Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст.
У статті розглядається тема компактного проживання євреїв у Присеймівському краї, зокрема на Батуринщині та Конотопщині у кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Охарактеризовано особливості соціального, економічного та культурного життя єврейської общини. Досліджено роль єврейського населення у розвитку і...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181081 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 184-188. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181081 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1810812025-02-09T14:11:25Z Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. Compact settlement of Jews in Baturyn and Konotop Regions in the 18th-20th centuries Герасько, М.О. Нова історія У статті розглядається тема компактного проживання євреїв у Присеймівському краї, зокрема на Батуринщині та Конотопщині у кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Охарактеризовано особливості соціального, економічного та культурного життя єврейської общини. Досліджено роль єврейського населення у розвитку інфраструктури даного регіону. Визначено особливості професійної та господарської діяльності євреїв. The article deals with the problem of compact settlement of Jews in the Seim River basin, in particular, in Baturyn and Konotop regions, in the late 18th – early 20th centuries. Special attention is paid to the historical past of the Jewish people in Ukraine and formation of Ukrainian-Jewish relations during Hetman period. The problem of historical settlement of Jewish communities is examined and the conditions of their living in the above mentioned regions are considered. 2020 Article Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 184-188. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181081 94(477.5):39(=411.16)«17/19» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Герасько, М.О. Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядається тема компактного проживання євреїв у Присеймівському краї, зокрема на Батуринщині та Конотопщині у кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Охарактеризовано особливості соціального, економічного та культурного життя єврейської
общини. Досліджено роль єврейського населення у розвитку інфраструктури даного регіону. Визначено особливості професійної
та господарської діяльності євреїв. |
| format |
Article |
| author |
Герасько, М.О. |
| author_facet |
Герасько, М.О. |
| author_sort |
Герасько, М.О. |
| title |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. |
| title_short |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. |
| title_full |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. |
| title_fullStr |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. |
| title_sort |
компактне проживання євреїв на батуринщині та конотопщині в хvііі–хх ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181081 |
| citation_txt |
Компактне проживання євреїв на Батуринщині та Конотопщині в ХVІІІ–ХХ ст. / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 184-188. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT gerasʹkomo kompaktneproživannâêvreívnabaturinŝinítakonotopŝinívhvíííhhst AT gerasʹkomo compactsettlementofjewsinbaturynandkonotopregionsinthe18th20thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-26T16:48:09Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:48:09Z |
| _version_ |
1849872304399450112 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
184
ДЖЕРЕЛА
1. Полное Собрание Законов Российской Империи: Собрание
второе: С 12 декабря 1825 года по 28 февраля 1881 года. Санкт-Пе-
тербург : Тип. 2-го Отделения Собств. Е. И. В. Канцелярии, 1830–
1885. 55 т.
2. Шандра В.С. Полное собрание законов Российской импе-
рии. Енциклопедія історії України : у 10 т. Інститут історії Украї-
ни НАН України. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 8: П-Прик. С. 347.
Yesiunin S.M. «Complete collection of Laws of Russian Em-
pire» (second collection) as a source of research of the histo-
ry of the city Hlukhiv in 1825–1881
The article analyzes the information potential of the legislative acts
of the second volume of the «Complete Collection of Laws of the Russian
Empire» for 1825–1881. The second collection consists of 55 volumes,
totaling 61928 legislative acts during the reign of the emperors of the
Russian Empire Nicholas I and Alexander II. Documents from the history
of the city of Hlukhiv are revealed. The systematization of the detected
materials in the table is made.
A total of 31 documents were found in the second collection, covering
various moments of the history of the city of Hlukhiv and Hlukhiv district.
Among in this documents: a permit for Jews to trade of vodka (1830); on
the reform and activities of the post office in Hlukhiv (1830); the financing
of local police (1836); the organization of district police stations (1837);
on the financing of the Office of the Orthodox Church of Hlukhiv (1840);
the activities of the city military veterans team (1850); the stay in Hlukhiv
military units (1841, 1856, 1857, 1862, 1866); establishing taxes on trade
and real estate (1846, 1863, 1865, 1866); on the peasant reform (1861);
taxes on peasants (1863, 1865, 1866, 1867); on the activities of the county
court (1867). There are documents on the creation of the Hlukhiv Public
City Bank (1863), on the creation and operation of Tereshchenko Children’s
Shelter (1871, 1875, 1878), about the foundation of the Tereshchenko
Hospital «Saint Yephrosyniia» (1879).
Legislative acts of the second collection «Complete collection of Laws
of Russian Empire», are important sources for studying the history of the
city of Hlukhiv in the nineteenth century.
Key words: laws, acts, Complete Collection of Laws of the Russian
Empire, Hlukhiv
REFERENCES
1. Polnoe Sobranie Zakonov Rossijskoj Imperii: Sobranie vtoroe: S
12 dekabrya 1825 goda po 28 fevralya 1881 goda. [Complete Collection
of Laws of the Russian Empire (second collection) of 55 Vols]. St.
Petersburg: Tip. 2-go Otdeleniya Sobstv. E. I. V. Kancelyarii. [in Russian].
2. Shandra, V. (2011). Polnoe Sobranie Zakonov Rossijskoj Imperii.
Encyklopediya istoriyi Ukrayiny: u 10 t. [Encyclopedia of History of
Ukraine of 10 Vols]. (Vol. 8). Кyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 29.01.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 94(477.5):39(=411.16)«17/19»
М.О. Герасько
КОМПАКТНЕ ПРОЖИВАННЯ
ЄВРЕЇВ НА БАТУРИНЩИНІ
ТА КОНОТОПЩИНІ В ХVІІІ–ХХ ст.
У статті розглядається тема компактного проживання євре-
їв у Присеймівському краї, зокрема на Батуринщині та Конотоп-
щині у кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Охарактеризовано особли-
вості соціального, економічного та культурного життя єврейської
общини. Досліджено роль єврейського населення у розвитку інф-
раструктури даного регіону. Визначено особливості професійної
та господарської діяльності євреїв.
Ключові слова: Батурин, Конотоп, євреї, синагога, молитов-
на школа, промисли.
Україна завжди була багатоетнічною державою. На її
теренах поряд із українцями проживали представники
інших національностей – росіяни, румуни, євреї, біло-
руси, поляки, угорці, греки, німці, цигани, болгари, тата-
ри тощо. Варто зазначити, що кожна нація є невід’ємною
частиною народу України та її історії. Історія євреїв Ліво-
бережної України ХVІІІ–ХХ ст. ще недостатньо вивчена
та проаналізована. Її подальше дослідження дає можли-
вість визначити території проживання, рід занять та з’ясу-
вати соціально-правове становище єврейського народу.
Обрана проблематика лише частково освітлена нау-
ковцями. Значний доробок у дослідженні цієї теми на-
лежить М.І. Мармеру, А.В. Морозовій, М.М. Часницькому,
С.Г. Бойченко, Н.О. Барабаш, Є.О. Бордуновій, І. Ковту-
ну, конотопському періодичному виданню «Лебн» та ін.
Перші єврейські громади з’явилися на території су-
часної України у ІХ–Х ст. за часів Хазарського каганату,
офіційною релігією якого був іудаїзм. Після монголо-та-
тарського панування вони зникли, але упродовж ХІІІ–
ХІV ст. виникли знову. Це були громади, засновані євре-
ями, які мігрували з Польщі, оселяючись на українських
землях [25, с. 44]. У 1623 р. грамотою польського короле-
вича Владислава євреям було заборонено проживати в
Чернігівському воєводстві, бо вони нібито наносили знач-
ні збитки християнам у торгівлі та ремеслах [24, с. 14]. За
часів Богдана Хмельницького у відносинах між євреями,
XLII
отд. 2
с. 36
Штаты и
табели к
44256
17.02.1867 Правила об упразднении некоторых Уездных Судов Черниговской губернии. Глухівський
повіт
XLII
отд. 2
с. 468
Штаты и
табели к
№44713
18.06.1867
Именной, данный Сенату. – Об увеличении платимых сельскими обывателями
подушной подати и дополнительного к ней сбора.
Высочайше утвержденная 18 июня 1867 года ведомость об окладах подушной
подати с сельских сословий
Глухівський
повіт
XLVI
отд. 1
с. 278
49418 01.04.1871
Именной, объявленный Сенату Министром Юстиции 22-го того же апреля. – Об
учреждении приюта в городе Глухове Черниговской губернии, для призрения
малолетних сирот и детей бедных жителей города Глухова
Глухів
L
отд. 2
с. 403
55331 04.12.1875
Именной, объявленный Сенату, за Министра Юстиции Товарищем Министра Юс-
тиции 18-го того же июня. – Об учреждении стипендий в Дом призрения мало-
летних бедных и в Глуховском детском приюте Терещенко
Глухів
LIII
отд. 1
с. 437
58625 15.06.1878
Именной, объявленный Сенату Министром Юстиции 27-го того же апреля. – О
предоставлении должности Попечителя подведомственного Человеколюбивому
Обществу Глуховского детского приюта Терещенко, права государственной служ-
бы.
Глухів
LIV
отд. 1
с. 510
59775 14.06.1879
Именной, объявленный Сенату Министром Юстиции 27-го того же июня. – О при-
своении больнице, учреждаемой в городе Глухове Черниговской губернии, наи-
меновании «больница Св. Ефросинии» и об управлении оною.
Глухів
j
ISSN 2218-4805
185
українцями та поляками назріла надзвичайна конфрон-
тація, і саме євреї виявилися заручниками тієї складної
ситуації. За період 1648–1656 рр. було вбито декілька ти-
сяч євреїв, які до цього часу згадують ті події як одну з
найтрагічніших сторінок своєї історії. Ще далі пішла ім-
ператриця Єлизавета Петрівна, яка у часи свого правлін-
ня наказала висилити усіх євреїв, що проживали на тери-
торії країни, за межі Російської імперії [24, с. 14].
Перші відомості про євреїв Чернігівщини припада-
ють на кінець ХVІІІ ст. [10, с. 60]. У часи Гетьманщини єв-
реї знову з’являються на території Чернігівської губернії
«временно для торговых дел» і посередництва. У 1772 р.
їм було дозволено постійно перебувати у всіх містах гу-
бернії. З того часу єврейському народові знову належить
майже вся торгівля і більша частина ремесел, але лише ок-
ремим із них дозволялося купувати землю та засновува-
ти свої поселення [24, с. 15]. Із 1783 р. євреї мали запису-
ватися в міські стани міщанами і купцями [10, с. 60]. За
таких історичних обставин торгівля стала специфічною
єврейською соціальною нішею. Між іншим, у Біблії сло-
во «торговець» – це зазвичай синонім хананеянина (тоб-
то неєврея) [26, с. 3].
У 1791 р. у Чернігівській губернії для євреїв увели межу
осідлості, за винятком купців І-ї гільдії [24, с. 15]. З 1794 р.,
при відкритті міщанських та купецьких промислів, євреї
платили подвійні податки, тобто удвічі більші, ніж хри-
стияни. Це стосувалося землеробів, фабрикантів та реміс-
ників. Проіснував даний закон лише до 1817 р. [24, с. 16].
Ймовірно, поселення євреїв на території Батуринщи-
ни-Конотопщини спочатку знаходилися у Батурині, позаяк
у колишній гетьманській столиці завжди були сприятли-
ві передумови для компактного проживання людей: ліси,
родючі ґрунти, водні артерії, м’який клімат, чудова при-
рода, корисні копалини, зокрема глини. З Батурина євреї
роз’їжджалися у різних напрямках, зокрема до Конотопа
та інших населених пунктів. Від Батурина розходилися 4
торгові шляхи, що сприяло розвиткові торгівлі [11, с. 20].
У місті відбувалися часті торги та ярмарки [12, с. 14–15],
тому було багато євреїв і купців [12, с. 14–15; 22, с. 59–60].
На Конотопщині євреї з’явилися на початку ХІХ ст.
після приєднання до Росії частини Польщі. Унаслідок
того, що територією Конотопського повіту також про-
ходила межа єврейської осідлості, тут мешкала значна
частина єврейського населення Чернігівської губернії.
Однією з найбільших була і залишається єврейська гро-
мада м. Конотопа. На початку ХІХ ст. вона налічувала
лише декілька осіб, а уже за даними 1847 р. становила
561 чол. [25, с. 44], і чисельність її щороку збільшувала-
ся. Через це 1859 року у місті була відкрита молитовна
школа, а вже наприкінці ХІХ ст. у Конотопі існувало єв-
рейське молитовне товариство [25, с. 44].
Згідно статистичних даних за 1860 р. у Конотопському
повіті налічувалось 1260 євреїв [25, с. 44], значна частина
яких мешкала у Батурині. На цей час у містечку була вже
сформована єврейська громада [8, с. 266 ]. За традицією,
як тільки чисельність євреїв у місті ставала значною, вони
конституювалися у громаду. Найважливішими з-поміж
усіх складових життя єврейської громади були синагога,
кладовище, школа та лазня. Як наслідок, єврейське жит-
тя досягло високого рівня організації [10, с. 60]. Є відо-
мості, що у 1860 р. у Батурині працювали окремі лазні –
одна для християн, інша для євреїв [8, с. 267]. Проте, щодо
існування на території Батурина єврейського кладовища
на даний час відомості відсутні, але зберігся надгробок у
вигляді дерева зі зрубленими гілками, який знаходить-
ся біля Воскресенського храму. Як зазначає дослідниця
чернігівського єврейського некрополя С.Г. Бойченко, де-
кілька саме таких гранітних пам’ятників збереглося на
єврейських похованнях цвинтарів Чернігова [10, с. 61].
Для того щоб задовольняти свої духовні потреби, бату-
ринські євреї мусили долати відстань у 26 верст, аби діста-
тися Конотопа. Подолання такого довгого шляху створюва-
ло незручності як для віруючих, так і для решти населення.
Саме тому у травні 1860 р. євреї – мешканці Батурина –
звернулися із проханням до Чернігівського губернського
правління надати дозвіл на відкриття молитовної школи
у Батурині. Землю та приміщення для неї вони на той час
уже мали. Для цього третьої гільдії купецький син Юдка
Вульфович Куколєв придбав у місцевого жителя колежсько-
го реєстратора землю, на якій власним коштом звів буди-
нок і пожертвував це все місцевій громаді для відкрит-
тя молитовної школи [8, с. 266; 8, с. 267]. Однак прохання
задовольнили лише в 1864 р. [18, с. 290]. Якщо на той час
одну молитовну школу дозволялося відкривати на 30 єв-
рейських будинків [18, с. 207], то можна припустити, що
у Батурині станом на 1860 р. їх було близько тридцяти.
Місцезнаходження батуринської молитовної школи до-
поки достеменно невідоме, але при відкритті усякої мо-
литовної школи необхідно було дотримуватися певних
вимог щодо відстані від православних церков (якщо на
одній вулиці або площі – не менш, ніж 100 саж.; якщо на
різних – не менш, ніж 50 саж.) (сажень – старовинна міра
довжини, що становила у Росії 2,1336 м – авт.) [8, с. 706]
та шинків і трактирів [18, с. 207].
25 липня 1879 р. відбулися вибори членів Правління
Батуринської єврейської молитовної школи. На посаду
вченого було обрано міщанина Юдку Куколєва, посаду
старости обійняв міщанин Юдка Раєв, казначея – міща-
нин Залман Аптерман. Вони прийняли присягу на вірне
служіння Богові у присутності Конотопського єврейсько-
го рабина Гольденфарба.
Із часу проведення аграрної реформи у 1861 р., відо-
мої відміною кріпосного права, нових темпів розвит-
ку набула промисловість, яка вимагала більшої кілько-
сті робочих рук. Відтак, місто Конотоп почало зростати і
розвиватися. Зокрема, у ньому нараховувалося 933 дво-
ри, де проживало близько 9000 мешканців, 5 церков, єв-
рейська молитовна школа, 80 лавок, 11 харчевень, 3 за-
їжджі двори [16, с. 8].
Одночасно у місті значно зросла чисельність єврейсько-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
186
го населення, унаслідок його переміщення з північно-за-
хідних провінцій у південно-західні на постійне прожи-
вання [14, с. 1]. У 1861 р. у Конотопі проживало 1206 євреїв:
566 чоловіків та 640 жінок [6, с. 27]. У 1866–1867 рр. були
уведені обмеження прийому євреїв у вищі та середні уч-
бові заклади у місцях межі осідлості, але натомість дозво-
лено відкривати синагоги на кожні 80 будинків та єврей-
ські школи для моління на кожні 30 будинків [24, с. 16]. З
1887 р. у Конотопі стала працювати талмуд-тора для бід-
них дітей. Її відвідувало 8 учнів. У 1890 р. та 1896 р. ця
кількість складала уже 50 учнів [25, с. 15]. У школі викла-
дали 4 меламеди [18, с. 458].
1897 року кількість єврейського населення Коното-
па досягла 4425 чол., що становило 23,5 % від загаль-
ної чисельності населення міста [14, с. 1]. За даними пе-
репису мовного складу населення повітів Чернігівської
губернії, в 1897 р. у Конотопському повіті проживало
156 535 чол.: українців – 142 276 чол., євреїв – 7636 чол.,
циган – 116 чол., поляків – 422 чол. Серед жителів Коно-
топа україномовне населення становило 54,8 %, мовою
їдиш володіло 23,5 % [27].
У 1889 р. серед землевласників, які проживали в Коно-
топському повіті, земельними угіддями (від 200 і більше
десятин) у Батурині володіли М.О. Астафьєв, спадкоємці
Л.О. Астафьєва, М.М. Окерблом, Е.Г. Юдович [21, с. 116]. Ос-
танній мав також земельні наділи (11 дес.) на території за-
міських резиденцій І. Мазепи та К. Розумовського на Гонча-
рівці [21, с. 120; 17, с. 260; 13, с. 48–57], яка «…вместе с прочим
имением была куплена с публичных торгов» [8, с. 287]. По-
рівнюючи, зауважимо, що усе батуринське духовенство
володіло 224 дес., міщани – 205 дес., 53 дес. належало куп-
цям-християнам [21, с. 116].
Традиційним заняттям для євреїв було ремісни-
цтво: згідно перепису 1897 р. у Російській імперії на
1000 євреїв припадало 110–120 ремісників, у той час як
на 1000 представників інших національностей – усього
6–8 чол. [25, с. 22]. На Батуринщині та Конотопщині, як
і по всій Чернігівщині, більшість працездатного єврей-
ського населення також було зайняте у виробничій сфе-
рі. При цьому, ремісниками не вважалися м’ясники, дру-
карі, візники, наймані робітники. Найбільш поширеним
було ковальське ремесло, зокрема в Чернігівській губер-
нії, за переписом населення 1897 р., у цій сфері працюва-
ло 1085 чоловіків та 10 жінок. Ще 4229 чоловіків та 1493
жінки виготовляли та шили одяг і т п. Не було такої про-
фесії, яку б не могло освоїти єврейське населення. Серед
них були квітникарі, мідники, слюсарі, склярі, майстри з
обробки золота та срібла, годинникарі, столяри, чобота-
рі, токарі, бондарі, малярі, кондитери, пекарі, перукарі та
ін. Євреї займали провідне місце у виробництві борошна,
круп, горілки, спирту, тютюнових та кондитерських ви-
робів [25, с. 22–23], цегли та кахлів [25, с. 24]. Продукція
євреїв-ремісників реалізувались на близьких та віддале-
них ринках Російської імперії, експортувалася за кордон.
У 1903 р. на Чернігівщині євреї відігравали провідну
роль у торгівлі хлібом (86,2 %), лісом і дровами (73,8 %),
яйцями (95,4 %), сіном (100 %). Крім іншого, представни-
ки цього народу професійно займалися лікувальною та
ювелірною справою, були провізорами і утримувачами
готелів [25, с. 44]. Отже, євреї, займаючись виробництвом
і торгівлею, сприяли економічному зростанню Чернігів-
ської губернії [25, с. 24].
Переломним для м. Конотопа став 1867 р., коли роз-
почалося будівництво Курсько-Київської залізниці. На-
селення міста водночас збільшилося удвічі: із 9 тис. чол
до майже 17 тис. (серед яких близько 8 тис. складали бу-
дівельники та експлуатаційники залізниці з родинами).
Під час прокладання залізниці число працюючих сягало
30 тис. [19, с. 94]. Це потребувало залучення робітників
різних спеціальностей, якими, у тому числі, володіли і єв-
реї. Пізніше, побудувавши залізницю, багато євреїв-ко-
нотопців здобули залізничні професії.
На початку ХХ ст. (1904 р.) у Конотопі євреї станови-
ли 32 % від загальної кількості населення міста. Вузлова
залізнична станція [25, с. 45; 23, с. 6] приваблювала зруч-
ною комунікацією для проведення багатолюдних ярмар-
ків та базарів, що спричинило бурхливий розвиток тор-
гівлі у місті.
Інтенсивне будівництво залізниць, що сполучали близь-
кі і віддалені економічні райони Росії, сприяло зростан-
ню обсягів перевезення хліба з України. Серед інших хлі-
боторгових центрів Чернігівської губернії початку ХХ ст.
були Конотоп та Батурин [18, с. 449–450]. Залізничне спо-
лучення дало змогу фірмі конотопського купця Германа
експортувати до Німеччини макуху та висівки [25, с. 45].
Із завершенням будівництва залізничних шляхів у Ко-
нотопі міське життя стало більш спокійним, провінцій-
ним. У Батурині у цей же час відбувається економічний
спад. Розвитку економіки міста сприяло б прокладання
Конотопсько-Батуринської гілки залізниці, але цього не
сталося як у 1913 р., так і у наступні роки. Частина місце-
вих євреїв була змушена переїхати до Конотопа [23, с. 6].
Гості Батурина зазначали, що в 1915 р. у центрі міста на
головній вулиці знаходилось декілька «весьма убогих,
даже сравнительно с Конотопом, лавчонок, и конечно, по-
чти сплошь еврейских» [9, с. 422]. Історія зберегла прізви-
ща батуринських євреїв-колекціонерів. Так, у земського
фельдшера Т.Л. Порського (Порскала) знаходилась значна
колекція монет, а у М.Ф. Раді – збірка портретів історич-
них діячів різних часів [21, с. 120; 17, с. 260].
На початку ХХ ст. у Конотопі діяла синагога, при ній
працювала школа для вивчення Тори [25, с. 45–46]. Вза-
галі синагога відіграє важливу роль у житті євреїв, бо є,
насамперед, приміщенням для громадської молитви і у
перекладі з грецької означає «будинок зібрання». Вона –
центр релігійної освіти. Найважливішими елементами
синагоги є священний Ковчег із сувоєм Тори. Більшість
традиційних синагог мала ще одне місце усередині зали
для читання Тори [18, с. 204]. Синагога – це місце зустрі-
чей, зборів, проведення різних свят, а у минулому – і за-
ISSN 2218-4805
187
сідань місцевого рабинського суду [25, с. 52]. Конотопська
єврейська община до революції 1917 р. мала свій юридич-
ний статус, кошти, вела документацію про народження,
шлюб та розлучення [5, с. 1–2; 25, с. 45–46].
Євреї (незалежно від майнового стану) завжди при-
діляли неабияке значення розвиткові освіти своїх дітей.
Одна з найбільш поширених в Чернігівській губернії ме-
реж єврейських початкових закладів знаходилась у Коно-
топському повіті [18, с. 459]. У документах Чернігівсько-
го губернського правління є відомості про те, що у січні
1911 р. у м. Конотопі і у Конотопському повіті було по 4
молитовних будинки [1, с. 18]. Перший із них (за даними
1894 р.) існував у Конотопі понад 50 років. Другий і тре-
тій були відкриті відповідно у 1870 і 1877 рр. [2, с. 2]. Ви-
явлені також відомості про дозвіл відкрити четверту мо-
литовну школу на ст. Конотоп у власному будинку купця
Гафта (1896 р.) [3, с. 775], а також про вибори на посади
членів правління єврейських молитовних шкіл Конотоп-
ського повіту (1895 р.) [4, с. 552].
Одночасно з розвитком освіти розширюється мережа
закладів охорони здоров’я. Наприклад, у 1912 р. в с. Ко-
шари Конотопського повіту у купця Янкеля Лейбова За-
йгермахера земством була куплена садиба з будівлями,
де через рік відкрили лікарняний пункт [16, с. 20].
Отже, виснувуємо словами дослідника історії єврей-
ського населення Сумщини Михайла Михайловича Час-
ницького: «Твердження про те, що євреї займались лише
торгівлею та інтелектуальною працею, застаріле і невірне,
адже із вищезазначеного можемо стверджувати, що нема
жодного підрозділу інфраструктури Чернігівської губер-
нії, де б євреї не брали участі» [25, с. 22–23]. Але на їх чи-
сельність негативно вплинули реформи Миколи І щодо
набору євреїв на рекрутську службу в 1827 р. Як наслідок,
представники цього народу змушені були переховуватись
або емігрувати за кордон, зокрема до Польщі чи Молда-
вії [15, с. 70], або ж змінювати як віросповідання, так і свої
імена й прізвища. Негативний вплив також мали погро-
ми 1821–1871 рр., 1881–1884 рр., революції 1905, 1917 рр.,
Громадянська і Друга світова війни [10, с. 59].
Та все ж, мешкаючи протягом століть серед іншого
етнічного середовища, євреї зберегли свою національну
самобутність, гуртуючись у різні товариства взаємодо-
помоги. Зауважимо, що такі товариства існують і нині. У
1993 р. у Конотопі створена єврейська громада «Лебн» (за-
сновник Г.І. Айзенштат). Із 1995 р. видається однойменна
газета «Лебн». У 1999 р. організовано благодійний фонд
«Єврейський громадський центр «Естер», яким нині керує
Маргарита Стоянова. Іудейську релігійну громаду очолює
Юрій Голубков [25, с. 46]. Як зазначав колишній дирек-
тор «Естер» Григорій Петрушенко, пройшло чимало часу,
перш ніж в Україні були створені умови для повноцінно-
го розвитку всіх національностей та національних куль-
тур. «Лебн» – це життя, тому віримо, що єврейське жит-
тя в Конотопі буде продовжуватись. Адже євреї – древній
народ, який багато пережив за свою історію, але багато і
зробив для неї. Слід згадати наступні слова нобелівсько-
го лауреата Елі Візеля: «Быть евреем – это значит бороть-
ся за выживание нашего народа, от которого мы получи-
ли в наследство всю его коллективную память» [20, с. 2].
У вивченні історії єврейського народу Батуринщини та
Конотопщини ще багато білих плям, зменшити кількість
яких покликані наші подальші дослідження. Авторка стат-
ті виносить глибоку подяку Конотопському єврейському
громадському благодійному центру «Хесед Естер» та осо-
бисто Маргариті Стояновій і Юрію Голубкову за співпра-
цю та надані матеріали.
ДЖЕРЕЛА
1. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 127,
оп. 5, спр. 2345, арк. 18.
2. ДАЧО, ф. 127, оп. 5, спр. 267, арк. 2.
3. ДАЧО, ф. 127, оп. 5, спр. 803, 775.
4. ДАЧО, ф. 127, оп. 5, спр. 552.
5. Айзенштат Г. Конотоп. Евреи. Прошлое. Настоящее: стра-
ницы истории еврейской общины города Конотопа. Лебн: Коно-
топская еврейская газета. 2000. №№ 6–7 (57–58) июнь-июль. С. 1–2.
6. Айзенштат Г. Конотоп. Евреи. Прошлое. Настоящее: страницы
истории еврейской общины города Конотопа. Конотоп, 2001. 28 с.
7. Барабаш Н., Бордунова Є. Приватний музей в соціокультур-
ному просторі міста (на прикладі Музею культури єврейського
народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера»). Ніжин-
ська старовина: збірник регіональної історії та пам’яткознавства.
Київ, 2014. Випуск 18 (21). С. 5–10.
8. Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів.
Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шев-
ченко та ін.; / редколегія: О.Б. Коваленко та ін. Чернігів, 2009.
786 с., 30 іл.
9. Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів.
Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шев-
ченко та ін.; / редколегія: О.Б. Коваленко та ін. Вид. 2-е, доповн.
Чернігів, 2012. 882 с.
10. Бойченко С.Г. Єврейський некрополь Чернігова. Сіверщи-
на в історії України: збірник наукових праць. Київ–Глухів, 2013.
Випуск 6. С. 59–64.
11. Герасько М.О. Батуринські торги та ярмарки як складо-
ва формування ринкових відносин ХVІІ–ХХ ст. Сборник докладов
международной конференции, посвященной развитию междисципли-
нарных исследований. Донецк, 2013. С. 20–25.
12. Герасько М.О. Батуринські торги та ярмарки як рушійна сила
місцевої торгівлі (друга половина ХVІІІ – на початку ХХ ст.). Гілея:
Науковий вісник. Київ, 2013. Вип. 75 (№ 8). С. 14–17.
13. Герасько М.А. Имение Кирилла Разумовского из неизвест-
ного рисунка. Gardarika. 2015. № 2. С. 48–57.
14. Из истории евреев Конотопа: Справка из музея еврейской
диаспоры. Гор. Тель-Авив / Лебн: Конотопская еврейская газета.
2004 (февраль). № 2(101). С. 1.
15. Ковтун І. Єврейське населення Наддніпрянської України
в імперській системі стримувань і покарань при здійсненні ре-
крутських наборів у ХІХ столітті. Етнічна історія народів Європи:
Збірник наукових праць. Київ, 2014. Вип. 44. С. 70–73.
16. Кравець В.П., Сутулін В.В. Білий колір – життєдайний: істо-
рія медицини Конотопа. Суми : «Собор», 2001. 184 с.
17. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии: Полк Не-
жинский. Київ, 1893. Т. II. 551 с.
18. Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної Укра-
їни в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Київ, 2009. 300 с.
19. Нікітін В.Г., Терех М.І. Лікарня гетьманської столиці: з істо-
рії зародження та розвитку лікарні, відкритої гетьманом К.Г. Ро-
зумовським у м. Батурин – столиці чотирьох гетьманів України.
Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2016. 252 с.
20. Петрушенко Г. Размышления по поводу. Лебн: Конотопская
еврейская газета. 2001. № 2 (65) февраль. С. 2.
21. Рахно О. Батурин та його околиці у статистичних виданнях
земських установ Чернігівської губернії другої половини ХІХ ст.
Батуринська старовина. Чернігів : Вид. «Десна Поліграф», 2011.
№ 2 (6). С. 114–118.
22. Свербигуз В.Б. Батурин: до ґенези українського самодер-
жавства. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 88 с.
23. Сердюк Н. Батурин без залізниці. Слово «Гетьманської сто-
лиці». 2015. № 6 (51). С. 6.
24. Часницкий М.М. Глухов. Евреи. Память жива… Страницы исто-
рии еврейской общины Глуховщины. Киев : «Атопол», 2009. 317 с.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
188
25. Часницкий М.М. Евреи. Глухов и Сумщина. Страницы исто-
рии евреев Глуховщины и Сумщины. Киев, 2011. 378 с.
26. Штейнзальц А. Почему деревья возрадуются мессии? «Лебн».
2001, февраль. № 2 (65). С. 3.
27. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%8
0%D0%BD%D1%96% D0%B3 %D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%
D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83% D0%B1%D0%B5%D1%80%D0
%BD%D1%96%D1%8F
Herasko M.O. Compact settlement of Jews in Baturyn and
Konotop Regions in the 18th-20th centuries
The article deals with the problem of compact settlement of Jews in
the Seim River basin, in particular, in Baturyn and Konotop regions, in the
late 18th – early 20th centuries. Special attention is paid to the historical
past of the Jewish people in Ukraine and formation of Ukrainian-Jewish
relations during Hetman period. The problem of historical settlement of
Jewish communities is examined and the conditions of their living in the
above mentioned regions are considered.
The author studied the spiritual life of the Jewish community, in
particular, some aspects of organization of prayer schools and synagogues.
Also the social changes, caused by abolition of serfdom, and the dynamics
of population change under different political conditions are being analyzed.
The author paid special attention to study of education of Jews that is
based on the materials of State Archive of Chernihiv Region. It was revealed
that education took an important place in the life of Jews and they always
tried to give best education to their children regardless of their financial
condition. In Chernihiv Province the system of Jewish elementary schools
was widely spread in Konotop and other districts (povits).
The author considered peculiar features of social, economic and
cultural life of the Jewish community. The role of Jewish population for the
development of infrastructure of the region is defined. The peculiarities
of professional and economic activities of Jews are examined. Also the
author studied the sectors of employment of Jewish people in Baturyn
and Konotop regions.
The article reveals the impact of construction of Kursk-Kyiv railway,
which became a breaking point for inhabitants of Konotop and its
suburbs. As a result, there was a mass migration of Jewish population
from Baturyn to Konotop.
The author emphasized that maintaining national identity is an
important problem not only for the Jewish people, but also for other
nations which respect their history. We should mention that despite of
living among other ethnic environment, the Jewish people consolidated
their efforts and created different organizations of mutual aid, so in this
way they could attain their gains.
Key words: Baturyn, Konotop, Jews, synagogue, prayer school, crafts.
REFERENCES
1. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti. [State Archive of
Chernihiv Region], (dali – DAChO), f. 127, spr. 5, op. 2345.
2. DAChO, f. 127, spr. 5, op. 267, ark. 2.
3. DAChO, f. 127, spr. 5, op. 803, 775.
4. DAChO, f. 127, spr. 5, op. 552.
5. Aizenshtat, H. (2000). Konotop. Evrei. Proshloe. Nastoshchee:
stranitsy istorii evreyskoy obsshchiny goroda Konotopa. [Konotop. Jews.
Past. Present: the pages of history of Konotop Jewish community]. Lebn:
Konotopskaya evreyskaya gazeta, 6–7 (57–58), June – July. [in Russian].
6. Aizenshtat, H. (2001). Konotop. Evrei. Proshloe. Nastoshchee:
stranitsy istorii evreyskoy obsshchiny goroda Konotopa. [Konotop.
Jews. Past. Present: the pages of history of Konotop Jewish community].
Konotop. [in Russian].
7. Barabash, N., Bordunova, Ye. (2014). Pryvatnyi muzei
v sotsiokulturnomu prostori mista (na prykladi Muzeiu kultury
yevreiskoho narodu ta istorii Holokostu «Muzei Mykhaila Marmera»)
[Private museum in sociocultural space of the city (case study of the
Mykhailo Marmer Museum of Jewish culture and history of Holocaust).
Nizhynska starovyna: zbirnyk rehionalnoi istorii ta pamiatkoznavstva,
vol. 18 (21), pp. 5-10. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Kovalenko, O. (Ed.) (2009). Baturyn: storinky istorii: Zbirnyk
dokumentiv i materialiv. [Baturyn: pages of history: collection of documents
and materials]. Chernihivskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet
im. T.H. Shevchenko [T. Shevchenko Chernihiv State Pedagogical
University]. Chernihiv. [in Ukrainian].
9. Kovalenko, O. (Ed.) (2012). Baturyn: storinky istorii: Zbirnyk
dokumentiv i materialiv. [Baturyn: pages of history: collection of
documents]. Chernihivskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet
im. T.H. Shevchenko [T. Shevchenko Chernihiv State Pedagogical
University]. 2nd edition. Chernihiv. [in Ukrainian].
10. Boichenko, S.H. (2013). Yevreiskyi nekropol Chernihova.
[Jewish necropolis of Chernihiv]. Sivershchyna v istorii Ukrainy: zbirnyk
naukovykh prats. [Siveria in the history of Ukraine: collected works].
Issue. 6, pp. 59-64. [in Ukrainian].
11. Herasko, M.O. (2013). Baturynski torhy ta yarmarky yak
skladova formuvannia rynkovykh vidnosyn XVII – XX st. [Baturyn
sales and trade fairs as a component of formation of the 18th –
20th centuries market relations]. Sbornik dokladov mezhdunarodnoy
konferentsii posvyashchennoy razvtiyu mezhdistsiplinarnykh issledovaniy
[Collection of reports on development of interdisciplinary studies], pp.20-
25. Donetsk. [in Ukrainian].
12. Herasko, M.O. (2013). Baturynski torhy ta yarmarky yak rushiina
syla mistsevoi torhivli (druha polovyna XVIII - na pochatku XX st.)
[Baturyn sales and trade fairs as a driving force for local trade (last
half of the 18th – early 20th centuries)]. Hileia: Naukovyi visnyk. Issue
75 (8), pp. 14-17. Kyiv. [in Ukrainian].
13. Herasko, M.A. (2015). Imenie Kirilla Razumovskogo iz
neizvestnogo risunka [Residence of Kyrylo Rozumovskyi in the
unknown picture]. Gardarika, 2. [in Russian].
14. Iz istorii evreev Konotopa: spravka iz muzeya evreyskoy diaspory.
Gorod Tel-Aviv. (2004). [From the history of Jews of Konotop: a document
from the Museum of Jewish Diaspora]. Lebn: Konotopskaya evreyskaya
gazeta, 2 (101). [in Russian].
15. Kovtun, I. (2014). Yevreiske naselennia Naddniprianskoi Ukrainy
v imperskii systemi strymuvan i pokaran pry zdiisnenni rekrutskykh
naboriv u XIX stolitti. [Jewish population of OverDnipro Ukraine in
the imperial system of restriction and penalties during recruiting in
the 19th century]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy: Zbirnyk naukovykh
prats. [Ethnic History of the People of Europe], vol.44. Kyiv. [in Ukrainian].
16. Kravets, V.P., Sutulin, V.V. (2001). Bilyi kolir – zhyttiedainyi:
istoriia medytsyny Konotopa. [White color, which gives a life: a history
of medicine of Konotop]. Sumy: «Sobor». [in Ukrainian].
17. Lazarevskiy, A. (1893). Opisanie Staroy Malorossii: Polk
Nezhinskiy [Description of the Old Little Russia: Nizhyn Regiment].
(Vol. II). Kyiv. [in Russian].
18. Morozova, A.V. (2009). Yevreiske naselennia Livoberezhnoi
Ukrainy v druhii polovyni XIX – na pochatku XX st. [Jewish population
of the last half of the 19th – early 20th centuries Left Bank Ukraine].
Kyiv. [in Ukrainian].
19. Nikitin, V.H., Terekh, M.I. (2016). Likarnia hetmanskoi stolytsi:
z istorii zarodzhennia ta rozvytku likarni, vidkrytoi hetmanom K.H.
Rozumovskym u m. Baturyn – stolytsi chotyrokh hetmaniv Ukrainy.
[Hospital of the Hetman capital: from the history of origin and
development of the hospital, organized by Hetman Kyrylo Rozumovskyi
in Baturyn, the capital of four Ukrainian Hetmans]. Nizhyn: PP
Lysenko M.M. [in Ukrainian].
20. Petrushenko, G. (2001). Razmyshleniya po povodu [Pondering
on…]. Lebn: Konotopskaya evreyskaya gazeta, 2 (65), February.
[in Ukrainian].
21. Rakhno, O. (2011). Baturyn ta yoho okolytsi u statystychnykh
vydanniakh zemskykh ustanov Chernihivskoi hubernii druhoi
polovyny XIX st. [Baturyn and its suburbs in statistic editions of
zemstvo institutions of the last half of the 19th century Chernihiv
Province]. Baturynska starovyna, 2 (6). Chernihiv: Vydavnytstvo
«Desna Polihraf». [in Ukrainian].
22. Sverbyhuz, V.B. (2008). Baturyn: do genezy ukrainskoho
samoderzhavstva. [Baturyn: on the genesis of the Ukrainian autocracy].
Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].
23. Serdiuk, N.(2015) Baturyn bez zaliznytsi [Baturyn without
railway]. Slovo «Hetmanskoi stolytsi», 6 (51). [in Ukrainian].
24. Chasnitskiy M.M. (2009) Glukhov. Evrei. Pamyat zhiva... Stranitsy
istorii evreyskoy obshchiny Glukhovshchiny [Hlukhiv. Jews. The memory
is alive… Pages of history of Jewish community in Hlukhiv region]. Kyiv:
«Atopol». [in Ukrainian].
25. Chasnitskiy, M.M. (2011) Evrei. Glukhov i Sumshchina.
Stranitsy istorii evreev Glukhovshchiny i Sumshchiny [Jews. Hlukhiv
and Sumy region. Pages of history of Jews in Hlukhiv and Sumy region].
Kyiv. [in Russian].
26. Shteynzalts, A. (2001). Pochemu derevya vozraduyutsya
messii?[Why will the trees be delighted at Messiah?]. Lebn, 2 (65),
February. [in Russian].
27. Chernihiv Province. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/
wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%9
6%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%
D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 11.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
|