Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року)
Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні з огляду на вагомі втрати пам’яток упродовж совєтського періоду спонукає чималу увагу приділяти історії вивчення питання. У статті систематизовано та розширено вербальні відомості про надгробки на єврейському кладовищі в Борисполі, зафіксовані в...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181289 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) / І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 75-78. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181289 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1812892025-02-09T17:00:47Z Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) Jewish cemetery in Boryspil (based on 1924 expedition materials by Mariia Viazmitina and Mariia Novytska) Ходак, І.О. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні з огляду на вагомі втрати пам’яток упродовж совєтського періоду спонукає чималу увагу приділяти історії вивчення питання. У статті систематизовано та розширено вербальні відомості про надгробки на єврейському кладовищі в Борисполі, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіної і М. Новицької (1924), підготовленій під час одноденної навчальної екскурсії (експедиції) студентів Київського археологічного інституту під орудою Д. Щербаківського. На основі власних натурних спостережень, а також прорисовок і малюнків, виконаних учасниками експедиції, авторки класифікували надгробки за конструкцією, виділивши чотири основні типи й кілька підгруп у межах першого з них, а також зафіксували характер орнаментального оздоблення з урахуванням іконографії та семантики мотивів, техніки виконання. Research of the Jewish culture heritage in Ukraine, given considerable loss of sights and monuments in the Soviet time, encourages to pay a lot of attention to the history of studying this issue. The article has systematized and significantly extended information about the tombstones of a Jewish cemetery in Boryspil, which can be found in Mariia Viazmitina and Mariia Novytska’s report titled «Jewish Cemetery in Boryspil» (1924) based on the results of a 1-day educational excursion (expedition) that the students of Kyiv Institute of Archaeology under the guidance of Danylo Shcherbakivskyi had. Following their personal field observations, along with trace drawings and sketches made by the expedition participants, the report authors classified the tombstones by design having singled out four major types and several sub-groups within the first major type, and also documented the features of ornamental decoration with due consideration of iconography and symbolism of motives, execution techniques. They noted that vertical stone slabs with inscriptions and ornamental compositions were the least widespread type of tombstones in the Boryspil cemetery. Most frequently met tombstones were the ones similar to small buildings made of brick (sometimes plastered), stone, wood, covered with metal or timber; a bit less frequently – high and thick wooden boards having inscriptions and ornaments from time to time; and the most recent monuments were made of gray stone and shaped as a tree stem with trimmed branches. It is noteworthy that the young researchers went beyond solely analyzing the design, technology and ornament parameters of the Boryspil cemetery tombstones – and presented the equivalents from Jewish cemeteries in Odessa and Kyiv, which fact further speaks to their interest in the issues under study. The archive materials prove that at least Mariia Novytska alone kept on documenting the Jewish art monuments in 1920s, principally the tombstones in the regions of Eastern Podillшa, Katerynoslavschyna and Crimea. 2021 Article Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) / І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 75-78. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181289 726.8(477.41-22=411.16)«1924» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Ходак, І.О. Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) Сіверщина в історії України |
| description |
Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні з огляду на вагомі втрати пам’яток упродовж совєтського періоду спонукає чималу увагу приділяти історії вивчення питання. У статті систематизовано та
розширено вербальні відомості про надгробки на єврейському кладовищі в
Борисполі, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіної і М. Новицької (1924), підготовленій під час одноденної навчальної екскурсії (експедиції) студентів Київського археологічного інституту під орудою Д. Щербаківського. На основі
власних натурних спостережень, а також прорисовок і малюнків, виконаних учасниками експедиції, авторки класифікували надгробки за конструкцією, виділивши чотири основні типи й кілька підгруп у межах першого з них,
а також зафіксували характер орнаментального оздоблення з урахуванням
іконографії та семантики мотивів, техніки виконання. |
| format |
Article |
| author |
Ходак, І.О. |
| author_facet |
Ходак, І.О. |
| author_sort |
Ходак, І.О. |
| title |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) |
| title_short |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) |
| title_full |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) |
| title_fullStr |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) |
| title_full_unstemmed |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) |
| title_sort |
єврейське кладовище в борисполі (за експедиційними матеріалами марії вязьмітіної та марії новицької 1924 року) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181289 |
| citation_txt |
Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року) / І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 75-78. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT hodakío êvrejsʹkekladoviŝevborispolízaekspedicíjnimimateríalamimaríívâzʹmítínoítamaríínovicʹkoí1924roku AT hodakío jewishcemeteryinboryspilbasedon1924expeditionmaterialsbymariiaviazmitinaandmariianovytska |
| first_indexed |
2025-11-28T08:08:21Z |
| last_indexed |
2025-11-28T08:08:21Z |
| _version_ |
1850020787089571840 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
75
УДК 726.8(477.41-22=411.16)«1924»
І.О. Ходак
ЄВРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ
В БОРИСПОЛІ (ЗА ЕКСПЕДИЦІЙНИМИ
МАТЕРІАЛАМИ МАРІЇ ВЯЗЬМІТІНОЇ
ТА МАРІЇ НОВИЦЬКОЇ 1924 РОКУ)
Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні з огляду на ва-
гомі втрати пам’яток упродовж совєтського періоду спонукає чималу ува-
гу приділяти історії вивчення питання. У статті систематизовано та
розширено вербальні відомості про надгробки на єврейському кладовищі в
Борисполі, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіної і М. Новицької (1924), під-
готовленій під час одноденної навчальної екскурсії (експедиції) студентів Ки-
ївського археологічного інституту під орудою Д. Щербаківського. На основі
власних натурних спостережень, а також прорисовок і малюнків, викона-
них учасниками експедиції, авторки класифікували надгробки за конструк-
цією, виділивши чотири основні типи й кілька підгруп у межах першого з них,
а також зафіксували характер орнаментального оздоблення з урахуванням
іконографії та семантики мотивів, техніки виконання.
Ключові слова: кладовище, Бориспіль, експедиція, єврейські надгробки,
конструкція, орнаментальний декор.
Дослідження єврейської культурної спадщини в Укра-
їні загалом і мистецтва зокрема впродовж останніх де-
сятиліть суттєво активізувалося. Зважаючи на вагомі
втрати монументальних (нерухомих) об’єктів упродовж
совєтського періоду, включно з надгробними пам’ятни-
ками, цілком очевидно, що цей процес спонукав чималу
увагу приділити історії вивчення питання, що дало змо-
гу виявити низку вербальних (описи) і візуальних (світ-
лини, замальовки, кальки, естампажі) джерел і таким
чином поповнити джерельну базу. Якщо ще якихось де-
сяток-два років тому відповідні студії пов’язували зде-
більшого з представниками єврейської національності,
уважаючи, що власне українці зверталися до цієї пробле-
матики незалежно один від одного [1, с. 868], то нині оче-
видно, що в першій третині ХХ ст. сформувалася традиція
вивчення єврейських мистецьких артефактів як невід’єм-
ної складової культурного поля України. Власне, цю тра-
дицію в Києві започаткувала створена після завершення
ХІ археологічного з’їзду (1899) при Історичному товари-
стві Нестора-літописця комісія для обстеження та опису
старожитностей п’яти, як тоді їх називали, південноро-
сійських губерній – Київської, Подільської, Волинської,
Чернігівської та Полтавської, другий том праць якої мав
містити матеріали про дерев’яні синагоги [1, с. 878]. Спра-
ву одразу підхопило молодше покоління, до котрого, зо-
крема, належав безпосередній наставник М. Вязьмітіної
(1896–1994) та М. Новицької (1896–1965) – Д. Щербаків-
ський (1877–1927), котрому не судилося долучитися до
участі в згаданому з’їзді, але за якесь десятиліття він посів
провідне становище серед істориків українського мисте-
цтва, а в 1920-х роках доклав неабияких зусиль для інсти-
туціювання єврейських студій і в музейних (насамперед
у Київському художньо-промисловому і науковому му-
зеєві / Всеукраїнському історичному музеєві ім. Т. Шев-
ченка), і в суто науково-дослідних установах (скажімо, у
мистецькому відділі Всеукраїнського археологічного ко-
мітету, далі – ВУАК). Воднораз до студіювання єврейського
мистецтва вчений заохочував своїх учениць з Київського
археологічного інституту, котрі невдовзі стали аспірант-
ками і / чи співробітницями провідних музеїв та Науко-
во-дослідної кафедри мистецтвознавства.
Серед матеріалів науково-навчальних екскурсій (екс-
педицій), проведених студентами (слухачами) Київського
археологічного інституту під орудою викладачів, особли-
вою цінністю вирізняються матеріали одноденної колек-
тивної поїздки до містечка Борисполя (нині – місто Київ-
ської області), що відбулася 5 червня 1924 року. Комплекс
доповідей, підготовлених студентами на основі занотова-
них вербальних відомостей і замальовок [2], якнайкраще
відображає підходи та методики, що використовувалися
в Інституті, насамперед керівником експедиції Д. Щерба-
ківським. Водночас він містить неоціненний джерельний
матеріал для дослідників різних аспектів матеріальної та
духовної культури краю, відображаючи стан тих чи інших
реалій у період кардинальних суспільних трансформацій.
Тож не дивно, що про згаданий комплекс загалом і при-
свячену єврейським надгробкам доповідь М. Вязьмітіної і
М. Новицької [3] в літературі згадували неодноразово, на-
самперед І. Ходак і А. Ставицька [4, с. 197; 5, с. 119; 1, с. 877;
6, с. 55; 7]1, проте вони обмежилися або фіксацією фак-
ту її підготовки, або стисло охарактеризували її, згадав-
ши про чотири основні типи надгробків, що не дає змоги
осягнути характер єврейських намогильних пам’ятників
Борисполя, риси їхньої типовості та відмінності, а також
еволюцію впродовж кількох століть.
Мета статті полягала в систематизації та розширені
вербальних відомостей про єврейські надгробки Бориспо-
ля, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіної і М. Новицької
«Єврейське кладовище в Боришполі» [3]. Уважаємо такий
підхід виправданим, насамперед через те, що написана
рукою М. Новицької доповідь погано надається для пу-
блікації, оскільки її авторка, котра зростала й навчала-
ся в Москві та Криму, перебралася до Києва 1922 року й
лише почала опановувати українську мову, тож відтворен-
ня рукопису дипломатичним методом навряд чи можна
визнати слушним, тоді як відтворення критичним мето-
дом вимагало б суттєвого втручання. Водночас розгляду-
ваний архівний документ дає змогу поглибити уявлення
про перебіг фахового становлення обох дослідниць, які
згодом долучилися до розвою провідних київських му-
зеїв та підготовки істориків мистецтва в Київському ар-
хеологічному інституті загалом.
Джерельна база статті насамперед включає доповідь
М. Вязьмітіної і М. Новицької «Єврейське кладовище в
Боришполі» [3], а також інші матеріали учасників експе-
диції 1924 року до Борисполя, що відклалися в науково-
му архіві Інституту археології Національної академії наук
України (далі – НА ІА НАН України), експедицій М. Но-
вицької та її колег 1920-х років з різних київських архі-
вів, насамперед НА ІА НАН України, архівних наукових
1. В одній зі статей А. Ставицької співавторкою доповіді про єврей-
ське кладовище в Борисполі помилково зазначено П. Кульженко [8, с. 68].
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
76
фондів рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвоз-
навства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильсько-
го НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ), Центрального дер-
жавного архіву-музею літератури та мистецтва України
(далі – ЦДАМЛМ України), що дали змогу простежити ін-
терес до єврейських пам’яток та рівень їхнього опрацю-
вання в окреслений період.
Отже, 30 червня 1924 року М. Вязьмітіна з М. Новицькою
підготували доповідь «Єврейське кладовище в Боришпо-
лі» на основі власних польових матеріалів та замальовок і
прорисовок інших учасників колективної експедиції слу-
хачів Київського археологічного інституту до Борисполя
під орудою Д. Щербаківського.
За їхнім твердженням, частина невеликого кладовища,
що містилося на околиці містечка і було огороджено ти-
ном з дерев’яних, загострених угорі дощок, тоді залиша-
лася вільною, хоча зарослі кущами поховання «у задньо-
му кутку» (певно, давніші) стояли близько одне до одного.
За конструкцією дослідниці вирізнили чотири основ-
ні типи надгробків (у доповіді їх названо архітектурни-
ми типами). Найпоширенішими на кладовищі виявили-
ся намогильні пам’ятники першого з них, що нагадували
будівлі. Зазвичай їхня мурована з цегли нижня части-
на мала форму видовженого прямокутного об’єму чи, як
його визначили авторки, паралелепіпеда, а дерев’яні пе-
рекриття (завершення) різнилися формою. Саме форма
перекриття, як засвідчує доповідь, правив авторкам за
критерій для класифікації надгробків цього типу на три
групи (підтипи). До першої групи [учасники експедиції,
зокрема М. Новицька, С. Магура (1897–1938), Волобуєва,
А. Терещенко (1901–1977), М. Вязьмітіна та П. Кульжен-
ко (1891/1892–1982), виконали замальовки восьми таких
пам’яток] належали надгробки з напівциліндричним за-
вершенням (іноді вкритим бляхою), причому деякі з них
не мали жодних епітафій, орнаментального декору чи
вставлених плит (стел) у торцеву стіну, а деякі містили
камінну плиту чи дерев’яні дошки з відповідним епіта-
фійним написом, візерунком, а іноді – ще й сюжетним
зображенням, скажімо, анімалістичним.
До другої групи авторки віднесли надгробки з дво-
схилим покриттям, що звисало над стінами. У їхню
передню стінку зазвичай були вставлені плити різних
форм або ж обидві торцеві стінки містили по чотири
(іноді – вісім) квадратних отворів. Один з найприкмет-
ніших намогильних пам’ятників розглядуваної групи,
замальований А. Терещенком, стояв на чотирьох ніж-
ках, а розміщена спереду дерев’яна дошка увінчувала-
ся невеличким бляшаним дашком.
Третю групу сформували надгробки, на формі яких, як
гадали дослідниці, найбільше позначився вплив україн-
ської хати, тобто вони мали чотирисхилий дах, а часом
наслідували форму скрині.
Наступні три типи М. Вязьмітіна і М. Новицька не роз-
бивали на жодні групи. До другого з них вони зарахува-
ли надгробки з високих, досить товстих дерев’яних до-
шок, поставлених сторч. Головна відмінність між різними
пам’ятниками цієї групи полягала знову-таки у формі за-
вершення – загостреного з дашком чи заокругленого, так
само з дашком. До того ж надгробки різнилися характе-
ром обробки перехідної частини настільки, що деякі з
них своїм абрисом нагадували людську постать. Зазви-
чай на дошках вирізали відповідні епітафії, іноді дода-
вали орнаментальне оздоблення.
Найменш розповсюдженими виявилися надгробки тре-
тього типу, а саме поставлені сторч широкі, але невисокі
кам’яні плити майже квадратної форми (авторки назва-
ли її видовженим квадратом) із заокругленим завершен-
ням, горішні частини яких прикрашали орнаментальним
різьбленням, а вже під ним робили епітафійні написи.
До четвертого типу потрапили нові надгробки із сіро-
го каменю у вигляді товстих стовбурів з обрізаним гіллям.
Щодо матеріалу, то на кладовищі траплялися надгробки
у формі будівель, виготовлені з цегли (тинькованої і не-
тинькованої) та криті бляхою, а також зроблені з дерева,
криті бляхою чи деревом. Матеріалом для кам’яних стел
(як тих, що стояли окремо, так і вставлених у надгроб-
ки-будівлі) слугував мармур або пісковик.
Охарактеризувавши конструкцію меморіальних пам’ят-
ників, дослідниці звернулися до аналізу їхнього різьблен-
ня, намагаючись побіжно зафіксувати семантику деяких
зображень. До найбільш своєрідних і давніх вони зараху-
вали лева й свічники – символи почесної смерті, а також
«кесар-тойро»2, тобто, очевидно, корону Тори (кетер-То-
ру). Крім того, їм нерідко траплялося зображення злама-
ного дерева, що символізувало загублене молоде життя3.
Проте найчастіше доводилося стикатись із рослинними
орнаментальними мотивами.
Написи та орнаменти, як правило, вирізьблювали в
товщі каменю чи дерева, хоча траплялися горельєфні
зображення на заглибленому тлі. Колористичне вирі-
шення здебільшого передбачало фарбування епітафії
та свічників у чорний колір, проте на мармурових пли-
тах напис іноді, а орнамент завжди фарбували золотим.
2. Дослідники єврейської спадщини у зв’язку з публікацією тижне-
вика «Шквал» про виставлений в експозиції Всеукраїнського музею єв-
рейської культури ім. М. Мойхер-Сфоріма оксамитовий футляр для Тори,
названий «Кесар-Торою», стверджують, що «в такому викладі традицій-
не єврейське поєднання “кетер тора” (корона для Тори), що прочитуєть-
ся як “тора для кесаря”, отримувало смислове відсилання до російських
царів-“погромників”, що створювало поле для ідеологічної роботи. Ве-
ликий етнографічний досвід і мовна компетенція співробітників Музею
єврейської культури, утім, не дозволяють припустити, що таке трактуван-
ня стало результатом незнання того, як в єврейській традиції прийня-
то позначати корону для Тори. Найімовірніше, що випадок з одеською
“Кесар-торою” є прикладом втручання з боку совєтської політосвіти: іс-
торичний матеріал і предмети єврейської старовини були, перш за все,
символами поваленого царизму» [9, с. 60].
3. Зображення зламаного дерева на надгробках, як і поширення в
пізніший час виготовлених з пісковику надгробків у вигляді стовбура
дерева зі зламаним гіллям, безперечно, засвідчує тенденцію до типіза-
ції та виродження традиції. Власне, саме трансформацію образу дере-
ва Б. Хаймович свого часу навів як одну з найбільш показових у цьому
контексті: «Зображення Древа Едемського саду, що плодоносить і випро-
мінює життя, замінюється образом людини-дерева із засохлим стовбу-
ром, розбитою кроною, відрубаними гілками. Гілки символізують оси-
ротілих дітей, засохлий, заломлений стовбур і зруйнована крона стають
простою алегорією, суть якої досить одномірна» [10, с. 95].
ISSN 2218-4805
77
Рослинний візерунок, виконаний доволі реалістично,
як правило, складався з двох вигнутих гілочок, з’єднаних
посередині за принципом дзеркальної симетрії. Функці-
онально він відокремлював дві літери (скорочену почат-
кову частину типової вступної формули епітафійного на-
пису на єврейських надгробках [11, с. 108], що означала
«тут спочиває») від решти тексту. Водночас траплялися
надгробки, у яких зображення роздвоєних донизу і пе-
рев’язаних стрічкою гілочок втрачали симетричність, як,
наприклад, на одному мармуровому надгробкові, загли-
блене зображення якого більше нагадувало тендітне де-
рев’яне різьблення. Показово, що, як і в низці інших ви-
падків, дослідниці не обмежилися констатацією типових
і відмінних типів орнаментального декору надгробків бо-
риспільського кладовища, а навели аналоги з київсько-
го кладовища, що засвідчує тяглість інтересу до окрес-
леної проблематики та спробу контекстуального аналізу.
Якщо напрацювання М. Вязьмітіної з проблематики
єврейського мистецтва, наскільки нам відомо, поза роз-
глядуваним звітом наразі не віднотовано в літературі, то
М. Новицька надалі неодноразово обстежувала єврейські
пам’ятки під час експедицій, зокрема, до наукового обігу
запроваджено факт фіксацією нею (замальовки та естам-
пажі) близько двадцяти намогильних плит на єврейському
кладовищі в Катеринославі (нині – Дніпро) та виконання
замальовок під час спільної з Н. Коцюбинською подоро-
жі на Східне Поділля 1924 року [4, с. 198; 1, с. 877; 6, с. 80],
хоча вони й не вичерпують усього обсягу її напрацювань
з розглядуваної проблематики.
Отже, доповідь М. Вязьмітіної і М. Новицької «Єврей-
ське кладовище в Боришполі» подає надзвичайно цін-
ний матеріал про конструктивні типи, матеріали та тех-
ніку виконання, колористику та орнаментальний декор
надгробків на єврейському цвинтарі в Борисполі, що осо-
бливо актуально з огляду на знищення самого комплек-
су в совєтський період. Перспективи дослідження питан-
ня полягають у продовженні введення до наукового обігу
експедиційних матеріалів 1920-х років, що дасть змогу
розширити і поглибити студії єврейських надгробків і
мистецтва (матеріальної культурної спадщини) загалом.
ДЖЕРЕЛА
1. Ходак І. Лизавета Левитська (з історії українського мисте-
цтвознавства 1920-х – початку 1930-х років). Народознавчі зошити.
Львів, 2014. Зош. 5. С. 867–883.
2. Науковий архів Інституту археології НАН України (далі НА ІА
НАН України), ф. 9, спр. 79, арк. 1–59, мал. 1–51.
3. НА ІА НАН України, ф. 9, спр. 79, с. 1–14, 16 арк., 13 арк.
4. Ходак І.О. Наукова діяльність Данила Щербаківського в
контексті історії українського мистецтвознавства першої тре-
тини ХХ століття : дис. … канд. мистецтвознав. : спец. 17.00.05.
Київ, 2010. 451 с. : іл.
5. Ходак І. Науково-дослідна кафедра мистецтвознавства: по-
чатковий етап діяльності (1922–1924). Студії мистецтвознавчі. 2014.
Чис. 2. С. 109–125.
6. Ходак І. Наталя Коцюбинська і Кабінет українського мисте-
цтва Всеукраїнської академії наук (з історії вітчизняного мисте-
цтвознавства 1920-х – початку 1930-х років). Київ : ІМФЕ ; Хар-
ків : Вид. О. Савчук, 2017. 448 с., 114 іл.
7. Ставицька А. Екскурсії слухачів Київського археологічно-
го інституту до міста Борисполя (20-ті рр. ХХ ст.). Краєзнавство як
феномен історичного розвитку та державотворення України : матеріа-
Траплялися надгробки з пісковику й дерева, у яких чор-
ний поєднували з біло-синім.
Саме надгробок із зображенням лева, що належав до
першого типу, М. Вязьмітіна і М. Новицька виокремили
з-поміж інших та доволі детально описали в доповіді: «На
надгробку № 4 (табл. І), як ми вже зазначали, є надзви-
чайно цікаве різьблене виображення лева, під ногами ко-
трого проміж двох літер, що визначають «тут спочиває»,
є геометричний орнамент. Цей орнамент поглиблено в
загальній площі дошки, в той час як сам лев плаский, але
виступає на поглибленому фоні. Елементами орнаменту
являються прямі, що перетинаються та утворюють клітин-
ки і вигнуті лінії начебто частини кола, маленькі кола та
ущерблений овал <…>. Всі ці елементи складаються в один
загальний візерунок трикутника, в якому бокові вигнуті
лінії влучно повторюють контур переходової частини са-
мої дошки. Пряма лінія основи трикутника нагорі повто-
рюється цілою низкою неповних овалів, що також обрам-
ляють і всю горішню півкруглу частину, де міститься лев.
Він дуже стилізований, увесь трактований лише загаль-
ним контуром. Лінія контуру надзвичайно вигнута і чу-
десно передає напруженість руху. Цікаво, що всі частини
тулуба відокремлені від нього досить широким жолобком.
Таким чином трактовані не тільки ноги, але і око, і язик,
висунутий з широко розкритого рота. Хвіст, що буйно за-
кинутий, підіймається поза його спиною. Цей лев – най-
краща річ Бориспільського цвинтаря. На київському кла-
довищі бачили ми теж дві пари левів, але зроблені вони
рельєфно з каменю і навіть пофарбовані. Компонування
геральдично по парах, і одна пара своїми хвостами і язи-
ками трошки нагадує бориспільські, але, здається, вони
мають менше старовинних традицій в своїй трактовці» [3].
Щодо зображень стовбура дерева, то в доповіді стис-
ло охарактеризоване одне з них (на плиті, замальованій
під № 20 та таблиці ІІ): праворуч унизу розміщено ре-
льєфний стовбур, а вище і лівіше – його горішню (нахи-
лену) частину з кроною, «трактованою загальною масою
лише контуром». Натомість заглиблене тло майстер оп-
рацював мотивом «лусочок». Для надгробків із цим мо-
тивом дослідниці також навели аналоги з єврейських
кладовищ у Києві й Одесі, зауваживши, що на першо-
му з кладовищ бачили лише одне подібне зображення,
причому стовбур на ньому трактовано скульптурно і ко-
жен листочок виліплено окремо, тоді як на другому мо-
тив зламаного дерева траплявся досить часто, здебіль-
шого на нових пам’ятниках.
Рельєфне зображення кетер-Тори на плиті з пісковику,
вставленій в стіну надгробка № 9, мало такий вигляд: за-
глиблене й оброблене тими самими «лусочками» тло по-
фарбували в синьо-білий колір, власне корону – у чорний,
а стилізований рослинний орнамент навколо неї – у синій.
Зображення свічників надавалися до класифікації за
кількома критеріями: формою самих свічників (трисвіч-
ники, п’ятисвічники, семисвічники тощо), технікою вико-
нання (рельєфні чи заглиблені) та композицією.
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
78
ли VI Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 80-й річниці утворення Київ-
ської обл. Бориспіль : ПП «Шевц», 2012. С. 327–336.
8. Ставицька А. Данило Щербаківський як викладач Київського
археологічного інституту. Наукові записки з української історії : зб. наук.
ст. Переяслав-Хмельницький, 2015. Вип. 36. С. 65–69.
9. Щербакова М. К вопросу о концептуальном развитии еврей-
ского музея и этнографии евреев на территории Украины в 1917–
1941 гг. Iudaic-Slavic Journal. 2019. № 1. С. 44–79.
10. Хаймович Б. Резной декор еврейских надгробий Украины.
История евреев на Украине и в Белоруссии. Экспедиции. Памятники. Наход-
ки : сб. науч. трудов. Санкт-Петербург, 1994. С. 83–106.
11. Носоновский М. Об эпитафиях с еврейских надгробий
Правобережной Украины. История евреев на Украине и в Белорус-
сии. Экспедиции. Памятники. Находки : сб. науч. трудов. Санкт-Петер-
бург, 1994. С. 107–119.
Khodak I.O. Jewish cemetery in Boryspil (based on 1924 expedition
materials by Mariia Viazmitina and Mariia Novytska)
Research of the Jewish culture heritage in Ukraine, given considerable loss of
sights and monuments in the Soviet time, encourages to pay a lot of attention to
the history of studying this issue. The article has systematized and signifi cantly ex-
tended information about the tombstones of a Jewish cemetery in Boryspil, which
can be found in Mariia Viazmitina and Mariia Novytska’s report titled «Jewish
Cemetery in Boryspil» (1924) based on the results of a 1-day educational excursion
(expedition) that the students of Kyiv Institute of Archaeology under the guidance
of Danylo Shcherbakivskyi had. Following their personal fi eld observations, along
with trace drawings and sketches made by the expedition participants, the report
authors classifi ed the tombstones by design having singled out four major types
and several sub-groups within the fi rst major type, and also documented the fea-
tures of ornamental decoration with due consideration of iconography and sym-
bolism of motives, execution techniques. They noted that vertical stone slabs with
inscriptions and ornamental compositions were the least widespread type of tomb-
stones in the Boryspil cemetery. Most frequently met tombstones were the ones
similar to small buildings made of brick (sometimes plastered), stone, wood, cov-
ered with metal or timber; a bit less frequently – high and thick wooden boards
having inscriptions and ornaments from time to time; and the most recent monu-
ments were made of gray stone and shaped as a tree stem with trimmed branches.
It is noteworthy that the young researchers went beyond solely analyzing the de-
sign, technology and ornament parameters of the Boryspil cemetery tombstones –
and presented the equivalents from Jewish cemeteries in Odessa and Kyiv, which
fact further speaks to their interest in the issues under study. The archive mate-
rials prove that at least Mariia Novytska alone kept on documenting the Jewish
art monuments in 1920s, principally the tombstones in the regions of Eastern Po-
dillшa, Katerynoslavschyna and Crimea.
Key words: cemetery, Boryspil, expedition, Jewish tombstones, construction,
ornamental decor.
REFERENCES
1. Khodak, I. (2014). Lyzaveta Levytska (z istorii ukrainskoho
mystetstvoznavstva 1920-kh – pochatku 1930-kh rokiv). [Lyzaveta
Levytska (on the History of National Art History of the 1920s – early
1930s)]. Narodoznavchi zoshyty – The Ethnology Notebooks, 5, pp. 867–883.
[in Ukrainian].
2. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk
Ukrainy (dali – NA IA NAN Ukrainy), f. 9, spr. 79, ark. 1–59, mal. 1–51.
3. NA IA NAN Ukrainy, f. 9, spr. 79, pp. 1–14, 16 ark., 13 ark.
4. Khodak, I.O. (2010). Naukova diialnist Danyla Shcherbakivskoho v kon-
teksti istorii ukrainskoho mystetstvoznavstva pershoi tretyny XX stolittia [Scien-
tifi c activity of Danylo Shcherbakivskyi in the сontext of History of
the Ukrainian Art Studies of the fi rst third of the 20th century] (Candi-
date’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
5. Khodak, I. (2014). Naukovo-doslidna kafedra mystetstvoznavst-
va: pochatkovyi etap diialnosti (1922–1924) [The Research Depart-
ment of Art Studies: the initial stage of activity (1922–1924)]. Studii
mystetstvoznavchi – Researches of the Fine Arts, 2, pp. 109–125. [in Ukrainian].
6. Khodak, I. (2017). Natalia Kotsiubynska i Kabinet ukrainskoho mystetstva
Vseukrainskoi akademii nauk (z istorii vitchyznianoho mystetstvoznavstva 1920-
kh – pochatku 1930-kh rokiv). [Natalia Kotsiubynska and Cabinet of Ukrainian
Art of the All-Ukrainian Academy of Sciences (on the History of National Art His-
tory of the 1920 – early 1930s)]. Kyiv : IMFE; Kharkiv : Vyd. O.O. Savchuk.
[in Ukrainian].
7. Stavytska, A. (2012). Ekskursii slukhachiv Kyivskoho arkheolo-
hichnoho instytutu do mista Boryspolia (20-ti rr. XX st.). [Excursions
of students of the Kiev Archeological Institute to the city of Boryspil
(20-ies of the 20th Century).] Abstracts of Papers ‘95: Kraieznavstvo yak
fenomen istorychnoho rozvytku ta derzhavotvorennia Ukrainy. (pp. 327–336).
Boryspil. [in Ukrainian].
8. Stavytska, A. (2015). Danylo Shcherbakivskyi yak vykladach
Kyivskoho arkheolohichnoho instytutu. [Danylo Shcherbakivskyi as a
teacher at the Kiev Archeological Institute]. Naukovi zapysky z ukrainskoi
istorii: zb. nauk. st., (36), pp. 65–69. [in Ukrainian].
9. Shcherbakova, M. (2019). K voprosu o kontseptual’nom razvitii
evreyskogo muzeya i etnografi i evreev na territorii Ukrainy v 1917–
1941 gg. [On the development of Jewish Museums and Jewish Eth-
nography in Ukraine, 1917–1941]. Iudaic-Slavic Journal, 1, рр. 44–79.
[in Russian].
10. Khaymovich, B. (1994). Reznoy dekor evreyskikh nadgrobiy
Ukrainy. [The carved décor of Jewish tombs of Ukraine]. Istoriya evreev
na Ukraine i v Belorussii. Ekspeditsii. Pamyatniki. Nakhodki: sb. nauch. trudov,
pp. 83–106. [in Russian].
11. Nosonovskiy, M. (1994). Ob epitafi yakh s evreyskikh nadgro-
biy Pravoberezhnoy Ukrainy. [To the epitaphs of Right-bank Ukraine
Jewish tombstones]. Istoriya evreev na Ukraine i v Belorussii. Ekspedit-
sii. Pamyatniki. Nakhodki: sb. nauch. trudov, pp. 83–106. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 28.02.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК 718(477.52–21)
А.Н. Мирошниченко
В.В. Назарова
МАТЕРИАЛЫ К «РУССКОМУ
ПРОВИНЦИАЛЬНОМУ НЕКРОПОЛЮ»
ПО ГОРОДУ ГЛУХОВУ
В статье представлен список погребенных на кладбищах г. Глухова, пред-
назначавшийся для публикации в «Русском провинциальном некрополе» вели-
кого князя Николая Михайловича. Данное издание должно было увидеть свет
в начале ХХ ст., но большинство материалов, собранных в 1908–1915 гг.,
долгое время так и оставались неопубликованными. В статье рассказыва-
ется о методике сбора сведений для данного издания и проблемах, с которы-
ми пришлось столкнуться его составителям в начале ХХ ст. На основании
этой информации и анализа присланных для «Русского провинциального не-
крополя» сведений по Глухову, а также сопоставления этих сведений с со-
хранившимися на сегодняшний день на глуховских кладбищах надгробиями
ХIХ – начала ХХ ст., сделаны предварительные выводы о степени подроб-
ности присланных по Глухову списков и качестве внесенных в них данных.
Представлены уточнения и дополнения, которые эти списки позволили сде-
лать для исследования кладбищ г. Глухова. Обоснована ценность данного ма-
териала как исторического источника.
Ключевые слова: Глухов, кладбища, надгробия, эпитафии, Терещенко,
«Русский провинциальный некрополь».
В последние годы Глухов стал лидером по количеству
исследований в области некрополистики на территории
Украины. В 2010-х гг. были проведены глобальные обс-
ледования старинных кладбищ города – православных
Вознесенского, Веригинского и Усовского, а также Глу-
ховского еврейского кладбища. Эти исследования наш-
ли отражение в целом ряде работ.
Первые комплексные исследования по изучению раз-
личных составляющих Вознесенского, Веригинского и
Усовского кладбищ г. Глухова и старинных надгробий
этих некрополей как объектов культурного наследия
были начаты А.Н. Мирошниченко в 2014 г. и продолжа-
ются по сей день. В ходе этой работы А.Н. Мирошничен-
ко был опубликован ряд статей [4–10; 44], содержащих
j
|