Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова
У статті здійснюється спроба реконструкції образу міст та містечок Чернігівської губернії, які у 1810 та 1817 роках відвідав князь Іван Долгоруков під час подорожі до Одеси й Києва. Встановлюються ключові складові цього образу. Обґрунтовується теза про високий інформаційний потенціал дорожніх нарис...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181287 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова / Я.C. Лемешко, М.В. Потапенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 163-165. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181287 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лемешко, Я.C. Потапенко, М.В. 2021-11-09T18:28:28Z 2021-11-09T18:28:28Z 2021 Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова / Я.C. Лемешко, М.В. Потапенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 163-165. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181287 930.2(477.51)«18»(092) У статті здійснюється спроба реконструкції образу міст та містечок Чернігівської губернії, які у 1810 та 1817 роках відвідав князь Іван Долгоруков під час подорожі до Одеси й Києва. Встановлюються ключові складові цього образу. Обґрунтовується теза про високий інформаційний потенціал дорожніх нарисів указаного автора. Робиться висновок про те, що песимістичний образ міст та містечок Чернігівської губернії прописувався свідомо в контексті обґрунтування культурної і політичної опозиції України до Росії. The article reconstructs the image of towns and townships of Chernihiv province, which were visited by Prince Ivan Dolhorukov in 1810 and 1817 during a trip to Odessa and Kyiv. The article basis on a comprehensive analysis of two of his travel notes, which were published by Osip Bodyansky in 1869-1870. During the trip he visited about 10 towns and townships, including Chernihiv, Nizhyn, Hlukhiv, Borzna, Kozelets, Krolevets. The structure of their description is unified. He paid special attention to the description of the location, the town’s infrastructure, the living conditions of travelers, the economic system. Travelogs of Prince Ivan Dolhorukov have a high informative potential. They formed a holistic pessimistic image of towns and townships of Chernihiv province. This was done to bring the cultural and political differences of the newly annexed Ukrainian lands to the Russian Empire. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова Towns and townships of the Chernihiv province at the beginning of XIXth century in Ivan Dolhorukov’s travelogues Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова |
| spellingShingle |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова Лемешко, Я.C. Потапенко, М.В. Нова історія |
| title_short |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова |
| title_full |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова |
| title_fullStr |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова |
| title_full_unstemmed |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова |
| title_sort |
міста і містечка чернігівської губернії на початку хіх ст. у дорожніх нарисах івана долгорукова |
| author |
Лемешко, Я.C. Потапенко, М.В. |
| author_facet |
Лемешко, Я.C. Потапенко, М.В. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2021 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Towns and townships of the Chernihiv province at the beginning of XIXth century in Ivan Dolhorukov’s travelogues |
| description |
У статті здійснюється спроба реконструкції образу міст та містечок Чернігівської губернії, які у 1810 та 1817 роках відвідав князь
Іван Долгоруков під час подорожі до Одеси й Києва. Встановлюються ключові складові цього образу. Обґрунтовується теза про високий інформаційний потенціал дорожніх нарисів указаного автора.
Робиться висновок про те, що песимістичний образ міст та містечок Чернігівської губернії прописувався свідомо в контексті обґрунтування культурної і політичної опозиції України до Росії.
The article reconstructs the image of towns and townships of
Chernihiv province, which were visited by Prince Ivan Dolhorukov in
1810 and 1817 during a trip to Odessa and Kyiv. The article basis on a
comprehensive analysis of two of his travel notes, which were published
by Osip Bodyansky in 1869-1870. During the trip he visited about 10
towns and townships, including Chernihiv, Nizhyn, Hlukhiv, Borzna,
Kozelets, Krolevets. The structure of their description is unified. He
paid special attention to the description of the location, the town’s
infrastructure, the living conditions of travelers, the economic system.
Travelogs of Prince Ivan Dolhorukov have a high informative potential.
They formed a holistic pessimistic image of towns and townships of
Chernihiv province. This was done to bring the cultural and political
differences of the newly annexed Ukrainian lands to the Russian Empire.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181287 |
| citation_txt |
Міста і містечка Чернігівської губернії на початку ХІХ ст. у дорожніх нарисах Івана Долгорукова / Я.C. Лемешко, М.В. Потапенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 163-165. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lemeškoâc místaímístečkačernígívsʹkoíguberníínapočatkuhíhstudorožníhnarisahívanadolgorukova AT potapenkomv místaímístečkačernígívsʹkoíguberníínapočatkuhíhstudorožníhnarisahívanadolgorukova AT lemeškoâc townsandtownshipsofthechernihivprovinceatthebeginningofxixthcenturyinivandolhorukovstravelogues AT potapenkomv townsandtownshipsofthechernihivprovinceatthebeginningofxixthcenturyinivandolhorukovstravelogues |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:18Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:18Z |
| _version_ |
1850488199408779264 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
163
УДК 930.2(477.51)«18»(092)
Я.C. Лемешко
М.В. Потапенко
МІСТА І МІСТЕЧКА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
НА ПОЧАТКУ ХІХ ст. У ДОРОЖНІХ НАРИСАХ
ІВАНА ДОЛГОРУКОВА
У статті здійснюється спроба реконструкції образу міст та міс-
течок Чернігівської губернії, які у 1810 та 1817 роках відвідав князь
Іван Долгоруков під час подорожі до Одеси й Києва. Встановлюють-
ся ключові складові цього образу. Обґрунтовується теза про висо-
кий інформаційний потенціал дорожніх нарисів указаного автора.
Робиться висновок про те, що песимістичний образ міст та місте-
чок Чернігівської губернії прописувався свідомо в контексті обґрун-
тування культурної і політичної опозиції України до Росії.
Ключові слова: Іван Долгоруков, Чернігівська губернія, дорожні
нариси, місто, містечко.
Іван Михайлович Долгоруков (1764–1823 рр.) похо-
див зі знатного і давнього князівського роду Долгору-
кових. Упродовж 1791–1813 рр. обіймав високі посади в
цивільній адміністрації Російської імперії. Був віцегу-
бернатором Пензенської та губернатором Володимир-
ської губерній, служив у Московській соляній конто-
рі. Насичену політичну діяльність завжди поєднував із
плідною літературною творчістю, яка після відставки у
1812 р. вийшла на перший план у його житті.
У літературному спадку Івана Михайловича осібне місце
займають три твори – «Славны бубны за горами, или Путе-
шествие мое кое-куда, 1810 года», «Журнал путешествия
из Москвы в Нижний, 1813 года» та «Путешествие в Киев
в 1817 г.». Вони належать до популярного на межі XVIII й
ХІХ ст. жанру подорожньої літератури – дорожніх нарисів
(подорожні записки, травелог). Еліта Російської імперії від-
водила цим творам важливе ідеологічне місце – вони були
інструментом ментального підкорення новоприєднаних
територій і уявлення імперії як «єдності в розмаїтості».
Одним із канонів дорожніх нарисів було фіксування вра-
жень від подорожі, побаченого, зустрічей «по свіжим слі-
дам» (іноді в той самий день). Ця характерна риса робить їх
цінним історичним джерелом, яке описує яскраві образи,
вхоплює події і явища, надає їм емоційного забарвлення.
У пропонованій розвідці ми зупинимося лише на од-
ному фактологічному аспекті – комплексному аналізі
відомостей із подорожніх записок Івана Долгорукого
про міста й містечка Чернігівської губернії й рекон-
струкції їх мемуарного образу. Відзначимо, що, незва-
жаючи на високий інформаційний потенціал, у розрізі
досліджуваної проблематики вказані нариси залиша-
ються недостатньо опрацьованими [1; 2].
Містам і містечкам Чернігівської губернії Іван Долгору-
ков відводить достатньо місця у двох своїх дорожніх нари-
сах – «Славны бубны за горами…» та «Путешествие в Киев…».
Обидва твори – це поденні записи із подальшою літератур-
ною обробкою. Перша подорож була розважальною й мала
відволікти від важкої родинної втрати – смерті двох доньок
(рідної й усиновленої). Характер цієї подорожі Іван Михай-
лович, який тоді ще був володимирським губернатором,
визначав наступним чином: «Їду без потреби і без мети,
аби лиш їхати». У подорожі його супроводжували дружина
й четверо «домашніх товаришів». Друга подорож мала ха-
рактер візиту ввічливості до родичів – рідної сестри Єлиза-
вети та її чоловіка Василя Лаврентійовича Селецького, які
поступилися його донькам «частиною маєтку». У мандрів-
ці йому товаришували дружина й двоє доньок. В обох по-
їздках важливе місце відводилося відвідуванню Києва, де в
Києво-Печерській лаврі була похована його бабця, монахи-
ня Нектарія (княгиня Наталія Долгорукова). Відзначимо, що
малолітнього Івана Долгорукова батьки привозили до Києва,
відтак це було для нього до певної міри «місто дитинства».
Характер обох подорожей проєктувався на дорожні на-
риси й зумовлював їхню специфіку. Опис подорожі 1810 р. є
публічним текстом. Він адресувався друзям, а відтак у ньо-
му значна увага відводилася історичним роз’ясненням і ви-
будовуванню загального контексту. Опис подорожі 1817 р.,
навпаки, був радше приватним текстом. Він багатший на
деталі, оскільки відсилає за роз’ясненнями до першого до-
рожнього нарису. У його структурі відсутні розділи, біль-
шою мірою відчувається фактологізм викладу матеріалу.
Перелік відвіданих міст під час обох зустрічей визначав-
ся маршрутом подорожей. У 1810 р. Іван Долгоруков про-
їздив через Чернігівську губернію, повертаючись із Києва
до Москви. Мандруючи московським трактом, він відвідав
Козелець, Носівку, Ніжин, Борзну, Батурин, Кролевець та
Глухів. Під час подорожі 1817 р. він побував у цих же насе-
лених пунктах, причому у деяких із них двічі – дорогою до
Києва і повертаючись із нього до Москви. Окрім цього ним
було відвідано й нові міста та містечка – Чернігів, Салти-
кову Дівицю та Веркіївку. Деякі міста Чернігівської губер-
нії у описах подорожі Івана Долгорукова згадуються три-
чі. Окремі з них, приміром Ніжин й Батурин, удостоїлися
розлогих описів, які цікаві з точки зору порівняння й від-
стеження еволюції у ставленні до них автора.
Важливо, що структура опису міст у подорожніх запис-
ках Івана Долгорукова має ознаки стандартизації. Най-
більш значущими його елементами є опис інфраструкту-
ри населеного пункту (характер забудови, публічні місця)
з окремою увагою на рівень організації побуту мандрів-
ників (житло та їжа). Також автор ретельно фіксував еко-
номічні й етнографічні особливості окремих міст. Важ-
ливе місце відводилося фіксації цікавинок, причому не
лише давніх церков та релігійних реліквій. Об’єм і струк-
тура, компонування окремих елементів в описі кожного
конкретного міста залежали, головним чином, від трива-
лості перебування в ньому. Наприклад, у Ніжині, Черніго-
ві й Салтиковій Дівиці Іван Михайлович перебував кілька
днів підряд. В інших містах Чернігівської губернії він зу-
пинявся тільки для заміни коней, обіду або ночівлі. Іноді
ці відвідини тривали лише кілька годин, що не дозволя-
ло князю зробити улюблену справу – прогулятися містом.
Найперше Іван Долгоруков звертав увагу на незручне
географічне розташування населених пунктів – більшість
знаходилась обабіч погано облаштованого тракту, що з’єд-
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
164
нував Москву та Київ. Тракт був піщаним, а від того подо-
рожні рухалися повільно й страждали від пилюки. Під’їз-
ди до міст, особливо ж до Кролевця [3, c. 21] й Ніжина [1,
c. 306], були у вкрай поганому стані. У Ніжині йому найбіль-
ше не сподобався поганий стан річки Остер, яка «затягу-
ється зеленню й схожа більше на болото, ніж на джерело».
В іншому місці він називає Остер «проточною калюжею».
Батурин, на його думку, знаходився у «самому негарному
місці». Єдиним для нього містом із гарним розташуванням
був Чернігів, який прикрашала Десна. Проте, ця перевага,
на думку князя, не була використана в повній мірі, адже гу-
бернський центр він характеризував як «пустий і нудний»,
гірший за багато повітових міст та містечок.
Інфраструктура міст і містечок Чернігівської губернії
теж видалася Івану Долгорукову недостатньо розвине-
ною. Про це ідеться у описі щойно згадуваного Черніго-
ва. У місті відсутні мощені вулиці, з цегли збудовані лише
«казенні» споруди й жодної приватної. Влаштований ко-
лишнім генерал-губернатором князем О. Куракіним сад
«поріс кропивою: в ньому стадами стрибають жаби». За-
гальне планування міста князь назвав «бідним і непра-
вильним» [3, с. 33–34]. Усе це зумовлювало вкрай скром-
не публічне життя губернського центру, у якому «немає ні
театру, ні клубу, ні гульбищ, одна лише модна лавка але й
та зачинена – тільки вивіска стирчить, аби подорожній з
просоння побачив з коляски, що він ніби у місті» [3, c. 41].
Описуючи найбільше тодішнє місто Чернігівської гу-
бернії – Ніжин, Іван Долгоруков звертає увагу, що цей на-
селений пункт «неохайний і негарний… Мостових немає,
а тому восени і весною в час великої багнюки немає ні
проходу, ні проїзду… Площ і регулярних вулиць не вид-
но, зате багато пустирів…». Дещо кращою тут була ситу-
ація з публічними місцями – одна із кав’ярень функціо-
нувала як «зборище чоловіків […] на зразок Московського
Англійського клубу». У Безбородьківському саду у вихід-
ні та на честь приїзду знатних гостей регулярно влашто-
вувалися бали, які приваблювали значну частину містян.
У всіх містах переважала дерев’яна забудова, через що
вони, як і раніше, потерпали від пожеж. Одна з них трапи-
лася під час подорожі Івана Долгорукого до Кролевця 18–
19 вересня 1817 року. Ось як він її описав: «За словами го-
родничого, перша пожежа почалася після обіду 18 вересня
на постоялих дворах. Згоріло до 50 будинків, але до вечо-
ра пожежа стихла і все заспокоїлося… Вночі спалахнула
нова пожежа, причому в різних містах. Буря її лише поси-
лила і всі ряди, ярмаркові балагани миттю стали жертвою
вогню. Всяк тоді втратив голову. Поліцмейстер не міг на-
дати нікому допомоги, адже не мав вогнегасних знарядь.
У майже безводному місті він не мав труб, окрім однієї
ручної якогось заїзного купця. Вогонь пожирав все, що
йому траплялося. До 10 тис. торговців у відчаї кидалися
з одного краю в інший… Згоріли всі присутсвенні місця й
Кролевець яскраво нагадав нам стан московських перед-
мість, якими ми їх застали взимку 1812 року…» [3, c. 187].
Описуючи міську інфраструктуру, Іван Долгоруков осо-
бливу увагу приділяв стану житла і харчування. Постоялі
місця справляли на нього гнітюче враження. Чи не єдине
виключення – трактир у Глухові «дуже добрий, в спокій-
ному місці, достатньо меблів, все чисто й охайно». Через
це, при нагоді, він віддавав перевагу запрошенням зупи-
нитися у приватних садибах, наприклад, у будинку гре-
ка-купця Кліци в Ніжині, у «великому дерев’яному Граф-
ському будинку» в Батурині [1, c. 312, 314]. Труднощі з
помешканням для подорожніх і їхня дорожнеча виника-
ли через квартирування у містах військових частин імпе-
раторської армії. У Ніжині стояв Київський драгунський
полк, у Борзні – Литовський драгунський полк, у Черніго-
ві – «якісь єгерські полки».
Трактирна їжа через скудне меню викликала у князя
особливе невдоволення. Після відвідин Борзни під час по-
дорожі 1810 р. Іван Михайлович склав вірш, який починав-
ся наступними рядками:
«Есть город на Руси по имени Борзна,
В котором не найдешь ни сливок, ни вина;
Однако ж иногда почтовы эстафеты
Привозят и сюда журналы и газеты, –
Хоть нечем живота со вкусом накормить,
По крайности есть чем головушку вскружить» [5, c. 281–282].
Під час чергового візиту до Борзни у 1817 р. він знову
звернув увагу на брак у місті доброї їжі: «І Борзна місто!
Нічого не знайти: ні хліба, ні свіжого молока, ні доброго
келиха вина… Ситим можна бути скрізь, але зі смаком тут
нічого не з’їси» [3, c. 22]. Добре поїсти можна було на ви-
соких прийомах. Приміром, на званому обіді у директора
Чернігівського ремісничого училища «був гарний стіл: го-
дували багато, поїли часто» [3, c. 37].
Недостатній розвиток міської інфраструктури проєк-
тувався на економічний стан населених пунктів. Основою
економіки більшості міст були ярмарки із зазвичай ста-
рими й неохайними торговими рядами у середмісті. За
спостереженнями Івана Михайловича, найбільшим торгі-
вельним містом Чернігівщини був Ніжин. Великі ярмарки
відбувалися і у Кролевці. «Він один із найвідоміших в Ма-
лоросії. Сюди приїздять найбільш багаті євреї з усієї Укра-
їни й Польщі, як то: з Бердичева, Радзівіла, Брод, Шилова,
Ніжина та інших відомих міст. Тутешній оптовий торг сла-
виться значними масштабами» [3, c. 187]. Князь Долгору-
ков не побачив особливих відмінностей у веденні госпо-
дарства між більшістю жителів міст і сіл. Усі поля й городи
довкола Ніжина засаджували тютюном, який «возять по
всій Росії». Також він відзначив стан ніжинського садів-
ництва: «Вишень багато, але тільки й того, що крупні, –
дуже кислі й не рівняються до Володимирських» [3, c. 60].
Сучасне промислове виробництво князь побачив
лише в Батурині, де знаходився завод, на якому роби-
ли «відмінні воскові свічки». Також поблизу Батурина
розташовувалися й інше сільське господарство та ви-
робництво, зокрема батуринського маєтку Розумов-
ських: вівчарня на 1200 голів іспанських овець і ткаць-
ка фабрика із 50 станками [4, c. 314–315].
ISSN 2218-4805
165
вований значною кількістю розташованих тут навчальних
закладів. Окрім Гімназії вищих наук, він згадує повітове
училище, грецьке училище і приватний жіночий пансіон.
У цілому у своїх дорожніх нарисах Іван Михайлович
Долгоруков вибудовує доволі цілісний і яскравий образ міст
і містечок Чернігівської губернії, яким не були притаман-
ні динамізм та мінливість. У їх укладі та просторі важли-
ву роль відігравало козацьке минуле. Більшість містечок
описуються як села з розміреним патріархальним укла-
дом життя. Таке суб’єктивне (з виразними песимістичними
оцінками) подання образу міст та містечок Чернігівської
губернії було чинником вибудовування протиставлення
новоприєднаної і не цілком інтегрованої до імперських
структур Гетьманщини, яка «виснаженою терпить різно-
манітні тяготи й у всій повноті відчуває втрату віків воль-
ниці», сусіднім на сході губерніям «старої Росії».
ДЖЕРЕЛА
1. Булкина И. «Антипаломничество» : киевские путешествия
князя И.М. Долгорукова на фоне малороссийских тревелогов на-
чала ХІХ века. Лотмановский сборник. Вып. 4, 2014. С. 153–165.
2. Диса К. Більше ніж путівник: емоційний відгук і особисті вра-
ження від мандрівок до Києва в подорожніх записках зламу XVIII–
XIX ст. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. Т. 1, 2018, С. 18–25.
3. Долгоруков И. Путешествие в Киев в 1817 году. Москва,
1870. 208 c.
4. Долгоруков И. Славны бубны за горами или путешествие
мое кое-куда 1810 года. Москва, 1870. 352 c.
5. Сочинения Долгорукаго (князя Ивана Михайловича). С.-Пе-
тербург. Т. 1. 1849. 522 c.
Lemeshko Ya.S., Potapenko M.V. Towns and townships of the Chernihiv
province at the beginning of XIXth century in Ivan Dolhorukov’s travelogues
The article reconstructs the image of towns and townships of
Chernihiv province, which were visited by Prince Ivan Dolhorukov in
1810 and 1817 during a trip to Odessa and Kyiv. The article basis on a
comprehensive analysis of two of his travel notes, which were published
by Osip Bodyansky in 1869-1870. During the trip he visited about 10
towns and townships, including Chernihiv, Nizhyn, Hlukhiv, Borzna,
Kozelets, Krolevets. The structure of their description is unifi ed. He
paid special attention to the description of the location, the town’s
infrastructure, the living conditions of travelers, the economic system.
Travelogs of Prince Ivan Dolhorukov have a high informative potential.
They formed a holistic pessimistic image of towns and townships of
Chernihiv province. This was done to bring the cultural and political
diff erences of the newly annexed Ukrainian lands to the Russian Empire.
Key words: Ivan Dolhorukov, Chernihiv province, travelogues, town,
township.
REFERENCES
1. Bulkina, I. (2014). «Antipalomnichestvo» : kievskie puteshest-
viia kniazia I.M. Dolhorukova na fone malorossiiskikh trevelohov na-
chala XIX veka [Anti-pilgrimage “: Kiev travels of Prince I.М. Dolgoru-
kov against the background of Little Russian travelers of the early
19th century]. Lotmanovskii sbornik, issue 4, pp. 153–165. [in Russian].
2. Dysa, K. (2018). Bilshe nizh putivnyk: emotsiinyi vidhuk i os-
obysti vrazhennia vid mandrivok do Kyieva v podorozhnikh zapys-
kakh zlamu XVIII–XIX st. [More than a guide: emotional response
and personal impressions from travels to Kiev in travel notes of the
turn of the XVIII-XIX centuries]. Naukovi zapysky NaUKMA. Isto-
rychni nauky. V. 1, pp. 18–25. [in Ukrainian].
3. Dolgorukov, I. (1870). Puteshestvie v Kiev v 1817 godu [Travel to
Kiev in 1817]. Moskva. [in Russian].
4. Dolgorukov, I. (1870). Slavny bubni za gorami ili puteshestvie moe
koe-kuda 1810 goda. [Glorious are the tambourines behind the mountains
or my journey somewhere in 1810]. Moskva. [in Russian].
5. Dolgorukov, I. (1849). Sochineniia Dolgorukago (kniazia Ivana
Mikhailovicha) [Works by Dolgorukago (Prince Ivan Mikhailovich)].
V. 1. Sankt Peterburg. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 09.03.2021 p.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
Іван Долгоруков у своїх подорожніх записках фіксував
і зміни в народонаселенні міст і містечок Чернігівської гу-
бернії. Він звертає увагу на стрімке зростання присутності
євреїв: «Що не крок далі, то ближче до їх кочовищ. Де їх те-
пер не зустрінеш?» [3, c. 33]. Займаючись переважно роз-
дрібною торгівлею, вони залишалися мало інтегровани-
ми до тодішнього міського соціуму і зберігали релігійну та
культурну осібність. На це вказує доволі розлогий опис єв-
рейського весілля у Ніжині, свідком якого князь Долгоруков
був у 1810 році [4, c. 307–308]. Так само осібно трималися й
греки, які сформували чисельну й економічно впливову гро-
маду в Ніжині. Не останню роль при цьому відігравало те,
що до Ніжина постійно прибували нові переселенці – релі-
гійні й політичні емігранти з Кіпру, Константинополя тощо.
Як ми вже зазначали, найбільш модернізованими, а отже
й цікавими для князя Долгорукова виявилися Батурин, а ще
більше – Ніжин. У Батурині він описав обидва будинки Ро-
зумовських – старий дерев’яний і новозбудований кам’я-
ний. Перший був схожий на палац і вражав великою кількі-
стю покоїв та залишками розкоші – прислуга в гарній лівреї,
розкішні столові прибори, справжнє шампанське, фортепі-
ано і т. д. Другий «було поставлено в найкращому місці, яке
вдалося відшукати в Батурині – на горі над річкою. Будинок
у три поверхи, з широким балконом та колонадою. Через
відсутність великих кімнат всередині не надто гарний, зате
ззовні, особливо із-за річки, його вигляд цілком гарний». За-
цікавила у Батурині князя Долгорукова і могила Кирила Ро-
зумовського у Воскресенській церкві: «Монумент над його
гробом гарний и величавий своєю простотою» [4, с. 317]. У
цій церкві відбувалися поминальні богослужіння за участю
церковного хору з 12 півчих, яких відбирав особисто Кири-
ло Розумовський й відправляв на навчання до найкращих
майстрів Російської імперії (Бортнянський) та Європи. Їх-
ній спів Іван Долгоруков, який спеціально для цього затри-
мався у Батурині на пів доби, описав так: «Істинно, я давно
не чув такої солодкої гармонії, які ніжні голоси. Яка музика!
Який вираз обличчя в кожного з них! Кожен не лише бере
ноту чи підвищує голос – він в цей час відчуває й пережи-
ває, захоплення одухотворяє всі його риси…» [4, с. 317–318].
У Ніжині цікавинок виявилося значно більше. Найпер-
ше – Благовіщенський чоловічий монастир – «прекрасна
церква і, судячи зі стилю, – старовинної архітектури». Ува-
га князя зосередилась на мощах, а також на найбільш шано-
ваній святині – крові Іоанна Предтечі. Із нових храмів Івану
Долгорукову сподобалась грецька церква Всіх Святих, схожа
на відвідані ним сучасні собори Одеси та Херсона [4, c. 310].
Обидва храми вражали художнім оформленням – внутріш-
ні колони Благовіщенського монастиря мали цікавий роз-
пис (композиція із зображенням імператора Олександра І
й царя Соломона), у Всіхсвятській церкві був виставлений
великий сюжетний портрет імператора Олександра І. Також
тут був іконостас на «грецький смак». Але найбільше вразила
споруда Гімназії вищих наук князя Безбородька – «великий
чотириповерховий замок, увесь кам’яний з колонадою, че-
пурний фасад» [3, c. 57]. Загалом Іван Михайлович був зди- j
|