Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області
Стаття присвячена дослідженню історико-культурної спадщини м. Остер Чернігівської області. Визначено основні проблеми та перспективи для подальшого дослідження і збереження об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища історичного населеного місця....
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181276 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області / Е.Ю. Градун, Л.В. Томілович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 11-22. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181276 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1812762025-02-09T10:06:27Z Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області Problems and possibilities of research of the cultural heritage of the town Oster Chernihiv region Градун, Е.Ю. Томілович, Л.В. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Стаття присвячена дослідженню історико-культурної спадщини м. Остер Чернігівської області. Визначено основні проблеми та перспективи для подальшого дослідження і збереження об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища історичного населеного місця. The article is devoted to the study of the historical and cultural heritage of the town Oster, Chernihiv region. The town Oster, Kozelets district, Chernihiv region is located on the left bank of the Desna River at the confluence of the Oster River. 2021 Article Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області / Е.Ю. Градун, Л.В. Томілович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 11-22. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181276 930.85–047.37(477.51–21Ост) uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Градун, Е.Ю. Томілович, Л.В. Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена дослідженню історико-культурної спадщини м. Остер Чернігівської області. Визначено основні проблеми
та перспективи для подальшого дослідження і збереження об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища історичного населеного місця. |
| format |
Article |
| author |
Градун, Е.Ю. Томілович, Л.В. |
| author_facet |
Градун, Е.Ю. Томілович, Л.В. |
| author_sort |
Градун, Е.Ю. |
| title |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області |
| title_short |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області |
| title_full |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області |
| title_fullStr |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області |
| title_full_unstemmed |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області |
| title_sort |
проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. остер чернігівської області |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181276 |
| citation_txt |
Проблеми та перспективи дослідження культурної спадщини м. Остер Чернігівської області / Е.Ю. Градун, Л.В. Томілович // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 11-22. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT graduneû problemitaperspektividoslídžennâkulʹturnoíspadŝinimosterčernígívsʹkoíoblastí AT tomílovičlv problemitaperspektividoslídžennâkulʹturnoíspadŝinimosterčernígívsʹkoíoblastí AT graduneû problemsandpossibilitiesofresearchoftheculturalheritageofthetownosterchernihivregion AT tomílovičlv problemsandpossibilitiesofresearchoftheculturalheritageofthetownosterchernihivregion |
| first_indexed |
2025-11-25T16:25:54Z |
| last_indexed |
2025-11-25T16:25:54Z |
| _version_ |
1849780291689775104 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
11
are alternative stylistic defi nitions proposed by various researchers – the
Ukrainian Renaissance, Renaissance-Baroque synthesis, national style, etc.
However, now in the professional literature, science, education and culture
the term «Ukrainian baroque» and its derivatives (Cossack baroque, Mazepa
baroque) have taken root and spread. The aim of the article is to identify
the main features, characteristics of the studied style, its relationship with
the European style of the Baroque, the chronological stages of development,
taking into account social conditioning. The result of this study should be
the harmonization of terminological defi nitions with the essence of this
complex and multifaceted phenomenon. The conclusions and prospects
for further research in this area are reduced to the recommendation to
clearly distinguish the relevant terminological defi nitions, which should
best correspond to the essence of the phenomenon they outline. Based on
this, the Baroque should be understood as the dominant pan-European
architectural style in the last third of the XVI – 1st half of the XVIII
century; Ukrainian Baroque is a general and rather conventional name
of architectural stylistics in Ukraine of the second half of the 17th-18th
centuries; the stylistic defi nition of the Cossack Baroque indicates the social
basis of the fl ourishing of this style; Mazepa Baroque is a chronological
stage in the most intensive development of this style. Adherence to such
stylistic defi nitions, enshrined in the relevant articles of the Great Ukrainian
Encyclopedia, will avoid confusion and misunderstandings both in scientifi c
works and in popular science publications.
Key words: architectural style, baroque, Ukrainian baroque, Cossack
baroque, Mazepa baroque, renaissance-baroque synthesis.
REFERENCES
1. Vechersky, V. (2009). Chy bulo v Hlukhovi «ukrainske baroko»?
[Was there a “Ukrainian Baroque” in Hlukhiv?]. Sivershchyna v istorii
Ukrainy: Zbirnyk naukovykh prats (Materialy Vosmoi naukovo-praktychnoi
konferentsii), 2, pp. 96–101. Кyiv- Hlukhiv. [in Ukrainian].
2. Vechersky, V. (2020). Predstavlennia arkhitektury v universalnii
entsyklopedii [Representation of architecture in a universal
encyclopedia]. In A. M. Kyrydon (Ed.), Entsyklopedychni proekty – chynnyky
natsionalnoho postupu (pp. 169–180). Кyiv: Derzhavna naukova ustanova
«Entsyklopedychne vydavnytstvo». [in Ukrainian].
3. Pavlutskyi, H. (2017). Dereviani ta murovani khramy Ukrainy
[Wooden and brick temples of Ukraine]. Kharkiv: Vydavets Oleksandr
Savchuk. [in Ukrainian].
4. Makarenko, N. (1908). Pamyatniki ukrainskogo iskusstva XVIII
veka [Monuments of Ukrainian art of the 18th century]. Otdelnyiy ottisk
iz zhurnala «Zodchiy». [in Russian].
5. Modzalevskiy, V., Savitskiy, P. (1992). Ocherki iskusstva Staroy
Ukrainyi. Chernigov. [Essays on the art of Old Ukraine. Chernigov].
Chernihivska starovyna: zbirnyk prats, prysviachenyi 1300-littiu Chernihova.
(pp. 101–142). Chernihiv: Siverianska dumka. [in Russian].
6. Hrabar, I. (1995). Arkhitekturni vzaiemozviazky Ukrainy z
Rosiieiu [Architectural relations of Ukraine with Russia]. Pamiatky
Ukrainy, 1, pp. 82–92. [in Ukrainian].
7. Antonovych, D. (Ed.). (1993). Ukrainska kultura: Lektsii [Ukrainian
culture: Lectures]. Кyiv: Lybid. [in Ukrainian].
8. Sichynskyi, V. (1956). Istoriia ukrainskoho mystetstva: Arkhitektura
[History of Ukrainian art: Architecture]. (Vol. 1). New-York: Naukove
tovarystvo im. Shevchenka v Amerytsi. [in Ukrainian].
9. Lohvyn, H. (1997). Stylovi osoblyvosti arkhitektury y
monumentalno-dekoratyvnoho mystetstva ukrainskoho baroko
[Stylistic features of architecture and monumental and decorative
art of the Ukrainian baroque]. Arkhitekturna spadshchyna Ukrainy, (4),
pp. 51–59. Кyiv: Ukrainoznavstvo. [in Ukrainian].
10. Taras, Ya. (2006). Ukrainska sakralna dereviana arkhitektura: slovnyk-
dovidnyk [Ukrainian sacred wooden architecture: a dictionary-reference book].
Lviv: IN NANU. [in Ukrainian].
11. Shumytskyi, M. (1914). Ukrainskyi arkhitekturnyi styl [Ukrainian
architectural style]. Кyiv. [in Ukrainian].
12. Tsapenko, M. (1967). Arhitektura Levoberezhnoy Ukrainyi XVII–XVIII
vekov [Architecture of the Left Bank Ukraine of the 17th–18th centuries]. Moskva:
Stroyizdat. [in Russian].
13. Vechersky, V. (1994). Do pytannia pro natsionalnyi styl v
arkhitekturi Ukrainy XVII–XVIII st. [On the question of national style in
the architecture of Ukraine XVII–XVIII centuries]. Arkhitekturna spadshchyna
Ukrainy, (1), pp. 102–113. Кyiv: Ukrainoznavstvo. [in Ukrainian].
14. Ernst, F. (1919). Ukrainske mystetstvo XVII–XVIII vikiv. [Ukrainian art
of the XVII–XVIII centuries]. Kyiv. [in Ukrainian].
15. Stepovyk, D. (1991). Dvi Tserkvy – odna kultura [Two Churches
are one culture]. Patriiarkhat (2), New-York. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 01.02.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 930.85–047.37(477.51–21Ост)
Е.Ю. Градун
Л.В. Томілович
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ м. ОСТЕР
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Стаття присвячена дослідженню історико-культурної спад-
щини м. Остер Чернігівської області. Визначено основні проблеми
та перспективи для подальшого дослідження і збереження об’єк-
тів культурної спадщини, традиційного характеру середовища іс-
торичного населеного місця.
Ключові слова: об’єкти культурної спадщини, історичне населе-
не місце, традиційне середовище, м. Остер.
Остер – місто районного значення Козелецького ра-
йону Чернігівської області, центр Остерської міської те-
риторіальної громади, розташоване на лівому березі річ-
ки Десна при впаданні в неї р. Остер. Кількість населення
станом на 2016 р. складала 6180 осіб.
На даний час історична минувшина та культурна спад-
щина міста залишаються недостатньо дослідженими.
Найбільш ґрунтовні праці, присвячені окремим періо-
дам розвитку Остра або найбільш визначним об’єктам
культурної спадщини (перш за усе т. з. Юр’євій божни-
ці), з’явилися у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. [1; 12; 15; 16;
19; 21; 23]. За останнє тридцятиріччя важливим історіо-
графічним доробком можна вважати статті А. Козакова,
П. Гребіня, О. Потапова, побудовані на матеріалах архео-
логічних досліджень 1980-х рр. на території «Городця Ос-
терського» – давньоруського городища, розташованого
у південно-західній частині сучасної території міста [8;
9]. Вони суттєво розширили уявлення про етапи розвит-
ку міста у давньоруську добу, особливості фортифікації,
розміри дитинця та посаду, матеріальну культуру їх на-
селення. На жаль, дослідження проводились у той період,
коли археологічні матеріали більш пізні, ніж давньорусь-
кі, фактично ігнорувались. А при відсутності (або недо-
статній інформативності) писемних та картографічних
джерел [24; 6; 7; 20] питання щодо існування поселення
на місці колишнього давньоруського городища в ордин-
ську, литовську та польську добу так і залишається нез’я-
сованим, породжує чимало гіпотез, жодна з яких не є до-
статньо обґрунтованою. До історіографічного доробку з
історії Остра останніх десятиліть також можна віднести:
статті Я. Верменич, Д. Вортмана, В. Панашенка в «Енци-
клопедії історії України» [4; 17]; кілька праць О. Бонда-
ря, присвячених зведенню замкових і міських укріплень
в Острі в литовську та польську добу [2; 3]; узагальнюю-
че видання, що охоплює усі періоди з історії міста, краєз-
навчого характеру авторства А. Пенського та П. Лавренчу-
ка [18] та збірник статей, присвячених річниці Остерського
краєзнавчого музею, в яких висвітлена широка пробле-
матика з історії міста та краю [13].
Найбільш суттєвими з нерозв’язаних проблем в історії
Остра залишаються питання, пов’язані з добою пізнього
j
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
12
середньовіччя, а саме: за яких обставин і коли віднови-
лось життя на колишньому давньоруському городищі піс-
ля монгольської навали 1239 р.; чи продовжило це посе-
лення існувати після перенесення замку на берег р. Десни
у 1570-х рр.; щодо локалізації замку та міста при ньому
на березі Десни; етапи їх перебудови та розбудови протя-
гом XVII–XVIII ст.; щодо локалізації культових споруд на
території цього урбаністичного утворення тощо. Невирі-
шеність цих питань пов’язана з обмеженістю джерельної
бази: картографічні джерела для XVI – першої половини
XVІІІ ст. не виявлені, письмові джерела щодо згаданих
вище запитань не достатньо інформативні або суперечли-
ві [24; 6; 7; 20], археологічні дослідження на
території замку і міста XVI–XVIII ст. не про-
водились. Тому надзвичайно важливий в істо-
рії міста період залишається маловивченим.
На історичний розвиток місцевості, де зго-
дом виникне Остер, суттєвий вплив справ-
ляли природні фактори – розташування у
південній частині Полісся при злитті річок
Десни та Остра на стародавньому водному
торгівельному шляху. Десна була важливою
торговою і транспортною артерією Східної
Європи. Розгалужена система приток та во-
локів пов’язувала Десну з Азовським, Бал-
тійським, Каспійським та Чорним морями,
а також басейнами майже усіх великих рі-
чок Східної Європи (Волга, Дніпро, Німан,
Ока, Прип’ять, Сула тощо) і фактично зами-
кала в суцільне кільце водних шляхів усі її
крупні притоки. З часу свого заснування по-
селення мало стратегічне значення, оскільки
знаходилось неподалік від Києва та Черніго-
ва – двох значних політичних та економіч-
них центрів, і було пов’язане з ними річко-
вим та суходільним шляхами.
Як уже зазначалось, через недостатнє ви-
вчення і брак джерельної бази найбільш ран-
ні історичні та містобудівні періоди розвит-
ку м. Остер важко піддаються реконструкції.
Перша відома на цей час письмова згад-
ка про Городець на Острі датується 1098 р.
Проте археологічними дослідженнями, що
проводились на дитинці та посаді городи-
ща у 1980-х рр., встановлено, що неукріпле-
не поселення існувало тут уже в Х ст. Місто
пройшло у своєму історичному та містобу-
дівному розвитку кілька етапів.
І етап – Х – кінець ХІ ст. – існування не-
укріпленого поселення неподалік від стра-
тегічного шляху з Києва до Чернігова, яке,
імовірно, контролювало переправу через
р. Остер. Розміри його невідомі. Розплану-
вання, вочевидь, ландшафтне.
ІІ етап – кінець ХІ – середина ХІІІ ст.
Етап об’єднаний найважливішою характер-
ною рисою – функціонування Городця на Ос-
трі як важливого стратегічного пункту, одного
з найкраще уфортифікованих на Середньому
Подніпров’ї. Він відігравав важливу роль як у
захисті цих земель від половецьких нападів,
Рис. 1. Юр’єва божниця, 1098 р.
Пам’ятка архітектури національного значення
Рис. 2. Юр’єва божниця, 1098 р.
Пам’ятка архітектури національного значення
ISSN 2218-4805
13
так і у міжусобних війнах, зокрема був опорним пунктом
у боротьбі за київській стіл. Нижня хронологічна межа ви-
значена спорудженням укріплень дитинця та, імовірно,
посаду з ініціативи Володимира Мономаха. Приблизно у
цей же період була зведена мурована церква св. Михай-
ла (відома також як Юр’єва божниця) – одного з нечис-
ленних збережених (хоча і в руйнованому стані) зраз-
ків давньоруського зодчества на території Лівобережної
України. Протягом наступних півтораста років форти-
фікаційна структура Городця розбудовувалась і усклад-
нювалась – неодноразово перебудовувались і модерні-
зувались укріплення дитинця, були споруджені три лінії
укріплень посадів. Протягом усього періоду укріплення
як дитинця, так і посадів залишались дерев’яно-земляни-
ми. Окрім того, існували досить розлогі неукріплені пе-
редмістя [8; 9]. Композиційним центром комплексу був
дитинець, розташований на природному узвишші. Його
башти здалека слугували орієнтирами у просторі. Ланд-
шафтне розпланування визначалось особливостями ре-
льєфу, орієнтувалось на переправу через р. Остер, ста-
родавній шлях, що проходив повз місто, в’їзні брами до
міста та дитинця. Верхньою хронологічною межею ета-
пу є монгольське нашестя на Русь, зокрема Лівобережне
Подніпров’я, у 1239–1240 рр., унаслідок якого Городець
був, імовірно, захоплений і зруйнований.
ІІІ етап – середина XIV – кінець XV ст., 30-60-ті роки
XVІ ст. Період характеризується відновленням оборон-
них споруд дитинця та посаду колишнього давньорусь-
кого городища, щоправда в значно менших обсягах. Цей
період, особливо ранній його етап, майже не висвітле-
ний в джерелах. Є достеменні відомості про існування
Остра у складі володінь князів Рожиновських і згодом
князів Секир, а також зростання його адміністративного
статусу до центру волості [11, с. 236]. Це передбачало на-
явність замку та міських укріплень, проте безпосередніх
відомостей з цього приводу в писемних джерелах не ви-
явлено, як і інформації щодо локалізації і розмірів. Імо-
вірно, поселення, відроджене у середині – другій полови-
ні XIV ст., було знищено під час литовсько-московських
війн кінця XV – початку XVІ ст., оскільки його довело-
ся відбудовувати, зокрема замкові і міські укріплення, у
1538 р. Про цей етап є більше документальних свідчень,
які дозволяють локалізувати замок цієї доби на давньо-
руському городищі [24], а територія міста у той час не ви-
ходила за межі укріплень першого посаду давньоруської
доби. Населений пункт був значним адміністративним
та стратегічним осередком. Верхня хронологічна межа
обумовлена перенесенням замку та міста на інше міс-
це – на берег р. Десни.
IV етап – 1571 р. – середина XVІІ ст. Період характе-
ризується існуванням замку та укріпленого міста у вигляді
двочасної структури на березі р. Десна. За приблизно сто-
Рис. 3. Будинок і садиба генерал-лейтенанта В.К. Солонини, 1851–1914 рр.,
вул. Гагаріна, 30. Щойно виявлений об’єкт культурної спадщини за видом «історії, архітектури»
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
14
річний період свого існування дерев’яно-земляний замок
пережив кілька реконструкцій та ремонтів – у 1590-х рр.
чотири його початкових башти були доповнені п’ятою.
Майже відразу після спорудження замку стало зрозуміло,
що місце розташування обрано невдало – споруду почи-
нає підмивати р. Десна, у результаті чого її частина вже
на початку XVІІ ст. обвалилась в річку, а згодом, у ході
зміни русла Десни та її притоків, деснянські води погли-
нули замок остаточно – так вважає більшість дослідни-
ків [2; 3; 4]. Натомість до того, як це сталось, на початку
Національно-визвольної війни середини XVІІ ст., імовір-
но, відбувся ремонт замкових та міських укріплень. До-
стеменних свідчень про це немає, але на користь прове-
дення згаданих вище ремонтних робіт свідчить аналогія
з іншими замками цього періоду на Лівобережжі, а та-
кож наступні воєнно-політичні події 60–70-х рр. XVІІ ст.,
коли укріплення Остра витримували кількатижневу об-
логу значних військових сил супротивника, що було б
неможливо при тому аварійному їх стані, який зафіксо-
ваний люстраціями першої половини XVІІ ст. Щодо роз-
мірів міста, то воно, імовірно, простягалося від Десни, на
березі якої розташовувався замок, на південь до сучас-
ної вулиці Дніпровської флотилії. Орієнтовно по її трасі
проходила лінія міських укріплень (вірогідно, вал та рів)
з Козелецькою брамою – головним в’їздом до міста. Така
ситуація зафіксована документами 1690 р. У межах міста
мала розташовуватися площа, акцентована храмом (імо-
вірно, Воскресенською церквою). Тут же, вірогідно, роз-
ташовувалась ратуша, оскільки місто мало магдебурзьке
право (принаймні, з середини XVII ст.) [1; 21].
На цьому ж етапі почала складатись розплануваль-
на структура та архітектурно-просторова композиція,
що частково збереглась дотепер. Нерегулярні вулиці мі-
Рис. 4. Будинок міської управи, 1917 р., вул. Незалежності, 42. Пам’ятка історії місцевого значення
Рис. 5. Пам’ятник Ю.О. Гагаріну, 1934–1968 рр., 1967 р.
Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення
ISSN 2218-4805
15
ста провадили з півдня, від в’їз-
ду до нього, на північ, до замку.
Головний композиційний вузол –
ринкова площа – розташовував-
ся у південній частині міста, пе-
ред Козелецькою брамою. Як уже
зауважувалось, розпланувальна
структура та архітектурно-про-
сторова композиція міста зму-
шені були «рухатись» від часу за-
кладання замку і міста на березі
Десни під впливом природних
чинників – ріка підмивала берег,
у результаті чого був зруйнова-
ний замок та північна частина
міста. Тож, втрачаючи ділянки на
півночі, місто повинно було роз-
виватися на південь, освоюючи
нові площі, а також переносити
дерев’яні храми, рятуючи їх від
наступу ріки. Цей процес добре
простежується за картографіч-
ними матеріалами кінця XVIIІ –
початку ХХ ст.
V етап – кінець XVІІ – кінець
XVІІІ ст. Початок цього періоду
позначений зміною структури і
розмірів укріплень Остра. Вони і
надалі залишались дерев’яно-зем-
ляними. Проте замкові укріплен-
ня занепали і припинили своє іс-
нування – імовірно, у результаті
природного процесу, підмиваю-
чись водами Десни, але, можли-
во, і в ході військових дій, зокрема 1670-х рр. міські укрі-
плення якийсь час ще продовжили існувати (зафіксовані
документом 1690 р.), проте втратили своє стратегічна зна-
чення, оскільки на південь від них були зведені дві нові
лінії укріплень (вали) – орієнтовно, за трасами сучасних
вул. Соборної та Ю. Збанацького. Залишки останніх про-
стежуються на планах міста 1780-х рр. [10]. Таким чи-
ном, місто значно збільшується територіально, усклад-
нюється його структура – воно стає двочасним. Кожна
зі складових має свій композиційний вузол та архітек-
турно-просторову композицію. Композиційним вузлом
першої, більш північної та стародавньої укріпленої, ча-
стини була площа, акцентована, вірогідно, Воскресен-
ською церквою. Неподалік від неї спорудили дерев’яну
церкву св. Петра і Павла. Композиційним вузлом другої,
південної частини, була площа, більша у плані за охарак-
теризовану вище, можливо, торгівельного призначення.
Вона, імовірно, була акцентована церквою св. Михаїла.
Південніше розташовувалась церква св. Іоанна Предте-
чі [21, с. 59]. На цьому етапі були продовжені містобудівні
традиції попереднього етапу – більшість вулиць залиша-
лись нерегулярними і були прокладені у напрямку з пів-
денного заходу на північний схід – від в’їзду до міста в
напрямку Десни. Також на цьому етапі назагал склалась
архітектурно-просторова композиція історичного серед-
містя, яка базувалась на системі домінант та акцентів –
комплексі культових споруд, котрі серед одноповерхо-
вої дерев’яної забудови відрізнялися своїми об’ємними
та висотними параметрами, були орієнтирами у просторі
(щоправда, ці орієнтири через проаналізовані вище при-
чини змінювали місце розташування).
VІ етап – початок – кінець ХІХ ст. Початок періо-
ду зумовлений затвердженням у 1805 р. та впроваджен-
ням в дію генерального плану міста, побудованого на ре-
гулярних засадах [5]. У ході містобудівних перетворень
були знівельовані залишки валів XVIII ст. Варто зазна-
чити, що принципових рішень згаданий план не при-
вніс, а удосконалив, врегулював містобудівну структу-
ру, що склалася на початок ХІХ ст.: повздовжні вулиці,
що провадили від в’їзду до міста на північ до р. Десни,
були вирівняні; натомість – прокладені перпендикуляр-
ні, які відповідали трасуванню валів XVIII ст. або були
Рис. 6. Воскресенська церква, кінець ХVІІІ ст., ХІХ ст., вул. Незалежності, 1.
Об’єкт культурної спадщини, що пропонується до взяття
на державний облік за видом «архітектури»
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
16
їм паралельні. Таким чином утворились відносно рівні
за розмірами підпрямокутні у плані квартали. Було роз-
плановано дві площі – композиційні вузли. Площа, ак-
центована церквою св. Михаїла, була значно більшою в
розмірах і набула статусу головної площі міста, що було
підкреслено розташуванням на ній адміністративних бу-
дівель та навчальних закладів. На південній околиці міста
(фактично за межами селитебної території) влаштовали
ще одну площу, найбільшу за розмірами, – Ярмаркову.
Архітектурно-просторова композиція була успад-
кована від попереднього етапу, щоправда більшість її
елементів були замінені на нові. Також змінилось їхнє
місце розташування. Із заміною дерев’яної Воскресен-
ської церкви на муровану в середині ХІХ ст. і її добу-
довою в 1870-х рр. вона стала загальноміською домі-
нантою [22, c. 584].
У кінці XVIII ст. Остер набув статусу повітового центру,
що зумовило появу тут низки адміністративних та куль-
турно-освітніх закладів, неодмінних в містах такого ран-
гу – будівля «присутніх місць», повітове училище тощо [6,
c. 52–53]. Вони, як і решта забудови міста, були дерев’я-
ними і незначними за висотно-об’ємними параметрами.
У цілому цей етап характеризується економічною стаг-
нацією, пов’язаною із загальним станом розвитку соці-
ально-економічних відносин у Російській імперії, до рів-
ня яких були знівельовані суспільно-політичні відносини,
адміністративно-територіальний устрій, розвиток еко-
номіки земель колишньої Гетьманщини у кінці ХVIІІ ст.
Саме це стало основною причиною повільного введення
в дію плану 1805 р. (упродовж майже ста років).
І навіть після запровадження соціально-економічних
реформ у Російській імперії в 60–70-х рр. ХІХ ст. їх на-
слідки не відразу відбилися на соціально-економічному
та містобудівному розвитку Остра.
VІІ етап – кінець ХІХ ст. – 1930-ті рр. – нижня хро-
нологічна межа чітко не визначена, вона пов’язана з пе-
ретворенням аграрного міста на аграрно-промислове,
що було наслідком реформ 1860–1870-х рр. у Російській
імперії – якраз у цей час результати реформ починають
відчуватися в житті міста. З розвитком ринку, появою де-
сятків, хоча і дрібних, промислових підприємств поліпшу-
ється благоустрій міста і зростає добробут його населення.
Оскільки підприємства були дрібними, виразної промис-
лової зони у цей період не сформувалось. Вони розташо-
вувалися на околицях міста і, відповідно до потреб, по-
близу до річки, магістральних шляхів тощо.
Саме у цей період було зведено більшість громадських
та житлових будівель (адміністративних споруд (міська
управа, земська управа), освітніх закладів, крамниць, особ-
няків тощо), які сформували архітектурний образ та тра-
диційне середовище Остра, що у значній мірі збереглося
до цього часу. Було розплановано Міський сад.
Верхня хронологічна межа етапу пов’язана з ґрунтов-
ними змінами в архітектурно-просторовій композиції
міста, спричиненими знищенням у 1930-ті рр. більшо-
сті культових споруд – традиційних домінант та акцен-
тів у забудові міста.
Історично цей період можна було поділити на підпері-
оди: 1) кінець ХІХ – початок ХХ ст.; 2) революційних пере-
творень і боротьби за владу в 1917–1920 рр.; та 3) радян-
Рис. 7. Будинок культури (частково – колишня будівля синагоги), кінець ХІХ ст., 1950-ті рр., парк ім. Зимовця.
Об’єкт культурної спадщини, що пропонується до взяття на державний облік за видом «архітектури»
ISSN 2218-4805
17
ський міжвоєнний 1920-х рр. У соціально-економічному
та політичному відношенні вони ґрунтовно відрізняються
один від одного, проте в містобудівному та архітектурно-
му аспектах суттєвих змін у розвитку міста не відбулося.
VІІІ етап – 30-ті рр. ХХ – середина ХХ ст. Визна-
чальна характерна риса даного періоду – його деструк-
тивний характер. Цей етап можна поділити на два під-
періоди: 1) 30-ті рр. ХХ ст. – радянський міжвоєнний;
2) 1941–1943 рр. – німецько-радянської війни як скла-
дової Другої світової.
Як уже зазначалось вище, у цей час було знищено біль-
шість православних храмів (окрім Воскресенської церкви)
та перебудовано єврейські молитовні будинки. Зазначені
об’єкти мали не лише історико-культурну цінність, але й
виконували функцію домінант та акцентів у архітектур-
но-просторовій композиції міста. Тож їх знищення знач-
но змінило означену композицію і збіднило традиційне
середовище міста в цілому.
Воєнний період приніс із собою масштабні руйнуван-
ня промислових, адміністративних, культурно-освітніх
та житлових будівель.
ІХ етап – середина ХХ ст. – 1990-ті рр. Пов’язаний з
післявоєнною відбудовою міста та подальшим його еко-
номічним розвитком, основу якого складали промисло-
ві підприємства, що активними темпами зводились або
розбудовувались у 1960–1980-х рр.
Найбільш значними серед них були маслоробний, лісо-
пильний та хлібний заводи, бавовняно-ткацька фабрика,
промисловий та харчовий комбінати [14, с. 318]. Усі вони
розташовувалися поза межами історичного ядра Остра.
Суттєвих змін розпланувальна структура міста на цьому
етапі не зазнала. Серед основних – перетворення колиш-
ньої головної площі Остра на центральний парк відпочин-
ку. Перестала існувати і Ярмаркова площа – по периметру
вона була забудована житловими та адміністративними
спорудами, її центральна частина – торгівельними будів-
лями міського ринку. Певних змін зазнав архітектурний
образ міста: уздовж центральної вулиці Незалежності (у
радянську добу – вул. Леніна) з’явилась будівля універма-
гу (на місці церкви св. Іоанна Предтечі) та нові споруди
будівельного технікуму у притаманному для 60–70-х рр.
ХХ ст. стилі функціоналізму, позбавлені виразних стильо-
вих рис, з об’ємно-висотними параметрами, які не відпо-
відають характеру традиційної забудови. У цей же період
в історичному середмісті з’явилась водонапірна вежа, що
стала сучасною містобудівною домінантою.
Х етап – 1990-ті рр. – початок ХХІ ст. Період неза-
лежності України позначився суперечливими тенденція-
ми в соціально-економічному розвитку міста. З одного
боку, загальмування економічного розвитку Остра, осо-
бливо в 1990-х рр., призвело до часткової втрати промис-
лових підприємств та інфраструктури міста, зведених у
радянську добу. Причому цей процес розпочався ще у кін-
ці 1980-х рр., коли після Чорнобильської трагедії в місті
та його околицях були зачинені бази відпочинку, піонер-
ські табори, санаторії тощо. Для Остра, в економіці яко-
го рекреаційний туризм посідав суттєве місце, це стало
значним ударом. З іншого боку, з кінця 1980 – на почат-
ку 1990-х рр. відбулося піднесення церковного життя як
в Україні загалом, так і в окремих населених пунктах зо-
крема, у т. ч. в Острі. Було відремонтовано історичну Во-
скресенську церкву, зведено нові храми – св. Андрія Пер-
Рис. 8. Адміністративна будівля, 1950-ті рр., вул. Незалежності, 21.
Об’єкт культурної спадщини, що пропонується до взяття на державний облік за видом «архітектури»
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
18
возванного в історичному середмісті та Успіння Пресвятої
Богородиці на історичному передмісті Татарівщина. Цим
було збагачено архітектурне середовище та архітектур-
но-просторову композицію історичної частини міста,
відроджено традицію існування тут культових споруд.
Разом з тим частина цінних історичних будівель (у ми-
нулому громадського та житлового призначення) саме в
означений період або перестали використовуватись і руй-
нувалися, або зазнали суттєвих перебудов, чим було значно
знівельовано їхнє мистецьке та історичне значення (при-
кладами можуть бути будівлі хедера та в’язниці, земської
управи, житлові будинки уздовж центральних вулиць).
На сьогоднішній день на території м. Остер розташо-
вано 33 об’єкти культурної спадщини, які перебувають на
державному обліку. З них: 1 – пам’ятка архітектури наці-
онального значення (Юр’єва божниця), 13 – пам’ятки іс-
торії місцевого значення, 3 – пам’ятки монументально-
го мистецтва місцевого значення, 1 пам’ятка археології
національного та 4 – місцевого значення. Окрім зазначе-
них вище, на державному обліку перебувають ще 11 щой-
но виявлених об’єктів культурної спадщини (за видовою
приналежністю 8 – археології, 3 – історії).
За результатами натурних обстежень міста, вивчення
картографічних, іконографічних та писемних джерел до по-
становки на державний облік пропонуються ще 6 об’єктів
культурної спадщини, що мають безумовну історико-куль-
турну цінність, в яких знайшла відбиток історія міста і кра-
їни в цілому. Вони представлені культовими та громад-
ськими будівлями кінця XVIII – другої половини ХХ ст.
Як і у більшості історичних міст, реальна ситуація не
в повному обсязі відповідає наявним перелікам об’єктів
культурної спадщини, що перебувають на обліку: з од-
ного боку, серед об’єктів, що мають пам’яткоохоронний
статус, є чимало таких, що не відповідають критеріям
пам’яток, підпадають під дію т. з. «законів про декому-
нізацію» або взагалі не були виявлені при інвентариза-
ції; натомість існує низка об’єктів культурної спадщи-
ни, які мають історико-культурну цінність і не мають
пам’яткоохоронного статусу.
Натурні обстеження, аналіз історії міста та його неру-
хомої культурної спадщини показав, що однією з най-
більш цінних її складових та найбільш перспективних
для дослідження і пам’яткоохоронної справи є археоло-
гічна спадщина. Варто зазначити, що вивчення культур-
ної спадщини Остра відбувалося в рамках опрацювання
Історико-архітектурного опорного плану міста та проєкту
зон охорони пам’яток, розташованих на його території.
Автором опрацювання розділу, який стосується археоло-
гічної спадщини, стала чернігівський археолог В. Мулта-
нен. За інформацією, зібраною нею, у результаті археоло-
гічних розвідок та досліджень в адміністративних межах
міста на сьогодні виявлено та обліковується 13 об’єктів
археологічної спадщини (з такими, що входять до скла-
ду комплексів), які мають різний статус: а) пам’ятки ар-
хеології, взяті на державний облік (5); б) щойно виявлені
об’єкти археологічної спадщини, взяті на облік наказами
місцевого органу охорони культурної спадщини у Черні-
гівській області та занесені до Переліку об’єктів культурної
спадщини Чернігівської області (8). Окрім того, є відомо-
сті про два існуючих і ототожнених, частково дослідже-
Рис. 9. Будинок житловий, кінець ХІХ – початок ХХ ст., вул. Революції, 38.
Об’єкт культурної спадщини, що пропонується до взяття на державний облік за видом «архітектури»
ISSN 2218-4805
19
них протягом останніх років, але не облікованих об’єк-
ти археології, що потребують взяття на державний облік.
Одна пам’ятка м. Остра – городище-дитинець літопис-
ного міста Городець-на-Острі – занесена до Державно-
го реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка на-
ціонального значення. У цілому археологічна спадщина
Остра включає різнохарактерні пам’ятки та об’єкти, які
представляють хронологічну колонку від доби неоліту до
раннього модерну (V тис. до н. е. – XVIII ст.) з невеликими
часовими лакунами. Вони розміщуються як у межах ста-
родавнього міста Остра, так і поза ними. Як уже зазнача-
лось, саме збереження та вивчення археологічної спад-
щини міста дозволить заповнити лакуни в його історії.
Пам’яткою архітектури на території Остра є тільки
один об’єкт (національного значення) – Юр’єва божни-
ця 1098 р., розташована на давньоруському городищі на
березі р. Остер в урочищі Старогородка, біля південно-
го в’їзду до міста. Це руїнована апсида (вівтарне примі-
щення) з частиною бічної стіни мурованої Михайлівської
церкви. Назва пам’ятки пов’язана з князем Юрієм Долго-
руким. Згадується в літописі під 1151 р. У 1240 р. потер-
піла під час монгольського погрому Лівобережжя. Зазна-
ла руйнувань у 1753 р. від удару блискавки і була закрита.
Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. частина об’єму бу-
дівлі була розібрана у зв’язку з аварійним станом [12; 16].
Споруду реставрували в 1907 р. за проєктом знаменито-
го архітектора-реставратора П.П. Покришкіна. У 1924 і
1950 рр. проведені роботи з консервації. Пам’ятку вва-
жають належною до Переяславської архітектурної школи.
Ще один об’єкт із подвійною видовою ознакою «ар-
хітектура», «історія» перебуває на обліку як щойно ви-
явлений об’єкт культурної спадщини – будинок і садиба
генерал-лейтенанта В.К. Солонини, 1851–1914 рр. (вул. Га-
гаріна, 30), у якому з 1920 р. розміщений місцевий краєз-
навчий музей. Загальна стильова характеристика – пізній
історизм у провінційному варіанті з дещо «змазаними»
ознаками стилістики. На сьогодні таких об’єктів у ме-
жах регіону Лівобережної України майже не збереглося.
У ході проведення натурних досліджень було виявле-
но ще низку об’єктів, які за своїми архітектурними яко-
стями можуть претендувати на пам’яткоохоронний ста-
тус: Воскресенська церква 1845 р. (вул. Незалежності, 1),
адміністративна будівля 1950-х рр. (вул. Незалежнос-
ті, 21), Будинок культури (частково – колишня будівля
синагоги), кінець ХІХ ст., 1950-х рр. у парку ім. Зимов-
ця, громадська будівля кінця ХІХ ст. (вул. Революції, 38,
нині – станція юних техніків Остерської міської ради).
Серед цих споруд найбільшу цінність має Воскресен-
ська церква. Мурована однобанна церква з дзвіницею на
західному фасаді споруджена у 1845 р. коштом місцевих
купців братів Петра та Іллі Цілюрікових. У плані мала об-
риси латинського хреста. Вирішена в архітектурних фор-
мах пізнього класицизму [22, c. 584]. За своїм значенням
в архітектурно-просторовій композиції є головною мі-
стобудівною домінантою Остра.
Адміністративна будівля 1950-х рр. (нині – Міська
рада Остра) та Будинок культури, перебудований із ко-
лишньої синагоги у парку ім. Зимовця, представляють
середину ХХ ст. з характерною для того часу стилісти-
кою радянського ретроспективізму, зорієнтованою на
класицистичну спадщину.
На сьогоднішній день в адміністративних межах м. Ос-
тер на державному обліку перебуває 13 пам’яток історії
місцевого значення та 3 щойно виявлених об’єкти куль-
турної спадщини за цією видовою ознакою, хронологіч-
на глибина яких сягає середини XІХ ст.
Рис. 11. План Остра кінця XVIII – початку XIX ст.Рис. 10. План Остра 1780 р. // Карта Черниговской губернии
с разделением уездов и с расположением в круге оной уездным
городам планов и табелей показывающих растояние оных и
число селений спросив и народа [1784] /
НБУ ім. В. Вернадського, відділ картографії
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
20
но три об’єкти, що перебувають на державному обліку як
пам’ятки монументального мистецтва місцевого значення.
Слід зазначити, що під час проведення натурних до-
сліджень території міста було встановлено, що Пам’ят-
ник Герою Радянського Союзу, радянській партизан-
ці З. Космодем’янській (колишня назва – Пам’ятник
З. Космодем’янській – Герою Радянського Союзу, радян-
ській партизанці) – втрачений.
Пам’ятник Ю. Гагаріну (колишня назва – Пам’ятник
Ю.О. Гагаріну) розташований на території колишньої ди-
тячої бази відпочинку (вул. Незалежності). Являє собою гі-
псову пофарбовану скульптуру Ю.О. Гагаріна на прямокут-
ному цегляному постаменті. Зображений на повний зріст
та вдягнений у скафандр, Ю.О. Гагарін лівою рукою при-
тискає до грудей шолом та споглядає в зоряне небо. Пе-
ребуває в незадовільному стані: частина фарбування від-
шарувалась, цегла постаменту руйнується та вимивається
внаслідок атмосферних опадів. Через виготовлення з не-
тривкого матеріалу, а також відсутність мистецької цінно-
сті об’єкт не рекомендується до занесення до Держреєстру.
Пам’ятник класику чуваської літератури Мішші Се-
спелю (колишня назва – Пам’ятник Мішші Сеспелю – за-
сновнику чуваської літератури, чуваському радянсько-
му поету) розташований на території Остерської гімназії
(вул. Зайцева, 94). Являє собою бронзову півфігурну пор-
третну скульптуру Мішші Сеспеля, встановлену на ко-
лоноподібний бетонний постамент. Лівою рукою поет
притискає до себе невелику книгу, права рука мрійливо
Пам’ятки історії Остра представлені похованнями,
житловими та громадськими будинками, пов’язаними з
життям та діяльністю видатних персоналій та історични-
ми подіями. Дві будівлі (Будинок, у якому була створена
Остерська більшовицька організація в квітні 1917 р. та
Будинок, у якому розміщувався штаб Чапаївської дивізії
весною 1920 р.), що мають статус пам’яток історії місце-
вого значення, підпадають під дію т. з. «законів про де-
комунізацію». У результаті ці об’єкти були перейменова-
ні рішенням Остерської міської ради 3 сесії 7 скликання
від 19.02.2016 р. (Будинок міської управи та Будинок по-
вітового з’їзду мирових суддів). Не ставлячи під сумнів
історичне значення цих об’єктів і навіть їх певну архітек-
турну цінність, звертаємо увагу на ту обставину, що ані
місцеві органи самоврядування, ані місцеві пам’ятко-
охоронні органи не мають повноважень щодо перейме-
нування, внесення коригування щодо адреси, датування
пам’яток. Усі зміни можуть вноситись лише під час зане-
сення об’єкту до Державного реєстру на основі виготов-
леної облікової документації, у якій міститься поточне-
на інформація щодо пам’ятки.
Більшість пам’яток історії Остра представлені братськи-
ми могилами та поодинокими похованнями, дискретно
розташованими на території всього міста, у тому числі на
територіях міських парків та скверів (Центральний місь-
кий парк, парк ім. В.А. Зимовця). Переважна кількість масо-
вих поховань відносяться до періоду Другої світової війни.
На сьогоднішній день на території м. Остер розташова-
Рис. 12. План Остра кінця ХІХ – початку ХХ ст.
ISSN 2218-4805
21
припіднята. У скульптурі простежується ліричний мотив.
Підсумовуючи викладене, можна сказати, що неру-
хомі об’єкти культурної спадщини Остра відображають
його багатовікову історію, події, пов’язані з державним
ладом та суспільним життям, фактами воєнної історії,
розвитком культури міста та країни. Першочерговим
завданням пам’яткоохоронних органів є упорядкування
переліків об’єктів культурної спадщини, а саме: зняття
з обліку неіснуючих об’єктів та тих, що не відповідають
критеріям пам’яток; натомість взяття на державний об-
лік тих, що мають історико-культурну цінність.
Як уже зазначалось, вивчення культурної спадщини
м. Остер проводилося в рамках опрацювання Історико-ар-
хітектурного опорного плану міста, визначення історич-
них ареалів, розробки проєкту зон охорони пам’яток, роз-
ташованих на його території. Сподіваємось, що згадана
науково-проектна документація сприятиме збереженню
культурної спадщини, традиційного характеру середови-
ща цього історичного міста.
ДЖЕРЕЛА
1. Александрович М.Н. Остерский уезд. Вып. 1: Историче-
ское описание, ч. 1: До окончания смут в Восточной Украине
(1669). Киев 2, 1881.
2. Бондарь А.Н. Укрепления Остра в XVI – первой половине
XVII вв. Gardarika, 2016. Vol. (9), Is. 4. P. 190–197.
3. Бондар О. Замки і фортеці Чернігово-Сіверщини в XV–
XVIII ст. : ілюстрований довідник. Київ, 2015. С. 51.
4. Верменич Я.В., Вортман Д.Я. Остер. Енциклопедія історії
України. Київ : Наукова думка, 2010. Т. 7. С. 676–677.
5. Відомості про розташування і обшири міст Чернігівської
губернії 1810 року. Описи Лівобережної України кінця XVIII –
початку ХІХ ст. Київ : Наукова думка, 1997. С. 240, 242.
6. Географічні описи Києва та Київського намісництва. 1775–
1786 рр. Описи Київського намісництва 70-80 років ХVIII ст.
Київ : Наукова думка, 1989. С. 52.
7. Історичний та географічний опис Київського намісництва
1787 р. Описи Київського намісництва 70–80 років ХVIII ст.
Київ : Наукова думка, 1989. С. 199.
8. Казаков А.Л. Остерський городець (етапи формування мі-
ста). Святий князь Михайло Чернігівський та його доба: Матері-
али церковно-історичної конференції. Чернігів: Сіверянська
думка, 1996. С. 91–93.
9. Казаков А.Л., Гребінь П.М., Потапов О.В. Нові досліджен-
ня Остерського городця. Проблеми історії та археології давнього
населення Української РСР. Тези доповідей ХХ республіканської
конференції. Київ : Наукова думка, 1989. С. 89.
10. Карта Черниговской губернии с разделением уездов и с
расположением в круге оной уездным городам планов и табе-
лей показывающих растояние оных и число селений спросив
и народа. [1784]. НБУ ім. В.Вернадського, відділ картографії.
11. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли.
Литовский период. Біла Церква : вид. О. Пшонковський, 2007.
12. Константинович М. Развалины Юрьевой божницы в
с. Старгородка. Киевская старина. Т. LV. 1896. С. 133.
13. Литвиненко І., Добробоженко О. Остерському краєз-
навчому музею – 100! Збірник наукових праць і публікацій 1908-
2008 / за ред.. А.П. Мислевець. Остер : Остерський краєзнав-
чий музей, 2001.
14. Литвиненко І.С., Руденко К.О. Остер. Історія міст і сіл
Української РСР: В 26 т. Чернігівська область / АН УРСР, Ін-т іс-
торії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. Київ : Голов.
ред. УРЕ АН УРСР, 1967.
15. Макаренко Н.Е. Древнейший памятник искусства Переяс-
лавского княжества. Сборник статей в честь графини Прасковьи
Сергеевны Уваровой, 1885–1915: [к 30-летию деятельности на
посту председателя Московского археологического общества].
Москва, 1916. XXIV. С. 373–404.
16. Макаренко М. Старогородська «божниця» та її малюван-
ня. ЧПЛ. Чернігів, 1928. С. 205–223.
17. Панашенко В.В. Остерський полк. Енциклопедія історії
України. Київ : Наукова думка, 2010. Т. 7. С. 678.
18. Пенський А.Г., Лавренчук П.Я. Остер – європейське місто.
Сіверський інститут регіональних досліджень. Чернігів, 2011.
19. Ткаченко М.М. м. Остер в XVII–XVIIІ вв. (за Румянців-
ською ревізією та іншими матеріалами). Київ, 1925. С. 151–207 .
20. Топографічний опис Малоросійської губернії 1798–1800
років. Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку ХІХ ст.
Київ : Наукова думка, 1997. С. 40.
21. Филарет (Гумилевский). Остер и Остерский уезд. Черни-
говский епархиальные известия. 1863. № 2. С. 38–64.
22. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник / за ред. А. Ку-
дрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М.П. Ба-
жана, 1990. С. 584–585.
23. Słownik Geografi czny Królestwa Polskiego. Warszawa, 1886.
T. VII. S. 667–674.
24. Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. V. Lustracje królewszczyzn
ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z pierwszej połowy XVII
wieku. Warszawa, 1877. S. 96–97, 128–129, 210–213.
Hradun Ye.Yu., Tomilovych L.V. Problems and possibilities of re-
search of the cultural heritage of the town Oster Chernihiv region
The article is devoted to the study of the historical and cultural heritage of the
town Oster, Chernihiv region. The town Oster, Kozelets district, Chernihiv region
is located on the left bank of the Desna River at the confl uence of the Oster River.
The natural factors such as location in the southern part of Polissia large-
ly determining the economic specialization, on the ancient water trade route
at the merger Desna and Oster Rivers had the significant influence on the his-
torical development of the area, where Oster appeared later. At the time of its
foundation, the settlement was of strategic importance, as it was located near
Kyiv and Chernihiv which were two significant political and economic centers.
Besides, it was connected to them by river and land. The earliest known written
mention of Horodets at that time on the river Oster dates back to 1098. Howev-
er, archaeological research, conducted on the site and the site of the settlement
in the 1980s, discovered unfortified settlement existing in the tenth century.
At present, the historical past and cultural heritage of the city remain in-
sufficiently studied. The most significant of the unresolved problems in the
history of Ostra remain issues related to the late Middle Ages: in particular,
under what circumstances and when life resumed on the former ancient set-
tlement after the Mongol invasion in 1239, whether this settlement continued
to exist after the castle was moved to the bank of the Desna River in the 1570s,
regarding the localization of the castle and the city near it on the bank of the
Desna River, the stages of their reconstruction and development during the
XVII–XVIII centuries, regarding the localization of religious buildings on the
territory of this urban formation, etc.
The unresolved nature of these issues is due to the limited source base: car-
tographic sources for the XVI – first half of the XVIII century are not found,
written sources on the above issues are not sufficiently informative or contra-
dictory, archaeological research in the castle and the city of XVI-XVIII centu-
ries were not conducted. Therefore, an extremely important period in the his-
tory of the city remains poorly understood.
Today, there are 33 state-owned cultural heritage sites in Oster. 1 – a mon-
ument of architecture of national importance (St. George’s shrine), 13 – histori-
cal monuments of local significance, 3 – monuments of monumental art of local
significance, 1 archeological monument of national and 4 – local significance.
In addition to the above, there are 11 newly discovered objects of cultural
heritage on the state register (8 – archeology, 3 – history).
According to the results of city area surveys, 6 more cultural heritage sites
are offered for state registration. They have unconditional historical and cul-
tural value, in which the history of the city and the country as a whole is im-
printed. They are represented by cult and public buildings of the end of the
XVIII – 2nd half of the XX century.
As in most historic cities, the real situation is not entirely identical to the
list of registered cultural heritage sites: on the one hand, among the protected
sites there are many that do not meet the criteria of monuments, are consist-
ent with the so-called «decommunization laws» or were not found during the
inventory; instead, there are a number of cultural heritage sites that have his-
torical and cultural value and do not have protected status.
Area surveys, analysis of the city history and its immovable cultural herit-
age have shown that archaeological heritage is one of its most valuable com-
ponents and most promising for the research and the protection of monuments.
Key words: cultural heritage, monuments, historical settlements, tradi-
tional environment, Oster.
REFERENCES
1. Aleksandrovich, M.N. (1881). Osterskij uezd [Oster district]. Is-
toricheskoe opisanie, ch. 1: Do okonchaniya smut v Vostochnoj Ukraine (1669).
Issue 1. Kyiv. [in Russian].
2. Bondar, A.N. (2016). Ukrepleniya Ostra v XVI – pervoj polovine
XVII vv. [Oster fortifi cations in the 16th - fi rst half of the 17th cen-
turies]. Gardarika, vol. (9), isssue. 4, (pp. 190–197). [in Russian].
3. Bondar, O. (2015). Zamky i fortetsi Chernihivo-Sivershchyny v XV–
XVIII st. Iliustrovanyi dovidnyk [Castles and fortresses of Chernihiv-Siversh-
chyna in the XV-XVIII centuries: illustrated guide]. Kyiv. [in Ukrainian].
4. Vermenych, Ya.V., Vortman, D.Ya. (2010). Oster. Entsyklopediia is-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
22
torii Ukrainy [Oster. Encyclopedia of the History of Ukraine]. Vol. 7, (pp. 676–
677). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
5. (1997). Vidomosti pro roztashuvannia i obshyry mist Cherni-
hivskoi hubernii 1810 roku. [Information on the location and extent of
the cities of the Chernihiv province in 1810]. Opysy Livoberezhnoi Ukrainy
kintsia XVIII – pochatku XIX st. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
6. (1989). Heohrafi chni opysy Kyiva ta Kyivskoho namisnytstva.
1775–1786 rr. [Geographical descriptions of Kyiv and Kyiv gover-
norate. 1775–1786]. Opysy Kyivskoho namisnytstva 70–80 rokiv XVIII st.
Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
7. (1989). Istorychnyi ta heohrafichnyi opys Kyivskoho na-
misnytstva 1787 r. [Historical and geographical description of the
Kyiv governorate in 1787]. Opysy Kyivskoho namisnytstva 70–80 rokiv
XVIII st. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
8. Kazakov, A.L. (1996). Osterskyi horodets (etapy formuvannia
mista) [Ostersky Gorodets (stages of city formation)]. Sviatyi kniaz
Mykhailo Chernihivskyi ta yoho doba: Materialy tserkovno-istorychnoi kon-
ferentsii, (pp. 91–93). Chernihiv: Siverianska dumka. [in Ukrainian].
9. Kazakov, A.L., Hrebin, P.M., Potapov O.V. (1989). Novi doslidzhen-
nia Osterskoho horodtsia [New research of Oster town]. Problemy is-
torii ta arkheolohii davnoho naselennia Ukrainskoi RSR. Tezy dopovidei XX
respublikanskoi konferentsii. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
10. Karta Chernigovskoj gubernii s razdeleniem uezdov i s raspolozheniem
v kruge onoj uezdnym gorodam planov i tabelej pokazyvayushchih rastoyanie
onyh i chislo selenij sprosiv i naroda. [1784]. Map of the Chernigov province
with the division of counties and with the location in the circle thereof for the
county towns of plans and timesheets showing the distance of these and the
number of villages and asking the people. [1784]. NBU im. V. Vernadsko-
go, viddil kartografi yi. [in Russian].
11. Klepatskij, P.G. (2007). Ocherki po istorii Kievskoj zemli. Litovskij
period. [Essays on the history of the Kiev land. Lithuanian period]. Bіla Cerk-
va: vid. O. Pshonkovs’kij. [in Russian].
12. Konstantinovich M. (1896). Razvaliny Yur’evoj bozhnicy v
s. Stargorodka. [The ruins of St. George’s goddess in the village.
Stargorodok]. Kievskaya starina. Vol. LV, (pp. 129–139). [in Russian].
13. Lytvynenko I., Dobrobozhenko, O. (2001). Osterskomu
kraieznavchomu muzeiu – 100! [Oster Museum of Local Lore –
100!]. Zbirnyk naukovykh practs i publikatsii 1908–2008. Oster: Osterskyi
kraieznavchyi muzei. [in Ukrainian].
14. Lytvynenko, I.S., Rudenko, K.O. (1967). Oster. Istoriia mist
i sil Ukrainskoi RSR: V 26 t.: Chernihivska oblast [Oster. History of towns
and villages of the Ukrainian SSR: In 26 vols]. Kyiv: Golov. red. URE AN
URSR. [in Ukrainian].
15. Makarenko, N.E. (1916). Drevnejshij pamyatnik iskusstva
Pereyaslavskogo knyazhestva [The oldest art monument of the Pe-
reyaslav principality]. Sbornik statej v chest’ grafini Praskov’i Sergeevny
Uvarovoj, 1885–1915: [k 30-letiyu deyatel’nosti na postu predsedatelya
Moskovskogo arheologicheskogo obshchestva]. Vol. XXIV (pp. 373-
404). Moskva. [in Russian].
16. Makarenko, M. (1928). Starohorodska «bozhnytsia» ta ii maliuvan-
nia. [Starohorodska «shrine» and its drawing.]. Chernihiv. [in Ukrainian].
17. Panashenko, V.V. (2010). Osterskyi polk [Oster regiment]. Entsyk-
lopediia istorii Ukrainy. Vol. 7. Kyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian].
18. Penskyi, A.H., Lavrenchuk, P.Ya. (2011). Oster – yevropeiske mis-
to [Oster -europian city]. Chernihiv. [in Ukrainian].
19. Tkachenko, M.M. (1925). Oster v XVII–XVIII vv. (za Rumiant-
sivskoiu reviziieiu ta inshymy materialami) [Oster in the XVII-XVIII centu-
ries. (according to Rumyantsev’s audit and other materials]. (pp. 151–207).
Kyiv. [in Ukrainian].
20. (1997). Topohrafichnyi opys Malorosiiskoi huberniyi 1798–1800 rok-
iv. Opysy Livoberezhnoi Ukrainy kintsia XVIII – pochatku XIX st. [Topograph-
ic description of the Little Russia province in 1798–1800. Descriptions of the
Left Bank of Ukraine in the late XVIII – early XIX centuries]. Kyiv: Nauko-
va dumka. [in Ukrainian].
21. Filaret (Gumilevskij) (1863). Oster i Osterskij uezd [Oster
and Oster district]. Chernigovskij eparrhial’nye izvestiya, vol. 2, pp. 38–
64. [in Russian].
22. Kudrytskyi, A. (Ed.). (1990). Chernihivshchyna. Entsyklopedychnyi
dovidnyk [Chernihiv region. Encyclopedic reference book]. (pp. 584–585). Kyiv:
Ukrainska radianska entsyklopediia im. M.P. Bazhana. [in Ukrainian].
23. Rulikowski E (1886). Oster. Słownik Geografi czny Królestwa
Polskiego. Vol. VII. (pp. 667–674). Warszawa. [in Polish].
24. Jabłonowski A. (1877). Źródła dziejowe. Vol. V: Lustracje
królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z pierwszej
połowy XVII wieku. (pp. 96–97, 128–129, 210–213). Warsza-
wa. [in Polish].
Стаття надійшла до редакції 28.02.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 930.85–047.37–049.34(477.53–21Зін)
І.В. Єрзіна
Л.В. Томілович
ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ м. ЗІНЬКІВ
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Стаття присвячена дослідженню історико-культурної спадщи-
ни м. Зіньків Полтавської області. Мета дослідження – обстеження
об’єктів культурної спадщини міста, що перебувають на державно-
му обліку, та виявлення тих об’єктів, які мають історичну, архітек-
турну, мистецьку цінність і потребують взяття на державний облік.
Ключові слова: історико-культурна спадщина, об’єкт культурної
спадщини, м. Зіньків Полтавської області.
Зіньків – місто в Полтавській області, адміністратив-
ний центр однойменного району. Розташоване на р. Та-
шань, лівій притоці р. Псел (притоці Дніпра), за 80 км на
північний захід від обласного центру – Полтави, у пів-
нічній частині області. Населення становить близько
10 тис. осіб (станом на 2017 р.).
На сьогодні історія Зінькова є недостатньо вивченою,
особливо на ранніх етапах його існування. Це поясню-
ється відсутністю археологічних досліджень на терито-
рії історичного ядра міста та недостатньою забезпечені-
стю письмовими та картографічними джерелами періоду
XVII – початку XVIII ст. Відтак нез’ясованими залиша-
ються питання локалізації місця розташування замку на
його території, розмірів міста при ньому, етапів розбудо-
ви цих урбаністичних утворень протягом XVII–XVIII ст.
Бібліографія історії та дослідження культурної спадщи-
ни м. Зіньків досить скромна, що не відповідає тривалій,
насиченій подіями та яскравими постатями історії цього
міста. Найбільш помітним історіографічним доробком ос-
таннього тридцятиріччя можна вважати статті О. Бажана
і В. Панашенка в «Енциклопедії історії України» та краєз-
навчу працю Л. Літвішко та О. Літвішко [1; 6; 5].
Як показали результати натурних досліджень куль-
турної спадщини м. Зіньків у співставленні з переліка-
ми об’єктів культурної спадщини, що перебувають на
обліку, у цій галузі також існує чимало прогалин, які
потребують заповнення.
На даний час на території м. Зіньків перебувають на
державному обліку 27 об’єктів культурної спадщини: 1
пам’ятка архітектури місцевого значення, 22 пам’ятки
історії місцевого значення, 1 пам’ятка монументального
мистецтва місцевого значення, 3 щойно виявлених об’єк-
ти культурної спадщини (з них 2 за видом «історичний»,
1 – «монументального мистецтва»). За результатами на-
турних обстежень пропонується до взяття на державний
облік ще 28 об’єктів культурної спадщини, з них: 15 – за
видом «архітектури», 3 – за видом «історичні», 1 – за ви-
дом «історії та науки і техніки», 9 – «археологічних». На-
ведена вище статистика ілюструє, наскільки недооціне-
ною на даний час є культурна спадщина Зінькова.
Як уже зазначалось, через недостатнє вивчення і брак j
|