Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.)
Стаття присвячена маловідомому періоду (1943–1960 рр.) з історії чернігівського Спасо-Преображенського собору, коли пам’ятка перебувала в користуванні православної релігійного громади.
 Проаналізовано стан соборної громади у післявоєнний час та місце давньоруського храму в забудові історично...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181071 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 66-71. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860262932845166592 |
|---|---|
| author | Ванжула, О.М. |
| author_facet | Ванжула, О.М. |
| citation_txt | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 66-71. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена маловідомому періоду (1943–1960 рр.) з історії чернігівського Спасо-Преображенського собору, коли пам’ятка перебувала в користуванні православної релігійного громади.
Проаналізовано стан соборної громади у післявоєнний час та місце давньоруського храму в забудові історичної частини Чернігова.
Залучені архівні джерела надають можливість розкрити питання кількісного, особового складу православної громади та соборної
ради. Уперше оприлюднені дані про прибутки та витрати громади
на проведення ремонтних робіт, утримання церковного хору кафедрального собору тощо. Розкрито бюрократичний процес вилучення собору з користування православної соборної громади в контексті загальнодержавної антирелігійної кампанії 1958–1960 рр.
Окреслено формальні та реальні причини вилучення Спасо-Преображенського собору з користування релігійної громади.
The article is devoted to insufficient explored period (1943-1960) in
the history of the the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in
Chernihiv. The status of the Cathedral in the first half of the 20th century
was changing according to the global socio-political transformations: the
functional Cathedral in Chernihiv during 1919–1926; since 1929 – the
Museum of Chernihiv State Reserve; during 1936-1940 – warehouse. From
the beginning of the Nazi occupation in Chernihiv (1941) the churches and
monasteries, that were closed by bolshevists, were opened. The Cathedral
of the Transfiguration of Our Saviour which was the sacral sacred place
of Ukraine had a special value among the other 6 churches that were open
in the city. After liberation of Chernihiv (1943) the Cathedral was in the
enjoyment of Orthodox community. During a short-term period of «de-
Stalinization» the regime behaved liberally toward the church. In 1949 the
Cathedral was repaired at the cost of eparchy. The staff of the Cathedral
consisted of 3 or 4 priests, 2 diakons and 2 protodeacons. The change of party
management of the country marked the next stage of atheistic campaign
against the Church which was resulted in new period of widespread closing
of the monasteries and churches. The location of the Cathedral of the
Transfiguration of Our Saviour in the center of municipal park of culture
and rest didn’t fit in the ideological stereotypes of Soviet society. On the
back of the All-Soviet Union atheistic campaign (1958-1964) municipal
and regional government bodies came forward with initiative on closing
of the Cathedral. Formally the ostensible purpose of the withdrawal of
the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv from the
use of Orthodox community was the necessity of comprehensive scientific
research of the unique Old Rus monument. The practical reason of closing
the Cathedral was the strengthening of political and ideological voluntarism
in the country that resulted in liquidation of religious organizations. In
the totalitarian state, where the policy towards building communism was
declared, there was no place for religion as public ideology.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:57:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
66
УДК 27.1–523.41(477.51–25)(091)«1943/1960»
О.М. Ванжула
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР
У РЕАЛІЯХ МІСЬКОГО СОЦІУМУ
(1943–1960 рр.)
Стаття присвячена маловідомому періоду (1943–1960 рр.) з іс-
торії чернігівського Спасо-Преображенського собору, коли пам’ят-
ка перебувала в користуванні православної релігійного громади.
Проаналізовано стан соборної громади у післявоєнний час та міс-
це давньоруського храму в забудові історичної частини Чернігова.
Залучені архівні джерела надають можливість розкрити питан-
ня кількісного, особового складу православної громади та соборної
ради. Уперше оприлюднені дані про прибутки та витрати громади
на проведення ремонтних робіт, утримання церковного хору ка-
федрального собору тощо. Розкрито бюрократичний процес вилу-
чення собору з користування православної соборної громади в кон-
тексті загальнодержавної антирелігійної кампанії 1958–1960 рр.
Окреслено формальні та реальні причини вилучення Спасо-Пре-
ображенського собору з користування релігійної громади.
Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, Чернігів, пра-
вославна громада, пам’ятка архітектури, антирелігійна кампанія,
атеїзм, комуністична ідеологія.
Статус чернігівського Спасо-Преображенського со-
бору (ХІ ст.) у першій половині ХХ ст. повністю відпові-
дав суттєвим суспільно-політичним трансформаціям,
3. Часницкий М.М. Евреи. Глухов и Сумщина. Страницы истории
евреев Глуховщины и Сумщины. Київ : Золоті ворота, 2011. 380 с.
4. Назарова В.В. Єврейські погроми в Глухові у 1918–1919 ро-
ках. Сіверянський літопис. № 1. Чернігів : 2019. С. 178–184.
5. Подробности большевистского погрома в Глухове. Еврей-
ская Мысль. № 24. 1918.
6. Чериковер И.Х. Антисемитизм и погромы на Украине 1917–
1918 гг. Мюнхен : 1923. 335 с.
7. Назарова В.В. Мирошниченко А.Н. Феофан Пашкевич в воспо-
минаниях дочери Евы. Соборний майдан. № 4 (64). 2014. С. 4–5.
8. Білокінь С.І. Глухівська трагедія. Сіверщина в історії Украї-
ни. Збірник наукових праць. Вип. 2. Київ-Глухів : 2009. С. 159–167.
9. Часницкий М.М. Мой трагический и героический народ.
Страницы истории еврейского народа. Київ : ФОП Іваненко С.В.,
2018. 304 с.
Назарова В.В. Братська могила євреїв, які загинули під
час погрому у Глухові 7–8 березня 1918 року.
Донедавна в жодному архівному або наративному джерелі не було
знайдено згадок про точне місце розташування братської могили
жертв єврейського погрому в Глухові 7–8 березня 1918 року. Натур-
ні роботи на глухівському єврейському кладовищі у 2018 році також
не виявили цієї інформації. Восени 2019 року на єврейському кладо-
вищі міста Глухова були проведені додаткові дослідження. Вони по-
лягали в ідентифікації надгробків зі збитими та нечитабельними
написами. У даній статті, на основі проведених досліджень, пред-
ставлені нові відомості щодо місцезнаходження братської могили
жертв єврейського погрому 7–8 березня 191 року. Наведено віднов-
лений текст епітафії і прізвища загиблих, які зазначені на справж-
ньому, історичному надгробку, встановленому на місці братської
могили безпосередньо після подій, що відбулися. Уточнено, що одно-
часно з цим братська могила є місцем поховання двох глухівських ца-
диків: Духовного рабина міста Глухова Ісраеля-Дов-Бера Шумяцько-
го, який загинув під час єврейського погрому 7–8 березня 1918 року, і
його батька, рабина Менахем-Нохім-Давида Шумяцького. Ця інфор-
мація, отримана в результаті проведених натурних робіт, очищен-
ня і розшифровки напису за допомогою фахівців з івриту та рабин-
ської літератури, вводиться до наукового обігу вперше. Крім того,
у статті наведено повний список загиблих у погромі 7–8 березня
1918 року (за винятком осіб, які були поховані родичами окремо від
більшості загиблих, і чиї поховання вдалося знайти та ідентифіку-
вати). З великою часткою вірогідності можна стверджувати, що
значна частина людей, внесених до цього списку, була похована у ви-
явленій братській могилі. Даний список наведено у статті з уточ-
нюючою інформацією щодо деяких персон. Братська могила жертв
погрому 7–8 березня 1918 року, виявлена на єврейському кладовищі
у місті Глухові, має шанси стати об’єктом релігійного туризму. Це
поховання може вважатися пам’яткою історії і має бути включене
до реєстру нововиявлених пам’яток.
Ключові слова: Глухів, євреї, цвинтар, надгробки, революція, єв-
рейський погром, цадик.
Nazarova V.V. Mass grave of Jews killed during massacre in
Glukhiv from 7 to 8 march in the year of 1918
Until recently, no archival or narrative source found references to the
exact location of the mass grave of the victims of the Jewish pogrom in
Glukhov on March 7-8, 1918. Full-scale work at the Glukhov Jewish cemetery
in 2018 also did not reveal this information. In the fall of 2019, additional
studies were conducted at the Jewish cemetery in the city of Glukhov. They
consisted in identifying gravestones with broken and poorly readable
inscriptions. Based on the research, this article provides new information
about the whereabouts of the mass grave of the victims of the Jewish pogrom
on March 7-8, 1918. The restored text of the epitaph and the names of
the victims, indicated on an authentic, historical tombstone, installed on
the site of the mass grave immediately after the events are given. It was
clarified that at the same time, the mass grave is the resting place of two
Glukhov tsadiks, the Spiritual Plain of the city of Glukhov, Israel-Dov-Ber
Shumyatsky, who died during the Jewish pogrom on March 7-8, 1918, and
his father, Rabbi Menachem-Nohim-David Shumyatsky. This information
was obtained as a result of field work, cleaning, manifestation and decoding
of the inscription with the help of experts in the field of Hebrew and
rabbinical literature and is being introduced into the scientific circulation
for the first time. In addition, the article provides a complete list of those
killed in the pogrom on March 7-8, 1918 (with the exception of people who
were buried by relatives separately from the bulk of the victims, and their
burial was found and identified). With a high degree of probability it can
be argued that a significant part of the people included in this list were
buried in the discovered mass grave. In the article, this list is provided with
clarifying information for some people. The mass grave of the victims of
the pogrom on March 7-8, 1918, discovered in the Jewish cemetery of the
city of Glukhov, has a chance of becoming an object of religious tourism.
This burial may well be considered a historical monument and should be
included in the register of newly identified monuments.
Key words: Glukhov, Jews, cemetery, gravestones, revolution, Jewish
pogrom/massacre, tzadik.
REFERENCES
1. Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti (dali DAKO), f. 3050, op. 1.
spr. 195.
2. Chasnitskiy, M.M. (2009). Glukhov. Evrei. Pamyat’ zhiva... [Glukhov.
Jews. The Memory is Alive]. Kyiv: Atopol. [in Russian].
3. Chasnitskiy, M M. (2011) Evrei. Glukhov i Sumshchina. Stranitsy
istorii evreev Glukhovshchiny i Sumshchiny [Jews. Glukhov and Sumy Region.
From the Jewish History]. Kyiv: Zoloti vorota. [in Russian].
4. Nazarova, V.V. (2019). Yevreiski pohromy v Hlukhovi u 1918–
1919 rokakh [Jewish pogroms in Hlukhiv in 1918–1919]. Siverianskyi
litopys - Siverian chronicler, 1, pp. 178–184. Chernihiv. [in Ukrainian].
5. (2019). Podrobnosti bol’shevistskogo pogroma v Glukhove.
[Details of the Bolshevik pogrom in Glukhov]. Evreyskaya Mysl’ – Jewish
thought, 24. [in Russian].
6. Cherikover, I.Kh. (1923). Antisemitizm i pogromy na Ukraine
1917–1918 gg. [Anti-Semitism and pogroms in Ukraine 1917-1918].
Myunkhen: [in Russian].
7. Nazarova, V.V., Miroshnichenko, A.N. (2014). Feofan Pashkevich
v vospominaniyakh docheri Evy [Feofan Pashkevich in the memoirs
of the daughter Eva]. Sobornyi maidan, 4(64), pp. 4–5. [in Russian].
8. Bilokin, S.I. (2009). Hlukhivska trahediia [Hlukhiv tragedy].
Sivershchyna v istorii Ukrainy, issue 2, pp. 159–167. Kyiv-Hlukhiv.
[in Ukrainian].
9. Chasnitskiy, M.M. (2018). Moy tragicheskiy i geroicheskiy narod.
Stranitsy istorii evreyskogo naroda [My tragic and heroic people. From the
Jewish History]. Kyiv: FOP Ivanenko S.V. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 24.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
ISSN 2218-4805
67
які відбувалися в країні: до 1919 р. − кафедральний со-
бор Чернігова, перший храм Чернігівської єпархії за іс-
торичною задавненістю та виключним сакральним зна-
ченням; 1919–1926 рр. − діючий храм міста, що належав
спочатку тихонівський, пізніше − обновленській грома-
дам [1]; з 1929 р. − музей Чернігівського історико-куль-
турного заповідника; упродовж 1936–1940 рр. − склад-
ське приміщення [2; 3]. Післявоєнний час після звільнення
Чернігова від нацистів, коли собор перебував у корис-
туванні релігійної православної громади, залишається
маловивченим. Різноманітні аспекти релігійного жит-
тя країни (1943–1960-х рр.) як загального характеру, так
і на регіональному рівні активно вивчались науковця-
ми, особливо на початку 1990–2000-х рр., після подо-
лання ідеологічної заангажованості у вивченні історії
України [4]. Утім ситуація в окремому регіоні навколо
конкретної сакральної пам’ятки мала свої особливості.
Мета цієї розвідки полягає в детальному вивчен-
ні ситуації навколо чернігівського Спасо-Преображен-
ського собору та соборної громади, розкритті причин та
основних етапів вилучення храму з релігійного корис-
тування, що надає можливість осягнути роль пам’ятки в
міському середовищі зазначеного історичного періоду.
Напередодні Другої світової війни Спасо-Преобра-
женський собор був перетворений на сховище музей-
них предметів, хоча формально він залишався в складі
Чернігівського державного історико-культурного запо-
відника, підпорядкованого Чернігівському історично-
му музею [5, арк. 10]. З початком окупації в місті роз-
почався процес відкриття церков, закритих за часів
більшовиків. Усього для богослужінь було відкрито 6
церков. Спасо-Преображенський собор, що мав задав-
нену історію та православні святині, був своєрідним
сакральним символом для вірян [6]. Відремонтований
храм урочисто освятили 22 вересня 1942 р. в день ка-
нонізації Св. Феодосія Углицького [7, с. 2]. Проте, спо-
дівання на відродження національних традицій укра-
їнської церкви в межах нацистської Німеччини були
безпідставними. Реальні події свідчили, що на зміну
радянському диктату прийшов не менш жорстокий фа-
шизм [8, с. 109; с. 115]. Колаборація священників із на-
цистами відштовхнула від церкви частину місцевого
населення, особливо молодь, виховану в дусі атеїзму.
Під час звільнення Чернігова від нацистів постраж-
дала більшість архітектурних пам’яток міста. У публі-
каціях відомого краєзнавця, досвідченого музейника
О.О. Попка на сторінках місцевого часопису «Деснян-
ська права» в переліку архітектурних пам’яток, що за-
знали руйнації, зазначався і Спасо-Преображенський
собор, пошкоджений фугасною бомбою під час звіль-
нення міста [9, с. 4]. У матеріалах, наданих пропаган-
дистам та агітаторам Чернігівського обкому КП(б)У, на-
водились більш катастрофічні дані про стан пам’ятки:
«Знищено один з небагатьох у світі пам’ятників старо-
винної російської архітектури – Спаський собор, що був
побудований понад 1000 років тому» [10, с. 409]. Най-
більш реалістичними були дані фахівців-архітекторів.
На засіданні ученої експертної ради з питань охорони
та реставрації пам’яток, яка відбулась в Києві (1944 р.),
видатний радянський реставратор Петро Дмитрович
Барановський наголошував, що під час обстеження в
найменш пошкодженому під час звільнення Черніго-
ва діючому Спаському соборі він побачив дев’ять пі-
чок-врем’янок, фасад пам’ятки було оточено трубами
та вкрито кіптявою, а всередині храм нагадував скорі-
ше хату, що опалювалась «по-чорному». Реставратор за
посередництва чернігівського архієпископа був змуше-
ний звернутися до старости та соборного духовенства
щодо ліквідації зазначених недоліків [11, с. 189]. По-
дібний стан собору можна пояснити об’єктивними еко-
номічними труднощами військового часу. Отже, попри
зусилля представників громади Спасо-Преображен-
ського собору, його стан був не найкращим. Проте він
не мав значних руйнувань в порівнянні з іншими спо-
рудами історичного центру міста, адже Чернігів посі-
дав 4-те місце в колишньому СРСР за рівнем руйнувань
та був одним із п’яти міст України, що підлягали пер-
шочерговій відбудові. У фотоматеріалах Чернігівсько-
го міському партії зі світлинами пошкоджених будівель
повоєнного часу розміщено світлину Спасо-Преобра-
женського собору з написом «после реставрационных
работ в 1945 году» [12, арк. 27 зв.]. Пам’ятка мала за-
довільний вигляд, стіни, за виключенням бічних башт,
були потиньковані. Ймовірно нагальні ремонтні робо-
ти проводились коштом релігійної соборної громади.
Перший післявоєнний генеральний план розвит-
ку Чернігова погоджували з провідними архітектора-
ми країни з урахуванням виключного історичного зна-
чення міста та його архітектурних пам’яток. 22 квітня
1946 р. нарада експертів Комітету у справах архітекту-
ри при Раді Міністрів СРСР у складі членів Ученої ради
Головного управління охорони пам’яток: професора
Д.П. Сухова, академіка архітектури А.В. Щусєва, акаде-
міка архітектури І. В. Рильського, реставратора П. Д. Ба-
рановського, архітектора І.В. Миковецького та ін. у при-
сутності голови Чернігівської міськради Г.М. Куликова та
автора проекту планування Чернігова Н.Ф. Панчук роз-
глянули схему генерального плану м. Чернігова (від 22
лютого 1946 р.) [13, арк. 62]. У плані територія історич-
ного центру міста ІХ–ХVIII ст. (колишньої чернігівської
фортеці) отримала назву Чернігівського Кремля. Для по-
дальшої розробки детального планування міста члени
комісії наполягали на врахуванні схеми, спроектованої
архітектором-реставратором П.Д. Барановським. З огля-
ду на виключне історико-культурне значення Чернігова,
проєкт забудови та озеленення історичної частини мі-
ста коригували відповідно до масштабів архітектурних
пам’яток задля найкращого подання панорами колиш-
ньої фортеці. Концептуальні розходження між фахівця-
ми-реставраторами та міськими архітекторами виникли
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
68
з приводу ролі та цільового призначення історичного
центру Чернігова: як парку культури та відпочинку го-
родян або заповідника Чернігівського Кремля. Однак,
перемогла перша пропозиція. Архітектурними домінан-
тами історичного центру були визначені Спасо-Преобра-
женський, Борисоглібський собори та соборна дзвіниця
(сучасна будівля Колегіуму). Для відповідного облашту-
вання парку культури та відпочинку городян передбача-
лось розширення зони зелених насаджень, оформлен-
ня кромки фортечного валу декоративними елементами
(вазонами, керамічною огорожею), розміщення скуль-
птур в дусі соцреалізму, будівництво літнього кінотеа-
тру, естради, майданчика атракціонів. Навколо будівлі
спортивного залу колишньої чоловічої гімназії плану-
вали побудувати тенісні корти, майданчики для баскет-
болу та волейболу [13, арк. 62–64]. Певний ідеологічний
дисонанс вносила наявність діючого собору в зоні від-
починку городян, який залишався в користуванні пра-
вославної громади.
У цілому відносини між церквою та державою в піс-
лявоєнний період можна умовно поділити на три пері-
оди: 1945–1953 рр. – період налагодження відносин між
релігійними громадами та владою; 1954–1957 рр. – пе-
ріод лібералізації відносин; 1958–1964 рр. – черговий
наступ на релігію та на церкву [14, c. 93]. Отже, в 1944 р.
на тлі лояльного відношення до церкви, виконавчий ко-
мітет релігійної громади при Спасо-Преображенсько-
му соборі звернувся до влади із заявою про передачу в
безкоштовне користування молитовної будівлі, собор-
ної «сторожки» та культового майна. Клопотання було
задоволено 3 жовтня 1944 р. Громада отримала реєстра-
цію від уповноваженого Ради у справах православної
церкви при виконкомі Чернігівської обласної ради за
№ 67 [15, арк. 209]. Була обрана соборна рада громади у
складі: Д.Є. Семененко, Л.В. Лотоцької, О.І. Левицької,
Л.П. Кокотюхи, В.О. Якимовича, Г.У. Козлова [15, aрк. 209].
Реєстраційні анкети представників соборного ду-
ховенства надають можливість виявити його кількіс-
ний склад. У штаті відповідно до реєстраційних доку-
ментів 1944–1945 рр. служили священники: Олександр
Іларіонович Красковський (настоятель), Іван Іванович
Бичек, Йосип Єлизарович Чкан, Павло Іванович Цир-
кунов; протодіакони: Ф.К. Корсаков, Г.Г. Савченко; ді-
акони: В.Г. Бранцевич та П.С. Плехань [15, арк. 217 зв.].
У 1947 р. Й.Є. Чкан вибув зі штатів, а кількість священ-
ників зменшилась до трьох осіб та залишалась такою
понад 10 років. При соборі була зареєстрована соборна
двадцятка, яка складалась здебільшого з людей, серед-
ній вік яких був 60 років [15, арк. 217]. Представники
духовенства знаходились під сталим наглядом місце-
вого уповноваженого Ради у справах Російської Пра-
вославної Церкви Ф. Репи та працівників КДБ. У своїх
доповідних записках уповноважений в справах церкви
повідомляв про загальне падіння освітнього, мораль-
ного та культурного рівня духовенства в Чернігівської
області. Однак були виключення із правил, зокрема, се-
ред представників міського чернігівського духовенства
він особливо виділяв секретаря єпархіального управлін-
ня, настоятеля кафедрального Спасо-Преображенського
собору священника Олександра Іларіоновича Красков-
ського, 1891 р. народження (65 років): «…всесторонне
развит, хорошо разбирается в вопросах текущей и меж-
дународной политики. Имеет солидный, внушительный
вид. Пользуется авторитетом у верующих» [16, арк. 32].
Олександр Красковський, засуджений радянською вла-
дою на 5 років за 33 статтею карного кодексу, мав семі-
нарську освіту, був нагороджений митрою [16, арк. 32].
Священник Павло Циркунов, 1899 р. народження, за-
кінчив пастирські курси; священник Іван Бичек, 1904 р.
народження, мав 7-річну шкільну освіту.
Уповноважений Ф. Репа рекомендував для огля-
ду представниками іноземних церковних делегацій в
Чернігові три діючі церкви − Спасо-Преображенський
собор, де знаходились мощі Св. Феодосія Углицького,
Воскресенську церкву та Троїцький собор. «Все перечис-
ленные объекты отремонтированы, имеют прекрасный
вид как снаружи, так и внутри» [17, арк. 32]. О. Красков-
ського, зважаючи на його високий освітньо-культурний
рівень, залучали для супроводження іноземних деле-
гацій. У доповідній записці на початку 1955 р. Ф. Репа
констатував, що єпархіальне керівництво та духовен-
ство області значно активізувало свою діяльність з об-
лаштування церковних приміщень у належному стані.
«Если раньше ремонту церковных зданий не уделя-
лось или, мало уделялось внимания, то в данное вре-
мя на ремонт церковных зданий ежегодно расходуют-
ся большие суммы денег, в основном все церковные
здания области за малым исключением отремонтиро-
ваны и имеют прекрасный как внешний так и внутрен-
ний вид» [17, арк. 30]. Спостерігалась стала тенденція
щодо збільшення прибутковості Спасо-Преображен-
ського собору, яка в 1952 р. дорівнювала 228863 руб., а
в 1956 р. – 296786 руб. [16, арк. 188]. Проте витрати на
утримання за ці роки навіть перевищували прибутки і
становили в 1952 р. – 230230 руб., 1956 р. – 324247 руб.
Майже кожного року в середньому по 20000 руб. виді-
ляли для проведення поточних ремонтних робіт в со-
борі [16, арк. 188]. Значно зросли витрати громади на
утримання церковного хору: з 2500 руб. (1952 р.) до 6000
руб. на місяць. (1956 р.). Про значні матеріальні можли-
вості патріархії свідчили витрати на ремонти храмів.
Зокрема на ремонт Спасо-Преображенського собору в
1949 р. було виділено 220000 руб. [16, арк. 18]. Патріар-
хія обіцяла надати 200000 руб. для облаштування паро-
вого опалення у храмі [16, арк. 18]. Джерелом церков-
них прибутків уповноважений Ф. Репа вважав значні
пожертви вірян, адже «пережитки капитализма, еще
очень живут» [16, арк. 212].
Відтак, певна лібералізація релігійного життя в СРСР
у повоєнний період (1953–1958 р.) у контексті процесу
ISSN 2218-4805
69
«десталінізації» та демократизації дещо зменшила тиск
на церкву. Проте цей період тривав недовго, адже но-
вопризначене вище політичне керівництво СРСР про-
довжувало політику державного атеїзму. Достатньо пе-
реглянути рішення ХХІІІ, ХХVI з’їздів КПРС, численні
постанови ЦК КПРС і ЦК КПУ про посилення атеїстич-
ного виховання населення, щоб переконатися, що то-
талітарна держава не бажала йти на щонайменші ком-
проміси у стосунках із церквою. Зі зміною найвищого
керівництва в країні значно посилилась атеїстична про-
паганда. Постанова ЦК КПРС «Про доповідну записку
відділу пропаганди й агітації ЦК КПРС по союзних рес-
публіках «Про недоліки науково-атеїстичної пропаган-
ди» від 4 жовтня 1958 р. поклала край «ліберальному»
ставленню влади до церкви й релігії [18, с. 167]. Поста-
нова РМ СРСР «Про свічковий податок» від 16 жовтня
1958 р. завдала серйозного удару по одному з основних
церковних прибутків – виробництву та продажу свічок.
Було помітно підвищено податок на їхнє виробництво.
Розміри податків із духовенства переглядалися в бік
збільшення: 1959 р. – удвічі, 1960 – утричі, 1961 – у чо-
тири рази [18, с. 169]. Ослаблення матеріальної бази ре-
лігійних організацій повинно було їх знищити. У жовт-
ні 1962 р. духовенство перевели на тверді оклади, було
запроваджено квитанційні книги, які враховували об-
рядовість [18, с. 169]. Відтак упродовж 1958–1962 рр.
відбулося згортання процесів «відлиги» та розпочалася
масштабна антирелігійна кампанія, що супроводжува-
лась зняттям із реєстрації громад, ліквідацією монасти-
рів, податковим тиском, відвертим адмініструванням
тощо. Масштабний антирелігійний наступ призвів до
закриття діючих православних монастирів та церков,
відкритих за часів нацистської окупації.
На тлі загальносоюзної антирелігійної кампанії на-
прикінці 1950-х рр. вирішувалась доля старовинного ка-
федрального Спасо-Преображенського собору в Черні-
гові. Курс партії щодо релігії був активно підтриманий
на місцях. Владі потрібно було переконливо обґрунту-
вати необхідність вилучення конкретного собору із ви-
користання соборної громади. Не залишились осторонь
цих процесів місцеві музейники. Заступник директо-
ра Чернігівського історичного музею, відомий краєзна-
вець та музейник Михайло Терентійович Яцура в серпні
1959 р. надав органам місцевої влади стислу історич-
ну довідку про пам’ятку [15 арк. 233]. Згодом питання
про необхідність закриття собору для богослужінь по-
рушили на засіданні Чернігівського міськвиконкому 14
жовтня 1959 р. У рішенні міськвиконкому «Про закрит-
тя Спасо-Преображенського собору» № 1419 зазнача-
лось що, храм як пам’ятка давньоруського зодчества в
1929 р. був включений до складу Чернігівського держав-
ного заповідника, який перебував у підпорядкуванні
історичного музею [15, арк. 226]. Собор був відкритим
для широкого кола екскурсантів, проте за часів нацист-
ської окупації його передали в користування право-
славної громади. Жодного офіційного рішення радян-
ських органів про передавання собору громаді не було.
«Кроме того Спасо-Преображенский собор находится в
центре парка культуры и отдыха, где проводят трудя-
щиеся досуг, рядом расположены: средняя школа № 2,
зоотехникум, а также филиал областной библиотеки,
спортивный городок, детский парк, что является явью
несовместимой» [15, арк. 226]. Чернігівський міськви-
конком 30 жовтня 1959 р. вийшов із клопотанням до
Чернігівського облвиконкому про порушення питання
на рівні Ради Міністрів УРСР про вилучення собору із
користування громади та повернення його в підпоряд-
кування Чернігівського історичного музею [15, арк. 226].
Тодішній директор Чернігівського історичного музею,
кандидат історичних наук Андрій Іванович Левенко, зі
свого боку, підтримав ініціативу влади та звернувся 23
березня 1960 р. до уповноваженого Ради у справах пра-
вославної церкви при РМ СРСР по УРСР Г. Пинчука з
листом-клопотанням про передавання Спасо-Преобра-
женського собору в наукових цілях у відання музею. В
історичній довідці А. Левенко акцентував на тому, що
це найдавніша монументальна пам’ятка ХІ ст., яка збе-
реглась в Радянському Союзі, усипальня видатних по-
літичних діячів доби Київської Русі (князів Мстислава
Володимировича, Святослава Ярославича та ін.). «Про-
те, будучи найвидатнішим пам’ятником Спаський собор
в Чернігові залишається не дослідженим, що вносить
велику шкоду історичній науці» [15, арк. 222]. Богослу-
жіння не давали можливість проводити дослідження.
Відтак А.І. Левенко наголошував: «Дальше відкладан-
ня справи вивчення Спаського собору в Чернігові буде
нічим невиправданим ігноруванням інтересів історич-
ної науки і завдасть їй ще більшої шкоди. В інтересах
розвитку науки невідкладно необхідно тепер же роз-
почати й впродовж кількох років провести всебічні, де-
тальні й глибокі наукові дослідження Спаського собо-
ру в кількох наступних напрямках:
1. З метою відшукування поховань героїв «Слова о
полку Ігоревім» Ігоря Святославича і Всеволода Святос-
лавича та інших відомих державних діячів Древньої Русі
Чернігівський історичний музей має провести в при-
міщенні саме Спаського собору детальні археологічні
розкопки, для чого потрібно зняти в соборі підлогу й
винести з приміщення все обладнання. Наукові архео-
логічні розкопки в соборі будуть продовжуватись що-
найменше три роки.
2. З метою відшукування стародавніх фресок, науко-
вого дослідження архітектурно-будівельної техніки, вну-
трішнього декоративного оздоблення і т. п. в приміщен-
ні собору конче потрібно зняти всю нову штукатурку й
провести детальне наукове дослідження всіх внутріш-
ніх стін собору, для чого тут потрібно буде побудува-
ти дуже складні риштування, що також вимагає пов-
ного звільнення приміщення собору і на тривалий час.
Отже, в інтересах історичної науки з метою прове-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
70
дення науково-дослідних робіт необхідно припинити
в Спаському соборі богослужіння на 3 роки, щоб дати
можливість глибоко дослідити, вивчити цей унікальний
історичний пам’ятник і тим самим внести значний вне-
сок у справу розвитку історичної науки. Церковну служ-
бу можна без усякої шкоди перенести на кілька років зі
Спаського собору до собору ж Троїцького, приміщен-
ня якого за технікою побудови, за розміром своєї пло-
щі, нарешті за санітарно-гігієнічними умовами, важ-
ливими для здоров’я віруючих, що відвідують тривалі
богослужіння, набагато краще від приміщення Спась-
кого собору. Тому в інтересах науки Чернігівський іс-
торичний музей просить передати йому в тимчасове
розпорядження, терміном на 3 роки приміщення Чер-
нігівського Спаського собору для проведення в ньому
науково-дослідних робіт» [15, арк. 223].
Пропозиції музею підтримали на рівні відповідних
обласних управлінь та Чернігівського облвиконкому. У
доповідній записці начальника Чернігівського облвід-
ділу у справах будівництва та архітектури О. Гребниць-
кого до Уповноваженого у справах православної церкви
при РМ СРСР по УРСР Г. Пинчука від 31 березня 1960 р.
зазначалось, що чернігівський Спасо-Преображенський
собор є однією з найдавніших, унікальних пам’яток доби
Київської Русі. Дописувач навів стислі дані про істо-
рію та художні особливості пам’ятки, наголошуючи, що
храм залишається недостатньо вивченим та дослідже-
ним [15, арк. 128]. Подібну роботу з дослідження міг би
взяти на себе Чернігівський державний історичний музей
за участю Науково-дослідного інституту Академії будів-
ництва та архітектури та проектного відділу Республікан-
ських науково-дослідних майстерень, але «для цього не-
обхідно на час обслідування (2–3 роки) звільнити собор
від сторонніх осіб» [15, арк. 219]. Під «сторонніми осо-
бами» мали на увазі соборну православну громаду, яка
під час нацистської окупації «захопила будівлю собору
та проводила тут богослужіння» [15, арк. 219]. «В зв’яз-
ку з проведенням в соборі церковних служб, здійснюва-
ти роботи по розкопкам, розчисткам фресок, і глибокого
вивчення неможливо» [15, арк. 219]. Отже, О. Гребниць-
кий уніс пропозицію вилучити собор із користування
релігійної громади та передати її до відання історич-
ного музею [15, арк. 220].
28 грудня 1960 р. в Москві на засіданні Ради у справах
Руської Православної Церкви при РМ СРСР було підтрима-
но рішення Чернігівського облвиконкому про вилучення
будівлі Спасо-Преображенського собору з користування
релігійної громади та передавання його в підпорядкуван-
ня Чернігівського історичного музею. Уповноваженого
Ради у справах релігії Ф. Репу зобов’язали зняти грома-
ду з реєстрації [15, арк. 234]. Всебічні дослідження та на-
укова реставрація пам’ятки були реалізовані лише після
створення Чернігівського філіалу Державного архітектур-
но-історичного заповідника «Софійський музей» (1967 р.),
до складу якого увійшов давньоруський храм. Архітектур-
но-археологічні дослідження під керівництвом М.В. Хо-
лостенка відбулись в 1968–1969 рр.
Отже, формально головним аргументом на користь
вилучення Спасо-Преображенського собору з користу-
вання соборної громади була необхідність проведен-
ня всебічних наукових досліджень унікальної пам’ят-
ки архітектури ХІ ст. Фактично ж першопричиною
всіх зазначених подій був процес згортання процесу
«десталінізації» та утвердження в країні політичного
та ідеологічного волюнтаризму, що призвело до лікві-
дації релігійних осередків в масштабах усієї країни. У
тоталітарній державі, де проголосили курс на побудову
комунізму, релігії як суспільній ідеології та церкві як
суспільній інституції не було місця, адже комуністична
світоглядна система мала в країні монопольне станови-
ще. Таким чином, завершився бюрократичний процес
вилучення Спасо-Преображенського собору з користу-
вання релігійної громади на тлі загальнодержавної ате-
їстичної кампанії 1958–1964 рр., яка в повній мірі від-
повідала ідеології тоталітарної держави, коли повістю
ігнорувались інтереси та релігійні переконання грома-
дян, коли було знищено чимало сакральних пам’яток,
які були зняті з державної охорони як пам’ятки культу-
ри. Спасо-Преображенському собору «пощастило» біль-
ше, адже позитивним моментом зазначеної кампанії
стало передавання храму до складу Чернігівського фі-
ліалу заповідника (1967 р.), коли нарешті розпочалось
фахове дослідження та наукова реставрація унікальної
пам’ятки давньоруської доби.
ДЖЕРЕЛА
1.Ванжула О.М. Доля чернігівського Спасо-Преображенського
собору за часів міжконфесійного протистояння у 20-х рр. ХХ ст. Сі-
верянський літопис. 2017. № 4. С. 94–107.
2. Ванжула О.М. Створення Чернігівського державного заповід-
ника у 1929 р. Могилянські читання 2017 року: Збереження й дослі-
дження культурної спадщини України: люди, ідеї, візії.: зб. наук. пр.
[ Нац. Киево-Печерський історико-культурний заповідник] / ред.
кол.: Л.П. Михайлина (голова) та ін. Київ, 2018. С. 31–35.
3. Ванжула О.М. Чернігівський Спасо-Преображенський собор
у 1920-х на початку 1930-х рр. Сіверщина в історії України: зб. наук.
пр. Глухів – Київ, 2018. С. 324–329.
4. Бажан О. Г., Данилюк Ю. З. Випробування вірою. Боротьба за ре-
алізацію прав і свобод в Україні в другій половині 1950-х-1980-х рр.
Київ, 2000. 329 с.; Войналович В.А. Партійно-державна політика
щодо релігійних інституцій в Україні 1940–1960-х років: політо-
логічний дискурс. Київ, 2005. 741 с.; Бондарчук П.М. Релігійна по-
ведінка православних віруючих в Україні: особливості і тенденції
змін (середина 1940-х – середина 1980-х рр.). Український історич-
ний журнал. 2007. № 3. С. 138–152.
5. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. Р 3004,
оп. 1, спр. 14, 24 арк.
6. Воззвание реставрационной комиссии при Черниговском
епархиальном управлении по восстановлению Спасо-Преобра-
женского собора. Національний архітектурно-історичний запо-
відник «Чернігів стародавній». Інв. № КН-1715, ДФ-1049, Черні-
гів, 1942. 2 арк.
7. Прокопик І. Освячення собору. Українське Полісся. 1942. 27
вер. № 108. 2 с.
8. Гордієнко В. В. Німецько-фашистський режим і православ-
ні конфесії в Україні. Український історичний журнал. 1998. № 3.
С. 107–119.
9. Попко О.О. Реставрація архітектурних пам’ятників Черні-
гова. Деснянська правда. 1944. 17 груд. № 138. С. 4.
10. Реабілітовані історією у 27 томах. Чернігівська область.
/ упор.:О.Б. Коваленко, Р.Ю. Подкур, О.В. Лисенко. Кн. 3. Чернігів:
Десна Поліграф, 2011. 600 с.
11. Петр Барановский: Труды, воспоминания современников
ISSN 2218-4805
71
/ упорядн.: Ю.А. Бичков. Москва, 1996. 280 с.
12. ДАЧО, ф. Р 1376, оп. 8, спр. 3.
13. Технический проект комплексного благоустройства и озе-
ленения территории архитектурно-исторческого заповедника
древнего Кремля ХI–ХІІІ вв. в Чернигове. Пояснительная запис-
ка. Національний архітектурно-історичний заповідник «Черні-
гів стародавній». Iнв. № КН-456/15. ДФ-107. Чернігів, 1971. Т. 1.
Кн. 1. 74 арк.
14. Марченко Г. Політика держави щодо релігії та віруючих у
другій половині 40-х-на початку 60-х рр. ХХ ст. Релігія та Соціум.
2010. № 1(3). С. 89–93.
15. ДАЧО, ф. Р. 5166, оп. 1, спр. 33, 235 арк.
16. ДАЧО, ф. П. 470, оп. 9, спр. 733, 245 арк.
17. ДАЧО, ф. П 470, оп. 9, спр. 413, 248 арк.
18. П.М. Бондарчук, В.М. Даниленко Особливості релігій-
ної ситуації в УРСР (середина 1950-х – перша половина 1960-
х років). Науковий вісник Миколаївського національного універ-
ситету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Історичні науки. 2013.
Вип. 3(34). С. 158–171.
Vanzhula О.М. The Cathedral of the Transfiguration of Our
Saviour in Chernihiv in the realities of urban society (1943–1960)
The article is devoted to insufficient explored period (1943-1960) in
the history of the the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in
Chernihiv. The status of the Cathedral in the first half of the 20th century
was changing according to the global socio-political transformations: the
functional Cathedral in Chernihiv during 1919–1926; since 1929 – the
Museum of Chernihiv State Reserve; during 1936-1940 – warehouse. From
the beginning of the Nazi occupation in Chernihiv (1941) the churches and
monasteries, that were closed by bolshevists, were opened. The Cathedral
of the Transfiguration of Our Saviour which was the sacral sacred place
of Ukraine had a special value among the other 6 churches that were open
in the city. After liberation of Chernihiv (1943) the Cathedral was in the
enjoyment of Orthodox community. During a short-term period of «de-
Stalinization» the regime behaved liberally toward the church. In 1949 the
Cathedral was repaired at the cost of eparchy. The staff of the Cathedral
consisted of 3 or 4 priests, 2 diakons and 2 protodeacons. The change of party
management of the country marked the next stage of atheistic campaign
against the Church which was resulted in new period of widespread closing
of the monasteries and churches. The location of the Cathedral of the
Transfiguration of Our Saviour in the center of municipal park of culture
and rest didn’t fit in the ideological stereotypes of Soviet society. On the
back of the All-Soviet Union atheistic campaign (1958-1964) municipal
and regional government bodies came forward with initiative on closing
of the Cathedral. Formally the ostensible purpose of the withdrawal of
the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv from the
use of Orthodox community was the necessity of comprehensive scientific
research of the unique Old Rus monument. The practical reason of closing
the Cathedral was the strengthening of political and ideological voluntarism
in the country that resulted in liquidation of religious organizations. In
the totalitarian state, where the policy towards building communism was
declared, there was no place for religion as public ideology.
Key words: the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in
Chernihiv, Chernihiv, church community, architectural monument, anti-
religious company, atheism, communist ideology.
REFERENCES
1. Vanzhula, O. M. (2017). Dolia chernihivskoho Spaso-
Preobrazhenskoho soboru za chasiv mizhkonfesiinoho protystoiannia
u 20-kh rr. ХХ st. [The fate of the Cathedral of the Transfiguration of
Our Saviour in Chernihiv in times of interconfessional confrontation
during the 1920’s.]. Siverianskyi litopys – Siverianskyi Chronicle, 4,
рp. 94–107. [in Ukrainian].
2. Vanzhula, O. M. (2018). Stvorennia Chernihivskoho derzhavnoho
zapovidnyka u 1929 r. [The creation of Chernihiv State Reserve in
1929.] Mohylianski chytannia. 2017 roku − Mohyla Readings. 2017’s,
pр. 31–35. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Vanzhula ,O. M. (2018). Chernihivskyi Spaso-Preobrazhenskyi
sobor u 1920-кh na pochatku 1930-kh rr. [The Chernihiv’s Cathedral
of the Transfiguration of Our Saviour during the 20th-30’s. of the
XX century.]. Sivershchyna v istorii Ukrainy – Siverland in the history of
Ukraine. pp. 324–329. Hlukhiv − Kyiv, 2018. [in Ukrainian].
4. Bazhan, O. H., Danyliuk, Yu. Z. (2000). Vyprobuvannia viroiu.
Borotba za realizatsiiu prav i svobod v Ukraini v druhii polovyni 1950-kh-
1980-kh rr. [Test of faith. Fight for realization of rights and freedoms in
Ukraine in the second half of 1950th – 1980-s’.]. Kyiv. [in Ukrainian].
Voinalovych, V. A. (2005). Partiino-derzhavna polityka shchodo
relihiinykh instytutsii v Ukraini 1940-1960-kh rokiv: politolohichnyi
dyskurs. [Party-state politics in relation to religious institutes in Ukraine
of 1940th-1960 -s’: political science discourse]. Kyiv. [in Ukrainian];
Bondarchuk, P.M. (2007). Relihiina povedinka pravoslavnykh
viruiuchykh v Ukraini: osoblyvosti i tendentsii zmin (seredyna 1940-
th – seredyna 1980-s). [A religious behaviour of Оrthodox believers in
Ukraine: features and tendencies of changes (a middle of 1940 th is a
middle 1980 th).] Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical
Journal, 3. pp. 138–152. [in Ukrainian].
5. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti (dali – DAChO), f. R 3004,
op. 1, spr. 14.
6. Vozzvanie restavracionnoj komissii pri Chernigovskom
eparhial’nom upravlenii po vostanovleniyu Spaso-Preoobrazhenskogo
sobora (1942). [Appeal of restoration commission at the Chernihiv
eparchy management on renewal of the Cathedral of the Transfiguration
of Our Saviour in Chernihiv]. Natsionalnyi arkhitekturno-istorychnyi
zapovidnyk «Chernihiv starodavnii». Inv. № KN-1715. DF-1049. [in
Russian].
7. Prokopyk, I. (1942). Osviachennia soboru. [The sanctifying of the
cathedral]. Ukrainske Polissia - Ukrainian Polissia, 108, p. 2. [in Ukrainian].
8. Hordiienko, V. V. (1998). Nimetsko-fashystskyi rezhym i
pravoslavni konfesii v Ukraini. [The Nazi regime and Orthodox
confessions in Ukraine ]. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian
Historical Journal, 3, рр. 107–119. [in Ukrainian].
9. Popko, O.O. (1944). Restavratsiia arkhitekturnykh pamiatnykiv
Chernihova [Restoration of architectural monuments in
Chernihiv]. Desnianska pravda - Desnyanska true, 138, р. 4. [in Ukrainian].
10. Kovalenko, O.B, Podkur, R.Yu., Lysenko, O. V. (Comps.). (2011).
Reabilitovani istoriieiu u 27 tomakh. Chernihivska oblast [Rehabilitated
by history in 27 volumes. Chernihiv region.]. Chernihiv: Desna Polihraf.
[in Ukrainian].
11. Bychkov, Yu. A. (Comp.). (1996). Petr Baranovskyi: Trudy,
vospominaniia sovremennikov. [Peter Baranovskyi: writings, memoirs of
contemporaries]. Moscow. [in Russian].
12. DAChO, f. R 1376, op. 8, spr. 3.
13. Tekhnicheskiy proyekt kompleksnogo blagoustroystva i
ozeleneniya territorii arkhitekturno-istorcheskogo zapovednika
drevnego Kremlya XI–XІІІ vv. v Chernigove. Poyasnitel’naya zapiska.
[Technical project on the complex improvement and greening the
territory of architectural and historical reserve on the territory of
ancient Kremlin of tne 11th -13th century in Chernihiv. Explanatory
note]. Natsionalnyi arkhitekturno-istorychnyi zapovidnyk «Chernihiv
starodavnii». Inv. № KN-456/15, DF-107, vol. 1. [in Russian].1
14. Marchenko, H. (2010). Polityka derzhavy shchodo relihii ta
viruiuchykh u druhii polovyni 40-kh-na pochatku 60-kh rr. XX st. [The
policy of the state towards religion and believers in the second half
of 40’s-early 60’s of the XXth century]. Relihiia ta Sotsium – Religion
and Socium, 1(3). pp. 89-93. [in Ukrainian].
15. DAChO, f. R 5166, op. 1, spr. 33.
16. DAChO, f. R 470, op. 9, spr. 733.
17. DAChO, F. R 470, op. 9, spr. 413.
18. Bondarchuk, Р. М., Danylenko, V. M. (2013). Osoblyvosti
relihiinoi sytuatsii v URSR (seredyna 1950-kh – persha polovyna
1960-kh rokiv). [Features of religious situation in Ukrainian Soviet
Socialist Republic (in the middle of 1950’s and the first half of
1960’s)]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu
imeni V. O. Sukhomlynskoho. Seria: Istorychni nauky. [Scientific Bulletin
of Mykolayiv National University named after V. O. Sukhomlinsky.
Series: Historical sciences], issue 3(34), pp. 158-171. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 25.02.2020 p.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181071 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:57:38Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Ванжула, О.М. 2021-10-31T19:11:53Z 2021-10-31T19:11:53Z 2020 Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) / О.М. Ванжула // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 66-71. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181071 27.1–523.41(477.51–25)(091)«1943/1960» Стаття присвячена маловідомому періоду (1943–1960 рр.) з історії чернігівського Спасо-Преображенського собору, коли пам’ятка перебувала в користуванні православної релігійного громади.
 Проаналізовано стан соборної громади у післявоєнний час та місце давньоруського храму в забудові історичної частини Чернігова.
 Залучені архівні джерела надають можливість розкрити питання кількісного, особового складу православної громади та соборної
 ради. Уперше оприлюднені дані про прибутки та витрати громади
 на проведення ремонтних робіт, утримання церковного хору кафедрального собору тощо. Розкрито бюрократичний процес вилучення собору з користування православної соборної громади в контексті загальнодержавної антирелігійної кампанії 1958–1960 рр.
 Окреслено формальні та реальні причини вилучення Спасо-Преображенського собору з користування релігійної громади. The article is devoted to insufficient explored period (1943-1960) in
 the history of the the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in
 Chernihiv. The status of the Cathedral in the first half of the 20th century
 was changing according to the global socio-political transformations: the
 functional Cathedral in Chernihiv during 1919–1926; since 1929 – the
 Museum of Chernihiv State Reserve; during 1936-1940 – warehouse. From
 the beginning of the Nazi occupation in Chernihiv (1941) the churches and
 monasteries, that were closed by bolshevists, were opened. The Cathedral
 of the Transfiguration of Our Saviour which was the sacral sacred place
 of Ukraine had a special value among the other 6 churches that were open
 in the city. After liberation of Chernihiv (1943) the Cathedral was in the
 enjoyment of Orthodox community. During a short-term period of «de-
 Stalinization» the regime behaved liberally toward the church. In 1949 the
 Cathedral was repaired at the cost of eparchy. The staff of the Cathedral
 consisted of 3 or 4 priests, 2 diakons and 2 protodeacons. The change of party
 management of the country marked the next stage of atheistic campaign
 against the Church which was resulted in new period of widespread closing
 of the monasteries and churches. The location of the Cathedral of the
 Transfiguration of Our Saviour in the center of municipal park of culture
 and rest didn’t fit in the ideological stereotypes of Soviet society. On the
 back of the All-Soviet Union atheistic campaign (1958-1964) municipal
 and regional government bodies came forward with initiative on closing
 of the Cathedral. Formally the ostensible purpose of the withdrawal of
 the Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv from the
 use of Orthodox community was the necessity of comprehensive scientific
 research of the unique Old Rus monument. The practical reason of closing
 the Cathedral was the strengthening of political and ideological voluntarism
 in the country that resulted in liquidation of religious organizations. In
 the totalitarian state, where the policy towards building communism was
 declared, there was no place for religion as public ideology. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) The Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv in the realities of urban society (1943–1960) Article published earlier |
| spellingShingle | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) Ванжула, О.М. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| title_alt | The Cathedral of the Transfiguration of Our Saviour in Chernihiv in the realities of urban society (1943–1960) |
| title_full | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| title_fullStr | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| title_full_unstemmed | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| title_short | Чернігівський Спасо-Преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| title_sort | чернігівський спасо-преображенський собор у реаліях міського соціуму (1943–1960 рр.) |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181071 |
| work_keys_str_mv | AT vanžulaom černígívsʹkiispasopreobražensʹkiisoborurealíâhmísʹkogosocíumu19431960rr AT vanžulaom thecathedralofthetransfigurationofoursaviourinchernihivintherealitiesofurbansociety19431960 |