Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини
У статті висвітлюються питання вивченості глиняних виробів у похованнях давньоруського часу на території Сіверської України. Поховальні пам’ятки в даному регіоні розпочали досліджувати з ХІХ століття. Значний внесок в їх вивчення зробили вчені-археологи Дмитро Самоквасов, Борис Рибаков, Давид Бліф...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181080 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини / В.І. Троцька // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 108-112. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181080 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Троцька, В.І. 2021-10-31T19:13:49Z 2021-10-31T19:13:49Z 2020 Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини / В.І. Троцька // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 108-112. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181080 903,5–033.6(477.51):902(091) У статті висвітлюються питання вивченості глиняних виробів у похованнях давньоруського часу на території Сіверської України. Поховальні пам’ятки в даному регіоні розпочали досліджувати з ХІХ століття. Значний внесок в їх вивчення зробили вчені-археологи Дмитро Самоквасов, Борис Рибаков, Давид Бліфельд, Олександр Шекун, Володимир Коваленко, Олександр Моця та інші. Протягом цього часу розкопано велику кількість поховальних пам’яток: курганних, ґрунтових могильників, кенотафів та ін., що дозволило значно розширити джерелознавчу базу про поховання Х–ХІІІ ст., здійснені як за обрядом інгумації, так і за обрядом кремації. Звернена увага на курганні могильники, в яких серед поховального інвентаря виявлено глиняні вироби, переважно посуд. Останній у похованнях був не лише вмістилищем для праху покійного, але й для ритуальної їжі та питва померлого, адже наші пращури вірили в потойбічне життя. На території Сіверської України глиняний посуд у курганних могильниках виявлено в Чернігові, Седневі, Любечі, Шестовиці, Гущині (Чернігівщина), Вирівці, Волокитині на Сумщині. Необхідно зазначити, що під час розкопок знайдено різні типи глиняного посуду: глекоподібні й кухлеподібні посудини, миски, амфори, але найчастіше зустрічаються горщикоподібні посудини різної форми й розміру. Зафіксовано способи розташування «поховальних урн» у могилах (у центрі вогнища, у південно-східній частині вогнища, південній, східній, південно-західній тощо) та посуд із ритуальною їжею як при кремації, так й інгумації покійного. За твердженням дослідників, у могилу могли ставити як вживані посудини, в яких варили та споживали страви, так і нові глиняні посудини, що підтверджено давньоруськими писемними та іноземними джерелами. Окрім того, фрагменти кераміки виявлено і в курганних насипах. Ці знахідки археологи пов’язують із обрядом биття посуду на могилі померлого після його поховання. The article deals with the study of clay products in the burial sites of ancient times in the territory of Seversky Ukraine. Burial sites in the region began to be explored since the ХІХ century. Significant contribution to their study was made by archaeological scientists Dmitry Samokvassov, Boris Rybakov, David Blifeld, Alexander Shekun, Vladimir Kovalenko, Alexander Mots and others. During this time, a large number of burial were excavated: burial mounds, soil burial grounds etc., which made it possible to significantly expand the source-knowledge base for the burial of the Х-ХІІІ centuries, carried out both by the rite of inhumation and by the rite of cremation. Attention was paid to the burial mounds in which clay products, mainly utensils, were found among the burial stock. Which in the funerals was not only a place for the ashes of the dead, but also for ritual food and drink for the dead. Afterall, our ancestors believed in the afterlife. In the territory of Siverskyi Ukraine, clay vessels in burial mounds were found in Chernihiv, Sednev, Lyubech, Shestovytsia, Guschen (Chernihiv), Vyrivka, Volokitine in Sumy region. It should be noted that during their excavation found different types of earthenware: jug and bowl-shaped vessels, bowls, amphorae, the most common pots of various shapes and sizes. The ways of arrangement of «burial urns» in the graves (in the center of the hearth, in the southeastern part of the hearth, south, east, southwest, etc.) and utensils with ritual food, both used vessels in which they cooked and consumed dishes, and new earthenware vessels, as confirmed by ancient Russian written and foreign sources. In addition, fragments of ceramics were found in mounds. Their findings are linked by archeologists to the ritual of beating vessels on the grave of the deceased after his burial. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини The history of reserch pottery wares by materials of Sivershchyna oldrussian funeral monuments Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини |
| spellingShingle |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини Троцька, В.І. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| title_short |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини |
| title_full |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини |
| title_fullStr |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини |
| title_full_unstemmed |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини |
| title_sort |
історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток сіверщини |
| author |
Троцька, В.І. |
| author_facet |
Троцька, В.І. |
| topic |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| topic_facet |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
The history of reserch pottery wares by materials of Sivershchyna oldrussian funeral monuments |
| description |
У статті висвітлюються питання вивченості глиняних виробів у похованнях давньоруського часу на території Сіверської
України. Поховальні пам’ятки в даному регіоні розпочали досліджувати з ХІХ століття. Значний внесок в їх вивчення зробили
вчені-археологи Дмитро Самоквасов, Борис Рибаков, Давид Бліфельд, Олександр Шекун, Володимир Коваленко, Олександр Моця
та інші. Протягом цього часу розкопано велику кількість поховальних пам’яток: курганних, ґрунтових могильників, кенотафів
та ін., що дозволило значно розширити джерелознавчу базу про
поховання Х–ХІІІ ст., здійснені як за обрядом інгумації, так і за
обрядом кремації. Звернена увага на курганні могильники, в яких
серед поховального інвентаря виявлено глиняні вироби, переважно
посуд. Останній у похованнях був не лише вмістилищем для праху покійного, але й для ритуальної їжі та питва померлого, адже
наші пращури вірили в потойбічне життя.
На території Сіверської України глиняний посуд у курганних
могильниках виявлено в Чернігові, Седневі, Любечі, Шестовиці,
Гущині (Чернігівщина), Вирівці, Волокитині на Сумщині. Необхідно зазначити, що під час розкопок знайдено різні типи глиняного
посуду: глекоподібні й кухлеподібні посудини, миски, амфори, але
найчастіше зустрічаються горщикоподібні посудини різної форми
й розміру. Зафіксовано способи розташування «поховальних урн»
у могилах (у центрі вогнища, у південно-східній частині вогнища,
південній, східній, південно-західній тощо) та посуд із ритуальною
їжею як при кремації, так й інгумації покійного. За твердженням
дослідників, у могилу могли ставити як вживані посудини, в яких
варили та споживали страви, так і нові глиняні посудини, що підтверджено давньоруськими писемними та іноземними джерелами. Окрім того, фрагменти кераміки виявлено і в курганних насипах. Ці знахідки археологи пов’язують із обрядом биття посуду
на могилі померлого після його поховання.
The article deals with the study of clay products in the burial sites of
ancient times in the territory of Seversky Ukraine. Burial sites in the region
began to be explored since the ХІХ century. Significant contribution
to their study was made by archaeological scientists Dmitry Samokvassov,
Boris Rybakov, David Blifeld, Alexander Shekun, Vladimir Kovalenko,
Alexander Mots and others. During this time, a large number of burial
were excavated: burial mounds, soil burial grounds etc., which made it
possible to significantly expand the source-knowledge base for the burial
of the Х-ХІІІ centuries, carried out both by the rite of inhumation and
by the rite of cremation.
Attention was paid to the burial mounds in which clay products, mainly
utensils, were found among the burial stock. Which in the funerals was
not only a place for the ashes of the dead, but also for ritual food and
drink for the dead. Afterall, our ancestors believed in the afterlife. In the
territory of Siverskyi Ukraine, clay vessels in burial mounds were found in
Chernihiv, Sednev, Lyubech, Shestovytsia, Guschen (Chernihiv), Vyrivka,
Volokitine in Sumy region. It should be noted that during their excavation
found different types of earthenware: jug and bowl-shaped vessels, bowls,
amphorae, the most common pots of various shapes and sizes. The ways
of arrangement of «burial urns» in the graves (in the center of the hearth,
in the southeastern part of the hearth, south, east, southwest, etc.) and
utensils with ritual food, both used vessels in which they cooked and
consumed dishes, and new earthenware vessels, as confirmed by ancient
Russian written and foreign sources. In addition, fragments of ceramics
were found in mounds. Their findings are linked by archeologists to the
ritual of beating vessels on the grave of the deceased after his burial.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181080 |
| citation_txt |
Історія досліджень глиняних виробів за матеріалами давньоруських поховальних пам’яток Сіверщини / В.І. Троцька // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 108-112. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT trocʹkaví ístoríâdoslídženʹglinânihvirobívzamateríalamidavnʹorusʹkihpohovalʹnihpamâtoksíverŝini AT trocʹkaví thehistoryofreserchpotterywaresbymaterialsofsivershchynaoldrussianfuneralmonuments |
| first_indexed |
2025-11-26T20:36:08Z |
| last_indexed |
2025-11-26T20:36:08Z |
| _version_ |
1850773875153960960 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
108
4. Shahid, I. (1995). Byzantium and the Arabs in the fifth century.
Volume I. Part 2. Washington: Dumbarton Oaks RLC.
5. Shahid, I. (2002). Byzantium and the Arabs in the sixth century.
Volume II. Part 1: Toponymy, Monuments, Historical Geography, and
Frontier Studies. Washington: Dumbarton Oaks RLC.
6. Shahid, I. (2009). Byzantium and the Arabs in the sixth century.
Volume II. Part 2: Economic, Social and Cultural History. Washington:
Dumbarton Oaks RLC.
7. Le Strange, G. (1890). Palestine under the Moslems. A Description
of Syria and tbe Holy Land from A.D. 650 to 1500. /London/.
8. Le Strange, G. (1905). The Lands of the Eastern Caliphate.
Mesopotamia, Persia, and Central Asia from the Moslem conquest to the
time of Timur. New-York.
9. Tyshchenko, K. (2008). Arabs’kyi plast toponimii Ukrainy VII–XIII
st. Tezy dopovidi. [The Arabian Layer in the Toponymy of Ukraine of the
7th–13th c. Abstracts] Kyiv: «Chetverta Khvylia» Publ. [in Ukrainian].
10. Tyshchenko, K.M. (2009). Araby na Pivnochi [Arabs on the
North]. Skhidnyi svit, 1, pp. 88–108. [in Ukrainian].
11. Tyshchenko, K.M. (2011). Toponimichnyi slid v Ukraini arabo-
khozars’koi viiny 713–737 rr. [The Traces in the Toponymy of Ukraine
of the Arabian-Khazar War of 713–737]. Visnyk L’vivs’koho universytetu.
Seriia filolohichna, issue 53, pp. 222–241. [in Ukrainian].
12. Tyshchenko, K.M. (2019). Movne dzerkalo pravichnoho Stepu.
[The Linguistic Mirror of the Eternal Steppe]. Ukraina: nauka i kul’tura,
issue 37, pp. 172–217. [in Ukrainian].
13. Tyshchenko, K.M. (2016). Dolitopysna movna istoriia ukraintsiv.
[The Pre-Chronical Language History of Ukrainians]. Kyiv-Drohobych:
«Posvit» Publ. [in Ukrainian].
14. Sheliahin, D.O. (Comp.) (1973). Ukains’ka RSR. Administratyvno-
terytorial’nyi podil. [Ukrainian SSR. Administrative Division]. Kyiv: «Vyd.
polit. l-ry Ukrainy» Publ. [in Ukrainian].
15. Nepokupnyi, A.P., Stryzhak O.S., Tsiluiko K.K. (Eds.). (1979).
Slovnyk hidronimiv Ukrainy [A Dictionary of Hydronyms of Ukraine]. Kyiv:
«Naukova dumka» Publ. [in Ukrainian].
16. Zhelezniak, I.M., Karpenko, O.P., Luchyk, V.V., Poliarush, T.I.,
Stryzhak, O.S., Shul’hach, V.P. (Comp.). (2004). Slovnyk mikrohidronimiv
Ukrainy [A Dictionary of Microhydronyms of Ukraine]. Kyiv: «Oberehy»
Publ. [in Ukrainian].
17. Pavlenko, S., (2013). Mikrotoponimy Chernihovo-Sivershchyny
[The Microtoponyms of the Chernihiv-Siverian Area]. Chernihiv: PAT
«PVK «Desna» Publ. [in Ukrainian].
18. Pashchenko, V.M., (2013). Naukovo-piznaval’nyi zmist
metodu toponimichnoho kontekstuvannia [The scientific ant
epistemological Contents of the Toponymical Contextualization
Method]. Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriia filolohichna, issue 59,
pp. 21–37. [in Ukrainian].
19. Hrynchyshyn, D.H., Humets’ka, L.L., Kernyts’kyi, I.M. (Eds).
(1977–1978). Slovnyk staroukrain’skoi movy XIV–XV st.: U 2 t. [A
Dictionary of the Old Ukrainian (14–15th cc.): In 2 vols.]. Kyiv: «Naukova
dumka» Publ. [in Ukrainian].
20. Zhovtobriukh, M.A., Volokh, O.T., Samiilenko, S.P., & Slyn’ko, I.I.
(1980). Istorychna hramatyka ukrains’koi movy. [A Historical Grammar of
the Ukrainian]. Kyiv: «Vyshcha shkola» Publ. [in Ukrainian].
21. Tyshchenko, K.M. (2018). Inshomovna istoriia ukraintsiv. [A
neighbor languages history of Ukrainians]. Kyiv-Brody: «Prosvita»
Publ. [in Ukrainian].
22. Tyshchenko, K.M. (2011). Khalifat i sivera: toponimichnyj slid
v Ukraini. [The Caliphate and Siverian Tribe: Toponymical Traces in
Ukraine]. Kyiv: «Akvilon-Plius» Publ. [in Ukrainian].
23. Pritsak, O.Y. (1939). Pokhid Mervana ibn-Muhammeda v Ukrainu
735 r. Storinka z ukrains’ko-arabs’kykh vzaiemyn [The Campaign
of Mervan ibn-Muhammed in Ukraine in 735 AD. A Page from the
Ukrainian-Arab Relations]. Nova zoria, 26 (1226). [in Ukrainian].
24. Rybalkin, V.S. (2009). Pidstupnist’ «vidomoho» slova abo
chytaiuchy ibn Khurdadbeha. [The insidiousness of a «known»
word or on reading of ibn-Khurdadbeh]. Skhidnyi svit, 3, pp. 172–
178. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 27.01.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 903,5–033.6(477.51):902(091)
В.І. Троцька
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ГЛИНЯНИХ ВИРОБІВ
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДАВНЬОРУСЬКИХ
ПОХОВАЛЬНИХ ПАМ’ЯТОК СІВЕРЩИНИ
У статті висвітлюються питання вивченості глиняних ви-
робів у похованнях давньоруського часу на території Сіверської
України. Поховальні пам’ятки в даному регіоні розпочали дослід-
жувати з ХІХ століття. Значний внесок в їх вивчення зробили
вчені-археологи Дмитро Самоквасов, Борис Рибаков, Давид Блі-
фельд, Олександр Шекун, Володимир Коваленко, Олександр Моця
та інші. Протягом цього часу розкопано велику кількість похо-
вальних пам’яток: курганних, ґрунтових могильників, кенотафів
та ін., що дозволило значно розширити джерелознавчу базу про
поховання Х–ХІІІ ст., здійснені як за обрядом інгумації, так і за
обрядом кремації. Звернена увага на курганні могильники, в яких
серед поховального інвентаря виявлено глиняні вироби, переважно
посуд. Останній у похованнях був не лише вмістилищем для пра-
ху покійного, але й для ритуальної їжі та питва померлого, адже
наші пращури вірили в потойбічне життя.
На території Сіверської України глиняний посуд у курганних
могильниках виявлено в Чернігові, Седневі, Любечі, Шестовиці,
Гущині (Чернігівщина), Вирівці, Волокитині на Сумщині. Необхід-
но зазначити, що під час розкопок знайдено різні типи глиняного
посуду: глекоподібні й кухлеподібні посудини, миски, амфори, але
найчастіше зустрічаються горщикоподібні посудини різної форми
й розміру. Зафіксовано способи розташування «поховальних урн»
у могилах (у центрі вогнища, у південно-східній частині вогнища,
південній, східній, південно-західній тощо) та посуд із ритуальною
їжею як при кремації, так й інгумації покійного. За твердженням
дослідників, у могилу могли ставити як вживані посудини, в яких
варили та споживали страви, так і нові глиняні посудини, що під-
тверджено давньоруськими писемними та іноземними джерела-
ми. Окрім того, фрагменти кераміки виявлено і в курганних на-
сипах. Ці знахідки археологи пов’язують із обрядом биття посуду
на могилі померлого після його поховання.
Ключові слова: дослідники, глиняний посуд, поховальні пам’ят-
ки, Сіверська Україна, ритуальна їжа, розкопки.
Актуальним завданням сучасної археологічної науки є
вивчення пам’яток різних археологічних культур того чи
іншого регіону. У цьому контексті важливим питанням
є дослідження пам’яток давньоруського часу Сіверської
України, вивчення яких розпочалося з ХІХ ст. та триває
й до сьогодні. Аналіз матеріалів дає можливість рекон-
струювати соціальні, демографічні, етнокультурні та ду-
ховні зміни, які відбувалися у давньоруському суспільстві
упродовж Х–ХІІІ ст. Історія досліджень поховальних пам’я-
ток цього регіону налічує майже два століття. Розкопано
велику кількість курганних і безкурганних могильників,
кенотафів тощо, розглянуто елементи поховального об-
ряду, який формувався під впливом етнічних і релігій-
них факторів [2–4; 12; 17; 18; 20; 25; 26; 30]. Дана стаття є
спробою систематизації відомостей про досліджені похо-
вальні пам’ятки давньоруського часу на території Сівер-
ської України, де серед поховального інвентаря виявлено
глиняні вироби, зокрема посуд. У археологічній літера-
турі такий посуд називають ритуально-міфологічним.
Він призначався для зберігання, споживання ритуальної
їжі і питва, виконував функції супутнього інвентаря при
похованні померлого, служив урною для праху під час
кремації. Пізніше, під впливом нової релігії (християн-
ства), звичай покладання в могилу посуду поступово зни-
кає [19]. Наявність глиняного посуду в могилах, у першу
ISSN 2218-4805
109
чергу, вчені пов’язують з віруваннями давніх жителів у
потойбічне життя та намаганням забезпечити покійного
їжею і питвом на тому світі, оскільки вони вірили, що
в потойбіччі вирує життя [15, с. 83]. Важливе значення
мало й упорядковане розташування посуду в похованнях
(південна чи північна, східна чи західна орієнтація
посуду, в головах чи ногах, справа чи зліва від померлого).
Михайло Чмихов зазначав, що орієнтація посуду могла
зумовлюватися тим, що «посудини слугували своєрідним
орієнтиром душ померлих до країни мертвих» [28, с. 84–87].
Як підтверджено розкопками, не завжди в могилах
фіксується увесь набір посуду. Найчастіше в похованнях
знаходять кілька однотипних посудин, переважно горщи-
ків [17; 18; 25, с. 53–55], які, за твердженням Бориса Риба-
кова, вважалися символом достатку. Прикметно, що для
поховальних урн використовували як вживаний посуд, так
і новий. Борис Рибаков зазначав, що перед покладанням
горщика в могилу в ньому спочатку могли готувати ри-
туальну страву, наприклад, кашу, а потім цей же горщик
(або інша глиняна посудина) ставав вмістилищем праху
покійного або ритуальної їжі чи питва [24, с. 76], що під-
тверджено писемними джерелами [22; 23]. Так, «Повесть
временных лет» стверджує, що по смерті людини за обря-
дом кремації прах покійного клали у глиняну урну і наси-
пали зверху курган [22; 24, с. 81]. Величина кургану свід-
чила про майновий статус померлого. Такий ритуал, як
зазначають писемні джерела, іде з глибокої давнини, був
поширений у в’ятичів, існував і у добу Київської Русі серед
язичників до ХІІ ст. як бідних, так і багатих верств насе-
лення [16, с. 142]. За твердженням Олександра Котлярев-
ського, літописи згадують чергування двох поховальних
обрядів – кремації та інгумації [14, с. 118], які, за свідчен-
нями археологів, у давньоруські часи взаємозамінювали
один одного протягом кількох століть [3, с. 128, 129; 6]. Під
час розкопок курганних могильників при обряді крема-
ції часто фіксують глиняний посуд із прахом покійного
та рештками ритуальної їжі. Глиняний посуд із рештками
їжі знаходять у курганних могильниках й під час інгума-
ції померлого. На думку вчених, при похованні небіжчи-
ка до могили ставили ті посудини, які використовували у
повсякденному домашньому обігу: в горщику чи мисці –
їжу; вино, хмільний мед – у глеках та амфорах [27, с. 56].
У могилу могли ставити й нові посудини, які виготовля-
лися спеціально для похорон. Підтвердженням цього є
виявлені в курганних могильниках невипалені посудини
з погано загладженою поверхнею, ніби виготовлені по-
спіхом [27, с. 56–57], і повідомлення арабських авторів,
які побували на Русі в Х–ХІ ст. та спостерігали за похо-
ванням знатних русів. Зокрема, А. Ієгуди Гадасі засвід-
чував: «И когда хто-небудь умирает сжигают его вмести
с его одеждами… и берут тепел этого мертвица и кладут
в золотые или серебрыные сосуды или в новый глиняный
сосуд и зарывают его в землю» [11, с. 262, 263; 24, с. 235].
Перші археологічні дослідження курганних могильників
у даному регіоні проведені у 70-х роках XIX ст. у межиріччі
Дніпра, Десни, Псла. Вони описані Опанасом Шафонським
у праці «Черниговского наместничества топографическое
описание», виданій у 1851 році [29], та згадані Митрофа-
ном Константиновичем у 1874 р. на III Археологічному
з’їзді у Києві [13]. Значний внесок у вивчення поховаль-
них пам’яток Сіверщини зробили Дмитро Самоквасов,
Давид Бліфельд, Олександр Шекун, Олена Веремейчик,
Олександр Моця, Володимир Коваленко та інші дослід-
ники [25; 26; 2–4; 30; 17; 18; 20; 12].
Найбільш відомими поховальними пам’ятками, в
яких серед поховального інвентаря за обрядом кремації
та інгумації зафіксовані глиняні вироби, вважаються
курганні могильники Чернігова (Чорна могила,) Гущи-
на, Седнева, Любеча, Шестовиці (Чернігівщина) та курга-
ни біля сіл Волокитине, Вирівка (Сумщина) [25; 26]. Дже-
рельна база, накопичена упродовж ХІХ–ХХ ст., говорить
про виявлення значної кількості поховальних пам’яток,
але у них не завжди фіксується кераміка. Багато дослі-
джених курганів були безінвентарними, інші – погра-
бовані скарбошукачами. Свого часу Дмитро Самоквасов
виділяв поховальні пам’ятки з поховальними урнами та
кургани з інгумаціями [25]. У опублікованій 1916 р. праці
«Могильные древности Северянской Черниговщины» дослід-
ник згадував посуд, зокрема, горщики різної величини,
виліплені із «обычной глины, которые легко ломаются».
Наприклад, у кургані «Чорна могила», серед великої кіль-
кості знахідок зброї, прикрас, виявлено глиняний посуд
і глиняне кружало [25, с. 32, № 3405; с. 42, № 3441, 3443].
У курганах № ІІ–ІV, VІІ біля містечка Седнів знайде-
ні глиняні горщики з перепаленими кістками небіжчи-
ків [25, с. 53, рис. 62 № 3450; с. 54, 55, рис. 62 № 3480].
Горщики з перепаленими кістками виявлено і в курга-
нах біля села Волокитине Глухівського повіту, села Вирівка
Конотопського повіту, поблизу Путивля [25, с. 70, 71, 76]
та у курганах № 1, 2, 3 біля Любеча. В одному з курганів,
поряд з горщиком із прахом покійного, знаходився неве-
ликий горщик з ритуванням у вигляді хвиль під вінцями
(курган № 1), у якому, можливо, знаходилася їжа для по-
мерлого [25, с. 67, 68]. Варто наголосити й про поєднан-
ня в одному комплексі трьох однотипних посудин. На-
приклад, в одному з горщиків містився прах покійного,
в двох інших – рештки ритуальної їжі (кістки молодо-
го барана) [25, с. 61]. У кургані біля села Гущин за обря-
дом інгумації між кістяком людини (біля її ніг) і кістяком
коня знаходився горщик, ритований під вінцями хвиля-
ми, наповнений кістками тварин та птиці [25, с. 77, 80,
рис. 79, 80, рис. 82, № 3121]. У кургані № 4–5 на тери-
торії Чернігова виявлена глиняна миска з петлеподіб-
ним вухом, з якої на тому світі померлий мав спожива-
ти їжу [25, с. 63, 88, рис. 94, № 3065].
Після Дмитра Самоквасова значний внесок у вивчення
курганних могильників Чернігівщини зробив Давид Блі-
фельд. Найбільш відомі його дослідження у Шестовиці,
де упродовж польових сезонів (1948, 1956–1958 рр.) нау-
ковець досліджував комплекс Шестовицьких могильни-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
110
ків, що дозволило йому простежити майнову і соціаль-
ну диференціацію як рядового населення, так і багатих
дружинників, котрі належали до панівного класу ранньо-
феодального суспільства Київської Русі [7, с. 6–10]. На-
приклад, у 11-ти Шестовицьких курганах перепалені кіст-
ки були вміщені в «поховальну урну-горщик» (№№ 9, 10,
24, 47, 55, 71, 72, 76, 79, 82, 97) або лежали навколо ньо-
го (№№ 84, 88, 89, 94, 101, 105) [1, с. 40]. Способи розта-
шування поховальних урн у могилах були різноманітни-
ми [1, с. 39, рис. 13; 2, с. 116, рис. 8]:
– у восьми випадках глиняний посуд з прахом покій-
ного знаходився у центрі вогнища (кургани №№ 6, 24,
30, 58, 66, 76, 82, 101);
– у трьох – у південно-східній частині вогнища
(№№ 9,10, 88);
– у чотирьох – у південній (№№ 15, 40, 69, 84);
– у одному кургані – у східній (№ 50).
– у одному кургані з південно-західного краю вогни-
ща (курган № 31);
– у восьми випадках прах покійного знаходився в урні та
навколо неї (№№ 15, 24, 97, 101, 30, 53, 58, 66) [1, с. 39, 40].
З цього випливає, що способи розташування похо-
вальних урн з прахом були різноманітними, що виклю-
чає можливість практикування єдиних регламентованих
ритуальних дій [1, с. 40].
На увагу заслуговує камерне поховання (№ 36 за
П.І. Смолічевим), де виявлено воїна з жінкою та конем.
У ньому досліднику вдалося зафіксувати горщик із
рештками їжі (кістками тварин), який знаходився ліворуч
біля плеча воїна. Упритул до померлого покладено меч,
неподалік – дерев’яне відро [1, с. 41, рис. 15; 14–2]. У
поховальному комплексі ХІ–ХІІ ст. кургану № 92 по-
ряд із трьома горщиками знайдено великий горщик,
орнаментований під вінцями вдавленнями [4, с. 88, 168].
Федір Андрощук відніс цей поховальний комплекс до
середини Х ст. [1, с. 46].
У кургані № 100 біля голови померлої жінки
знаходилося дерев’яне відро, біля ніг – глиняний гор-
щик із тавром [1, с. 54].
Унікальною знахідкою з Шестовицького кургану № 105
є «водолій» – глиняний посуд для води з носиком для
зливу, вузьким горлечком та петлеподібним вухом, за
твердженням дослідників, найімовірніше, близькосхідного
або причорноморського виробництва [4, с. 218; Табл. XXIX;
1, с. 69, рис. 52], що дає підстави говорити про існування
зв’язків Шествицького поселення з торговельно-
ремісничими центрами Північної та Східної Європи.
Іншою особливою знахідкою з Шестовицького кургану №
141 є виявлена в ньому виготовлена з глини лапа звіра,
яку, скоріше за все, використовували з ритуальною метою
як оберіг для покійного [1, с. 69].
У Чернігівському районі біля села Рижики у 1982 р. в
курганному могильнику, який досліджував Олександр
Шекун, знайдено два фрагментовані горщики, в яких
знаходилися перепалені кістки покійного [8, с. 435].
У курганних могильниках Х–ХІІ ст. Чернігова, що
досліджував Олександр Моця, виявлено звичайні по-
бутові горщики, в яких знаходилися перепалені кіст-
ки небіжчиків та подібні за формою й розмірами гле-
ки. Під курганним насипом віднайдена і глиняна миска.
В одному кургані Речицького могильника досліднику
вдалося знайти горщик, всередині якого стояла глиняна
кухлеподібна посудина, з якої небіжчик мав у потойбіччі
споживати міцні напої. У кургані Яблунівка і Козин
вузькогорлі глечики були виявлені разом із скляним
столовим посудом [18, с. 34–35; 20, с. 26]. Відшукані також
античні амфори й амфориски (невеликих розмірів античні
посудинки, які призначалися для олії, ароматичних і
косметичних засобів) та глиняна миска, в якій знаходилися
рештки їжі, призначені для померлого, й різні ритуаль-
ні глиняні предмети [17, с. 23; 20, с. 25–31]. Кераміка ви-
явлена не тільки у самих похованнях, але й у курганних
насипах, де зафіксовано значну кількість фрагментів по-
суду. Наприклад, неподалік села Комань Новгород-Сівер-
ського району у 1980 р. у курганному могильнику, дато-
ваному Олександром Моцею ХІ–ХІІ ст., у центрі насипу
кургану № 2, 3 знайдено багато уламків давньоруських
орнаментованих горщиків [8, с. 434]. Ці знахідки архео-
логи пов’язують із обрядом биття посуду на могилі по-
мерлого після його поховання. Так, арабські джерела
стверджують, що після поховання померлого справля-
ли тризну: брали двадцять глеків хмільного меду, може
трохи більше, ішли на пагорб, їли, пили, били посуд на
могилі померлого [10, с. 73].
Як зазначав Всеволод Івакін, тризна була урочистим
прощанням із померлим, під час якого відбувалися вій-
ськові змагання та поховальна трапеза. Рештки поми-
нальної трапези зафіксовано дослідником у 61-му похо-
вальному комплексі Києва. Над кістяком та у засипному
ґрунті в семи випадках виявлено кістки тварин – решт-
ки поминального обіду у глиняному горщику. У засипці
58-ми поховань знайдено фрагменти битого посуду доби
Київської Русі та античних амфор, з яких, імовірно, пили
хмільний мед, пиво чи вино [9, с. 66–67]. На думку до-
слідників, можливо, биття посуду після завершення три-
зни символізувало те, що домашня власність продовжу-
вала належати своєму померлому господареві [5, с. 153].
Отже, розглянуті поховальні пам’ятки говорять про
знахідки в могилах глиняного посуду як під час крема-
ції, так й інгумації померлого. При цьому виявлені різні
типи глиняного посуду: горщики, в яких клали прах по-
кійного та їжу для мерців; глеки й амфори, в яких ста-
вили до могили хмільний мед та вино. Крім того, зафік-
совано миски, кухлеподібні посудини, з яких померлий
повинен вживати їжу та питво. Над могилою насипався
курган, величина якого говорила про майновий статус
небіжчика. Знахідки глиняного посуду в заможних похо-
ваннях підтверджують його використання як серед бід-
них, так і серед заможних верств населення навіть і піс-
ля прийняття християнства.
ISSN 2218-4805
111
ДЖЕРЕЛА
1. Андрощук Ф.О. Нормани і слов’яни у Подесенні (моделі
культурної взаємодії доби раннього середньовіччя. Київ :
Товариство археології та антропології, 1999. 141 с.
2. Бліфельд Д.І. Давньоруський могильник в Чернігові.
Археологія, Т. ХVІІІ. Д.І. Бліфельд. 1965. С. 105–138.
3. Бліфельд Д.І. Дослідження в с. Шестовицях. Археологічні
пам’ятки УРСР. Том III. Ранні слов’яни і Київська Русь. Матеріа-
ли польових досліджень Інституту археології АН УРСР за 1947–
1948 рр. 1952. С. 123–131.
4. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. Київ : На-
укова думка, 1977. 232 с.
5. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян.Київ : Наукова дум-
ка, 1992. 176 с.
6. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. Київ:
Наукова думка, 1988. 259 с.
7. Гарига-Грихно М. Давньоруські курганні некрополі Чернігова
та Чернігівського Подесення в дослідженнях Д. Бліфельда. 2016,
Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені
Т.Г. Шевченка. № 134. С. 6–10.
8. Гарига-Грихно М. Історіографія досліджень давньоруських
курганів Чернігівщини у 50–80 рр. ХХ ст. (за матеріалами наукового
архіву ІА НАН). Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття
і Волині. 2017. Вип. 21. С. 431–439.
9. Івакін В.Г. Християнський поховальний обряд населення
давньоруського Києва (ХІ–ХІІІ ст.). Археологія, 2008, № 3. С. 60–75.
10. Історія України в документах і матеріалах. Київська
Русь і феодальні князівства ХІІ–ХІІІ ст. Видання 2-ге. Уклад.
М.Н. Петровський. АН УРСР. Інститут історії України. Київ :
Радянська школа, 1946. Т. 1. 310 с.
11. Ковалевский А.П. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его
путешествии на Волгу в 921–922 гг.: Статьи, переводы и коментарии.
Харьков : Издательство Ордена Трудового Красного знамени
Государственного университета имени А.М. Горького, 1956. 348 с.
12. Коваленко Володимир Петрович [Електронний ресурс].
Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Коваленко Володимир
Петрович.
13. Константинович_Митрофан_Олександрович [Електро-
нний ресурс] Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Константинович_Митрофан_Олександрович
14. Котляревский А.А. О погребальних обычаях языческих
славян. Москва : Синодальная типография, 1868. 243 с.
15. Магомедов Б.В. Потойбічний бенкет у поховальному обряді
черняхівської культури. Старожитності І тисячоліття нашої ери
на території України. Київ, 2003. С. 83–88.
16. Мартиняк І. Ібн Фадлан про поховальні вірування та обряди
східних слов’ян. Міфологія і фолькльор, 2016. № 1/2. С. 136–142.
17. Моця А.П. Население Среднего Поднепровья ІХ–ХІІІ вв.
Киев : Наукова думка, 1987. 168 с.
18. Моця А.П. Погребальные памятники южнорусских земель
ІХ–ХІІІ вв. Киев : Наукова думка, 1990. 156 с.
19. Моця О.П. Могильники епохи Київської Русі – Інститут
історії України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: history.
org.ua/?termin=Mohylnyky.
20. Моця О.П. Населення південно-руських земель ІХ–ХІІІ ст.
за матеріалами некрополів. Київ : Наукова думка, 1993. 160 с.
21. Моця О.П. Світогляд сільського люду в давньоруські часи.
Село Київської Русі. Київ : Шлях, 2003. С. 198–207.
22. Повесть временных лет по Лаврентьевской летописи
1377 г. / Под ред. В.П. Андеяновой-Перетц. Москва–Ленинград :
Издательство АН СССР, 1950. Ч. 1. 408 с.
23. Повість минулих літ – Літературний всесвіт [Електронний
ресурс]. Режим доступу: GoogleSiteshttps://sites.google.com › site
› povist-minulih-lit.
24. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. Москва : Наука,
1987. 784 с.
25. Самоквасов Д.Я. Могильны древности Северянской
Черниговщины. Москва : Синодальная типография, 1916. 106 с.
26. Самоквасов Д.Я. Раскопки северянских курганов в Чернигове
во время ХІV Археологического съезда. Москва : Синодальная
типография, 1916. 41 с.
27. Хойновский И.А. Краткие археологические сведения
о предках славян и Руси. Киев : Типография Императорскаго
университета Святого Владимира, 1896. 264 с.
28. Чмихов М. О. Кургани як явище давньої культури. Київ :
НМК ВО, 1993. 144 с.
29. Шафонский А. Черниговского наместничества
топографическое описание с кратким географическим и
историческим описанием МалойРоссии. Киев, 1851. 724 с.
30. Шекун А.В., Веремейчик Е.М. (1986). Исследования на
Черниговщине. Археологические открытия 1984 года. Москва.
С. 327–328.
Trotska V.I. The history of reserch pottery wares by mate-
rials of Sivershchyna oldrussian funeral monuments
The article deals with the study of clay products in the burial sites of
ancient times in the territory of Seversky Ukraine. Burial sites in the re-
gion began to be explored since the ХІХ century. Significant contribution
to their study was made by archaeological scientists Dmitry Samokvass-
ov, Boris Rybakov, David Blifeld, Alexander Shekun, Vladimir Kovalenko,
Alexander Mots and others. During this time, a large number of burial
were excavated: burial mounds, soil burial grounds etc., which made it
possible to significantly expand the source-knowledge base for the buri-
al of the Х-ХІІІ centuries, carried out both by the rite of inhumation and
by the rite of cremation.
Attention was paid to the burial mounds in which clay products, mainly
utensils, were found among the burial stock. Which in the funerals was
not only a place for the ashes of the dead, but also for ritual food and
drink for the dead. Afterall, our ancestors believed in the afterlife. In the
territory of Siverskyi Ukraine, clay vessels in burial mounds were found in
Chernihiv, Sednev, Lyubech, Shestovytsia, Guschen (Chernihiv), Vyrivka,
Volokitine in Sumy region. It should be noted that during their excavation
found different types of earthenware: jug and bowl-shaped vessels, bowls,
amphorae, the most common pots of various shapes and sizes. The ways
of arrangement of «burial urns» in the graves (in the center of the hearth,
in the southeastern part of the hearth, south, east, southwest, etc.) and
utensils with ritual food, both used vessels in which they cooked and
consumed dishes, and new earthenware vessels, as confirmed by ancient
Russian written and foreign sources. In addition, fragments of ceramics
were found in mounds. Their findings are linked by archeologists to the
ritual of beating vessels on the grave of the deceased after his burial.
Key words: researchers, earthenware, funerary monuments, Seversk
Ukraine, ritual food, excavations.
REFERENCES
1. Androshchuk, F.O. (1999). Normany i sloviany u Podesenni (mod-
eli kulturnoi vzaiemodii doby rannoho serednovichchia [Normans and
Slavs in Podessen (models of cultural interaction of the early Middle
Ages)]. Kyiv: Tovarystvo arkheolohii ta antropolohii. [in Ukrainian].
2. Blifeld, D.I. (1965). Davnoruskyi mohylnyk v Cherni-
hovi [Ancient Russian burial ground in Chernihiv (Vol. ХVIII)].
Arkheolohiia. Т. ХVIII. pp. 105–138. [in Ukrainian].
3. Blifeld, D.I. (1952). Doslidzhennia v s. Shestovytsiakh [Research
in the village. Sixths (Vol. III)]. Arkheolohichni pamiatky URSR.Т. ІІІ.
Ranni slovianyi Kyivska Rus. Materialy polovykh doslidzhen Instytutu
arkheolohii AN URSR za 1947–1948 rr. pp. 123–131. [in Ukrainian].
4. Blifeld, D.I. (1977). Davnoruski pamiatky Shestovytsi [Research
in the village Sixths]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
5. Borovskyi,Ya.Ye. (1992). Svitohliad davnikh kyian [Worldview
of the ancient people of Kiev]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
6. Braichevskyi,M.Yu. (1988). Utverdzhennia khrystyianstva
na Rusi [Adoption of Christianity in Russia]. Kyiv: Naukova dum-
ka. [in Ukrainian].
7. Haryha-Hrykhno Marharyta (2016). Davnoruski kurhan-
ni nekropoli Chernihova ta Chernihivskoho Podesennia v doslid-
zhenniakh D. Blifelda [Old Russian mounds of the Chernihiv and
Chernihiv Podessian necropolises in D. Blifeld's research].
«Visnyk Natsionalnoho universytetu «Chernihivskyi kolehium»imeni
T.H». (134). pp. 6–10. [in Ukrainian].
8. Haryha-Hrykhno Marharyta (2017). Istoriohrafiia doslidzhen
davnoruskykh kurhaniv Chernihivshchyny u 50-80 rr. ХХst. (za ma-
terialamy naukovoho arkhivu IA NAN. Materialy i doslidzhennia z
arkheolohii Prykarpattiai Volyni [Historiography of studies of an-
cient mounds of Chernihiv region in 50-80rr. of XX st. (based on
the scientific archive of IA NAS]. (23). pp. 431–439. [in Ukrainian].
9. Ivakin, V.H. (2008). Khrystyianskyi pokhovalnyi obriad naselen-
nia davnoruskoho Kyieva (ХІ–ХІІІst.) [Christian Funeral Rite of the
Population of Ancient Kyiv (XI–XIII st.)]. Arkheolohiia. (3). pp. 60–
75. [in Ukrainian].
10. Petrovskyi, M.N. (Сomp). Historiia Ukrainy v dokumentakh
i materialakh. Kyivska Rus i feodalni kniazivstva ХII–ХIII st. (1946).
Vydannia 2-he. Т. 1. [History of Ukraine in documents and materials.
Kievan Rus and the feudal principalities of the XII–XIII centuries. 2nd
edition. Vol.1.]. Kyiv: Radianska shkola. [in Ukrainian].
11. Kovalevskyi, A.P. (1956). Knyha Akhmeda Ybn-Fadlana o eho
puteshestvyy na Volhu v 921–922 hh.: Staty, perevod y komentaryy [The
book of Ahmed Ibn-Fadlan about his journey to the Volga in 921–922:
Articles, translations and comments]. Kharkov: Yzdatelstvo Orde-
na trudovoho krasnoho znameny Hosudarstvennoho unyversyteta
ymeny A.M. Horkoho. [in Russian].
12. Kovalenko Volodymyr Petrovych [Vladimir Kovalenko]. Re-
trieved from:https://uk.wikipedia.org/wiki [in Ukrainian].
13. Konstantynovych Oleksandr Mytrofanovych [Konstanti-
novich Mitrofan Oleksandrovich]. Retrieved from: https://uk.wiki-
pedia.org/wiki [in Ukrainian].
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
112
14. Kotliarevskyi, A.A. (1868) O pohrebalnykh obuchaiakh yazuch-
esky khslavian [On the funeral customs of pagan Slavs]. Moscow: Syn-
odalnaia typohrafyia. [in Russian].
15. Mahomedov, B.V. (2003). Potoibichnyi benket u pokhovalnomu
obriadi cherniakhivskoi kultury [After-party banquet in the funeral rite
of Chernyakhiv culture]. Starozhytnosti I tysiacholittia nashoi ery
na terytorii Ukrainy. Kyiv: Instytut arkheolohii NANUkrainy. pp.
83-88. [in Ukrainian].
16. Martyniak Iryna (2016). Ibn Fadlan pro pokhovalni viruvan-
nia ta obriady skhidnykh slovian [Ibn Fadlan on the Funeral Beliefs
and Rites of the Eastern Slavs] Mifolohiia i folklor. (1/2). pp. 136–
142. [in Ukrainian].
17. Motsya, A.P. (1990а). Nekotorue svedenyia o rasprostranenyy
khrystyanstva na yuhe Rusy po dannum pohrebalnoho obriada [Some in-
formation on the spread of Christianity in the south of Russia according
to the funeral rite]. Obriad y verovanyia drevneho naselenyia Ukray-
nu. Kyiv: Naukova dumka. pp. 114-133. [in Russian].
18. Motsya, A.P. (1990). Pohrebalnue pamiatnyky yuzhnorusskykh ze-
mel IХ–ХIII vv. [Funeral monuments of the South Russian lands of theІХ–
ХІІІ vv.]. Kyiv: Naukova dumka. [in Russian].
19. Motsia, O.P. Mohylnyky epokhy Kyivskoi Rusi. Instytut istorii Ukrainy
[Burial Grounds of the Era of Kievan Rus. Institute of History of Ukraine].
Retrieved from: history.org.ua/?termin=Mohylnyky. [in Ukrainian].
20. Motsia, O.P. (1993). Naselennia pivdenno-ruskykh zemel ІХ–ХIII
st. za materialamy nekropoliv [Population of the South-Russian lands
of the ninth and thirteenth centuries. according to the materials of
the necropolises]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
21. Motsia, O.P. (2003). Svitohliad silskoho liudu v davnoruski chasy
[World outlook of rural people in ancient times]. Selo Kyivskoi Rusi. Kyiv:
Shliakh. pp. 198–207. [in Ukrainian].
22. Andeianovoi-Peretts, V.P. (Сomp). Povest vremennukh let po
Lavrentevskoi letopysy 1377 h. (1950). [The Tale of Bygone Years ac-
cording to the Lawrence Chronicle of 1377 h. Part 1.]. Moscow-Lenin-
grad: Yzdatelstvo AN SSSR. Ch. 1. [in Russian].
23. Povist mynulykh lit – Literaturnyi vsesvit [The Story of Last
Years – The Literary Universe]. Retrieved from https://sites.google.
com›site›povist-minulih-lit [in Ukrainian].
24. Rubakov, B.A. (1987). Yazuchestvo Drevnei Rusy [Paganism of
Ancient Russia]. Moscow: Nauka. [in Russian].
25. Samokvasov, D.Ya. (1916). Mohylnue drevnosty Severi-
anskoi Chernyhovshchynu [Grave antiquities of Severyan Chernihiv re-
gion]. Moscow: Synodalnaia typohrafyia. [in Russian].
26. Samokvasov,D.Ya. (1916). Raskopky severianskykh kurhan-
ov v Chernyhove vo vremia ХIV Arkheolohycheskoho sezda [Excavations
of northerly mounds in Chernigov during the ХIV Archaeological Con-
gress]. Moscow: Synodalnaia typohrafyia. [in Russian].
27. Khoinovskyi, Y.A. (1896). Kratkye arkheolohycheskye svedeny-
ia o predkakh slavian y Rusy [Brief archaeological information about the
ancestors of the Slavs and Russia]. Kyiv: Typohrafyia Ymperatorskaho
unyversyteta SviatohoVladymyra. [in Russian].
28. Chmykhov, M.O. (1993). Kurhany yak yavyshche davnoi kultu-
ry [Mounds as a phenomenon of ancient culture Mounds as a phenomenon
of ancient culture]. Kyiv: NMK VO. [in Ukrainian].
29. Shafonskyi, A. (1851). Chernyhovskoho namestnychestva
topohrafycheskoe opysanye s kratkym heohrafycheskym y ystorycheskym
opysanyem MaloiRossyy. [Chernihiv governorate topographic descrip-
tion with a brief geographical and historical description of Little Russia].
Kyiv. [in Russian].
30. Shekun, A.V., Veremeichyk, E.M. (1986). Yssledovanyiana
Chernyhovshchyne [Research in Chernihiv region]. Arkheolohyches-
kye otkrutyia 1984 hoda. Moscow. pp. 327-328. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 20.02.2020р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 94(477.5):737.1«135/141»
Ю.О. Коваленко
ДЖУЧИДСЬКІ МОНЕТИ ЯК ДЖЕРЕЛО
ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ГЛУХІВЩИНИ
ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОГО ПЕРІОДУ
У статті зроблена спроба через знахідки золотоординських мо-
нет висвітлити маловивчений період історії розвитку літописного
Глухова і його округи у другій половині XIV – на початку XV ст. Впер-
ше вводиться до наукового обігу інформація про ряд джучидських мо-
нет – дангів, знайдених на історичних землях Глухівського князівства.
Велика кількість міст на Русі постраждали внаслідок епідемії чуми
1352 р. Глухівське населення вимерло практично повністю, однак, згід-
но археологічних даних, місто відродилося та існувало ще і в XV ст.
Що ж до околиць, то поза містом життя продовжувало існува-
ти наприкінці XIV ст. І це вдалося встановити саме завдяки зна-
хідкам золотоординських монет. З їх допомогою атрибутовано ряд
давньоруських селищ, життя на яких тривало протягом XIV–XV ст.
Датування всіх монет вкладається у вузькі хронологічні рамки. Біль-
шість з них відноситься до періоду так званої «Мамаєвої орди» , яка
проіснувала менше 20-ти років (1361–1380 рр.).
Ключові слова: Глухівське князівство, джучидські монети, данг.
Одним з важливих джерел у вивченні економічних кон-
тактів давньоруських земель у післямонгольський час є
нумізматичні матеріали. Дана робота присвячена знай-
деним у різні роки на території Глухова та в його окрузі
монетам періоду Золотої Орди.
Вивченням проблематики грошового обігу на Сівер-
щині у золотоординський період та атрибуцією монет
займалися М. Догель, В. Шугаєвський, Г. Федоров-Дави-
дов, Г. Козубовський, М. Котляр, Ш. Бектінєєв, В. Рябцевич,
Є. Іванаускас, К. Хромов, І. Хромова, З. Зразюк, В. Зайцев,
Ю. Барейша, В. Малежик, В. Шапошник, Ю. Зайончков-
ський, О. Овсянников, Л. Булава, О. Шевчук та ін. Незва-
жаючи на те, що дослідницький матеріал та джерельна
база останнім часом значно поповнилися, на думку са-
мих дослідників тематика, присвячена монетам, карбо-
ваним у післямонгольський час, а саме у XIV–XV ст., є
найменш вивченою і систематизованою у порівнянні з
іншими історичними періодами.
j
Рис. 1, 2. Данги хана Абдуллаха,
карбовані у м. Азак в середині 1360-х рр.
|