Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.)
У статті проаналізована участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації», яка була створена у роки столипінської аграрної реформи для сприяння українським селянам у їх прагненні переселитися на казенні землі Азіатської Росії з метою забезпечення кращих умов...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181149 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Якименко М.А., Краснікова О.М. / М.А. Якименко, О.М. Краснікова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 246-250. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181149 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1811492025-02-10T01:28:55Z Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) Chernihiv District Council (Zemstvo) involvement in the activities of the Regional Zemstvo Migration Organization (1908–1918) Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Нова історія У статті проаналізована участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації», яка була створена у роки столипінської аграрної реформи для сприяння українським селянам у їх прагненні переселитися на казенні землі Азіатської Росії з метою забезпечення кращих умов господарювання на землях, виділених центральними органами влади для безземельних і малоземельних селян центрально-чорноземних губерній, які брали активну участь в аграрних заворушеннях під час революції 1905–1907 років. Створена в умовах активізації аграрних перетворень, запланованих урядом Петра Столипіна, земська організація ставила перед собою мету надати всебічну допомогу у розв’язанні аграрного питання в Російській імперії. Отже, Обласна земська переселенська організація брала участь у заходах Головного управління землеробства і землевпорядкування на усіх етапах переселення селян, починаючи від формування переселенських контингентів і закінчуючи їх облаштуванням на нових місцях. У дослідженні використано низку архівних джерел, які вперше включені до наукового обігу. The article analyzes the involvement of Chernihiv Zemstvo in the activities of the Regional Zemstvo Migration Organization, which was founded in the years of Stolypin Agrarian Reform to assist Ukrainian peasants in their striving to relocate to Asian Russia’s crown lands to ensure better economic management conditions on lands allocated by the central authorities to landless and land-poor peasants of Central Black Earth Governorates, who had taken active part in agrarian riots during the revolution of 1905-1907. The Zemstvo organization, which was founded amidst the intensification of agrarian transformations, set itself a goal to provide comprehensive support to addressing the agrarian issue that had aggravated in Central Black Earth governorates of the Russian Empire. As a result, Regional Zemstvo Migration Organization took part in virtually all events organized by the Chief Directorate of Farming and Land Development at all key stages of resettlement of peasants – from formation of contingent of resettles through to their settlement in a new place. Efficiency of the Regional organization was supposed to be ensured by its rather well-defined structure. Studies of the Zemstvo Migration Organization’s activities suggest that despite Zemstvo agents’ genuine desire to help their compatriots, the results of their activities appeared to be rather modest. Despite all the assurances made by the Head of Migration Directorate Hryhoii Hlinka he would assist the organization in their humanitarian events aimed to help the resettles, the stumbling block in the organization’s activities was its semi-official status. Despite the oral assurances by government officials of support the activities of Zemstvo agents, the government still failed to approve the Chart of the Regional Zemstvo Migration Organization as a regulatory act. Practically, this meant that representatives of the local organization merely ignored the requirements of Zemstvo agents to observe the existing regulations. The research is based on a number of archival sources that were introduced into scientific use for the first time. 2020 Article Якименко М.А., Краснікова О.М. / М.А. Якименко, О.М. Краснікова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 246-250. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181149 94(477.51)«19»:35.078:314.151.3:61 uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Якименко, М.А. Краснікова, О.М. Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті проаналізована участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації», яка була
створена у роки столипінської аграрної реформи для сприяння
українським селянам у їх прагненні переселитися на казенні землі Азіатської Росії з метою забезпечення кращих умов господарювання на землях, виділених центральними органами влади для
безземельних і малоземельних селян центрально-чорноземних губерній, які брали активну участь в аграрних заворушеннях під час
революції 1905–1907 років. Створена в умовах активізації аграрних перетворень, запланованих урядом Петра Столипіна, земська
організація ставила перед собою мету надати всебічну допомогу
у розв’язанні аграрного питання в Російській імперії. Отже, Обласна земська переселенська організація брала участь у заходах
Головного управління землеробства і землевпорядкування на усіх
етапах переселення селян, починаючи від формування переселенських контингентів і закінчуючи їх облаштуванням на нових місцях. У дослідженні використано низку архівних джерел, які вперше включені до наукового обігу. |
| format |
Article |
| author |
Якименко, М.А. Краснікова, О.М. |
| author_facet |
Якименко, М.А. Краснікова, О.М. |
| author_sort |
Якименко, М.А. |
| title |
Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| title_short |
Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| title_full |
Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| title_fullStr |
Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Участь Чернігівського земства у діяльності «Обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| title_sort |
участь чернігівського земства у діяльності «обласної земської переселенської організації» (1908–1918 рр.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181149 |
| citation_txt |
Якименко М.А., Краснікова О.М. / М.А. Якименко, О.М. Краснікова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 246-250. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT âkimenkoma učastʹčernígívsʹkogozemstvaudíâlʹnostíoblasnoízemsʹkoípereselensʹkoíorganízacíí19081918rr AT krasníkovaom učastʹčernígívsʹkogozemstvaudíâlʹnostíoblasnoízemsʹkoípereselensʹkoíorganízacíí19081918rr AT âkimenkoma chernihivdistrictcouncilzemstvoinvolvementintheactivitiesoftheregionalzemstvomigrationorganization19081918 AT krasníkovaom chernihivdistrictcouncilzemstvoinvolvementintheactivitiesoftheregionalzemstvomigrationorganization19081918 |
| first_indexed |
2025-12-02T11:41:47Z |
| last_indexed |
2025-12-02T11:41:47Z |
| _version_ |
1850396594183077888 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
246
10. Ovcharenko, L. (2004). Honcharni shkoly mistechka Hlyns'k
Romenskoho povitu Poltavskoi hubernii (kinets ХІХ – pochatok ХХ
st.). [Pottery schools of the town of Glins’k of Romensky region of
the Poltava governorate (ending of the nineteenth – beginning of
the twentieth century). Ukrainskyi keramolohichnyi zhurnal – Ukrainian
ceramic journal, 1, рр. 119–132. [in Ukrainian].
11. Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy` za 1910 god.
(1911). [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1910.].
Issue. 1. Poltava: Publisher I.D. Frishberg. [in Ukrainian].
12. Otchet Romenskoj uezdnoj upravy za 1903 god. (1904). [Report
of the Romensky district council for 1903]. Romny: Publisher E`. i
N. Del`berg. [in Ukrainian].
13. Poltavskoe gubernskoe zemskoe sobranie ХХХІХ ocherednogo
sozyva (30 noyabrya – 10 dekabrya 1903 goda). (1904). [Poltava
Provincial Zemstvo Assembly of the XXXXІX regular convocation
(November 30-December 10, 1903)]. Poltava: Publisher L. Frishberga.
[in Ukrainian].
14. Poltavskoe gubernskoe zemskoe sobranie ХХХVІІ ocherednogo sozyva
(Stenograficheskij otchet). (29 noyabrya - 10 dekabrya 1901 goda). (1903).
[Poltava Provincial Zemstvo Assembly of the XXXVII regular convocation
(Verbatim report). (November 29 - December 10, 1901)]. Poltava: Publisher
torgovogo doma «L. Frishberg». [in Ukrainian].
15. Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XL ocherednogo
sozy`va Revizionnoj komissii Doklad 1904 goda. (1904). [Poltava Provincial
Zemstvo Assembly XL of the next convocation of the Revision Commission
Report 1904]. Poltava: Publisher L. Frishberg. [in Ukrainian].
16. Poshyvailo, O.M. (1993). Etnohrafiia ukrainskoho honcharstva:
Livoberezhna Ukraina. [Ethnography of Ukrainian Pottery: Liberation of
Ukraine]. Kyiv: Molod. [in Ukrainian].
17. Sokolov, A.N. (1903). Goncharnye kustarnye uchebnye
zavedeniya (Otchet 1900–1901 gg.) [Pottery artisanal educational
institutions (Report 1900–1901)]. Otchety i issledovaniya po kustarnoj
promyshlennosti v Rossii, vol. VII, pp. 51–68. Sankt Peterburg: Publisher
V. Kirshbauma. [in Russian].
18. Cherhovomu Poltavskomu Hubernskomu zemskomu Zibranniu
Hubernskoi zemskoi upravy Doklady 1917 r. (1918). [Chergovoy of Poltava
Provincial Zemstvo Zibrannya of Provincial Zemstvo Administration
Report 1917 p.]. Issue. 1. Poltava: Elektrych. Publisher L. Frishberha.
[in Ukrainian].
19. Shkolna, O. (2009). Do pytannia terminolohii pichnoi keramiky:
evoliutsiia vohnyshch, pechei, kaminiv, kakhlianykh „kukhon”, plyt.
[Prior to the catering of ceramic ceramics: evolucy of furnishings,
stoves, stones, kahlyanyh “kitchens”, stoves. Traditions and innovations
in higher education in architecture and art]. Tradytsii ta novatsii u
vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti. – Traditions and innovations in
architectural and architectural decoration, 1, 2, рр. 60–70. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 11.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 94(477.51)«19»:35.078:314.151.3:61
М.А. Якименко
О.М. Краснікова
УЧАСТЬ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЗЕМСТВА
У ДІЯЛЬНОСТІ «ОБЛАСНОЇ ЗЕМСЬКОЇ ПЕРЕ-
СЕЛЕНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ» (1908–1918 рр.)
У статті проаналізована участь Чернігівського земства у ді-
яльності «Обласної земської переселенської організації», яка була
створена у роки столипінської аграрної реформи для сприяння
українським селянам у їх прагненні переселитися на казенні зем-
лі Азіатської Росії з метою забезпечення кращих умов господа-
рювання на землях, виділених центральними органами влади для
безземельних і малоземельних селян центрально-чорноземних гу-
берній, які брали активну участь в аграрних заворушеннях під час
революції 1905–1907 років. Створена в умовах активізації аграр-
них перетворень, запланованих урядом Петра Столипіна, земська
організація ставила перед собою мету надати всебічну допомогу
у розв’язанні аграрного питання в Російській імперії. Отже, Об-
ласна земська переселенська організація брала участь у заходах
Головного управління землеробства і землевпорядкування на усіх
етапах переселення селян, починаючи від формування переселен-
ських контингентів і закінчуючи їх облаштуванням на нових міс-
цях. У дослідженні використано низку архівних джерел, які впер-
ше включені до наукового обігу.
Ключові слова: Російська імперія, Україна, Чернігівське зем-
ство, міграції, обласна земська організація.
Трудова міграція у сучасному світі є важливим чинни-
ком соціально-економічних проблем як регіонів, звідки
йдуть у пошуках кращої долі малозабезпечені мешканці
краю, так і тих держав, які є обʼєктом міграційних про-
цесів. Звідси стає зрозумілим зростання інтересу дослід-
ників до того досвіду міграції населення, який мав місце
у вітчизняній історії на рубежі XIX–XX ст., коли пересе-
ленський рух охоплював мільйони людей.
В існуючій літературі міграційні процеси на тери-
торії Російської імперії висвітлені досить ґрунтовно,
хоча окремі сюжети з даної проблематики ще потре-
бують певної уваги своїх дослідників. Громадськості
мало що відомо, наприклад, про діяльність «Обласної
земської переселенської організації».
Метою даного повідомлення є зʼясування участі Черні-
гівського земства у діяльності згаданої організації у той
історичний відрізок часу, коли міграційні процеси на те-
риторії України сягнули свого апогею.
Причиною масових міграцій українців загалом і черні-
гівського селянства зокрема був комплекс соціально-еко-
номічних і політичних факторів, які, врешті-решт, і зму-
сили десятки тисяч селянських родин на початку XX ст.
покинути рідну домівку, щоб у Поволжі, Сибіру, на Дале-
кому Сході чи Середній Азії знайти омріяну площу сіль-
ськогосподарських угідь, яка б могла забезпечити їх про-
дуктами харчування та вкрай необхідними фінансовими
ресурсами. Відомий фахівець аграрного питання з сі-
верського краю Михайло Рклицький, який тривалий час
працював економістом Полтавського губернського зем-
ства, в одній із своїх праць вказував на такі фактори ма-
сових міграцій, як незадовільне економічне становище
основної маси селянства та наявність у полтавському і
j
ISSN 2218-4805
247
чернігівському регіонах такої соціальної групи, як коза-
цтво з його узаконеним правом приватної власності на
землю. Продаж належної їм ділянки і був тим фінансо-
вим ресурсом, який можна було використати для пере-
селення на інші землі [1, с 27]. Так, у 1885–1904 рр., коли
царський уряд намагався всіляко стримувати масові мі-
грації сільського населення з густозаселених централь-
но-чорноземних губерній на південно-східні окраїни ім-
перії, з Чернігівщини виселились 123 876 селян і козаків,
що було у європейській частині тогочасної країни найви-
щим показником після Полтавщини, яка дала за той же
час 189 270 аграрних мігрантів [2, с. 152].
Новий етап у міграційних процесах на українських
землях Російської імперії розпочався у 1906 р. у зв’язку
з початком столипінської аграрної реформи, складовою
частиною якої і були, як відомо, селянські переселення.
Намагаючись якнайбільше виселити з центрально-чорно-
земних губерній ту частину населення, яка брала найак-
тивнішу участь в аграрних заворушеннях 1905–1906 рр.,
уряд розгорнув широку агітацію щодо заможного, як твер-
дили його чиновники, життя в регіонах Зауралля. Так, в
одній з брошур Переселенського управління читаємо: «На-
віщо грабувати?... На Русі доволі простору. Один з них –
Південно-Уссурійський край, де добре родять: пшениця,
жито, гречка, льон, коноплі, овес, ячмінь, горох, просо –
усе, що у Росії сіяв, та горював... Тут не будеш горювати,
ситно прогодуєш родину, та ще й надлишок продаси» [3,
с. 7]. Реклама дала свої результати. Лише у Полтавській
та Чернігівській губерніях про своє бажання пересели-
тися на казенні землю заявили 800 000 селян [4, арк. 14].
Зрозумівши неможливість наявними кадрами Голов-
ного управління землеробства і землевпорядкування ре-
гулювати належним чином міграційні процеси в краї-
ні, уряд Столипіна вирішив погодитися на участь у цій
справі місцевих земств. Так, з ініціативи Полтавського
губернського земства уряд дозволив влітку 1907 р. про-
вести у Харкові спеціальну нараду з участю тих земств,
які виявили бажання підключитися до реалізації ново-
го курсу у переселенській політиці центральних органів
державної влади. У роботі харківської наради найактив-
нішу участь узяли представники Полтавського, Чернігів-
ського, Катеринославського, Київського та Харківського
земств, які обмінялися думками щодо роботи майбут-
ньої організації. Урешті-решт, учасники наради ухвали-
ли рішення щодо повноважень у переселенській політиці
земства і центральних органів державної влади. До по-
вноважень уряду були віднесені питання, пов’язані з під-
готовкою земельних ділянок та фінансуванням новосе-
лів. Спільною із земством справою залишалась допомога
мігрантам у дорозі та на нових місцях, тоді як обов’язком
земства був, на думку уряду, попередній огляд та зара-
хування за переселенцями відповідних земельних діля-
нок, які мали на той час назву – «доля» [5, арк. 21]. Отже,
з другої половини 1907 р. до організації переселенських
рухів сільського населення підросійської України безпо-
середньо були причетні: місцева державна адміністра-
ція в особі губернаторів та земських начальників; зем-
левпорядкувальні комісії та земства. Через рік, 1 липня
1908 р., на з’їзді у тому ж Харкові було проголошено ство-
рення «Обласної земської переселенський організації» з
центром у Полтаві, де і знаходився її головний офіс під
назвою «Бюро». При утворенні такої організації до скла-
ду її керівного органу входило лише 11 осіб, з яких вищу
агрономічну освіту мали 4 особи; середню агрономіч-
ну – 2; середню освіту – 2 і нижчу сільськогосподарську,
включаючи і випускників Полтавської школи садівниц-
тва і городництва, – 2 особи [6, арк. 70]. Окрім завідува-
ча Бюро до складу керівного органу організації входили
діловод та агенти по пересуванню новоселів і облашту-
ванню їх на нових місцях.
Чітку структуру Обласна організація отримала після
затвердження у 1912 р. її Статуту [7, додаток № 2, с. 74–
77]. Найвищим органом Статут визнавав нараду упов-
новажених обласної організації, головою якої ставав ке-
рівник Полтавської губернської земської управи. Наради
могли бути черговими (двічі на рік) і екстренними (у міру
потреби). Бюро було виконавчим органом з’їзду пред-
ставників відповідних земств, від яких і отримувало на-
лежні повноваження. До складу Бюро повинні були вхо-
дити: голова Полтавської губернської земської управи,
заступником якого був член цієї ж управи; один з членів
Полтавської губернської земської управи, який одночас-
но виконував функції завідувача економічним відділом;
по одному виборному члену від кожного союзного зем-
ства. Це були представники Полтавського, Київського,
Чернігівського, Харківського, Херсонського, Волинського
та Воронезького земств. Рішення Бюро Статут визнавав
правочинними при наявності його голови або заступни-
ка та двох членів Бюро. Функції агентів земської органі-
зації визначалися спеціальною інструкцією, у якій були
виписані їх загальні права та обов’язки і конкретизовані
з урахуванням основних напрямків діяльності: агенти з
облаштування, які поділялись на старших, молодших та
їх помічників; агенти з пересування переселенців заліз-
ницею чи, в окремих випадках, водним шляхом [8, дода-
ток № 3, с. 78–83]. У зв’язку з тим, що кілька земств цен-
трально-чорноземних губерній ініціювали створення
власної обласної земської переселенської організації, іс-
нуюче уже на той час об’єднання, з метою своєї іденти-
фікації, дещо змінило свою назву, доповнивши її слова-
ми «южно-русская». Обласна організація функціонувала
в основному за рахунок власних коштів, лише іноді от-
римуючи від Переселенського управління незначні до-
тації. Станом на 1 січня 1912 р. на рахунок організації
надійшло: від Полтавського земства – 32 120 руб.; Хар-
ківського – 19 865 руб.; Київського – 22 552 руб.; Херсон-
ського – 13 242 руб.; Чернігівського – 21 505 руб.; Волин-
ського – 6 522 руб. і Воронезького – 20 652 руб. [9, с. 83].
Таким чином, загальний бюджет склав 136 461 руб., що
давало можливість утримувати влітку 1912 р. до 40 аген-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
248
тів [10, арк. 275]. Одночасно з цим мало місце і недофі-
нансування організації, яке за 1911 р. склало 19 141 руб.,
що не давало можливості у повному обсязі виконувати
функції з допомоги уряду належним чином організову-
вати як проїзд переселенців, так і успішне їх облашту-
вання на нових місцях.
На Чернігівщині пунктом збору переселенців було мі-
сто Конотоп [11, арк. 428]. Із метою упорядкування мігра-
ційних потоків уряд спеціальним циркуляром довів до ві-
дома місцевої державної адміністрації розклад відправки
переселенських поїздів із кожної конкретної губернії. Для
Чернігівщини перша черга (від 10 до 25 березня) була при-
значена для тих, хто мав на меті переселитися до Примор-
ського, Забайкальського, Іркутського та Тургайсько-Ураль-
ського переселенських районів. Друга черга (з 26 березня
до 12 квітня) у 1909 р. для чернігівців не була передбаче-
на, тоді як у третю (14–29 квітня) могли бути включені усі
переселенці, незалежно від кінцевого пункту призначен-
ня [12, с. 31]. Перевозка здійснювалась на пільговій осно-
ві у вагонах 4-го класу, «а при їх нестачі – в пристосова-
них відповідним чином вагонах-теплушках». Оплата за
перевезення худоби і майна становила 1/2 копійки з го-
лови і версти; за дрібних домашніх тварин – 1/4 копійки
з голови і версти. Щодо майна, то дозволялось перевозити
його із розрахунку не більше 8 пудів на кожного пересе-
ленця. Харчування переселенців здійснювалось власним
коштом, лише на окремих залізничних станціях можна
було отримати гарячу їжу за дешевими цінами – 4 коп.
за порцію [13, арк. 62]. Про умови перебування у пересе-
ленських потягах маємо масу свідчень. Одне з них – звіт
агента Чернігівського земства В.П. Косменко-Загорсько-
го, який у 1908 р. супроводжував своїх земляків в одно-
му з переселенських потягів. «Ці товарні потяги, – пові-
домляв цей агент, – не мають постійного розкладу руху.
Ідуть вони верст по 200 на добу. Стоять на усіх великих
станціях годин по 5–6. Та це півбіди, що стоять, але ж і
постійно маневрують по усім коліям, не даючи ні спокою,
ні можливості вийти з вагону... Часто потяги відправля-
ються без попередження. Мені доводилося бачити кіль-
кох дітей років 7–10, що відстали від потяга, які не зна-
ли ні свого прізвища, ні куди поїхали батьки...» [14, с. 6].
Улітку 1909 р., коли Обласна земська переселенська орга-
нізація вже запрацювала на повну силу, той же земський
агент у своєму звіті про поїздку до Західного Сибіру опи-
сав ситуацію на Самарському переселенському пункті так:
«На платформах неймовірне пекло. Крик, ґвалт, плач ді-
тей і матерів, які загубили один одного, біганина несусвіт-
ня» [15, с. 32]. Інший агент Чернігівського земства А.Н. Ко-
сович у 1909 р. повідомляв петербурзькими керманичам
про наявні проблеми з перевезенням новоселів: «Важко
усім переселенцям, але те, що доводиться терпіти пере-
селенцю до Амурського краю, може розбити нерви навіть
людині із залізним організмом... Якщо важко їхати по 40
осіб у вагоні, то у сотні разів важче рухатись по Амуру на
баржі, у якій розміщується до 1000 осіб з усім їх майном,
не виключаючи і тварин» [17, арк. 82].
Як же реагували тогочасні керівники уряду на ситуа-
цію з перевезенням мігрантів? Звернемось до звіту голо-
ви Ради Міністрів П.А. Столипіна та Головноуправляючого
землеробством і землевпорядкуванням А.В. Кривошеї-
на щодо поїздки у 1910 р. до Сибіру: «Санітарні умови
руху переселенців терпимі...Багато хто з них знаходить
незвичні для себе зручності» [16, с. 5].
Переборюючи неймовірні труднощі, гнані з батьків-
щини злиденними умовами життя, десятки тисяч меш-
канців Сіверщини щорічно покидали рідну домівку, шу-
каючи там, за Уралом, кращої долі. З 1906 по 1913 рр.
населення Чернігівщини за рахунок переселенців змен-
шилось на 169 551 чоловік, поступаючись за цим показ-
ником лише Полтавщині, звідки за той же час виїхало
226 916 чоловік [18, с. 13; 19, с. 12]. Кількісні показни-
ки міграції чернігівського селянства у межах конкрет-
ного повіту показані у таблиці 1. Як видно із наведених
статистичних даних, найбільше мігрантів дали північні
повіти: Суразький (28 719 осіб) та Новгород-Сіверський
(13 541 особа), тоді як мінімальні статистичні показни-
ки належали Козелецькому (6 485 осіб) та Глухівському
(6 651 особа) повітам.
Таблиця 1
Трудова міграція з Чернігівщини у 1906–1912 рр. *
№
з/п Повіти Число Відсоток
1 Суразький 28 719 18,2
2 Новгород-Сіверський 13 541 8,1
3 Мглинський 11 593 7,4
4 Городнянський 10 896 6,9
5 Чернігівський 10 509 6,8
6 Сосницький 10 096 6,5
7 Конотопський 9 795 6,2
8 Остерський 9 704 6,2
9 Стародубський 9 336 5,9
10 Новозибківський 8 174 5,2
11 Борзенський 7 804 5,1
12 Ніжинський 7 230 4,6
13 Кролевецький 7 089 4,5
14 Глухівський 6 651 4,2
15 Козелецький 6 485 4,2
По губернії 157 622 100
Джерело: Дядиченко Н. Статистический справочник.
Главнейшие итоги для характеристики Черниговской гу-
бернии в статистико-экономическом отношении. Черни-
гов : Тип. Чернигов. земства, 1914. С. 25.
Щоб отримати певні кошти для облаштування госпо-
дарства на нових місцях, чернігівські переселенці нама-
галися продати свої надільні землі, проте з різних причин
зробити це їм не завжди вдавалось. Так, згідно статис-
тичних даних Челябінського переселенського пункту за
1907–1911 роки 5 041 родин чернігівців не мали жодної
десятини польових угідь. Не змогли продати свою землю
1 882 родини (8 476 десятин), тоді як 15 932 родини про-
ISSN 2218-4805
249
дали свої 57 055 десятин [20, арк. 47].
З метою забезпечення облаштування домогосподар-
ства на нових місцях, урядові кола з 1908 р. стали вида-
вати так звані прохідні свідоцтва тільки тим, хто, за до-
помогою ходаків, посланих напередодні переселення,
зарахував за собою у певному переселенському районі зе-
мельну ділянку. Проте більшість мігрантів із різних при-
чин не змогли це зробити. Загалом у 1908–1915 рр. цей
показник складав близько 70% [21, арк, 6].
У поєднанні з неможливістю отримати у повному обсязі
передбаченого законом безвідсоткового переселенського
кредиту, важко було розраховувати на успішне господа-
рювання у казахському степу чи тайзі Сибіру та Далекого
Сходу. Щоб створити господарство середнього достатку
на Далекому Сході, потрібно було мати, за свідченням чи-
новників Переселенського управління, 29,5 дес. сільсько-
господарських угідь, з яких 5,5 дес. складали орні землі,
13 дес. – сіножаті і 11 дес. – пасовища [22, арк. 28]. Що ж
мали ті, хто поселився протягом 1906–1909 рр.? Серед 32
домогосподарів, що сіяли до 5 дес., мали землю під зер-
новими культурами 16 родин, володіли сіножатями 20 ро-
дин. Робочих коней мали 8 родин, корів – 2 родини. Річ-
ний прибуток таких домогосподарів складав 3 656 руб.,
тоді як витрат – 3 765 руб. [23, с. 563]. Як бачимо, дефіцит
бюджету становив 109 руб.
Наведемо для прикладу майновий стан новоселів Глу-
ховки Суйфунської волості Південно-Уссурійського пові-
ту. Станом на 1 січня 1908 р. тут мешкало 68 сімей (411
осіб обох статей). Свої будинки мали 63 родини. У їхньому
розпорядженні було 292 дес. посівів, тобто по 4 на роди-
ну, і близько 6 дес. сіножатей [24, арк. 20]. Цього, як було
зазначено вище, у далекосхідному регіоні для середньо-
статистичної селянської родини було недостатньо. Тому
і не дивно, що значна частина новоселів після довгих по-
невірянь змушена була найматися на різні роботи або,
врешті-решт, повернутися на батьківщину. Загальне чис-
ло чернігівських переселенців-невдах за 1896–1918 роки
склало 38 625 осіб, з яких близько 20 тис. повернулось на
батьківщину в період активної діяльності обласної зем-
ської переселенської організації [25, с. 31]. Незважаючи
на прагнення земських діячів Чернігівської та ряду інших
українських губерній забезпечити трудовим мігрантам
належні умови для створення на новому місці міцного
господарства, щонайменше половині з них зробити цьо-
го не вдалося, адже повний білет 4-го класу коштував від
Благовіщенська до Конотопа близько 400 руб.
Як результат, аграрне питання у тогочасній країні не
лише не було розв’язане, а навпаки, воно ще більше за-
гострилося як у районах виходу мігрантів, так і у місцях
їх розселення, що підтвердили, зокрема, події громадян-
ської війни 1918–1920 років.
ДЖЕРЕЛА
1. Рклицький М.В. Земля и земельные отношения в Полтав-
щине. Статистические заметки по земельному вопросу. Изд-е 2-е.
Полтава : Тип т-ва «Печатное дело», 1917. 56 с.
2. Скляров Л.Ф. Переселение и землеустройство в Сибири в
годы столыпинской аграрной реформы. Ленинград : Изд-во Лен.
ун-та, 1962. 588 с.
3. Кончаловский Е. Слушай, русский переселенец! СПб. : Тип.
Переселен. Управления, 1909. 72 с.
4. Російський державний історичний архів (далі – РДІА), ф. 394,
оп. 1, спр. 8: «З журналами Ради Міністрів по питанню Далеко-
го Сходу». 227 арк.
5. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1002: «Про залучення земських уста-
нов до переселенської справи». 377 арк.
6. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1583: «Про залучення земських уста-
нов до участі у переселенській справі». 656 арк.
7. Устав Южно-русской областной земской переселенческой
организации. Журналы Полтавского губернского земского собрания
50 очередного созыва 1914 года. Полтава : Электрич. типо-литогр.
И.Л. Фришберга, 1915. Приложение № 2. С. 74–77.
8. Инструкция агентам Южно-русской областной земской пе-
реселенческой организации, утвержденная экстренным совеща-
нием уполномоченных 5-го апреля 1912 года. Журналы Полтавс-
кого губернского земского собрания 50 очередного созыва 1914 года.
Полтава : Электрич. типо-литогр. И.Л. Фришберга, 1915. Прило-
жение № 3. С. 78–83.
9. Журналы заседаний VII очередного совещания уполномочен-
ных Южно-русской областной земской переселенческой органи-
зации (11–12 ноября 1913 г.). Полтава : Электрич. типо-литогр.
И.Л. Фришберга, 1913. 103 с.
10. Центральній державний історичний архів України у м. Ки-
єві, ф. 1628, оп. 1, спр. 54: «Загальна переписка». 432 арк.
11. РДІА, ф. 391, оп. 2, спр. 583: «Організація переселення до
Уссурійського краю». 500 арк.
12. Расписание очередной отправки переселенцев по губерни-
ям выхода и районам водворения. Журнал Полтавского губернс-
кого присутствия № 3. За март 1909 года. Полтава : Электрич. ти-
по-литогр. Д. Подземского, 1909. С. 29–32.
13. ЦДІАК України, ф. 1628, оп. 1, спр. 46: «Переписка з аген-
том А.А. Окоряченко». 83 арк.
14. Косменко-Загорський В.П. О переселении в Кулундинскую
степь Барнаульского уезда Томской губернии. Чернигов, 1909. 57 с.
15. Деятельность Черниговского губернского земства по пе-
реселению за 1909 год. Чернигов, 1910. 228 с.
16. Записка председателя Совета Министров и Главноуправ-
ляющего земледелия и землеустройства о поездке в Сибирь и По-
волжье в 1910 г. Приложение к всеподданнейшему отчету. СПб. :
Тип. Переселенч. управления, 1910. 81 с.
17. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1739: «Перевозка переселенців по
Амуру і його притокам». 282 арк.
18. Турчанинов Н. Итоги переселенческого движения за вре-
мя с 1896 по 1909 г. (включительно). СПб. : Тип. Переселенч.
управл., 1911. 61 с.
19. Турчанинов Н., Домрачев А. Итоги переселенческого дви-
жения за время с 1910 по 1914 г. Пп.: Тип. Переселенч. управл.,
1916. 64 с.
20. РДІА, ф. 391, оп. 4, спр. 1751: «Статистичні матеріали з різ-
них питань». 241 арк.
21. РДІА, ф. 391, оп. 6, спр. 109: «Попередні дані щодо облаш-
тування переселенців у різних районах за 1916 р.» 97 арк.
22. РДІА, ф. 391, оп. 2, спр. 465: «Про перегляд законодавства
щодо переселення до Приамурського краю». 545 арк.
23. Материалы статистико-экономического обследования ка-
зачьего и крестьянского хозяйства Амурской области. Том 2. Часть
2-я. Труды командированной по высочайшему повелению Амур-
ской экспедиции. СПб. : Тип Переселенч. управления, 1913. 573 с.
24. Російський державний архів Російської Федерації Далеко-
го Сходу (м. Томськ), ф. 541, оп. 1, спр. 436, 77 арк.
25. Сельское хозяйство в ХХ веке. Сборник статистико-эко-
номических сведений за 1901–1922 гг. Москва : Новая дерев-
ня, 1923. 295 с.
Yakimenko M.A., Krasnikova O.M. Chernihiv District Council
(Zemstvo) involvement in the activities of the Regional Zem-
stvo Migration Organization (1908–1918)
The article analyzes the involvement of Chernihiv Zemstvo in the activities
of the Regional Zemstvo Migration Organization, which was founded in
the years of Stolypin Agrarian Reform to assist Ukrainian peasants in their
striving to relocate to Asian Russia’s crown lands to ensure better economic
management conditions on lands allocated by the central authorities to
landless and land-poor peasants of Central Black Earth Governorates, who
had taken active part in agrarian riots during the revolution of 1905-1907.
The Zemstvo organization, which was founded amidst the intensification of
agrarian transformations, set itself a goal to provide comprehensive support
to addressing the agrarian issue that had aggravated in Central Black
Earth governorates of the Russian Empire. As a result, Regional Zemstvo
Migration Organization took part in virtually all events organized by the
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
250
Chief Directorate of Farming and Land Development at all key stages of
resettlement of peasants – from formation of contingent of resettles through
to their settlement in a new place. Efficiency of the Regional organization
was supposed to be ensured by its rather well-defined structure. Studies
of the Zemstvo Migration Organization’s activities suggest that despite
Zemstvo agents’ genuine desire to help their compatriots, the results of their
activities appeared to be rather modest. Despite all the assurances made
by the Head of Migration Directorate Hryhoii Hlinka he would assist the
organization in their humanitarian events aimed to help the resettles, the
stumbling block in the organization’s activities was its semi-official status.
Despite the oral assurances by government officials of support the activities
of Zemstvo agents, the government still failed to approve the Chart of the
Regional Zemstvo Migration Organization as a regulatory act. Practically,
this meant that representatives of the local organization merely ignored
the requirements of Zemstvo agents to observe the existing regulations.
The research is based on a number of archival sources that were
introduced into scientific use for the first time.
Key words: Russian Empire, Ukraine, Chernihiv Zemstvo, migration,
Regional Zemstvo Organization.
REFERENCES
1. Rklitskiy, M.V. (1917). Zemlya i zemelnyie otnosheniya v
Poltavschine. Statisticheskie zametki po zemelnomu voprosu. [Land
and land relations in the Poltava region], issue 2. Poltava: Tip t-va
«Pechatnoe delo». [in Russian].
2. Sklyarov, L.F. (1962). Pereselenie i zemleustroystvo v Sibiri v gody
stolyipinskoy agrarnoy reformy. [Resettlement and land management in
Siberia during the Stolypin agrarian reform]. Leningrad: Izd-vo Len.
un-ta. [in Russian].
3. Konchalovskiy, E. (1909). Slushay, russkiy pereselenets! [Listen,
Russian migrant!]. St. Petersburg: Tip. Pereselen. upravleniya. [in Russian].
4. Rosiiskyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv (dali – RDIA), f. 394,
op.1, spr. 8.
5. RDIA, f. 391, op. 3, spr.1002.
6. RDIA, f. 391, op. 3, spr.1583.
7. Ustav Yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy pereselencheskoy
organizatsii. (1915). [The charter of the South Russian regional zemstvo
resettlement organization]. Zhurnalyi Poltavskogo gubernskogo zemskogo
sobraniya 50 ocherednogo sozyiva 1914 goda, 2, рр. 74–77. Poltava:
Elektrich. tipo-litogr. I.L. Frishberga. [in Russian].
8. Instruktsiya agentam Yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy
pereselencheskoy organizatsii, utverzhdennaya ekstrennyim
soveschaniem upolnomochennyih 5-go aprelya 1912 goda. [Instructions
to agents of the South Russian Regional Zemstvo Migration Organization,
approved by an emergency meeting of commissioners on April 5,
1912]. Zhurnalyi Poltavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya 50
ocherednogo sozyiva 1914 goda, 3, рр.78–83. Poltava: Elektrich. tipo-
litogr. I.L. Frishberga. [in Russian].
9. Zhurnaly i zasedaniy VII ocherednogo soveschaniya
upolnomochennyih yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy pereselencheskoy
organizatsii (11–12 noyabrya 1913 g.). Poltava: Elektrich. tipo-litogr.
I.L. Frishberga. [in Russian].
10. Tsentralnii derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyievi
(dali TsDIAK), f. 1628, op.1, spr. 54.
11. RDIA, f. 391, op. 2, spr. 583.
12. Raspisanie ocherednoy otpravki pereselentsev po guberniyam
vyihoda i rayonam vodvoreniya (1909). [Schedule of the next departure
of immigrants by exit provinces and areas of placement]. Zhurnal
Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 3, рр.29–32. Poltava: Elektrich.
tipo-litogr. D. Podzemskogo. [in Russian].
13. TsDIAK, f. 1628, op.1, spr. 46.
14. Kosmenko-Zagorskiy, V.P. (1909). O pereselenii v Kulundinskuyu
step Barnaulskogo uezda Tomskoy gubernii. [On the relocation to the
Kulunda steppe of the Barnaul district of Tomsk province]. Chernigov.
[in Russsian].
15. Deyatelnost Chernigovskogo gubernskogo zemstva po pereseleniyu
za 1909 god. (1910). [The activities of the Chernigov provincial zemstvo
for resettlement in 1909]. Chernigov. [in Russian].
16. Zapiska predsedatelya Soveta Ministrov i Glavnoupravlyayuschego
zemledeliya i zemleustroystva o poezdke v Sibir i Povolzhe v 1910 g.
Prilozhenie k vsepoddanneyshemu otchetu. (1910). [A note by the Chairman
of the Council of Ministers and the Main Directorate of Agriculture and Land
Management on a trip to Siberia and the Volga region in 1910. Appendix
to the most comprehensive report]. St. Petersburg : Tip. Pereselench.
upravleniya. [in Russian].
17. RDIA, f. 391, op. 3, spr. 1739.
18. Turchaninov, N. (1911). Itogi pereselencheskogo dvizheniya za
vremya s 1896 po 1909 g. (vklyuchitelno). [The results of the resettlement
movement during the period from 1896 to 1909 (inclusive)]. St. Petersburg:
Tip. Pereselench. upravl. [in Russian].
19. Turchaninov, N., Domrachev, A. (1916). Itogi pereselencheskogo
dvizheniya za vremya s 1910 po 1914 g. [The results of the resettlement
movement during the period from 1910 to 1914]. Pp.: Tip. Pereselench.
upravl. [in Russian].
20. RDIA, f. 391, op.4, spr.1751.
21. RDIA, f. 391, op. 6, spr. 109.
22. RDIA, f. 391, op. 2, spr. 465.
23. Materialyi statistiko-ekonomicheskogo obsledovaniya kazachego
i krestyanskogo hozyaystva Amurskoy oblasti. Trudyi komandirovannoy
po vyisochayshemu poveleniyu Amurskoy ekspeditsii. (1913). [Materials
of the statistical and economic survey of the Cossack and peasant farms
of the Amur region. Proceedings of a business trip at the highest command
of the Amur expedition], Vol. 2, part 2. St. Petersburg : Tip Pereselench.
upravleniya. [in Russian].
24. Rosiiskyi derzhavnyi arkhiv Rosiiskoi Federatsii Dalekoho
Skhodu (m. Tomsk), f. 541, op.1, spr. 436. 77 ark.
25. Selskoe hozyaystvo v 20 veke. Sbornik statistiko-ekonomicheskih
svedeniy za 1901–1922 gg. (1923). [Agriculture in the twentieth century.
The collection of statistical and economic information for 1901-1922].
Moscow: Novaya derevnya. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 20.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
УДК 94(477.51)(092)
Д.М. Матвієнко
НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УПРАВИТЕЛЯ СПРАВ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ ВЧЕНОЇ АР-
ХІВНОЇ КОМІСІЇ П.М. ДОБРОВОЛЬСЬКОГО
У статті висвітлена наукова діяльність історика, краєзнавця,
археолога, управителя Чернігівської губернської вченої архівної ко-
місії П.М. Добровольського. З позиції сьогодення зроблено акцент на
основні праці вченого, присвячені церковній історії, проаналізовано
їх зміст. Зазначено досягнення вченого у статусі управителя справ.
Актуальність полягає у зростанні інтересу до витоків української
історії та біографії відомих діячів. У роботі реконструйовано процес
становлення П.М. Добровольського як авторитетного вченого, ви-
значено фактори що вплинули на формування його наукових поглядів.
Ключові слова: П.М. Добровольський, архівна комісія, музе-
єзнавство, церковна історія, краєзнавство.
Поява архівних комісій в Російській імперії пов’яза-
на із прийняттям відповідного закону 1884 р. Ініціато-
ром його ухвалення була Російська академія наук, яка
розуміла, що збереженням цінних документів на той час
займалися люди без спеціальної підготовки. Для поліп-
шення роботи по обліку, опису і збереженню таких до-
кументів виникла необхідність створити архівні комісії
та губернські історичні архіви при них [7, c. 261]. Їх поява
пов’язана також з політичними, соціально-економічними
та культурними процесами, що мали місце в українській
історичній науці зокрема та в країні у цілому [1, c. 106].
14 листопада 1896 р. за ініціативи Е.К. Андрієвського
відбулось відкриття Чернігівської архівної комісії (ЧАК)
у приміщенні Державного банку. Її діяльність вивчали
О.Б. Коваленко [4], В.Г. Сарбей [7], І.Н. Войцехівська [1], але
комплексного дослідження вкладу П.М. Добровольського
у розвиток Чернігівської архівної комісії досі не зробле-
|