Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз
У статті розглядаються керамічні пічні кахлі з родовими гербами гетьмана Івана Мазепи та його секретаря і найближчого помічника, генерального писаря Пилипа Орлика. Їх фрагменти знайшли в ході розкопок залишків Орликової резиденції у м. Батурині Чернігівської обл. 2017–2019 рр. Українсько-канадськ...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181086 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 129-139. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181086 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1810862025-02-09T10:01:40Z Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз Baturyn’s stove tiles with the coats of arms of P. Orlyk and I. Mazepa: Their reconstructions and analysis Мезенцев, В.І. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті розглядаються керамічні пічні кахлі з родовими гербами гетьмана Івана Мазепи та його секретаря і найближчого помічника, генерального писаря Пилипа Орлика. Їх фрагменти знайшли в ході розкопок залишків Орликової резиденції у м. Батурині Чернігівської обл. 2017–2019 рр. Українсько-канадський проект археологічного вивчення гетьманської столиці спонсорується науковими інститутами, українськими громадськими організаціями і фундаціями Канади й США. У праці публікуються останні версії комп’ютерних реконструкцій цих кахлів техніками фотоколажу і графіки та знімки глиняних муляжів-реплік, проводиться їх порівняльний аналіз і датування. Відтворені рельєфні полив’яні зображення інтерпретуються як найраніша відома композиція шляхетської геральдичної емблеми П. Орлика та унікальний герб І. Мазепи як князя Священної Римської імперії, виготовлені у стилі українського бароко в Батурині 1707–1708 рр. Запропоновані реконструкції і дослідження цих рідкісних кахлів становлять великий інтерес для історико-археологічних студій гетьманської столиці та в цілому для української геральдики, художньої кераміки, історії барокового мистецтва, культури козацької еліти й мазепознавства. This article examines the ceramic stove tiles featuring the armorial bearings of Hetman Ivan Mazepa (1687–1709) and that of his personal secretary and closest associate, Chancellor General Pylyp Orlyk. Their fragments have been found during the excavations at the town of Baturyn, Chernihiv Oblast, the capital of the seventeenth- and eighteenth-century Cossack state. 2020 Article Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 129-139. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181086 (477.51)738.81:929.6:7025.4 uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Мезенцев, В.І. Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядаються керамічні пічні кахлі з родовими гербами
гетьмана Івана Мазепи та його секретаря і найближчого помічника,
генерального писаря Пилипа Орлика. Їх фрагменти знайшли в ході розкопок залишків Орликової резиденції у м. Батурині Чернігівської обл.
2017–2019 рр. Українсько-канадський проект археологічного вивчення
гетьманської столиці спонсорується науковими інститутами, українськими громадськими організаціями і фундаціями Канади й США.
У праці публікуються останні версії комп’ютерних реконструкцій
цих кахлів техніками фотоколажу і графіки та знімки глиняних муляжів-реплік, проводиться їх порівняльний аналіз і датування. Відтворені
рельєфні полив’яні зображення інтерпретуються як найраніша відома
композиція шляхетської геральдичної емблеми П. Орлика та унікальний герб І. Мазепи як князя Священної Римської імперії, виготовлені
у стилі українського бароко в Батурині 1707–1708 рр. Запропоновані реконструкції і дослідження цих рідкісних кахлів становлять великий інтерес для історико-археологічних студій гетьманської столиці та в цілому для української геральдики, художньої кераміки, історії
барокового мистецтва, культури козацької еліти й мазепознавства. |
| format |
Article |
| author |
Мезенцев, В.І. |
| author_facet |
Мезенцев, В.І. |
| author_sort |
Мезенцев, В.І. |
| title |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз |
| title_short |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз |
| title_full |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз |
| title_fullStr |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз |
| title_full_unstemmed |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз |
| title_sort |
батуринські кахлі з гербами п. орлика та і. мазепи: реконструкції та аналіз |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181086 |
| citation_txt |
Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 129-139. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT mezencevví baturinsʹkíkahlízgerbamiporlikataímazepirekonstrukcíítaanalíz AT mezencevví baturynsstovetileswiththecoatsofarmsofporlykandimazepatheirreconstructionsandanalysis |
| first_indexed |
2025-11-25T16:25:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:25:40Z |
| _version_ |
1849780277799288832 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
129
Numismatic Essay] (3rd ed.). Leningrad: Izd-vo Gosudarstvennogo
Ermitazha. [in Russian].
16. Sherstyuk, V., Kovalenko, M. (2018). Monetnyi «skarb» (hamanets')
seredyny XVII st. z Romenshchyny [Coins “treasure” (purse) of the
middle of the 17th century from Romny district]. Sivershchyna v istoriyi
Ukrayiny, issue 11, pp. 91-96. Hlukhiv–Kyiv. [in Ukrainian].
17. Shust, R. M. (2007). Numizmatyka. Istoriia hroshovoho obihu
ta monetnoi spravy v Ukraini. Navchalnyi posibnyk. [Numismatics:
History of Money Circulation and Minting in Ukraine: Manual]. Kyiv:
Znannya. [in Ukrainian].
18. Kaminski, C. Katalog monet polskich 1649 – 1696. Warszawa,
1982. [in Polish].
19. Kotlar, M. (1975). Znaleziska monet z XIV–XVII w na obszazt
Ukrainskity SSR Materialy. Wroclaw – Warszawa – Krakow – Gdansk.
272 S. [in Polish].
20. Natsional'nyy zapovidnyk «Hlukhiv» [Hlukhiv National
Historical and Cultural Reserve]. Hlukhiv: Fund Books. 1025 Chapter
132; 1463/8 Chapter 423; 1463/43 Chapter 458; 1463/37 Chapter 452;
1463/55, Chapter 470; 1469 Chapter 475; 1694 Chapter 704; 1471
Chapter 478 [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 26.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
уламки керамічних полив’яних поліхромних і теракотових
плит з його рельєфною геральдичною емблемою й моно-
грамою, що прикрашали фасади гетьманської резиденції.
Комп’ютерні графічні реконструкції тих плит та їх порів-
няльний аналіз опубліковані автором 2011 р. [3].
Ця стаття детально розгляне фрагменти керамічних
пічних кахлів з гербами І. Мазепи та П. Орлика, знайде-
ні під час розкопок решток оселі останнього у Батурині
в 2017–2019 рр. Тут публікуються, обґрунтовуються й до-
сліджуються комп’ютерні реконструкції та знімки глиня-
них муляжів-реплік геральдичних кахлів, пропонують-
ся їх інтерпретація, порівняння і датування (рис. 2–7).
З 2001 р. щорічні розкопки у Батурині проводить Укра-
їнсько-канадська археологічна експедиція, що базується
при Національному університеті «Чернігівський колегіум»
ім. Т.Г. Шевченка. Її очолює старший науковий співробіт-
ник Центру археології й стародавньої історії Північного Лі-
вобережжя цього університету, провідний дослідник ма-
теріальної культури гетьманської столиці, археолог Юрій
Ситий. Останні роки у розкопках Батурина брали участь
студенти, магістранти та викладачі Чернігівського уні-
верситету, Глухівського національного педагогічного уні-
верситету ім. О. Довженка, Національного університету
«Києво-Могилянська академія», співробітники Інституту
археології НАНУ, Чернігівського обласного історичного му-
зею ім. В.В. Тарновського, Батуринського Національного
історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
та учні військового ліцею м. Глухова Сумської обл. Завід-
увач науково-дослідного відділу Національного заповід-
ника «Глухів» археолог Юрій Коваленко очолює групу глу-
хівських студентів-істориків і учнів у складі Батуринської
експедиції. Він проводить археологічні розвідки у Батури-
ні багато років та є співавтором оглядів матеріалів розко-
пок міста 2016–2019 рр., надрукованих у збірниках науко-
вих праць «Сіверщина в історії України» [4].
Директор Навчально-наукового інституту історії, етно-
логії та правознавства ім. О.М. Лазаревського Чернігівсько-
го університету, відомий історик Лівобережної України,
проф. Олександр Коваленко активно допомагає організації,
комплектуванню складу й фінансуванню Батуринської ар-
хеологічної експедиції і публікації її результатів. Член екс-
педиції, митець та історик Сергій Дмитрієнко (Чернігів), за
консультаціями з Ю. Ситим і автором, підготував комп’ютер-
ні реконструкції й глиняні муляжі фрагментованих бату-
ринських кахлів з гербами П. Орлика та І. Мазепи (рис. 2–7,
15). У 2005–2019 рр. Чернігівська обласна державна адмі-
ністрація виділяла щорічні гранти на розкопки Батурина.
Видатний історик Гетьманщини, колишній директор
Канадського інституту українських студій (КІУС) Альберт-
ського університету в м. Едмонтоні у Канаді, проф. Зенон
Когут є засновником і академічним дорадником Україн-
сько-канадського проекту історико-археологічного вивчен-
ня Батурина козацької доби при цьому інституті [5]. Зна-
ний історик Чернігівського князівства, колишній президент
Понтифікального інституту середньовічних студій Торонт-
j
УДК (477.51)738.81:929.6:7025.4
В.І. Мезенцев
БАТУРИНСЬКІ КАХЛІ З ГЕРБАМИ
П. ОРЛИКА ТА І. МАЗЕПИ:
РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА АНАЛІЗ
У статті розглядаються керамічні пічні кахлі з родовими гербами
гетьмана Івана Мазепи та його секретаря і найближчого помічника,
генерального писаря Пилипа Орлика. Їх фрагменти знайшли в ході роз-
копок залишків Орликової резиденції у м. Батурині Чернігівської обл.
2017–2019 рр. Українсько-канадський проект археологічного вивчення
гетьманської столиці спонсорується науковими інститутами, укра-
їнськими громадськими організаціями і фундаціями Канади й США.
У праці публікуються останні версії комп’ютерних реконструкцій
цих кахлів техніками фотоколажу і графіки та знімки глиняних муля-
жів-реплік, проводиться їх порівняльний аналіз і датування. Відтворені
рельєфні полив’яні зображення інтерпретуються як найраніша відома
композиція шляхетської геральдичної емблеми П. Орлика та унікаль-
ний герб І. Мазепи як князя Священної Римської імперії, виготовлені
у стилі українського бароко в Батурині 1707–1708 рр. Запропонова-
ні реконструкції і дослідження цих рідкісних кахлів становлять вели-
кий інтерес для історико-археологічних студій гетьманської столи-
ці та в цілому для української геральдики, художньої кераміки, історії
барокового мистецтва, культури козацької еліти й мазепознавства.
Ключові слова: розкопки Батурина, рештки оселі П. Орлика,
керамічні кахлі, шляхетський та княжий герби, комп’ютерні рекон-
струкції і муляжі.
Численним зображенням герба гетьмана Івана Мазе-
пи (1687–1709 рр.) його часу присвячено багато публіка-
цій [1]. Про геральдичну емблему гетьмана на еміграції Пи-
липа Орлика (1710–1742 рр.) нам відома лише одна стаття [2].
Розкопки м. Батурина Чернігівської обл. увінчались зна-
хідками рідкісних керамічних гербових композицій обох цих
видатних українських державців і політиків. В ході архео-
логічних досліджень залишків мурованого палацу І. Мазепи
на батуринській околиці Гончарівка (перед 1700 р.) знайшли
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
130
ського університету в м. Торонто у Канаді, проф. Мартін
Дімнік бере участь в дослідженнях Батурина та публікації
звітів про його розкопки англійською мовою у періодиці
Оттавського університету канадської столиці [6].
Автор є науковим співробітником Торонтського відділу
КІУС і виконавчим директором Батуринського археологіч-
ного проекту в Канаді. В академічних статтях і науково-по-
пулярних публікаціях англійською та українською мовами у
Канаді, США й Україні, а також в інтернетних виданнях оп-
рилюднює значні археологічні знахідки у Батурині з їх пер-
винною інтерпретацією [7]. Він головно досліджує мурова-
ну архітектуру та її керамічний декор Мазепиного часу [8].
Як відомо, П. Орлик був особистим секретарем, найближ-
чим помічником і дорадником І. Мазепи й користувався
його особливою прихильністю та довірою. У доносах гене-
рального судді Василя Кочубея царським властям на І. Ма-
зепу 1707–1708 рр. П. Орлика представлено як найбільш
посвяченого у таємні стосунки гетьмана з супротивника-
ми Московської держави [9]. У 1700–1707 рр. П. Орлик слу-
жив старшим канцеляристом Генеральної військової кан-
целярії у Батурині, а 1707–1708 рр. – генеральним писарем
(канцлером) в уряді І. Мазепи. П. Орлик брав участь у ви-
звольних змаганнях гетьмана, вірно послідував за ним до
шведського короля і на еміграцію до Молдови. Після смер-
ті І. Мазепи козацька старшина обрала П. Орлика наступ-
ним гетьманом на еміграції 1710 р.
До антимосковського повстання І. Мазепа пожалував
П. Орлику двори, млини та інші маєтності у Батурині, його
околицях та різних землях Гетьманщини [10]. Описи Ба-
турина 1726 р. і 1760 р. повідомляють, що подвір’я «зрад-
ника Орлика» стояли у пустці без огорожі від розорення
міста російським військом 1708 р. до середини XVIII ст.
Гетьман Кирило Розумовський (1750–1764 рр.) відбуду-
вав й знову заселив спустошений Батурин, і ті пустирі
зайняли нові поселенці. В описі міста 1750 р. згадуються
«місцевість Орликівщина», «передмістя Орликівщина» і
«ліс Орликівський», де, ймовірно, були резиденція й зе-
мельні володіння родини П. Орлика у Батурині та околи-
цях до 1708 р. [11]. Однак, за цими документами, не було
можливим локалізувати його оселю.
Згідно дослідниці топографії Батурина XVII–XVIII ст.
Наталії Саєнко (Національний історико-культурний за-
повідник «Гетьманська столиця»), відомо три місцини з
назвою «Орликівщина», зокрема дві на південно-східно-
му передмісті [12]. Але там ще не виявлено археологічно
будівель, пов’язаних з П. Орликом.
2014 р. на північно-західному посаді гетьманської сто-
лиці, що у XVIII ст. називався Побожівкою [13], знайш-
ли уламок теракотової пічної кахлі з рельєфним гербом
П. Орлика [14]. В 2016 р. археологічна розвідка, проведена
Ю. Коваленком на цій дільниці, виявила залишки замож-
ного житла на городі садиби по вул. Т.Г. Шевченка, 13. Він
ідентифікував його з осідком знаменитого українського
політика, дипломата і літератора.
Стаціонарні розкопки Батуринської експедиції у 2017–
2019 рр. відкрили там рештки згорілої дерев’яної хати
та фундаменти з цегли на вапняковому розчині, шири-
ною близько 1 м (рис. 1). Кладка заглиблена у материк на
20 см. Ю. Ситий датує цеглу за розмірами кінцем XVII –
початком XVIII ст. і вважає, що на розкопаних мурованих
фундаментах стояли дві обігрівальні кахляні печі. Це була
велика зрубна одноповерхова хата без підкліту, яка мала
щонайменше дві житлові кімнати з дорогими цегляними
грубами у кожній [15]. Правдоподібно, її стіни, як і тера-
котові пічні кахлі, були побілені. Археологічні досліджен-
ня залишків резиденції П. Орлика будуть продовжені.
Прикладом подібної заможної одноповерхової хати,
складеної з брусів на цегляному цоколі й потинькованої,
є садибний будинок середини XVIII ст. полковника Київ-
ського козацького полку Юхима Дарагана та його дружи-
ни Віри, сестри гетьмана К. Розумовського. До початку
ХХ ст. там зберігались розкішні барокові груби-голланд-
ки. Ця унікальна споруда знаходиться на Покорщині, око-
лиці смт Козельця Чернігівської обл. [16].
В ході археологічних розвідок та розкопок на Орликовій
оселі знайшли багато фрагментів керамічних пічних кахлів.
Частина з них прикрашена майстерними рельєфними рос-
линно-квітковими орнаментами у стилі українського бароко
Рис. 1. Цегляний фундамент, розкопаний на місці
резиденції П. Орлика на північно-західному посаді
Батурина 2018 р. Фото В. Жиголи
Рис. 2. Уламок обпаленої керамічної полив’яної пічної кахлі з
гербом П. Орлика, знайдений на його оселі 2018 р.
Музей археології Батурина. Світлина Т. Кербут.
Промальовка рельєфних зображень С. Дмитрієнка
ISSN 2218-4805
131
й розписана зеленою, синьою, жовтою та білою поливою. На
більшості плиток емаль обгоріла, що свідчить про спалення
резиденції П. Орлика, очевидно, під час розгрому Мазепи-
ної столиці царським військом у 1708 р. Знайдено також де-
шевші теракотові кахлі без глазурі з подібними рельєфни-
ми рослинними візерунками, переважно побілені вапном.
Ю. Ситий вважає їх місцевою продукцією Батурина почат-
ку XVIII ст. На його оцінку, досконалий технічний і художній
рівень кахлів груб покоїв П. Орлика наближається до якості
таких деталей палацу І. Мазепи на Гончарівці. Але останні
виготовили запрошені гетьманом кращі київські кахлярі
дещо раніше, до 1700 р. [17]. Кахлі з господи генерального
писаря не копіювали гетьманські зразки, а відзначаються
оригінальністю декору. Тож вони є цінними творами кера-
мічного ужиткового і геральдичного мистецтва Мазепи-
ної столиці напередодні її загибелі. Автор планує деталь-
но розглянути кахлі з рослинними орнаментами, виявлені
на маєтку П. Орлика, в окремій багато ілюстрованій статті.
У 2014 р. та 2016–2019 рр. там знайшли чимало улам-
ків полив’яних різнобарвних і теракотових кахлів з ре-
льєфними родовими гербами П. Орлика та І. Мазепи. Їх
могли розмістити горизонтальними поясами на грубах.
В процесі розкопок житла П. Орлика 2018 р. виявили най-
більший фрагмент глазурованої обгорілої кахлі, де майже
цілком збереглось зображення його шляхетського герба «Но-
вина» (рис. 2). С. Дмитрієнко і автор уважно проаналізували
світлини того та численних менших уламків геральдичних
кахлів, знайдених там донині. За промірами С. Дмитрієнка,
кахля з Орликовим гербом мала підквадратну форму й роз-
міри сторін, приблизно, 30 см. Він промалював контури її
рельєфних зображень та реконструював техніками комп’ю-
терних фотоколажу і графіки цілу кахлю з геральдичною
емблемою генерального писаря, оздоблену поливою різних
кольорів. Цей митець також виліпив з кольорової полімер-
ної глини трохи зменшений муляж-репліку кахлі з гербом
П. Орлика (рис. 3, 4). Деякі первісні барви обпаленої емалі
на його комп’ютерній та ліпній реконструкціях відтворено
гіпотетично. Однак, за переконанням автора, надруковані у
цій праці чорно-білі варіанти реконструкцій кахлів з герба-
ми П. Орлика та І. Мазепи є найбільш обґрунтованими, пов-
ними і точними, які можна запропонувати натепер. Вони
підправили й доповнили першу спробу графічної рекон-
струкції кахлі з геральдичною емблемою П. Орлика з його
господи у Батурині, надруковану 2018 р. [18].
За останньою кольоровою реконструкцією цієї кахлі
С. Дмитрієнка, у центрі її композиції знаходиться синій фі-
гурний щит з зеленою облямівкою по краях і зображенням
вертикально поставленого меча з білим (срібним) лезом та
жовтим (золотим) руків’ям. Під мечем розміщено стилізо-
вану дугоподібну жовту ручку від казана з закрученими кін-
цями нагорі. Щит увінчує жовта (золота) шляхетська коро-
на з п’ятьма зубцями, прикрашена двома рядами дрібних
синіх цяток (вставок різних форм). Над короною поставле-
но зігнуту в коліні ногу лицаря у синій броні з острогом [19].
Обабіч ноги синім кольором написано ініціали Пилипа (Фі-
Рис. 3. Реконструкція цілої обгорілої керамічної глазурованої кахлі з гербом П. Орлика 1707–1708 рр.
Комп’ютерні фотоколаж і графіка С. Дмитрієнка, 2018 р. Знімки використаних фрагментів кахлів Ю. Ситого
Рис. 4. Зменшений муляж-репліка кахлі з рельєфною
поліхромною геральдичною емблемою П. Орлика і
орнаментальним картушем, виліплений з кольорової
полімерної глини С. Дмитрієнком 2019 р.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
132
ліппа) Орлика латинськими літерами: «F. O.»
На кахлі щит з обох боків симетрично обрамлено сти-
лізованими зеленими пальмовими гілками, що перехре-
щуються під ним. Ці кольорові геральдичні символи та
літери вміщено у білий овал. Його оточує широкий деко-
ративний картуш з вибагливим симетричним рясним рос-
линно-квітковим орнаментом. Там дбайливо деталізовано
стилізовані закручені перевиті зелені стебла і дрібне листя
з мініатюрними прожилками та пишними великими кві-
тами з білими пелюстками й жовтими тичинками в стилі
українського бароко на кобальтовому фоні (рис. 3, 4) [20].
Аналогічний мотив облямування геральдичних символів
пальмовими гілками, перехрещеними під ними, зустрічається
на українських гербах кінця XVII – початку XVIII ст., напри-
клад, на печатках князів Вишневецьких 1697 р. і 1704 р. та на
бронзових гарматах з рельєфним орнаментом того часу [21].
Відзначимо, що синя і блакитна поливи були найдо-
рожчими у ранньомодерній Україні та Європі й вважались
показником достатку. Так, рідкісні кахляні печі, оздоблені
блакитною і бірюзовою глазур’ю, відомі у палаці І. Мазе-
пи на Гончарівці та кам’яниці В. Кочубея в Батурині кінця
XVII ст. Тільки серед залишків гетьманського палацу архе-
ологи знайшли унікальні керамічні плитки підлоги, вкриті
блакитною поливою (тип мощення 2). Різновиди блакит-
них і зелених глазурованих та теракотових підлог, інтер’єри
двох покоєвих кімнат й приймального залу гончарівсько-
го палацу гіпотетично реконструйовано комп’ютерним
методом автором і С. Дмитрієнком у 2015–2016 рр. [22].
Підкреслимо надзвичайну важливість знахідки і ре-
конструкції кахлі з найранішим відомим дизайном шля-
хетського герба П. Орлика, котрий він вживав, як служив
генеральним писарем в уряді І. Мазепи до падіння Бату-
рина 1708 р. Дотепер були відомі лише два сургучні від-
битки з Орликових печаток на листах 1716 р. і 1719 р.,
що зберігаються у Швеції [23]. Однак там зображено його
родову геральдичну емблему, коли він був гетьманом на
еміграції, з гетьманськими булавами, простішими ком-
позиціями та декором і без ініціалів.
Під час археологічної розвідки Ю. Коваленком на місці
садиби П. Орлика 2016 р. та розкопок її решток Ю. Ситим
у 2017–2019 рр. знайшли фрагменти керамічних полив’я-
них і теракотових побілених кахлів з рельєфним гербом
І. Мазепи «Курч» («Kurcz» польською мовою). Ю. Ковален-
ко гадає, що кахлі з геральдичними емблемами гетьмана
й генерального писаря облицьовували дві окремі печі в
покоях останнього. Цей дослідник також встановив, що
Мазепин герб на кахлі оточено декоративною армату-
рою: зображеннями зброї, козацьких клейнодів, симво-
лів гетьманської влади і військового обладунку.
Уламків кахлів з гербом І. Мазепи зібрано порівняно
менше, ніж з емблемою П. Орлика. Однак у 2019–2020 рр.
С. Дмитрієнко, на основі скрупульозного обстеження тих
знахідок та їх знімків, гіпотетично відтворив глазуровану
різнобарвну кахлю з Мазепиним гербом технікою комп’ю-
терного фотоколажу і графіки та виліпив її зменшений
глиняний муляж (рис. 5–7). Плитка має підквадратну фор-
му й габарити, подібні до вищеописаної кахлі. У центрі її
композиції розміщено бароковий щит світло-зеленої по-
ливи, оформлений з боків темнішим зеленим наметом.
На щиті зображено геральдичні символи І. Мазепи – тем-
но-зелений якороподібний шестикінцевий хрест з біли-
ми півмісяцем та шестикутною зіркою обабіч [24]. Між
півмісяцем і зіркою на хресті підвішено орден св. Андрія
Первозванного білого кольору. Над щитом поміщено ли-
царський шолом з опущеним гратчастим забралом, увін-
чаний княжою короною зеленої емалі (рис. 5–7).
Навколо щита майже симетрично густо розставлені
стилізовані рельєфні козацькі бунчуки чи списи з кін-
ськими хвостами, гетьманські булави, козацькі корог-
ви, пірначі, сурми, списи, протазани, прапори, гарма-
ти на колесах, гарматні банники, ядра, стволи мушкетів,
шаблі чи палаші, овальні та фігурні щити, броня і шолом
у бароковому стилі зеленої глазурі на білому тлі. Симе-
трію композиції арматури порушують лише розташова-
ні у нижньому правому кутку кахлі порохова діжка з ку-
пою гарматних ядер та дві козацькі литаври у її нижній
лівій частині. На правій литаврі перехрещені барабанні
палички. Декоративний картуш на цій кахлі відсутній [25].
Хоч після поразки повстання І. Мазепи царські власті
масово нищили зображення його герба, чимало з них дійш-
ло до нас. Рельєфи різного озброєння, амуніції, козацьких
та гетьманських регалій влади на розглянутій кахлі схожі
на малюнки таких атрибутів у багатьох композиціях ге-
ральдичної емблеми гетьмана на гравюрах видань Києва
і Чернігова рубежу XVII–XVIII ст. [26]. Найближчі аналогії у
зображеннях арматури на Мазепиному гербі знаходимо на
срібних позолочених шатах кіоту 1695 р. для ікони Троїць-
ко-Іллінської Богородиці, які виставлені в Чернігівському
Рис. 5. Фрагмент теракотової побіленої пічної кахлі з
рельєфним шоломом, увінчаним княжою короною, від
композиції герба І. Мазепи. Розкопки залишків Орликового
житла у Батурині 2018 р. Світлина Ю. Ситого
ISSN 2218-4805
133
обласному історичному музеї, та на гравюрі Івана Мигу-
ри на честь І. Мазепи 1706 р. [27]. Там бачимо ті самі види
зброї, клейнодів і військового спорядження (рис. 8, 9). На
мідьориті І. Мигури на якороподібний хрест між зіркою та
півмісяцем також підвішено орден св. Андрія.
Крім Мазепиних гербів, орден зображено на різьбленому
поліхромному родинному гербі гетьмана Данила Апостола
(1727–1734 рр.), котрий зберігся у бабинці Спасо-Преобра-
женської церкви с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну
Полтавської обл. від її спорудження 1732 р. (рис. 10) [28].
Очевидно, гетьман оздобив свою геральдичну емблему
орденом св. Олександра Невського, яким його нагородив
царський уряд 1731 р. Цікаво, що в геральдиці Польщі та
Центральної Європи ордени на гербах не поміщали [29].
Імовірно, на замовлення П. Орлика, професійний гра-
фік з києво-чернігівської граверної школи намалював ди-
зайни його й Мазепиного гербів. Замовник або художник
могли взорувати на вказані раніші відомі твори з гераль-
дичною емблемою гетьмана. На основі здогадних про-
фесійних графічних оригіналів батуринські кахлярі ви-
різьбили дерев’яні матриці, у яких відформували з глини
кахлі з гербами І. Мазепи й П. Орлика.
На фрагменті теракотової побіленої кахлі з Мазепиним
гербом виразно видно й вірно намальовано на її рекон-
струкції С. Дмитрієнком рельєфне зображення князівської
корони на шоломі (рис. 5, 6). Подібні корони у формі двох
кулястих долей, завершених малим хрестом у центрі, зна-
ходимо, наприклад, на геральдичних емблемах Вишневець-
ких, Острозьких, Любомирських, Мосальських, Друцьких,
Чарторийських та інших князів українських земель. Вони
збереглись на їх портретах, гравюрах, печатках і барельєфах
на спорудах замків у містечку Чернелиці на Івано-Фран-
ківщині та м. Дубно Рівненської обл. XVIІ–XVIII ст. (рис. 11,
12) [30]. Тип корони вказує на титул власника герба і його
відповідний стан в суспільній ієрархії [31].
Схожі за формою корони намальовані на багатьох гер-
бах князів Священної Римської імперії німецької на-
ції [32]. Відомо, що 1 вересня 1707 р. цісар Йосиф І по-
жалував І. Мазепі титул князя цієї імперії («Reichsfürst»
німецькою мовою) за заслуги гетьмана у боротьбі проти
турецько-татарської експансії на християнський світ [33].
1885 р. Олександр Дабіжа опублікував розвідку про кня-
зівський і шляхетський герби І. Мазепи з їх кольоровими лі-
тографіями. Там зображено геральдичну емблему гетьмана
як князя Священної Римської імперії з короною описаного
типу, що увінчує княжу червону мантію (порфіру), підбиту
горностаєвим хутром. Вона огортає щит з геральдичними
символами І. Мазепи [34]. Головним джерелом для О. Дабі-
жи слугував «Всезагальний великий гербовник», виданий у
м. Нюрнберзі в Німеччині 1884–1887 рр., де підтверджено
надання І. Мазепі титулу князя римського цісарства та на-
друковано гравюри з його князівським і шляхетським гер-
бами (рис. 13) [35]. Вірогідно, на основі цих гравюр дослід-
Рис. 7. Зменшений муляж кахлі з рельєфною князівською
геральдичною емблемою І. Мазепи, оформленою арматурою,
зеленої та білої поливи. Виліплено з полімерної глини
С. Дмитрієнком 2020 р.
Рис. 6. Гіпотетична реконструкція обгорілої керамічної кахлі з Мазепиним гербом 1707–1708 рр. Комп’ютерні фотоколаж
і графіка С. Дмитрієнка, 2019 р. Знімки уламків кахлів, знайдених на господі П. Орлика у 2018–2019 рр., Ю. Ситого
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
134
ник створив їх кольорові варіанти на літографії 1885 р. за
відомими барвами корон і мантій князів тої імперії.
У 2006 р. історик Олексій Сокирко (Київський національ-
ний університет ім. Т.Г. Шевченка) опублікував свій кольоро-
вий малюнок княжого герба І. Мазепи, дуже схожого на його
літографію, надруковану О. Дабіжею (рис. 14) [36]. 2017 р.
автор та С. Дмитрієнко підготували методом комп’ютер-
ного колажу сучасну версію геральдичної емблеми геть-
мана як князя Священної Римської імперії з подібними
відповідними короною і мантією (рис. 15) [37]. Вони в ос-
новному використали їх зображення в Інтернеті та ураху-
вали вказані гравюри й малюнки попередніх дослідників.
Зауважимо, що у Гетьманщині Мазепиного часу зобра-
ження червоної мантії, підбитої білим горностаєвим ху-
тром, усіяним чорними хвостиками, на керамічних кахлях
було технічно неможливим. Тоді червоної та чорної поли-
ви там не застосовували [38]. Взагалі нам невідомі зобра-
ження таких горностаєвих мантій техніками рельєфу чи
розпису глазур’ю на геральдичних кахлях ранньомодер-
них України й Польщі. Напевно, мілкий рельєф делікат-
ної фактури хутра горностая з притаманними численни-
ми чорними хвостиками та декоративних стилізованих
вузлів і складок тої мантії, вигадливо перев’язаної золо-
тими шнурами з китицями, на керамічних плитках ви-
глядав би невиразно, задрібно й малопомітно.
На вищезгаданому різьбленому пофарбованому гер-
бі гетьмана Д. Апостола з декору інтер’єру бабинця Спа-
со-Преображенської церкви с. Великі Сорочинці знаходи-
мо рідкісну комбінацію зображень мантії (темно-зеленої
назовні та багряної зсередини без хутра горностая), що
огортає щит, та прапорів, гармат, порохових діжок і ядер
навколо неї (рис. 10). Однак рельєф там вищий, ніж на
кахлях, і вкритий фарбами, а не поливою. На відміну від
того масивного герба Д. Апостола, на значно меншій ре-
конструйованій керамічній кахлі з гербом І. Мазепи ряс-
ні рельєфи озброєння, амуніції та клейнодів, що оточу-
ють щит, заважали б розміщенню навколо нього княжої
мантії. Її поєднання з арматурою на цій кахлі уявляється
композиційно перевантаженим і нерозбірливим.
Тому, на нашу думку, П. Орлик чи графік, якому він замовив
дизайн кахлі з Мазепиним гербом, взорували не на позбав-
лені арматури геральдичні емблеми князів римського цісар-
ства (якщо такі були їм відомі), а радше, на раніші київські та
чернігівські гравюри й твори торевтики з гербом гетьмана,
котрі часто оформлені військовими атрибутами (рис. 8, 9).
Зразком послужила також геральдика українських і річпо-
сполитських князів того часу, звідки вони могли запозичи-
ти зображення князівської корони (рис. 11, 12).
Дослідники генеалогії і геральдики Мазеп-Колединських
стверджують їх походження з княжого роду [39]. З. Когут у мо-
нографії про національну ідентичність та політичну культуру
українців XVI–XVIII ст., яку він завершує, величає І. Мазепу
князем України. Історик показав, що до і після заключення
українсько-шведського воєнно-політичного союзу в західно-
європейських, американських та найбільше в австрійських
документах і пресі гетьмана титулували князем («принцем»,
Рис. 8. Рельєф Мазепиного герба, облямованого зображеннями
зброї, військового спорядження, бунчуків і знамен,
на срібних позолочених шатах кіоту 1695 р. ікони Троїцько-
Іллінської Богородиці. Чернігівський історичний музей.
Фото В. Мезенцева
Рис. 9. Родова геральдична емблема І. Мазепи в оточенні
декоративної арматури на гравюрі І. Мигури 1706 р.
(Ковалевська О. та ін. Гетьман. Осмислення. К., 2009. Іл. 59)
Рис. 10. Різьблений розмальований герб Д. Апостола
в інтер’єрі бабинця Спасо-Преображенської церкви
с. В. Сорочинці на Полтавщині (біля 1732 р.). Світлина з
колекції Л. Кравчука з м. Вінніпегу в Канаді
ISSN 2218-4805
135
«princeps» латиною, «fürst» німецькою мовою (рис. 13) і так
само згадували у літописі Самійла Величка [40].
У листі до цісаря Йосифа І перед вереснем 1707 р.
І. Мазепа іменував себе «князем і воєначальником За-
порізьких козаків» [41]. За договором І. Мазепи зі швед-
ським королем Карлом ХІІ 1708 р., Україна проголошу-
валась князівством під протекцією Шведської імперії, а
гетьман став її князем з правом наслідування його ти-
тулу й держави спадкоємцями [42].
З. Когут вважає, що оточення гетьмана визнавало свого
рейментаря легітимним князем Священної Римської імпе-
рії у 1707–1708 рр. Це підтверджує зображення княжої коро-
ни на Мазепиному гербі на кахлі, знайденій 2018 р. у житлі
П. Орлика в Батурині (рис. 5, 6) [43]. Після смерті І. Мазепи
його титул імперського князя мав перейти до племінника
Андрія Войнаровського, осавула Війська Запорізького [44].
Відомо, що гетьмани Богдан і Юрій Хмельницькі у дея-
ких документах титулували себе князями України, Русі, чи
русинів. Однак це викликало протести тогочасних правите-
лів Речі Посполитої, Московії та Османської імперії, котрі
протидіяли встановленню князівства на українських зем-
лях [45]. І. Мазепа був єдиним з обраних очільників козаць-
кої держави, який отримав князівське достоїнство з правом
передання його титулу нащадкам та права і привілеї кня-
зя римського цісарства, загальновизнані у тодішній Європі.
Ю. Ситий вважає, що П. Орлик прикрасив груби покоїв
своїм гербом, а також Мазепиним, щоб показати реймен-
таря, якому він служить. За нашою версією, генеральний
писар замовив кахлі з княжою короною на гербі гетьмана,
щоб вшанувати його як князя Священної Римської імпе-
рії. Таким чином, зображення корони на дослідженій кахлі
дозволяє датувати її, а також опорядження розкопаної ре-
зиденції П. Орлика між 1 вересня 1707 р., коли цісар пожа-
лував І. Мазепі князівський титул, і розоренням Батурина
та цього житла 2 листопада 1708 р. Це узгоджується з да-
туванням Ю. Ситого пічних кахлів Орликової хати пізні-
шим часом, ніж такі деталі Мазепиного палацу на Гонча-
рівці, спорудженого біля 1700 р. Як згадувалось вище, на
відтвореному гербі гетьмана виявлено орден св. Андрія,
кавалером якого він став того року (рис. 6, 7).
1700 р. П. Орлик тільки оселився у Батурині й почав
свою кар’єру канцеляристом Генеральної військової кан-
целярії. Нагадаємо, що його родина мала кілька земель-
них володінь у місті та околицях, де він міг влаштувати
власні двори, які ще не локалізовані. Можливо, П. Орлик
спорудив свою заможну домівку на північно-західному
посаді, Побожівці, з дорогими кахляними цегляними печа-
ми, коли його призначили на престижеву урядову посаду
генерального писаря й прийняли до складу генеральних
старшин Гетьманщини у 1707–1708 рр. Є підстави гада-
ти, що він завершив її оформлення до погрому Мазепи-
ної столиці у листопаді 1708 р. Так, С. Дмитрієнко слушно
зауважив, що покриття вапном теракотових кахлів груб
цієї хати говорить про одночасну побілку там стін (рис. 5).
Порівняльний аналіз показує, що герб І. Мазепи на ре-
конструйованій кахлі 1707–1708 рр. з Батурина є одним з
найпізніших зразків та унікальним серед різноманітних
відомих композицій родової геральдичної емблеми геть-
мана його часу. Більшість з них мають раніші дати. Тільки
гравюри Данила Галяховського і Євангелія арабською мо-
вою з Мазепиним гербом відносяться до 1708 р. [46]. Однак
на них відсутні шоломи й корони та деякі інші геральдичні
символи гетьмана. На усіх раніших дизайнах його герба, де
зображено шоломи, їх увінчано звичайною шляхетською
короною з зубцями (наприклад, такою, як на емблемах
П. Орлика і Д. Апостола) і найчастіше трьома страусови-
ми перами (рис. 2–4, 8, 10) [47]. Тож, за винятком розгля-
нутого герба І. Мазепи на батуринській кахлі, князівська
корона не зустрічається на інших численних прижиттєвих
варіантах герба гетьмана, які збереглись. Це порівняння
підкріплює запропоновані інтерпретацію й датування тої
геральдичної кахлі 1707–1708 рр., після надання І. Мазепі
гідності князя Священної Римської імперії.
Рис. 12. Герб князів Любомирських, увінчаний княжою короною,
на фасаді їх палацу XVIII ст. в замку м. Дубно Рівненської обл.
Рис. 11. Геральдична емблема князів Чарторийських у замку
смт Чернелиці Івано-Франківської обл. (1659 р.).
Цей і наступний знімки з Інтернету
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
136
Її унікальною рисою є також оточення Мазепиного гер-
ба декоративною арматурою. Подібні зображення видів
зброї, козацьких і гетьманських владних регалій та вій-
ськового обладунку нерідко прикрашають геральдичні
емблеми гетьманів, полковників і нобілітету Гетьманщи-
ни й Речі Посполитої переважно на гравюрах, малюванні,
срібних окладах ікон, шатах кіотів та печатках другої по-
ловини XVII–XVIII ст. (рис. 5–10). Однак ці воєнні атрибу-
ти невідомі в орнаментації інших ранньомодерних гераль-
дичних кахлів України та її сусідів. Вони також відсутні на
гербах еліти Гетьманщини, зокрема Мазепиних, вирізь-
блених на дереві, вигравіруваних на срібних келихах і ме-
дальйонах, відлитих на гарматах й дзвонах, виліплених у
тиньку на стінах храмів, трапезних та палат тощо. Винят-
ком серед них назвемо різьблений розмальований герб
гетьмана Д. Апостола, оточений рельєфами знамен, гар-
мат і ядер, який зберігся у притворі Спаської церкви Вели-
ких Сорочинців (рис. 10). Подібні військові атрибути також
зображені на кількох малюнках його геральдичної ембле-
ми, вставлених в іконостас того храму. Показово, що ар-
матура відсутня у пишних композиціях герба І. Мазепи з
монограмою на масивних керамічних плитах, котрі оздо-
блювали фасади церкви св. Іоанна Предтечі 1702 р. Черні-
гівського колегіуму та палацу Гончарівки [48].
Можна гадати, що П. Орлик новаторські застосував
модну арматуру в дизайні геральдичних пічних кахлів
своєї господи у Батурині в 1707–1708 рр. Ігор Ситий по-
казав, що пізніше на еміграції він запровадив цей мо-
тив на печатках. Після обрання на гетьманство П. Орлик
до 1713 р. наказав додати на державну печатку Війська
Запорізького під образом козака зображення списа, пір-
нача, булави, корогви, бунчука і гармати. Як вже згаду-
валось, у Швеції після 1715 р. він замовив дві печатки, де
композиції його родового герба доповнив двома булава-
ми для демонстрації свого гетьманського статусу [49]. За-
коротке, близько одного року, функціонування кахляних
печей, зруйнованих разом з садибою П. Орлика в Батури-
ні 1708 р., правдоподібно, перешкодило поширенню сю-
жету арматури у декорі кахлів в Україні та за її межами.
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні
висновки. Герб І. Мазепи на відтвореній кахлі з Орлико-
вої оселі у Батурині є унікальним та одним з найпізніших
прижиттєвих зразків родової геральдичної емблеми геть-
мана, які дійшли до нас. Цей герб з князівською короною
прославляв свого власника як князя Священної Римської
імперії і датується 1707–1708 рр. До того часу відноситься
і реконструйована кахля з найранішою відомою версією
родового шляхетського герба П. Орлика та опорядження
Рис. 14. Князівський герб І. Мазепи.
Кольоровий малюнок О. Сокирка. (Радишевський Р.,
Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському
вимірі високого бароко. К., 2006. С. 177)
Рис. 13. Геральдична емблема І. Мазепи як князя Священної
Римської імперії. (Siebmacher J. Grosses und allgemeines
Wappenbuch. Bd. I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 186)
Рис. 15. Гетьман І. Мазепа з його кольоровим гербом князя
Священної Римської імперії.
Комп’ютерний колаж С. Дмитрієнка, 2017 р.
ISSN 2218-4805
137
інтер’єру його розкопаної резиденції на Побожівці. Знахід-
ки вищерозглянутих кахлів з геральдичними емблемами
обох знаменитих володарів булави, їх аналіз і реконструк-
ції становлять великий інтерес для історико-археологічно-
го вивчення гетьманської столиці та в цілому для україн-
ської геральдики, художньої кераміки, історії барокового
мистецтва, культури козацької верхівки й мазепознавства.
ПОСИЛАННЯ
1. Див., наприклад, Ситий І. Герб і печатка Івана Мазепи. Сі-
верянський літопис. 2001. № 5. С. 38–49; Чернецький Є. Герб геть-
мана Івана Мазепи: його зображення та походження. Сіверян-
ський літопис. 2007. № 5. С. 53–56; Полюшко Г. Герб гетьмана Івана
Мазепи. Київ, 2015. Див. також посилання 3, 34, 39.
2. Ситий І. Герб і печатка Пилипа Орлика. Генеалогічні записки.
Львів, 2011. Вип. 9 (нова серія 3). С. 33–37. file:///C:/Users/vmeze/
AppData/Local/Temp/genzap_2011_9_5.pdf
3. Мезенцев В.І. Реконструкції та порівняльний аналіз керамічно-
го герба І. Мазепи з декору його палацу в Батурині. Сіверщина в історії
України. Збірник наукових праць. Вип. 4. Київ – Глухів, 2011. С. 163–
171; Когут З., Мезенцев В., Коваленко В., Ситий Ю. Історико-археологіч-
ні дослідження гетьманських резиденцій Батурина. Торонто, 2011. С. 13–15.
4. Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Brief Report on
the Archaeological Findings at Baturyn in 2016. Сіверщина в істо-
рії України. Наукове видання. Вип. 10. Київ – Глухів, 2017. С. 42–
46; вказані автори, Report on Baturyn Archaeological Research in
2017. Сіверщина в історії України. Вип. 11. Київ – Глухів, 2018. С. 43–
48; вказані автори, Archaeological Research on 17th-18th-Century
Baturyn in 2018. Сіверщина в історії України. Вип. 12. Київ – Глухів,
2019. С. 29–34; вказані автори, Baturyn Excavations in 2019 and
Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms. Сіверщина в історії Укра-
їни. Вип. 13. http://www.museum-ukraine.info/?p=8338
5. З 2001 р. проект історико-археологічного вивчення Батурина
спонсорують КІУС, Понтифікальний інститут середньовічних сту-
дій Торонтського університету та Дослідний інститут «Україніка» в
м. Торонто у Канаді. Роман та св. п. Володимира Василишини з м. Фі-
ладельфії у США і д-р Юрій Іванчишин у Торонто є найщедрішими
меценатами досліджень гетьманської столиці. Археологічні студії
Батурина та публікацію їх матеріалів підтримують субсидіями Фонд
кафедр українознавства у Філадельфії, Крайові управи Ліги українців
і Ліги українок Канади, їх торонтські відділи, Союз українок Кана-
ди (відділ ім. св. кн. Ольги), Кредитова спілка «Будучність», фундації
«Будучність» і «Прометей» та Українська кредитова спілка в Торонто.
6. Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn, Ukraine, in 2019.
Canadio-Byzantina: A Newsletter Published by the Canadian Committee of
Byzantinists. No. 31. January 2020. P. 10–15. https://uottawa.scholarsportal.
info/ojs/index.php/cb/index. Числа цього бюлетеню Оттавського уні-
верситету з ілюстрованими звітами про щорічні розкопки Батури-
на англійською мовою у форматах пдф розміщено в Інтернеті. Зві-
ти про розкопки там 2016–2019 рр. див. http://www.mazepa.name/en/
7. Див., наприклад, Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині
2017–2018 рр. Реконструкції герба Пилипа Орлика. Новий Шлях/New
Pathway. Рік 88. № 41. Торонто. 22 листопада 2018 р. С. 9–11; вказані
автори, Герб Пилипа Орлика знайдено у Батурині. Свобода. Рік 125.
№ 50. Парсіппані, Нью-Джерсі. 14 грудня 2018 р. С. 10–11; Mezentsev
V. Pylyp Orlyk’s Coat of Arms and Other Archaeological Finds at Baturyn
in 2017–2018. The Ukrainian Weekly. Vol. LXXXVII. No. 7. Parsippany, N.J.
February 17, 2019. P. 10–11, 15; Mezentsev V. Pylyp Orlyk’s Coat of Arms.
Ukrainian Echo. Vol. 33. No. 4. Toronto. February 19, 2019. P. 1–2. Див. та-
кож посилання 3, 4, 6, 8, 20.
8. Серія статей Мезенцева В.І. по архітектурі та керамічному
декору палацу І. Мазепи в Батурині й церков Центральної України
XVII–XVIII ст. надрукована у збірниках наукових праць Сіверщина в
історії України. Вип. 3–12. Київ, – Глухів, 2010–2019; Когут З., Мезен-
цев В., Ситий Ю. Археологічні досліди Батурина 2016 року. Керамічні оздоби
палацу Івана Мазепи. Торонто, 2017. С. 11–22; вказані автори, Розкопки
у Батурині 2017 року. Реконструкції герба Пилипа Орлика. Торонто, 2018. С.
20–23; вказані автори, Археологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Рекон-
струкції герба Івана Мазепи. Торонто, 2019. С. 17–26. http://www.mazepa.
name/cms/wp-content/uploads/Booklet-19-Bat-18-7-MB-b.pdf. Див. та-
кож посилання 14, 17, 22.
9. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко.
Т. 1. Київ, 2007. С. 376–379, 384, 390–391, 399.
10. Хорунжий Ю. Пилип Орлик. Гетьмани України: Історичні портре-
ти. Київ, 1991. С. 153; Ульяновський В. Пилип Орлик. Володарі геть-
манської булави. Київ, 1994. С. 424.
11. Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів / ред.
О.Б. Коваленко та ін. Вид. 2. Чернігів, 2012. С. 125, 152–154, 201, 211.
12. Дякую Н. Саєнко за важливі консультації з топографії Ба-
турина XVII–XVIII ст.
13. Саєнко Н. Передмістя та околиці Батурина в XVII–XVIII ст.
Батуринська старовина: збірник наукових праць. Вип. 6 (10) / ред.
Н.Б. Реброва та ін. Ніжин, 2017. С. 68.
14. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2015 року.
Реконструкції інтер’єрів палацу Івана Мазепи. Торонто, 2016. С. 28, 30.
15. Ситий Ю., Жигола В., Терещенко О. та ін. Науковий звіт
про археологічні дослідження в охоронних зонах Національно-
го історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в
м. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської області у 2017 р. На-
уковий архів Інституту археології НАНУ (НА ІА НАНУ). 2017 р.
С. 34–36. Рис. 68–80; Ситий Ю., Жигола В., Мироненко Л. та ін.
Науковий звіт про археологічні дослідження в охоронних зонах
Національного історико-культурного заповідника “Гетьманська
столиця” в м. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської області у
2018 р. НА ІА НАНУ. 2018 р. С.19–27. Рис. 41–104.
16. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Ліво-
бережної України. Київ, 2005. С. 95–96; Україна – козацька держава /
укладач В. Недяк. Вид. 2. Київ, 2007. С. 652. Про дослідження бу-
динку Ю. Дарагана в Покорщині див. Павленко В., Корзаченко М.
Обстеження технічного стану історико-архітектурних пам’я-
ток Чернігівщини. Чернігівські старожитності: науковий збірник.
Вип. 5 (8). Чернігів, 2018. С. 49–54. Рис. 9–14.
17. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Бату-
рина 2018–2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи. С. 17–18. Іл. 29.
file:///D:/Downloads - D/Booklet 19 Bat 18-6 MB b Acad.pdf. Порів-
няння з пічними кахлями палацу І. Мазепи на Гончарівці див. Ко-
гут З., Мезенцев В., Коваленко В., Ситий Ю. Історико-археологічні
дослідження гетьманських резиденцій Батурина. Торонто, 2011. С. 12–
14; вказані автори. Розкопки на садибі Івана Мазепи та фортеці Бату-
рина у 2011 р. Торонто, 2012. С. 12, 15–16.
18. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2017
року. Реконструкції герба Пилипа Орлика. Торонто, 2018. С. 17, 22–23.
19. Опис та походження герба «Новина» див. Лукомский В.К.,
Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. Санкт–Петербург,
1914. Репринтне вид. Київ, 1993. С. 157. Табл. XV; Ситий І. Герб і
печатка Пилипа Орлика. С. 33–34.
20. Кольорові й чорно-білі версії остаточної реконструкції
кахлі з гербом П. Орлика з його оселі у Батурині раніше опри-
люднено: Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Розкопки у Батурині
2017–2018 рр. Новознайдений герб Пилипа Орлика. Гомін Украї-
ни. Рік LXX. № 38. Торонто. 9 жовтня 2018 р. С. 7–84. http://www.
mazepa.name/cms/wp-content/uploads/Homin-Ukr-18-Bat-17-18-L.
pdf; вказані автори, Археологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Ре-
конструкції герба Івана Мазепи. С. 18–19. Іл. 30–33. Dimnik M., Mez-
entsev V. Excavations at Baturyn in 2018. Canadio-Byzantina. No. 30.
January 2019. P. 12. Fig. 3. http://www.mazepa.name/en/. Mezent-
sev V.I, Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-
18th-Century Baturyn in 2018. P. 31. Fig. 3. Див. також посилання 7.
21. Однороженко О. Герб князів Вишневецьких. Січеславський
альманах. Збірник наукових праць з історії українського козацтва.
Вип. 3. Дніпропетровськ, 2008. Мал. 31, 33. http://sa.nmu.org.ua/
pdf/2007/Odnorozenko.pdf
22. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Скороход В. Археологіч-
ні дослідження у Батурині 2013–2014 рр. Палаци Івана Мазепи та Кирила
Розумовського. Торонто, 2015. С. 16, 20; Когут З., Мезенцев В., Си-
тий Ю. Розкопки у Батурині 2015 року. Реконструкції інтер’єрів палацу
Івана Мазепи. Тороно, 2016. С. 10–11, 18–19, 23–24.
23. Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII–XVIII століття): Ка-
талог міжнародної виставки / укладач Ю. Савчук. Київ, 2008. С. 135,
137. Іл. 88, 91; Ситий І. Герб і печатка Пилипа Орлика. С. 34–35.
24. Дослідники української геральдики інтерпретували знак
у центрі щита Мазепиного герба як перехрещені вила, встанов-
лені на горизонтальній брусковій основі. (Лукомский В.К., Мод-
залевский В.Л. Малороссийский гербовник. С. 104. Табл. ХХVI). Проте
відомий мазеполог, історик Сергій Павленко (Чернігів), з підста-
вою визначає його як хрест з нижньою частиною у вигляді якоря і
латинською літерою «V» нагорі. У наведених ним уривках з поем
і панегіриків 1680–90–х рр. цей геральдичний символ І. Мазепи
названо «хрестом», «гербовим хрестом», чи «хрестом на кітві»
(якорі). (Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. Київ, 2007.
С. 197–207). Знаний спеціаліст з геральдики й сфрагістики козаць-
кої України, Ігор Ситий (Чернігівський обласний історичний му-
зей), трактує цю фігуру як два поєднані хреста – вилоподібний,
або біблійний, та єгипетський, або Т–подібний. (Ситий І. Сівер-
ський слід походження роду Мазеп. Сіверянський літопис. 2007. № 5.
С. 44–52. http://www.mazepa.name/biograph/mazepa10.html). Автор
щиро дякує авторитетному знавцю геральдики й сфрагістики Укра-
їни і Речі Посполитої, д-ру Олегу Однороженку (Інститут україн-
ської археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАНУ)
за його фахові консультації реконструкцій і досліджень батурин-
ських кахлів з гербами П. Орлика та І. Мазепи у 2018 р. й 2020 р.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
138
25. Перша неповна версія реконструкції кахлі з Мазепиним
гербом з резиденції П. Орлика у Батурині надрукована чорно-бі-
лою. Див. Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological
Research on 17th-18th-Century Baturyn in 2018. P. 31–32. Fig. 4; Остан-
ню кольорову і чорно-білу реконструкції цієї кахлі з геральдич-
ною емблемою І. Мазепи див. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Ар-
хеологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи.
С. 19–22. Іл. 34–36; Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn,
Ukraine, in 2019. P. 13–14. Fig. 5; Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M., Kova-
lenko Yu.O. Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I.
Mazepa’s Coat of Arms. Сіверщина в історії України. Вип. 13.
26. Див. Радишевський Р., Свербигуз В., Іван Мазепа в сармат-
сько-роксоланському вимірі високого бароко. Київ, 2006. С. 13, 93, 143,
182, 189, 192, 196; Полюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи. С. 17, 20–
22, 25, 28, 41, 51. Іл. 4, 8.
27. Ковалевська О. та ін. Гетьман. Шляхи. Київ, 2009. Т. 1. Іл. 153,
154; вказаний автор, Гетьман. Осмислення. Т. 2. Іл. 59.
28. Світлину цього герба гетьмана Д. Апостола (біля 1732 р.) з
інтер’єру бабинця Спасо-Преображенської церкви с. Великі Соро-
чинці на Полтавщині передав автору колекціонер творів україн-
ського мистецтва Леонард Кравчук з м. Вінніпегу в Канаді 2020 р.
29. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.
org/wiki/Герб#Орден
30. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербов-
ник. Табл. XXIII, XLVIII; Однороженко О. Герб князів Вишневець-
ких. Мал. 23, 27, 29–33; його ж, Герб князів Мосальських. Сіверян-
ський літопис. 2008. № 4. Мал. 7, 9–11. http://shron1.chtyvo.org.ua/
Odnorozhenko_Oleh/Herb_kniaziv_Mosalskykh.pdf; його ж, Гераль-
дика князів Острозьких у світлі нововиявлених джерел. Князі
Острозькі: європейський вимір української історії. Київ, 2017. С. 117, 119.
http://shron1.chtyvo.org.ua/Odnorozhenko_Oleh/Heraldyka_kniaziv_
Ostrozkykh_u_svitli_novovyiavlenykh_dzherel.pdf
31. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.
org/wiki/Герб#Корона
32. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://en.wikipedia.
org/wiki/Princes_of_the_Holy_Roman_Empire; https://uk.wikipedia.
org/wiki/Геральдична_корона
33. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des
Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887.
S. 160. https://gdz.sub.uni-goettingen.de/id/PPN822821737?tify={
%22pages%22:[16],%22view%22:%22info%22}; Оглоблин О. Геть-
ман Іван Мазепа та його доба. Вид. 2 / ред. Л. Винар. Нью-Йорк –
Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. С. 256, 271–272. Див. та-
кож посилання 34, 35.
34. Дабижа А.В. Мазепа-князь и его шляхетский и княже-
ский гербы. Киевская старина. 1885. Т. 13. Декабрь. С. 715–717.
35 Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des
Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. S. 160–
161. Taf. 186. https://gdz.sub.uni-goettingen.de/id/PPN822821737?tify
={%22pages%22:[171],%22panX%22:0.514,%22panY%22:0.84,%22view
%22:%22%22,%22zoom%22:0.982}. Див. також лінк у постиланні 33.
36. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо-
ланському вимірі високого бароко. С. 177.
37. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні досліди Батури-
на 2016 року. Керамічні оздоби палацу Івана Мазепи. С. 6.
38. Дякую дослідникам кахлів модерної України, археологам
Ларисі Виногродській (Інститут археології НАНУ) та Ю. Ситому,
за важливі консультації про кольори поливи керамічних виро-
бів Батурина XVII–XVIII ст.
39. Токаржевський-Карашевич Я. Походження і герб гетьма-
на Мазепи. Мазепа. Збірник. Т. 1. Варшава, 1938. С. 62–63; Ситий І.
Сіверський слід походження роду Мазеп. С. 44–52.
40. Kohut Z. Identity Formation in Cossack Ukraine: The Shaping of
Political Thought, Historical Narrative, and Political Culture, 1569–1709
(monograph in progress). Щиро дякую автору за дозвіл використати у
публікаціях розділ манускрипту його монографії «Mazepa as Prince
of Ukraine and Enlightened Ruler». Див. також посилання 35 і рис. 13.
41. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. С. 272, примітка 7.
42. Чухліб Т. Пилип Орлик. Київ, 2008. С. 16–17.
43. Див. посилання 40.
44. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. С. 271, примітка 7.
45. Історія Української держави: Гетьманат ранньомодерної доби / ред.
В. Смолій. Київ, 2018. С. 54–56.
46. Полюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи. С. 48, 51.
47. Там само. С. 14–16, 21–23, 32, 34, 35, 39–41, 54. Іл. 4, 7; Ра-
дишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксолансько-
му вимірі високого бароко. С. 12–14, 93, 193, 197, 320.
48. Мезенцев В.І. Закладна дошка домової церкви І. Мазепи в
Батурині та керамічні рельєфи Чернігівщини рубежу XVII–XVIII ст.
Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 5. Київ –
Глухів, 2012. С. 177–178, 180–183. Рис. 2, 3, 5; Когут З., Мезенцев В.,
Коваленко В., Ситий Ю. Розкопки на садибі Івана Мазепи та фортеці
Батурина у 2011 р. С. 18–19; вказані автори, Розкопки у Батурині 2017
року. Реконструкції герба Пилипа Орлика. С. 21. Див. також посилання 3.
49. Див. посилання 23.
Mezentsev V.I. Baturyn’s stove tiles with the coats of arms of P. Orlyk
and I. Mazepa: Their reconstructions and analysis
This article examines the ceramic stove tiles featuring the armorial bearings
of Hetman Ivan Mazepa (1687–1709) and that of his personal secretary and
closest associate, Chancellor General Pylyp Orlyk. Their fragments have been
found during the excavations at the town of Baturyn, Chernihiv Oblast, the
capital of the seventeenth- and eighteenth-century Cossack state.
This Canada-Ukraine archaeological project is sponsored by the Canadian
Institute of Ukrainian Studies at the University of Alberta, the Pontifical Institute
of Mediaeval Studies at the University of Toronto, and the Ucrainica Research
Institute in Toronto, Canada. The Ukrainian Studies Fund at Philadelphia,
the USA, supports the archaeological and historical investigations of Baturyn
of the Cossack era and the publication of its findings with annual subsidies.
In 2017–2019, in the north-western suburb of Baturyn, archaeologists
uncovered the remnants of P. Orlyk’s residence which was burned during the
destruction of this town by Russian troops in 1708. Researchers unearthed
the brick foundations of two heating stoves and many shards of locally
manufactured polychrome glazed ceramic and terracotta tiles of high technical
and artistic quality from its revetments. The plaques are ornamented with
elaborate floral relief motif in the Ukrainian baroque style. Several of them
bear the family coats of arms of P. Orlyk and I. Mazepa in relief.
This essay presents the latest versions of the computer photo collage and
graphic reconstructions and photos of polymer clay replicas of these burnt
fragmented glazed ceramic multicoloured tiles as well as its comparative
analysis and dating. The author have interpreted them as the earliest
distinctive composition known to us of the noble heraldic emblem of P.
Orlyk and the unique armorial bearings of I. Mazepa as Prince of the Holy
Roman Empire, both dating to 1707–1708.
These rare tiles represent valuable pieces of Ukrainian baroque applied
and heraldic arts. Their proposed recreation and examination provide an
important insight into the heraldry and culture of the Cossack elite in the
hetman capital and particularly into the hitherto little known design and
decoration of I. Mazepa’s princely arms and its Ukrainian prototypes.
Key words: Baturyn excavations, remnants of P. Orlyk’s home, ceramic
stove tiles, noble and princely armorial bearings, computer graphic and
clay reconstructions.
REFERENCES
1. Dyv., napryklad, Sytyǐ I. Herb i pechatka Ivana Mazepy. Siveri͡ans′kyǐ litopys.
2001. № 5. S. 38–49; Chernets͡′kyǐ IE͡. Herb het′mana Ivana Mazepy: ǐoho zobrazh͡ennia͡
ta pokhodz͡henni͡a. Siveri͡ans′kyǐ litopys. 2007. № 5. S. 53–56; Poli͡ushko H. Herb
het′mana Ivana Mazepy. Kyïv, 2015. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 3, 34, 39.
2. Sytyǐ I. Herb i pechatka Pylypa Orlyka. Henealohichni zapysky. L′viv, 2011. Vyp. 9
(nova serii͡a 3). S. 33–37. file:///C:/Users/vmeze/AppData/Local/Temp/genzap_2011_9_5.pdf
3. Mezent͡sev V.I. Rekonstrukt͡siï ta porivni͡al′nyǐ analiz keramichnoho herba I.
Mazepy z dekoru ǐoho palat͡su v Baturyni. Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Zbirnyk
naukovykh prat͡s′. Vyp. 4. Kyïv – Hlukhiv, 2011. S. 163–171; Kohut Z., Mezent͡sev
V., Kovalenko V., Sytyǐ I͡U. Istoryko-arkheolohichni doslidz͡henni͡a het′mans′kykh
rezydent͡siǐ Baturyna. Toronto, 2011. S. 13–15.
4. Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Brief Report on the Archaeological
Findings at Baturyn in 2016. Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Naukove vydanni͡a. Vyp.
10. Kyïv – Hlukhiv, 2017. S. 42–46; vkazani avtory, Report on Baturyn Archaeological
Research in 2017. Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 11. Kyïv – Hlukhiv, 2018. S.
43–48; vkazani avtory, Archaeological Research on 17th-18th-Century Baturyn in
2018. Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 12. Kyïv – Hlukhiv, 2019. S. 29–34; vkazani
avtory, Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms.
Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 13. http://www.museum-ukraine.info/?p=8338
5. Z 2001 r. proekt istoryko-arkheolohichnoho vyvchenni͡a Baturyna sponsorui͡ut′ KIUS,
Pontyfikal′nyǐ instytut seredn′ovichnykh studiǐ Toronts′koho universytetu ta Doslidnyǐ
instytut «Ukraïnika» v m. Toronto u Kanadi. Roman ta sv. p. Volodymyra Vasylyshyny z m.
Filadel′fiï u Amerytsi ta d-r I͡Uriǐ Ivanchyshyn u Toronto i͡e naǐshchedrishymy met͡senatamy
doslidz͡hen′ het′mans′koï stolyt͡si. Arkheolohichni studiï Baturyna ta publikat͡sii͡u ïkh
materialiv pidtrymui͡ut′ subsydii͡amy Fond kafedr ukraïnoznavstva u Filadel′fiï, Kraǐovi
upravy Lihy ukraïnt͡siv i Lihy ukraïnok Kanady, ïkh toronts′ki viddily, Soi͡uz ukraïnok
Kanady (viddil im. sv. kn. Ol′hy), Kredytova spilka «Buduchnist′», fundat͡siï «Buduchnist′»
i «Prometeǐ» ta Ukraïns′ka kredytova spilka v Toronto.
6. Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn, Ukraine, in 2019. Cana-
dio-Byzantina: A Newsletter Published by the Canadian Committee of Byzantinists.
No. 31. January 2020. P. 10–15. https://uottawa.scholarsportal.info/ojs/index.php/cb/
index. Chysla t͡s′oho bi͡uleteni͡u Ottavs′koho universytetu z ili͡ustrovanymy zvitamy pro
shchorichni rozkopky Baturyna anhliǐs′koi͡u movoi͡u u formatakh pdf rozmishcheno
v Interneti. Zvity pro rozkopky tam 2016–2019 rr. dyv. http://www.mazepa.name/en/
7. Dyv., napryklad, Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Rozkopky u Baturyni 2017–2018 rr.
Rekonstrukt͡siï herba Pylypa Orlyka. Novyǐ Shli͡akh/New Pathway. Rik 88. № 41. Toronto.
22 lystopada 2018 r. S. 9–11; vkazani avtory, Herb Pylypa Orlyka znaǐdeno u Baturyni.
Svoboda. Rik 125. № 50. Parsippani, N′i͡u-Dz͡hersi. 14 hrudni͡a 2018 r. S. 10–11; Mezentsev
V. Pylyp Orlyk’s Coat of Arms and Other Archaeological Finds at Baturyn in 2017–2018.
The Ukrainian Weekly. Vol. LXXXVII. No. 7. Parsippany, N.J. February 17, 2019. P.
ISSN 2218-4805
139
10–11, 15; Mezentsev V. Pylyp Orlyk’s Coat of Arms. Ukrainian Echo. Vol. 33. No. 4.
Toronto. February 19, 2019. P. 1–2. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 3, 4, 6, 8, 20.
8. Serii͡a stateǐ Mezent͡seva V.I. po arkhitekturi ta keramichnomu dekoru palat͡su
I. Mazepy v Baturyni ǐ t͡serkov T͡Sentral′noï Ukraïny XVII–XVIII st. nadrukovana u
zbirnykakh naukovykh prat͡s′ Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 3–12. Kyïv – Hlukhiv,
2010–2019; Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Arkheolohichni doslidy Baturyna 2016
roku. Keramichni ozdoby palat͡su Ivana Mazepy. Toronto, 2017. S. 11–22; vkazani avtory,
Rozkopky u Baturyni 2017 roku. Rekonstrukt͡siï herba Pylypa Orlyka. Toronto, 2018. S.
20–23; vkazani avtory, Arkheolohichni studiï Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstrukt͡siï
herba Ivana Mazepy. Toronto, 2019. S. 17–26. http://www.mazepa.name/cms/wp-
content/uploads/Booklet-19-Bat-18-7-MB-b.pdf. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 14, 17, 22.
9. Doba het′mana Ivana Mazepy v dokumentakh / Upori͡ad. S. Pavlenko. T. 1. Kyïv,
2007. S. 376–379, 384, 390–391, 399.
10. Khorunz͡hyǐ I͡U. Pylyp Orlyk. Het′many Ukraïny: Istorychni portrety. Kyïv, 1991.
S. 153; Ul′i͡anovs′kyǐ V. Pylyp Orlyk. Volodari het′mans′koï bulavy. Kyïv, 1994. S. 424.
11. Baturyn: storinky istoriï: Zbirnyk dokumentiv i materialiv / red. O.B. Kovalenko
ta in. Vyd. 2. Chernihiv, 2012. S. 125, 152–154, 201, 211.
12. Di͡akui͡u N. Sai͡enko za vaz͡hlyvi konsul′tat͡siï z topohrafiï Baturyna XVII–XVIII st.
13. Sai͡enko N. Peredmisti͡a ta okolyt͡si Baturyna v XVII–XVIII st. Baturyns′ka
starovyna: zbirnyk naukovykh prat͡s′. Vyp. 6 (10) / red. N.B. Rebrova ta in. Niz͡hyn,
2017. S. 68.
14. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Rozkopky u Baturyni 2015 roku. Rekonstrukt͡siï
inter’i͡eriv palat͡su Ivana Mazepy. Toronto, 2016. S. 28, 30.
15. Sytyǐ IU͡., ZH͡yhola V., Tereshchenko O. ta in. Naukovyǐ zvit pro arkheolohichni
doslidzh͡ennia͡ v okhoronnykh zonakh Nats͡ional′noho istoryko-kul′turnoho zapovidnyka
«Het′mans′ka stolyt͡si͡a» v m. Baturyn Bakhmat͡s′koho r-nu Chernihivs′koï oblasti
u 2017 r. Naukovyǐ arkhiv Instytutu arkheolohiï NANU (NA IA NANU). 2017 r.
S. 34–36. Rys. 68–80; Sytyǐ I͡U., Z͡Hyhola V., Myronenko L. ta in. Naukovyǐ zvit
pro arkheolohichni doslidz͡henni͡a v okhoronnykh zonakh Nat͡sional′noho istoryko-
kul′turnoho zapovidnyka “Het′mans′ka stolyt͡si͡a” v m. Baturyn Bakhmat͡s′koho
r-nu Chernihivs′koï oblasti u 2018 r. NA IA NANU. 2018 r. S.19–27. Rys. 41–104.
16. Vechers′kyǐ V. Pam’i͡atky arkhitektury ǐ mistobuduvanni͡a Livoberez͡hnoï
Ukraïny. Kyïv, 2005. S. 95–96; Ukraïna – kozat͡s′ka derz͡hava / ukladach V. Nedi͡ak.
Vyd. 2. Kyïv, 2007. S. 652. Pro doslidz͡henni͡a budynku I͡U. Darahana v Pokorshchyni
dyv. Pavlenko V., Korzachenko M. Obstez͡henni͡a tekhnichnoho stanu istoryko-
arkhitekturnykh pam’i͡atok Chernihivshchyny. Chernihivs′ki staroz͡hytnosti: naukovyǐ
zbirnyk. Vyp. 5 (8). Chernihiv, 2018. S. 49–54. Rys. 9–14.
17. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Arkheolohichni studiï Baturyna 2018–
2019 rr. Rekonstrukt͡siï herba Ivana Mazepy. S. 17–18. Il. 29. file:///D:/Downloads -
D/Booklet 19 Bat 18-6 MB b Acad.pdf. Porivni͡anni͡a z pichnymy kakhli͡amy palat͡su
I. Mazepy na Honcharivt͡si dyv. Kohut Z., Mezent͡sev V., Kovalenko V., Sytyǐ I͡U.
Istoryko-arkheolohichni doslidz͡henni͡a het′mans′kykh rezydent͡siǐ Baturyna. Toronto,
2011. S. 12–14; vkazani avtory. Rozkopky na sadybi Ivana Mazepy ta fortets͡i Baturyna
u 2011 r. Toronto, 2012. S. 12, 15–16.
18. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Rozkopky u Baturyni 2017 roku.
Rekonstrukt͡siï herba Pylypa Orlyka. Toronto, 2018. S. 17, 22–23.
19. Opys ta pokhodz͡henni͡a herba «Novyna» dyv. Lukomskiǐ V.K., Modzalevskiǐ
V.L. Malorossiǐskiǐ herbovnik. Sankt–Peterburg, 1914. Repryntne vyd. Kyïv, 1993.
S. 157. Tabl. XV; Sytyǐ I. Herb i pechatka Pylypa Orlyka. S. 33–34.
20. Kol′orovi ǐ chorno-bili versiï ostatochnoï rekonstrukt͡siï kakhli z herbom P.
Orlyka z ǐoho oseli u Baturyni ranishe opryli͡udneno: Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ IU͡.,
Rozkopky u Baturyni 2017–2018 rr. Novoznaǐdenyǐ herb Pylypa Orlyka. Homin Ukraïny.
Rik LXX. № 38. Toronto. 9 z͡hovtni͡a 2018 r. S. 7–84. http://www.mazepa.name/cms/
wp-content/uploads/Homin-Ukr-18-Bat-17-18-L.pdf; vkazani avtory, Arkheolohichni
studiï Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstrukt͡siï herba Ivana Mazepy. S. 18–19. Il. 30–
33. Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn in 2018. Canadio-Byzantina.
No. 30. January 2019. P. 12. Fig. 3. http://www.mazepa.name/en/. Mezentsev V.I, Sytyi
Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-18th-Century Baturyn in
2018. P. 31. Fig. 3. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 7.
21. Odnoroz͡henko O. Herb kni͡aziv Vyshnevet͡s′kykh. Sicheslavs′kyǐ al′manakh.
Zbirnyk naukovykh prat͡s′ z istoriï ukraïns′koho kozat͡stva. Vyp. 3. Dnipropetrovs′k,
2008. Mal. 31, 33. http://sa.nmu.org.ua/pdf/2007/Odnorozenko.pdf
22. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U., Skorokhod V. Arkheolohichni doslidz͡henni͡a
u Baturyni 2013–2014 rr. Palat͡sy Ivana Mazepy ta Kyryla Rozumovs′koho. Toronto,
2015. S. 16, 20; Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Rozkopky u Baturyni 2015 roku.
Rekonstrukt͡siï inter’i͡eriv palat͡su Ivana Mazepy. Torono, 2016. S. 10–11, 18–19, 23–24.
23. Ukraïna – Shvet͡sii͡a: na perekhresti͡akh istoriï (XVII–XVIII stolitti͡a): Kataloh
miz͡hnarodnoï vystavky / ukladach I͡U. Savchuk. Kyïv, 2008. S. 135, 137. Il. 88, 91;
Sytyǐ I. Herb i pechatka Pylypa Orlyka. S. 34–35.
24. Doslidnyky ukraïns′koï heral′dyky interpretuvaly znak u t͡sentri shchyta
Mazepynoho herba i͡ak perekhreshcheni vyla, vstanovleni na horyzontal′niǐ bruskoviǐ
osnovi. (Lukomskiǐ V.K., Modzalevskiǐ V.L. Malorossiǐskyǐ herbovnik. S. 104. Tabl. ХХVI).
Prote vidomyǐ mazepoloh, istoryk Serhiǐ Pavlenko (Chernihiv), z pidstavoi͡u vyznachai͡e
ǐoho i͡ak khrest z nyz͡hn′oi͡u chastynoi͡u u vyhli͡adi i͡akori͡a i latyns′koi͡u literoi͡u «V» nahori.
U navedenykh nym uryvkakh z poem i panehirykiv 1680–90–kh rr. t͡seǐ heral′dychnyǐ
symvol I. Mazepy nazvano «khrestom», «herbovym khrestom», chy «khrestom na kitvi»
(i͡akori). (Pavlenko S. Zahybel′ Baturyna 2 lystopada 1708 r. Kyïv, 2007. S. 197–207).
Znanyǐ spet͡sialist z heral′dyky ǐ sfrahistyky kozat͡s′koï Ukraïny, Ihor Sytyǐ (Chernihivs′kyǐ
oblasnyǐ istorychnyǐ muzeǐ), traktui͡e t͡si͡u fihuru i͡ak dva poi͡ednani khresta – vylopodibnyǐ,
abo bibliǐnyǐ, ta i͡ehypets′kyǐ, abo T–podibnyǐ. (Sytyǐ I. Sivers′kyǐ slid pokhodz͡henni͡a rodu
Mazep. Siveri͡ans′kyǐ litopys. 2007. № 5. S. 44–52. http://www.mazepa.name/biograph/
mazepa10.html). Avtor shchyro di͡akui͡e avtorytetnomu znavt͡si͡u heral′dyky ǐ sfrahistyky
Ukraïny i Rechi Pospolytoï, d-ru Olehu Odnoroz͡henku (Instytut ukraïns′koï arkheohrafiï ta
dz͡hereloznavstva im. M. Hrushevs′koho NANU) za ǐoho fakhovi konsul′tat͡siï rekonstrukt͡siǐ
i doslidz͡hen′ baturyns′kykh kakhliv z herbamy P. Orlyka ta I. Mazepy u 2018 r. ǐ 2020 r.
25. Persha nepovna versii͡a rekonstrukt͡siï kakhli z Mazepynym herbom z rezydent͡siï
P. Orlyka u Baturyni nadrukovana chorno-biloi͡u. Dyv. Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M.,
Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-18th-Century Baturyn in 2018. P. 31–
32. Fig. 4; Ostanni͡u kol′orovu i chorno-bilu rekonstrukt͡siï t͡sii͡eï kakhli z heral′dychnoi͡u
emblemoi͡u I. Mazepy dyv. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Arkheolohichni studiï
Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstrukt͡siï herba Ivana Mazepy. S. 19–22. Il. 34–36;
Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn, Ukraine, in 2019. P. 13–14. Fig.
5; Mezentsev V.I, Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Baturyn Excavations in 2019 and
Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms. Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 13.
26. Dyv. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V., Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu
vymiri vysokoho baroko. Kyïv, 2006. S. 13, 93, 143, 182, 189, 192, 196; Poli͡ushko
H. Herb het′mana Ivana Mazepy. S. 17, 20–22, 25, 28, 41, 51. Il. 4, 8.
27. Kovalevs′ka O. ta in. Het′man. Shli͡akhy. Kyïv, 2009. T. 1. Il. 153, 154;
vkazanyǐ avtor, Het′man. Osmyslenni͡a. T. 2. Il. 59.
28. Svitlynu t͡s′oho herba het′mana D. Apostola (bili͡a 1732 r.) z inter’i͡eru
babynt͡si͡a Spaso-Preobraz͡hens′koï t͡serkvy s. Velyki Sorochynt͡si na Poltavshchyni
peredav avtoru kolekt͡sioner tvoriv ukraïns′koho mystet͡stva Leonard Kravchuk z m.
Vinnipehu v Kanadi 2020 r.
29. [Elektronnyǐ resurs]. Rez͡hym dostupu: https://uk.wikipedia.org/wiki/Герб#Орден
30. Lukomskiǐ V.K., Modzalevskiǐ V.L. Malorossiǐskyǐ herbovnik. Tabl. XXIII,
XLVIII; Odnoroz͡henko O. Herb kni͡aziv Vyshnevet͡s′kykh. Mal. 23, 27, 29–33; ǐoho z͡h,
Herb kni͡aziv Mosal′s′kykh. Siveri͡ans′kyǐ litopys. 2008. № 4. Mal. 7, 9–11. http://shron1.
chtyvo.org.ua/Odnorozhenko_Oleh/Herb_kniaziv_Mosalskykh.pdf; ǐoho z͡h, Heral′dyka
kni͡aziv Ostroz′kykh u svitli novovyi͡avlenykh dz͡herel. Kni͡azi Ostroz′ki: i͡evropeǐs′kyǐ vymir
ukraïns′koï istoriï. Kyïv, 2017. S. 117, 119. http://shron1.chtyvo.org.ua/Odnorozhenko_
Oleh/Heraldyka_kniaziv_Ostrozkykh_u_svitli_novovyiavlenykh_dzherel.pdf
31. [Elektronnyǐ resurs]. Rez͡hym dostupu: https://uk.wikipedia.org/wiki/Герб#Корона
32. [Elektronnyǐ resurs]. Rez͡hym dostupu: https://en.wikipedia.org/wiki/Princes_
of_the_Holy_Roman_Empire; https://uk.wikipedia.org/wiki/Геральдична_корона
33. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen
Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. S. 160. https://gdz.sub.uni-
goettingen.de/id/PPN822821737?tify={%22pages%22:[16],%22view%22:%22info%22};
Ohloblyn O. Het′man Ivan Mazepa ta ǐoho doba. Vyd. 2 / red. L. Vynar. N′i͡u-Ǐork –
Kyïv – L′viv – Paryz͡h – Toronto, 2001. S. 256, 271–272. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 34, 35.
34. Dabizh͡a A.V. Mazepa-knia͡z′ i ego shlia͡khetskiǐ i knia͡zh͡eskiǐ herby. Kievskaia͡
starina. 1885. T. 13. Dekabr′. S. 715–717.
35 Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen
Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. S. 160–161. Taf. 186.
https://gdz.sub.uni-goettingen.de/id/PPN822821737?tify={%22pages%22:[171],%22
panX%22:0.514,%22panY%22:0.84,%22view%22:%22%22,%22zoom%22:0.982}.
Dyv. takoz͡h link u posylanni͡ 33.
36. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu
vymiri vysokoho baroko. S. 177.
37. Kohut Z., Mezent͡sev V., Sytyǐ I͡U. Arkheolohichni doslidy Baturyna 2016 roku.
Keramichni ozdoby palat͡su Ivana Mazepy. S. 6.
38. Di͡akui͡u doslidnykam kakhliv modernoï Ukraïny, arkheoloham Larysi Vynohrods′kiǐ
(Instytut arkheolohiï NANU) ta I͡U. Sytomu, za vaz͡hlyvi konsul′tat͡siï pro kol′ory polyvy
keramichnykh vyrobiv Baturyna XVII–XVIII st.
39. Tokarz͡hevs′kyǐ-Karashevych I͡A. Pokhodz͡henni͡a i herb het′mana Mazepy.
Mazepa. Zbirnyk. T. 1. Varshava, 1938. S. 62–63; Sytyǐ I. Sivers′kyǐ slid pokhodz͡henni͡a
rodu Mazep. S. 44–52.
40. Kohut Z. Identity Formation in Cossack Ukraine: The Shaping of Political Thought,
Historical Narrative, and Political Culture, 1569–1709 (monograph in progress). Shchyro
di͡akui͡u avtoru za dozvil vykorystaty u publikat͡sii͡akh rozdil manuskryptu ǐoho monohrafiï
«Mazepa as Prince of Ukraine and Enlightened Ruler». Dyv. takoz͡h posylanni͡a 35 i rys. 13.
41. Ohloblyn O. Het′man Ivan Mazepa ta ǐoho doba. S. 272, prymitka 7.
42. Chukhlib T. Pylyp Orlyk. Kyïv, 2008. S. 16–17.
43. Dyv. posylanni͡a 40.
44. Ohloblyn O. Het′man Ivan Mazepa ta ǐoho doba. S. 271, prymitka 7.
45. Istorii͡a Ukraïns′koï derz͡havy: Het′manat rann′omodernoï doby / red. V. Smoliǐ.
Kyïv., 2018. S. 54–56.
46. Poli͡ushko H. Herb het′mana Ivana Mazepy. S. 48, 51.
47. Tam samo. S. 14–16, 21–23, 32, 34, 35, 39–41, 54. Il. 4, 7; Radyshevs′kyǐ R.,
Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S.
12–14, 93, 193, 197, 320.
48. Mezent͡sev V.I. Zakladna doshka domovoï t͡serkvy I. Mazepy v Baturyni ta
keramichni rel′i͡efy Chernihivshchyny rubez͡hu XVII–XVIII st. Sivershchyna v istoriï
Ukraïny. Zbirnyk naukovykh prat͡s′. Vyp. 5. Kyïv – Hlukhiv, 2012. S. 177–178, 180–183.
Rys. 2, 3, 5; Kohut Z., Mezent͡sev V., Kovalenko V., Sytyǐ I͡U. Rozkopky na sadybi Ivana
Mazepy ta fortet͡si Baturyna u 2011 r. S. 18–19; vkazani avtory, Rozkopky u Baturyni 2017
roku. Rekonstrukt͡siï herba Pylypa Orlyka. S. 21. Dyv. takoz͡h posylanni͡a 3.
49. Dyv. posylanni͡a 23.
Стаття надійшла до редакції 17.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
|