В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами)
Стаття побудована на маловідомих епістолярних джерелах про участь прогресивного українського суспільного діяча В.В. Тарновського (1810–1866) у підготовці та проведенні селянської реформи 1861 р. The article have been based on a little known epistolary sources about Ukrainian progressive figure V....
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2021 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181302 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 188-191. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859795978776739840 |
|---|---|
| author | Товстоляк, Н.М. |
| author_facet | Товстоляк, Н.М. |
| citation_txt | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 188-191. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття побудована на маловідомих епістолярних джерелах про
участь прогресивного українського суспільного діяча В.В. Тарновського (1810–1866) у підготовці та проведенні селянської реформи
1861 р.
The article have been based on a little known epistolary sources about
Ukrainian progressive figure V.V. Tarnovskyi participation in preparation
and realization Peasant Reform in 1861.
|
| first_indexed | 2025-12-02T13:01:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
188
УДК 94(477.51)
Н.М. Товстоляк
В.В. ТАРНОВСЬКИЙ (1810–1866)
У РОКИ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ
СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ 1861 р.
(ЗА ЕПІСТОЛЯРНИМИ МАТЕРІАЛАМИ)
Стаття побудована на маловідомих епістолярних джерелах про
участь прогресивного українського суспільного діяча В.В. Тарнов-
ського (1810–1866) у підготовці та проведенні селянської реформи
1861 р. В.В. Тарновський був одним з відомих українських експер-
тів з економіки сільського господарства, поміщицького господар-
ства та соціальних відносин в українському селі ХІХ ст. Свої на-
укові дослідження, практичну діяльність він здійснював у тісній
співпраці з активним учасником підготовки та проведення селян-
ської реформи 1861 – Г.П. Галаганом та іншими. Г.П. Галаган був
його близьким другом, сусідом по маєтку, разом вони працювали
у комісіях з підготовки селянської реформи, а після 1861 р. – у гу-
бернських земських установах. Маловідомі листи В.В. Тарновсько-
го до Г.П. Галагана розкривають складний процес проведення се-
лянської реформи на Чернігівщині та Полтавщині.
Діти В.В. Тарновського, Василь і Володимир Тарновські, зять
М.А. Рігельман (чоловік дочки) також брали участь у проведен-
ні селянської реформи. В.В. Тарновський та Г.П. Галаган були ду-
шоприказниками заповіту Д.П. Журавського. У 1856 р. український
прогресивний економіст-статистик Д.П. Журавський заповів своє
майно на викуп дворових людей. У 1869 р. Г.П. Галаган передав ка-
пітали Д.П. Журавського управлінню Київського навчального округу.
Ключові слова: В.В. Тарновський, Г.П. Галаган, Д.П. Журавський,
М.А. Рігельман, селянська реформа 1861 р.
Актуальність дослідження визначається необхідні-
стю вивчення глибинних процесів життя українського
суспільства у період підготовки та проведення селян-
ської реформи 1861 р. У цьому контексті значний на-
уковий інтерес представляє суспільна діяльність ви-
значного українського діяча періоду реформ Василя
Васильовича Тарновського (1810–1866), до прізвища
якого часто додають «старший», а до прізвища його
сина, Василя Васильовича Тарновського (1838–1899), –
«молодший». У родинному архіві Тарновських Чернігів-
ського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновсько-
го, фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки
України ім. В.І. Вернадського зберігаються цінні епісто-
лярні джерела, які розкривають настрої українського
суспільства середини ХІХ ст., але поки ще є маловідо-
мими. Тому вивчення досвіду учасників селянської ре-
форми залишається особливо актуальним в умовах су-
часних реформ у сільському землекористуванні.
Реформаторській діяльності В.В. Тарновського при-
свячені розділ нашої кандидатської дисертації «Ме-
ценати та суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в
історії України ХІХ ст.» [1], наукові публікації [2;3;4].
Значну увагу діяльності В.В. Тарновського приділила
у своєму ґрунтовному науковому дослідженні «“Помі-
щицька правда”. Дворянство Лівобережної України та
селянське питання наприкінці ХVІІІ – у першій поло-
вині ХІХ століття (ідеологічний аспект)» Т.Ф. Литвино-
ва [5]. У процесі наукових пошуків нами були знайде-
ні маловідомі епістолярні матеріали, що висвітлюють
діяльність В.В. Тарновського у другій половині 50-х – у
першій половині 60-х рр. ХІХ ст. У нашій статті ми до-
водимо їх зміст до сучасних дослідників.
Василь Васильович Тарновський був сином небага-
того полтавського поміщика. За допомогою свого ро-
дича, мецената та громадського діяча Г.С. Тарновсько-
го, йому вдалося закінчити Ніжинську гімназію вищих
наук князя Безбородька, Московський імператорський
університет. З часів навчання у Ніжині він проявляв зна-
чний інтерес до суспільних наук, зокрема економічних
відносин та статистики, а також до вивчення звичає-
вого права українського народу. Його статті «Про по-
дільність сімей у Малоросії» [6] та «Юридичний побут
Малоросії» [7] привернули увагу багатьох у Російській
імперії. Необхідність утримувати свою сім’ю (дружи-
ну і трьох дітей), допомагати своїм братам та сестрам
змусили його залишити наукову кар’єру, але він, пра-
цюючи управляючим маєтками Г.С. Тарновського, ке-
руючи своїм спільним з братами маєтком, продовжував
наукові дослідження, набуваючи значного практично-
го досвіду. Його ім’я було широко відомо у столичних
колах, тому з початком підготовки селянської рефор-
ми 1861 р. його, разом із Г.П. Галаганом, запросили до
столиці для роботи у редакційних комісіях, у яких вони
брали надактивну участь.
Після закінчення роботи комісій В.В. Тарновський
відмовився від столичної служби та повернувся до Чер-
нігівщини, майже постійно проживав у своїй садибі Ка-
чанівка, яка у 1861–1862 рр. стала своєрідним штабом
реформ. А саме – це був його кабінет у північному куто-
вому залі парадної анфілади другого поверху палацу. У
цьому кабінеті були написані численні документи, про-
єкти, сюди надходили листи мирових посередників, тут
розв’язувалися складні ситуації, приймалися нестандарт-
ні рішення. Одна з таких ситуацій склалася на початку
серпня 1861 р. у с. Лебединці, що належало Г.П. Галага-
ну, де селяни відмовилися підписувати уставну грамоту,
складену мировим посередником. Це продовжувалося до
8 грудня 1861 р., мировому посереднику П.Д. Баранов-
ському і становому приставу не вдалося заспокоїти се-
лян [8, арк. 1]. Як вдалося вирішити цю проблему, відо-
мо з листів В.В. Тарновського до Г.П. Галагана [8].
В.В. Тарновський на той час знаходився у м. Прилу-
ки. 28 грудня 1861 р. він написав листа до Г.П. Галагана,
у якому прокоментував ситуацію. Він писав, що губер-
натор вимагає проведення з’їзду мирових посередни-
ків у с. Лебединець з метою умовити селян підписати
уставну грамоту. В.В. Тарновський зазначав, що селя-
ни вважають землю «…своєю родовою або заслуженою
власністю. Положення не тільки не розсіяло цей помил-
ковий погляд, але, навпаки укорінило його: упорядку-
вання нинішнього їх наділу, ненависного за своїми на-
слідками для багатих і бідних земельним наділом. Перші
тому, що грамота, як у дзеркалі, відображає масу землі,
а з нього і масу повинностей, бувших на селі рідними
для усіх, а других, тому що разом з очаруванням свобо-
ди настає розчарування: у немаючого нізвідки не при-
ISSN 2218-4805
189
буде матері землі, за цими власниками слідують особи,
що ніколи не мали землі предків, вони мріють про закрі-
плення за ними сучасних наділів, так як вони ясно вба-
чають, що власники не можуть з часу Маніфесту розпо-
ряджатися цими землями. Багато є й інших тлумачень,
нерідко логічних, наприклад: селяни не підозрюють у
підступному умислі позбавити їх майбутніх благ, вида-
чею зараз же грамоти, коли в грамоті призначена робо-
та почті утричі менше за сучасну… Ми зараз у станови-
щі Кутузова, котрого Суворов, перед штурмом Ізмаїла
призначив комендантом не захопленої ще фортеці …» [8,
арк. 29–29 зв.]. У випадку відмови селян підписати гра-
моту, Василь Васильович запропонував обрати уповно-
важених від громади селян для перевірки землі; якщо
відмовляться від перевірки, то «я вважаю поступити так:
у міліонний раз почати доказувати необхідність і закон-
ність уставних грамот, потім, якщо великого успіху не
буде, зайнятися публічною, у присутності усіх, перевір-
кою землі…» [8, арк. 30 зв].
У січні 1862 р. В.В. Тарновський повідомив Г.П. Гала-
гана, що виступ у с. Лебединці вдалося приборкати мир-
ним шляхом: «Ваші лебединські селяни умиротворені,
не потрібно було удаватися до будь-яких агресивних за-
собів, хоча, признаюсь, потрібні були усі стриманість та
надзвичайне терпіння, щоб не допустити себе до них.
Нестерпний стан не отримувати відповіді на найпрості-
ші істини, і я вважаю, що немає нічого гірше – революції
на колінах. Вона втім блискуче переможена у Лебедин-
ці: викликом за сімейним списком селян поодинці…» [8,
арк. 33–34 зв.]. З листа також відомо, що це відбулося за
участю членів з’їзду мирових посередників.
Аналізуючи ситуацію зі складанням уставних грамот,
В.В. Тарновський писав, що селяни є «бідними страж-
дальцями за ідею», грамота повинна бути звичайним
розрахунком за майно, головною суперечкою була так
звана «предківська» земля. Він цитує слова селян Пи-
рятинського маєтку: «…пани прийшли до нас голими,
а тепер хочуть платню за нашу ж землю. Ми слухаємо
царський наказ, але панського не хочемо…» [8, арк. 23–
24]. Невирішеність багатьох проблем упровадження се-
лянської реформи, небажання влади та й самих селян
вивчати зміст уставних грамот, змусила В.В. Тарнов-
ського зробити висновок: «…впровадження грамот далі
19 лютого 1863 р. дуже загрозливо» [8, арк. 34 зв.]. Ос-
новним засобом вирішення проблеми він вважав мир-
не врегулювання, а не застосування сили.
Подібну ситуацію В.В. Тарновському довелося розв’я-
зувати у своєму Парафіївському маєтку після оголошен-
ня Маніфесту 19 лютого 1861 р. Чернігівський цивіль-
ний губернатор князь С.П. Голіцин у листі від 22 квітня
1861 р. до архієпископа Чернігівського Філарета писав
про те, що за повідомленням поміщика Борзенського
повіту В.В. Тарновського, приходський священник с. Па-
рафіївки Єпіфаній Шейнов після того, як був прочита-
ний Маніфест, оголосив селянам, що жінки вже давно
не повинні працювати, що священник, отець Михайло,
не так прочитав Маніфест, після чого селянки с. Пара-
фіївка і с. Качанівка припинили виходити на панщи-
ну. Припинити заворушення вдалося лише умовляння-
ми сина землевласника В.В. Тарновського [9]. Єпіфанія
Шейнова було вислано під суворий контроль архіман-
дрита до Троїцького монастиря. До речі, Шейнов бага-
то років працював у Парафіївці, доводився рідним бра-
том Н. Шейнову, з яким композитор М.І. Глінка у 1838 р.
набирав українських співаків для Придворної капели.
Князь С.П. Голіцин був призначений губернатором
у лютому 1861 р. Його вразило становище селян у Чер-
нігівській губернії: «… який нещасний тут народ! Який
затурканий, який скривджений, який невлаштований!
Скільки безземельних! А таких кріпосників-поміщиків,
як Ваші, я ніде у такий масі не бачив, між ними А.Д. Жел-
тухін – просто красний!» [10]. Член редакційних комі-
сій А.Д. Желтухін – один із найяскравіших прихильни-
ків збереження кріпосницьких привілеїв поміщиків.
Серед мирових посередників були близькі роди-
чі В.В. Тарновського. Його старший син, Василь Васи-
льович Тарновський (1838–1899), брав участь у про-
веденні селянської та земської реформ. Офіційно він
був затверджений кандидатом у мирові посередники
наказом Сенату від 24 вересня 1862 р., з 22 листопада
1864 р. він заступив на посаду мирового посередника
Парафіївського участка [11]. Фактично із самого почат-
ку проведення селянської реформи він брав у цьому
безпосередню участь. 15 січня 1863 р. В.В. Тарновський
доручив сину домовитися із селянами с. Рожнівка про
угоду щодо викупу їх громадою земель з поступкою у
20 % [12]. За участю В.В. Тарновського та його сина по-
дібна поступка у 20 % була запропонована у 1862 р. Па-
рафіївській, Петрушівсько-Власівській, Туркенівській,
Терешихінській громадам Парафіївського маєтку [13].
У маєтку Антонівка, котрий належав молодшому сину
В.В. Тарновського Володимиру, підписання уставних
грамот відбулося спокійно, про що останній повідомив
батька листом від 4 грудня 1861 р. [14].
Епістолярні джерела родинного архіву Тарновських
свідчать про участь у складанні уставних грамот М.А. Рі-
гельмана, чоловіка дочки В.В. Тарновського, Марії Ва-
силівни (1839–1887). Микола Аркадійович був відомим
громадським діячем, брав участь у підготовці та прове-
денні селянської реформи на Чернігівщині. У листі від
29 липня 1859 р. М.А. Рігельман подякував В.В. Тарнов-
ському за надсилання журналів Редакційної комісії, у
яких, як він вважав, був розміщений матеріал, що ви-
кликав животрепетний інтерес до роботи комісій. Далі
він зробив кілька зауважень, серед яких про те, «…що
комісія трохи захопилася, і занадто мало уваги звертає
на думку суспільства… це недолік. Не можна прийма-
ти за громадську думку статті журналів з їх проплаче-
ним лібералізмом…» [15]. 4 листопада 1859 р. він пи-
сав В.В. Тарновському, що хоче повідомити свої думки
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
190
щодо селянської справи, унаслідок чого «…надсилаю
вам мою записку з цього предмету. Якщо будете мати
час, прочитайте її у вашому ареопазі разом із Галага-
нами» [16]. М.А. Рігельман у цьому листі розповів про
значні суперечки між членами чернігівського комітету
з поліпшення побуту селян щодо розміру наділу землі
на одне селянське сімейство. Таке спілкування допома-
гало В.В. Тарновському у процесі роботи над докумен-
тами Редакційних комісій у Санкт-Петербурзі – думку
місцевих громадських діячів члени комісій доводили
до уваги своїх колег під час засідань.
У пореформений час В.В. Тарновському довелося за-
йматися цікавим проєктом щодо викупу дворових лю-
дей, запропонованим відомим своїми науковими пра-
цями з політичної економії українським статистиком
Д.П. Журавським, який висунув ідею заснувати товари-
ство з викупу з кріпацької залежності дворових людей.
30 травня 1856 р. Дмитро Петрович надіслав В.В. Тарнов-
ському листа, у якому надав інструкції щодо виконання
його заповіту від 14 травня 1956 р.; душоприказниками
він призначив В.В. Тарновського та Г.П. Галагана. Піс-
ля смерті подружжя Журавських їх майно переходило у
повне розпорядження душоприказників з метою вико-
ристати його на доброчинну справу, зокрема, на викуп
з кріпацтва дворових людей, а потім інших, наскільки
дозволять кошти за майно. Він писав: «… Думка вико-
ристати моє майно на викуп кріпосних людей з само-
го початку навела мене на іншу думку…саме пов’яза-
ти чесну мою справу з суспільною установою, що має
таку саме мету, але вже за участю не одного, а багатьох
осіб… Я кажу про заснування товариства для викупу
дворових людей, що не приписані до землі. Правила
дій такого товариства укладені мною і Вам передані з
метою ознайомлення з цією думкою місцевих жителів,
поки обставини дозволять клопотати про дозвіл уряду
на застування товариства…» [17]. Свій архів та бібліо-
теку Д.П. Журавський заповів Г.П. Галагану і В.В. Тар-
новському. 23 листопада 1856 р. Д.П. Журавський по-
мер, його майно залишалося у прижиттєвій власності
його дружини, О.П. Журавської. У 1861 р. кріпосна за-
лежність людей була скасована, але постала інша про-
блема – як забезпечити сотні тисяч людей роботою, що
надавала б їм можливість заробити на життя. В.В. Тар-
новський і Г.П. Галаган вважали, що одним із шляхів її
вирішення може стати надання людям, особливо моло-
дим, професійної освіти.
Після смерті В.В. Тарновського у грудні 1866 р. Г.П. Га-
лаган вирішив зробити розпорядження на випадок
своєї смерті, у якому він просив попечителя Київсько-
го навчального округу князя О.П. Ширинського-Шах-
матова капітал, що залишиться від майна Д.П. Журав-
ського, прийняти до Головного управління Київського
навчального округу, якщо округ буде ліквідовано – до
установи, яка буде управляти навчальною частиною
округу. На його думку, після смерті О.П. Журавської,
капітал слід витратити на виховання дітей у ремісни-
чих закладах [18, арк. 2–3]. 16 квітня 1869 р. у листі до
управління Київського навчального округу Г.П. Галаган
попросив прийняти від нього банківські білети та гро-
ші в управління округу [19]. Так закінчилася ця історія.
Отже, епістолярій архівних та музейних установ Укра-
їни надає великі можливості для дослідження життя
українського суспільства середини ХІХ ст., висвітлює
громадську діяльність українців, які вписали свої іме-
на в історію України та плідно працювали на благо сво-
го народу, поступово впроваджуючи в життя демокра-
тичні принципи вирішення економічних і політичних
питань. Для подальшого вивчення епістолярної спад-
щини, особливо в умовах карантину, було б бажано зро-
бити тематичні або персонологічні електронні збірни-
ки документів, тим самим надавши вільний доступ до
них дослідникам.
ДЖЕРЕЛА
1. Товстоляк Н.М. Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх
місце і роль в історії України ХІХ ст. (автореф. на здобуття на-
укового ступеня … канд. іст. наук: спец. 07.00.01. Дніпропе-
тровськ, 2006. 16 с.
2. Товстоляк Н.М. Земська діяльність В.В. Тарновського –
старшого. Знаки питання в історії України: українська історія у євро-
пейському контексті : ІІ Міжнародна конференція : матеріали до-
повідей та виступів. Ніжин, 2005. С. 54–57.
3. Товстоляк Н.М. Проблеми аграрних відносин в українсько-
му селі 40–50-х рр. ХІХ ст. в роботах В.В. Тарновського – стар-
шого. Питання аграрної історії України та Росії. Дніпропетровськ,
2010. С. 47–53.
4. Товстоляк Н.М. Суспільна діяльність В.В. Тарновського –
старшого в період підготовки та проведення реформ 50–60-х
років ХІХ століття. Скарбниця української культури : Збірник нау-
кових праць. Вип. 12. Чернігів : Вид-во Чернігівського ЦНТЕІ,
2010. С. 228-233.
5. Литвинова Т.Ф. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобе-
режної України та селянське питання наприкінці ХVІІІ – у пер-
шій половині ХІХ століття (ідеологічний аспект) : Монографія.
Дніпропетровськ : «ЛІРА», 2011. 732 с.
6. Тарновский В.В. О делимости семейств в Малороссии.
Труды комиссии, высочайше учрежденной при императорском
университете св. Владимира для описания губерній Киевско-
го учебного округа Подольской, Волынской, Киевской, Черни-
говской и Полтавской. Т. II. Киев : Типогр. ун–та Св. Владими-
ра, 1853. С. 1–15.
7. Тарновский В.В. Юридический быт Малороссии. Юридические
записки, издаваемые П. Редкиным. Москва, 1842. Т. 2. С. 30–48.
8. Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), ф. ІІ, спр. 30239, арк. 23–32.
9. Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тар-
новського (далі – ЧОІМ), ал. 504/59/11.
10. ЧОІМ, ал. 504/59/10.
11. ЧОІМ, ал. 504/16/24.
12. ЧОІМ, ал. 504/7/2.
13. ЧОІМ, ал. 504/7/3.
14. ЧОІМ, ал. 504/59/4.
15. ЧОІМ, ал. 504/40/2.
16. ЧОІМ, ал. 504/40/1.
17. ЧОІМ, ал. 504/63/1.
18. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 27416.
19. ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 28417.
Tovstoliak N.M. V.V. Tarnovskyi (1810–1866) during preparation
and realization of Peasant Reform in 1861 (by epistolary materials)
The article have been based on a little known epistolary sources about
Ukrainian progressive fi gure V.V. Tarnovskyi participation in preparation
and realization Peasant Reform in 1861. V.V. Tarnovskyi was one of well-
known Ukrainian expert in rural economics, landowner economy and
social relations in Ukrainian country of 19th century. He realized his own
scientifi c researches, practical activity in cooperate with other proactive
participient of preparation and realization Peasant Reform in 1861
G.P. Galagan and others. G.P. Galagan was a good friend, estatemate,
they worked together in the Commission of preparation Peasant Reform,
ISSN 2218-4805
191
and after 1861 – in the Institutions of local governing. A little known
V.V. Tarnovskyi’ letters to G.P. Galagan shows the complicated process
of Peasant Reform in Chernigiv’s and Poltava’s Regions.
V.V. Tarnovskyi’ sons, Vasyl and Volodymyr, son-in-law M.A. Rigelman
(husband his daughter), took part in Peasant Reform too. V.V. Tarnovskyi
and G.P. Galagan were exsecutors of D.P. Zhuravskyi’ testament. In
1856 Ukrainian progressive statistician D.P. Zhuravskyi made his
will for charitable for hous-serfs. In 1869 G.P. Galagan transferred
D.P. Zhuravskyi capitals to Kyiv Education Deparment.
Key words: V.V. Tarnovskyi, G.P. Galagan, D.I. Zhuravskyi,
M.A. Rigelman, Peasant Reform 1861.
REFERENCES
1. Tovstoliak, N.M. (2006). Metsenaty i suspilni diyachi Tarnovski, ih
mistse i rol v istorii Ukrainy XIX st. [Patrons and public fi gures Tarnovski,
their place and role in the history of Ukraine of the 19th century]
(Candidate’s thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
2. Tovstoliak, N.M. (2005). Zemska diialnist V.V. Tarnovskoho –
starshoho [V.V. Tarnovskyi-the older zemska activity]. Znaki
pytannia v istorii Ukrainy: ukrainska istoriia u Yevropeiskomu konteksti: II
Mizhnarodna konferentsiia: materialy dopovidei ta vystupiv. (pp. 54–57).
Nizhin. [in Ukrainian].
3. Tovstoliak, N.M. (2010). Problemy ahrarnyh vidnosyn v
ukrainskomu seli 40–50-h rr. 19 st. v robotah V.V. Tarnovskoho –
starshoho [The problems of agrarian relations in Ukrainian country
in the 40–50th years of XIX century in V.V. Tarnovskyi – the older
researches]. Pytannia ahrarnoi istorii Ukrainy ta Rosii, (pp. 47–53).
Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
4. Tovstoliak, N.M. (2010). Suspilna diialnist V.V. Tarnovskoho –
starshoho v period pidhotovky ta provedennia reform 50–60-h
rokiv 19 stolittia [V.V. Tarnovskyi – the older public activity at the
period of preparation and realization Reforms 50–60th years of XIX
century]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury: Zbirnyk naukovyh prats, pp. 228–
233. Issue 12. Chernihiv: Publ. Chernihivskoho TsNTEI. [in Ukrainian].
5. Lytvynova, T.F. (2011). «Pomishchitska pravda». Dvorianstvo
Livoberezhnoi Ukraini ta selianske pitannia naprikintsi 18-u pershii polovyni
19 stolittia (ideolohichnyi aspekt) [«Landowner truth». Nobility of Left Bank
Ukraine and peasant issue from the end of XVIIIth – to the first half of XIX
centuries]. Dnipropetrovsk: «LIRA». [in Ukrainian].
6. Tarnovskiy, V.V. (1853). O delimosti semeystv v Malorossii
[About separability of families in Malorossia]. Trudy komissii,
vyisochayshe uchrezhdennoy pri imperatorskom universitete sv. Vladimira
dlya opisaniya gubernIy Kievskogo uchebnogo okruga Podolskoy, Volyinskoy,
Kievskoy, Chernigovskoy i Poltavskoy. Vol. II, pp. 1–15. Tipogr. Un-ta Sv.
Vladimira, Kyiv. [in Russian].
7. Tarnovskiy, V.V. (1842). Yuridicheskiy byt Malorossii [Juridical
way of life in Malorossia]. Yuridicheskie zapiski, izdavaemyie P. Redkinyim.
Vol. 2, pp. 30–48. [in Russian].
8. Institut rukopisu Natsionalnoi biblioteki Ukrainy im.
V.I. Vernadskoho (dali – IR NBUV), f. II, spr. 30239, ark. 23–32.
9. Chernihivskii oblasnyi istorichnyi muzei im. V.V. Tarnovskoho
(dali – ChOIM), al. 504/59/11.
10. ChOIM, al. 504/59/10.
11. ChOIM, al. 504/16/24.
12. ChOIM, al. 504/7/2.
13. ChOIM, al. 504/7/3.
14. ChOIM, al. 504/59/4.
15. ChOIM, al. 504/40/2.
16. ChOIM, al. 504/40/1.
17. ChOIM, al. 504/63/1.
18. IR NBUV, f. II, spr. 27416.
19.IR NBUV, f. II, spr. 28417.
Стаття надійшла до редакції 29.03.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
УДК9 +321.01/02(477)
Н.А. Котельницький
ЗЕМСЬКИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ ПІВНІЧНОЇ
УКРАЇНИ (60–80 рр. ХІХ ст.):
ВИТОКИ ТА ПРОГРАМАТИКА
Стаття присвячена дослідженню витоків та програмати-
ки земського ліберального руху на півночі Лівобережної Украї-
ни(60–80 рр. ХІХ ст.). У лаконічній формі висвітлені основні дже-
рела та історіософські імперативи, які кристалізували головні
параметри загальної політичної програми опозиційної аристо-
кратичної фронди північної України. Автор приходить до виснов-
ків про те, що земський ліберальних рух на півночі Лівобережної
України є вельми цікавим явищем української історії ХІХ ст., яке
й досі залишається «білою плямою» вітчизняної історіографії. Го-
ловними джерелами опозиційної течії у визвольному русі Російської
імперії були сама земська реформа 1864 р.; молоде покоління ви-
пускників університетів, вихованих на демократичних ідеалах та
філософській доктрині лібералізму; конгломерат української наці-
ональної аристократії, опозиційного космополітичного нобіліте-
ту та ліберального народництва. Походження абсолютної біль-
шості персонального складу земської ліберальної партії північної
України з спільноти нащадків української козацької старшини зу-
мовило принципову відмінність опозиційної фронди від своїх колег
у земських губерніях Російської імперії, яка полягала у жорсткому
опонуванні абсолютистському режиму Романових, радикалізмі та
принциповому ставленні до пекучої національної проблеми. Про-
грамові засади земського лібералізму Північного Лівобережжя на
початковому етапі формування не виходили за межі декларованих
на загальноімперському рівні імперативів цієї течії у визвольно-
му русі Російської імперії другої половини ХІХ ст.: ухвалення Кон-
ституції, скликання вищого всестанового представницького ор-
гану держави, здобуття головних буржуазно-демократичних прав
та свобод громадян, децентралізації місцевого самоврядування,
ліквідації свавілля бюрократії та силових структур, проведення
глибинних соціальних та економічних реформ.
Ключові слова: північна Україна, земські інституції, ідеологія
лібералізму, соціальні джерела та програма, земська аристокра-
тична фронда.
В історії земського ліберального руху в українських
губерніях Російської імперії – дуже актуальної, але і до
цього часу практично не дослідженої проблематики у
вітчизняній історичній науці – є багато важливих про-
блем, що потребують належного висвітлення як на рів-
ні регіональної історії, так і загальнодержавному щаблі.
Сучасна українська історіографія вже має кілька публі-
кацій, присвячених історії виникнення, інституціона-
лізації та становлення земського ліберального руху на
півночі Лівобережної України у 60–80-х рр. ХІХ ст. [1].
Однак, принципово важлива проблема витоків та по-
чатку формування програматики потужної опозиційної
течії у визвольному русі Російської імперії пореформе-
ної доби залишається поки що недослідженою. Не пре-
тендуючи на вичерпність, спробуємо у лаконічній фор-
мі показати основні соціальні джерела, історіософські
імперативи руху, які й кристалізували головні параме-
три широкомасштабної політичної програми земської
аристократичної фронди північної України.
На наше переконання, земський лібералізм як опо-
зиційний суспільний рух став закономірним «продук-
том» доби Великих реформ (1856–1874) у Російській
імперії, яка по суті стала другою революційною спро-
бою «вестернізації» держави, після епохи Петра Вели-
кого. Яскравою особливістю періоду модернізацій ім-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181302 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T13:01:34Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Товстоляк, Н.М. 2021-11-09T18:32:02Z 2021-11-09T18:32:02Z 2021 В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 188-191. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181302 94(477.51) Стаття побудована на маловідомих епістолярних джерелах про участь прогресивного українського суспільного діяча В.В. Тарновського (1810–1866) у підготовці та проведенні селянської реформи 1861 р. The article have been based on a little known epistolary sources about Ukrainian progressive figure V.V. Tarnovskyi participation in preparation and realization Peasant Reform in 1861. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) V.V. Tarnovskyi (1810–1866) during preparation and realization of Peasant Reform in 1861 (by epistolary materials) Article published earlier |
| spellingShingle | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) Товстоляк, Н.М. Нова історія |
| title | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| title_alt | V.V. Tarnovskyi (1810–1866) during preparation and realization of Peasant Reform in 1861 (by epistolary materials) |
| title_full | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| title_fullStr | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| title_full_unstemmed | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| title_short | В.В. Тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| title_sort | в.в. тарновський (1810–1866) у роки підготовки та проведення селянської реформи 1861 р. (за епістолярними матеріалами) |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181302 |
| work_keys_str_mv | AT tovstolâknm vvtarnovsʹkii18101866urokipídgotovkitaprovedennâselânsʹkoíreformi1861rzaepístolârnimimateríalami AT tovstolâknm vvtarnovskyi18101866duringpreparationandrealizationofpeasantreformin1861byepistolarymaterials |