Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн
У статті висвітлено геополітичне становище українських земель на початку Другої світової війни та російсько-українського військового конфлікту на сучасному етапі. Проаналізовано експансію радянських та німецьких військ на Другу Річ Посполиту в 1939 р. як спробу реалізації військово-політичних план...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181166 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 328-332. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181166 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лєбєдєва, Ю.О. 2021-11-03T18:04:18Z 2021-11-03T18:04:18Z 2020 Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 328-332. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181166 94(477)911.3:32+341.31 У статті висвітлено геополітичне становище українських земель на початку Другої світової війни та російсько-українського військового конфлікту на сучасному етапі. Проаналізовано експансію радянських та німецьких військ на Другу Річ Посполиту в 1939 р. як спробу реалізації військово-політичних планів. Зазначено, що Організація Українських Націоналістів напередодні нацистської агресії щодо міжвоєнної Польщі стала провідною українською політичною партією, яка використовувала радикальні методи, здійснюючи організацію збройних сил. Відображено позиції українських політичних націоналістичних організацій протягом Другої світової війни та їх вплив на консолідованість української еліти. Проаналізовано роль розколу Організації Українських Націоналістів на єдність української еліти. Вказано залежність між геополітичним становищем Галичини та Волині й питанням консолідації української еліти в 1939 р. Відзначено локальні успіхи окремих спроб відстоювати українську державність, які зумовили резонанс серед представників еліти. Проаналізовано процес інтеграції в європейський простір як чинник цілісності України як суверенної держави. Визначено причини війни між Російською Федерацією та Україною, роль російської пропаганди в конфронтації у ході «гібридної» війни. Висвітлено події Євромайдану як прояв єдності українського суспільства та прагнення здійснювати власну проєвропейську зовнішню політику з метою покращення соціальних стандартів. Здійснено дискурс у період російської агресії та відображено значення сепаратизму в південно-східних регіонах України в перешкоді єдності українського суспільства й загрозі суверенітету Української держави. Проаналізовано хід сепаратистських акцій у південно-східних регіонах України та в Закарпатті і вплив на загальний стан консолідації населення у країні. Проведено компаративний аналіз спроб консолідації українського суспільства в умовах відсутності державності в період Другої світової війни та необхідності збереження суверенітету незалежної України в 2014 р. Geopolitical position of Ukrainian lands on the beginning of the Second World War and Russian-Ukrainian war conflict in contemporary period was elucidated in article. Expansion of Soviet and German Armies for the Second Rich Pospolyta in 1939 as attempt of realisation warpolitical plans was analised. Indicated that Organization of Ukrainian Nationalists before nasists agression for betweenwar Poland became lead Ukrainian political party that used radical methods making organization of weapon power. Positions of Ukrainian political nationalist organizations during the Second World War and their influence for consolidation of Ukrainian elite were viewed. Role of disconsolidation Organization of Ukrainian Nationalists for Ukrainian elite consolidation was analized. Dependence between geopolitic position of Halychyna and Volyn and question of consolidation of Ukrainian elite in 1939 was showed. Local successes of separate attempts to fight for Ukrainian statement which resonance between elite members were marked. Integration process to European space as factor of Ukraine as sovereign state consolidation was analyzed. Causes of war between Russian Federation and Ukrainian, role of Russian propaganda in confrontation in period of «hybrid» war were determined. Facts of Eurosquare as attempt of consolidation of Ukrainian society and attempts lead own European outside policy with goal improving social standarts were elucidated. Discurs in period of Russian aggression was made and role of separatism in Southern-East regions of Ukraine in barrier of Ukrainian society consolidation and dangerous of Ukrainian statement’s sovereignty was viewed. Motion of separatist actions in Southern-East regions of Ukraine and in Zakarpatia region and influence for universal position of consolidation population in country was analyzed. Comparative analysis of Ukrainian society consolidation in conditions of statement absence in period of the Second World War and necessarily of fighting for sovereign Ukrainian state in 2014 was led. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн Geopolicy as a factor of Ukrainians’ consolidation on the beginning of the Second Word War and Russian-Ukrainian war Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн |
| spellingShingle |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн Лєбєдєва, Ю.О. Нова історія |
| title_short |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн |
| title_full |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн |
| title_fullStr |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн |
| title_full_unstemmed |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн |
| title_sort |
геополітика як фактор консолідації українців на початку другої світової та російсько-української воєн |
| author |
Лєбєдєва, Ю.О. |
| author_facet |
Лєбєдєва, Ю.О. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Geopolicy as a factor of Ukrainians’ consolidation on the beginning of the Second Word War and Russian-Ukrainian war |
| description |
У статті висвітлено геополітичне становище українських земель на початку Другої світової війни та російсько-українського
військового конфлікту на сучасному етапі. Проаналізовано експансію радянських та німецьких військ на Другу Річ Посполиту в
1939 р. як спробу реалізації військово-політичних планів. Зазначено, що Організація Українських Націоналістів напередодні нацистської агресії щодо міжвоєнної Польщі стала провідною українською політичною партією, яка використовувала радикальні
методи, здійснюючи організацію збройних сил. Відображено позиції українських політичних націоналістичних організацій протягом Другої світової війни та їх вплив на консолідованість української еліти. Проаналізовано роль розколу Організації Українських
Націоналістів на єдність української еліти. Вказано залежність
між геополітичним становищем Галичини та Волині й питанням
консолідації української еліти в 1939 р. Відзначено локальні успіхи окремих спроб відстоювати українську державність, які зумовили резонанс серед представників еліти. Проаналізовано процес
інтеграції в європейський простір як чинник цілісності України
як суверенної держави. Визначено причини війни між Російською
Федерацією та Україною, роль російської пропаганди в конфронтації у ході «гібридної» війни. Висвітлено події Євромайдану як
прояв єдності українського суспільства та прагнення здійснювати власну проєвропейську зовнішню політику з метою покращення соціальних стандартів. Здійснено дискурс у період російської
агресії та відображено значення сепаратизму в південно-східних регіонах України в перешкоді єдності українського суспільства й загрозі суверенітету Української держави. Проаналізовано хід сепаратистських акцій у південно-східних регіонах України
та в Закарпатті і вплив на загальний стан консолідації населення у країні. Проведено компаративний аналіз спроб консолідації
українського суспільства в умовах відсутності державності в період Другої світової війни та необхідності збереження суверенітету незалежної України в 2014 р.
Geopolitical position of Ukrainian lands on the beginning of the
Second World War and Russian-Ukrainian war conflict in contemporary
period was elucidated in article. Expansion of Soviet and German Armies
for the Second Rich Pospolyta in 1939 as attempt of realisation warpolitical
plans was analised. Indicated that Organization of Ukrainian
Nationalists before nasists agression for betweenwar Poland became
lead Ukrainian political party that used radical methods making
organization of weapon power. Positions of Ukrainian political
nationalist organizations during the Second World War and their
influence for consolidation of Ukrainian elite were viewed. Role of
disconsolidation Organization of Ukrainian Nationalists for Ukrainian
elite consolidation was analized. Dependence between geopolitic position
of Halychyna and Volyn and question of consolidation of Ukrainian
elite in 1939 was showed. Local successes of separate attempts to fight
for Ukrainian statement which resonance between elite members were
marked. Integration process to European space as factor of Ukraine
as sovereign state consolidation was analyzed. Causes of war between
Russian Federation and Ukrainian, role of Russian propaganda in
confrontation in period of «hybrid» war were determined. Facts of
Eurosquare as attempt of consolidation of Ukrainian society and
attempts lead own European outside policy with goal improving social
standarts were elucidated. Discurs in period of Russian aggression was
made and role of separatism in Southern-East regions of Ukraine in
barrier of Ukrainian society consolidation and dangerous of Ukrainian
statement’s sovereignty was viewed. Motion of separatist actions
in Southern-East regions of Ukraine and in Zakarpatia region and
influence for universal position of consolidation population in country
was analyzed. Comparative analysis of Ukrainian society consolidation
in conditions of statement absence in period of the Second World War
and necessarily of fighting for sovereign Ukrainian state in 2014 was led.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181166 |
| citation_txt |
Геополітика як фактор консолідації українців на початку Другої світової та російсько-української воєн / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 328-332. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lêbêdêvaûo geopolítikaâkfaktorkonsolídacííukraíncívnapočatkudrugoísvítovoítarosíisʹkoukraínsʹkoívoên AT lêbêdêvaûo geopolicyasafactorofukrainiansconsolidationonthebeginningofthesecondwordwarandrussianukrainianwar |
| first_indexed |
2025-11-25T22:34:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:34:40Z |
| _version_ |
1850568070186139648 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
328
УДК 94(477)911.3:32+341.31
Ю.О. Лєбєдєва
ГЕОПОЛІТИКА ЯК ФАКТОР КОНСОЛІДАЦІЇ
УКРАЇНЦІВ НА ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ
ТА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВОЄН
У статті висвітлено геополітичне становище українських зе-
мель на початку Другої світової війни та російсько-українського
військового конфлікту на сучасному етапі. Проаналізовано екс-
пансію радянських та німецьких військ на Другу Річ Посполиту в
1939 р. як спробу реалізації військово-політичних планів. Зазна-
чено, що Організація Українських Націоналістів напередодні на-
цистської агресії щодо міжвоєнної Польщі стала провідною укра-
їнською політичною партією, яка використовувала радикальні
методи, здійснюючи організацію збройних сил. Відображено пози-
ції українських політичних націоналістичних організацій протя-
гом Другої світової війни та їх вплив на консолідованість україн-
ської еліти. Проаналізовано роль розколу Організації Українських
Націоналістів на єдність української еліти. Вказано залежність
між геополітичним становищем Галичини та Волині й питанням
консолідації української еліти в 1939 р. Відзначено локальні успі-
хи окремих спроб відстоювати українську державність, які зумо-
вили резонанс серед представників еліти. Проаналізовано процес
інтеграції в європейський простір як чинник цілісності України
як суверенної держави. Визначено причини війни між Російською
Федерацією та Україною, роль російської пропаганди в конфрон-
тації у ході «гібридної» війни. Висвітлено події Євромайдану як
прояв єдності українського суспільства та прагнення здійснюва-
ти власну проєвропейську зовнішню політику з метою покращен-
ня соціальних стандартів. Здійснено дискурс у період російської
агресії та відображено значення сепаратизму в південно-схід-
них регіонах України в перешкоді єдності українського суспіль-
ства й загрозі суверенітету Української держави. Проаналізова-
но хід сепаратистських акцій у південно-східних регіонах України
та в Закарпатті і вплив на загальний стан консолідації населен-
ня у країні. Проведено компаративний аналіз спроб консолідації
українського суспільства в умовах відсутності державності в пе-
ріод Другої світової війни та необхідності збереження суверені-
тету незалежної України в 2014 р.
Ключові слова: гібридна війна, пропаганда, геополітика, кон-
солідація, суверенітет.
Агресія Російської Федерації щодо України не зали-
шає байдужим жодного громадянина країни. Порушен-
ня прав суверенітету держави та хід воєнних дій зумо-
вили активізацію політичної думки, громадськості та
готовність громадян захищати країну. Важливо, що ро-
дини осіб, які беруть безпосередню участь у бойових
діях, принаймні в більшості випадків, поділяють пе-
реконання учасників війни, однак моральним ударом
є людські втрати. Гібридна війна в Криму і на Донба-
сі є не першою спробою встановлення політичного та
військового впливу на території Центрально-Східної
Європи. Для вторгнення російських військ використо-
вувалося невигідне для противника геополітичне ста-
новище, яке було одним із факторів, що зумовив полі-
тичні розбіжності серед населення України.
В українській історіографії присутні спроби здійснен-
ня компаративного аналізу входження Червоної Армії
на територію Галичини й Волині в 1939 р. та проголо-
шення ДНР і ЛНР та анексії Криму. А.А. Антонов-Ов-
сієнко [1] та М.І. Мулик [13] відзначають, що невдачі
української влади консолідувати суспільство зумов-
лені потужністю російської пропаганди. Оцінку геопо-
літичному становищу Галичини й Волині напередодні
Другої світової війни дав Т. Снайдер [17], який наголо-
шував на етапі «дивної війни» як факторі політично-
го успіху Йосифа Сталіна й Адольфа Гітлера. Прагнен-
ня Євромайдану добитися рішень української влади
про поглиблення процесу євроінтеграції відображе-
но в опублікованих документах за редакцією І. Черни-
ченко [10] та Г.І. Дацюк. Оцінка подій Євромайдану як
можливість консолідації українського суспільства та
прояви сепаратизму в південно-східних регіонах Укра-
їни здійснена в працях М. Кугутяка [18], Є. Магди [12],
Т. Березовця [4] та ін.
Мета статті – здійснення компаративного аналізу
впливу геополітичного становища Галичини й Воли-
ні в 1939 р. та незалежної України в 2014 р. на рівень
консолідації українського суспільства. Для досягнення
мети поставлено такі завдання:
- проаналізувати геополітичне становище Галичини
й Волині напередодні Другої світової війни та Украї-
ни в 2014 р.;
- виокремити рівень консолідації провідних полі-
тичних сил у Галичині та Волині в 1939 р.;
- дослідити основні аспекти боротьби проти сепа-
ратизму в південно-східних регіонах України в період
гібридної війни.
Початок Другої світової війни та 2014 р. для незалеж-
ної України відділяв тривалий етап відсутності держав-
ності, однак обидва конфлікти стосувалися інтересів
українських суспільних груп, для яких необхідно було
об’єднатися в умовах зовнішньої загрози.
До 1 вересня 1939 р. Галичина й Волинь знаходили-
ся у складі Другої Речі Посполитої. Напередодні Дру-
гої світової війни геополітичне становище міжвоєнної
Польщі загрожувало ліквідацією державності, оскільки
в той час відбувалася експансія нацистської Німеччини
в Європі. З метою захоплення Другої Речі Посполитої
23 серпня 1939 р. відбулося підписання пакту Молото-
ва-Ріббентропа, у зв’язку з яким передбачалося вста-
новлення нового кордону між Третім Рейхом та СРСР,
взаємного придушення опору польських військ та від-
сутність взаємних агресій між сторонами договору.
4 жовтня 1939 р. нацистська Німеччина і Радянський
Союз підписали новий протокол, який визначав кор-
дон між ними. Польща перестала існувати [17, с. 138].
17 вересня 1939 р. Червона Армія увійшла на тери-
торію Галичини та Волині. Захоплення території відбу-
лося з допомогою масової пропаганди, спрямованої як
на населення територій, так і на закордонну територію,
що декларувала «взяти під захист єдинокровних трудя-
щих Західної України». У 1939–1940 рр. серед жителів
Західної України були поширені 400 тис. екземплярів
радянських газет, 210 тис. листівок, близько 9 млн. ек-
земплярів брошур і книг, серед яких – виступи Й. Ста-
ліна й В. Молотова, «Короткий курс історії ВКП(б)». Ра-
дянська пропаганда спричинила ненависть українців
до поляків. Однак саме радянські війська фізично ви-
нищували підозрюваних в опорі Червоній Армії. Пер-
ISSN 2218-4805
329
шими днями її перебування в Галичині датується звер-
нення прокурора армії Нечипоренка зі спеціальною
заявою до Й. Сталіна та К. Ворошилова, де вказується
на самочинні розстріли військовополонених та міс-
цевих жителів, насильство та пограбування [1, с. 167].
У Галичині та на Волині серед українських політич-
них організацій почала домінувати Організація Укра-
їнських Націоналістів (далі ОУН), завданням якої була
боротьба за незалежність України. У 1940 р. відбувся
розкол організації на два табори: старше покоління
виокремило ОУН (М) на чолі з А. Мельником, яка де-
кларувала можливість здобуття незалежності України
шляхом співпраці з нацистською Німеччиною та зво-
лікала з самостійними диверсіями вглиб радянських
територій, виступала за збереження сил на майбутнє,
намагалася довести гітлерівській верхівці користь ОУН
для Третього Рейху. Незважаючи на пронімецьку орі-
єнтацію А. Мельника, газета ОУН «Українське слово»,
яка видавалася в Парижі, 24 вересня 1939 р. підкресли-
ла використання довіри українських націоналістів для
економічної вигоди Галичини та водночас перспективи
масових репресій у разі приєднання Галичини та Воли-
ні до складу СРСР [13, с. 82].
Молоде крило націоналістів сформувало ОУН (Б) під
керівництвом С. Бандери, яке звинувачувало мельни-
ківців в опортунізмі, германофільстві, продажності,
безпринципності, організаційній бездарності, вважа-
ло їх розкольниками ОУН. Іноді між фракціями відбу-
валися конфлікти. У квітні 1941 р. відбувся Другий ве-
ликий збір ОУН (Б), на якому А. Мельника виключили
з лав ОУН, а С. Бандеру проголосили вождем організа-
ції. Було прийнято курс на повалення більшовицького
режиму в Україні та посилення зв’язків із державами
антикомуністичного спрямування. Програмний мані-
фест, створений на зборі, проголосив боротьбу проти
тоталітаризму. Однак як С. Бандера, так і митрополит
Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шеп-
тицький підтримали формування дивізії СС «Галичи-
на», яка співпрацювала з нацистами з метою здобут-
тя Української Самостійної Соборної Держави. Проти
існування дивізії не виступила жодна українська по-
літична сила [13, с. 99].
Арешти українських лідерів нацистами після відмо-
ви нацистів відновити Українську державу 30 червня
1941 р. спричинили поглиблення конфлікту між окупа-
ційною владою та нацистами. Вереснева конференція
ОУН 1941 р. проголосила боротьбу проти антинімець-
кої пропаганди. Німецька влада розцінила цей факт як
підготовку до збройного повстання [1, с. 190].
За кордоном напередодні Другої світової війни про-
довжував існувати також екзильний уряд Української
Народної Республіки. Будучи ідейним противником фа-
шизму, він не йшов на контакти з німцями, але розра-
ховував скористатись успіхами Німеччини у війні про-
ти СРСР. Республіканці робили основну ставку на власні
збройні формування, зокрема, у 1941 р. відбулося ство-
рення УПА під керівництвом Тараса Бульби-Боровця,
яка на рубежі 1942–1943 рр. стала військовим форму-
ванням ОУН. Члени УПА до створення власної армії
співпрацювали з німецькою окупаційною владою в рам-
ках організації батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд», окре-
мі з них були дивізійниками СС «Галичина» [13, с. 103].
Отже, пріоритетною політичною силою в Галичині
та на Волині на початку Другої світової війни, яка на-
магалася об’єднати українське суспільство, була ОУН.
Радикальність методів боротьби за незалежність Укра-
їни стала єдиним виходом для вказаного етапу. Пере-
шкодою для консолідації української еліти виявились
розбіжності форм здобуття української державнос-
ті між представниками двох груп українських націо-
налістів (бандерівців та мельниківців) та екзильним
урядом УНР [1, с. 197].
У контексті суспільної консолідації особливого зна-
чення набувають європейські інтереси України та її єв-
роінтеграційні прагнення [7, с. 103]. Сьогодні саме вони
є наріжними передумовами остаточного формування
сучасної української політичної нації. Неодноразово го-
ворилося, що в Україні належно не функціонують гро-
мадські інститути, бажає бути кращим соціально-ма-
теріальний рівень забезпечення більшості населення,
залишається низькою правова культура тощо. Євроін-
теграційний курс – це перш за все наша можливість ре-
організовувати та модернізувати власну країну «з се-
редини», не чекаючи сторонньої допомоги. Підстави
успішної реалізації євроінтеграційної стратегії у нас є
– це і європейська традиція України, і її культура, гео-
графічне розташування. Досягнення суспільної злаго-
ди з питання інтеграції до ЄС є запорукою встановлен-
ня цілісного бачення Європою української політичної
нації, української держави, української геополітики.
Без цього, навіть в умовах економічного оздоровлен-
ня, впорядкування державного кордону тощо, інтегра-
ція до Європи не матиме перспектив [3, с. 788].
Причинами війни на Донбасі, крім небажання Росій-
ської Федерації сприяти євроінтеграції України, стали
українсько-російські розбіжності з питань Чорномор-
ського флоту, російськомовного населення в Украї-
ні, газового питання та плани В. Путіна щодо віднов-
лення впливу на пострадянському просторі [12, с. 112].
20 листопада 2013 р. розпочалися мітинги на вул. Гру-
шевського в Києві з метою прийняття заходів по євро-
інтеграції [9, с. 1; 15, с. 23]. Мітинги активізувалися піс-
ля непідписання 29 листопада 2013 р. В. Януковичем у
Вільнюсі угоди з ЄС. 30 листопада 2013 р. о 4:00 берку-
тівці затримали багатьох активістів. Саме вказані по-
дії означали конфлікт влади з населенням, який завер-
шився втечею чинного президента з країни 23 лютого
2014 р. Офіційно припинення конфлікту майданівців із
владою завершилося 13 березня 2014 р. із прийняттям
закону про Національну гвардію, що дало можливість
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
330
майданівцям захищати свою країну [18, с. 45; 14, с. 24].
Євромайдан став вагомим аргументом для консо-
лідації українського суспільства: подія показала, що в
Україні є патріотично налаштовані люди, що не бажа-
ли перебування при владі представників олігархічного
клану, який фактично представляв інтереси В. Путіна [6,
с. 1; 16, с. 2]. Для патріотів попередники в боротьбі за
українську державність були прикладом для насліду-
вання. Герої Майдану відіграли конструктивну роль у
відстоюванні суверенітету й незалежності України. По-
дії показали, що в державі є молоді люди, яким не бай-
дуже майбутнє країни, і поширили інформацію про за-
грозу суверенітету країни на весь світ [13, с. 6; 20, с. 1].
На початку російсько-української війни важливим
завданням стало протистояння сепаратистам у пів-
денно-східних регіонах України [11, с. 2]. Теперішня
ідеологія сепаратистів є продуктом гібридної війни,
що розпочалася 25 років тому. Проросійська частина
й агенти Кремля налагоджували канали фінансування,
створювали організації та мережі, акумулювали медіа-
ресурси. Спочатку сепаратисти активізувалися в Доне-
цьку й Луганську, де відбулося самопроголошення До-
нецької Народної Республіки та Луганської Народної
Республіки. Крім російських військ, тут знаходилися
представники підготовленої напівпрофесійної агенту-
ри, диверсанти, представники спецназу, орієнтовані на
фізичне винищення противника. Типова акція такого
кшталту – розстріл групи СБУ під Слов’янськом, здійс-
нений за наводкою інформатора. Свідомість східня-
ків успадкувала українську радянську міфологію про
«житницю». Очевидну бідність населення пояснювали
змовою багатого й підступного Києва, оскільки укра-
їнська влада не забезпечила соціальної стабільності
в період незалежності України. Загальна криза в кра-
їні пояснювалася згубними діями центральних орга-
нів влади [8, с. 130].
Дестабілізація ситуації на Донбасі була спричине-
на проникненням терористичних угрупувань і сепа-
ратистів на Слобожанщину і південь країни [15, с. 23].
В українських регіонах відбувалися масові заходи за
участю представників національних меншин Харко-
ва, Дніпропетровська, Одеси, Запоріжжя, Миколаєва,
Донецька та Луганська, які супроводжувалися проро-
сійськими та сепаратистськими закликами, вимога-
ми децентралізації та федералізації України, спроба-
ми встановлення російських прапорів. Розгорталися
мітинги однаково, іноді за ініціативою тих же людей.
У містах були різні реакції на дані прояви в місцевих
мешканців та активістів [10, с. 7].
Під час зимових подій Революції Гідності ситуація
в Харкові була спокійною та стабільною. Напруження
почало зростати саме тоді, коли силові підрозділи, які
долучалися до виконання завдань на Майдані, повер-
нулися на схід. У Харкові відбувалася активізація про-
російського населення, яка підсилювалася завезеними
з Російської Федерації «тітушками». Харківський анти-
майдан збільшив кількість прихильників та набув ма-
сового характеру. Органи внутрішніх справ протягом
1 березня – 8 квітня 2014 р. здійснили вдалий опір се-
паратистським акціям [8, с. 159].
Одеса була стратегічно важливим містом для Кремля,
адже без Одеси Україна втратила б вихід до моря. Крім
того, без Одеси в Російської Федерації відсутній вихід
до ще однієї невизнаної республіки – Придністров’я,
яка нарівні з Донецьком і Луганськом являє собою не-
визнаний світовою спільнотою регіон, єдина місія яко-
го – утримувати на своїй території регулярну росій-
ську армію з метою контролю нею прикордонної зони.
1 березня – 2 травня 2014 р. в Одесі відбулися диверсії
сепаратистів, якими керував депутат від Партії Регіо-
нів Олег Царьов. Проросійські акції завершилися при-
душенням сепаратистського руху футбольними вболі-
вальниками команди «Чорноморець», що свідчило про
готовність пересічних громадян зберегти суверенітет
країни. Для попередження сепаратистських рухів 14 бе-
резня 2014 р. було створено батальйон «Шторм» – до-
бровольчий батальйон патрульної служби міліції осо-
бливого призначення, основною функцією якого була
охорона громадського порядку [5, с. 2].
У зоні ризику прояву сепаратизму опинилася й Дні-
пропетровська область. Початком активної оборони
Дніпропетровщини можна вважати 26 лютого 2014 р.,
коли громадські активісти в умовах паралічу влади за-
йняли облдержадміністрацію і почали активно ради-
тися щодо подальших дій. Стабілізація ситуації стала
наслідком призначення головою Дніпропетровської
облдержадміністрації Ігоря Коломойського та ство-
рення батальйону «Дніпро-1» для захисту від росій-
ської окупації [19, с. 2].
У Закарпатті на початку війни на сході України від-
булося загострення «русинського питання». Зокрема,
на початку листопада 2013 р., напередодні Вільнюсько-
го саміту ЄС – «Східне партнерство», непідписання ме-
морандуму якого й стало приводом до Революції гід-
ності та повалення авторитарного антиукраїнського
режиму Януковича, у пресі (інтернеті) з’явився про-
ект створення угорсько-русинської автономії на тери-
торії нинішньої Закарпатської області України. При-
четними до його розробки вважають лідерів угорської
партії «Йоббік» (Габор Вона, Бела Ковач) та голову т. зв.
Народної ради русинів Закарпаття Євгена Жупана. Ліде-
ри вказаних організацій вимагали проголошення Під-
карпатської Русі та Закарпатської угорської автономії
– незалежної Закарпатської регіональної Конфедера-
ції, русинського та угорського урядів, русинсько-угор-
ських національних зборів, які обирають двох прези-
дентів: одного – від русинів, другого – від угорців (на 4
роки, змінюються через 2) тощо. В основі цього фанта-
смагоричного проекту було закладено дві ідеї: 1) істо-
ричної, законної й безперечної належності Закарпат-
ISSN 2218-4805
331
тя Угорщині і 2) русини не мають ніякого відношення
до України й не є українцями. Відразу ж після анексії
Автономної Республіки Крим Росією в березні 2014 р.
у пресі з’явилося Звернення закарпатських русинів до
президента Російської Федерації В. Путіна за підписом
т. зв. координатора мережевого русинського руху і са-
мопроголошеного «прем’єр-міністра Підкарпатської
Русі» Петра Гецка (який уже декілька років перебуває
в Москві) з проханням визнання республіки [2, с. 16].
Прояви сепаратизму відбувалися і в період анексії
Криму. 7 березня 2014 р. штурм російських військових
української тактичної групи «Крим» був відбитий укра-
їнськими військовими. На прямому включенні в ефірі
ток-шоу «Шустер LIVE» на «Першому національному»
самопроголошений прем’єр Автономної Республіки
Крим Сергій Аксьонов заперечив існування ескалації
конфлікту з боку проросійських сил. Напередодні неза-
конного референдуму на півострові росіяни та сепара-
тисти робили все можливе для зменшення ймовірності
появи в Криму об’єктивної інформації про стан справ:
відбувалося відключення українських каналів та поя-
ва російських. 9 березня 2014 р. близько 08:00 у Сімфе-
рополі сепаратисти затримали українського активіста,
організатора кримського Євромайдану Андрія Щекуна.
Наступного дня у центрі Сімферополя був організова-
ний численний мітинг «Кримська весна» на підтрим-
ку приєднання Криму до Росії, на якому були присутні
12 тис. кримчан [4, с. 236].
Отже, гібридна війна на Донбасі, анексія Криму та
початок Другої світової війни зумовили складне геопо-
літичне становище України. Якщо в 1939 р. Галичина
та Волинь були об’єктами зацікавлення як СРСР, так і
Третього Рейху, на дії яких великі держави не реагу-
вали, то в 2014 р. все ж Україна мала шанси хоча б на
дипломатичну підтримку з боку міжнародної громад-
ськості. Геополітичне становище Галичини й Волині
напередодні Другої світової війни зумовило консолі-
даційні спроби українських націоналістів, найбільш
радикальної правої політичної партії, що здійснюва-
ла спроби припинення міжнародної загрози в умовах
відсутності української державності. Саме геополітич-
ний фактор та відсутність однорідності українсько-
го націоналістичного руху зумовили труднощі у фор-
муванні монолітної політичної та військової сили. У
2014 р. гібридні методи війни та відсутність досвіду
державотворення протягом тривалого часу, що нега-
тивно вплинуло на свідомість населення України, зу-
мовили розповсюдження в південно-східних регіонах
держави сепаратистського руху, завданням якого була
загроза суверенітету країни, що реалізовувалася ме-
тодами військової загрози, тероризму, дезінформа-
ції та проросійської пропаганди. Саме боротьба про-
ти сепаратизму, перемога в гібридній війні та успішні
кроки євроінтеграції зможуть зумовити поглиблення
консолідації суспільствa.
ДЖЕРЕЛА
1. Антонов-Овсеенко А.А. Три войны России с Украиной. Харь-
ков: Фолио, 2016. 346 с.
2. Віднянський С.В. Актуалізація «русинського питання» в За-
карпатті та за його межами в контексті анексії Криму і війни на
сході України. Стратегічні пріоритети. 2016. № 4 (41). С. 8–17.
3. Український соціум / Власюк О.С., Крисаченко В.С., Степико
М.Т. та ін. / за ред. В.С. Крисаченка. Київ : Знання України, 2005. 792 с.
4. Березовець Т. Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридної
війни» (видання друге). Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2016. 408 с.
5. Брязгунов Ю. Героїчна епопея Євромайдану. Молодь України.
Всеукраїнська інформаційна газета. 2014. № 3–4. С. 1–2.
6. Вітів А. Майдан – це територія свободи. Шлях перемоги.
Всеукраїнський тижневик. 2014. № 8 (3113). С. 1–2.
7. Дацюк Г.І. Янголи Небесної Чоти. Чернівці : Букрек, 2016. 320 с.
8. Добровольчі батальйони / К. Гладка, Д. Громаков, В. Мироно-
ва та ін.; упоряд. А. Шевченко; худож. оформлювач М.А. Гугалова.
2-ге вид. переробл. та допов. Харків : Фоліо, 2017. 325 с.
9. Захарчук М. «Душу й тіло ми положим…» Нова зоря. 2014.
Число 5 (1010). С. 1–2.
10. Знедолені? Нездоланні! Історії переселенців / ред.-упоряд.
І. Черниченко. Київ : Інститут демократії ім. Пилипа Орлика,
2017. 168 с.
11. Кралюк П. Чи погубить Україна Росію? Шлях перемоги.
Всеукраїнський тижневик. 2014. № 4 (3109). С. 2.
12. Магда Є. Гібридна агресія Росії : уроки для Європи. Київ :
Каламар, 2017. 268 с.
13. Мулик М.І. Від січового стрілецтва до Революції Гідності.
Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2015. 208 с.
14. Небесна сотня / К. Богданович, Х. Бондарева, Ю. Бухтоярова
та ін.; упоряд.: О. Трибушна, І. Соломко; передмови Патріарха
Філарета, О.Г. Коваленка, о. Святослава; худож. оформлювач
Л.П. Вировець. Харків : Фоліо, 2015. 206 с.
15. Прикарпатці в АТО / упорядник Іван Бондарев. Івано-Фран-
ківськ : Лілея-НВ, 2015. 126 с.
16. Рог В. За яку революцію. Шлях перемоги. Всеукраїнський
тижневик. 2014. № 7 (3112). С. 1–2.
17. Снайдер, Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним:
монографія. Київ : Грані-Т, 2011. 448 с.
18. Український Євромайдан. Прикарпатський вимір / за ред.
М. Кугутяка. Івано-Франківськ : Манускрипт. Львів, 2016. 704 с.
19. Хвещук Ю. Путінські ігри та Україна. Шлях перемоги.
Всеукраїнський тижневик. 2014. №6 (314). С. 1–2.
20. Хвещук Ю. У пошуках шляху до української перемоги.
Шлях перемоги. Всеукраїнський тижневик. 2014. № 4 (3109). С. 1–2.
Liebiedieva Yu.О. Geopolicy as a factor of Ukrainians’ con-
solidation on the beginning of the Second Word War and
Russian-Ukrainian war
Geopolitical position of Ukrainian lands on the beginning of the
Second World War and Russian-Ukrainian war conflict in contemporary
period was elucidated in article. Expansion of Soviet and German Armies
for the Second Rich Pospolyta in 1939 as attempt of realisation war-
political plans was analised. Indicated that Organization of Ukrainian
Nationalists before nasists agression for betweenwar Poland became
lead Ukrainian political party that used radical methods making
organization of weapon power. Positions of Ukrainian political
nationalist organizations during the Second World War and their
influence for consolidation of Ukrainian elite were viewed. Role of
disconsolidation Organization of Ukrainian Nationalists for Ukrainian
elite consolidation was analized. Dependence between geopolitic position
of Halychyna and Volyn and question of consolidation of Ukrainian
elite in 1939 was showed. Local successes of separate attempts to fight
for Ukrainian statement which resonance between elite members were
marked. Integration process to European space as factor of Ukraine
as sovereign state consolidation was analyzed. Causes of war between
Russian Federation and Ukrainian, role of Russian propaganda in
confrontation in period of «hybrid» war were determined. Facts of
Eurosquare as attempt of consolidation of Ukrainian society and
attempts lead own European outside policy with goal improving social
standarts were elucidated. Discurs in period of Russian aggression was
made and role of separatism in Southern-East regions of Ukraine in
barrier of Ukrainian society consolidation and dangerous of Ukrainian
statement’s sovereignty was viewed. Motion of separatist actions
in Southern-East regions of Ukraine and in Zakarpatia region and
influence for universal position of consolidation population in country
was analyzed. Comparative analysis of Ukrainian society consolidation
in conditions of statement absence in period of the Second World War
and necessarily of fighting for sovereign Ukrainian state in 2014 was led.
Key words: hybrid war, propaganda, geopolicy, consolidation,
sovereignity.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
332
destroy Russia?]. Shliah peremohy. Vseukrainskyj tyzhnevyk, 4 (3109),
p. 2. [in Ukrainian].
12. Mahda, Ye. (2017). Hibrydna ahresiia Rosii: Uroky dlia Yevro-
py [Hybrid agression of Russia: lessons for Europe]. Кyiv: КАLАМАR.
[in Ukrainian].
13. Mulyk, М.І. (2015). Vid sichovoho striletstva do Revolutsii Hid-
nosti [From Sich shot to Revolution of Dignity]. Іvano-Frankivsk: Mis-
to-NV. [in Ukrainian].
14. К. Bohdanovych, H. Bondareva, Yu. Bukhtoiarova. (2015). Ne-
besna sotnia [Heaven Hundred]. Kharkiv: Fоlіо. [in Ukrainian].
15. Іvan Bondarev (Comps.). (2015). Prykarpattsi v ATO [Prycarpa-
thions in АТО]. Іvano-Frankivsk: Lilea-NV. [in Ukrainian].
16 Roh, V. (2014). Za iaku revoliutsiiu [For what Revolution]. Shli-
ah peremohy. Vseukrainskyj tyzhnevy, 7 (3112), pp. 1–2. [in Ukrainian].
17. Snaider, Т. (2011). Kryvavi zemli: Yevropa pomizh Hitlerom i Stalinym:
monohraphiia [Blood lands: Europe between Hitler and Stalin: monogra-
phy]. Кyiv: Hrani-Т. [in Ukrainian].
18. M. Кuhutiak. (Ed.) (2016). Ukraiinskyi Yevromaidan. Prykar-
patskyi vymir [Ukrainian Yeuromaidan. Prycarpathion measuring]. Іvano-
Frankivsk: Manuskrypt - Lviv. [in Ukrainian].
19. Khveshchuk, Yu. (2014). Putinski ihry ta Ukraina [Putin Games
and Ukraine]. Shliah peremohy. Vseukrainskyj tyzhnevyk, 6 (314), pp. 1–2.
[in Ukrainian].
20. Khveshchuk, Yu. (2014). U poshukah shliachiw do ukrajinskoi
peremohy [In found of way to Ukrainian victory]. Shliah peremohy.
Vseukrainskyj tyzhnevyk, 4 (3109), pp. 1–2. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 17.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
REFERENCES
1. Antonov-Ovsejenko, А.А. (2016). Tri vojny Rossiji s Ukrainoj
[Three Wars Between Russia and Ukraine]. Kharkov: Folio. [in Russian].
2. Vidnianskyi, S.V. (2016). Aktualizatsiia «rusynskoho pytannia» v
Zakarpatti ta za ioho mezhamy v konteksti aneksii Krymu i wiiny na
shodi Ukrainy [Actualisation of «Russinian question» in and in border
of Zakarpatia region in context of Crimea annection and War in the
East of Ukraine]. Stratehichni prioritety, 4 (41). pp. 8–17. [in Ukrainian].
3. Vlasiuk, О.S., Krysachenko, V.S., Stepyko, М.Т. (2005). Ukraiin-
skyi sotsium [Ukrainian society]. Кyiv: Znannia Ukrainy. [in Ukrainian].
4. Berezovets, Т. (2016). Aneksiia: ostriv Krym. Khroniky hibrydnoi vi-
iny [Anection: island Crimea. Chronics of «Hybrid War»]. Issue 2. Кyiv:
Brite Star Publishing. [in Ukrainian].
5. Briazhunov, Yu. (2014). Heroiichna epopeia Yevromaidanu. [He-
roic epopee of Eurosquare] Molod Ukrainy. Vseukrainska informatsijna
hazeta, 3–4, pp. 1–2. [in Ukrainian].
6. Vitiv, А. (2014). Maidan – tse terytoriia svobody [Maidan is the
territory of independence]. Shliah peremohy. Vseukrainskyj tyzhnevyk
8 (3113), pp. 1–2. [in Ukrainian].
7. Datsiuk, H. І. (2016). Yanholy Nebesnoi Choty [Angels of heaven
hundred]. Chernivtsi: Bukrek. [in Ukrainian]
8. К. Hladka, D. Hromakov, V. Myronova, (2017). Dobrovolchi batali-
ony [Voluntary batallions]. Issue 2. Kharkiv: Folio. [in Ukrainian].
9. Zahkarchuk, М. (2014). «Dushu i tilo my polohzym» [«Soul and
body we’ll posture…»]. Nova Zoria, 5 (1010), pp. 1–2. [in Ukrainian].
10. Chernychenko, I. (Ed.). (2017). Znedoleni? Nezdolanni! Istorija
pereselentsiv [Unfortunate? Invictible! Histories of migrants]. Кyiv: In-
stitute of Democracy by Pylyp Orlyk. [in Ukrainian].
11. Kraliuk, P. (2014). Chy pohubyt Ukraina Rosiiu? [Will Ukraine
|