки Гриця, і касу до цього часу обов’язково треба записати. От же, щоб як будь зарадити біді, гадаю вико- ристати В.К. Палієнко60, і на ті дві години, що вона щодня присвячує писанню інвентаря, пересунути її на ведення касової книги за вказівками Ол. Як. [Нікітенко], до речі ж, ми вимагали доглядачку-рахівника. Сподівалося, що з 57. Близько 9 м2. 58. Степан Пилипович Постернак (Пастернак) (1885–1938), з 26 березня 1923 р. до листопада 1929 р. директор ВБУ при ВУАН [24, с. 551–552]. 59. Раїса Михайлівна Денбська зарахована до штату друкаркою Лаврського заповідника з жовтня 1926 р. [11, с. 48]. 60. Штатна доглядачка Лаврського заповідника. ISSN 2218-4805 395 Так перед нами витрата на цей рік 200–230 крб. – Певен в тому, що Вал. Андр. в свої 612 крб. цієї суми брати не схоче і буде тиснути на музейний кошторис. Що робить? Головний же шедевр дня ось в чому! Коло 3х годин дня на обрії канцелярії з’явився Мик. Ів. Касперович63. «Кавказ» луснув; дорого, холодно (в ночі), і т. ин. і т. ин.64 Родина його поки що у Київ ще не вступила, а отаборилася у Боярці. Кость Іполітович [Кржемінський] в розпачі. Плити і залізні грубки Кашперівської архитектури знесено. Натомість стоять побудови стилю Кржемінського. Затрачена значна частина будівельного кредиту (зі 150 крб. Кос. Іпол.). [М.І.] Касперович, здається досить ясно зазначив, що він нічого не має проти осадження на старому (підновленному) попелищі. Принаймні, Кост. Іпол. рішуче відтіля тікає. Орієнтація на 13 к[орпус] кв. Олексієва (міл-ра). Кость Іполіт. схиляється на те, щоб заняти кварт. Ковровцова, (що Ви погоджувалися віддати В.Г. Іщенкові65), а комору в[ідділу]/к[ультів] щоб перенести в задню кімнату за Канцелярією (ця кімната суха і велика). Ремонт знову виявить великий тиск на музейний кошторис. Отже, Петре Петровичу, рубайте цей гордієв вузол. Ваш Ів. Олексієв [13, с. 20–20 зв.]. Документ 10 4–VIIІ–28 р. 14 годин Дорогий Петре Петровичу! Сьогодня одержав Ваш рекомендований лист з папе- рами та листівку, і поспішаюся дати відповідь «з оказією» спішно, бо сьогодня відїзджає до Уманя Галя і має пере- дати Вам листа завтра вранці. Поспішаюся, а тому про- шу вибачити за лаконичність і беззвязність. Вже більш тижня працює «кваліфікаційна» кватирна комісія з 2х членів М[іської] Ради (т. Субота і Дрейденг), сан[ітарного] лік[аря] Соколовського, мене і коменданта. Працюємо вже 5й день після обіда по 4–5 годин. Обходи- мо лише монашеські (ст. слав.) приміщення та вільні до розподілу кватири. Сьогодня здається обхід закінчимо. Комісія ділить квартири на 3 категорії – 1а цілком при- датна для розміщення осіб трудового стану, 2а, що буде придатна до такого розміщення після переведення пев- ного ремонту 3а – приміщення, що для трудового стану зовсім непри- датне, і може бути заняте «нетрудовим елементом». За- ключення роблять члени М[іської]Р[ради] і сан[ітарний] 63. Микола Іванович Касперович (1885–1938) працював у Лавр- ському музеї реставратором і науковим співробітником з трав- ня 1924 р. [11, с. 50; 26]. 64. І.М. Олексієв іронізує щодо перебування М.І. Касперови- ча із родиною у Криму. 14 березеня 1927 р. М.І. Касперович у ли- сті до П.П. Курінного писав: «Крила моїх стремлінь приборкані. Поміч грошова, на яку я надіявся і яка дала б мині змогу перебути в Криму довше і проробити більшу художню роботу, до цього часу не надійшла… і я примушений здати позицію. Я живу буквально на ос- танні карбованці. Звертаюсь до Вас з проханням приняти мене на штатну посаду рестовратора, щоб продовжувати далі перервану реставраційну роботу» [27, арк. 5–5 зв.]. 65. Лаборант ВМГ з березня 1928 р. [11, с. 50]. лікар. Значну частину монаш[еських] кватир віднесено до 3ої категорії. Разом з тим оглянуто багато приміщень, що мають вікна, иноді і грубки, але ж що не використо- вувалися для житла (майстерня Неділька, де кілька ко- мор, великі пусті прохідні кімнати то що) і ці приміщен- ня теж віднесено до 3ої категорії. Кваліфікацію кватир довелося вже практично викори- стати. Для нашого планового розміщення (24к[орпусу] і кватир співробітників) вже намічено до 10 монаш[есь- ких] кватир 1ої категорії, а їм запропоновано буде заня- ти вільну площу 3ої категорії. Наслідки комісії в справах приміщень для установ я не вважаю з[а] великий успіх. Ми маємо лише думку пред- ставників. Практичне переведення безумовно буде знач- но пізніше і ми завжди будемо мати можливість не попас- ти в «капкан». УАН на нараді не була, але ж на запитання про ремонт дала відповідь, що ремонт 24 к[орпусу], в тому числі і пофарбовку даху, розпочне в серпні. Заповідник вже послав до Адмінвідділу спісок квартир до розподілу. Гадається мені, що і ця справа остаточно розв’яжеться не раніше 15–ІХ, а тому і розв’язання буде в потрібному для Заповідника напрямку. Ви вже весною мали на увазі осадити філію Полікліні- ки в 39 корпусі. Друкарня все про це нагадує. З вільною площею дуже сутужно. Але ж, щоб все таки виконати план розселень, і не давати можливости плести на нас плітки, мені б здавалося доцільним розпочати і цю справу. Це б можна було б зробити в такий спосіб: попереду скласти умову на передачу (з друкарнею) і плановий (по пере- дачі) ремонт, а далі розпочати через Адмінвідділ спра- ву про переселення. Само ж переселення можна було б з великою натугою зробити за рахунок 1ої категорії мо- наш[еських] кватир з виселенням їх за Лавру або на 3ю ка- тегорію. Коли цей план Ви ухвалюєте, то прошу мене не- гайно повідомити. Що до кватир співробітників, то [К.В.] Мощенку всю площу вже звільнено. [В.А.] Шугаєвський свого всіляко звільнити намагається і, здається, через 2–3 дні спра- ва розв’яжеться. [Й.В.] Трейбша осаджено в 31 корпусі на костях Новицького та Михайла. Комендантську кватирю теж майже звільнено. Гостро стоїть справа з К.[І.] Кржемінським – Він кате- горично відмовляється від даної Вам йому кватири на ко- ристь [М.І.] Касперовича (між иншим всі капітальні пере- робки вчерні вже закінчено) і рішуче вимагає кват[ири] Ковровцева та в додаток до неї виселення ще одної ква- тирі (а то і двох) сусідніх мешканців. Разом з цим вини- кає питання про перевод комори в[ідділу]/культів до за- дньої кімнати (кол. Каверзіної). Кімната ця досить велика і суха (це визнав і сам [О.В.] Якубський66). Щоб розпоча- ти рішучу установку К.Іпол. Кржем[інського] на кватирю Ковровцева прошу Вашої рішучої і негайної директиви. 66. Олександр Володимирович Якубський навесні 1924 р. за- рахований до штату музею, до 1 серпня 1929 р. завідував відді- лом культів. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 396 надсилаю Вам. Що до пояснень по змісту допису, то ма- буть вони вже у Вас готові, що ж до організаційних захо- дів, що пропонує Укрнаука (п. 1 і п. 2 (а, б, в, г)), то зда- ється мені, що всі вони можливі до переведення лише після закінчення відпускного періоду наукових робітни- ків (себто з 15–ІХ–28). Що до вузько практичних висновків, що витікають з цього пашквільного допису, то може б установити постій- ну вивіску на Заповіднику на святих воротах, на місці те- перішньої тимчасової (яка до того ж вже значно і вицвіла). Чи не поставити там вивіску типу центр[ального] істор[ич- ного] Архиву (на 12 корпусі) – біле тло і червоні з золотом літери. Між инщим, за пропозицією Костя Іполітовича [Кржемінського] закуплено для вивіски і листове золото. Може б не пошкодило б зняти і злощасну вивіску «ви- щої богословської школи», яка (скорше вивіска, аніж мі- зерна школа) «без драки попала в большія забіяки». Можна було б і ще дещо намітити, але це все краще буде обго- ворити персонально, оскільки листовне обговорення на- вряд чи дасть яку користь. 8/VIIІ 28. Сьогодня одержано на колективну адресу листівку Вас.Вас. Дубровського про надсилку технічних кошторисів на нашу заявку про ремонти в 28/29 році. Лис- тівку посилаю Вам, собі зняв копію. У виконання листівки сьогодня розшукав кошторисів на крб. 89.615.– і послав їх спішно поштою на ім’я інж. Лошакова (копію надси- лаю) решту кошторисів (тисяч на 12) копіюють і пошле- мо завтра. Крім того, гадаю екстренно через Бартлемі Іванова, а може і через Комгосп екстренно скласти хо- чай орієнтовочний кошторис на підводку водогону до пропущених корпусів та на роботи по закріпленню зсо- вів. Копію повідомлення Лошакову посилаю також і до Вас.Вас. Дубровського. Вчора відбулася знову нарада експертів в справі уста- новки в З[аповідни]ку радіопередатчика, а на Дзвіниці тросу до нього, як бачите з протоколу, комісія установку тросу на Дзвіниці не визнає за припустиму. Ранком же 8/VIIІ одержав і В/лист від 6/VIIІ і поспі- шаю дати відповідь. 1) в справі кватирі К.Іп. Кржемінського в кімнаті Ко- вровцева – треба внести де-які поправки: В.Гр. Іщенко – відмовився від кварт. Ковровцева ще в бутність Вашу в Умані (листовно) з тої причини, що З[аповідни]к не асігнував йому грошей на ремонт. От же мені здається, що може бути незадоволення з тої причини, що, мовляв, [В.Г.] Іщенку кватирі не ремонтовано, а для [К.І.] Кржемін- ського можна. Що до кол. кватирі Каверзіної, то кватиря ця цілком знаходиться в сфері впливу і оточення музей- ного, бо вона знаходиться біля канцелярії, і ніяких ходів для сторонніх осіб туди немає, до того ж суха і досить ве- лика, в кожному разі в купі з кімнатою в 29 корпусі справа про комору в[ідділу]/культів розв’язується задовольняюче. Сам Кост Іполітович виявляє в справі кватирній рі- шучу активність і вже приступив до ремонту кв. Ковров- цева (перетірка, переробка грубки, столярські починки). Заварилася каша з Вайсером. В.А. Шугаєвський довго не міг вибрати, де йому осісти в 20му чи в 13му. Вайсер же, не маючи терпіння, захотів кімнати міліціонера Олек- сієва (13/9) по згоді з ним, да ще й до того почав пово- дити себе надзвичайно задиркувато, очевидно, щоб за- лякати З[аповідни]к і примусити погодитися з фактом його захоплення. Крім звичайного збільшення всілякого роду протоколів на З[аповідни]к, він, тримаючи за собою обидві кватирі, (стару і захвачену) підмовив по знайом- ству свого зав. адресового бюро. Той викликав до мілі- ції В.А. Шугаєв[ського] до складання на нього протоко- лу (незаконно) про неперезаявку Вайсера і т. д. Одним словом виникла чиста принціпова боротьба, бо квати- рю (13/9) йому, Вайсеру, при відсутности незаконних вчинків з його боку йому б було передано. Отже, маючи на оці виключно бік принциповий, Вал. Андр. [Шугаєв- ський] просив листівкою Вашої на це директиви і зараз він дуже просить скоршої відоповіді Вашої. На всякий випадок [П.Г.] Цельтнер вже заготовив чер- новики скарги до Адмінвідділу на використовання Вай- сером свого службового положення в персональних ин- тересах, та позву про виселення В[айсера] як захватчика. Представник РСІ, бувши один раз, більше не з’являвся. Олії вареної крім 3х пудів ще вибігав 1 пуд і більше мати не сподіваюся. Доведеться припинити офарбовку дахів. Крило 29к[орпусу]67 для комор звільнено. Оглянули його вдвох з [В.А.] Шугаєвським і згідно В/думки намітили по- становку двох нових грубок з виводом топки в коридор, грати, перетірку, фарбувати підлог мабуть не буде чим. Решту грубок лише пристосуємо до вугілля. Шлю привітання від Серафіми Ізмаїловни і мене всій фамілії. Роботи сила силенна. Сама ж робота «переселен- чеська» та ще з ускладненнями дуже тяжка. Скорше від- повідайте. Ваш Ів. Олексієв [13, арк. 21–23 зв.]. Документ 11 ч. 3 7–VIIІ–28 р. Київ Дорогий Петре Петровичу! Не одержавши від Вас відповіді на спішний лист мій від 4–VIIІ, який лист вранці 5–VIIІ мала Вам передати Галя68, і на який я з нетерплячкою чекаю відповіді, – я знову Вас турбую цим листом. В кінці липня надіслав Вам Кость Іполітович [Крже- мінський] вирізки з «Комуніста» за 15 та 20 липня 28 р. з дописом про Заповідник69. Про зміст допису казати не буду; він робить дуже тяжке вражіння тенденційною під- тасовкою фактів. Посилати його Вам нам було дуже тяж- ко, знаючи, що допис зіпсує Вам багато нервів. Отже за дописом вже наспів і запит від Укрнауки, який в копії і 67. Трапезна. 68. Дочка І.М. Олексієва. 69. Йдеться про критичну статтю, автор якої висновкував: «За- повідник цілком одірваний от радянської громадськости й недив- но, що він їй невідомий» [28; 29]. ISSN 2218-4805 397 Він також рішуче вимагав прирізки до Ковровцевської кватирі раніш 2х, а зараз одної задньої інвалідної квати- рі. Як я вже писав Вам, звільнення нових кватир поза пла- ном, для нас складає великі труднощі. Кост Іпол. веде та- кож активний ремонт і Касперовичевої кватирі, а тому я сподіваюся в найближчому часі з ним фінансового усклад- нення, бо за Вашою директивою більш дозволеної Вами асігновки на К. Іп. більше я йому на обидві кватирі дати не можу (він обіцяє, що [М.І.] Касперович за ремонт сво- єї кватирі йому гроші поверне). Все сіє на Ваше «благое разсмотреніе» представляю. В справі Вайсера, на думку П.Г. Цельтнера, є всі пере- думови для піднесення справи в суді про виселення, а в Адмінвідділі про зловживання службовим становищем. В справі переведення в життя об[іжної] пост[анови] М[ісь- кої] Р[ади] нема чого робити і перевірку. Майже нічого не зроблено. На це, правда, є об’єктивні причини: і [І.С.] Ав- раменко в VI і [О.Я.] Клименко70 в VII працювали більш аніж з подвійним навантаженням. До того ж Вам відома і працездатність і акуратність [О.Я.] Клименка. Взагалі, провокації може й нема, але ж глупста більш ніж досить. В справі підводки водогону до 20к[орпусу] я всі Ваші міркування довів до відома Вал. Андр. Шугаєвського. Він дуже був схвильований зобов’язанням участи в 50% під- водки, бо за його розрахунками до асігнованої йому суми на ремонт він повинен і так докласти до 100 крб. В кожно- му разі проводку водогону буде розпочато, а деталі буде погоджено по Вашому приїзді. Надсилаю копію протокола експертної комісії з окре- мою думкою [М.П.] Наумова71 Шлю низькій привіт від нас Зінаїді Олександрівні і всій фамілії Ваш Ів. Олексієв [13, арк. 24–26 зв.]. ПОСИЛАННЯ 1. Нестуля О.О., Верезомська С.Ж. Федір Людвигович Ернст і його щоденник «Художній відділ» 1925–1933 рр. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 241 с. 2. Станиціна Г.О. Сторінки життя родини Курінних в Умані 1900–1930-х рр. // Ант. – № 19. – С. 191–200. 3. Принь О., Принь М. Листування у науковому співтоваристві: три листи Олександра Якубського до Петра Курінного // Матері- али з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2015. – Вип. 19. – С. 261–266. 4. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 6132. 5. Олексієв Ів. Викладання кооперації в школі. (Нарис мето- дики кооперації). Умань: Вид-во культ.-просвітнього відділу ко- оперативного союзу № 10, 1919. – 32 с. 6. Олексієв Ів. Курс споживчої кооперації. (Підручник для шкіл). Умань: Вид-во культ.-просвітнього відділу кооперативного сою- зу № 15, 1920. – 158 с. 7. Олексієв Ів. Уманський кооперативний союз. (Нарис діяль- ности за 1917–1920 рр.). Умань: культ.-просвітнього відділу коо- перативного союзу № 19, 1920. – 33 с. 8. НА ІА НАН України, ф. 10, спр. 6. 9. Фонди НКПІКЗ, од. зб. КПЛ-А-1648. 10. Яненко А.С. «Не зупинятись ні перед якими перепонами, намагаючись здобути вищу освіту»: кадрові питання у Лаврсько- го музеї культів та побуту / Всеукраїнському музейному городку 1920-х рр. // Могилянські читання 2018. Дослідження сакральних пам’яток України. – К.: НКПІКЗ, Видавництво «Фенікс», 2018. – С. 86–90. 70. Олександр Якович Клименко з січня 1927 р. обіймав поса- ду коменданта у Лаврському заповіднику [11, с. 49]. 71. Радіо-технік Управління радіомовленя. 11. Гришин А.Д. Відомості про співробітників Заповідника (20–30-ті роки): Історична довідка // Лаврський альманах. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 47–52. 12. Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Справа «Спілки визволення України»: невідомі документи і факти. Науково-документальне видання. – К.: Інтел, 1995. – 448 с. 13. НА ІА НАН України, ф. 10, спр. 28/2. 14. Яненко А. Історія музейної археології УСРР (1919–1934). – К.: НКПІКЗ, 2016. – 368 с. 15. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 6133. 16. Білокінь С.І. Музей України (Збірка П. Потоцького): Дослі- дження, матеріали. – К.: б. в., 2006. – 476 с. 17. Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни: До- слідження. Документи / Упоряд. Т.М. Себта, Р.І. Качан. – К.: «Ви- давець Олег Філюк», 2016. – 1200 с. 18. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 9, спр. 1461. 19. Український музей. – Збірник 1: Репринтне перевидан- ня 1927 року. – К.: НКПІКЗ; Фенікс, 2007. – 478 с. – (Пам’ятки іс- торії ХХ століття). 20. Кочубей Ю.М. В.В. Дубровський (1897–1966) як сходозна- вець / Ін-т сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України. – К.: Медобори-2006, 2011. – 544 с. 21. Білокінь С.І. В обороні української спадщини: Історик мис- тецтва Федір Ернст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2006. – 286 с. 22. Студенець Н. Марія Новицька. Життєвий шлях і наукова діяльність (до 110-річчя з дня народження) // Студії мистецтвоз- навчі. – К., 2005. – Ч. 3(11). – С. 103–106. 23. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 12, спр. 309. 24. Ковальчук Г.І. Український науковий інститут книгознав- ства (1922–1936) / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Видавничий дім «Академперіодика». – К.: Академперіодика, 2015. – 688 с. 25. Верба І.В., Самофалов М.О. Iсторик Кость Штеппа: люди- на, вчений, педагог // Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – К., 2010. – 195 с. 26. Тимченко Т.Р. Микола Касперович: матеріали до біографії // Українська художня культура: історія та сучасні проблеми: зб. наук. праць. – К.: Інститут культурології НАМ України, 2012. – С. 57–71. 27. НА ІА НАН України, ф. 10, спр. 28/23. 28. Стародуб К. Біля скарбів. (Всеукраїнський культурно-іс- торичний заповідник) // Комуніст. – 1928. – 15 липня (неділя), № 163. – С. 5. 29. Стародуб К. Біля скарбів. Всеукраїнський культурно-істо- ричний заповідник. (Закінчення) // Комуніст. – 1928. – 21 липня (субота), № 169. – С. 6. УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ВІМіШ – Всеукраїнський історичний музей імені Т.Г. Шев- ченка у Києві ВМГ – Державний історико-культурний заповідник «Всеукра- їнський музейний городок» ВУАН/УАН – Всеукраїнська академія наук ДВУ – Державне видавництво України ІНО – Інститут народної освіти НА ІА НАН України – Науковий архів Інституту археології На- ціональної академії наук України НКО – Народний комісаріат освіти НКПІКЗ – Національний Києво-Печерський історико-куль- турний заповідник Укрнаука – Управління науковими установами УСРР – Українська соціалістична радянська республіка ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих орга- нів влади та управління України Яненко А.С. «Ой еще очень долго нужно чистить «авгиевы конюшни»: письма Ивана Алексеева Петру Куринному как источник по истории музейной жизни Киева 1920-х гг. В статье вводятся в научный оборот письма Ивана Николае- вича Алексеева к Петру Петровичу Куренному, директору Лавр- ского музея культов и быта/Всеукраинского музейного городка. Освещены и прокомментированы различные аспекты музейной жизни Киева, упоминаемые адресантом, прежде всего, хозяй- ственная деятельность, ремонтные работы и благоустройство территории бывшей Киево-Печерской лавры, «квартирные» во- просы музейной институции и пути их решения, быт и повседне- вность интеллектуалов в городе 1920-х гг., механизмы админи- стративного и политического давления на музеи и музейщиков при тоталитаризме и др. Ключевые слова: эпистолярное наследие, Иван Алексеев, Петр Куренной, музейное дело, Лаврский музей культов и быта, Всеу- краинский музейный городок, Киев, 1920-е гг. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 398 Yanenko A.S. «Oh! For a long time it is necessary to clean the «Augean stables»: Ivan Oleksiev’s letters to Petro Kurin- nyi as sources for studies of Kyiv museum life in the 1920s In the article Ivan Mykolaiovych Oleksiev’s letters to Petro Petrovych Kurinnyi, a director of the Lavra Museum of Cults and Life/ All-Ukrainian Museum Town, are introduced for scientifi c use. The various aspects of the museum life in Kyiv, which are mentioned by the addresser, are highlighted and commented: the economic activity, repair works, refurbishment, arrangement of the territory of the former Kyiv-Pechersk monastery, the housing problems of the museum institution and ways of their solution, the everyday life of intellectuals in the city in the 1920s, mechanisms of administrative and political pressure on museums and museum workers in the totalitarian state etc. Key words: epistolary, Ivan Oleksiev, Petro Kurinnyi, museums, Lavra Museum of Cultures and Life, All-Ukrainian Museum Town, Kyiv, 1920s. 25.02.2019 р. закладу (нині – Остерський краєзнавчий музей) зазнала нищівних втрат у роки Другої світової війни, включно з обліковою документацією, гадаємо, що описи навіть кіль- кох творів становлять неабиякий інтерес для мистецтвоз- навців і музейників. Отже, мета статті полягає у введені до наукового обігу відомостей про одну із сторінок екс- педиційної діяльності М. Новицької та втрачені пам’ят- ки сакрального мистецтва Музею Остерщини. Перші огляди наукових напрацювань М. Новицької – яскравої представниці покоління мистецтвознавців, що увійшло в науку в 1920-х роках і невдовзі у процесі «чис- ток радапарату» було позбавлене можливості працювати за фахом, – подав В. Пуцко в післямовах до публікованих ним за кордоном упродовж 1970–1980-х років розвідках, на той час уже покійної вченої [2; 3]. В Україні її життєвий шлях було увиразнено лише в середині 2000-х років, коли вийшли у світ розвідки Є. Шудрі й Н. Студенець [4, с. 45– 46; 5]. Надалі в літературі збереглася тенденція акценту- вати увагу на студіях М. Новицької з гаптарської тема- тики (ідеться, насамперед, про розвідки А. Вариводи [6], Ю. Гриднєвої [7], А. Чередниченко [8, с. 93–96], М. Залев- ської [9]), хоча спектр її наукових зацікавлень і напрацю- вань був куди об’ємнішим. Щодо експедиційної діяльності М. Новицької зага- лом і фіксації нею в різний спосіб пам’яток сакрально- го мистецтва, то Н. Студенець лише зауважила регіони (Чернігівщина, Вінниччина, Хмельниччина, Київщина, Крим), у яких дослідниця побувала «з метою поповнен- ня фондів Лаврського музею» [5, с. 104–105]. І. Ходак і А. Ставицька неодноразово писали про її подорожі сту- дентських років, зокрема до Борисполя, за результатами якої було підготовлено доповідь (співавторка – М. Вязь- мітіна) про надгробки місцевого єврейського кладо- вища [10, c. 46–48, 55–56; 11]. Наразі з експедиційних матеріалів М. Новицької, наскільки нам відомо, опри- люднено лише виконані 1924 року під час спільної екс- педиції з Н. Коцюбинською описи церков міста Гайсина, сіл Кисляка й Карбівки, замальовки творів сакрального мистецтва в церквах і меморіальної пластики в деяких інших селах Гайсинського району Тульчинської окру- ги [10, c. 73–84, 263–274]. Нещодавно в окремій статті проаналізовано напрацювання дослідниці 1925 року з обстеження п’ятнадцяти церков в тринадцяти населе- них пунктах Обухівського, Васильківського, Германів- ського районів Київської округи (нині Обухівського й Васильківського районів Київської області), а заодно наведено детальніший реєстр її експедиційних марш- рутів 1920-х і 1940-х років [12]. Упродовж 5–11 липня 1925 року М. Новицька, яка тоді обіймала посаду постійної нештатної співробітниці від- ділу шиття та тканин Музею культів і побуту, що функці- онував на території Києво-Печерської лаври, здійснила експедицію до Чернігівської округи, щоб зібрати відо- мості про пам’ятки церковної старовини, зареєструвати підписні й датовані твори. j УДК 2–525.4+2-526.6]:069.5(477.51-22)«1925» І.О. Ходак САКРАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ МУЗЕЮ ОСТЕРЩИНИ (ЗА ЕКСПЕДИЦІЙНИМИ МАТЕРІАЛАМИ МАРІЇ НОВИЦЬКОЇ 1925 РОКУ) У статті систематизовано та введено до наукового обігу ві- домості про сакральні пам’ятки (головно ікони та шиття) Музею Остерщини, обстежені влітку 1925 року співробітницею Музею культів і побуту (Київ) Марією Новицькою (1896–1965). Ключові слова: експедиція, музей, Остер, Марія Новицька, сакральне мистецтво, ікона, гаптування. Упродовж минулого століття було втрачено велику частину культурної спадщини України, насамперед, нетолерованих совєтською владою сакральних творів. Для оптимального студіювання вітчизняного мистецтва нині доводиться залучати не лише збережені монумен- тальні пам’ятки, станкові твори з музейних колекцій, а і вербальні, й візуальні матеріали дослідників, насам- перед, першої третини ХХ ст., що відклалися в держав- них, відомчих і приватних архівах. Актуальність студі- ювання експедиційних матеріалів згаданого періоду зумовлена не лише потребами історії мистецтва, але й необхідністю відновити відомості про склад колекцій музеїв країни, що важливо, зокрема, з огляду на рес- титуційні практики. Серед експедиційних матеріалів Марії Олексіївни Но- вицької (1896–1965), що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва Укра- їни (далі – ЦДАМЛМ України), вдалося виявити звіт «По- їздка в м. Остер та с. Євминку 5/VII–11/VII 1925 р.» [1, арк. 1–6], основне місце в якому відведено опису пам’я- ток сакрального мистецтва, головно гаптування та ікон, із збірки Музею Остерщини. Зважаючи на те, що колекція
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180979
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2218-4805
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T20:50:34Z
publishDate	2019
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Яненко, А.С. 2021-10-25T16:19:37Z 2021-10-25T16:19:37Z 2019 «Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр. / А.С. Яненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 385-398. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180979 069(477-25)«192» У статті залучено до наукового обігу листи Івана Миколайовича Олексієва до Петра Петровича Курінного, директора Лаврського музею культів та побуту/Всеукраїнського музейного городка. Висвітлено й прокоментовано різні аспекти музейного життя Києва, що згадуються адресантом, передовсім, господарська діяльність, ремонтні роботи та упорядкування території колишньої Києво-Печерської лаври, «квартирні» питання музейної інституції і шляхи їх вирішення, побут і повсякдення інтелектуалів у місті 1920-х рр., механізми адміністративного і політичного тиску на музеї та музейників за тоталітаризму тощо. В статье вводятся в научный оборот письма Ивана Николаевича Алексеева к Петру Петровичу Куренному, директору Лаврского музея культов и быта/Всеукраинского музейного городка. Освещены и прокомментированы различные аспекты музейной жизни Киева, упоминаемые адресантом, прежде всего, хозяйственная деятельность, ремонтные работы и благоустройство территории бывшей Киево-Печерской лавры, «квартирные» вопросы музейной институции и пути их решения, быт и повседневность интеллектуалов в городе 1920-х гг., механизмы административного и политического давления на музеи и музейщиков при тоталитаризме и др. In the article Ivan Mykolaiovych Oleksiev’s letters to Petro Petrovych Kurinnyi, a director of the Lavra Museum of Cults and Life/ All-Ukrainian Museum Town, are introduced for scientific use. The various aspects of the museum life in Kyiv, which are mentioned by the addresser, are highlighted and commented: the economic activity, repair works, refurbishment, arrangement of the territory of the former Kyiv-Pechersk monastery, the housing problems of the museum institution and ways of their solution, the everyday life of intellectuals in the city in the 1920s, mechanisms of administrative and political pressure on museums and museum workers in the totalitarian state etc. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа «Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр. «Ой еще очень долго нужно чистить «авгиевы конюшни»: письма Ивана Алексеева Петру Куринному как источник по истории музейной жизни Киева 1920-х гг. «Oh! For a long time it is necessary to clean the «Augean stables»: Ivan Oleksiev’s letters to Petro Kurinnyi as sources for studies of Kyiv museum life in the 1920s Article published earlier
spellingShingle	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр. Яненко, А.С. Музейна справа
title	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.
title_alt	«Ой еще очень долго нужно чистить «авгиевы конюшни»: письма Ивана Алексеева Петру Куринному как источник по истории музейной жизни Киева 1920-х гг. «Oh! For a long time it is necessary to clean the «Augean stables»: Ivan Oleksiev’s letters to Petro Kurinnyi as sources for studies of Kyiv museum life in the 1920s
title_full	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.
title_fullStr	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.
title_full_unstemmed	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.
title_short	«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.
title_sort	«ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи івана олексієва до петра курінного як джерело з історії музейного життя києва 1920-х рр.
topic	Музейна справа
topic_facet	Музейна справа
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180979
work_keys_str_mv	AT ânenkoas oiŝeidužedovgotrebačistitiavgíêvíkonûšnílistiívanaoleksíêvadopetrakurínnogoâkdžerelozístoríímuzeinogožittâkiêva1920hrr AT ânenkoas oieŝeočenʹdolgonužnočistitʹavgievykonûšnipisʹmaivanaalekseevapetrukurinnomukakistočnikpoistoriimuzeinoižiznikieva1920hgg AT ânenkoas ohforalongtimeitisnecessarytocleantheaugeanstablesivanoleksievsletterstopetrokurinnyiassourcesforstudiesofkyivmuseumlifeinthe1920s

«Ой ще й дуже довго треба чистити «авгієві конюшні»»: листи Івана Олексієва до Петра Курінного як джерело з історії музейного життя Києва 1920-х рр.

Institution

Similar Items