Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції
У статті висвітлюється історія створення двору чинбаря в
 музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1968–69 рр. Приділена увага музеєфікації пам’яток. Дається характеристика асортименту знарядь праці та виробів чинбаря, представлених в експозиції. В статье рассматривает...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180984 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції / Т.В. Грудевич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 448-453. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860262919270301696 |
|---|---|
| author | Грудевич, Т.В. |
| author_facet | Грудевич, Т.В. |
| citation_txt | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції / Т.В. Грудевич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 448-453. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті висвітлюється історія створення двору чинбаря в
музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1968–69 рр. Приділена увага музеєфікації пам’яток. Дається характеристика асортименту знарядь праці та виробів чинбаря, представлених в експозиції.
В статье рассматривается история создания усадьбы кожевника в Музее народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины
в 1968–1969 гг. Особое внимание уделено музеефикации памятников.
Дается характеристика орудий труда и изделий кожевенника, представленных в экспозиции.
The Chinbar’s courtyard creation at the museum of the folk architecture
and everyday life of the Middle Dnieper in 1968-1969 is considered. Also
some attention is payed to the museification of monuments, collection of
Chinbar’s tools and products and representation of them in the exposition.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:57:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
448
Дітям виготовляли забавки із залишків дроту та бля-
хи. Зразок такої іграшки ДЕ-144 знаходиться у фондо-
вій колекції НІЕЗ «Переяслав». Зробив її для своїх дітей
у 1912 році житель с. Студеники Переяслав-Хмельниць-
кого району Київської області Д. Близнюк. Відро іграш-
кове має форму зрізаного конуса до низу, кольору бляхи,
з двох шматків, дно у вигляді підставки. У верхній части-
ні біля вінця у протилежних сторонах є два отвори, в які
вставлена душка з дроту [8].
Отже, розглянуті та описані народні іграшки із зі-
брання Національного історико-етнографічного запо-
відника «Переяслав» є безцінним надбанням народно-
го мистецтва-іграшкарства і потребують подальшого
вивчення та дослідження.
ПОСИЛАННЯ
1. Записано автором від В.Р. Захарченко 1937 р. н. у с. Велика
Каратуль Переяслав-Хмельницького району.
2. Записано автором від Г. Адаменко 1938 р. н. у с. Гречаники
Переяслав-Хмельницького району.
3. Записано автором від Г.Г. Коваленко 1935 р. н. у с. Лецьки
Переяслав-Хмельницького району.
4. Записано автором від Є.І. Мостової 1948 р.н. у с. Вінинці Пе-
реяслав-Хмельницького району.
5. Записано автором від І.К. Ривденко 1933 р.н. у м. Переяс-
лав-Хмельницький.
6. Записано автором від О.І. Марченко 1949 р.н. у с. Вінинці
Переяслав-Хмельницького району, Київської області.
7. Записано автором від В.М. Гресь 1939 р. н. у м. Переяс-
лав-Хмельницький.
8. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяс-
лав». Фонди. Облікова документація. Інвентарні книги групи «ДЕ».
9. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяс-
лав». Фонди. Облікова документація. Інвентарні книги групи «НДФ».
10. Національний історико-етнографічний заповідник «Пе-
реяслав». Фонди. Облікова документація. Інвентарні книги гру-
пи «ПХІМ».
11. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяс-
лав». Фонди. Облікова документація. Інвентарні книги групи «Т».
12. Тимковский И.И. Мое определение в служ- бу. Сказание в трех
частях 1850 года // Москвитянин. – 1852. – Т. 5. – № 17–18. – С. 3.
Демьяненко Н.Д. Народные игрушки фондовой
коллекции Национального историко-этнографического
заповедника «Переяслав»
В статье проанализированы народные игрушки фондовой коллек-
ции Национального историко-этнографического заповедника «Пере-
яслав». Описаны их виды, материалы изготовления. Освещены по-
левые материалы автора о народных игрушках детей Переяславщины.
Ключевые слова: игрушка, народная игрушка, фондовая кол-
лекция, дети, кукла-мотанка, полотно, сувой, игрушки из дерева,
глиняная игрушка.
Demianenko N.D. Folk toys in stock collection of the Na-
tional historical and ethnographic reserve «Pereiaslav»
The article analyzes folk toys from the collection of the National
Historical and Ethnographic Reserve «Pereiaslav». Their types, materials
of manufacture are described. The author’s fi eld materials about the
folk toys of children from Periyaslav region are covered.
Key words: toy, folk toy, stock collection, children, motanka doll,
canvas, su va, toys made of wood, clay toy.
20.02.2019 р.
УДК 94:[728.61+069.51/424.7](477.41–21)«18»НІЕЗ
Т.В. Грудевич
ДВІР ЧИНБАРЯ У МУЗЕЇ НАРОДНОЇ
АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ СЕРЕДНЬОЇ
НАДДНІПРЯНЩИНИ: ДО ІСТОРІЇ
МУЗЕЄФІКАЦІЇ ТА СТВОРЕННЯ ЕКСПОЗИЦІЇ
У статті висвітлюється історія створення двору чинбаря в
музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщи-
ни у 1968–69 рр. Приділена увага музеєфікації пам’яток. Даєть-
ся характеристика асортименту знарядь праці та виробів чин-
баря, представлених в експозиції.
Ключові слова: музей, пам’ятка, експозиція, ремесло, зна-
ряддя праці,чинбар.
У місті Переяслав-Хмельницькому є 24 музеї, які
об’єднані в Національний історико-етнографічний за-
повідник «Переяслав». Його перлина –«Музей народ-
ної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини»
– перший в Україні музей під відкритим небом, будів-
ництво якого було започатковано в 1964 році. На пло-
щі 24,5 га встановлено пам’ятки народної дерев’яної
архітектури. Унікальний музейний комплекс має таку
структуру: українське село Середньої Наддніпрянщини
другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; сільські ремесла
та промисли; вітряки та водяні млини; розділ «Матері-
альна культура найдавнішого часу». На його території
розміщено 13 тематичних музеїв, які більш поглибле-
но розкривають окремі теми з історії народного побуту,
традицій, звичаїв та обрядів, народної творчості, зем-
леробства, народного транспорту, розвитку світогля-
ду та науки тощо. Забудова власне Музею-села – вулич-
но-безсистемна з центральною вулицею, майданом та
окремими кутками. В основі експозиції – двір – основна
виробничо-економічна одиниця індивідуального веден-
ня селянського господарства. Вони відкриті з безсистем-
ним розміщенням будівель, розміри і характер яких за-
лежить від функціонального застосування та майнового
статку господарів. Особливістю музею є показ розвит-
ку ремесел: бджільництво та олійний промисел, гончар-
ство, чинбарство, гребінництво, столярство, ткацтво. В
його експозиції є громадські споруди: сільська управа,
шинок, корчма, гамазеї, комори. Разом із хатами, саж-
ками, повітками, клунями вони є унікальними пам’ят-
ками народної дерев’яної архітектури [4].
Одним із найдавніших і найпоширеніших ремесел здав-
на була обробка шкіри, а шкіряні промисли – провідною
галуззю селянського господарства. Шкіра використовува-
лась в різних сферах повсякденної діяльності людини. З
неї виготовляли взуття, одяг, головні убори, ремінну, кін-
ну збрую та упряж [1]. Працівниками Національного іс-
торико-етнографічного заповідника «Переяслав» у 1960–
1990 рр. була зібрана велика колекція знарядь обробітку
шкіри та пристроїв, які використовувались у шкіряному
промислі. Це сприяло відтворенню експозиції двору чин-
баря на території Музею народної архітектури та побуту
j
ISSN 2218-4805
449
Середньої Наддніпрянщини та показу чинбарського про-
мислу як одного із найпоширеніших ремесел у Середній
Наддніпрянщині [3].
Окремі питання, пов’язані зі створенням експозиції
садиби майстра чинбаря в Музеї народної архітектури
та побуту Середньої Наддніпрянщини, вже потрапляли
в коло інтересів М. Сікорського [5], Л. Жам [3], О. Семе-
нової [6], а також автора цього дослідження [1]. Новизна
полягає в тому, що комплексно проблема висвітлення іс-
торії музеєфікації та створення експозиції двору чинба-
ря в Музеї ще не розглядалася, що зумовлює її актуаль-
ність. Мета даної розвідки полягає в тому, щоб дослідити
процес виявлення, обстеження, перевезення приміщень
на дану територію, в яких відтворено чинбарський про-
мисел, охарактеризувати знаряддя праці, якими кори-
стувалися ремісники в Середній Наддніпрянщині, що
представлені в експозиції; проаналізувати асортимент
виробів цих майстрів.
Двір чинбаря був одним із перших у Музеї (відтворено
у 1968–1969 рр.), в якому представлений шкіряний про-
мисел, типовий для ремісника ХІХ ст. До складу двору
входять хата, комора, повітка, саж. Дворище знаходить-
ся на території Музею народної архітектури та побуту
Середньої Наддніпрянщини в центральній частині му-
зею. Хата, збудована у другій чверті ХІХ ст. в селі В’юни-
ще Переяславського повіту Полтавської губернії місцеви-
ми майстрами, розташована в глибині двору. В 90-х роках
ХІХ ст. прихатня комора була розібрана і перевезена. На
її основі побудована хата для старшого сина господаря. У
1896 р. прихатня комора була заново прибудована. Хата
має тип «хата+сіни+прихатня комора». Власне хата – те-
сані колоди, покладені в зруб «з лишком», сіни – тесані
плахи, закладені «в шули». Стіни комори – навпіл різані
колоди, покладені «в зруб» з лишком. Підвалини комори
встановлені на кам’яних брилах. Навколо стін хати неви-
сока призьба, плетена з лози. В хаті четверо вікон на шість
шибок, двоє на чільній стороні, по одному на причілковій
та тильній стороні (напільне). Стіни хати мазані й білені
ззовні і з середини. Дах чотирисхилий, вкритий очере-
том по латах, крокви рубані в верхній вінець зрубу. В сі-
нях стеля відсутня. Димохід плетений із лози, ззовні та з
середини товсто обмазаний глиною. В сінях знаходиться
поперечний сволок. У стінах сіней є троє дерев’яних две-
рей. Стеля хати дощана, покладена на стіни і два поперечні
сволоки, які покладені на поздовжній сволок – витвір де-
коративно-ужиткового мистецтва початку ХVІІІ ст. У хаті
знаходиться піч з високим комином і закритою черінню,
що займає 1/3 частину площі. В хаті та сінях – глинобит-
на долівка. У прихатній коморі стеля дощана, дошки якої
покладені на стіни. Дах чотирисхилий, покритий очере-
том по латах зрубу, два сволоки, підлога настелена з до-
щок [8]. В облаштуванні хати начиння, народне вбрання,
посуд традиційні для Середньої Наддніпрянщини. В хаті,
ліворуч від дверей, є піч, викладена з цегли з прямостін-
ним, високим г-подібним комином, який наполовину за-
криває черінь. Над каглою в сінях димар плетений з лози,
обмазаний глиною. Між піччю і причілковою стіною – де-
рев’яний піл, який застилали домотканими ряднами. На
покуті є великий стіл, над яким – фігурно різьблена бож-
ниця з іконами, прибраними рушниками з узором «де-
рево життя». Попід причілковою і чільною стінами сто-
ять широкі лави. На сінешній стіні знаходиться мисник з
орнаментованим полив’яним посудом. Привертає увагу
поздовжній сволок – твір декоративно-ужиткового мис-
Рис 1. Хата (с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.) у дворі чинбаря
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
450
тецтва початку ХVІІІ ст. Сволок різьблений з трьох сто-
рін. На ньому старослов’янською мовою та шрифтом з
титлами є напис: «БЛАГОДЕНСТВУЮЩОГО ВОТРОИЦИ:
ЄДИНАГА БОГА ТЩЕНИЕМ ПАНА СОЗАНТА ГРАБОВСКО-
ГО ПИСАРЯ ПОЛКУ КИЕВСКОГО КОТОРОМУ МИРОТВОР-
НОЙ ПРЕЧИСТОЙ БОЖІЄЙ МАТЕРІ БЛАГОСЛОВЕНИЕМ
І БЛАГОСЛОВЛЕНІЕМ АРХИЄРЕЄМ І ЗАВИСОКОРОДНО-
ГО ЯСНЕВЕЛЬМОЖНОГО ЕГО МИЛОСТИ ПАНА ІОАННА
МАЗЕПІ ГЕТЬМАНА ВОЙСКА ЕГО ЦАРСКОГО ПРЕСВЯ-
ТОГО ВЕЛИЧЕСТВА ЗАПОРОЖСКОГО ТОМУ Ж ВОЗВІ-
ШЕРЕЧЕННОМУ ПАНУ ГРАБОВСКОМУ І ЖОНЕ ЕВО АННЕ
СОЛОМОНОВНЕ ВПРЕМИРНОЕ І БОГУ УГ». По центру в
крузі вирізьблений чотирьохкінечний хрест, наявна ве-
лика кількість розет. Напис на сволоці вказує на господа-
ря хати – писаря Грабовського – який служив у Київсько-
му полку Івана Мазепи [4].
У сінях хати чинбаря експонуються знаряддя праці та
шкіряні вироби. Колекція ремісничого реманенту з об-
робки шкіри була зібрана на Переяславщині і сформова-
на у 60–70-х рр. ХХ ст. Упродовж цього часу було обсте-
жено ряд сіл Переяслав-Хмельницького району, а також
самого Переяслава – відомого центру чинбарського ре-
месла [7]. У результаті експедиційних пошуків зібра-
но цінний матеріал, що свідчив про розвиток шкіряних
промислів – чинбарства (первісна обробка сировини),
кушнірства (вичинка шкіри овець для отримання овчи-
ни), лимарства (вичинка шкіри напівфабрикату, так зва-
ної сириці, яка йшла на виготовлення збруї, предметів
упряжі), шапкарства (пошиття шапок), шевства (пошит-
тя взуття). Ремесло передбачало наявність традиційних
навичок, спеціальної техніки, технологічних умінь, а та-
кож використання різноманітних знарядь та інструментів.
Серед знарядь праці та пристроїв, що знаходяться в сі-
нях хати чинбаря, на особливу увагу заслуговує барабан
для обробітку каракулевих шкірок
та інших дрібних звірів. Його заве-
дено у прямокутну рамку з товстих
тесаних брусків, каркас обшитий
шалівкою. Збоку в обшивці є неза-
шитий отвір для закладки шкірок.
Туди ж засипається тирса і пісок.
У рух барабан приводиться за до-
помогою шестерень. Цей унікаль-
ний пристрій був виготовлений у
м. Переяславі-Хмельницькому на
початку ХХ ст. [2].
Поширеним знаряддям, яке ви-
користовують у чинбарстві, є струг.
В експозиції, в сінях, їх декілька.
Він складається з плоскої метале-
вої пластини з кільцем на одному
кінці, посередині якої під прямим
кутом відходить лезо. За допомогою
такого знаряддя здирали міздрю зі
шкіри і зчищали з неї шерсть. Ана-
логічне призначення мають скребачка і штрихіль (стрихіль).
Перша являє собою широку металеву пластину, вправле-
ну в плоску дерев’яну ручку, а штрихіль складається також
з металевої пластини у формі півдиска, овальна сторона
якого загострена, і дерев’яної г-подібної ручки. Таким зна-
ряддям не лише здирали шерсть і міздрю, а й розтягували
шкіру. Серед знарядь праці чинбаря, які знаходяться в сі-
нях, є «кобилиця» – пристрій для зняття підшкірного жиру
(міздрі). Має форму випуклої прямокутної дошки із заок-
ругленими боками [7].
Варті уваги і знаряддя праці чоботаря (шевця). Ампус
складається з металевого корпусу, форми молоточка з ви-
різом на одному кінці та загостреного на другому. При-
кріплений до дерев’яної ручки, має металеву рифу, вико-
ристовувався при обробці каблуків. Рашпіль являє собою
металеву пластину з насічками. Застосовувався для зачи-
щення дерев’яних гвіздків при пошитті взуття. Фумель
(фушель) має форму бабки для клепання кіс, з виїмками
на боках, дерев’яною ручкою на кінці. Використовував-
ся для обробітку підошви (згладжування, вирівнювання).
Дряпачка у формі металевої лопатки з поперечними за-
гостреними зубчиками насаджена на дерев’яну фігурну
ручку з рифою. Використовувалась для зрізання дерев’я-
них гвіздків у взутті після виймання колодок. Колесчат-
ко рантове має форму шестерні, приклепаної до вигну-
тої металевої пластини. Колеско закручується в круглий
дерев’яний футляр. Ним наводили зубці на ранті взуття.
Обводка у формі наконечника стріли в дерев’яній ручці
використовувалась для обробки строчок. Молоток чобо-
тарський має круглу дерев’яну ручку. Його ударна части-
на грибоподібна, протилежна – широка, скошена до низу.
Ніж рантовий має дерев’яну ручку з металевою насадкою
з прорізом, в який уставлено лезо. Застосовувався для об-
різки рантів при пошитті взуття. Затяжні кліщі (металеві,
Рис 2. Експозиція хати чинбаря
ISSN 2218-4805
451
темно-сірого кольору) складаються
з кусачок і двох ручок, одна з яких
вигнута. Використовувались для
затяжки верхнього товару на взутті.
Шило для проколювання, шкуро-
вки затяжної кромки складається
з дерев’яної ручки, металевого бі-
лого кільця та металевого тонкого
загострення. Ніж рантовий широ-
кий, вигнутий, із загостреним ле-
зом, ручка дерев’яна. Використо-
вувався для обрізання рантів. Ніж
чоботарський металевий, з товсто-
го леза та чорної шкіряної ручки,
призначався для обрізування шкі-
ри. Крючок чоботарський являє
собою стрижень із загнутим кін-
цем. Один кінець загнуто півко-
лом, другий – прямокутний. Ним
витягували копили після набив-
ки підошви. Лопатка чоботарська
складається з дерев’яної ручки та
лопатки, що має вигляд стрижня,
кінець якого розширений та вигнутий. Використовува-
лась для зачищення дерев’яних цвяхів на підошві. Всі ці
інструменти були зібрані на Переяславщині і датуються
першою половиною ХХ ст. [2].
У ХІХ ст. найбільш поширеним видом шитого взуття
були чоботи. В експозиції хати чинбаря, в сінях, представ-
лені наступні види чобіт: сап’янці, чорнобривці, святкові,
ботинки жіночі. При пошитті такого взуття майстри ко-
ристувалися різними видами швів: лицевими, виворот-
ними, потайними. Розглянемо їх детальніше. Сап’янці
– темно-вишневі «пришви» на підкладці (місцева назва
«юхт»), каблук середньої висоти, на закаблуках (заднику)
гвіздочками вибито «узор». «Чорнобривці» – «пришви»
з приточеним задником, халяви мають один шов, задня
верхня частина з відворотом, каблучок невисокий, з ок-
ремих листочків шкіри, підбитих залізними гвіздочка-
ми, чоботи червоні, відвороти зелені. Святкові – з зеленої
шкіри, задники вишиті з червоними кантами і дратвою,
прошитий орнамент, підбори широкі, височенькі з під-
ковками. Чоботи чоловічі – чорні, шкіряні з довгою ха-
лявою. Передок та п’ятка викроєні окремо «пришви». Пе-
редок заокруглений. З середини халява підшита м’якою
коричневою шкірою. Підошва шкіряна, підбита дерев’я-
ними цвяхами на невисокій підборі. Полуботинки жіно-
чі – із темно-вишневої шкіри. Підошва тонка з цільним
каблуком. На передній частині полуботинок вшитий по-
ясочок з двома декоративними ґудзиками, по обидва
боки вшиті резинки для зручності при одяганні. Всере-
дині є підкладка із темної ворсистої тканини. Представ-
лена колекція була зібрана працівниками НІЕЗ «Переяс-
лав» у селах Хомутець, Васютинці, Любарці, м. Переяслав
Полтавської губернії [7].
У правому кутку сіней на поличці знаходяться ко-
лодки для пошиття шапок. Усі вони виготовлені вруч-
ну, дерев’яні. Належали майстрам-шапкарям В.І. Чухну
(м. Переяслав-Хмельницький) та І.Є. Дем’яненку с. Жов-
тневе Переяслав-Хмельницького району. На колодку на-
тягували шапку, яка через кілька днів розправлялася і
набирала відповідної форми. Колодки застосовувались
при пошитті різних видів шапок: «українок» – конічної
форми із заокругленим верхом; кубанок – циліндрич-
ної форми з заокругленою поверхнею; рапах – форма
еліпсовидно зрізаного конуса; пушкінок – еліпсовид-
ної форми з заокругленими зверху краями; керенок –
кашкет грибоподібної форми.
В сінях знаходиться стільчик шапкаря незвичної кон-
струкції, пристосованої для роботи майстра [2]. Стільчик
має чотири фігурно вирізьблені ніжки, кришку круглої
форми, у центрі якої, для зручності перенесення, вирі-
заний отвір [7]. Поряд із стільчиком привертає особливу
увагу спеціальний станок для пошиття та розгладжуван-
ня кашкетів – «коник». Він виготовлений з дерева у фор-
мі літери «Г» у горизонтальному стані, а до неї прикріп-
лена вертикально плоска шийка коника. На ній, зверху,
прикріплена овальна дощечка, на яку одягався і гладив-
ся кашкет. Датується пристрій початком ХІХ ст. До музей-
ної колекції переданий І. Дем’яненком, жителем с. Жов-
тневе Переяслав-Хмельницького району [2].
При вході до садиби, праворуч, знаходиться комо-
ра – господарська споруда, типова для двору ремісника
ХІХ ст., із с. Соснова Переяславського повіту Полтавської
губернії. В 90-х рр. ХІХ ст. комору купив отець Григорій.
У 1930-х роках вона була надана у спільне користування
як складське приміщення. Передана Музею правлінням
Рис. 3. Експозиція майстерні чинбаря (сіни)
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
452
колгоспу ім. Леніна с. Соснова. Перевезена, встановлена
та реставрована на території двору чинбаря Музею на-
родної архітектури та побуту в липні–вересні 1969 р. Це
– однокамерна зрубна будівля прямокутної форми, що
складається з двох основних елементів: відкритого ган-
ку-навісу, що тримається на виступаючих сволочках одно-
камерного закритого приміщення, об’єднаних спільним
дахом. Дах чотирисхилий, невисокий, покритий залізом.
Споруда встановлена на дерев’яних стовпчиках, підлога в
коморі дощана. Стіни покладені «в зруб» з пиляних нав-
піл дубових колод, зовні тесаних, ретельно припасованих,
на бокових стінах є виступи окремих плах. У ній зберіга-
ли продукти, зерно, посуд, всяке збіжжя [8].
У плані забудови двору ліворуч від воріт знаходиться
повітка чинбаря –господарська споруда, типова
для ремісника позаминулого століття, яка була
збудована в 90-х рр. ХІХ ст. місцевими майстрами в
с. Циблі Переяславського повіту Полтавської губернії.
Це – однокамерна будівля, каркас із 15 стовпів – присох,
до яких кріпиться верхня ощіпина (один вінець), дев’ять
кроков, з’єднані попарно тиблями. Нижні кінці кроков
врубані в ощіпини. Вся повітка зашита прибитими до
лат дошками «внахльостку». Дах двосхилий, вкритий
рубероїдом. Стеля в одній половині відсутня. Підлога
земляна. Є двоє однопільних дерев’яних дверей.
Будівля мала плетені з лози стіни і чотирисхилий дах.
При реконструкції дах зроблений двосхилим, стіни
вертикально шальовані дошкою. Зміни були викликані
необхідністю наблизити споруду до повітки, розташованій
Рис 4. Саж (с. Мала ПопівкаХорольського р-ну Полтавська обл.) у дворі чинбаря
у мікрорайоні Підварки м. Переяслава-Хмельницького, в
якій розміщувався топчак для подрібнення дубової кори,
що використовувалася при вичинці шкір. Перевезена,
встановлена та реконструйована на території двору
чинбаря Музею народної архітектури та побуту в 1969 р.
У повітці знаходяться бочки для зоління, відмочування
шкір та топчак для подрібнення дубової кори, які були
зроблені місцевими майстрами [2].
Ліворуч від воріт у дворі чинбаря знаходиться госпо-
дарська споруда для відгодівлі свиней – саж. Типова спо-
руда збудована місцевими майстрами у 90-х рр. ХІХ ст. у
с. Мала Попівка Хорольського повіту Полтавської губернії.
Перевезений, встановлений та реконструйований на тери-
торії двору чинбаря Музею народної архітектури та побу-
ту в серпні 1969 р. Невеличка однокамерна будівля, стіни з
тесаних плах, пів дерева покладені в зруб з лишком, «про-
стий замок». Підлога з тесаних обаполів, стеля відсутня. Дах
чотирисхилий, покритий очеретом по латах. Будівля під-
нята над землею на кам’яних стояках (для стікання нечи-
стот). Маленькі дверцята дощані. В південно-східній стіні
знаходиться зовнішнє корито з лядою для годівлі свиней.
Тут же, в зрубі, є два отвори для просовування голови, що
дозволяють свиням користуватись коритом [8].
Комплекс «Двір чинбаря» площею 1973 м2 розташо-
ваний на рівнинній відкритій території у центральній
частині Музею народної архітектури та побуту Серед-
ньої Наддніпрянщини праворуч від центрального трак-
ту. На території наявні елементи благоустрою й озеле-
нення: лавка біля входу до двору, газон, квітник, дерева
ISSN 2218-4805
453
фруктових і листяних порід. Територія садиби огоро-
джена парканом, плетеним з лози («ліса»), з масивни-
ми дерев’яними ворітьми і хвірткою під накриттям [8].
Отже, можемо зауважити, що експозиція двору чинба-
ря та оригінальні знаряддя праці й пристрої, різноманіт-
ні вироби майстра демонструють чинбарський, шевський,
шапкарський промисли, поширені на даній території. Пе-
ревезені та встановлені на території садиби будівлі за-
ймають достойне місце в Музеї народної архітектури та
побуту Середньої Наддніпрянщини і є вагомим внеском
у скарбницю збереження та популяризації матеріальної
культури українського народу.
ПОСИЛАННЯ
1. Грудевич Т. Чинбарський промисел на Переяславщині (кі-
нець ХІХ – початок ХХ століття) // Переяславіка: Наукові записки.
Збірник наукових статей / Міжнародна історико-краєзнавча кон-
ференція «Наукові студії М. І. Сікорського». – Переяслав-Хмель-
ницький, 2015. – Випуск 9 (11). – С. 116–123.
2. Грудевич Т., Жам О. Знаряддя обробки шкіри (за матеріала-
ми фондової колекції Музею народної архітектури та побуту Се-
редньої Наддніпрянщини) // Український технічний музей. Істо-
рія, досвід, перспективи: матеріали VІ Всеукраїнської практичної
конференції, 16–19 травня 2007 р. – Коростень, 2007. – С. 172–176.
3. Жам О., Ткаченко Н. Створення та діяльність етнографічного
відділу у складі Переяслав-Хмельницького державного історич-
ного музею на території Михайлівської церкви (1958–1963 рр.) //
Переяславіка: Наукові записки / ІV Єфремівські читання «Релігій-
не життя Переяславської землі» (ІХ–ХХІ ст.), присвячені 1025-літ-
тю Хрещення Русі: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмель-
ницький, 2016. – Випуск 10 (12). – С. 113–122.
4. НІЕЗ «Переяслав». Наукова частина. Контрольний текст екс-
курсії по Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддні-
прянщини. Рукопис. – С. 1, 30–34.
5. Сікорський М., Жам М. Етнографічний відділ Переяс-
лав-Хмельницького історичного музею // Народна творчість та
етнографія. – 1965. – № 1. – С. 106–108.
6. Семенова О. Розвиток шкіряного кустарного промислу укра-
їнців Середньої Наддніпрянщини в кінці ХІХ першій половині
ХХ століття: дис…. канд. іст. наук: 07.00.05. – Київ, 2016. – С. 71.
7. Фонди НІЕЗ «Переяслав», група збереження «Етнографія»,
шифр «Е».
8. Фонди НІЕЗ «Переяслав», інвентарна група ПА № 31(1, 2, 3,
4) – двір чинбаря.
Грудевич Т.В. Усадьба кожевника в Музее народной
архитектуры и быта Средней Надднепрянщины:
музеефикация и создание экспозиции
В статье рассматривается история создания усадьбы кожевни-
ка в Музее народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины
в 1968–1969 гг. Особое внимание уделено музеефикации памятников.
Дается характеристика орудий труда и изделий кожевенника, пред-
ставленных в экспозиции.
Ключевые слова: музей, памятник, экспозиция, ремесло, ору-
дия труда, кожевник.
Hrudevych Т.V. Chinbar’s courtyard at the museum of folk
architechture and everyday life of the Middle Dnieper: musei-
fi cation and the creation of an exposition
The Chinbar’s courtyard creation at the museum of the folk architecture
and everyday life of the Middle Dnieper in 1968-1969 is considered. Also
some attention is payed to the museifi cation of monuments, collection of
Chinbar’s tools and products and representation of them in the exposition.
Key words: museum, monument, exposition, craft, tool, Chinbar.
19.02.2019 р.
УДК 528.28+069(1–4)
В.Г. Коритнянська
МІКОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ
ФОНДОСХОВИЩ МИКОЛАЇВСЬКОГО
ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
У статті наведено результати мікологічного дослідження по-
вітря у тринадцяти приміщеннях фондосховища Миколаївського
обласного краєзнавчого музею і п’яти музейних предметів із його
зібрання. Встановлено, що кількісні показники заспореності пові-
тряного середовища в усіх приміщеннях фондів відповідають за-
гальноприйнятим для музейних приміщень санітарним нормам
(не більше 10 колонієутворювальних одиниць на чашку Петрі).
Ідентифіковані з проб повітря мікроскопічні гриби належали до
17 видів, більшість з яких звичайні для повітряного середовища
житлових і музейних приміщень та відомі як активні деструк-
тори творів мистецтва.
Ключові слова: мікроскопічні гриби, мікологічне досліджен-
ня, повітря, приміщення, музей.
Пристосованість приміщень багатьох музеїв до «му-
зейних потреб» та їх незадовільний стан через відсут-
ності належного фінансування призводить, зазвичай,
до появи і розвитку в них мікроскопічних грибів. Зга-
дані організми, завдяки високій пластичності фер-
ментних систем, здатні пошкоджувати різноманітні
субстрати, в тому числі і матеріали − складові творів
мистецтва (деревина, шкіра, папір та ін.), музейне об-
ладнання та конструктивні елементи будівель музею
(стіни, відкоси вікон та ін.).
Поширення мікроскопічних грибів тягне за собою низ-
ку негативних наслідків, а саме:
1) незворотного, фізичного знищення усіх або окремих
складових субстрату через їх механічне і біохімічне пошко-
дження. У разі, якщо субстратом є твір мистецтва, можли-
ве зменшення або втрата міцності основи, втрати та осипи
ґрунту і фарбового шару, деструкція лакової плівки й ін.;
2) ушкоджений мікроміцетами субстрат є джерелом
контамінації інших пам’яток, музейного обладнання та
конструктивних елементів будівлі музею;
3) будь-які активні осередки розвитку мікроскопіч-
них грибів (навіть нетривалі або незначні за площею!)
потребують проведення дезінфекції, яка через негатив-
ний вплив на твір, здоров’я людини та оточуюче середо-
вище є вкрай небажаною;
4) значна кількість мікроскопічних грибів, здатних
уражувати твори мистецтва, музейне обладнання і вну-
трішні поверхні музейних приміщень, належать до гру-
пи умовно-патогенних видів грибів − збудників мікозів,
продуцентів токсинів і алергенів;
5) візуально помітні ознаки мікологічного ураження
(нальоти, пігментні плями та ін.) спотворюють твір мис-
тецтва і призводять до втрати ним експозиційного ви-
гляду [1, с. 237; 2, с. 12; 3, с. 2−33; 4, с. 10].
Крім того, колонії мікроскопічних грибів є харчовим
субстратом для багатьох організмів − потенційних меш-
канців музейних приміщень, зокрема кліщів-міцетофагів
(орібатидних, акаридієвих, тарсонемоїдних та ін.), сіної-
дів і деяких видів жуків (наприклад, з родини Latridiidae).
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180984 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:57:38Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Грудевич, Т.В. 2021-10-25T16:20:40Z 2021-10-25T16:20:40Z 2019 Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції / Т.В. Грудевич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 448-453. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180984 94:[728.61+069.51/424.7](477.41–21)«18»НІЕЗ У статті висвітлюється історія створення двору чинбаря в
 музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у 1968–69 рр. Приділена увага музеєфікації пам’яток. Дається характеристика асортименту знарядь праці та виробів чинбаря, представлених в експозиції. В статье рассматривается история создания усадьбы кожевника в Музее народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины
 в 1968–1969 гг. Особое внимание уделено музеефикации памятников.
 Дается характеристика орудий труда и изделий кожевенника, представленных в экспозиции. The Chinbar’s courtyard creation at the museum of the folk architecture
 and everyday life of the Middle Dnieper in 1968-1969 is considered. Also
 some attention is payed to the museification of monuments, collection of
 Chinbar’s tools and products and representation of them in the exposition. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції Усадьба кожевника в Музее народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины: музеефикация и создание экспозиции Chinbar’s courtyard at the museum of folk architechture and everyday life of the Middle Dnieper: museification and the creation of an exposition Article published earlier |
| spellingShingle | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції Грудевич, Т.В. Музейна справа |
| title | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| title_alt | Усадьба кожевника в Музее народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины: музеефикация и создание экспозиции Chinbar’s courtyard at the museum of folk architechture and everyday life of the Middle Dnieper: museification and the creation of an exposition |
| title_full | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| title_fullStr | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| title_full_unstemmed | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| title_short | Двір чинбаря у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| title_sort | двір чинбаря у музеї народної архітектури та побуту середньої наддніпрянщини: до історії музеєфікації та створення експозиції |
| topic | Музейна справа |
| topic_facet | Музейна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180984 |
| work_keys_str_mv | AT grudevičtv dvírčinbarâumuzeínarodnoíarhítekturitapobutuserednʹoínaddníprânŝinidoístoríímuzeêfíkacíítastvorennâekspozicíí AT grudevičtv usadʹbakoževnikavmuzeenarodnoiarhitekturyibytasredneinaddneprânŝinymuzeefikaciâisozdanieékspozicii AT grudevičtv chinbarscourtyardatthemuseumoffolkarchitechtureandeverydaylifeofthemiddledniepermuseificationandthecreationofanexposition |